Соціально-економічні проблеми формування і використання жіночих трудових ресурсів аграрної сфери
Рекомендації щодо формування, використання системи організаційних, економічних і правових форм і методів управління трудовими ресурсами в сільській місцевості. Оздоровлення демографічної ситуації, активізація політики формування жіночих трудових ресурсів.
Рубрика | Экономика и экономическая теория |
Вид | автореферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 23.11.2013 |
Размер файла | 153,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національна Академія наук України
Інститут економіки
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Соціально-економічні проблеми формування і використання жіночих трудових ресурсів аграрної сфери
Спеціальність 08.09.01 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика
Якуба Катерина Iллівна
Київ - 1999
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук.
Науковий консультант:
доктор економічних наук, професор
СТЕШЕНКО Валентина Сергіївна,
Інститут економіки НАН України,
завідувач відділом демографії і відтворення трудових ресурсів
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
БОНДАР Інтерна Кас'янівна,
Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України,
завідувач відділу проблем праці, політики доходів і соціального захисту населення
доктор економічних наук, професор
ПАВЛОВСЬКА Надія Олександрівна,
Науково-дослідний економічний інститут праці та зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики України і НАН України,
завідувач відділу проблем заробітної плати
доктор економічних наук, професор,
член-кореспондент НАН України
ПИРОЖКОВ Сергій Іванович,
Інститут українсько-російських відносин
при Раді національної безпеки і оборони України, директор.
Провідна організація - Національний аграрний університет (кафедра економіки сільського господарства), м. Київ
Захист відбудеться “26” жовтня 1999 р. о 14-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої Ради Д.26.150.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук в Інституті економіки НАН України за адресою: 252011, Київ - 11, вул. Панаса Мирного, 26.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки НАН України.
Автореферат розісланий “22” вересня 1999 р.
В. о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради Прокопа І.В.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. Набуття Україною незалежності і відповідно започаткування процесу створення самодостатнього господарства та розвиток демократизації створюють потенційно позитивні передумови для демографічного розвитку суспільства, гуманного ставлення до людей, покращання умов їх трудової діяльності, підвищення життєвого рівня та поліпшення економічного становища кожного його члена. Особливо великі надії на поліпшення свого соціального становища мають сільські жінки, зокрема зайняті в аграрній сфері.
Однак соціально-економічна криза, що охопила всі сфери життєдіяльності людей, призвела до глибоких соціальних зрушень у суспільстві, руйнації матеріально-технічної бази сільського господарства, зменшення обсягів виробництва продукції в цій галузі, зниження життєвого рівня селян, загострення демографічної кризи на селі і звуження природної основи та погіршення якісних параметрів трудових ресурсів, особливо жіночих, а загалом - до соціального занепаду українського села.
Основними причинами такого становища є відсутність оптимального співвідношення і подальша руйнація складових економічного потенціалу сільського господарства та недооцінка його основного елементу - людського фактора. Тому реформування виробничо-трудових відносин у цій і пов'язаних з нею галузях не відповідають сподіванням селян. Депопуляція, що з 1979 р. охопила сільську місцевість України, з кожним роком набуває все загрозливішого характеру, трансформуючись в найстрашніше соціально-економічне явище для нашого селянства - вимирання українського села. Сучасний рівень народжуваності сільського населення найнижчий за весь період існування України, а також серед країн колишнього Радянського Союзу. Нині селянка за весь дітородний період може народити лише 1,6 дитини, народжуваність у сільських агломераціях не забезпечує навіть простого відтворення людності. Загальні коефіцієнти народжуваності тут до 1989 р. були нижчі, ніж у містах, а смертності і зараз вищі. Дедалі частішими стають однодітність і бездітність сімей, збільшується число позашлюбних дітей. Відбувається інтенсивне старіння селян. Депопуляція у сільській місцевості з року в рік посилюється. Лише за останні п'ять років природний убуток населення зріс майже вдвоє. Рівень смертності українського селянства найвищий серед країн Східної Європи.
Не радісним бачиться і майбутнє трудових ресурсів села й аграрної сфери. Їх природна основа - сільське населення - буде і далі кількісно зменшуватись. Причому це зменшення відбуватиметься, головним чином, в результаті скорочення чисельності осіб допрацездатного віку. Кризова демографічна ситуація в сільській місцевості зумовила не лише звужене відтворення селянства, а й погіршення якісних параметрів сільського населення і трудових ресурсів села та аграрної сфери. Ні поліпшення умов праці, ні її гуманізації реально не відбувається. Кризові явища в демографічній ситуації на селі є результатом тяжкого соціального становища селян, особливо жінок аграрної сфери. Трагізм їх становища полягає в незадовільному стані здоров'я, в передчасному старінні внаслідок виробничого і соціального перевантаження, в деформуванні демографічного ідеалу сім'ї у напрямі надмірного зменшення бажаної кількості дітей.
Розв'язанню практичних завдань формування і раціонального використання жіночих трудових ресурсів, поліпшення становища жінки на ринку праці присвячені роботи багатьох вчених. У дослідження проблеми, розробку теоретико-методологічних, прикладних і соціально-економічних аспектів трудових ресурсів сільського господарства і раціонального використання праці в аграрному секторі економіки вагомий внесок зробили українські вчені: С.І. Бандур, Д.П. Богиня, І.К. Бондар, О.Г. Бугуцький, М.Х. Вдовиченко, В.С. Дієсперов, М.І. Долишній, С.І. Дорогунцов, О.І. Здоровцов, С.М. Злупко, Ю.І. Краснов, Г.І. Купалова, Е.М. Лібанова, В.І. Лишиленко, І.І. Лотоцький, І.І. Лукінов, М.І. Нижній, Л.В. Молдован, В.В. Онікієнко, Н.О. Павловська, Й.С. Пасхавер, С.І. Пирожков, В.П. Піскунов, І.В. Прокопа, В.В. Радченко, П.Т. Саблук, І.Х. Степаненко, В.С. Стешенко, Г.С. Фтомов М.В. Шаленко, Л.О. Шепотько, В.Г. Швець, Є.І. Ходаківський, М.І. Хомра, В.В. Юрчишин та інші, а також вчені близького та далекого зарубіжжя: В.Г. Афанасьєв, А. Дунаєв, Л.І. Гольдін, С. Карпухін, В.Г. Костаков, А.С. Котляр, В.Ф. Машенков, В.Н. Поздняков, А.І. Романюк, Е. Россет, Є.С. Русанов, Г.С. Струмилін, М.Я. Сонін, Е. Фільрозе, В.Я. Чураков, Я.І. Черкаський, Г.І. Шмельов та інші.
Дослідженню місця жінки в суспільстві та її трудових відносин у системі національного ринку праці багато уваги приділили І.В. Багрова, С. Бовуар, Ж. Желлі, Т.А. Машика, С.О. Василенко, Л.В. Лобанова, Л. Меккі, В.В. Радченко, А.І. Романюк, Н.О. Сахарова, Л.О. Смоляр, В.С. Стешенко, Е. Сюллеро, А.П. Титаренко, Л.В. Чуйко, Н.В. Шишкан та інші.
Однак у працях більшості вчених жінки в основному розглядались лише як носії робочої сили несільськогосподарських галузей народного господарства, нерідко без належної ув'язки їх трудових відносин по створенню споживних вартостей, засобів до життя з материнством і вихованням підростаючого покоління та оцінки їх соціального становища в суспільстві. Що ж до жінок, зайнятих в аграрному секторі, то їх надексплуатація в суспільному виробництві і нелюдські умови проживання в сільській місцевості в стереотипі ставлення суспільства до селянки, особливо колгоспниці, сприймались як нормальне явище і майже не досліджувались, незважаючи на актуальність зазначених проблем. У літературних джерелах, в офіційних документах і наукових дослідженнях зайняті в сільському господарстві селянки якщо й розглядались, то лише як носії робочої сили, з метою їх більшого залучення до суспільного виробництва для безоплатної або низькооплачуваної праці.
Необхідність комплексного дослідження проблем формування і використання жіночих трудових ресурсів аграрної сфери в суспільному виробництві і сімейно-побутовій сфері, включаючи демографічний аспект, розробка пропозицій щодо поліпшення соціального становища селянки зумовили вибір теми і структуру дисертаційної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. В основу дисертації покладено результати багаторічних досліджень автора, проведених в Інституті аграрної економіки УААН (1969-1997 рр.). Дослідження здійснювались згідно з тематичними планами науково-дослідних робіт і безпосередньо пов'язані з виконанням одинадцяти державних і галузевих програм, у тому числі в останні роки: проблема 06. “Соціальне відродження і розвиток села на 1991-1995 рр. (шифр теми №0194И017602); проблема 01.03. “Розробити соціально-економічні і психологічні основи розвитку аграрної політики” - 1997-2000 рр. (шифр теми №0197U013876).
Крім того, дослідження здійснювались згідно з виконанням завдань-замовлень Міністерства агропромислового комплексу України, у тому числі госпдоговору № 1606 від 15 березня 1990 р. “Розробити концепцію поліпшення соціально-економічних умов праці і побуту жінок, зайнятих в аграрному секторі АПК УРСР”; госпдоговору з Київським облвиконкомом (з проблем трудових ресурсів села); Київплодоовочгоспом (щодо залучення робочої сили в приміські аграрні підприємства), а також з Державним Комітетом науки і техніки (конкурсна тема “Відтворення трудових ресурсів аграрної сфери). Участь здобувача у виконанні науково-дослідних робіт державної, госпдоговірної та іншої тематики відображена у наукових звітах.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково-методологічних, концептуальних засад і практичних рекомендацій щодо формування та ефективного використання системи організаційних, економічних і правових форм і методів управління трудовими ресурсами в сільській місцевості для оздоровлення тут демографічної ситуації та такої активізації політики формування жіночих трудових ресурсів аграрної сфери та їх використання в суспільному виробництві і сімейно-побутовій сфері, яка б докорінно поліпшувала соціальне становище селянки в умовах формування ринкової економіки України. Поставлена мета вимагала розв'язання таких завдань:
виробити більш глибоке розуміння соціально-економічної категорії “трудові ресурси”;
обгрунтувати методологічні засади дослідження жіночих трудових ресурсів та особливостей праці жінок у сільському господарстві;
розглянути історичні аспекти соціального становища жінок у контексті трудових відносин і місця жіночої праці в сукупній праці селян;
дослідити коло питань, що розкривають соціально-демографічні передумови відтворення сільського населення і його трудових ресурсів та визначити місце і роль жінок у цих процесах;
здійснити аналіз природного і механічного руху сільських жінок та їх внеску у формування трудових ресурсів сільського населення і аграрної сфери;
дати оцінку динаміки чисельності сільських жінок, їх вікової структури та впливу цих факторів на демовідтворювальні процеси в сільській місцевості і формування трудових ресурсів аграрної сфери;
вивчити демографічний ідеал сільської жінки щодо бажаної кількості дітей в сім'ї, його динаміку, реалізацію і внесок у формування сільської родини та виміряти вплив соціально-психологічних факторів на демографічну поведінку сільських жінок;
обгрунтувати загальнометодичні та гендерний підходи до вивчення трудових ресурсів сільського населення, визначити їх абсолютну величину, динаміку і структурні зміни;
розробити систему якісних показників трудових ресурсів сільського населення і аграрної сфери та вивчити їх структурні особливості;
виміряти зайнятість жінок у колективних сільськогосподарських підприємствах і особистому підсобному господарстві та визначити їх сумарне навантаження по виробництву сільськогосподарської продукції;
дослідити та дати оцінку умовам праці жінок у сільському господарстві;
вивчити трудову діяльність у бюджеті часу жінок аграрної сфери та визначити їх сукупне суспільно необхідне в сучасних умовах навантаження у виробничій і сімейно-побутовій сферах;
розробити концептуальні засади формування більш сприятливих умов відтворення трудових ресурсів сільського населення і зайнятості жінок у сільському господарстві;
розробити регіональні баланси трудових ресурсів сільського населення на період до 2005 року;
розробити концепцію поліпшення соціально-економічних умов праці і побуту жінок, зайнятих в аграрному секторі та конкретні пропозиції щодо її реалізації.
