Управління інвестиційними процесами в період виходу економіки з рецесії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут економічного прогнозування

Автореферат

Управління інвестиційними процесами в період виходу економіки з рецесії

Махмудов Олександр Гафарович

Київ - 2001

Загальна характеристика роботи

Затяжна криза економіки України супроводжується депресією інвестиційних процесів. Тим часом інвестиції є найважливішим чинником економічного зростання, а інвестиційна політика держави - центральною ланкою всього комплексу заходів, спрямованих на забезпечення цього зростання. Тому стимулювання інвестицій і управління інвестиційною активністю при переході до ринкової системи мають першочергове значення для подолання кризової ситуації, піднесення економіки та виробництва.

Актуальність теми. У світовій економічній науці проблемам інвестиційної кон'юнктури та організації інвестиційних процесів приділяється значна увага. Вони знайшли відображення в наукових працях відомих вчених України: В. Александрової, О. Амоші, Ю. Бажала, І. Бланка, О. Власюка, О. Гаврилюка, А. Гальчинського, В. Геєця, М. Герасимчука, В. Голікова, А. Гриценка, Г. Губерної, Б. Губського, Б. Кваснюка, В. Коломойцева, С. Корабліна, Н. Костіної, В. Ланового, О. Лапко, І. Лукінова, Ю. Лисенка, В. Ляшенка, І. Макаренка, Ю. Макогона, Б. Малицького, В. Мамутова, Л. Мініна, А. Мертенса, В. Найдьонова, М. Павловського, Ю. Пахомова, В. Петренка, Ф. Поклонського, А. Семенова, В. Сіденка, В. Точиліна, А. Філіпенка, В. Хобти, В. Чиркова, М. Чумаченка, М. Якубовського та інших.

Управління інвестиційною діяльністю державних і корпоративних структур (в широкому значенні цього поняття) для України та інших постсоціалістичних країн є ще малодослідженою областю економічної науки, що недостатньо склалася, і вимагає розробки складних механізмів взаємодії інвестиційної, виробничої, ринкової та соціальної структур, об'єднання їх в єдине ціле. інновація інвестиція стратегія концепція

Це зумовлено тим, що наявні макро- і мікромоделі централізованої командно-адміністративної економіки для умов перехідного періоду застаріли, а зарубіжні економічні моделі в своїй більшості неадекватні умовам перехідної економіки в Україні. Практика формування державної, регіональної і виробничо-галузевої економічної політики зіткнулась з відсутністю теоретичних основ, які адекватні реаліям сьогодення.

Назріла необхідність переосмислити економічну політику та керівництво нею з метою підвищення інвестиційної активності та інвестиційної привабливості України, створення реальних передумов виходу з тривалої рецесії, технологічного оновлення і стійкого економічного зростання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах бюджетної наукової теми “Теоретико-методологічні проблеми формування інноваційного середовища в умовах реформування економічної системи” в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, яка затверджена постановою бюро відділу інформатики НАН України від 21.05.98 р. та має держреєстраційний номер 0199V002824.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розробка наукових основ управління формуванням економічної політики, що сприяє підвищенню інвестиційної активності та привабливості України для капіталовкладень, методологічних основ системного управління інвестиційними процесами і на цій основі виявлення можливостей якнайшвидшого виходу з рецесії і переходу до інноваційного розвитку та піднесення економіки.

