Асоційовані форми аграрного бізнесу (ринкова трансформація і проблеми регулювання)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

АСОЦІЙОВАНІ ФОРМИ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ (РИНКОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ І ПРОБЛЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ)

Слав'юк Ростислав Анатолійович

Львів - 2003

Анотація

Слав'юк Р.А. Асоційовані форми аграрного бізнесу (ринкова трансформація і проблеми регулювання). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою. - Львівський національний університет ім. Івана Франка. - Львів, 2003.

У дисертаційному дослідженні проведено комплексний аналіз закономірностей становлення та форм прояву аграрного бізнесу. Показано значення вертикальної інтеграції в процесі зародження асоційованих форм аграрного бізнесу. Обґрунтовано необхідність державної підтримки приватного сектора в сільському господарстві у процесі реформ і розширення масштабів асоційованої участі фермерів у капіталі переробних, агросервісних, кредитних структур. Охарактеризовано особливості трансформації сільськогосподарських підприємств у структури аграрного бізнесу. Проаналізовано взаємозв'язок і взаємозалежність розвитку ринкової інфраструктури і аграрного бізнесу. Розкрито особливості та перспективи зростання масштабів оптового характеру ринку продовольства у процесі формування та розвитку суб'єктів аграрного ринку. Недосконалість ринкового механізму в Україні приводить до виникнення диспропорцій між попитом і пропозицією на продовольчі ресурси, диспаритету та значних коливань цін. Виявлення цих тенденцій стало основою під час обґрунтування необхідності державного регулювання аграрного бізнесу за допомогою прямих та непрямих методів. У роботі проаналізовано існуючі напрями та механізми державного регулювання аграрного бізнесу і запропоновано шляхи їх удосконалення.

Ключові слова: аграрний бізнес, асоційовані форми аграрного бізнесу, таргетування структури власного капіталу, ринкова трансформація сільськогосподарських підприємств, ефективний власник, вертикальна інтеграція, кооперація, інфраструктура аграрного ринку, державне регулювання аграрного бізнесу.

Аннотация

аграрний економіка капітал бізнес

Славюк Р.А. Ассоциированные формы аграрного бизнеса (рыночная трансформация и проблемы регулирования). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.02.03 - организация управления, планирования и регулирования экономикой. - Львовский национальный университет им. Ивана Франко. - Львов, 2003.

В диссертации осуществлен комплексный анализ закономерностей становления и форм проявления аграрного бизнеса. Рассмотрено значение вертикальной сельскохозяйственной интеграции в процессе возникновения ассоциированных форм аграрного бизнеса. Доказывается необходимость продвижения реформ по пути укрепления сельскохозяйственных кооперативов за счет активного участия в их капитале фермерских хозяйств. Историко-экономическая ретроспектива формирования ассоциированных форм аграрного бизнеса раскрыта при помощи статистических данных и анализа трудов М.И. Туган-Барановского, А.В. Чаянова, Н.Д. Кондратьева.

Обоснована необходимость государственной поддержки частного предпринимательства на селе с одновременным расширением участия крестьян в разных формах ассоциированных перерабатывающих, агросервисных предприятий, кредитных союзов. В работе раскрыто особенности трансформации сельскохозяйственных предприятий в структуры аграрного бизнеса. Осуществлен анализ взаимосвязи и взаимозависимости развития инфраструктуры и аграрного бизнеса. Раскрыто особенности и перспективы роста масштабов оптовых операций рынка продовольствия в процессе формирования и развития субъектов аграрного рынка.

В процессе исследования проблемы оптимизации структуры собственного капитала ассоциированных предприятий расширено рамки методологических подходов относительно таргетирования структуры собственного капитала. При помощи экономико-математических методов раскрыто значение фактора “собственный капитал” в процессе развития аграрного бизнеса. Результаты исследования подтвердили предположение о том, что отсутствие целевой структуры собственного капитала перерабатывающих предприятий при одновременном игнорировании прав ассоциированных членов являются основными причинами деформаций механизмов вертикальной интеграции и замедления реформ.

Исследуются особенности процессов реформирования аграрного сектора экономики Украины в 1998-2002 гг. Раскрыто причины деформаций в отношениях собственности. Несовершенство законодательного обеспечения и практического опыта по оптимизации процессов образования собственного капитала реформируемых предприятий привело к разбалансированности паевых и имущественных отношений и значительному дроблению капитала. Утрата имущественных прав ассоциированных членов сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий при одновременном формировании большого числа мелких частных предприятий аграрного бизнеса привели к дезинтеграционным процессам, что противоречит общеэкономическим принципам построения современной доктрины развития аграрного бизнеса. В связи с этим в работе аргументированно доведена необходимость возобновления агропромышленной интеграции сельских товаропроизводителей и предприятий перерабатывающей промышленности и необходимость построения на этой основе новых ассоциированных форм аграрного бизнеса.

В работе осуществлен анализ состояния рынка продовольствия в Украине. На его основе показано, что несовершенство рыночного механизма привело к возникновению диспропорций между спросом и предложением на продовольственные ресурсы, диспаритета и существенных колебаний цен. Выявление этих тенденций послужило основой при обосновании необходимости государственного регулирования аграрного бизнеса при помощи прямых и непрямых методов. В работе осуществлен анализ существующих направлений и механизмов государственного регулирования аграрного бизнеса и предложено пути их совершенствования.

Система налогообложения предприятий аграрного бизнеса претерпела существенные изменения, однако фиксированный налог не стал универсальным и не упростил фискальные отношения. В процессе исследования данного вопроса освещено ряд проблем, возникших в связи с неполным использованием механизма рентных отношений. Отсутствие объективной оценки земли замедляет процессы реформ и совершенствование имущественных и финансово-кредитных отношений. Значительное внимание уделено необходимости и особенностям использования механизмов государственного регулирования агробизнеса в Украине при помощи залоговых, ипотечных операций.

Особое внимание в работе уделено оценке перспектив пореформенного развития сельского хозяйства Украины. При этом в основу предполагаемой модели развития аграрного бизнеса положено основополагающие принципы механизма вертикальной агропромышленной интеграции и взаимодействия предприятий агробизнеса с субъектами рыночной инфраструктуры.

Ключевые слова: аграрный бизнес, ассоциированные формы аграрного бизнеса, таргетирование структуры собственного капитала, рыночная трансформация сельскохозяйственных предприятий, эффективный собственник, вертикальная интеграция, кооперация, инфраструктура аграрного рынка, государственное регулирование аграрного бизнеса.

The summary

Slaviyk R.A. Associative forms of agrarian business (market transformation and the problems of regulation). - Manuscript.

Dissertation for the degree of the doctor economic sciences on the specialty 08.02.03 - organization of management, planing and regulation of economics. - Ivan Franko Lviv National University. - Lviv, 2003.

The complex analysis of regularities of foundation and forms of agrarian business manifestation is carried out in the dissertation. There is shown the meaning of vertical integration in the process of generation of associative forms in agrarian business. The necessity of state support of private sector in agriculture in the process of reforms and extending the scope of associative farmers participation in the capital of processed, agroservice and credit structures in grounded. The transportation peculiarities of agricultural enterprise into the structures of agrarian business are characterized. The correlation and interdependence of the development of market infrastructure and agrarian business are analyses.

The peculiarities and perspectives of provision market optimization in the process of foundation and development of objects of agrarian market are discovered. Imperfection of market mechanism in Ukraine brings to the action the disproportion between the demand and supply of provisional resources, disparity and considerable change of prices. Exposition of these tendencies made the foundation for explaining the necessity of state regulation the agrarian business with the help of direct and indirect methods. The research work analyses the existing directions and mechanisms of state regulation the agrarian business, it suggests the ways of their perfection.

Key words: agrarian business, associative forms of agrarian business, own capital structure targeting, market transformation of agricultural enterprises, effective owner, vertical integration, cooperation, infrastructure of agrarian market, state regulation of agrarian business.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Формування нової системи господарювання в Україні пов'язане зі зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Аграрний бізнес в економіці ринкового типу, без сумніву, відіграватиме визначальну роль. Всебічний аналіз результатів трансформації аграрного сектора економіки показує, що причини суперечливості процесів і результатів реформ криються не лише у відсутності практичного досвіду здійснення таких змін, а й у відсутності науково обґрунтованої стратегії управління формотворчими процесами.

До числа проблем, які потребують нових методологічних підходів щодо їх вивчення і вирішення, належить проблема формування нового типу відносин агропромислової інтеграції і виникнення на цій основі асоційованих форм бізнесу. У зв'язку з цим актуальним є обґрунтування вибору трансформаційної та пореформеної моделей сільського господарства України.

Аграрний бізнес є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор завжди відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Саме аграрні реформи приводили до подальшої демократизації будь-якого суспільства. Така специфіка та своєрідне функціональне призначення аграрного бізнесу набувають особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтворення ринкової системи господарювання на селі. Здатність аграрного бізнесу до структуроутворення ринку висуває завдання його відродження та ставить у число першочергових заходів реформування економіки України.

Роль та функції аграрного бізнесу з огляду на його загальноекономічні позиції полягають не тільки у тому, що він є одним із важливих дійових факторів економічного розвитку суспільства. Його важливою функцією є сприяння формуванню диверсифікованої інфраструктури національного ринку, що, в свою чергу, спонукає підприємства різних галузей економіки до поглиблення інтеграційних процесів із сільським господарством. У результаті цього стає можливим трансформація моделі агропромислового комплексу у високоінтегровану національну систему аграрного ринку зі збереженням і примноженням агропромислового капіталу і зміцненням продовольчої безпеки країни.

У процесі розвитку аграрного бізнесу постають численні проблеми, обумовлені як об'єктивними факторами загального стану економіки, так і суб'єктивними. Найголовнішими з них є недосконалість, а інколи й суперечливість нормативно-правової бази, нерозвиненість або відсутність ринкової інфраструктури, доступної системи кредитування і фінансування аграрного бізнесу, недостатнє інформаційне та консультативне забезпечення, низький рівень професійних знань.

Проблеми розвитку аграрного бізнесу знайшли відображення в працях А.С. Даниленка, В.В. Зіновчука, Ю.О. Лупенка, М.Й. Маліка, В.Я. Меселя-Веселяка, Л.В. Романової, В.В. Юрчишина, І.Ф. Баланюка, В.Г. Андрійчука, І.П. Бідзюри, Л. Сороки, П.М. Макаренка, В.І. Криворучка, Н.А. Свєтлакової, Ф.К. Шакірова, О.К. Ястребової, І.Г. Кириленка, М.Х. Корецького, Г.О. Андрусенка, В.П. Мартьянова, В.Д. Савченка, М.А. Садикова, В.Ф. Семенова, І.Ю. Сіваченка, В.П. Федоряки, О.Л. Кирилової.

У наукових дослідженнях П.Т. Саблука, І.Р. Михасюка, В.П. Ситника, Б.В. Губського, М.П. Сахацького, Л.Є. Мельника, М.М. Клименюка, В.В. Радченка, П.І. Макаренка, М.Л. Дем'яненка, О.М. Шпичака значна роль відводиться механізмам і формам державного регулювання аграрного бізнесу.

Проте в науковій літературі з даної проблематики немає комплексного аналізу і розгорнутого трактування суті аграрного бізнесу, форм його прояву. Аналізу суті та форм прояву аграрного бізнесу як результату вертикальної інтеграції на різних стадіях процесу відтворення в умовах зміни парадигми аграрної економіки України та регулюючого впливу на неї державних та ринкових інститутів приділяється мало уваги. В науковій літературі недостатньо розкрито механізми оптимізації процесів участі товаровиробників у капіталі асоційованих підприємств, а також немає комплексних досліджень щодо вдосконалення їх ринкового та державного регулювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт Волинського державного університету ім. Лесі Українки та належить до тем “Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання в Україні” (№ державної реєстрації 0102U000229), “Оплата праці як стимул розвитку національної економіки: проблеми реформування оплати праці в Україні” (№ державної реєстрації 0198U000405), “Західне Полісся: продуктивні сили, економіка, фінанси” (№ державної реєстрації 0103U000657).

Основою дисертаційної роботи є результати власних досліджень автора, які проводилися протягом 1997-2002 рр. у Волинському державному університеті ім. Лесі Українки.

Мета і задачі дослідження. Основною метою дослідження є обґрунтування науково-методологічних основ та концептуальних підходів стосовно суті та форм прояву аграрного бізнесу, впливу на нього інтеграційних процесів, механізмів державного і ринкового регулювання з відповідними інститутами інфраструктури, а також розробка практичних рекомендацій щодо їх вдосконалення для забезпечення сталого і збалансованого розвитку ринку продовольства в Україні. Відповідно до визначеної мети ставилися такі наукові завдання:

визначити суть та форми прояву аграрного бізнесу, проаналізувати при цьому існуючі точки зору провідних учених на дану проблему з метою виявлення можливостей їх використання для розвитку нових підходів у процесі дослідження;

узагальнити концептуальні підходи щодо економічних детермінант становлення аграрного бізнесу та розробити методологічні і методичні основи дослідження механізмів формування аграрного бізнесу і на цій основі з'ясувати передумови і сформувати наукові уявлення щодо мотивів асоційованої участі в капіталі та виявити особливості становлення і закономірності розвитку аграрного бізнесу;

обґрунтувати систему організаційних і методичних підходів щодо оцінки ефективності регуляторного впливу держави на процеси трансформації підприємств аграрного сектора економіки в асоційовані форми аграрного бізнесу;

здійснити всебічний аналіз інтеграційних відносин асоційованої участі і на цій основі показати необхідність посилення взаємозв'язку процесів розвитку аграрного бізнесу та інфраструктури аграрного ринку в умовах зростання ролі державного регулювання;

комплексно проаналізувати механізми ринкового саморегулювання, оцінити концептуальні основи державного регулювання розвитку аграрного бізнесу і запропонувати способи їх вдосконалення;

узагальнити світовий досвід розвитку асоційованих форм аграрного бізнесу та механізмів його регулювання і на цій основі сформувати власне бачення можливостей їх використання у процесі трансформації аграрного сектора економіки України;

здійснити аналіз механізмів трансформації та адаптації підприємств різних сфер аграрного бізнесу до нових умов як вертикальної, так і горизонтальної інтеграції і на цій основі побудувати власну модель пореформеного сільського господарства України.

Об'єктом дослідження є процеси ринкової трансформації та регулювання аграрного сектора економіки.

Предметом дослідження є соціально-економічні передумови виникнення, особливості трансформації, механізми регулювання асоційованих форм аграрного бізнесу.

Методи дослідження. У процесі реалізації завдань дослідження використано системний метод наукового пізнання, відповідно до якого усі явища та процеси роглядаються й аналізуються у взаємозв'язку та розвитку. За допомогою системного методу досліджено розвиток асоційованих форм аграрного бізнесу у взаємозалежності з розвитком аграрної економіки зокрема і економічної системи суспільства в цілому. Це дало можливість на основі використання методів порівняння і узагальнення, логічного і історичного здійснити комплексний аналіз інтеграційних процесів при формуванні сучасної моделі асоційованого аграрного бізнесу. Завдяки цьому вдалося розробити нові теоретичні підходи та практичні рекомендації щодо вирішення проблем формування трансформаційної та пореформеної економічної системи сільського господарства. У процесі дослідження також використовувалося поєднання методів аналізу та синтезу, які доповнювалися статистичними, соціологічними методами. За допомогою економіко-математичних методів виявлено функціональну роль власного капіталу в асоційованому бізнесі та доведено необхідність таргетування його структури.

Наукова новизна отриманих результатів в узагальненому вигляді полягає в тому, що:

удосконалено методологію сутнісного аналізу категорій “аграрний бізнес”, “підприємець”, “ефективний власник” завдяки комплексному використанню принципів вивчення методів формування і оптимізації структури капіталу;

набула подальшого розвитку класифікація форм аграрного підприємництва з визначенням ступеня детермінованості приватної власності умовами агропромислової інтеграції. В роботі доведено, що під час поглиблення інтеграційних процесів у сільському господарстві відбувається зростання, а в суміжних з сільським господарством сферах часткова втрата ролі механізмів реалізації приватної власності як абсолютних і універсальних мотиваторів економічної поведінки суб'єктів господарської діяльності;

доведено, що за межами асоційованого підприємства приватна власність перетворюється з якісно визначеної частини вартості власного капіталу в її грошовий еквівалент і як власність особи не забезпечує і не може забезпечити їй того обсягу матеріальних благ і послуг, які вона присвоювала, будучи учасником асоційованого бізнесу. На основі цього виявлено особливості прояву економічних інтересів суб'єктів асоційованого аграрного бізнесу і сфери регулюючого впливу на них держави;

