Проблеми та перспективи співпраці України з міжнародними фінансовими інститутами

Застосовані Мінфіном механізми планування використання кредитних

коштів МВФ не враховують вимог Бюджетного кодексу України в частині

передбачення подальших напрямів використання запозичених коштів і, як наслідок, спричиняють непрозоре управління цими фінансовими ресурсами.

При цьому, згідно з угодами між Мінфіном та НБУ, залишок суми розподілу повинен залишатися на рахунку авуарів для забезпечення погашення невідкладних зобов'язань, які припадають на 2010 рік.

Мінфіном також не запроваджено механізму обліку та контролю за

цільовим використанням коштів, залучених від МВФ.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку та Європейський банк

реконструкції та розвитку є найбільшими за обсягами кредиторами України після МВФ. На сьогодні впроваджується 20 проектів, загальна сума позик за якими становить 2, 3 млрд. дол. США. При цьому сума запозичених державою у МБРР коштів на реалізацію 11 проектів становить 1, 3 млрд. дол. США, а у ЄБРР на реалізацію 3 проектів - 0, 5 млрд. дол. США [34].

Однак аналіз проектного портфелю МБРР показав, що у 2010 році більше 65 відсотків проектів мали інституційну спрямованість, тобто, по суті, були додатковим фінансуванням центральних органів виконавчої влади. Такі проекти за своєю результативністю, як показали проведені Рахунковою палатою а останні роки аудити, є найменш ефективними.

Практично усі проекти при реалізації мали труднощі. Один з проектів, які передбачались, - щодо соціального страхування та пенсійного забезпечення (позика МБРР 80 млн. дол. США) - не розпочато, а для фінансування інших двох - „Покращення автомобільних доріг та безпеки руху” (позика МБРР 400 млн. дол. США) та „Будівництво ПЛ 750 КВ Рівненська АЕС - Київська” (позика ЄБРР 211 млн. дол. США) - надійшло в середньому лише 3, 4 відсотку від запланованої суми. При цьому в рамках проекту щодо покращення автомобільних доріг та безпеки руху (відповідальний виконавець Укравтодор) фактично діяльність не проводилась у зв'язку з тривалою процедурою вибору підрядників (сплачено лише одноразову комісію банку). За проектом щодо будівництва ПЛ 750 КВ Рівненська АЕС - Київська (Мінпаливенерго) затримки з використанням коштів спричинені довготривалістю набрання чинності Угодою про позику[33].

Про незадовільний стан реалізації спільних з МБРР проектів і повільну вибірку коштів наголошувалося Банком під час переглядів проектного портфелю, зокрема, у лютому та червні 2010 року. При цьому зазначалось, що показник вибірки коштів в Україні є нижче середнього по регіону Європи і Центральної Азії. До того ж, за висновками МБРР, жоден з проектів, що впроваджується в Україні, не закривається вчасно”, існує ризик, що понад 50 відсотків проектів можуть не досягти цілей.

Аудитом встановлено, що внаслідок незадовільного стану реалізації проектів сума сплачених кредиторам у 2009 році комісій за зобов'язаннями у зв'язку з неосвоєнням коштів позик становить майже 32 млн. грн., що, за оцінками Рахункової палати, фактично є втратами бюджетних коштів.

Аналіз стану портфелів МБРР та ЄБРР у 2010 році показав, що фактично не відбувається покращення вибірки запозичених коштів, оскільки за перше півріччя цей показник для проектів МБРР становив 32 відсотку від запланованого на вказаний період, а для ЄБРР - лише 0, 5 відсотка. Зокрема, для фінансування інвестиційних проектів „Будівництво ПЛ 750 КВ Рівненська АЕС - Київська” (позика ЄБРР 150 млн. євро) та „Передача електроенергії” (позика МБРР 200 млн. дол. США) у першому півріччі 2010 року кошти позик взагалі не використовувалися [33].

Ефективність співпраці України з МФО у 2009-2010 роках не

покращилася. Із 20 проектів, що фінансують позиками МБРР та ЄБРР, жоден не реалізується у встановлені строки, вибірка коштів суттєво відстає від запланованої. За окремими проектами кошти взагалі тривалий час не були освоєні, а незадовільна реалізація проектів призвела до додаткових втрат бюджетних коштів на оплату тільки разової комісії за анульовані у 2009 році - 9 місяців 2010 року кошти позик у сумі майже 5 млн. гривень [34].

Негативний приклад реалізації проектів МФО показує безпосередньо Мінфін. Зокрема, ним не реалізовано своєчасно та ефективно проект „Розширення доступу до ринків фінансових послуг”, відповідно, не отримано очікуваних результатів від шестирічного його впровадження, а 133 млн. дол. США (87 відсотків коштів позики) анульовано. Прямі збитки від цього нереалізованого проекту у вигляді відсотків та комісій становили майже 10 млн. гривень[34]. Із суттєвими затримками впроваджується Мінфіном і проект щодо модернізації державних фінансів, у рамках якого вибрано за два роки лише 2 відсотка позики. Мінфіном не забезпечено належного та якісного виконання функцій представника позичальника кредитних коштів, зокрема його звітування перед Урядом є необ'єктивним і неповним, фактично пропозицій щодо вирішення проблемних питань спільних з МФО проектів у 2010 році він не розробляв.

Ефективність співпраці України з МФО у 2010 році не поліпшилася.

Не забезпечено належного та якісного звітування перед Урядом щодо стану використання запозичених у міжнародних фінансових організацій редитних коштів, яке фактично виявилося необ'єктивним і неповним. Шістдесят відсотків залучених суб'єктами господарювання у 2010 році кредитних ресурсів під державні гарантії призначалося для вирішення проблем з реструктуризацією раніше накопичених боргів, а не для реалізації інвестиційних проектів. Рішення Кабінету Міністрів України щодо надання державних гарантій приймались без належного обґрунтування, як наслідок, дві третини їх у 2010 році було скасовано (15 рішень на суму 45 млрд. гривень).

