Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 330.1 : 336.74

ІНФЛЯЦІЯ В ПЕРІОД РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.01.01 - економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

МЕЛЬНИК Олексій Михайлович

Київ 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор САВЧУК Володимир Сафронович Київський національний економічний університет, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік НАН України ЧУХНО Анатолій Андрійович Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної теорії;

доктор економічних наук, доцент КВАСНЮК Борис Євгенович Інститут економічного прогнозування НАН України, заступник директора інституту

доктор економічних наук, професор КОВАЛЬЧУК Трохим Тихонович Рада національної безпеки і оборони України при Президентові України, перший заступник секретаря

Провідна установа: Інститут економіки НАН України, відділ теоретичних проблем регулювання економіки, м. Київ

Захист відбудеться 16 лютого 2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий “ 16 “ січня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.Е. Фукс

доктор економічних наук, професор

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Економічні перетворення системного характеру в Україні були започатковані ще під час її перебування у складі колишнього СРСР. Сутність цих трансформацій полягала в переході від економічної системи соціалізму, в якій практично всі засоби виробництва належали державі, а економічні процеси регулювались централізовано, до тієї, де існує багатоманітність форм власності, а значна роль у регулюванні економічних процесів належить децентралізованому ринковому саморегулюванню. Проте з розвитком цих перетворень дедалі гострішою в Україні ставала проблема інфляції, що набула загрозливих масштабів в 1992-1993 рр., коли Україна здійснювала свої економічні перетворення фактично копіюючи російські реформи. У цей час інфляція стала відігравати найважливішу роль у поглибленні системної кризи в Україні. Разом з тим започаткування в 1994 р. “шокових” економічних реформ за сценарієм МВФ, що передбачали фактичне придушення відкритої інфляції, призвело лише до подальшого поглиблення економічної кризи, спаду виробництва, зростання відкритого та прихованого безробіття. Інфляція, яка і тепер існує в Україні, та ті засоби, за допомогою яких ведеться з нею боротьба, негативно впливають на економічні процеси. Вони не тільки гальмують процес ринкової трансформації економічної системи, а й створюють серйозні перепони на шляху економічного розвитку суспільства.

В економічній теорії існують різні погляди на сутність та причини інфляції. У вітчизняній науці та у владних колах України нині переважають погляди на це явище виключно як на грошовий феномен, пов'язаний з великою емісією. Через це боротьба з нею провадиться в напрямі адміністративного скорочення емісії. Однак жорстке обмеження приросту грошової маси не могло не вплинути на стан економiки, спровокувавши подальше загострення системної кризи. Це виявилось у поглибленні спаду виробництва, збільшенні безробіття, рiзкому зростанні бюджетної, взаємної та інших видів заборгованості, помiтному посиленні кризи неплатежів. А інфляція, хоча й змінила форму, але не зникла.

Саме такий стан речей потребує розвитку багаточинникового підходу до інфляції. Такий підхід мав багато прихильників не тільки в західній, а й у радянській економічній літературі, а нині його подальше розроблення в специфічних умовах ринкової трансформації економічної системи України стає надзвичайно важливою проблемою. Це пов'язано з тим, що нинішня інфляція в Україні виявила себе як системне утворення, якому притаманні розгалужені зв'язки не тільки з грошовим обігом, а й з усією економічною системою суспільства, яка проходить етап ринкової трансформації. А тому і приборкати інфляцію за таких умов можна лише при комплексному, системному підході, який ураховує всю сукупність специфічних національних умов.

Основні загальнотеоретичні положення, які характеризують специфіку економічних перетворень у перехідний період, сутність інфляції та принципи формування антиінфляційної політики, певною мірою висвітлені в економічній літературі. Важливу роль у розроблення цієї проблеми відіграли праці українських економістів: А. Гальчинського, В. Гейця, Б. Кваснюка, Т.Ковальчука, С. Корабліна, І. Лукінова, В. Найдьонова, І. Радіонової, М.Савлука, В. Степаненка, В. Федосова, В. Черняка, А. Чухно та ін. Серед російських учених варто виділити праці: Б. Болдирєва, А. Бузгаліна, А.Давидова, С. Даліна, Т. Душаніча, Й. Душаніча, Р. Ентова, А. Ілларіонова, Л.Красавіної, О. Лаврушина, Г. Матюхіна, І. Нерушенка, С. Нікітіна, Р.Нурєєва, Ю. Осіпова, В. Радаєва, Г. Солюса, В. Шенаєва тощо. Серед західних економістів вагомий внесок у теоретичне розроблення проблеми інфляції зробили: У. Андерсон, Дж. Б'юкенен, К. Віксель, Дж. Гелбрейт, Е. Долан, Р.Дорнбуш, Л. Ерхард, Дж. Кейнс, К. Кемпбелл, С. Кеннет, А. Лаффер, Д. Сакс, П. Самуельсон, А. Філліпс, І. Фішер, М. Фрідмен та ін.

Водночас, незважаючи на значні здобутки в дослідженні загальної проблеми інфляції та антиінфляційної політики, специфіка інфляції та антиінфляційної економічної політики в період ринкової трансформації економічної системи соціалізму й особливо економічної системи України вивчена та висвітлена ще в недостатній мірі. Необхідно, враховуючи сьогоднішні реалії, переосмислити загальну модель ринкової трансформації економічної системи України, а також особливості та роль інфляції в цьому процесі, визначивши найбільш доцільні методи її регулювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету і відноситься до теми “Теоретичні проблеми становлення нової економічної системи в Україні” (реєстраційний номер № 0198V000784). Роль автора в дослідженні цієї теми полягала в тому, що він у підрозділі “Інфляція та її роль у становленні нової економічної системи в Україні” проаналізував той вплив, який інфляція справила на характер перетворень економічної системи України в період її ринкової трансформації.

Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційної роботи є узагальнення та розроблення економічної теорії перехідного періоду в частині, яка стосується причин виникнення інфляції в цей період та вивчення її значення і впливу на трансформаційні процеси, а також доведення теорії до рівня, що дав би можливість виробити практичні рекомендації для такого регулювання інфляції, яке б забезпечило формування сприятливого середовища для подолання кризи і виходу України на траєкторію сталого економічного зростання.

Відповідно до визначеної мети ставились конкретні наукові завдання:

- визначити сутність та зміст інфляції, розглянути ті теоретичні погляди, які існують у світовій науковій думці на це економічне явище, з метою виявлення можливостей використання та розвитку найраціональніших підходів до його дослідження в трансформаційний період;

- проаналізувати та розкрити сутність основних типів економічних систем, які існують у світі, та з'ясувати роль інфляції при зміні типу національної економічної системи;

- здійснити всебічний аналіз основних етапів трансформації економічної системи України, з'ясувати як співвідносились на кожному них реальні перетворення із загальною логікою ринкових реформ;

- комплексно дослідити основні етапи розвитку інфляції як системного утворення в період ринкової трансформації економічної системи України, виділити цілісну систему чинників, що спровокували появу цього явища, та дослідити ті зміни, які відбулись у системі чинників на різних етапах;

- узагальнити світовий досвід формування та здійснення антиінфляційної економічної політики;

- провести комплексний, системний аналіз антиінфляційної економічної політики, що здійснювалась в Україні, розробити теоретичні засади науковообгрунтованої та ефективної антиінфляційної економічної політики, адекватної нинішньому стану розвитку економічної системи України.

Об'єктом дослідження є процес ринкової трансформації економічної системи суспільства. інфляція трансформація антиінфляційний ринковий

Предмет дослідження - це соціально-економічні причини виникнення та роль інфляції в період ринкової трансформації економічної системи України.

Методи дисертаційного дослідження. У дисертації використовується системний метод наукового пізнання, згідно з яким усі явища та процеси розглядаються й аналізуються у взаємозв'язку, взаємозалежності та розвитку. За допомогою системного методу автор досліджує інфляцію у взаємозв'язку з розвитком усієї економічної системи суспільства. Це дало можливість на базі використання методу порівняння й узагальнення, історичного і логічного здійснити комплексний аналіз чинників інфляції та інтенсивності їх впливу на загальний інфляційний процес. Такий метод дав змогу розробити теоретичні підходи до проблеми формування і реалізації антиінфляційної політики, її місця і ролі на різних етапах ринкової трансформації економічної системи суспільства.

У процесі дослідження використовувались також такі методи, як поєднання аналізу та синтезу, абстрактного і конкретного, індукції та дедукції, статистичні порівняння. Основні поняття сформульовано на основі методу узагальнення та наукової абстракції.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що регулюють головні напрями державного будівництва в Україні, зокрема економічної політики держави, включаючи й антиінфляційну, рішення вищих державних органів, матеріали Національного банку України, Міністерства фінансів України, Держкомстату України, Європейського центру макроекономічного аналізу України. У роботі використовуються дані відповідних державних установ колишнього СРСР, аналізуються також рекомендації міжнародних експертів, офіційні публікації МВФ, Світового банку та інших міжнародних організацій. Широко використані дані статистичних щорічників, інформаційно-аналітичних бюлетенів і оглядів, довідкова, монографічна література, включаючи і зарубіжну.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- удосконалено прийняту в економічній теорії схему типологізації економічних систем та визначено ключовий параметр, зміна якого означає перехід від одного типу економічної системи до іншого. Таким параметром є ступень одержавлення. Зростання ступеня одержавлення проявляється в посиленні податкового тягаря, підвищенні ролі державного підприємництва, обмеженні ринкового саморегулювання та зростанні емісії;

- набула подальшого розвитку методологія дослідження процесу ринкової трансформації економічної системи соціалізму, яка базується на врахуванні діалектики логічного та історичного, а також визначено, за яких умов зростання темпів інфляції стає важливим чинником зміни самого типу економічної системи. Зростання інфляції є свідченням того, що економіка країни відійшла від рівноважного стану. За таких умов економічна система зазнає імпульсу до зміни. Проте характер змін визначається регулюючими діями з боку держави. Оскільки посилення інфляції зумовлює зменшення тієї частки суспільного продукту, яка дістається державі через знецінення її грошових доходів, то це змушує останню вдатись до певних дій. В умовах, коли потреба держави в суспільних ресурсах не може бути зменшена, держава на зростання інфляції відповідає збільшенням рівня централізації економічної системи з відповідним обмеженням ринкових відносин. А в умовах, коли потреба держави в суспільних ресурсах реально може бути зменшена, то інфляція сприяє зниженню рівня централізації економічної системи;

- удосконалено методологію дослідження інфляції як системного утворення, виникнення та існування якого є результатом функціонування всієї економічної системи суспільства, а не лише процесів у сфері грошового обігу. За допомогою застосування системного методу дослідження визначені причини виникнення, чинники та форми інфляції, які є результатом впливу різних елементів усієї економічної системи. При цьому однакова спрямованість впливу різних чинників зумовлює появу ефекту синергії, в результаті чого величина інтегрального наслідку перевищує величину початкових впливів, що спричиняють цей наслідок;

- розгорнутий аналіз основних етапів трансформації економічної системи України дав можливість виявити особливості, частковий відхід від логіки самого процесу трансформації та негативні наслідки такого відходу. Це дало автору підстави для висновку, що відновлення економічного зростання об'єктивно потребує більшої послідовності в трансформації економічної системи України;

