Форми управління попитом і пропозицією на ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі

Кафедра економічної теорії та міжнародної економіки

Курсова робота

Форми управління попитом і пропозицією на ринку

Харків 2014



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ НА РИНКУ

1.1 Теоретичне обґрунтування «попиту і пропозиції» як основних економічних категорій

1.2 Фактори, що впливають і формують попит і пропозицію на ринку

1.3 Еластичність попиту і пропозиції

РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ УПРАВЛІННЯ ПОПИТОМ І ПРОПОЗИЦІЄЮ НА РИНКУ

2.1 Причини жорсткості цін

2.2 Рівновага сукупного попиту і пропозиції

2.3 Механізм формування ринкової ціни в концепції Альфреда Маршалла теорема Павутини

РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ ФОРМУВАНННЯ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ НА СУЧАСНОМУ РИНКУ УКРАЇНИ

3.1 Характеристика формування попиту та пропозиції на українському ринку

3.2 Модель урівноваження попиту і пропозиції на українському ринку

3.3 Аналіз впливу функціонування імпортних товарів на ринку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Попит і пропозиція є невід'ємними категоріями ринкової організації господарювання, що виражають об'єктивні економічні відносини товарного виробництва. 3 розвитком суспільної організації товарного виробництва і змінами в системі господарювання змінюються конкретні способи мікро- і макроекономічного регулювання попиту і пропозиції. Незмінним залишається загальноекономічний зміст цих категорій ринкової економіки. Пропозиція представлена результатами господарської діяльності (виробництва), що набувають товарного вигляду і можуть бути доставлені на ринок у певному обсязі і в певний час. Як функція і результат товарного виробництва пропозиція представлена відповідними суб'єктами -- продавцями. Еволюція товарного виробництва і розвиток суспільного поділу праці зумовили переміщення функції реалізації товарів та послуг на ринку від безпосереднього виробника до торгівлі. Вплив цієї функції на стан пропозиції може бути вагомим, але вирішальною передумовою ринкової пропозиції залишається обсяг виробництва. Розбіжність у кількісній визначеності виробництва певних продуктів чи послуг та пропозиції їх може зумовлюватися відставанням у розвитку виробничої інфраструктури, що відповідає за своєчасну появу результатів виробництва на ринку (транспорт, зв'язок, заготівля). Іншою причиною можуть бути технологічні та організаційно-економічні порушення, що призводять до невідповідності споживчих якостей вироблюваної продукції чи послуг існуючому попиту.

Будь-який ринок , незалежно від його конкретного виду , базується на трьох основних елементах : ціні , попиті і пропозиції , конкуренції. Дані інструменти сприяють встановленню рівноваги на ринку.

Ринок - це інструмент , або механізм , що зводить разом покупців ( пред'явників попиту) і продавців ( постачальників) окремих товарів і послуг. Стан ринку визначається співвідношенням величини попиту і пропозиції . Щоб зрозуміти ринкову економіку у всій її повноті , необхідно добре засвоїти два фундаментальних поняття: попит і пропозиція.

Попит і пропозиція - взаємозалежні елементи ринкового механізму , де попит визначається платоспроможною потребою покупців (споживачів) , а пропозиція - сукупністю товарів , запропонованих продавцями ( виробниками ) ; співвідношення між ними складається в назад пропорційну залежність , визначаючи відповідні зміни в рівні цін на товари .

Задача цієї роботи полягає в тому, щоб по можливості більш повно розкрити теми і проблеми, зв'язані з попитом і пропозицією, пояснити їх основні закони і показати їхнє застосування на прикладах, також показати те, що попит визначає сукупну суспільну чи ринкову потребу в товарах (послугах), яка зумовлена платоспроможністю і виражена в грошовій формі;

попит завжди конкретно визначений, має властивість динамічно змінюватись під впливом ряду факторів. Розглянемо принципові моменти, що уточнюють поняття економічного змісту попиту. По-перше, останній тісно пов'язаний з реальними суспільними потребами, але не збігається з їхньою кількісною визначеністю. По-друге, попит залежить від платоспроможності покупців, тобто від забезпеченості потенційної потреби в товарах і послугах грошовим покриттям. Суб'єктом вивчення попиту і пропозиції є сфера споживання (виробничого чи особистого) і представленим на ринку покупцем; об'єктами можуть бути будь-які об'єкти ринкових відносин, що мають вартісну оцінку і певну корисність для споживання. Мета даної курсової роботи - розгляд законів попиту та пропозиції з позицій економічної теорії та в їх взаємодії.

Відповідно до мети в роботі поставлені наступні завдання:

- Розглянути теоретичні поняття попиту та пропозиції;

- Розкрити основні впливають фактори і закони попиту та пропозиції;

- Розкрити механізм формування ринкової ціни в концепції Альфреда Маршалла.

попит пропозиція ціна ринковий

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ НА РИНКУ

1.1 Теоретичне обґрунтування «попиту і пропозиції» як основних економічних категорій

Модель економічного кругообігу дає загальне уявлення про економічну рівновагу. Тому вона не може відповісти на питання, яким чином ринковий механізм забезпечує цю рівновагу. Щоб відповісти на це запитання потрібно уявити все виробництво товарів та послуг як один сукупний товар, тобто як реальний ВВП (національний продукт) і розглянути такі категорії, як сукупний попит і сукупна пропозиція. Сукупний попит - це реальний обсяг національного продукту, який економіка має намір закупити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб. У грошовій (номінальній) формі сукупний попит визначається сукупними витратами економіки на закупівлю товарів та послуг, які складаються із споживчих витрат, валових інвестицій, державних закупок і чистого експорту. Закон попиту -- величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару. Математично це означає, що між величиною попиту і ціною існує обернено пропорційна залежність (проте не обов'язково у вигляді гіперболічно представлено формулою

y=a/x).

Природа закону попиту не складна. Якщо у покупця є певна сума грошей на придбання даного товару, то він зможе купити тим менше товару, що більша ціна і навпаки. Звичайно, реальна картина набагато складніша, оскільки покупець може залучити додаткові кошти, придбати замість даного товару інший -- товар субститут. Але в цілому закон попиту відображає головну тенденцію -- згортання об'єму закупівель зі зростанням цін на товар в умовах, коли грошові можливості покупця обмежені певною межею. Еластичність попиту -- це показник, що виражає коливання сукупного попиту, викликані пониженням цін на товари і послуги. Еластичним називається попит, що сформувався за умови, що зміна його об'єму (у %) перевищує відсотковий вираз зниження цін: Ed>1.Якщо показники падіння цін і збільшення попиту виражені у відсотках, рівні, тобто зростання об'єму попиту лише компенсує зниження рівня цін, то еластичність попиту рівна одиниці: Ed=1.У разі, коли ступінь пониження цін перевищує показник попиту на товари і послуги, попит нееластичний: Ed<1. Отже, еластичність попиту - показник ступеня чутливості (реакції) споживачів до змін ціни товару. Еластичність попиту може бути пов'язана не тільки із зміною ціни на товар, але і зі зміною доходу споживачів. Тому розрізняють еластичність попиту за ціною та еластичність попиту по доходах. Є і попит з одиничною еластичністю. Це ситуація, за якої і дохід, і величина попиту змінюються на однаковий відсоток, отже загальний дохід залишається постійним у міру зміни ціни.

Реакція споживачів на зміну ціни товару може бути сильною, слабкою, нейтральною. Кожен з них породжує відповідний попит: еластичний, нееластичний, одиничний. Можливі варіанти, коли попит виявляється абсолютно еластичним або абсолютно нееластичним. Еластичність попиту вимірюється кількісно через коефіцієнт еластичності за формулою:

Ko -- коефіцієнт еластичності попиту

Q -- відсоток зміни кількості продажів

P -- відсоток зміни ціни

Як правило, існують товари з різною еластичністю за ціною. Зокрема, хліб та сіль є прикладами нееластичного попиту. Підвищення або зниження на них цін в цілому не впливає на кількість їх споживання.

Знання ступеня еластичності попиту на товар має велике практичне значення. Так, наприклад, продавці товару з високою еластичністю попиту можуть піти на зниження ціни з метою різко збільшити об'єм продажів і отримати прибуток більший, ніж якби ціна товару була вища. ля товарів з низькою еластичністю попиту подібна цінова практика неприйнятна -- при зниженні ціни об'єм продажів зміниться слабо і не компенсує упущену вигоду. За наявності великої кількості продавців попит на будь-який товар буде еластичним, бо навіть незначне підвищення ціни одним з конкурентів примусить споживачів звертатись за покупкою до інших продавців, що пропонують цей же товар дешевше.

Крива попиту: Р -- це ціна, Q -- кількість пропозицію

Крива попиту -- відношення між ринковою ціною товару і грошовим виразом попиту на неї. Крива попиту показує вірогідну кількість товару, який вдається продати за певний час по цінах даного рівня. Що еластичніший попит, то вища ціна може бути встановлена на товар. Еластичність попиту -- це реакція ринку на відсутність товару, можливість його заміни, ціну конкурентів, пониження цін, небажання покупців міняти свої споживчі звички і шукати дешевші товари, підвищення якості товарів, природне зростання інфляції і на інші чинники.

Сукупна пропозиція характеризує можливість і бажання продавця (виробника) пропонувати свої товари для реалізації її на ринку за певними цінами. Таке визначення змальовує пропозицію і відображає її суть з якісного боку. У кількісному плані пропозиція характеризується своєю величиною та об'ємом. Об'єм, величина пропозиції -- це кількість продукту (товару, послуг), яка продавець (виробник) бажає, може і здатний у відповідності з наявністю або продуктивними можливостями запропонувати для продажу на ринку протягом деякого періоду часу за певної ціни. Як і об'єм попиту, величина пропозиції залежить не тільки від ціни, але і від ряду нецінових чинників, включаючи виробничі можливості, стан технології, ресурсне забезпечення, рівень цін на інші товари, інфляційні очікування. Закон пропозиції -- при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар. Зростання величини пропозиції товару при збільшенні його ціни обумовлене в загальному випадку тією обставиною, що при незмінних витратах, витрати виробництва одиниці товару із збільшенням ціни росте прибуток і виробникові (продавцеві) стає вигідним продати більше товару. Реальна картина на ринку складніше за цю просту схему, але виражена у ній тенденція має місце. Еластичність пропозиції -- показник, що відтворює зміни сукупної пропозиції, які відбуваються у зв'язку із зростанням цін. У випадку, коли збільшення пропозиції перевершує зростання цін, останнє характеризується як еластичне (еластичність пропозиції більше одиниці -- E>1). Якщо приріст пропозиції дорівнює приросту цін, пропозиція називається одиничною, а показник еластичності дорівнює одиниці (E=1). Коли приріст пропозиції менше приросту цін, формується так звана нееластична пропозиція (еластичність пропозиції менше одиниці -- E<1). Таким чином, еластичність пропозиції характеризує чутливість (реакція) пропозиції товарів на зміни їх цін. Еластичність пропозиції обчислюється через коефіцієнт еластичності пропозиції за формулою:



Km - коефіцієнт еластичності пропозиції

G -- відсоток зміни кількості пропонованого товару

F -- відсоток зміни ціни

Еластичність пропозиції залежить від таких чинників, як особливість виробничого процесу, час виготовлення продукту і особливість його до тривалого зберігання. Особливості виробничого процесу дозволяють виробникові розширити виробництво товару при підвищенні ціни, а при пониженні його ціни переходить на випуск іншої продукції. Пропозиція такого товару є еластичною. Еластичність пропозиції залежить і від часового чинника, коли виробник не в змозі швидко реагувати на зміни ціни, оскільки для додаткового виробництва товару необхідний значний час. Наприклад, збільшити виробництво автомобілів за тиждень практично неможливо, хоча ціна на них може зрости в багато разів. У таких випадках пропозиція є нееластичною. Для товару, який не може зберігається тривалий час (наприклад, продукти, що швидко псуються), еластичність пропозиції буде низькою.

Багато економістів виділяють такі фактори, що змінюють пропозицію:

· Зміни в собівартості виробництва за рахунок цін на ресурси, зміни податків і дотацій, досягнень науки і техніки, нових технологій. Зниження собівартості дозволяє виробникові доставити на ринок більше товарів. Зростання собівартості призводить до протилежного результату -- пропозиція знижується;

· Зміни цін на інші товари, зокрема на товари субститути;

· Індивідуальні смаки споживачів;

· Перспективні очікування виробників. При прогнозах щодо зростання цін в майбутньому виробники можуть скоротити пропозицію, щоб незабаром продати товар за вищою ціною, і навпаки, очікування падіння цін змушує виробників позбавитись товару якнайскоріше, щоб не зазнати збитків в майбутньому;

· Кількість товаровиробників безпосередньо впливає на пропозицію, оскільки чим більше постачальників товарів, тим вище пропозиція і навпаки, при зменшенні числа виробників різко скорочується пропозиція.

Крива пропозиції: Р -- це ціна, Q -- кількість пропозицію

Графік пропозиції (крива пропозиції) показує співвідношення між ринковими цінами і кількістю товарів, які виробники бажають запропонувати.Основний чинник, що впливає на рух кривої пропозиції -- це витрати виробництва. Як відомо товари, виготовляються фірмами заради прибутку. Наприклад, фірми вирощують пшеницю. Вони вирощують пшениці більше, тому що на даний момент пшеницю вигідно продати, ніж іншу культуру. І навпаки.Основний чинник, що впливає на рух кривої пропозиції -- це технічний прогрес. Новий посівний матеріал, більш ефективніший трактор, краща комп'ютерна програма сівозміни -- все це дозволяє фермерові понизити витрати виробництва і змінити пропозицію свого товару. Виробничі витрати -- ключовий елемент довготривалої дії на «криву пропозиції».



Ціна та поведінка ринку

Конкретні параметри операцій залежать не тільки від співвідношення сил суб'єктів даного ринку, але і від багатьох інших чинників, наприклад, від рівня інформованості учасників або ступені залученості в ринкові відносини. Такі ситуації типові для ринків країн з перехідною економікою, або відчутною ринковою владою, що дозволяє проводити дискримінацію покупця. Збіг цін і об'ємів попиту і пропозиції, що досягається при цьому, навряд чи можна назвати стійким, оскільки принаймні в однієї з сторін операції тут в наявності стимул змінити положення, що утворилося. Такий стан ринку можливий коли його кон'юнктура характеризується на графіці точкою Е (рівновага), що лежить на перетині кривих попиту і пропозиції. Тоді при даній кількості товару Q* максимальна ціна, за якої можуть собі дозволити придбати його покупці (ціна попиту PD ), співпаде з ціною, мінімально прийнятною для продавців (ціна пропозиції PS ), що і означатиме встановлення на даному ринку єдиної стійкої рівноважної ціни P* , за якої і продаватиметься й купуватиметься рівноважна кількість товару Q* .

У аналітичному вигляді, використовуючи зворотні функції попиту і пропозиції, це можна записати так:

Важливо відзначити, що при цьому ні у тієї, ні у іншої сторони не буде бажання змінити дану ситуацію: спад цін нижче рівноважної стане невигідно не тільки продавцям, але і покупцям, оскільки скоротить кількість пропонованого товару, а зростання ціни вище за рівноважний рівень не влаштує ні покупців, ні продавців, оскільки зменшить об'єм товару, що є об'єктом купівлі. Виходить, що при вказаних відхиленнях ціни від рівноважного значення в самій ринковій системі виникнуть сили, що повертатимуть її до первинного стану.

Переміщення кривої попиту

Переміщення попиту - змінює ціну та кількість товару D1 - стара крива попиту D2 - нова крива попиту S - крива пропозиції

Як вже вказувалося, на попит впливає і ряд нецінових факторів, багато яких отримують ефект за досить довгий час порівняно з часом всановлення рівноваги. Коли число людей, що бажають придбати будь-який товар зростає, кількість товару, який буде проданий за тією ж самою ціною прагнутиме зрости. Збільшення попиту через нецінові фактори може бути представлена графічно як переміщення кривої попиту вправо, що вказує на більший попит для кожної ціни, на зображення від початкової кривої D1 до нової кривої D2. Цей процес підніміть рівноважну ціну з P1 до P2 та рівноважну кількість товару на ринку з Q1 до Q2. У цій ситуації ми говоримо, що мало місце зростання попиту, який викликав розширення постачання.З іншого боку, якщо попит зменшується, трапляється протилежний результат. Якщо початкова крива попиту D2, а потім зменшується до D1, ціна зменшиться, і необхідна кількість товару також зменшиться - викликається скорочення в постачанні. Відмітьте, що це виключно ефект змін у попиті. Кількість, що забезпечується за кожною ціною, така ж сама як і до переміщення попиту. Причина зміни ціни в тому, що рівноважна кількість і ціна змінюється, якщо змінюється попит.

1.2 Фактори, що впливають і формують попит і пропозицію на ринку

На попит впливає ряд факторів. Вони поділяються на цінові і нецінові фактори. о цінових факторів, які впливають на сукупний попит, належать:

1. Ефект процентної ставки. Він полягає в тому, що підвищення процентної ставки на гроші призводить до скорочення сукупного попиту. Механізм впливу полягає в тому, що підвищення цін на товари збільшують витрати споживачів і підприємців, а отже, їм потрібно більше грошей для придбання товарів і виплати заробітної плати. Відповідно зростає попит на гроші, підвищується процент за кредит. Якщо процентна ставка буде вищою, ніж очікуваний прибуток від купівлі інвестиційних товарів, то виробництво буде скорочуватися, тобто сукупний попит зменшиться.

2. Ефект багатства, або реальних касових залишків. При підвищенні цін реальна вартість (купівельна спроможність) накопичених фінансових активів, особливо з фіксованою грошовою вартістю (строкових рахунків або облігацій), зменшиться. Це означає, що населення реально стає біднішим, менше купує товарів національного виробництва, сукупний попит падає.

3. Ефект імпортних купівель. Підвищення цін в країні призведе до зростання купівлі імпортних товарів і зменшення експорту за кордон, що вплине на обсяг національного виробництва і рівень сукупного попиту. Під дією цінових факторів сукупний попит змінюється за кривою АД. Таким чином, підвищення рівня цін веде до зменшення сукупного попиту і навпаки. Існують також нецінові фактори, які впливають на сукупний попит.

До них належать:

1. Зміни в споживчих витратах: добробут населення; очікування споживача; заборгованість споживача; податки.

2. Зміни в інвестиційних витратах: процентні ставки (за рахунок інших факторів, крім зміни рівня цін); очікувані прогнозні прибутки від інвестицій; податки з підприємств; технологія (нові технології вимагають збільшення інвестицій); надлишкові потужності.

3. Зміни в державних витратах.

4. Зміни у витратах на чистий обсяг експорту: національний доход у закордонних країнах-імпортерах вітчизняної продукції; валютні курси (падіння курсу національної валюти призводить до зростання імпорту і навпаки). Під дією нецінових факторів крива сукупного попиту АД (рис. 1.1) переміщується праворуч вгору, якщо попит збільшується (АД > АД1); ліворуч вниз, якщо попит зменшується (крива АД 2).

Рис. 1.1 Вплив нецінових факторів на сукупний попит

На сукупну пропозицію впливає ряд факторів, які поділяються на цінові та нецінові. До цінових факторів належать:

1) зміна процентної ставки;

2) зміна рівня цін. До нецінових факторів належать:

1) зміна економічних правових норм: податки з підприємств та субсидії; державне регулювання;

2) зміни цін на ресурси (наявність власних ресурсів; ціни на імпортні ресурси; співвідношення на ринку національних та імпортних ресурсів);

3) зміни в продуктивності праці. Під впливом нецінових факторів крива сукупної пропозиції (рис. 1.2) переміщується: ліворуч вгору, якщо сукупна пропозиція спадає внаслідок збільшення витрат виробництва (АS > АS1); праворуч вниз, якщо сукупна пропозиція зростає (АS > АS1);

Рис. 1.2 Вплив нецінових факторів на сукупну пропозицію

Вирішальними і для попиту, і для пропозиції с економічні та соціальні фактори. Це пояснюється сталими особливостями формування виробничих і соціальних відносин у сфері виробництва й обігу. Якщо для ринкового попиту визначальними економічними факторами є базовий рівень розвитку потреб і задоволення їх, рівень доходів, принципи їх розподілу та структура цін, то пропозиція найчутливіше реагує на зниження витрат виробництва. Це передусім рівень автоматизації, механізації та комп'ютеризації процесів.

1.3 Еластичність попиту і пропозиції.

Відносна самостійність попиту та пропозиції дає можливість побудувати окремі графіки їхнього руху.Графік попиту ілюструє відому емпіричну залежність: якщо ціна товару на ринку має тенденцію до зниження, то попит на цей товар зростатиме, і навпаки. Вона виконується за умови абстрагування від дії інших факторів та вільного, не обмеженого адміністративними рамками, ціноформування.Розглянемо приклад зміни відповідних значень ринкової ціни і попиту, скажімо, на продукт N (рис. 1, табл. 1).

Рис.1.3 Графік обсягу попиту Графік обсягу пропозиції

Побудувавши графік, де на вертикальній осі відкладено значення ринкової ціни, а на горизонтальній -- кількісне вираження попиту (обсяг), отримаємо криву попиту з відповідними точками А, Б, В, Г, Д. Вони показують максимальний попит на продукт N при відповідному фіксованому рівні ціни на нього. Так, в точці Б при ціні 600 г. о./т максимальна платоспроможна потреба на ринку становитиме 9 тис. т продукту N.Крива попиту ДД розташовується зліва направо як знижувальна крива, тобто має нахил з північного заходу на південний схід. Кожна точка, що лежить на кривій попиту, фіксує кількісну визначеність попиту залежно від зміни ціни. Нахил кривої та конфігурація її ілюструють еластичність попиту. Наближення кривої до вертикальної прямої означає досить мляву реакцію споживача на відхилення цін. Полога крива, навпаки, вказує на досить активну зміну попиту при навіть незначному підвищенні або зниженні ціни. Цінову еластичність попиту можна визначити як ступінь чутливості споживача на зміну ринкової ціни товару чи послуги. Кількісним виміром еластичності може бути співвідношення відсоткового вираження кількісної зміни попиту до відсоткового вираження зміни ціни. Крім випадків еластичного попиту (полога крива) і нееластичного попиту (крива, що стрімко йде вгору), в теорії виділяється випадок одиничного еластичного попиту, що фіксує пропорційну залежність зміни обсягу попиту відповідно до зміни ціни.

Таблиця 1

Відповідність попиту ціні на ринку (продукт N)

Пропозиція	Ціна, г.о. /т	Обсяг попиту,тис. т.
А	700	7
Б	600	9
В	500	12
Г	400	16
Д	300	22

Таблиця 2

Значення пропозиції відповідно до ціни на ринку (продукт N)

Пропозиція	Ціна, г. о /т	Обсяг пропозиції, тис т
А1	700	24
Б1	600	17
В1	500	12
Г1	400	7
Д1	300	3

Графік пропозиції відбиває пряму залежність зацікавленості виробників і продавців у розширенні поставок товарів (послуг) на ринок відповідно до зростання цін на товари чи послуги. Зниження цін призводить до згортання пропозиції та переорієнтації умов виробництва на задоволення потреб підвищеного попиту. Аналогічний результат дії нецінових факторів. Побудуємо графік пропозиції з відповідними значеннями ціни і обсягів продукції, що доставляється на ринок (рис. 2, табл. 2).У системі координат графіка пропозиції значення ціни відкладають на вертикальній осі, а відповідні значення обсягу (кількості) пропозиції -- на горизонтальній. Побудова графіка дасть криву Д1А1 із значеннями Г1 ,В1, Б1 на ній.Кожна точка на цій кривій фіксує відповідне кількісне значення пропонованої на ринку продукції при певному значенні ціни. Наприклад, у точці Г1 при встановленні ціни 400 г. о/т продукту N її відповідна пропозиція становитиме 7 тис. т. Кількість пропонованого товару є вираженням виробничих можливостей і зацікавленості підприємців на цьому ринку товарів за умови встановлення певної фіксованої ціни. Крива графіка пропозиції має напрямок з південного заходу на північний схід і характеризується підвищенням. Це є графічним вираженням зазначеної закономірності: з підвищенням ціни збільшується кількісне вираження обсягу пропозиції. Еластичність пропозиції тим більша, чим більше крива наближається до уявної горизонтальної осі. В цьому випадку навіть незначним змінам ціни буде відповідати помітний "стрибок" обсягу пропозиції. Значення кривої, що має круто вертикальну спрямованість, характеризують низьку еластичність пропозиції -- незначні зміни її обсягів при відповідних змінах ціни. Проте обидва випадки вірогідні, коли існує визначена залежність зміни попиту під впливом цін, тобто виконуються умови постійної еластичності попиту, На практиці частіше зустрічається випадок перемінної еластичності, коли крива попиту має різний нахил на різних своїх частинах і характеризується залежно від абсолютного значення цін більшою чи меншою чутливістю пропозиції. Аналогічно ситуації з еластичністю попиту еластичність пропозиції вимірюється відношенням відсоткового вираження зміни обсягу пропозиції до відсоткового вираження зміни ціни товару (послуги) .



РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ УПРАВЛІННЯ ПОПИТОМ І ПРОПОЗИЦІЄЮ НА РИНКУ

2.1 Причини жорсткості цін

Побудова короткострокової кривої сукупної пропозиції ґрунтується на припущенні про тимчасову незмінність рівня середніх витрат виробництва при підвищенні рівня цін. Досліджуючи випуск окремої фірми, ми можемо припустити, що ціни на її продукцію зростають, а ціни на ресурси і середні витрати виробництва залишаються незмінними. Реалістичним буде й протилежне припущення. Обидва припущення не потребують пояснень на мікроекономічному рівні. Але незмінність витрат при підвищенні цін в економіці загалом вимагає обґрунтування, оскільки рівень цін та рівень середніх витрат у суспільному виробництві повинні змінюватись однаково.

Резерви капіталу. В розпорядженні фірм є значні резерви капіталу у вигляді незадіяних виробничих потужностей. Навіть у періоди циклічних піднесень ділової активності наявні виробничі потужності сучасних індустріальних країн використовуються лише на 70-80%. Головними причинами збільшення резервів капіталу є зростання технологічних резервів, прискорення морального старіння та збільшення масштабів вибуття капіталу внаслідок науково-технічного прогресу, інтенсивні структурні зміни у виробництві. Значні обсяги непрацюючого капіталу підвищують жорсткість цін, тому що при розширенні сукупного попиту випуск може збільшуватись за рахунок тимчасового використання амортизованого обладнання як додаткового капіталу.

Резерви праці. Жорсткості цін сприяють: значна чисельність робочої сили, що зайнята неповний робочий день або не має постійної роботи, міжнародна міграція робочої сили, а також мобільна частка добровільно незайнятого населення, яка при розширенні сукупного попиту входить до складу робочої сили. Навіть в умовах повної зайнятості чисельність зазначених категорій потенційної робочої сили залишається значною.

Причинами існування резервів робочої сили є жорсткість заробітної плати, дискримінація при працевлаштуванні та недосконалість статистики зайнятості (див. част. II, тема 3). Одночасна наявність резервів капіталу і праці додатково посилює короткострокову жорсткість цін та гнучкість сукупного випуску, оскільки дозволяє пропорційно збільшувати працю і капітал при тимчасовому розширенні виробництва без збільшення питомих витрат.

Товарні запаси. Для забезпечення ритмічності виробництва фірми підтримують певний запас палива, сировини, витратних матеріалів, комплектів для ремонту обладнання. Для надійного забезпечення контрактів на поставку вони утримують також певний запас готової продукції. Обсяг товарних запасів нормується кількістю днів виробництва та збуту продукції, забезпечуваних запасами. Товарні запаси є витратами, зробленими за вчорашніми цінами. Тому певний час підприємства можуть працювати за рахунок зменшення товарних запасів без зростання витрат. Завдяки товарним запасам ціни на ресурси і навіть загальний рівень цін можуть певний час залишатись незмінними. Там, де утворення товарних запасів неможливе або їхнє утримання коштує надто дорого, фірми прагнуть замінити нерухомі товарні запаси "запасом" термінових контрактів на поставку і збут продукції за фіксованими цінами.

Контракти з фіксованими цінами. Поширення термінових угод, ціни яких не переглядаються протягом обумовленого періоду, сприяє тому, що при скороченні або розширенні сукупного попиту ціни на ресурси залишаються незмінними, а сукупний випуск у цей час відповідно зростає або зменшується. Жорсткість рівня цін залежить від поширеності угод з фіксованими цінами серед економічних агентів, терміну укладання і залишкового строку дії контрактів на момент шоку. Чим більша частка угод між фірмами, а також власниками факторів виробництва передбачає фіксовані ціни, тим жорсткішим буде рівень цін у короткостроковому періоді. Як правило, довгострокові контракти з фіксованими цінами на збут продукції балансуються з кількістю термінових контрактів на постачання ресурсів, що додатково посилює жорсткість цін. Найчастіше фіксовані ціни передбачаються контрактами на поставку палива та електроенергії, природної сировини, надання комунальних та транспортних послуг, оренди приміщень, землі, кредиту та найму робочої сили. За звичайних умов термін фіксації цін в таких угодах, як правило, один рік. Тривала інфляція, ділова та фінансова нестабільність скорочують термін фіксації цін в угодах і підвищують гнучкість цін. Тому довгострокові контракти з фіксованими умовами найпоширеніші в країнах з упорядкованими фінансами і помірною інфляцією, значними розмірами та масштабами виробничо-збутової діяльності провідних фірм, жорсткими бюджетними обмеженнями підприємств, високим рівнем правової захищеності угод.

Державне регулювання цін на визначальні ресурси. Ціни на такі ресурси, як нафта, газ, бензин, комунальні послуги та електроенергія, важливі для стану всіх секторів економіки і звичайно контролюються урядами. Підвищення цін на такі ресурси відбувається одразу шляхом значного підвищення, після чого вони тривалий час знову залишаються жорсткими, навіть коли витрати на їхнє виробництво та імпорт зростають.

Жорстка заробітна плата. Одна з основних причин негнучкості цін є жорсткість заробітної плати, частка якої у більшості країн складає близько 70% суспільних витрат (ВВП). У період дії контрактів по найму праці ставки заробітної плати не змінюються. Тому при збільшенні сукупного попиту виробництво протягом залишкового строку контрактів розширюється, а при зменшенні сукупного попиту - скорочується. Чим довші строки передбачаються контрактами по найму праці, тим жорсткішими є середні витрати й ціни.

Важливою особливістю номінальної заробітної плати є її жорсткість до зниження. Причинами негнучкості заробітної плати є порушення умов конкуренції на ринку праці: застосування мінімальних тарифів оплати праці, вплив профспілок^, конкуренція підприємців за кваліфіковану робочу силу шляхом встановлення стимулюючої заробітної плати. Важливими причинами жорсткості заробітної плати залишається соціальна дискримінація при працевлаштуванні (расова, за статтю та за віком), а також дискримінація аутсайдерів (претендентів на робочі місця) інсайдерами (власниками фірм, менеджерами, профспілками та найманими робітниками, що зайняли робочі місця). Конкуренція на ринку праці між інсайдерами та аутсайдерами, хронічне та приховане безробіття є додатковими причинами короткострокової жорсткості заробітної плати у періоди циклічних підйомів.

У США, наприклад, колективні угоди по найму робочої сили з профспілками укладаються строком на 3 роки. Індивідуальні контракти по найму праці укладаються, як правило, на 1 рік заробітної плати протидіють антипрофспілкові заходи, спрямовані на демонополізацію ринку праці, і застосування фірмами систем участі найманих працівників у прибутках.

Ринкові умови. Жорсткості цін сприяють жорсткість інституційних бюджетних обмежень та конкурентна боротьба на ринках. Інституційні бюджетні обмеження визначають майнову та фінансову відповідальність економічних аґентів за результати господарювання. Жорсткість бюджетних обмежень забезпечується інститутами приватної власності, самофінансування, банкрутства та ін. Інституційні обмеження створюють передумови для конкуренції. Відсутність інституційних бюджетних обмежень робить ціни гнучкими до підвищення і жорсткими до зниження, незалежно від наявності інших факторів. Надмірно м'які бюджетні обмеження підприємств, обумовлені відсутністю інституційних основ ринкової конкуренції, залишаються однією з головних причин високої гнучкості цін, інфляції та взаємозаборгованості в економіках колишніх радянських республік. При жорстких інституційних бюджетних обмеженнях гнучкість цін залежить від гостроти і форм конкурентної боротьби на ринках. Конкуренція між значною кількістю невеликих фірм посилює жорсткість цін у напрямку зростання і послаблює жорсткість цін до зниження. Але якщо на ринках конкурує обмежена кількість великих фірм, то причинами жорсткості цін сукупної пропозиції можуть бути інші фактори. Перегляд цін в окремих випадках пов'язаний з чималими витратами на заміну прейскурантів, передрукування і розсилку каталогів, переорієнтацією збуту продукції. Тому при підвищенні рівня цін фірми певний час можуть продавати продукцію за старими цінами. При підвищенні або зниженні фірмами індивідуальних цін можуть створюватись вигоди для конкурентів.

2.2 Взаємодія попиту і пропозиції на ринку. ринкова рівновага

Пропозиція і попит взаємопов'язані , і вони « працюють» разом і одночасно подібно до двох лезах ножиць (знамениті «ножиці» А. Маршалла ) А.Маршалл у своїй книзі « Принципи економічної науки» писав: «Ми могли б з рівною підставою сперечатися про те , регулюється вартість корисністю чи витратами виробництва , як і про те , чи розрізає шматок паперу верхнє або нижнє лезо ножиць. Їх взаємодія (перетин ) встановлює рівноважну ціну товару і обсяг його реалізації . У результаті досягається ринкова рівновага - термін, що означає,що всі ринкові фактори збалансовані.

Покупці і продавці використовують ціни як сигнали , які пов'язують їх бажання , а потім відбувається обмін грошей на споживчі товари або фактори виробництва . Покупці визначають ціни попиту ( максимум ціни , який вони бажають платити) , а ціни пропозиції встановлюють продавці (мінімум , за який вони готові продати одиницю своєї продукції). При цьому обсяг продажів буде дорівнює обсягу попиту . Даний стан отримало назву ринкової рівноваги , яке наочно представляється трьома способами: аналітичним , табличним і графічним .

Алгебраїчний приклад ілюструє , як встановлюється рівноважна ціна . Припустимо , що попит і пропозиція задані наступними рівняннями

Попит:

Qd=Dp=80 40p

Пропозиція:

Qs=Sp=-10+6p

Рівноважна ціна встановлюється в точці , в якій обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції: Dp = Sp , звідси рівність попиту і пропозиції можна записати як

80-4р=-10+6р

Вирішуючи рівняння щодо ціни рівноваги одержимо р=9.

Знаючи рівноважну ціну , можна знайти рівноважний обсяг попиту та пропозиції

Q=Dp=Sp=44. .

Шляхом простого розрахунку можна переконатися , що ніякого рівноважного обсягу (Q) існувати не буде , якщо ціна не буде дорівнює 9 .

Таблиця 3

Рівновага на книжковому ринку

Цена, руб.	Объем спроса книг, млн. экз. за год	Объем предложения книг, млн. экз. за год	Соотношение спроса и предложения
70	100	500	D<S
60	200	400	D<S
50	300	300	D=S
40	400	200	D>S
30	500	100	D>S



З даних таблиці 4 видно , що тільки при ціні 50 руб. попит і пропозиція збігаються , отже , книжковий ринок знаходиться в стані рівноваги.

Даний графік ілюструє становлення на конкурентному ринку рівноважної ціни ( 50 руб. ) І рівноважного обсягу реалізації товару - 300 шт. (у точці Е перетинаються криві попиту та пропозиції) . У зоні , де ціни вищі рівноважних ( 60 руб. ) , Утворюється надлишок товарів , що поступово знижує ціни . У зоні , де ціна нижче рівноважної ( 40 руб. ) , Утворюється дефіцит товарів , який «працює» на підвищення цін . У точці рівноважної ціни Е всі, хто бажає купувати , можуть знайти всіх тих , хто бажає продавати свої товари . Подібна ситуація реалізується в умовах збігу ціни рівноваги з ринковою ціною.

Ринкова ціна (її часто називають дійсною - реальною ціною ) - це ціна , яка діє в будь-який момент часу. Ціна рівноваги не змінюється поки не зміниться співвідношення між попитом і пропозицією , а ринкова ціна може варіюватися нескінченно . Тому рівноважний стан за своєю природою нестабільно , так як ринкові умови, що визначають його , постійно змінюються , викликаючи коливання попиту та пропозиції (табл.4)

Таблиця 4

Динаміка попиту та пропозиції. Її вплив на зміну цін і обсягів

№ п/п	Изменения спроса и предложения	Сдвиги кривых спроса и предложения	Влияние сдвигов на цены и объем товаров
1.	Если растет спрос	Кривая спроса смещается вправо	цена ^, объем ^
2.	Если спрос падает	Кривая спроса смещается влево	цена v, объем v
3.	Если растет предложение	Кривая предложения смещается вправо	цена v, объем ^
4.	Если предложение падает	Кривая предложения смещается влево	цена ^, объем v

Коли ринкові ціни вище рівноважних , виникає надлишок пропозиції - перевиробництво . Такий ринок називають ринком покупця , оскільки він змушує продавців знижувати ціни. У міру зниження цін обсяг попиту збільшується , поки не досягає точки рівноваги Е. При низьких ринкових цінах виникає надлишок попиту - дефіцит , і складається ринок продавців. Виробник легко реалізує свою продукцію , після чого ціни починають рости , поступово наближаючись до точки рівноваги Е. саморегуляції ринку і відновлення рівноваги ( на колишньому або новому рівні ) свого часу А. Сміт описав як дія "невидимої руки». Саме механізм коливання попиту та пропозиції змушує розвиватися економіку , засновану на ринкових засадах. Як правило , довгострокові надлишки або дефіцити практично без винятку є наслідком державного контролю над цінами .

Завдяки досягненню рівноваги цін і обсягів продукції ринок розподіляє ресурси суспільства між різними варіантами їх використання. Таким чином , за допомогою процесу взаємодії попиту і пропозиції ринок відповідає на питання, що , як і для кого виробляти потрібні товари і послуги.

2.3 Механізм формування ринкової ціни в концепції Альфреда Маршалла. теорема Павутини

Формування ринкової ціни А. Маршалл розглядав у трьох періодах часу, де параметри пропозиції мають різну динаміку. Відповідно до цього розрізняють миттєве, короткочасне і тривале рівновагу. У трьох різних типах рівноваги товаровиробники можуть або не приймати ніякі заходи, або пристосувати змінні фактори виробництва до змінених умов, або пристосувати до нової ціною всі фактори виробництва. Для коротких періодів парк засобів виробництва практично постійний, але його використання коливається залежно від попиту. Пропозиція товарів зростає без збільшення обладнання. Довгий період повинен представляти достатньо часу, щоб можна було пристосувати до попиту не тільки фактори виробництва даного товару, а й фактори виробництва зазначених факторів і т.д. У цих умовах виробники замінюють і набувають додаткове обладнання, а кількість самих виробників може змінюватися за рахунок вільного входу і виходу їх з галузі [10, стр. 137-149]. В умовах миттєвого рівноваги пропозиція товарів фіксовано При фіксованій пропозиції товарів ціна повністю залежить від попиту. Збільшення попиту призводить до зростання ціни, і навпаки, його зниження веде до падіння ціни. В умовах короткострокової рівноваги раптом може змінитися попит. Обсяг випуску може збільшитися за рахунок більш інтенсивного використання обладнання. Протягом короткого періоду інші фірми не можуть увійти в цю галузь. З іншого боку, попит може і знизитися, що призведе до скорочення обсягу випуску товарів і пропозиції. У короткому періоді фірма може зазнати збитків, але вона може продовжувати працювати. Відмінності між пропозицією в довгостроковому і короткостроковому періодах полягають у тому, що в довгостроковому періоді кожна фірма може розширити своє виробництво, і нові фірми можуть увійти в цю галузь. Такі процеси відбуваються в умовах зростання цін, якщо ціни забезпечують наднормальна прибуток. Наднормальна прибуток несумісна з рівновагою у відкритій індустрії. Як тільки загальна пропозиція зросте, ціни впадуть. Нові фірми будуть продовжувати входити в цю галузь до тих пір, поки ціна не повернеться у свій нормальний стан, і фірма не матиме нормальний прибуток. Ціна може коливатися в межах короткого періоду, але в довгостроковому періоді вона постійна. Істотний вплив на пропозицію товарів надає змінюється в часі рівень ціни і прибутку. Якщо ціна, наприклад, полуниці висока в цьому році, то в наступному році пропозиція полуниці може різко зрости. Внаслідок значного зростання пропозиції полуниці ринкова ціна може знизитися, і виробники втратять дохід. Тому частина виробників йде з галузі, що призводить в наступному році до скорочення пропозиції полуниці і підвищенню рівня ринкової ціни. Це стимулює збільшення виробництва в наступному році і т.д. з цього випливають три можливих варіанти зміни ринкової ціни: У першому випадку ринкова ціна в успішних періодах відхиляється все далі від ціни рівноваги. У другому ринкова ціна невизначено варіює навколо ціни рівноваги у відомих межах. У третьому випадку ринкова ціна поступово досягає рівноваги, так як варіація постійно зменшується.

Наприклад, існує регулярний цикл коливань пропозиції сільськогосподарських товарів і їх ринкових цін. Але самим звичайним є хід подій, відбитий в третьому випадку. Такі процеси на практиці та їх відображення в категоріях і на графіках увійшли в економічну науку під назвою теореми Павутини, оскільки малюнок нагадує сітку павутини. Дані процеси представлені на графіках, де на осях абсцис відображаються кількість товару і час. Теорема павутини є корисною ілюстрацією потенційно нестабільною конкурентної промисловості в порівнянні з монополією. Вона припускає, що підприємці не вчаться на минулому досвіді. Однак з накопиченням досвіду вони пристосовуються до варіацій цін. Зміни цін і пропозиції все зменшуються, і вже це робить досягнення рівноваги більш імовірним. У тривалому періоді пропозиція пристосовується до зміни попиту шляхом розширення або скорочення обсягу виробництва. Чим довший період часу, тим більш повно пропозицію зможе пристосуватися до зміни періоду.

Таким шляхом відбувається утворення нормальної ціни довгого періоду. Нормальна ціна - це не середня ціна певного періоду, а ціна в кінці того періоду, в якому змінилося пропозицію. Очевидно, що нормальна ціна формується в умовах відтворення, причому варіація цін наближається до мінімальної рівноважної ціною Р. На формування рівноважної ціни в ринковій економіці впливають процеси монополізації виробництва і прогресивного оподаткування виробників. Високий ступінь концентрації виробництва призводить до появи монополій. Монополії за певних умов скорочують пропозиція товарів і піднімають їх ціну. Високий рівень податків дозволяє державним органам вилучати у виробників значну частку прибутку, що зрештою призводить до скорочення інвестицій, виробництва і пропозиції товарів. Цей процес може проявлятися в довгостроковому періоді. В умовах короткого періоду, коли пропозиція товарів велике, виробники не можуть включити величину податків у ціну товару. Тому джерелом сплати високих податків може бути рента виробника, що володіє диференціальними перевагами. Якщо взяти тривалий період, то попит і пропозиція завжди взаємно покриваються. Цим шляхом ринкові ціни наближаються до ринкової вартості. Якщо попит і пропозиція визначають ринкову ціну, то, з іншого боку, ринкова вартість визначає попит і пропозиція товарів. Певні матеріальні умови виробництва, що формують величину вартості товарів галузі, визначають пропозицію товарів. На певному етапі розвитку матеріального виробництва з'являється можливість перерозподілу суспільної праці за допомогою механізму конкуренції між галузями. Це відбувається в результаті міжгалузевої конкуренції товаровиробників за таких умов: повна свобода торгівлі всередині суспільства і усунення всіх монополій, крім природних; розвиток кредитних відносин; скасування всіх законів, що перешкоджають переміщенню робітників з однієї сфери виробництва в іншу; байдуже ставлення робочого до змісту його праці; зведення праці в усіх сферах виробництва до простого праці, що досягається в машинному виробництві; звільнення робітників від усіх професійних забобонів. В результаті міжгалузевої конкуренції відбувається формування ціни виробництва (яку раніше економісти називали ціною витрат). Ціна виробництва включає витрати виробництва і плюс середній прибуток (нормальний прибуток в термінології інших економістів). В основі ринкової ціни може лежати ціна виробництва.

Графіки західних економістів, що відображають формування рівноважної ціни в умовах довгого періоду, розкривають саме цей процес. Вони стверджують, що наднормальна прибуток несумісна з рівновагою. Формування ціни виробництва відбувається в результаті перерозподілу створюваної додаткової вартості між галузями за рахунок варіацій ринкових цін внаслідок динаміки пропозиції товарів. А в результаті проникнення в дану галузь капіталів з більш високим органічним будовою, відбувається стійке формування ціни виробництва, галузевих капіталів. Вартість товару є математичним межею ціни виробництва. Тому між вартістю і ціною виробництва протиріччя немає. У формуванні цін виробництва представлені обидва процеси. Рівноважна ціна означає, що товарів вироблено стільки, скільки потрібно покупцеві. Така рівновага є вираженням максимальної ефективності ринкової економіки. Зовсім інше стан ринку мало місце в нашій країні і в колишніх соціалістичних державах. Воно було пов'язане з надмірним одержавленням економіки. Ринок був деформований державною системою розподілу, бартерними обміном і «чорним» ринком. Поведінка виробників не визначалося ринком, воно переважно регламентувалося державними органами. У державній економіці немає жорсткого зв'язку між ціною, попитом і пропозицією товарів. Розширення виробництва, як правило, здійснюється без урахування цін і перспектив попиту. Воно є прерогативою державних органів, які централізовано вирішують, де, як і в якому обсязі збільшити пропозицію. Попит в умовах централізовано керованої економіки втрачає свої іманентні функції. Він у своїй виробничій частині визначений зверху, поза взаємодії продавців і покупців. Споживчий попит більш вільний у порівнянні з виробничим попитом, але і він фіксується державою за допомогою політики в галузі заробітної плати. Функції ринку бере на себе держава. У плановій економіці, як і в ринковій, зменшення ціни товару призводить до збільшення попиту. Але зовсім по-іншому поводиться пропозицію. Його обсяг в умовах планової економіки визначається не ринком, а центральними органами. Він залишається незмінним незалежно від ціни. Різниця між плановою та ринковою економікою полягає в кривій пропозиції. При плановій економіці крива пропозиції є вертикальною, а при ринковій вона виглядає пологому, і ступінь кривизни залежить від ціни і еластичності пропозиції. При державній системі розподілу, обмеження ролі ринкових сил не може бути й мови про рівновагу попиту і пропозиції.

Централізована система управління виявилася нездатною, як показав досвід нашої країни, своєчасно реагувати на зміну попиту і пропозиції. В результаті характерними були то надлишок продукції, то її дефіцит.

Марнотратство, що не має історичних аналогів, стало невід'ємною властивістю централізовано керованої економіки. Ці та інші недоліки адміністративно-командної системи обумовлені недооцінкою ролі ринку, ігноруванням такої потужної ринкової сили, що спонукає всіх виробників змагатися між собою і удосконалювати виробництво, як конкуренція.



РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ ФОРМУВАНННЯ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ НА СУЧАСНОМУ РИНКУ УКРАЇНИ

3.1 Характеристика формування попиту та пропозиції на українському ринку

В ринкових умовах важливішими елементами економіки є попит і пропозиція, а також ціна, яка виконує функцію їх урівноваження. Теоретичні основи формування сукупного попиту, сутність та фактори розвитку сукупної пропозиції, а також питання макроекономічної рівноваги та наслідки її порушення - головні проблеми сьогодення України, від якості вирішення яких залежать темпи і пропорції розвитку, становлення держави і заможність її населення.

Актуальність проблеми державного регулювання попиту зумовлена тим, що по мірі переходу економіки України до ринкових відносин виникали і загострювалися економічні і соціальні питання, які не могли бути вирішені автоматично за ринкових умов. З'явилася потреба у значних інвестиціях, малорентабельних чи майже нерентабельних з погляду приватного капіталу, але необхідних для продовження нормального відтворення в національному виробництві, іншими словами, попит на інвестиційні ресурси значно перевищував їх пропозицію. Відсутність рівноваги на ринку робочої сили спостерігається понад десятиліття, а саме і пропозиція робочої сили значно перевищує попит на неї. Всупереч даним офіційної статистики, щодо реальних доходів населення, які зростають досить динамічно, на жаль якісного забарвлення вони не набули. Як і раніше переважною мірою кошти населення витрачає на задоволення поточних потреб, тобто споживчий попит залишається на досить низькому рівні. Попит на кредитні ресурси залишається на високому рівні, проте банківська діяльність в основному зосереджена на короткостроковому кредитуванні, а розмір ставки за кредитами аж ніяк не сприяє задоволенню цього попиту. За таких умов з'явилася необхідність створення відповідних механізмів державного впливу на економічні процеси з метою встановлення економічної рівноваги в зазначених сферах.

Особливої значимості ці процеси набувають на макроекономічному рівні, де держава повинна регулювати створення в країні сприятливих умов для функціонування усіх суб'єктів ринку. Тому дослідження теоретичних і практичних проблем державного регулювання в Україні попиту і пропозиції є своєчасною і важливою проблемою сьогодення.

Складність і неоднозначність категорій попиту і пропозиції та їх взаємозв'язків, великий кластер чинників, що впливають на їх формування та рівновагу, зміна характеру цього впливу на різних етапах економічного розвитку, відмінні погляди різних економістів на можливості і методи макроекономічного регулювання попиту і пропозиції обумовили необхідність узагальнення великого теоретичного надбання у цій сфері з метою обґрунтування можливостей використання його положень в економічній практиці сучасної України.