Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідить предмет, функції та етапи розвитку макроекономіки

Предметом макроекономіки є механізм функціонування всієї національної економіки та чинники, що визначають зміни цього механізму в коротко- та довгостроковій перспективі і способи впливу на них держави. Таким чином, узагальнено предмет макроекономіки можна визначити як ефективність функціонування механізмів економічної системи.

макроекономіка виконує дві функції:

Позитивну: аналіз фактів, їх оцінка та визначення об'єктивних закономірностей;

Нормативну - вироблення принципів і механізмів економічної політики.

Як і всяка наука, макроекономіка у своєму розвитку пройшла певні етапи.

Серед економістів немає одностайності в їх визначенні. Історію розвитку макроекономіки доцільно поділити на два великі періоди:

перший - до тридцятих років ХХ сторіччя, коли головною була позитивна функція макроекономіки;

другий - від тридцятих років ХХ сторіччя по теперішній час, коли на перший план вийшла нормативна функція макроекономіки, посилилась практична роль макроекономічної науки як основи для формування обгрунтованої економічної політики держави.

Таке розмежування періодів у розвитку макроекономіки пов'язане з тим, що криза 1929-1933 рр. та “велика депресія” яскраво показали (проявили), що економічні системи у ХХ сторіччі зазнали змін, унаслідок чого значною мірою втратились механізми саморегулювання, відновлення ринкової рівноваги і в таких умовах держава стала постійно діючим учасником економічних процесів. У межах етапів розвитку макроекономіки як науки можна розрізнити макроекономічні школи. Макроекономічні ідеї почали виникати в міру виникнення централізованих держав.

2. Розкрийте сутність системи національних рахунків як нормативна база макроекономічного рахівництва. Суть системи та основні методологічні принципи

Система національних рахунків (СНР) - це сукупність показників послідовного та взаємопов'язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу, фінансів. Стандартна система національних рахунків була розроблена статистичною комісією ООН і використовується у країнах світу, починаючи з 1953 р.

Національні рахунки в Україні розробляються Державним комітетом статистики згідно з СНР ООН з 1993р.

СНР спирається на певні методологічні принципи. По-перше, продуктивною вважається будь-яка економічна діяльність, що приносить дохід, незалежно від того, чи має матеріальну форму продукт цієї діяльності. По-друге, економіка - це безперервний кругообіг ресурсів у товари, доходів - у видатки і знову у доходи. По-третє, у зрівноваженій економіці всі видатки на виробництво дорівнюють доходу від його реалізації, який розпадається на доходи всіх власників факторів виробництва, які останні, в свою чергу, використовують як видатки на купівлю товарів та послуг. По-четверте, використання доданої вартості для максимально точного відбиття результатів функціонування економіки.

Система національних рахунків потребує агрегування інституційних одиниць, які функціонують в національній економіці. Вони групуються у п'ять секторів:

нефінансові корпорації;

фінансові корпорації;

сектор загального державного управління;

сектор домашніх господарств;

сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.

Відносини між інституційними одиницями відбивають три групи економічних операцій: з товарами та послугами, розподільчі та фінансові.

Система національних рахунків поділяється на рахунки внутрішньої економіки (виробництва; утворення, розподілу та використання доходів; капіталу; продуктів та послуг; фінансовий) та рахунки зовнішньоекономічних зв'язків (поточних операцій, операцій з капіталом, фінансовий рахунок), що складає платіжний баланс країни.

3. Розгляньте основні показники макроекономічних вимірювань. Динаміка ВВП в Україні

Для вимірювання результатів функціонування національної економіки використовується система показників, які відбиваються в СНР.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - це ринкова вартість кінцевих товарів та послуг, створених резидентами в країні протягом певного періоду часу.

ВВП є найважливішим параметром розвитку економіки, який відбиває підсумковий результат функціонування всіх галузей та підприємств в країні. Саме динаміка ВВП свідчить про стан економіки, її зростання або спад. І саме на зміну величини ВВП врешті решт має бути націлена макроекономічна політика держави.

Одним із методів підрахунку ВВП є метод доданої вартості. Цей метод також називають виробничим, оскільки створення додаткової вартості відбувається саме у виробництві.

Другим методом обчислення ВВП є метод кінцевого використання, або обчислення ВВП як суми видатків всіх покупців на придбання товарів та послуг, створених економікою країни.

Усі видатки на купівлю кінцевих товарів та послуг агрегуються у чотири групи.

1.Особисті споживчі видатки (С) включають в себе видатки домогосподарств на купівлю товарів поточного вжитку, товарів тривалого використання та на оплату послуг. 2. Валові інвестиційні видатки підприємств (Ig). 3. Державні закупівлі товарів та послуг (державне споживання) (G) охоплюють видатки центральних та місцевих органів влади на купівлю кінцевих товарів та послуг та на оплату праці зайнятих у державному секторі. Слід підкреслити, що до державних закупівель не включаються витрати держави на трансфертні платежі. Державні трансферти (пенсії, стипендії, субсидії, допомога сім'ям з дітьми і ін.). 4. Чистий експорт (Xn) - сума, на яку видатки іноземців на купівлю вітчизняних товарів та послуг (експорт) перевищують видатки вітчизняних економічних суб'єктів на купівлю іноземних товарів та послуг (імпорт).

З підрахунку ВВП за видатками витікає основна тотожність макроекономічних рахунків:

Y = C + Ig + G + Xn

Третім методом обчислення ВВП є розподільчий метод, або розрахунок ВВП за потоком доходів.

Номінальний ВВП - фізичний обсяг виробництва товарів та послуг, помножений на їх поточні ціни.

Реальний ВВП - фізичний обсяг виробництва товарів та послуг, помножений на ціни базового періоду. Саме цей показник можна порівнювати за різні роки з метою з'ясування характеру динаміки національної економіки.

В тому разі, якщо в розрахунковому періоді ціни є нижчими базових, застосовується інфлювання, тобто збільшення номінального ВВП до розмірів реального.

ВВП, очищений від амортизації, утворює чистий внутрішній продукт (ЧВП).

ЧВП = ВВП - амортизація

ЧВП показує, яку величину доходу, отриманого від виробництва ВВП, економіка може споживати і при цьому забезпечити просте відтворення і не погіршити виробничі умови майбутніх періодів.

Доходи які надходять саме власникам факторів виробництва - резидентам держави, утворюють національний дохід (НД).

НД = ВНП - Амортизація - Непрямі податки

Резиденти країни можуть отримувати доходи від використання факторів виробництва як в середині країни, так і за її межами. У зв'язку з цим в макроекономіці поряд з ВВП використовується показник валового національного продукту (ВНП). Він відрізняється від ВВП на величину сальдо факторних доходів і відбиває величину товарів та послуг що створені факторами виробництва, які належать резидентам країни на батьківщині або за кордоном:

4. Наведіть методи обчислення ВВП. Роль цінового фактору у вимірюванні ВВП.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - це ринкова вартість кінцевих товарів та послуг, створених резидентами в країні протягом певного періоду часу. одним із методів підрахунку ВВП є метод доданої вартості. Цей метод також називають виробничим, оскільки створення додаткової вартості відбувається саме у виробництві.

Другим методом обчислення ВВП є метод кінцевого використання, або обчислення ВВП як суми видатків всіх покупців на придбання товарів та послуг, створених економікою країни.

Третім методом обчислення ВВП є розподільчий метод, або розрахунок ВВП за потоком доходів.

У зв'язку з тим, що за своєю суттю ВВП - це ринкова вартість кінцевих товарів та послуг, при його вимірюванні суттєву роль відіграє не тільки методологічна вірність та повнота обліку, а й фактор динаміки цін.

У зв'язку з цим застосовуються показники номінального та реального ВВП.

Номінальний ВВП - фізичний обсяг виробництва товарів та послуг, помножений на їх поточні ціни.

Реальний ВВП - фізичний обсяг виробництва товарів та послуг, помножений на ціни базового періоду. Саме цей показник можна порівнювати за різні роки з метою з'ясування характеру динаміки національної економіки.

Для визначення впливу зміни цін на рівень ВВП використовують цінові індекси, які відбивають динаміку рівня цін.

Широке застосування має індекс споживчих цін (ІСЦ) або індекс Леспейреса. Він розраховується для стандартного набору споживчих товарів (споживчого кошика) як вітчизняного, так і імпортного виробництва.

Pt - ціна товару у поточному періоді;

q0 - кількість вироблених товарів у базовому періоді;

P0 - ціна товару у базовому періоді.

Іншим індексом, який використовують для з'ясування динаміки загального рівня цін є дефлятор ВВП або індекс Пааше. Його обчислюють як для споживчих товарів, так і для товарів виробничого призначення, які входять до складу ВВП, тобто вироблені всередині країни, за такою формулою:

qt - обсяг виробництва в розрахунковому періоді;

Pt - ціни в розрахунковому періоді;

P0 - ціни в базовому періоді.

Індекси цін використовуються для зведення номінальних величин до реальних в залежності від ситуації в економіці. В разі, якщо в розрахунковому періоді ціни перевищували базові, використовують метод дефлювання (тобто зняття впливу інфляції):

В тому разі, якщо в розрахунковому періоді ціни є нижчими базових, застосовується інфлювання, тобто збільшення номінального ВВП до розмірів реального.

5. Дослідить зайнятість та безробіття. Види безробіття. Закон Оукена та втрати економіки від циклічного безробіття. Особливості безробіття в Україні.

Зайнятість, - сукупність економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин, пов'язаних із забезпеченням працездатних індивідів робочими місцями та їхньою діяльністю з метою одержання доходу.

Форми зайнятості:

1. Стандартна

2. Повна зайнятість

3. Самозайнятість

4. Нетипові форми зайнятості

a. Тимчасова

b. Часткова

c. Випадкова

Безробіття - соц-ек явище, пов'язане з перевищенням пропозиції роб.сили над попитом на неї, стан незайнятості частини економічно активного населення. БЗ х-ся двома основними показниками: рівнем і тривалістю.

Безробітними вважаються ті, хто не має роботи, але шукає її.

Фрикційне безробіття зумовлене динамічністю ринку праці: рухом робочої сили через невідповідність рівня заробітної плати або умов праці вимогам робітників, регіональними переміщеннями населення та переміщеннями, пов'язаними зі зміною виду діяльності, скороченням робочої сили у зв'язку із закриттям фірм або зменшенням масштабів їхньої діяльності, спричинених факторами випадкового характеру; необхідністю певного часу для пошуку відповідного робочого місця або певного робітника, що відповідав би визначеним вимогам; недосконалістю інформаційних потоків.

Структурне безробіття виникає через невідповідність між попитом і пропозицією робочої сили внаслідок змін попиту на окремі професії в процесі структурних зрушень в економіці, а також існуючими територіальними диспропорціями в попиті та пропозиції робочої сили.

Циклічне безробіття пов'язане зі спадами ділової активності в умовах циклічних коливань. Воно виникає в результаті зниження сукупного попиту на працю внаслідок падіння сукупного попиту на продукцію і негнучкості реальної заробітної плати в бік її зниження.Закон Оукена полягає в тому, що перевищення фактичним безробіттям його природного рівня на один відсоток приводить до відставання фактичного ВВП від потенційного в середньому на 2,5% (хоча на практиці конкретне значення коефіцієнта Оукена може трохи відхилятися від зазначеної величини). Серйозними соціально-економічним наслідком безробіття є наростаюча втрата безробітними кваліфікації.

Неекономічні наслідки безробіття виявляються в кризі родини, зростанні числа деяких захворювань і самогубств, моральних утратах, соціально-політичній напруженості.

6. Проаналізуйте сутність інфляції її причини, темпи, види та наслідки в короткостроковому та довгостроковому періодах. Розвиток інфляційних процесів в Україні

Інфляція -- це зростання загального рівня цін у країні впродовж: певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці. Іншими словами, зростають ціни на продукти харчування, одяг, підвищується квартирна плата тощо.

Серед головних причин інфляції виділяють такі:

1) зростання грошової маси вищими темпами порівняно зі зростанням національного продукту;

2) дефіцит державного бюджету;

3) мілітаризація економіки;

4) монополії та необґрунтовані привілеї;

5) особливості структури національної економіки та ін.

Залежно від причин і механізму зростання заг. рівня цін розрізняють:

1)інфляцію попиту;

2) інфляцію витрат;

Інфляція попиту простежується тоді, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому и підвищуються, щоб зрівноважити попит і пропозицію.

Інфляція витрат спостерігається тоді, коли крива сукупної пропозиції переміщується вгору. Важливими джерелами такої інфляції є збільшення номінальної заробітної плати і зростання цін на сировину та енергію.

Економісти вирізняють також інерційну інфляцію, під якою розуміють зростання загального рівня цін із року в рік приблизно однаковим темпом.

Наслідки інфляції.

Основними соціально-економічними наслідки інфляції є :

1) перерозподіл майна і доходів між різними групами населення;

2) падіння рівня життя народу;

3) та зниження ефективності функціонування національної економіки;

4) зменшення обсяг виробництва;

5) зменшення рівня зайнятості населення.

У міжнародній практиці відокремлюють чотири різновиди інфляції: повзучу, помірна, галопуючу, гіперінфляцію. Ясна річ, що межі і форми інфляційного процесу досить мінливі, і в кожній країні він розвивається по-своєму.

Повзуча інфляція настає тоді, коли темпи зростання цін до 5 % на рік. Вона характеризується надмірною емісією та прискореним накопиченням грошової маси в каналах обігу без помітного підвищення чи за незначного зростання цін.

Помірна інфляція настає тоді коли темпи зростання цін досягають 5-20 % на рік.

Галопуюча інфляція настає тоді, коли темпи зростання цін досягають 20-100% на рік. На цій стадії відбувається стрімке зростання цін, тобто прискорена, або галопуюча, інфляція. Вона спричиняє випереджальні темпи зростання споживчого попиту порівняно з товарною пропозицією, що призводить до зростання цін. За цих умов формується інфляційний мультиплікатор, який прискорює деструктивні процеси в економіці.

Гіперінфляція. Особливо виразно деформація економічних та соціальних процесів проявляється за гіперінфляції. МВФ вважає, що Інфляція переходить у гіперстадію, коли темпи приросту цін зростають до 50% за місяць (у рамках гіперінфляції виокремлюють і вужче поняття - суперїнфляцію, за якої темпи зростання цін сягають 1000 і більше процентів за рік).

Передбачена - це інфляція, яку економічні суб'єкти очікували і навіть планували. Наприклад, очікуваний рівень інфляції закладається в розрахунки бюджету на майбутній фінансовий рік. Такий розвиток подій дає можливість деякою мірою нейтралізувати негативні наслідки інфляції.

Непередбачена інфляція найчастіше пов'язана з інфляційними шоками, тобто різкими стрибками рівня цін, що можуть стати поштовхом для тривалого інфляційного процесу.

Залежно від форм прояву розрізняють відкриту і приховану (подавлену) інфляцію.

Прихована (подавлена) інфляція виявляється не у відкритому зростанні загального рівня цін, а в дефіциті товарів і послуг. У випадку адміністративного регулювання цін, якщо останні занижені і не відповідають рівноважному рівню, виникає дефіцит товарів і дефіцитні очікування споживачів з однієї сторони і формується «чорний ринок» з більш високими цінами - з іншої.

Якщо причиною підвищення загального рівня цін є ріст цін на імпортні товари за умови незмінного курсу національної валюти, має місце імпортована інфляція.

Продумана політика уряду і НБУ у 1994-1996 рр. дала змогу успішно здійснити грошову реформу. Рівень інфляції в Україні сягнув рекордно низького значення -- 10,1% .

Отже, у 1992--1995 рр. в Україні діяли різні чинники інфляції, які нерідко підсилювали один одного. Зумовлена спочатку сукупним попитом, інфляція стала самоіндукованою. Зростання цін на товари, послуги та економічні ресурси здорожчувало виробництво, що разом з інфляційними очікуваннями та підвищенням номінальних доходів вело до нового спалаху інфляції.

7. Дослідіть взаємозв'язок доходу, споживання та заощадження в кейнсіанькій моделі макрорівноваги. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження.

Споживання (С) - це витрати домогосподарств на придбання товарів і послуг для задоволення матеріальних і духовних потреб людей. Групи: придбання товарів поточного споживання, оплата послуг, придбання товарів тривалого користування.

Функція споживання: C=C(Y) (взаємозвєязок між спожив і дох - пряма залежність).

Середня схильність до споживання - частка доходу (у %), що використовується на споживання:

Гранична схильність до споживання - частка приросту доходу, що направляється на приріст споживання:

Заощадження - це використовуваний дохід із вилученням споживання.

Пряма функціональна залежність між доходом і заощадженням може бути представлена графічно:

Функція заощадження:

Граничний дохід - коли весь дохід споживається, заощаджееня = 0.

На графіку можна виділити три зони:

І - заощадження;ІІ - споживання;III - «проїдання запасів».

Середня схильність до заощадження - частка доходу в % вираженні, що використовується для здійснення заощаджень

(APS):

Гранична схильність до заощадження - частка приросту доходу, що направляється на приріст заощаджень

(МРS): .

MPC+MPS=100%

Серед економістів немає єдності в оцінці взаємозв'язку між приростом доходу і динамікою граничної схильності до споживання і заощадження, кейнсіанська модель припускає, що з ростом доходу росте гранична схильність до заощадження MPS («люди схильні до заощадження») і відповідно скорочується гранична схильність до споживання МРС, що пояснює причини виникнення дефіциту попиту і спадів виробництва. Дослідження емпіричних даних, що проводилося, після ІІ Світової війни показали, що в довгостроковому періоді значення МРС і MPS досить постійні. У значній мірі це визначається тією обставиною, що на споживання і заощадження впливає безліч факторів, не зв'язаних з доходом.

8. Розгляньте роль інвестицій в економіці. Інвестиційна функція. Мультиплікатор інвестицій та його сутність. Інвестиції в українську економіку, їх динаміка та фактори розвитку

Інвестиційні витрати можуть здійснюватися в таких напрямках:

1) Капіталовкладення:

інвестиції в основний капітал (виробничі будинки і спорудження, устаткування, транспортні засоби і т.п.);

інвестиції в житлове будівництво (будівництво і покупка нових житлових будинків);

2) Інвестиції в запаси (нереалізовані запаси готових товарів, незавершене виробництво і будівництво).

Для ухвалення рішення про здійснення інвестиційних витрат потрібні стимули й умови. Стимулом є очікувана норма прибутку. Умовою - рівень реальної процентної ставки, оскільки на практиці більшість інвестиційних проектів реалізується з використанням позикових засобів. Саме ці показники детермінують за інших рівних умов обсяг інвестицій.

З урахуванням усіх взаємозв'язків, що впливають на обсяг інвестицій, інвестиційна функція визначається в такий спосіб:

,

де I - інвестиції; - автономні інвестиції; b - коефіцієнт чутливості інвестицій до зміни реальної процентної ставки , що показує, на скільки змінюються інвестиції при зміні процентної ставки на одиницю. r - реальна процентна ставка.

Багаторазовість впливу збільшення витрат на рівноважний ВВП називається ефектом мультиплікатора. Гроші, сплачені державою, наприклад, за додатковий танк, збільшать доходи і завода-виготовлювача, і його постачальників, і транспортників, і енергетиків тобто багаторазово перейдуть з рук у руки. Виникає своєрідна «ланцюгова реакція», результатом якої буде зростання виробництва на величину більшу, ніж приріст витрат держави. Перевищення росту доходу над ростом автономних витрат показує коефіцієнт, що називається мультиплікатором витрат:

де м- мультиплікатор витрат;

ДY - зміна рівноважного ВВП;

ДAE - зміна автономних витрат.

Мультиплікативний процес не нескінченний, тому що на кожній стадії руху здійснюються заощадження. Грошовий потік, що переходить з рук у руки зменшується від стадії до стадії і процес затихає.

9. Розкрийте сутність макроекономічної рівноваги: сутність, види і моделі. Порівняльний аналіз класичної (неокласичної) і кейнсіанської теорії макроекономічної рівноваги.

Рівноважний обсяг національного виробництва визначає ситуація, коли кількість товарів і послуг, що покупці готові придбати за певного рівня цін співпадає з кількістю товарів і послуг, що за цього рівня цін виробники готові поставити на ринок. Рівновага сукупних попиту та пропозиції відбивається моделлю AD-AS.

Точка Е показує, що в короткостроковому періоді рівноважний обсяг виробництва реального ВВП досягається за рівня цін Ре.

Як утворюється рівновага AD-AS?

При рівні цін Р1 сукупний попит становить D1, а сукупна пропозиція - S1. Оскільки D1>S2, виникає дефіцит товарів та послуг і конкуренція покупців, що підштовхує ціни вгору. При цьому сукупний попит скорочується, а сукупна пропозиція зростає до тих пір, поки вони не вирівняються. Якщо фактичний рівень цін Р2 перевищує рівноважний, процес утворення рівноваги рухається у зворотному напрямку.

Зміни в рівновазі відбуваються внаслідок змін або сукупного попиту, або сукупної пропозиції, або і того і іншого одразу ( в одному напрямку або в різних) під впливом нецінових чинників.

Зміна рівноваги AD-AS збуренням сукупного попиту

Розширення сукупного попиту в короткостроковому періоді може викликати різні наслідки в залежності від макроекономічної ситуації.

1) В умовах спаду наслідком зростання сукупного попиту є зростання реального обсягу виробництва без суттєвого підвищення цін (зрушення кривої AD уздовж горизонтального відрізка кривої AS).

2) Зрушення кривої AD вздовж висхідного відрізка AS має наслідком і зростання рівня цін, і збільшення обсягу виробництва.

3) Якщо сукупна пропозиція зростає після досягнення повної зайнятості і потенційного рівня реального ВВП (на класичному відрізку кривої AS), збільшення рівня цін не супроводжується суттєвим збільшенням виробництва ВВП. Така економіка називається “перегрітою”.

Зміна рівноваги AD-AS збуренням сукупної пропозиції

Сукупна пропозиція може зросте під впливом нецінових чинників
(див. рис. 3.7 зміщення AS0 до AS2). Нова точка рівноваги AD-AS Е2 свідчить про зростаня реального ВВП (Ye2>Ye0) при одночасному зниженні цін (Ре2<Ре0).

Якщо відбувається збурення сукупної пропозиції (див. рис. 3.7 на графіку рух від AS0 AS1), нова рівновага AD-AS утворюється при нижчому обсязі виробництва (Ye1<Ye0) і вищому рівні цін (Рe1>Рe0).

Затримка в розвитку обсягу виробництва, або навіть його скорочення, що супроводжується зростанням цін отримало назву стагфляція.

Зміни в рівновазі AD-AS можуть супроводжуватись одночасними змінами як в сукупному попиті, так і в сукупній пропозиції. Наслідки цих зрушень стосовно обсягу реального ВВП та рівня цін залежатимуть від того, в якому напрямку та в якій мірі відбуваються зміни.

10. Розкрийте сутність сукупного попиту, його складові, цінові та нецінові чинники. Нецінові фактори сукупного попиту.

Сукупний попит -- це шкала, що графічно представлена у вигляді кривої, яка показує величину реального обсягу продукції -- різні кількості товарів і Послуг можливого рівня цін (інші умови залишаються незмінними).

Основними покупцями товарів і послуг, вироблених національною економікою, є домогосподарства, фірми, уряд та зарубіжні покупці. Тому існують чотири основні складові сукупного попиту.

1. Споживання -- сума видатків домогосподарств на різні товари і послуги {€).

2. Інвестиції-- видатки фірм на купівлю устаткування, виробничих будівель та видатки домогосподарств на купівлю житла (/).

3. Державні видатки -- уряд на різних його рівнях купує певні товари і послуги --оплачує працю суддів, викладачів державних закладів освіти тощо (С).

4. Чистий експорт дорівнює різниці між вартістю експорту та імпорту товарів і послуг (К-- М). Інакше кажучи, чистий експорт -- це різниця між видатками іноземців на вітчизняні товари і послуги (експорт) і видатками резидентів на іноземні товари і послуги (імпорт).

Отже, сукупний попит є сумою внутрішнього і зовнішнього попиту на вітчизняні товари і послуги. Сукупний попит має грошову форму. Зрозуміло, що чим нижчий рівень цін у вітчизняній економіці, тим більший реальний обсяг національного продукту захочуть придбати покупці (за інших рівних умов). І чим вищий рівень цін, тим менший обсяг національного продукту вони готові купити. Отже, між рівнем цін і обсягом національного продукту існує обернена залежність.



Отже, сукупний попит - це потреби, представлені на ринку в грошовій формі. Іншими словами, це той реальний обсяг національного виробництва, що споживачі куплять при визначеному рівні цін.

Характер кривої AD відбиває зміни, що відбуваються в поведінці споживачів у міру зрост. цін. На ці зміни впливають такі фактори.

По-перше, ріст рівня цін. Цей мех-зм одержав назву ефекту % ст.

По-друге, ріст рівня цін знижує реальну купівельну спроможність накопичених фінансових активів з фіксованою грошовою вартістю. Цей механізм одержав назву ефекту багатства.

По-третє, ріст рівня цін призводить до того, що усе більшому числу іноземних покупців стає невигідним купувати товари на даному внутрішньому ринку, тому що настає момент, коли внутрішні ціни стають вище закордонних. Цей механізм одержав назву ефекту імпортних закупівель. Тобто на сукупний попит впливають і нецінові фактори, що дотепер ми вважали незмінними і не брали до уваги. Природно, що ці фактори повинні бути зв'язані зі змінами у витратах. Тепер проаналізуємо, як зміни в кожнім з елементів структури ВВП по витратах впливають на AD.

Насамперед це споживчі витрати. Що ж впливає на зміни в поведінці споживачів?

1)це добробут споживачів. 2)на рівень споживчих витрат впливає заборгованість споживачів. 3)на рівень споживчих витрат впливає динаміка податків. 4)на рівень споживчих витрат істотно впливають чекання споживачів.

Другим елементом стр-ри ВНП по витратах є інвестиційні витрати, чи інвестиції. По-перше, може змінитися процентна ставка з причин, не зв'язаних зі зміною цін (наприклад, через зміну грошової маси). Ріст %ставки веде до подорожчання кредиту. По-друге, на рівень інвестиційних витрат впливають очікувані прибутки від інвестицій. По-третє, рівень інвестиційних витрат залежить від наявності надлишкових виробничих потужностей. Четвертим фактором інвестиційних витрат є розвиток технологій. П'ятим, і дуже істотним, фактором інвестиційних витрат виступають податки з підприємств. Будь-яке збільшення податків зменшує прибуток і знижує стимули до здійснення інвестицій.

Третім елементом структури ВНП по витратах , що впливає на AD, є зміни в державних закупівлях. Зменшення ж державних витрат, за інших рівних умов, скоротить AD.

Четвертим елементом структури ВНП по витратах, що впливає на AD, є зміни у витратах на чистий експорт. Ці зміни відбуваються при збільшенні чи скороченні закупівель на внутрішньому ринку іноземними споживачами при незмінному рівні цін.

11. Розкрийте сутність сукупної пропозиції, її зміст і моделі. Нецінові фактори сукупної пропозиції

макроекономічний безробіття попит пропозиція

Сукупна пропозиція (AS) - агрегована величина, що показує, яку кількість товарів та послуг економіка готова виробити та поставити на ринок при кожній величині загального рівня цін за інших рівних умов. У короткостроковому періоді між цінами і сукупною пропозицією існує прямий зв'язок: чим вищі ціни, тим більший рівень пропозиції. В цьому полягає закон сукупної пропозиції.



AS - криву сукупної пропозиції; Q* - природний обсяг виробництва;

І - кейнсіанський відрізок; ІІ - проміжний або висхідний відрізок; ІІІ - класичний відрізок. На графіку (див. рис. 3.1) відрізняються три відрізки. І - кейнсіанський відрізок. Економіка виробляє товари та послуги в обсязі, який нижчий за потенційний, тобто перебуває у стані спаду. Це означає, що використовуються не всі наявні ресурси, як матеріальні, так і трудові. В цій ситуації зростання обсягу виробництва не супроводжується необхідністю платити більшу ціну за дефіцитні ресурси. Проміжний або висхідний відрізок кривої AS показує, що зростання обсягу виробництва (Q) супроводжується підвищенням загального рівня цін (Р). Третій, вертикальний або класичний відрізок відбиває ситуацію, коли економіка використовує всі наявні в даний момент ресурси і виробляє ВВП на потенційно можливому рівні. Таким чином, зміни у величині пропозиції відбиваються на графіку рухом точки уздовж стаціонарної кривої AS.

Економічна наука пропонує декілька теорій або моделей, які пояснюють короткострокову криву сукупної пропозиції.

Теорія негнучкості заробітної плати. Якщо рівень цін зростає - це призводить до зниження реальної заробітної плати, тобто реального здешевлення одного з факторів виробництва. Унаслідок чого питомі витрати знижуються, підприємства наймають більше робітників та розширюють пропозицію.

Теорія неправильних уявлень працівників. Якщо підвищення номінальної заробітної плати сприймається як її реальне зростання, пропозиція праці зростає. Фірми можуть наймати більше робітників і збільшувати обсяг виробництва, оскільки реальні витрати на одиницю продукції скорочуються.

Теорія недосконалої інформації. Якщо виробники вважають, що номінальне зростання цін на їх продукцію є реальним зростанням її відносної ціни, вони розширять обсяг свого виробництва.

Теорія негнучкості цін. Якщо загальний рівень цін знижується, обсяг виробництва фірм, чиї ціни стали зависокими, скоротиться.

. Внаслідок дії нецінових чинників змінюється сукупна пропозиція, що в графічній моделі проявляється в зрушенні кривої вправо (зростання AS) або вліво (скороченняAS) за незмінного загального рівня цін (P = const).

Зміна сукупної пропозиції внаслідок нецінових чинників

До нецінових чинників короткострокової сукупної пропозиції належать ті змінні, які підвищують або знижують витрати на одиницю продукції незалежно від змін обсягу національного виробництва. Нецінові чинники переміщують криву короткострокової сукупної пропозиції вправо або вліво. Нецінові чинники-- реальні і номінальні.

Реальні змінні впливають на сукупну пропозицію як у короткостроковому, так і довгостроковому періодах. Основними реальними змінними сукупної пропозиції є:

— природні й трудові ресурси;

— капітал і технологія та ефективність їх застосування;

— продуктивність праці;

— енерго- та матеріаломісткість продукції.

Номінальні змінні впливають лише на криву короткострокової сукупної пропозиції, переміщуючи її вліво або вправо, а природний рівень виробництва і довгострокова крива АS не змінюються:

- рівень зарплати;

- процентні ставки;

- рента за землю та ін.

Зростання цін на ресурси переміщує криву короткострокової сукупної пропозиції вліво.

Таким чином, нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції - це всі змінні, які впливають на величину питомих витрат незалежно від обсягу національного виробництва. Внаслідок дії цінових чинників зростання обсягу виробництва товарів та послуг супроводжується зростанням загального рівня цін, що призводить до зміни величини сукупної пропозиції і проявляється у графічній моделі рухом точки уздовж кривої. Внаслідок дії нецінових чинників змінюється сукупна пропозиція, що в графічній моделі проявляється в зрушенні кривої вправо (зростання AS) або вліво (скороченняAS) за незмінного загального рівня цін (P = const).

12. Проаналізуйте сукупні видатки і рівноважний ВВП. Модель “видатки - випуск”. Кейнсіанський хрест.

Сукупні видатки - загальна сума видатків усіх покупців товарів та послуг, що вироблені національною економікою. Для досягнення рівноваги вони мають дорівнювати вартості виробленого ВВП: Y=C+I+G+Xn (див. тема 2). Y - це випуск, або дохід. Сукупні видатки зазвичай позначають АЕ. Видатки всіх економічних суб'єктів об'єднують у чотири групи:

АЕ=C+I+G+Xn, де

С - споживчі видатки домогосподарств;

І - валові інвестиції;

G - державні закупівлі товарів і послуг;

Xn - чистий експорт.

Зміни у видатках призводять до змін в обсязі національного виробництва, рівні зайнятості та цін. Рівень сукупних видатків змінюється під впливом динаміки будь якого з їх компонентів.

Умову економічної рівноваги на товарних ринках відбиває рівняння:

Ye=AE, де

Ye - рівноважний рівень національного виробництва

АЕ - заплановані видатки.

Рівноважний рівень національного виробництва - це такий обсяг виробництва, який дорівнює сукупним видаткам.

Таким чином, економіка перебуває у стані рівноваги, якщо фактичні видатки, які стоять за сукупним попитом, дорівнюють запланованим і виробленому ВВП, який стоїть за сукупною пропозицією. Такий спосіб визначення рівноважного ВВП називають методом “видатки-випуск”. Цю модель рівноваги можна визначити з використанням графічної моделі, яку часто називають “кейнсіанським хрестом”.

Для побудови цієї моделі припустимо, що існують такі умови:

всі заощадження в економіці здійснюються лише домогосподарствами і лише їх заощадження є джерелом інвестицій;

валові інвестиції складаються лише з чистих інвестицій, тобто амортизація відсутня. Інвестиції є автономними, тобто не залежать від величини доходу;

розглядається приватна закрита економіка, тобто в структурі сукупних видатків відсутні державні закупівлі товарів та послуг (G) і чистий експорт (Xn), тобто AE=C+In;

економіка функціонує в ситуації неповної зайнятості: зростання сукупних видатків призведе до збільшення обсягу виробництва без суттєвого підвищення цін.

Модель рівноваги за мет. “видатки-випуск” (“Кейнс-й хрест”)

Крива Y=AE - це лінія рівноваги: будь-яка точка на ній рівновіддалена від осей.

Крива С - це функція споживання

 Т - чисті податки, тобто різниця між податками, які сплачують домогосподарства і трансфертами, які вони отримують з державного бюджету у вигляді субсидій , допомоги сім'ям з дітьми і т.п.;

Y-T - використовуваний дохід.

Крива сукупних видатків AE=C+In побудована як крива функції споживання С, що піднялася вгору на величину, що дорівнює автономним інвестиціям In.

Точка Е на перетині бісектриси рівноваги і кривої сукупних видатків визначає рівновагу: 0Yе=0AEе, тобто вироблений реальний ВВП дорівнює запланованим видаткам;

Yе - рівноважний рівень виробництва ВВП;

AEе - рівноважний рівень запланованих видатків.

Якщо рівень доходу більший за Yе , частина виробленої продукції не буде реалізована через недостатній рівень сукупних видатків і піде в запаси, тобто виникнуть незаплановані інвестиції у запаси. Виникнення незапланованих запасів вимусить фірми скорочувати виробництво і звільняти робітників. Падіння обсягу обсягу виробництва ВВП продовжуватиметься до тих пір, поки ВВП знову не дорівнюватиме сукупним видаткам. За будь-якого рівня доходу, нижчого від Yе перевищення сукупних видатків над випуском буде компенсуватись скороченням запасів - І'. Це означає, що рівень продаж фірм перевищує обсяг виробництва. При наявності незапланованих факторів виробництва фірми наймають робітників, розширюють обсяг випуску до тих пір поки ВВП не зросте до рівноважного сукупним видаткам рівня.

Як бачимо, динаміка (скорочення або зростання) незбалансованих інвестицій у запаси відіграє в економіці балансуючу роль: завдяки їм фактичні сукупні видатки завжди рівні ВВП: Y=AE+(±I'). З цього виходить, що в умовах рівноваги незаплановані інвестиції у запаси відсутні (I'=0), а Y=AE.

13. Визначте роль інвестицій в сукупних витратах. Передумови та зміст моделі “вилучення - ін'єкції”.

З моделі кругопотоку відомо, що виробництво ЧВП дає економічний дохід, який витрачається через сукупні видатки на споживання вироблених товарів та послуг. Якщо в приватній закритій економіці домогосподарства заощадять частину отриманого доходу, то споживання буде меншим, ніж обсяг виробництва, і це може мати наслідком подальшого падіння виробництва. Таким чином, заощадження виступають як вилучення з потоку доходи-видатки. З іншого боку, фірми виробляють і продають інвестиційні товари. Якщо заощадження перетворюються на інвестиційні ресурси, це доповнює споживання, компенсує витікання коштів на заощадження, і обсяги реалізації виробленого ЧВП зростають. Таким чином, інвестиції можна розглядати як ін'єкцію видатків у потік доходи-видатки.

Якщо витікання у вигляді заощаджень більші, ніж ін'єкції у виді інвестицій (S>In), сукупні видатки (AE=С+In) будуть меншими від виробленого ЧВП. У цій ситуації обсяг виробленого ЧВП буде більшим за рівноважний, нарощуватимуться заощадження і виробництво скоротиться. За умов, коли інвестиційні ін'єкції перевищують витікання у вигляді заощаджень, розмір ЧВП буде нижчим від рівноважного, відбудеться скорочення запасів, що має стимулювати зростання обсягу виробництва. Таким чином, рівність заощаджень як витікання з потоку доходів інвестиціям як ін'єкціям у потік “доходи-видатки” (S=In) є умовою економічної рівноваги.

Визначення рівноважного ЧВП за методом “вилучення-ін'єкції” має графічну інтерпретацію.



Вилучення - це будь-які витрати доходу не на купівлю вироблених у країні товарів та послуг. До них слід віднести заощадження, податки та витрати на імпорт.

Ін'єкції - це будь-які витрати на купівлю товарів та послуг, що вироблені в країні, які перевищують споживання (С). До них слід віднести інвестиції, державні закупівлі товарів та послуг на експорт.

На графіку лінія In - крива запланованих автономних інвестицій, тобто таких, які є елементом сукупних видатків і не залежать від величини доходу. Крива S - функція заощаджень, кожна точка на якій показує рівень заощаджень за певної величини доходу. Точка Е показує, що заощадження та заплановані інвестиції рівні за обсягом (Se=Ie) при рівноважній величині випуску/доходу Ye. Якщо ЧВП=Y1, інвестиції перевищують заощадження (S<In), відбувається скорочення запасів, виникають стимули до зростання виробництва. Якщо ЧВП=Y2, обсяг заощаджень більший обсягу інвестицій (S>In); збільшення запасів спонукає до скорочення виробництва. Таким чином, заощадження завжди дорівнюють фактичним інвестиціям; ця рівновага підтримується динамікою незапланованих інвестицій у запаси.

Метод визначення рівноваги “вилучення-ін'єкції” чітко вказує на те, що при всіх рівнях ЧВП, окрім рівноважного, сукупні видатки (C+In) та обсяг ЧВП не співпадають. Рівновага приватних заощаджень та інвестицій є окремим випадком моделі “вилучення-ін'єкції” і виступає спрощеною моделлю макроекономічної рівноваги, яка поєднує обидві моделі (“видатки-випуск” та “вилучення-ін'єкції”), тому що входить до кожної з них.

14. Проаналізуйте грошову пропозиція та грошові агрегати. Графічна модель грошової пропозиції. Роль банківської системи в розширені грошової пропозиції.

Кількість грошей, яка наявна у національній економіці на певний момент часу, називають пропозицією грошей. Якщо у товарному господарстві на грошовому застосовували товарні гроші (худобу, сіль, золото і т.п.), то наявність грошового блага визначала пропозицію грошей. У сучасній економіці використовуються лише паперові гроші, правом на емісію яких монопольно володіє держава. Тому пропозицію грошей у національній економіці визначають відповідні державні інституції, зокрема -- Національний банк України (НБУ).

Грош-й агрегат - це визначене зак-вом відповідно до ступеня лікв-ті специфічне угрупування лікві-х активів, які можуть слугувати альтернат-ми вимірниками грошової маси.

Гр-й агр-т М1 - це гр-ва маса у вузькому розумінні. До нього належать найліквідніші форми грошей - готівкові гроші (банкноти і монети) та банківські вклади до запитання (трансакційні депозити). Гр-й агрегат М1 охоплює досить вузький діапазон лікв-х активів, які будь-коли і без будь-яких обмежень можуть викор-ся для здійснення платежів та розрах-в.

Гр-й агр-т М2. Гр-ва маса агр-ту М2 має розгалуженішу структуру. До її складу входять грошові форми агрегату М1 + строкові та заощаджувальні вклади в комерц-х банках тощо.Ці гр-ві активи можна легко, без фін-го ризику, перевести в готівкові або депозитні гроші.

Грй агрт М3. Він охоплює гр-ві ф-ми агр-ту М2+депозитні сертифікати, ощадні вклади у спеціалізованих кредитних установах та деякі інші види фін-вих активів. За хар-ром це довгострокові активи, зокрема у формі цінних паперів та довгострокових позичок.

В окремих країнах, наприклад у США, банк-ка стат-ка виділяє ще один агрегат L, до якого входять М3 +банківські акцепти, комерц-ні папери, державні цінні папери (скарбницькі векселі, облігації) та деякі інші форми фінансових активів.

Центральний банк країни змінює пропозицію грошей у національній економіці, використовуючи такі три знаряддя: 1) норму резервування; 2) облікову ставку; 3) операції на відкритому ринку.

Норма резервування -- це відсоток депозитів (вкладів), який комерційні банки повинні тримати в центральному банку у вигляді обов'язкових резервів. Наприклад визначена законом норма резервування дорівнює 10 %. У цьому разі обов'язкові резерви, які комерційний банк зобов'язаний тримати Процентну ставку, за якою центральний банк надає позики комерційним банкам, називають обліковою, або дисконтною, ставкою. В Україні щодо неї застосовують термін "ставка рефінансування ". Підвищення облікової ставки знижує заінтересованість комерційних банків в отриманні додаткових резервів через позику в центральному банку. Тому підвищення облікової ставки звужуватиме пропозицію грошей в економіці.

Операції на відкритому ринку стосуються купівлі-продажу центральним банком державних цінних паперів. У розвинутій ринковій економіці операції на відкритому ринку є найважливішим інструментом, за допомогою якого центральний банк контролює пропозицію грошей.

15. Проаналізуйте попит на гроші, його різновиди та графічну інтерпретацію. Рівновага на грошовому ринку.

Попит на гроші -це попит на запас грошей у певний фінансовий у часі момент, тобто намір чи бажання ек-го суб'єкта мати відповідну суму грошей у даний момент.

Попит на гроші у національній економіці охоплює:

1) попит на гроші для операцій;

2) попит на гроші як активи.

Попит на гроші для операцій, або операційний попит на гроші, пов'язаний з обслуговуванням усіх ділових угод в економіці. Економічні суб'єкти потребують грошей для купівлі товарів, послуг та ресурсів. Наприклад, домогосподарствам потрібні гроші для купівлі продуктів харчування, одягу, оплати комунальних послуг тощо. Діловим підприємствам гроші потрібні для оплати праці, енергії, напівфабрикатів і т.д. Для здійснення операцій купівлі-продажу економічні одиниці використовують готівку та безстрокові вклади.

Кількість грошей, що потрібна для здійснення операцій у національній економіці, відображає кількісне рівняння обігу, яке записують так:

МV = РQ

де М -- кількість грошей в обігу;

V -- швидкість обігу грошей;

Р -- рівень цін;

Q -- обсяг національного продукту в реальному вираженні.

Отже, попит на гроші для операцій залежить від рівня цін (Р), величини доходу (Q) та швидкості обігу грошей (V). Зростання рівня цін і реального обсягу виробництва збільшує попит на гроші. І навпаки, зростання швидкості обігу грошей зменшує попит на гроші для операцій. Швидкість обігу грошей є здебільшого постійною величиною, бо пов'язана з досить усталеною структурою ділових операцій у національній економіці

Номінальна процентна ставка, як уже зазначалося, є альтернативною вартістю нагромадження грошей. Тому попит на гроші як активи обернено пропорційний до процентної ставки. За низької процентної ставки населення надаватиме перевагу зберіганню великої кількості грошей як активів. Зі зростанням процентної ставки нагромаджувати значні суми грошей стає невигідно.

Отже, зі зниженням реальної процентної ставки попит на реальні грошові залишки зростає, бо зменшується реальна альтернативна вартість нагромадження грошей. З іншого боку, що вищий очікуваний темп інфляції, то нижча величина попиту на реальні грошові залишки. Річ у тім, що інфляція спричиняє втрату грішми їхньої купівельної спроможності.

16. Розкрийте сутність кейнсіанської теорія як теоретичної бази державного регулювання економіки. Основні положення кейнсіанської теорії про вплив держави на економіку.