- уперше введена в економічну теорію схема, яка визначила системний взаємозв'язок різних чинників інфляції в період ринкової трансформації економічної системи України. Ця схема узагальнює всю мережу зв'язків, які викликають появу синергічного інфляційного ефекту в Україні. Аналіз же окремих чинників інфляції показав, що жоден з них не може вважатись єдиною та найголовнішою причиною інфляції, оскільки тільки їх цілісна взаємодія вела до стійкого порушення рівноваги, шо й зумовлювало появу інфляції. При цьому на різних етапах роль окремих чинників та їх вплив на загальний інфляційний процес весь час змінювались. Окремі з них то виходили на перший план, то відходили в тінь. І тому тільки комплексний розгляд усіх чинників інфляції може дати цілісне уявлення про природу інфляційних процесів та причини появи синергічного інфляційного ефекту в період ринкової трансформації економічної системи України;

- доведено, що в Україні інфляція справила подвійний вплив на трансформацію економічної системи суспільства. З одного боку, інфляція підштовхнула трансформаційні процеси, вона сама стала одним з чинникiв, що об'єктивно сприяли зламу старої системи суспільних відносин та інституцій. Гіперінфляція в період ринкової трансформації економічної системи України об'єктивно забезпечила швидке проведення первісного нагромадження капіталу в недержавному секторі та полегшила перебіг процесу приватизації. Водночас гіперінфляція викликала посилення вкрай руйнівних економічних процесів, що спровокувало зростання ступеня державного втручання, яке, у свою чергу, загальмувало ринкові реформи;

- набула подальшого розвитку методологія дослідження антиінфляційної економічної політики. Антиінфляційна політика розглядається з позицій системного аналізу як інтегральне поняття, що базується на елементах, які покликані нейтралізувати вплив провідних чинників інфляції. Вона може мати кілька різних напрямів. Доведено, що тільки в єдиній системі дій та при координації всіх її складових антиінфляційна економічна політика може бути результативною. При цьому всі складові антиінфляційної економічної політики спрямовуються на вирішення завдань, які не суперечать одне одному. Їх дія має бути скоординованою і підпорядкованою тому елементу, який нейтралізує вплив провідного чинника інфляції. Тільки на шляху єдності та скоординованості різних складових антиінфляційної економічної політики можна досягти успіху в такому обмеженні інфляції, яке не просто знизить темпи зростання цін, а зможе надати поштовх економічному розвитку країни;

- проведено розгорнутий критичний аналіз антиінфляційної економічної політики, що здійснювалась в Україні. Виявлені недоліки і недостатня ефективність цієї політики, на думку автора, свідчать про те, що завдання керованого обмеження інфляції за умов трансформації економічної системи України нині об'єктивно потребує переходу до нового етапу в антиінфляційній політиці. Основою цього етапу має бути не повна ліквідація дефіциту державного бюджету, а таке його обмеження, яке відповідатиме величинам основних макроекономічних показників України та надасть поштовх зростанню інвестиційної активності.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення роботи є багатоаспектним. Отримані наукові результати використовуються в процесі розроблення і практичної реалізації програм реформування економіки України виконавчими органами державного управління. Підготовлена автором доповідна записка з проблем необхідності переходу до нового етапу в антиінфляційній політиці використана Науково-дослідним фінансовим інститутом під час виконання робіт на замовлення Міністерства фінансів України (довідка № А/124 від 27 травня 1998 р.). Наукові результати дослідження були використані також при формуванні законодавчої і нормативної бази реалізації загальної економічної та грошово-кредитної політики в Україні. Рекомендації і висновки, викладені в доповідній та аналітичних записках за результатами проведеного дисертаційного дослідження, були використані Комітетом з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій Верховної Ради України при підготовці зауважень та пропозицій до проекту “Державного бюджету на 2000 рік”, а також інших проектів законів, що стосуються питань грошово-кредитної політики в Україні (довідка № 06-8/15-1651 від 27 грудня 1999 р.). Окремі положення і висновки роботи були використані при розробленні проекту Концепції державної програми економічного та соціального розвитку України на 2000 р. та пропозицій до неї від Науково-дослідного економічного інституту при Міністерстві економіки України (довідка № А/90 від 28 січня 2000 р.). Висновки та пропозиції, що містяться в дисертаційному дослідженні були також використані Міністерством праці та соціальної політики України при розробленні Національної програми запобігання бідності (довідка № 45 від 23 червня 2000 р.). Результати дисертаційної роботи використовуються і в Київському національному економічному університеті при викладанні для студентів економічних спеціальностей курсів “Політична економія” та “Історія економічної думки” (довідка від 2 січня 2000 р.).

Основні положення дисертаційної роботи мають і теоретичне значення. Воно полягає в тому, що проведене дослідження і сформульовані висновки є внеском у розвиток економічної теорії перехідної економіки. Робота дає можливість по-новому подивитись на особливості функціонування цієї економіки, на причини її нестабільності, на можливості руху економічної системи за таких умов навіть у протилежних напрямах. Результати дослідження доповнюють теоретичні погляди на інфляцію, на її особливості, роль та наслідки в перехідний період. Робота відкриває можливості поглиблення теоретичних пошуків у напрямі побудови ефективної економічної політики, яка відповідає умовам ринкової трансформації економічної системи України. Теоретичну значущість має комплексний аналіз як чинників інфляції, так і складових, напрямів та етапів розвитку антиінфляційної економічної політики.

Апробація результатів дисертації. Дисертація пройшла цілу низку апробацій, основні її положення опубліковані. Окремі результати дослідження доповідались: на науково-практичній конференції “Соціальні проблеми праці” (Хмельницький, 5-6 жовтня 1989 р.), на конференції “Теорія та практика перебудови господарського механізму” (Київ, 18-20 квітня 1990 р.); на конференції “Територіальні аспекти переходу до ринкової економіки” (Ростов-на-Дону, 1991 р.), на регіональній науково-практичній конференції “Соціально-економічні проблеми переходу до ринку” (Ростов-на-Дону, 1991 р.), на міжрегіональній науково-практичній конференції “Соціально-економічні проблеми формування ринку праці та соціального захисту населення” (Барнаул, 25-26 березня 1992 р.), на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації” (Дніпропетровськ, 21-22 травня 1999 р.), на міжнародній науково-практичній конференції “Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні” (Луцьк, 2-3 червня 1999 р.), на науково-практичній конференції “Міжнародне та міжрегіональне економічне співробітництво у Чорноморському басейні” (Феодосія, 17-19 червня 1999 р.), на науково-практичній конференції “Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах” (Дніпропетровськ, 17-18 лютого 2000 р.), на міжнародній науково-практичній конференції “Україна на порозі ХХI століття: економіка, державність” (Вінниця, 30-31 березня 2000 р.), на науково-практичній конференції “Економіка України: стратегія відродження і трансформаційні перетворення” (Київ, 18-19 травня 2000 р.), на науково-практичній конференції “Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (Київ, 30 травня 2000 р.), на засіданнях Ученої ради Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України.

Основні положення і висновки роботи обговорювались також на засіданнях кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету.

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертації опубліковані автором самостійно та в співавторстві в 45 працях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, який належить особисто автору, становить 34 друковані аркуші. У тому числі: 1 монографія, 27 статей у наукових фахових виданнях, матеріали і тези 10-и доповідей та виступів на конференціях, а також 7 депонованих статей.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, семи розділів (17 підрозділів) та висновків, викладених на 378 сторінках друкованого тексту. По тексту дисертації розміщено 4 рисунки на 4 сторінках. Список використаних джерел містить 396 назв. Дисертація має також 3 додатки, що складаються з 2 схем, 45 таблиць та 5 довідок на 32 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі розкривається актуальність теми дисертаційного дослідження, його мета і задачі, визначається наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, їх апробація.

Розділ 1. “Інфляція як системне утворення”. Розгляд проблеми інфляції в період ринкової трансформації економічної системи України передбачає необхідність знайомства з тими поглядами, які вже сформувались в економічній теорії на проблему інфляції. Саме цьому, а також розкриттю сутності та основних елементів інфляції як системного утворення і присвячений цей розділ роботи.

Зіставлення різних поглядів, які склались у межах окремих шкіл, вивчення їх загальної еволюції, дало підстави для висновку про те, що теорії інфляції постійно розвиваються. При цьому теоретичні погляди на інфляцію, які на різних етапах вважались протилежними та конкуруючими між собою, насправді ж, висвітлювали різні аспекти цієї проблеми. Розгляд еволюції теорій інфляції показав, що їх розвиток визначається еволюцією самого суспільного виробництва, з одного боку, і загальним напрямом еволюцiї економiчної науки - з другого. Розвиток теорій інфляції в сучасних умовах відбувається в напрямі поєднання тих поглядів, які до цього вважались до певної міри несумісними. Нині відбувається процес інтенсивної їх інтеграції, взаємопроникнення та взаємозбагачення, що відкриває нові можливості в комплексному дослідженні інфляції, у вивченні цього явища як результату розвитку всієї економічної системи суспільства.

Однак поєднання різних поглядів може носити суто механічний, еклектичний характер. Аби уникнути цього необхідно застосовувати системний підхід до явищ і процесів. Згідно з таким методологічним підходом будь-яке явище чи процес є певним системним утворенням, для якого є характерними власна сутність, зміст, структура, елементи та форми прояву. Отже, такий підхід дає змогу розглядати інфляцію не лише як феномен сфери грошового обігу, а як явище, яке пов'язане з впливом усієї сукупності економічних відносин суспільства.

Виникнення інфляції є результатом порушення загальної економічної рівноваги, яка характеризує стан суспільного відтворення в цілому. Проте порушення рівноваги є водночас і першим кроком до її відновлення, оскільки відразу вступають у дію протилежні сили, які намагаються повернути суспільне відтворення до рівноважного стану. При цьому інфляцію можна охарактеризувати як процес відновлення рівноваги, але особливим способом. Ця особливість полягає в тому, що рівновага відновлюється не завдяки поверненню відтворення до вихідного стану, а завдяки переходу до нового стану рівноваги з нижчою купівельною спроможністю грошової одиниці.

Порушення загальної економічної рівноваги, яке викликає інфляцію, зумовлене дією цілої низки чинників. Ці чинники характеризують вплив різних сфер економічних відносин і стають окремими елементами при дослідженні інфляції як системного утворення. При цьому грошово-кредитний елемент хоча і є провідним, стрижневим елементом у процесі інфляції, але він не є єдиним елементом, який визначає виникнення цього явища.

Розділ 2. “Специфіка інфляції при соціалізмі”. Цей розділ присвячений вивченню того, яка роль інфляції у зміні типу економічної системи суспільства та зокрема у формуванні економічної системи соціалізму, а також дослідженню того, якою є специфіка інфляції в таких умовах.

Дослідження показало, що намагання держави отримати у своє розпорядження якомога більше суспільних ресурсів для виконання завдань, які держава ставить перед собою, призводило до значного пiдвищення ступеня централiзацiї економiчної системи та згортання ринкових відносин. Унаслідок цього утворювались економічні системи, які характеризувались встановленням жорсткого адміністративного регулювання цін, обсягів виробництва та всього процесу суспільного відтворення, з тенденцією до загального одержавлення (схема 1).

Схема 1 Класифікація економічних систем за ступенем їх одержавлення (централізації)

Висока інфляція є досить важливим чинником зміни типу економічної системи, оскільки вона наочно показує, що держава пiдiйшла до максимально повного вилучення потенційно можливих ресурсів суспiльства за допомогою тих механізмів, які не придушують ринкового саморегулювання. Зростання незадоволеної потреби держави в суспільних ресурсах при відповідному зростанні темпів інфляції дає потужний поштовх до зміни державою типу економічної системи суспільства. Намагання держави не допустити зменшення реальних ресурсів через знецінення її грошових доходів, що відбувається в умовах відкритої інфляції, призводить до появи економічних систем, де роль ринкових відносин та грошового чинника істотно знижена за рахунок розширення примусового вилучення ресурсів на основі встановлення фіксованих цін та адміністративного визначення розмірів виробництва.

Економічну систему соціалістичного суспільства можна охарактеризувати як економічну систему, що заснована на монополії приватнодержавної власності на засоби виробництва та на адміністративно-централізованому механізмі регулювання відтворення з метою максимально можливої концентрації суспільних ресурсів на стратегічно важливих для держави напрямах. Саме заради цього держава блокувала механізми ринкового саморегулювання не тільки в зовнішньо-, а й у внутрішньоекономічній сферах, ліквідувала незалежну від влади недержавну власність та недержавний сектор економіки. Причиною ж виникнення такої економічної системи в СРСР стало намагання провести наздоганяючу індустріалізацію в максимально стислі строки. Важливу роль у виникненні цієї економічної системи зіграло також зростання інфляції на початкових етапах індустріалізації.

Економічна система соціалізму внутрішньо схильна до iнфляцiї. Виникнення інфляції пов'язане тут із системою бюджетних обмежень суб'єктів господарювання та механізмом діяльності тих органів державної влади, які займаються регулюванням економічних процесів. Однак інфляцiя як системне утворення виявляється в такій економічній системі головним чином у придушеній формі - у формі зростання дефіциту.

Зростання інтенсивності дефіциту, а також поява відкритої інфляції в умовах iснування всеохоплюючої монополії державної власності та обмеження ринкових відносин, стали своєрiдним виразом внутрiшнiх суперечностей економічної системи соціалізму та дали поштовх до її зміни.

Розділ 3. “Ринкова трансформація економічної системи соціалізму: сутність та напрями”. У цьому розділі роботи розглядаються питання, що собою являє ринкова трансформація економічної системи соціалізму, які існують моделі трансформації цієї системи, та які були особливості й етапи ринкових перетворень економічної системи в Україні.

Автор виходить з того, що економічна система, яка проходить етап ринкової трансформації, - це така система суспільних відносин, яка перебуває в процесi переходу вiд одержавленої структури власності та адміністративно-централізованого типу підтримання сталого стану відтворення до системи економічних відносин, де існують різноманітні форми власності, а сталий стан відтворення підтримується за допомогою змішаного регулювання, яке характеризується присутністю елементів як державного регулювання, вплив якого поступово зменшується, так і ринкового саморегулювання, частка впливу якого починає відносно зростати. При цьому такий перехід є закономірним процесом. Він зумовлений тим, що протягом усього періоду існування економічної системи соціалізму об'єктивно була наявною потреба розвитку ринкових відносин. Це було пов'язано з тим, що фактичний рівень розвитку продуктивних сил визначався збереженням системи суспільного поділу праці та внутрішньо притаманної їй економічної відокремленості виробничих ланок. Тобто кожне окреме підприємство діяло як товаровиробник. І чим далі просувався розвиток економіки, тим більшим ставав ступінь економічного відокремлення та самостійності підприємств. Тобто тенденція до розвитку ринкових відносин та переходу від формального відокремлення різних підприємств у межах єдиної державної власності до їхнього реального відокремлення з переходом цих підприємств до недержавних форм власності фактично пробивала собі дорогу протягом усієї історії існування економічної системи соціалізму.

Перехід до економічної системи, яка як стрижневий елемент підтримання сталого стану відтворення має ринкове саморегулювання, може здійснюватись на основі двох головних альтернативних моделей (двосекторної економіки та “шокової терапії”), які дають два принципово різні шляхи досягнення поставленої мети. Проте між цими альтернативними моделями ринкової трансформації є безліч індивідуальних шляхів, які обираються на різних етапах в окремих країнах, і які різною мірою поєднують дві головні моделі трансформації.

Перебіг трансформаційних економічних реформ в Україні, яка спочатку була складовою частиною СРСР, а потім стала незалежною державою, можна умовно розбити на чотири етапи:

1) 1985-1987 рр. - етап намагання підштовхнути соціально-економічний розвиток за рахунок використання технологічних та організаційних заходів без зміни системи суспільних відносин та інституцій (етап так званого “прискорення”);

2) 1987-1991 рр. - етап “перебудови” та перших спроб еволюційно трансформувати існуючу систему економічних відносин у ринковому напрямі за моделлю близькою до моделі двосекторної економіки;

3) 1992-1994 рр. - етап вибору Україною самостійного шляху, етап хитань та пошуку шляху, коли запроваджувались різні заходи та моделі трансформації суспільних відносин від - “шокової терапії” до еволюційного розвитку, що вкрай негативно впливало на економічний розвиток країни;

4) починаючи з 1994 р. - це етап ринкового трансформування системи суспільних відносин за моделлю близькою до моделі “шокової терапії”.

Загальносвітовий досвід доводить, що шлях до зростання добробуту суспільства й особи пролягає через створення ринкової економіки, посилення особистої ініціативи і зростання економічної свободи. Не випадково всі ці основоположні постулати закріплені в новій Конституції України. Проте, правильно визначивши вектор розвитку, Україна дев'ятий рік підряд продовжує перебувати в стані глибокої кризи. Причини цього слід шукати в тому, що при здійсненні економічних реформ влада постійно змінювала моделі трансформаційних перетворень. Перебіг економічних реформ в Україні засвідчив, що якби ми всі ці дев'ять років не кидались з однієї крайності в іншу, а потім назад, то, враховуючи потенційні можливості України, справи в ній сьогодні були б значно кращими. Досить згадати досвід таких країн з перехідною економікою, що йшли шляхом поступових реформ за двосекторною моделлю, як Китай та В'єтнам, чи країн, які пішли шляхом радикальних реформ - Угорщина, Польща, Чехія, Словаччина. Доводиться констатувати, що в нашої влади не вистачило політичної волі, щоб наполегливо та послідовно здійснювати реформаторські заходи з трансформації економічної системи, які б дали змогу з менш болючими втратами пройти шлях створення соціально орієнтованої ринкової економіки.

Розділ 4. “Особливості інфляції в економічній системі перехідного періоду”. Цей розділ роботи присвячений вивченню того, які особливості притаманні інфляції в перехідний період. Дослідження показало, що інфляція як системне утворення в період ринкової трансформації економічної системи соціалізму має певні особливості, які зумовлюються характером тих змін, що відбуваються в системі економічних відносин та інституцій протягом перехідного періоду. Причому ці особливості є результатом не тільки впливу зміни окремих складових елементів економічної системи, а виступають спільним результатом загальної зміни характеру всієї економічної системи в цілому.

На стартi трансформаційних реформ, вiдразу пiсля лiбералiзацiї основного (або значного) масиву цiн проходить рiзке стрибкоподібне зростання їх загального рiвня. Проте пiдвищення рiвня вiдкритої iнфляцiї в цей перiод не свiдчить про iнтенсифікацiю інфляційних процесiв. Лiбералiзація цiн сама по собi не породжує iнфляцiї. Вона здiйснює перехiд вiд придушеної форми iнфляцiї до вiдкритої. Стартовий стрибок цiн при переходi до ринкових відносин є не що iнше як вираз того інфляційного потенціалу, який був нагромаджений у формi дефiциту в попередній перiод. Чим бiльшими були інтенсивність та розмiри дефiциту напередоднi реформи, тим потужніше стартовий цiновий шок.

У перехідний період відбуваються і процеси, які сприяють посиленню інфляції. Стартовий стрибок загального рівня цін, зумовлений переходом від придушеної до відкритої форми інфляції, викликає зростання витрат виробництва, а потім і цін, що супроводжується необхідністю компенсаційного підвищення зарплати та інших соціальних виплат населенню. Це дає поштовх до подальшого руху по спіралі “зарплата-ціни”, що утворює основу одного з різновидів інфляції витрат. Крім того, у зв'язку з лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності відбувається перехід до нової структури цін, характерної для світового ринку. При цьому відбувається зростання цін на сировину, матеріали і т. ін. Це пов'язано з тим, що ціни на ці товари при соціалізмі штучно утримувались на низькому рівні для стимулювання промислового розвитку. Однак зростання цін на сировину та матеріали спричиняє збільшення витрат у всьому ланцюзі виробничих зв'язків, що відповідно дає поштовх до подальшого автономного зростання цін.

Особливiстю iнфляцiї в перехiдний період є й те, що оскiльки тут спiвiснують два різнорідні сектори i вплив держави на економіку залишається в перехідних умовах ще досить значним, то iнфляцiя може iснувати в кількох формах. Це може бути i придушена iнфляцiя, характерніша для державного сектора, i вiдкрита, зумовлена наявністю економічної свободи в суб'єктiв недержавного сектора. Пiсля лiбералiзацiї цiн ситуацiя у спiввiдношеннi цих форм iнфляцiї змiнюється, оскiльки держава припиняє регулювання значної їх частини. Але в тій мiрi, в якiй це регулювання зберiгається, iснує i придушена iнфляцiя. Вона виявляється у формі дефіцитів, які зумовлені встановленням соціально прийнятних цін на рівні, який нижче рівня ціни рівноваги. Зі зростанням лібералізації економічної діяльності, зниженням дотаційності та розширенням прав пiдприємств i їх вiдповiдальностi в процесі роздержавлення i приватизації, iнфляцiя дедалі бiльше переходить у вiдкриту форму навiть в межах державного сектора.

Розвиток інфляції як системного утворення в період ринкової трансформації економічної системи України можна умовно поділити на три етапи. Перший, який охоплює період з кінця 1985 р. до кінця 1991 р. характеризується тим, що в цей період інфляція існувала здебільшого у формі дефіциту, характерного для економічної системи соціалізму і була спричинена намаганням керівництва колишнього Союзу підвищити темпи економічного розвитку шляхом розширення внутрішнього попиту. Намагання провести еволюційні зміни економічної системи на основі моделі двосекторної економіки до певної міри стабілізувало ціни. Але в міру проведення цих реформ та відповідного зростання недержавного сектора економіки темпи відкритої інфляції поступово підвищуються і сама інфляція починає створювати серйозну загрозу економічному розвитку країни.

Другий етап - з початку 1992 р. до кінця 1994 р. - це надзвичайно складний етап вибору шляху, постійних хитань та змін концепції реформування економічної системи вже незалежної України. У цей період інтенсивність інфляційних процесів була найбільшою, сягаючи рівня гіперінфляції. І хоча превалюючим механізмом і надалі залишалась інфляція попиту, але в цей період вона була доповнена надзвичайно потужним зростання інфляції витрат. Крім того, інфляційний потенціал виявляв себе як у відкритій, так і в придушеній формі. При цьому весь час відбувались коливання у співвідношенні різних форм інфляції. Держава то лібералізувала економічну діяльність і давала поштовх відкритій інфляції, то знову посилювала своє регулювання, провокуючи тим самим появу придушеної інфляції.

Третій етап розпочався з кінця 1994 - початку 1995 рр. Тут переважала саме інфляція витрат. Цей етап характеризується більшою послідовністю в реформуванні економічної системи, ніж попередній. Інтенсивність та темпи інфляційних процесів істотно зменшились унаслідок переходу до жорсткішої грошово-кредитної політики. Відбувся перехід від гіпер- до галопуючої та повзучої інфляції. Але через те, що фінансова стабільність не була досягнута, в доповнення до відкритої форми інфляції з'являється ще і прихована її форма, яка характеризується зростанням заборгованості з бюджетних виплат.

Розділ 5. “Чинники інфляції в економічній системі України в перехідний період”. Цей розділ роботи присвячений розгляду конкретної системи чинників інфляції в економічній системі України в період її ринкової трансформації. Тут окремо досліджується вплив грошово-кредитних, фінансових, структурно-відтворювальних та зовнішніх чинників інфляції.

Аналіз системи чинників інфляції показав, що жоден з них окремо не може вважатись єдиною та найголовнішою причиною інфляції, оскільки тільки їх цілісна взаємодія призводила до стійкого порушення рівноваги, яка і зумовлювала появу інфляції. При цьому на різних етапах роль окремих чинників та їх вплив на загальний інфляційний процес весь час змінювались. І тому тільки комплексний підхід до розгляду всіх чинників може дати цілісне уявлення про природу інфляційних процесів у період ринкової трансформації економічної системи України (схема 2).

Аналіз грошово-кредитних чинників інфляції показує їх надзвичайну важливість у появі інфляції в перехідний період. Інтенсивне зростання грошової маси пояснює 65-75 % динаміки інфляції в Україні. Найважливішу роль у зростанні грошової маси відіграла експансіоністська політика НБУ, яка була зумовлена потребами як фінансування дефіциту державного бюджету, так і потребами підтримання на плаву підприємств державного сектора в перехідних умовах. При цьому підтримка державного сектора проводилась за рахунок усього суспільства, але значною мірою в обхід державного бюджету, що стало можливим завдяки підпорядкуванню Національного банку урядові.

Зміна ж підпорядкованості Національного банку України сприяла не тільки зменшенню емісійної підтримки підприємств державного сектора, а й відмові від практики монетизації дефіциту державного бюджету. А саме ця практика тривалий час була тим сполучним ланцюжком, який поєднував у єдине ціле дію грошово-кредитних та фінансових чинників інфляції.

Важливим чинником інфляції стала також зміна тiєї частки ВВП, яку держава перерозподіляла або потенцiйно бажала перерозподілити на свою користь шляхом використання податкової системи. Глибокий спад виробництва призвів до різкого зменшення величини реальних податкових надходжень. Намагаючись компенсувати зменшення реальних доходів бюджету, держава пішла шляхом збільшення ставок податків. Проте зростання ставок податків, збільшуючи податковий прес, лише стимулювало намагання виробників перекласти податки на споживача через підвищення своїх цiн та ще більше посилило інфляційний процес.

Посиленню інфляції сприяло також не тільки зростання загального рівня державних видатків відносно ВВП, а й зміна структури державних видатків, де зростала частка державного споживання, а частка витрат, пов`язаних з відновленням економічного зростання, зменшувалась. Це призводило до того, що розміри сукупного попиту зростали, а можливості виробництва щодо його задоволення зменшувались, що теж обумовлювало стійку тенденцію до загального зростання цін.

Досить вагомим чинником інфляції в перехідний період стали також процеси у виробничій сфері. Трансформація економічної системи соціалізму запускає в дію процес кардинальної перебудови всієї системи цінових пропорцій та всієї галузевої структури виробництва, що, крім поточного дезорганізуючого впливу, робить немовби зайвою частину наявного виробничого апарату. Швидка та широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльності мала наслідком те, що значна частина національних підприємств, які були сформовані в ”тепличних” умовах соціалізму з його жорстким відмежуванням внутрішнього ринку від зовнішнього та з відсутністю на внутрішньому ринку конкуренції, виявились неконкурентоспроможними за нових умов і були змушені різко зменшувати власне виробництво. Це призвело до того, що економіка потрапила в смугу стагфляційного розвитку, який характеризується спадом виробництва та зростанням інфляції витрат.

В умовах, коли ринкова трансформація економічної системи суспільства збігається в часі з процесами національно-державного розмежування, загальний шок від перетворень різко посилюється, оскільки загальна нераціональність виробничих структур, зумовлена дезiнтеграцією колись єдиної економіки, зростає ще більше.

Отже, інфляція в Українi породжена не тільки надмірністю грошової маси, а й структурно-відтворювальними чинниками: наявністю значних структурних диспропорцій у виробництві, накопичених у радянський період, їх зростанням внаслідок стихійного початку трансформаційних реформ та національно-державного розмежування в колишньому СРСР. Інфляцiя розвивалась не тiльки внаслiдок надмірно швидкого зростання грошової маси, а й унаслiдок автономного, самостiйного зростання цiн, яке виникло як результат впливу структурної диспропорцiйностi процесу вiдтворення, зменшення обсягів та ефективності виробництва, що вело до зростання витрат і відповідного підвищення цін.

Значний вплив на iнфляцiю в Українi мали також зовнiшнi чинники, дія яких, зокрема, виявилась: 1) у значному зростанні реальних цiн на імпортовані товари (у першу чергу на енергоносiї); 2) у негативному впливі сфери валютних вiдносин; 3) у втечі капiталу з України; 4) в доларизацiї української економіки; 5) у погіршенні стану платiжного балансу та зростанні зовнiшнього боргу.

Вплив зовнiшньоекономiчних відносин був досить істотним чинником інфляції в 1992-1994 рр. Саме тоді зовнішні чинники інфляції, переплiтаючись iз внутрiшнiми її причинами, значно посилювали їхню дiю, збільшуючи інфляційний розлад в економiчній системi України. Починаючи з 1995 р., активний вплив зовнішніх чинників на внутрішню інфляцію слабшає. Водночас саме з 1995 р. зовнішні чинники починають утворювати основу для збільшення потенційної інфляційної загрози для України через механізм зростання короткострокового державного зовнішнього боргу та збільшення бюджетних видатків на його обслуговування.

Розділ 6. “Зміни економічної системи України, викликані інфляцією”. У цьому розділі роботи вивчаються наслідки різкого зростання інфляції в економіці України в перехідний період. При цьому окремо досліджуються питання впливу інфляції на підприємства, на населення, на макроекономічні процеси та інституційні зміни.

Дослідження наслідків інфляції в Україні показало, що найбiльш iстотно висока iнфляцiя вплинула на функцiонування пiдприємств. В умовах зростання iнфляцiї поведiнка підприємств характеризувалась збільшенням закупiвлi сировини та матеріалів в обсягах, які перевищували їхні поточнi потреби, та притримуванням збуту власної продукцiї, що прямо вiдбивало їхні iнфляцiйні очiкування. Це призводило до швидкого зростання в структурі ВВП запасів матеріальних оборотних коштів.

Водночас унаслідок інфляції постійно занижувалась реальна вартiсть сировини, матерiалiв та відрахувань на амортизацiю, які списувались на витрати виробництва, що спричинило, з одного боку, невиправдане заниження собiвартостi продукцiї, а з iншого - необгрунтоване завищення прибутку та інших платежів до бюджету. Саме внаслідок цього процесу в період найвищої відкритої інфляції відбулось інтенсивне зменшення оборотних коштів підприємств. Це призвело до того, що гострий дефiцит оборотних коштiв змушував пiдприємства йти на скорочення обсягів власного виробництва, що ще більше посилило трансформаційну кризу. Висока інфляцiя, “з'ївши” оборотні кошти пiдприємств, призвела до кризи неплатежів та стимулювала збiльшення взаємної заборгованості підприємств, що стало (разом зі створенням заборгованості перед бюджетом та власними працівниками) способом напівлегального поповнення оборотних коштів.

У період ринкової трансформації економiчної системи України загальнотеоретичні закономірності взаємодії інфляції та безробіття повністю підтвердились. З одного боку, якщо брати довгострокові закономірності розвитку економіки, то навіть значне збільшення інфляції не змогло припинити зростання безробіття, яке було зумовлене появою значних структурних проблем. Саме тому зростання безробіття відбувалось постійно, а темпи інфляції на цей процес впливали несуттєво. З іншого боку, на короткостроковому інтервалі підвищення темпів інфляції, збільшуючи загальний попит, гальмувало швидкість зростання безробіття.

Потрібно також відзначити той факт, що висока інфляція надзвичайно негативно вплинула на доходи працiвникiв, які в реальному обчисленні знизились значно більше ніж знизилась реальна продуктивність праці. При цьому найбільше постраждали доходи тих осiб, які існують за рахунок рiзних видів соцiальної допомоги: пенсiонерiв, студентiв, безробiтних i т. ін., а також розміри реальної заробітної плати працiвникiв бюджетної сфери. Крім того, інфляцiя вплинула не тiльки на поточнi доходи трудящих, а й на їхні раніше зроблені заощадження в грошовій формі, яких населення фактично позбулось під час гіперінфляції в 1992-1993 рр., через наявність від'ємної процентної ставки по банківських депозитах. Наслідком такого становища стала не тільки загальна недовіра населення до банківської системи (розміри заощаджень населення там значно зменшились), а й різке зниження частки заощаджень населення в загальному грошовому доході, що також відбувалось у міру зростання iнфляцiї. Про те, що цей процес досить тісно пов'язаний саме з темпами інфляції, а не тільки зі зменшенням реальних доходів населення свідчить досвід 1996-1999 рр., коли при поступовому зменшенні темпів інфляції частка заощаджень у загальних доходах почала зростати, навіть за умови подальшого зниження загального розміру реальних доходів.

Збіг процесів ринкової трансформації та зростання інфляції призвів не тільки до скорочення реальних доходів, а й до поглиблення диференцiацiї доходів рiзних прошарків населення i посилення на цій основі економiчної та соціальної нерiвностi. Зростання диференцiацiї доходів в умовах ринкової трансформації економічної системи соціалізму - об'єктивний процес, проте інфляційний вибух надав йому настільки неконтрольованого характеру, що нині диференціація доходів в Україні є вищою ніж в промисловорозвинених країнах з ринковою економікою та в тих країнах з перехідною економікою, які не зазнали сплеску гіперінфляції.

В умовах ринкової трансформації економiчної системи результатом iнфляцiї стало також збiльшення її дезорганізуючого впливу на весь процес вiдтворення, що призвело до вкрай негативних зрушень у структурі виробництва і поглиблення економічної кризи. Під впливом інфляції виникла спекулятивна ситуацiя, в якiй усi учасники вiдтворення вважали за краще утриматись вiд виробничої активностi i шукали iншi, невиробничі сфери вкладання, принаймнi для частини своїх капiталiв, а заощадження спрямували в такі форми та країни, в яких ризик їх втрати через інфляцію є мінімальним. Таким чином, iнфляцiя значно пiдсилила невизначеність, притаманну перехідному періоду та вивела її на макроекономічний рiвень, що прирекло учасників відтворювального процесу на прийняття випадкових рiшень.