Відповідно до поставленої мети вирішуються такі завдання:

- зробити критичний аналіз наукових напрямів економічної та інвестиційної політики в період виходу з рецесії, реструктуризації економіки, виявити невиправдані положення, що покладені в основу існуючої економічної політики та заважають Україні подолати кризу;

- дослідити і систематизувати комплекс фундаментальних причин, що спричинили економічну кризу та низьку інвестиційну привабливість України, особливості управління економікою в перехідний період і відповідно до цього здійснити пошук основних шляхів виходу із затяжної рецесії;

- розробити концепції економічної, інвестиційної і структурної політики, спрямованої на найшвидший вихід із рецесії та перехід до економічного зростання шляхом інноваційного розвитку;

- запропонувати стратегії визначення виробничо-економічних та інвестиційних пріоритетів, методології виявлення базисних інновацій і створення економічних умов для їх формування і розвитку;

- розробити систему заходів для удосконалення правового забезпечення фондового ринку України, його інфраструктури і механізмів підвищення ефективності притягнення капіталу;

- обгрунтувати концепції фінансової безпеки України, що забезпечить своєчасне виявлення та запобігання внутрішніх і зовнішніх загроз у фінансово-кредитній сфері;

- сформулювати концепції моделювання системного управління інвестиційними процесами, що дозволять скоординувати макроекономічний, регіональний та мікроекономічний рівні управління;

- розробити моделі управління промислово-інвестиційними структурами у ринковому середовищі з використанням сучасних комп'ютерних і інформаційних технологій та розробити логіко-обчислювальний апарат для розрахунків в умовах нестабільного середовища.

Об'єктом дослідження є інвестиційні процеси та економічні умови інтенсифікації і підвищення їх ефективності в Україні.

Предметом дослідження є система управління інвестиційною та структурною політикою з урахуванням стимулювання і ефективного напряму інвестицій, а також системи правового, економічного, організаційного забезпечень інвестицій та їх результативності.

Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження стали положення сучасних неокласичної і неокейнсіанської теорій, теоретичні розробки з перехідної економіки, класичні і сучасні розробки з інноваційних та інвестиційних процесів, глобалізації економіки, системного аналізу теорії управління оптимізаційними методами і комп'ютерними технологіями.

Методи дослідження включають аналіз і узагальнення теоретичних робіт, офіційних документів, виступів посадових осіб держави, рішень уряду і Верховної Ради, методи системного і статистичного аналізу економіко-математичного моделювання і моделювання складних систем, методи оптимізації і обчислювального експерименту.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці системи управління інвестиційними процесами та економічною політикою, що забезпечує подолання рецесії, інвестиційне піднесення та інноваційний розвиток. Отримано ряд нових наукових висновків, обґрунтовано методологічні рекомендації в галузі економічної політики й управління економікою, розроблено методологічні принципи та логіко-обчислювальні засади моделювання інвестиційних процесів.

Положення, що становлять наукову новизну:

- виявлено, що деякі положення економічної теорії, засновані на неоліберальних і монетаристських підходах, неефективні під час трансформації планової економіки в ринкову і призводять до затяжної рецесії. Для подолання рецесії та переходу до етапу інноваційного росту економіки необхідна фаза пожвавлення. Показано провідну роль органів управління різних рівнів у реформуванні економіки, структура і функції яких повинні гнучко змінюватися відповідно до завдань кожного етапу;

- розроблено концептуальні положення про виведення економіки з кризи, враховуючи комплекс зовнішніх і внутрішніх чинників: процеси глобалізації, структуру господарського комплексу, інституційний стан економіки, інвестиційний клімат, особливості трансформації та корупційної деформації системи управління і тіньових відносин в економіці України;

- розроблено структурно-логічну схему формування процесу переходу до росту економіки на базі системного аналізу взаємодій економічних механізмів, що дозволяє виробляти управлінські рішення щодо подолання кризових явищ і переходу через пожвавлення до економічного зростання; в цьому аспекті розроблено пропозиції з реформування податкової системи, з системного подолання кризи платежів, з системи заходів, спрямованих на повернення і легалізацію вітчизняних капіталів, що пішли в тіньовий сектор і за кордон, з системи стимулювання економічного зростання та інвестицій у спеціальних економічних зонах і територіях пріоритетного розвитку тощо;

- виявлено і досліджено специфіку інвестиційних процесів у фазі виходу економічної системи із рецесії, яка раніше не повністю враховувалась наукою та економічною практикою, тобто необхідність “пускового періоду” для початку пожвавлення на мікрорівні, підготовку підприємств до сприйняття інвестицій шляхом реструктуризації, стратегічне інвестування на основі пожвавлення;

- виявлено причини незадовільного стану інвестиційного клімату в Україні, основними з яких є неефективне управління економікою, в тому числі інвестиційною, структурною, фіскальною, грошово-кредитною і зовнішньоекономічною політикою на державному і регіональному рівнях; визначено основні напрями зміни функцій органів управління основних рівнів на етапах реформування економіки;

- запропоновано концептуальні положення щодо подолання рецесії та переходу до зростання в інвестиційній сфері на основі структурних перетворень економіки України; концепцію формування інноваційної моделі шляхом виявлення і підтримки інвестиційних пріоритетів так званих точок зростання економіки, політики структуралізму і створення центрів притягнення капіталів у глобальній економіці; методологію визначення інвестиційних пріоритетів та індикації базисних інновацій в економіці;

- розроблено комплексні рекомендації щодо удосконалення механізму функціонування фондового ринку України з урахуванням внутрішніх і зовнішніх чинників фінансових загроз, запропоновано шляхи подолання або пом'якшення можливих фінансових криз;

- сформульовано умови, обґрунтовано доцільність і вигідність створення промислово-інвестиційних об'єднань з метою інтеграції виробництва в ринкове середовище на базі принципу мінімізації трансакційних витрат і розмежування функцій управління по вертикалі, розроблено основи синтезу організаційно-економічної структури управління об'єднання і критерії її оцінки;

- розроблено методологію моделювання інвестиційних процесів на основі формування концептуальних і еталонних моделей інвестиційної політики, що базується на кібернетичному підході, і структуру системи підтримки прийняття рішень (СППР) в інвестиційній сфері на основі кущового модуля;

- висунуто положення про доцільність використання в економічних розрахунках, особливо на макрорівні, методів, що враховують нестабільність середовища; запропоновано концептуальний підхід до економічних розрахунків на основі теорії нечітких множин, що дозволяє здійснювати економічні розрахунки без апріорного постулювання законів розподілу первинних даних та результатів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці конкретних системних рекомендацій щодо економічних заходів подолання кризи і рецесії - грошової політики, умов притоку і стимулювання інвестицій, податків, спеціальних економічних зон (СЕЗ), антикорупційних заходів у системі управління, створення промислово-інвестиційних структур тощо. Результати дослідження апробовані у вигляді комплексу практичних рекомендацій щодо корекції економічної політики в період виходу з депресії і стимулювання пожвавлення передано до Адміністрації Президента України та Кабінету Міністрів України. Вони використані під час розробки низки нормативних актів (довідка №10-11/371 від 28.02.2000 р. з Адміністрації Президента України).

Критерії доцільності, методи організації, принципи побудови інвестиційних структур використано під час створення та організації інвестиційної компанії “Діком” у м. Донецьку (ліцензія №1 Міністерства фінансів України на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів), промислово-інвестиційної корпорації “Укрпром”, реструктуризації ряду промислових підприємств (довідки компанії “Діком” від 29.12.2000 р. і корпорації “Укрпром” від 27.12.2000 р.).

Методи системного аналізу і управління інвестиційними процесами використано під час створення робочих програм “Система антикризового управління” та “Управління проектами” Інституту ринкових технологій (довідка Інституту ринкових технологій від 25.12.2000 р.), організаційних структур інформаційно-аналітичних відділів компанії “Діком” і корпорації “Укрпром”. Деякі розроблені положення про побудову системи управління інвестиційними процесами використовуються у викладацькій діяльності в Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України під час викладання курсу “Економічна теорія та практика господарської діяльності”.

Організаційна структура, програмно-цільові принципи координації в управлінні використано під час організації взаємодії і надання підприємствам фінансових, комерційних, юридичних, консалтингових послуг корпорацією “Укрпром”.

Особистий внесок здобувача. Всі основні дослідження і побудова моделей виконані автором особисто або під безпосереднім його керівництвом. Окремі питання розроблялися з фахівцями-співавторами, що відображено в публікаціях, однак узагальнення і включення таких фрагментів у систему належать автору.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати, отримані в дисертаційній роботі, були представлені на міжнародних, національних конференціях і форумах та отримали схвалення, зокрема на: 1-й міжнародній конференції і виставці “Інвестиційні можливості в Україні” (Лондон, 1995), 1-й міжнародній конференції “Фондовий ринок України-96” (Київ, 1996), Українсько-північноамериканському інвестиційному форумі (США, 1997), конференції “Ринкові реформи в Україні” (Київ, 1997), 1-й міжнародній конференції “Сучасні технології ресурсоенергозбереження” (Київ, 1997), міжнародній науково-практичній конференції “Місто, регіон, держава: проблеми розподілу влади” (Слов'яногорськ, 1997), 2-й міжнародній конференції “Фондовий ринок України-97” (Київ, 1997), Українському фінансовому форумі (Київ, 1997), семінарі агентства США з міжнародного розвитку “Ринок цінних паперів” (Нью-Йорк, Чикаго, Вашингтон, 1997), науково-практичній конференції “Сучасні інформаційні і енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини” (Кам'янець-Подільський, 1998), третьому міжнародному форумі “Фондовий ринок України-98” (Українське товариство фінансових аналітиків (УТФА), Київ, 1998), науково-практичній конференції “Інвестиційний клімат: шляхи поліпшення” (Київ, 1998), міжнародній конференції “Реорганізація, злиття і приєднання: світовий досвід і механізми реалізації в Україні” (УТФА, Київ, 1998), міжнародній науково-технічній конференції “Комп'ютерні технології в навчанні, наукових дослідженнях і промисловості” (Дніпропетровськ, 1998), міжнародній науково-практичній конференції “XXI сторіччя проблеми і перспективи освоєння родовищ корисних копалин” (Дніпропетровськ, 1998), ліберманівських читаннях “Інвестиційна політика і управління економікою” (Харків, 1999), конференції “Фондовый рынок Украины - шаг в новое столетие” (Київ, 2000), конференції міжнародної асоціації союзу товаровиробників “Возможности повышения инвестиционного потенциала в отношениях между Украиной и Россией” (Київ, 2000), нараді НАН України спільно з Національним інститутом стратегічних досліджень Ради національної безпеки і оборони України (Київ, 2000), засіданнях “Круглого столу” “Безпека економічних трансформацій” у Національному інституті стратегічних досліджень Ради національної безпеки і оборони України з тем: “Формування національного капіталу і його роль у подоланні кризових явищ в українському суспільстві” (Київ, 1999), “Проблеми державного регулювання науково-технічного потенціалу України та підвищення ефективності його використання” (Київ, 2000), “Дієвість економічної політики держави в контексті ринкового реформування” (Київ, 2000), “Платіжна криза в Україні і економічне зростання” (Київ, 2000), міжнародній науково-практичній конференції “Украина и ее регионы в мировой глобализируемой системе” (Донецьк, 2000), науково-технічному семінарі “Проблемы и пути оптимизации налогообложения в Украине” (Харків, 2000), II міжнародній конференції “Рынок ценных бумаг - инфраструктура для эффективного перераспределения собственности и привлечения финансовых ресурсов” (Київ, 2000), XVIII Міжнародному симпозіумі з наукознавства та науково-технічного прогнозування “Наука и использование научных знаний в странах с переходной экономикой” (Київ, 2000), науково-практичній конференції “Сучасний маркетинг: проблеми та перспективи розвитку” (Київ, 2000), IX науково-практичній конференції “Корупція, економічні злочини: шляхи подолання та удосконалення правових чинників розвитку суспільства” (Донецьк, 2000), VIII Міжнародній науково-теоретичній конференції “Экономическая безопасность в стратегии рыночных реформ (пример Украины)” (Київ, 2000).

Публікації. Результати дисертаційної роботи відображено в 47 публікаціях загальним обсягом 67,2 друк. арк., з них 2 монографії обсягом 35,3 друк. арк., в тому числі індивідуальна - обсягом 24,9 друк. арк., 28 наукових статтей у фахових виданнях загальним обсягом близько 14,8 друк. арк., 17 статті в інших наукових виданнях загальним обсягом близько 17,1 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 444 сторінки, містить 41 таблицю, які займають 28 стор., 19 рисунків - 16 стор., список використаних джерел з 348 найменувань - 44 стор., 3 додатки - 27 стор.

Основний зміст роботи

У першому розділі “Методологія управління інвестиційними процесами в перехідний період” з'ясовано особливості економіки України, які необхідно враховувати під час формування основ інвестиційної та структурної політики, а також управління економікою, а саме:

- стадія форсованого стимулювання пожвавлення і піднесення для найшвидшого виходу з депресії накладає особливості на економічні механізми і вимагає неординарної стратегії. Механізм цієї стадії відображений на рис. 1 і повинен базуватись на кредитній та експортній експансії, протекціонізмі, ослабленні податкового тиску, підтримці пріоритетних об'єктів;

- вплив держави на підприємства повинен здійснюватися не командним методом, а через формування середовища, тобто створення інституційних та законодавчих умов. Але держава не повинна залишати управління, поки не створено потрібних умов та важелів;

- система управління в перехідний період істотно деформується тіньовими відносинами і корупцією, що спотворює весь хід реформ. Необхідні спеціальні зусилля і структурні механізми для нейтралізації спотворюючих факторів (відповідні рекомендації даються);

- глобалізація створює як переваги, так і небезпеки для національної економіки. Головна з них - входження в число країн, що експлуатуються за рахунок глобальних олігопольних переваг вузької групи країн і транснаціональних корпорацій (на базі оволодіння супертехнологіями). Звідси випливає необхідність визначення національної стратегії пріоритетів і створення своїх центрів притягнення капіталів у глобальних ринках.

У другому розділі “Антикризова макроекономічна та інвестиційна політика” показано, що інвестиційна політика держави невіддільна від інших напрямів, таких як структурна, грошово-кредитна, фінансова, зовнішньоекономічна політика. Узгодження їх дії є однією з основних проблем економічної політики.

Як відомо, на сучасному етапі уряд України зосередив увагу на залученні іноземних інвестицій. Однак, незважаючи на позики і деякий приплив прямих іноземних інвестицій, положення в економіці не поліпшується.

Україна дотепер отримала понад 12 млрд. доларів позик, а також трохи більше 3,7 млрд. доларів прямих зарубіжних інвестицій. Однак ці надходження мало позначилися на покращанні стану економіки. Більше того, деякі проекти, для фінансування яких було отримано кредити під гарантії уряду, не дали економічного ефекту. Значну частину боргів виплачують не підприємства-реципієнти, а державний бюджет.

Під тиском необхідності уряд вимушений скорочувати бюджетні витрати, щоб зменшувати бюджетний дефіцит, але це ще більше зменшує купівельну спроможність населення, а отже, обмежує внутрішній ринок. Головною задачею виходу з кризової ситуації є реанімувати внутрішній ринок, почати відновлення попиту на товари народного споживання і на засоби виробництва, тобто відновити платоспроможність населення і підприємств.

Теоретик і практик Людвіг Ерхард, який має світовий авторитет, характеризуючи ситуацію кризи попиту, радив давати кредити виробникам товарів народного споживання; суворо контролювати цільове використання цих кредитів; не боятися при цьому збільшення кількості грошей в обігу, тому що інфляція спричиняється не зростанням грошової маси, а її відтоком з виробництва в спекулятивну сферу. Теорія, і зокрема Л. Ерхард, попереджає, що капіталовкладення в основні фонди в такій ситуації недоцільні і неефективні. По-перше, тому що економічно невигідно робити капіталовкладення, не завантаживши наявні базові потужності; по-друге, капіталовкладення виправдовують себе, коли є збут продукції аж до кінцевої. Починати слід з обігових коштів у виробництві товарів споживання і підвищення прибутків населення.

Рух капіталу завжди спрямований до високої рентабельності і найменшого ризику. Перетікання капіталу в економічно слабкі країни, до яких належить і Україна, гальмується низькою ефективністю і високими ризиками. Рентабельність же матеріального виробництва в Україні низька і поки що неухильно знижується. Так рентабельність промисловості (в % до витрат) в 1993 р. була 35,6 %, в 1999 р. - 9,1 %. Для економіки з безнадійно застаріваючими фондами, низькою рентабельністю і відсутністю ринку капіталу важко знайти вигідне застосування. Немає принципового значення вітчизняний це чи зарубіжний капітал.

Інвестиційна привабливість господарських об'єктів створює приплив капіталу незалежно від його національної належності. Але оскільки вітчизняний капітал ближче, краще орієнтується в ситуації, йому потрібно менше спеціальних законодавчих умов. Тому він може залучатися в прибуткові сфери навіть раніше іноземного.

Поведінка ж національних інвесторів в Україні поки що характеризувалася неухильним зниженням капіталовкладень в народне господарство. Порівняно з 1990 р. вони знизилися на 79 %, з 1998 р. спостерігається деяке зростання. Характерним було зменшення рівня кредитування національної економіки комерційними банками.

З України продовжується відтік капіталу, що оцінюється в 2-3 млрд. доларів на рік. Експерти оцінюють обсяг вивезених з України капіталів в 20-30 млрд. доларів [“Деловая неделя”. - 1997. - № 8. - С. 11]. Втратою грошей є чистий імпорт, особливо споживчих товарів. Існує безліч інших каналів, у тому числі і нелегальних.

Для того щоб провернути маховик господарського обороту, потрібно додаткові гроші саме в сфері виробництва. Вітчизняні та іноземні інвестиції не тільки в основний капітал, але і в обігові кошти можуть виконати роль пускового імпульсу пожвавлення. Тактика залучення інвестицій на першому і подальших етапах переходу до пожвавлення і зростання є різною.

На першому етапі стоїть задача стимулювання загального пожвавлення економіки і підвищення на цій основі її інвестиційної привабливості. Для цього необхідно залучити деяку кількість грошей, навіть не розраховуючи спочатку на великі стратегічні інвестиції. Повинен збільшитися рівень монетизації економіки за рахунок кредитування обігових коштів, передусім в реальному секторі. При цьому повинні стимулюватися і стратегічні інвестиції, але під суворим контролем цільового і ефективного використання коштів.

Рівноцінною за значенням задачею першого етапу є заборона і перекриття відтоку грошових коштів з країни. Але вирішення даного завдання вимагає комплексного підходу і ретельних розробок. Перерахуємо лише деякі напрями цієї роботи: 1) обмеження імпорту, насамперед споживчого, особливо товарів, аналогічних тим, що виробляються в Україні; 2) обмеження і припинення зовнішньоторговельних товарообмінних операцій і їх ретельний ціновий контроль; 3) обмеження і, по можливості, припинення давальницьких схем обробки продукції; 4) стимулювання реінвестицій капіталу, тобто пільгове оподаткування реінвестицій і підвищення тієї частини прибутку, що репатріюється; 5) підвищення відсоткових ставок на валютні кредити, що в основному обслуговують імпортні операції; 6) встановлення контролю за рухом капіталу в офшорні зони з можливим тимчасовим обмеженням; 7) вивчення і перекриття каналів нелегального вивезення грошей; 8) залучення вивезеного, а також тіньового (який приховується від оподаткування) вітчизняного капіталу.

Останній напрямок потребує особливо делікатного підходу. Необхідно, щоб капітал почав довіряти владі. Цього не можна добитися формальною амністією. Потрібно закріпити визнання факту зміни суспільного ладу, припинити фіскальні перевірки майна, дотримуватися банківської таємниці тощо.

Деякі з перерахованих напрямів мають протекціоністське прикриття національної економіки, але це не означає довготривалої протекціоністської орієнтації.

На другому етапі, коли економіка почне набирати оберти, а інвестування ставати привабливим, необхідно буде відпрацювати загальні умови стратегічного інвестування і контролю за дотриманням національних інтересів на фоні поступового зняття митного захисту.

Задачі держави в стимулюванні стратегічного інвестування визначаються такими основними положеннями: 1) створення загального правового поля, що стимулює економічних агентів як вітчизняних, так і іноземних на інвестування; 2) активне формування напрямів інвестицій і структурної економіки власними коштами, а також цільовими пільгами для інвестицій в пріоритетні об'єкти (політика структуралізму); 3) надання податкових і митних пільг великим стратегічним інвесторам, що вкладають капітал в пріоритетні об'єкти, які мають принципове значення для прогресивного розвитку економіки.

Система стимулювання стратегічних інвестицій складається з двох блоків: податкових пільг і протекціоністського захисту - та буде удосконалюватися. Можна запропонувати такі напрями вдосконалення: податкові пільги повинні надаватися капіталу, що безпосередньо вкладається у виробництво і його інфраструктуру; протекціоністський захист має бути вибірковий і не стосуватися прямо не конкуруючого імпорту; податкові пільги -надаватися за умови дотримання профілю діяльності і реінвестування прибутку та амортизаційних відрахувань.

Значну роль в пожвавленні і піднесенні економіки традиційно виконують зовнішні позики. Вони виправдовують себе в тій мірі, в якій працюють на розвиток виробництва: трансформуються в інвестиційні кредити (через банки або бюджет) або безпосередньо носять характер інвестиційних кредитних ліній. Стосовно України в цій області більш актуальним є посилення контролю за цільовим використанням позикових коштів і підвищення ефективності управління проектами, що фінансуються за їх рахунок. Використання коштів зовнішніх позик повинно бути суворо підпорядковано структурній політиці держави.

Всупереч заспокійливим заявам посадових осіб, Україна вже не має права на загальноекономічні позики, оскільки зростання витрат на їх обслуговування випереджає прирости бюджетних прибутків. Сьогодні, щоб залучити великі стратегічні капітали, необхідно шукати співробітництва не стільки з урядами розвинених країн, скільки з транснаціональними корпораціями.

Вирішальним фактором піднесення повинна бути мобілізація національних заощаджень в національні інвестиції. Іноземні інвестиції залучаються у працюючу економіку, виконуючи роль прискорювача.

Якщо підсумувати потенційні джерела інвестицій: частину прибутку, амортизаційні відрахування і заощадження населення - то можна обчислити так звані змішані заощадження або потенціал внутрішніх інвестицій.

Річний потенціал власних інвестицій України становить приблизно 20 млрд. грн. (табл. 1). Це в 10-20 разів більше за обсягом прямих іноземних інвестицій з урахуванням репатріації частини капіталу. Це співвідношення зайвий раз свідчить про те, що пожвавлення має починатися з вітчизняних, а не з іноземних інвестицій.

Національний потенціал використовується для капіталовкладень (оновлення, накопичення) менш ніж наполовину. Інші гроші поповнюють обігові кошти і йдуть в тіньовий обіг. Ще не враховано прибутки від приватизації, хоч їх треба розглядати як ресурс інвестицій.

Таблиця 1

Обсяг використання національного потенціалу капітальних вкладень, млн. грн.