Дж. М. Кейнс, засновник основ сучас.теорії зайнятості, в сер. 30-х років висунув своє пояснення рівня зайнятості в ринк. ек-ці в роботі “Загал. теорія зайнятості, процента та грошей” (1936р.). Кейнс вважав, що спади в-ва, ек-ні депресії та значне і тривале безробіття - закономірність ек-го розвитку з таких причин: 1. Сук. D нестаб., його динаміка не співпадає з динамікою в-ва, тому що із зрост. доходу збільш. схильність домогосп. до заощадж. (“осн. псих. закон” Кейнса). Падіння в-ва, викликане дефіцитом Д, спричиняє песимістичні ділові очікування і зменшення схильності до інвестицій, які стають нечутливими до % ставки, що посилює дефіцит попиту. 2. Ціни і з/п в коротк. періоді жорсткі і не зниж. з падінням сукуп. Д. Це означає, що крива AS є горизонт. або положисто-висхідною: внаслідок стискання AD в самій ек. системі немає механізмів відновлення рівноваги і повної зайнятості. Висновок: необхідний екзогенний вплив держави на економіку для створення “ефективного попиту” і відновлення повної зайнятості. Голов. інструментом держави є бюдж. або фіск. політика. 3. Якщо заходи держ. стимулюючої політики спричинять дефіцит бюджету, припустимо покрити його за рахунок емісії грошей і допустити невисоку інфляцію. Зрост. AD за рахунок держ. видатків підсил. мультиплікат. ефектом.

В ек-ці сучас. країн світу держава відіграє суттєву роль, впливає на ек/ кругообіг і виконує такі ф-ії: - отримує податки від домогосп. і фірм здійснює перерозподіл доходів у сусп.; - за рахунок отриманих доходів держава забезпечує домогосп. і фірми суп. благами: безпека, освіта, охор. здор., соц. захист та ін.). Тому у моделі кругообігу використ. поняття чистих податків - як різниці між подат. надходж. та трансфертами; - здійснює D на товари та послуги, який є одним з елементів AD. При цьому зміна обсягу держ. закупівель та рівня чистих податків забезпечує виконання державою її стабіл-ої функції. Вплив держави на ек-ий кругообіг полягає також у тому, що держава може ставати суб'єктом фін. ринку і отримув. на ньому запозич. для покриття дефіциту бюджету. Втручання держави в ек-ий кругообіг та вплив на AD і AS здійсн. у зв'язку з виплатою трансфертів та субсидій домогосп-вам і фірмам.

Активний вплив держави на ек-ні процеси впливає на процес формув. та рівень макроек. рівноваги. Досягнення та зміна макроек. рівноваги мають бути кінцевою метою втручання держави в ек-ку. Відрахування держ. податків суттєво модифікує ф-ії спожив.та заощадж. Зокрема, функція спожив. набуває такого вигляду: C = b + MPC(Y-T), де:С - споживчі витрати; B - автономне спожив.; МРС - гранична схильність до спожив.; Y - використований дохід; Т - податкові відрах.

Функція заощадж. має такий вигляд: S = -b + (1-MPS)·(Y-T), де: S - величина заощадж. у приватному секторі; b - автономне спожив.; MPS - гранична схильність до заощадж.; Y - використовуваний дохід; Т - податкові відрах. Формули свідчать про те, що зростання податків скорочує і спожив., і заощадж. (а відтак і інвестиції). Скорочення ж податків дає зворотний ефект.

Вплив держави на рівновагу може бути проілюстрований з використанням моделей рівноваги, зокрема таких, які побудовані за методом “видатки-випуск” та “вилучення-ін'єкції”. В моделі “видатки-випуск” можна побачити, як динаміка (збільшення або скорочення) державних закупівель товарів та послуг та податків впливають на зміну положення кривої функції спожив. і рівень рівноважного випуску-доходу.

Як видно на рис. збільш. держ. закупівель товарів та послуг на величину ДG спричиняє зрост. рівнов. рівня ВВП на величину +Д Ye = Ye2 - Ye1, а видатків, що плануються на величину +ДАЕ = АЕ2 - АЕ1. І навпаки, скороч. величини G держ. закупівель товарів та послуг на величину -ДG спричиняє зворотні зміни у значенні показників Ye та АЕ. Слід звернути увагу на наявність мультиплікативного ефекту зміни державних закупівель товарів та послуг, який виявляється в тому, що

±ДYe, AE > ±ДG

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив динаміки держ. Закупівель товарів та послуг на рівноважний випуск-дохід та видатки

Мультиплікатор державних витрат визначається за формулою:

,

де t - частка податків у сукупних доходах.

На рис. можна побачити, що зрост. податків на величину +ДТ зміщує криву функції спожив. АЕ1 у положенні АЕ3. Скороч ж податків на величину -ДТ приводить до збільш видатків, що плануються (АЕ) при кожному рівні доходу (Y). Цей взаємозв графічно виявл у зміщенні кривої функції спожив АЕ1 у положення АЕ2. Та обставина, що ±ДY > ДAE > ±ДT, свідчить про наявність мультиплікативного ефекту від зміни податкових відрах. Мультиплікатор податків розрах за формулою:



Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив динаміки чистих податків на рівноважний випуск дохід та видатки

Ефе-ть держ. впливу на рівновагу залежить від того, що держ. видатки і податки можуть змінюв. одночасно в одному, або в різних напрямках і різною мірою. Набіл. ефект дає одночасне зрост. держ. видатків і скороч. податків. Але наслідком такої політики може стати бюдж. дефіцит.

Вплив держави на ек-ну рівновагу можна простежити в моделі “вилучення-ін'єкції” для приватної закритої ек-ки. З урахуванням впливу держави на ек-ку до ін'єкцій слід додати держ. закупівлі, а до вилучень - чисті податки. Формула рівноваги набуває такого вигляду: S+T = I+G. У приватній закр. ек-ці всі заощадж. є приватними і дорівнюють: S = Y-C. Держава впливає на ек-ий кругообіг, вилучаючи чисті податки і тим самим зменшуючи приватні заощадж.: S = Y-C-T. У той же час утворюються держ. заощадж. як різниця між чистими податками та держ. закупівлями товарів та послуг: При цьому держ. закупівлі слід розділити на дві частини: держ. спожив. та держ. інвестиції, тобто держ. закупівлі інвестиційних товарів. Т.ч., джерелом націон. ресурсів для приватного інвестування, яке відіграє визначну роль у нац. ек-ці, є нац. заощадж. за мінусом держ. інвестицій.

17. Розгляньте дискреційну фіскальну політику Мультиплікативний вплив державних видатків і чистих податків на реальний ВВП.

Потужним засобом впливу держави на ек-ий розвиток країни є фіскальна (або бюджетна) політика - зміна обсягу і структури держ. видатків, або рівня опод. або підходів до формування держ. бюджету в цілому, або поєднання цих заходів з метою забезпечення ек-го зрост., підвищ. рівня зайнятості та впливу на інфляцію. Дискреційна (або переривчаста) фіскальна політика - це цілеспрямована система заходів, які здійсн. час від часу і полягають у цілеспрям. змінах рівня податків та видатків. Т.ч., дискреційну фіск. політику можна розділити на політику держ. видатків і податкова політика.