Управління ризиком та методи його зниження

Результат роботи із цього напрямку - число або значення ризиків (очікуваного рівня втрат певного виду) конкретного підприємства, на підставі якого страховик визначає свої, чисто страхові (фінансові) умови забезпечення захисту.

Вплив на ризик відбувається за допомогою трьох основних методів: зниження; передача; зберігання ризиків.

Контроль результатів.

На даному етапі на основі оцінки ризику, його аналізу, методів впливу на ризик та получених результатів розрахунку підбиваються підсумки на скільки суттєво знизиться ризик[10, 434-502c].

Сучасна діяльність підприємства зовнішньоекономічної діяльності пов'язана з ризиками пошкодження товару, можливість виникнення збитків, скорочення розміру прибутку, ризик невиконання умов контрокта іноземним партнером і так далі. Для того, щоб знизити або запобігти виникненню ризиків, необхідно управляти ними, вміти виявити загрозу ризику і зробити необхідні заходи, дії з метою зниження ризикової ситуації.

Отже управління ризиками грає велику роль в зовнішньоекономічній діяльності підприємства.

3. Методи зниження ризиків ЗЕД

3.1 Страхування ризиків

Один з ефективних методів зниження ризику експортно-імпортних операцій на підприємстві ЗЕД є страхування товару, відповідальності та інше.

На підставі узагальнення основних напрямків, використовуваних більшістю страховиків, пропонуємо алгоритм процесу організації страхування ризиків ЗЕД, що складає з наступних компонентів:

1. При розгляді заяви на страхування ризиків ЗЕД страховик організує до потенційного страхувальника інспекційний візит ризику-менеджера. Звичайно інспектор проводить від одного до декількох днів на виробничих, офісних, торговельних й інших площах страхувальника, оцінюючи встаткування, персонал, способи роботи й т. д. Нерідко страховою компанією направляється окремий фахівець (найчастіше психолог) для оцінки персоналу-ризику. Завданням інспекторів є написання докладних звітів для андеррайтера (фахівця страхової компанії по оцінці ризиків, відповідального за прийняття ризиків на страхування й установлення розмірів страхових премій), а також самого страхувальника й/або страхового брокера про первинну (але в жодному разі не поверхневої) оцінці ризику. Інспекторам бажано зустрітися з керівниками компанії й основних підрозділів, ознайомитися з документацією, що регламентує діяльність страхувальника, що підлягає страхуванню. При таких зустрічах розглядаються можливості виникнення збитків й їхнього подолання, обговорюються отримані відомості, даються рекомендації зі зниження ризиків.

У звіті звичайно представлена в систематизованому виді наступна інформація про ризикову ситуацію, характерної для конкретної компанії:

опис й оцінка процесу підлягаючому страхуванню діяльності;

опис й оцінка системи керування в компанії;

опис й оцінка систем безпеки й запобігання збитків, наявних у компанії;

схильність конкретної діяльності компанії різного роду небезпекам;

подробиці всіх відомих подій й їхніх наслідків, а також заявлених претензій, якщо такі мали місце;

статистика збитків по укладеним раніше договорах страхування різних видів;

опису сценаріїв, що приводять до збитків у результаті яких-небудь подій, і приблизна оцінка максимальних розмірів збитків;

рекомендації, спрямовані на зниження ризику;

інша достовірна й по можливості найбільш повна інформація, що стосується ризиків при здійсненні підлягаючому страхуванню діяльності.

2. Паспортизація страхувальника.

Ціль даного напрямку - підготовка найбільш точного й повного кількісного опису компанії для подальшої оцінки можливості виникнення ризикових ситуацій і прогнозування їхніх наслідків. Оскільки вони залежать від технологій, використовуваних у діяльності компанії, від способу її організації й ступеня організованості, від регіонів розміщення й каналів руху товарів, то такий опис містить у собі відомості про технічну систему (устаткування), системі менеджменту (правила, структура персоналу) і системі надзвичайного реагування (механізми й засоби дій у надзвичайних ситуаціях) компанії.

Всю сукупність відомостей про конкретний об'єкт страхування називають його «паспортом» (за рубежем - «регістром»). Обсяг паспорта, закріпленого за кожною конкретною компанією для цілей страхування досить великий. З іншого боку, багато хто його «сторінки» уже фактично заповнені відповідними службами компанії, зацікавленими в зборі відомостей певного характеру. Наприклад, сфера інтересів фінансового департаменту - структура керування майном, юридичного підрозділу - дотримання норм законодавства при здійсненні діяльності й т. д. Все це дозволяє налагодити конструктивну кооперацію служб компанії й страховика, оскільки більша частина цих даних необхідна як страхувальникові, так і страховикові.

3. Інвентаризація втрат.

Інвентаризація стосується механізмів і потенціалу втрат і збитків у результаті списку подій. Результат робіт у цьому напрямку - розробка конкретних алгоритмів розрахунку втрат у результаті конкретних несприятливих подій.

4. Оцінка ризиків.

Ціль цього напрямку - розрахунок (оцінка) очікуваного в результаті конкретних подій рівня втрат на кожному конкретному підрозділі, ділянці, залежно від положення справ на ньому, суб'єктивних механізмів утворення втрат й очікуваної частоти виникнення ініціюючих їхніх подій[22].

Однієї з важливих складові роботи на цьому напрямку є збір й аналіз даних по фактичної ризикованістю підприємства ЗЕД, по реально мали місце надзвичайні ситуації і збитки. Ця інформація являє собою вихідні дані для різноманітних методик розрахунку (оцінки) ризиків: від наближеної, чисто статистичної АНАЛИТИКИ, до комплексного розрахунково-теоретичного комп'ютерного моделювання.

Результат роботи із цього напрямку - число або значення ризиків (очікуваного рівня втрат певного виду) конкретного підприємства, на підставі якого страховик визначає свої, чисто страхові (фінансові) умови забезпечення захисту.

5. Створення системи страхового захисту є проміжним підсумком всієї попередньої роботи. Система, що складається з певним чином оформлених страхових відносин (один, але частіше кілька договорів страхування) між підприємством і страховою компанією, повинна відповідати наступним вимогам:

бути вигідної страхувальникові, забезпечуючи його фінансову безпеку при виникненні надзвичайних ситуацій на прийнятних, що влаштовують його умовах;

бути заснованої на реально врахованих і розрахованих значеннях ризиків у діяльності страхувальника, повністю враховувати всі його специфічні особливості;

повністю відповідати взятому страховою компанією обсягу страхової відповідальності.

6. Урегулювання страхових випадків.

Розглянемо ситуацію, коли у вже застрахованій діяльності наступила надзвичайна ситуація - страховий випадок. Крім прямих збитків, зв'язаних зі страховим випадком, а також неотримання наміченого прибутку, виникають, також складності іншого характеру, такі як:

- колосальне психологічне навантаження на персонал (виникають маса незапланованих термінових справ, підвищене увага з боку керівництва, вищих органів, а також, можливо, засобів масової інформації) ;

- необхідність у невідкладному прийнятті рішень про переорієнтацію виробництва на іншу продукцію, про реалізації запасів готової продукції іншим покупцям уже, відповідно, на інших умовах;

- можлива сплата неустойок, якщо в первісній угоді брали участь інші контрагенти;

- можливі витрати на організацію доставки вже відвантаженої, але не оплаченої продукції назад на склад і пов'язані із цим додаткові митні витрати, витрати часу й зусиль персоналу;

Ціль страховика в цьому випадку складається в очищенні, витягу із загального кола виникаючих у страхувальника в результаті настання страхового випадку проблем фінансової їхньої частини й забезпеченні захисту фінансового благополуччя страхувальника строго відповідно до умов договору страхування. Для цього страхувальник одним з обговорених у договорі страхування способів сповіщає страховика про надзвичайну ситуацію, що наступила, а також робить ідентифікацію (експертизу) її як страхового випадку.

Іншими словами, фіксується та, що трапилась подія є саме такий випадок, відповідальність за наслідки якого прийняла на себе страхова компанія; визначається величина втрат по видах, обговореним у договорі страхування. При цьому страховик виплачує страхувальникові страхове відшкодування в розмірі певних експертизою втрат й у порядку й у строки, обговорені всі тим же договором страхування. Важливою особливістю технології забезпечення фінансової безпеки страхувальника є те, що всі експертизи страхових випадків, що ініціюють втрати, а також самих втрат здійснюються на об'єктивній основі при спільній участі страховика й страхувальника. Всі процедури обговорюються заздалегідь у договорі страхування на рівні комп'ютерних систем паспортизації страхувальника, інвентаризації втрат й оцінки ризику[20].

7. Програма зниження позапланових втрат.

З моменту початку страхування як такого відношення страхувальника й страхової компанії переходять у нову фазу, основною характеристикою якої є всебічний контроль над підприємницькими ризиками в застрахованій діяльності страхувальника, а також робота зі зниження позапланових втрат і підвищенню ступеня їхнього заповнення за рахунок функціонування системи страхового захисту.

Адекватним рішенням проблеми зниження позапланових втрат й одночасного якісного й кількісного підвищення їх поповнення в безперервному процесі діяльності страхувальника, є 100-процентний «переклад» раптових і значних витрат по покриттю надзвичайних збитків у розряд планових страхових платежів.

Досягнення всіх перерахованих цілей вимагає розробки й реалізації спеціальної, унікальної системи менеджменту, що забезпечує керування ризиками складних виробничо-технологічних і договорно-посреднических систем за допомогою фінансових важелів. У практиці сучасного закордонного страхування таку систему називають «всебічним контролем над ризиками» (total/comprehensіve/thorough rіsk management) [21].

3.2 Хеджування

Хеджування - це метод страхування ризиків. Як страхування за контрактом ризиків від несприятливих змін цін на будь-які товарно-матеріальні цінності. Контракт на страхування називається хедж. Існують дві операції хеджування: на підвищення, на зниження. Хеджування на підвищення, або хеджування покупкою, являє собою біржову операцію по покупці термінових контрактів або опціонів. Хедж на підвищення застосовується в тих випадках, коли необхідно застрахуватися від можливого підвищення цін (курсів) у майбутньому. Він дозволяє встановити покупну ціну набагато раніше, ніж був придбаний реальний товар. Хеджування на зниження, або хеджування продажем - це біржова операція із продажем термінового контракту. Хеджер, що здійснює хеджируванння на зниження, припускає здійснити в майбутньому продаж товару, і тому, продаючи на біржі терміновий контракт або опціон, він страхує себе від можливого зниження цін у майбутньому[11, 257-264c].

Хеджування на зниження, або хеджування продажем - це біржова операція із продажем термінового контракту. Хеджер, що здійснює хеджування на зниження, припускає здійснити в майбутньому продаж товару, і тому, продаючи на біржі терміновий контракт або опціон, він страхує себе від можливого зниження цін у майбутньому.

Існують наступні типи хеджування:

1) Класичне (чисте) хеджування

Хеджування шляхом заняття протилежних позицій на ринку реального товару і ф'ючерсному. Перший вид хеджування, який застосовувався торговцями сільськогосподарської продукції в Чикаго (США).

2) Повне і часткове хеджування

Повне хеджування передбачає страхування ризиків на ф'ючерсному ринку на повну суму операції. Даний вигляд хеджування повністю виключає можливі втрати, пов'язані з ціновими ризиками. Часткове хеджування страхує лише частина реальної операції.

3) Передбачаюче хеджування.

Передбачаюче хеджування передбачає покупку або продаж термінового контракту задовго до укладення оборудки на ринку реального товару. У період між укладенням оборудки на терміновому ринку і укладенням оборудки на ринку реального товару ф'ючерсний контракт служить замінником реального договору на постачання товару. Також передбачаюче хеджування може застосовуватися і шляхом покупки або продажу термінового поставного товару і його подальшого виконання через біржу. Даний вигляд хеджування найбільш часто зустрічається на ринку акцій.

4) Селективне хеджування

Селективне хеджування характеризується тим, що операції на ф'ючерсному ринку і на ринку реальних товарів розрізняються за об'ємом і часу висновку.

5) Перехресне хеджування.

Перехресне хеджування характеризується тим, що на ф'ючерсному ринку здійснюється операція з контрактом не на базовий актив ринку реального товару, а на інший фінансовий інструмент. Наприклад, на реальному ринку здійснюється операція з акцією, а на ф'ючерсному ринку з ф'ючерсом на біржовий індекс[13, 354-376c].

3.3 Інші методи зниження ризику

Характеристика інших методів зниження ризиків ЗЕД включає:

Зменшення ризиків - це прийняття рішень, які дають змогу знизити рівень витрат від прийнятих ризиків.

Передача ризиків означає, що підприємство передає відповідальність за ризики своєму партнеру або третій особі.

Виключення ризиків - це відмова від здійснення будь-яких дій, пов'язаних з можливістю появи ризиків у ЗЕД.

Прийняття ризиків означає, що підприємство бере на себе відповідальність за проведення зовнішньоекономічної операції та ризики, пов'язані з нею[9, 255-285c].

Для зменшення ризиків за укладеними зовнішньоекономічними контрактами слід попередньо перевірити потенційного партнера. З цією метою пропонується оцінити ефективність його функціонування. Керуючись інформацією про потенційного партнера, можна зробити конкретні висновки щодо його надійності та платоспроможності. Якщо підприємство задовольняє потенційний партнер, то перед ним стоїть питання укладення зовнішньоекономічної угоди з мінімізацією можливих ризиків, використовуючи всі можливі застереження. Так, ризику невиконання партнером зобов'язань за контрактом можна уникнути за рахунок:

- укладення договору про наміри, де оговорюється строк, протягом якого сторони можуть внести зміни;

- відображення в договорі намірів щодо матеріальної відповідальності за відмову від підписання контракту;

- відображення умови про розгляд можливих суперечок через арбітражний суд;

- відображення в контракті умови про штрафні санкції за невиконання будь-якого зобов'язання за контрактом;

- відображення в контракті умови про виникнення можливих форс-мажорних обставин.

Для подолання загрози неплатоспроможності партнера використовують такі інструменти:

- передбачення умови про чинність контракту після надходження коштів на розрахунковий рахунок виконавця;

- передача права власності замовнику після повної сплати вартості товару (послуги) ;

- використання послуг банку щодо акредитивної форми розрахунків;

- укладення угоди з банком на факторингове обслуговування можливої дебіторської заборгованості[23].

Кожне підприємство зовнішньоекономічної діяльності самостійно проводить аналіз ризиків ЗЕД і само приймає рішення з приводу зниження ризиків.

Існує безліч методів зниження ризиків ЗЕД. Найпоширеніший і ефективніший метод зниження експортно-імпортних ризиків є страхування, а також хеджування.

Хеджування є одним з методів страхування ризиків від несприятливих змін цін на товарно-матеріальні цінності.

Висновки

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств в країнах з нестабільною економічною ситуацією, країнах з перехідною економікою, країнах, що розвиваються, схильна до виникнення ризиків ЗЕД. Тому підприємствам ЗЕД необхідно оцінювати можливі ризики і приймати необхідні заходи по їх зниженню.

Ризики присутні у кожній сфері діяльності і практично на кожному етапі виконання чи реалізації цієї діяльності. Таким чином, визначення і моделювання можливих ризиків ЗЕД і, відповідно, їх врахування при плануванні діяльності та управління ними відіграє надзвичайно вагоме значення. Кожне врахування ризиків знижує ефективність діяльності, оскільки його прогнозування вимагає виконання дій в резервних варіантах, але недооцінка чи нехтування ними можуть спричинити повний провал.

Різноманітність думок про суть ризику ЗЕД пояснюється, зокрема, багатоаспектністю цього явища, а також практично повним його ігноруванням у чинному законодавстві, надто обмеженим застосуванням у реальній економічній практиці й управлінській діяльності. Це пояснюється тим, що ризик - дуже складне явище, яке має безліч відмінних одна від одної, а іноді й протилежних реальних основ.

В світовій практиці врахування ризиків в зовнішньоекономічній діяльності має дуже важливе значення, оскільки майже 40% комерційних операцій закінчуються невдачею через недостатнє врахування та управління ризиками [8].

До загальних причин виникнення такого роду ризиків відносять постійну нестабільність економічних процесів в країнах світового співтовариства, недостатню кількість інформації про стан економіки країн світу, відсутність чітких цілей діяльності суб'єкта ЗЕД тощо.

Рівень ризиків в зовнішньоекономічній діяльності може змінюватися. На зростання ризиків впливають: раптове виникнення проблем (виробничих, політичних, соціальних), неправельність виконання поставлених задач у зв'язку зі змінами обставин, недосконале законодавство, відсутність необхідної інформації.

Кожне підприємство зовнішньоекономічної діяльності самостійно проводить аналіз ризиків ЗЕД і само приймає рішення з приводу зниження ризиків.

Існує безліч методів зниження ризиків ЗЕД. Найпоширеніший і ефективніший метод зниження експортно-імпортних ризиків є страхування, а також хеджування.

Хеджування є одним з методів страхування ризиків від несприятливих змін цін на товарно-матеріальні цінності

Список використаних джерел

1. Закон України про зовнішньоекономічну діяльність // Зовнішньоекономічна діяльність. Зб. Нормат. Актів. - К. : «Торговий дім», 1992. - С. 3-34.

2. Внешнеэкономическая деятельность / Под ред. Проф. Макогона Ю. В. - Донецк: Регион, 1998. - 290 с.

3. Веснін О. Б. Управление международным сотрудничеством: Монография. К. : МАУП. 1999. - 168 с.

4. Хміль О. И., Полянова Т. Н., Саркисов С. В. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. пособие. - М. : Дело, 2001. - 320 с.

5. Бутінець Ф. Ф. Регулирование Внешнеэкономической деятельности в Украине: Практ. пособие. - К. : СПЛАЙН, 2002. - 220 с.

6. Андрушків И. Т., Балобанов А. И. Внешнеэкономические связи: Учеб. Пособие. - М. : Финансы и статистика, 1998. - 512 с.

7. Внешнеэкономическая деятельность предприятия / Под ред. Проф. Л. Е. Стровского. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : ЮНИТИ, 1999. -823 с.

8. Дроздова Г. М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльністі: Навч. посібник. - К. : ЦУП, 2002. - 172 с.

9. Осовська Г. В. Основи менеджменту: Навч. посібник, для студентів вищих навчальних закладів. - К. : «Кондор», 2003. - 556 с.

10. Виханский О. С., Наумов А. И. Менеджмент: Учебник. - 3-е изд. - М. : Гардерики, 2001. - 528 с.

11. Тарасюк Г. М, Шваб Л. І, Планування діяльності підприємства: Підручник. - К. : ВД «Професіонал», 2004. - 421 с.

12. Захарченко В. И. Менеджмент внешнеєкономической деятельности: Учебное пособие. - ООО «Одиссей» - 2003. - 384 с.

13. Управління зовнішньоекономічної діяльністю: Навч. посібник / Під заг. ред. А. І Кредісова / Пер. з рос. - К., 2000. - 448 с.

14. Стадник В. В., Йоха М. А. Менеджмент: посібник. К. : Академвидав, 2003, - 235 с.

15. Міжнародний менеджмент: консп. лекц. / Г. В Амеліна. - Алчевськ: ДонДТУ, 2006. - 129 с.

16. Международные экономические отношения. Буглай В. Б., Ливенцев Н. Н, Москва, «Финансы и статистика» 2000.

17. Международній менеджмент / Под. ред. Пивоварова С. Є., Тарасенко Л. С., Майзеля А. И. - Спб: Питер 2001. - 576 с.

18. Рум'янцев А. П., Рум'янцева Н. С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник. - К. : Центр навчальної літератури, 2004. - 377 с.

19. http://www.vedomosti.ru/newspaper/article/2004/01/21/71299

20. http://www.cofe.ru/finance/russian/16/27.HTM

21. http://www.ref.by/refs/1/28948/1.html

22. http://www.rusnauka.com/2_KAND_2008/Economics/25818.doc.htm

23. http://referats.qip.ru/referats/preview/92498/

24. http://links.dir.com.ua/linkinfo_5218.html

Размещено на Allbest.ru