Державне регулювання малого підприємництва в трансформаційній економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КОПЧЕНКО ІРИНА МИХАЙЛІВНА

УДК 338.242:334.012.64

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛювання МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Спеціальність 08.01.01 - Економічна теорія

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор Варналій Захарій Степанович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Ковальчук Трохим Тихонович, Інститут законодавства Верховної Ради України, перший заступник директора;

кандидат економічних наук, доцент Дідківська Любов Іванівна Київський національний торговельно-економічний університет, докторант кафедри економічної теорії.

Провідна установа: Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра політичної економії обліково-економічних факультетів, м. Київ.

Захист відбудеться “19” травня 2005 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-А, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім. 12.

Автореферат розісланий „19” квітня 2005 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І.І. Мазур.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Становлення та подальший розвиток малого підприємництва в Україні є необхідною умовою ринкової трансформації економіки, ефективної реструктуризації виробництва та підприємств, розв'язання проблем зайнятості, зростання рівня життя населення. Без розвитку малого підприємництва неможливе формування середнього класу, створення надійного фундаменту демократичного суспільства.

Світовий досвід трансформаційних процесів, глобалізації ринкового господарства, його адаптації до вимог постіндустріального суспільства на початку XXI століття наочно продемонстрував, що практично в усіх розвинених країнах та країнах із перехідною економікою держава бере активну участь у формуванні й розвитку підприємницької діяльності та підтримці найбільш доцільних і ефективних її напрямів, насамперед малого підприємництва. Постійне “культивування” конкурентного середовища, плюралізм і змагальність різних форм власності - запорука економічного зростання, раціонального й ефективного використання обмежених ресурсів, утвердження достатньої критичної маси перетворень. І навпаки: недосконалість державного регулювання малого підприємництва, відсутність системності у використанні регуляторних механізмів у сфері підприємницької діяльності здатні спричинити високий рівень тінізації суспільно-економічних відносин в цій сфері. Все це свідчить про необхідність формування і постійного удосконалення системи державного регулювання та підтримки сектора малого підприємництва.

Ключове значення державної регуляторної політики для забезпечення успішного функціонування сфери малого підприємництва, недостатня розробленість відповідної проблематики у вітчизняній науці, слабка зорієнтованість досліджень на практичні потреби розвитку національного господарства спричинила відсутність ефективних механізмів державного регулювання та підтримки малого підприємництва.

Сучасна теорія підприємництва є результатом економічної думки не одного покоління вчених. Цю проблему досліджували: Р.Кантільон, А.Сміт, Д.Рікардо, Ж-Б.Сей, А.Маршал, М.Вебер, П.Друкер, В.Зомбарт, Й.Шумпетер, Ф.Хайєк та інші видатні дослідники.

Аналіз стану наукової розробки даної проблематики у вітчизняній літературі доводить, що українськими вченими створено підґрунтя для її подальшого плідного вивчення. Великий внесок у дослідження малого підприємництва та його державного регулювання зробили О.Барановський, З.Варналій, Л.Воротіна, О.Жук, Ю.Єхануров, А.Кисельов, Ю.Клочко, Т.Ковальчук, М.Козоріз, В.Кредісов, М.Крупка, О.Кужель, І.Кузнєцова, Є.Панченко, С.Реверчук, В.Сизоненко, В.Узунов, Л.Хмелевська та ін.

З іншого боку, існують наукові праці, присвячені пошуку оптимальних меж державної підтримки і регулювання економічних процесів в умовах ринкової трансформації економіки, аналізу різнопланових моделей, напрямів, методів, інструментів державного коригування ринкових відносин. За цими напрямами слід відзначити роботи таких вчених, як В.Базилевича, А.Гальчинського, В.Гейця, А.Гриценка, М.Долішнього, П.Єщенка, Б.Кваснюка, С.Мочерного, В.Савчука, А.Чухна та ін.

Проте системне висвітлення проблем побудови ефективних взаємовідносин між державою та сектором малого підприємництва, визначення причин, які стримують прогресивне реформування державного регулювання малого підприємництва, і розробки методичних рекомендацій щодо їх усунення, на наш погляд, визначаються недостатньою теоретичною дослідженістю. Найбільш вразливими залишаються питання дослідження механізмів державного регулювання малого підприємництва, виявлення умов використання об'єктивно високого потенціалу малого підприємництва у сприянні вирішенню нагальних соціально-економічних проблем перехідної економіки України. Саме необхідність підвищення ефективності чинної системи державного регулювання малого підприємництва в Україні, а також практична відсутність фундаментальних досліджень з цього питання обумовили вибір теми, зміст дисертаційного дослідження та його структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідно до плану науково-дослідних робіт є складовою держбюджетної теми № 01БФ040-01 “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (реєстраційний номер 0101U06977), яка розробляється колективом кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де виконувалася робота. Особистий внесок автора полягає у визначенні механізмів державного регулювання та підтримки малого підприємництва на сучасному етапі ринкової трансформації економіки України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка теоретико-методологічних засад дослідження сутності державного регулювання малого підприємництва і на цій основі - наукове обґрунтування пріоритетних напрямів його формування та механізмів здійснення відповідних перетворень в Україні. Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких конкретних завдань:

узагальнення теоретико-методологічних засад державного регулювання малого підприємництва;

розкриття сутності регуляторної політики як складової державного регулювання малого підприємництва;

виявлення соціально-економічної природи малого підприємництва як об'єкта регуляторної політики;

визначення особливостей становлення системи державного регулювання малого підприємництва в Україні;

аналіз еволюції формування та процесу впровадження регуляторної політики малого підприємництва, дослідження інституційних засад державного регулювання у цій сфері;

визначення основних фінансово-економічних та організаційно-правових важелів державного регулювання малого підприємництва;

розробка пропозицій щодо пріоритетних напрямів державного регулювання малого підприємництва в Україні.

