Управління ризиком та методи його зниження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми. В умовах переходу україни до ринкових відносин нового змісту набуває зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД). Перш за все вона стимулює структурну перебудову в економіці та сприяє входженню її в світове господарство. Під час проведення зовнішньоекономічної операції здійснюється складний процес руху значної маси грошових коштів, товарних, матеріальних засобів, обіг юридичних документів й інформаційних потоків. Ефективне функціонування зовнішньоекономічної діяльності залежить від багатьох факторів, серед яких чільне місце займає вміння українського агента враховувати ризик, яким обтяжена ЗЕД.

Проведення трансформаційних економічних перетворень, інтеграція України у світову економічну систему, вихід на міжнародні фінансові ринки обтяжені високим ступенем невизначеності, конфліктності та зумовленим ними ризиком. У процесі здійснення ЗЕД суб'єкти економічної діяльності зіштовхуються з конкуренцією, неспівпаданням інтересів контрагентів, асиметрією інформації, що також породжують ризик.

Проблема урахування ризику в зовнішньоекономічній діяльності є актуальною для України як для країни з перехідною економікою, що характеризується нестабільністю економічного та політичного середовища, нестачею або недостовірністю статистичної інформації, прискореною трансформацією соціально-економічних процесів тощо.

Мета і задачі. Метою наукової роботи є дослідження ризиків зовнішньоекономічної діяльності та методи їх зниження.

Для реалізації зазначеної мети в роботі поставлені та розв'язуються такі завдання:

- Вивчення видів ризику ЗЕД;

- Джерела виникнення ризиків ЗЕД;

- Аналіз ризиків ЗЕД;

- Дослідження ризиків ЗЕД;

- Методи зниження ридиків ЗЕД.

Об'єктом роботи є зовнішньоекономічні ризики експортно-імпортних операцій підприємства.

Предметом роботи є управління ризиком ЗЕД та методи його зниження.

1. Ризики та їх види у зед

1.1 Ризики у зовнішньоекономічній діяльності

зовнішньоторговельний контракт

Здійснення ЗЕД пов'язане з необхідністю приймання ризикованих рішень, тобто таких які не гарантують повне виконання цілей ЗЕД. Під ризиками у ЗЕД розуміють:

Ризик - це загроза втрат ресурсів, додаткових витрат, недоотримання прибутку суб'єктами ЗЕД[5, 98c. ].

Ризик - це непередбачуваність зовнішньоекономічної операції[7, 53c. ].

Ризик - це неповна відомість про ефективність операцій, які плануються та проводяться в процесі здійснення ЗЕД.

В світовій практиці врахування ризиків в ЗЕД має дуже важливе значення, оскільки майже 40% комерційних операцій закінчуються невдачею через недостатнє врахування та управління ризиками.

Загальні причини виникнення ризиків:

Постійна нестабільність економічних процесів в країнах світового співтовариства.

Недостатня поінформованість про економіки країн світу.

3. Відсутність чітких цілей діяльності суб'єкта ЗЕД

4. Наявність комерційної таємниці про діяльність суб'єкта ЗЕД.

Разом із загальними існують конкретні джерела виникнення ризиків в ЗЕД. До них належать:

1. Фінансові умови ризиків ЗЕД.

2. Економічні фактори, які обумовлюють ризикі ЗЕД.

3. Ризики, пов'язані з управлінням ЗЕД.

Політичні фактори ризиків в ЗЕД.

5. Фактори ризику, пов'язані з організм цією ЗЕД.

6. Фактори ризику, що впливають на ушкодження матеріальних цінностей.

7. Стихійні лиха як джерело ризику в ЗЕД.

8. Екологічні умови як джерело ризику в ЗЕД.

9. Соціальні чинники ризиків у ЗЕД[4, 115-134c. ].

Умови виникнення ризику - це ситуація ризику, появі якого завжди супроводжують три взаємозалежних умови: наявність невизначеності, вибір альтернатив, можливість оцінки ймовірності здійснення обираних результатів. На рівень ризику впливають багато факторів:

- обсяги фінансово-господарської діяльності;

- професійна підготовка фахівців підприємства;

- стиль керівництва й кваліфікація персоналу;

- загальний концептуальний підхід до діяльності в умовах зміни в нормативно- правовій системі;

- розмаїтість видів діяльності підприємства;

- ступінь комп'ютеризації діяльності;

- надійність системи внутрішнього контролю;

- частота зміни керівництва й особисті характеристики керівників;

- число нестандартних для даної фірми операцій, ділове оточення.

Причини виникнення ризиків різноманітні. Вони можуть бути наступними:

· По можливості передбачення - передбачувані й непередбачені.

· Навмисність створення ситуації ризику (злочину, службові помилки й т. п.).

· Із причин виникнення.

· По місцю виявлення.

· За часом виявлення.

· По центрах відповідальності.

· По винуватцях виникнення.

· По можливості страхування.

· По тривалості дії.

· По методах виявлення.

· По способах мінімізації наслідків.

· По етапах виробничого циклу.

· По етапах технологічного процесу.

· По виробничих умовах.

· По етапах життєвого циклу продукції, виробленої підприємством.

· За місцем перебування продукції.

· По етапах життєвого циклу продукції, реалізованої підприємством.

· По видах продукції (по номенклатурі, асортиментам).

· По типі організації виробництва.

· За рівнем цін на вироблену продукцію.

· По тривалості й умовам зберігання продукції на підприємстві.

· По тривалості й умовам зберігання запасів сировини на підприємстві.

· По споживачі продукції.

· По каналах збуту й т. д[23].

Ефективність організації керування ризиком багато в чому визначається класифікацією ризику. Під класифікацією ризику варто розуміти розподіл ризику на конкретні групи по певних ознаках для досягнення поставлених цілей[2, 168c. ].

1.2 Види ризиків у зовнішньоекономічній діяльності

На сьогодні 80% суб'єктів господарської діяльності в країнах світового співтовариства здійснюють зовнішньо економічної операції. Ця діяльність пов'язана з великою кількістю ризиків. В ЗЕД нараховується близько 150 видів ризиків[1, 25c. ].

Основні види ризиків:

Ризики, пов'язані з вибором країни здійснення зовнішньоекономічної операції.

Ризики, пов'язані з вибором іноземного партнера.

Маркетингові ризики.

Транспортні ризики.

Ризики пов'язані з укладанням МГК.

Комерційні ризики в ЗЕД.

Ризики, пов'язані з митним регулюванням.

Контрактні ризики

Ризики проведення валютних розрахунків.

Найбільшою групою ризиків у зовнішньоекономічній діяльності є маркетингові ризики, повґязані з реалізацією товару на ринках збуту. До таких ризиків відносять інформаційні, інноваційні та конґюнктурні ризики. Для проведення успішної збутової діяльності на зовнішніх ринках потрібно проводити їх ретельний ситуаційний аналіз, який ґрунтується на розробці таких експертних чи маркетингових систем, які дають змогу враховувати невизначеність інформації про ринок[15, 85-97c. ].

1. Ризики, пов'язані з вибором країни здійснення зовнішньоекономічної операцй поділяються на:

Політичні ризики;

Макроекономічні ризики.

Політичні ризики - це можливість виникнення збитків або скорочення розмірів прибутку як наслідок державної політики. Складові політичних ризиків:

1) Політична стабільність (імовірність зміни режиму).

2) Економічна стабільність (економічне зростання або криза).

3) Валютна стабільність (вільна конвертованість валюти, стійкість національної валюти).

4) Переведення капіталу та прибутку за кордон.

5) Захист технологій (патенти, ліцензії).

6) Відношення до іноземних інвестицій (пільги, привабливість, обмеження).

7) Куті тутта взаємодія (позитивно та негативне відношення до експорту/імпорту).

2. Макроекономічні ризики - це ризики, які характеризують загальний економічний рівень розвитку країни До них відносяться;

1) Стан внутрішньої економіки країни-суб'єкта ЗЕД.

Оцінка економіки країни партнера (конкурентноз-датність, частка експорту в ВВП).

Заборгованість країни.

Ризики пов'язані з вибором країни оцінюються за індексами:

Індекс політичного ризику

Індекс поточної економічної ситуації

Індекс можливостей переведення капіталу та векселів закордон.

4) Індекс можливостей отримання прибутку [18, 146-197c. ].

3. Ризики пов'язані з вибором іноземного партнера

На сьогодні інформацію про діяльність будь-якої іноземної фірми можна знайти в спеціальних довідниках. Наприклад, Довідник «АдресЄвро» містить інформацію про 150 тисяч фірм з 15 країн світу. Довідник «Зарубіжні виробники», де вказані координати фірм, товари, які вони виробляють та ін. Така інформація надійна, але недостатньо повна. Тому для того, щоб зменшити ризик, пов'язаний з надійністю інформації партнера та про нього, необхідно знати наступне:

Характер партнера (його репутація в діловому світі, відповідальність).

Фінансові можливості партнера (його здатність здійснювати розрахунки»)

Оцінка майна партнера (розмір та структура капіталу).

Забезпеченість партнера (матеріальні цінності, які можна здати під заставу).

Конкурентоздатність партнера.

Створення системи збору та аналізу інформації про можливих партнерів.

4. Маркетингові ризики

Ці ризики пов'язані з просуванням та реалізацією товарів на світових ринках.

Маркетингові ризики поділяються на 3 види: Інформаційний ризик. Інноваційний ризик. Галузевий ризик.

5. Інформаційний маркетинговий ризик містить близько 250 показників. Основні з них:

Розмір світового ринку.

Динаміка торгівлі товарами.

Ринкова перспектива.

Сезонність.

Світові ціни.

Потреба в товарі.

Участь посередників.

Упаковка.

9. Конкуренти.

Ринкові дослідження.

Політична ситуація.

Обмеження на торгівлю.

Ефективність реклами[18, 207-163c].

6. Інноваційний ризик передбачає врахування можливих втрат при вкладенні капіталу у виробництво нових товарів та послуг.

7. Галузевий маркетинговий ризик передбачає врахування можливих втрат від змін, які відбуваються в конкретній галузі економіки. При цьому враховуються:

Місце фірми партнера в даній галузі.

Аналіз діяльності аналогічних фірм вданій галузі.

Аналіз діяльності аналогічних фірм в споріднених, суміжних.

8. Транспортні ризики

Їх класифікація надана в ІНКОТЕРМС 2000. Ці ризики містяться в усіх 13 умовах поставок товарів.

Основний критерій визначення ризику полягає в тому, що його несе продавець або покупець лише в тому випадку, коли товар знаходиться в його розпорядженні і він є його власником.

Ризики, пов'язані з укладанням МГК

Дані ризики мають місце у випадках:

Неточності в змісті статей контракту.

Невигідності положень, які включаються до статей контракту, для одного з партнерів.

Такі ризики називаються договірними та можуть мати місце в кожній із статей МГК.

10. Комерційні ризики в ЗЕД

Такі ризики виникають в процесі реалізації товарів та послуг суб'єктами ЗЕД.

Види комерційних ризиків:

Можливість ризику відмови реєстрації товару в Україні.

Ризик пов'язаний з несвоєчасністю вигідної купівлі/ продажу (ризик упущеної вигоди).

Ризик зниження доходності.

4. Ризик фінансових втрат

Причини комерційних ризиків:

Зменшення обсягу реалізації.

Зростання закупочної ціни товару.

Зниження обсягу закупок товару.

Втрата товару.

Втрата якості товару.

Зростання витрат обігу.

11. Ризики, пов'язані з митним регулюванням. Ці ризики обумовлюють:

Несвоєчасна сертифікація товарів.

Неправильний розрахунок митних зборів, акцизу, ПДВ.

Недотримання вимог по заповненню митних документів.

Недотримання митного законодавства.

Неправильний вибір транспортних засобів, які не відповідають митним вимогам[12, 214-275c].

12. Контрактні ризики

Контракт є основним документом, що підтверджує матеріальне оформлення намірів сторін здійснити торговельну операцію з переходом права власності на товар. Виходячи з цієї тези, головуючим елементом та джерелом виникнення низки ризиків виступає безпосередньо предмет контракту - „товар”, та на підставі цього розглянемо основні складові контракту та визначимо джерела походження ризиків.

Передумовою укладення зовнішньоторговельного контракту є обговорення його основних складових стосовно предмету угоди - товару. Власник товару з метою пошуку потенційного покупця може розсилати свої пропозиції по продажу товару у вигляді „оферти”, яка має певні особливості щодо зазначення відомостей стосовно товару. Потенційний покупець з метою отримання більш привабливих для нього умов придбання товару може направити власнику свої контрпропозиції, та з цього моменту починається дійсне обговорення змісту торгівельної угоди. За результатами узгодження позицій майбутніх сторін контракту здійснюється обговорення та деталізація основних положень угоди.

В першу чергу при укладенні зовнішньоторговельного контракту необхідно визначитись з майбутнім „характером угоди”. У зв'язку з відсутністю законодавчо закріпленого цього терміну пропонується наступне - „характер угоди - це зміст зовнішньоторговельної операції з урахуванням виду і форми оплати за товар та переходу права власності на нього”. Ризик не визначеності характеру угоди полягає в тому, що державні контрольні служби, а саме - митні, податкові та правоохоронні, здійснюють контроль за проведенням операцій з товаром на підставі законів, постанов уряду та відомчих документів. Зміст кожної торговельної операції, порядок її проведення та напрямки державного контролю врегульовані національними вищенаведеними актами, а впровадження кожним окремим суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності угод, що не мають нормативного закріплення, можуть призвести до збитків. Слід нагадати, що на сьогодні на Україні мають нормативне закріплення наступні зовнішньоторговельні операції: купівля - продаж, бартерні (товарообмінні), орендні та операції з давальницькою сировиною. При цьому згідно норм Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” дані операції так чи інакше передбачають перехід права власності на товар.

Державні контрольні служби на підставі характеру угоди здійснюють контроль за своєчасністю повернення валютної виручки, своєчасним та еквівалентним надходженням товару за бартерними операціями, правильністю, своєчасністю та повнотою перерахуванням або надходженням орендних (лізингових) платежів, термінами виконання операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах та правильністю і повнотою здійснення розрахунків за переробку давальницької сировини у готову продукцію тощо.

Таким чином, невизначеність характеру угоди у контракті є джерелом ризику взагалі та, окрім того, не дозволить розглядати такий контракт, як підставу для переміщення товару через митний кордон. Контракт, що не має визначеного характеру угоди, всіма контрольними структурами, а саме - митницею, податковою службою, правоохоронними органами та банками, повинен розглядатись як матеріально оформлені наміри сторін стосовно проведення зовнішньоторговельної операції, яка не передбачає переходу права власності на товар та проведення розрахунків за нього у грошовій чи товарній формі. Обрання суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності торговельної операції, характер угоди якої має суттєві відмінності від вищенаведених, утворює джерело ризику щодо виконання вимог торговельної угоди перед контрагентом, бо митні органи не приймуть товар до митного оформлення, банки не зможуть здійснити купівлю чи переказ валютних коштів за кордон, та, окрім того, з боку податкових органів можна очікувати негативну реакцію і застосування фінансових штрафних санкцій.

Наступним можливим джерелом ризику за зовнішньоторговельним контрактом може виступити маловідомий контрагент, який здійснює його укладення з шахрайською метою отримати незаконні прибутки. До таких шахраїв можна віднести фірми „одноденки”, де одною з ознак можливого шахрайства може виступити пропозиція контрагента щодо укладення контракту через посередника, а тим паче через посередника розташованого у офшорній зоні. Дані ознаки стосуються також посередницьких контрактів (перевезення, зберігання, комісії, доручення тощо), коли розрахунки за виконання послуг з безпосереднім виконавцем здійснюються, без належного оформлених договірних відносин, через агента чи експедитора. Даний ризик, що може бути сформований непорядним контрагентом за контрактом, може призвести до втрати товару або коштів за нього, викликати штрафні фінансові санкції з боку податкових органів та на підставі статті 37 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності може бути позбавленим права ведення зовнішньоекономічних операцій взагалі.

Предмет контракту - тобто товар може мати безліч джерел ризиків, коли його опис у тексті контракті не конкретизовано та носить узагальнений, довільний характер у наслідок чого можуть виникнути ризики та протиріччя з вимогами державної системи регулювання зовнішньоекономічних відносин. Відомо, що кожна окрема держава або економічні та митні союзи запроваджують заборони або обмеження на ввезення певних видів товарів чи ввести на визначену сукупність товарів підвищені ставки мита. Такий протекціоністський засіб, відносно аналогічних та подібних товарів вітчизняного походження, спроможний стимулювати вітчизняну промисловість та дозволяти тримати рівень цін на вітчизняні товари на внутрішньому споживчому ринку на належному рівні, що забезпечує покриття витрат виробництва та дозволяє отримати відповідний прибуток.

Державні контрольні органи стикнувшись з „розмитістю” опису товару у контракті мають право на проведення досліджень з метою встановлення безпеки товару для населення та навколишнього середовища, уточнення або виявлення окремих характеристик товару тощо. Такі процедури по уточненню показників товару здійснюються за рахунок імпортера чи експортера та потребують часу і витрати додаткових коштів. Окрім того, контрольні служби зобов'язані забезпечити захист вітчизняного ринку від ризику проникнення контрафактних (підроблених) товарів, що також пов'язано з вимогами щодо проведенням більш глибокого дослідження властивостей товару та необхідністю залучення іноземних експертів підприємства - виробника.

Досить вагомий ризик може виникнути у разі коли предметом контракту є складні вироби, а саме - технологічні лінії та промислове обладнання, що мають у своєму складі певну кількість елементів. Ризик у такому випадку породжується неналежним описом такого виробу, тому такий контракт повинен мати досить детальний опис усіх складових з зазначенням цінових показників кожної окремої складової частини та виробу в цілому. Крім того, умови контракту можуть передбачати надання з боку експортера або виробника послуг щодо здійснення установки та наладки складного виробу. Ризик у цьому випадку полягає у невиділені вартості послуг у тексті контракту від загальної вартості за контрактом, при цьому вартість послуг додається до вартості конкретного виробу та, тим самим, викликає підвищення сум податків та зборів, що підлягають сплаті на момент митного оформлення імпорту такого товару.

Окремо слід зазначити наявність ризику невірного опису товару у товарообмінних та лізингових контрактах, переробки давальницької сировини.

Ризик при укладенні товарообмінних контрактів подвійний, бо повинні бути надані описи товарів, що експортуються кожною з сторін угоди.

Контракти на переробку давальницької сировини у зовнішньоекономічних відносинах досить складні взагалі та потребують узгодженого контрагентами опису давальницької сировини, детального опису готової продукції з зазначенням вартісних показників, опису технологічного процесу перетворення давальницької сировини у готову продукцію тощо.

Державним контрольним службам доцільно звертати увагу на детальний опис товару у тексті контракту, бо його „розмитість” надає можливість непорядним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності робити спроби щодо незаконного подалання державних заборон та обмежень на ввезення чи вивезення певних видів товарів, ухилятись від сплати належних платежів на момент митного оформлення.

Суб'єкти ЗЕД, що допускають нечіткий опис товару у тексті контракту закладають текстом угоди підстави для виникнення ризику купівлі товару - замінника, який за своїми ціновими та споживчими характеристиками не відповідає товару, відносно якого укладалась зовнішньоторговельна угода.

Кількісні показники товару, які не зазначені у тексті контракту є джерелом виникнення ризику, на який доцільно звертати увагу на етапі укладення контракту та у процесі його здійснення. Невизначеність кількісних показників товару у контрактах купівлі - продажу формує ризик щодо поставки меншої кількості товару, ніж було обумовлено контрагентами на момент узгодження основних умов контракту, що у свою чергу призведе до підвищення ціни одиниці товару. У той же час, при здійсненні бартерних контрактів не визначення кількості товарів надає одній з сторін можливість здійснити шахрайські дії щодо свого контрагента за рахунок поставки меншої кількості товару, чим формується ризик руйнування вартісного балансу угоди. Невизначеність кількісних показників давальницької сировини та готової продукції у контракті породжує ризик невиконання однією з сторін угоди своїх зобов'язань.

У всіх зазначених випадках митні, податкові та інші державні контрольні органи будуть перевіряти документи на предмет виявлення шахрайських дій, а при їх виявленні мають право застосовувати штрафні санкції.

Наявність національних особливостей визначення якісних показників товару, що є предметом зовнішньоекономічного контракту, породжують ризик невизнання контрольними органами у країнах імпорту та транзиту якісних показників товару визначених країною експорту. Відомо, що кожному товару притаманна сукупність показників яка визначає їх специфічні та споживчі властивості, проте окремі країни, у тому числі з метою впровадження протекціоністських заходів регулювання імпорту товарів, запроваджують особливі національні показники якості товару, перевірка яких здійснюється на момент його ввезення до країни. Ризиків, що породжені розбіжностями національних норм показників якості товару країн експорту та імпорту і містять вимоги щодо безпеки населення і охорони навколишнього середовища, можливо уникнути. Контрагенти угоди з метою усунення даного виду ризику повинні узгодити у контракті декілька основних показників якості конкретного товару, при цьому імпортеру доцільно заздалегідь визначитись з чисельними показниками якості для внесення їх у відповідний розділ контракту. Даний ризик може бути неподоланий у країні імпорту для таких видів товару як медикаменти та товари продовольчої групи, що у свою чергу може призвести до розриву контракту та понесення фінансових збитків.

Джерелом ризику за контрактом можуть виступати також неузгоджені вимоги до пакування товару, бо споживчі властивості самого товару залежать від виду та стану упаковки. Відомо, що розрізняють упаковку на внутрішню, яка є невід'ємною частиною товару, та зовнішню, у якій здійснюється перевезення товару у міжнародній торгівлі. Уникнення ризику пошкодження товару при його перевезенні залежить від узгодженого виду упаковки, що забезпечує збереження споживчих характеристик товару. Разом з тим, можливі ситуації коли виникають непорозуміння між контрагентами щодо вартості упаковки, бо необхідно зазначати у контракті що її вартість входить чи не входить до вартості одиниці товару. Окрім того, у контракті може бути зазначена необхідність повернення тари експортеру, що у свою чергу викликає необхідність її окремого декларування митним органам у режимі тимчасового ввезення - вивезення. Таким чином, особливості пакування товару потребують узгодження контрагентами у контракті та зазначення ціни товару з урахуванням чи без урахування вартості упаковки. Дані особливості змісту контракту дозволять усунути джерела можливих ризиків при здійсненні зовнішньоекономічної операції. Існують, крім того, ризики пакування товару при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, коли контрагенти не зазначають у тексті контракту вимог до пакування готової продукції.

Важливою складовою контракту є ціна одиниці товару, яка спроможна утворити ризики для експортера та імпортера. Світова торговельна практика визначила певну сукупність цін, серед яких можна відзначити наступні - базисну, фактурну, змінну, розрахункову, тверду, рухому тощо. Кожна з видів цін, перелік яких наведено далеко не повний, має певне визначення та особливості застосування при укладенні та здійсненні контракту. Високий ризик одиниці ціни контракту виникає, коли контрагенти обирають вид ціни, яка не надає можливості її зміни у процесі виконання контракту. До чинників, що впливають у часі на ціну одиниці товару, можна відносити коливання курсу валют, зміна обсягів пропозицій та попиту на даний товар на провідних товарних біржах світу, зміна політичних та економічних важелів зовнішньої торгівлі тощо. Разом з тим існують ризики завищення чи заниження ціни одиниці товару, а джерелом їх виникнення можу бути недбалість контрагентів угоди або спроба здійснення шахрайських дій щодо отримання незаконного прибутку.

Довідково доцільно звернути особливу увагу на ризики, що породжуються різними валютами ціни одиниці товару та валютою платежів, у якій будуть здійснюватись розрахунки за контрактом. При визначені у різних валютах ціни одиниці товару та загальної суми за контрактом ця розбіжність у валютах може стати джерелом ризику, який буде породжено коливаннями курсу валют.

Окрім того необхідно нагадати щодо необхідності зазначення у зовнішньоторговельному контракті системи знижок з ціни товару, до яких світова торгівельна практика відносить просту знижку, прогресивну, дилерську, за оборот (бонусна), за обсяг товару, спеціальну, сезонну, пільгову, за платіж готівкою, достроковий платіж тощо. Кожна з наведених знижок має свій вплив на ціну одиниці товару, а узгодження у контракті прогресивної системи знижок та механізму їх застосування усуває ризик формування факторів збитковості зовнішньоторговельної угоди. Таким чином, ціна одиниці товару, система знижок з ціни та механізми їх застосування, є джерелами виникнення ризиків, які в кінцевому результаті впливають на економічну ефективність торговельної угоди.

Умови здійснення платежів за зовнішньоекономічними операціями погоджуються контрагентами угоди у тексті контракту, при цьому джерелами ризику може виступати термін здійснення платежів. Необхідно акцентувати увагу, що нормами національного законодавства для сторін контракту можуть бути визначені обов'язкові строки надходження валютної виручки за експортований товар. Окрім того, сам механізм здійснення любої зовнішньоторговельної операції передбачає кредитування, тобто - товарний кредит, що надається імпортеру при поставці товару за рахунок майбутньої оплати, або фінансовий, коли імпортер здійснює попередню оплату. При цьому слід зазначити, що ризик виникає у того контрагента за контрактом, який перший починає його виконання - експортує товар або перераховує кошти. Здійснення кредитування повинно передбачати певні фінансові пільги за надання кредиту, які можуть надаватись за рахунок знижок до ціни товару або проведення дострокової оплати. Подолання таких ризиків досить складне завдання, проте страхування торговельних операцій повинно зменшити ризик її проведення. Окрім того, з метою зменшення ризику несплати за товар можуть бути застосовані інкасова або акредитивна форма проведення розрахунків, які мають узагальнену світову практику використання та системи страхування ризиків проведення розрахунків за контрактом. Особливу увагу необхідно звертати на перелік документів, що повинні надаватись до банківських закладів у якості підстави для здійснення дій з валютними коштами.

Міжнародна спільнота з метою усунення ризиків у зовнішній торгівлі та визначення відповідальних за здійснення торговельної операції на всіх її етапах розробила міжнародні умови поставки (правила „Інкотермс”). Безпосередню розробку умов здійснювала Міжнародна торгова палата, якою визначено 13 термінів щодо уніфікації порядку та правил перевезення товарів у міжнародній торгівлі. Контрагенти угоди та представники контрольних служб повинні розуміти, що дані терміни повинні використовуватись виключно до договорів купівлі - продажу, що передбачають перехід права власності на товар. Застосування міжнародних умов поставки передбачає розподіл обов'язків по доставці товару між продавцем, перевізником та імпортером - покупцем. Разом з тим, вільне трактування у тексті контракту умов поставки товару шляхом внесення доповнень та змін руйнує міжнародні правила та створюють ризики щодо виконання умов контракту в цілому, бо внесенням змін контрагентами розцінюються як не визнання тлумачення та умов застосування міжнародних правил. При цьому, слід нагадати що при обрахуванні сум митних платежів використовуються міжнародні умови поставки, які впливають на визначення суми митної вартості, тобто шляхом введення у текст контракту відмінностей існує вірогідність виникнення ризику щодо непорозумінь при митному оформленні товару.

Окремим ризиком можна зазначити невизначеність правилами „Інкотермс” переходу права власності на товар від продавця до покупця, при цьому невизначеність такого права дозволяє контрагентам керуються своїм національним законодавством щодо такого права.

Існує ризик щодо неузгодженості оплати витрат за транспортування товару, які у відповідності з правилами „Інкотермс” повинен нести продавець. Проте, коли за умовами контракту дані витрати повинен нести покупець товару, то доцільно внести до контракту відповідні уточнення стосовно обраного терміну поставки.

Не виключено, що протягом виконання контракту можуть виникати суперечки між контрагентами стосовно термінів поставки товару та проведення оплати за нього, кількості та якості товару, пакування та маркування товару тощо. Неузгодженість таких положень у контракті може призвести до виникнення ризиків щодо втрати однією з сторін угоди прибутку або принести збитки. Усунення джерел виникнення такого виду ризиків повинно бути здійснено контрагентами шляхом визначення джерел ризиків неналежного виконання контракту та відповідного фінансового впливу на сторону угоди яка не виконала належним чином свої обов'язки.

Джерелами ризику може бути не узгодженість контрагентами порядку документального оформлення факту неналежного виконання умов контракту та процедур виставлення претензій. Перелік таких ризиків, особливо стосовно кількості та якості товару, повинен бути узгоджено у контракті та, окрім того, зазначені документи що будуть свідчити про неналежне виконання умов контракту однією з сторін. З метою усунення джерел породження ризиків доцільно зазначити перелік відомостей, що повинні знайти відображення у наданих документах. Найчастіше ризики такого роду виникають при невідповідності партії товару кількісним та якісним показникам, відносно даних товаросупровідних документів та тексту контракту. Документ, що засвідчує неналежні показники товару - рекламація (претензія), складається стороною контракту - імпортером, проте доцільно також визначатись у контракті стосовно подальших дій з товаром на який розповсюджується претензія та особу відповідальну за фінансове врегулювання претензії. Введення положень стосовно механізму врегулювання претензії у контракт дозволяє уникнути ризиків щодо фінансових збитків за зовнішньоекономічною операцією, які можуть бути породжені поставкою товару неналежної кількості та якості.

Форс-мажорні обставини, які можуть вплинути на виконання умов контракту, не залежать від волі контрагентів, але є джерелом виникнення ризиків, у наслідок яких обидві сторони угоди можуть отримати відчутні фінансові збитки за контрактом та призвести до його розриву. Сторонам контракту доцільно визначити джерела виникнення такого роду обставин бо вони є джерелами ризику, проте на момент узгодження проекту контракту майбутні контрагенти повинні їх обговорити та зазначити шляхи їх подолання, що суттєво зменшує вірогідність понесення збитків кожної договірної сторони. Умовами подолання таких ризиків є визначення їх узгодженого переліку, порядок та умови сповіщення щодо виникнення форс - мажорних обставин, можливі шляхи їх врегулювання та варіанти відшкодування можливих фінансових претензій. Незважаючи на те, що дані обставини не залежать від волі сторін контракту, захист від їх впливу - це захист прибутковості зовнішньоекономічної операції для контрагентів.

Арбітраж, як один із засобів захисту фінансових інтересів за контрактом, може також стати джерелом виникнення ризиків до яких можна віднести неузгодженість країни розташування суду, невизначеність щодо законодавства що головує над зовнішньоторговельною операцією за контрактом, умови та обставини що повинні спонукати сторони угоди для звернення до суду тощо.

Підсумовуючи викладене, можна зазначити що джерела виникнення ризиків формуються безпосередньо складовими зовнішньоторговельної угоди, при цьому джерела виникнення ризиків за своїм походженням є взаємопов'язаними категоріями, аналіз впливу яких на виконання торговельної угоди повинен здійснюватись комплексно. Разом з тим, аналіз та синтез ризиків повинен проводитись з урахуванням особливих властивостей предмету контракту - „товару”, стосовна переходу права власності на який і здійснюється укладення угоди.

Визначення джерел ризику вкрай необхідно підприємцям, бо категорія „ризик” притаманна любому виду діяльності, а у зовнішньоекономічній галузі тим паче, бо щонайменше національне законодавство двох країн буде впливати на ефективність її організації та здійснення.

Державні структури, що мають повноваження щодо контролю зовнішньоекономічних операцій, повинні на підставі аналізу можливих контрактних ризиків визначати шляхи захисту економічних інтересів країни.

У світовій господарській практиці зустрічаються наступні види ризиків:

1) виробничий, тобто пов'язаний з безпосереднім виробництвом торговельної продукції й виникає у випадку різкого збільшення або зменшення розмірів виробництва, непередбачених витрат, залучення нових інвестицій, освоєння інновацій і т. д.

2) комерційний. Він виникає в процесі реалізації товарів і послуг, різкої зміни попиту, росту товарних витрат, освоєння нових видів торгівлі й т. д.

3) фінансовий ризик. Цей ризик присутній постійно, тому що будь-яке підприємство здійснює свої фінансові відносини з банками й іншими кредитними установами, а його фінанси втілюються цінними паперами. Діяльність банків у свою чергу залежить від коливань курсу цінних паперів, процентних ставок на кредити, позики, від інфляції, від коливань валютних курсів і т. д.

При виході господарських суб'єктів на світові галузеві ринки, зазначені види ризиків можуть модифікуватися й значно підсилюватися, насамперед, під впливом закордонного середовища. У результаті цього у світовій торгівлі з'являються наступні види ризиків:

1) господарсько-правові ризики. Вони пов'язані з національними розходженнями в законах й інших нормативних актах, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність;

2) політичні ризики пов'язані зі зміною політичної ситуації в тій або іншій країні. Наприклад, прихід до влади нового уряду й введення їм обмежень на експорт, імпорт, ембарго на товари й т. д. ;

3) властиво міжнародні ризики. Ці ризики пов'язані з діями міжнародних економічних і фінансових організацій, які вводять нові умови торгівлі, міжнародні стандарти, режими заборонних або заохочувальних мір у міжнародній торгівлі;

Нарешті в самій зовнішній торгівлі кожної країни особливо при експортно-імпортних угодах, їхньому висновку й виконанні виникають наступні ризики:

1) ризик невиконання умов міжнародного контракту (строки поставки, невідповідність кількості, якості й т. д.) ;

2) ризик невиконання зобов'язань по взаємних платежах або так званий кредитний ризик;

3) валютний ризик, що виникає у зв'язку з постійним коливанням валютних курсів;

4) збутовий ризик пов'язаний з коливанням попиту на експортні й імпортні товари в країні або на окремому сегменті закордонного ринку;

5) ціновий ризик виникає через світові ціни, що постійно змінюються;

6) комерційний ризик проявляється в несумлінності або неплатоспроможності населення імпортера й недоодержанні прибутку;

7) виробничо-технічний ризик пов'язаний з неможливістю використання у виробництві куплених на світовому ринку ліцензій, патентів, «ноу-хау» або з неможливістю належного налагодження купленого встаткування. (8)

Так само ризики можна класифікувати по наслідках.

· припустимий ризик - це ризик рішення, у результаті нездійснення якого підприємству грозить втрата прибутку; у межах цієї зони підприємницька діяльність зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони не перевищують розмір очікуваного прибутку;

· критичний ризик - це ризик, при якому підприємству грозить втрата виторгу; інакше кажучи, зона критичного ризику характеризується небезпекою втрат, які свідомо перевищують очікуваний прибуток й у крайньому випадку можуть привести до втрати всіх засобів, вкладених підприємством у проект;

· катастрофічний ризик - ризик, при якому виникає неплатоспроможність підприємства; втрати можуть досягти величини, рівної майновому стану підприємства. Також до цієї групи відносять будь-який ризик, пов'язаний із прямою небезпекою для життя людей або виникненням екологічних катастроф.

Більшість чистих ризиків (але не все з них) підлягають страхуванню; спекулятивні ризики, загалом кажучи, не страхуються.

Ризик, який не можна застрахувати - це ризик, страхування якого уникає більшість страхових компаній через те, що ймовірність пов'язаних з ним збитків майже непередбачена. Можна купити страхування від стихійного лиха, таких як повінь або землетрус. Але страхові компанії завжди неохоче, якщо не сказати більше, розглядають можливість співробітництва в тих уипадках, коли ризик пов'язаний з акціями уряду або загальною економічною ситуацією. Такі невизначені фактори, як зміни законодавства й економічні коливання, виходять за рамки страхування. Іноді нестрахуемые ризики стають страхуемыми, коли набирається досить даних для точної оцінки майбутніх збитків. Споконвічно страхові компанії неохоче страхували авіапасажирів, але десятиліття через цей ризик став передбачуваним. До ризиків таких ставляться:

1. Ринкові ризики - фактори, які можуть привести до втрати власності або доходу, такі як: сезонні або циклічні зміни цін; байдужність споживачів; зміни моди; конкурент, що пропонує більше високоякісний товар.

2. Політичні ризики - небезпека виникнення таких подій, як: зміна уряду; війна; обмеження вільної торгівлі; необґрунтовані або надмірні податки; обмеження вільного обміну валюти.

3. Виробничі ризики - небезпека таких факторів, як: неекономічна робота встаткування; недостача сировинних ресурсів; необхідність вирішувати технічні проблеми; страйку, прогули, трудові конфлікти.

4. Особисті ризики - небезпека таких факторів, як: безробіття; бідність внаслідок розлучення, недоліку утворення, відсутності можливості одержати роботу або втрати здоров'я на військовій службі. Страхуемый ризик - це ризик, рівень припустимих збитків для якого легко визначимо, і тому страхова компанія готова їх відшкодувати[22].

13. Ризики проведення валютних розрахунків

Безпосередньо зовнішньоекономічна операція з товаром передбачає не тільки фізичного переміщення товару від продавця до покупця але й також передбачає процедури проведення розрахунків за нього. До сукупності учасників проведення процедури розрахунків можна відносити експортера - продавця товару, імпортера - покупця товару, обслуговуючі банки експортера та імпортера. Контроль за проведенням розрахунків здійснюють митні та податкові органи, банки що безпосередньо проводять розрахунки та Національні банки, які визначають правила та умови проведення валютних розрахунків резидентів з інопартнерами за зовнішньоекономічним контрактом.

Відомо, що всі зовнішньоекономічні операції передбачають проведення відповідного кредитування за контрактом. При цьому, у випадку надходження коштів на рахунок експортера до відвантаження товару можна стверджувати, що здійснено фінансове кредитування експорту товару, а коли експортер спочатку відправляє товар і імпортер здійснює оплату після надходження товару, то, за певних умов, така операція може розглядатись як товарний кредит, що надається експортером імпортеру.

Розрахунки за контрактом, порядок та умови виконання яких визначаються на етапах узгодження умов зовнішньоторговельного контракту та здійснюються у процесі його виконання і є джерелом виникнення певної сукупності ризиків. Разом з тим слід відзначити наявність специфічних валютних ризиків, пов'язаних з обранням контрагентами угоди валюти контракту, механізму визначення ціни, валюти платежів тощо. Окрім того, існують джерела виникнення ризиків, що пов'язані з фінансовими умовами проведення розрахунків та формою проведення розрахунків.

Доцільно акцентувати увагу на тому, що експортер та у рівній мірі імпортер з метою отримання кредитів на проведення зовнішньоекономічної операції можуть використати послуги національних або іноземних фінансово - кредитних закладів, що також є окремим джерелом виникнення сукупності ризиків, пов'язаних з необхідністю повернення кредиту, відсотків за нього, строків виплат та можливими стрімким темпом зростання інфляції валюти кредиту.

Контрагентам зовнішньоторговельної угоди доцільно також керуватись тим, що існуючі джерела ризику проведення розрахунків можна розподіляти на суб'єктивні, що залежать від погодженості дій сторін контракту, стосовно яких можна обумовити захистні застереження та звести їх негативний вплив внівець, та об'єктивні ризики, стосовно яких контрагентам необхідно запровадити захистні застереження з метою мінімізації їх впливу на ефективність кожної окремої торговельної операції.

Розглянемо основні форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності та визначимо можливі джерела виникнення ризиків при їх здійсненні. До основних форм розрахунків світова торговельна практика відносить розрахунки за акредитивом та інкасові розрахунки. Не торкаючись подробиць проведення розрахунків визначимось виключно з методологією їх проведення та означимо джерела ризиків.

Акредитивна форма розрахунків передбачає, що імпортер надає доручення „своєму” банку виконати за його рахунок оплату за партію товару експортеру проти надання у банку експортера пакету товарних, транспортних та супровідних документів, що підтверджують проведення процедур по оформленню експорту товару. Дана форма розрахунків приваблива для експортера, бо вона гарантує йому безпеку оплати та забезпечує гарантоване надходження коштів за результатами митного оформлення. Ризики імпортера полягають у вилученні його коштів з обігу до моменту відвантаження товару та у неповному визначенні текстом зовнішньоторговельного контракту переліку документів, а також умов їх подання до банку експортера. Ризики експортера полягають також у переліку документів, що зазначені у контракті, та умовах їх пред'явлення до „свого” банку. Разом з тим, слід акцентувати увагу на існування низки різновидів акредитивної форми оплати, необізнаність з особливостями виконання яких породжує ризики для обох сторін контракту. В той же час, шляхом внесення застережень до тексту контракту, обрання певного різновиду акредитиву, детальний опис документів, що повинні надаватись банку, усувають можливі джерела ризику при обранні акредитивної форми оплати.

Інкасова форма розрахунків передбачає, що банк експортера, відповідно до умов, зазначених експортером та застережених зовнішньоторговельним контрактом, зобов'язується виконати його доручення з наданими документами після отримання від імпортера підтвердження про оплату. Міжнародні порядки та правила щодо проведення оплати у формі інкасо визначають захисні застереження для обох сторін контракту. Разом з тим, експортер має підвищені ризики щодо не проведення оплати за товар та можливої відмови імпортера від його отримання, що у свою чергу викликає ризики стосовно необхідності розпорядження товаром на митній території іноземної держави. При проведенні експортних операцій виникає значний по часу розрив між моментом митного оформлення експорту товару, передачі документів на партію товару до кореспондуючого банку та отриманням коштів за товар. Таким чином уповільнюються рух коштів експортера, що впливає на його фінансовий стан, при цьому відсутні гарантії своєчасного отримання коштів за товар.

Стосовно розглянутих форм оплати, доцільно акцентувати увагу на те що головуючим фактором при проведенні розрахунків виступають товарні документи, оформлення яких повинно бути здійснено у відповідності з міжнародними нормами та правилами, бо у зворотному випадку такі документи виступають окремим джерелом ризику при здійсненні валютних розрахунків.

Окремим рядком можна визначити існуючий ризик неможливості зміни умов розрахунку за контрактом, а саме - переоформлення угоди з купівлі - продажу у бартерну та зворотно. Ризики такого виду можуть виникнути при зміні норм національного законодавства, що регламентує експорт чи імпорт товару, різких інфляційних процесах, політичних чи економічних кризах. Шляхами уникнення таких ризиків можуть розглядатись зазначення у тексті контракту зміни характеру угоди, тобто здійснювати розрахунки не у грошовій, а товарній формі та зворотно.

Окрім того, необхідно учасникам зовнішньоекономічної операції пам'ятати про наявність ризиків валюти платежів та розрізняти ризики несплати вартості товару від ризиків несвоєчасної оплати[20].

За даним розділу можна зробити наступний висновок, що ризик ЗЕД - це неповна відомість про ефективність операцій, які плануються та проводяться в процесі здійснення ЗЕД. Причини виникнення ризику за своєю природою можуть бути різноманітними і на виникнення ризику впливають багато факторів, які можна передбачити.

На сьогодні 80% суб'єктів господарської діяльності в країнах світового співтовариства здійснюють зовнішньо економічної операції.

До загальних причин виникнення ризиків ЗЕД належать постійна нестабільність економічних процесів в країнах світового співтовариства, недостатня кількість інформації про стан економіки країн світу, відсутність чітких цілей діяльності суб'єкта ЗЕД.

2. Процес управління ризиком ЗЕД

Можна виділити такі групи методів, спрямованих на зменшення можливих збитків, що викликані цими ризиками:

1. Страхування, тобто використання різних видів полісів, договорів страхування.

2. Хеджування як метод використання біржових фґючерсних контрактів і опціонів.

3. Застосування різних форм і методів розрахунково-кредитних відносин, що зводять до мінімуму ризик неплатежу за поставлені товари, або неотримання товарів протии їх сплати.

4. Аналіз і прогнозування конґюнктури (попиту, пропозиції, ціни) на зовнішньому ринку, планування і своєчасна розробка заходів з метою уникнути можливих збитків, викликаних несприятливими конґюнктурними змінами.

5. Інші методи.

Серед методів управління ризиками у ЗЕД значна увага приділяється страхуванню. Страхування зовнішньоекономічної діяльності підприємств - це міжнародні економічні відносини з захисту майнових інтересів субґєктів господарювання протягом періоду, в якому відбуваються певні події (страхові випадки), за рахунок майнових коштів, що формуються зі сплачених ними внесків (страхових премій). У процесі страхування зовнішньоекономічних відносин беруть участь два субґєкти: страхувальник та страховик[19].

Окрема галузь управління ризиками у ЗЕД повґязана з розрахунково-кредитними відносинами і передбачає використання досить значного розмаїття форм і методів. До основних із них відносять:

застосування безвідкличного підтвердженого документарного акредитива при розрахунках за постачання товару;

використання банківських гарантій (наприклад, ввалювання перевідних векселів - трат тощо).

Перевага цього механізму зниження ризиків - простота і доступність використання для учасників ЗЕД, недолік - порівняна дорожнеча такого типу банківських послуг.

Таким чином, сучасний рівень розвитку страхової, банківської і біржової справи у світі надає учасникам ЗЕД широкий вибір різних інструментів захисту від ризиків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Однак вони не в змозі забезпечити абсолютний захист від можливих ризиків, хоча і можуть істотно їх зменшити. Значною мірою ризики можна відвернути шляхом ефективного управління (наприклад, диверсифікацією діяльності тощо). Найбільший ефект може бути досягнутий за рахунок поєднання, комбінації різних методів управління ризиками: страхування, хеджування, застосування сучасних методів управління, форм і методів розрахунків у зовнішньоекономічних операціях.

Зовнішні ризики безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємства чи його партнерів. На їх рівень впливає велика кількість політичних, економічних, демографічних, соціальних, географічних та інших факторів.

Управління ризиком - процес ідентифікації, вибору та здійснення заходів, що застосовуються з метою зниження ризику.

Проблема урахування ризику в зовнішньоекономічній діяльності є актуальною для України як для країни з перехідною економікою, що характеризується нестабільністю економічного та політичного середовища, нестачею або недостовірністю статистичної інформації, прискореною трансформацією соціально-економічних процесів тощо[24].

Аналіз ризиків повинен охоплювати всі продукти, послуги та процеси банку і передбачати як якісну оцінку відповідних ризиків, так і, де можливо, оцінку їхніх кількісних параметрів. Керівництво банку повинно знати результати аналізу ризиків та враховувати їх в своїй роботі.

Аналіз ризиків - це безперервний процес, який відтак повинен враховувати:

- зміни внутрішніх та зовнішніх умов;

- нові продукти, послуги, процеси;

- плани на майбутнє.

В результаті аналізу ризиків можна дійти висновку, що ризики даного банку не відповідають - або перестали відповідати - обраним параметрам, або що обрані параметри ризиків не відповідають, або перестали відповідати завданням та стратегії банку. Може також виявитися, що організаційна структура і механізми контролю банку не узгоджуються зі змінами в параметрах ризиків. Тому оцінка ризиків повинна супроводжуватися можливим переглядом завдань, обраної стратегії та розробленої організаційної структури та механізмів контролю.

Аналіз ризиків може виявити ризики, які не були виявлені раніше та/або які не можна мінімізувати за допомогою відповідних процедур та заходів контролю. В такому разі банк має прийняти рішення щодо прийнятності таких ризиків та доцільності подальшого здійснення того виду діяльності, на якому ці ризики грунтуються.

Аналіз ризиків повинен проводитись або перевірятись фахівцями, не залежними від виконання функцій пов'язаних з комерційною та/або фінансовою діяльністю - тобто прийняттям ризиків.

Оцінка ризиків.

Ціль цього напрямку - розрахунок (оцінка) очікуваного в результаті конкретних подій рівня втрат на кожному конкретному підрозділі, ділянці, залежно від положення справ на ньому, суб'єктивних механізмів утворення втрат й очікуваної частоти виникнення ініціюючих їхніх подій.

Однією з важливих складових роботи на цьому напрямку є збір й аналіз даних по фактичної рисковости підприємства, по реально мали місце надзвичайним ситуаціям і збиткам. Ця інформація являє собою вихідні дані для різноманітних методик розрахунку (оцінки) ризиків: від наближеної, чисто статистичної АНАЛИТИКИ, до комплексного розрахунково-теоретичного комп'ютерного моделювання.