Теоретичні аспекти діяльності малого та середнього бізнесу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти малого та середнього бізнесу в Україні. Розвиток та державна підтримка

2. Аналіз динаміки розвитку малого та середнього бізнесу в Хмельницькій області

3. Проблеми та перспективи розвитку малого та середнього бізнесу в України

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

На сучасному етапі ринкового трансформування економіки України одним із головних чинників стабільності досягнутих позитивних соціально-економічних тенденцій у державі є забезпечення сталого економічного зростання та розвитку соціальної сфери в регіонах на основі мобілізації й ефективного використання всього комплексу ресурсів та умов. Серед шляхів зміцнення національної економіки слід визнати розвиток малого та середнього підприємства.

Ринкові трансформаційні процеси економіки України, правове визначення приватної власності об'єктивно викликали до життя та відродили в Україні, як і в інших пострадянських і постсоціалістичних країнах, активну підприємницьку діяльність. За цих умов провідною формою господарювання стає малий та середній бізнес як особливий вид господарської діяльності та один із важелів формування і функціонування національної економіки з ринковим механізмом господарювання, що відіграє важливу роль у соціально-економічному розвитку держави.

Всебічне проникнення малого підприємництва до соціально-економічної системи країни є необхідною передумовою переходу національної економіки на ринкові рейки, ефективної реструктуризації виробництва та підприємств, розвитку інноваційної діяльності, розв'язання проблем зайнятості, підвищення рівня життя населення як в кожному окремому регіоні зокрема, так і у державі в цілому.

Постійний розвиток конкурентного середовища, невід'ємною складовою якого є мале підприємництво, став запорукою економічного зростання держави, раціонального й ефективного використання її ресурсів. З урахуванням значної ролі малого бізнесу в розвитку окремих територій та держави в цілому висвітлюється потреба в державному та регіональному регулюванні цього інституту ринкових відноси. Про це свідчить і той факт, що практично в усіх країнах світу держава бере активну участь у формуванні й розвитку підприємницької діяльності, в підтримці найбільш доцільних та ефективних її напрямів, насамперед малого бізнесу. Тому значної актуальності за нинішніх умов розвитку національної економіки набуває формування державної та регіональної регуляторної політики у забезпеченні успішного функціонування сфери малого бізнесу.

Метою роботи є обґрунтування теоретичних положень, методичних підходів і рекомендацій по удосконаленню методики проведення досліджень та системи оцінки впливу малого та середнього бізнесу на розвиток національної економіки.

Досягнення поставленої мети дослідження зумовило необхідність вирішення таких завдань:

- дослідити теоретичні підходи та еволюцію розвитку малого та середнього підприємництва в загальній структурі національної економіки;

- проаналізувати світовий досвід розвитку малого та середнього бізнесу та обґрунтувати можливість його адаптації до умов національної економіки з врахуванням особливостей розвитку малого підприємництва в Україні;

- розкрити та оцінити стан малого та середнього бізнесу в Україні;

- визначити роль малого бізнесу в економічному, інноваційному та соціально-культурному розвитку національної економіки.

Об'єктом дослідження є процеси удосконалення впливу малого та середнього бізнесу на розвиток економіки в Хмельницькій області.

Предметом дослідження є теоретичні положення, основоположні принципи, методи і прикладні аспекти досліджень малого та середнього бізнесу в Україні.

Структура даної курсової роботи містить у собі три питання для дослідження, в яких буде розглянуто теоретичні аспекти малого та середнього бізнесу в Україні, аналіз динаміки розвитку малого та середнього бізнесу в Хмельницькій області та перспективи його розвитку.

Інформаційною базою даної курсової роботи є такі джерела як:

- Закон України "Про розвиток та державну підтримку малого та середнього підприємництва в Україні" від 19 жовтня 2000 року № 3, розділ II, стаття 23;

- Закон України "Про основні засади державного контролю у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V;

- Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 року № 1175-III.

1. Теоретичні аспекти малого та середнього бізнесу в Україні. Розвиток та державна підтримка

Бізнес від держави чекає політичної та економічної стабільність, передбачуваність найближчого майбутнього та створення сприятливих умов для ведення бізнесу. Ніхто не заперечуватиме факт існування світової кризи, але не слід всі негаразди списувати лише на неї. Відомо, що ще далеко до початку кризи підприємництво в Україні розвивалося не найкращими темпами. Його робота більше нагадує нерівний двобій з податковою політикою, змінами до бюджету, масовими реприватизаціями, підвищеннями податків тощо. Всі ці проблеми падають на плечі в основу малого та середнього бізнесу в Україні. А держава та її органи не лише не допомагають у їх вирішенні, а якраз навпаки.

Хоча надія на розквіт і стабільний розвиток підприємництва в Україні все ще є. Це видно навіть із тих досягнень, які Україна здобула в цьому питанні за останні 20 років. малий середній бізнес розвиток

По - перше, з'явився соціальний статус таких професій як "підприємець" та "бізнесмен"; кількість зайнятих у малому та середньому бізнесі зросла майже у 6 разів; щорічно збільшується кількість самих суб'єктів господарювання, на сьогоднішній день ця цифра становить більше 2 мільйонів підприємств тощо [4, с. 18].

За останні роки в Україні прийнято закони, які в принципі, відповідають міжнародним стандартам регулювання підприємницької діяльності. Так, 27 січня 2010 року відбулося розширене засідання Уряду, на якому було ухвалено 25 рішень щодо розвитку малого та середнього бізнесу в Україні. Цього дня було схвалено десять законопроектів, серед яких слід зазначити проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V. Згідно цього проекту планується зменшення кількості контролюючих органів, запроваджуючи норму про здійснення функцій державного контролю тільки одним органом у складі центрального органу виконавчої влади. До того ж даним законопроектом закріплюється термін усунення порушень підприємцем - 30 днів. Законопроектом "Про внесення змін до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 № 1775-III відміняється приблизно 30 видів ліцензій, ще близько 20 видів постають у новій, скороченій редакції, що в свою чергу заперечує розширення ліцензування за рахунок будь-яких видів робіт, послуг або операцій. Але все це, на жаль, не свідчить про відсутність проблем та негараздів в українському малому та середньому бізнесі. Численні дослідження свідчать, що в Україні надто складна регуляторна база та нечіткі закони, обтяжлива система податків і відсутні дієві механізми вирішення бізнес-конфліктів. Подібні проблеми притаманні більшості пострадянських країн. Жорстка конкуренція, нестача стартового та обігового капіталу, підвищена чутливість до зовнішніх факторів можуть обернутись крахом для будь-якої фірми. Тому згубним для малого підприємництва є відсутність знань і досвіду в галузі фінансів, права, недостатня компетентність в управлінні фірмою.

Незважаючи на ту велику роль, яка відводиться малому і середньому бізнесу, розвиток підприємництва в Україні не відповідає вимогам часу. За 22 роки існування незалежної України малий та середній бізнес так і не став основним джерелом надходжень до держаного бюджету, що має місце у більшості розвинених країн світу (так наприклад, у Європі 80 % надходжень до бюджету приносить саме малий та середній бізнес).

По-друге, малий та середній бізнес не є реальною впливовою силою у державі (наприклад, у ВРУ немає жодного представника з цього виду господарювання). Не слід забувати про те, що сьогодні потенціал малого та середнього підприємництва використовується не в повному обсязі. Адже це ключове джерело робочих місць та сприятливий ґрунт для бізнес-ідей. Сьогодні кожен другий працюючий українець займається саме підприємництвом. Для порівняння, в Європі на сьогоднішній день зареєстровано близько 25 мільйонів підприємств малого та середнього бізнесу (тобто 99 % всіх існуючих європейських фірм), 97 % населення зайнято саме в цій сфері, 55 % нових робочих місць забезпечуються малим і середнім бізнесом, що в свою чергу впливає на стабільність ринку праці.

Ми впевнені, що здійснення цих заходів призведе не лише до покращення становища та розвитку малого та середнього бізнесу в Україні, а й стане невід'ємною часткою антикризової політики, що забезпечить Україні швидкий, дієвий та позитивний результат в усіх сферах економіки.

Відносини підприємництва найбільшою мірою реалізуються саме в малому бізнесі, в якому знаходять безпосереднє поєднання незалежність власника та персоніфікованість господарського управління. Виходячи з наведених вище особливостей трансформаційних економік, слід відзначити, що малий та середній бізнес в таких економіках виконує низку специфічних соціально-економічних функцій:

- сприяння процесам демонополізації, приватизації та роздержавлення економіки, стимулювання розвитку економічної конкуренції, формування численних суб'єктів ринкового господарства, орієнтованих на попит, конкуренцію тощо;

- залучення до економічного обороту матеріальних, природних, фінансових, людських та інформаційних ресурсів, які "випадають" з поля зору великих компаній;

- поліпшення становища на ринках шляхом забезпечення еластичності їхньої структури, врегулювання попиту, пропозиції і цін, принаймні часткової компенсації втрат пропозиції на період реструктуризації великих компаній, індивідуалізації пропозиції та диференціації попиту, насичення ринків, задоволення специфічних місцевих потреб;

- вивільнення великих підприємств від виробництва нерентабельної для них дрібносерійної та штучної продукції, яка задовольняє індивідуальний попит, підвищення тим самим ефективності їхньої діяльності, великим компаніям укладення коопераційних угод з малими підприємствами дозволяє підвищити гнучкість виробництва, зменшити комерційний ризик;

- забезпечення додаткових робочих місць, подолання прихованого безробіття, надання роботи працівникам, вивільненим в ході реструктуризації великих підприємств;

- стимулювання підвищення ділової активності населення та розвитку середнього класу, який становить соціальну базу економічних реформ, забезпечує стабільність суспільства;

- протидія люмпенізації та поширенню утримувальницької психології, всебічне сприяння розвиткові людського капіталу;

- пом'якшення соціальної напруженості завдяки ослабленню майнової диференціації та підвищенню рівня доходів населення;

- збільшення гнучкості національної економіки та ринкової пропозиції у відповідності до сучасних умов відкритої економіки;

- сприяння процесу демократизації суспільства, раціоналізації системи економічної організації та управління [4, c.77].

Попри досить незначну економічну "вагу" окремих підприємств, малий та середній бізнес в перехідних економіках набуває досить швидкого розвитку. Це обумовлено їхніми вагомими конкурентними перевагами в інституційній структурі економіки, якими є:

- мобільність, здатність до швидкого реагування на зміни кон'юнктури ринку, оперативність освоєння нової продукції та зміни обсягів виробництва в межах виробничих можливостей;

- дрібносерійне виробництво, можливість підвищення ефективності за рахунок вузької спеціалізації, технологічна гнучкість виробничих процесів;

- низька капіталоємність, швидка окупність вкладень, невисокі експлуатаційні та накладні витрати підприємства;

- здатність до якнайповнішої мобілізації доступних ресурсів, включаючи оперативне використання досягнень науково-технічного прогресу (в технічній, економічній, організаційній, інформаційній сферах);

- раціональна організація підприємства, обумовлена максимальним зближенням менеджменту, маркетингу та виробничого процесу;

- оптимальні можливості для реалізації мотивів та схильностей до підприємницької діяльності [7, c. 22].

Водночас, зворотним боком наведених конкурентних переваг є низка системних загроз, які обумовлюють нестійкість розвитку малого підприємництва. Серед них:

- обмеженість фінансових ресурсів, труднощі в придбанні виробничих площ та обладнання;

- відсутність фінансових резервів та загроза швидкого банкрутства;

- надто вузьке коло постачальників, що може в ряді випадків утворювати небажану залежність бізнесу;

- недостатній розвиток інфраструктури збуту продукції та після збутового обслуговування;

- локальність ресурсів та збутових ринків, відтак - межі для зростання;

- низька конкурентоспроможність продукції, у виробництві якої важлива економія на масштабах, відтак - конкуренція з боку великих підприємств;

- висока вразливість щодо несприятливих економічних (інфляція, циклічні коливання, податковий тиск тощо) та позаекономічних (тиск з боку органів влади, криміналітету) чинників;

- нестабільність доходів підприємств та зайнятих на них осіб;

- висока вага особистісного чинника в управлінні та виробництві, що створює сприятливі умови для "тінізації" та криміналізації підприємств;

- недостатня методологічна забезпеченість (бухгалтерської діяльності, менеджменту, маркетингу тощо), не сформованість у більшості підприємців відповідних навичок та брак підприємливості [10, c. 4].

Крім зазначених об'єктивних чинників, значного впливу у перехідних економіках також набувають специфічні інституційні чинники, зокрема - громадська думка стосовно підприємництва та ставлення до підприємців з точки зору суспільно-масової свідомості, ставлення держави до цього сектора економіки [7, c. 22].

Українська трансформація адміністративно-командної економіки у соціально-орієнтовану ринкову неможлива без діяльності підприємців, що визначає відповідні зміни на мікро- та макрорівні. Таким чином малий та середній бізнес є невід'ємною частиною будь-якої господарської системи, без якої економіка і суспільство в цілому не можуть не лише розвиватись, а й існувати.

Загальновизнані такі переваги малих підприємств, як мобільність, гнучкість, раціонально організована структура підприємства, можливість швидко реагувати на зміни попиту, оперативність освоєння нової продукції. Розвиток малого бізнесу пов'язаний з вирішенням не лише економічних, але й соціальних питань. Тому слід враховувати такі важливі соціальні фактори підприємництва:

- розвиток малого бізнесу сприяє поступовому формуванню чисельного прошарку підприємців-власників, які самостійно забезпечують свій добробут і відповідний рівень життя;

- малий бізнес є не лише джерелом існування, а й способом відкриття та реалізації власного потенціалу;

- розвиток малого бізнесу сприяє утворенню "середнього класу", який є основою соціально-економічних реформ, гарантом політичної стабільності та демократичного розвитку суспільства;

- малий бізнес створює додаткові робочі місця, забезпечуючи зменшення рівня безробіття та соціальної напруги;

- розвиток малого бізнесу сприяє зміненню психології суспільства та життєвих орієнтацій більшої частини населення України.

Нажаль, рівень розвитку малого бізнесу в Україні поки не дуже високий. В таких умовах доцільно звернутись до досвіду підтримки малого бізнесу країн, в яких цей сектор економіки є широко розвиненим. Однією з яких країн є Німеччина, в якій у сфері малого та середнього бізнесу зайняті 2/3 всього економічно активного населення та 4/5 учнів виробничого навчання. Малі та середні фірми дають половини ВНП країни, здійснюють до 40 % усіх капіталовкладень [5, с. 1]. Після зруйнування Берлінської стіни на перший план вийшли проблеми стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу на нових землях, що викликало до життя набір спеціальних інструментів та заходів. Головним принципом, що лежить в основі державної підтримки малого та середнього бізнесу є надання допомоги, яка активізує самодопомогу. Тобто, держава намагається створити для малих фірм не парникове середовище, а рівні конкурентні умови з великими компаніями.

Загалом державна підтримка малого бізнесу здійснюється за 6-ма основними напрямками:

- структурно-політичні заходи: тут головним інструментом є картельне право (антимонопольний комітет), яке, по-перше, слідкує за злиттям великих фірм, і по-друге, полегшує кооперацію малих та середніх підприємств, знімаючи зайві заборони. Таким чином забезпечуються нормальні умови конкуренції. Закон про картелі (1957 р.) ставить під контроль процес концентрації капіталу, зменшує можливість дискримінації малих фірм. Друга складова - забезпечення рівноправної участі малого бізнесу у розподілення державних контрактів;

- податкові пільги: суттєву допомогу малому та середньому бізнесу держава надає через фінансово-податкові пільги. За оцінками Центральної спілки німецьких ремісників, до кінця 1988 року від 50 до 60 % всіх ремісничих підприємств були звільнені від промислового податку. Податкова реформа уряду була здійснена у три ступені (1986, 1988, 1990 роки) і, за оцінками, дала приватному сектору економіки приблизно 2 млрд. марок. На кожному етапі підвищували мінімальний рівень оподатковуваного доходу, збільшували неоподатковувані відрахування з доходу [18, с. 1]. Було введено спеціальні норми амортизаційних відрахувань. Наприклад, інвестиції, зроблені протягом 1990 року, списувались за 3 роки, причому норми амортизації були: 1-йрік - 50 %, 2-й - 30 % і 3-й - 20 % [18, с. 1]. Було прийнято новий лінійно-прогресивний метод обчислення податку. У 1990 р. було знижено до 53 % граничної і до 19 % мінімальної ставки прибуткового податку. Верхня межа застосування мінімальної ставки була знижена з 18 тис. до 8,1 тис. марок річного доходу [18, с. 3]. Крім того, було запроваджено створення резервів неоподатковуваного прибутку. Резерв може складати до 20 % (максимально 50 тис. марок) від прибутку, отриманого протягом 1990 року. Податкові відомства виплачували малим та середнім підприємствам інвестиційні надбавки [18, с. 3]. В результаті згаданої реформи загальна сума неоподатковуваного доходу збільшилась в 17 разів. Завдяки податковим пільгам (скорочення податку на доход від комерційної діяльності, звільнення від податку з корпорацій, знижка з майнового податку і податку на спадщину) у малих та середніх фірмах відкриваються додаткові можливості для самофінансування;

- фінансова підтримка: велику підтримку малим і середнім підприємствам боннський уряд надає за допомогою кредитів та субсидій. З бюджету федерації та земель їм надаються пільгові інвестиційні кредити, особливо при освоєнні високотехнологічних виробництв, кредити для створення власних підприємств. Значні кошти розподіляються в межах "Європейської програми відновлення", яка бере свій початок від плану Маршалла (зараз фінансування ведеться з федерального бюджету). Лише у 1988 році в рамках цієї програми було асигновано на створення малих та середніх підприємств 720 млн. марок [18, с. 11]. Кредити видаються підприємствам не безпосередньо, а через їх банки, які надають гарантії повернення грошей. Малі фірми можуть також отримати гарантії від федерального та земельного урядів.

З метою підтримки малих та середніх фірм, які виникають на нових землях Німеччини, федеральний уряд надає навіть більші податкові та інші пільги, ніж у західних землях. Так, при повному викупі підприємства Німецький кредитний банк може надати новим володарям кредит під заставну вартість земельної ділянки (6,5 % з відстрочкою погашення боргу на 2 роки) [18, с. 5].

Державна підтримка малого бізнесу направлена, перш за все, на забезпечення його фінансової самостійності. У федеральній програмі субсидування малих та середніх підприємств існує спеціальна стаття допомоги для підвищення долі власних коштів, яка склала біля 30 % всіх субсидій. Особам, що створюють нові підприємства, надаються кредити строком до 20 років:

- допомога в інноваційній сфері: боннський уряд розробив концепцію стимулювання наукових досліджень на малих та середніх підприємствах. Велике значення надається інформаційним та консультаційним послугам в нових галузях технології, перебудові професійного навчання, особливо підвищенню кваліфікації кадрів, зайнятих інноваціями. В межах цільових програм малому та середньому бізнесу і раніше виділялись немалі кошти для таких програм, як біотехнологія, засоби автоматизації, використання мікроелектроніки. Останнім часом міністерство досліджень та технології щорічно асигнує на програми, орієнтовані на малі та середні підприємства, біля 200 млн. марок. Крім прямого фінансування, держава використовує заходи непрямого регулювання. Мова йде про гарантії банківських кредитів на придбання сучасного обладнання. Зараз майже всі урядові асигнування на укріплення матеріальної та кадрової бази інновацій в малих та середніх фірмах надходять на підприємства східних земель. Велике значення надається укріпленню зв'язків малих та середніх підприємств з наукою. Таке співробітництво важливе для тих підприємств, які не мають матеріальних і кадрових ресурсів для проведення власних досліджень [18, с. 6];

- допомога у навчанні підприємців і менеджерів: навчання здійснюється у системі торгівельно-промислових палат, де регулярно проводяться семінари для засновників нових підприємств [18, с. 7];

- консультаційні послуги: в Німеччині існує велика кількість закладів, які дають консультації малим та середнім фірмам з різноманітних питань (від результатів маркетингових досліджень до допомоги у подоланні бюрократичних бар'єрів). Консультаційні центри фінансуються як урядом, так і спілками приватних підприємців.

Міністерство економіки Німеччини розробило програму "Євро-фітнес", задача якої - допомогти малим та середнім підприємствам підготуватися до функціонування в умовах єдиного внутрішнього ринку ЄС. В межах цієї програми асигнуються кошти на проведення галузевих та структурних досліджень, розширення консультаційної та інформаційної допомоги підприємництву, активізацію участі малих та середніх компаній у різних європейських ярмарках та виставках. Експерти зовнішньоекономічних палат консультують керівників підприємств при налагодженні співробітництва з західноєвропейськими фірмами. Проводяться галузеві дослідження, огляди товарних ринків, аналіз особливостей споживчого попиту в окремих країнах Західної Європи, де малі та середні фірми можуть сподіватись на збут своєї продукції [18, с. 20]. Уряд України зараз докладає великих зусиль для активізації малого бізнесу. Зокрема можна зазначити програму розвитку малого бізнесу, запропоновану прем'єр-міністром України. Але ця програма, як і багато інших заходів, може залишитись лише на папері. Дуже велике значення в активізації підприємницької діяльності має широка інформованість підприємців про заходи підтримки малого бізнесу. Так, програма пільгового кредитування малого бізнесу у співробітництві з ЄБРР не набула широкого розповсюдження через те, що інформація про неї майже не з'являлась у засобах масової інформації. Ще одним важливим напрямком є створення консультаційних центрів, в організації яких, крім державних та місцевих органів влади, мають брати участь керівники та власники підприємств. Доцільним було б створення підприємницьких спілок, які займалися б поширенням інформації про підтримку малого та середнього бізнесу [18, с. 25].

Отже, малий та середній бізнес, який є невід'ємною структурною складовою сучасної ринкової економічної системи, в трансформаційній економіці додатково набуває функцій структуроутворюючого елемента. Між тим, особливо - у трансформаційних економіках, яскравого прояву набуває суперечність між об'єктивно високою економічною та соціально-політичною значущістю ролі малого підприємництва як форми діяльності та слабкою життєздатністю його окремих суб'єктів.

Значно більш виражена, ніж у великих підприємств, здатність до саморегулювання, самовідтворення та відносно автономного функціонування в рамках визначеної ринкової ніші обумовлює те, що специфічною рисою малого та середнього бізнес є переважна схильність до мінімізації стосунків з державою, там більше - політизації бізнесу. Відповідно, малий та середній бізнес зазвичай є головною лобістською силою економічної лібералізації та дерегулювання економіки.

Між тим, як показано вище, малий та середній бізнес об'єктивно потребує цілеспрямованої державної політики щодо створення сприятливих умов для розвитку та спрямування його діяльності відповідно до встановлених стратегічних пріоритетів національного рівня.

Очікуваними результатами реалізації Програми державної підтримки малого та середнього бізнесу є прискорення розвитку малого підприємництва, використання його потенційних можливостей, перетворення його на дієвий механізм розв'язання економічних і соціальних проблем, сприяння структурній перебудові економіки, стійка тенденція збільшення кількості малих підприємств, зменшення рівня "тіньового" обороту у сфері малого підприємництва, збільшення внеску малого підприємництва в економіку України, зміцнення економічної бази регіонів, позитивний вплив на вирішення проблем безробіття, насичення вітчизняного ринку товарами та послугами.

2. Аналіз динаміки розвитку малого та середнього бізнесу в Хмельницькій області

Необхідність поєднання економічної та соціальної результативності розвитку й реформування економіки, максимально ефективного використання національного ресурсного потенціалу обумовлює пріоритетність державної політики розвитку підприємництва всіх розмірів та організаційно - правових форм. Сприяння розвитку національного підприємництва, у тому числі малого та середнього, є стрижнем економічних реформ. Поліпшення бізнес - клімату стимулюватиме економічне зростання у малому та середньому підприємництві, активуватиме створення робочих місць, буде позитивним чинником залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій [15, с. 10].

При цьому, головними пріоритетами реформ є забезпечення захисту й реалізації прав власності, посилення конкуренції, дерегуляція і поступове приведення регуляторних норм у відповідність до кращої європейської практики. Реальний стан розвитку підприємництва в Хмельницькій області характеризують наступні статистичні дані.

На початок 2012 року загальна кількість суб'єктів середнього та малого підприємництва в Хмельницькій області дорівнювала 71,1 тис. одиниць. У структурі їх загальної кількості підприємства складають 8,7 %, а фізичні особи - підприємці - 91,3 %.

У структурі підприємств найбільшу частку займають малі - 93,6 % (5,8 тис. одиниць), на середні припадає 6,4 % (396 одиниць). У загальній кількості підприємств в Хмельницькій області частка малих складає 92,9 % (у 2010 році - 92,7 %), середніх - 6,6 % та перевищує середній показник по Україні (5,7 %) [12, с. 4].

За підсумками 2011 року кількість малих підприємств (з урахуванням фермерських господарств) на 10 тис. наявного населення області залишилась на рівні попереднього року і становила 44 підприємства (18 - те місце серед регіонів України). Насиченість малими підприємствами на Хмельниччині була вищою, ніж у сусідніх Тернопільській, Чернівецькій, Житомирській та Рівненській областях, проте залишилась нижчою середнього показника по Україні (70 підприємств на 10 тис. населення) [11, с. 5].

Кількість середніх підприємств на 10 тис. наявного населення області станом на 01.01.2012 року склала 3 одиниці та є нижчою середнього показника по Україні (4 підприємства на 10 тис. населення).

Залишається нерівномірним розподіл кількості малих підприємств на території області. За статистичними даними у 2011 році переважна частина малих підприємств області (65,9 %) розміщена у містах обласного значення та Хмельницькому і Кам'янець-Подільському районах. Загальна кількість діючих підприємців - фізичних осіб станом на 01.01.2012 року склала 64,9 тис. осіб, що на 7,3 % менше, у порівнянні з відповідним показником 2010 року (рис. 2.1.) [11, с. 10].

Рис. 2.1. Динаміка кількості суб'єктів малого і середнього підприємництва Хмельницької області у 2009-2012 роках

Вагому соціальну роль підприємництва визначає його здатність до швидкого і масштабного створення нових робочих місць. За підсумками 2011 року в малому та середньому бізнесі було зайнято 182,5 тис. осіб.

Частка найманих працівників на малих підприємствах у загальній кількості найманих працівників станом на 01.01.2012 року склала 35,1 % та зросла на 0,2 % порівняно із показником 2010 року.

Частка найманих працівників на середніх підприємствах у загальній кількості найманих працівників протягом 2011 року скоротилася на 4,9 % і склала 42,3 % (рис. 2.2.) [11, с. 15].

Рис. 2.2. Питома вага працюючих у сфері підприємництва у 2011 році, відсотків

За видами економічної діяльності на малих підприємствах суттєвою є кількість найманих працівників, що працюють у сфері промисловості (22,6 %), торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (21,8 %), операцій з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям (15,8 %), сільському господарстві, мисливстві, лісовому господарстві (14,9 %) [16, с. 18].

Щодо розподілу найманих працівників за видами економічної діяльності на середніх підприємствах Хмельницької області, то найбільше працівників задіяно у промисловості (39,6 %), сільському господарстві, мисливстві, лісовому господарстві (27,3 %), торгівлі; ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (9,4 %) [16, с. 19].

Більше половини всіх найманих працівників малих підприємств області працювало на підприємствах міст Хмельницький та Кам'янець-Подільський, а також Хмельницького району (відповідно 38,4 %, 10,3 %, 6,7 % загальної кількості найманих працівників).

Позитивні зміни відбулися в напрямі збільшення середньомісячної заробітної плати найманих працівників на малих та середніх підприємствах. Зокрема у 2011 році середньомісячна заробітна плата найманих працівників на малих підприємства становила 1273,37 грн., що на 23,4 % більше ніж у 2010 році.

Серед регіонів України за рівнем середньомісячної заробітної плати Хмельниччина посіла 12 місце. По області найвищий рівень середньої заробітної плати спостерігався на підприємствах Деражнянського району (2111,92 грн.), найнижчий - Новоушицького району (664,08 грн.). Усі дослідженні дані відображені у табл.2.1.

Таблиця 2.1. Рівень середньомісячної заробітної плати найманих працівників малих та середніх підприємств Хмельницької області у 2011 році

Район	Малі підприємства (грн.)	Великі підприємства (грн.)
Білогірський	703,9	1378,0
Віньковецький	781,8	2155,4
Волочиський	993,9	1515,5
Городоцький	1032,3	1628,3
Деражнянський	2111,9	1680,6
Дунаєвецький	1523,5	1606,1
Ізяславський	1151,3	1856,2
Камянець-Подільський	940,4	2438,2
Красилівський	1260,5	2187,5
Летичівський	973,2	2339,7
Новоушицький	664,1	1748,0
Полонський	1385,5	1625,8
Славутський	806,5	1525,9
Староконстянтинівський	1434,6	1430,0
Старосинявський	1101,6	1408,8
Теофіпольський	1020,1	1456,9
Хмельницький	1272,0	1773,2
Чемеровецький	1735,0	1819,9
Шепетівський	1238,1	1695,3
Ярмолинецький	976,7	1830,5
м. Хмельницький	1416,4	1841,6
м. Камянець - Подільський	1117,5	1541,8
м. Нетішин	1299,6	1455,9
м. Славута	976,8	2755,2
м. Староконстянтинів	1697,0	2058,5
м. Шепетівка	1070,0	1918,8

На середніх підприємствах Хмельницької області середня заробітна плата у 2011 році складала 1783,31 грн., що на 18,2 % більше ніж у 2010 році. За даними Головного управління статистики у Хмельницькій області малими підприємствами за 2011 рік було реалізовано продукції (робіт, послуг) на суму 7816,2 млн. грн., що на 28,5 % більше показника 2010 року і становить 27,3 % від загального обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг). Серед регіонів України за рівнем внеску до загальнодержавного обсягу реалізованої продукції, робіт та послуг Хмельниччина посіла 17 місце [14, с. 16].

Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) середніх підприємств за 2011 рік становить 10534,0 млн. грн. (збільшився порівняно з 2010 роком на 5,8 %) та складає 36,8 % у загальному обсязі реалізованої продукції (робіт, послуг).

За даним показником найкраще спрацювали середні підприємства міст Хмельницький (4144,4 млн. грн.) та Шепетівка (428,4 млн. грн.), Славутського (560,9 млн. грн.) та Ізяславського районів (450,8 млн. грн.), малі підприємства міст Хмельницький (3849,7 млн. грн.) та Кам'янець - Подільський (513,2 млн. грн.), Хмельницького району (733,7 млн. гривень) [11, с. 25].

У структурі обсягів реалізованої продукції малими підприємствами за видами економічної діяльності найвищу питому вагу посідають підприємства торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку - 50,6 %, що є об'єктивним, зважаючи на те, що саме в торгівлі зосереджена найбільша кількість малих підприємств, сільське господарство, мисливство, лісове господарство - 15,9 %, промисловість - 13,2 %

В Хмельницькій області діє 96 ринків, на яких створено 43,4 тис. торгових місць, 11 торгових майданчиків на 694 торгових місць та 12 торгових рядів на 888 торгових місць [18, с. 25].

На території ринків розвивається спеціалізована інфраструктура: операторські пункти банківських установ, аптечні кіоски, магазини, стаціонарні заклади ресторанного господарства, готелі, автостоянки.

З інфраструктури торгівельної мережі на територіях ринків діє 407 магазинів, 73 павільйони та 35 об'єктів ресторанного господарства. Крім того, на балансі ринків нараховується 23 магазини, що знаходяться поза територією ринків, 37 лабораторій ветсанекспертизи, 11 холодильників з машинним охолодженням місткістю 18 тонн (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Обсяги реалізованої продукції (робіт, послуг) суб'єктами підприємництва за видами економічної діяльності у 2011 році

Види економічної діяльності	Усього, млн. грн.	У тому числі
		підприємства	Фізичні особи - підприємці
		млн. грн.	у % до загальної кількості	млн. грн.	у % до загальної кількості
Усього, у тому числі	4202455,2	3991239,4	100,0	211215,8	100,0
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	128359,4	124923,5	3,1	3435,9	1,6
Промисловість	1477817,9	1464155,0	36,7	13662,9	6,5
Будівництво	113944,3	110537,9	2,8	3406,4	1,6
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку:	1725858,4	1597951,9	39,9	133906,5	63,4
торгівля автомобілями та мотоциклами, їх технічне обслуговування та ремонт	166538,1	158285,4	4,0	8252,7	3,9
оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі	1261114,5	1223202,4	30,6	37912,1	18,0
роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку	298205,8	210464,1	5,3	87741,7	41,5
Діяльність готелів та ресторанів	18213,7	12940,7	0,3	5273,0	2,5
Діяльність транспорту та зв'язку	246741,2	230667,6	5,8	16073,6	7,6
Фінансова діяльність	168346,1	167313,4	4,2	1032,7	0,5
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	288044,3	261614,6	0,0	385,1	0,2
Освіта	1997,7	1612,6	0,0	385,1	0,2
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	8568,1	7303,0	0,2	1265,1	0,6
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	23916,6	17752,5	0,4	6164,1	2,9

У 2011 році обсяги надходжень до бюджетів усіх рівнів від суб'єктів малого підприємництва склали 476,0 млн. грн. (на 11,1 % більше показника 2010 року) та становлять 19,6 % до загальних надходжень до зведеного бюджету Хмельницької області.

За 9 місяців 2012 року порівняно з відповідним періодом 2011 року на 24,5 млн. грн., або 39,1 % зросли надходження від суб'єктів малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування. З початку 2012 року їх кількість збільшилася на 8698 платників.

За 2012 рік сума коштів сплачених суб'єктами малого бізнесу до бюджетів усіх рівнів по Хмельницькій області складе 550,0 млн. грн., що на 74 млн. грн., або на 15,5 % більше показника 2011 року (рис. 2.3.) [17, с. 6].

Фінансові результати господарської діяльності суб'єктів підприємництва, їх конкурентоспроможність за умов ринкового середовища значною мірою залежить від ефективності системи управління витратами. Цей процес передбачає виготовлення певного обсягу продукції (робіт, послуг) з мінімально можливими витратами задля максимізації прибутку.

Рис. 2.3. Обсяги надходжень до бюджетів усіх рівнів від суб'єктів малого підприємництва, млн. грн.

Частка малих підприємств, які отримали збиток, зменшилась з 40,4 % у 2010 році до 32,4 % у 2011 році. Фінансовий результат до оподаткування малих підприємств Хмельницької області за 2011 рік становив 368,8 млн. грн. прибутку (за 2010 рік - 66,2 млн. грн. збитку). Прибутки підприємств зросли в 2,2 рази, а збитки зменшилась на 16,7 % [18, с. 19].

Найбільша частка збиткових підприємств зафіксована у м. Славута (45,7 %), найменша - у Теофіпольському районі (5,2 %).

Більше 70 % прибутку (сальдо) отримано за рахунок сільськогосподарських підприємств.

Суттєво покращили фінансовий результат підприємства промисловості, будівництва, транспорту та зв'язку, сфери операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям, охорони здоров'я та надання соціальної допомоги. Збитковими залишились підприємства торгівлі, готелі та ресторани, підприємства сфери надання комунальних та індивідуальних послуг.

За адміністративним розподілом збитково спрацювали лише підприємства м. Славути, Віньковецького та Шепетівського районів (у 2010 році збитковими були 14 із 26 адміністративних територій області).

Найкращих фінансових результатів досягли малі підприємства м. Кам'янець-Подільський (67,9 млн. грн. прибутку), Дунаєвецького (66,4 млн. грн.), Старокостянтинівського (41,1 млн. грн.) та Хмельницького (37,3 млн. грн.) районів.

Питома вага середніх підприємств, що одержали прибуток, склала 75,4 % загальної кількості середніх підприємств, що на 6,8 відсоткових пункти більше, ніж у 2010 році.

За підсумками 2011 року фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування середніх підприємств області склав 255,0 млн. грн., при цьому збитковими підприємствами отримано на 20,8 % збитків менше, ніж у 2010 році - 287,0 млн. гривень [16, с. 20].

Рівень рентабельності операційної діяльності малих підприємств за підсумками 2011 року склав 8,5 %, що на 5,3 відсоткових пункти більше показника 2010 року.

Найкращі показники зафіксовано у підприємств сільського господарства, мисливства, лісового господарства (22,7 %) та сфери фінансової діяльності (17,2 %) [16, с. 25].

У 2011 році на відміну від попереднього року стали рентабельними підприємства будівництва, охорони здоров'я та надання соціальної допомоги.

Діяльність усіх гілок влади по виконанню Регіональної програми підтримки підприємництва Хмельницької області на 2011-2012 роки була спрямована на забезпечення сталої та ефективної роботи реєстраційних офісів та дозвільних центрів, розширення інформаційного простору засад організації та функціонування підприємництва, фінансової підтримки пріоритетних напрямків розвитку малого і середнього бізнесу, підтримку та поглиблення конструктивного діалогу з бізнесом у вирішенні питань створення стабільного підґрунтя розвитку економічного потенціалу області та сприятливих умов для розвитку підприємництва.

Відповідно до вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 № 1160-IV здійснювалось щорічне планування діяльності облдержадміністрації з підготовки проектів регуляторних актів та коригування плану діяльності Хмельницької обласної державної адміністрації з підготовки проектів регуляторних актів на відповідний період.

У встановленому порядку періодично переглядалися план-графік здійснення відстежень результативності власних регуляторних актів Хмельницької обласної державної адміністрації, реєстр діючих власних регуляторних актів Хмельницької обласної державної адміністрації, визначено посадових осіб, відповідальних за здійснення державної регуляторної політики в області [18, с. 14].

Впродовж 2011 року здійснено значний обсяг робіт, пов'язаних з виконанням Закону України "Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування" від 24 грудня 2010року № 2784 - VІ [2].

З цією метою, було створено 625 робочих комісій з прискореного перегляду регуляторних актів, які проаналізували біля 85,0 тисяч регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування з 1991 року. За результатами проведеної роботи з 4080 рішень органів місцевого самоврядування скасовано 2092 акти (51,3 %), внесено зміни до 179 актів. Хмельницька область була одна із перших областей, що стовідсотково завершила процедурні питання щодо прийняття відповідних рішень за результатами прискореного перегляду регуляторних актів органів місцевого самоврядування.

Проведений аналіз якісних змін у регуляторному середовищі, що відбулися в результаті прискореного перегляду регуляторних актів, засвідчив, що позитивний досвід, отриманий під час проведення прискореного перегляду регуляторних актів, забезпечив більш якісний підхід до виконання органами місцевого самоврядування вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 № 1160-IV [2].

Інформація про регуляторну діяльність обласної державної адміністрації висвітлювалася на офіційному сайті облдержадміністрації у розділі "Регуляторна політика".

В усіх районах та містах обласного значення державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється за принципом "єдиного вікна".

Видача документів дозвільного характеру в області здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 № 2806 - IV.

У кожному районі та місті обласного значення у режимі надання консультацій, видачі дозволів місцевого та обласного рівня та участі у роботі дозвільних центрів представників місцевих дозвільних органів діють дозвільні центри, роботу яких забезпечують 40 державних адміністраторів.

У 21 адміністративно-територіальній одиниці області передбачено 2 і більше посади державного адміністратора дозвільного центру.

Відповідно до Угоди щодо співпраці Хмельницької обласної державної адміністрації та Хмельницької міської ради у сфері підготовки та видачі документів дозвільного характеру з початку 2012 року дозвільні документи регіонального (обласного) рівня видаються суб'єктам господарювання через дозвільний центр виконкому Хмельницької міської ради [14, с. 17].

Виходячи з аналізу проведеного дослідження, слід зробити висновок про винятково важливу роль, яку має відіграти у формуванні "економіки зростання" в Україні малий та середній бізнес. На нашу думку, основним змістом стратегії підтримки малого та середнього бізнесу в Україні на даному етапі має бути його повномасштабне використання як важеля позитивних структурних зрушень, формування ефективного конкурентного середовища на основних ринках, інструмента мобілізації ресурсного потенціалу країни (фінансових, трудових, природних, матеріальних, інформаційних ресурсів) на побудову "економіки зростання".

На жаль, реальні показники розвитку малого та середнього бізнесу свідчать про те, що така можливість поки що залишається на рівні потенціальної. Офіційні джерела сьогодні розглядають розвиток малого та середнього бізнесу майже виключно в контексті виконання ним соціальних функцій - забезпечення зайнятості та доходів населення [17, с. 25].

Між тим, його виробнича та структуроутворююча функції залишаються незаслужено забутими. Забезпечуючи часткове вирішення поточних потреб, така державна політика водночас закладає передумови для глибокої структурної диспропорції між великими та малими і середніми підприємствами, перешкоджає формуванню стійкої інституційної структури, забезпеченню конкурентоспроможності національної економіки, веде до нераціонального використання національного ресурсного потенціалу, а також закладає суттєві загрози розвитку самого малого та середнього бізнесу в Україні. Майбутнє прямо визначається можливостями розвитку реального виробництва і формування тісних коопераційних зв'язків малих і великих підприємств. Як свідчить іноземний досвід, у розвиненій ринковій економіці значна, якщо не домінуюча, частина малих фірм так або інакше знаходиться в сфері впливу великих підприємств. Встановлення довгострокових відносин на базі субконтрактних схем, переплетення капіталів, надання різного роду фінансової чи консультаційної підтримки, укладення інших довгострокових угод забезпечують стійкість становища малого та середнього бізнесу, їхні стабільні доходи, фінансові й інвестиційні можливості.

3. Проблеми та перспективи розвитку малого та середнього бізнесу в України

Незважаючи на низку прийнятих останнім часом вищими органами державної влади і управління нормативних документів, розвиток малого підприємництва в Україні здійснюється у несприятливому макро- та мікросередовищі. Поряд з вищеперерахованими негативними чинниками, на розвиток малого та середнього бізнесу негативно впливають також чинники загальної макроекономічної динаміки, інфляція, низький рівень платоспроможності населення тощо. Переважна більшість гальмуючих чинників виходять за межі суто регуляторної політики та мають макроекономічну природу. Найнебезпечнішим є те, що заходи щодо підтримки малого підприємства досить часто входять у суперечність з іншими напрямами економічної політики держави, зокрема - її бюджетно-податковими, грошово-кредитними, валютними та іншими складовими. Відтак, дієздатна політика стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу в Україні потребує застосування комплексу взаємопов'язаних заходів і виходить далеко за межі компетенції спеціалізованих державних структур, зокрема - Держпідприємництва. На нашу думку, до одного з визначальних завдань останнього на нинішньому етапі має увійти пошук засобів та вироблення пропозицій щодо узгодження потреби всебічного стимулювання розвитку МСБ з потребами забезпечення в Україні макроекономічної стабільності та довгострокового збалансованого інноваційно-орієнтованого економічного зростання [4, c. 80].

Позитивні тенденції економічної динаміки, які спостерігаються в Україні з кінця 2001 року, свідчать про поступовий перехід національної економіки до нової фази розвитку, в якій повинні знаходити вияв результати здійснених протягом 20 років ринкових економічних перетворень. Між тим, практика останніх років поки що не дає підстав для висновку про незворотність та стійкість змін на краще. З поступовим зміщенням акценту економічного зростання на внутрішні чинники розвитку, яке відбувається з другої половини 2001 року, спостерігається уповільнення темпів економічного зростання, погіршення стану надходжень до державного бюджету України. Таким чином, перед українською державою сьогодні постало завдання надання економічному зростанню стабільності та переведення його на рейки інноваційної спрямованості та поширення ефекту від нього в економічній та соціальній сферах [7, c. 24].

Фактично, йдеться про формування в Україні "економіки зростання" - економічної системи, розвиток якої відбувається переважно під впливом внутрішніх та іманентних їй чинників і має відносну автономію щодо внутрішніх та зовнішніх політичних впливів. Завданнями в цій сфері є:

- забезпечити термінове відновлення ємності внутрішнього ринку як найкращого способу поширення позитивного ефекту від економічного зростання. Розширення внутрішнього ринку має сприяти розвитку виробництва товарів народного споживання і сфери послуг, що стимулюватиме прискорене капіталотворення для послідовної реалізації динамічних структурних пріоритетів - розвитку ракетно-космічної галузі, ОПК і наукоємного машинобудування;

- зберегти стан відносної валютно-грошової та фінансової стабільності, утримуючи темпи інфляції, курсову динаміку, показники внутрішнього та зовнішнього боргу, баланс бюджету, платіжний баланс в межах, які не перешкоджають розвитку бізнесу в Україні;

- забезпечити реалізацію факторних переваг України, серед яких основними є геоекономічні чинники, наявність родючих сільськогосподарських угідь, висококваліфікована робоча сила, розвинена виробнича інфраструктура. Значний потенціал на цих напрямах дає підстави очікувати суттєвого зростання ВВП лише за рахунок збільшення його використання;

- забезпечити випереджаючий розвиток людського капіталу як основного конкурентного чинника в сучасній економіці, якнайповніші розвиток та використання інтелектуального та підприємницького потенціалу нації;

- суттєво активізувати інвестиційні процеси, надати їм переважно інноваційної спрямованості, забезпечити зміну структури національної економіки, виходячи з вимог соціально-економічної ефективності та національної конкурентоспроможності;

- забезпечити поширення соціального ефекту від економічного зростання у вигляді підвищення рівня реальних доходів та купівельної спроможності населення, посилення соціального захисту, поліпшення умов життєдіяльності [9, c. 27-28].

На нашу думку, розвиток малого та середнього бізнесу в умовах "економіки зростання" в Україні можливий лише в разі суттєвої активізації практики його співпраці з великим бізнесом.

Не можна залишити поза увагою також аспект вичерпності наявної моделі функціонування малого підприємства в Україні. Слід усвідомлювати, що подальше просування національної економіки до "цивілізованих" норм функціонування містить у собі низку "пасток", які загрожуватимуть розвиткові і самому існуванню малого бізнесу в його теперішньому вигляді. Серед таких "пасток" можна назвати:

- впровадження європейських норм і стандартів у технічній сфері, яких малі та середні підприємства часто дотримуватись не в змозі;

- реалізацію вимог щодо соціального забезпечення, пенсійного, медичного страхування та безпеки праці, які накладають суттєві обмеження на використання праці та значно підвищують вартість трудових ресурсів для малого підприємства;

- поступове поширення регуляторних вимог, які притаманні розвиненим ринковим відносинам, проте накладають додаткові зобов'язання щодо витрат з боку малого підприємства (страхування, аудит, консалтинг, забезпечення умов праці тощо);

- посилення жорсткості додержання фіскальної дисципліни та "детінізації" економічних відносин, які, як зазначалося вище, є джерелом певної частки доходів більшості малого та середнього підприємства;

- підвищення, в міру поліпшення становища на внутрішньому ринку, ваги ефекту економії на масштабах, у тому числі - у традиційній сфері діяльності малого та середнього підприємства - торгівлі;