Об'єктом дослідження є трудові відносини жінок, зайнятих у сільському господарстві України в цілому, на рівні природно-економічних зон і областей, сільських адміністративних районів, аграрних підприємств та їх виробничих підрозділів, досліджувані в комплексі з демографічним аспектом - місцем селянки у відтворенні сільського населення і трудових ресурсів села і сільського господарства.
Предмет дослідження - жіночі трудові ресурси аграрної сфери як складова трудових ресурсів села в умовах ринкової трансформації економіки України.
Методологічною основою дослідження є фундаментальні положення економічної науки, критичне осмислення, аналіз та синтез концепцій найбільш визначних шкіл сучасної економічної науки щодо трудових ресурсів, у тому числі жіночих, відповідні праці вчених-економістів і соціологів, законодавчі акти, урядові рішення і постанови, методичні рекомендації різних рівнів управління трудовими ресурсами в аграрній сфері. Теоретичною основою - діалектичний метод пізнання взаємозумовлених процесів, що визначають роль і місце селянки у відтворенні природної основи формування трудових ресурсів села і аграрної сфери та у створенні нею споживних вартостей у сільському господарстві. Дослідження здійснене на основі узагальнення результатів вивчення проблем загальної економічної теорії і економіки аграрної праці, що зумовило залучення до аналізу теорії економічних і соціальних протиріч виробничих відносин, відносин власності, використання концептуальних підходів українських і зарубіжних вчених щодо соціально-економічних проблем жінок, системного підходу до аналізу їх соціального становища та механізмів його докорінного поліпшення.
При підготовці дисертації використовувались сучасні загальнонаукові та специфічні методи: порівняльно-економічний, економіко-статистичний (групування, аналіз рядів динаміки, індекси, співставлення показників, екстраполяція, вибірка та ін.), соціологічний аналіз, абстрактно-логічний, структурно-функціональний, експертних оцінок та ін.
Інформаційна база дослідження. Інформаційною базою дисертаційного дослідження слугували оперативна і річна звітність аграрних підприємств усіх форм власності, матеріали соціологічного обстеження понад
60,5 тис. працівників 136 типових колективних сільськогосподарських підприємств дев'яти сільських адміністративних районів різних природно-економічних зон і областей України, проведеного відділом соціальної та аграрної політики Інституту аграрної економіки УААН за програмою та безпосередньою участю здобувача, матеріали анкетного обстеження здобувачем 1516 сільських жінок десяти областей всіх природно-економічних зон України, а також законодавчі і нормативні акти, що приймались Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, матеріали Держкомстату України, Мінекономіки України, МінАПК України, Міжнародної організації праці, інших міжнародних організацій, науково-дослідних установ України.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дослідження полягає в обгрунтуванні теоретичних і методологічних основ формування економічного механізму оздоровлення демографічної ситуації, регулювання та оптимізації відтворення трудових ресурсів, у тому числі жіночих, в сільській місцевості та в аграрній сфері АПК України, правових засад та організаційного інструментарію задоволення потреб та інтересів селян і працівників сільського господарства та сукупності практичних пропозицій і рекомендацій, що сприятимуть відтворенню повноцінного життєвого середовища сільського населення, покращанню умов праці і побуту жінок-працівниць аграрної сфери та докорінному поліпшенню їх соціального становища у перехідний до ринку період. Найбільш вагомі результати проведеного дослідження, які характеризуються новизною, розкривають логіку та основну концепцію дисертації, полягають у наступному:
отримало подальший розвиток трактування економічного змісту категорії “трудові ресурси" з позиції врахування їх демографічної складової та впливу стану здоров'я і освіти жінок на кількісну і якісну структуру трудових ресурсів;
розглянуто соціально-економічні і демографічні аспекти формування і використання жіночих трудових ресурсів аграрної сфери; на основі гендерного підходу обгрунтовано методологічні засади дослідження особливостей жіночої праці в сільському господарстві;
здійснено дослідження історичних коренів сучасного соціального становища жінок у контексті трудових відносин і соціології жіночої праці;
вивчено соціально-демографічні передумови відтворення сільського населення як природної основи трудових ресурсів аграрної сфери та визначено роль і місце жінки в демовідтворювальних процесах і формуванні трудових ресурсів сільського господарства;
дано оцінку впливу динаміки чисельності сільських жінок, їх вікового складу, природного і механічного руху селянок та зайнятих в аграрній сфері на формування і якість трудових ресурсів сільського господарства;
трудовий ресурс аграрна сфера
вперше досліджено демографічний ідеал жінки-працівниці аграрного сектора, його зміни, реалізацію та вплив на формування сільської родини; у цьому контексті розглянуто вплив соціально-психологічних факторів, зокрема поведінки чоловіків у сім'ї, на демографічну поведінку сільських жінок і збереження родини;
на основі гендерного підходу до вивчення трудових ресурсів визначено чисельність, динаміку та структуру трудових ресурсів села, аграрної сфери в цілому по Україні і областях за 1970-1997 рр.;
розроблено систему якісних показників трудових ресурсів у сільській місцевості і аграрній сфері та показників використання ресурсів живої праці в суспільному виробництві;
визначено чисельність жіночих трудових ресурсів у сільській місцевості в цілому по Україні, по кожній природно-економічній зоні і області за 1970-1997 рр.;
здійснено оцінку якості жіночих трудових ресурсів аграрної сфери за параметрами соціального складу, рівня освіти, вікового та професійно-кваліфікаційного складу в цілому по Україні, по кожній природно-економічній зоні, в республіці Крим і кожній області за 1970-1997 рр.;
вперше виміряно зайнятість жінок у громадському господарстві колективних сільськогосподарських підприємств і особистому підсобному господарстві селян по виробництву сільськогосподарської продукції, тобто сумарне виробниче навантаження працівниці аграрного сектора;
на основі поглибленого дослідження трудової діяльності жінок у суспільному виробництві здійснено оцінку умов їх праці в сільському господарстві та впливу цих умов на здоров'я і дітородну діяльність, на формування і використання жіночих трудових ресурсів сільського господарства та закріплення молоді на селі і в аграрній сфері;
вперше виміряно сукупне навантаження жінок, зайнятих в аграрній сфері, щодо затрат їх праці у виробничій і сімейно-побутовій сферах, визначена структура їх добового бюджету часу;
розроблено концептуальні засади поліпшення відтворення трудових ресурсів села і аграрної сфери, у тому числі жіночих, та оптимізації зайнятості жінок у сільському господарстві;
розроблено регіональні баланси трудових ресурсів сільської місцевості в цілому по Україні, республіці Крим та по кожній області на період до 2005 року;
розроблено концепцію поліпшення соціально-економічних умов праці і побуту жінок, зайнятих в аграрному секторі, в якій обгрунтовано основні напрями поліпшення соціального становища селянки та жінок-працівниць аграрної сфери і заходи щодо докорінного покращання умов їх трудової діяльності в суспільному виробництві безпосередньо на робочих місцях, в особистому підсобному господарстві та сімейно-побутовій сфері.
Практичне значення одержаних результатів полягає в їх безпосередньому зв'язку з науково обгрунтованими розробками стратегії і тактики аграрної політики щодо демографічного оздоровлення і відродження українського села, відтворення трудових ресурсів аграрної сфери та поліпшення соціального становища жінок. Основні положення, що викладені в дисертації, доведені до рівня методичних розробок та конкретних рекомендацій, що впроваджені в практику господарювання. Ряд розробок використано при опрацюванні програм соціально-економічного розвитку України, для підготовки проектів законодавчих і нормативних актів з питань поліпшення соціального захисту селян, розробки механізмів реалізації основних напрямів соціальної політики щодо селян та забезпечення села трудовими ресурсами на період до 2005 р. Запропоновані в роботі ідеї, методологічні підходи, методичний інструментарій застосовувались для підготовки вищими виконавчими і законодавчими органами документів аналітичного, прогностичного, програмного, нормативного законодавчого характеру, спрямованих на вирішення соціально-економічних проблем села.
Науково-практичне значення проведеного дисертаційного дослідження полягає також в обгрунтуванні необхідності розширення природної основи формування трудових ресурсів жінок аграрної сфери, зменшення їх трудового навантаження у виробничій і сімейно-побутовій сферах, оптимального поєднання трудової діяльності жінок у суспільному виробництві з материнством і вихованням підростаючого покоління, докорінного поліпшення соціального становища селянок в умовах ринкової реструктуризації, здійснення практичних кроків щодо створення в державі багаторівневої системи управління процесом поліпшення відтворення трудових ресурсів села, у тому числі жіночих, розробки законодавчих актів щодо поліпшення умов праці жінок у сільському господарстві і підвищення соціального статусу селянки.
Теоретичні висновки і узагальнення, пропозиції та рекомендації щодо формування і використання трудових ресурсів жінок аграрної сфери як складової трудових ресурсів села покладені в основу або використані при підготовці понад 25 організаційно-розпорядчих і регламентних документів органів державного і господарського управління, у тому числі в 1997-1998 рр., а саме:
наукової доповіді “Соціальне становище сільської жінки в Україні”, переданої Мінагропрому України, Міністерству України у справах сім'ї та молоді, Голові аграрної партії України, 1997 р.;
пропозицій щодо поліпшення соціального становища сільської жінки в Україні, направлених Президенту України, Голові Верховної Ради України, Міністерству праці та соціальної політики України, Мінагропрому України, Міністерству України у справах сім'ї та молоді, 1998 р.;
рекомендацій нарад різних рівнів, міжнародних семінарів, міжнародних форумів ділових жінок України, круглих столів, виступів по телебаченню та ін. протягом 1969-1998 рр. з проблем демографічної ситуації в сільській місцевості, трудових ресурсів аграрної сфери, соціального розвитку села та соціального становища сільської жінки в Україні.
Сформульовані в роботі наукові положення, теоретичні висновки і пропозиції доведені до практичних рекомендацій (10 документів), основні з яких виконані в 1993-1995 рр.:
Рекомендації по соціальному розвитку села в умовах становлення ринкової економіки, 1993 р.;
Методичні підходи щодо розробки перспективних регіональних балансів трудових ресурсів села, що використані для складання таких балансів в цілому по Україні, по республіці Крим і кожній області на період 1998-2000 і 2001-2005 рр., які ввійшли в проект Національної програми розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 1996-2005 роки, 1995 р.
Наукові результати досліджень за участю автора ввійшли до складу понад десяти основних програм, у тому числі до “Проекту Національної програми розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 1996-2005 роки”, розділи: 2.3.1 “Прогноз потреби АПК і соціальної сфери села в трудових ресурсах”, 2.3.2 “Розробка регіональних балансів трудових ресурсів села”, передані керівним органам України.
На актуальні наукові розробки і впровадження їх у виробництво є висновки та відгуки адміністрації Президента України, Міністерства економіки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства агропромислового комплексу України, Міністерства України у справах сім'ї та молоді, Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київського облвиконкому, окремих районних агропромислових об'єднань і господарств, а також вищих учбових закладів аграрного профілю, що підтверджують практичне значення одержаних результатів.
Крім того, автором підготовлено і особисто передано законодавчим органам ряд пропозицій, основні з яких за 1990-1998 рр.:
16.10.90 на сесію Верховної Ради України другого скликання “Пропозиції до проекту закону “Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу в народному господарстві України”, в яких обгрунтовується необхідність прийняття закону щодо пільгових умов виходу на пенсію за віком жінок, що працюють у сільському господарстві. Пропозиції законодавчо реалізовані стосовно доярок та операторів-свинарок, а також механізаторів (стаття 13 Закону України про пенсійне забезпечення, 1992 р.);
29.01.92 в Комісію Верховної Ради України з питань розвитку АПК передана доповідна записка “Напрями поліпшення соціально-економічних умов праці і побуту жінок, зайнятих у сільському господарстві”, де обгрунтовується необхідність прийняття законодавчих актів, спрямованих на полегшення праці жінок, на створення сприятливих умов для поєднання виробничої діяльності селянок в суспільному виробництві з материнством і вихованням підростаючого покоління, а також на докорінне поліпшення побутових умов життя сільського населення.
Інші наукові розробки. Всього керівним органам, а також обласним і районним управлінням сільського господарства та аграрним підприємствам передано понад 300 наукових розробок з проблем трудових ресурсів сільського господарства, у тому числі жіночих, як важливої їх складової.
Особистий внесок здобувача. Результати наукових розробок щодо жіночих трудових ресурсів аграрної сфери як стосовно демографічних проблем села і його відродження, так і використання жіночої праці в сільському господарстві та соціального становища селянки в Україні протягом досліджуваного періоду одержані дисертантом особисто.
Достовірність та обгрунтованість положень, результатів і прикладних пропозицій дисертаційної роботи підтверджуються їх узгодженістю з теоретичними, методологічними передумовами дослідження проблем трудових ресурсів, відповідністю науковим розробкам і економічним вченням, використанням офіційної статистичної інформації і матеріалів соціологічних обстежень сільських жінок, а також багаторазовою перевіркою отриманих результатів у практиці планування і управління трудовими ресурсами сільського господарства та обговоренням у наукових установах, державних органах управління.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідались і оприлюднені на більш як 100 міжнародних, всесоюзних, республіканських і регіональних наукових і науково-практичних конференціях, симпозіумах, нарадах, семінарах, круглих столах, інших наукових зібраннях, у тому числі в 1993-1998 рр.:
науковій конференції “Демографічна ситуація в Україні”, організованій Комісією Верховної Ради України з питань здоров'я людини, відділенням економіки АН України, Міністерством охорони здоров'я України, Інститутом економіки НАНУ та ін., Київ, 1993 р.;
науково-практичній конференції “Правова система України: теорія і практика”, організованій Президією Верховної Ради України, Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького АН України, Академією правових наук України та Спілкою юристів України, Київ, 1993 р.;
науково-практичній конференції “Проблеми розвитку соціології на сучасному етапі" (теоретичні і методичні питання) та науково-практичній конференції “Молода сім'я у кризовому соціумі”, організованій Українським науково-дослідним інститутом проблем молоді та Інститутом соціології АН України, Київ, 1993 р.;
міжнародному симпозіумі економістів-аграрників “Аграрні реформи в країнах СНД, Центральній і Східній Європі при переході до ринкових відносин”, організованому Мінсільгосппродом України, УААН, Інститутом аграрної економіки та ін., Київ, 1993 р.;
науково-практичній конференції “Проблеми інформатизації агропромислового виробництва України в умовах ринкових відносин”, організованій Мінсільгосппродом України, УААН, Інститутом аграрної економіки УААН, УПТЦ “Агропромсистема”, асоціацією “Украгронауксервіс”, Київ, 1995 р.;
науково-практичній конференції “Село на нашій Україні і жінка в нім”, організованій Обласною спілкою жінок, Асоціацією жінок-фермерів та обласною профспілковою організацією працівників сільського господарства Харківської області при підтримці Програми розвитку ООН в Україні, Харків, 1996 р.;
науково-практичній конференції “Охорона материнства і дитинства в Україні. Проблеми і перспективи”, організованій КМ України, МОЗ України, у співпраці з Держкомстатом України та НАН України за сприяння з ЮНІСЕФ, ПРООН, ВООЗ та світового банку, Київ, 1998 р.;
шостій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми безпеки української нації на порозі ХХІ сторіччя”, організованій Міністерством оборони України, Міністерством освіти України, Державним Комітетом України у справах національностей та міграції, Інститутом психології АПН України та ін., Київ, 1998 р.;
ІІІ Міжнародному Конгресі жінок, Київ, 1998 р.
Публікації. Найбільш суттєві теоретичні і практичні результати досліджень, методологічні і методичні розробки, висновки і пропозиції автора відображені в 222 публікаціях обсягом понад 210 друк. арк., у тому числі в 25 книгах і монографіях, з них 2-х одноосібних (27,0 друк. арк.), 9 брошурах, з них 7 одноосібних, 5 рекомендаціях, 13 методиках і методичних рекомендаціях, з них 5 одноосібних, 2 концепціях, з них 1 одноосібна, 3 нормативах, 73 одноосібних статтях, в учбовому посібнику для студентів сільськогосподарських технікумів економічного профілю (13,8 др. арк.), учбово-методичному посібнику для студентів економічного факультету Київського Національного університету ім. Т.Г. Шевченка (4,6 друк. арк.), учбово-методичному посібнику для студентів сільськогосподарських технікумів економічного профілю (4,0 друк. арк.), в матеріалах семінарів і нарад, тезах конференцій, інших публікаціях.
Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані в наукових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел з 276 найменувань і включає 84 таблиці, 4 рисунки, 51 додаток. Повний обсяг дисертації становить 497 сторінок машинописного тексту, з них таблиці займають 84 сторінки, рисунки - 4, список використаних джерел - 21, додатки - 75, відомості про впровадження основних положень дисертації - 31 сторінку.
Складові частини роботи
Вступ
Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ.
1.1 Сутність, характер та зміст проблеми трудових ресурсів сільського населення;
1.2 Методичні засади дослідження жіночих трудових ресурсів та особливостей жіночої праці в сільському господарстві;
1.3 Історичні корені соціального становища жінок у контексті трудових відносин;
Висновки до розділу 1.
Розділ 2. ДЕМОГРАФІЧНА ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЖІНОЧИХ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ.
2.1 Соціально-демографічні передумови відтворення сільського населення і трудових ресурсів аграрної сфери;
2.2 Природний і механічний рух сільських жінок та їх внесок у формування трудових ресурсів сільського господарства;
2.3 Динаміка чисельності та вікового складу сільських жінок, їх вплив на загальний і спеціальний коефіцієнти народжуваності;
2.4 Демографічний ідеал сільської жінки, його реалізація та внесок у формування сільської сім'ї;
2.5 Вплив соціально-психологічних факторів на демографічну поведінку сільських жінок;
Висновки до розділу 2.
Розділ 3. ЖІНОЧІ ТРУДОВІ РЕСУРСИ В СИСТЕМІ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ СЕЛА І АГРАРНОЇ СФЕРИ.
3.1 Трудові ресурси сільського населення: методика їх визначення, величина, динаміка та структурні зміни;
3.2 Якість трудових ресурсів сільського населення і аграрної сфери;
3.3 Структурні особливості трудових ресурсів села і сільського господарства; Висновки до розділу 3.
Розділ 4. ВИКОРИСТАННЯ ЖІНОЧИХ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ В АГРАРНІЙ СФЕРІ.
4.1 Трудова діяльність жінок у колективних сільськогосподарських підприємствах;
4.2 Умови праці жінок у сільському господарстві;
4.3 Використання праці жінок в особистому підсобному господарстві;
4.4 Трудова діяльність у бюджеті часу селянки;
Висновки до розділу 4.
Розділ 5. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЕЛА ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ ТА ПОЛІПШЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО СТАНОВИЩА ЖІНОК АГРАРНОЇ СФЕРИ.
5.1 Регіональні баланси трудових ресурсів у сільській місцевості: методика розробки та прогноз на період до 2005 року;
5.2 Концепція поліпшення соціально-економічних умов праці і побуту жінок, зайнятих в аграрній сфері;
5.3 Реалії та гіпотези поліпшення соціального становища селянок та умов праці жінок аграрної сфери;
Висновки до розділу 5.
ВИСНОВКИ.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.
ДОДАТКИ.
ВІДОМОСТІ ПРО ВПРОВАДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ПОЛОЖЕНЬ ДИСЕРТАЦІЇ.
Основний зміст дисертації
У першому розділі розглянуто сутність, характер та зміст категорії “трудові ресурси”, методологічні засади дослідження жіночих трудових ресурсів і особливостей жіночої праці та історичні аспекти соціального становища жінок у контексті їх трудових відносин по створенню споживних вартостей, засобів до життя. Трудові ресурси розглядаються у двох аспектах: соціально-економічному і обліково-статистичному. Як соціально-економічна категорія, трудові ресурси, в широкому розумінні, - це частина населення, що здатна до самовідтворення і створення засобів до життя. У вузькому розумінні - частина населення, що здатна створювати в процесі виробництва тільки споживні вартості, засоби до життя. Носіями цієї дієздатної сили є окремі живі індивіди або їх сукупність з необхідними фізичними і духовними здібностями, з відповідною загальноосвітньою і професійною підготовкою, знаннями, навичками і здатністю до трудової діяльності.
Залежно від поставленого завдання трудові ресурси можуть розглядатися в демографічному, територіально-адміністративному (регіональному), галузевому та інших аспектах. Згідно з методологічними підходами до визначення цього поняття як категорії економічної науки, в дисертації трудові ресурси розглядаються стосовно сільського населення (села) та аграрної сфери в широкому і вузькому розумінні. В широкому (демо-економічному) розумінні це поняття означає частину сільського населення (працівників аграрної сфери), здатну до самовідтворення і створення споживних вартостей, засобів до життя. У вузькому розумінні - це частина сільського населення (працівників аграрної сфери), здатна до створення в процесі виробництва споживних вартостей, засобів до життя. Аналогічно розглядаються сутність, характер та зміст жіночих трудових ресурсів аграрної сфери. Як соціально-економічна категорія “жіночі трудові ресурси аграрної сфери”, в широкому розумінні, - це частина наявних працівниць аграрної сфери, здатна до відтворення сільського населення і трудових ресурсів аграрної сфери та створення споживних вартостей, засобів до життя. У вузькому розумінні - це частина наявних працівниць аграрної сфери, здатна тільки до створення споживних вартостей, засобів до життя у вигляді сільськогосподарської продукції та надання послуг. Як обліково-статистична категорія, трудові ресурси села, в широкому розумінні, - це сукупність сільського населення працездатного віку, що може реалізувати свою здатність до праці в усіх сферах життя, включаючи демовідтворювальні процеси. Його величина залежить від чисельності сільського населення, його статево-вікового складу та рівня зайнятості і смертності. Трудові ресурси аграрної сфери, у тому числі жінок - це наявна сукупність працівників, здатних до самовідтворення і створення споживних вартостей. У вузькому розумінні, трудові ресурси села (аграрної сфери), у тому числі жінок (як обліково-статистична категорія), - це сукупність селян (наявних працівників аграрної сфери), здатних у процесі виробництва створювати споживні вартості, засоби до життя.
Кількісні параметри трудових ресурсів села визначаються наявною чисельністю працівників усіх підприємств і організацій, що розташовані в сільській місцевості, а також кількістю селян, які з певних причин не зайняті у процесі виробництва, але володіють здатністю до праці і при бажанні та створенні відповідних умов можуть реалізувати цю здатність для створення матеріальних, духовних цінностей або надання суспільно корисних послуг. Отже, в даному випадку трудові ресурси включають в себе працівників колективних аграрних підприємств, особистих (селянських) господарств, фермерів, працівників промислових підприємств, транспорту, капітального будівництва та інших сільських підприємств сфери матеріального виробництва, працівників соціальної інфраструктури села (загальноосвітніх шкіл, СПТУ, середніх спеціальних учбових закладів, медичних, культурних, спортивних установ та ін.), а також тимчасово непрацюючих у працездатному віці.
Основними якісними характеристиками трудових ресурсів виступають: стан здоров'я носіїв робочої сили, їх соціальний і статево-віковий склад, загальноосвітний та професійно-кваліфікаційний рівень, територіальна і соціальна мобільність та інші.
Соціально-економічна категорія “робоча сила” - це здатність окремої особи, групи людей, колективу чи суспільства в цілому створювати споживні вартості, засоби до життя у вигляді матеріальних і духовних благ, а також відтворювати людське суспільство. Її також доцільно розглядати в широкому і вузькому розумінні. У першому випадку йдеться про здатність сукупності людей в процесі виробництва створювати споживні вартості, а також відтворювати самих себе. У другому - про можливість людей створювати засоби до життя у вигляді матеріальних і духовних благ.
Трудові ресурси і робоча сила, на думку здобувача, - це основні елементи такої соціально-економічної категорії як “трудовий потенціал”. Тому в прикладних дослідженнях можливе розуміння “трудового потенціалу” відносно конкретного об'єкта вивчення: регіону, галузі народного господарства і т.д., оскільки він виступає важливою складовою економічного потенціалу цього об'єкта. З огляду на це можуть використовуватись такі поняття “як трудовий потенціал села”, “трудовий потенціал аграрної сфери”, “трудовий потенціал жінок" та ін. Трудовий потенціал села можна розглядати як створювальну силу сільського населення в усіх сферах його життєдіяльності, тобто він ідентичний поняттю “трудовий потенціал сільського населення”; “трудовий потенціал аграрної сфери" - як створювальну силу наявних працівників сільського господарства; “трудовий потенціал жінок аграрної сфери" - як створювальну силу наявних працівниць аграрної сфери.
Кожну з цих категорій необхідно розглядати в широкому і вузькому розумінні їх сутності. В широкому розумінні - як створювальну силу для самовідтворення і створення споживних вартостей, у вузькому - як створювальну силу виробляти лише споживні вартості, тобто без урахування демографічного аспекта. Залежно від того, в якому розумінні (широкому чи вузькому) розглядаються його складові, він може мати неоднакові кількісні і якісні параметри.
Трудовий потенціал виступає складовою життєвого потенціалу населення, тому вимірюється людино-роками. Однак у практиці планування, обліку і статистики, в прикладних дослідженнях, на думку здобувача, може вимірюватись натуральним вимірником. Найближчою за своєю сутністю натуральною одиницею виміру трудового потенціалу в традиційній демографії, в практиці статистики і обліку, а також в економічному аналізі соціально-економічних явищ і процесів, пов'язаних із трудовими відносинами, може бути чисельність певних груп людей, що виступають носіями створювальної сили. Це найпростіший його вимірник безвідносно до тривалості життя і фонду робочого часу.
Методичні засади дослідження проблем жіночих трудових ресурсів та особливостей жіночої праці в сільському господарстві грунтуються на розумінні сутності, характеру та змісту трудових ресурсів як соціально-економічного феномену, в широкому їх розумінні; на діалектиці його існування, функціонування і розвитку з урахуванням “жіночих проблем”; на діалектичному методі пізнання взаємозумовлених процесів, що визначають роль і місце сільських жінок у відтворенні природної основи трудових ресурсів села і аграрної сфери та у створенні ними споживних вартостей, засобів до життя в сільському господарстві; на системному підході до аналізу соціального становища селянок та розробленні механізмів його поліпшення. Ці методичні засади випливають з того, що: розуміння людини, зокрема жінки як суб'єкта суспільної життєдіяльності, диктує необхідність вивчення економічних аспектів у комплексі з демографічними, соціологічними, психологічними, медичними, педагогічними та іншими аспектами формування, розподілу і використання трудових ресурсів жінок аграрної сфери у суспільному виробництві; трудові ресурси жінок аграрної сфери виступають складовою трудових ресурсів сільського господарства; в основі аналізу жіночих трудових ресурсів лежить дослідження виробничих відносин у конкретних умовах місця і часу (1970-1997 рр.); трудові відносини жінок досліджуються у взаємозв'язку з демографічним аспектом, з урахуванням особливостей використання праці жінок у сільському господарстві в контексті соціального становища селянки.
При розгляді методологічних засад дослідження жіночих трудових ресурсів та особливостей жіночої праці в сільському господарстві наголошується на необхідності розрізняти такі поняття як “жіноча праця" і “праця жінок”. Поняття “жіноча праця" вживається, коли йдеться про трудову діяльність жінок з урахуванням специфіки їх робочої сили, зумовленої фізичними і психофізіологічними особливостями жіночого організму. Категорія “праця жінок" характеризує працю, що фактично виконують жінки.
В роботі показані історичні корені дискримінації жінок у виробничій і сімейно-побутовій сферах, жіночого руху та створення міжнародних жіночих організацій щодо захисту прав жінок, материнства і дитинства. Дана оцінка діяльності жіночих організацій в Україні.
Другий розділ присвячений дослідженню демографічних аспектів формування жіночих трудових ресурсів у сільській місцевості і аграрній сфері. Кількість сільського населення за 1913-1997 рр. у сучасних територіальних межах зменшилася на 12 млн. чоловік, або майже у 2 рази і становила в 1997 р.16,4 млн. В 1960-1980 рр. основним фактором зменшення був інтенсивний міграційний відплив сільської молоді в міста. Особливо інтенсивно мігрували жінки молодих вікових груп, що підірвало демографічну основу відтворення сільського населення в наступні періоди. Водночас посилювалось старіння та зростала смертність селян, в результаті чого починаючи з 1979 р. сільську місцевість охопила депопуляція, що зумовила прямі втрати сільського населення протягом 1979-1997 рр. у кількості 1050 тис. чоловік.
В 1980-1997 рр. у результаті наростання темпів депопуляції вона стала основним фактором зменшення чисельності сільського населення та погіршення його якості. За 1970-1997 рр. частка осіб допрацездатного віку зменшилася на 8,4 процентного пункту і становила в 1997 р. лише 21,9%, пенсіонером став кожний третій селянин, а коефіцієнт старіння “зверху" збільшився до 0,287, що свідчить про посилення передумов процесу вимирання сільського населення. Водночас скорочується середня тривалість життя при народженні. За 1970-1997 рр. вона зменшилася: у чоловіків на 4,8 року, у жінок - на 1,4 року. Найнижчий рівень її був у 1995 р.: у чоловіків 61,0, у жінок 72,6 року.
Розрахунки показали, що протягом 1970-1997 рр. при зростанні загального демографічного навантаження на 14,2%, з боку дітей воно зменшилось на 10 процентних пунктів, а з боку людей похилого віку зросло в 1,7 раза. Зменшення чисельності сільського населення супроводжувалось інтенсивним скороченням кількості жінок, особливо працездатного віку. Якщо за 1970-1997 рр. загальна кількість селянок зменшилася на 2660,0 тис. чол. або на 23,1%, то жінок працездатного віку - відповідно на 1666,7 тис. і 31,0%. Одночасно знижується якість жіночого населення. Найбільше жінок у віковій групі 50 років і старше (63,2%), а в поколінні батьків осіб жіночої статі лише 49,2%. Ще менше їх у найактивнішій дітородній частині селянства (20-29 років) - 48,0%. Кількість народжень у сільській місцевості України в 1997 р. порівняно з 1970 р. зменшилась на 116,7 тис. чол., або в 1,5 раза, а кількість померлих зросла на 139,4 тис., або в 1,8 раза. Дослідження показало, що основним чинником такої ситуації виступає інтенсивний міграційний відплив із села жінок молодого дітородного віку, особливо у 60-80 роки. Це підірвало демовідтворювальний потенціал вікової структури сільського населення, спричинило активізацію соціально негативних процесів та затухання соціально позитивних явищ, що зумовило кризову демографічну ситуацію в сільській місцевості. Зниження загального коефіцієнта народжуваності сільського населення протягом 1970-1995 рр. Зумовлене, головним чином, скороченням в результаті міграції частки жінок дітородного віку. Залишаючись важливим фактором зниження народжуваності сільського населення міграційний відплив жінок 14-49 років у 1996-1997 рр. відбувався на тлі зниження дітородної активності жінок цього віку. Зменшення загального показника народжуваності селян у 1996-1997 рр. Зумовлено, в основному, цим чинником. Зниження дітородної активності жінок стало результатом падіння життєвого рівня селян та деформування у зв'язку з цим демографічного ідеалу сільської жінки в напрямі зменшення бажаної кількості дітей в сім'ї та зниження фактичного рівня його реалізації.
Результати анкетного обстеження 1516 селянок різних соціальних і вікових груп показали, що дітородна поведінка практично всіх (96,7%) селянок спрямована на сім'ю з дітьми. