Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Навчально-науковий інститут бізнесу

Економічний факультет

Курсова робота

Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення

Київ 2012

ВСТУП

Зернове господарство України є стратегічною та найбільш ефективною галуззю економіки України. Зерно і вироблені з нього продукти завжди були ліквідними, оскільки вони становлять основу продовольчої безпеки держави. Це обумовлено, перш за все, особливим значенням хліба та інших хлібо продуктів в системі харчування населення

України, їх порівняно невисокою вартістю та доступністю. Рівень розвитку зернового виробництва та ринку зерна значно впливає на стабільність соціальної ситуації в країні.

Українське зерно є одним із небагатьох товарів, що приносять прибутки на внутрішньому ринку і можуть бути конкурентоспроможними на зовнішньому.

Продукція вирощування зернових культур є сировиною для переробної промисловості. В результаті переробки зерна одержують спирт, крохмаль та іншу продукцію, з соломи -- целюлозу, папір тощо.

Урожайність зернових культур становить біля 30 ц/га.

Площі посіву зернових культур в Україні за 2010 - 2011р.р. становили відповідно 15127,9 і 15748 тис. га, або 56,6% і 57,3% загальної посівної площі. В її складі частка ярих зернові та зернобобових становить - 48,4%. В складі озимих культур найбільші посівні площі відведено під озиму пшеницю - 45,5%. Ячмінь серед ярих зернових займає - 22,4% посівної площі зернових і зернобобових культур.

На душу населення виробництво зерна у 2010 році становило 740 кг. За даними спеціалістів, в Україні для внутрішніх потреб за рік використовується приблизно 6-7 млн. тон зерна з продовольчою метою, близько 10-11 млн. тон зерна - на корми і майже 0,5 млн. т. - для промислової переробки. На посів використовується приблизно 4 млн. тон зерна. Отже, якщо рахувати по максимуму, то сумарне споживання зерна має становити близько 22,0-22,5 млн. тон.

Поживна цінність зерна (здатність повністю задовольняти потреби організму) поступово зменшується. Це явище впливає на погіршення кормових раціонів для тварин. Позитивний вплив на нарощування виробництва зерна, поліпшення його якості та підвищення ефективності зернового господарства мало широке впровадження у 80-х роках інтенсивних технологій вирощування зернових культур. Протягом останніх років через обмеження матеріальних ресурсів на практиці зменшується застосування ресурсозаощадливих технологій. В результаті значно знизилась урожайність і погіршились властивості зерна. За даними статистичної звітності в Полтавській області (у 2010 році) зернові і зернобобові культури займали 954,7 тис. га, що становить більшу частину всієї площі під сільськогосподарськими культурами. Валовий збір зернових і зернобобових області становить 21098870 ц, при середній урожайності зернових і зернобобових - 22,1 ц/га. І хоча урожайність зернових культур в останні роки мала тенденцію до спаду, зернові і зернобобові культури мають найвищу питому вагу в структурі товарної продукції. Ці положення і визначають актуальність обраної теми дослідження.

Українське зерно завжди належало до конкурентоспроможних продуктів на світовому ринку.

Метою дослідження даної курсової роботи є економічна ефективність виробництва зерна і шляхи її підвищення.

Курсова робота написана на матеріалах господарства ПрАТ «Удай - Агро». Основними джерелами інформації, які послужили для написання курсової роботи є річні звіти за 2008 - 2010р.р. ( баланс даного підприємства (форма1), звіт про фінансові результати (форма 2), звіт про рух грошових коштів (форма3) і форма 50 - с.-г.), плани економічного і соціального розвитку, бухгалтерська і статистична звітність. Крім цього методичною і методологічною основою досліджень послужили Закони України, Постанови Уряду з питань розвитку сільського господарства, зокрема Постанова Кабінету Міністрів “Про ринок зерна та шляхи підвищення його ефективності ”, наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів-аграрників, дані науково-дослідних установ та організацій, статистичні дані з розвитку сільськогосподарського виробництва України та особисті спостереження автора.

Щоб проаналізувати економічні показники використовуються такі методи: метод абсолютних і відносних величин; порівняння; побудова рядів динаміки; групування; балансовий метод; індексний метод аналізу.

Дана робота виконується за певним планом. Розділ перший полягає в описі наукових основ підвищення економічної ефективності виробництва зерна. Буде розкрито суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва зерна. Описуватимуться показники економічної ефективності виробництва зерна і методика їх визначення.

Розділ другий має назву «Рівень виробництва зерна та його економічна ефективність». Буде описано організаційно-економічну характеристику підприємства, проведено аналіз стану виробництва і економічної ефективності зернової продукції за останні три роки. Буде визначено фінансові результати від виробництва зерна, чи принесло воно прибуток і яким є рівень рентабельності, буде знайдено точку беззбитковості.

Третій розділ полягатиме в знаходженні шляхів підвищення ефективності виробництва зернових. Буде розглянуто рівень інтенсивності виробництва зерна та його вплив на продуктивність і економічну ефективність ПрАТ «Удай-Агро».

А кінцевою фазою буде підведення висновків стосовно проробленої роботи, здійснена оцінка діяльності даного підприємства і запропоновані пропозиції для покращення виробництва озимої пшениці.

зерно урожайність собівартість рентабельність

РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні подальшого зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення населення в продуктах харчування і промисловості - в сировині.

Проблема підвищення економічної ефективності агропромислового виробництва - визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства на сучасному етапі розвитку економіки України.

Ефективність виробництва, як економічна категорія, відображає дію об'єктивних економічних законів, що проявляються в подальшому зростанні результативності виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних її вкладень на одиницю корисного ефекту. Вона вимірюється за допомогою системи показників: продуктивність праці, фондовіддача, собівартість, рентабельність, врожайність сільськогосподарських культур і т.д.

Як економічна категорія, економічна ефективність дуже тісно пов'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення нашої країни. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу з подальшим задоволенням потреб виробників галузей, а також суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої відмінності. Так, наприклад, в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе місце відводиться землі - головному засобу виробництва. Отже, оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві, а саме в рослинництві завжди стосується і співвідноситься до земельної площі, а в тваринництві - до продуктивності худоби.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах коштів на виробництво одиниці продукції. Також в ефективності сільського господарства відображається якість продукції, а також здатність її задовольняти певні потреби споживача. Але при цьому для підвищення якості сільськогосподарської продукції потрібні додаткові затрати живої і уречевленої праці.

Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення їх використання є одним з найважливіших завдань, вирішення якого сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються.

Виробництво сільськогосподарської продукції в Україні є законодавчо забезпечене. На сучасному етапі відносини в сфері виробництва зерна, з урахуванням його специфіки, за сферою впливу регламентується як загальними, так і спеціальними нормативноправовими та локальними актами. Норми загального законодавства визначають уніфіковані принципи, форми, способи становлення, розвитку та функціонування ринку зерна. До них належать Закони України «Про систему оподаткування» від 18.02.1997р. № 77/97-ВР, «Про охорону праці» від 21.11.2002р. № 229-IV, «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. № 959-XII та багато інших.

Також до загальних нормативно-правових актів слід віднести окремі правові інститути Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., Господарського кодексу України від 16.01.2003 р., Земельного кодексу України від 25.10.2001 р.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини в сфері виробництва зерна, є Закон України «Про зерно та ринок зерна України» від 04.07.2002 р., який визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України та спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експортного потенціалу. Відповідно до норм даного Закону, виробництво зерна визначається як діяльність сільськогосподарських товаровиробників, що пов'язана з вирощуванням зерна, забезпеченням внутрішніх потреб України у насіннєвому матеріалі, зерні для продовольчих,фуражних та технічних цілей, поліпшенням його якості, створенням експортного потенціалу ринку зерна, а також гарантуванням продовольчої безпеки держави за рахунок розвитку власного зернового господарства. Тобто, виробництво зерна розглядається у вузькому розумінні, що включає діяльність у сфері вирощування зерна і є складовою більш ширшого поняття - ринку зерна. Відповідно до статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна», ринок зерна - це система товарно-грошових відносин, що виникають між його суб'єктами в процесі виробництва, зберігання, торгівлі та використання зерна на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначення цін, а також державного контролю за його якістю та зберіганням.

Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці, та поліпшення побутових і культурних умов працівників галузі.

Підвищення ефективності сільського господарства має народногосподарське значення і є важливою передумовою прискорення розвитку агропромислового комплексу і подальшого підвищення результативності функціонування економіки України.

Економічну ефективність виробництва можна вивчати на різних рівнях. Тому виділяють: народногосподарську економічну ефективність; економічну ефективність сільськогосподарського виробництва; економічну ефективність виробництва окремих культур, видів продукції; економічну ефективність окремих агротехнічних заходів, впровадження досягнень науки і передової практики .

Вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці.

Основний критерій економічної ефективності висвітлює головну мету виробництва і може використовуватись на всіх рівнях.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції потрібно визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. Відповідно, економічну ефективність сільськогосподарського виробництва вивчають до вимог економічних законів, які його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

Розвиток сільського господарства, в галузі рослинництва здійснюється на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, зокрема використання нових систем машин, високопродуктивних культур, мінеральних добрив, гербіцидів тощо. Особливе значення також має хімізація сільського господарства, що є важливою умовою впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур.

Проблема підвищення ефективності загального виробництва є основою розвитку на сучасному етапі.

Необхідність визначення ефективності будь-якої галузі народного господарства, в тому числі і зернового виробництва, об'єктивно випливає з можливості досягти при визначеному напрямку науково-технічного прогресу, великої економії засобів і праці. Це особливо важливо в умовах обмеженого розміру ресурсів, так як, чим ефективніше в масштабах країни будуть використовуватись наявні ресурси, тим ширше будуть задоволені його потреби в різних видах продукції.

1.2 Показники економічної ефективності виробництва зернових і методика їх визначення

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є однією з актуальних проблем, успішне вирішення якої надає можливість призупинення спаду і подальшого його розвитку. Ефективність виробництва - складна економічна категорія, вона є формою вираження мети виробництва.

Слід розрізняти поняття ефекту та економічної ефективності. Ефект являє собою наслідок, результат тих чи інших заходів, що проводяться у сільському господарстві. Так, у зерновиробництві ефект від використання добрив виступає у вигляді приросту урожаю. Але отриманий ефект не дає уявлення про вигідність застосування добрив. Лише по одному ефекту недостатньо судити про доцільність здійснюваних заходів. Для цього існує показник економічної ефективності, який вказує на кінцевий якісний ефект від застосування засобів виробництва та живої праці, віддачу сукупних вкладень. У зерновиробництві це одержання максимального обсягу продукції з 1 га посіву при найменших витратах праці. Слід мати на увазі, що ефективність - не лише співвідношення витрат на результати виробництва, але і якість, корисність продукції для споживача. Підвищення економічної ефективності виробництва сприяє зростанню доходів господарства, отриманню додаткових засобів для оплати праці та покращення соціальних умов. Кінцевий економічний ефект залежить від раціонального використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів, від економії та ощадливості, зниження собівартості продукції і підвищення продуктивності праці.

Для оцінки економічної ефективності виробництва зерна використовують як натуральні, так і вартісні показники. Вихідною є їх натуральна форма і, насамперед, це урожайність, яка відображує ступень та ефективність використання землі, результат інтенсифікації виробництва. Величина урожайності безпосередньо впливає на величину інших показників і визначається як відношення обсягу отриманої продукції до зібраної площі. Слід відмітити, що при визначенні економічної ефективності продовольчого та фуражного зерна є деякі особливості. У першому випадку ефективність виробництва показують з врахуванням його якості, вмісту клейковини, витрати праці в розрахунку на 100 грн. валової продукції. Для зернофуражних культур необхідно показати і їх кормову цінність.

Натуральні показники (урожайність, вихід клейковини з 1 га, вихід кормових одиниць та перетравного протеїну з 1 га) відображають лише одну сторону досягнутої ефективності.

Для виявлення економічного ефекту необхідне знання сукупних витрат праці, що забезпечили отриманий рівень урожайності. Для цього при визначенні ефективності виробництва продовольчого зерна розраховують розмір праці на 1 ц зерна і на 100 грн. валової продукції, фуражного зерна - витрати праці на 1 ц зерна і на 1 ц кормових одиниць. Під витратами праці розуміють кількість витрачених людино-годин на виробництво даного обсягу валової продукції, яка є результатом основної виробничої діяльності господарства. Оцінка валової продукції проводиться по фактичним цінам реалізації, по собівартості виробництва, але для дослідження динаміки - за порівняльими цінам.

Ефективність використання трудових ресурсів виявляється у продуктивності праці: чим більше виробляється валової та чистої продукції за 1 люд .- рік., тим вище ефективність зерновиробництва, яку характеризують слідуючи показники:

Е = ВП/t(1)

де Е - продуктивність праці

ВП - валова продукція, грн.

t - час, витрачений на виробництво продукції, люд.-год.

Е = ЧП/t(2)

де ЧП - чиста продукція, грн.

Е = П/t(3)

де П - прибуток, грн.

Чиста продукція має особливе значення для розвитку сільського господарства, розширення виробництва, він є джерелом фонду споживання і прибутку, визначається вирахуванням з вартості валової продукції матеріальних витрат на її виробництво.

Чистий дохід являє собою різницю між вартістю валової продукції та витратами виробництва. Розрізняють створений і реалізований чистий дохід. Останній відповідає прибутку.

Наступним показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість 1 ц продукції. Собівартість - це грошове вираження витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. На практиці розрізняють виробничу і собівартість реалізованої продукції. У виробничу включають всі витрати, пов'язані з отриманням і транспортуванням продукції до місця зберігання, і собівартість реалізованої продукції, крім виробничої собівартості, входять витрати по реалізації.

Виробнича собівартість 1 ц зерна визначається відношенням виробничих витрат до обсягу виробленого зерна, а собівартість реалізованої продукції - відношенням виробничих та реалізаційних витрат до кількості реалізованого (товарного) зерна. На собівартості відображаються результати діяльності всього підприємства. Для виявлення дохідності собівартість порівнюють з виручкою від реалізації.

Для всебічної характеристики економічної результативності зерновиробництва вивчають і ефективність використання земельних ресурсів, для цього визначають відношення валової і чистої продукції, чистого доходу (прибутку) до площі посіву зернових:

Е = ВП/ S(4)

де S - площа посіву, га

Е = ЧП/S(5)

Е = ЧД/S(6)

Е = П/S(7)

де П - прибуток, грн.

Заключним етапом характеристики економічної ефективності виробництва є визначення його рівня рентабельності, під яким розуміють відсоткове співвідношення прибутку до суми витрат, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції:



Рр = П/Ср х 100 %(8)

де Рр - рівень рентабельності, %;

П - прибуток, грн.;

Ср - собівартість реалізованої продукції, грн.

Або

Рр = (Ц - Ср)/ Ср х 100%(9)

де Ц - ціна реалізації 1 ц зерна, грн.

Перший варіант розрахунку дозволяє розрахувати рівень рентабельності зерновиробництва в цілому, а другий по окремих видах зернових і одночасно аналізувати головні фактори - собівартість і реалізаційні ціни. Рівень рентабельності показує ефективність виробництва з точки зору отримання прибутку на одиницю матеріальних та трудових витрат по виробництву та реалізації продукції.

Сукупність всіх вищезазначених показників відображує вплив різних факторів на процес виробництва зерна, дозволяє провести комплексний аналіз і зробити достовірні висновки про основні напрямки підвищення економічної ефективності.

РОЗДІЛ 2. РІВЕНЬ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА ТА ЙОГО ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

2.1 Виробничі ресурси господарства та їхнє використання

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Удай-Агро» знаходиться в Лубенському районі Полтавської області - с. Духове. Товариство створене та затверджено зборами учасників протокол № 4 від 24 травня 2003 року і діє згідно статуту, це самостійний господарюючий статутний суб'єкт , який діє на засадах добровільної угоди громадянами України шляхом об'єднання їх майна та грошових коштів , який має права юридичної особи та здійснює багатопрофільну виробничу та комерційну господарську діяльність з метою одержання відповідного прибутку.

СТОВ «Удай-Агро» розташований у східній частині с. Духове. Розташування його дуже вигідне тому, що в 30 км. знаходиться районний центр - м Лубни де є залізнична станція, а 5 км. вище села Духове проходить автодорога міжнародного призначення «Київ-Харків».

Таке вигідне розташування дає можливість отримання додаткових матеріальних цінностей, робочої сили, а це значно сприяє на економіку підприємства. Господарство розташоване в Лісостеповій зоні, клімат має помірно-континентальний характер. Середньорічна температура +9,2°С, сама низька температура приблизно -23°С, а висока +37,4°С. Середньорічна кількість опадів складає 503,4 мм, найбільше опадів випадає у вересні - 140.3 мм, а найменше у грудні - 9,3 мм. На території господарства родючі ґрунти, які сприяють отримувати високі збори сільськогосподарських культур. Підприємство яке досліджується має приватну форму власності. СТОВ «Удай-Агро» створений з метою виробництва та реалізації продукції сільського господарства, а також вирощує зернові та технічні культури, виробляє продукцію борошномельно-круп'яної промисловості.

СТОВ «Удай-Агро» має свій ринок збуту продукції, тобто має певне

коло споживачів, до яких входять:

ТОВ «Пирятин зерно продукт»

СФГ «Нектар»

ЗАТ «Посулля»

ТОВ «Антарес плюс».

ЗАТ «Лазірківський елеватор»

ДП ДАК «Хліб України» Лубенський НОЗ

ТОВ «Наука елеватор»

ПІ і «Серна»

ТОВ «Амако Україна"

Управління товариством здійснює його керівник, він засновник, він

же являється власником на 75 відсотків. Підприємство самостійно

вирішує питання стосовно діяльності.

У статистичній практиці України виділяються сім категорій земель:

1) землі сільськогосподарського призначення;

2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);

3) землі промисловості, транспорту, зв'язку та іншого несільськогосподарського призначення;

4) землі природоохоронного, рекреаційного та оздоровчого призначення;

5) землі лісового фонду;

6) землі водного фонду;

7) землі запасу.

Відповідно до класифікації всі земельні угіддя поділяються на дві групи: сільськогосподарські і несільськогосподарські.

Сільськогосподарськими угіддями є ділянки землі, які систематично використовуються для певних сільськогосподарських цілей. До групи несільськогосподарських угідь включаються земельні ділянки, які в даний момент не можуть бути використані для виробництва сільськогосподарської продукції. У свою чергу сільськогосподарські і несільськогосподарські угіддя групуються наступним чином:

1. Сільськогосподарські угіддя - рілля, пар, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища.

2. Несільськогосподарські угіддя - ліси, чагарники болота, землі під водою, під дорогами, під будівлями, вулицями, площами; оленячі пасовища, інші не придатні до використання землі (гори, яри, піски, льодовики і т.п.).

До складу сільськогосподарських угідь входять рілля, пари, сінокоси, пасовища, багаторічні насадження.

Рілля - ділянки землі, щорічно використовуються для вирощування сільськогосподарських культур (це розорана земля, яка використовується як посівна площа і підготовлена ??під посів сільськогосподарських культур). Сюди входять площі чистих (чорних) парів і городи, у тому числі корисна площа закритого ґрунту.

До парів відносяться необроблювані протягом ряду років ділянки землі, що раніше використовувалися як рілля. Ділянки, зайняті посівами багаторічних трав, відносяться до ріллі, а не до пару. У практиці обліку і статистики земельних угідь розрізняються поняття «рілля» і «орна» земля. Це не одне і те ж. До орних землях, крім ріллі, відносяться також оранки-придатні залежні землі.

Багаторічні насадження - це ділянки землі, зайняті суцільними культурними посадками плодово-ягідних, технічних і інших насаджень (сади, ягідники, виноградники, хмільники тощо), від яких продукція виходить протягом ряду років. У ряді випадків площа садів та інших багаторічних насаджень у міжряддях засівають сільськогосподарськими культурами. У земельній статистикою такі площі числяться за багаторічними насадженнями.

До сінокосах належать землі, спеціально використовувані для одержання сіна, сінажу, зеленої трави, трав'яного борошна та інших сухих зневоднених кормів.

Пасовища являють собою ділянки землі, вкриті травою для паші тварин (випасу). У земельній статистикою виділяються пасовища культурні, де проведено комплекс заходів щодо підвищення продуктивності пасовищ і випас худоби йде організовано, здійснюється загородне (порційна) депасовище; обводнені - пасовища, забезпечені поливом води; пасовища можуть також бути суходільні і заболочені.

В наявності СТОВ «Удай-Агро» є земельні угіддя (Таблиця 2.1), також укладені 4 договори з Лубенською РДА на оренду земель державної власності на 159,7 гектарів

Таблиця 2.1

Структура земельних угідь господарства

Вид угідь	2008р.	2009р.	2010р.	2010р. В % до 2008р.
	га	%	га	%	га	%
Загальна земельна площа,в т.ч.	1152	100	1496	100	1593	100	138,2
С.-г. угіддя з них:	-	-	-	-	-	-	-
Рілля	1148	99,7	1496	100	1593	100	138,8
Сіножаті	-	-	-	-	-	-	-
Пасовища	-	-	-	-	-	-	-
Сади	-	-	-	-	-	-	-
Інші види угідь	4	0,3	-	-	-	-	-

Отже, з таблиці 2.1 можна зробити висновки, що всі земельні угіддя СТОВ «Удай-Агро» використовуються як рілля, тобто всі с.г угіддя призначені для вирощування певних посівних культур.

Під різними видами культур зайнято відповідно певна кількість землі.

Таблиця 2.2

Структура посівних площ в господарстві

Культури та групи	2008	2009	2010	2010р.в % до 2008р.
	га	%	га	%	Га	%
Зернові та зернобобові в т.ч	880,5	76,7	1037	80,8	1088	74,8	123,6
Озимі	212,8	18,5	184	14,3	206	14,2	96,8
Ярі	655,26	57,1	803	62,6	762	52,4	116,3
Зернобобові	12,4	1,1	50	3,9	120	8,2	967,7
Технічні культури в т.ч	267.9	23,3	246	19,2	367	25,2	137
Цукровий буряк	-	-	-	-	-	-	-
Сонняшник	217.9	19	191	14,9	284	19,5	130,3
Ріпак	50	4,3	55	4,3	57	3,9	114
Овочі та баштанні	-	-	-	-	-
Соя	-	-	-	-	26	1,8	-
Всього посівів	1148,36	100	1283	100	1455	100	126,7

Проаналізувавши структуру посівних площ в СТОВ «Удай-Агро» можна зробити висновки, що основна площа посіву зайнята під ярими культурами за всі аналізуючі роки.Також значну площу землі займають технічні та озимі культури. Якщо порівняти 2008р. із 2011р., то бачимо, що відбувається інтенсивне збільшення земель за рахунок збільшення посівних площ. Відповідно це призведе до збільшення виробництва продукції.

В середньому по товариству валове виробництво продукції становить 1300 тис. грн. в рік, в яких прямі затрати праці на продукцію всього 29 тис. людино-годин.

Урожайність сільськогосподарських культур відображено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Урожайність сільськогосподарських культур

Назва культури	Урожайність, ц/га
	2008р.	2009р.	2010р.
Пшениця озима	34,23	24,86	11,4
Жито	45	12,41	-
Гречка	-	12,2	-
Кукурудза на зерно	28,8	44,5	12,7
Ячмінь ярий	28	13,13	10,8
Горх	17,82	16,12	9,99
Овес	21,97	7,7	-
Соняшник	22,27	21,1	13,5
Соя	-	-	5,65
Ріпак	11,2	16,55	2,63

Отже, як бачимо урожайність с.-г. культур за останні три роки зовсім різна:озима пшениця зменшилась у 2010р. на 33,83 від 2008р., жито останнього року не вирощувалось, взагалі по всим видам культур урожайність 2010р. в декілька разів знизилась в порівнянні з урожайністю 2008р., це зумовлено кліматичним фактором.

Що стосується трудових ресурсів, то їх кількість не досить велика, але цього достатньо. Всі вони зайняті в рослинництві, так як продукція тваринництва не виробляється.

Таблиця 2.4

Структура трудових ресурсів підприємства

Показники	2008р.	2009 р.	2010 р.	2010р.в % до 2008р.
Середньооблікова чисельність працівників зайнятих в с-г. виробництві	19	21	21	110,5
В тому числі у рослинництві	19	21	21	110,5
у тваринництві	-	-	-	-
Відпрацьовано у с.-г виробництві всього, тис. люд.- год.	29	34	34,4	118
В тому числі у рослинництві	29	34	34,4	118
у тваринництві	-	-	-	-
Відпрацьовано одним працівником за рік, люд. - год.	1526,3	1619	1638	107
В тому числі у рослинництві	1526,3	1619	1638	107
у тваринництві	-	-	-	-
Коефіцієнт використання трудових ресурсів, всього	0,85	0,9	0,91	107
В тому числі у рослинництві	0,85	0,9	0,91	107
у тваринництві	-	-	-	-

Середньооблікова чисельність працюючих за останні два роки є незмінною в порівнянні до 2008р. вона збільшилась на дві особи. Всі працівники зайняті в рослинництві. Дивлячись на коефіцієнт трудових ресурсів можна зробити висновок, що використання працівників даного підприємства є досить ефективним і правильним.

Матеріально технічну базу господарства характеризують такі показники: забезпеченість підприємства тракторами, зерновими комбайнами, основними засобами, капіталоозброєність та капіталозабезпеченість, капіталомісткість, капіталовіддача.

Наявність у товариства двох тракторно-польових бригад дозволяє без проблем справлятися з веденням рослинницької галузі, де вирощуються зернові і зернобобові та соняшник. Галузь тваринництва знаходиться в занепаді, на консервації зараз перебувають дві будівлі молочнотоварних ферм, один телятник і ферма тварин на відгодівлі. У СТОВ «Удай-Агро» є гноєсховище, де зберігається два роки гній, після чого вноситься на сільськогосподарські угіддя. На території тваринницьких ферм розташована силосна яма та сінажна траншея, які щорічно повністю заповнюються.

Підприємство забезпечене власною технікою для обробки грунту та збирання урожаю.

Таблиця 2.5

Види основних засобів	Одиниці виміру	Потреба	Наявність	+;-	Забезпеченість %
Умовні трактори	Шт.	10	12	2	120
Зернові комбайни	Шт.	2	2	-	100
Культиватори	Шт.	8	9	1	112,5
Плуги	Шт.	8	8	-	100
Зернові сівалки	Шт.	7	8	1	114,3
Борони	Шт.	5	4	-1	80
Автомобілі	Шт.	5	7	2	140

З таблиці 2.5 бачимо, що наявність основних засобів перевищує їх потребу, а тому не повнісьтю використовуються і лише борони знаходяться в недостатній кількості.

Що стосується забезпечення підприємства основними фондами, то воно відображене в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Забезпеченість підприємства основними фондами

Показники	2008р.	2009р.	2010р.	2010р.в % до 2008
Вартість основного капіталу, тис.грн	857	828	755	88,1
Вартість основного капіталу на 1 га с-г. угідь, тис.грн	0,744	0,553	0,473	63,5
Вартість основного капіталу на 1-го середньорічного працівника,тис грн	45,1	39,4	35,9	79,6
Капіталомісткість, грн	320	270	210	65,6
Капіталовіддача, грн	3100	3750	4700	151,6
Норма прибутку,%	5,4	35,5	Х	Х

З попередньої таблиці видно, що основні фонди з кожним роком передають свою вартість на створену продукцію, відбувається амортизаційний знос.

Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Реалізація продукції - це кінцева стадія кругообігу коштів підприємства, яка є його важливим показником. Рух товарів і коштів створює основу економічних відносин між виробниками, постачальниками, посередниками і покупцями.

Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає і потребам покупців, і суспільному попиту.

Реалізація продукції завжди передбачає зміну форми вартості. Розмір виручки від реалізації продукції, за інших однакових умов, залежить від кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації; рівня реалізаційних цін.

Обсяг (кількість) реалізованої продукції прямо впливає на величину виручки, а сама кількість реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції і зміни величини перехідних залишків нереалізованої продукції на початок і кінець року. Асортимент реалізованої продукції справляє двоякий вплив на величину виручки. Зростання в загальному обсязі реалізованої продукції питомої ваги асортименту з більш високою ціною збільшує величину виручки, і навпаки.

Прямий вплив на розмір виручки справляє й рівень відпускних цін. У свою чергу, на рівень цін впливають якість і споживчі властивості, строки реалізації продукції, попит і пропонування на ринку.

СТОВ «Удай-Агро» реалізує на ринку вироблену продукцію. Дослідим грошові надходження від цієї реалізації, тобто визначим виручку. Знайдемо питому вагу результату реалізації кожного виду сільськогосподарської продукції. Також проаналізуєм процентне відношення окремої виручки за продукцію до загальної.

Таблиця 2.7

Структура грошових надходжень від реалізації продукції на підприємстві

Назва продукції	Виручка від реалізації продукції
	2008р.	2009р.	2010р.
	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%
Продукція рослинництва	Х	Х	Х	Х	Х	Х
Зернові і зернобобові всього	1755,9	75	1483,6	61	2123,4	63,5
В тому числі: пшениця	260,2	11	220,4	9,1	217,4	6,5
жито	171,6	7	28,5	1,2	-	-
гречка	19,6	0,84	17,7	0,73	-	-
кукурудза на зерно	810,1	34,6	761,4	31,3	1552,3	46,4
ячмінь	448,8	19,2	382,2	15,7	276,2	8,26
горох	15,8	0,67	35,6	1,5	67,0	2
овес	29,8	1,27	37,8	1,6	10,5	0,31
соняшник	435,5	18,6	758,2	31,2	1142,8	34,2
соя	-	-	-	-	27,8	0,83
ріпак	120,8	5,2	179,0	7,4	26,4	0,79
Інша продукція рослинництва	-	-	6,9	0,28	11,7	0,35
Разом по рослинництву	2312,2	98,8	2427,7	99,9	3332,1	99,6
Продукція тв.	Х	Х	Х	Х	Х	Х
Робота та послуги	29,2	1,2	3,3	0,1	12,2	0,36
Всьго по господарству	2341,4	100	2431,0	100	3344,3	100

Господарська діяльність підприємств вимірюється великою кількістю різноманітних економічних показників, які можна звести у певну систему. Їх можна поділити на: вартісні та натуральні - в залежності від покладених в основу вимірювачів; кількісні та якісні -залежно від того, яка сторона явищ, операцій або процесів вимірюється; об'ємні та питомі -залежно від застосування окремо взятих показників або їх співвідношень.

Вартісні показники в наш час відносяться до найбільш поширених. Використання вартісних показників витікає з наявності товарного виробництва та товарообігу, товарно-грошових відносин та дії закону вартості в умовах вільного ринку. Широко використовуються вартісні показники і в ресторанному господарстві.

В грошових одиницях вимірюються такі показники як роздрібний та оптовий товарообіг, валові витрати, операційні витрати, дохід, фінансовий результат (прибуток) та безліч інших показників, що характеризують фінансовий стан підприємства.

Натуральні показники використовуються в плановій та обліково-аналітичній практиці всіх підприємств. Так, на підприємствах ресторанного господарства продукція власного виробництва виражається наступним чином: основна продукція - у фізичних стравах (холодні закуски, перші, другі й треті страви); допоміжна - в натуральних одиницях, властивих тому чи іншому виду виробу. Поряд з натуральними показниками в аналітичній практиці підприємств використовується також їх різновидність - умовно-натуральні показники.

Результати господарської діяльності підприємства СТОВ «Удай-Агро» наведені в таблиці 2.8



Таблиця 2.8

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010 р. у % до 2008р.
Вартість валової продукції, тис.грн	2656,4	3105	3556,7	133,89
на 1 га с.-г. Угідь	2,3	2,07	2,23	96,96
на 1 середньорічного працівника	139,8	147,9	169,4	121,17
на 1 грн. виробничих витрат	1,35	1,6	1,2	88,89
Валовий прибуток, тис.грн	281	937	217	77,22
на 1 га с.-г. Угідь	0,24	0,62	0,14	58,33
на 1 середньорічного працівника	14,79	44,62	10,33	69,84
Рівень рентабельності, %	3,2	51,8	-0,38	-11,88

Як бачимо 2010р. був збитковим. Вартість валової продукції найбільшою була саме в цьому році. Валовий прибуток найбільший був у 2009р. і становив 937 тис. грн.

Отже, охарактеризувавши виробничі ресурси господарства можна зробити висновки, що підприємство є досить розвинутим, має значну кількість основних фондів велику площу землі і вирощує широкий асортимент сільськогосподарської продукції.

2.2 Динаміка розвитку виробництва зерна

Об'єм виробництва сільськогосподарської продукції один з основних показників які характеризують діяльність сільськогосподарських підприємств. Від його величини залежить об'єм реалізації продукції, а отже, і ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування, а промисловості - у сировині.

За допомогою окремих показників розглянемо рівень розвитку зерновиробництва у досліджуваному господарстві.



Таблиця 2.9

Динаміка виробництва та реалізації зерна в СТОВ «Удай-Агро»

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010 р. у % до 2008 р.
Посівна площа, га	868,06	987	968	111,5
Урожайність, ц з 1 га	29,99	25,2	11,8	39,3
Валовий збір зерна, ц	26036	24857	11489	44,1
в тому числі: - озима пшениця	5573	3481	2341	42
Кількість реалізованого зерна, ц	26261	21104	18754	71,4
Рівень товарності, %	100,86	84,9	163,2	-

Отже,проаналізувавши виробництво та реалізацію зерна в СТОВ «Удай-Агро» можемо зробити висновки, що хоча посівна площа в порівнянні з 2008р. виросла,але валовий збір значно знизився це зумовлено досить значним зниженням урожайності. Рівень товарності продукції найбільший у 2010р, він набув свого значення за рахунок реалізації зерна що знаходилось на складах.

Під час аналізу врожайності необхідно вивчити динаміку її росту по кожній культурі чи групі культур за певний період часу і виявити, які міри приймає підприємство для підвищення її рівня. У процесі аналізу також слід встановити ступінь виконання плану по врожайності кожної культури і розрахувати вплив факторів на зміну її величини. Цими факторами є:

* природно-кліматичні: родючість ґрунту, механічний склад ґрунту, рельєф місцевості, температурний режим, рівень ґрунтових вод, кількість опадів тощо;

* агротехнічні: кількість, якість і структура внесених добрив; якість і строки виконання всіх польових робіт: якість посівного матеріалу; сортооновлення; дотримання сівозмін, боротьба з шкідниками, бур'янами і хворобами рослин; вапнування та гіпсування ґрунту;

* організаційно-економічні: матеріальне стимулювання працівників; організація робочих процесів; забезпечення підприємства матеріальними та трудовими ресурсами, підвищення кваліфікації працівників.

Таблиця 2.10

Аналіз динаміки урожайності озимої пшениці

Вид продукції	2008р.	2009р.	2010р.	Відхилення, +, -	Відхилення, %
	Ц.	Ц.	Ц.
Озима пшениця	34,23	24,86	11,4	-22,8	-66,7

Зміна посівної площі також відображається у виході продукції. Проаналізуємо як змінюється валовий збір зерна продукції від зміни факторів які на нього впливають і який з них відіграє важливішу роль в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11

Вплив факторів на зміни валового збору зерна

Показники	2008р.	2010р.	Відхилення (+,-)
Площа посіву,га	868,06	968	99,94
Урожайність з 1 га,ц	29,99	11,8	-18,19
Валовий збір зерна,ц	26036	11489	-14547
Валовий збір зерна при площі 2010р. і урожайності 2008р.,ц	29030,32
Зміни валового збору зерна за рахунок,ц:площі посіву	2994,32
урожайності	-17541,32

Отже, проаналізувавши вплив факторів на вихід продукції зробимо висновки, що за рахунок збільшення площі при попередній урожайності валовий вихід продукції міг би збільшитись на 2994,32ц, але за рахунок її зниження валова продукція знизилась на 17541,32ц і із-за цього загальне відхилення по зібраному врожаю між 2009р. і 2010р. становить -14547ц. Значить важливішим фактором при виході продукції є саме урожайність.

У виробничому процесі важливе місце займає технологія, яка повинна відповідати певним організаційно-економічним вимогам, забезпечувати одержання високої врожайності, зниження витрат праці і засобів. Комплекс заходів по вирощуванню тієї чи іншої культури повинен розроблятись в технологічній карті, яка є важливим плановим документом сільськогосподарських підприємств. В СТОВ "Удай-Агро” при виробництві зерна таку технологічну карту не складають, що є досить значним недоліком з боку підприємства, а виробничий процес в цілому поділяють на два основних робочих періоди: 1) підготовка ґрунту і посів; 2) комплекс робіт по збиранню врожаю, на який приходиться близько 57 % трудових витрат підприємства..

Найбільш праце містким і відповідальним процесом у виробництві зерна є збір врожаю, який бажано здійснювати без втрат і в кращі строки.

В досліджуваному господарствіз при збиранні застосовують однофазний (пряме комбайнування) спосіб збирання культур.

При однофазному способі збирання зерна використовують іноземні комбайни марки «Дон» «Домінатор», «Джон Дір» та інші. Однофазний спосіб передбачає скошування, обмолот, очистку зерна і збирання у бункер, вкладання соломи на полі. Все це виконується в єдиному безперервному потоці. Збирання таким способом проводять при повній стиглості хлібів.

Узагальнюючи вище наведене слід зазначити, що в СТОВ “Удай-Агро” в цілому дотримується технологічний процес вирощування зернових культур, витримуються оптимальні строки виконання робіт. Спостерігається стабільна забезпеченість робочих агрегатів господарства, як з індивідуальною так і груповою формою організації роботи, в допоміжному транспорті та інших засобах, що не призводить до збоїв в роботі. Важливим недоліком господарства є відсутність відповідних графіків проведення робіт.

В СТОВ “Удай-Агро” основною формою організації праці в зерновиробництві є мехзагін, що уявляє собою колектив працівників, які беруть участь, на основі кооперації і розподілу праці

Основними принципами ефективної організації праці є постійність членів колективу, закріплення за ними на тривалий час землі, техніки та інших засобів.



2.3 Економічна ефективність виробництва зерна

Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування всіх виробничих ресурсів і визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів. Економічна ефективність виробництва зерна - це одержання максимальної його кількості з одного гектару площі посіву при найменших затратах праці і коштів на 1 ц зерна. В умовах розвитку суспільства корінним завданням є піднесення сільськогосподарського виробництва, підвищення продуктивності праці та ефективного використання трудових ресурсів. Високі темпи підвищення продуктивності праці - важлива умова вирішення багатьох економічних і соціальних проблем і насамперед ефективності сільськогосподарського виробництва, зростання оплати праці і доходів працівників господарства. При цьому весь приріст продукції сільського господарства повинен бути одержаний за рахунок підвищення продуктивності праці без додаткового залучення робочої сили Важливе місце серед показників економічної ефективності виробництва належить собівартості зерна, від рівня якої залежить рентабельність виробництва та прибуток господарства. Собівартість зерна залежить від загальної суми витрат на його виробництво і реалізацію та обсягів виробництва зерна. Тому затрати на виробництво 1 ц зерна можуть бути знижені, якщо зменшити суму виробництва при незмінному валовому виході зерна, або коли вихід зерна зростатиме більшою мірою, ніж затрати на його виробництво. У всіх випадках вирішальне значення має підвищення врожайності зернових культур.

На собівартість всієї сільськогосподарської продукції в цілому та зерна зокрема впливає комплекс взаємопов'язаних природно-економічних умов виробництва: родючість ґрунтів; рівень спеціалізації, концентрації та агропромислової інтеграції; ступінь забезпеченості господарства виробничими ресурсами та їх використання; ціни на засоби виробництва і тарифи на послуги, продуктивність праці та рівень її оплати; якість виробленої продукції; організаційно - економічний рівень у господарстві.

Головні впливові фактори на собівартість 1ц зерна є витрати виробництва на 1 га посіву та урожайність зернових культур. При цьому між собівартістю та першим фактором прямо - пропорційна залежність, тобто, зі збільшенням витрат виробництва на 1 га підвищується собівартість 1 ц. зерна. Вплив другого фактору - обернений: чим вища урожайність зернових тим нижча собівартість 1 ц зерна і навпаки. Розглянемо, як впливали зазначені фактори на формування собівартості зерна в СТОВ «Удай-Агро» протягом певного періоду у таблиці 2.12

Таблиця 2.12

Собівартість 1 ц зерна і фактори її формування в СТОВ «Удай-Агро»

Показник	2008 р.	2010 р.	Відхилення (+,-)
Витрати на 1 га посіву,грн	2231	2688	457
Урожайність з 1 га,ц	29,99	11,8	-18,19
Собівартість 1 ц зерна,грн	74,4	227,8	153,4
Собівартість 1 ц зерна при витратах 2010р. І урожайності2008р.,грн	89,63
Зміни собівартості 1 ц зерна,грн
У т.ч. За рахунок: витрат виробництва	15,23
урожайності	138,17

Провівши аналіз даних таблиці, можна зробити такі висновки: збільшення собівартості 1 ц зерна за досліджуваний період було досить значним і становило 153,4 грн. При цьому за рахунок збільшення витрат виробництва собівартість 1 ц зерна зросла на 15,23 грн., або на 9,9 %. А зниження урожайності зернових культур на 18,19 ц/га призвело до підвищення собівартості 1 ц зерна на 138,17 грн., або на 90,1 %. Внаслідок дії цих факторів собівартість 1 ц зерна збільшилась на 306,2 %.

Зростання витрат виробництва, і собівартості продукції, було зумовлене зниженням урожайності зернових культур. Основною причиною значного падіння урожайності були природно-кліматичні умови, які не сприяли росту рослин. В будь-якому випадку слід шукати раціональні шляхи зниження собівартості зерна і продукції рослинництва в цілому. Для цього слід розглянути структуру виробничих витрат рослинництва в СТОВ «Удай-Агро» певної культури,озимої пшениці в таблиці 2.13

Таблиця 2.13

Структура виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1ц озимої пшениці

Елементи витрат	2009 р.	2010 р.
	грн	%	грн	%
Витрати на оплату праці	7,8	17,57	16,4	13,77
Відрахування на соціальні заходи	2,4	5,41	5,98	5,02
Матеріальні витрати, в т. ч.	25,1	56,53	81,8	68,68
насіння і посадковий матеріал	8,7	34,66	25,1	30,68
мінеральні добрива	9,8	39,04	21	25,67
нафтопродукти	3,9	15,54	27,6	33,74
оплата послуг і робіт	0,3	1,20	-	-
решта матеріальних витрат	2,3	9,16	8	9,78
Амортизація основних засобів	4,9	11,04	4,6	3,86
Загальні виробничі витрати	4,2	9,46	10,3	8,65
Виробнича собівартість 1 ц зерна	44,4	100	119,1	100

Дані таблиці 2.13 свідчать, що структура виробничих витрат в рослинництві за аналізований період дещо змінилась. Так, частка витрат на оплату праці протягом досліджуваних років зменшувалась і становила: в 2009 р. - 17,57 %, в 2010 р. - 13,7 %. Відповідно зменшились відрахування на соціальні заходи з 5,41 % до 5,02 %. Це негативно впливає на матеріальну зацікавленість працівників. Переважну частку у витратах на виробництво продукції рослинництва займають матеріальні витрати, при чому найбільшу питому вагу в структурі виробничих витрат за 2009 р. займають витрати на насіння і посадковий матеріал та на добрива і дещо меншу - на паливо-мастильні матеріали, а в 2010 р. найбільше матеріальних затрат пішло на нафтопродукти. При цьому частка витрат на насіння і посадковий матеріал за аналізований період знизилась з 34,66% до 30,68 %, це свідчить про те, що підприємство почало в меншій кількості використовувати високоврожайні сорти та гібриди сільськогосподарських культур. Частка витрати на добрива в структурі виробничих витрат займали 39,04 % в 2008 р., а в 2010 р. їх частка зменшилась до 25,67 %. Отже, в підприємстві при вирощуванні сільськогосподарських культур добривам в системі агротехнічних заходів надається не належне значення. Все це негативно відображається на урожайності зернових культур протягом досліджуваного періоду.

Частка витрат на нафтопродукти за період з 2009 р. по 2010 р. замітно змінилася: відповідно становила 15,54 % і 33,74 %. Витрати на оплату наданих робіт і послуг на початок періоду в структурі виробничих витрат становили 1,2 %, а на його кінець СТОВ «Удай-Агро» не понесло. Частка амортизаційних відрахувань протягом досліджуваного періоду знижувалася: в 2008 р. - 11.04 %, в 2010 р. - 3,86 %.

Проаналізувавши вище наведені дані, шляхи зниження собівартості зерна буде зменшення витрат на паливо-мастильні матеріали та запчастини, раціональне їх використання. При цьому слід пам'ятати, що дані виробничі запаси нерідко стають об'єктами марнотратства. Це, в свою чергу, є причиною додаткових витрат на відповідні виробничі ресурси. Для того, щоб уникнути цього, необхідно посилити внутрішній контроль на підприємстві підсилити рівень матеріальної відповідальності.

Рентабельність діяльності підприємства означає його дохідність, прибутковість. В процесі господарської діяльності підприємство повинно відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції і одержати прибуток. Рентабельність - це показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що господарство від своєї діяльності одержує прибуток. В сільськогосподарському виробництві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, собівартості і фактичних цін реалізації.



Таблиця 2.14

Собівартість і рентабельність виробництва зерна

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010 р. у % до2008
Повна собівартість 1ц зерна,грн	63,7	50,1	107,1	168,1319
Ціна реалізації 1ц зерна,грн	66,3	68,6	109,7	165,46
Прибуток на 1ц зерна,грн	2,6	18,5	2,6	100
Рівень рентабельності,%	4,08	36,93	2,43	Х

Зробивши аналіз економічної ефективності вирощування зерна на СТОВ «Удай-Агро» бачимо, що рівень рентабельності підприємства за останній рік був значно менший. Це зумовлено більшою собівартістю 1ц зерна і досить не значною різницею ціни її реалізації.

Одним з основних показників економічної ефективності виробництва зерна є маса прибутку, яку одержують від реалізації продукції. На його динаміку впливають різні фактори, зокрема, обсяг реалізованої продукції, ціна реалізації, повна собівартість зерна. Розглянемо вплив основних факторів на зміну маси прибутку від реалізації зерна протягом досліджуваного періоду в СТОВ «Удай-Агро» в таблиці 2.15.

Таблиця 2.15

Вплив факторів на зміни маси прибутку від реалізації зерна

Показники	2009 р.	2010 р.	Відхилення (+,-)
Реалізовано зерна,ц	21104	18754	-2350
Прибуток, тис.	390424	48760,4	-341663,6
Повна собівартість 1ц зерна,грн	50,1	107,1	57
Ціна реалізації 1ц зерна,грн	68,6	109,7	41,1
Прибуток на 1ц зерна,грн	18,5	2,6	-15,9
Зміни маси прибутку грн. за рахунок:
обсягу реалізації зерна	-43475
собівартості зерна	-1068978
ціни реалізації	770789,4

Проаналізувавши дані таблиці 2.15, можна зазначити, що кількість реалізованого зерна в 2010 р., порівняно з 2009 р., зменшилась на 2350 ц, при цьому собівартість 1 ц реалізованого зерна збільшилась на 57 грн., а ціна реалізації зросла на 41,1 грн. В результаті дії цих факторів маса прибутку від реалізації зерна за аналізований період знизилась на 341663,6 грн.

Аналізуючи вплив факторів на зміну маси прибутку від реалізації зерна, слід відзначити, що в результаті зменшення обсягів реалізації зерна маса прибутку зменшилась на 43475 грн, за рахунок підвищення ціни реалізації збільшилась на 770789,4 грн, а за рахунок підвищення собівартості маса прибутку від реалізації зерна знизилась на 1068978 грн.

Отже, основним фактором збільшення маси прибутку від реалізації зерна є підвищення ціни реалізації зерна. Проте й інші фактори діють в одному напрямку - сприяють збільшенню маси прибутку і відіграють в цьому не останню роль.

Для забезпечення подальшого збільшення прибутку підприємства від реалізації зерна слід розробляти конкретні заходи, спрямовані на зниження рівня собівартості, збільшення обсягів реалізованої продукції, підвищення урожайності зернових культур та продуктивності праці для забезпечення стабільного розвитку підприємства.