Організації як об’єкти управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: Організації як об'єкти управління

План

1. Поняття організації. Ознаки організації. Внутрішнє середовище організації: взаємозв'язок внутрішніх змінних

2. Різновиди організації, загальні характеристики організації

3. Організація як відкрита динамічна система

4. Зовнішнє середовище організації. Фактори прямої та непрямої дії. Оцінка факторів зовнішнього середовища

5. Життєвий цикл організації. Еволюція організації. Концепції життєвого циклу організації

6. Культура організації

7. Практичне заняття

Контрольні питання

Список використаної літератури

1. Поняття організації. Ознаки організації. Внутрішнє середовище організації: взаємозв'язок внутрішніх змінних

Поняття "організація" (англ. organization) походить від давньогрецького слова "органон", яке позначає знаряддя або інструмент. Від нього ж пішло поняття "орган", а потім, як похідні, "організм" і "організація".

Нині поняття "організація" широко вживається в багатьох науках (філософії, математиці, економіці, соціології та ін.) і в практичній діяльності. Це поняття багатозначне. Найчастіше воно означає: внутрішню упорядкованість, узгодженість взаємозалежних елементів цілого (системи); сукупність процесів або дій, що забезпечують досягнення цілей системи; об'єднання людей, спільна діяльність яких спрямована на реалізацію встановлених програм на основі певних правил і процедур. Таким чином, це поняття може означати об'єкт, властивості об'єкта та діяльність (процес) і вживається для позначення різних семантичних категорій: соціальної організації або інституту (статика) і процесу управління як впорядковуючої та свідомо координуючої діяльності (динаміка).

Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної цілі чи цілей. Щоб бути справді організацією, ця група повинна відповідати наступним вимогам: наявність, принаймні двох людей, які вважають себе частиною цієї групи; наявність хоча б одної спільної мети; наявність членів групи, які свідомо працюють разом, щоб досягти значимої для всіх мети.

Організації є формальні і неформальні. Наведене вище означення справедливе не просто для організації, а для формальної організації. Існують також неформальні організації, групи, які виникають спонтанно, але в яких люди вступають у взаємодію один з одним досить регулярно. Неформальні організації існують у всіх формальних організаціях, за винятком дуже маленьких.

Сучасна теорія управління виокремлює такі 6 основних ознак організації (табл.1).

Таблиця 1 Ознаки організації

Ознаки	Обґрунтування
Мета	Визначається при створенні організації, може змінюватися протягом її функціонування, але завжди служать орієнтиром, провідним організацію до успіху
Відособленість	Організація прагне відгородитися від оточення чисто зовні, але в більш широкому сенсі ця ознака означає і наявність власного рахунку в банку, і приналежність певного майна саме організації, а не її членам
Саморегулювання	Можливість в певних рамках самостійно вирішувати ті чи інші питання організаційного життя і по-своєму з урахуванням конкретних обставин реалізовувати зовнішні команди
Зв'язки між окремими елементами організації	По-перше, за допомогою цих зв'язків керівника отримує інформацію про стан справ у низових підрозділах, а по-друге, звідси випливають розпорядження, вказівки та рекомендації щодо необхідних дій
Організаційна культура	Проявляє себе відразу після створення організації чисто зовнішніми ознаками: з'являється вивіска з її найменуванням, оформляється приміщення, може вводитися єдина форма одягу для персоналу. Потім організаційна культура набуває більш складні форми: виробляється особливий стиль відносини між працівниками і відвідувачами, з'являються приклади для наслідування, виникають традиції
Стійкість	Є неодмінною ознакою сучасної організації. Організація повинна протистояти негативним силам, щоб вижити

Наявність мети надає сенс існування організації, відособленість, що виражається в замкнутості внутрішніх процесів, яка забезпечує наявність кордонів,відокремлюють організацію від зовнішнього оточення. Взаємозв'язки окремих частин бувають економічними, технологічними, управлінськими, інформаційними, соціальними тощо і забезпечують єдність всіх частин організації. Здатність до саморегулювання з допомогою внутрішньо-організаційного центру, передбачає самостійного рішення тих чи інших питань внутрішнє життя і можливість по-своєму, з урахуванням конкретних обставин реалізувати зовнішні команди. Організаційна культура - це єдність норм поведінки й цінностей колективу, з одного боку, і лобіювання відповідних матеріальних елементів - з іншого. Стійкість до зовнішніх та внутрішніх вибухів означає здатність функціонувати й бурхливо розвиватися за умов зовнішніх й внутрішніх збурюючих впливів, зберігаючи свою рівновагу.

Внутрішнє середовище організації

Внутрішнє середовище кожної організації формується під впливом перемінних, що роблять безпосередній вплив на процес перетворень (виробництва продукції, послуг).

Організація є відкритою системою, що складається з певної кількості взаємозалежних частин, що тісно переплітаються із зовнішнім світом. Це і розкриває сутність внутрішніх змінних організації, кожна з яких відіграє важливу роль у забезпеченні її ефективного функціонування. Внутрішні змінні в основному є результатом діяльності менеджерів та знаходяться під їх впливом. Внутрішні змінні - це ситуаційні фактори всередині організації, що постійно знаходяться в полі зору менеджерів: цілі, структура організації, її завдання, технологія і люди (табл..2). Будь-яка організація розглядається як група людей із загальними цілями. Того, що люди не змогли б досягти поодинці, вони досягають в організації, тому її можна розглядати як засіб досягнення мети.

Таблиця 2 Внутрішні змінні організації

Фактори	Значення
Ціль	Конкретний кінцевий стан чи очікувані результати роботи групи людей, які певним чином організовані
Структура	Кількість, склад підрозділів структури, ступенів управління в єдиній взаємозалежній системі
Завдання	Запропонована робота (група робіт чи частина роботи), що повинна бути виконана заздалегідь встановленим способом і у встановлений термін
Технологія	Засіб перетворення сировини в певні продукти та послуги
Люди	Людська змінна розглядається в управлінні в трьох напрямках: поведінка людей (окремих людей, людей у групах, поведінка керівника), менеджер у ролі лідера, вплив менеджера на поведінку окремих людей і груп

Структура організації встановлює такі взаємини рівнів управління і функціональних підрозділів, що дозволяють найбільш ефективно досягати цілей організації. Цьому сприяє спеціалізований поділ праці. Постановка завдань - розробці структури організації кожна посадова інструкція включає ряд завдань, що є частиною загального обсягу роботи для досягнення мети. Вважається, що якщо завдання виконуються за встановленою технологією і режимом роботи, то організація функціонує ефективно. Технологія передбачає поєднання кваліфікованих навичок, обладнання, інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, які необхідні для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації чи людях. Найважливішим внутрішнім змінним фактором управління є люди (рис. 1).

Рис. 1 Ситуаційні фактори в середині підприємства

Всі внутрішні змінні фактори діють у взаємозв'язку, що дозволяє досягти цілей організації (рис. 2). Оскільки внутрішні змінні складаються із соціального (люди) і технічного компонентів, то їх називають внутрішніми соціо-технічними підсистемами, що вимагає однакової уваги як до соціальних, так і до технічних питань організації. Віддача можлива лише в їх взаємодії.

комерційний приватний кооперативний середовище



Рис. 2 Взаємозв'язок елементів внутрішнього середовища підприємства

Внутрішнє середовище організації визначається внутрішніми змінними, тобто ситуаційними факторами всередині організації. Внутрішнє середовище, де працюють менеджери, містить у собі корпоративну культуру, організаційну структуру, технологію виробництва, всі будинки та споруди, які належать організації, машини та обладнання. Найбільш вагомим фактором внутрішнього середовища є корпоративна культура. Внутрішня культура повинна відповідати вимогам як зовнішнього середовища, так і стратегії фірми.

2. Різновиди організації, загальні характеристики

Будь-яку формальну організацію, незалежно від її конкретного призначення, можна описати з допомогою низки параметрів, найважливішими серед яких є цільове призначення, організаційно-правова форма та галузево-функціональний вид діяльності. Відповідно до цього вся різноманітність організацій поділяється на певні групи, які є однорідними за тією чи іншою ознакою (табл.. 3). Найбільш важливою серед наведених ознак є класифікація організацій за правовим статусом і формою господарювання.

Одноосібне підприємство є власністю однієї особи або родини. Воно відповідає за свої зобов'язання усім своїм майном чи капіталом.

Таблиця 3 Класифікація організацій за різними ознаками

Класифікаційні ознаки	Види організацій
1. Мета і характер діяльності	Комерційні
	Некомерційні
2. Форма власності майна	Приватні
	Колективні
	Державні
3. Правовий статус і форма господарювання	Одноосібні
	Кооперативні
	Господарські товариства
4. Галузево - функціональний вид діяльності	Промислові
	Сільськогосподарські
	Будівельні
	Торговельні
	Банківські
5. Розмір за чисельність працівників	Малі
	Середні
	Великі

Кооперативні підприємства (кооперативи) -- добровільні об'єднання громадян, створені з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності. Характерною їхньою ознакою є особиста участь кожного члена колективу в діяльності, використання власного або орендованого майна.

Господарські товариства являють собою об'єднання підприємців з певною залежністю від характеру інтеграції осіб чи капіталу, а також мірою відповідальності за свої зобов'язання. До них належать:

- повні;

- з обмеженою відповідальністю;

- командитні;

- акціонерні.

Загальновідомі три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності:

1) одноосібні володіння;

2) партнерства (товариства);

3) корпорації. Розглянемо детальніше ці форми.

Характерні особливості та відмінні риси різних організаційно-правових форм підприємницької діяльності наведені в табл. 4

Таблиця 4 Порівняльна характеристика основних елементів механізму функціонування різних організаційно-правових форм підприємницької діяльності

Елемент механізму	Одноосібне володіння	Товариство (партнерство)	Корпорація (акціонерне товариство)
Ставлення до власності й порядок розподілу прибутку (доходу) і збитків	Один приватний власник, якому належать усе майно й доходи,цілком відповідає особистим майном перед кредиторами	Права власності і обов'язки закріплені в установчому договорі. Розподіл доходів потребує узгодження з партнерами. Кожен партнер може цілком відповідати за борги товариства	Існує приватна колективна власність корпорації. Права та обов'язки акціонерів фіксуються у статуті корпорації. Доходи і збитки від господарської діяльності розподіляються пропорційно до кількості належних акціонерам акцій
Керівництво (управління)	За бажанням власника	За узгодженням між партнерами. Вищим органом управління товариством є загальні збори учасників	Вищим органом є загальні збори акціонерів, які обирають правління на чолі з головою, спостережну раду та ревізійну комісію
Можливості інвестування	Обмежені розмірами капіталу власника. Із зовнішніх джерел доступний лише кредит	Те саме,що і для одноосібного володіння	Можливості для інвестування є широкими. Здійснюються за рахунок нерозподіленого прибутку, емісії цінних паперів і банківських кредитів
Інформація про бізнес	Обов'язкові реєстрація та подання щоквартального звіту до органу статистики й податкової інспекції	Те саме,що і для одноосібного володіння	Офіційна інформація надається акціонерам. Щорічно проводяться ревізія й аналіз господарської діяльності .складається звіт. Щоквартально подається звітність органам статистики та податкової інспекції
Припинення діяльності	За бажанням власника	За згодою партнерів	Термін дії необмежений, якщо корпорація не ліквідується (відповідно до законодавства)

Суть одноосібного володіння полягає в тому, що все майно фірми належить одному власникові, який самостійно управляє фірмою, одержує прибуток і несе повну особисту відповідальність за всі зобов'язання фірми. Партнерство (товариство) є логічним продовженням розвитку одноосібного володіння. Така організаційно-правова форма підприємницької діяльності передбачає об'єднання капіталів двох і більше окремих фізичних або юридичних осіб за умов розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності, спільного контролю результатів бізнесу, активної участі в його веденні. Основою взаємин між сторонами, що вступають у партнерство, є договір. Корпорація (акціонерне товариство) є зараз домінуючою формою підприємницької діяльності, її власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виокремлюють дві його частини. Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга -- це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування. Функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами.

Загальні характеристики організації

1. Ресурси. В загальних рисах мета будь-якої організації включає перетворення ресурсів для досягнення результатів. Основні ресурси, які використовуються організацією - це люди (людські ресурси), капітал, матеріали, технологія та інформація.

2. Залежність від зовнішнього середовища. Однією із найважливіших характеристик організації є її взаємозв'язок із зовнішнім середовищем. Організації повністю залежні від оточуючого світу, від зовнішнього середовища - як щодо своїх ресурсів, так і щодо споживачів, користувачів їх результатами, яких вони намагаються досягти.

3. Горизонтальний розподіл праці. Найбільш наочною характеристикою організації с розподіл праці. Якщо дві особи працюють для досягнення однієї мети, вони повинні ділити роботу між собою. Розподіл всієї роботи на складові компоненти називають горизонтальним розподілом праці.

4. Підрозділи. Складні організації здійснюють чіткий горизонтальний розподіл за рахунок утворення підрозділів, які виконують специфічні конкретні завдання і досягають конкретної специфічної мети. Такі підрозділи часто називаються відділами або службами, хоча існують й інші назви. Як і ціла організація, частиною якої вони є, підрозділи - це групи людей, діяльність яких свідомо спрямовується і координується для досягнення загальної мети.

5. Вертикальний розподіл праці. Оскільки робота в організації розподіляється на складові частини, хтось повинен координувати роботу групи для того, щоб вона була успішною. Вертикальний розподіл праці відділяє роботу по координуванню дій від самих дій. Діяльність по координуванню роботи інших людей і складає суть управління.

6. Необхідність управління. Для того, щоб організація могла досягати своєї мети, завдання повинні бути скоординовані засобом вертикального розподілу праці. Тому управління є суто важливою діяльністю для організації.

3. Організація як відкрита динамічна система

Система - це набір взаємопов'язаних і взаємозв'язаних частин, складених у такому порядку, що дозволяє відтворити ціле. Унікальною характеристикою при розгляді систем є внутрішні відносини між частинами. Кожна система характеризується як диференціацією, так і інтеграцією. У системі використовуються різноманітні спеціалізовані функції.

Розрізняють системи відкриті та закриті. Поняття закритої системи породжене фізичними науками, де розуміють, що система є самодостатньою. її головна характеристика в тому, що вона істотно ігнорує ефект зовнішнього впливу. Зробленою системою закритого типу була б та, котра не приймає енергії від зовнішніх джерел і не віддає енергію своєму зовнішньому оточенню. Закрита організаційна система мало застосовується.

Відкрита система визнає динамічну взаємодію з навколишнім світом. Організації одержують свою сировину і людські ресурси з навколишнього світу. Вони залежать від клієнтів і замовників із зовнішнього світу, що споживають їхню продукцію. Банки, які активно взаємодіють із навколишнім світом, використовують депозити, обертають їх у кредити та інвестиції, використовують отриманий прибуток для підтримки самих себе, розвитку, виплати дивідендів і сплати податків.

Ступінь розмежування відкритої чи закритої систем змінюється в рамках систем. Відкрита система може стати більш закритою, якщо контакти з оточенням зменшуються згодом. У принципі можлива і зворотна ситуація.

Відкриті системи тяжіють до наростання ускладненості і диференціації. Іншими словами, відкрита система буде в міру свого росту прагнути до більшої спеціалізації своїх елементів і ускладненню структури, нерідко розширюючи свої межі чи створюючи нову систему з більш широкими межами. Якщо ділове підприємство росте, то спостерігається значна його диференціація й ускладнення. Створюються нові спеціалізовані відділи, здобуваються сировина і матеріали, розширюється асортимент продукції, що випускається, організовуються нові збутові контори.

Складні організації. Управління дуже рідко має справу з організаціями, які мають лише одну мету. Складні організації мають набір взаємопов'язаних цілей. Організація складається з керуючої та керованої підсистем. Керуюча підсистема включає ті складові елементи, які забезпечують процес управління. До складу керованої підсистеми входять елементи, які забезпечують безпосередній процес виробничої, господарської, комерційної та інших видів діяльності (рис. 3).

Рис. . Взаємодія керуючої та керованої системи в організації [6]

До складу керованої підсистеми входять елементи, які забезпечують безпосередній процес виробничої, господарської, комерційної та інших видів діяльності. На рис. 4 показаний процес функціонування організації як відкритої системи.

Рис. 4 Процес функціонування організації як відкритої системи [6]

Суб'єкт і об'єкт управління взаємодіють за допомогою каналів зв'язку, якими проходять потоки інформації. Ці потоки являють собою керуючі впливи і повідомлення щодо стану керованого об'єкта. Управління можна представити як процес обміну видами діяльності, в результаті якого система нормалізується і приводиться в стан динамічної рівноваги.

Динамічна рівновага організації настає під впливом факторів зовнішнього середовища. Впливи надходять у вигляді відхилень до норм у забезпеченні ресурсами (несвоєчасне постачання матеріалів, сировини, що комплектують, кредитів і т.д.), а також відхилень у процесі перетворення ресурсів у готову продукцію. Інформація про відповідні дії надходить каналами зворотного зв'язку.

Зв'язок, що обслуговує апарат управління (суб'єкта), який розробляє управлінські рішення (вплив), і забезпечує передачу останніх на об'єкт управління, називають прямим зв'язком. Зворотні зв'язки, що несуть інформацію про стан об'єкта і його реакцію на управлінські рішення, служать базою формування коригувального впливу на вхід динамічної системи. Таким чином, здійснюється зв'язок між "входом" (цілями, нормами, ресурсами) і "виходом" системи, що характеризує ступінь досягнення заданої мети (результату).

Вхід системи - це потік ресурсів, що надходять до об'єкта управління, і потоки інформації про ресурси, фактори зовнішнього середовища й операції, які здійснюються в об'єкті. Ці потоки інформації надходять до суб'єкта управління (апарат управління). Вхід (як самі ресурси, так і інформація для управління) обробляється відповідно до встановленого порядку здійснення операцій з метою одержання вихідних результатів.

Процес перетворення в керованій і керуючій підсистемах відрізняється не тільки входами, але й елементами процесу перетворення і корисних продуктів (виходом).

В об'єкті протікає цілеспрямований процес, завдяки якому відбувається перетворення окремих елементів у корисну продукцію. Іншими словами, цей процес є визначеною технологією, відповідно до якої завершується трансформація витрат у продукцію.

Істотним компонентом у керуючій підсистемі, крім суб'єкта, є ті чи інші засоби управління системою. Основне призначення керуючої підсистеми полягає в стабілізації вихідних даних, системи у встановлених межах, обумовлених цілями, нормами і цінностями. Така стабілізація може бути досягнута тільки тоді, коли:

1) вихідні дані можуть бути порівняні з установленими цілями і нормами;

2) передбачений механізм зворотного зв'язку для видачі коригувальної інформації у вигляді вхідних даних у систему, що відбиває відхилення в процесі перетворення ресурсів.

Вихід системи представлений двома результатами:

1) управлінськими рішеннями, що є результатом обробки інформації;

2) корисними продуктами (товарами, знаннями, послугами), одержуваними в результаті переробки ресурсів.

Для організації характерний циклічний характер функціонування. Вихідна продукція системи забезпечує засоби для нового інвестування, що дозволяє повторювати цикл. Доходи, які отримані замовниками промислових організацій, повинні бути досить адекватними для оплати кредитів, праці робітників і погашення позик, якщо циклічність стійка і забезпечує життєздатність організації. Кожна організація виступає як відкрита система і характеризується певними рисами і властивостями (табл. 5).

Таблиця 5 Організація як відкрита система [6]

Риси і властивості	Характеристика, обґрунтування
Компоненти	Система складається з деякої кількості частин, які називаються елементами
Зв'язки	Компоненти системи зв'язані між собою
Структура	Форма зв'язку організаційно закріплена в структурі
Взаємодія	Компоненти впливають один на одного своїм перебуванням у системі і виходом з неї, що є результатом взаємного впливу і взаємодії з навколишнім середовищем
Процес	Зміни, що відбуваються в результаті взаємодій
Холізм і емерджентні властивості	Система - цілісність, що виявляє властивості і виникає тільки в результаті взаємодії її компонентів
Ідентифікація	Властивості системи, на підставі яких її можна ідентифікувати і відрізнити від інших явищ, що не входять у систему
Оточення	Представлено явищами, утвореннями, що не будучи частиною системи, істотно впливають на неї. Це навколишнє середовище системи
Концептуалізм	Система - це ,концепція, особлива форма якої відбиває цілі та цінності індивідуума чи групи, що розробили цю концепцію

Система складається з певної кількості частин, що називаються компонентами чи елементами. Вони є необхідними для досягнення цілей системи. Обов'язково повинні бути в'язків між компонентами системи, із зовнішнім середовищем. Форма зв'язків організаційно закріплена в структурі, що забезпечує стійкість та надає системі стабільності. Компоненти впливають один на одного і лише у взаємодії всіх елементів і зв'язків можливими є процеси, за допомогою яких досягається результат. У системі одночасно здійснюється низка процесів, кожен з яких пов'язаний з певними змінами. Процеси змінюють ресурси, що входять в систему, перетворюючи їх в організаційний продукт. Цілісність та емерджентність - властивості, які виникають лише в результаті взаємодії компонентів організації, можливість ідентифікації - властивості, на основі яких одну організацію можна відрізнити від інших організацій. Наявність зовнішнього середовища - явищ і чинників, які не є частиною системи, але істотно впливають на неї. Наявність концепції відображає місію, цілі та цінності організації.

4. Зовнішнє середовище організації. Фактори прямої та непрямої дії. Оцінка факторів зовнішнього середовища

Зовнішнє середовище організації - це сукупність елементів, які не входять до складу організації, але здійснюють певний вплив на неї.

Існує межа, що відокремлює організацію від її оточення. Зміни в організації впливають на один чи кілька її атрибутів і, навпаки, зміни в організації впливають на оточення. Зовнішнє середовище організації схематично представлене на рис. 5.

Рис. 5 Зовнішнє середовище організації [6]

Зовнішнє середовище організації прямого впливу - це середовище, яке включає в себе елементи, що безпосередньо впливають на операції організації та відчувають на собі прямий вплив операцій організації.

Зовнішнє середовище організації непрямого впливу - це сукупність факторів, які можуть не здійснювати прямий, тобто негайний вплив на операції організації, але з часом будуть відображатись на них (рис.6).

До елементів зовнішнього середовища організації прямого впливу належать трудові ресурси, споживачі, конкуренти, постачальники, закони й установи державного регулювання.

Рис. 6 Фактори зовнішнього середовища непрямої дії [6]

Споживачі - це фізичні або юридичні особи, які використовують продукцію організації для особистих потреб або потреб своєї організації.

Конкуренти - це виробники подібної продукції на ринку.

Постачальники - це фірми або окремі особи, які здійснюють постачання машин, устаткування інших матеріальних ресурсів для задоволення технологічних або особистих потреб організації чи окремої особи.

Закони і державні установи - це правові та нормативні акти вищого органу законодавчої та виконавчої влад або їх спеціальні органи, які здійснюють нагляд за дотриманням державних вимог підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами.

До факторів зовнішнього середовища організації непрямого впливу належать: стан економіки, науково-технічний прогрес, політичні та соціально-культурні зміни, вплив міжнародних подій тощо.

Стан економіки - це тенденції та рівень інфляції, ставки банківського процента, рівень безробіття та ін.

Науково-технічний прогрес - це розвиток технологічного процесу у конкурентів.

Політичні зміни - це тенденції у сферах законодавства, судової справи, політики, державного регулювання тощо.

Соціально-культурні зміни - це сукупність відносин, цінностей, норм, переконання, поведінки тощо.

Вплив міжнародних подій - це процеси, які відбуваються за межами країни і впливають на курс національних грошей, конкуренцію тощо.

Всі фактори прямого впливу безпосередньо впливають на внутрішні перемінні, викликаючи їх реакцію. Не так помітно на організацію впливають фактори непрямого впливу. Інформація про них, як правило, не повна, і керівництво змушене робити припущення про їх можливі наслідки для організації.

Значення факторів зовнішнього середовища різко підвищується у зв'язку зі зростанням складності всієї системи суспільних відносин (соціальних, економічних, політичних тощо), що складають середовище менеджменту. Саме зовнішнє оточення диктує стратегію організації.

5. Життєвий цикл організації. Еволюція організації. Концепції життєвого циклу організації

Організації зароджуються, розвиваються, добиваються успіхів, слабшають і, зрештою, припиняють своє існування. Деякі з них існують нескінченно довго, жодна не живе без змін. Нові організації формуються щодня. У той же час щодня сотні організацій ліквідуються назавжди. Ті, що вміють адаптуватися процвітають, негнучкі - зникають. Якісь організації розвиваються швидше інших і роблять свою справу краще, ніж інші. Керівник повинен знати, на якому етапі розвитку знаходиться організація, і оцінювати, наскільки прийнятий стиль керівництва відповідає цьому етапу.

Саме тому розповсюджене поняття про життєвий цикл організацій як про передбачувані їх зміни з визначеною послідовністю станів протягом часу. Застосовуючи поняття життєвого циклу, можна побачити: існують виразні етапи, через які проходять організації, і переходи від одного етапу до іншого є передбачуваними, а не випадковими.

Концепції життєвого циклу приділяється велика увага в літературі, яка вивчає ринки. Життєвий цикл використовується для пояснення того, як продукт проходить через етапи народження чи формування, росту, зрілості й спаду.

Організації мають деякі виняткові характеристики, що вимагають визначеної модифікації поняття життєвого циклу. Один з варіантів розподілу життєвого циклу організації на відповідні тимчасові відрізки передбачає наступні етапи.

1. Етап підприємництва. Організація знаходиться в стадії становлення, формується життєвий цикл продукції. Цілі є ще нечіткими, творчий процес проходить вільно, просування до наступного етапу вимагає стабільного забезпечення ресурсами.

2. Етап колективності. Розвиваються інноваційні процеси попереднього етапу, формується місія організації. Комунікації і структура в рамках організації залишаються в сутності неформальними. Члени організації витрачають багато часу на виконання своїх обов'язків і демонструють високі зобов'язання.

3. Етап формалізації і управління. Структура організації стабілізується, вводяться правила, визначаються процедури. Опір робиться на ефективність інновацій і стабільність. Розробка і прийняття рішень стають ведучими компонентами організації. Зростає роль вищої керівної ланки організації, процес прийняття рішень стає більш зваженим, консервативним. Ролі уточнені таким чином, що вибуття тих чи інших членів організації не викликає серйозної небезпеки.

4. Етап розробки структури. Організація збільшує випуск своїх продуктів і розширює ринок надання послуг. Керівники виявляють нові можливості розвитку. Організаційна структура стає більш комплексною і відпрацьованою. Механізм прийняття рішень децентралізований.

5. Етап спаду. У результаті конкуренції на ринку, в організації зменшується попит на свою продукцію чи послуги. Керівники шукають шляхи утримання ринків і використання нових можливостей. Збільшується потреба в працівниках, особливо тих, хто має найбільш цінні спеціальності. Кількість конфліктів нерідко збільшується. До керівництва приходять нові люди, які намагаються затримати занепад. Механізм розробки і прийняття рішень централізований.

Графічно основні етапи життєвого циклу організації представлені на рис. 7. На ньому показано по вихідній лінії створення, ріст і зрілість організації, а також її занепад, що позначений спадаючою кривою.

Рис. 7 Життєвий цикл організації (типова крива) [5]

На основі проведених досліджень і узагальнення накопиченого досвіду стадії життєвого циклу організації можна представити більш детально.

Народження. Засновники організації виявляють незадоволені вимоги споживача чи соціальні потреби. Цілеспрямованість, здатність ризикувати і відданість справі характеризують цей етап. Нерідко використовується директивний метод керівництва, який потребує швидкого виконання і ретельного контролю. Для тих, хто в цей період працює в організації, характерні найвища згуртованість і взаємодія.

Дитинство. Це - небезпечний період, оскільки найбільша кількість невдач відбувається протягом перших років після виникнення організації. Зі світової статистики відомо, що величезне число організацій невеликого масштабу зазнають невдачі через некомпетентність і недосвідченість керівництва. Кожне друге підприємство малого бізнесу терпить крах протягом двох років, чотири з п'яти підприємств - протягом п'яти років свого існування. Задача цього періоду - швидкий успіх. Цілі - здорове існування і розвиток, а не просте виживання. Нерідко вся робота виконується на межі можливостей, щоб не втратити темп зростаючого успіху. Управління здійснюється діяльним і підготовленим керівником і його командою.

Отроцтво. Під час цього перехідного періоду ріст організації здійснюється, як правило, несистематично, ривками; організація все більше набирає силу, однак координація проводиться нижче оптимального рівня. Більш організовані процедури поступово заміняють ризиковану пристрасть до успіху. Налагоджується планування, розробка бюджетів, прогнозів. Розширюється прийом на роботу фахівців, що викликає тертя з колишнім складом. Засновники організації змушені більше виконувати роль безпосередніх керівників, а не підприємців, проводячи систематичне планування, координацію, управління і контроль.

Рання зрілість. Відмітні ознаки цього періоду - експансія, диференціація і, можливо, диверсифікованість. Утворюються структурні підрозділи, результати діяльності яких вимірюються отриманим прибутком. Використовується багато загальноприйнятих методів оцінки ефективності, посадові інструкції, делегування повноважень, норми продуктивності, експертиза, організація навчання і розвитку. Однак починають виявляти себе тенденції бюрократизму, боротьби за владу, місництва, прагнення домагатися успіху за будь-яку ціну.

Розквіт сил. Маючи в правлінні акціонерів, організація ставить на даному етапі ціль збалансованого росту. Структура, координація, стабільністьі контроль повинні мати таке ж значення, як і інновації, удосконалення всіх частин і децентралізація. Приймається концепція структурних підрозділів, результати діяльності яких вимірюються отриманим прибутком. Нова продукція, ринок збуту і технології повинні бути керованими, а кваліфікаційні навички управлінського персоналу - більш відточені.

Повна зрілість. Маючи компетентне, але не завжди відповідальне керівництво, організація діє практично сама по собі. Дуже часто встановлюється небажаний стан загальної благодушності. Незважаючи на те, що картина доходів цілком прийнятна, темпи росту уповільнюються. Організація може відхилятися від своїх первісних цілей під впливом зовнішнього тиску. Разом з тим слабкості занадто очевидні. Ці симптоми нерідко ігноруються керівництвом.

Старіння. Цей тип ніколи б не настав, якби керівництво організації постійно усвідомлювало необхідність відновлення. Конкуренти незмінно заміряються на частку організації на ринку. Бюрократична тяганина, не завжди обґрунтована стратегія, неефективна система мотивацій, громіздка система контролю, закритість до нових ідей - усе це, разом узяте, створює умови для закупорки артерій. Як показує практика, дуже важко зупинитися і припинити виконання непродуктивної роботи. У результаті організація поступово починає розпадатися. Вона змушена або прийняти тверду систему відновлення, або загинути як самостійна структура, влившись у відповідну корпорацію. Організація відкочується назад, і знову починається боротьба за її виживання.

Відновлення. Організація в стані піднятися з попелу як Фенікс. Це може зробити нова команда керівників, уповноважених на проведення реорганізації і здійснення планової програми внутрішнього організаційного розвитку

6. Культура організації

Організаційна культура - система спільних цінностей, що визначає поведінку працівників та відрізняє одну організацію від інших.

Організаційна культура визначає стиль керівництва в організації, зумовлює основні дії управлінського персоналу. Вплив організаційної культури на діяльність менеджера подано в табл.. 6.

Загальні принципи організаційної культури організації відображаються у відповідних документах: етичному кодексі компанії або філософії організації.

Філософія організації - сукупність внутрішньо фірмових принципів та правил взаємовідносин між робітниками та службовцями, своєрідна система цінностей і переконань, що сприймаються добровільно або в процесі виховання всім персоналом організації.

Таблиця 6 Вплив організаційної культури на діяльність менеджера

Вид діяльності	Стиль діяльності
Планування	Ступінь припустимого запланованого ризику Хто має складати плани - окремі працівники або колективи Ступінь врахування впливу зовнішніх факторів
Організація	Ступінь самостійності окремих працівників Перед ким мають ставитися завдання - перед окремим працівником або перед колективом Ступінь взаємодії менеджерів різних відділів
Керівництво	Ступінь зацікавленості менеджерів у зростанні задоволеності робітників своєю роботою Які стилі керівництва більше відповідають організаційній культурі компанії Чи мають усуватись усі протиріччя (включаючи конструктивні)
Контроль	Чи потрібний зовнішній контроль чи можна дозволити працівникам самим керувати своїми діями Які критерії найважливіші для оцінювання результатів роботи Які потенціальні наслідки перевищення бюджету

Провідну роль у культурі підприємств грають організаційні цінності. Організаційні цінності - це предмети, явища і процеси, спрямовані на задоволення потреб членів організації і визнаються в якості таких більшістю членів організації. На підприємствах, як і в інших соціальних організаціях, існує досить велика кількість цінностей.

1) Насамперед, організація має потребу в постійному надходженні ззовні цілей у підтвердження актуальності своїх функцій. Тому цілі самі по собі складають коло особливих цінностей.

2) Зовнішні цілі формуються деякими конкретними замовниками - іншими організаціями, що мають потребу в продукції даної організації. Стабільний замовник, довгострокові стійкі відносини з цим замовником також є важливою організаційною цінністю.

3) Для виробничої організації істотне значення має також те, якими витратами досягається результат її діяльності, яка економічна ефективність господарювання, чи є виробництво тієї чи іншої продукції збитковим, чи вона приносить прибуток. Максимальна економічна ефективність, одержання прибутку є важливою організаційною цінністю в умовах товарного виробництва.

4) Функціонування виробничих організацій пов'язано із взаємодією двох складових: засобів виробництва і робочої сили. Якість робочої сили, її відтворення пов'язані з задоволенням різноманітних потреб працівників підприємств. Кількісний і якісний рівень соціальної політики підприємств,безсумнівно, належить до значних організаційних цінностей.

Культура влади - це насамперед культура організації, в якій істотну роль грає момент особистої влади. Як джерело влади помітне місце належить ресурсам, що знаходяться в розпорядженні того чи іншого керівника. Організації з такого типу культурою, як правило, мають тверду ієрархічну структуру. Прийняття рішень у більшій мірі обумовлена логікою конкурентної боротьби, боротьбою впливів, ніж логікою технологічного циклу чи формальними правилами і процедурами. Контроль за виконанням прийнятих рішень здійснюється централізовано.

Другий тип організаційної культури - це рольова культура, чи культура Аполлона. Культура Аполлона - це бюрократична культура у веберівському значенні цього слова. Вона характеризується суворим функціональним розподілом ролей і спеціалізацією ділянок, діяльність яких координується і направляється невеликою сполучною ланкою вищого керівництва підприємства. Цей тип організацій функціонує на основі системи правил, процедур і стандартів діяльності, дотримання яких повинно гарантувати її ефективність.

Третій тип організаційної культури - культура завдання чи скульптура Афіни. Афіна в давньогрецькій міфології - це богиня війни. Отже, і даний вид культури організацій більше пристосований для діяльності в екстремальних умовах. У більш загальному даний вид культури зорієнтований, у першу чергу, на вирішення завдань, на реалізацію проектів. Основна увага тут приділяється швидкості виконання роботи, надання персоналу значної частки волі.

Четвертий тип організаційної культури - це культура особистості чи культура Діоніса. Бог Діоніс у давньогрецькій міфології зв'язується з імпульсивним емоційним початком. Основу організації складають творчі особистості. Організація з даним типом культури поєднує людей не для вирішення якихось їхніх задач, а для того, щоб вони могли домагатися власних цілей.

7. Практичне заняття

Організації як об'єкти управління

Мета заняття: набути практичні навички з методів аналізу зовнішнього бізнес-середовища та внутрішнього середовища організації, аналізу життєвого циклу організації та формування її організаційної культури.

План

Питання для обговорення

Контрольні запитання одиничного вибору відповіді

Практичні завдання

Індивідуальні завдання

Теми рефератів

Питання для обговорення

Що таке організація та які загальні риси мають всі організації як об'єкти управління?

Охарактеризувати критерії виділення організацій

Які фактори обумовлюють необхідність управління організацією?

Що таке внутрішнє середовище організації? З яких компонентів воно складається?

Які базові моделі організації виникли в процесі їх еволюції? Дайте загальну характеристику кожній з них.

Які концепції управління сформувалися на основі базових моделей організації ?

Як ви розумієте категорії "результативність" та "ефективність" ? Чим вони відрізняються?

Чим відрізняються категорії «функціонування організації» та розвиток організації? Яка з них є важливішою?

Суб'єкти управління організацією

Управління організацією як процес прийняття рішень

Контрольні запитання одиничного вибору відповіді

1. Організація - це:

1) група людей, які працюють спільно для досягнення своїх цілей;

2) група людей, діяльність яких координується для досягнення загальної мети;

3) група людей, діяльність яких координується з метою підвищення її ефективності.

2. Основною характеристикою організації як відкритої системи є:

1) обмін ресурсами із зовнішнім середовищем;

2) сильне лідерство;

3) здатність пристосовувати методи ведення бізнесу до умов зовнішнього оточення, що змінюються;

4) правильний підбір персоналу;

5) готовність переглянути свою місію.

3. Входами в організацію як систему є:

1) сировина, матеріали, інформація, енергія, знання;

2) сировина, матеріали, інформація, доходи, знання;

3) витрати, уміння, матеріали, інформація, енергія, знання;

4) сировина, матеріали, інформація, енергія, трудові ресурси.

4. Компонентами відкритої системи є:

1) цілі, норми, цінності;

2) суб'єкт управління;

3) об'єкт управління;

4) зовнішнє середовище.

5. Яку мету треба поставити при створенні власного бізнесу?

1) задоволення потреб бізнесмена;

2) отримання максимального прибутку;

3) задоволення потреб споживачів з метою залучення їх до купівлі товару (послуг);

4) забезпечення високого рівня сім'ї.

6. До внутрішніх змінних організації відносяться:

1) персонал;

2) цілі;

3) ефективність;

4) структура.

7. Що визначають цілі діяльності підприємства?

1) цілі - це створення майбутнього підприємства;

2) цілі - це засоби мобілізації ресурсів для створення майбутнього;

3) цілі - це засоби для визначення зобов'язань окремих підрозділів і менеджерів

4) всі разом узяте.

8. Внутрішні змінні організації є:

1) повністю незалежними один від одного;

2) взаємозв'язаними;

3) частково залежними;

4) автономними.

9. Організація як соціальна система - це:

1) Відносно автономна група людей з чітко структурованою спільною діяльністю і визначеними межами, створювана (існуюча) для досягнення спільної мети (цілей).

2) Правильної відповіді у переліку немає.

3) Внутрішня упорядкованість, узгодженість частин системи, зумовлена її побудовою.

4) Одна з основних функцій управління, яка реалізується у створенні і вдосконаленні системи, у підтриманні порядку її функціонування.

10. Які основні загальні риси має організація?

1) Наявність всіх видів ресурсів, вертикальний та горизонтальний поділ праці, здійснення певних видів діяльності і залежність від зовнішнього середовища.

2) Вертикальний та горизонтальний поділ праці, власний рахунок у банку.

3) Наявність всіх видів ресурсів та здійснення певних видів діяльності, річний бюджет.

4) Наявність вертикального поділу праці та апарату управління.

11. Які складові керуючої системи?

1) Ті, що забезпечують процес управління організацією.

2) Ті, що планують діяльність керованої системи.

3) Ті, що організують діяльність керованої системи.

4) Ті, що забезпечують виконання виробничих завдань.

12. До зовнішнього середовища організації непрямої дії належить:

1) Стан економіки, зміни у політиці, НТП, технології, традиції і мораль, міжнародне середовище.

2) Постачальники, трудові ресурси, закони і заклади державного регулювання, споживачі, конкуренти.

3) Цілі, кадри, задачі, структура, технологія.

4) Плани, прогнози, організаційна структура, мотивація, контроль.

13. Що являє собою мета організації?

1) Конкретний кінцевий стан або очікуваний результат діяльності організації.

2) Кінцевий результат виконання окремих виробничих завдань

3) Прибуток від діяльності організації.

4) Конкретний результат діяльності.

14. Які елементи мікросередовища організації належать до факторів прямою впливу зовнішньою середовища на ефективність функціонування підприємства:

1) Всі відповіді правильні.

2) Споживачі.

3) Конкуренти.

4) Постачальники.

15. Яку категорію ілюструють приклади: постачальники, споживачі, профспілки, конкуренти?

1) Зовнішнє середовище, фактори прямого впливу.

2) Зовнішнє середовище, фактори непрямого впливу.

3) Ділові партнери.

4) Внутрішнє середовище, фактори прямого впливу.

16. Якими основними показниками характеризується зовнішнє середовище в цілому?

1) Взаємозалежність факторів, складність, рухливість, невизначеність.

2) Постачальники, конкуренти, науково-технічний прогрес, міжнародні події.

3) Непрямий вплив.

4) Державне регулювання.

17. Яку категорію ілюструють приклади: науково-технічний прогрес, міжнародні події, політичні та соціокультурні зміни, загальний стан економіки?

1) Зовнішнє середовище: фактори непрямої дії.

2) Зовнішнє середовище: фактори прямої дії.

3) Внутрішнє середовище: фактори непрямої дії.

4) Показники характеристики зовнішнього середовища (складності, взаємозв'язку та невизначеності).

18. Якій категорії відповідають показники: взаємозалежність факторів, складність, рухливість, невизначеність?

1) Показники характеристики зовнішнього середовища в цілому.

2) Зовнішнє середовище: фактори непрямого впливу.

3) Зовнішнє середовище: фактори прямого впливу.

4) Загальні функції менеджменту.

19. Що є передумовою утворення організації?

1) Існування попиту на продукцію, яку вироблятиме підприємство.

2) Бажання засновників.

3) Наявність стартового капіталу.

4) Наявність бізнес-плану.

20. Підприємства якої фази життєвого циклу чисельно переважають в умовах перехідної економіки?

1) Непропорційно велика частка підприємств у фазі зародження, зростання та у фазі занепаду (відродження).

2) Непропорційно висока частка підприємств у фазі зрілості.

3) Непропорційно велика частка підприємств у фазі зрілості та занепаду (відродження).

4) Відсутні підприємства у фазі зростання.

21. Яка характеристика відповідає етапу створення підприємства?

1) Незначний прибуток, перше поєднання всіх виробничих факторів, подолання "бар'єрів входу".

2) Різке зростання якісних показників діяльності, наростання кризових ситуацій.

3) Стабільність показників, максиматьна конкуренція, уповільнення темпів зростання.

4) Стабільний прибуток, перше поєднання всіх виробничих факторів, подолання "бар'єрів входу".

22. Чи є типовою крива, що характеризує життєвий цикл організації, що фатально визначає шлях розвитку кожного підприємства?

1) Ні, індивідуальний конкретний цикл залежить значною мірою від суб'єкта управління.

2) Ні, все залежить від стартового капіталу та від сфери діяльності

3) Дійсно, це так.

4) Ні, все залежить від обсягу діяльності та конкуренції.

23. Який різновид графіка найбільш точно відображає життєвий цикл організації у координатах "час" та "обсяги діяльності"?

1) Крива нормального розподілу, аналогічна кривій життєвого циклу товару.

2) Пряма, яка відображає лінійну пряму пропорційну залежність цих показників.

3) Гіпербола, яка відображає обернено пропорційну залежність цих показників.

4) Пряма, паралельна осі "час", оскільки прибутковість стабільна.

24. Організації якої фази життєвого циклу чисельно переважають у економіці розвинутих країн?

1) Множина підприємств існує у врівноваженому співвідношенні між підприємствами різних фаз життєвого циклу з переважанням фазі зрілості.

2) Непропорційно велика питома вага підприємств у перших двох фазах (зародження та зростання) та у фазі занепаду.

3) Непропорційно велика частка підприємств у фазі зародження.

4) Переважають успішні підприємства.

25. З якого моменту підприємство вважається ліквідованим?

1) З моменту виключення з державного реєстру.

2) З моменту рішення суду.

3) З моменту визнання банкрутом.

4) З моменту створення ліквідаційної комісії.

26. Що є передумовою створення підприємства?

1) Існування попиту на продукцію, яку вироблятиме підприємство.

2) Бажання засновників.

3) Наявність стартового капіталу.

4) Наявність бізнес-плану.

27. Які організації слід вважати неформальними?

1) Ті, що виникають і функціонують спонтанно, їх діяльність не регламентована документами.

2) Діяльність яких не планується і не регулюється.

3) Ті, що функціонують відповідно до положень та статутів.

4) Ті, що функціонують відповідно до певних інструкцій.

28. Чи можуть неформальні організації заважати досягненню формальних цілей?

1) Можуть.

2) Не можуть.

3) Іноді можуть.

4) Ніколи не заважають.

29. Як класифікують підприємства за сферою галузевої діяльності?

1) Промислові, торговельні, будівельні, наукові тощо.

2) Комерційні, фінансові та виробничі.

3) Продовольчі, промислові тощо.

4) Промислові, фінансові і комерційні.

30. Як визначається галузева приналежність підприємства?

1) За питомою вагою виду діяльності у обороті (більше 50%).

2) За кількістю працюючих.

3) За назвою.

4) За місцем у товаропросуванні.

Практичні завдання

Ситуація 1. Підходи до управління персоналом

Микола Галочко працював на фірмі вже 14 років, з першого дня виникнення. Останні п'ять років він очолював філію в Харкові. Тепер йому запропоновано посаду віце-президента з маркетингу. Микола розумів, що це той єдиний шанс розпочати кар'єру в ранзі топ-менеджера.

Через два тижні після вступу на посаду до нього звернувся завідувач відділу управління персоналом Віктор Замура i попередив, що пан Микола може отримувати скарги на Кирила Петренка - координатора нових розробок.

Не чекаючи появи скарг, Микола Галочко ознайомився із квартальними та щорічними звітами про діяльність Кирила Петренка. Звіти були напрочуд добрими. Вклад Кирила Петренка в розробку нових продуктів був величезним. Втрата такого менеджера відчутно завадила б упровадженню маркетингової політики фірми i його, Миколиній, кар'єрі топ-менеджера.

Проте особова справа Кирила Петренка містила багато свідчень про його крутий норов. Скарги були різними: про те, що Кирило часто ображає співробітників, робить несправедливі зауваження, принижує співробітників. З часом кількість скарг збільшувалась, обвинувачення ставали все сильнішими. В одній з останніх скарг Кирила навіть звинуватили у сексуальному домаганні.

Микола поцікавився думкою про роботу Кирила Петренка у президента фірми. Той відповів: «Так, в нього є недоліки, проте не можна без наслідків для фірми замінити талановитого координатора нових розробок. Кирило працює молодим менеджером, який контролює роботу інших працівників, тому, звичайно, його вимогливість багато кому не до вподоби».

Микола Галочко зустрівся з Кирилом Петренком нагадав йому про необхідність формування командного духу.

Через деякий час Миколі зателефонував Віктор Замура i повідомив, що лист про сексуальні домагання Кирила Петренка до співробітниць відділу надійшов до редакції місцевої газети.

Завдання до ситуації

А. Обґрунтуйте Ваші дії за одним із запропонованих варіантів, зробіть свій варіант поведінки для Миколи Галочко.

1-й варіант. Можна проігнорувати проблему, оскільки внесок Кирила Петренка в розробку нових продуктів був великим i його втрата для фірми була б неприпустимою. До того ж проблеми i до цього часу якось вирішувались самі по собі.