Проблеми та перспективи співпраці України з міжнародними фінансовими інститутами

В ефективності політики МВФ щодо країн-реципієнтів можна засумніватися, - досить тривала його діяльність призвела до таких результатів та тенденцій:

- за рейтингами Світового банку, Економічна нестабільність у більш ніж 62 країнах[13], що отримували кредити МВФ, лише посилилась;

- залежність між країнами МВФ та приростом валових інвестицій є зворотно пропорційною;

- направлення коштів до країн, де розміщені кошти американських інвесторів;

- надання переваги країнам, що наслідують модель розвитку США.

Політика МВФ не спрямована на вирішення системних проблем в країнах, яки потребують фінансової допомоги, і частіше це тільки погіршує і без того тяжкий соціально-економічний стан країн-реципієнтів. Яскравий приклад-це Мексика, - її економічна стратегія орієнтована на «розвиток в кредит» в розрахунку на високі доходи від експорту нафти, збанкрутувала, як тільки була подолана світова криза і ціни на цей вид палива суттєво знизились.

Різке скорочення валютних надходжень Мексики зажадало нових позик,

щоб підтримувати досить високий приріст виробництва 8% і зберегти рівень зайнятості населення. У той же час підвищення процентних ставок як по державним, так і особливо по приватним кредитам, накрутило витрати по зовнішній заборгованості. В результаті за один тільки 1982 рік виплати

Мексики в рахунок відсотків зросли на 4 млрд. дол., а в цілому видатки з обслуговування зовнішнього боргу достигли 12% ВВП, а по відношенню до вартості експорту - 75%. Країна виявилася не в змозі виконувати зовнішні боргові зобов'язання і змушена була в серпні 1982 р. припинити на три місяці виплати як відсотків, такі основної суми боргу. За Мексикою пішли

й інші держави Латинської Америки.

Друга за значенням світова кредитна організація - це Світовій банк його діяльність треба розглядати в напрямку роботи його структурних підрозділів.

Найбільшою філією Групи Світового банку є Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Він є основною позиковою організацією. Це найбільша установа, що надає позики на розвиток країнам з середнім рівнем доходів, а також відіграє роль головного каталізатора щодо фінансування з інших джерел.

Статутний капітал МБРР формується шляхом підписки держав-членів на його акції. Квоти держав у капіталі банку встановлюються на основі квот у МВФ. За станом на 1 липня 1998 р. статутний капітал МБРР складався з 1581724 акцій номінальною вартістю 0, 1 млн. SDR кожна. Загальна сума підписаного капіталу становить 186, 4 млрд. дол. Голоси в МБРР, як і в МВФ, розподіляються залежно від розміру внеску. Держава-член має 250 голосів плюс 1 додатковий на кожну придбану нею акцію. Підписка України становить 10 908 акцій (1315, 9 млн. дол.), тобто вона має в МБРР 11 158 голосів (0, 7% від загальної кількості). Сплачений внесок - 79, 3 млн. дол. [13].

Діяльність банку зосереджена на двох сферах - макроекономічна стабілізація та інституційні зміни. Активніше МБРР діє в інституційній сфері: надає допомогу в здійсненні приватизації, зміні форм власності, упровадженні антимонопольних заходів та ін. Позики надаються на 15-20 років, включаючи п'ятирічний термін відстрочення платежів.

МБРР отримує більшість своїх ресурсів завдяки операціям на світових фінансових ринках. Банк продає бони та інші гарантії заборгованості пенсійним фондам, страховим компаніям, корпораціям, іншим банкам, а також фізичним особам. До суми позики банку входять комісійні - 0, 75% від невибраних залишків кредиту.

Певна частина кредитів банку надається на розвиток малорентабельних галузей з високим строком окупності витрат, куди приватний капітал не вкладається: інфраструктура, сільське господарство. Але без розвитку цих галузей неможливе економічне будівництво у країнах, що розвиваються. МБРР бере високу плату за кредити - на рівні ринкових умов.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) була створена як філія МБРР у 1960 р. з метою зберегти вплив розвинутих західних держав на країни, що розвиваються. МАР надає безпроцентні кредити на строк до 50 років (з 1986 р. - строк надання кредитів скорочено до 40 років для найменш розвинутих країн та до 35 років - для інших країн «третього світу»). Погашення кредитів починається з 11-го року після початку їх використання. МАР надає кредити урядам та приватним організаціям найбідніших країн, що розвиваються. Право на отримання таких кредитів мають країни з річним доходом на душу населення, що не перевищує 835 дол. США[13].

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була організована у 1959 р. з ініціативи США з метою заохочування розвитку приватних підприємств у країнах, що розвиваються. МФК надає кредити високорентабельним приватним підприємствам без гарантії уряду на строк від п'яти до 15 років за умови, що частину акцій компанії-позичальники продають МФК. Рівень процентів відповідає процентам, що існують на міжнародних фінансових ринках.

Найбільшою філією Групи Світового банку є Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Він є основною позиковою організацією. Це найбільша установа, що надає позики на розвиток країнам з середнім рівнем доходів, а також відіграє роль головного каталізатора щодо фінансування з інших джерел. Позики Світового банку є досить привабливим джерелом зовнішнього фінансування як дефіциту державного бюджету, так і реформування економіки України. Фінансові умови, на яких Світовий банк надає позики Україні, є вигіднішими, ніж більшість інших зовнішніх джерел запозичення, доступних для України в даний час.

Проекти МБРР можна поділити на системні та інвестиційні.

Системні проекти призначені для реформування цілих секторів економіки, і гроші за ними траншами направляються безпосередньо в Держбюджет Країни, а потім уже з бюджету повинно бути забеспечено фінансування зазначеної в проекті програми - що і є основною метою кредитів МБРР. За інвестиційними проектами схема надання коштів МБРР дещо інша.

Ще в процесі підготовки проекту визначаються пакети закупівель, які

необхідні для його впровадження, та джерела фінансування. Потім створена країною-реципієнтом робоча група управління проектом (інколи з участю консультантів МБРР) готує тендерну документацію, оскільки всі закупівлі робляться за принципом проведення відкритих міжнародних конкурсних торгів.

Участь у торгах можуть брати всі компанії, які мають достатній міжнародний досвід і виробничі можливості виконати умови конкурсу. Це стосується і місцевих виробників, більше того, їм надається знижка у розмірі 15% контрактної ціни.

Кредити Світового банку є достатньо привабливим джерелом зовнішнього фінансування. За класифікацією Світового банку Україна належить до третьої категорії країн (середній рівень доходів). Для таких країн строк погашення кредитів становить 17 років з пільговим періодом 5 років, протягом яких сплачуються лише відсотки. Ставка відсотка може бути фіксованою або плаваючою з прив'язкою до ставки ЛІБОР. Проценти за позиками Світового банку, які до цього часу залучені Україною, сплачуються за плаваючою ставкою.

Європейський банк реконструкції і розвитку є також одною з найвпливовіших міжнародних організацій світу. ЄБРР представляє собою поєднання комерційного банку та банку розвитку, тобто основною задачею Банку є фінансування проектів, які сприяють розвитку економіки, проте, Банк проводить свою діяльність, керуючись принципом самоокупності. Треба також звернути увагу і на те, що саме фінансує банк. Це є різні галузі, окрім оборонної та тютюнової промисловості, а також проектів ігорного бізнесу, а саме: кредити для комерційних підприємств, кредити для проектів у галузі, розвитку інфраструктури, інвестиції в статутні фонди підприємств, гарантії. При цьому відсоткова ставка по кредитах ЄБРР встановлюється з певною маржею над базовою ринковою ставкою (LIBOR). Для кредитів, які надаються під гарантію уряду країни-позичальника, ця ставка дорівнює LIBOR +1% (маржа Банку). Це є вигідним для країн-позичальників, тому що при поверненні кредиту враховуються такі фактори як політичні ризики, комерційні ризики, та кон'юнктура ринку.

На сьогодні статутний капітал ЄБРР складає більш ніж 16 млрд. дол. Загальна номінальна сума акцій, що підлягають оплаті, складає 5, 3 млрд. дол., що відповідає 30% первісного дозволеного до випуску акціонерного капіталу. Крім того, 125 акцій не підлягають розподілу між членами ЄБРР. Маючи найвищий кредитний рейтинг (ААА), Банк вправі залучати кошти на міжнародних ринках капіталів за найвигіднішими ставками. Капітальні ресурси Банку включають прибутки, які вилучаються з інвестицій Банку, статутний капітал, залучені кошти та кошти, отримані за рахунок погашення позик або гарантій Банку, а також будь-які інші фінансові кошти та прибутки, які не є частиною ресурсів спеціальних фондів Банку.

За Статутом ЄБРР у відповідності до пункту 3 статті 11 Банк передбачає, що не менше 60% його зобов'язань повинні бути пов'язані з фінансуванням приватного сектора. Діяльність ЄБРР включає сприяння розвитку приватного сектора, зміцненню фінансових закладів та правових систем, а також розвитку інфраструктури, необхідної для підтримки приватного сектора. Тобто Банк виконує подвійну функцію - банку розвитку на 40% та ділового банку на 60%.

Виділяють два основних метода фінансування проектів ЄБРР: прямий і через посередників. Інструменти прямого фінансування: ЄБРР надає пряме фінансування на конкретні проекти за лінією приватного сектора, структурної перебудови і приватизації, а також фінансує інфраструктуру, яка забезпечує цю діяльність. Основними одержувачами кредитів банку є спільні підприємства, особливо за участю іноземних спонсорів. Слід зазначити, що ЄБРР надає перевагу фінансуванню розвитку приватних підприємств.

При кредитуванні приватних комерційних підприємств, кредити надаються без права стягнення з іноземних спонсорів після початку здійснення проекту. Підставою для видачі кредиту є рух готівки за проектом та вказана в проекті можливість погасити кредит протягом обумовленого терміну. Кредит у більшості випадків надається під гарантію майна. Переважно терміни вкладень складають 3-7 років при процентній ставці LIBOR + кредитна маржа. Процентна ставка включає в якості змінної LIBOR - лондонську міжбанківську ставку. Процентна ставка може бути як плаваючою, так і фіксованою. Величина процентної ставки залежить також від конкретного проекту. Кредитна маржа відображає як державні, так і комерційні ризики і відповідає кон'юнктурі ринку синдиційних кредитів. Рівень маржі залежить від співвідношення попиту на кредит та його пропозиції, терміну позики та ін.

Погашення основного боргу здійснюється рівними частками кожні півроку. Відповідно до комерційної практики, при підписанні кредитної угоди виплачується разовий збір на покриття адміністративних витрат, які були понесені Банком при підготовці проекту.

Кредити таких міжнародних організацій як ЄБРР за традицією виключаються із сум державного боргу у випадку його реструктуризації, і в такий спосіб ці організації мають статус привілейованого кредитора. Коли ЄБРР виступає головним кредитором, перевагами статусу привілейованого кредитора можуть скористатися і банки, які є посередниками наданих кредитів позичальникам приватного сектора.

ЄБРР використовує такі інструменти реалізації своєї діяльності:

равова участь в акціонерному капіталі;

забезпечення гарантій перед іншими інвесторами;

залучення посередників для фінансування проєктів;

відкриття кредитних ліній;

софінансування з іншими інвесторами;

участь в акціонерних капіталах інвестиційних фондів;

розробка і реалізація механізмів сприяння розвитку торгівлі;

участь в акціонерних капіталах банків;

залучення ресурсів до підтримки державних програм і відомств;

сприяння санації підприємств;

надання ділових консультаційних послуг;

підтримка мікрокредитування.

Особливість ЄБРР в тому, що він, на відміну від Світового банку, фінансує не більше 35% витрат при створенні нової компанії або 35% довгострокової капіталізації при фінансуванні компанії, яка вже здійснює свою діяльність. При цьому ЄБРР може допомогти знайти партнерів на частку, що залишилась. Банк працює на основі принципу “співфінансування”, тобто вкладає в програму тільки третину своїх коштів, залучаючи до співробітництва інших учасників. Схема капіталізації проектів ЄБРР:

35% - кредит ЄБРР;

25% - пай іноземного спонсора;

15% - синдиційований кредит;

15% - пай місцевого спонсора;

10% - пай інших кредиторів[14].

Слід відзначити, що частка ЄБРР в проекті може бути збільшена до 49%. Як правило, для проектів у приватному секторі надається не більше 2/3 потрібної суми у формі позики та не менше 1/3 - у вигляді акціонерного капіталу. Від інших учасників проекту звичайно повинні надходити додаткові фінансові ресурси[14].

Відповідно до рис. 1. 1, більшість проектів ЄБРР достатньо ефективні, - це обумовлено якісним підходом к оцінці інвестиційних проектів.

Рисунок 1. 1 - Загальна оцінка продуктивності інвестиційних проектів ЄБРР [14]

Серед усіх МФО найбільшій критиці піддається МВФ. Багато рекомендацій МВФ виявилися неефективними. Це призвело до невдоволення його діяльністю не тільки з боку деяких державних діячів, вчених і фахівців, але навіть учасників вуличних демонстрацій. Як зауважив відомий фінансист Дж. Сорос, «МВФ зараз не вирішує проблеми, а сам нею є». Останнім часом критика МВФ посилилася.

У пресі і на різного роду фінансових самітах МВФ стали піддавати критиці за запізнілу реакцію на економічний спад в країнах Південно-Східної Азії, інфляцію і втечу капіталів з багатьох країн. Критики МВФ стали говорити про принципову хибність його рекомендацій і програм.

МВФ дорікають і в тому, що слідуючи кейнсіанським ідеям, він протягом багатьох років вселяв своїм позичальникам ілюзії, ніби держава може домогтися довгострокових економічних результатів, маніпулюючи грошовою масою, кредитними ставками, пом'якшуючи реальні інвестиційні ризики. Якщо держава або якась міжнародна економічна чи фінансова організація втручаються в інформацію, що виходить від реального ринку, або спотворюють її, то інвестори приймають неадекватні рішення. В результаті накопичуються неефективні інвестиції з усіма наслідками, що випливають звідси негативними наслідками.

Однією з негативних сторін діяльності є також те, що політика МВФ стала дестабілізуючим фактором на ринках країн, що розвиваються.

Проте, не дивлячись на нескінченний потік критики з боку багатьох експертів, представників різних економічних і політичних течій, і державних діячів, також були внесені деякі пропозиції щодо поліпшення діяльності Міжнародного валютного фонду, наприклад Франція запропонувала удосконалити організацію діяльності МВФ шляхом перетворення Ради керуючих у постійно діючий механізм для вироблення політики та прийняття рішень на більш високому рівні. Пропозицій Франції відразу ж не було прийнято, тому що вони не торкалися проблеми джерела ресурсів для розширення кредитної діяльності.

Отже, на сьогоднішній день МВФ активно співпрацює з багатьма країнами по наданню їм фінансової допомоги. Він сформований для того, щоб за допомогою часткової інтернаціоналізації золотих і валютних резервів країн створити пул міжнародних ліквідних ресурсів, який повинен бути джерелом тимчасового покриття сальдо платіжних балансів країн, котрі не мають у розпорядженні необхідних для цього власних ліквідних ресурсів і можливості одержати звичайний банківський кредит за кордоном. То ж, які б негативні висновки не були про роботу МВФ, а країнам нічого іншого не залишається робити як просити у нього фінансової допомоги при безвиході.

Що ж стосується таких міжнародних фінансових установ як Світовий банк та ЄБРР. Їх діяльність має суперечливий характер. Більшість їх інвестиційних проектів у світі є успішними але багато й провальних, одна з негативних сторін роботи цих МФІ - це нав'язування країнам, що розвиваються своїх програм політичного і соціального розвитку, які себе з часом дискредитували. Саме цікаве то, що всі країни, які вдалися до допомоги цих міжнародних організацій зазнали фіаско, а Китай, який відмовився-зараз здобув немислимих успіхів в своєму соціально-економічному розвитку. Є і позитивні моменти - більшість країн отримують гроші на інфраструктурні проекти та на створення привабливих для інвесторів умов, що дає мультиплікативний економічний ефект. Інвестиційна діяльність цих організацій несе в собі цільовий характер й спрямована на ринкові нормативи одержання економічного ефекту. Успіх Світового Банку і ЄБРР базується поперед усього на бізнес-підході до інвестиційних проектів в контексті геополітичного регулювання світової економіці. Великій мінус в діяльності цих інститутів - це те, що вони, практично, в більшості напрямках підтримують політику МВФ у тому числі й негативну і являють з ним єдиний тандем геополітичного впливу на світову економіку.

2. Аналіз впливу основних світових фінансових організацій на соціально-економічний розвиток України

2.1 Роль МВФ у забезпеченні соціально-економічної стабільності України

Україна стала членом МВФ 3 червня 1992. Кредити МВФ спрямовуються на підтримку курсу національної валюти, міжнародних резервів держави та активних позицій платіжного балансу, згідно з Статутом МВФ[15].

Україна, як повноправний член МВФ, здійснює щорічні консультації щодо стану валютного регулювання за статтею ІV Статуту МВФ, впровадження статистичних та фінансових стандартів та отримання технічної допомоги.

Квота України у Фонді в результаті завершення 13 перегляду квот (з 03. 03. 2011) складає 1 млрд. 252 млн. спеціальних прав запозичення, що складає 0, 576% квоти МВФ.

Активна співпраця з цією організацією розпочалася у жовтні 1994 року з розробки українським урядом, разом з експертами МВФ, програм макроекономічної стабілізації та реформування економіки.

За роки співробітництва України з МВФ (1994 - 2011 рр.) отримано близько 12, 259 млрд. СПЗ, що складає близько 18, 28 млрд. дол. США кредитних ресурсів. Протягом 1994-2002 років Україною від МВФ було отримано близько 3, 009 млрд. СПЗ, що дорівнює 4, 29 млрд. дол. США кредитних ресурсів за програмами STF, Stand-by, EFF, що було обумовлено девальвацією курсу національної валюти, слабкістю резервів НБУ та платіжного балансу. Протягом 2008-2009 років в рамках програми Stand-by було отримано кредитних ресурсів близько 7 млрд. СПЗ, що складає близько 10, 6 млрд. дол. США [16].

Крім того, у серпні та вересні 2009 року Україна, як країна-учасниця МВФ, отримала кошти на свій рахунок авуарів в рамках загального та спеціального розподілів на загальну суму 1, 309 млрд. СПЗ. В листопаді і грудні 2009 року на виконання рішення Кабінету Міністрів України Міністерство фінансів зверталося до МВФ з вимогою про конвертацію зазначених фінансових ресурсів. За результатами проведеної роботи було залучено 1, 228 млрд. СПЗ (еквівалент приблизно 2 млрд. дол. США).

У співробітництві України з МВФ в межах кредитних програм можна виділити кілька етапів.

Перший етап (1994-1995 роки). У цей період України було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позики (STF) на суму 498, 7 млн. СПЗ (763, 1 млн. дол. США.) для підтримки платіжного балансу України. Через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно та з боку МВФ по цій програмі не надано залишків кредитування на суму 900 млн. дол..

Другий етап (1995-1998 роки). Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318, 2 млн. СПЗ. (1935 млн. дол. США.) за трьома річними програми „Стенд-бай”. Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.

Третій етап (1998-2002 роки). Впровадження Програми розширеного фінансування (EFF-Extended Fund Facility), яка передбачає надання Україні кредиту на загальну суму 2, 6 млрд. дол. США. У грудні 2000 року термін дії Програми EFF було продовжено до вересня 2002 року, але в результаті Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми) [16].

Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1193, 0 млн. СПЗ (1. 591, 0 млн. дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України.

Четвертий етап (2004 - 2005 роки). Після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з Міжнародним валютним фондом на безкредитній основі обрав попереджувальну програму “Стенд-бай”.

Заходи програми спрямовані на подальше впровадження економічних реформ в Україні та фокусувалися на проведенні зваженої бюджетної політики, удосконаленні податкового законодавства, фінансовому оздоровленні ПЕК та системних перетворень в агропромисловому комплексі, реформуванні житлово-комунального господарства, покращенні інвестиційного клімату, завершення переговорів щодо вступу до СОТ.

11 березня 2004 року Прем'єр-міністром України В. Януковичем та Головою Національного банку України С. Тігіпком було підписано Лист Кабінету Міністрів України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду про наміри економічної політики на 2004 рік та додатки до нього, що містять перелік попередніх заходів, критеріїв ефективності та індикативних цілей на період до грудня 2004 року, (які були схваленні на засіданні Урядового комітету економічного розвитку та з питань європейської інтеграції та засіданні Кабінету Міністрів України).

29 березня 2004 року Рада директорів МВФ затвердила програму «попереджувальний стенд-бай» для України, за якою передбачалася можливість України отримати кредит на суму 411, 6 млн. СПЗ, що є еквівалентом приблизно 600 млн. дол. США. Згідно із досягнутими домовленостями, Україна мала право на отримання кредиту у випадку, якщо в країні погіршиться платіжний баланс або стан валютних резервів. Програма «попереджувальний стенд-бай» також мала спрямовуватися на забезпечення поступової трансформації відносин між Україною та МВФ до безкредитних. Угода була підписана терміном на 12 місяців, строк дії цієї угоди закінчився відповідно до її умов[16].

Наступним етапом у відносинах з МВФ стали безкредитні стосунки між Україною та МВФ. Співробітництво України з МВФ було зосереджено на наданні технічної допомоги, спрямованої на усунення загроз стабільності та вирішення проблем, пов'язаних з макроекономічною, грошовою, валютною, податковою та бюджетною політикою. У середньостроковій перспективі таке співробітництво також може включати надання технічної допомоги з питань, пов'язаних з боргом, тіньовою економікою та прогнозуванням.

Протягом 2005-2006 років технічні місії МВФ кілька разів відвідували Україну з метою надання Урядові допомоги у різноманітних сферах, у тому числі щодо управління державним боргом, фінансово-бюджетної політики та управління митними справами. У 2006-2007 роках експерт МВФ на постійній основі був залучений до діяльності Міністерства фінансів України щодо фінансового аналізу й прогнозування, стратегії планування бюджету й контролю над фінансовою стабільністю.

5 листопада 2008 року на запит української сторони з метою допомоги Україні у забезпеченні фінансової та економічної стабільності під час фінансово-економічної кризи Рада Директорів МВФ в рамках Механізму фінансування за надзвичайних умов (EFM) затвердила дворічну Програму Stand - By (SBA) обсягом близько 16, 4 млрд. дол. США (11 млрд. СПЗ), еквівалентних 802 відсоткам української квоти у Фонді. В рамках зазначеної програми Україна отримала близько 10, 6 млрд. дол. США кредиту.

У 2008 та 2009 роках Україною за результатами 2 переглядів програми було отримано коштів на загальну суму 7 млрд. СПЗ, частину з яких було зараховано до золото-валютних резервів Національного банку України (3, 875 млрд. СПЗ), а частину до Державного бюджету України (3, 125 млрд. СПЗ [17].

Залучення коштів Національним банком України дозволило уникнути ситуації різкого погіршення стану платіжного балансу, підтримати обмінний курс гривні та забезпечити ліквідність банківського сектора.

Програма була спрямована, по-перше, на вирішення проблем у фінансовому секторі шляхом: підтримки ліквідності та розширення гарантій по депозитах; посилення спроможності банківської системи, включаючи державні фонди; врегулювання питання боргів домогосподарств та підприємницького сектору. По-друге, на зменшення впливу зовнішніх шоків та скороченню рівня інфляції шляхом проведення відповідної макроекономічної політики.

Впровадження програми сприяло макроекономічній стабілізації, зниженню рівня інфляції, стабілізації вітчизняної фінансової системи в умовах глобальної кризи довіри на фінансових ринках та структурній перебудові в економіці в умовах погіршення зовнішньоекономічної кон'юнктури.

Фінансові умови надання кредиту з боку МВФ за програмою “Stand-by”:

ставка відсотків - SDR interest rate +% (маржа Фонду) ;

тип ставки відсотків - плаваюча (залежить від зміни SDR interest rate) ;

ставка одноразової комісії (за резервування коштів) - 0, 25%;

ставка сервісного збору - 0, 5% від суми траншу.

Термін погашення позики - кожен транш позики погашається наступним чином:

пільговий період - 3 роки (здійснюється щоквартальна виплата відсотків),

погашення основної суми провадиться рівними частинами щоквартально протягом 2-х років.

Програмою була передбачена низка ключових заходів для досягнення її цілей.

Протягом реалізації Програми Stand - By відповідно до умов Програми з боку МВФ здійснювався постійний моніторинг виконання її результатів.

22 грудня 2010 року за підсумками завершення першого перегляду програми співробітництва України з МВФ Виконавча Рада директорів фонду прийняла рішення про виділення Україні другого траншу кредиту Stand-by в розмірі 1 млрд. SDR (1, 5 млрд. доларів).

З 1 по 15 лютого 2011 року в Києві працювала місія фахівців Європейського департаменту МВФ під керівництвом пана Атанасіоса Арванітіса з метою здійснення другого перегляду Програми співробітництва Stand-by, а також для проведення щорічних консультацій за Статтею IV Статтей Угоди з МВФ.

Загальний обсяг коштів, виділених Україні в рамках програми, складає 2, 25 млрд. СПЗ (3, 4 млрд. дол. США) [17].

Основною метою надання коштів Фонду є підтримка реалізації реформ, спрямованих на економічне відновлення.

Незважаючи на широкий спектр завдань поставлених перед співпрацею МВФ з Україною залучення фінансової допомоги протягом усього часу співробітництва в першу чергу було обумовлено необхідністю усунення негативного впливу мінусового платіжного балансу країни на її соціально-економічне становище в результаті дисбалансу торгового сальдо експортно-імпортних операцій, відповідно до рис. 2. 1, надалі стримування девальвації гривні.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2. 1 - Динаміка основних показників зовнішньої торгівлі товарами Україною, за 2000-2009 роки, червень 2008 року-березень 2009 року та червень 2009 року-березень 2010 року [18]

Кредити МВФ ніяким чином не змінили цей негативний тренд, тому що всі його фінансові вливання лише оперативно стримували проблему дефіциту

платіжного балансу, ігноруючи реальні причини виникнення цієї дестабілізуючої економіку Україну ситуації, посилюючи її згубний вплив на Україну в довгостроковій перспективі.

Основні ж причини, які стали наслідком багатьох негативних явищ

в економіці України - це низький ступінь диверсифікації експорту, високий рівень залежності від імпорту, у т. ч. енергетичних матеріалів, які займають у структурі імпорту на 2011 р. - 31%.

У додатку В надаються дані, яки дозволяють визначити присутність стабільної динаміка негативного сальдо платіжного балансу.

У додатку Г наведена негативна динаміка показники розвітку зовнішнього сектору економіки України за 2009-2011 роки. Упродовж останнього десятиліття структура експорту України та країни призначення експорту змінилася лише дуже незначною мірою. Металургійний сектор надалі переважає в експорті: на нього припадає понад 40% загального обсягу експорту. Упродовж 2009 року ця ситуація дещо змінилася внаслідок різкого падіння попиту й цін у цьому секторі, хоча у 2010 році їх зростання почало відновлюватися (дивись рис. 2. 2).

Рисунок 2. 2 - Склад експортного кошика, 2000 - 2008 рр., % [20]

Хоча немає достатньої кількості історичних даних, щоб визначити причинний зв'язок, в такій відкритій і слабо диверсифікованій економіці, як українська, тим не менш, украй гостро стоїть питання про уразливість до зовнішніх шоків, пов'язаних з цінами та попитом.

Різкий спад у металургійному секторі привів до істотного зниження валютних надходжень і збільшення дефіциту платіжного балансу, що далі призвело до значної девальвації гривни, і все це було результатом ігнорування реальних причин економічної вразливості України, і не було зроблено достатніх суттєвих мір щодо системного підходу вирішення проблеми, в замін цього, проводилася помилкова політика нагромадження зобов'язань перед міжнародними фінансовими інститутами.

Рівень концентрації експорту є високим і вартість торгівлі надалі залежить від нестабільних цін на метал та хімічну продукцію. В Україні наявний високий рівень концентрації експорту порівняно з іншими країнами, і на цю проблему також вказують інші оцінки концентрації експорту. Відповідно до рис 2. 3, динаміка ВВП показує чітку кореляцію із цінами на сталь.

Рисунок 2. 3 - Динаміка ВВП України і цін на сталь за 2002-2009 рр [21]

З отриманням зовнішніх кредитних ресурсів пов'язана проблема надзвичайної ваги для економіки країни в цілому - проблема зовнішнього боргу.

За роки співпраці МВФ з Україною ситуація в економіці країни істотно не змінилася, а вирішення гострих ключових соціально-економічних питань було тільки лише відстрочено.

Крім цього з'явилися два загрозливих чинника економічної та соціально дестабілізації - це зовнішній борг України і нав'язування МФІ у своїх програмах макроекономічного розвитку жорстких заходів щодо скорочення бюджетних витрат і соціальних трансфертів.

Головною особливістю отримання кредитів від МВФ є його політичні та економічні вимоги до уряду тієї країни, яка претендує на отримання позики. Таким чином одночасно з отриманням прямого прибутку (що цілком зрозуміло й розумно для будь-якого фінансового інституту) Фонд лобіює інтереси найбільших своїх кредиторів, усіляко перешкоджаючи нормальному розвиткові економіки інших країн. Перш за все в штучному створенні ситуації, за якої конкурентоспроможність країни падає. МВФ висуває українському уряду такі вимоги:

- розширити базу оподаткування «для забезпечення надходження доходів»;

- знизити поріг обороту платників за спрощеною системою оподаткування до 300 тис. грн як для фізичних, так і для юридичних осіб [23];

- скасувати звільнення від обкладення ПДВ сільського господарства та інших видів діяльності;

- знизити рівень витрат Стабілізаційного фонду;

- скасувати заплановане збільшення тарифної сітки зарплат і з 586 до 778 грн до грудня 2010 року [20];

- підвищити незалежність Національного банку;

- обмежити дефіцит НАК «Нафтогаз» на рівні 1% від ВВП у 2010 й 2011 роках [23];

- знизити виплати працюючим пенсіонерам до 50% від загального розміру, але не нижче прожиткового мінімуму, підвищити пенсійний вік[24];

- підвищити ціну на газ для населення та комунальних підприємств удвічі, а потім щокварталу на 25%;

- запровадити штрафні санкції та застосовувати їх до тих, хто не забезпечує своєчасної оплати послуг ЖКГ.

Наслідки цих заходів загострять соціальну ситуацію в Україні і без того тяжку. Відповідно до рис. 2. 4, простежується позитивна динаміка, але ступень бідності в Україні достатньо великий, навіть враховуючи спад. Але реалізація вимог МВФ, очевидно, розвернуть цій позитивний тренд в зворотному напрямку.

Відповідно рис. 2. 5, обсяги державного боргу продовжують зростати надзвичайно високими темпами. Доля МВФ в державному боргу становить 77, 2%. Так, за 9 місяців борг зріс на 86, 4 млрд. грн., або 27 відс., та досяг 404, 3 млрд. грн. Тільки за вересень 2010 року він збільшився на 23 млрд. грн., або 5, 7 відсотка. Із такими темпами до 2014 р. державний борг України зрівняється з її ВВП. Причому, жодного механізму, який би забезпечив зростання економіки хоча б для повернення боргів, Кабміном не передбачено. Отже, в недалекому майбутньому Україну цілком може чекати суверенний дефолт.

У вересні 2011 року на кожного громадянина вже припадало понад 1 тис. дол. США (майже 8, 5 тис. грн.) боргових зобов'язань. Накопичений державний борг вперше перетнув позначку в 50 млрд. дол. США, що майже в 1, 5 раза перевищує золотовалютні резерви держави, сформовані Нацбанком.

Істотно збільшився обсяг видатків на обслуговування державного боргу. Частка відповідних платежів у загальній сумі видатків державного бюджету збільшилася з 1, 6 відсотка у 2008 році до 3, 7 відсотка у 2009 році і на кінець 2010 року становила близько 6 відсотків, що пов'язано із збільшенням обсягу державного боргу, девальвацією гривні і підвищенням відсоткових ставок в умовах фінансової кризи [25].

Програма щодо підтримки економічної та фінансової політики, спрямована на стабільне та довготермінове зростання, забезпечення зниження інфляції та тривалу зовнішньоекономічну життєспроможність, виконання якої було розраховано на 24 місяці, залишилась переважно невиконаною і була достроково припинена.

У рамках цієї програми отримано майже 10, 6 млрд. дол. США, або

66 відс. визначеної суми. Проте взяті Україною зобов'язання на 65% не виконані, як наслідок, програмою не вирішено передбачених нею основних

проблем, відповідно, вона не мала очікуваного впливу на стабілізацію

економіки України, темпи падіння якої у 2009 році були одними з

найвищих у світі (15, 1 відсотка).

2.2 Інвестиційна діяльність Світового банку та ЄБРР в Україні

Портфель проектів, що реалізують МФО в Україні, складається з системних та інвестиційних проектів. Системні проекти МФО в структурі інвестицій перевищують 80 відсотків і мають багатосторонню спрямованість, - основна їх ціль розвантажити державний бюджет України при фінансуванні системних перетворень в Державі. Системні позики є найбільш гнучким і дієвим інструментом прямої підтримки державного бюджету, а також реформування економіки та підтримки позитивної динаміки економічного зростання в Україні.

Склад портфеля, стосовно напрямку діючих проектів МФО на кінець 2011 року має такий розподіл по секторах: транспортна галузь -34%; енергетика та енергозбереження -35%; реабілітація фінансового сектору та фінансування бюджету -17%; фінансовий сектор -3%; соціально-гуманітарний сектор -4%; муніципальна інфраструктура -3%; розвиток державного сектору -2%; агропромисловий комплекс -2% [26].

Відповідно до рис. 2. 6, сьогодні більшість інвестиційних проектів, що реалізуються в Україні спільно з МФО, - це проекти, що фінансуються МБРР та ЄБРР, крім цього, половина цих проектів перевищують за своїми обсягами інвестицій 100 млн. доларів.

Рисунок 2.6 - Розподіл інвестиційних проектів за обсягом інвестування[26]

Загальна сума позик, наданих СБ за 15 років співробітництва з Україною, складає понад 6, 9 млрд. дол. США, з яких на сьогодні використано 4, 7 млрд. дол. США. Співпраця зі Світовим банком ведеться в рамках Програми співпраці між Урядом України та Світовим банком на період від липня 2008 року до червня 2010 року, яка є доповненням до Стратегії партнерства з Україною на період 2008-2011 років.

В 1996 році була затверджена перша Стратегія допомоги Світового банку Україні, яка передбачала надання протягом 1996-1998 рр. кредитних коштів на загальну суму до 3, 1 млрд. дол. США. У вересні 2000 року була схвалена друга Стратегія допомоги Світового банку Україні на 2001-2003 рр. (обсяг кредитування за базовим сценарієм міг скласти 1, 4 млрд. дол. США). Перша і друга Стратегії не були повністю реалізовані, з огляду на це фактичні обсяги отриманих кредитів за період з 1993 року по лютий 2005 року склали близько 2, 7 млрд. дол. США. Третя Стратегія допомоги Банку Україні на 2004-2007 роки була схвалена Радою Директорів Світового банку 23 жовтня 2003 року (базовий сценарій реалізації Стратегії передбачав виділення фінансових ресурсів в обсязі 2, 4 млрд. дол. США) [26].

6 грудня 2007 року Рада виконавчих директорів Світового банку затвердила нову Стратегію партнерства з Україною на період 2008-2011 років. У рамках Стратегії передбачається надання позик на загальну суму до 6 мільярдів доларів США протягом чотирьох років.

За результатами Щорічного перегляду проектного портфелю Світового банку у Києві 25 червня 2008 року схвалено Програму співпраці між Урядом України та Світовим банком на період від липня 2008 року до червня 2010 року, яка є доповненням до Стратегії партнерства з Україною на період 2008-2011 років[26]..

Некредитна діяльність Світового банка в Україні досить різноманітна. За часи співробітництва Світовим банком проведено ряд досліджень та завершено підготовку звітів щодо: пенсійної реформи; реформи міжбюджетних відносин; стратегії розвитку енергетичного сектору; фінансування розвитку сільської місцевості. Одночасно, підготовлено низку оновлених оглядів щодо оцінки бідності, державних витрат, фінансового сектору, стратегії розвитку соціального сектору. У 2009 році Світовий банк планує провести в Україні 5 досліджень та реалізувати 7 проектів технічної допомоги. Україна, як учасник-акціонер Світового банку, має 0. 77% акцій [26].

Портфель проектів, що реалізуються спільно з МБРР в Україні, складається з системних та інвестиційних проектів. У період з 1993 по 2010 роки Україна та МБРР уклали угоди про надання позик на загальну суму понад 7 млрд. дол. США. Значна частка цих коштів (майже 90%), були позиками на структурну перебудову. Реалізація проектів структурної перебудови, які підтримуються МБРР, є основним інструментом реалізації Стратегії допомоги Світового банку Україні та має на меті розбудову ринкової інфраструктури країни, що включає також реформування фінансового сектору та подальший розвиток банківської системи. Загальна кількість проектів Світового банку, які було започатковано в Україні від початку співробітництва, склала понад 70[27].

Сума вибірки за 2009 рік була найбільшою за весь період співробітництва України з МБРР та склала 108, 71 млн. дол. США, у 2009 році (станом на 31. 12. 2009 року) (для порівняння, у 2008 році - 67, 73 млн. дол. США). При цьому коефіцієнт освоєння коштів залишається низьким - 17, 19% (за даними Світового банку, станом на січень 2010 року Україна використала лише 253, 3 млн. дол. США (кумулятивна сума наростаючим підсумком з 1993 року) з 1, 474 млрд. дол.). При цьому коефіцієнт вибірки у 2010 фінансовому році ще не перевищив 1% (з лютого 2009 року спостерігалося суттєве сповільнення вибірки коштів). За домовленістю зі Світовим банком у 2010 році Україна має досягти вибірки на рівні не менше 15%, що є основною умовою можливого збільшення обсягів фінансування для України[27]..

Угоди, які є типовими для МБРР, розраховані на строк до 30 років, з яких перші 3-5 років становлять пільговий період (grace period). Ставка відсотків встановлюється, як правило, на рівні базової ставки LIBOR (ставка пропозиції на Лондонському міжбанківському ринку депозитів для піврічних депозитів у доларах США) плюс сумарний спред LIBOR[28].

Впровадження проектів МБРР допомагає реформувати податкову службу, систему освіти, активізувати роботу, підвищити якість та доступність соціальних послуг, сприяти розвитку села шляхом закладення правових та інституціональних основ для забезпечення захисту прав власності на землю, іпотеки, оренди та торгівлі землею, а також сприяти удосконаленню системи управління державними фінансовими активами, системи державної статистики та здійсненню експортних операцій. Крім того, розпочато роботу щодо налагодження безперебійного енергозабезпечення споживачів шляхом реабілітації гідроелектростанцій та електричних мереж, поліпшено надання послуг водопостачання для жителів ряду міст України[29, с. 124].

26 січня 2010 року в приміщенні Представництва Світового банку в Україні відбувся черговий Перегляд проектного портфелю Світового банку в Україні. Було проведено оцінку поточного стану проектного портфелю, обговорено питання виконання Протоколу перегляду проектного портфелю Світового банку в Україні від 22. 06. 2009. Наступний перегляд планується у квітні 2010 року.

Завдяки спільній роботі команд української сторони та Банку протягом останніх років вдалось переорієнтувати структуру проектного портфелю на підтримку реального сектору. Зокрема, частка ресурсів у сфері розвитку енергетики зросла з 11% до 26%, муніципальної інфраструктури з 3% до 10%, також з вересня 2009 року реалізується проект у транспортному секторі, частка ресурсів якого становить 29% від вартості портфеля.

Відповідно до рисунку 2. 7, структура проектного портфеля МБРР переорієнтована на підтримку реального сектору економіки - збільшено фінансування проектів в сфері енергетики, муніципальної інфраструктури, а також транспорту.

В активні фазі реалізації на сьогодні знаходиться 11 проектів на загальну суму - 1, 37 млрд. дол. США[26].

Спільно узгоджені зі Світовим банком кроки дозволяють прискорити доступ українських підприємств до ресурсів МФО та частково задовольнити зростаючі потреби в залученні інвестиційних ресурсів для реалізації інфраструктурних проектів у сферах транспортної та муніципальної інфраструктури, енергетики та енергозбереження [30, с. 215]. Проекти відповідають проголошеній Президентом України «Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки», якою зокрема передбачено створення базових передумов для економічного росту, забезпечення сприятливих умов для ведення бізнесу та модернізація інфраструктури й базових секторів економіки.



Рисунок 2.7 - Структура інвестиційних проектів МБРР на стадії реалізації [28].

На сьогодні підґрунтям для співпраці України з ЄБРР є нова Стратегія діяльності ЄБРР в Україні на 2008-2010 рр., що була прийнята 18 вересня 2007 р. ЄБРР і стала основним фінансовим інвестором у нашій країні. Обсяг інвестицій за час діяльності цієї організації в Україні склав понад 3 млрд. євро в рамках 140 проектів[30, с. 327]. Стратегія була розроблена таким чином, щоб допомогти у вирішенні основних ключових проблем перехідного періоду, так як:

диверсифікація виробничої бази та загальне підвищення конкурентоспроможності країни;

розвиток місцевих ринків капіталу, продовження реформи енергетичного сектора та вдосконалення корпоративного управління.

Відповідно до рис. 2. 8, портфель проектів ЄБРР переважно сконцентровано у приватному секторі - 67% обсягу фінансування (у державному секторі - 33%) [32].

Рисунок 2. 8 - Склад інвестицій ЄБРР по секторам економіки України[32]

Розглянемо основні напрямки інвестування ЄБРР в Україні протягом

останніх років та проекти, які перебувають у стадії реалізації.

Перший напрямок. Підтримка розвитку приватного сектора шляхом відкриття кредитних ліній та інвестиційних фондів для приватних малих і

середніх підприємств, а також через пряме фінансування спільних підприємств та місцевих приватних компаній. Станом на початок 2010 р. ЄБРР

про фінансував 235 малих та середніх підприємства на суму 205 млн. дол. США та 47 000 мікропідприємств на суму 304 млн. дол. США [32].

Фінансуючи проекти у приватному секторі, Банк, як правило, не вимагає державних гарантій, але в такому разі ціна кредиту може бути суттєво підвищена, відбиваючи комерційні ризики проекту.

Другий напрямок. Інвестування в енергетику та енергозбереження. Намірами Банку у цій галузі залишається участь у проектах з реконструкції енергогенеруючих та розподільних виробничих потужностей.

Третій напрямок. Модернізація і реформа основних галузей інфраструк­

тури. У сфері зв'язку Банк підтримує проекти та програми, що поширюють

загальну інтенсивність телекомунікацій. У транспортній галузі найпер спек­

тивнішими, з позиції ЄБРР, є проекти з модернізації аеропортів, портів,

авіатранспортних послуг і транспортних терміналів. ЄБРР також вважає

важливими проекти з реформування і структурної перебудови залізнично­го транспорту та підприємств міського транспорту.

Серед основних проектів у цій галузі, що вже реалізуються, можна назвати такі: проект “Відновлення автомагістралі М06 та реформа фінансуван­ня сектора автодоріг”, метою якого є покращання стану основного міжнародного коридору шляхом реалізації програми реабілітації та часткового відновлення автомагістралі М06, а також реформування системи фінансування сектора автодоріг. Вартість проекту - 100 млн євро, у тому числі 75 млн євро -позика ЄБРР.

Четвертий напрямок. Інвестування ЄБРР в Україні - це комунальне господарство

У 2010 року портфель ЄБРР в Україні нараховував 249 проектів із загальним обсягом фінансування 5, 4 млрд. євро [34].

Стан реалізації більшості проектів МБРР та ЄБРР в Україні не можливо назвати задовільним, це обумовлено існуванням проблем системного характеру, головними серед яких є:

неналежне обґрунтування ініціювання та планування проектів;

формування ризикової та диспропорційної структури проектного портфеля МБРР;

складні довготривалі процедури МФО щодо набуття чинності угод про позики та внесення змін до них;

відсутність реальної відповідальності українських виконавців та бенефіціарів за несвоєчасне і неякісне впровадження проектів;

недосконалість механізмів управління такими проектами [35, с. 312].

Численні недоліки на підготовчому етапі та під час реалізації проектів

призводять до втрати кредитного ресурсу для їх фінансування. Практика довила, що успішнішим виявилося впровадження проектів МБРР і ЄБРР,

які мають чітку інвестиційну спрямованість та вимагають обов'язкового

співфінансування інших учасників.

2.3 Оцінка стану використання позикових ресурсів міжнародних фінансових організацій

Найбільшими міжнародними фінансовими організаціями, що проводять свою діяльність в Україні є Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та Європейський банк реконструкції та розвитку. Тому використання наданих ними фінансових ресурсів має великий вплив на соціально-економічний стан України, але із за багатьох системних проблем не вирішених нашою державою, щодо створення умов для інвестиційного клімату в країні дуже знижає ефективність використання позик МФО і крім цього нагромадження державних боргів загрожує економічної безпеки України. Кожен з напрямків фінансових транзакцій МФІ має вирішувати свої завдання, і це обумовлює проблеми, які впливають на ефективність залучених інвестицій. В залежності від призначення залучених позик від МФО - їх можна поділити на системні та інвестиційні проекти. Системні займають більшу частину інвестиційного портфелю МФІ. Час довів, що вони є найменш ефективними, -і вирішують проблеми макроекономічної стабільності в короткостроковій перспективі, але в довгостроковій - лише їх погіршують. Один з негативних прикладів, - це державний борг, який за останні роки суттєво збільшився при незначному рості ВВП. Нова угода про надання кредиту МВФ, ухвалена в 2010 р., робить країну одним із двох найбільших боржників перед цією організацією. У разі повного виконання плану запозичень Україна посяде другу позицію за показником співвідношення зовнішніх боргів до ВВП (після Ісландії) і за темпами зростання зовнішнього боргу (після Вірменії). Усі ці ризики зросли порівняно з оцінкою МВФ, зробленою у 2008 р. За розрахунками МВФ, обслуговування боргу України перед МВФ за угодою 2010 р. в 2013 р. складатиме від загального зовнішнього боргу, 8, 7% від доходів уряду, 3, 6% від ВВП та 7% від експорту товарів та послуг. Загалом зовнішній борг України по завершенні 2010 р. складатиме близько 108 млрд. дол., або 79% від ВВП, з яких більша частина (77 млрд. дол.) припадатиме на приватні борги. Загальний внутрішній борг України становитиме в 2013 р. 21, 3% від ВВП та 41, 3% експорту товарів та послуг[33].

Що ж стосується інвестиційних проектів - вони діють на принципі самоокупності і на відміну від системних позик, залучені безпосередньо в створенні ВВП, тому вони мають більш ефективні показники використання і прозору систему контролю за їх використанням. Спостерігається стійка кореляція між прямими інвестиціями та ростом ВВП, але нажаль частка інвестиційних проектів становить біля 20% від загального обсягу інвестицій міжнародних інституціональних інвесторів. Для аналізу кореляції між ВВП та прямими інвестиціями на офіційних сайтах НБУ та Держкомстату взято статистичні дані про інвестиції в основний капітал наростаючим підсумком щоквартально в межах року (ХЗt) за період 2000 по 20010рр. (рис. 2. 9).



Рисунок 2. 9- Взаємозв 'язок прямих інвестицій та ВВП [36]

На основі регресійного аналізу була створена модель залежності ВВП від прямих інвестицій, яка відображає високій рівень кореляції між прямими інвестиціями та ВВП України:

Yt = 82474Ln (XЗt) - 869720, (2. 1)

де Yt - внутрішній валовий продукт України, млн. грн. ;

XЗt - обсяг прямих інвестицій в економіку України, млн. грн..

Україна займає 10 місце в Центральній та Східній Європі за 2006 - 2010 роки за кількістю проектів прямих інвестицій (178) та кількістю створених робочих місць (7 487) З них 72 проекту фінансуються МФІ. У 2010 році в Україну залучено 31 інвестиційний проект з них 20 проектів належать МФІ за обсягом інвестицій на суму 18, 2 млрд. грн., було створено 1 150 робочих місць[37].

МВФ являє собою найбільшого інвестора української економіку, але всі його кредити надаються на реалізацію системних проектів, більшість коштів надається на стабілізацію платіжного балансу та фінансування дефіциту державного бюджету. Так як практика вже показала, що держава є поганим розпорядником міжнародних позик - слід розглянути основні перешкоди в використанні залучених позик.

Аналіз плану співробітництва України з МФО на 2010 рік показав, що в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 27. 11. 2008 № 10271 для 45 відсотків проектів, які реалізуються у 2010 році, він фактично не містить конкретних заходів з їх, що фактично унеможливлює здійснення моніторингу та контролю його виконання[33].

Аудит Мінфіну за 2009-2010 рр. показав, що неможливо прослідкувати використання державних запозичень на фінансування загального фонду державного бюджету. Крім цього, існує відсутність оперативного контролю з боку Уряду за виконанням зобов'язань, визначених Меморандумом.

Станом на жовтень 2010 року, сума боргу України перед МВФ становить майже 107 млрд. грн., з них 53 млрд. грн. - за частину позик, що надійшла до державного бюджету. Витрати на обслуговування державного боргу на цей час досягли 10 млрд. гривень[33].

Як наслідок, програмою не вирішено передбачених нею основних проблем, відповідно, вона не мала очікуваного впливу на стабілізацію економіки України, темпи падіння якої у 2009 році були одними з найвищих у світі (15, 1 відсотка) [33].