вперше здійснено комплексне обґрунтування закономірностей та особливостей формування і становлення асоційованих форм аграрного бізнесу й подано методологію сутнісного аналізу категорії “асоційована форма аграрного бізнесу”, при цьому особливості участі в аграрному бізнесі пов'язано з принципами оптимізації структури власного капіталу асоційованих підприємств і механізмами державного регулювання. На відміну від інших галузей, агропромислова інтеграція породжує властиву лише їй систему відносин власності, які трансформуються під впливом асоційованої участі в капіталі, оптимізуючи як його структуру, так і сам механізм інтеграції;

розширено методологічні рамки дослідження механізму таргетування структури власного капіталу підприємств і використано його в контексті аналізу принципів оптимізації, яких дотримуються асоційовані підприємства для встановлення цільової структури власного капіталу з метою досягнення високих фінансових результатів його учасників та засновників. Процеси приватизації і відсутність дійових державних регуляторних механізмів призвели до того, що агропромисловий комплекс дезінтегровано, а структура власного капіталу підприємств АПК зазнала трансформаційних змін із порушенням принципу паритетності інтересів засновників і асоційованих членів. У роботі доведено, що вертикальна агропромислова інтеграція і детерміноване таргетування структури капіталу підприємств агробізнесу за умов асоційованої участі сільськогосподарських товаровиробників і ефективного регулюючого впливу держави стануть передумовами наступного входження підприємств аграрного сектора економіки в інтегровану систему асоційованого бізнесу;

проведено розгорнутий аналіз ефективності господарювання та перспектив розвитку селянських господарств і на підставі цього доведено необхідність державного сприяння поглибленню агропромислової інтеграції та поширенню практики спільного інвестування коштів у суміжні з сільським господарством асоційовані підприємства для забезпечення зростання продуктивності праці та капіталу, обсягів виробництва і товарності продукції;

обґрунтовано необхідність асоційованої участі сільськогосподарських товаровиробників у створенні і трансформації об'єктів ринкової та фінансово-кредитної інфраструктури і доведено, що це сприятиме узгодженню інтересів і оптимізації структури капіталу. В умовах аграрного ринку України ще не задіяно відповідних державних регуляторних механізмів, відсутні тривалі, стабільні зв'язки, не запроваджено контрактний механізм, не до кінця сформовано інтеграційний механізм асоційованої участі сільськогосподарських товаровиробників у формуванні інститутів ринкової інфраструктури. Ігнорування інтересів асоційованих членів призводить до переважання вузькокорпоративних інтересів і, як наслідок, значного диспаритету закупівельних і роздрібних цін та дефіциту фінансових ресурсів у сільськогосподарських товаровиробників. Не адаптована до нових умов аграрного ринку та нових форм ведення бізнесу система кредитування спонукала до дослідження необхідності та можливості формування в Україні системи кредитних установ асоційованого типу. Для диверсифікації фінансово-кредитного забезпечення запропоновано власне бачення перспектив використання механізму іпотечного кредитування та доведено необхідність створення для цього макро- та мікроекономічного середовища і відповідних механізмів державного регулювання;

за допомогою економіко-математичних методів показано значення структури та розмірів власного капіталу для подальшого зростання агробізнесу, чим підтверджено гіпотезу про необхідність його таргетування в процесі створення нових типів асоційованих підприємств. Розроблено рекомендації щодо оптимізації організаційних форм аграрного бізнесу, а також щодо вдосконалення механізмів державного регулювання їх розвитку під час поглиблення інтеграції, розкрито особливості побудови ринкової парадигми українського сільського господарства і на цій основі запропоновано власну інституційно-організаційну модель пореформеного сільського господарства;

обґрунтовано шляхи подолання недоліків ринкового саморегулювання через застосування державних регуляторно-трансформаційних механізмів, а пізніше пореформеної моделі сільського господарства з адекватними їм формами бізнесу та відносинами інтеграції. У зв'язку з цим доведено необхідність забезпечення прозорості майнових та пайових відносин, запропоновано способи вдосконалення механізмів державного регулювання агробізнесу у процесі формування інтервенційного фонду продукції сільського господарства, подано власне бачення механізмів підтримки урядом доходів сільськогосподарських виробників через цільові ціни, заставні закупівлі, іпотечне кредитування, інформаційно-аналітичне обслуговування, дорадчі служби та центри цінового моніторингу.

Практичне значення отриманих результатів. Загальний результат наукового дослідження полягає в тому, що здійснено внесок у теорію, методологію і практику організації та управління процесами формування нового типу структур аграрного бізнесу. Основні положення дисертаційного дослідження були використані:

у науковій роботі під час виконання держбюджетних тем “Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання в Україні” (№ 0102U000229), де здійснюється розробка рекомендацій щодо вдосконалення механізмів фінансово-кредитного стимулювання економічного зростання в аграрному секторі економіки; “Оплата праці як стимул розвитку національної економіки: проблеми реформування оплати праці в Україні” (№ 0198U000405), в якій було розроблено пропозиції щодо стимулювання доходів селян від аграрного бізнесу; “Західне Полісся: продуктивні сили, економіка, фінанси” (№ 0103U000657), в якій автором вивчається стан пореформеного сільського господарства Волині і розробляються заходи щодо державного регулювання аграрного бізнесу (довідка № 1/912 від 17 березня 2003 року);

Комітетом Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин - наукові записки щодо законодавчого врегулювання проблем асоційованої участі сільськогосподарських виробників у бізнесі та вдосконалення механізмів регулювання розвитку аграрного підприємництва - під час опрацювання проектів законів (лист №06-13/15-47 від 2 квітня 2003 р.);

департаментом регіональної політики Міністерства економіки та європейської інтеграції - окремі положення та рекомендації дисертаційного дослідження щодо вдосконалення механізмів регулювання розвитку аграрного підприємництва - під час підготовки проекту Концепції Державної стратегії регіонального розвитку України на 2003 - 2011 рр. (довідка № 24 - 24/20 від 27 січня 2003 року);

інспекцією якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції Волинської облдержадміністрації в процесі вдосконалення механізмів регулювання цін (довідка № 353/01 - 6 від 19 березня 2003 року);

регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області для оцінки впливу регуляторних механізмів на структуру і динаміку власного капіталу приватизованих підприємств АПК у Волинській області (довідка № 16 - 2.8 від 4 січня 2003 року);

відкритим акціонерним товариством “Ковельмолоко” в процесі вдосконалення механізмів контрактної інтеграції виробників сільськогосподарської продукції (довідка № 451/23 від 20 грудня 2002 року);

у навчальному процесі під час читання курсів “Економіка сільського господарства”, “Податки і оподаткування”, “Фінанси підприємств” для студентів економічного факультету Волинського державного університету ім. Лесі Українки, у навчально-методичній роботі викладачів, для підготовки та перепідготовки фахівців економічних спеціальностей. Результати дослідження використовуються науковцями та аспірантами у науково-дослідницькій роботі (довідка № 2/912 від 17 березня 2003 року).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і методологічні положення, а також прикладні результати дисертаційного дослідження доповідалися на наукових, науково-практичних конференціях: “Економічні і соціальні проблеми розвитку українського села” (Львів, 1993), “Проблеми кооперації в сільському господарстві” (Львів, 1995), “Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки” (Луцьк, 1997), “Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки” (Луцьк, 1998), “Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні” (Луцьк, 1999), “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України” (Ірпінь, 1999), “Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні” (Луцьк, 1999), “Трансграничное сотрудничество” (Брест, 1999), “Оплата праці: проблеми теорії та практики” (Луцьк, 2000), “Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні” (Луцьк, 2001), “Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні” (Луцьк, 2002), “Економічна теорія: сучасні проблеми розвитку сфери товарного обігу” (Київ, 2002), “Облікове і методичне забезпечення в сільськогосподарських виробничих кооперативах та інших приватних агроформуваннях” (Луцьк, 2002), на V Міжнародному конгресі українських економістів (Львів, 2000).

Основні положення і висновки наукового дослідження доповідались автором, як членом колегії, на засіданнях головного управління економіки Волинської облдержадміністрації, на науково-методологічних семінарах та засіданнях кафедри фінансів підприємств і кредиту Волинського державного університету ім. Лесі Українки.

Публікації. Результати наукового дослідження відображені у 47 надрукованих працях загальним обсягом 35,24 друк. арк. У тому числі в одній індивідуальній монографії (13 друк. арк.; Рецензія в журн. “Фінанси України”. - 2003. - №1), одній брошурі, 25 статтях у фахових журналах і збірниках, 20 статтях в інших журналах і наукових виданнях та у збірниках матеріалів конференцій. Окремі методичні положення дисертаційного дослідження відображені у шести навчальних посібниках (46,1 друк. арк.).

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (14 підрозділів) та висновків. Загальний обсяг роботи становить 401 сторінку. Дисертаційна робота містить 43 таблиці і 66 рисунків. Список використаних джерел із 261 найменування складає 21 сторінку.

2. Основний зміст дисертації

У вступі розкрито актуальність теми дисертаційного дослідження, його мету і задачі, визначається наукова новизна, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, їх апробація.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи аналізу суті та умов виникнення асоційованих форм аграрного бізнесу” розкрито суть та особливості виникнення асоційованих форм аграрного бізнесу, економічний зміст та передумови виникнення підприємливості у системі аграрного бізнесу, соціально-економічні передумови виникнення асоційованих форм аграрного бізнесу в умовах вертикальної інтеграції товаровиробників.

Зіставлення різних точок зору вчених дало підставу стверджувати, що агробізнес є досить складною сферою наукових досліджень із власним соціально-економічним змістом, практика аграрного бізнесу має властивий лише для нього механізм функціонування, обслуговування об'єктами інфраструктури, формування підприємницького типу мислення, державного та ринкового регулювання. Разом з тим суть та форми прояву аграрного бізнесу є похідними від загального трактування бізнесу. Якщо поняття бізнес отримало значне поширення ще на початку ХХ століття, то поняття агробізнес є відносно новим. Поряд із проблемами аграрного бізнесу йшло обговорення суті та значення вертикальної інтеграції. Сучасні зарубіжні автори до агробізнесу відносять фермерську діяльність, матеріально-технічне забезпечення фермерів, переробку та продаж сільськогосподарської продукції. На думку Дж. Девіса-Хавада, до системи агробізнесу належать усі підприємства, які пов'язані з постачанням ресурсів у сільське господарство, виробництвом продуктів і волокна, переробкою, зберіганням і розподілом вироблених продуктів. В.Ф. Семенов, І.Ю. Сіваченко, В.П. Федоряка, О.Л. Кирилова вважають, що агробізнес є формою підприємницької діяльності у сфері виробництва засобів виробництва для аграрного сектора, у сільськогосподарському виробництві, у сфері переробки і реалізації продукції, агросервісного обслуговування виробників. У деяких авторів (Г.О. Андрусенко, В.П. Мартьянов, В.Д. Савченко, М.А. Садиков) можна зустріти твердження про те, що агробізнес являє собою економічні відносини між людьми з приводу організації власної справи, пов'язаної з використанням землі з метою отримання прибутку.

На підставі аналізу різних точок зору вітчизняних та зарубіжних учених у дисертаційному дослідженні зроблено висновок, що аграрний бізнес - це система відносин, яка приводить до виникнення справи, організованої одним чи декількома ефективними власниками - засновниками та асоційованими членами у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізації, а також у сфері агросервісного обслуговування процесу сільськогосподарського виробництва з метою отримання прибутку. Ефективними власниками є підприємці, які беруть безпосередню, а не опосередковану участь в організації асоційованих форм бізнесу і ставлять особисті доходи в залежність від фінансових результатів діяльності створеної ними підприємницької структури. Ефективність власності проявляється в диференціації доходів. Ефективні власники - як засновники, так і асоційовані члени - прагнуть отримувати більше доходів на одиницю власності.

У роботі відзначено, що на відміну від Міжнародних стандартів обліку в Положеннях бухгалтерського обліку України подано спрощене трактування суті асоційованих підприємств. До таких віднесено ті підприємства, в яких інвестору належить блокувальний пакет акцій і які не є дочірніми або спільними підприємствами інвестора. В цьому визначенні зовсім не враховано роль не фінансових інвесторів як учасників асоційованого бізнесу, а також не ліквідовано суперечності між стандартами обліку і Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію”, який відводить асоційованим членам роль другорядних інвесторів з правом дорадчого голосу та без права управління та контролю. До асоційованих членів аграрного бізнесу в дисертаційному дослідженні віднесено інвесторів, які не мають права контролювати діяльність підприємства, проте мають на нього значний вплив через володіння не менше ніж 25 % акцій чи паїв, або присутність у правлінні, участь у процесах прийняття рішень, або через матеріальні відносини між партнерами (постачанням продукції на переробку, надання агросервісних послуг) чи завдяки взаємообміну важливою технічною інформацією для досягнення спільних вигод.

Питання асоційованої участі в підприємницькій діяльності нерозривно пов'язане з питаннями структурування капіталу. Теорії структури капіталу почали виникати у 50-60-х роках ХХ століття. За цей період сформувалося чотири основних підходи до вивчення структури капіталу. В основу традиціоналістської концепції покладено положення про можливість оптимізації структури капіталу. Протилежною за змістом є концепція індиферентності структури капіталу і неможливості її оптимізації (М. Міллер, Ф. Модильяні). Х. Де-Анжело, Р. Масюліс, Дж. Уорнер, а потім і М. Міллер дотримувались третьої, так званої компромісної, концепції. Поряд з цими трьома підходами є ще й концепція суперечності формування структури капіталу. Вона ґрунтувалася на тому, що різні інтереси й рівні інформованості власників, інвесторів, кредиторів і менеджерів у процесі управління ефективністю використання капіталу приводять до виникнення суперечності, усунення якої збільшує окремі складові частини капіталу.

Якщо питання таргетування окремих чинників макроекономічної політики в Україні вже знайшли відображення в науковій літературі, то таргетування структури власного капіталу підприємств практично не висвітлюється в наукових джерелах. Під таргетуванням структури власного капіталу ми розуміємо формування принципів оптимізації, яких дотримуються асоційовані підприємства для встановлення цільової структури власного капіталу з метою досягнення високих фінансових результатів чи зменшення збитків, а також зростання фінансової стійкості підприємства та його засновників і асоційованих членів. Таргетування структури основного і оборотного капіталу та грошових коштів у структурі останнього є одностороннім, неповним. Сумісно-роздільне таргетування капіталу передбачає встановлення принципів оптимізації цільової структури власного капіталу і оптимальної функціональної структури основного і оборотного капіталу. Розширене таргетування капіталу можливе лише завдяки вивченню впливу на структуру власного капіталу асоційованих членів. Якщо в науковій літературі питання таргетування капіталу не знайшли належного відображення, то на практиці створення великої кількості підприємств агробізнесу не привело до оптимізації цільової структури власного капіталу. Асоційоване членство на паритетних умовах не було забезпечене відповідними відносинами інтеграції, в результаті чого сформувався механізм участі в капіталі, який не завжди відображає реальне вартісне вираження прав власності.

Асоційована участь у капіталі є передумовою створення відповідних форм бізнесу. До асоційованих форм аграрного бізнесу в дисертаційному дослідженні віднесено організаційно сформоване добровільне об'єднання ефективних власників капіталу, грошових коштів, землі - засновників та асоційованих членів, яке виникає в результаті вертикальної, горизонтальної інтеграції чи контрактації для спільного ведення виробничої, комерційної та агросервісної діяльності з метою покращення фінансових результатів від спільної діяльності, а також зниження виробничих і комерційних витрат та загального ризику кожного з членів. Проведене дослідження показує, що необхідність організації бізнесу в асоційованих формах виникає через відсутність в аграрних підприємців достатніх фінансових ресурсів, майна, досвіду та знань, нових технологій; у зв'язку з неможливістю здійснювати діяльність у сфері аграрного бізнесу без партнерів; у зв'язку з бажанням отримати податкові та цінові пільги і вигоди, а також уникнути підприємницьких та інших ризиків. Аграрний бізнес, організований асоційовано, має економіко-виробничі та соціально-економічні особливості, що забезпечує: гнучкість, динамізм пристосування до мінливостей технології; зниження рівня невизначеності в постачанні і збуті; обмеження монополізму та недосконалої конкуренції; спрощення механізму впровадження досягнень науково-технічного прогресу; зниження витрат учасників інтеграції; додаткові джерела фінансування; потенційну можливість забезпечувати соціальну стабільність і продовольчу безпеку; сприятливий механізм насичення ринку праці новими робочими місцями; відкритість доступу та легкість входження до аграрного ринку.

Особливості аграрного бізнесу в Україні зумовлюються характером перехідного періоду. На цьому етапі проявляється особистісний фактор розвитку аграрного підприємництва. Процес становлення агробізнесу в Україні супроводжується формуванням нових власників, що не може не впливати на поведінку, стратегію, рольову функцію підприємців. Підприємництво формується завдяки реалізації підприємливості. Основа сучасного поняття підприємництва закладена представниками австрійської школи В. Зомбартом, Й. Шумпетером, Ф. Хайєком, Л. Мізесом. Особливу роль у розробці теорії підприємництва відіграв відомий німецький соціолог М. Вебер та представники австрійської економічної школи, засновниками якої були К. Менгер, Ф. фон Візер, Є. фон Бем-Баверк. У сучасній науковій літературі підприємництво найчастіше розглядається як господарська або інша діяльність окремої особи чи групи осіб, спрямована на задоволення потреб за умов ринкової економіки і досягнення економічної вигоди. Під підприємницькою діяльністю розуміють ініціативну самостійну діяльність громадян та їх об'єднань, яка здійснюється на свій ризик і під свою майнову відповідальність і спрямована на отримання прибутку. Результати бізнесу повинні бути власністю підприємця або розподілятися відповідно до ним обраної стратегії і тактики діяльності. Основною ознакою підприємництва в аграрній сфері є те, що підприємець - це господар виробництва, який одночасно виконує функції підприємницького менеджменту.

У дисертаційному дослідженні показано, що при розгляді суті підприємництва слід виходити з того, що функція роботодавця може бути лише однією з функцій, яка реалізується в процесі діяльності підприємця. При цьому треба виділяти підприємництво взагалі, підприємницьку діяльність і підприємницьку працю. Суб'єктами підприємницької праці є роботодавці, підприємці. Підприємницька праця - це управління людьми і капіталом у різних формах його прояву і на різних стадіях обороту. Підприємницька діяльність може передбачати підприємницьку працю у разі безпосередньої участі в управлінні трудовими ресурсами і капіталом та виконанні виробничих функцій. Предметом підприємницької праці в аграрному секторі є: поєднання факторів виробництва - землі, капіталу, технології, робочої сили; сукупність управлінських, організаційних і міжособистісних відносин; інформаційний продукт як вихідний пункт раціональної соціально-економічної поведінки підприємця. Підприємницька діяльність у широкому розумінні і підприємницька праця в більш вузькому значенні приводять до створення організації. Створення організації - це процес створення системи. Створення системи на асоційованих умовах участі в капіталі спонукає підприємця до діяльності щодо узгодження інтересів асоційованих членів. Створюючи інтегровану систему бізнесу через підпорядковану організацію асоційованих членів та учасників, підприємець включається у формування та функціонування відповідної соціальної системи. Включення підприємця у процес функціонування соціальної системи є підприємницькою соціалізацією. В свою чергу, процес підприємницької соціалізації є реалізацією механізму утворення і самоорганізації системи.

Розгляд соціально-економічних явищ і процесів не в статиці, а в динаміці дає можливість визначити активну роль підприємця в аграрному секторі економіки, який за рахунок постійного пошуку і введення різних новацій створює нерівновагу на ринку продовольства та агросервісу, забезпечує тим самим динамічність процесу розвитку. Інакше кажучи, прагнення підприємців використати стан нерівноваги на продовольчому ринку приводить до рефлексивності, яка, в свою чергу, дає диференційований результат.

Завершальний етап аграрної реформи в Україні повинен характеризуватися достатньо високим рівнем цивілізованості підприємницьких відносин, подальшою інтеграцією та формуванням асоційованих форм аграрного бізнесу, розвитком підприємницьких структур у сфері обслуговування потреб АПК, населення сільської місцевості, забезпечення його зайнятості. Вертикальна інтеграція як основа аграрного бізнесу приводить до виникнення сільськогосподарських кооперативів як форми об'єднання капіталу підприємців, зацікавлених у досягненні певних соціально-економічних результатів, які можливо отримати лише за допомогою спільних дій. На основі дослідження зроблено висновок, що чим більше товаровиробник приділяє уваги розвитку сільськогосподарського виробництва, тим менше йому залишається часу і можливостей ефективно діяти в інших, споріднених сферах. Отже, розвиток виробництва для товаровиробника закономірно стає альтернативою успішній ринковій діяльності, яка, врешті, визначає ефективність усього господарювання. З огляду на це проблему поєднання виробничої і ринкової діяльності сільськогосподарські товаровиробники можуть вирішити, досягши таких розмірів виробництва, які дадуть змогу утримувати власні спеціалізовані служби постачання і мережі збуту продукції, переробні та інші підприємства. Проте існують оптимальні розміри виробництва, і зростання масштабів агробізнесу не обов'язково є результативнішим та ефективнішим, диверсифікація видів діяльності погіршує керованість. Другий шлях пошуку можливостей поєднання виробничої і ринкової діяльності -- це користування послугами ринкових посередників на контрактній основі. Оскільки всі посередники працюють з метою отримання прибутку, то інтереси товаровиробника вступають у суперечність з інтересами посередників. На противагу першим двом третій шлях, за допомогою якого сільськогосподарські товаровиробники можуть не лише забезпечити гармонію виробничої і ринкової діяльності, а й стати рівноправними, конкурентоспроможними учасниками ринкових відносин, -- це шлях вертикальної інтеграції та створення асоційованих форм аграрного бізнесу з метою проникнення у суміжні з сільськогосподарським виробництвом сфери діяльності для забезпечення контролю за рухом створеної у господарстві продукції й отримання прибутку.

У другому розділі “Організаційно-економічний механізм функціонування та особливості трансформації асоційованих форм аграрного бізнесу” розкрито механізм асоційованої участі в аграрному бізнесі. Крім того, проаналізовано можливості трансформації існуючих господарств в асоційовані підприємства аграрного бізнесу, дано оцінку місця і ролі в цих процесах селянських господарств, а також доведено необхідність їх вертикальної інтеграції.

Історія розвитку асоційованих форм аграрного бізнесу тісно пов'язана з історією розвитку кооперації. Зарубіжні (І. Витанович) і вітчизняні вчені (М.І. Туган-Барановський, В.В. Зіновчук) на основі аналізу історичного матеріалу довели, що сільськогосподарські кооперативи в Україні сприяли розвитку приватних господарств агробізнесу. В дисертаційному дослідженні знайшла відображення і отримала подальший розвиток теза про нерозривність процесів розвитку агробізнесу і кооперації.

Завдяки політиці реформ в Україні швидко зростає число обслуговуючих асоційованих підприємств аграрного бізнесу. Практичний досвід їхньої діяльності показує, що вони покращують фінансово-економічні показники виробників, які їх утворили, за рахунок реалізації продукції більшими партіями і вищої якості, створення конкурентного середовища у сфері переробки сільськогосподарської продукції, прискорення інтеграційних процесів технологічно поєднаних підприємств. Однак розвиток асоційованих підприємств в Україні стримується через різні причини як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Значною мірою це зумовлено низьким рівнем організаційної роботи та недостатньою підготовкою керівників і спеціалістів місцевих органів управління. В дисертаційному дослідженні доведено, що, по-перше, асоційоване членство у виробничому і обслуговуючому підприємстві не може бути рівноцінним. По-друге, положення нормативних документів про те, що асоційований член вносить пай не як інвестицію і це не є прибутковим вкладенням, видається необґрунтованим. По-третє, на практиці неможливо реалізувати обмеження, згідно з яким асоційований член не має права отримувати послуги від обслуговуючого кооперативу.

В індустріальних країнах існують різні форми реалізації механізму інтеграції: фермерські кооперативи, їхні спілки, об'єднання спілок, спеціалізовані об'єднання, товариства змішаних сільськогосподарських інтересів, змішані товариства на користь розвитку сільського господарства. Особливо виділяються великі інтеграційні системи, які являють собою корпорації національного значення і інколи утворюють кластери. До складу цих корпорацій, крім підприємств агробізнесу, входять і фінансові організації, які фінансують виробництво, та науково-дослідні установи.

В Україні вертикальна інтеграція, яка виникала як результат відповідної аграрної політики держави, привела в минулому до формування інтеграційних зв'язків господарств із підприємствами харчової та інших галузей промисловості, які переробляють сільськогосподарську сировину, надають послуги. Механізм приватизації майна цих підприємств шляхом безоплатної передачі 51% акцій створюваних на їх основі товариств, включаючи розміщення приватизаційних майнових сертифікатів, а також власних коштів і компенсаційних сертифікатів працівників відповідних сільськогосподарських підприємств та прирівняних до них осіб, порушувався. Акції підприємств, що приватизувалися, передбачалося розподіляти між недержавними сільськогосподарськими підприємствами пропорційно обсягам сировини, зданої на об'єкт приватизації, або послуг, отриманих за 5 років, що передували приватизації. В результаті непродуманих дій засновників і правління акціонерних товариств переробної промисловості та домінування вузькокорпоративних інтересів сільськогосподарські товаровиробники на першому етапі не змогли зберегти, а протягом двох останніх років почали втрачати наявні права асоційованих членів. Специфіка української приватизації зумовила наявність великої кількості дрібних акціонерів з однаковою кількістю голосів і різними інтересами. Господарства зацікавлені не стільки в одержанні дивідендів, скільки в стабільній роботі на вигідних для них умовах поточних розрахунків. Розбіжність інтересів власників контрольних пакетів акцій з інтересами інших акціонерів проявляється не тільки через нерівномірність розподілу власності і доходу, а й у зв'язку з тим, що власники контрольних пакетів акцій не ставлять за мету вдосконалення механізмів вертикальної інтеграції. Відсутність контрольного пакета змушує засновників вести узгоджені дії щодо формування і використання капіталу. При цьому дуже часто на загальну ефективність підприємницької діяльності впливають не розміри чи ресурсне забезпечення підприємства, а наявність чи відсутність узгоджених інтересів засновників і асоційованих членів у процесі формування структури власного капіталу та його використання.

Проведене дослідження показує, що структурування власного капіталу українських агросервісних, переробних підприємств дає можливість керівникам та підприємцям здійснювати управління власним капіталом, удвоє-втроє більшим, ніж вклали в підприємство засновники та учасники. Більше того, вони управляють капіталом, який не є акціонерним і не підлягає розподілу серед учасників, засновників та асоційованих членів. У роботі показано, що активізація функцій менеджменту в засновників та асоційованих членів проявляється не лише завдяки інвестиційній мотивації (з метою отримання дивідендів), а й завдяки прагненню збільшувати сукупний власний капітал (фінансовій мотивації). В Україні важко визначити оптимальну чи типову структуру власного капіталу асоційованих підприємств, тому що формування її часто проходить за рахунок тіньової складової, а ринкова вартість капіталу формується стихійно. Водночас розміри і структура власного капіталу відіграють велике, а інколи й вирішальне значення в діяльності підприємства. Процеси приватизації, а також індексація основного капіталу привели до формування значних сум додаткового капіталу. В дисертаційному дослідженні показано, що це викликало штучне наповнення пасиву балансу в частині джерел власних коштів, появу абстрактних цифр вартісної оцінки активів, формування обліково-технологічних можливостей для деформації розмірів та структури власного капіталу.

Проведене дослідження показало, що процеси приватизації дуже рідко позитивно впливають на показники ділової активності підприємств аграрного бізнесу, якщо неефективно використовується “людський фактор”, а особливо “інтелектуальний капітал” “нефінансових” інвесторів, якими є не тільки керівники і спеціалісти товариства. Виробники сільськогосподарської продукції завдяки своїм стабільним договірним поставкам, що зародилися на основі вертикальної інтеграції, дають змогу акціонерним товариствам покращувати фінансові показники, створюючи сприятливі умови для прибуткової діяльності. В роботі доводиться, що вони теж виступають у ролі “нефінансових” інвесторів і є асоційованими учасниками бізнесу.