Еволюція економічної теорії в Україні у другій половині ХІХ – першій третині ХХ століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 330.8 (477):330.101.5

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ В УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ - ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХХ СТОЛІТЬ

08.01.04 - Економічна історія та історія економічної думки

Горкіна Лариса Павлівна

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі історії народного господарства та економічної думки Інституту економіки НАН України

Офіційні опоненти:

академік НАН України, доктор економічних наук, професор Пахомов Юрій Миколайович, Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, директор

доктор економічних наук, професор Бодров Володимир

Григорович, Українська Академія державного управління при Президенті України, завідувач кафедри економічної теорії та історії економіки

доктор економічних наук, професор Гринчуцький Валерій Іванович,

Тернопільський державний технічний університет ім. Івана Пулюя, завідувач кафедри маркетингу на виробництві.

Провідна організація: Київський національний економічний університет, кафедра історії економічних учень та економічної історії

Захист відбудеться “28“ вересня 2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м.Київ, вул. Васильківська, 90 “а”, ауд. 704

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Київ, вул.Володимирська, 58, кім. 10

Автореферат розісланий “28“ серпня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Солодовникова І.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

політекономічний школа туган україна

Історія української економічної думки - невід"ємна складова національної економічної культури, одна з найважливіших галузей економічних знань, системоутворюючу роль у якій відіграє історія становлення і розвитку економічної науки, передусім - економічної теорії. Вивчення і всебічний аналіз наукової ретроспективи вітчизняної економічної думки на базі сучасної методології, виявлення характерних рис і закономірностей її еволюції, факторів, що впливали на неї, - необхідна умова відродження української економічної культури, піднесення її до рівня світових наукових стандартів. Таке вивчення тільки розпочинається і стан його на сьогодні не може бути визнаний задовільним. Необхідність всемірного сприяння цьому процесу шляхом формування власної концепції еволюції економічної теорії в Україні у визначений в дисертації період і зумовлює актуальність теми.

Визначення та уточнення нових методологічних засад дослідження історії економічної думки - і світової, і вітчизняної, - одне з найактуальніших завдань сучасної історико-економічної науки. Вперше ця проблема стосовно вітчизняної думки була публічно піднята в Україні 1989 р. В. Сікорою. На початку 1990-х років з серйозним її обгрунтуванням одночасно і незалежно один від одного виступили з публікаціями С.Злупко, автор цієї дисертації, в тому числі разом з Т.Дерев'янкіним, а також відомий фахівець з економічної історії України І.-С.Коропецький (США) і ін. Проте і на сьогодні питання методології можна вважати більше поставленим, ніж розв'язаним, судячи з дискусії з цієї та споріднених проблем, в якій, крім згаданих, беруть участь і інші дослідники, - А.Гриценко, В.Глущенко, М.Уперенко, Н.Татаренко, Ю.Бажал, В.Бодров, В.Бадер, А.Філіпенко, В.Тарасевич, В.Єременко, В.Лозовий, С.Мочерний і ін. Маємо надію, що представлена дисертація буде корисною для більш широкого і предметного обговорення цієї проблеми.

На сьогодні однією з причин недосконалості впроваджуваних в Україні реформ є недостатнє розуміння системоутворюючої ролі ринку у суспільних відносинах, його загальноцивілізаційної ролі, з одного боку, та невміння оцінити його реальні можливості в умовах сучасної, значно ускладненої, соціально-економічної структури суспільства та загострення ряду глобальних, передусім природних, проблем людства, з іншого. Тому найбільш актуальним у дослідженні історії української економічної думки і уявляється вивчення та висвітлення процесу становлення і розвитку в Україні саме економічної теорії у критичному співставленні із світовим її розвитком на різних історичних етапах. Тільки в такий спосіб можна, долаючи старі підходи та уявлення, визначити свій, але досить цивілізований, шлях у розв"язанні складної проблеми входження України у світовий ринковий простір з найбільш можливо повним врахуванням її національних особливостей і пріоритетів.

Щодо висвітленості в літературі запропонованої у дисертації проблеми дослідження - еволюції української економічної думки в обраний період у науковому її аспекті, де розвиток ринкових уявлень відіграє системоутворюючу роль, - така проблема, наскільки нам відомо, українськими економістами не ставилася. До початку 1990-х років сама постановка такої проблеми була неможлива. Окремі сторони еволюції наукових уявлень українських економістів знайшли відображення у розвідках і дослідженнях 20-80-х років ХХ ст. (праці Д.Багалія, І.Бровера, Д.Наумова, К.Воблого, В.Жученка, Л.Корнійчук, В.Теплицького, Є.Шаблій (Голубовської), С.Злупка, С.Грицая, Є.Дробнохода, А.Левіщева, та багатьох інших, а також - автора дисертації). Проте більшість цих праць виконана в межах офіційних ідеологічних настанов та відповідної методології. Нові методологічні підходи у дослідженні окремих аспектів ретроспективи української економічної думки, в тому числі й теоретичної, почали реалізуватися тільки в 90-і роки у працях автора дисертації, С.Злупка, Е.Лортікяна, Т.Дерев'янкіна, Л.Корнійчук, Р.Васильєвої, П.Леоненка, А.Кредісова, Н.Петровської, О.Кульбаки, С.Білої, К.Гордиці, Н.Михайловської, О.Костюшка, М.Дяченка і ін. Вагомий внесок в цю роботу належить І.-С. Коропецькому.

Перша спроба системного комплексного висвітлення еволюції української наукової економічної думки періоду з кінця XIX і до початку 30-х років ХХ ст. була здійснена автором дисертації у відповідних розділах навчального посібника "Історія економічної думки України" (автори Р.Васильєва, Л.Горкіна, Н.Петровська і ін.), опублікованого 1993 р. Більш повно задум цей був реалізований 1994 р. у монографії автора "Нариси з історії політичної економії в Україні (остання третина ХІХ - перша третина XX ст.)". Сформульовані в ній ідеї та положення, уточнені і доповнені на основі пізніших досліджень автора, і увійшли до даної дисертації.

Актуальність піднятої проблеми підтверджується і розгортанням в останній час досліджень різних її аспектів у запропонованому методологічному ключі значно розширеним колом науковців. Багатий спектр цих досліджень найбільш повно відображений в останніх випусках (вип. 26-27 - 31-32) міжвідомчого збірника наукових праць "Історія народного господарства та економічної думки України" (відп. редактор Т. Дерев'янкін), що вже більше 30-и років видається Інститутом економіки НАН України. З іншого боку, актуальність обраної автором проблеми підтверджується і досить невдалими спробами висвітлити еволюцію економічної теорії в Україні у вітчизняних курсах з історії економічної думки (учень) - вітчизняної та світової.

Дослідити проблему еволюції економічної теорії в Україні у запропонованому аспекті дозволяють хронологічні рамки дисертації. Це період від середини ХІХ ст., коли в Україні фактично почала формуватися власна оригінальна політекономічна література, і до кінця 20-х років ХХ ст., коли політична економія поступилася місцем "економічній теорії соціалізму". Ці хронологічні межі, згідно схеми Й.Шумпетера, охоплюють першу (на етапі її завершення) та другу класичні ситуації у політичній економії. Обраний період в історії еволюції економічних ідей в Україні є одним з найважливіших і найцікавіших для дослідників. По-перше, тому, що саме на цей час припадає еволюція класичної школи в бік перегляду її теоретико-методологічних засад, який кінець-кінцем призвів в 70-і роки ХІХ ст. до так званої маржиналістської революції та формування в 90-і роки ХІХ ст. нової класичної школи, на базі якої розвинулася вся сучасна економічна наука По-друге, з огляду на той феномен у розвитку економічної теорії в країнах колишнього СРСР, що прийшовся на 20-і роки XX ст.: протягом цих років відбулися докорінні зміни не тільки в народногосподарському укладі, але й в уявленнях про всю систему культурних економічних цінностей людства, пов'язаних перш за все з інститутом ринку.

Дисертаційна робота є результатом узагальнення напрацювань автора переважно за останні десять років в галузі дослідження історії української економічної думки та проблем методології її висвітлення. Вона має тісний зв'язок з науковими програмами, планами та темами науково-дослідницьких робіт відділу історії народного господарства та економічної думки Інституту економіки НАН України: “Проблеми ринкової економіки в українській економічній літературі другої половини ХІХ - ХХ ст.” (державний реєстраційний номер 0195V026405), “Проблеми економічної політики в українській науковій літературі (друга половина ХІХ - перша третина ХХ ст.)” (державний реєстраційний номер 0199 V000493), в яких автор є науковим керівником тем та їх основним виконавцем. Крім того, з координаційним планом Міністерства освіти України за напрямком: "Освітньо-професійна програма вищої освіти за професійним спрямуванням бакалавра з економіки" (затв. 7.10.1997 р.), в межах якого за участю Л.Корнійчук автором розроблені концепція, структура та основний зміст нормативної програми з історії економічної думки в Україні.

Мета дослідження полягає у визначенні сутності принципово нового підходу до вивчення історії економічної думки в цілому та історії української економічної думки зокрема; виявленні на цій основі змісту, головних напрямків і закономірностей еволюції економічної теорії в Україні в період від середини XIX ст. до кінця 20-х рр. XX ст. в її взаємозв'язку з розвитком загальних економічних уявлень; внеску у вітчизняну та світову економічну науку в цей період провідних українських вчених-економістів.

На період, розглянутий в дисертації, припадає творчість відомих вчених, що працювали в різний час, формуючи економічну науку та суспільно-економічну думку в Україні. Це передусім академічні економісти (вислів І.-С.Коропецького), серед яких І.Вернадський, М.Зібер, М.Бунге, А.Антонович, Д.Піхно, О.Білімович, Р.Орженцький, В.Левитський, В.Косинський, В.Тимошенко, П.Лященко, К.Воблий, М.Птуха, М.Соболєв, Л.Яснопольський, Л.Юровський та багато інших. Найвидатнішими в теоретичному аспекті уявляються праці Є.Слуцького та М.Тугана-Барановського, які і сьогодні є невід'ємною складовою сучасної світової науки. На цей же період припадає і наукова та науково-практична діяльність відомих земських статистиків та діячів кооперативного руху, серед яких В.Постніков, О.Русов, Т.Осадчий, М.Ратнер, М.Левитський, Ф.Щербина, Василь та Віктор Доманицькі, В.Коваль, К.Мацієвич, С.Бородаєвський та багато інших; а також непрофесійних економістів - видатних мислителів та громадських діячів, зокрема, І.Франка, М.Драгоманова, Т.Рильського і ін. Погляди цих діячів не тільки впливали на розвиток економічної теорії в Україні, але й еволюціонізували разом з нею. Багато із згаданих економістів дореволюційної доби у 20-ті роки XX ст. разом з цілим рядом маловідомих на сьогодні економістів, серед яких К.Клопотов, С.Фесенко, Л.Діц, В.Зейлінгер, Я.Діманштейн, В.Доброгаєв та багато інших, - склали альтернативний офіційному напрямок економічної науки. Тільки незначна частина з них продовжувала працювати у вимушеній еміграції; більшість же тих, що працювали в Україні, була репресована сталінським режимом і загинула.

Наукова спадщина цих економістів, а також історико-економічна література, що містить ті чи інші відомості про цю спадщину, або ж піднімає методологічні проблеми її висвітлення, і склали об'єкт дослідження в дисертації. У методологічному аспекті в роботі задіяні праці А.Маршалла, Ш.Жіда та Ш.Ріста, Е.Жамса, Й.Шумпетера, Б.Селігмена, Е.Маленво, Ф.фон Хайєка, М.Блауга, Такоші Негіші і ін.

Предметом дослідження в дисертації є еволюція в Україні економічної теорії у контексті її світового розвитку. Економічна теорія розглядається нами у загальноприйнятому її розумінні, тобто як найважливіша складова економічної науки поряд з економічною історією, статистикою, прикладними економіками тощо, з врахуванням історичної її еволюції від "політичної економії", започаткованої А.Смітом, до "економіки" ("економікс") у її мікро- і макропідрозділах та до сучасної теорії. Остання все більш органічно вбирає у себе в аспекті економічної політики етичні, соціальні, природні і ін. проблеми і, тим самим, знову набирає характеру "політичної економії", але вже на якісно новому науковому рівні. Саме ця галузь людських знань уособила наукові уявлення про ринковий механізм функціонування економіки, - від інтуїтивного визнання регулюючої ролі цінового механізму у суспільному виробництві до пояснення всіх тонкощів його дії як феномену постійного співставлення суспільних витрат з суспільними потребами, без чого не може бути й мови про ефективність суспільного виробництва.

Методологічний підхід до опанування ретроспективою економічної теорії в Україні, що висуває в центр уваги ступінь оволодіння знанням про ринковий механізм економіки і, відповідно, можливості його вдосконалення, названий нами "ринковим", кореспондується з сучасними моделями історії економічної думки, започаткованими Й. Шумпетером. Застосування такого підходу дозволяє дати реальне уявлення про характер та закономірності еволюції української економічної думки не тільки у різних її наукових напрямках і течіях, але й визначитися в оцінках дієздатності соціально-економічних програм національно-визвольного руху, різних політичних партій, поглядів видатних мислителів, які відігравали помітну роль у формуванні економічної культури в Україні і яких прийнято називати "непрофесійними економістами". На цьому шляху відкривається і можливість системного переосмислення тих теоретико-методологічних засад, на яких від кінця 20-х років ХХ ст. і до останнього часу грунтувалися, а в багатьох аспектах і досі грунтуються, гальмуючи власний поступ, економічна наука і освіта в Україні.

Для реалізації мети дослідження розв'язуються такі завдання:

- оцінити стан дослідження у вітчизняній історико-економічній літературі ретроспективи еволюції економічної, переважно теоретичної, думки в Україні у визначений період в аспекті зміни методологічних підходів на різних етапах такого дослідження; визначити власні теоретико-методологічні пріоритети та напрямки вдосконалення цієї роботи;

- визначити відповідно до сучасних теоретико-методологічних уявлень основні етапи та напрямки розвитку в Україні економічної теорії в період, що розглядається в дисертації; показати їх відмінність від етапів розвитку економічної теорії на Заході;

- виявити основні тенденції у розвитку політичної економії в Україні у другій половині ХІХ ст., роль у цьому процесі Київської політекономічної школи, характер впливу західної теоретичної думки, в тому числі марксизму;

- виявити основні риси соціальної політекономічної школи в Україні, загальний рівень методологічних та теоретичних уявлень провідних представників цієї школи та їх внесок у політичну економію;

- розкрити характер інтерпретації М. Туганом-Барановським теорії граничної корисності Австрійської школи; розкрити зміст і дійсне значення реалізації ідеї неокласичного синтезу в теорії цінності М. Тугана-Барановського у порівняльному співставленні її з теорією цінності (ціни) А. Барановського у порівняльному співставленні її з теорією цінності (ціни) А.Маршалла; поглибити уявлення про внесок М.Тугана-Барановського у становлення макроекономічного аналізу;

- відбити особливості і характер формування в Україні маржинального напрямку у політичній економії; поглибити уявлення про внесок у світову економічну науку Є. Слуцького в аспекті розвитку на початку ХХ ст. неокласицизму на Заході та в Україні;

- виявити особливості формування кооперативної теорії в Україні, внесок українських економістів у створення теоретико-методологічної бази організаційно-виробничого напрямку ("школи О.Чаянова");

- розкрити наукові та утопічні елементи теоретичної концепції соціалізму М.Тугана-Барановського, її історичне місце та практичне значення;

- проаналізувати теоретичні витоки альтернативих моделей соціалізму в 20-і роки ХХ ст.; виявити їх основні складові та ступінь їх науковості; розкрити внесок українських економістів у формування в 20-і роки засад теорії регульованої змішаної економіки.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що автор вперше у вітчизняній економічній літературі провів детальний аналіз, переважно у методологічному аспекті, фахової літератури за обраною темою дослідження від 20-х років ХХ ст. до останнього часу; вперше висунув в центр уваги ретроспективу аналізу цінового механізму ринку та можливостей його регулювання і з цих сучасних методологічних позицій виконав комплексне дослідження еволюції економічної теорії в Україні від середини XIX до кінця першої третини XX ст. Це дозволило зробити ряд нових узагальнень і висновків, більшість яких введена у науковий обіг публікаціями автора з початку 1990-х років і до останнього часу. Головними з них є такі:

- обґрунтована методологічна доцільність застосування підходу (принципу), названого нами ринковим, як такого, що враховує всю складність історичної еволюції наукових уявлень про інститут ринку в суспільному житті, тобто власне економічної теорії, реалізучи тим самим її системоутворюючу роль в історії економічної думки; крім того - кореспондується з сучасними моделями її розвитку, передбачає включення у неї як органічної складової історії методології економічного аналізу, дозволяє розв"язати дискусійні проблеми періодизації та предмету історії економічних учень, а також предмету самої економічної теорії, відтворити реальний процес її еволюції в світі і в Україні;

- засвідчена провідна роль в інтенсивному розвитку різних галузей економічної науки в Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. досліджень з політичної економії та історії світової економічної думки; заперечується як концепція часів СРСР про асиміляцію української науки з російською, так і пізніша (позиція І.-С.Коропецького, С.Злупка і ін.) -- про повну "відрубність" їх розвитку; виявлено відносно більший вплив в Україні, ніж в Росії, західної економічної науки майже до кінця ХІХ ст.;

- вперше в Україні наведена сучасна комплексна характеристика гетерогенного процесу еволюції західної економічної теорії в ХІХ - на початку ХХ ст.: трансформація класичної школи в неокласичну, посилення на цій основі критики та неортодоксального перегляду марксизму, а також інституціонального впливу нової Німецької історичної школи та концепцій західноєвропейської соціал-демократії на економічну теорію в її еволюції до якісно нового неокласичного синтезу ХХ ст:

- встановлено, що вагомий внесок у розвиток економічної теорії в Україні у другій половині ХІХ ст. вчених Київської реально-психологічної школи на чолі з М.Бунге обумовлений розвитком ними системи класичного аналізу і синтезу в дусі школи Ж.-Б.Сея та Дж.С.Мілля; співвіднесенням інституціональних ідей нової Німецької історичної школи з об"єктивними вимогами ринкової економіки, а також грунтовною на той час критикою економічної та соціалістичної теорій марксизму;

- розкриті оригінальність першого в Україні та Росії наукового трактування М.Туганом-Барановським теорії граничної корисності Австрійської школи, неперехідне значення його висновків, зроблених одночасно з А.Маршаллом, про необхідність синтезу її з класичною теорією цінності, а також - недосконалість спроби реалізації цієї ідеї М.Туганом-Барановським порівняно з А.Маршаллом;

- виявлено, що маржиналізм в Україні був представлений працями лише окремих економістів (Р.Орженцький, О.Білімович, В.Арнольд), які, однак, рівня неокласичного синтезу, запропонованого А.Маршаллом, так і не досягли; виняток становить визнаний у світі внесок у неокласичну теорію Є.Слуцького: його теорія збалансованого бюджету споживача (1915) визнана основоположною в сучасній математичній теорії попиту;

- показано, що характерними рисами основного напрямку у політичній економії в Україні наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. - соціального - були критика марксизму, співзвучне сучасному розширене трактування предмету політичної економії, переважно емпіричне дослідження широкого кола проблем еволюції капіталістичної системи господарства та формування ідеї регульованої змішаної економіки;

- виявлена недостатня увага економістів соціального напрямку до аналізу цінового механізму ринку; трактування ними проблем обміну в межах теорії цінності та соціальної теорії розподілу М.Тугана-Барановського, повністю відмежованої вченим від проблем ціноутворення; показана непродуктивність спроби вченого подати проблему розподілу виключно у соціально-класовому аспекті в дусі агрегованих підходів Д.Рікардо та К.Маркса;

- підкреслено, що вершиною теоретичної економічної думки на рубежі ХІХ-ХХ ст. не тільки в Україні та Росії, але й у світі, стала теорія промислових криз М.Тугана-Барановського, якою вчений заклав основи інвестиційної теорії циклів, випередивши Й.Шумпетера та Дж.М.Кейнса у розвитку перспективних макроекономічних ідей К.Маркса; виявив диспропорційність між рухом заощаджень та інвестицій у галузях, що виробляють засоби виробництва, як основну причину циклічних коливань; зробив перспективні висновки щодо можливостей і засобів пом"якшення кризових явищ і перетворив теорію криз на теорію кон"юнктури;

розкритий вагомий внесок українських професійних та непрофесійних економістів у подолання позаринкових общинних концепцій артільного землеробства російської народницької політекономічної школи; у спростування висновків марксизму щодо загибелі селянського господарства та безперспективності його кооперації; в обгрунтування інституту приватної селянської власності на землю як вихідної умови кооперативного будівництва, ролі в ньому кредитної кооперації та ін.; підкреслено внесок в історію і теорію кооперації М.Тугана-Барановського та подвійність його позиції щодо природи і майбутнього селянської кооперації;

виявлений вагомий внесок українських економістів у становлення і розвиток організаційно-виробничого напрямку або "школи Чаянова": у постановку бюджетних обстежень селянських господарств, доведення їх стійкості та здатності до саморозвитку, обгрунтування сільськогосподарської кооперації як засобу їх інтенсифікації і входження у ринковий простір капіталізму на засадах рівноправного партнерства; підкреслена роль цієї школи і, передусім, праць О.Чаянова, у внесенні в дослідження аграрної сфери засад неокласицизму;

розкрито позитивне значення єдиної спроби доповнити схематичні уявлення К.Маркса про соціалізм науковим їх забезпеченням, здійсненої М.Туганом-Барановським; наголошено, що власна модель соціалізму М.Тугана-Барановського теж несла на собі відчутний вплив утопізму, передусім в частині уявлень про ефективність позаринкової централізованої економіки, можливості використання в ній селянської кооперації тощо; засвідчено, що вчений великою мірою сформував категоріальний аппарат майбутньої "політичної економії соціалізму";

вперше зроблений сучасний аналіз та оцінка концепції держкапіталізму В.Леніна як позаринкової, показана її спорідненість з його концепцією НЕП як такою, що передбачала лише тимчасовий відступ від обліково-розподільчої моделі соціалізму і тому з самого початку теж мала позаринкову орієнтацію;

доводиться, що "ленінська теорія кооперації" не виходила за межі ортодоксальних марксистських уявлень про соціалізм, оскільки передбачала збереження державної власності на засоби виробництва, головне на землю, та підпорядкування державі кооперативної діяльності (передусім у розпорядженні коштами);

визнана і доведена наукова перспективність поглядів тих економістів ринкової орієнтації, які обгрунтовували в 20-і роки ХХ ст. варіанти ринкової змішаної економіки на основі визнання рівноправності різних форм власності з врахуванням їх конкурентоспроможності, можливостей прогнозного планування, кон"юнктурних досліджень тощо.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони:

уточнюють методологічні підходи до вивчення історії світової та вітчизняної економічної думки, передусім в частині економічної теорії, в сучасному їх аспекті;

забезпечують більш адекватне, ніж досі, висвітлення у науковій та навчальній літературі історії світової та вітчизняної економічної теорії;

сприяють розробці сучасних проблем економічної теорії з врахуванням світових її надбань, в т.ч. українських економістів, логіки її розвитку і реалізації в конкретно-історичних умовах;

дозволяють врахувати реальний історичний внесок українських економістів у становлення ряду сучасних аспектів економічної теорії як основи для вироблення науково обгрунтованої економічної політики в процесі ринкової трансформації української економіки та уникнути помилок, аналогічних допущених в минулому;

сприяють підвищенню рівня підготовки кадрів науковців та фахових спеціалістів з економіки шляхом введення одержаних результатів у навчальні програми, підручники та посібники сучасного рівня з історії економічної думки, в тому числі вітчизняної.

Особистий внесок здобувача полягає в тому що всі наукові результати виконаної дисертації отримані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані тільки ті ідеї і положення, які є результатом особистого доробку автора.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження задіяні в розробці ряду наукових тем відділу історії народного господарства та економічної думки Інституту економіки НАН України за період 1991-2001 років; доповідалися на конференціях, симпозіумах та конгресах, в тому числі міжнародних, у Києві, Одесі, Вінниці, Донецьку і ін.(вказано у списку основних публікацій); були використані в процесі реабілітаціі 29-и українських аграрників-економістів, репресованих сталінським режимом на початку 30-х років; використовуються при викладанні курсів історії економічних учень, історії української економічної думки, економічної історії, політичної економії та ін.

Результати дисертаційного дослідження опубліковані у двох монографіях (24,1 д.а.), двох наукових нарисах (6,4 д.а.), навчальному посібнику та нормативній програмі (8,4 д.а.), у 24 статтях та наукових доповідях (25,0 д.а.), 3 тезах (0,6 д.а.) загальним обсягом - 64,5 д.а.

Структура роботи побудована відповідно до мети і завдань дослідження і включає вступ, 6 розділів, 18 підрозділів та висновки. Повний обсяг роботи становить 473 сторінки, в т.ч. 36 сторінок - список використаних літературних джерел (604 найменування, в т.ч. 47 автора). Структура роботи відбита в такому змісті:

ВСТУП

Розділ 1. МЕТОДОЛОГІЯ І СТАН ДОСЛІДЖЕНЬ РЕТРОСПЕКТИВИ ЕВОЛЮЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ В УКРАЇНІ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ІСТОРИКО-ЕКОНОМІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ 20-90-Х РОКІВ ХХ СТ.

1.1. Стан вивчення історії розвитку наукової економічної думки в Україні у 20-80-і роки ХХ ст.

1.2. Сучасні дослідження з історії економічної теорії в Україні у їх теоретико-методологічному аспекті

1.3. Ретроспектива розвитку економічної теорії в Україні в курсах з історії економічних учень та її науково-практичне значення

Розділ 2. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ В УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ. В КОНТЕКСТІ ЇЇ СВІТОВОГО РОЗВИТКУ ("КЛАСИЧНИЙ ПЕРІОД")

2.1. Умови та напрямки економічних досліджень в Україні в середині ХІХ - на початку ХХ ст.

2.2. Ретроспектива еволюції економічної теорії на Заході у ХІХ ст.

2.3. Розвиток політичної економії в Україні у другій половині ХІХ ст.

Розділ 3. ВІДБИТТЯ НЕОКЛАСИЧНОЇ СИТУАЦІЇ У РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ В УКРАЇНІ НАПРИКІНЦІ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТ.

3.1. Теорія граничної корисності у науковому доробку М.Тугана- Барановського

3.2. Теорія цінності М.Тугана-Барановського в неокласичному аспекті

3.3. Інтерпретація ідей маржиналізму українськими економістами. Внесок у світову науку Є.Слуцького

Розділ 4. СОЦІАЛЬНИЙ НАПРЯМОК ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ В УКРАЇНІ НА РУБЕЖІ ХІХ І ХХ СТ.

4.1. Формування соціального напрямку політичної економії та його основні риси

4.2. Ринкові уявлення соціальних економістів. Теорія розподілу М.Тугана- Барановського

4.3. Теорія економічних циклів М.Тугана-Барановського та її світове значення

Розділ 5. СТАНОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ ТЕОРІЇ СІЛЬСЬКОГОСПО-ДАРСЬКОЇ КООПЕРАЦІЇ

5.1. Кооперативні ідеї у працях професійних та непрофесійних економістів Україні та Росії у другій половині ХІХ ст.

5.2. Науковий аналіз досвіду виробничого кооперування селянства на рубежі ХІХ і ХХ ст.

5.3. Формування теорії і практики сільськогосподарської кооперації

Розділ 6. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА СОЦІАЛІЗМУ У ПРАЦЯХ УКРАЇНСЬКИХ ЕКОНОМІСТІВ ПЕРІОДУ СТВОРЕННЯ ЗАСАД ПОЗАРИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ (1917 - КІНЕЦЬ 20-Х РОКІВ ХХ СТ.)

6.1. Теоретична концепція соціалізму М.Тугана-Барановського

6.2. Формування альтернативних течій економічної думки в 1917-1920 роках

6.3. Ринкова та позаринкова концепції економіки соціалізму в 20-і роки ХХ ст.

ВИСНОВКИ

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтована актуальність теми дисертації,обумовлена вагомим науково-практичним значенням обраної проблеми та її фактичною нерозробленістю у запропонованому автором змістовному та методологічному аспектах. Визначені предмет та об"єкт дослідження, хронологічні рамки дисертації, її зв"язок з науковими і освітніми програмами, планами та темами. Сформульовані мета і завдання дослідження, предметно розкриті наукова новизна одержаних результатів, науково-практичне значення виконаної роботи, наведена апробація результатів дослідження, в тому числі у публікаціях автора.

Перший розділ дисертації присвячений аналізу методології і стану дослідження та висвітлення в українській історико-економічній літературі, в т.ч. навчальній, різних аспектів еволюції економічної теорії в Україні в період, що розглядається в дисертації. Особлива увага приділена обгрунтуванню сучасних методологічних підходів, задіяних автором у дисертації.

У підрозділі 1.1 наводиться огляд вітчизняної літератури з історії української економічної думки за період 1920-1980-х років. Показано, що, започаткована в 20-і роки ХХ ст., ця галузь науки, після перерви більш як у чверть століття, отримала подальший розвиток у 50-60-і роки. Найбільш грунтовними працями цих років стали дві книги нарисів з історії економічної думки в Україні, підготовлені в Інституті економіки НАН України і видані у 1956 та 1961 роках. В цих та інших публікаціях були досить системно висвітлені важливі аспекти еволюції економічної теорії в Україні у ХІХ ст., розглянуті погляди багатьох українських професійних та непрофесійних економістів; найменш вивченим залишився період від кінця ХІХ ст. до початку 30-х років ХХ ст.

Разом з тим, звернуто увагу на те, що якщо розвідки 20-х років ХХ ст., незважаючи на їх паліативний і переважно описово-біографічний характер, ще майже не були заідеологізовані, то дослідження 50-60-х років вже були офіційно підпорядковані пануючій марксистсько-ленінській методології та канонам тієї національної політики,яка проводилася у колишньому СРСР. На конкретних прикладах показано, що відмітними рисами цієї методології, головними ідеологами якої в історії економічної думки стали А.Пашков (АН СРСР) і в Україні - Д.Вірник (АН УРСР), були: нівелювання економічної культури "народів СРСР" в цілому та "розчинення" української економічної думки в загальноросійському її плині зокрема; абсолютизація марксизму і оцінка здобутків економістів минулого за критерієм відповідності або невідповідності їх поглядів цьому вченню; применшення впливу західної економічної науки та заперечення здобутків немарксистських її напрямів; ототожнення історії економічних вчень з історією суспільно-економічної думки, в тому числі соціалістичної тощо. Ці методологічні підходи стали характерною ознакою і цілого ряду праць 70-80-х років переважно з історії економічної думки першого пореволюційного десятиліття. В них зовсім недостатня увага, при тому переважно в аспекті необгрунтованої критики, приділялася альтернативним або варіантним до офіційної думки поглядам численних економістів ринкової орієнтації. Тим самим збіднювався і видозмінювався реальний процес розвитку економічної теорії в 20-і роки ХХ ст. Вже наприкінці 80-х років в Росії на цю проблему звернули увагу В.Маневич, Л.Никифоров, В.Данилов, Н.Фігуровська та ін. В Україні питання про необхідність нових підходів до висвітлення історії вітчизняної економічної думки було піднято тільки на рубежї 80-90-х років В.Сікорою, С.Злупком, автором дисертації та ін.

У підрозділі 1.2 аналізується процес перегляду старих методологічних підходів, що відкрив нові можливості для аналізу історії еволюції економічної теорії в Україні. Нечисленні на той час фахівці в цілому зійшлися на необхідності відмови від догматизованої марксистсько-ленінської методології, орієнтації на сучасні методи дослідження та здобутки світової економічної науки, запровадження об"єктивного порівняльного аналізу та виявлення надбань українських вчених, в тому числі української діаспори, тощо.

Разом з тим предметно показано, що перші спроби застосування на початку 1990-х років нових підходів, в тому числі до перегляду ленінських концепій НЕП та кооперації (автора дисертації), висвітлення наукової спадщини С.Подолинського, І.Франка та М.Тугана-Барановського (книги С.Злупка; окремі публікації В.Фещенко, І.Соколовської, Н.Тищенко, Н.Петровської та О.Кульбаки), обгрунтування нової періодизації української економічної думки (А.Гриценко та В.Глущенко), періодизації та висвітлення історії економічної думки України, зокрема у ХІХ ст., у згаданому вище першому навчальному посібнику з цієї дисципліни (1993), - засвідчили залишки стійкого впливу марксистської методології та недостатнє опанування авторами сучасної історії світової економічної думки та методів її дослідження.

Відзначено, що вперше в Україні проблема наукової методології у співставленні з ненауковими елементами марксизму була конкретизована 1993 р. в публікаціях І.-С.Коропецького (США), а також ряді статей автора дисертації. Сучасне розуміння цієї проблеми щодо предмету та періодизації економічної теорії було продемонстровано у перспективних пропозиціях В.Бадера (1994), В.Єременка (1994), у програмно-методологічних матеріалах С.Злупка з історії світової (1997) та вітчизняної (1996) економічної думки, а також у затвердженій Міносвіти України нормативній програмі з історії економічної думки України, запропонованій 1997 р. автором дисертації при сприянні та за участю Л.Корнійчук. Принципово нову методологію у розробках 1993-2001 років почали реалізовувати автор дисертації, С.Злупко, Е.Лортікян, Т.Дерев"янкін, П.Леоненко, А.Кредісов, Л.Корнійчук, С.Біла, Я.Талала, В.Фещенко, К.Гордиця, Н.Михайловська, О.Костюшко та інші. Найбільш грунтовними з цих праць на сьогодні визнані розділи Р.Васильєвої та автора дисертації в навчальному посібнику з історії економічної думки України (1993); наша вступна стаття до перевидання праці М.Тугана-Барановського "Політична економія. Курс популярний" (1994) та "Нариси з історії політичної економії в Україні (остання третина ХІХ - перша третина ХХ ст.)" (1994); праці С.Злупка "Українська економічна думка в персоналіях" (1994) та "Економічна думка України (від давнини до сучасності): навчальний посібник" (2000); Е.Лортікяна "Украинские экономисты первой трети ХХ столетия" (1995); колективна праця 1996 р. "Дослідження з історії економічної думки в Україні (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)" (відп. ред. Т.Дерев"янкін) і, звичайно, роботи І.-С.Коропецького "Українські економісти ХІХ століття та західна наука" (1993), "Економічні праці: Збірник вибраних статей" (1998) і ін.

Однак, як свідчить аналіз цих праць, завдання комплексного дослідження еволюції економічної теорії в Україні на різних її етапах, - виявлення її закономірностей в цілому та в межах різних шкіл і течій, впливів західної та російської науки, а також соціалістичних вчень, аналізу позитивних і негативних виявів цієї еволюції та їх наслідків тощо, - ставилося практично тільки автором дисертації. В найбільш завершеному вигляді таке дослідження було виконане в книзі "Нариси з історії політичної економії в Україні (остання третина ХІХ - перша третина ХХ ст.)" (1994), покладеній в основу даної дисертації. Наступні дослідження автора дозволили розширити хронологічні межі роботи, охопивши не тільки період неокласичної ситуації у політичній економії, але, почасти, і класичної (від середини ХІХ ст.). Аналіз фахової літератури останніх років засвідчує, що висновки і узагальнення автора в цілому підтверджуються і кореспондуються з більш детальним розглядом цілого ряду розроблених або ж тільки окреслених ним проблем у працях інших, згаданих вище, дослідників, створюючи на сьогодня досить виразну картину еволюції української наукової думки в період, що розглядається в дисертації, та поза його межами.

У підрозділі 1.3 спеціально розглянута проблема висвітлення історії наукової економічної думки в Україні в сучасних вітчизняних навчальних курсах з історії економічних вчень. Наголошено, що наробки українських істориків-економістів як в галузі методології досліджень, так і у висвітленні історії економічної теорії в Україні, у цих курсах майже не взяті до уваги, або взяті поверхово. Предметно доводиться, що подання українського матеріалу, зокрема у докладно розглянутих в дисертації курсах (їх автори - Н.Пільгуй (1992); Л.Корнійчук, Н.Татаренко, О.Поручник і ін. (1999); Л.Дмитриченко (1999); П.Юхименко та П.Леоненко (2000) ), - визнати задовільними не можна. По-перше, не витримується будь-яка періодизація в еволюції вітчизняної думки; по-друге, історія власне економічної теорії та дійсно визначний внесок у неї таких українських економістів як І.Вернадський, М.Бунге, М.Туган-Барановський, Є.Слуцький, економісти ринкової орієнтації 20-х років і ін., - висвітлюється неадекватно її дійсному значенню.

Розкривається думка автора, що на висвітлення історії вітчизняної економічної науки в цих курсах, за винятком досить сучасного в методологічному відношенні курсу П.Юхименка та П.Леоненка, негативно впливає ряд факторів, серед яких, зокрема, методологічна невизначеність їх авторів, в тому числі значний вплив історико-економічної концепції марксизму; відсутність науково обгрунтованої періодизації; неадекватне в цілому ряді випадків висвітлення еволюції класичної школи, ненаукових та наукових рис марксизму, економічної доцільності соціалістичних вчень, революційного теоретико-методологічного значення неокласичної школи тощо. Показано, що, на жаль, ці уявлення перекочовують і до аргументації ряду сучасних економістів-теоретиків або підтримують її, зокрема, в концепціях В.Тарасевича, В.Лозового, С.Мочерного і ряду інших авторів. Це веде до поширення невірних уявлень про характер еволюції економічної теорії, протиставлення її політичній економії у традиційно класичному або марксистському розумінні, применшення історичної ролі неокласичної школи, в тому числі у формуванні сучасного етапу неокласичного синтезу і, врешті-решт, до протиставлення сучасної ринкової економіки знайомим канонам економіки командно-адміністративного типу.

Разом з тим на ряді прикладів засвідчено, що більшість українських економістів-теоретиків, серед яких Ю.Бажал, А.Філіпенко, В.Бодров, А.Кредісов, А.Гальчинський, П.Єщенко, Ю.Палкін, С.Дзюбик, О.Ястремський, І.Ястремський та багато інших, - все впевненіше спираються на сучасні досягнення економічної науки, вводять у контекст власних пошуків історію світової та, поступово, і вітчизняної науки. Підкреслено, що нового, сучасного звучання набувають і методологічні проблеми дослідження історії світової і вітчизняної економічної думки та слушні пропозиції щодо її вдосконалення у публікаціях П.Леоненка, С.Злупка, Н.Татаренко, Т.Гайдай та ін., а також, маємо надію, і автора цієї дисертації.

У другому розділі роботи дана загальна характеристика умов та напрямків економічних досліджень в Україні в дореволюційну добу, - у другій половині ХІХ та на початку ХХ ст., а також проаналізований розвиток політичної економії до початку ХХ ст. у контексті еволюції економічної теорії на Заході.

У підрозділі 2.1 показано, що складні економічні, політичні, соціальні та національні умови, в яких Україна існувала в ХІХ - на початку ХХ ст.в межах Австрійської та Російської імперій, ускладнювали процес розвитку української економічної, передусім наукової, думки, підпорядковуючи його загальноімперським інтересам цих держав та гальмуючи формування національного наукового потенціалу. В Західній Україні цей потенціал по суті був представлений нечисленними непрофесійними економістами, серед яких такі відомі мислителі та діячі як І.Франко, В.Навроцький, О.Терлецький, В.Будзиновський та ін. Основні українські наукові сили зосереджувалися у Східній Україні, формуючись переважно у Харківському, Київському та Новоросійському (Одеському) університетах, а також були представлені численними земськими статистиками, відомими кооператорами і ін. Багато українських економістів стажувалися в різних країнах Заходу, багато отримали освіту або наукові ступені в російських університетах, довгі роки або і все життя працювали в Росії, займаючи іноді високі службові посади в Російській імперії. Серед цих економістів: І.Вернадський, М.Бунге, О.Посніков, Р.Орженцький, М.Ковалевський, І.Янжул, О.Миклашевський та І.Миклашевський, П.Лященко, Є.Слуцький, М.Птуха, М.Туган-Барановський, С.Бородаєвський, Ф.Щербина, В.Левитський, М.Вольський, М.Федорович і ін. Природно, що економічна наука в Україні розвивалася у сфері як західних, так і російських впливів, що особливо посилилися наприкінці ХІХ - початку ХХ ст.

На початок ХХ ст. в Україні отримали розвиток всі основні на той час галузі економічної науки. Найбільш виразно національна економічна думка виявила себе у розвитку статистичних досліджень (праці Д.Журавського, І.Вернадського, М.Зібера, О.Русова, О.Шлікевича, В.Постнікова, Т.Осадчого, В.Варзара, К.Воблого, Р.Орженцького, Є.Слуцького і ін.), економіки сільського господарства та кооперації (праці В.Левитського, В.Косинського, М.Левитського, Василя Доманицького, К.Мацієвича, С.Бородаєвського та багатьох інших). Надзвичайно вагомим став внесок українських економістів і у розвиток історико-економічних та політекономічних досліджень. Саме в цій сфері виявився переважаючий вплив західної економічної думки. Добра обізнаність з нею, її критичний аналіз та введення здобутків у науковий обіг (праці з історії економічних вчень І.Вернадського, М.Бунге, Р.Орженцького, В.Левитського, М.Тугана-Барановського, П.Лященка та ін.) дозволили українським економістам сприяти поступовому подоланню відставання політекономічної науки від західної не тільки в Україні, але й в Російській імперії в цілому.

У підрозділі 2.2, зважаючи на недосконалість висвітлення цієї проблеми в сучасній вітчизняній економічній літературі, наведена узагальнююча характеристика гетерогенного процесу розвитку економічної теорії на Заході в ХІХ ст. Показано, що основними тенденціями в ньому були, по-перше, складна еволюція класичної школи та перехід від першого класичного стану (за Й.Шумпетером) до другого в результаті маржиналістської революції 70-х років та формування в 90-і роки ХІХ ст. неокласичної школи; і, по-друге, посилення впливу соціальних ідей Німецької історичної школи та марксизму. Визначальну роль відігравала еволюція класичної школи, що зумовила на першому її етапі занепад вже у 30-40-і роки системи економічного аналізу школи Д.Рікардо, подальший розвиток системи аналізу школи Ж.-Б.Сея та своєрідне завершення класичної традиції Дж.С.Міллем. Останній зробив відчутний крок до нової класичної ситуації, давши у зародку формальний аналіз ціноутворення на основі попиту-пропозиції та включивши у власну інтепретацію елементи інституціоналізму. Застосування неокласиками принципово нової методології та інструментарію наукового аналізу зумовили перехід від витратної концепції старої класичної школи до концепції економічної ефективності, постійного вибору оптимальних варіантів використання обмежених ресурсів.

Наголошено, що саме на цій підставі був досягнутий певний консенсус неокласиків з соціально-політичним напрямком нової Німецької школи: з одного боку, визнання першими необхідності соціальних реформ та певного державного втручання в економіку з метою забезпечення нормальної дії ринкового механізму і, з іншого, - визнання Німецькою школою доцільності поєднання емпіричних методів дослідження з абстрактно-теоретичним класичним аналізом (знаменита "Methodenstrait" 70-х років ХІХ ст.) та підвищення якісного рівня її концепції державного регулювання. Крім того, підвищився науковий рівень критичного перегляду марксизму та обгрунтування соціально-економічної платформи західноєвропейської соціал-демократії.

У підрозділі 2.3 на основі аналізу політекономічної літератури ХІХ ст. показано, що українська економічна наука в другій половині ХІХ ст. відбила складні переживання західної економічної теорії переважно першого етапу еволюції класичної школи, оскільки ідеї маржиналізму прийшли в Україну тільки в 90-і роки ХХ ст. При цьому українські економісти, починаючи ще від М.Балудянського, Д.Журавського, Т.Степанова, засвідчили свій високий науковий потенціал та вірне відчуття перспективи еволюції економічної теорії. Найбільш продуктивними в цьому відношенні були праці І.Вернадського, К.Гаттенбергера, Г.Цехановецького, вчених Київської реально-психологічної школи на чолі з М.Бунге, серед яких А.Антонович, Д.Піхно і ін. Засвідчено, що ці економісти у поясненні цінового механізму спиралися на ідею трьохфакторної моделі А.Сміта, розвинутої Ж.-Б.Сеєм та його послідовниками. Ідучи в ногу з часом, вони розвивали теорію потреб, розширене розуміння продуктивної праці, включаючи в неї нематеріальні послуги, шукали шляхів подолання відриву витрат від корисності, поєднання теорії виробництва з теорією потреб на основі закону попиту-пропозиції. Тим самим, прокладали шлях до нової класичної ситуації, однак висунуті маржиналістами ідеї граничних величин як необхідної умови розв"язання цієї проблеми, на жаль, не сприйняли.

Разом з тим показано, що саме економісти Київської реально-психологічної школи, передусім М.Бунге, виявили досить критичне ставлення як до ідей державного регулювання розподілу Дж.С.Мілля, так і до подібних ідей Німецької історичної школи. Випереджаючи час, вони запропонували розуміння законів ринку як об"єктивної наукової підстави будь-яких заходів економічної та соціальної політики держави. Їх заслугою перед економічною наукою стала досить грунтовна критика утопічного соціалізму та соціально-економічної доктрини марксизму, передусім його трудової теорії цінності. Тільки окремі економісти того часу, - М.Зібер та М.Коссовський, - сприйняли та популяризували цю теорію К.Маркса, виступивши противниками засад Київської реально-психологічної школи. Їх повернення до трудової теорії цінності Д.Рікардо у варіанті, запропонованому К.Марксом, було відчутним кроком назад від поступального руху економічної теорії в питаннях ціноутворення та розподілу. Проте ці економісти ортодоксальними марксистами не стали, не сприйнявши, передусім, революційну доктрину К.Маркса. В цілому ж українська теоретична думка в ХІХ ст. впевнено, хоч і з деяким відставанням, виходила на західноєвропейський рівень.

Третім розділом в дисертації розпочинається висвітлення еволюції економічної теорії в Україні від кінця ХІХ і до початку 20-х років ХХ ст. Цей її етап відзначається проникненням в Україну ідей маржиналізму Австрійської школи та одночасним посиленням впливу російської економічної думки, в якій від середини ХІХ ст. переважали революційно-демократичні та народницькі ідеї; а також марксизму та ідей Німецької щколи у її новітній соціальній течії.

У підрозділі 3.1 наголошено на тому, що ідеї маржиналізму, з якими пов"язаний початок нової класичної ситуації у політичній економії, прийшли в Україну та Росію передусім завдяки М.Тугану-Барановському, який першим звернув серйозну увагу на Австрійську школу: 1890 р. у праці "Учение о предельной полезности хозяйственных благ как причине их ценности" вчений дав блискучий на той час порівняльний аналіз принципово нової концепції цінності цієї школи з традиційним підходом класиків, прийнятим в цілому і марксизмом. Показано, що він не тільки переконливо довів однобічність пояснення цінності виключно з боку витрат, пояснив "парадокс" А.Сміта тощо, але й визначив відсутність уявлення про граничну корисність як причину панування в науці трудової теорії цінності Д.Рікардо та неспроможності ряду економістів - Ж.-Б.Сея, Б.Гільдебрандта, К.Кніса і ін. зв"язати цінність з потребами.

Як безсумнівна заслуга М.Тугана-Барановського розглядається обгрунтування ним необхідності єдиного принципу в оцінці відтворюваних та невідтворюваних благ; пояснення значення запровадженого Австрійською школою розрізнення понять конкретної і абстрактної (потенційної) корисності та виведення на цій основі поняття граничної корисності; наголос на виявленні вченими цієї школи залежності граничної корисності від інтенсивності потреби та доступної кількості блага, впливу на суб"єктивну цінність ринкових цін та платоспроможності споживачів, можливості взаємозамінності благ тощо. Крім того, вчений дав детальний аналіз механізму об"єктивізації граничних корисностей в ринкові ціни, використавши модель кінського ринку Є.фон Бьом-Баверка. Разом з тим, подібно до А.Маршалла, М.Туган-Барановський прийшов до висновку про недостатність моністичного пояснення Австрійською школою явищ цінності тільки з боку корисності, тобто попиту.

У підрозділі 3.2 ідея синтезу трудової теорії цінності і теорії граничної корисності, висунута М.Туганом-Барановським одночасно з А.Маршаллом, розцінюється як вагомий вклад у вітчизняну і світову економічну науку. Водночас підкреслено, що довести цю ідею до сприйнятних для науки кінцевих результатів М. Туган-Барановський у запропонованій ним власній теорії цінності не зміг. Шляхом порівняльного аналізу цієї теорії з теорією А.Маршалла показано, що на заваді розв"язання проблеми М.Туганом-Барановським стали відданість вченого трудовій теорії цінності у варіанті Д.Рікардо, доповнення її категорією "трудова вартість" у дусі К.Маркса, спроби співвіднести цей натуралістичний показник з показником граничної корисності, впевненість вченого у кількісній вимірюваності останнього тощо і, в цілому, брак навичок економіко-математичного аналізу, характерний для більшості українських та російських вчених тієї доби.