Макроекономіка

Сукупні державні видатки РЕ мають такий склад: PE = CG + Tr + i·DG + IG , CG - держ. спожив. (держ. закупівля товарів для поточ. спожив, з/п працівників держ. сектору); Tr - трансфертні платежі приватному сектору (страхування по безробіттю, пільги, субсидії, допомога малозабезпеченим); i·DG - процентні платежі (обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргів); IG - державні інвестиції; CG, Tr, i·DG - поточні держ видатки (видатки бюджету на фін-ня під-в, установ, органів держ. упр-ня і заходів соц. захисту населення). IG - капітальні держ видатки (видатки бюджету на фін-ня інвест. д-ті).

Сукупні держ видатки є складовою сукуп. видатків, впливають на AD і AS, а відтак і на рівень ВВП, зайнятість, ціни, розподіл доходів та ресурсів. Зміна обсягу та структури сукуп.видатків суттєво впливає на економіку. Сукуп. попит зростає із підвищенням держ. видатків за умов, що цей ефект не перекривається зрост. податків з метою забезпечення фін-ня видатків. Вплив скорочення держ. видатків на ек-ку через зменш. окремих складових має різнобічні наслідки.

Податкова політика впливає на ек-ку через зміну використовуваного доходу ек-их суб'єктів та зміну відносних цін, оскільки податки - це частина доходу фірм та домогосп., які впливають на величину цін товарів. Загалом зниження податків, за інших рівних умов, стимулює і AD, і AS.

Заходи дискреційної фіск. політики впливають на динаміку доходу мультиплікативно.

Мультиплікатор видатків розрах. за формулою:

,

де t - граничний коеф. податків, який показує зміну податків при зміні доходу як податкової бази.

Мультиплікатор податків становить:

З урахуванням мультиплікативних ефектів можна розрах. зміну реального ВВП під впливом заходів дискреційної фіск. політики. Вплив державних закупівель визначається таким чином:

оскільки державні закупівлі є частиною сукупних видатків і безпосередньо впливають на реальний обсяг виробництва.

Дискреційні зміни чистих податків, які не є елементом автономних видатків, впливають на обсяг ВВП через автономне споживання, тобто опосередковано. Якщо

- зміна автономного споживання під впливом зростання чистих видатків, то

вплив зміни чистих податків на зміну обсягу реального ВВП. Якщо в країні спостерігається інфляція, вплив державних закупівель та чистих податків на реальний обсяг ВВП визначається через їх вплив на номінальний ВВП:

З тієї обставини, що ме більше за ме·МРС витікає важливий для формування фіск. політики висновок: приріст сукуп. доходу на одиницю зрост. держ. закупівель більше ніж на одиницю зменш. чистих податків. Тобто в першому випадку зростання доходу можна досягти ціною меншого дефіциту бюджету.

У разі, коли обидва різновиди дискреційної фіск. політики застос. одночасно, їх сумарний вплив на зміну доходу визначається таким чином:

Якщо бюджет збаланс. і зміна держ. закупівель дорівнює зміні чистих податків, виникне приріст доходу у зв'язку з тим, що ДG>ДT·МРС тому, що МРС<1.

Визначення фіск. політики за умов збаланс. бюджету має також враховувати мультиплікатор збаланс. бюджету: , де ДВ - зміна бюджету. Таким чином, мультиплікатор збалансованого бюджету показує, на скільки зміниться дохід при зміні бюджету на грош. одиницю.

Оскільки

, а ,

формула трансформується і її можна подати таким чином:

,

і мb<1.

Еф-ть дискреційної фіск. політики залежить від інтенсивності її заходів з урахуванням мультиплікат. ефектів.

18. Розгляньте автоматична фіскальна політика. Ефект вмонтованих стабілізаторів в умовах спаду та інфляційного зростання

При розробці фіск. політики використ. автоматичні (або вмонтовані) стабілізатори. Це ек-ні механізми , які ціле спрям. впливають на обсяг в-ва як в умовах циклічного спаду, так і в умовах “перегріву” економіки без прийняття спец. рішень. Бюдж. дефіцит та надлишок виник. автоматично, в рез-ті дії вмонтованих стабілізаторів. Т.ч. ек-ка природно пристосов. до циклічних змін кон'юнктури. Стабілізуючий вплив умонтованих стабілізаторів проявляється у пом'якшенні ек-их коливань, скороченні їх амплітуди, зменш. реакції обсягу ВВП на зміну сукупного попиту і у зв'язку з цим негативного впливу на розвиток нац. ек-ки. С-ма автоматичних стабілізаторів включає прогресивні ставки оподатк., страхування по безробіттю та інші соц. виплати, заощадж. фірм та особисті заощадж., програми допомоги с/г.

Деякі види податків не залежать від величини доходу (напр., податок на трансп. засоби). Це автономні чисті податки. Але значна к-ть податків змінюється в залежності від зміни доходу: податок на прибуток фірм, прибутк. податок з громадян та інші види. Чутливість податків до зміни доходу залежить від їх форми. Якщо податки встановл. пропорційно, тобто податкова ставка не збільш. із збільш. бази оподатк. (напр., доходу), то розмір податкових відрахувань зростає пропорційно до росту бази оподатк. Коли податки збираються згідно з прогресивними ставками, податкові платежі зростають більш високими темпами, порівняно з доходами. Тому в періоди активного зростання ВВП сума податкових виплат зростає ще швидше і внаслідок цього автоматично стримується зростання купівельної спроможності, витрат, сукупного попиту, економічне зростання. Під час економічного спаду доходи скорочуються до рівня з нижче ставками оподаткування, суми податкових виплат зменшуються, поступово збільшується купівельна спроможність і стримується економічний спад.

Страхування по безробіттю та інші соц. виплати за своєю суттю є трансфертними платежами. Виплати по безробіттю скороч. під час ек-го підйому, коли зростає рівень зайнятості. З іншого боку, в такій ек-ій ситуації зростає обсяг відрах. у відповідні фонди, оскільки збільш. і к-ть працівників, на зарплату яких здійсн. такі відрах., і розмір доходу. Під час спаду ек-ки, навпаки, збільш. виплати на допомогу безробітним. Усе це автоматично відповідно скорочує або збільшує сукупні видатки і пом'якшує циклічні коливання.

У підсумку чисті податки (різниця між податками і трансфертами) автоматично зростає або скорочується бюдж. надлишок і (або) стримується надмірне розширення ек-ки й інфляція, або стимулюється ек-не зростання.

Приватні заощадження і заощадження фірм, які можна розглядати як вилучення з кругообігу “доходи - видатки”, також сприяють стабілізації ек-ки. Домогосп. тяжіють до підтримки звичного життєвого рівня. тому, звичайно, коли цей рівень є достатньо високим, зростання доходів значною мірою направляється на приріст заощадж. Крім того, під час спаду заощадж. попередніх періодів, що передбачалося для підтримання звичного життєвого рівня, пом'якшують падіння витрат і AD.

Урядові програми допомоги с/г також працюють як вмонтований стабілізатор. Уряд може виплачувати трансферти виробникам с/г продукції під час спаду кон'юнктури, закуповувати продукцію по цінах, вищих за ринкові, і, навпаки, при загрозі інфляції і зростанні цін державні сховища продають с/г продукцію, що створює стабілізаційний ефект.

Слід підкреслити, що автоматична фіскальна політика, яка реалізується через дію вмонтованих стабілізаторів, потребує цілеспрямованих дій держави, націлених на побудову такої системи. Гальмуючий ефект дії вмонтованих стабілізаторів, зокрема чистих податків, стосовно динаміки виробництва пов'язана з їх впливом на податковий мультиплікатор. Простий мультиплікатор видатків визначається за формулою:

і враховує лише такий вид вилучень, як заощадження, складний мультиплікатор з урахуванням автоматичних податкових вилучень становить:



З того що, S + MPC·t > S витікає, що мультиплікатор видатків з урахуванням автоматичних податкових вилучень є меншим порівняно з простим мультиплікатором видатків.

Таким чином, контр циклічна дія вмонтованих стабілізаторів лише пом'якшує економічні коливання і зменшує мультиплікативний вплив податків та видатків держави на економіку, але не усуває їх.

19. Дослідить фіскальну політику з урахуванням пропозиції. Крива Лаффера та можливість її практичн. застос. в Україні.

У 80-ті роки ХХ ст. у найбільш розвинутіших зах, країнах (наприклад, США, Велика Британія) набули поширення заходи фіск. політики, спрямовані на стимулювання сукупної пропозиції. Теоретичним обґрунтуванням цього напряму державного регулювання економіки є теорія економіки пропозиції. Головна ідея цієї теорії полягає в тому, що скорочення податків сприяє розширенню не лише сукупного попиту, а й сукупної пропозиції, а відтак, і економічному зростанню, і зниженню цін.

Вплив скорочення податків на сукупну пропозицію здійснюється за такими напрямами: - зниження особистих податків збільшує використовуваний дохід і посилює стимули до праці і підприємницької діяльності. Працівники розширюють пропозицію праці в економіці, підприємці розширюють свою діяльність, розробляють нові продукти та використовують нові технології; - зниження податків на прибутки підприємців і особистих податків, а також зросла трудова активність унаслідок підвищення стимулів до праці через збільшення використовуваного доходу створюють умови для зростання приватних заощаджень, а відтак і інвестицій, наявного капіталу та потужностей і тому - сприяють росту сукупної пропозиції, тим більше, що скорочення податків підвищує ефективність інвестицій.

Вплив фіскальної політики, пов'язаної зі зниженням податків на сукупну пропозицію, можна продемонструвати за допомогою моделі AD-AS.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив зміни податків на сукупну пропозицію

На рис. видно, що зрушення кривої сукупної пропозиції вправо внаслідок дії економічних механізмів, викликаних скороченням податків, приводить не тільки до зростання реального обсягу виробництва (зрушення точки Y1 у положення Y2), але супроводжуються зниженням рівня цін (зрушення точки Р1 у положення Р2). Але така модель працюватиме за вказаним сценарієм лише з урахуванням припущення “за інших рівних умов”. ефективність впливу скорочення податків на зміну основних макроекономічних показників на практиці залежить і від того, що динаміка податків не може не впливати одночасно і на сукупний попит.

Кінц. результат значною мірою залеж від того, чи я в комплексі, і що разу цей набір має відповідати саме поточ. стану та стратегічним завданням розвитку економіки.

Стимулююча фіск. політика, зокрема, пов'язана з скороч. податків, різнобічно впливає на ек-ку взагалі, й на держ. бюджет зокрема. Важливою функцією фіск. політики окрім стимулювання ек-го зростання, підвищення рівня зайнятості через перерозподіл нац- доходу є акумуляція ресурсів для фін-ня соц. програм. Реалізація всіх функцій бюджетно-податкової політики значною мірою залежить від наповнення бюджету. Вплив податків на доходи державного бюджету в довгостроковому періоді був досліджений англійським економістом А. Лаффером. Крива Лаффера відбиває зв'язок між ставками оподаткування і обсягом податкових надходжень до бюджету.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Крива Лаффера

Як видно з рис., при 0-ій ставці оподатк. податкові надходження до бюджету дорівнюють нулю. З зрост. податкової ставки доходи бюджету також збільш., але до певної межі. Вони сягають максимуму при певному рівні ставки оподаткування, який унаслідок цього є оптимальним. При подальшому зрост. рівня оподаткування доходи бюджету будуть скорочуватися і при 100-відсотковій ставці знову стануть нульовими. Пояснення кривої Лаффера ґрунтуються на тому, що після певної межі (35-40%) подальше зростання податків знищує стимули до праці і підприємницької діяльності, а також провокує перехід від офіційної економіки до тіньової. Якщо ставки опод-ня нижчі від оптим., бюджет недоотримає доходи, що також може мати негативні наслідки для розвитку національної економіки і зростання рівня життя. Коеф. Лаффера необх. розрах. для конкретної ек-ки і на певний відрізок часу.

20. Дослідить фіскальну політику та державний бюджет. Фактичне, потенційне та циклічне бюджетне сальдо. Проблеми збалансованості державного бюджету України.

Бюдж. дефіцит - це від'ємна різниця між доходами бюджету та державними видатками. Його наявність та величина залежать від двох чинників: ек-ої кон'юнктури та фіск. політики. Можна виділити три різновиди бюдж. дефіциту: структурний, циклічний та фактичний. Бюджет повної зайнятості (структурний бюджет) показує яким було б сальдо за умов збереження поточних видатків бюджету і податкових ставок якби ек-ка досягла потенційного рівня випуску продукції (а, відтак і доходу). Зміна бюджету повної зайнятості показує, в якому напрямку фіск. політика має впливати на зміну сукупного попиту. Структур. дефіцит бюджету - це розрахункова величина, яка показує сальдо бюджету при поточних видатках і надходженнях при поточних ставках оподаткування, але потенційному доході (надходженнях за повної зайнятості). Таким чином, на структурний дефіцит впливає дискреційна фіскальна політика, тобто величина та зміни надходжень та видатків, які установлюються законодавчо, а вплив коливань на держ. бюджет нейтралізується. Структурне сальдо можна обчислити за формулою: BSр = Y*·t - G, де BSр - структурне бюджетне сальдо; Y* - потенційний рівень виробництва; t - середній коефіцієнт податків (частка ВВП, яка відраховується до бюджету).

Факт. дефіцит бюджету - це реальна різниця між доходами та видатками бюджету при існуючих податкових ставках і факт. рівні ВВП: BS = Y·t - G. На його величину впливають і циклічні коливання ділової кон'юнктури, і фіскальна політика держави. Розмір фактичного дефіциту бюджету знаходиться під впливом автоматичної фіскальної політики і тому може змінюватись незалежно від того, чи здійснював уряд фіск. заходи у зв'язку зі скороченням нац. в-ва. Таким чином, факт. бюдж. дефіцит чи надлишок не обов'язково є проявом цілеспрям. поточ. бюджетно-податкової політики. Циклічний дефіцит - різниця між факт. та структурним дефіцитом бюджету. Тобто він показує, на скільки факт. дефіцит відхиляється від того, який міг би бути, якби економіка знаходилась у ситуації повної зайнятості, а фіскальна політика, що проявляється у ставках оподаткування, була б такою ж. Таким чином, циклічний дефіцит показує вплив циклічних коливань на державний бюджет. Звідси витікає, що перевищення фактичного дефіциту над структурним утворює циклічний дефіцит, а циклічний надлишок виникає внаслідок перевищення структурного дефіциту над фактичним. На циклічний дефіцит впливають зміни у податках і державних витратах, які автоматично змінюються залежно від циклічних змін реального обсягу виробництва. Тому циклічний дефіцит не відбиває у чистому вигляді вплив дискреційної фіскальної політики.

Фіскальна політика виконує не лише стабілізаційну, а й бюджетну функцію, тобто має сприяти такому наповненню бюджету, яке б сприяло виконанню функції бюджету. Виконання фіскальною політикою своєї стабілізаційної функції, яка пов'язана з виникненням або збільшенням бюджетного дефіциту під час спаду може увійти у суперечку з реалізацією її бюджетної функції.

Можна виділити три основні концепції, кожна з яких дає свою відповідь на питання: збалансування бюджету чи стабілізація економіки.

Перша з них - концепція щорічного балансування бюджету. В умовах спаду економіки і скорочення бюджетних надходжень реалізації цієї політики передбачає відповідне дискреційне скорочення державних закупівель та зростання чистих податків через скорочення трансфертів або зростання податкових ставок. Але такі заходи є проциклічними і, збалансувавши бюджет, уряд створить умови для подальшого погіршення макроекономічної ситуації в країні. В умовах інфляції та “перегріву” економіки, коли автоматично, при існуючих ставках, зростають податкові надходження і виникає профіцит, для балансування бюджету слід або збільшити державні закупівлі, або (і) скоротити чисті податки за рахунок скорочення податкових ставок і (або) збільшення трансфертів. Але ці заходи ще більше підсилять “перегрів” економіки й інфляцію. Таким чином, серед альтернативних цілей: стабілізація чи балансування бюджету - слід обирати макроекономічну стабільність.

Друга концепція ґрунтується на ідеї балансування бюджету на циклічній основі. Згідно з цією концепцією бюджет має бути збалансованим протягом економічного циклу. Профіцит, який виникає під час підйому економічної кон'юнктури має перекривати дефіцит, який виникає під час спаду як за рахунок автоматичної реакції на скорочення загальних доходів, так і за рахунок реалізації стабілізуючих заходів фіскальної політики. Але на практиці досягти врівноваження доходів і видатків держави протягом економічного циклу досить складно, оскільки глибина економічних коливань та тривалість окремих фаз є нерівномірними.

Третя концепція регулювання державного бюджету, яку називають концепцією функціональних фінансів, ґрунтується на принципі вибору пріоритетів. Згідно з цією концепцією метою має бути балансування економіки, а не бюджету. Державний бюджет і фіскальна політика - інструменти досягнення макроекономічної стабільності, яке може супроводжуватися наявністю як дефіциту, так і профіциту бюджету.

Якщо погодитись з можливістю існування стійкого дефіциту бюджету, важливого значення набуває питання про засоби його фінансування. Джерела фінансування бюджету можна поділити на інфляційні та неінфляційні.

До неінфляційних джерел належать: внутрішні та зовнішні позики (кредити міжнародних організацій, іноземних урядів, комерційних банків, продаж державних цінних паперів на внутрішньому і зовнішньому фінансових ринках); трансферти.

Таким чином, неінфляційні шляхи покриття дефіциту бюджету призводять до утворення державного боргу (як внутрішнього, так і зовнішнього). А при певних умовах вони можуть продукувати й інфляційні імпульси.

Інфляційні джерела фінансування бюджетного дефіциту - це монетизація дефіциту та пов'язані з нею сеньйораж й інфляційний податковий податок.

Монетизація дефіциту - практично виливається в додаткову емісію грошей через такі механізми: позики уряду центрального банку, купівля державних цінних паперів центральним банком.

Унаслідок здійснення запозичень державою виникає державний борг (внутрішній або зовнішній) - загальна сума накопиченої заборгованості уряду внутрішнім та іноземним власникам державних цінних паперів і він дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Зростання боргу може призвести до збільшення дефіциту бюджету в майбутньому, оскільки борг потребує обслуговування (виплати процентів і основних сум). Державний борг впливає на економіку як у короткостроковому, так і в довгостроковому періодах.

Дефіцит бюджету =податкові надходження - (державні закупівлі товарів та послуг + трансферти + виплати на обслуговування державного боргу)

Якщо нові запозичення здійснюються для фінансування первинного дефіциту, тягар боргу збільшується. Якщо реальна ставка проценту є вищою порівняно з темпами зростання ВВП, його приріст спрямовується на обслуговування боргу, що також призводить до зростання співвідношення боргу до ВВП.

На оцінку величини державного боргу і його тягаря впливає інфляція. Реальні проценти по державному боргу згідно з рівнянням Фішера дорівнюють: r = i - р, і - номінальний відсоток; р - процент інфляції.

Реальні державні видатки на обслуговування боргу становлять D·r - Di - Dр, де: D - сума боргу.

21. Розкрийте сутність грошово-кредитної політики, її завдання, види, інструменти. Монетаристська теорія як теоретична база монетарної політики. Роль НБУ у формуванні та здійсненні монетарної політики в Україні.

ГКП-комплекс взаємопов`язаних заходів скоординованих на досягнення певних цілей щодо регулювання гр.ринку, які проводить Д через свій ЦБ.

Необхідність -вплив та регулювання грош.пропозиції та ціни кредиту.

Типи ГКП:*рестрикційна(^офіц.обл.ст,^НОРВ, продаж ДЦП на відкр.ринку> vК> vгр.маси в обігу> vтемпи інфл); *експансіонистська(все навпаки-політика “дешевих гр”).

ГКП:*тотальна(стосується всіх без винятку КБ); *селективна(на окремі кред.інститути або на певні види д-ті).

Стратегічні-ключові в загальноекономічній політиці Д, зокрема, цілі соц-ек.політики Д: ^та стабілізація в-ва, ^зайнятості, стабілізація Ц, збалансування ПБ.

Проміжні-

Цілі:-стратегічні-ключові в загальноеконом. політиці Д (збалансув.ек.розвитку, забезпеч.оптим.зайнятості населення, стримування інфл);-проміжні-зміни певних ек.процесів, які сприятимуть досягненню стратег.цілей - зміна ринк.кон 'юнктури в напрямі, який визначається стратегічною ціллю. -встановл на тривалі часові інтервали.;

-тактичні-оперативні завдання щодо регулювання ключових ек.перемінних. Стосовно кожного з економ.показників (гр.маси, % ст, вал.курсу) може ставитися одне з 3-х завдань: v, стабілізація, ^. Конкретні напрями зміни ек.перемінної визнач.проміжною ціллю ГКП.-короткостроковість реалізації, виключно заходами ЦБ.

Інструменти: визначення та регулювання НОРВ д/КБ та фін-кредит.установ; процентна політика; рефінансування; упр.золотовалютними резервами; оп.з ЦП на відкр.ринку; регулювання імп-експ К .

Монетаристи. Підтримання величини % в тривалій перспективі може привести до надмірного ^грошової маси і інфляції. Щоб уникнути інфляції - обмежити ріст грошової маси шляхом росту %. Якщо в економіці спостерігається високий %, то можна ^темпи росту грошової маси, а якщо темпи ^грошової маси надмірні, то варто ^рівень %.

22. Дослідить модель IS-LM як імітацію одночасної рівноваги на товарному та грошовому ринках. Обгрунтування кривої IS та кривої LM.

Модель сукупного попиту (Хікса) IS-LM.

Крива IS (інвестиції - споживання)відображає залежність між % ставкою і рівнем доходу за рівноваги на ринку товарів та послуг; показує ті комбінації % ставки й рівня доходу, які сумісні з рівновагою на ринку товарів та послуг.

Крива LM відображає залежність між % ставкою та рівнем доходу , яка виникає за рівноваги на ринку грошей. Показує ті комбінації % ставки і рівня доходу, які сумісні з рівновагою на ринку реальних грошових залишків.

У точці перетину кривих IS та LM досягається рівновага у нац економіці. Ця точка визначає % ставку і рівень доходу, які задовольняють умови рівноваги як на ринку товарів, так і ринку грошей.

23. Дослідить платіжний баланс відкритої економіки. Проблеми зовнішньоекономічної збалансованості в Україні.

Платіжний баланс -співвідношення між платежами, які країна здійснює за кордон, і надходженнями з-за кордону:

активний: надходження > платежів.

пасивний : надходження < платежів.

Платіжний баланс складається з 3 розділів:

Баланс поточних операцій:

Баланс руху капіталів та кредитів

Стаття “помилки та упущення”.

Резерви і пов'язані з ними статті (балансуючі статті). Вони покривають баланс з протилежним знаком. Цей розділ платіжного балансу містить статті, які відбивають рух офіційних резервних активів: монетарного золота, СДР, резервної позиції у МВФ, іноземної валюти, виключного фінансування, інших вимог або активів.

24. Розкрийте сутність валютного курсу, його види, вплив на макроекономічну рівновагу. Валютні режими та державне регулювання валютного курсу. Еволюція курсоутворення в Україні.

Валюта - грошова одиниця будь-якої країни.

Валютний курс - вартість грошової одиниці одної країни, виражена в грошових одиницях іншої країни, або пропорція обміну валют.

Функції валютних курсів:

є засобом подолання нац обмеженості грош одиниці;

обслуговують торгівлю та рух капіталів та кредитів;

є засобом співставлення цінових структур, умов та результатів виробництва окремих країн (продуктивності праці, виробничих витрат, заробітної плати, темпів економічного зростання, торговельного та платіжного балансів);

використовуються для періодичного перерахунку капіталу та рахунків фірм та банків.

Пряме котирування - прирівнення одиниці іноземної валюти до певної кількості одиниць нац валюти ( 1 долар = 5,6 грн).

Зворотне котирування (1 грн = 0,198 дол).

Крос-котировка - вираження курсів двох валют через курс кожної з них відносно третьої валюти (зазвичай долара США або Євро).

Офіційне котирування (здійснюється ЦБ) та ринкове (здійснюється банками).

Різниця між курсами покупця і продавця називається маржа.

Валютні курси можуть бути фіксованими, вільно плаваючими та змішаними (валютний коридор).

Спільне плавання - система обмінних курсів валют декількох країн, які зафіксовані відносно одне одного або мають узгоджені межі взаємних коливань, та однаково відхиляються відносно третьої валюти.

На курс нац валюти впливають тенденції експорту та імпорту країни в цілому.

Багатосторонній обмінний курс - усереднений курс національної валюти до інших валют в угодах з основними торговельними партнерами.

Номінальні вал курси - встановлюються щодня на вал ринку.

Реальний обмінний курс - це номінальний, перерахований з урахуванням зміни цін в обох країнах.

Вал курси формуються за принципом паритету купівельної спроможності: в перерахунку за валютними курсами національні ціни однакових товарів мають бути однаковими.

Вплив v курсу нац валюти:

експортери (хорошо) можуть v ціни і ^ свою конкурентноздатність та отримують експортну премію при обміні іноземної валюти на здешевілу національну.

Ціни імпорту (плохо) у національній валюті ^, ввіз товарів v, обсяг споживання v, загальний рівень цін ^, рівень життя погіршується, але це може сприяти імпортозаміщуючому ^ виробництва у відповідних галузях і загальному економічному зростанню, v безробіття, ^ бази оподаткування і можливостей бюджету для розвитку соціальної сфери.

^ тягар боргів в іноземній валюті, оскільки на їх погашення необхідно більше національної валюти, v реальна вартість заборгованості у нац валюті.

іноземним інвесторам стає невигідним вивозити прибутки, % та дивіденди, які вони отримують у нац валюті країни перебування.

платіжний баланс активізується.

25. Розгляньте вплив зовнішньої торгівлі на ВВП. Гранична схильність до імпорту та складний мультиплікатор. Роль зовнішньої торгівлі в економічному розвитку України.

Зовнішня торгівля (ЗТ) найбільш безпосередньо впливає на сукупні видатки і умови ек рівноваги. Елементом сукупних видатків є чистий експорт (експорт-імпорт = ±Xn). Умова рівноваги для відкритої економіки згідно з моделлю “видатки-випуск” має такий вигляд: Y = C + I +G + Xn. Експорт та його зростання ^ сукупні видатки на купівлю ВВП країни і сприяє його ^.

Вплив зміни чистого експорту на рівноважний ВВП можна проілюструвати за допомогою графічної моделі рівноваги “видатки-випуск”.

Додатний чистий експорт ^ сукупні видатки і рівноважний ВВП порівняно із закритою економікою.

v і від'ємне значення чистого експорту спричиняє зворотні результати.

Зростання сукупних видатків за рахунок чистого експорту приводить до більшого ^ рівноважного ВВП. Це пов'язано з дією мультиплікативного ефекту. Мультиплікатор чистого експорту дорівнює простому мультиплікатору і є мультиплікатором видатків. У відкритій економіці мультиплікатор видатків враховує вилучення у вигляді імпорту. Вплив імпорту на мультиплікатор має враховувати граничну схильність до імпорту

З урахуванням граничної схильності до імпорту мультиплікатор видатків має такий вигляд:

26. Дослідить взаємозв'язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса

Попит на робочу силу (і безробіття) залежить від сукупного попиту на товари і послуги. Щоб vбезробіття необхідно стимулювати сукупний попит. Але:

- стимулююча політика (монетарна і фіскальна) може викликати інфляцію;

- ^ сукупного попиту > ^ ЗП > ^ витрат виробництва> інфляція.

Крива Філіпса - зворотно пропорційна залежність між інфляцією та безробіттям в короткостроковому періоді (v інфляція - ^безробіття і навпаки).

Теорій адаптивних та раціональних очікувань. В довгостроковому періоді економіка (стало) перебуває в стані повної зайнятості, який передбачає наявність природного безробіття.

Теорія адаптивних очікувань (М. Фрідмен). Люди оцінюють можливий рівень інфляції в майбутньому, базуючись на власному досвіді і спостереженнях, і формують свої вимоги до номінальної ЗП з метою збереження існуючого рівня реальної ЗП. Короткострокова крива Філіпса постійно зміщується вправо) (економіка повертається до природного рівня безробіття, але за вищого рівня цін у зв'язку з тим, що очікування викликають інерційну інфляцію)

Теорія раціональних очікувань. Інфляційні очікування суб'єктів ринку раціональні. Вимоги до номінальної ЗП дають змогу утримати досягнутий рівень реальної ЗП. Тому питомі витрати на виробництво у реальному вираженні не v, прибутки не ^, виробництво не матиме стимулів до розширення, і не відбудеться vбезробіття навіть у короткостроковому періоді як первинна реакція на стимулюючі заходи уряду.

Отже довгострокова крива Філіпса є вертикальною лінією, що показує відсутність впливу інфляції на рівень безробіття.

27. Розкрийте сутність державного боргу та причини виникнення, види, методи управління, можливі наслідки. Проблеми державного боргу в Україні

Держ борг (внутрішній або зовнішній) - заг сума накопиченої заборгованості уряду внутрішнім та іноземним власникам ДЦП і він = сумі минулих бюджетних дефіцитів - бюджетних надлишків.

Реструктуризація Д боргу - перегляд суми, строків сплати та процентів

Конверсія боргу - викуп країною-боржником власних боргових зобов'язань на вторинному ринку за зниженими цінами;

капіталізація боргу - обмін боргових зобов'язань на акціонерний капітал;

конверсія - заміна існуючих боргових зобов'язань новими, з іншими умовами обслуговування.

28. Економічна нерівність та політика соціального захисту населення. Нерівність у доходах і її вимірювання. Крива Лоренца як графічна модель фактичного розподілу доходів. Особливості розподілу доходів в Україні.

Причини диференціації доходів:

- розбіжності у рівні кваліфікації та трудового внеску робітників;

- майнова нерівність, наявністю чи відсутністю у власності капіталу;

- політика держави і макроекономічне регулювання процесу диференціації доходу

Кількісна оцінка - крива Лоренца.

Крива, що поділяє кут між осями навпіл показує ситуацію рівного розподілу доходів. Чим більше прогин кривої графіка реального розподілу доходів, тобто чим більше ця крива відхиляється від бісектриси, тим вищий ступінь нерівномірності розподілу доходів.

Децільний коефіцієнт показує, у скільки разів доходи 10% найбагатших людей перевищують доходи 10% найбідніших.

Коефіцієнт Джині характеризує розподіл доходу між групами населення. Його величина може коливатися від 0 до 1 і є тим більшою, чим вища поляризація доходів населення в країні.

Нерівність у розподілі доходів викликає соціальні наслідки (бідність, соціальне напруження, навантаження на держбюджет через ^ трансфертів та ін)

Політика соц захисту - v соціально негативних наслідків нерівності в доходах і створення нормальних умов життя для всіх членів суспільства.

Система соціального захисту складається з Д соціальних гарантій (безкоштовна освіта, медична допомога, законодавче встановлення мінімальної заробітної плати та ін.); пільг (ветерани, інваліди, жінки, пенсіонери) соціальної допомоги групам населення, чиї доходи на 1 члена сім'ї є нижчими від встановлених мінімумів; соціального страхування (відбезробіття, втрати працездатності та ін.).

29. Розкрийте сутність економічного зростання (вимірювання, типологія, основні фактори). Показники динаміки економічного зростання в Україні

Узагальнюючим показником економічного зростання є динаміка ВНП.

Економічний рост - довгодіюче ^реального обсягу виробництва товарів і послуг на основі розвитку продуктивних сил (інтенсивного, екстенсивного).

Показники:

абсолютний приріст

,

темп приросту

.

показник ВВП на душу населення

показники ефективності функціонування ек і використання ресурсів (продуктивність праці, фондо- і капіталовіддачу, фондо- і капіталоємність, матеріаловіддачу і матеріалоємність);

показники порівняльної конкурентноздатності країни (випуск продукції на людино-годину, питому вагу заробітної плати в одиниці продукції, порівняльний рівень оптових цін промисловості й експортних цін промислових товарів;

виробництво і споживання на душу населення окремих видів продукції;

показники рівня і якості життя (середня тривалість життя, робочого дня, рівень та доступність освіти, забезпеченість житлом, доступність медичних послуг, індекс людського розвитку).

Екстенсивний тип зростання - ^кількісних показників факторів виробництва.

Інтенсивний тип ек росту - ^масштабів виробництва є результатом якісних змін у засобах виробництва, робочій силі й організації виробництва.

Фактори економічного росту:

з боку пропозиції (наявність в країні факторів виробництва - природні, трудові ресурси, капітал, технології, підпр здібності);

з боку попиту (податковий тиск, % ставки, очікування споживачів, Д політику стимулюв/стримув попиту);

ефективності (раціональний розподіл ресурсі - мінімальні затрати, максимум продукту);

інституціональні (ефективність роботи Д органів управління, законодавство, соц, культурна ситуація).

30. Дослідить неокласичні і кейнсіанські моделі економічного зростання

Кейнсіанська модель. Кожна інвестиція перетворюється на суму доходів індивідів, якщо б ці доходи не витрачалися, то приріст нац доходу = приросту інвестицій. Але на практиці отриманий дохід витрачається й перетворюється на нові доходи, які, у свою чергу, знову витрачаються, і т. д. Зрештою приріст національного доходу через певний час буде значно більшим, ніж приріст початкових інвестицій, тобто він стає помноженою величиною початкових капіталовкладень. Сам же множник, або мультиплікатор, залежить від того, яку частку своїх доходів суспільство витрачає на споживання: чим вища схильність до споживання, тим більший мультиплікатор і, навпаки:

де -- приріст доходу;

-- приріст інвестицій, що спричинив приріст доходу;

r -- гранична схильність до споживання;

- величина мультиплікатора, виражена через «граничну схильність до споживання».

Неокласична модель. Джерела:

- теорія факторів виробництва;

- концепції виробничої функції, що враховує взаємодію двох факторів -- праці і капіталу.

Яким має бути співвідношення факторів виробництва для досягнення найбільшого виробничого ефекту за оптимальних витрат факторів і за умови обмеженості ресурсів? Це співвідношення досягається автоматично, тобто є саморегульованим.

Еволюція теорії: запровадження до моделей усе нових й нових параметрів (наприклад, фактор НТП).

Размещено на Allbest.ru