Об'єктом дослідження є сукупність соціально-економічних відносин у процесі державного регулювання розвитку підприємництва (держави та підприємців) в трансформаційній економіці.

Предметом дослідження є система державного регулювання сектору малого підприємництва в умовах ринкової трансформації.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети було використано загальнонаукові та спеціальні методи. До основних загальнонаукових методів дослідження, слід віднести: а) методи теоретичних досліджень - ідеалізацію, гіпотези та припущення, історичний та логічний методи, системний підхід (п.1.1.-1.4., 2.2., 3.3.); б) методи, що використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях досліджень - абстрагування, аналіз і синтез, індукцію та дедукцію (п. 1.1., 1.2., 2.3., 3.1, 3.4.); в) методи емпіричного дослідження - спостереження, порівняння, вимірювання (п. 1.4., 3.1.-3.4.). Із застосованих спеціальних методів можна зазначити: а) економіко-статистичні - зведення та групування даних, розрахунок узагальнюючих та синтетичних показників, вибіркові обстеження, методи інтерполяції та екстраполяції; б) економіко-математичні - табличний та графічний методи, моделювання та програмування; в) економічного аналізу - факторного аналізу, метод балансової ув'язки, евристичні прийоми економічного аналізу. Сполучення використаних спеціальних методів забезпечило цілісність проведеного аналізу стану та розвитку малого підприємництва, а також систем його державного регулювання в Україні та в інших країнах світу (п. 1.1, 1.4., 2.1., 2.3., 3.1.). Всі зазначені підходи застосовуються, доповнюють один одного в усіх компонентах основної частини роботи і в сукупності дозволяють всебічно розглянути предмет дослідження.

Інформаційною базою дослідження є нормативно-правові акти з питань розвитку малого підприємництва, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, міністерств і відомств, підприємств, організацій, різноманітних соціологічних центрів, а також монографії і наукові праці, видані в Україні та за кордоном.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці та обґрунтуванні концептуальних засад і цілісного підходу до формування державної політики підтримки малого підприємництва в умовах сучасного етапу ринкової трансформації економіки і зміни функцій державного управління в Україні. Найбільш вагомі теоретичні та практичні результати, які характеризують новизну дослідження й особистий внесок автора, такі:

вперше:

обґрунтовано теоретичні засади механізму забезпечення розвитку малого підприємництва з боку держави в умовах ринкової трансформації економіки, який органічно поєднує методи прямого організаційного впливу та опосередкованого економічного стимулювання, що включають економічні важелі активізації підприємницької діяльності та створення сприятливих умов для становлення і розвитку малого підприємництва. Доведено, що пріоритетність регулювання і підтримки малого підприємництва з боку держави в умовах ринкової трансформації зумовлює необхідність переходу від прямого адміністративного сприяння до формування сприятливого економічного та соціального середовища;

запропоновано авторське визначення “регуляторної реформи у сфері малого підприємництва” як комплексу заходів державних органів влади з метою сприяння діяльності суб'єктів малого підприємництва, усунення існуючих штучно створених проблем розвитку цього сектора економіки та запобігання подальшому їх виникненню. Визначено “дерегулювання” та “фільтрацію проектів регуляторних актів” як головні складові регуляторної реформи;

обґрунтовано напрями і механізми сприяння розвиткові малого підприємництва в Україні та протидії його тінізації, серед яких: удосконалення системи державної підтримки малого підприємництва з метою сприяння вирішенню об'єктивних проблем та підвищення привабливості легальної роботи для суб'єктів малого підприємництва, удосконалення системи державного регулювання, проведення соціальних заходів щодо сприяння розвиткові малого підприємництва і його детінізації. Запропоновано фінансово-економічні, організаційно-правові та кадрові важелі оптимізації регуляторної політики у сфері малого підприємництва;

удосконалено:

наукову характеристику малого підприємництва України як об'єкта регуляторної політики. Доведено, що до сфери малого підприємництва мають бути додатково віднесені “неофіційні” носії підприємницького статусу, суб'єкти певних видів діяльності домогосподарств, фермерських господарств та працюючі в особистому підсобному сільському господарстві, дрібні некомерційні (неприбуткові) організації. Відповідно регулювання їх діяльності має здійснюватися в межах реалізації державної політики підтримки малого підприємництва, але водночас принципова відмінність основної мети комерційних і некомерційних організацій цього сектора вимагає впровадження різних за базовими принципами варіантів їх регулювання;

напрями та шляхи наукового обґрунтування загальнонаціональних та регіональних програм розвитку малого підприємництва, дослідження стану та проблем малого підприємництва і державного регулювання його розвитку на основі запропонованих інструментів галузевого аналізу регіонального господарства та сфери малого підприємництва;

набули подальшого розвитку:

обґрунтування суперечностей розвитку сектора малого підприємництва - як пов'язаних з його економічною природою, так і штучно створених регуляторних проблем, що пов'язані з неефективністю системи державного регулювання малого підприємництва. Розвинуто теорію соціально-економічної природи малого підприємництва шляхом доповнення форм розв'язання основної суперечності малого підприємництва державною регуляторною реформою;

загальна характеристика організаційної структури, функцій та напрямів діяльності системи державної регуляторної політики малого підприємництва, що включає: фінансову допомогу; забезпечення доступу на нові ринки; послуги та регулювання у податковій сфері; підвищення ефективності використання людських ресурсів; сприяння в галузі наукових досліджень, прогресивних технологій та інновацій; допомогу у впровадженні інформаційних технологій ведення бізнесу; вдосконалення законодавства; партнерську діяльність органів влади та бізнесу;

визначення сутності та причин поширення тінізації діяльності суб'єктів малого підприємництва в України. Вказано на існування залежності між ступенем недосконалості державного регулювання і ступенем тінізації підприємницької діяльності суб'єктами малого підприємництва; тінізацію суспільно-економічних відносин визначено як один з головних чинників зниження ефективності заходів регуляторної реформи в сфері малого підприємництва в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть виступати науковим підґрунтям удосконалення процесу формування регуляторної політики у сфері малого підприємництва в Україні. Основні положення та висновки роботи можуть бути використані Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами та відомствами, органами місцевого самоврядування України для підвищення ефективності регулювання механізмів функціонування та розвитку сфери малого підприємництва. Також вони можуть використовуватися у процесі викладання цілого ряду навчальних дисциплін у ВНЗ та у подальших наукових дослідженнях.

Науково-практичні висновки, практичні рекомендації щодо теоретико-методологічних оцінок та практичних аспектів державного регулювання малого підприємництва в Україні використані Національним інститутом стратегічних досліджень при підготовці текстів Послання Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році”, а також Стратегії економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) “Шляхом Європейської інтеграції” (акт про впровадження від 07.07.04 р.); Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України при підготовці нормативно-правових актів та аналітичних матеріалів, у тому числі при підготовці проекту Державної стратегії регіонального розвитку України до 2011 року (довідка
№ 22-33/125 від 07.04.2004 р.); Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва при підготовці Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2003 р. № 755-IV та Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11.09.2003 р. № 1160-IV (довідка № 834 від 13.02.2004 р.); Апаратом РНБО України при підготовці проекту Стратегії забезпечення економічної безпеки України та Закону України “Про основи національної безпеки України” від 19.06.2003 р. № 964-IV (довідка № 6/10-1085-6-2 від 01.10.2003 р.); Міністерством економіки АР Крим при розробці програми стратегічного соціально-економічного розвитку Республіки Крим до 2011 р. (довідка № 04-30-2353 від 25.12.2003 р.); виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим при розробці Концепції та програми розвитку м. Феодосія (довідка № 524-04 від 16.06.2004 р.). Наукові результати та рекомендації дисертаційного дослідження були впроваджені у навчальній, методичній та науковій роботі Феодосійського державного фінансово-економічного інституту та Київського університету ринкових відносин (довідка № 268 від 10.10.2003 р. та довідка № 173 від 30.06.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. В дисертації не використовуються ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці. Всі наукові положення, що виносяться на захист, являють собою особистий внесок здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертації були апробовані у виступах на Днях науки у Феодосійському державному фінансово-економічному інституті у 2001-2004 роках, на 15 міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях, круглих столах, зокрема: Національній науково-практичній конференції “Проблеми економічного зростання України” (24-25 травня 2001 р., м. Феодосія, ФДФЕІ); круглому столі “Державна регуляторна політика у сфері підприємництва” (1 лютого 2002 р., м. Київ, МІРВП); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми економічного зростання України на сучасному етапі: мікро- і макрорівень” (20-21 червня 2002р., м. Феодосія, ФДФЕІ); круглому столі “Проблеми формування іпотечного ринку в контексті фінансової безпеки України” (30 вересня 2002 р., м. Київ, РНБОУ); круглому столі “Підприємництво України: стан, проблеми та перспективи розвитку” (10 жовтня 2002 р., м. Київ, МІРВП); науково-практичній конференції “Актуальні питання протидії відмиванню коштів злочинного походження у контексті економічної безпеки України” (27 листопада 2002 р., м. Київ, РНБОУ); міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика ринкових перетворень у країнах з перехідною економікою” (27-29 листопада 2002 р., м. Київ, КНУ імені Тараса Шевченка); міжнародній науково-практичній конференції “Недержавне пенсійне забезпечення в контексті розвитку ринку фінансових послуг” (30 січня 2003 р., м. Київ, РНБОУ); міжнародній науково-практичній конференції “Промислове виробництво в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку” (21-22 березня 2003 р., м. Київ, КНУ імені Тараса Шевченка); круглому столі “Правове регулювання підприємницької діяльності: проблеми та перспективи” (25 березня 2003 р., м. Київ, НДІ ППіП АПрНУ, АМУ); міжнародній науково-практичній конференції “Економічне зростання України: стан, проблеми і перспективи” (30 травня 2003 р., м. Феодосія, ФДФЕІ); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічні проблеми ринкової трансформації України” (19 листопада 2003 р., м. Львів, Львівський банківський інститут НБУ); IV Міжнародній науково-практичній конференції “Перспективи розвитку внутрішнього ринку промислових товарів в Україні” (26 березня 2004 р., м. Київ, КНУ імені Тараса Шевченка).; Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми теорії та практики фінансів, грошового обігу і кредиту” (27-28 квітня 2004 р., м. Київ, КНУ імені Тараса Шевченка); VI Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи економічного і соціального розвитку регіонів України” (2-4 червня 2004 р., м. Феодосія, ФФЕА, НІСД). Матеріали та результати дисертаційного дослідження обговорювалися на кафедрі економічної теорії КНУ імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні результаті дисертації викладені автором у 13 наукових працях, загальним обсягом 9,4 д.а., у тому числі 8 статей (3,9 д.а.) - у наукових журналах і збірниках наукових праць, що входять до затверджених ВАК України переліків наукових фахових видань, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата економічних наук.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків по роботі, списку використаних джерел (351 найменування) на 28 сторінках, 9 додатків. Робота викладена на 235 сторінці, із яких 198 сторінок займає основний текст, у тому числі 9 таблиць та 4 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено предмет і об'єкт дослідження, сформульовано мету і завдання дисертації, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані їх апробації і впровадження, показано можливість їх теоретичного і практичного впровадження.

У першому розділі „Теоретичні основи дослідження державного регулювання малого підприємництва” розкрито економічну природу малого підприємництва та теоретичні засади його державного регулювання, визначено регуляторну політику як складову державного регулювання підприємницької діяльності, проаналізовано світовий досвід державного регулювання та підтримки цього сектору економіки.

Показано методологічне значення для дослідження проблем розвитку і державного регулювання малого підприємництва, напрацьованих сучасною економічною теорією концепцій стосовно регулювання економіки. Серед досліджень механізму реалізації ролі малого підприємництва у перехідній економіці і необхідності його державного регулювання можна виділити два основні напрями: новий інституціоналізм, який розробляє теорію суспільних засад підприємництва, та неокласичний, представники якого прагнуть поєднати використання ринкових механізмів саморегулювання із застосуванням важелів державного впливу.

Аналіз визначень суб'єкта малого підприємництва дозволив характеризувати його як особливий тип господарської поведінки, суб'єкти якого поєднують дві головні узагальнюючі якісні характеристики - суміщення в одній особі власника і безпосереднього керівника фірми, а також інноваційний характер та підвищений рівень господарського ризику, що має місце на всіх стадіях підприємницької діяльності. Сектор малого підприємництва визначено як специфічний сектор економіки, що характеризується низкою особливих якісних рис, а саме: обмежений доступ до фінансових ринків, високий рівень гнучкості підприємницької діяльності, спрямованість зусиль на постійне удосконалення власної діяльності, робота на місцевому рівні з орієнтацією на місцеві ресурси та попит, наявність ефективного безпосереднього двостороннього зв'язку між підприємцем та його клієнтами, виконання ролі ринкоутворюючого чинника.

Виявлено, що мале підприємництво є специфічним об'єктом регуляторної політики. За нинішніх умов до суб'єктів малого підприємництва мають бути додатково віднесені “неофіційні” носії підприємницького статусу, суб'єкти певних видів діяльності домогосподарств, власники селянських (фермерських) господарств та працюючі в особистому підсобному сільському господарстві. Відповідно регулювання їх діяльності має здійснюватися в межах реалізації державної політики підтримки малого бізнесу, але водночас принципова відмінність основної мети комерційних і некомерційних організацій сфери малого підприємництва вимагає впровадження різних за базовими принципами варіантів їх регулювання.

В роботі визначено поняття „державне регулювання малого підприємництва”, що дозволило зробити певні узагальнення. По-перше, державне регулювання являє собою поєднання форм і методів, які здійснюють органи державного управління для досягнення поставленої мети, тобто активізації розвитку малого підприємництва. По-друге, для ефективного розвитку малого підприємництва необхідна добре розвинута інфраструктура, оскільки вона забезпечує взаємозв'язки між елементами ринкового середовища. По-третє, державне регулювання малого підприємництва, слід трактувати як цілеспрямовану комплексну діяльність державних інститутів, спрямовану на поєднання, узгодження, комбінування різних форм, методів регулювання та підтримки суб'єктів малого підприємництва та його інфраструктури.

Регулювання діяльності суб'єктів малого підприємництва необхідно розглядати як елемент державної регуляторної політики та підтримки цього сектора економіки, оскільки власне підприємницький компонент має суттєве значення для їх ефективного функціонування. Державна підтримка є складовою системи регулювання розвитку малого підприємництва, яка спрямована на формування сприятливого для розвитку цього сектору економіки середовища і реалізується відповідними загальнодержавними, регіональними та місцевими органами влади, з метою узгодження інтересів держави і малого підприємництва. Пріоритетність державного регулювання та підтримки малого підприємництва в умовах ринкової трансформації зумовлює необхідність переходу від прямого адміністративного сприяння до формування сприятливого економічного і соціального середовища щодо удосконалення механізмів та інструментів сприяння розвитку суб'єктів малого підприємництва.

Зроблено висновок, що регуляторна політика держави у сфері підприємницької діяльності - це системна сукупність пріоритетів і механізмів впливу держави на забезпечення комплексного і ефективного розвитку підприємництва. Орієнтиром державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності є побудова ефективно діючої нормативно-організаційної системи, що має забезпечувати оптимальне врегулювання тих питань, які безпосередньо впливають на ділову активність суб'єктів. Регуляторна політика охоплює всі сфери правового регулювання підприємницької діяльності і в цьому вигляді включає сукупність законодавчих та інших нормативних актів, що регулюють відносини в суспільстві з приводу здійснення підприємницької діяльності.

Створення сприятливих умов для розвитку малого підприємництва є одним з пріоритетних завдань регуляторної політики держави. Проте зусилля держави, що докладаються зараз в Україні, не надають належного ефекту, а часто, навпаки, завдають складнощів у роботі як господарюючих суб'єктів через перманентні зміни нормативно-правової бази, а також з причин безсистемності і відсутності ґрунтовних економічних розрахунків у ході прийняття рішень. Це стосується передусім оподаткування, системи державного регулювання ціноутворення, зовнішньоекономічної діяльності. Управлінські трансформації щодо суб'єктів господарювання, започатковані галузевими міністерствами і відомствами України, обмежуються переважно контрольно-заборонними функціями, які мають складний і багато в чому суб'єктивний характер.

Досвід розвинутих країн та інших країн, де впроваджувалась і продовжує активно застосовуватися регуляторна політика, зокрема, політика дерегулювання, доводить всю складність і тривалість процесів дерегулювання (регуляторної реформи). Аналіз особливостей дерегулювання показує, що існує набір ключових компонентів, які приводять до успішних заходів регуляторної реформи, а саме: побудова ефективного механізму секторального перегляду існуючого законодавства і підготовка пропозицій щодо скасування або покращення регулювання; впровадження процедур оцінки впливу регулювання на споживачів, підприємців, бюджет держави на основі аналізу коштів і вигоди (очікуваного результату (регуляторного впливу)); активна участь громадськості в обговоренні нових проектів регулювання; зменшення адміністрування; скасування або перегляд нормативних актів; децентралізація в прийнятті державних рішень та інші.

У другому розділі “Особливості державного регулювання малого підприємництва в Україні” розглянуто основні тенденції розвитку малого підприємництва та необхідність його державного регулювання, розкрито інституційні засади та еволюцію формування регуляторної політики у сфері малого підприємництва в Україні, дано оцінку процесу впровадження державних регуляторних заходів на сучасному етапі розвитку національної економіки.

Зазначається, що процес формування регуляторної політики малого підприємництва в Україні перебуває лише на початковому етапі. Сьогодні закладено правові й організаційні основи цієї політики, формуються інституційні засади її реалізації. Розвиток малого підприємництва в Україні став важливим фактором соціально-економічного зростання, створення нових робочих місць та розв'язання проблем зайнятості, подальшого насичення ринку вітчизняними товарами і послугами, основою формування середнього класу. Заходи, що здійснювались у сфері підтримки та розвитку підприємництва, значною мірою посприяли активізації громадянського суспільства, підвищення рівня прозорості і відкритості процесів прийняття рішень органами виконавчої влади.

Аналіз діяльності суб'єктів малого підприємництва свідчить про наявність позитивних зрушень у розвитку цього сектора економіки, підвищення його ролі у вирішенні проблем зайнятості та росту доходів населення, активізації ділової активності в країні.

Станом на 1 січня 2004 року в Україні зареєстровано 272,7 тисяч малих підприємств, 2,6 млн. фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та 45 тисяч фермерських господарств. Аналіз тенденцій розвитку вітчизняних малих підприємств свідчить, що за період 1991-2003 рр. їх загальна кількість в Україні зросла майже в 6 разів. Середньорічний приріст загальної кількості малих підприємств за цей період становив 21%. Кількість малих підприємств на 10 тис. чол. населення складає 57 одиниці, що в 6 разів більше, ніж значення цього показника у 1991 році. На малих підприємствах у 2003 році було зайнято 2052,2 тис. осіб, що на 6% більше, ніж у попередньому році і в 1,6 рази більше порівняно з 1991 роком. За 2003 рік цими підприємствами вироблено продукції та надано послуг на суму біля 34 млрд. грн., що на 31,1% більше порівняно з попереднім роком (табл.1).

Таблиця 1 Основні показники розвитку малих підприємств в Україні^*

* За даними Державного комітету статистики України

За останні роки відбулися також позитивні зміни в розподілі малих підприємств за видами економічної діяльності, в розвитку інфраструктури підтримки та збільшені фінансово-кредитної допомоги суб'єктам малого підприємництва.

Незважаючи на це, загальні параметри розвитку малого підприємництва не відповідають можливостям та потребам української економіки. За кількістю малих підприємств (у т.ч. у розрахунку на 10 тис. населення), внеском малого підприємництва в загальний обсяг виробництва, кількістю зайнятих працівників та іншим показникам Україна все ще значно відстає від розвинутих країн світу.

Доволі суттєвою диференціацією характеризується розвиток малого підприємництва по регіонах. Із загальної кількості малих підприємств біля 50% було зосереджено лише в 6 регіонах України: м. Києві (16,1%), Донецькій (9,5%), Дніпропетровській (6,8%), Харківській (6,2%), Львівській (5,7%) областях та АР Крим (5,1%). На малих підприємствах названих регіонів працює 45% працівників усіх малих підприємств.

Мають місце і деякі інші негативні тенденції в розвитку малого підприємництва, зокрема: уповільнення темпів приросту малих підприємств, зменшення кількості економічно активних суб'єктів малого підприємництва, зменшення питомої ваги продукції малих підприємств у загальному обсязі реалізованої в країні продукції (робот, послуг), збільшення кількості збиткових малих підприємств та обсягів тінізації підприємницької діяльності тощо.

Впродовж останніх років зроблено важливі кроки щодо формування та реалізації державної регуляторної політики малого підприємництва, розпочався процес зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, введено спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва. Верховною Радою України ухвалено закони України "Про державну підтримку малого підприємництва" (від 19 жовтня 2000 р. № 206-III), "Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні" (від 21 грудня 2000 року), "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (від 11 вересня 2003 року).

В рамках впровадження регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва реалізовувалися регіональні програми розвитку малого підприємництва, які були розроблені в усіх регіонах. Починаючи з 1998 року, з метою стимулювання розвитку підприємництва в Україні були започатковані спрощені (спеціальні) режими оподаткування для суб'єктів малого підприємництва: єдиний податок, фіксований податок, спеціальний патент (в порядку експерименту) та фіксований сільськогосподарський податок. Кожен з режимів спрощеного оподаткування спрямований на створення прозорих та простих процедур стягнення податків, спрощення податкового адміністрування. Запровадження цих режимів надало динаміки розвитку малого підприємництва та сприяло його детінізації.

Новою формою підтримки малого підприємництва є сприяння виробничому кооперуванню великих та малих підприємств, що робить можливим розширення для них інноваційного співробітництва і ринків збуту. Перспективним напрямом є запровадження кластерної моделі економічного розвитку, яка полягає в кооперації та об'єднанні зусиль підприємців, державних структур і науковців.

Однак, зважаючи на позитивні зміни, що відбулися у становленні регуляторної політики малого підприємництва в Україні, залишається низка проблем, які потребують особливої уваги як законодавчої, так і виконавчої влади. Найголовнішими з них є: формування єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва, яка забезпечить завершення процесів дерегулювання, створення прозорих, однакових “правил гри”, подальшого залучення громадськості до участі у формуванні державної політики; визначення стану розвитку малого підприємництва в регіонах головним критерієм оцінки ефективності соціально-економічної політики місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; формування гнучкої, ефективної системи підтримки суб'єктів малого підприємництва.

Аналіз державної підтримки підприємництва в Україні дозволяє виділити три взаємопов'язані групи причин її неефективності: 1) невизначеність та незрілість концептуально-програмної бази розвитку та підтримки підприємництва; 2) недосконалість та незавершеність, зокрема, на регіональному рівні організаційної побудови комплексної і дієвої системи підтримки та цілковита недостатність її ресурсного (в першу чергу фінансового) забезпечення; 3) суперечливість напрямів і механізмів функціонування системи державної підтримки підприємництва, неадекватність реальному стану внутрішнього та зовнішнього середовища цього сектора економіки. Необхідно здійснювати послідовну і постійну роботу щодо вдосконалення нормативно-правової бази розвитку малого підприємництва, ефективного та дієвого впровадження механізму спрощеної реєстрації і легалізації суб'єктів підприємництва, вносити відповідні зміни у систему законодавства з питань єдиної державної регуляторної політики у сфері малого підприємництва.

У третьому розділі “Пріоритетні напрями державного регулювання малого підприємництва в Україні” розглянуто основні напрями оптимізації державного регулювання малого підприємництва в Україні, зокрема, розкрито фінансово-економічні важелі регуляторної реформи у сфері малого підприємництва, проаналізовано стан та напрями удосконалення організаційно-правових методів державного регулювання малого підприємництва, з'ясовано сутність та форми саморегуляції та самоорганізації малого підприємництва як засобу посилення компліментарності регуляторної політики, визначено вплив держаного регулювання на процес детінізації підприємницької діяльності.

Зазначено, що активізації становленню та ефективному розвитку малого підприємництва значною мірою сприяє регуляторна політика, спрямована на збалансування різних і часто протилежних інтересів учасників ринку та органів влади, встановлення чітких і справедливих правил для всіх та сприяння саморегулюванню. Пряме втручання держави має бути обмеженим і відповідати принципам забезпечення стабільності та передбачуваності. Така політика стимулює підприємців працювати в офіційному секторі економіки, сприяє залученню інвестицій та підвищенню конкурентоспроможності економіки.

У світовій практиці у вирішенні фінансово-кредитних проблем малого підприємництва головна роль відводиться державі, основне завдання якої - сприяти розвиткові підприємництва, стимулюючи різні форми і методи державної та недержавної підтримки. Але обмеженість державних коштів в Україні, призначених для прямого фінансово-кредитного впливу, потребує запровадження широкої мережі недержавних важелів цього процесу в таких напрямах: 1) стимулювання комерційних банків та інших фінансових небанківських установ до надання позик та розширення послуг малим підприємствам шляхом звільнення від оподаткування тих коштів, що спрямовуються у фонд кредитів малому підприємництву, та надання державної гарантії повернення позики; 2) переорієнтація бюджетних коштів, спрямованих на фінансово-кредитну підтримку малого сектора економіки, з прямого забезпечення фінансовими ресурсами до формування фондів для надання послуг (страхування, гарантування та ін.) з метою стимулювання процесу кредитування суб'єктів малого підприємництва; 3) активізація процесу створення і діяльності недержавних гарантійних та страхових установ для обслуговування малого підприємництва через створення відповідних мотиваційних механізмів заінтересованості в цій діяльності; 4) більш ефективне використання іноземної допомоги та активне виявлення своєї позиції у взаємовідносинах з міжнародними фінансовими організаціями; 5) сприяння процесу самоорганізації суб'єктів малого підприємництва у вирішенні своїх фінансово-кредитних проблем шляхом створення установ взаємного фінансування та гарантування.

Процеси подальшої систематизації нормативно-правової бази малого підприємництва, орієнтація вимог державної політики на дотримання засад регуляторної реформи, обмеження дискреційних регуляторних повноважень посадових осіб державних органів влади, підвищення вимог щодо їх кваліфікації, встановлення відповідальності за прийняті рішення за перебігом часу має наближати нормативно-правову базу функціонування малого підприємництва до досконалості, прозорості, ефективності.

Доведено, що значно покращити підприємницький клімат в Україні може самоорганізація суб'єктів малого підприємництва. У даному випадку немає потреби витрачати державні кошти і збільшувати штат державних службовців. Достатньо зосередити зусилля на створенні оптимальної законодавчої бази та розвинутої інфраструктури суб'єктів підприємницької діяльності. Особливу увагу слід приділяти проблемам формування ефективних механізмів взаємодії держави з громадськими об'єднаннями підприємців і становленню відносин соціального партнерства між владою та підприємцями.

Головними напрямами дій державних органів щодо державного регулювання, підтримки та детінізації малого підприємництва в Україні мають бути сприяння розвиткові малого підприємництва та протидія його тінізації через: удосконалення системи державної підтримки, тобто шляхом посилення стимулів до ділової активності і підвищення рівня вигод від ведення легальної підприємницької діяльності; удосконалення системи державного регулювання шляхом спрощення та зниження реального рівня витратності комплексу адміністративно-економічних процедур, пов'язаних зі створенням та веденням власної справи; впровадження ряду соціально-психологічних заходів, спрямованих на формування оптимального психологічного клімату для підвищення ділової активності населення, проходження процесів детінізації малого підприємництва, ходу регуляторних змін та протидії проявам ненормативного регулювання підприємницької діяльності з боку суб'єктів “державної тіні”.

ВИСНОВКИ

1. Розвиток малого підприємництва в умовах ринкової трансформації є важливим чинником соціально-економічного зростання, створення нових робочих місць та розв'язання проблем зайнятості, подальшого насичення ринку вітчизняними товарами і послугами, основою формування середнього класу. Заходи, що здійснювалися в Україні щодо державного регулювання, підтримки та розвитку підприємництва, значною мірою сприяють активізації громадянського суспільства, підвищенню рівня прозорості і відкритості процесів прийняття рішень органами виконавчої влади.

2. Сектор малого підприємництва, що отримав належний розвиток і спирається на дієві механізми державної підтримки власного розвитку, є невід'ємним елементом розвиненої ринкової економіки, важливим стабілізаційним механізмом, потужним двигуном економічного та науково-технічного прогресу у суспільстві, засобом реалізації особистого підприємницького потенціалу населення країни, а також важливим інструментом вирішення низки найгостріших проблем трансформаційного, економічного і соціально-психологічного характеру, що притаманні країнам з перехідними економіками, тощо. З іншого боку, розвиток вітчизняного малого підприємництва гальмує масив проблем, що пов'язані з природою малого підприємництва, загальними проблемами перехідної економіки, проблемами, пов'язаними з неефективністю системи державного регулювання малого підприємництва. Вирішення зазначених проблем і активізація розвитку малого підприємництва залежить від політики держави щодо сприяння розвиткові малого підприємництва, що включає заходи з його підтримки та удосконалення механізмів державного регулювання діяльності суб'єктів сектора.

3. Аналіз матеріалів, розглянутих у ході дослідження, дає підстави стверджувати, що певних позитивних результатів було досягнуто внаслідок запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері малого підприємництва. В рамках її реалізації запроваджується процедура публічного обговорення проектів законодавчих та регуляторних актів на засіданнях регіональних і місцевих координаційних рад з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва із залученням підприємців і громадськості; створювалися нові структури для удосконалення процесів започаткування підприємницької діяльності, зокрема центри з реєстрації підприємців за спрощеною системою (принцип “єдиного офісу” або “єдиного вікна”); вживалися заходи до скорочення кількості перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємництва тощо. Впродовж останніх років зроблено важливі кроки щодо формування та реалізації державної регуляторної політики малого підприємництва, розпочався процес зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, введено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. З метою стимулювання розвитку підприємництва, починаючи з 1998 року, в Україні були започатковані спрощені (спеціальні) режими оподаткування для суб'єктів малого підприємництва, що сприяло динаміці його розвитку та детінізації.

4. На думку автора, найголовнішими з проблем, які потребують особливої уваги як законодавчої, так і виконавчої влади є: формування єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва, яка забезпечить завершення процесів дерегулювання, створення прозорих, однакових “правил гри”, подальшого залучення громадськості до участі у формуванні державної політики; визначення стану розвитку малого підприємництва в регіонах головним критерієм оцінки ефективності соціально-економічної політики місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; формування гнучкої, ефективної системи фінансово-кредитної підтримки суб'єктів малого підприємництва, впровадження державних гарантійних схем для отримання кредитів.

5. З метою підвищення ефективності регуляторної політики в сфері підприємницької діяльності доцільно провести в межах регуляторної та адміністративної реформ низку заходів: завершення процесів систематизації нормативно-правової бази щодо регулювання підприємницької діяльності, приділення особливої уваги дерегуляційним процесам щодо нормативно-правових актів місцевих та відомчих органів державної влади з питань регулювання підприємницької діяльності; забезпечення дотримання встановлених процедур підготовки і прийняття регуляторних актів, зокрема планування розробки регуляторних актів, проведення процедури публічного обговорення їх проектів; спрощення процедур легітимації підприємницької діяльності шляхом впровадження комп'ютеризованої системи державної реєстрації, скорочення списку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню; регламентація державного контролю за здійсненням підприємницької діяльності шляхом встановлення ліміту кількості перевірок державними органами суб'єкта малого підприємництва; нормативно-правове обмеження дискреційних повноважень державних службовців щодо регулятивного та контролюючого втручання в підприємницьку діяльність; підвищення виконавської дисципліни на місцях шляхом підвищення вимог щодо рівня кваліфікації посадових осіб державних органів влади, чіткої регламентації посадових прав і обов'язків державних службовців, посилення персональної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади за перевищення посадових повноважень та прийняття рішень, що суперечать засадам єдиної регуляторної реформи в сфері підприємницької діяльності; ретельне виявлення та переслідування за законом проявів тінізації підприємницької діяльності, впровадження заходів прямої державної боротьби з цими проявами.

6. Вивчена в процесі дослідження практика переконує в необхідності проведення соціально-психологічних заходів з метою: сприяння формуванню механізмів державної та громадської протидії практиці ненормативного регулювання підприємницької діяльності з боку посадових осіб державних органів влади, активізації участі громадськості у процесі реформування регуляторних відносин у сфері підприємництва, формування у населення негативного становлення до тіньової діяльності, наголошення на тісному зв'язку між легальною діяльністю підприємців та успіхом проведення ринкових реформ, здійсненням соціального захисту населення, зростанням обсягів суспільних благ тощо.

7. Матеріали дослідження підтверджують доцільність активізації заходів спрямованих на відтворення системи державного та громадського захисту прав підприємців, а також доведення до розуміння кожного підприємця його правового статусу, конкретизації його прав та обов'язків, сприяння виникненню на цій підставі прагнення широких верств підприємців відстоювати власні права і протидіяти проявам ненормативних втручань посадових осіб у підприємницьку діяльність. З цією метою доречно сприяти створенню місцевих громадських організацій з питань захисту прав підприємців. економічний підприємництво державний регулювання

8. Процес становлення та розвитку сектору малого підприємництва в Україні має певні соціально-економічні особливості, які держава повинна враховувати у формуванні та реалізації регуляторної політики щодо сприяння розвиткові вітчизняного малого підприємництва.

Проведене дослідження дає авторові підстави стверджувати, що створення сприятливих умов для розвитку малого підприємництва потребує здійснення наступних заходів:

упорядкування та вдосконалення законодавчої і нормативної бази, яка регламентує діяльність суб'єктів малого підприємництва. З цією метою вважаємо за необхідне: розробити та ухвалити Концепцію державної політики розвитку малого підприємництва в Україні; якнайшвидше ухвалити Податковий кодекс України; розробити та ухвалити Закони України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, “Про захист приватної власності”, “Про франчайзинг”, “Про венчурне фінансування” тощо; створити правові засади розвитку всіх елементів ринкової інфраструктури суб'єктів підприємництва; врегулювати, з правової точки зору, коопераційні зв'язки та різноманітні форми самоорганізації суб'єктів підприємництва;

активне запровадження регуляторної реформи - інноваційного підходу до державного управління малим підприємництвом, який базується на застосуванні методів економічного аналізу для пошуку найбільш оптимального варіанту вирішення існуючих проблем та широкому діалозі влади і бізнесу;

зміцнення фінансово-кредитного забезпечення розвитку малого підприємництва: розвиток ринку фінансових послуг; формування мережі регіональних фондів підтримки підприємництва та кредитно-гарантійних установ; запровадження ефективних кредитно-гарантійних механізмів мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва; залучення на прийнятних умовах іноземних кредитних ресурсів для фінансування малого підприємництва, фінансування молодих підприємців-початківців;

удосконалення податкової політики щодо малого підприємництва, зокрема, збереження єдиного податку як безальтернативного на сьогодні шляху легального виживання підприємців;