Регулювання грошового обігу в умовах ринкової трансформації економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 336.741

РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.01.01 - економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

НІКІФОРОВ ПЕТРО ОПАНАСОВИЧ

Київ -2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, академік НАН України, Чухно Анатолій Андрійович, професор кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, Лагутін Василь Дмитрович, Київський національний торгівельно-економічний університет, завідувач кафедри економічної теорії.

Доктор економічних наук, професор Лютий Ігор Олексійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту.

Доктор економічних наук, професор Мельник Олексій Михайлович, Київський національний економічний університет, професор кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів.

Провідна установа: Інститут економіки НАН України, відділ методології і теорії економічних досліджень, м. Київ.

Захист відбудеться 19 вересня 2003 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-А, ауд. 704.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім. 12.

Автореферат розіслано 18 серпня 2003р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради Солодовникова І.І.

грошовий обіг монетарний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Будь-яка теоретична оцінка стану національної економіки, визначення цілей економічної політики та практичних заходів по їх реалізації будуть неповними без урахування змін у грошовій сфері. Це очевидно, тому що грошовий обіг є важливим елементом ринкової економіки, а його стійкість має виключне значення для її нормального функціонування.

В історичному розвитку грошові відносини суттєво змінювались, відчували значні потрясіння, впливали на економічний стан в цілому, як і, навпаки, стан економіки впливав на розвиток грошового обігу, визначав його суттєві характеристики. Все це обумовило існування різноманітних, часто протилежних наукових концепцій та багатьох дискусійних питань. Не випадково теорія грошей та проблеми регулювання грошового обігу відносяться до найбільш складних і найменш відпрацьованих складових економічної науки.

Особливо важливим стає значення проблем грошового обігу на переломних етапах історичного розвитку. Про це свідчить і досвід сучасної незалежної України, яка здійснює перехід до ринкової економіки в умовах гострих соціально-економічних протиріч, у тому числі, у грошовій сфері. Стабілізація грошового обігу, стійкий курс гривні є важливими передумовами нормалізації економічного стану, забезпечення рівноваги на ринку, створення умов для економічного зростання. І навпаки, розлад грошового обігу, значні темпи інфляції ведуть до руйнації ринкових механізмів, сприяють падінню виробництва, погрожують розвалу всієї соціально-економічної системи. При цьому для економіки суттєво важливими є способи боротьби з інфляцією, витрати пов'язані з нею. Вивчення особливостей даних процесів є надзвичайно актуальним для економіки сучасної України, яка вирішує складні макроекономічні проблеми.

Більше того, для України виключно актуальні саме проблеми регулювання грошового обігу, аналізу ролі грошей у відтворювальних процесах, тому що при переході до ринкової економіки трансформація грошових відносин значно випереджає зміни в інших сферах економіки.

Мабуть немає держави, яка б не стикалась з тими або іншими проблемами монетарної сфери. Інфляція, наприклад, сьогодні є характерною ознакою сучасного економічного порядку у світі. Практика свідчить про повсюдне розповсюдження інфляційних процесів, які з одного боку, будучи наслідком існуючих господарських диспропорцій, з іншого - водночас є важливою причиною їх посилення та загальної нестабільності економіки. Але рівні інфляції в різних країнах неоднакові, як різною є і міра контрольованості інфляційних процесів. Як правило, помірні темпи інфляції, нормальне функціонування грошової системи - це результат не тільки збалансованого та стійкого економічного зростання, але і ефективної політики державного регулювання.

Тому так важливо вивчати особливості сучасної монетарної політики, яка об'єктивно відіграє суттєву роль в економічному розвитку. Сучасна монетарна політика України має незначний період становлення і відповідно історичний досвід досягнення визначених цілей. Складність її реалізації пов'язана з нерозвиненістю грошово-кредитних відносин ринкового типу, а також нестабільним станом економіки.

Дослідження концептуальних основ регулювання грошового обігу, зарубіжного досвіду їх використання при здійсненні монетарної політики особливо важливе внаслідок розмаїття цієї політики та методів її реалізації. В результаті надзвичайно актуальним стає завдання пошуку національної моделі регулювання грошового обігу, її адаптації до специфічних умов сучасної економіки України, тобто розробка концепції національної монетарної політики, яка б відповідала динаміці соціально-економічних змін та була спрямована на вирішення проблем перехідної економіки і зростання ефективності регулювання грошової сфери.

Проблеми грошового обігу та його регулювання у тому або іншому вигляді розглядались у більшості фундаментальних праць з економічної теорії. Більше того, починаючи з появи меркантилізму, вони знаходяться в центрі постійних дискусій. У цілому необхідно відмітити видатний вклад у розробку даних питань основоположників кількісної теорії грошей Д.Юма та Р.Кантильйона; засновників класичної школи А.Сміта, Д.Рікардо та їх послідовника Дж.С.Міля, К.Маркса, який спирався у дослідженні грошей на трудову теорію вартості та діалектичний метод; представників неокласики та кейнсіанства: Л.Вальраса, К.Вікселя, Дж.М.Кейнса, А.Маршала, А.Пігу, Д.Патінкіна, Дж.Тобіна, М.Туган-Барановського, І.Фішера, М.Фрідмена, Ф.Хайєка, Й.Шумпетера. В сучасних умовах дискусії ведуться перш за все між кейнсіанськими та монетаристськими напрямками економічної теорії.

Західна економічна література базується на досвіді функціонування економіки розвинутих країн, при цьому помітна схильність до надмірної формалізації абстрактно-теоретичних конструкцій та перебільшення ролі методів економіко-математичного моделювання і функціонального аналізу не на користь дослідженню концептуально-теоретичних передумов аналізу та їх відповідності дійсності, вивченню причинно-наслідкових залежностей. Водночас рекомендації міжнародних фінансових організацій однобічно орієнтовані на класичні монетаристські концепції, на вузько трактовані завдання фінансового оздоровлення, на забезпечення контролю за виконанням запропонованих стабілізаційних програм.

Проблеми державного регулювання монетарної сфери є об'єктом дослідження багатьох сучасних вітчизняних дослідників: О.Василика, А.Гальчинського, В.Геєця, О.Гриценко, А.Даниленка, О.Дзюблюка, В.Загорського, Б.Кваснюка, Т.Ковальчука, С.Корабліна, Н.Костіної, В.Лагутіна, В.Литвицького, І.Лютого, В.Міщенка, А.Мороза, О.Мельника, С.Науменкової, І.Радіонової, М.Савлука, В.Стельмаха, А.Чухно, В.Ющенко та інших. Серед учених близького зарубіжжя заслуговують на увагу роботи А.Анікіна, С.Борисова, С.Брагинського, Б.Домненко, С.Глазьєва, А.Іларіонова, З.Каценеленбаума, А.Косого, Л.Красавіної, В.Крилова, О.Лаврушина, Д.Смислова, І.Трахтенберга, А.Хандруєва, В.Усоскіна, М.Ямпольского.

У цілому стан розробки монетарної тематики в сучасній економічній науці дозволяє вітчизняним дослідникам проводити серйозний теоретичний аналіз закономірностей формування системи регулювання грошового обігу в умовах переходу до ринкової економіки на основі критичного осмислення існуючих концепцій та теорій. Разом з тим у сучасній вітчизняній літературі відсутні інтегровані дослідження, спеціально присвячені аналізу теоретичних основ регулювання грошового обігу, адаптації рекомендацій різних наукових шкіл до сучасних українських умов, а, отже, розробці підходів до формування цілісної моделі національної монетарної політики.

Все це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його логіку та структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою наукової теми “Трансформація економічних систем і становлення ринкової економіки в Україні” (реєстраційний номер), яка розробляється колективом кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка та теми “Еволюція перехідної економіки України в умовах глобалізації економічного розвитку” (реєстраційний номер 0102 U 005304), розроблюваної колективом кафедри економічної теорії та менеджменту Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Роль автора у виконанні цих тем полягала у здійсненні розробок, пов'язаних з теоретичним обґрунтуванням особливостей регулювання грошового обігу в сучасній Україні та удосконалення механізму застосування основних інструментів реалізації вітчизняної монетарної політики.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є системно-концептуальне дослідження теоретичних та методологічних основ регулювання грошового обігу, критичний аналіз змісту відповідних концепцій та їх методології, наукове обґрунтування оптимальних варіантів монетарної політики, адекватних до конкретно-економічних умов і потреб, визначення концептуальних основ національної монетарної політики України.

Відповідно до поставленої мети визначені основні завдання дослідження, спрямовані на її досягнення:

- дослідити методологічні підходи до визначення сутності та функцій грошей, здійснити аналіз розвитку теорії грошей, кількісних та якісних характеристик грошового обігу, логіки його дослідження:

узагальнити та критично переосмислити погляди провідних представників кількісної теорії грошей на взаємозв'язок грошового обігу, виробництва та рівня цін;

дослідити методологічні аспекти визначення вартості грошей, на цій основі проаналізувати теоретичні концепції порушення рівноваги у грошовій сфері, особливості процесів інфляції та дефляції;

розкрити багаточинникову природу змін купівельної спроможності грошей, показати різноманітність соціально-економічних наслідків дестабілізації грошового обігу та обґрунтувати необхідність його державного регулювання у комплексі із заходами по регулюванню економіки в цілому;

узагальнити та систематизувати теоретичні концепції регулювання грошового обігу, дослідити систему цілей та інструментів монетарної політики держави;

здійснити аналіз зарубіжного досвіду антиінфляційної політики, показати особливості інфляційних процесів та сучасної макроекономічної ситуації в Україні;

дослідити процеси становлення та розвитку інституційної основи регулювання грошового обігу в Україні, показати проблеми функціонування Національного банку України та вітчизняної банківської системи при розв'язанні завдань регулювання грошового обігу;

розкрити основні напрямки адаптації варіантів монетарної політики до умов сучасної України, показати еволюцію вітчизняної монетарної політики, її концептуальні засади, цілі та інструменти в сучасних умовах, особливості реалізації її кредитної та валютної складових;

визначити концептуальну основу монетарної політики, адекватної цілям та умовам соціально-економічного розвитку України на сучасному етапі.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є грошовий обіг України та зарубіжних країн у його взаємозв'язку з розвитком виробництва та системою державного регулювання економіки. Предмет дослідження - регулювання грошового обігу та монетарна політика держави, їх основні принципи, цілі та механізми реалізації.

Методологія та методика дослідження. Методологічною основою дисертації виступає синтетичний підхід, який включає елементи діалектичного, прагматичного та структурно-функціональних методів дослідження. При цьому автор опирався на фундаментальні праці економістів, що розробляли методологію соціально-економічного дослідження: А.Сміта, К.Маркса, А.Маршала, Дж.М.Кейнса, Дж.Хікса, Ф.Хайєка, Й.Шумпетера.

У дисертації застосовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи: наукової абстракції, індукції та дедукції, історико-логічний, аналітичний, системний та методи статистичного аналізу. Зокрема, використання системного методу обумовило аналіз основних сутнісних моментів грошових відносин (1.1), грошового обігу як об'єкту економічного дослідження (1.2), банківської системи України (4.2.2), проблем кредитної та валютної політики як складових монетарної політики в Україні (5.3,5.4). Застосування методу поєднання історичного і логічного дозволило виявити особливості регулювання грошового обігу на різних етапах його історичної еволюції (3.1), діалектичний підхід використано при визначенні цілей та інструментів сучасної монетарної політики (3.2), статистичні методи - при аналізі процесів розвитку банківської системи України, еволюції монетарної політики НБУ (4.3).

Інформаційною базою дослідження є дані офіційної статистики України, Німеччини, Росії, США, публікації економічних видань, аналітико-статистичні огляди, правові та нормативні документи з питань розвитку банківської системи та регулятивної діяльності НБУ, довідкові та аналітичні матеріали МВФ та Світового банку, монографічні дослідження і статті зарубіжних та вітчизняних авторів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у системно-концептуальному дослідженні теоретичних та методологічних основ регулювання грошового обігу, науковому обґрунтуванні концепції національної монетарної політики в умовах ринкової трансформації економіки України. Основні наукові результати, що знайшли своє відображення у проведеному дослідженні та характеризують особистий здобуток дисертанта, такі:

- обґрунтовано сутність сучасних грошей як умовних одиниць, що виступають у формі різноманітних ліквідних активів та не мають у зв'язку з цим чіткої якісної та кількісної визначеності. Водночас вони характеризуються як платіжні засоби, що мають кредитну природу, а тому опосередковано зберігають матеріальну основу своєї купівельної спроможності у вартості всіх товарів, що стоять за кредитом, і забезпечують власну функціональну цінність шляхом обмеження своєї кількості за допомогою централізованої кредитно-банківської системи і державного регулювання. Спираючись на дане трактування сучасних грошей та аналіз кількісних параметрів грошової маси, виявлені особливості її структури в умовах сучасної української економіки та обґрунтована необхідність обов'язкового моніторингу функціонування неорганізованої частини платіжного обороту в Україні;

- показано системну логіку аналізу грошового обігу як об'єкту економічного дослідження, визначено ключові проблеми, які безпосередньо стосуються теорії і практики регулювання грошового обігу, критерії та показники його впорядкування та раціоналізації, а також вказано на його специфічні особливості в умовах сучасної України;

- отримала розвиток методологія дослідження взаємозв'язку між кількістю грошей, обсягом виробництва та рівнем цін. У результаті сформульовано висновок про те, що кількісна теорія грошей дає найбільш загальне, однобічне пояснення взаємозв'язку між змінами грошової маси та іншими економічними змінними, а тому її безпосереднє застосування можливе лише в рамках абстрактно-теоретичних моделей загальної економічної рівноваги, побудованих на основі метода порівняльної статики.

- визначені основні недоліки методології монетаристського варіанту кількісної теорії грошей та наведені аргументи на користь переважно ендогенного характеру пропозиції грошей і нестабільності попиту на гроші;

- концептуально переглянуто гіпотезу про нейтральність грошей та сформульовано положення про їх не - нейтральність (включно і вплив на макроекономічні показники монетарної політики) у тому числі і у довгостроковому періоді. У зв'язку з цим піддано критиці штучне протиставлення коротко- і довгострокових оцінок впливу грошей на виробництво;

- обґрунтовано висновок про необхідність посилення (без надмірної концентрації владних повноважень в руках одного органа) ролі державного регулювання грошового обігу, спрямованого на вдосконалення форм і методів регулювання, підвищення ефективності їх використання, комплексне застосування заходів, орієнтованих не тільки на монетарну, але і на немонетарну сфери економіки;

- розроблено методологічну основу формування монетарної політики, побудовану на концепції прагматично-синтезуючого, дискреційного підходу, який полягає у необхідності вибору та синтезу (по мірі переходу у процесі пізнання від абстрактного до конкретного) теоретично різнорідних, але раціональних пропозицій з метою ефективного розв'язання економічних завдань. Обґрунтовано за допомогою аналізу та узагальнення досвіду антиінфляційної політики окремих розвинутих країн положення про високу результативність вказаного підходу до здійснення монетарної політики внаслідок його орієнтації на процес адаптації її (політики) форм та методів до конкретно-економічних умов тієї або іншої країни;

- сформульовано визначення прагматично-дискреційного варіанта монетарної політики, як такої, що вступає у протиріччя з принципами будь-якої ортодоксальної концепції - орієнтація водночас на декілька цілей, відхилення від стандартів ортодоксальних варіантів політики під впливом зміни конкретно-економічної ситуації. Водночас зроблено висновок про доцільність комплексного використання різнородних елементів трансмісійного механізму монетарної політики та дискреційності у ході її реалізації;

- дана негативна оцінка антиінфляційній політиці України у 90-ті роки, яка спиралась на монетаристські варіанти стабілізаційних програм МВФ, результатом якої стала дезінфляція, досягнута ціною значного падіння виробництва, розповсюдження грошових сурогатів, зростання неплатежів та доларізації економіки. При цьому вказано на переваги в умовах транзитивної економіки України стабілізаційної політики, що базується на принципах прагматичного градуалізму. Водночас зроблено висновок про тенденцію до переходу в останні роки від квазімонетаристського варіанту монетарної політики до прагматично-дискреційного;

- обґрунтовано доцільність переходу в Україні до режиму прямого таргетування інфляції як концептуальної основи прагматично-дискреційної монетарної політики, адекватної умовам і потребам транзитивної економіки України, який передбачає її реалізацію у комплексі із заходами по забезпеченню стабільних умов для економічного зростання, відмову від кредитів МВФ, збільшення монетизації економіки та створення системи розподілу ресурсів на користь “реального” сектора економіки, і зорієнтований водночас на декілька імпліцитних цілей монетарної політики при висуванні в якості провідної експліцитної мети - темпів інфляції;

- вироблені конкретні рекомендації по підвищенню ефективності національної монетарної політики: пом?ягшення обмежень зростання грошової маси, розвиток системи рефінансування НБУ у напрямку стимулювання інвестиційної діяльності у виробничій сфері, поступове втілення операцій з переобліку векселів, збільшення на цій основі регулюючої ролі облікової ставки відсотка, реалізацію заходів по скороченню неплатежів та обороту грошових сурогатів, помірну девальвацію гривні однаковими з інфляцією темпами, вдосконалення НБУ регулятивної бази діяльності комерційних банків.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані наукові результати як використовуються так і можуть у подальшому використовуватись в процесі опрацювання програм соціально-економічного розвитку України, підготовки нормативно-правових активів з проблем формування монетарної політики України. Крім цього, методологічний характер дослідження визначає його певний внесок в розвиток економічної теорії, адже дане дослідження розвиває мало розроблений у вітчизняній економічній науці напрямок, розширює його методологічну базу, спрямоване на вирішення важливої теоретичної проблеми, яка має суттєве значення для досягнення стабільності грошового обігу та економіки в цілому, забезпечення стабільних умов для економічного зростання.

Розробки автора, практичні висновки та пропозиції були використані Комітетом Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності при підготовці проекту Закону України “Про створення сприятливих умов для розміщення валютних та інших майнових цінностей в Україні та недопущення їх відпливу за кордон” та підготовці висновків Комітету щодо прийняття проекту Закону “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” щодо уповноважених банків” (довідка № 0610/357 від 27.12.2002 р.). Окремі положення дисертації використані НДЕІ Міністерства економіки та з питань євроінтеграції при виконанні Інститутом плану науково-дослідних робіт Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України на 2002 рік (наказ Міністра економіки та з питань європейської інтеграції від 26.06.2002 р. № 193) у відповідних розділах тем: “Розроблення прогнозу економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період (оптимістичний і песимістичний варіанти) і підготовка пропозицій щодо його використання під час розроблення Урядом Програми діяльності Кабінету Міністрів України”, “Розроблення моделі взаємоузгоджених прогнозних розрахунків СНР, бюджету, платіжного балансу та монетарних показників, а також методичних рекомендацій щодо її використання та задіяння моделі і рекомендацій в економічній роботі центральних органів виконавчої влади” (довідка № А/37 від 27.01.03 р.).

Результати дисертаційного дослідження використовуються також в практичній роботі АКБ “Трансбанк”, зокрема, в розробленій у банку стратегії кредитної політики, механізмі моніторингу підприємницьких структур (довідка № 01/01-221 від 30.01.2003 р.).

Основні теоретичні положення наукового дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні курсів “Макроекономіка”, “Грошовий обіг та кредит”, “Основи банківської справи” та спецкурсу “Актуальні проблеми економічної теорії” на економічному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (довідка № від ).

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи обговорювались на засіданні кафедр економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені на 16 вітчизняних і міжнародних науково-практичних конференціях, серед яких: “Криза економіки України та можливості виходу з неї” (Івано-Франківськ, 1993); “Інвестиційна діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання” (Чернівці,1997); Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації” (Чернівці, 2000); “Україна на порозі ХХІ сторіччя: економіка, державність” (Вінниця, 2000); “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський союз: теорія і стратегія” (Ялта-Форос, 1996); “Фінанси, грошовий обіг та кредит в забезпеченні суспільного добробуту” (Київ, 2001); “Структурні та інституціональні фактори економічного зростання” (Київ, 2001); “Україна в глобальному середовищі: нові алгоритми управління економікою” (Чернівці, 2002) та інші.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у вигляді одноосібної монографії (19,3 д.а.), матеріалів двох колективних монографій, двох підручників (у співавторстві), 25 статей у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, а також тез доповідей у матеріалах вітчизняних та міжнародних науково-практичних конференцій загальним обсягом 48 друкованих аркушів.

Обсяг і структура роботи. Дисертація містить вступ, 5 розділів, які включають 17 підрозділів, висновки, список використаних джерел та додатки. Робота викладена на сторінках друкованого тексту, має 265 найменувань використаних джерел, містить таблиці, окремі схеми, рисунки.

Загальний задум і логіка дослідження визначили відповідну структуру і зміст роботи, що відповідає цільовій спрямованості та визначеним завданням.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його основну мету та завдання, подано коротку анотацію нових наукових положень, запропонованих автором особисто, показано теоретичне і практичне значення та апробацію отриманих результатів.

У першому розділі “Методологічні аспекти дослідження грошового обігу” здійснено аналіз теоретичних засад грошових відносин, кількісних та якісних характеристик грошового обігу, та логіку його дослідження, а також взаємозв'язок грошового обігу, виробництва та рівня цін.

Складність грошей як об'єкта теоретичного пізнання, багатоплановий характер їх системної побудови передбачують багаторівневу структуру підходів до визначення якісної сутності та функціональних властивостей даного економічного феномену. Для виявлення реальних причинно-наслідкових зв'язків, які зумовлюють природу та об'єктивні основи саморозвитку грошових відносин потрібне їх розмежування на логічно відособлені площини (рівні) аналізу, на кожній з яких розглядаються специфічні завдання процесу пізнання: 1) рівень сутності грошей; 2) рівень пізнання змісту і форм функціонування грошей; 3) рівень аналізу емпіричних закономірностей розвитку конкретно історичних функціональних форм грошей і специфіки їх реалізації.

Методологічно суть грошей, їх внутрішня природа пізнається сама в собі, в їх субстанціональності, функціональна специфіка грошей аналізується в рамках цілісного комплексу грошових відносин, а аналіз обігу окремих функціональних форм грошей здійснюється на тому рівні пізнання, де гроші розглядаються у їх безпосередній реальності. При цьому вихідним концептуальним підходом до визначення суті грошових відносин у їх еволюційному, історичному розвитку є констатація того, що можливість виникнення різноманітних форм грошей закладена в самій їх суті, природі їх функцій, а послідовний аналіз “родових”, генетичних зв'язків кожного з вищенаведених рівнів пізнання дозволяє “зафіксувати і передати” специфіку співвідношення абстрактного і конкретного і водночас логічного і історичного в теорії грошей.

Вивчення процесів виникнення та еволюції грошей, а також зміни їх форм показало, що вони пов'язані з об'єктивними потребами функціонування сфери обміну, формуванням і розвитком кредитно-банківської системи, посиленням ролі держави. Кардинальні зміни у грошових відносинах в ході історичного розвитку означають не тільки модифікацію форм грошей, але і вказують на перетворення у сфері змісту грошових відносин, трансформації сутності грошей.

Для сучасної західної та в значній мірі вітчизняної і російської літератури характерне неприйняття будь-якої необхідності у внутрішній вартості грошового матеріалу. Стверджується, що ера паперових грошей оголила їх суть, яка полягає в тому, що гроші потрібні не самі по собі, а заради речей, які на них можна купити. Пануючий прагматизм у викладенні власне теорії грошей привів по-суті до розмивання самого поняття грошей та їх сутнісних властивостей. В роботі наведені існуючі у сучасній літературі чисельні спроби розкрити сутність категорії грошей і показано, що в методологічному плані огріхи цих спроб полягають у намаганні розкрити сутність грошей через чисто зовнішні риси їх функціонування. Але ж методологічно не явища формують сутність, а вона сама в них проявляється і не може бути зведена до суми цих явищ. Саме тому в класичній теорії поняттю грошей передувало поняття вартості як субстанції, що робить товари співвимірними. Гроші, будучи похідними від вартості, лише інструментально забезпечують її еквіваленту оцінку, і самі по визначенню були одним з багатьох товарів, що порівнюються. Грошова одиниця була потрібна лише для виміру всієї кількості товару, що протистоїть товару, який вимірюється. Тому сьогоднішній вимір вартості товару у доларах, гривнях, євро хоча зовні і не викликає відчутних товарних характеристик вимірювача, методологічно залишається похідним від генетично обумовленого бартерного виміру, а еволюція механізму виміру вартостей і збільшення кількості факторів, що при цьому враховується, включно з ефектом граничної корисності аж ніяк не знімає докорінне, фундаментальне питання про гроші як специфічну вартісну форму. Мова повинна йти лише про особливості сучасних механізмів реалізації грошей у функції міри вартості, а не про глибинну проблему їх сутності.

Коли у ХХ ст. був зруйнований золотий стандарт, роль золота в результаті його демонетизації кардинально змінилася і тільки в цих історичних умовах були створені необхідні передумови трансформації грошей як загального еквівалента в умовну одиницю, яка опосередковано продовжувала зберігати матеріальну основу своєї купівельної спроможності у вартості всіх товарів, що стоїть за кредитом. Таким чином, функціонування кредитно-банківської системи та державне регулювання економіки обумовлюють не тільки незалежне від золота кредитне існування грошей, але і забезпечує взаємозв'язок між розвитком виробництва і кількістю грошей. У цих умовах кредитно-паперові гроші виражають вартість товарів тільки умовно, оскільки була втрачена їх строга, коректна якісна та кількісна визначеність. Тому співвідношення вартості товарів і кількості грошей в кожний даний момент часу визначає купівельну спроможність грошової одиниці. Звідси обов'язкові та вимушені її коливання і можливість виконувати їх функціональну роль самими різними ліквідними активами.

У зв'язку із цим невизначеність кількісних та якісних характеристик грошей є явищем об'єктивним. Не випадково, що дослідження особливостей сучасного грошового обігу виявило значні труднощі визначення сутності грошей як ліквідних активів, що виконують відповідні функції, складність відокремлення грошей від “негрошей”. Існування так званих “квазігрошей” є тому підтвердженням. Завдання встановлення кількісних стандартів грошових ресурсів в умовах значного їх розмаїття вирішується єдиним можливим шляхом побудови агрегатів грошової маси з компонентами, що мають неоднакову ступінь ліквідності. Специфічні умови України передбачають особливості структури грошових агрегатів: велику долю готівкових грошей, необхідність врахування іноземної готівкової валюти, що обертається в країні, існування різноманітних грошових сурогатів, які, на наш погляд, Національному банку доцільно враховувати при складанні широких агрегатів грошової маси в аналітичних цілях. При цьому компоненти грошової маси України (готівка та безготівкові платіжні засоби, гривневі та валютні кошти, нормальні гроші та сурогати) в значній мірі відокремлені, оскільки оберненість їх один в одного ускладнена, пов'язана з додатковими витратами та обмежена правовими нормами. У зв'язку з цим підкреслена необхідність дослідження проблеми регулювання грошового обігу органами нагляду та виказана пропозиція про обов'язковий моніторинг функціонування неорганізованої (“неофіційної”) частини платіжного обороту в Україні.

Оскільки в сучасних умовах можливі значні коливання розмірів грошової маси, остільки набула значної актуальності проблема взаємодії між кількістю грошей та іншими змінними економіки, що передумовило необхідність аналізу різних варіантів теорії грошей. Такий аналіз показав, що кількісна теорія дає лише найбільш загальне причому однобічне, абстрактно-теоретичне пояснення взаємозв'язку між зміною грошової маси та іншими економічними змінними. Позитивний аспект даної теорії полягає у спробах визначення оптимальної кількості грошей, рекомендаціях по регулюванню грошової маси, методів та інструментів монетарної політики. З іншого боку необхідно бачити, що її безпосереднє застосування можливе лише в рамках статичних моделей загального економічного розвитку.

Кількісну теорію грошей можна вважати універсальною, оскільки вона має досить багато відгалужень. У роботі проаналізовано особливості поглядів на природу грошей і їх взаємозв'язок з іншими економічними змінними як представників класичної теорії (Д.Юма, Д.Рікардо, Дж.С.Мілля), так і більш пізні, у тому числі сучасні варіанти кількісної теорії, що розвивалася в руслі неокласичного напрямку економічної теорії (І.Фішер, А.Маршал, А.Пігу, Й.Шумпетер, М.Фрідмен). Окреме місце займає кейнсіанська теорія грошей, яка по суті є складовою теорії державних фінансів, і у боротьбі з якою протягом 60-80-тих рр. ХХ ст. відбувалось відродження кількісної теорії грошей у вигляді концепції монетаризму, навколо якої не припиняються суперечки, наукові пошуки, політичні дискусії тощо. В роботі підкреслено, що запропонована МВФ для України монетаристська концепція макроекономічної стабілізації в практичному плані привела до реалізації спрощеного варіанту кількісної теорії грошей, згубного для країн з несформованою ринковою економікою.

У дисертації робиться висновок про те, що методологічні дефекти теорії М.Фрідмена полягають у тому, що передумови його концепції в значній мірі виходять за рамки реальності, можливості ринкового саморегулювання ідеалізуються, а абстрактні висновки застосовуються безпосередньо для аналізу конкретної дійсності. При цьому підкреслюється, що емпіричну перевірку цих висновків не потрібно абсолютизувати внаслідок потенційно обмежених можливостей даного методу та неоднозначного трактування її висновків, про що свідчать численні економетричні дослідження та існуючі дискусії з приводу їх результатів. У дисертації вказується на переважно ендогенний характер пропозиції грошей та високу ступінь вірогідності порушення попиту на гроші.

Грошовий обіг виконує в ринковій економіці два основних завдання: а) перерозподіляючи грошові засоби між суб'єктами ринку, забезпечує вільний перелив капіталу з однієї сфери економіки в іншу і тим забезпечує їх взаємозв'язок; б) збільшує або зменшує грошову масу в обігу, що забезпечує потребу в грошових засобах усіх сфер економіки. Дослідження грошового обігу передбачають аналіз його якісних та кількісних характеристик, які взаємопов'язані, взаємообумовлюються і в комплексі формують той стан грошового обігу, який не тільки дозволяє виконувати вищенаведені завдання але і забезпечує стабільність грошей і передумови економічного зростання. В дисертації показано системну логіку аналізу грошового обігу як об'єкту економічного дослідження, визначено ключові проблеми, які безпосередньо стосуються теорії і практики регулювання грошового обігу, вказано на його специфічні особливості в умовах сучасної України. В аналізі грошового обігу найважливіше значення мають обсяг, кордони і структура грошової бази і грошової маси, їх розміщення та коливання в часі, швидкість обігу грошей, розмір грошового мультиплікатора, монетизація економіки, фіскальна політика держави, стан банківської системи країни, яка регулює грошові потоки.

У роботі акцентовано увагу на критеріях та показниках, що характеризують впорядкування та раціоналізацію грошового обігу: достатність (оптимізація) грошової маси, необхідної для обігу; стабільність грошової одиниці; рівень збалансованості грошового обороту з макроекономічними показниками розвитку національної економіки; ефективність емісійного результату; відповідність обсягів та структури грошових заощаджень населення інтересам як готівкового обігу так і інвестиційного процесу; стан платіжної дисципліни в економіці країни; якість платіжного обороту; достатність ресурсного потенціалу банківської системи для регулювання грошової маси; ступінь споживання населенням банківських послуг.

Дослідження грошового обігу тісно пов'язані з аналізом монетарного ринку, оцінкою попиту на гроші та їх пропозиції, визначенням вартості грошей. Аналіз грошового обігу вимагає також з'ясування його місця та ролі у перебігу макроекономічних процесів, у розвитку кредитних відносин, інфляційних процесів, взаємозв'язку з державними фінансами, отже, дослідження різноманітних аспектів монетарної політики як політики інституціонального регулювання грошового обігу.

Оскільки гроші є внутрішнім елементом ринкового механізму господарювання, що безпосередньо приймають участь в “обміні речовин”, який йде в процесі відтворення, то вони не можуть бути “вуаллю” реальних економічних процесів, “нейтральними” по відношенню до них. Структура цін та доходів, обсяг та структура виробництва змінюються в результаті знецінення грошей, що відкидає догму про нейтральність грошей. Даний принцип може мати лише обмежене застосування в якості однієї з передумов рівноважних моделей. Метод порівняльної статики, за допомогою якого будуються ці моделі, штучно протиставляє коротко- та довгострокові оцінки впливу грошей на виробництво. В дійсності зміни грошової маси здійснюються постійно, а отже і виробництво, структура цін і доходів в динаміці постійно відчувають їх вплив. Звідси витікає необхідність враховувати вплив широкого кола факторів в різних умовах господарської діяльності та неможливість безпосереднього застосування постулатів кількісної теорії до конкретної динаміки економічних показників, конкретне пізнання не зводиться до прямого підведення емпіричних даних під загальні абстрактні конструкції.

У другому розділі “Нестабільність купівельної спроможності грошей та необхідність регулювання грошового обігу” висвітлюються методологічні аспекти визначення вартості грошей, на цій основі аналізуються теоретичні концепції інфляції та дефляції як прояву нестабільності купівельної спроможності грошей, дестабілізації грошового обігу та обґрунтовується необхідність регулювання останнього.

На відміну від грошей-товару, сучасні кредитно-паперові гроші формуються в обігу як законні платіжні засоби завдяки тому, що є декларованими державою грішми. Їх емісія здійснюється виключно кредитним шляхом і хоча держава своїм декретом зобов'язує приймати їх на своїй території як засіб платежу, однак вона не може продекларувати їх вартість. Остання у сучасних грошей формується під впливом ринкових сил стихійно і держава може вжити відносно цих сил лише заходи регулювання, але повністю скасувати їх дію вона не може.

Суттєвим методологічним аспектом аналізу грошового обігу є диференціація підходів при визначенні вартості грошей у їх трансакційному використанні та грошей у функції нагромадження. Вартість грошей у трансакційному застосуванні є величиною, оберненою динаміці цін реальних благ, тобто їх купівельною спроможністю. Тому коректне також застосування поняття “умовна”, або “відносна” вартість грошей. Вартість грошей у формі фінансових активів (мотив зберігання, заощадження) визначається через винагороду у вигляді відсотка. На відміну від вартості грошей (відносної), яка визначається купівельною спроможністю, показником “ціни” тієї чи іншої грошової одиниці є її валютний курс. Між купівельною спроможністю грошей, нормою відсотка і валютним курсом існує взаємозалежність, взаємодія, взаємозумовленість, що свідчить про єдину генетичну основу цих трьох варіантів визначення вартості сучасних грошей.

Формування вартості та ціни грошей, забезпечення рівноваги між їх попитом та пропозицією є принциповою функцією грошового ринку. Розвинута ринкова економіка формує, з одного боку, автоматичний механізм саморегуляції попиту і пропозиції грошей в якому виділяються такі його елементи як грошовий мультиплікатор, швидкість обігу грошей, ціновий стабілізатор і механізм заміщення, а з іншого боку - передбачає необхідність застосування зовнішніх (інституціональних) регуляторів грошового обігу, які в рамках відповідної монетарної політики спрямовані на унеможливлення різких змін купівельної спроможності грошей.

Історія свідчить про можливості різких змін купівельної спроможності грошей - інфляції та дефляції. В роботі визначено, що вони мають багаточинникову природу і є результатом переплетіння як монетарних так і немонетарних факторів. При цьому похідний характер грошового обігу по відношенню до реальної економіки означає, що базові причини інфляції та дефляції лежать перш за все у негрошовій сфері, в порушенні економічної рівноваги та диспропорціях відтворювального процесу. Підкреслюється, що руйнація золотого стандарту, більша гнучкість грошово-кредитної емісії та посилення її державного регулювання після 2-ої світової війни фактично привели до ліквідації грошових криз і дефляційних періодів. Але ціною цього було висування на перший план проблеми інфляції. Виникла довгострокова тенденція до зростання цін, хоча при цьому помірна інфляція не мала руйнівних наслідків для економіки, більше того вона сприяла пом'якшенню циклічних коливань та зменшенню безробіття.

Оскільки чинники, що викликають інфляцію різноманітні і мають як монетарний так і немонетарний характер, остільки причинно-наслідкові зв'язки між ними можуть мінятись місцями, знаходячись в залежності від конкретних обставин: стану економічної кон'юнктури, заходів державної фіскальної та монетарної політики тощо. В результаті механізми інфляції попиту та витрат тісно переплітаються та взаємозумовлюють один одного. Тому неправильними є твердження про те, що єдиною необхідною та достатньою умовою, яка визначає темпи інфляції є зміна темпів зростання грошової маси. Відповідно, і констатація тісного статистичного взаємозв'язку між темпами зростання грошової маси та цін сама по собі ще не є доказом визначальної ролі монетарних факторів. Водночас в роботі підкреслюється, що в сучасній західній економічній науці в теорію інфляції починають впроваджуватись ідеї теорії цін як основи інфляції, витискаючи наявні до цього часу теорії грошей, а протиріччя грошового обігу при цьому трактуються не тільки як форми прояву макроекономічної нестабільності, що є характерною рисою усіх західних підручників серії “Економікс”, але і процесів на мікрорівні, де формуються витрати, йде процес ціноутворення в умовах недосконалої конкуренції. В дисертації аналізуються також окремі чинники інфляції, наприклад, дефіцит державного бюджету, кредитна експансія комерційних банків, надмірне зростання інвестицій, державна політика доходів, очікування, політична нестабільність та інші.

Соціально-економічні наслідки інфляції та дефляції такі ж різноманітні, як і їх причини, і приводять до дестабілізації грошового обігу. В умовах останньої, коли суттєво змінюється купівельна спроможність грошей, порушується рівновага у відношеннях між боржниками та кредиторами, здійснюється перерозподіл національного доходу між соціальними групами, між державою та населенням. Значні масштаби інфляції - дефляції здійснюють руйнівний вплив на виробництво. Але помірна інфляція на відміну від дефляції може надати стимулюючого впливу економічній кон'юнктурі. При цьому підкреслюється, що між темпами інфляції та економічного зростання існує обопільна залежність, а крім того економічне зростання визначається в значній мірі такими чинниками, які не мають відношення до зростання цін. Здійснення ринкових реформ в Україні методами “шокової терапії” привело до катастрофічних економічних наслідків. Спочатку вони були пов'язані із різким стрибком інфляції, а потім із спробами боротьби з нею за допомогою монетаристських рецептів. У зв'язку з цим в роботі підкреслюється, що стабілізаційна програма “прагматичного градуалізму” мала б у вітчизняних умовах перевагу над шоковими заходами.

У третьому розділі “Концептуальні основи регулювання грошового обігу та особливості сучасної монетарної політики” аналізуються теоретичні основи регулювання грошового обігу, визначаються цілі та інструменти сучасної монетарної політики, розглядається зарубіжний досвід її розробки та здійснення.

Розглянуті у роботі концептуальні корені регулювання грошового обігу мають в основному кейнсіанську та монетаристську природу. В результаті підкреслюється, що ні перший, ні другий підхід не можуть претендувати на абсолютну універсальність, але і не повинні відкидатись, тому що ефективність пропонованих заходів залежить від конкретно-історичних умов функціонування відповідної економічної системи, відбору та синтезу раціональних пропозицій тих чи інших концепцій.

Водночас при цьому робиться висновок про те, що оскільки грошовий обіг необхідно розглядати в єдності з іншими сферами економіки, то грошово-кредитну (ширше - монетарну) політику слід здійснювати в єдності із заходами по регулюванню економіки в цілому, спрямованими на стимулювання економічного зростання та прогресивні структурні зміни у виробничій сфері. Іншими словами, регулювання грошового обігу у широкому розумінні передбачає реалізацію заходів, спрямовану не тільки на монетарну, а й на немонетарну сфери економіки, а отже вимагає комплексного і в той же час гнучкого підходу.

Основу монетарного контролю складає діяльність центральних банків, роль яких достатньо суттєва. Але в роботі показано, що можливості центрального банку контролювати грошову пропозицію не безмежні, оскільки вони залежать від складних процесів взаємодії між Центральним банком, комерційними банками, бізнесом та населенням. Центробанк як орган монетарного регулювання може безпосередньо впливати не на всю грошову масу в обігу, а лише на грошову базу. Взаємозалежність цих двох параметрів у великій мірі визначається кредитною активністю системи комерційних банків через дію грошового мультиплікатора. Величина останнього, як відомо, залежить від співвідношення готівки і депозитів в структурі грошової маси (d), та встановлених ЦБ норм обов'язкових резервів (r) і відповідно можливих намагань комерційних банків мати надлишкові резерви. Як (d), так і (r) не є величинами постійними і такими, що повністю визначаються політикою ЦБ, отже останній не може точно визначати грошову масу шляхом формування тієї чи іншої величини грошової бази. В дисертації акцентується увага на негативних наслідках низької кредитної активності комерційних банків України, що суттєво позначається на формуванні грошової маси в обігу. З цієї точки зору автором розглядається проблема монетизації вітчизняної економіки, що визначається невикористаними можливостями банківської системи збільшувати грошову масу через ефект мультиплікації. В роботі визначаються також два підходи в оцінці ефективності розглянутої діяльності у сфері грошового обігу: один з них наполягає на сприятливості деяких форм недосконалої конкуренції на грошово-фінансових ринках, інший - на сприятливих умовах вільної конкуренції. У цілому на основі критичного аналізу концепцій сучасного монетаризму, раціональних очікувань, денаціоналізації грошей зроблено висновок, що магістральний шлях у вирішенні проблем грошової сфери лежить у напрямку подальшого посилення державного регулювання грошового обігу, орієнтованого на вдосконалення його форм та методів, підвищення ефективності їх використання.

Конкретизація теоретичних концепцій регулювання знаходить своє відображення при формуванні цілей монетарної політики, визначенні механізмів та інструментів її реалізації. Аналіз цілей, трансмісійних механізмів, інструментів монетарної політики, які пропонуються наукою та використовуються на практиці показав, що жоден з них не є ідеальним і не може претендувати на виключність. Тому часто використовують різного роду змішані варіанти цієї політик. На успіх у справі стабілізації грошового обігу можна розраховувати, якщо держава буде спиратись на весь комплекс заходів з урахуванням конкретної економічної ситуації.

У зв'язку з цим в дисертації висунута в якості методологічної основи формування монетарної політики концепція прагматично-синтезуючого підходу. Її суть полягає в тому, що в процесі сходження від абстрактного до конкретного, по мірі наближення до практики, теорія повинна все більше слугувати інструментом дії, що сприяє вибору засобів, необхідних для досягнення поставлених цілей, вирішення конкретних завдань. Значення теорії в кінцевому рахунку полягає в тому, наскільки вона є дієвою, корисною у справі вирішення таких завдань. Однак однобічність абстрактно-теоретичних концепцій, схильність до ортодоксальної абсолютизації висновків ускладнює процес досягнення обумовлених конкретною ситуацією цілей, знижує ефективність реалізованих заходів. Водночас, змінність та суперечливість реальної дійсності, відносність можливостей пізнання її людиною передбачають необхідність синтезу теоретично різнорідних, але раціональних пропозицій по регулюванню економічних процесів. При цьому під прагматично-синтезуючим підходом треба розуміти не еклектичне поєднання різнорідних поглядів та понять, а діалектичний процес відбору раціональних елементів різних концепцій та їх синтезу у ході практичного використання. Прагматично-синтезуючий підхід до формування будь-якого варіанта монетарної політики означає орієнтацію на декілька формально недосяжних водночас цілей та відмову при необхідності від вимог, принципів тієї або іншої теоретичної концепції. Переваги прагматично-синтезуючого, дискреційного варіанту саме і полягають у забезпеченні необхідної гнучкості політики, відносної свободи дій, необхідної для реагування на обставини, що змінюються. Доцільність використання елементів дискреційності означає, що державі (ЦБ) необхідно діяти за правилами, узгоджуючи їх водночас з обставинами, але таким чином, щоб не втратити довіри до своєї політики.

У роботі показано, що прагматично-синтезуючий підхід доцільно мати на увазі і при вивченні трансмісійного механізму монетарної політики, оскільки у ньому переплітаються прямі, опосередковані та обернені зв'язки, дія різних чинників - грошової маси у будь-якій інтерпретації, різноманітних процентних ставок, обсягу кредиту та рівня банківської ліквідності. Тому ефективність роботи трансмісійного механізму буде залежати у тому числі і від вміння використовувати його різнорідні елементи. Аналогічним повинен бути підхід і до використання різного роду інструментів монетарної політики, ні один з яких не є ідеальним і тільки комплексне, в різних комбінаціях, їх застосування може забезпечувати успіх.

Внаслідок особливостей теоретичних підходів, економічного стану в різних країнах, монетарна політика не може бути всюди однаковою, тому для неї характерна багатоваріантність. Вивчення досвіду антиінфляційної політики США, Великої Британії, Німеччини дозволило зробити висновок про те, що спроби здійснення її у варіанті монетаризму були невдалими і необхідним стало застосування прагматично-синтезуючих, дискреційних підходів (орієнтація на декілька цілей, їх зміна в залежності від ситуації тощо), щоб досягти позитивних результатів. Відносно вдалий досвід таргетування грошової маси в Німеччині показав, що відповідні показники розглядались там як середньострокові орієнтири монетарної політики, визначення яких опиралось на довгострокові тенденції в динаміці ВВП, швидкості обігу грошей, а також на оцінку інфляційної інерції і головне на стабільність попиту на гроші. Але і така політика неодноразово корегувалась з урахуванням конкретної економічної ситуації, навіть до випадків відмови від неї на користь досягнення інших цілей - наприклад, стабільного валютного курсу марки в якості головної мети. В сучасних умовах як монетаристську фактично визначають таку політику, яка всього лише робить особливий наголос на боротьбу з інфляцією і використовує при цьому будь-які, різні з теоретичної точки зору рецепти. Прагматична монетарна політика розвинутих країн подолавши недоліки її ортодоксальних варіантів стала більш реалістична та ефективна.