Організаційно-економічні аспекти стратегії і тактики будівельних організацій в умовах ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна металургійна академія України

УДК 69.059.7

Організаційно-економічні аспекти стратегії і тактики будівельних організацій в умовах ринку

08.06.02 - підприємництво, менеджмент та маркетинг

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Залунін Володимир Федорович

Дніпропетровськ 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Придніпровській державній академії будівництва і архітектури Міністерства освіти України.

Захист відбудеться 31 травня 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.084.04 при Національній металургійній академії України за адресою: 49635, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної металургійної академії України за адресою: 49635, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 4.

Автореферат розісланий 29 квітня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к.е.н., доцент Ігнашкіна Т.Б.

будівельний керування ресурсний

Анотація

Залунін В.Ф. Організаційно-економічні аспекти стратегії і тактики будівельних організацій в умовах ринку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.02 - підприємництво, менеджмент та маркетинг. Національна металургійна академія України, Дніпропетровськ, 2000.

Дисертаційна робота присвячена розробці наукових основ ділової стратегії і тактики будівельних організацій і практичних рекомендацій по створенню збалансованої системи керування, що забезпечують підвищення економічної ефективності їхньої діяльності в умовах ринку.

У роботі запропоновано: модель для оцінки і вибору управлінської стратегії, що передбачає синхронне і взаємозалежне керування в просторі “обсяг робіт - час - вартість”; методи аналізу реалізуємості будівельних проектів; методи урахування ризику для оцінки ефективності проектів; методи оцінки диверсифікаційних можливостей і адаптації виробничої й управлінської структур.

Результати дисертаційної роботи використані у практиці будівельних організацій Придніпровського регіону.

Ключові слова: керування, план, модель, проект, реалізуємість, ризик, диверсифікація, структура, надійність, ефективність.

Summary

Zalounin V.F. Organizational and economic aspects of strategy and tactics of building organizations in the market conditions. - Manuscript.

Thesis for Doctor's degree (Economics) in speciality 08.06.02 - Economy of enterprise and organization of production. - National Metallurgical Academy, Dniepropetrovsk, 2000.

The present work deals with both the development of scientific bases of business strategy and building organizations tactics and practical recommendations for creationing balanced control system insuring increase in economic efficiency of their activity in the market environment.

The work suggests the following: the model for estimation and selection of the administrative strategy that provides synchronous and interconnected management in the spase - “amount of work - time - cost”; methods of analysis of building projects realizability; methods of risk accounting for estimation of projects efficiency; methods of estimation of diversification opportunities and adaptation characteristics of line and staff structures.

The results are implemented in practical activity of building organizations in Prednieprovsk region.

Key words: management, plan, model, project, realizability, risk, diversification, structure, reliability, efficiency.

Аннотация

Залунин В.Ф. Организационно-экономические аспекты стратегии и тактики строительных организаций в условиях рынка. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.06.02 - предпринимательство, менеджмент и маркетинг. - Национальная металлургическая академия Украины. - Днепропетровск, 2000.

Диссертационная работа посвящена разработке научных основ деловой стратегии и тактики строительных организаций и практических рекомендаций по созданию сбалансированной системы управления, обеспечивающих повышение экономической эффективности их деятельности в условиях рынка.

Деловая стратегия и тактика строительных фирм в условиях рынка основана на ориентации функционирования строительных фирм на конкретный строительный проект.

В работе предложены: “трехмерная” модель управления строительным проектом в условиях рынка для оценки и выбора управленческой стратегии, предусматривающей синхронное и взаимосвязанное управление в пространстве “объем работ - время - стоимость”; методы анализа физической, экономической и финансовой реализуемости, которые являются инструментом для интегрированного планирования и контроля реализации строительных проектов. В работе приведены эвристические алгоритмы решения различных задач анализа физической реализуемости проектов, включая задачи сглаживания ресурсного профиля. Даны постановка и методы решения минимизации стоимости реализации проекта. Приведены постановки задач минимизации стоимости реализации проекта при сокращении его длительности с минимальным увеличением стоимости. Предложен эвристический подход, который резко сокращает исходную информацию, время на ее подготовку и решение. В работе показано, что проблема оценки стоимости, минимальной стоимости, определение продолжительности с минимальной стоимостью и в целом интегрированное рассмотрение параметров стоимости, времени и ресурсов является актуальной проблемой и требует серьезного внимания и дальнейшей разработки. Анализ финансовой реализуемости проекта необходим как для проверки фондообеспеченности проекта и разработки плана реализации строительного проекта, так и при определении цены контракта. В работе предложен эвристический подход для решения задач реализуемости, который позволяет разработать альтернативные стратегии реализации строительных проектов и выбрать вариант с минимальной стоимостью. Основная цель анализа финансовой реализуемости состоит в определении и минимизации суммарных затрат по каждому в финансовом отношении допустимому плану.

В работе приведена классификация рисков, что позволило установить их взаимосвязь и упростить идентификацию при анализе рискообразующих факторов. Рассмотрено формальное описание риска с позиции теории вероятностей и как вероятность - появление неблагоприятных событий и как измеритель качества прогнозных планов, эффективности управления и ограничения сфер неопределенности на этапе принятия управленческих решений.

Сформулирован принцип убывающей предельной полезности, на основе которого разработаны принципиальные подходы к оценке эффективности инвестиций с учетом вероятностных процессов, формирующих денежные потоки.

Разработаны методологические приемы создания новых и трансформации существующих структур строительных организаций, адаптированных к условиям управления, ориентированных на конкретный строительный проект.

Разработаны теоретические подходы анализа диверсификации производства, на базе которых динамическая система рынка рассматривается как циклически развивающаяся экономическая микросистема. Предложены критерии оценки производственных структур, а также система коэффициентов, позволяющая количественно оценить адаптационные качества существующих структур строительных организаций. Установлены совокупные влияния внешних и внутренних факторов на тип организационной структуры управления.

Результаты диссертационной работы внедрены в строительных организациях Приднепровского региона.

Ключевые слова: управление, план, модель, проект, реализуемость, риск, диверсификация, структура, надежность, эффективность.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Робота підприємств у ринкових умовах господарювання вимагає від них визначних еволюційних зусиль для адаптації до існування в нових економічних умовах. Зміна цих умов вимагає і докорінної внутрішньої реорганізації структури керування, створення нових функціональних служб економічного аналізу і керування, розробки нової концепції фінансового аналізу, що базується на урахуванні ринкових чинників, які змінюються з часом.

Теоретичні розробки науки керування, що існували в епоху командної економіки, виявилися, здебільшого, неспроможними дати відповіді на нові питання, тому закономірно звертання сучасних керівників і дослідників до розробок учених країн Заходу і Сходу, що мають великий досвід керівництва в ринкових умовах. Проте сподівання, що ці розробки і консультації вирішать проблеми господарювання в умовах України, виявилися марними. Конче потрібно урахувати умови національного характеру, традиції і інертність перехідного періоду.

Відповідно до цього у даний час пріоритет віддається науковим підходам, що базуються на зусиллях по адаптації наукового і виробничого досвіду закордонних дослідників до умов господарювання в Україні. Основна особливість цього процесу полягає в трансформації виробничих структур, що сформувалися в умовах командної економіки, в умови ринкової економіки при безумовному прагненні зберігання на усіх етапах перехідного процесу працездатності цих структур. Ці зміни також зумовлені новими цільовими настановами функціонування. Більшість організацій націлено не на виконання знеособленого обсягу робіт (характерне для мети виконання планових завдань), а на конкретний об'єкт - проект. Наведене вище зіставлення і протиставлення цільових настанов в умовах командної і ринкової економіки ні в якій мірі не знижує значення планів у нових умовах господарювання. Відмінність полягає в тому, що зараз план - це ефективний шлях досягнення комерційної мети з пріоритетом економічних критеріїв над виробничими. При розробці стратегії розвитку підприємства потрібно урахування впливу великої кількості чинників зовнішнього середовища - це, насамперед, конкурентна взаємодія з підприємствами, що випускають аналогічну продукцію або продукцію-замінник, зміна в перспективі кон'юнктури ринку збуту готової продукції і сировинного ринку. Все це формує область невизначеності умов, на базі яких приймаються рішення, тому актуальні дослідження - в області аналізу впливу чинників ризику, розробки методик урахування цього чинника при розрахунку економічних і виробничих показників ефективності.

Всі ці питання пов'язані з фізичними, економічними та фінансовими факторами реалізуємості проектів. Розв'язання цих питань дозволяє сформувати область припустимих рішень, усередині якої по визначеній системі критеріїв обирається найбільш раціональний варіант реалізації проекту.

У даній дисертаційній роботі виконано дослідження з комплексного урахування цих чинників у їх діалектичному і динамічному взаємозв'язку. Автором проводилися дослідження комплексу проблем адаптації виробничих будівельних структур до ефективного функціонування в умовах ринкової економіки, тому новизна одержуваних результатів визначалася принципом синергізма, що виявляється в динамічних складних системах, коли сумарний результат перевершує просту суму якостей, властивих кожному елементу даної системи. У конкретному випадку під елементами системи розуміється одна з проблем, що знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з іншими проблемами в області наукових досліджень, що виконано у даній дисертаційній роботі.

Все вищевикладене говорить про те, що розробка систем керування, які забезпечують комплексну і цілеспрямовану взаємодію усіх виробничих і організаційних структур, націлених на одержання кінцевих економічних показників, є актуальною проблемою для будівельних організацій, що функціонують в умовах ринкової економіки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з цільовими комплексними науково-технічними програмами ОЦ.031 і 0.40, державними РН.55.01, РН.55.06, “Планом-графіком розробки перспективної системи машин” БЮ -1622, Координаційним планом Міносвіти на 1997-1998 рр. “Створення нових технологій, методів організації будівничих процесів, які забезпечують ефективність будівництва та модернізації будівель та споруд” та у відповідності з науковими напрямками кафедри організації і планування будівництва Придніпровської державної академії будівництва і архітектури.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка наукових основ ділової стратегії і тактики будівельних організацій, а також практичних рекомендацій по створенню збалансованої системи керування, що забезпечує підвищення економічної ефективності їхньої діяльності в умовах ринку.

Досягнення поставленої мети вимагає розв'язання таких основних завдань:

1. Дослідити тенденції розвитку будівельних організацій в умовах ринкової економіки і розробити теоретичні принципи підвищення їхньої керованості на основі методології керування проектом, а також установити вплив процесу керування на надійність досягнення кінцевого результату - виконання умов проекту при високих показниках ефективності.

2. Розглянути процес керування як чинник підвищення організаційно-економічної надійності досягнення кінцевих результатів і розробити модель керування, що враховує інтегрований взаємовплив параметрів часу, обсягу (інтенсивності) робіт і економічних показників реалізації будівельного проекту.

3. Дослідити проблему і сформулювати задачу реалізуємості будівельних проектів за часом, ресурсами, вартістю і фінансами.

4. Розробити методи розв'язання задач аналізу ресурсної реалізуємості планів будівництва об'єктів.

5. Розробити методи визначення мінімальної вартості і фінансової забезпеченості планів реалізації будівельних проектів.

6. Розробити методологію оцінки привабливості будівельних проектів з урахуванням чинників ризику і при невизначених межах можливих значень вихідних параметрів, що визначають їх ефективність.

7. Дослідити диверсифікаційні можливості й адаптаційні якості структур будівельних організацій з метою встановлення їхніх еволюційних спроможностей.

Науковою гіпотезою є припущення, що як виробнича, так і організаційна структура будівельних організацій і економіко-аналітичний зміст управлінської роботи повинні відповідати керуванню, орієнтованому на конкретний проект в умовах ринку.

Об'єктом дослідження обрана відкрита цілеполягаюча система будівельних організацій, що активно взаємодіє із зовнішнім середовищем.

Предметом дослідження є організаційно-економічні й управлінські процеси, що протікають усередині організації, вплив яких визначає ефективність досягнення кінцевої мети.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна роботи полягає у наступному:

- вперше обгрунтовано необхідність орієнтації керування в будівельній організації на конкретний будівельний проект;

- розроблено “тривимірну” модель для оцінки і вибору управлінської стратегії реалізації будівельних проектів, що передбачає синхронне і взаємозалежне керування в площинах “обсяг робіт - час - вартість”;

- вперше обгрунтовано необхідність аналізу фізичної, економічної і фінансової реалізуємості будівельних проектів як інструменту інтегрованої оцінки по ресурсах, часу і вартості, прогнозування майбутніх проблем і можливостей, пошуку ефективних шляхів досягнення мети проекту;

- розроблено на базі евристичних підходів методи фізичної, економічної і фінансової реалізуємості, що дозволяють побудувати плани ресурсосбалансованими, мінімальними по вартості і финансово забезпеченими;

- розроблено методологічні основи урахування ризику в інвестиційних проектах для оцінки ефективності проектів, якості прогнозних планів реалізуємості, ефективності керування, а також для обмеження сфер невизначеності на етапі прийняття управлінських рішень;

- розроблено методологічні основи оцінки диверсифікаційних можливостей і адаптації виробничої структури і структури керування будівельних організацій до ринкових умов;

- вперше з'ясований сукупний вплив зовнішніх і внутрішніх чинників на тип організаційної структури.

Теоретичне значення роботи полягає в збагаченні і подальшому розвитку теорії управління, теорії прийняття рішень та методології управління будівельними проектами, котрі є основою ділової стратегії і тактики будівельних фірм в умовах ринку.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що зформульовані наукові положення та теоретичні результати, які винесено на захист, доведено до рівня практичних методик, пропозицій та рекомендацій для використання у будівельних організаціях, які функціонують у ринкових умовах, з метою:

- підвищення ступеня наукової обгрунтованості планів реалізації будівельних проектів шляхом збалансованості по ресурсах, мінімізації по вартості і фінансовій забезпеченості;

- підвищення ефективності і якості прийняття управлінських рішень по інвестиційних проектах на ранніх етапах підготування і планування реалізації будівельних проектів, зменшення сфер невизначеності, диверсифікації діяльності й адаптації керування, орієнтованого на об'єкт.

Основні результати дисертаційної роботи знайшли своє впровадження на підприємствах “Дніпробуд” та “Павлоградбуд”, Управлінні житлово-комунального господарства Дніпропетровської обласної держадміністрації, Управлінні будівництва Дніпропетровської обласної держадміністрації, про що свідчать відповідні акти впровадження із детальним зазначенням умов та форми практичної реалізації результатів досліджень (додатки А-Г до дисертаційної роботи). Загальний економічний ефект від впровадження результатів дисертаційної роботи у практичну діяльність складає близько 400 тис. грн.

Достовірність наукових і практичних результатів досліджень обгрунтована тим, що:

1. Основні положення, наукові і практичні результати дисертації отримано на базі класичних понять теорії керування, теорії організації, теорії систем, системотехніки будівництва, методів прийняття рішень, методів математичного й імітаційного моделювання, теорії ймовірностей і математичної статистики.

2. Наукові положення підтверджено теоретичним дослідженням і зіставленням процесів, що відбуваються у діючих будівельних організаціях.

3. Результати роботи апробувані на різноманітних нарадах, конференціях і семінарах. Теоретичні положення наукових основ стратегії і тактики будівельних організацій у ринкових умовах отримані як узагальнення і подальший розвиток попередніх робіт українських і закордонних авторів і особливо як узагальнення досвіду діяльності будівельних організацій за останні п'ять-шість років.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно сформульовано мету та задачі дослідження, ідею роботи, висновки і рекомендації, розроблена концепція роботи і її структурно-логічна схема, обгрунтовані методи і алгоритми розв'язання усіх поставлених у дисертації задач.

Апробація роботи. Основні результати дисертаційної роботи висвітлювались у доповідях і одержали позитивну оцінку на: міжнародній науково-технічній конференції “Ресурсозберегаючі матеріали, кострукції, будови та споруди” (м.Рівне, 1996 р.); науково-практичній конференції “Проблеми реконструкції промислових об'єктів” (м.Алчевськ, 1997 р.); науково-практичній конференції “Проблеми будівництва та реконструкції підприємств в умовах ринку“ (м.Кривий Ріг, 1997 р.); науковій конференції “Будівнича наука в умовах ринку” (м.Дніпропетровськ, 1998 р.); науково-практичній конференції “Капітальне будівництво в умовах ринку” (м.Сімферополь, 1998 р.); Міжнародній конференції “Проблеми реконструкції та експлуатації промислових і цивільних будівель” (м.Дніпропетровськ, 1999); Міжнародній науково-практичній конференції “Нерухомість: проблеми керування, розвитку, фінансування і підготовки кадрів” (м.Москва, 1999); об'єднаних наукових семінарах кафедр організації і планування, економіки, менеджмента, маркетинга у Придніпровській академії будівництва та архітектури, Харьківському державному університеті будівництва та архітектури, Дніпропетровській академії управління, бізнеса та права.

Публікації. Основні положення дисертації відбито у понад 42 наукових праць загальним обсягом 60 авторських друкованих аркушів, у тому числі в одній монографії, 11 брошурах і 32 наукових статтях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, семи розділів, висновків, списку літератури та додатків. Повний обсяг роботи становить 356 сторінок; 50 таблиць на 23 сторінках, 77 малюнків на 32 сторінках, список використаних джерел із 249 найменувань обсягом 21 сторінка та 4 додатки на 6 сторінках.

2. Зміст роботи

У першому розділі дисертації наведено аргументи необхідності дослідження проблеми адаптації будівельних організацій у нових економічних умовах. Зміна цих умов потребує докорінної внутрішньої реорганізації системи і структури керування, зміни змісту управлінської роботи, створення нових функціональних служб економічного і фінансового аналізу з урахуванням умов ринку, що змінюються.

Проблемами удосконалювання керування будівельним виробництвом займалися і займаються в багатьох інженерно-будівельних вузах і науково -дослідницьких інститутах: ЦНДІОМТП, ЦНДІЕБ Держбуду СРСР, НДІСП Держбуду України та ін. Значний вклад у розв'язання проблеми удосконалення керування будівельним виробництвом внесли роботи А.А.Афанасьєва, В.А.Афанасьєва, Г.І.Апишкова, В.С.Баліцького, Ю.І.Бєлякова, В.А.Большакова, А.И.Белоконя, В.М.Васильєва, Д.Ф.Гончаренка, І.Г.Голкіна, Л.Г.Голуба, А. А.Гусакова, В.А.Давидова, Е.К.Завадскаса, М.І.Ільїна, В.М.Кірноса, В.П.Лісова, П.П.Олійника, І.Д.Павлова, Б.В.Прикіна, Ю.Б.Монфреда, Т.С.Пічугіної, М.Д.Спектор, Е.П.Уварова, С.А. Ушацького, В.И.Торкатюка, Р.Б.Тяна, А.К.Шрейбера, В.П.Хибухіна і багатьох інших, у яких певною мірою розглядалися питання організації, планування і керування будівництвом.

Основним напрямком роботи стало дослідження наукових методів і принципів розробки стратегії і тактики будівельних фірм в умовах ринку з метою підвищення ефективності їх функціонування.

У світлі поставленої мети розглянуто питання удосконалювання проблем керування будівництвом. Керування тут розглядається з позиції процесу підвищення надійності досягнення мети будівельного проекту й організації. У роботі акцентовано увагу на організаційній надійності як спроможності організаційних рішень із заданою можливістю забезпечити одержання запланованого результату в умовах випадкових впливів, властивих будівництву. Організаційна надійність являє собою надійність організації робіт, спроможність організаційних рішень так погоджувати окремі технологічні процеси, щоб у випадку виникнення будь-яких відхилень було забезпечено досягнення кінцевих результатів і ефективності роботи організації по проекту. Організаційна надійність базується на надійності технологічній, тому що одержання запланованого результату залежить від своєчасного виконання робіт у складі організаційно-технологічної моделі їх виконання.

Надійність систем керування розглянуто як спроможність будівельної організації шляхом планування, контролю і регулювання, тобто перерозподілення ресурсів, зміни послідовності або інтенсивності виконання робіт, а також дотримання необхідних обмежень, досягти заданого результату. Таким чином, надійність систем керування можна характеризувати як спроможність організації виконувати цільові настанови по реалізації проектних рішень при дотриманні заданих кінцевих показників ефективності.

Аналізуються характерні риси оцінки ефективності будівельних проектів традиційним методом і в методології керування проектом. Порівняння обчислювальних процедур для визначення показників ефективності (табл. 1) показує принципову різницю в економічних процесах розрахунків показників ефективності.

Таблиця 1 Методологія управління проектами

Проведений огляд показує, що використовувані для аналізу показники дають тільки вихідну інформацію для прийняття інвестиційного рішення. У кінцевому підсумку вибір здійснює інвестор, використовуючи і свої суб'єктивні міркування щодо значень ставок дисконтування і щодо неформальних умов реалізації того або іншого проекту.

Усі проблеми і задачі, що розв'язуються в дисертаційній роботі, викладено у вигляді структурно-логічної послідовності в складі мети роботи (мал.1).

У другому розділі досліджуються проблеми керування, орієнтовані на конкретний проект або на комплекс робіт. Особливістю методології керування проектом є централізація на одній людині або проектній команді прав і відповідальності за досягнення мети проекту, що здійснюється шляхом зосередження на “проектному менеджері” відповідальності за ключові функції. Особливості керування проектом випливають практично із одного принципового положення, що міститься у визначенні проекту - це “одноразова сукупність дій”, тобто кожний проект індивідуальний, неповторний, не пов'язаний (у загальному випадку) із попередніми і наступними. Проект - це товар, що реалізується на умовах і по потребах конкретного замовника (майбутнього власника проекту). У цьому характерна риса роботи будівельної організації - в орієнтації на конкретний проект, а не на знеособлений обсяг роботи.



Мал. 1 Структурно-логічна схема проблем, які розв'язуються у складі дисертаційної роботи

Ці особливості вимагають зміни принципів керування: від переважно двохкомпонентного керування до полікомпонентного.

На базі теоретичних досліджень процесу керування розроблено “тривимірну” модель оцінки вибору управлінської стратегії реалізації будівельних проектів. Якісною зміною принципів керування сучасним підприємством є перехід від переважно двохкомпонентного керування до полікомпонентного. Двохкомпонентне керування являє собою спрощену модель так званого цехового керування, коли чинники керування замикаються у просторі - “обсяг робіт - час”.

В умовах ринкової економіки сфера формування економічних показників господарської діяльності визначається, з одного боку, кон'юнктурою ринку в зоні господарювання підприємства, а з іншого боку - стратегічною метою. Відповідно до цього простір “обсяг робіт - час” доповнюється третьою координатою - вартісною. Керування стає полікомпонентним, більш складним, але й більш об'єктивним, тому що критерії керування піднімаються з площини виробничої у простір економічний (мал.2). Проведено аналіз даної моделі в детермінованому її вигляді. Сформовано принципи її відображення при урахуванні ймовірносної природи основних параметрів, що визначають модель.

Мал. 2 Трьохмірна модель управління

Подальшим дослідженням розробленої моделі є встановлення раціональної інтенсивності управлінських впливів на об'єкт керування. На базі аналізу існуючих розрахункових схем і результатів проведених досліджень розроблена власна розрахункова схема, що позначає характерні зони режимів керування (мал. 3) у межах верхнього перетинання інтенсивностей виконання робіт.

Мал. 3 Характерні зони режимів керування

Зона А - зона гарантованого успіху. Забезпечується досягнення заданого результату при мінімальній інтенсивності управлінського впливу.

Зона В - зона керування в нормальному режимі. Для неї характерне регулювання інтенсивності виконання робіт в інтервалі IпесІIнорм.

Зона С - зона напруженого керування. Для неї характерне регулювання інтенсивності виконання робіт в інтервалі Iопт ?I ?Iнорм.

Зона D - для станів, що характеризують у зоні D прийнятий діапазон інтенсивності виконання робіт Iопт ?I Iнорм; не може забезпечити своєчасне завершення робіт по проекту або по його окремому етапу. Потрібно прийняття екстраординарних заходів (зона підвищеної можливості зривів виконання проектних завдань).

У третьому розділі розглядаються проблеми реалізуємості будівельних проектів. Світова історія будівництва повна невтішними прикладами по перевищенню запланованих тривалості і вартості. У вітчизняній будівельній практиці зриви запланованих термінів і перевищення лімітів вартості стали скоріше правилом, ніж винятком (виняток складають одиниці).

Найбільш прийнятною методологією для розробки плану реалізації проекту є методологія системного проектування, відповідно до якої будь-який припустимий план треба проаналізувати на реалізуємість.

По-перше, альтернативні варіанти плану повинні бути проаналізовані на можливість забезпечення необхідними ресурсами в потрібний момент. Без цього реалізація жодного плану не може бути гарантована. Тобто план повинний бути ресурсно реалізованим.

Вартість реалізації проекту повинна бути мінімальною. Оскільки сумарні витрати включають, крім змінних витрат, і накладні витрати, що істотно залежать від тривалості реалізації проекту, то існує така тривалість, при якій сумарні витрати будуть мінімальними.

Таким чином, економічна реалізуємість проекту необхідна для визначення мінімальної вартості його реалізації або тривалості реалізації проекту з мінімальною вартістю.

Для реалізації плану потрібні грошові ресурси або фонди, без яких жодний проект не можна реалізувати. Якщо необхідні фонди перевищують задані обмеження, то потрібно їх скоротити або знайти інші шляхи забезпечення. Варіанти плану, котрі пройшли аналіз фінансової реалізуємості, будемо називати фінансовозабезпеченими.

Аналіз фінансової реалізуємості проекту, таким чином, необхідний для визначення його фондозабезпеченості, розробки бюджету проекту і вибору фінансової політики.

Таким чином, під реалізуємістю проекту розуміють розробку плану ресурснореалізуємого, з мінімальною вартістю реалізації і фінансовозабезпеченого.

У четвертому розділі розглядаються питання розробки методів аналізу ресурсної реалізуємості. Відповідно до методології системного проектування будь-який план реалізації треба проаналізувати на фізичну (ресурсну) реалізуємість.

Після кожної стадії планування - початкової, дослідницької, контрольної, детального планування - необхідно ставити питання: чи усі необхідні ресурси є в кожний момент реалізації проекту. Реалізація проекту - це насамперед процес використання ресурсів.

Таким чином, розподіл ресурсів по роботах і за часом є необхідною й істотною частиною загального планування і реалізації будівельного проекту. При розробці методів розподілу обмежених ресурсів основними передумовами стали:

- кількість ресурсів (rij); для виконання кожної окремої роботи проекту залежить від тривалості її виконання (tij) і трудомісткості (qij):

rij=f(tij , qij); (1)

- сумарна кількість ресурсів у кожному одиничному інтервалі часу [R(t)] реалізації проекту; залежить від кількості одночасно виконуваних робіт (к) і кількості ресурсів на кожній роботі (rij):

(2)

- при цьому кількість ресурсів [R(t)] не повинна перевищувати кількість, наявну на даний час:

(3)

При розподілі обмежених ресурсів по роботах проекту необхідно враховувати можливі обмеження, що накладаються на кількість ресурсів при виконанні кожної роботи:

а) кількість планових ресурсів [rij(n)] виконання робіт строго фіксована і дорівнює необхідному [rij(т)], тобто

rij(n)=rij(т)=const; (4)

б) кількість необхідних ресурсів [rij(т)] обмежена тільки зверху:

rij(n)rij(т); (5)

в) кількість ресурсів для виконання робіт обмежена зверху і знизу, тобто

rij(т)min rij(n)rij(т)max. (6)

Наступним важливим моментом при розробці методів розподілу обмежених ресурсів є врахування послідовності виконання робіт проекту, тому що можливість початку роботи обумовлена не тільки наявністю ресурсів, але й технологічним закінченням попередньої роботи. Умова технологічного передування записується обмеженнями:

ПМПij + tij < ПМПik; ПМЗij? ПМПik, (7)

де ПМП - плановий момент початку роботи;

ПМЗ - плановий момент закінчення роботи;

tij - тривалість виконання роботи.

Задача визначення мінімальної тривалості (пряма задача) реалізації проекту при обмеженому рівні ресурсів записується у формалізованому вигляді таким чином:

Т min (8)

(9)

Задача визначення мінімального рівня ресурсів (зворотна задача) при фіксованій тривалості у формалізованому вигляді записується таким чином:

(10)

T=const. (11)

Задачу визначення кращого ресурсного профілю можна записати, як

D(R) min, або

D(r) min (12)

при

T=const. (13)

В усіх трьох випадках повинні бути присутні обмеження по використанню кількості ресурсів на кожній роботі й умови попередніх технологічних процесів.

У роботі запропоновано і розглядаються три методи з евристичними підходами:

1. Послідовний метод, коли розподіляються ресурси окремо для кожної роботи послідовно від її початку до її закінчення, тобто

rij (ПМП) = + rij; rij (ПМЗ) = - rij. (14)

У момент закінчення роботи загальна кількість вільних ресурсів дорівнює:

(15)

2. Рівнобіжний метод, коли ресурси розподіляються і перерозподіляються по роботах проекту з визначеною періодичністю

rij (ПМП) = + rij; rij (ПМП +tn) = - rij; R (ПМП+tn) = R0. (16)

3. Комбінований метод, коли ресурси розподіляються і перерозподіляються після повного закінчення кожної роботи, тобто

R (ПМП+tn) = R0. (17)

Задачі розподілу обмежених ресурсів по багатьох роботах проекту є комбінаторними, тому що при кожному кроці розподілу ресурсів треба обирати черговість із множини комбінацій. У роботі сформульовані правила преваги, у якості критеріїв розглядалися: повний резерв часу (Rij); трудомісткість виконання робіт (qij); кількість ресурсів (rij); ранній початок робіт (tРнij); тривалості шляху [L(tij)]; дисперсія часу, обсягу або трудомісткості (Д) і інші.

У роботі докладно описано порядок і послідовність розв'язання (алгоритм) задачі розподілу обмежених ресурсів при різноманітних умовах і обмеженнях.

Запропоновані евристичні методи дозволяють розв'язувати задачу планування ресурсів із достатньою точністю для практики і моделювати різноманітні умови реалізації будівельного проекту.

У цьому розділі розроблено евристичний метод визначення економічно кращого ресурсного профілю, розроблено процедуру розв'язання задачі згладжування ресурсного профілю за критерієм мінімуму окремих ресурсних змін. Запропонований евристичний метод згладжування ресурсного профілю для великих проектів на основі мережного представлення різко скорочує число комбінацій і дозволяє вирішувати задачі з прийнятною для практики точністю за прийнятний час.

У п'ятому розділі розглянуто питання методології економічної і фінансової реалізуємості будівельних проектів і запропоновано розроблені евристичні методи таких аналізів.

Аналіз економічної реалізуємості може або підвищити прибутковість проекту плану, або збільшити привабливість проекту шляхом мінімізації його вартості. Процедура оптимізації вартості, котра на практиці означає мінімізацію сумарних витрат, повинна розглядатися як складова і необхідна частина оцінювання і планування реалізації проекту.

Логіка розробки і реалізації плану підказує можливість формулювання різноманітних принципових проблем в області мінімізації вартості.

У роботі розглядається методологія скорочення тривалості реалізації проекту з мінімальним збільшенням вартості як при обмеженні на ресурси, так і без обмежень на них, як часто зустрічається на практиці.

При розв'язанні проблеми скорочення тривалості реалізації проекту мали на увазі три принципові моменти. По-перше, акцентувати увагу на виборі методу виконання робіт не тільки технологічно правильного, але і потребуючого мінімуму часу і вартості. По-друге, звертати особливу увагу на поліпшення організації керування проектами. По-третє, приділяти особливу увагу питанню збільшення кількості змін і додаткового притягнення людських і технічних ресурсів.

Для розв'язання задачі скорочення тривалості по мінімуму вартості потрібна додаткова інформація про залежність вартості виконання робіт проекту від тривалості. У роботі наведен докладний опис можливих залежностей вартості від тривалості на основі статистичних даних.

Для розв'язання задачі зменшення тривалості з мінімальною вартістю необхідно мати, крім інформації про нормальну тривалість і нормальну вартість, інформацію про форсовану тривалість і форсовану вартість. При цьому під нормальною тривалістю розуміють тривалість виконання кожної роботи при використанні ресурсів, звичайно наявних в організації, і при нормально прийнятому режимі роботи. Форсована тривалість - це час, необхідний для реалізації проекту або виконання окремих робіт при ресурсах, що додатково залучаються, або інших режимах робіт. Форсована вартість робіт - це вартість при форсованій тривалості робіт. Введення параметрів нормальної і форсованої тривалості і вартості дозволило задачу мінімізації вартості зводити до пошуку і вибору робіт і їхньої черговості скорочення тривалості в комплексі робіт проекту. Для визначення робіт, тривалість яких необхідно скорочувати, запропоновано принцип критичності робіт і сформульовано чіткий порядок і послідовність їх визначення.

У роботі пропонується алгоритм розв'язання задачі скорочення тривалості реалізації проекту з мінімальним збільшенням вартості евристичними методами, що дозволяють різко скоротити необхідну інформацію, час на її підготування і опрацювання й одержати якщо не мінімальну, то близьку до неї вартість, прийнятну для практики.

У цьому розділі розглянуто питання фінансової реалізуємості будівельного проекту, яке потрібне для визначення фондозабезпеченості проекту фінансовими ресурсами. Аналіз фінансової реалізуємості важливий як для власника проекту, так і для підрядчика. Як власнику проекту, так і підрядчику можуть бути доступні, крім власного капіталу, інші джерела фінансування (наприклад, позика). Для одержання цих фондів необхідно оцінити розміри і терміни позик, розробити фінансовий план проекту.

Задачу фінансової реалізуємості, таким чином, можна сформулювати як балансування витрат і прибутків у процесі реалізації проекту, оскільки для підрядчика важливі не тільки сумарні витрати і прибутки, але і розподіл їх за часом. Задача ця зводиться або до визначення вхідних грошових потоків відповідно до вихідного потоку, або до визначення вихідних потоків у залежності від вхідного потоку. З іншого боку, задачу фінансової реалізуємості можна сформулювати і як мінімізацію виплат по позиці, тому що сума виплат по кредитах залежить від суми і тривалості позики. Таким чином, основна ціль аналізу фінансової реалізуємості - це фінансова стратегія при реалізації будівельного проекту.

У роботі пропонується методологія вирішення задачі фінансової реалізуємості при різноманітних граничних умовах фінансування будівельного проекту. Незалежно від застосовуваних методів (послідовного, рівнобіжного, комбінованого) задача аналізу фінансової реалізуємості може бути записана у формалізованому вигляді:

T min (18)

(19)

де Сi - одноразові витрати на кожній роботі;

k - кількість одночасно виконуваних робіт;

Rф - ресурсний фонд у момент ;

ПМП, ПМЗ - плановий момент, відповідно, початку і закінчення робіт.

Запропоновано евристичний алгоритм аналізу фінансової реалізуємості при різноманітних умовах фінансування і вибору найбільш прийнятного в конкретних умовах реалізації проекту.

Запропонований евристичний підхід до розв'язання задач аналізу фінансової реалізуємості будівельного проекту дозволяє розробити альтернативні варіанти стратегії у фінансовому відношенні і вибрати варіант з мінімальною вартістю. При аналізі фінансової реалізуємості необхідно враховувати всі чинники росту цін, платежі і витрати, відсоткові ставки і багато чого іншого. Аналіз фінансової реалізуємості необхідний не тільки для розробки плану реалізації будівельного проекту у фінансовому відношенні, але і при визначенні ціни при укладанні контракту.

Таким чином, основна мета проведеного аналізу - визначення і мінімізація сумарних витрат по кожному у фінансовому відношенні припустимому плану реалізації будівельного проекту.

У шостому розділі досліджено проблеми, пов'язані з виміром економічних ризиків і при організації керування проектом в умовах невизначеності чинників, що впливають на нього. Економічний ризик, відповідно до визначення, розглядається як ймовірносна категорія, пов'язана з можливістю виникнення збитків або недоотримання прибутку, тобто з несприятливою економічною ситуацією. Категорією, що доповнює ризик до детермінованого розміру, є організаційно-технологічна надійність. Розроблено систему класифікації ризиків, що дозволяє ідентифікувати основні з них. У цьому зв'язку було розв'язано три логічно взаємозалежні проблеми:

а) вироблено систему кількісних вимірювачів ризику;

б) позначено визначальні чинники, що впливають на розмір ризику, і встановлено цей вплив;

в) розроблено систему заходів, що дозволяє деякою мірою компенсувати несприятливі впливи чинників ризику.

Для формального опису ризику і розрахунку його параметрів необхідно знати закон розподілу кількісно вимірюваного показника виробничого або економічного чинника, що визначає ризик, параметри цього розподілу, зону сприятливих і несприятливих значень цього параметра в межах позначеного діапазону його можливих значень.

Ризик визначає не тільки можливість появи несприятливої події, але і є вимірювачем якості прогнозних планів, ефективності керування, обмежує сферу прийнятної невизначеності на етапі прийняття управлінських рішень.

На базі аналітичних методів кількісного виміру чинників ризику розроблено методику побудови й аналізу перехідної зони, що дозволяє визначити межі ймовірних обсягів виробництва, при яких забезпечується компенсація понесених витрат виручкою, отриманою від реалізації будівельної продукції.

При побудові моделі враховано чинники невизначеності, обумовлені можливими змінами цін на сировинному ринку і ринку збуту. Діапазон цих цін позначено, з одного боку, оптимістичним рівнем - для виручки це найбільша з ймовірних цін реалізації, а для витрат - мінімальна, а з іншого боку - песимістичним рівнем, обумовленим несприятливим збігом цін (мінімальна ціна реалізації і максимальні ціни сировини, енергії, праці). У перехідній зоні виділяються характерні зони ризику (табл.2).

Вибір інвестиційного рішення в умовах невизначеності залежить не тільки від його економічної віддачі, але і від ступеня ризику. У той же час ризик є важливим суб'єктивним чинником, що виступає як критерій добору альтернатив на етапі ухвалення рішення. Сформульовано і досліджено суб'єктивний принцип, що впливає на ухвалення рішення - принцип граничної корисності, яа убуває, що пояснює зміну мотивації споживача критерія інвестиційного рішення.

Таблиця 2 Шкала ризиків

Встановлено нелінійну залежність корисності від розміру накопиченого капіталу. У міру того, як капітал зростає в лінійному масштабі, корисність, додана на кожне наступне його збільшення, зменшується в геометричній прогресії.

У загальному вигляді, якщо капітал накопичується рівномірними сумами (S - кількість внесків у накопиченні, S= 1, 2, . . . , j, . . . , n), то на етапі j питомий розмір корисності доданої суми S складе:

(20)

Абсолютний розмір корисності обчислюється результатом, який наростає, до j - го внеску суми S

(21)

Проведені дослідження підтверджують правомірність застосування даного принципу для опису динаміки корисності стосовно до інвестиційних процесів.

На мал.4 приведено якісні параметри граничної корисності, що убуває. Логіка цих залежностей пояснюється суб'єктивною поведінкою інвесторів. Чим менше накопиченого капіталу, тим цінніше деяка сума, додана до нього, й очевидно, що порівняльна цінність цієї суми менша для інвестора, що має значно більший обсяг накопиченого капіталу. Отже, одержання цієї суми для першого інвестора є більш привабливим, і він суб'єктивно більш готовий до позитивного рішення, чим другий потенційний інвестор.



Мал. 4 Кількісні параметри граничної корисності, що убуває: 1 - без урахування чинника часу; 2 - з урахуванням чинника часу

Зміст принципу граничної корисності, що убуває, для інвестора полягає у встановленні залежності між сумою накопиченого капіталу і корисністю стосовно до неї деякої доданої суми. Для дослідження цієї залежності застосовано показник еластичності як відношення процентної зміни суми накопиченого капіталу до відповідної зміни корисності.

Дані теоретичні положення дають можливість установити причинно-наслідкові зв'язки ряду приватних параметрів, об'єднаних у єдину логічну систему, на базі якої дається можливість відслідковувати зміну кінцевого результату при різноманітних значеннях вихідних параметрів. Таким чином визначається чутливість результату до зміни вихідних параметрів і формується сукупність альтернатив, достатня для прийняття аналогічного рішення про доцільність інвестування в даний проект.

На основі принципу граничної корисності інвестицій, що убувають, розглянуто різноманітні варіанти, що впливають на суб'єктивну поведінку інвесторів при ухваленні рішення по тому самому проекту.

Проведені дослідження підтвердили початкову гіпотезу про те, що для остаточного ухвалення рішення про доцільність інвестування в даний проект недостатньо розрахувати тільки стандартний набір показників його економічної ефективності. Ці дані формують лише необхідну об'єктивну основу для ухвалення рішення, але не враховують суб'єктивну мотивацію особи, що приймає рішення.

До рівня достатності необхідну інформацію доповнюють показники корисності значень прогнозованих економічних результатів, розраховані з урахуванням можливих умов, характерних для конкретного інвестора.

Робота містить економічне тлумачення компоненти ризику як частини вартості проекту, що йде на “премію” інвестору, формуючи у нього рівень привабливої корисності, дає поштовх для прийняття їм рішення про доцільність таких інвестицій у даний проект. Кожний проект має деяку мінімальну вартість, що визначається компенсацією понесених витрат і прибутком на цю суму на рівні безризикових ставок від альтернативного внеску капіталу у високонадійні цінні папери. Усе, що перевищує цю суму, є компенсаційні плати на різноманітні ризики, властиві даному проекту й умовам його реалізації. На підставі такого підходу формується прийнятна для конкретного інвестора “премія” за ризик інвестування, що закладається в ставку дисконтування при розрахунку стандартних економічних показників проекту. Очевидно, що чим більше очікуваних чинників ризику мають місце в процесі реалізації проекту, тим більше плата за ризик повинна передбачатися ставкою дисконтування. В умовах підвищеного ризику сьогоднішнього етапу розвитку економіки інвестиційні проекти з тривалим терміном реалізації є достатньо ризикованими. Мірою, що дозволяє підвищити привабливість таких проектів, є їхнє розукрупнення на визначені закінчені етапи, від кожного з яких розглядаються свої локальні показники ефективності.

У сьомому розділі розглядаються проблеми адаптаційних якостей організації до змін умов господарювання, обумовлених зміною ситуації на ринку збуту готової продукції і сировинному ринку.

Досліджено теоретичні аспекти диверсифікації будівельного виробництва. Диверсифікація визначається не різноманітністю виробництв усередині підприємства, а різноманітністю результатів діяльності, з якими підприємство виходить на ринок товарів і послуг.

Розглянуто основні типи організацій і побудовано блок-схему їхньої класифікації з урахуванням визначальних чинників. Цілком очевидно, що ступінь ділової активності (а це і прагнення до диверсифікації виробництва) прямо пропорційна свободі дій у виборі шляхів розвитку й зворотно пропорційна ступеню впливу на системи. Ступінь диверсифікації конкретної організації визначається кількістю освоєних напрямків господарчої діяльності (НГД).

Значущість НГД у чисельному вимірі становить відношення питомої ваги прибутку, отриманого від цього напрямку (Дin), до загального прибутку організації за період проведеного аналізу( ), де i - кількість НГД (i = 1, 2, . . . ,n):

(22)

Коефіцієнт ki показує значущість НГД, яке планується забезпечити до кінця конкретного періоду часу, проте, поряд з цим необхідно оцінити ступінь реальної реалізуємості цих напрямків.

Коефіцієнт реалізуємості НГД становить:

(23)

і організації в цілому

(24)

Отримані залежності дозволяють достатньо повно виявити тенденції розвитку кожного НГД і оцінити його питомий вплив на організацію в цілому.

Доведено, що диверсифіковане виробництво більш стійке до несприятливих впливів зовнішнього середовища, тому що чим більше НГД, тим у меншій мірі збої по одному з них (непередбачене зниження коефіцієнта значущісті або реалізуємости) призведуть до пропорційного зниження цього показника для організації в цілому. У цьому випадку диверсифіковане виробництво у значній мірі знижує вплив несприятливих чинників.

Основна перевага диверсифікованого виробництва - в зменшенні різноманітності незадовільненого попиту на ринку збуту продукції.

(25)

Функція керування повинна забезпечувати зменшення різноманітності незадовільненого попиту (РНП?? min) за рахунок збільшення різноманітності пропозицій (РПпроп??max). РПпоп визначає можливий діапазон різноманітних напрямків господарчої діяльності (РНГД). Ринок характеризується різноманітністю господарчих суб'єктів (РГС), які лише потенційно обумовлюють різноманітність пропозицій, реальна реалізація цих можливостей визначається диверсифікацією виробництва по НГД.

На базі такого підходу розроблено систему кількісних показників, що визначають стан ринку, на якому є присутнім аналізоване підприємство. Ця система містить у собі:

Коефіцієнт диверсифікації (КД); визначається, як середня кількість освоєних ніш ринку (ОНР), що припадає на одного господарюючого суб'єкта (ОГС):

КД = ОНР / ОГС. (26)

2. Коефіцієнт конкурентності (КК); визначається, як середня кількість освоєних ніш ринку, що припадає на один напрямок господарчої діяльності (НГД):

КК = ОНР / НГД. (27)

3. Коефіцієнт освоєння ринку (КОР); визначається, як відношення освоєних ніш ринку до потенційно можливої в даних умовах їхньої кількості:

КОР = ОНР / ОГС · НГД. (28)

Цей коефіцієнт виражається і через інші параметри

КОР = КД / НГД; КОР = КК / НГД, (29)

тобто, за інших рівних умов, КОР тим більше, чим більше ступінь диверсифікації виробництв господарюючих суб'єктів і конкуренції між ними. Звідси випливає, що диверсифікація і конкуренція є внутрішніми стимулами, що прискорюють чергування етапів освоєння ринку і, у кінцевому підсумку, розвиток і відновлення попиту і пропозиції.

Диверсифікація виробництва визначається особливостями виробничої структури організації, її технологією і рівнем спеціалізації. У той же самий час технологічна структура організації може бути розімкнутою (коли вона є частиною більш загального технологічного процесу і виробляє напівфабрикат) і умовно замкнутою (коли вона забезпечує виконання усіх основних процесів, що забезпечують одержання кінцевого продукту).

Якщо деяка організація має декілька напрямків господарчої діяльності, то кожному з них відповідає деяка сукупність стимулів, які забезпечують цільову мотивацію. Якщо розглядати кожну сукупність як деяку множину, то, у залежності від їхнього перетинання між собою, можна судити, наскільки локальна мета відповідає генеральній меті організації. На підставі цього аналізу виділено три рівні відповідності локальної мети меті організації: