Управління фінансовою діяльністю підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ Управління ФІНАНСОВОю діяльністю господарюючого суб'єкта

1.1. Основні поняття оцінки фінансового стану підприємства

1.2. Методичні аспекти розрахунку основних показників фінансового стану підприємства

1.3. Теоретичні аспекти розробки стратегії управління фінансами підприємства

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «Новгород-Сіверський м`ясокомбінат»

2.1. Загальна характеристика підприємства

РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ТОВ «Новгород-Сіверський м`ясокомбінат»

3.1. Шляхи збільшення обсягів виробництва продукції підприємства

3.2. Напрямки зменшення рівня витрат підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. Подальший розвиток ринкових відносин в Україні, особливо в умовах фінансової нестабільності, обумовлює пріоритетне місце в бізнесі фінансового управління, складовою частиною якого є аналіз фінансового стану підприємств. В сучасних умовах кожний господарюючий суб'єкт незалежно від виду основної діяльності і форми власності повинен реально оцінювати не тільки власний фінансовий стан, а й фінансовий стан потенційних партнерів.

Менеджери повинні постійно проводити аналіз фінансового стану підприємства, планувати його фінансову діяльність, щоб не загинути в умовах жорсткої конкурентної боротьби.

Отже, значення фінансового аналізу зростає. Причина цього зрозуміла - оскільки в умовах ринку додаються нові фактори, ігнорування яких може призвести до негативних наслідків - фінансових втрат, а при несприятливому розвитку подій до банкрутства.

Методика фінансового аналізу дозволяє :

- оцінити тенденції розвитку фінансового стану і прибутковості підприємства, кредитних взаємовідносин, ефективність використання капіталу, фінансову гнучкість і стійкість підприємства;

- здійснити аналітичну діагностику можливого банкрутства;

- допомогти керівництву підприємства у опрацюванні конкретних заходів стабілізації фінансового стану та в розв'язанні інших питань.

З результатів аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства можна встановити, за якими конкретними напрямками необхідно вести роботу по покращенню фінансового стану, які найважливіші способи можна використовувати в період його діяльності. Для цього можна розрахувати систему показників, що характеризують ліквідність, фінансову стійкість та ефективність діяльності.

Від ефективної фінансово-господарської діяльності залежить економічна діяльність підприємства в зовнішньому середовищі, конкурентоспроможність, його потенціал в діловому співробітництві, ступінь гарантованості економічних інтересів самого підприємства в фінансових та інших відносинах.

Кожне з управлінських рішень повинне бути обґрунтоване відповідними розрахунками, базуватись на знанні економіки свого підприємства, перспектив його розвитку, вивченні кон'юнктури ринку й урахуванні багатьох інших факторів.

В процесі організації своєї діяльності перед підприємством стоїть необхідність вибору оптимальних варіантів прийняття рішень у сфері діяльності з багатьох альтернатив. Для вибору найбільш оптимального варіанту необхідно ретельно вивчити всі можливі наслідки цього рішення, а потім вже робити висновки про ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства шляхом зіставлення досягнутого результату з вихідними даними.

Аналіз фінансово-господарської діяльності дозволяє визначити ефективність діяльності підприємства та виявити резерви її підвищення.

Метою написання дипломної роботи є аналіз теоретичних основ та концептуальних підходів до оцінки фінансового стану підприємства та розробка заходів щодо покращення і зміцнення фінансового стану підприємства за допомогою прогнозування та економіко-математичного моделювання.

Об'єктом дослідження є система управління фінансово-господарською діяльністю ТОВ "Новгород-Сіверський м'ясокомбінат".

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні аспекти оцінки фінансового стану підприємства та виявлення резервів його покращення.

Виходячи з мети написання дипломної роботи основними завданнями є:

- розглянути теоретичні основи управління фінансовою діяльністю господарюючого суб'єкта;

- дати загальну характеристику досліджуваного підприємства;

- проаналізувати фінансове становище підприємства та виявити резерви його покращення;

- розробити ряд заходів щодо підвищення ефективності системи управління фінансово-економічною діяльністю досліджуваного підпри-ємства;

- розрахувати економічний ефект від реалізації запропонованих заходів.

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ Управління ФІНАНСОВОю діяльністю господарюючого суб'єкта

1.1 Основні поняття оцінки фінансового стану підприємства

За умов виходу економіки України з кризового стану, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан

Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.

Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій. підприємство управління фінанси діяльність

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства. Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємозв'язані, мають спільну інформаційну базу.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

ѕ орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

ѕ множинність об'єктів-користувачів;

ѕ різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

ѕ максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

- аналіз абсолютних показників прибутку;

- аналіз показників рентабельності;

- аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;

- аналіз ефективності використання залученого капіталу;

- економічна діагностика фінансового стану підприємства.

На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:

- аналіз майна (капіталу) підприємства;

- аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

- оцінка ділової активності підприємства;

- аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

- аналіз кредитоспроможності підприємства;

- оцінка використання майна та вкладеного капіталу;

- аналіз власних фінансових ресурсів;

- аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

- аналіз самоокупності підприємства.

Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1) горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

2) вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3) трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

5) порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками.

6) факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Методи фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

- експертних оцінок і сценаріїв,

- психологічні,

- морфологічні,

- порівняльні,

- побудови системи показників,

- побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

- ланцюгових підстановок,

- арифметичних різниць,

- балансовий,

- виокремлення ізольованого впливу факторів,

- відсоткових чисел,

- диференційний,

- логарифмічний,

- інтегральний,

- простих і складних відсотків,

- дисконтування.

У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу. Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.

Дескриптивні моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі - це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).

Нормативні моделі - це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.

Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

1.2 Методичні аспекти розрахунку основних показників фінансового стану підприємства

У ринкових умовах господарювання особливої важливості набуває об'єктивна оцінка фінансового стану підприємства. Для її визначення розроблено велику кількість методик поглибленого аналізу та експрес - аналізу, що базуються на використанні абсолютних і відносних показників. Такі методики дають змогу виявити проблемні напрямки у діяльності підприємства й досліджувати причини, які їх зумовили, але не дають можливості зробити обґрунтовані висновки про його фінансовий стан в цілому. Водночас виникає багато ситуацій, коли бажаною є інтегральна оцінка фінансового стану підприємства.

Для виконання в повному обсязі всіх своїх функцій інтегральна оцінка повинна відповідати таким вимогам:

- розробленню інтегрального показника повинен передувати ретельний аналіз і вибір найважливіших показників, які характеризують усі аспекти фінансового стану підприємства. Для цього можуть застосовуватися статистичні методи або експертні оцінки;

- окремі показники, відібрані до включення в інтегральну оцінку, не мають дублювати один одного, бо це дублювання тільки ускладнює економічне обґрунтування отриманих результатів;

- усі показники слід привести до однакових одиниць виміру, що забезпечує можливість їх математичного об'єднання;

- усі показники мають обчислюватися на базі інформації фінансової звітності.

Для проведення інтегральної оцінки фінансового стану підприємства пропонується методика, якою передбачено декілька етапів.

Перший етап - визначення основних напрямів оцінки. На нашу думку, до таких напрямів доцільно віднести платоспроможність підприємства, його фінансову незалежність і якість активів, оскільки вони у сукупності з різних точок зору характеризують фінансовий стан підприємства. Як відомо за платоспроможністю можна оцінити здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання. Фінансова незалежність характеризує, яким чином, за рахунок яких джерел і в якому співвідношенні підприємство формує свої ресурси, і дає змогу оцінити якість пасивів. Якість активів свідчить про ступінь раціональності використання підприємством коштів.

Другий етап - вибір окремих фінансових коефіцієнтів за кожним з аналітичних напрямів. За рівнем платоспроможності має оцінюватися можливість використання підприємством своїх поточних фінансових зобов'язань за рахунок різних щодо ліквідності видів активів. Для цього доцільно використовувати такі показники:

- коефіцієнт покриття, який характеризує співвідношення оборотних активів підприємства з його поточними зобов'язаннями;

- коефіцієнт поточної ліквідності, що характеризує здатність підприємства виконувати поточні зобов'язання за рахунок ліквідної частини оборотних активів (кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції, дебіторська заборгованість);

- коефіцієнт абсолютної ліквідності дає змогу оцінити можливість ”миттєвого” виконання зобов'язань.

Для оцінки фінансової незалежності підприємства використовуються коефіцієнти автономії, фінансової стабільності й маневреності власного капіталу. Вони характеризують здатність підприємства фінансувати свою діяльність за рахунок власних і надійних джерел.

Найважливішою характеристикою фінансової незалежності підприємства є оцінка співвідношення власного і запозиченого капіталу. На думку автора, найприйнятніший для такої характеристики коефіцієнт автономії, який оцінює частку власного капіталу у сукупному капіталі підприємства. Замість нього можуть бути використані інші показники, які характеризують структуру капіталу: коефіцієнт заборгованості (відношення запозиченого капіталу до сукупного капіталу) або коефіцієнт фінансування (співвідношення запозиченого й власного капіталу). Коефіцієнт фінансової стабільності свідчить, якою мірою діяльність підприємства фінансується за рахунок стабільних джерел: власного капіталу й довгострокових зобов'язань. Коефіцієнт маневреності характеризує частину власного капіталу, який набирає швидкообертової та ліквідної форми - форми оборотних активів.

Велике значення при оцінці фінансової стійкості підприємства має якість його активів. Рівень ліквідності активів підприємства характеризується часткою високоліквідних активів. Якість оборотних активів з урахуванням джерел їх фінансування оцінюється за допомогою коефіцієнта чистих оборотних активів. Чисті оборотні активи розраховуються як різниця між оборотними активами й поточними фінансовими зобов'язаннями підприємства.

Третій етап - визначення для кожного із коефіцієнтів критичного (нормального) значення. Для більшості коефіцієнтів, які характеризують фінансовий стан підприємства, немає та й не може бути загальнорекомендованих нормативів. Наведені у літературі критичні значення деяких коефіцієнтів платоспроможності й фінансової незалежності ( коефіцієнт покриття - 2,0; коефіцієнт абсолютної ліквідності - 0,2 тощо) - дуже умовні орієнтири. Тому для забезпечення точності інтегральної оцінки критичні значення (нормативи) фінансових коефіцієнтів для конкретного підприємства в усіх напрямах мають розроблятися з урахуванням його галузевої належності й специфіки діяльності.

Четвертий етап - визначення вагомості окремих коефіцієнтів. Рівень вагомості, який характеризує важливість окремого коефіцієнта для об'єктивної оцінки фінансового стану, може суттєво відрізнятися залежно від виду діяльності підприємства та інших його особливостей. Більше того, для одного й того самого підприємства у різні періоди вагомість окремих коефіцієнтів може змінюватися. Тому, для кожного підприємства на плановий період рекомендується визначити рівень вагомості окремих коефіцієнтів шляхом експертних оцінок фахівців.

П'ятий етап - формування узагальнюючих показників. Узагальнюючі показники розробляються за кожним із напрямів з урахуванням відібраних на другому етапі окремих коефіцієнтів та їх вагомості. Для формування комплексного узагальнюючого показника за кожним із окремих коефіцієнтів визначається ступінь досягнення критичного рівня як відношення фактичного значення до критичного.

Усі узагальнюючі показники розраховуються за єдиною методикою. При цьому можливе використання двох методів їх розрахунку: як середня геометрична величина ступеня досягнення коефіцієнтами, що характеризують окремий напрямок оцінки, їх критичний рівень (1.1) або як середня арифметична зважена (1.2)

УП = (1.1)

УП = , (1.2)

де УП - узагальнюючий показник; - вагомість і-того коефіцієнта; КФ_i, КН_i - відповідно фактичне й критичне значення і-того коефіцієнта.

Слід зазначити, що в процесі аналізу можуть бути розраховані й використані два види таких узагальнюючих показників. Перший характеризує фактичний рівень за кожним напрямом оцінки. Він розраховується за формулою (1.1) або (1.2) без будь-яких обмежень. Значення такого показника може бути меншим чи більшим за одиницю або дорівнювати їй. Безумовно, його підвищення є свідченням кращого рівня фінансового стану підприємства.

Але при використанні такого узагальнюючого показника можуть мати місце деякі вади. Так, високе (більше за одиницю) його значення може бути досягнуто за рахунок суттєвого перевищення критичного значення одним або кількома коефіцієнтами за недостатнього рівня інших.

Як виняток може розраховуватися так званий нормативний показник. При його визначенні висувається додаткова умова: співвідношення фактичного значення коефіцієнта і його критичного рівня не повинно перевищувати одиниці (1.3). Таким чином, це співвідношення береться без обмежень, якщо його рівень не перевищує одиниці.

В іншому разі (тобто при перевищенні зазначеним співвідношенням одиниці) він дорівнює одиниці. Нормативні узагальнюючі показники розраховуються за формулами (1.1), (1.3) або (1.2), (1.3)

КФ_і/КН_і, якщо це співвідношення менше за одиницю;

КФ_і/КН_і = 1, якщо це співвідношення більше за одиницю або (1.3) дорівнює одиниці; і = 1...n.

Розрахований таким чином узагальнюючий показник дає змогу оцінювати рівень досягнення усіх критичних значень. При використанні цього підходу кожний із показників, який входить до розрахункових формул (1.1) або (1.2), матиме значення менше за 1 чи таке, що дорівнює 1. Нормативний узагальнюючий показник дорівнюватиме одиниці, якщо усі коефіцієнти перебувають на рівні критичних значень або перевищують їх. У разі недосягнення хоча б одним коефіцієнтом необхідного рівня він буде менший за 1. Внаслідок цього нормативний рівень узагальнюючого показника має межі коливання від нуля до одиниці.

Таким чином, на п'ятому етапі формуються узагальнюючі показники: рівень платоспроможності, рівень фінансової незалежності й рівень якості активів підприємства, характеристика яких наведена у додатку А.

Шостий етап - формування інтегрального показника фінансового стану підприємства з урахуванням усіх аналітичних напрямів. Інтегральний показник залежить від рівня платоспроможності, рівня фінансової незалежності й рівня якості активів підприємства і визначається як їхня середня геометрична. Цей показник може також набирати і нормального виду залежно від того, які види узагальнюючих показників використовуються при його обчисленні. У першому випадку його верхній граничний рівень не обмежується, у другому він не перевищує одиниці. Інтегральний показник фінансової стійкості розраховується за формулами (1.4) або (1.5)

І = , (1.4)

І = (1.5)

де І - фінансова стійкість підприємства; ₁, ₂, ₃ - коефіцієнти вагомості відповідних узагальнюючих показників; РП - рівень платоспроможності підприємства; ФН - рівень фінансової незалежності підприємства; РА - рівень якості активів.

Запропонований підхід дає змогу комплексно оцінювати фінансовий стан підприємства за допомогою одного інтегрального показника. Залежно від цілей аналізу можуть розраховуватися та аналізуватися один або обидва показники. В тому разі, коли виконується аналіз щодо відхилень, достатньо розглянути нормативний інтегральний показник. Якщо він дорівнює одиниці, будь-які відхилення у значеннях фінансових коефіцієнтів відсутні й подальший аналіз не доцільний.

Якщо ж нормативний інтегральний показник має значення менше за одиницю, слід проаналізувати узагальнюючі показники: рівень платоспроможності, рівень фінансової незалежності й рівень якості активів. У разі, коли слід, окрім оцінки критичних значень, установити фактичний рівень фінансової стійкості, використовуються обидва показники. Аналіз при цьому проводиться за такою методикою:

а) Якщо фактичний інтегральний показник більший за одиницю або дорівнює одиниці, а нормативний інтегральний показник дорівнює одиниці, фінансова стійкість підприємства перебуває на нормальному рівні й усі нормативи виконуються. Чим більший фактичний інтегральний показник, тим вищий рівень фінансової стійкості підприємства.

б) Якщо фактичний інтегральний показник більший за одиницю або дорівнює одиниці, а нормативний інтегральний показник нижчий за одиницю, фінансова стійкість підприємства не може вважатися бездоганною, бо воно має проблеми з виконанням окремих нормативів. У цьому разі слід проаналізувати кожний з узагальнюючих показників, а також окремі коефіцієнти, які формують узагальнюючі показники, нижчі за одиницю.

в) Якщо і фактичний і нормативний інтегральні показники не перевищують одиниці, фінансова стійкість підприємства перебуває на незадовільному рівні. Необхідно на основі поглибленого аналізу виявити больові місця й розробити антикризову програму.

Аналізувати фінансовий стан підприємства є нагальною необхідністю не лише для самого підприємства, але і для банку. Оскільки банки зацікавлені в повноті та своєчасності погашення підприємством позик, їх цікавить питання кредитоспроможності підприємства.

Банківське кредитування потребує попередньої оцінки їхнього фінансового стану з боку банку - кредитора, для чого розроблено ( і розробляються нові) вітчизняні й зарубіжні методики такої оцінки. При цьому широко застосовується обчислення різноманітних фінансових коефіцієнтів.

Необхідним вважається дослідження щільності зв'язку між значеннями десяти фінансових коефіцієнтів і станом кредиторської заборгованості, що визначається як співвідношення

, (1.6)

де З_З - загальна кредиторська заборгованість підприємства; З_П - прострочена кредиторська заборгованість.

Показник кредиторської заборгованості підприємства - потенційного позичальника дуже важливий для банку: наявність простроченої кредиторської заборгованості, якого б характеру ця заборгованість не була, - цілком достатня підстава для відмови у наданні кредиту. Результати аналізу щільності зв'язку між значеннями фінансових показників і станом кредиторської заборгованості, що були проведені кафедрою були такими: для шести фінансових показників із десяти щільність зв'язку виявилася статистично достовірною.

Відібрані показники досить широко застосовуються у практиці фінансового аналізу. Перші чотири з них характеризують платоспроможність підприємства, два останніх - його заборгованість. Ці коефіцієнти не дублюють, а взаємодоповнюють один одного і достатньою мірою враховують структуру активів і пасивів балансу, визначаючи співвідношення між усіма їхніми розділами й окремими статтями (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1 Методика розрахунку коефіцієнтів фінансового стану підприємства

Коефіцієнт хі	Обчислення коефіцієнта	Нормативне значення
1	2	3
Абсолютної ліквідності х1	Абсолютно ліквідні активи / Поточні зобов'язання	? 0,25
Поточної ліквідності х2	Кошти + ДЗ / Поточні зобов'язання	? 0,5
Коефіцієнт хі	Обчислення коефіцієнта	Нормативне значення
Покриття балансу х3	Ліквідні активи / Поточні зобов'язання	? 2
Співвідношення між ліквідними й низько ліквідними активами х4	Ліквідні активи / Низько ліквідні активи	? 1
Забезпечення власним капіталом х5	Власний і прирівняний до нього капітал / Підсумок балансу	? 0,5
Співвідношення між власними і позичковими коштами х6	Власний і прирівняний до нього капітал - необоротні активи / Зобов'язання	? 0,5

Інтегральний показник фінансового стану (І) - коефіцієнт, який змінюється в інтервалі від нуля до одиниці: чим ближче значення показника до одиниці, тим кращий фінансовий стан підприємства і, навпаки, наближення до нуля свідчить про його задовільний фінансовий стан.

У процесі практичного застосування даного інтегрального показника було значно спрощено процедуру його розрахунку, так з'явилася 2 - га версія моделі оцінки фінансового тану підприємства. При цьому точність показника практично не змінилася.

В таблиці 1.2 показано послідовність розрахунку інтегрального показника за 2 - ю версією. Оскільки нормативні значення шести коефіцієнтів, на основі яких визначається інтегральний показник, суттєво відрізняються (від х₁ ? 0,25 до х₃ ? 2), вони безпосередньо між собою зіставлятися не можуть, а тому представлені у вигляді індексів.

Таблиця 1.2 Рівняння залежності між значенням коефіцієнтів і індексами, що їм відповідають

Коефіцієнти хі	Індекс іі
1	2
х1	і1 = 3,2х1 ? 1
х2	і2 = 1,6х2 ? 1
Коефіцієнти хі	Індекс іі
х3	і3 = 0,4х3 ? 1
х4	і4 = 0,8 х4 ? 1
1	2
х5	і5 = 1,6 х5 ? 1
х6	і6 = 1,6х6 ? 1

Обмеження і_і ? 1 означають, що при досягненні оптимального значення коефіцієнта х_і його подальше підвищення не призводить до зростання відповідного індексу.

Числові значення індексів і_і залежать від відповідних значень коефіцієнтів х_і. Тобто індекси є відображенням коефіцієнтів, але відрізняються від них за двома ознаками: по-перше, значення індексів перебувають в інтервалі від 0 до 1 і, по-друге, як наслідок першого, вони безпосередньо зіставні між собою, що дає змогу визначити інтегральний показник фінансового стану підприємства за формулою

І = (1.7)

Ця формула видається дещо спрощеною, бо побудована виходячи із припущення про однакову значущість усіх шести фінансових коефіцієнтів.

Але практикою доведено, що розрахунок інтегрального показника фінансового стану підприємства різними методами, а саме на основі шести факторної кореляційно-регресивної моделі або як середньозваженого арифметичного значення із шести індексів, наведених в таблиці 1.4, суттєвої різниці з формулою (1.7) не засвідчив і тим самим підтвердив практичну придатність цієї формули, незважаючи на її простоту.

Обсяг можливого короткострокового кредитування підприємства - потенційного позичальника визначається показником ліквідності й наявною короткостроковою заборгованістю

К_КД = В_ОБКД - 2 * ЗАБ_КД ? 0, (1.8)

де К_КД - обсяг можливого короткострокового кредитування підприємств на дату оцінки його фінансового стану, тис. грн.; В_ОБКД - вартість обігових коштів і витрат майбутніх періодів на дату оцінки, тис. грн.; ЗАБ_КД - короткострокова заборгованість на дату оцінки, тис. грн.

Отже значення коефіцієнта покриття балансу має бути не нижчим за 2. При цьому зміна коефіцієнта абсолютної ліквідності і поточної ліквідності і поточної ліквідності не повинна призводити до того, аби їхні значення були нижчими за нормативні.

Обмеження К_КД ? 0 означає, що при будь-яких значеннях В_ОБКД і ЗАБ_КД обсяг можливого кредитування не може бути від'ємним. Обсяг можливого довгострокового кредитування підприємства - потенційного позичальника визначається в залежності від його чистого грошового потоку і наявної довгострокової заборгованості

К_ДД = , (1.9)

де К_ДД - обсяг можливого довгострокового кредитування підприємства на дату оцінки його фінансового стану, тис. грн.; Д - кількість днів у періоді, протягом якого створюється чистий грошовий потік підприємства; Н - нерозподілений прибуток (непокритий збиток), тис. грн.; АМ - амортизація, нарахована за період, тис. грн.;

ЗАБ_ДД - довгострокова заборгованість на дату оцінки, тис .грн.

Значення константи, яка дорівнює 900 і використовується у формулі (1.9), полягає в тому, що вона визначає орієнтовну межу довгострокової заборгованості, яка не загрозлива ні для підприємства - позичальника, ні для банку - кредитора. Обмеження К_ДД ? 0 має те саме значення, що й для формули (1.8). Крім того, враховується загальний рівень коротко- і довгострокової заборгованості, який за будь-яких умов не має перевищувати Ѕ підсумку балансу.

Зрозуміло, що рішення про надання чи ненадання кредиту комерційний банк приймає не лише з огляду на фінансовий стан підприємства - потенційного позичальника. Дуже важливе значення має наявність чи відсутність у підприємства обґрунтованого бізнес-плану або бізнес-проекту, достатньої і ліквідної застави тощо.

Воднораз застосування пропонованої моделі сприяє об'єктивній оцінці підприємства - потенційного позичальника і може використовуватися у системі інших показників, за якими оцінюється фінансовий стан і кредитоспроможність позичальника.

Очевидно, що оцінка фінансового стану підприємства не може обмежуватися лише застосуванням наведених моделей й повинна доповнюватися аналізом інших аспектів фінансової діяльності підприємства.

1.3 Теоретичні аспекти розробки стратегії управління фінансами підприємства

У сучасній економічній концепції головна мета бізнесу полягає у збільшенні багатства власника. Така мета сьогодні однаковою мірою сприймається як власником, який є номером один у бізнесі, так і менеджером, який обов'язково погоджується, бо в іншому випадку його просто замінять. Зважаючи на такі цільові настанови, повинні формуватися ключові стратегії управління підприємством, зокрема й управління фінансами.

Фінансовий стан підприємства є основою його добробуту, тому головним на меті фінансовий менеджмент має знаходження розумного компромісу між завданнями, що ставить перед собою підприємство, і фінансовими можливостями реалізації цих завдань для:

- підвищення обсягів продажів і прибутку;

- підтримування стійкої прибутковості підприємства;

- збільшення доходів власників (акціонерів);

- підвищення курсової вартості акцій підприємства та ін.

Ці завдання вирішують за допомогою раціонального управління потоками фінансових ресурсів між підприємством та джерелами його фінансування (як внутрішніми, так і зовнішніми), отриманими:

· у наслідку фінансово-господарської діяльності;

· на фінансовому ринку внаслідок продажу акцій, облігацій, отримання кредитів;

· повернення суб'єктам фінансового ринку процентів і дивідендів як плати за капітал;

· сплати податкових платежів;

· інвестування і реінвестування у розвиток підприємства.

Фінансовий механізм в управлінні підприємством - це цілісна система управління фінансами підприємства, на якій ґрунтується фінансовий менеджмент і яка призначена для організації взаємодії об'єктів та суб'єктів господарювання у сфері фінансових відносин, формування та використання фінансових ресурсів, забезпечення ефективного впливу фінансової діяльності на кінцеві результати роботи підприємства (рисунок 1.2).

Фінансовий менеджмент спрямований на оптимізацію управління рухом фінансових ресурсів та тих фінансових відносин, які виникають між суб'єктами господарювання в процесі руху фінансових ресурсів.

Система фінансового управління підприємством складається з двох підсистем: підсистеми, якою керують, або ж об'єкта управління, та підсистеми, яка керує, або ж суб'єкта управління.

Об'єктом організації фінансового управління є сукупність умов здійснення грошового потоку, кругообігу вартості, руху фінансових ресурсів і фінансових відносин між суб'єктами господарювання та їх підрозділами в господарській діяльності. Суб'єкт організації фінансового управління - це фінансова служба підприємства (фінансова дирекція як апарат управління, фінансовий менеджер як управляючий), яка за допомогою різних форм управління здійснює цілеспрямоване функціонування об'єкта.

Будь-який об'єкту правління, будь-який процес становить систему. Під системою розуміється сукупність структурних елементів, які складають цілісну структуру.

Будь-яка система складається з елементів. Під елементом системи розуміють таку підсистему, яка не поділяється на складові.

Кожній складовій фінансового управління властиві певні ознаки. Основні з них такі:

1) виконувати властиву тільки даній складовій функцію, що не повторюється іншими елементами даної системи;

2) взаємодіяти з іншими елементами й інтегрувати з ними. Це є ознакою цілісної системи;

3) перебувати у взаємозв'язку з іншими елементами своєї системи.

Властивості елементів фінансового менеджменту: забезпечувати фінансову стійкість системи в цілому, а не тільки окремих її елементів і підсистем.

Взаємодія суб'єкта й об'єкта управління, тобто сам процес управління, може здійснюватися тільки за умови використання відповідної інформації, тобто управління, незалежно від його конкретного змісту, завжди передбачає отримання, передання, опрацювання і використання інформації.

Успішна практична реалізація фінансового менеджменту багато в чому визначається обґрунтованістю його стратегії і тактики.

Під фінансовою стратегію підприємства слід розуміти формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності й вибір найефективніших шляхів їх досягнення.

Фінансова стратегія є частиною загальної стратегії підприємства. Основна мета загальної стратегії - забезпечення високих темпів економічного розвитку та підвищення конкурентної позиції підприємства.

Процес формування фінансової стратегії підприємства здійснюється у кілька етапів.

1. Визначення загального періоду формування фінансової стратегії. Цей період залежить від низки чинників. Головним із них є тривалість періоду, який установлено для формування загальної стратегії розвитку підприємства, оскільки фінансова стратегія має відносно неї підлеглий характер, вона не може виходити за межі цього періоду.

2. Дослідження зовнішнього фінансового становища та кон'юнктури фінансового ринку. Для такого дослідження необхідно вивчити економіко-правові умови фінансової діяльності підприємства і можливі їх зміни в наступному періоді.

3. Формування стратегічних цілей фінансової діяльності. Головною метою цієї діяльності є підвищення рівня виробничого та соціального розвитку підприємства і максимізація його ринкової вартості. Водночас ця головна мета потребує конкретизації з урахуванням завдань і особливостей подальшого фінансового розвитку підприємства.

Такими нормативами в окремих аспектах фінансової діяльності підприємства можуть бути:

· середньорічний темп зростання власних фінансових ресурсів, які сформовані із власних джерел;

· мінімальна частка власного капіталу в загальному обсязі використаного капіталу підприємства;

· коефіцієнт рентабельності власного капіталу підприємства;

· співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства;

· мінімальний рівень грошових активів, який забезпечує поточну платоспроможність підприємства;

· мінімальний рівень самофінансування інвестицій;

· граничний рівень фінансових ризиків у розрізі основних напрямів господарської діяльності підприємства.

4. Конкретизація цільових показників фінансової стратегії за періодами її реалізації. У процесі цієї конкретизації забезпечується динамічність системи цільових стратегічних нормативів фінансової діяльності, а також їх зовнішня і внутрішня узгодженість у часі.

5. Розроблення фінансової політики за окремими аспектами фінансової діяльності. Цей етап формування фінансової стратегії є найбільш відповідальним.

Фінансова політика являє собою форму реалізації фінансової ідеології і фінансової стратегії підприємства в розрізі найважливіших аспектів фінансової діяльності на окремих етапах її здійснення.

I. Політика управління активами з питань:

1) формування активів;

2) управління оборотними активами,

у тому числі:

а) управління запасами;

б) управління дебіторською заборгованістю;

в) управління грошовими активами;

г) фінансування оборотних активів.

3) управління необоротними активами,

у тому числі:

а) управління основними засобами;

б) управління нематеріальними активами;

в) фінансування необоротних активів.

II. Управління капіталом з питань:

1) формування структури капіталу;

2) управління власним капіталом;

3) управління позиковим капіталом.

III. Політика управління інвестиціями (інвестиційна політика):

1) управління реальними інвестиціями:

у тому числі:

а) управління капітальними інвестиціями;

б) управління інноваційними інвестиціями.

2) Політика управління фінансовими інвестиціями:

у тому числі:

а) формування портфеля грошових інструментів інвестування;

б) формування портфеля фондових інструментів інвестування.

IV. Політика управління грошовими потоками з питань:

а) управління операційними грошовими потоками;

б) управління інвестиційними грошовими потоками;

в) управління фінансовими грошовими потоками;

г) управління прибутком та його складовими.

V. Політика управління фінансовими ризиками з питань:

а) уникнення фінансових ризиків;

б) диверсифікація фінансових ризиків;

в) хеджування фінансових ризиків.

VI. Політика антикризового фінансового управління з питань:

а) фінансової стабілізації підприємства;

б) санації підприємства.

6. Розроблення системи організаційно-економічних заходів щодо забезпечення реалізації фінансової стратегії. У системі цих заходів передбачається формування на підприємстві ”центрів відповідальності” різних типів; визначення прав, обов'язків та міри відповідальності їх керівників за результатами фінансової діяльності; розроблення системи стимулювання працівників за їх внесок у підвищення ефективності фінансової діяльності.

7. Оцінювання ефективності розробленої фінансової стратегії. Вона є завершальним етапом розроблення фінансової стратегії підприємства і проводиться за такими основними параметрами:

· узгодження фінансової стратегії підприємства із загальною стратегією його розвитку. При цьому виявляється ступінь узгодження цілей, напрямів та етапів у реалізації фінансової стратегії;

· узгодження фінансової стратегії підприємства з передбаченими змінами зовнішнього фінансового середовища. Під час цієї оцінки визначається, якою мірою розроблена фінансова стратегія відповідає прогнозному розвитку економіки країни та змінам кон'юнктури фінансового ринку в розрізі окремих його сегментів;

· внутрішня збалансованість фінансової стратегії. Під час такого оцінювання визначається, якою мірою узгоджуються між собою окремі цілі та цільові стратегічні нормативи майбутньої фінансової діяльності; наскільки ці цілі і нормативи кореспондують за змістом фінансової політики з окремих аспектів фінансової діяльності; якою мірою узгоджені між собою за напрямами і в часі заходи з забезпечення реалізації фінансової стратегії;

· можливість реалізації фінансової стратегії. У процесі такого оцінювання передусім розглядаються потенційні можливості підприємства у формуванні власних фінансових ресурсів. Крім того, оцінюється рівень кваліфікації фінансових менеджерів та їх технічної оснащеності з позицій завдань реалізації фінансової стратегії;

· оптимізація рівня ризиків, пов'язаних з реалізацією фінансової стратегії. У даному разі необхідно визначити, якою мірою рівень прогнозних фінансових ризиків, пов'язаних із діяльністю підприємства, забезпечує достатню фінансову рівновагу в процесі його розвитку і відповідає фінансовому менталітету його власників та відповідальних фінансових менеджерів. Крім того, необхідно оцінити, якою мірою рівень цих ризиків доступний для фінансової діяльності даного підприємства з позицій можливого розміру фінансових втрат і генерування загрози його банкрутства;

· ефективність розробленої фінансової стратегії. Результативність фінансової стратегії може бути оцінена насамперед на підставі прогнозних розрахунків. Поряд з цим можуть бути оцінені і нефінансові результати реалізації розробленої стратегії - зростання ділової репутації підприємства; підвищення рівня управління фінансовою діяльністю структурних його підрозділів (у процесі створення ”центрів відповідальності”); підвищення рівня матеріальної і соціальної забезпеченості фінансових менеджерів (за рахунок ефективної системи їх матеріального стимулювання за результатами фінансової діяльності; більш високого рівня технічного оснащення їх робочих місць).

Стратегічний фінансовий менеджмент - це управління інвестиціями. Він пов'язаний з реалізацією обраної стратегічної мети і передбачає:

- фінансову оцінку проектів вкладення капіталу;

- відбір критеріїв прийняття інвестиційних рішень;

- вибір оптимального варіанта вкладення капіталу;

- визначення джерел фінансування.

Цільовими завданнями тактики фінансового менеджменту на підприємстві незалежно від виду діяльності та форми власності мають бути такі:

ѕ максимізація прибутку підприємства за рахунок систематичного пошуку резервів його зростання;

ѕ максимізація власного капіталу підприємства;

ѕ оптимізація руху грошових коштів;

ѕ систематичне та якісне планування і прогнозування фінансових ресурсів підприємств на основі аналізу їх формування та використання за ретроспективний період;

ѕ систематичне зміцнення фінансової стійкості підприємства на основі його фінансового оздоровлення;

ѕ підвищення платоспроможності та конкурентоспроможності підприємства;

ѕ забезпечення ліквідності балансу підприємства;

ѕ оцінювання фінансового стану підприємства;

ѕ підвищення ефективності використання майна підприємства;

ѕ забезпечення ділової активності підприємства;

ѕ оптимізація цін на продукцію та послуги підприємства;

ѕ оптимізація управління фінансовими ресурсами підприємства та його інвестиційною діяльністю;

ѕ прискорення обертання оборотних коштів;

ѕ посилення фінансового контролю та внутрішнього аудиту діяльності підприємства;

ѕ забезпечення нормальних співвідносин з бюджетом, банками, партнерами підприємства.

Тактичні завдання фінансового управління підприємством здійснюють фінансові служби підприємств, зокрема фінансові менеджери.

Тактика фінансового менеджменту реалізується через:

ѕ розроблення та реалізацію фінансової стратегії підприємства із використанням відповідних фінансових інструментів;