Внаслідок відсутності з боку Мінфіну контролю за цільовим використанням цих кредитних ресурсів борги суб'єктів господарювання, як і в попередні роки, перекладаються на державний бюджет. Здійснені виплати з державного бюджету за гарантованими зобов'язаннями суб'єктів господарювання, які неспроможні їх погасити, перевищили видатки, визначені Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, в 10 разів.

3. Проблеми та перспективи співпраці України з міжнародними фінансовими інститутами

3.1 Недоліки та перешкоди в партнерстві України з світовими фінансовими установами

Участь МФІ надає Україні низку прямих вигод. Адже ресурси МФІ спочатку використалися в сферах, які довгий час не могли бути привабливими для приватного бізнесу (модернізація державного управління, інфраструктури). Та й відсоткова ставка за виділені ресурси традиційно істотно менше вартості комерційних кредитних ресурсів. Саме відносна дешевина ресурсів багато в чому робить ресурси МФІ доступним і вигідним джерелом розвитку в соціальній і економічній сферах. Ефективність співробітництва багато в чому залежить від сфери застосування, а також учасників проектів. Всі проекти, основними суб'єктами яких є приватний сектор, проходять строгий фінансовий аналіз, а відповідальні особи компаній-учасників несуть повну відповідальність за результативність і ефективність. Зовсім інша ситуація в сфері державних проектів, тобто тих, стосовно яких держава бере на себе зобов'язання, у т. ч. в частині залучення фінансування. У цьому випадку ресурси МФІ стають державними запозиченнями, тобто передбачають плату за їхнє використання, що може привести до додаткового навантаження на гаманці українців. І тут існує ціла низка проблемних сфер.

Досвід реалізації інвестиційних проектів свідчить, що питанню їх ефективності не завжди приділялося достатньо уваги, зокрема, порушувалися графіки реалізації проектів, доводилося анульовувати частину позики. Незадовільний стан реалізації проектів МБРР та ЄБРР в Україні зумовлений існуванням проблем системного характеру, головними серед яких є:

неналежне обґрунтування ініціювання та планування проектів; формування ризикової та диспропорційної структури проектного портфеля МБРР;

складні довготривалі процедури МФО щодо набуття чинності угод про позики та внесення змін до них;

відсутність реальної відповідальності українських виконавців та бенефіціарів за несвоєчасне і неякісне впровадження проектів;

недосконалість механізмів управління такими проектами.

Численні недоліки на підготовчому етапі та під час реалізації проектів призводять до втрати кредитного ресурсу для їх фінансування.

Успішнішим виявилося впровадження проектів ЄБРР, які мають чітку інвестиційну спрямованість та вимагають обов'язкового співфінансування інших учасників.

Істотним обмежувачем результативності й ефективності діяльності МФІ в Україні є слабість інституціонального й економічного середовища. З одного боку, небажання й неготовність адміністративно-бюрократичного апарата до відкритої діяльності, що стимулює економічну активність. З іншого боку - монополізовані бізнес-утворення, а також державні підприємства, які вимагають пільгових умов і слабко зацікавлені у відкритій і економічно ефективній діяльності. Це не могло не відбитися на якості державної політики в зазначеній сфері. Так, в Україні довгий час була відсутня єдина стратегія співробітництва із МФІ. Лише в 2006 р., уперше за роки незалежності, урядом була затверджена трирічна програма. Однак, навіть у цьому документі не було вирішене принципове питання про відповідальність, не визначений єдиний центр.

Хоча Україна несе державні зобов'язання перед МФІ за отримані ресурси, все-таки пропоновані проекти далеко не завжди затверджуються нормативно-правовими актами, як того вимагає українське законодавство. У результаті, значні ресурси використаються державою на «самовдосконалення» без зрозумілих вигід для країни. Для прикладу, на модернізацію податкової служби вже використані десятки мільйонів запозичених доларів, однак результативність - досить сумнівна. Так, відповідно до міжнародного рейтингу привабливості країни для ведення бізнесу Doing Business, Україна в останні роки по суті не досягла ніяких позитивних результатів, і за критерієм «сплата податків» два роки поспіль посідає передостаннє місце з 175 оцінених країн.

Виходячи з аналізу результатів проведених за 2009 - 2010 роки аудитів проектів, які фінансувалися МФО, серед невирішених проблем системного характеру залишаються невідповідність сучасним вимогам рівня професіоналізму осіб, що відповідають за підготовку і реалізацію проектів, відсутність інституційної пам'яті по проектах при зміні відповідальних співробітників установ, необґрунтоване планування діяльності в рамках проектів, як на етапі їх підготовки, так і під час реалізації. У середньому підготовка проектів із МБРР в українській практиці займає півтора-два роки.

Крім того, до характерних проблем належить і відсутність контролю з боку відповідальних виконавців проектів та Мінфіну за діяльністю консультантів, що залучаються до їх реалізації.

Кредитні портфелі МФІ в Україні залишаються перевантаженим проектами інституційної підтримки органів виконавчої влади, які є найменш ефективними, проте і від інвестиційних проектів Україна не отримує очікуваного ефекту.

За час, коли залучалися кредити від МВФ для підтримки курсу національної валюти та для фінансування дефіциту платіжного балансу України і були покликані пом'якшити економічні труднощі у процесу проведення економічних реформ, не були усунуті системні економічні недоліки в країні, а без цього фінансова підтримка не має сенсу, бо в цьому разі позичкові кошти використовуватимуться на фінансування лише поточних проблем платіжного балансу, які без реформування економіки знову нагромаджуватимуться і перетворюватимуться у додатковий тягар. При цьому, як показано у таблиці 3. 1, макроекономічна стабільність за десятки років діяльності МВФ не набула належного рівня.

Таблиця 3. 1

Показники розвитку економіки України за 1997 - 2010 рр. [32]

Показник	1997	1998	1999	2000	2001	2002-2006	2006-2010
Темпи зростання
ВВП	-3, 0	-1, 7	-1, 0	1, 0	2, 0	3, 9	4, 5
Експорт товарів та нефакторних послуг	0, 0	-13, 4	-10, 5	4, 8	3, 1	4, 3	5, 5
Імпорт товарів та нефакторних послуг	2, 0	-14, 0	-14, 5	3, 1	3, 4	5, 3	5, 7
Ціни	17, 3	13, 2	27, 0	20, 0	17, 0	10, 5	10, 0
Відсоток від ВВП
Експорт товарів та нефакторних послуг	40, 6	41, 6	49, 5	52, 2	54, 2	51, 7	48, 2
Імпорт товарів та нефакторних послуг	43, 7	44, 4	50, 5	52, 4	54, 5	53, 3	50, 7
Сальдо рахунку поточних операцій	-2, 7	-3, 1	-1, 5	-0, 9	-1, 1	-2, 0	-2, 9
Валове нагромадження капіталу	21, 4	20, 7	20, 1	20, 3	20, 8	22, 1	24, 3
Видатки консолідованого бюджету	43, 6	38, 9	37, 6	36, 6	35, 4	34, 8	34, 8
Дефіцит консолідованого бюджету	-5, 6	-2, 6	-1, 9	-1, 6	-1, 3	-1, 0	-1, 1

Як наслідок, обсяг державного боргу за 9 місяців 2010 року зріс більше,

ніж на 86 млрд. грн., або на 27 відсотків. Якщо у 2009 році на боргові виплати спрямовувалась кожна п'ята гривня доходів державного бюджету, то у 2010 році - майже кожна четверта гривня[33].

Виникає питання ефективного управління державним боргом, основна частина якого створюється за рахунок позик МФО.

Треба зауважити, що обсяги коштів на обслуговування зовнішнього боргу набагато перебільшують обсяги запозичень, що свідчить про високі видатки на обслуговування боргу (табл. 3. 7). При цьому динаміка запозичень від МФО стабільна за останні 5 років на фоні сумарних обсягів зростання зовнішніх запозичень.

За даними таблиці 3. 2 видно, що Україна має негативний баланс запозичень та витрат за обслуговуванням зовнішнього боргу. Це може свідчити лише про кризу у відносинах з МФО, яка останнім часом розвивається у руслі політичної нестабільності у нашій державі, що не дозволяє проводити зважену боргову політику.

Таблиця 3. 2

Динаміка обсягів державних запозичень та витрат на погашення і обслуговування державного боргу за 2006-2010 роки, млрд. грн. [33]

Показники	2006	2007	2008	2009	2010
Витрати на погашення зовнішнього боргу МФО	3, 6	3, 6	5, 5	6, 1	6, 4
Зовнішні запозичення в цілому	4, 3	2, 3	6, 3	6, 6	7, 2
Запозичення від МФО	1, 763	0, 0782	0, 522	0, 224	1, 425

Крім того накопичення боргових зобов'язань зовнішнього характеру призводить до певної залежності від міжнародних кредитних інститутів, яка характеризується останнім часом скороченням валютних траншів у бік України. Такі процеси зумовили факти махінацій та нецільового використання коштів МФО. В додатку В наведена інформація про найневдаліші проекти міжнародних інститутів в Україні.

Відсутність реального впливу державних запозичень на економічне зростання підтверджується порівнянням темпів зростання ВВП та обсягів запозичень. Інформація стосовно темпів зростання ВВП та темпів зростання запозичень за 2004-2011 роки наведена в додатку Ж. Незважаючи на зростання у 2010 році обсягів запозичень на 31, 8%, темпи зростання ВВП зменшилися у 4, 6 рази[38]. Ці дані ще раз свідчать про нестабільність Української економіки, що в умовах знаходження рівня зовнішнього боргу на позначці 17% за 2010 р. вже дає привід до постанови питання про фінансову безпеку держави [38]..

Хоча рівень зовнішнього боргу ще далекий від критичного рівня але темпи зростання запозичень та витрати на їх обслуговування зростають. Невпинне зростання зовнішнього боргу України на тлі значного спаду виробництва негативно впливає на економічну безпеку. Це спонукає детальніше розглянути питання щодо отримання Україною кредитів від міжнародних фінансових організацій.

В умовах хронічно від'ємного сальдо рахунку операцій з капіталу та фінансових операцій платіжного балансу збільшення боргових платежів сприятиме закріпленню несприятливої інтеграційної моделі України, відповідно до якої дефіцитне сальдо руху капіталів фінансується за рахунок нарощування експорту і є, по суті, каналом витоку капіталів з країни. Практика стрімкого нарощування державного боргу шляхом проведення широкомасштабних запозичень з усіх можливих джерел і, відповідно, збільшення обсягів видатків з його обслуговування та погашення продовжується і у 2011 році. Здійснення великих зовнішніх виплат відволікатиме значні ресурси від продуктивного використання всередині країни і унеможливить спрямування коштів бюджету на структурне реформування економіки та інноваційні проекти, означатиме згортання соціальних програм.

Відповідно до рис. 3. 1, 2009 та 2010 роки видатки Державного бюджету на погашення та обслуговування позик МФУ перевищували 20 млрд. грн., що більше ніж витрати бюджету на освіту і науку.

Стратегічною метою державної боргової політики України має стати залучення фінансових ресурсів для ефективної реалізації програм інституційного та інвестиційного розвитку країни із одночасним забезпеченням стабільного співвідношення державного боргу до ВВП.

Крім цього, важлива позиція України щодо вимог МФО щодо реформ, які не завжди враховують специфіку соціально-економічного стану України, і до цього ще мають політизований характер, тому їх реалізація зазнає труднощів і може мати негативний вплив.



Рисунок 3. 1 - Структура витрат державного бюджету за 2009 та 2010 роки [39]

Наприклад, за словами голови місії МВФ в Україні, основними перепонами для продовження кредитної програми були:

прийняття Закону України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати”, яким передбачається різке підвищення соціальних виплат, що значно перевищує очікуваний рівень інфляції;

перевищення проектом Державного бюджету граничних обсягів дефіциту, встановленого Меморандумом України;

відсутність активності НБУ щодо операцій з депозитними сертифікатами НБУ (підвищення відсоткової ставки) ;

прийняття Закону України про фінансування об'єктів Євро-2012 на суму 9, 8 млрд. грн. за рахунок коштів НБУ.

Поряд з цим, МВФ відхилив прохання України про додатковий кредит в обсязі 2 млрд. доларів, за рахунок яких Уряд України планував розплатитися за заборгованістю перед бюджетними установами та “Газпромом”. МВФ обґрунтував відмову тим, що Україна не виконує узяті на себе зобов'язання в рамках погодженої з фондом програми.

Отже, існує об'єктивна потреба в удосконаленні практики співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями.

3.2 Стратегічні напрямки та перспективи співвиробництва України з світовими фінансово-кредітними організаціями

Багаторічна співпраця України з державами-донорами та міжнародними фінансовими організаціями свідчить про необхідність формування нового підходу до розуміння ролі міжнародної технічної допомоги та ресурсів міжнародних фінансових організацій як взаємодоповнювальних інструментів реалізації державної політики міжнародної інтеграції України, економічного розвитку, забезпечення інтересів держави на зовнішньому ринку. Такий підхід узгоджується з основними принципами Паризької декларації щодо підвищення ефективності зовнішньої допомоги, до якої Україна приєдналася згідно з Указом Президента України від 19 квітня 2007 р. N 325 і яка засвідчила згоду держав-донорів та міжнародних фінансових організацій об'єднати зусилля для підвищення ефективності допомоги, спрямованої на розвиток держав-партнерів. Приєднання України до зазначеної Декларації та проголошення пріоритетних завдань розвитку держави, визначених у програмі діяльності Кабінету Міністрів України «Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток», а також продовження діалогу з ЄС щодо підписання Угоди про Асоціацію зумовили якісно нові завдання для України, пов'язані з необхідністю виконання вимог Паризької декларації щодо підвищення ефективності зовнішньої допомоги в частині визначенн державою-партнером пріоритетів залучення такої допомоги, створили передумови для підготовки стратегічних напрямів та завдань щодо залучення міжнародної технічної допомоги і співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2012-2015 роки [40].

Підготовка Стратегічних напрямів та завдань зумовлена також необхідністю підвищення ефективності залучення та використання міжнародної технічної допомоги і ресурсів міжнародних фінансових організацій як додаткового ресурсу для подолання впливу світової фінансово-економічної кризи на економіку країни, підвищення її конкурентоспроможності, забезпечення сталого розвитку та розв'язання на цій основі найгостріших соціальних і економічних проблем.

Стратегічні напрями та завдання визначають загальні рамки співробітництва з державами-донорами, ЄС і міжнародними організаціями з питань залучення міжнародної технічної допомоги і ресурсів міжнародних фінансових організацій, які стануть додатковим джерелом ресурсного забезпечення здійснення заходів Програми діяльності Кабінету Міністрів України «Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток» і дадуть змогу консолідувати зусилля донорів з метою розв'язання пріоритетних завдань соціально-економічного розвитку України [41].

Залучення міжнародної технічної допомоги та співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями здійснюватимуться за такими стратегічними напрямами:

- підвищення конкурентоспроможності національної економіки на інвестиційно-інноваційній основі;

- підвищення соціальних стандартів життя та здоров'я громадян, гуманітарний розвиток, розвиток громадянського суспільства і забезпечення верховенства права;

- усунення інфраструктурних обмежень;

- сприяння європейській та євроатлантичній інтеграції України;

- підвищення рівня екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, захист держави і громадян.

У розрізі цих стратегій діють сотні системних та інвестиційних проектів МФІ, а також планується запуск нових, що вимагаєзалучення додаткових фінансовихресурсів для їх реалізації. Але враховуючи, що МФО надають основне навантаження на державний борг, урядом розроблена програма управління державним боргом, згідно до закону «Про державний борг».

Середньострокова стратегія управління державним боргом на 2012-2015 роки ставить такі цілі:

- утримання обсягу державного боргу на економічно безпечному рівні, не вище ніж у 2011 році;

- своєчасне та у повному обсязі виконання зобов'язань за державним боргом;

- мінімізація вартості обслуговування державного боргу з урахуванням ризиків;

- здійснення державних запозичень на основі відповідних планів і

обґрунтованих прогнозів потреби держави у фінансових ресурсах;

- забезпечення ефективного функціонування внутрішнього ринку державних цінних паперів та розширення доступу до міжнародного ринку капіталу;

- удосконалення нормативно-правової бази з питань управління державним боргом;

- забезпечення прозорості здійснення заходів з управління державним боргом;

- подальше формування іміджу України як надійного позичальника, що вчасно та в повному обсязі виконує свої боргові зобов'язання [31].

Реалізація стратегії дасть змогу досягти таких результатів на кінець 2011, 2012 і 2013 років відповідно:

- відношення обсягу державного боргу до внутрішнього валового продукту - на рівні не більш як 32, 30 і 28 відсотків;

- частка державного внутрішнього боргу - не менш як 46, 46 і 48%;

- частка державного боргу з фіксованою ставкою - не менш як 69, 73 і 80%;

- середньозважений строк до погашення державного боргу - не менш як 4, 4 і 5 років.

Частка державного боргу, що рефінансується в наступному році, орієнтовно становитиме не більш як 16% на кінець відповідного періоду. Уряд затвердив стратегію, згідно з якою державний борг країни щорічно повинен знижуватися на 2% ВВП. Також у Кабміні мають намір розширити асортимент боргових інструментів для внутрішнього ринку. Це дозволить вже в 2013 р. збільшити частку внутрішнього боргу до 48% з нинішніх 43, 4%.

У своїй стратегії Кабмін поставив завдання домогтися поступового зниження рівня боргового навантаження. Так, співвідношення обсягу державний боргу до ВВП, яке в нинішньому році має зрости до 32%, наступні 2 роки буде зменшуватися на 2% щорічно. У свою чергу частку внутрішнього боргу, яка зараз складає 43, 4% (141 млрд. грн..) загальної суми прямого боргу, в 2011-2012 рр. пропонується підвищити до 46%, а в 2013 р. - до 48% [45].

Згідно державної програми економічного і соціального розвитку України на 2012 рік та основних напрямів розвитку на 2013 і 2014 роки співробітництво нашої країни з МФІ продовжуватимуся і далі таким ж темпами як і раніше. Нажаль системні проблеми щодо дефіциту бюджету та платіжного балансу України так і не вирішені, що далі спонукає нашу державу на значні позики від МФВ і Світового банку. Але покращується динаміка щодо збільшення інвестиційних проектів в загальному портфелі. Найбільш активний в цьому напрямку ЄБРР, - згідно стратегії діяльності в Україні 2011 - 2014 р. ЄБРР планується значне збільшення інвестиційних проектів. Спільні з ЄБРР проекти відповідають проголошеній Президентом України «Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки», якою зокрема передбачено створення базових передумов для економічного росту, забезпечення сприятливих умов для модернізації державної інфраструктури. Крім цього необхідно відзначити значний вклад ЄБРР і МБРР в розвиток інфраструктури нашої держави, - у 2011 - 2012 роках планується розпочати ряд нових проектів та продовжити підготовку проектів у напрямах: енергетики та енергозбереження і розвитку траснспортної та муніципальної інфраструкури.

Продовжується робота МФУ щодо сприяння реформам в різноманітних напрямках в Україні, спрямованих на покращення соціально-економічного стану країни, але реалізація програм МФІ зазнає багато перешкод різного характеру, тому багато з них не дає очікуваного ефекту.

3.3 Рекомендації щодо оптимізації співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями

У сучасних умовах, коли процес входження України до світової фінансової системи продовжується, потрібно вдосконалювати механізми такого співробітництва, в основі яких мають залишатися національні економічні інтереси, потреби подальшої ринкової трансформації, соціальні пріоритети.

Головним у цьому контексті має стати мінімізація державного боргу, що передбачає збільшення власних фінансових ресурсів та поліпшення інвестиційного клімату. В основу фінансової стратегії необхідно покласти досягнення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми джерелами фінансування потреб економічного та соціального розвитку. Не послаблюючи уваги до залучення зовнішніх ресурсів, уряд має забезпечувати пріоритетність інвестиційних джерел перед кредитними. Отримання нових кредитів МВФ може здійснюватися лише на рефінансування наявних боргових зобов'язань [46].

Проблема неефективного використання позик вимагає від Уряду запровадження сучасної системи проектного та фінансового менеджменту. Йдеться про чіткий розподіл повноважень та відповідальності між Міністерством фінансів, Національним банком і банківськими установами, які обслуговують кредитні ресурси, та установами і підприємствами, які виступають відповідно до проектів кінцевими позичальниками.

ЄБРР в україні забезпечує значну долю прямих інвестицій, тому треба удосконалити співпрацю з ЄБРР виконав такі завдання:

- удосконалити механізм координації, підготовки, реалізації та моніторингу великих інвестиційних проектів;

- посилити контроль за виконанням міністерствами та іншими органами своїх зобов'язань у взаємовідносинах з ЄБРР.

Уряду необхідно здійснити конкретні заходи для геостратегічної диверсифікації джерел надходження зовнішніх коштів. Враховуючи європейський вектор зовнішньої політики України, слід розширювати співпрацю з Європейським Союзом та його фінансовими інституціями та іншими світовими організаціями.

Необхідно постійно і ґрунтовно вивчати можливості інших міжнародних організацій світового і реґіонального масштабу на предмет використання їхніх можливостей для фінансового і технічного сприяння розвитку української економіки.

Міжнародна платоспроможність України характеризується різноманітними макроекономічними показниками, серед яких найважливіши обсяг державного боргу, співвідношення між внутрішньою і зовнішньою його складовими, експортний потенціал економіки, стан платіжного балансу та забезпечення зовнішнього боргу валовими валютними резервами НБУ. Загальний державний борг України за час співробітництва з МФУ поступово зростав. Це обумовлювалося різними чинниками, у т. ч. дефіцитністю державного бюджету та платіжного балансу, високою залежністю від імпорту енергоресурсів, неефективним використанням залучених кредитів та відсутністю належного контролю за цим процесом, несприятливим інвестиційним кліматом. Залишаючись досить високим, рівень державного боргу України водночас не є критичним, але из-за ігнорування системних причин дестабілізації економіки ця ситуація може значно погіршитися. Недостатній рівень розвитку української економіки зобов'язує критично підходити до цих співвідношень навіть на фоні їх загальносвітової прийнятності. Необхідна стартегія, яка була б спрямована на забезпечення поетапного зниження реального боргового тягаря шляхом реструктуризації та здешевлення вартості обслуговування зовнішніх та внутрішніх запозичень, ефективного управління державним боргом.

Боргові операції у 2011 році, як і в попередні роки, продовжували здійснюватися в умовах неповної та несистематизованої нормативно-правової бази та відсутності внутрішнього контролю. Хоча Урядом прийнято низку рішень щодо розвитку та удосконалення нормативно-правового поля регулювання боргових операцій, однак значна їх частина не доведена до логічного завершення, а негативну практику з надання необмежених повноважень Уряду на здійснення державних запозичень що зводить контрольно-регулюючі функції Верховної Ради України у цій сфері нанівець[45]. Тому вдосконалювання системи нормативно-правого регулювання має важливий характер для більш ефективного використовування позик МФО.

Суттєвою проблемою державного боргу України є високий рівень валютного ризику, що обумовлено значною питомою вагою зовнішнього боргу в загальній заборгованості держави. Залежно від ситуації на внутрішньому і міжнародному фінансових ринках слід використовувати можливості виваженого трансформування зовнішнього боргу у внутрішній, що у свою чергу вимагає від Уряду та НБУ вжиття ефективних заходів щодо радикального удосконалення внутрішнього фінансового ринку.

Це можливо лише за належної ліквідності державних цінних паперів та високого рівня їх капіталізації. Міністерство фінансів та Національний банк повинні узгодити свої зусилля у проведенні боргової та монетарної політики. Така координація повинна поширюватися на всі етапи розробки та реалізації цієї політики паралельно з удосконаленням інфраструктури ринку, розвитком вторинного ринку державних цінних паперів, інформаційним забезпеченням і головне - прозорістю дій обох зазначених установ на фінансовому ринку.

У системі управління платоспроможністю держави за умов фінансової кризи важливу роль відіграє лімітування зовнішнього запозичення. Цей механізм теж має бути повністю прозорим - від стадії розгляду доцільності запозичення до остаточного погашення боргу

Зміцнення платоспроможності України лежить у площині загального прискорення соціально-економічного розвитку, ефективнішого використання власних матеріальних і фінансових ресурсів, поглиблення процесів ринкової трансформації економіки, а також її детінізації. Зміцненню фінансових позицій Української держави мають також слугувати легалізація та повернення в Україну вивезених коштів, удосконалення зовнішньоекономічної діяльності, її геостратегічна диверсифікація, поліпшення умов міжнародної торгівлі.

Дальше співробітництво з міжнародними фінансовими інституціями має базуватися на стратегічних пріоритетах економічного і соціального розвитку України. При цьому в основу взаємовідносин мають бути покладені такі засади:

- прискорення ринкової трансформації, забезпечення фінансової стабілізації та інтегрування України в Європейський Союз;

- відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими інституціями пріоритетам її економічного та соціального розвитку;

- спрямування цих ресурсів на забезпечення сталого економічного зростання, здійснення структурних перетворень, формування розвиненого внутрішнього ринку і припинення практики їх використання для фінансування поточних витрат;

- мобілізація та ефективне використання внутрішніх фінансових ресурсів, сприяння надходженню прямих іноземних інвестицій;

- дотримання економічно обгрунтованих та загальновизнаних меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв платоспроможності держави;

- залучення альтернативних зовнішніх джерел фінансування на основі геостратегічної диверсифікації міжнародних фінансових відносин України.

Можливим напрямом подальшої побудови відносин України з міжнародними фінансовими організаціями є перехід від безпосереднього отримання фінансових ресурсів до отримання консультативної та політичної підтримки від цих установ. Такий хід подій можливий за умов економічного зростання в Україні та успішного здійснення ринкових реформ. У свою чергу, консультативна і політична підтримка України з боку міжнародних фінансових організацій не тільки знизить гостроту проблеми зовнішньої заборгованості, але і стане засобом залучення в Україну іноземного капіталу. Використання досвіду фахівців міжнародних фінансових організацій може здійснюватися на дорадчому рівні.

Взаємовідносини України з міжнародними фінансовими організаціями повинні будуватися в контексті оптимізації моделі соціально-економічного розвитку та зміни відповідних акцентів. У процесі співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями потрібно брати до уваги всю сукупність внутрішніх політичних факторів, які не завжди враховують міжнародні фінансово-кредитні структури. До цих факторів належить: чітка визначеність курсу економічних реформ і його реальна реалізація в державі, а не тільки декларування реформ.

Трансформаційні умови сучасного розвитку України як обов'язкової передумови поліпшення ситуації з використанням залучених коштів, вимагають проведення загальної структурної реформи. Саме вона може відкрити шлях до використання потенціалу держави. Дану задачу необхідно здійснювати відповідно до апробованих світовою практикою критеріїв та відповідно з поточним ходом подій в країні.

Не викликає сумнівів, що крім згаданих напрямків у спектрі співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, важливу роль відіграє структура і загальна концептуальна орієнтація зовнішньоекономічної діяльності держави. Можна згадати про об'єктивну енергетичної, сировинної, технологічної залежності України від зовнішніх джерел, причому пом'якшити вплив такої залежності на макроекономічну ситуацію в стислі терміни є завданням дуже проблематичним. Важливу роль зіграє механізм курсоутворення національної грошової одиниці. Останнє здійснює помітний вплив як на розвиток національної економіки в цілому, так і на обслуговування зовнішніх зобов'язань держави.

Принципи захисту державних інтересів України у відносинах з міжнародними фінансовими організаціями повинні спиратися на пріоритети довгострокових цілей соціального, політичного та економічного розвитку. Досвід ряду країн ринкової трансформації і самої України свідчить, що кредити міжнародних фінансових організацій можуть активно сприяти вирішенню фінансових та інших проблем. Ефективність співробітництва з позначеними структурами вирішальним чином залежить від відповіді на питання: яке співвідношення середньострокових вигод від підвищення відкритості та лібералізації національної економіки з можливими втратами виробників і споживачів, яким чином можна узгодити коротко-, середньо- і довгострокові інтереси економіки з урахуванням різноманітних комбінацій внутрішніх та зовнішніх ресурсів. У цьому аспекті великого значення набувають також політичні чинники згаданого співробітництва.

Крім визначених вище положень щодо співробітництва України з міжнародними структурами, наведені питання вимагають подальшого наукового пошуку. В даному випадку, на рівні вищого економічного і політичного керівництва держави потрібно визначити оптимальної чи є модель соціально-економічного розвитку, яке здійснюється в рамках виконання рекомендацій міжнародних структур. Можливим є посилення уваги до співпраці з ЄБРР, як установою, яка здійснює кредитування на мікрорівні і стимулює тим самим процес залучення в Україну приватних іноземних інвестицій.

Таким чином, стратегія взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями повинна будуватися з урахуванням поточного стану національної економіки. Оптимізації зовнішніх запозичень в умовах сучасного розвитку України. Необхідна переорієнтація співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на досягнення національних інтересів України в країні і за її межами. Хоча, враховуючи теперішній стан країни-рецепієнта, такі можливості для України не є реальними. Організаційні структури, від діяльності яких залежить розвиток співробітництва з МФУ, повинні мати чітку програму діяльності, потрібно брати до уваги всю сукупність внутрішніх політичних факторів, які не завжди враховують міжнародні фінансово-кредитні структури. Принципи захисту державних інтересів України у відносинах з міжнародними фінансовими організаціями повинні спиратися на пріоритети довгострокових цілей соціального, політичного та економічного розвитку.

Висновки

За підсумками роботи можна зробити такі висновки наукового та практичного характеру:

Однією з важливих науково-практичних проблем, які постали перед вітчизняною фінансовою наукою і потребують невідкладного вирішення, є нагальна необхідність розроблення науково обґрунтованої концепції і ефективної стратегії співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями (МФО).

Складність на шляху фінансової стабілізації та економічного зростання України значною мірою зумовлена дефіцитом фінансових ресурсів. Зовнішні запозичення є одним із реальних інструментів пом'якшення фінансових проблем та пожвавлення фінансової кон'юнктури в країні, але неефективний механізм залучення та використання позик, дефіцит державного та платіжного балансу є чинниками, що можуть призвести до загострення фінансової кризи і краху фінансової системи країни в цілому. В зв'язку з цим аналіз нових напрямків у кредитно-фінансовій політиці МФО є необхідним як з наукової, так і з практичної точки зору.

Процеси економічної глобалізації вимагаюь відповідного реагування, що знаходить відображення в розвитку світової регулятивної системи та її інститутів - Організації Об'єднаних Націй, Міжнародного валютного фонду та Світового банку, Світової організації торгівлі, Міжнародної організації праці та ін. Кожна з міжнародних економічних організацій має свою сферу та інструменти впливу на світову економіку. МФО покликані безпосередньо регулювати відносини руху різних форм капіталу, що в сучасних умовах об'єктивно обумовлює їх вплив і на ринки товарів, послуг, інновацій.

Принципи організації, структура, головні функції таких міжнародних фінансово-кредитних установ, як МВФ, Світовий банк та ЄБРР, забезпечують їм провідну роль у системі світового господарства. Світовий банк та МВФ утворюють подвійну міждержавну основу, яка підтримує всю світову економіку та її інфраструктуру, а не окремі країни. Аналіз принципів організації та функцій Світового банку, МВФ та ЄБРР доводить, що підтримувані ними заходи економічної та фінансової стабілізації у країнах-членах відповідають меті глобального розвитку. Виходячи з цього участь країн з перехідною економікою в діяльності цих організацій не є загрозою їх національній безпеці. Проблема криється безпосередньо в самій країні-позичальнику, в ефективності і перспективній прибутковості використання нею запозичених коштів, і тому факті, що в сьогоднішніх умовах ізоляція є збитковою.

Співпраця України з МВФ сприяла формуванню адекватних загальним західним підходам основ ринкової економіки та була спрямованою на досягнення макроекономічної, зокрема, фінансової стабілізації, подолання інфляційних процесів та забезпечення стабільності національної валюти. Крім цього, забезпечувала економіку фінансовими ресурсами для подолання як проблем трансформаційного періоду, так і наслідків світової фінансової кризи. Але політика взаємовідносин України з МФВ була направлена на короткострокову економічну стабілізацію та ігнорувала існування системних проблем, головними з котрих були низька ступень диверсифікації економіки та мінусовий платіжний баланс, що і досі призводить до критичного збільшення зовньошнього державного боргу.

Одними з найвпливовіших інвесторів в економіку України є Світовий банк і ЄБРР. Стан реалізації більшості проектів ціх установ в Україні не можливо назвати задовільним, це обумовлено існуванням проблем системного характеру.

В багатьох випадках Україна має доступ до кредитних коштів, але не вибирає їх, особливо по проектах, які реалізуються у державному секторі. Головною причиною цього є недостатньо високий рівень менеджменту проектів з боку України. З метою більш високої ефективності використання кредитних коштів МФО необхідно налагоджувати взаємодію між урядом України і підрозділами МФО.

В стратегії соціально-економічного розвітку нашої держави МФІ мають великий вплив щляхом їх залучення до реалізації реформ у багатьох напрямках розвітку українського суспільства. Але має місце проблема вимог фінансових інститутів до проведення реформ, які не завжди враховують специфіку соціально-економічного стану України, і до цього ще мають політизований характер, тому їх реалізація зазнає труднощів і має негативний вплив.

Умовою підвищення ефективності використання міжнародних фінансових ресурсів є покращення системи менеджменту, створення своєчасно груп підготовки і впровадження проектів. Щодо статусу і форми груп впровадження проектів, слід створювати групи в структурі установи, що відповідає за реалізацію проекту з можливістю залучення підготовлених консультантів для роботи в групі.

Продовження співробітництва України з МФІ є доцільним і виправданим, оскільки:

кредитні ресурси МФІ є більш дешевими, ніж ті, що залучаються на світових фінансових ринках;

від взаємодії з МФІ залежить можливість надходження коштів в Україну від інших кредиторів та інвесторів;

співпраця з МФІ надає можливість Україні користуватися консультативними, експертними та аналітично-прогнозними послугами МФІ, що в умовах економічної глобалізації має винятково важливе значення.

Але залучення ресурсів МФО повинно буди складовою довгострокової стратегії соціально-економічного розвитку країни, спрямованої на подолання системних причин дестабілізації економіки. Ігнорування цієї вимоги може призвести до збільшення зовнішнього боргу України до критичної позначки, що вплине суттєво на економічну безпеку держави і буде мати катастрофічні наслідки.

Перелік посилань

1. Петти В. Экономические статистические работы. / М., 1940.

2. Дятлов С.А. Основы теории человеческого капитала. / СПб, 1992.

3. Schultz T. Investment in Human Capital. / N.Y., 1971.

4. А.Ф. Лысков. Человеческий капитал: понятие и взаимосвязь с другими категориями./ Менеджмент в России и за рубежом/ №6, 2004.

5. Исторический обзор подходов к концепции человеческого капитала.- <http://www.sibupk.nsk.su/Public/Chairs/c_ectheory/kapital/gl1.htm>. 27.04.2010

6.Дейнтри Даффи. Человеческий капитал. <http://www.osp.ru/cio/2000/06/023.htm>. 27.04.2010

7. Добрынин А.И., Дятлов С.А., Цыренова Е.Д. Человеческий капитал в транзитивной экономике: Формирование, оценка, эффективность использования/ СПб.. ун-т экономики и финансов.- СПб.: Наука, 2007.- 309 с.

8. Йонас Р., Кьелл Н. Караоке-капитализм. Менеджмент для человечества / Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге, 2004 - 326c.

9. Ильинский И.В. Инвестиции в будущее: образование в инновационном воспроизводстве. СПб.: Изд. СПбУЭФ. 1996. С. 30, 163.

10. Моисеев Н.Н. «Устойчивое развитие» или «стратегия переходного периода» // Экономика. Предпринимательство. Окружающая среда. №1-2. 1995 г. с. 31.

11. Методы оценки и критерии экономической эффективности человеческого капитала. <http://www.economer.khv.ru/content/n040/methods>. 28.04.2010

12. Инвестиции в человеческий фактор // Эксперт Украина, №4 (102), 2007.

13. Кендрик Дж. Экономический рост и формирование капитала. //Вопросы экономики, 1976, № 11. Кендрик Дж. Совокупный капитал США и его функционирование. М.: Прогресс, 1976.

14. Mincer J. The Production of Human Capital and The Life cycle of Earnings: Variations on a Theme. -- Working Paper of the NBER, No 4838 (Aug. 1994).

15. Survey of Current Business, 1994, No 11, p. 37-71.

16. Щетинин В. Человеческий капитал и неоднозначность его трактовки. // Мировая экономика и международные отношения, 2001, № 12. С. 42-49.

17. Проблеми інвестування в людський капітал в сучасних умовах // В.Ю. Петрунін , Вісник Донецького Національного унівепсітету, сер. в: Економіка і право, вип.2, 2009

18. ПРООН. 2004. Доклад о развитии человеческого потенциала. / Под ред. С.Н. Бобылева. - М.: Весь мир.- С.12.

19. Капелюшников Р. Современные западные концепции формирования рабочей силы. - М.: Наука, 1981, C. 16.

20. Шаркова А. человеческий капитал как фактор экономического роста. <http://prometa.ru/policy/social/materials/6>. 15.05.2010

21. Дятлов С.А. Теория человеческого капитала: Учебное пособие. СПб.: Изд. СПбУЭФ. 1996. С. 38.

22. Йонас Р., Кьелл Н. Караоке-капитализм. Менеджмент для человечества / Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге, 2004 - 326c.

23. Человеский потенциал как основа социального экономического развития. Чатченко Т.В. Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология». Том 23 (62). 2010. № 2. С. 181-185.

24. Беккер Г. Экономический взгляд на жизнь // Вестник Санкт-Петербургского университета. Сер. 5. Экономика. Вып. 3. 1993.

25. Блини М. Обзор современной теории // Панорама экономической мысли конца XX столетия: В 2 т. СПб., 2002.

26. Бондарь А.В., Корнеевец И.В., Яхницкая Н.А. Человеческий капитал - стратегический ресурс «новой экономики». Электронный ресурс.

27. Быченко Ю. Г. Важнейший показатель человеческого капитала // Человеческие ресурсы. 2001. № 3.

28. Ванкевич В.Е. Экономические отношения занятости: закономерности развития и регулирования. Мн.: БГЭУ, 2000.

29. Демин П.С. Человеческий капитал как фактор европейской экономической интеграции Республики Беларусь. Электронный ресурс.

30. Доклад о развитии человека 2006. Что кроется за нехваткой воды: власть, бедность и глобальный кризис водных ресурсов. М.: Весь мир, 2006.

31. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура: Пер. с англ. / Под научн. ред. О.И. Шкаратана. М.: ГУ ВШЭ, 2000.

32. Мазин А.Л. Экономика труда. Теория и российская практика: Учебное пособие Том 2. Н. Новгород: Нижегородский гуманитарный центр, 2002.

33. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е изд. Т. 26. Ч. 3.

34. Нойманн Ф. Методика экономической оценки человеческого капитала. Тезисы докладов международной научно-практической конференции. Государственное управление: трансформационные процессы в современном мире. Ч. 2. Мн.: АУП, 2002.

35. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. М.: ЭКСМО, 2007.

36. Супян В. Сфера труда в США: новые тенденции и вызовы XXI в. //Проблемы теории и практики управления, 2001, №3 - с. 20-22.

37.  Критского М.М. Человеческий капитал - Л.: Изд-во ЛГУ, 1991 .- 120 с.
38.  Бородина Е. Человеческий капитал как основной источник экономического роста / / Экономика Украины .- 2003 .- № 7. - С. 48-53.

39. Верхоглядова Н.І. Людський капітал і показники економічного зростання // Проблеми системного підходу в економіці. - 2007. - Вип. 1.

40. Гвоздева Е.С., Штерцер Т.А. Человеческий капитал как фактор развития России // ЭКО. - 2007. - №7. - С. 134-138.

41. Економіка України після кризи: орієнтири стратегічних реформ - К.: НІСД, 2010. - 47 с.

42. Квак М. Національне багатство України: стан та перспективи // Вісник ТНЕУ. -2008. - № 1. - С. 29-36.

43. Корчагин Ю.А. Особенности экономики переходного периода в России/ ВЭПИ. Воронеж, 2001. - 118 с.

44. Костылева Л.В., Дубиничев Р.В. Неравенство населения и его влияние на социально-экономическое развитие региона // Экономические и социальные перемены: факты, тенденции, прогноз. -2009. - № 4. - C. 95-103.

45. Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз (колективна монографія) / За ред. Е.М. Лібанової. - К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2007. - 367 с.

46. Майбуров И. Эффективность инвестирования и человеческий капитал в США и России// МЕ и МО. -2004. - № 4. - C. 3-13

47. Мэннинг Н. Неравенство в России: последствия 1990-х годов[Текст] // Мир России. -2007. - № 3. - С. 132-146.

48. Шарипова Н.Е. О проблемебедности: институциональныйподход// Проблемысовременнойэкономики. -2007. - №4. - С. 397-400.

49. Шатин А.Ю. К вопросу о содержании и факторах экономического роста в контексте эволюции государственного и частного секторов // Вестник Челябинского государственного университета. -2006. - №1. - C. 5-20.

50. Шевяков, А.Ю. Измерениеэкономическогонеравенства/ А.Ю. Шевяков, А.Я. Кирута. - М.: Лето, 2002. - 320 с.

51. Morrison С.,Murtin F. (2010) The Kuznets Curve of Education: A Global Perspective on Education Inequalities, London.

52. Kuznets, S. 1955, Economic Growth and Income Inequality, American Economic Review, vol. 45, no. 1, pp. 1-28.

Размещено на Allbest.ru