Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра світового сільського господарства

та зовнішньоекономічної діяльності

Курсова робота на тему

«Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства»

Виконав: студент 4 курсу 3 групи ФАМ

Томаляк Ю.В

Керівник: к. е. н. доцент

Діброва Л.В

Київ - 2012



Зміст

Вступ

Розділ 1. Суть і значення зовнішньоекономічної діяльності

• Розділ 2. Аналіз економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства
• 2.1 Зміст, задачі і методи економічного аналізу в сфері зовнішньоекономічних зв'язків
• 2.2 Оцінка рівня і якості виконання зобов'язань за контрактами з іноземними партнерами
• 2.2.1 Оцінка конкурентноздатності товарів
• 2.3 Характеристика динаміки експорту (імпорту) товарів і послуг
• 2.4 Оцінка раціональності використання оборотного капіталу при експорті й імпорті товарів
• 2.4.1 Оцінка результатів вивчення обороту
• 2.4.2 Накладні витрати по експорту і імпорту товарів
• 2.4.3 Ефективність експорту-імпорту товарів
• 2.4.4 Узагальнення результатів аналізу. Коефіцієнт віддачі оборотного капіталу
• 2.4.5 Оцінка фінансових результатів зовнішньоекономічної діяльності підприємства
• 2.4.6 Характеристика фінансового положення, платоспроможності і рентабельності підприємства
• 2.4.7 Оцінка і аналіз рентабельності підприємства
• Висновки
• Література


Вступ

З різних причин Україна, яка була периферією колишнього СРСР, зараз знаходиться обабіч процесів інтеграції та інтернаціоналізації у світовій економіці, що сильно стримує розвиток України як суб`єкта господарського механізму світу.

В даний час, час переходу до ринкових відносин, необхідно переглянути теоретичні основи і практику функціонування економіки України, і на цій основі шукати шляхи входу молодої держави у світове співтовариство не як сировинного додатку і ринку для третьосортних товарів, а як повноправного учасника, на якого потрібно зважати як у політичних, так і в економічних перипетіях сучасного життя.

Сьогодні Україна переживає важкий час. Головними диспропорціями, що прописались в економіці України, є дефіцит бюджету, спад національного доходу, порушення платіжного та торгівельного балансів, істотне перевищення імпорту над експортом, що в сукупності визначає фінансові можливості держави, якій необхідно вирішувати багато складних питань і виконувати національні та регіональні програми, що потребують високих інтелектуальних та матеріальних витрат.

Перехід України до відкритої економіки може стати неможливим без синхронізації її економічної структури та реформ, аналогічних високорозвиненим країнам. Нашій державі необхідно реалізувати комплекс заходів по розвитку підприємництва, децентралізації зовнішньоекономічної діяльності, зміні зовнішньоторгової системи, що повинно прискорити процес інтегрування у міжнародний ринок.

Виходячи із ситуації, що склалася, визначаються основні пріоритети сучасної української економічної політики. Це реанімація та стимулювання виробництва, створення сприятливого інвестиційного клімату, приведення якості продукції до рівня, при якому реальним стане вихід на основні світові ринки.

Завдання України - у найкоротший час вивчити досвід вирішення цих проблем, визначити шляхи реалізації інноваційної політики в Україні з урахуванням реальних умов.

Однією з основних закономірностей сучасної епохи є зростання ролі зовнішньоекономічних зв'язків у народному господарстві кожної держави.

Господарське зближення націй все відчутніше впливає на темпи і характер економічного та соціального розвитку, на загальну політичну обстановку у сучасному світі, відкриває нові можливості для практичного мирного співробітництва країн.

Ставши незалежною державою, Україна тільки входить у систему світового господарства і від того, як цей процес буде відбуватися, залежить не тільки і не стільки динаміка зовнішньоекономічних зв'язків, скільки можливість її економічного та соціального розвитку як органічної підсистеми світової економіки. У процесі інтеграції світовий економічний простір суб'єкти господарювання України відчувають великі труднощі, які спричинені не лише зовнішніми, але внутрішніми чинниками. Часто виникають запитання, як визначні ефективність операції, як відобразити її в бухгалтерському обліку дотримати чинне законодавство щодо податків і валютного регулювання та ін.

Таким чином, практична значимість вказаних проблем і об`єктивна необхідність розвитку зовнішньоекономічних зв'язків в Україні зумовили актуальність теми дослідження даної курсової роботи, мету і завдання, предмет та об`єкт дослідження.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження даної курсової роботи виступає проблема вивчення економічної діяльності суб'єкта ринкових відносин з точки зору здійснення ним зовнішньоекономічної діяльності.

Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Мета дослідження. Метою роботи є дослідження економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства та узагальнення висновків, що стосуються даної проблеми.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Розкрити суть і значення зовнішньоекономічної діяльності.

Проаналізувати економічну ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства.



Розділ 1. Суть і значення зовнішньоекономічної діяльності

Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її входження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), надання підприємствам і організаціям, що випускають конкурентноздатну продукцію, права виходу на світовий ринок вимагають нових підходів до управління ЗЕД. Тому вивчення різних аспектів управління зовнішньоекономічною діяльністю, особливо на рівні підприємства як основної і першочергової ланки зовнішньоекономічного комплексу країни, викликає сьогодні велику практичну цікавість.

На думку ряду спеціалістів, поняття “зовнішньоекономічна діяльність” (ЗЕД) з'явилось в Україні з початком економічної реформи, в 1987 р. Одним з центральних напрямків даної економічної реформи була децентралізація зовнішньої торгівлі, надання підприємствам права безпосереднього виходу на зовнішній ринок і стимулювання розвитку ЗЕД на рівні господарських суб'єктів.

Визначною особливістю функціонування світового господарства на початку XXI сторіччя є інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин. Одним із найважливіших елементів механізму управління міжнародними економічними відносинами, що здійснюються шляхом проведення комерційних операцій, є зовнішньоекономічна діяльність.

Сучасний етап розвитку світогосподарських зв'язків характеризується розширенням усіх форм міжнародних економічних відносин на основі швидкого росту продуктивних сил, який обумовлений прискоренням науково-технічного прогресу. Наслідком цього є постійно зростаюча концентрація виробництва й укрупнення його розмірів, що підсилює тенденцію до інтернаціоналізації господарського життя, сприяє розвитку міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва.

Особливістю сучасного етапу економічного розвитку є швидкий ріст міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями і результатами виробничо-технічного співробітництва, також характерний бурхливий ріст ринку послуг (страхових, лізингових, транспортних, тощо).

В результаті проведення економічних реформ в зовнішній сфері сформувалось два поняття; "зовнішньоекономічні зв'язки" (ЗЕЗ) і "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД).

На відміну від ЗЕЗ, які являють собою різні форми, засоби і методи" зовнішньоекономічних відносин між країнами, ЗЕД висвітлює зовнішньоекономічну діяльність на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об'єднань і т.д.). ЗЕД можна визначити як сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і оперативно-комерційних функцій підприємства, пов'язаних з його виходом на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних операціях.

Основними мотивами розвитку ЗЕД на рівні підприємства можуть бути:

1. Розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою максималізації прибутку.

2. Закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій і обладнання.

3. Залученню інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва з урахуванням їх унікальності, більш вищої якості і низьких цін в порівнянні з внутрішнім ринком.

4. Залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва, зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових товарних ринках.

5. Участь в міжнародному розподілі праці, спеціалізації і кооперуванні виробництва з метою успішного розвитку своєї економіки.

ЗЕД розглядають як один із аспектів ЗЕЗ. Разом з тим, це самостійна діяльність підприємства, яка являється, з одного боку, складовою частиною господарської діяльності підприємства, а з другої-такою частиною його діяльності, котра здійснюється на іншому, міжнародному рівні, у взаємозв'язку з господарськими суб'єктами інших країн.

Матеріальна основа ЗЕД -- зовнішньоекономічний комплекс країни (регіону). Він являє собою сукупність галузей, підгалузей, об'єднань, підприємств і організацій, що виробляють продукцію на експорт чи використовують імпортну продукцію та здійснюють інші види і форми ЗЕД.

Важливим завданням в розвитку зовнішньоекономічного комплексу країни являється об'єднання виробничих і зовнішньоекономічних видів діяльності /в єдину органічну, успішно функціонуючу систему.

ЗЕД як об'єкт управління являється складовою частиною господарської діяльності підприємства, то і менеджмент ЗЕД розглядається як складова частина загального менеджменту підприємства-Такий підхід до визначення поняття менеджменту ЗЕД має важливе практичне значення. Він дає можливість глибше розглянути його зміст, з'ясувати спільні риси і відмінні особливості в співставленні з внутрішнім менеджментом.

Будучи складовою частиною загально фірмового управління, менеджмент ЗЕД має з ним спільні риси. Насамперед, це відноситься до загальної стратегії підприємства. Загальна ринкова стратегія підприємства -- основний орієнтир при організації управління ЗЕД. Спільними в своїй основі для внутрішнього і зовнішнього менеджменту являються також принципи і функції управління, технологія прийняття рішень, основні методи управління. зовнішньоекономічна діял Треба підкреслити, що роль ЗЕД як зовнішнього фактора економічного росту в сучасних умовах постійно зростає. Посилюється її вплив на соціально-економічний розвиток не тільки країни але й кожного господарського суб'єкта.

ЗЕД -- поняття багатогранне. Воно включає наступні види діяльності: зовнішню торгівлю, міжнародне виробниче кооперування, міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародне інвестиційне співробітництво, валютно-фінансові і кредитні операції.

Кожен з видів ЗЕД здійснюється в певних формах. Наприклад, формами зовнішньої торгівлі являється експорт, імпорт, реекспорт: реімпорт. Формами виробничої кооперації -- спільне виробництво на основі спеціалізації - спільні підприємства двох чи більше іноземних партнерів, підрядна кооперація та ін.

Цілі і значення зовнішньоекономічної діяльності:

1. Досягнення найбільш високої ефективності виробництва.

2. Можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні.

3. Насичення ринку товарами.

4. Забезпечення економічної і політичної консолідації та міжнародної воєнної безпеки.

Наслідки й ефективність міжнародної економічної інтеграції для економічного розвитку країн-учасниць.

Переваги:

- Збільшення розмірів ринку - ефект від масштабів виробництва (для країн с малою ємністю національного ринку), на цій основі необхідність визначення оптимального розміру підприємства.

- Зростає конкуренція між країнами.

Забезпечення кращих умов торгівлі.

- Розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури.

- оширення передової технології.

Негативні наслідки:

- Для більш відсталих країн це приводить до відтоку ресурсів (факторів виробництва), йде перерозподіл на користь більш сильних партнерів.

- Олігопольна змова між ТНК країн-учасниць, що приводить до підвищення цін.

- Ефект утрат від збільшення масштабів виробництва при дуже сильної концентрації.

Напрями зовнішньоекономічної діяльності.

Основними напрямками зовнішньоекономічної діяльності є:

Експорт - продаж товарів іноземним суб'єктам і господарської діяльності і вивіз товарів через митний кордон України, крім тих випадків, коли суб'єкт ЗЕД передає майно господарської діяльності іноземному суб'єкту як натуральну частку участі у формуванні статутного капіталу при спільній господарській діяльності. Продаж фірмою своїх товарів в іншу країну або з використанням послуг належних маркетингових посередників непрямий експорт, або шляхом самостійних маркетингових операцій прямий експорт.

Реекспорт -- продаж іноземним суб'єктам ЗЕД і вивіз за межі України товарів, які були раніше імпортовані на територію України і не піддавалися переробці.

Імпорт -- закупівля в іноземних суб'єктів ЗЕД товарів і їхній увіз на територію України, включаючи закупівлю товарів, призначених для власного споживання установами й організаціями України, розташованими за її межами.

Реімпорт - увіз через границю раніше вивезеної за межі митної території продукції, яка не піддавалася там переробці.

Транзит - переміщення товарів, вироблених за межами України через територію України без будь-якого використання цих товарів на зазначеній території.

Давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції з наступним поверненням усієї продукції або її частини до країни власника (чи реалізацією в країні виконавця замовником або за його дорученням виконавцем) або вивезенням до іншої країни. Готова продукція може бути реалізована в Україні, якщо Д. с., з використанням якої вироблено цю продукцію, ввезена іноземним замовником на митну територію України чи закуплена іноземним замовником за іноземну валюту в Україні. Право власності на імпортовану Д. с. та вироблену з неї готову продукцію належить іноземному замовнику.

Умовами успішного розвитку зовнішньоекономічного комплексу сьогодні являються:

- зміцнення і нарощування експортного потенціалу;

- ативна участь в різних формах міжнародного спільного підприємництва;

- підвищення конкурентноздатності підприємств і виробничо-господарського комплексу;

розширення самостійної діяльності підприємств, фірм регіонів країни в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Форми зовнішньоекономічної діяльності

У своєму розвитку міжнародна економічна діяльність проходить ряд етапів, кожен з яких передбачає більш широку інтеграцію і має свої особливості.

Зона вільної торгівлі - це пільгова зона регіонального типу, у межах якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля країн-учасниць.(Зона вільної торгівлі промисловими товарами в Європі).

Митний союз - це спільна митна територія країн з повною ліквідацією мит у взаємних відносинах і з єдиним митним тарифом по відношенню до інших країн.

Метою митного союзу є: полегшити взаємну торгівлю країн-учасниць, і в той же час, не створювати додаткових перешкод у торгівлі з третіми країнами.

Спільний ринок - це об”єднання національних ринків декількох країн в єдиний великий ринок з вільним переміщенням в його межах капіталів, товарів, послуг і робочої сили.У процесі вирішення знаходяться такі питання, як: повне узгодження економічної політики і т.д., вирівнювання економічних показників.

Економічний союз - це об”єднання національних економік декількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і проведення спільної валютної політики.

1. Економічний союз - виникає на етапі високого економічного розвитку. Проводиться погоджена (чи навіть єдина) економічна політика і на цій основі йде зняття всіх перешкод. Створюються міждержавні (наддержавні) органи. Йдуть великі економічні перетворення у всіх країнах-учасницях.

2. Валютний союз - форма економічного союзу й одночасно велика складова економічного союзу.

Характерними рисами валютного союзу є:

- погоджене (спільне) плавання національних валют;

- установлення за згодою фіксованих валютних курсів, що цілеспрямовано підтримуються Центробанками країн-учасниць;

- створення єдиної регіональної валюти;

- формування єдиного регіонального банку, що є емісійним центром цієї міжнародної валютної одиниці.



Розділ 2. Аналіз економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства

2.1 Зміст, задачі і методи економічного аналізу в сфері зовнішньоекономічних зв'язків

З включенням у зовнішньоекономічні зв'язки України значного числа підприємств, організацій, кооперативів, регіональних структур їх діяльність в цій сфері стає одним з важливих об'єктів економічного аналізу.

Економічний аналіз дає можливість дослідити економіку як по всій сукупності протікаючих в ній господарських процесів, так і по окремих її елементах. Економічний аналіз дозволяє вивчати три групи проблем:

по-перше, стан і розвиток всесвітнього господарства і економіки регіону, будь-якої окремо взятої країни;

економіки окремого адміністративного району будь-якої країни (республіки, краю, області і т.д.); галузі і підгалузі народного господарства;

по-друге, господарську діяльність об'єднання, підприємства, структурної одиниці підприємства (цеху, відділу, фірми);

по-третє, господарську діяльність будь-якої ділянки і окремого робочого місця.

Економічний аналіз, направлений на вивчення першої групи проблем і що має як інформаційна бази дані соціально-економічної і міжнародної статистики, отримав назву соціально-економічного аналізу.

Аналіз, що має предметом вивчення другу і третю групи проблем, іменуються аналізом господарської діяльності. Його інформаційна база - в основному дані бухгалтерського і оперативно-статистичного обліку і звітності підприємств об'єднань і фірм.

Аналіз господарської діяльності і соціально-економічного аналізу є важелями управління. Управління господарською діяльністю будь-якого об'єкта поділяється на три етапи.

Перший етап - прийняття керуючим органом рішення в формі плану-прогнозу (наприклад, по зовнішньоекономічній діяльності), господарського договору, контракту, директиви або навіть усної вказівки про виконання керованим об'єктом (наприклад, об'єднанням або фірмою, бригадою, окремим працівником) доцільних дій (по експорту або імпорту товарів, транспортуванню, зберіганню, розрахункам і т.д.). Прийняттю рішення передують:

визначення мети рішення;

розробка різних варіантів рішення в залежності від методів і умов досягнення мети;

підрахунок ресурсів, необхідних для виконання таких варіантів;

вибір остаточного варіанту рішення, найбільш раціонального з точки зору поставленої мети.

Виконання всіх перерахованих задач, необхідних для прийняття науково обґрунтованого рішення, досягається за допомогою різних методів економічного аналізу.

Другий етап - здійснення керуючим органом або окремим керівником або працівником контролю за ходом виконання рішення. На цьому етапі керуючий орган, керівник або окремий працівник:

стежить за раціональним використанням ресурсів;

усуває небажані відхилення від поставленої мети;

змінює при необхідності течію процесів, що контролюються.

Методи економічного аналізу широко використовуються і на цьому етапі, органічно переплітаючись з контролем.

Третій етап управління - оцінка результатів виконаного рішення - здійснюється в основному методами аналізу господарської діяльності. Оцінка проробленої роботи необхідна також для вироблення нового рішення (наприклад, для складання і уточнення зовнішньоекономічного плану на наступний звітний рік).

Крім вказаних вище видів економічного аналізу, що класифікуються по колу проблем, які вивчаються, існує декілька видів економічного аналізу, що класифікуються по інших ознаках.

Так, у зовнішньоекономічній діяльності, в залежності від часу проведення аналітичної роботи відносно часу виконання плану і зобов'язань по торгових угодах, розрізняють аналіз попередній, поточний (оперативний) і наступний.

Попередній аналіз звичайно застосовується на першому етапі управління, коли здійснюється розробка самого рішення (наприклад, зовнішньоторговельного плану-прогнозу). Мета попереднього аналізу - підготувати дані для визначення перспектив розвитку економіки, для складання проектів плану-прогнозу, для розрахунку економічної ефективності планованих операцій. У зв'язку з цим попередній аналіз тісно переплітається з плануванням, з розробкою кошторисів, нормативів, лімітів, з складанням різних економічних і зовнішньоторговельних прогнозів, прогнозів кон'юнктури товарних ринків.

Поточний (оперативний) аналіз застосовується в ході виконання рішення (зовнішньоторговельного плану-прогнозу і зовнішньоторговельних зобов'язань за контрактами), що відповідає другому етапу управління. Поточний аналіз направлений на вивчення і контроль виникаючих процесів по експорту, імпорту і реалізації товарів, заходів і дій в ході експортно-імпортних операцій. Мета такого аналізу - підготувати дані для прийняття оперативних рішень в ході повсякденного управління зовнішньоекономічними зв'язками в Україні. В сферу поточного аналізу входять вивчення умов різних варіантів зовнішньоторговельних операцій, обґрунтування, з урахуванням різноманітних чинників, експортних і імпортних цін, видів постачання і форм розрахунків і платежів, способів і маршрутів перевезень вантажів і т.д.

Наступний аналіз направлений на підведення підсумків проробленої роботи, що є завершальним етапом управління. Мета наступного аналізу - оцінка результатів діяльності підприємства, об'єднання або фірм за певний період. Така оцінка передбачає виявлення чинників, що вплинули на результати господарської діяльності, вивчення причин допущених помилок і втрат, розкриття наявних резервів, і розробку заходів щодо підвищення ефективності господарської діяльності підприємства, об'єднання або фірми.

В залежності від ступеня обхвату аналізом діяльності об'єднання і кола порушуваних питань, економічний аналіз поділяється на комплексний і тематичний. При комплексному аналізі охоплюється вся взаємопов'язана сукупність показників підприємства або структурної одиниці підприємства, об'єднання (спеціалізованих фірм), що відображають за певний (звітний) період повністю або частково його господарську, виробничо-комерційну й фінансову діяльність, фінансове положення. Результати комплексного аналізу діяльності підприємства, об'єднання або його спеціалізованих фірм за звітний період відбиваються в його пояснювальній записці до квартальних і річних звітів, а також в рішенні, прийнятому по даному звіту.

Тематичний (локальний) аналіз направлений на вивчення окремих показників діяльності підприємства і об'єднання (комерційної, валютної, фінансової, транспортної, розрахункової, обліковою і т. ін.) або на дослідження певного кола функціональних питань (валютних, транспортних, фінансових і т. ін.) в межах однієї структурної одиниці підприємства і об'єднання (спеціалізованої фірми, валютно-фінансового відділу, транспортного відділу, бухгалтерії і т. д.). Тематичний аналіз застосовується при вивченні особливо актуальних питань, наприклад, таких, як ефективність реалізації різних товарів на певному ринку або одного товару на різних ринках. Тематичний аналіз з однакової проблеми може проводиться одночасно по ряду порівняно однотипних підприємств і об'єднань або фірм (машинних або сировинних). Всі види економічного аналізу взаємопов'язані і направлені на загальне поліпшення діяльності об'єктів, що вивчаються.

Аналіз оперує різними економічними показниками. Будь-який економічний показник складається з числової основи (тобто величини представленої інформації) і ознак, що визначають економічний зміст і приналежність інформації. Кожний окремий показник відображає якусь певну сторону діяльності зовнішньоекономічного об'єднання і фірми. Усі показники взаємопов'язані й складають єдину систему показників, що відображають всю комерційну, фінансову діяльність об'єднання і фірми та їх фінансове положення як єдиного господарського організму. Показники можуть бути плановими й звітними, за поточний рік і за минулі роки. Економічні показники можуть виражатися у вартісних і натуральних вимірниках, представлятися в формі абсолютних, відносних або середніх величин. В залежності від змісту економічні показники поділяються на кількісні і якісні.

Кількісні показники відображають об'єми зовнішньоекономічних операцій, кількісні зміни у зовнішній торгівлі. До кількісних показників відносяться, наприклад, показники вартості експорту або імпорту товарів за планом і по звіту фактично як загалом по підприємству, об'єднанню, так і по окремих торгових угодах, по спеціалізованих фірмах, по окремих країнах, по товарних групах і окремих товарах.

Якісні показники характеризують раціональність використання засобів, зайнятих в експортно-імпортних операціях. Якісні показники відображають також фінансову діяльність і фінансове положення об'єднання. До якісних показників відносяться: швидкість обороту засобів у зовнішньоекономічних операціях, ефективність цих операцій; віддача оборотних засобів при експорті і імпорті товарів; забезпеченість банківських кредитів та інше.

Показники комерційної і фінансової діяльності, фінансового положення підприємства, об'єднання змінюються під впливом різних чинників - соціально-економічних і виробничо-економічних. Соціально-економічні чинники відображають умови, мотивації і якість функціонування і взаємодії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на різних рівнях. До виробничо-економічних відносяться чинники ресурсів і техніко-економічні чинники. Чинники впливають на показники в різній мірі і в різних напрямах. Одні з них надають на них позитивний вплив, інші - негативний. Вплив одного чинника може бути перекритий іншим чинником, діючим в протилежному напрямі.

Оскільки дія різноманітних чинників на економічні показники не рівноцінна, розрізнюють основні і другорядні чинники. Однак одні і ті ж чинники в тих або інших обставинах можуть бути як основними, так і другорядними. Все залежить в кожному конкретному випадку від розміру впливу чинника на показник. Так, транспортні витрати при експорті приладів складають вельми скромну частку в собівартості товару і можуть вважатися в зв'язку з цим порівняно другорядним чинником серед інших чинників, що формують собівартість цього товару (наприклад, ціни і кількості). І навпаки, при експорті сировинних товарів (наприклад, добрива і пиломатеріали) транспортні витрати перетворюються в один з основних чинників, що визначають величину собівартості і відповідно рівень ефективності реалізації цих товарів. При аналізі передусім підлягають вивченню основні чинники, що впливають вирішальний чином на результати господарської діяльності.

Чинники можуть являти собою комплекс причин, які в свою чергу здатні виступати у вигляді окремих чинників. У зв'язку з цим чинники поділяються на складні і прості. Прикладом складного чинника є ціна на товар. Більш простий чинник - кількість товару. Можлива й інша класифікація чинників. Чинники можуть знаходитися у взаємному зв'язку і взаємозалежності. Існують два види зв'язку між взаємодіючими чинниками і між чинниками і показниками. Найбільш легко піддається вивченню функціональна, тобто пряма або зворотна залежність, звана також повним зв'язком. Більш складною для дослідження представляється залежність кореляційна, звана також неповним або частковим зв'язком. Прикладом першого виду залежності є зв'язок між ціною товару і виручкою за товар або між кількістю товару і величиною виручки за товар. Прикладом другого - залежність між ціною товару і його якістю або між величиною витрат на рекламу товару і розміром виручки за товар.

При аналізі економічних показників:

виявляються і досліджуються чинники й існуючі зв'язки (при цьому основні чинники потрібно відділити від другорядних);

вимірюється рівень впливу основних чинників на величину показників діяльності підприємства, об'єднання;

досліджуються види зв'язку;

вимірюють кореляційну залежність;

виявляється так звана тіснота такого зв'язку між показниками, що вивчаються і чинниками. (Наприклад, корисно виміряти тісноту зв'язку між витратами на різні форми реклами товарів і цінами на такі товари на різних ринках. Таке дослідження може встановити найбільш ефективні форми реклами на конкретних ринках.)

Економічний аналіз допомагає виявляти внутрішньогосподарські резерви. Резерви можуть бути виявлені на всіх ділянках діяльності підприємства, об'єднання, фірми. Мобілізація резервів сприяє більш точному виконанню зобов'язань, знижує собівартість операції, зменшує непродуктивні витрати. Підвищує рівень ефективності зовнішньоекономічних операцій і віддачу оборотних засобів, поліпшує фінансове положення підприємства, об'єднання і фірм.

Аналіз у зовнішньоекономічних зв'язках України направлений на вивчення результатів виробничо-комерційної і фінансової діяльності (й фінансового положення) як окремих підприємств так і госпрозрахункових об'єднань і фірм, що входять до складу промислових підприємств і об'єднань і що не є юридичними особами.

Аналіз господарської діяльності підприємств, об'єднань, фірм здійснюється за допомогою різних прийомів: логічних (деталізація, порівняння, елімінування, узагальнення), статистичних (зведення, угрупування цифрового матеріалу, середні величини, індекси, ряди динаміки), математичних (математичне моделювання, математичний аналіз (інтегральний метод), математична статистика і теорія ймовірностей, економічна кібернетика), евристичні та ін.

Для аналізу господарської діяльності використовуються дані бухгалтерського і оперативного обліку і звітності й інші джерела інформації. Матеріали, що залучаються до аналізу, повинні бути перевірені (точність арифметичних підрахунків, взаємна узгодженість показників звітності і достовірність облікових даних). У ряді випадків цифрові дані, що залучаються для аналізу, округляються для представлення в таблицях (якщо це не наносить збитку точності дослідження).

На цьому етапі безпосереднього вивчення залучених матеріалів застосовують різні прийоми аналізу і методи статистичної обробки матеріалів. При цьому обчислюють різні аналітичні показники у вигляді абсолютних, відносних величин (відсотки, питому вагу, індекси і т.д.) і середніх величин; розраховують вплив взаємодіючих чинників; встановлюють схеми взаємозв'язку; будують ряди динаміки, діаграми і графіків, конструюють аналітичні таблиці. В підсумку формулюють висновки і складають необхідні пропозиції за результатами аналізу.

Отже, основними задачами аналізу зовнішньоекономічної діяльності є:

1. Оцінка рівня, і якість виконання підприємством зобов'язань за контрактами з іноземними партнерами;

2. Характеристика динаміки (розвитку) зовнішньоекономічної діяльності підприємства (звичайно за звітний і попередній роки);

3. Оцінка раціональності використання засобів, залучених для виконання зобов'язань за контрактами - центральна, найбільш складна задача аналізу. Виконання вказаної задачі передбачає послідовне або паралельне вивчення обороту оборотного капіталу підприємства (в основному, в частині зовнішньоекономічної діяльності), дослідження накладних витрат по експорту й імпорту товарів, вивчення ефективності зовнішньоекономічних операцій; узагальнення попередніх результатів аналізу за допомогою коефіцієнта віддачі оборотного капіталу, що й дозволить відповісти на питання - наскільки раціонально, тобто по-господарському, використовувався оборотний капітал в ході зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

4. Оцінка фінансових результатів зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

5. Характеристика фінансового положення, платоспроможності і рентабельності підприємства.

Нижче наводиться коротка методика рішення основних задач аналізу.

2.2 Оцінка рівня і якості виконання зобов'язань за контрактами з іноземними партнерами

Зобов'язання за контрактами повинні бути виконані по термінах постачання товарів, за якістю і за кількістю товарів (не вважаючи інших зобов'язань, що також підлягають безумовному виконанню). По матеріалах річного звіту підприємства (розділ "Зовнішньоекономічна діяльність") складається узагальнюючий коефіцієнт прострочених зобов'язань (прострочень) по формулі [9, 133]:

(?Кпр / ?Ке) ? 100%

де ?Кпр - експортна вартість товарів за всіма контрактами, прострочених виконанням протягом року; ?Ке - сума всіх контрактів по експорту, що підлягають виконанню за цей рік. Показник прострочень складається по всьому експорту за рік, по країнах експорту і по товарах. При цьому показники за звітний рік порівнюються з показниками за попередній рік.

Якщо підприємство постачає товари зниженої якості, то іноземний покупець пред'являє претензії за якістю, які, як правило, задовольняються, що приносить збитки і підриває позиції підприємства, як експортера. Як узагальнюючий критерій при оцінці роботи підприємства за якістю товарів можна використати показник процентного відношення суми задоволений рекламацій до вартості поставлених товарів. Крім того, вивчаються і самі рекламації.

2.2.1 Оцінка конкурентноздатності товарів

Під конкурентноздатністю товарів і послуг розуміється їх здатність витримати порівняння з аналогічними товарами і послугами інших виробників і продаватися в зв'язку з цим по цінах не нижче середньо ринкових. Рівень конкурентноздатності товарів і послуг визначається сукупністю різних техніко-економічних чинників: якість і собівартість, форми й методи торгівлі, ціни, умови та терміни постачання й транспортування, відповідність вимогам моди й умовам місцевого ринку, види і форми розрахунків і платежів з покупцями, престиж виробника і продавця ("ціна" фірми), престиж товару (товарний знак), ефективність реклами та ін.

Найбільш складним представляється встановлення конкурентноздатності машин і обладнання. Основний чинник їх конкурентноздатності - якість, що визначається багатьма доданками, набір яких більш складний і різноманітний, чим у товарів інших категорій. У поняття якості машин і обладнання входять продуктивність і універсальність, стандартизація й уніфікація моделей.

При цьому продуктивність обладнання - не завжди головний чинник; іноді перевага віддається низькопродуктивному обладнанню, але більш дешевому й універсальному, простому, безпечному й зручному в обігу (в побуті, в невеликих майстернях). Найважливішою характеристикою якості машин і обладнання є їх технічна новизна й патентна чистота - вимога, що особливо зросла в умовах науково-технічної революції. Велике значення мають також надійність і довговічність роботи й термін служби до першого капітального ремонту, рівень технічного обслуговування й постачання запасними частинами. Рівень конкурентноздатності машин і обладнання залежить від їх відповідності специфічним вимогам місцевого ринку (пристосованість для роботи в умовах тропічного або полярного клімату, на піщаних, болотистих або кам'янистих ґрунтах, для роботи на місцевій сировині; урахування традицій, звичок і смаків місцевого населення). До важливих компонентів конкурентноздатності машин і обладнання відносяться якість обробки і забарвлення і інші естетичні властивості відповідно до вимог ергономіки.

Аналіз конкурентноздатності товарів, що експортуються зовнішньоторговельною фірмою, повинен супроводжуватися з її сторони виробленням відповідних рекомендацій постачальникам - вітчизняним виробникам товарів, направлених на підвищення рівня конкурентноздатності цих товарів.

2.3 Характеристика динаміки експорту (імпорту) товарів і послуг

Як вже відмічалося, для більш повної характеристики експортної роботи підприємства, експорт товарів і послуг за звітний рік зіставляється з експортом за попередній рік. Таке зіставлення доцільно провести за декілька років (наприклад, за 5-10). Мета такого дослідження - встановити, які зміни сталися в товарній структурі експорту, в розвитку нових видів експорту і його географічному напрямі, як змінився обсяг експорту в поточних і в постійних (базових) цінах, як змінилися в середньому експортні ціни. При вивченні динаміки експорту за ряд років обчислюються також темпи приросту експорту за кожний рік і середньорічний темп приросту експорту за весь період, що вивчається.

Дані про експорт за роки, що вивчаються групуються по країнах і по товарах в аналітичних таблицях. По кожному рядку таблиці (країна, товар або підсумок) обчислюються індекси вартості, фізичного об'єму і цін. Ці індекси й покажуть, в якій мірі й де змінилися вартість і фізичний обсяг експорту й середні експортні ціни.

Для отримання відповіді на питання про зміну вартісної структури експорту по країнах і по товарах складаються таблиці, де по кожному рядку (країна або товар) показуються для кожного порівнюваного року сума експорту в тисячах гривень і її питома вага в процентах до загального підсумку.

По товарних групах, що включають і кількісно і якісно порівнянні товари (наприклад, нафтопродукти: бензин, дизельне паливо, мазут), можна обчислити індекс кількісної структури, що визначається по формулі [9, 135]:

де q1 - кількість товарів поточного періоду;

p0 - базові ціни цих товарів;

- середня ціна товарів базового періоду;

Середня ціна обчислюється по формулі [9, 135]:

Якщо індекс кількісної структури виявиться більшим одиниці, то це буде означати, що в межах товарної групи підвищилася частка кількості більш дорогих товарів за рахунок зниження частки більш дешевих товарів. При зворотній зміні структури індекс виявиться меншим одиниці.

Приведемо для прикладу дані про експорт підприємством товарів за поточний і попередній періоди [9, 136].



Таблиця 2.1

Товар	2011	2012
	Кількість, тис. т	Ціна за одиницю, грн.	Сума, тис. грн.	Кількість, тис. т	Ціна за одиницю, грн.	Сума, тис. грн.
1	2	200	400	3,0	195	585
2	2	100	200	1,5	102	153
Разом	4	--	600	4,5	--	738

За даними наведеної таблиці визначаємо тенденцію розвитку експорту даної групи товарів (для підсумку) по вартості і структурі. Встановимо, як змінився обсяг експорту в незмінних цінах (фізичний об'єм) і як змінилися в середньому ціни на товари цієї групи. Визначимо міру впливу чинників кількості, ціни і структур на збільшення вартості експорту товарів даної групи на 138 тис. грн. (738 - 600).

Обчислимо п'ять індексів:

індекс вартості (Ірq) [9, 136]:

індекс цін (Ір) [9, 136]:

Сума 738 тис. грн. показує вартість експортних товарів за 2012 рік (кількість і ціни 2012 року), а сума 750 тис. грн. - результат перерахунку експорту кількостей за 2012 рік по цінах 2011 року. Порівняння цих сум дозволить визначити, як позначилася зміна цін на величині вартості експорту товарів. Експортні ціни знизилися в середньому на 1.6% (індекс цін в процентах рівний 98.4). Отже, зменшення вартості за рахунок зниження цін на 1.6% склало - 12 тисяч гривень (738 - 750);

індекс фізичного об'єму (Iq) [9, 136]:

Звідси приріст експорту за рахунок зміни вартості об'єму в незмінних цінах становив 150 тисяч гривень (750 - 600). Останній індекс являє собою добуток індексу кількості і індексу структури, тобто зміна фізичного об'єму викликається сукупною зміною кількості і кількісної структури товарів. Вплив кожного з цих чинників треба визначити окремо,

індекс кількості (Ікол) [9, 136]:

Перш ніж обчислити Ікол треба визначити середню ціну товарів 1998 року:

?р0q0 = 600000 = 150 грн./тона

Отже,

Таким чином, приріст вартості товару за рахунок зміни його кількості становив 75 тисяч гривень;

індекс структури (Істр) [9, 136]:

Звідси приріст вартості за рахунок зміни структури рівний 75 тисяч гривень (750 - 675). Складання кількості і структури і дасть величину фізичного об'єму: (75 + 75) = 150 тисяч гривень.

Отже, вартість експорту (експортна виручка) групи товарів, що аналізується за рік збільшилася на 138 тисяч гривень, що сталося під впливом:

зміни кількісної структури експорту, що виразилася в підвищенні питомої ваги кількості більш цінного товару 1, що дало додатково 75 тисяч гривень;

зростання загальної кількості експортованих товарів, що збільшило вартість експорту товарів ще на 75 тисяч гривень;

зниження експортних цін, що зменшили вартість експорту на 12 тисяч гривень.

2.4 Оцінка раціональності використання оборотного капіталу при експорті й імпорті товарів

Для відповіді на питання, наскільки раціонально (по-господарському) використовувався оборотний капітал підприємства при експорті і імпорті товарів, необхідно, передусім, послідовно (або паралельно) вивчити:

- оборот оборотного капіталу

- накладні витрати по експорту і імпорту товарів

- ефективність експорту і імпорту товарів.

Потім узагальнити результати такого аналізу шляхом обчислення так званого коефіцієнта віддачі і його аналізу.

А. Оборот оборотного капіталу.

Оборотний капітал підприємства показується в активі 2-го і 3-го розділів його бухгалтерського балансу. Так, є наступні дані по оборотних засобах підприємства по його квартальних балансах за звітний рік (в тис. грн.) [9, 138]:



Таблиця 2.2

Вигляд засобів	Засоби за станом на 1-е число	Середньорічні залишки
	січня	квітня	липня	жовтня	січня
1. Грошові кошти і цінні папери	2000	2100	1800	2050	1909	1975
2. Матеріально-виробничі запаси, в тому числі:	15000	14900	15000	14200	14000	14650
а) матеріали на складі	2800	3000	3200	2200	2000	2700
б) незавершене виробництво	1000	9800	9900	1000	1100	10050
в) готова продукція на складі	2200	2100	1900	2000	1000	1900
3. Розрахунки з дебіторами	3000	2800	3400	3150	3100	3100
Разом	20000	19800	20200	19400	19000	19725
Реалізовано товарів за звітний рік по виробничій собівартості	--	--	--	--	--	67628

Оборот оборотного капіталу (оборотних коштів) відбувається по схемі:

гроші матеріал на складі процес виробництва готова продукція на складі відвантаження товару зі складу і розрахунки з покупцями (дебіторами) гроші.

Всі стадії обороту відбиваються в активі на статтях 2-го і 3-го розділів бухгалтерського балансу.

Техніка аналізу. Передусім визначаються середньорічні залишки оборотних засобів по формулі [9, 139]:

СЗ = (О1 / 2 + О2 + ... + Оn-1 + On / 2) / (n - 1) = (20000 / 2 + 19800 + 20200 + 19400 + 19000 / 2) / (5 - 1) = 19725

Аналогічно визначаються середні залишки і по частинах оборотного капіталу (розрахунки представлені в останній колонці таблиці).

Далі визначається число оборотів оборотного капіталу (оборотних коштів) за рік.

Таким чином, оборотний капітал обернувся протягом року понад 3-х разів.

Якщо число оборотів за рік вже обчислене, то тривалість одного обороту можна визначити таким чином: 360 днів / 3.429 обороту = 105.0 днів.

Таким же чином визначається тривалість обороту кожної частини оборотного капіталу. Так, тривалість обороту грошових коштів і цінних паперів (початок обороту - надходження грошей на розрахунковий рахунок або придбання цінних паперів: закінчення обороту - виплата грошей з розрахункового рахунку або продаж цінних паперів).

Показники оборотності оборотного капіталу в днях показуються в особливій таблиці:

Таблиця 2.3 Оборот оборотного капіталу (днів)

Види засобів	У попередньому році	У звітному році
1. Грошові кошти і цінні папери	5.0	10.5
2. Матеріально-виробничі запаси:	80.0	78.0
в тому числі:
а) матеріали на складі	15.0	14.4
б) незавершене виробництво	60.0	55.9
в) готова продукція на складі	5.0	7.7
3. Розрахунки з дебіторами (покупцями)	15.0	16.5
Оборот оборотного капіталу загалом	100.0	105.0

2.4.1 Оцінка результатів вивчення обороту

Оборот оборотного капіталу сповільнився на 5 днів, що зажадало залучення нових засобів для продовження виробничо-комерційної діяльності хоча б на рівні минулого року.

Таким чином, якщо оборотний капітал формується за рахунок банківських кредитів з розрахунку 10% річних, то сповільнення обороту на 5 днів обійшлося підприємству в сплаті додаткових процентів за кредити по одному обороту в суму 99,9 тис. грн., а за весь рік: 99.9 ? 3.429 = 322 тис. грн. (При умові збереження торішнього обсягу виробництва і реалізації).

Оборот засобів підприємства в експортних операціях проводиться по схемі:

відвантаження товару на експорт розрахунки з іноземними покупцями надходження валюти за товар на транзитний рахунок підприємства

Тривалість обороту залежить від маршруту перевезень товару по СНД, часу зберігання на складах, тривалість розрахунків з іноземними покупцями (час з моменту виписки рахунку покупцеві до його оплати і час з моменту оплати рахунку до надходження валюти на транзитний рахунок підприємства).

Тривалість обороту засобів в імпортних операціях може збільшитися на термін відкриття акредитива на користь іноземного постачальника.

Методика і техніка аналізу обороту засобів в експортних і імпортних операціях принципово не відрізняється від загальної методики аналізу обороту оборотного капіталу підприємства.

2.4.2. Накладні витрати по експорту і імпорту товарів

При аналізі накладних витрат, передусім визначають два узагальнюючих показники.

Тобто на кожну гривню виробничої собівартості товарів припадало 10 копійок накладних витрат в гривнях. Повна собівартість становила 1 гривня 10 копійок.

Тобто з кожної інвалютної гривні виручки 8 інвалютних копійок витрачено на оплату накладних витрат в інвалюті. Виручка-нетто становила 98 інвалютних копійки. Аналогічним чином складаються такі ж показники по імпорту товарів.

Показники за звітний рік, що зіставляються з показниками за попередній рік, дають первинне орієнтування в зміні відносних рівнів накладних витрат. Наступний етап - вивчення чинників, що визначили зміну кожної статті абсолютного рівня накладних витрат.

Нижче наведена схема основних чинників по найважливіших статтях витрат [9, 143]:

Таблиця 2.4

Стаття витрат	Чинники
1. Перевезення товарів	1. Кількість (вага) вантажу
	2. Радіус (дальність) перевезень
	3. Ставка по перевезенню (тариф, фрахт)
	4. Спосіб і умови перевезення
2. Перевалка товарів	1. Кількість (вага) вантажу
	2. Ставка по перевалці (за 1 т)
	3. Надбавка по нестандартних вантажах і вантажах-важковиках
3. Зберігання товарів	1. Кількість (вага) вантажу
	2. Спосіб зберігання
	3. Час зберігання
	4. Ставка за зберігання

Вивчення накладних витрат потрібно провести в розрізі окремих товарів, а потім - шляхом узагальнення виявлених чинників можна отримати і повну картину по всьому товарообороту.

Наведемо приклад розрахунку чинників по зберіганню товару № 3 в СНД (в гривнях) [9, 144]:

Таблиця 2.5

Показники	Попередній рік	Звітний рік	Приріст ( + -)
Витрати по зберіганню	960000	1400000	440000
Чинники:
1. Вага, т	20000	14000	-6000
2. Середній термін зберігання, днів	12	20	8
3. Середня ставка за зберігання за один тонно-день, грн.	4	5	1

Розрахунок проводиться прийомом "різниць".

1- а підстановка - визначення чинника кількості (ваги): (-6000) ? 12 ? 4 = -288000 грн. Таким чином, зниження кількості вантажів, що зберігаються, зменшує витрати по зберіганню на 288000 гривень.

2- а підстановка - визначення чинника терміну зберігання: 14000 ? 8 ? 4 = 448000 грн. Тобто, збільшення часу зберігання товару спричинило зростання витрат по зберіганню на 448000 грн.

3- я підстановка - визначення чинника ставки за зберігання: 14000 ? 20 ? 1 = 280000 грн. Т.ч., підвищення ставки за зберігання збільшило витрати на 280000 грн.

Разом сума приросту витрат по зберіганню склала: -288000 + 448000 + + 280000 = 440000 грн. Аналогічним чином визначаються чинники і по інших статтях накладних. витрат.

Наступний етап - вивчення конкретних причин по кожному чиннику і з'ясування можливості знизити рівень накладних витрат на майбутній час.

2.4.3 Ефективність експорту-імпорту товарів

Крім зміни курсу гривні на показник впливають такі основні чинники, як:

1. експортна ціна-брутто (контрактна ціна);

2. рівень накладних витрат в інвалюті (виручка-нетто = виручки-брутто - накладні витрати в інвалюті);

3. виробнича собівартість одиниці товару в гривнях;

4. рівень накладних витрат в гривнях (повна собівартість = виробнича собівартість + накладні витрати в гривнях). Наведемо приклад розрахунку чинників по товару № 2 [9, 145].

Показник ефективності - це показник інвалютної виручки на гривню витрат. Приріст інвалютної виручки на кожні сто гривень витрат становив 439.9 інвалютних гривні. Приріст викликаний зміною: а) ціна-брутто (контрактної); б) курсом гривні до долара; в) рівнем накладних витрат в інвалютних гривнях в %; г) виробничої собівартості однієї одиниці; д) рівнем накладних витрат в гривнях.

Кількість саме по собі на рівень ефективності не впливає.

Таблиця 2.6

Складова ефективність	Попередній рік	Звітний рік	Приріст ( + -)
Кількість одиниць	4000	5000	1000
Ціна-брутто, долара за одиницю	100	90	-10
Курс гривні до долара	5.25	5.32	+0.07
Ціна-брутто, інвалютні гривні за одиницю	10000	18000	8000
Виробнича собівартість одиниці, гривень	800	1000	200
1. Виручка-брутто, інвалютні гривні	40000000	90000000	50000000
2. Накладні витрати, інвалютні гривні	4000000	10800000	6800000
в % до виручки-брутто	10%	12%	2%
Разом виручка-нетто, інвалютні гривні	36000000	79200000	43200000
3. Виробнича собівартість, гривні	3200000	5000000	1800000
4. Накладні витрати, гривні	640000	750000	110000
в % до виробничої собівартості	20%	15%	-5%
Разом повна собівартість, гривні	3840000	5756000	1910000
Ефективність, %	937.5%	1377.4%	439.9 пункту

Вплив перерахований чинників визначимо прийомом "ланцюгових підстановок"

1- я підстановка (заміна кількості при незмінності інших чинників)

Тобто, зміна кількості товару не впливає на його ефективність, про що говорилося вище.

2- а підстановка (заміна ціни-брутто при незмінному курсі гривні):



Таким чином, падіння експортної ціни при незмінному курсі гривні зменшило рівень ефективності на: 843.7% - 937.5 % = -99.8 пункти. Тобто, недобір валютної виручки становить 99.8 інвалютних гривень на кожні 100 гривень витрат.

Таким чином, підвищення курсу гривні підвищило рівень ефективності на: 1687.5% - 843.7% = 843.8 пункти. Тобто, підприємство отримало за рахунок підвищення курсу долара до гривні додатково 843.8 інвалютних гривні на кожні 100 гривень витрат.

Таким чином, рівень ефективності зріс на 57.4 пункти. Результати аналізу представимо в таблиці (в пунктах) [9, 147]:

Таблиця 2.7

Приріст
Усього	У т.ч. за рахунок зміни
	Кількості	Ціна-брутто	Курсу гривні	ОУН в інвалюті	Виробничої собівартості	ОУН в гривнях
439.9	--	-99.8	843.8	-37.5	300.0	57,4

Далі вивчається кожний чинник нарізно і розробляються шляху поліпшення ефективності в подальших операціях.

2.4.4 Узагальнення результатів аналізу. Коефіцієнт віддачі оборотного капіталу

Після завершення аналізу обороту, накладних витрат, ефективності треба відповісти на основне питання - наскільки раціонально, тобто по господарському, використовувався оборотний капітал. Узагальнюючим показником може служити коефіцієнт віддачі оборотного капіталу, що обчисляється по формулі: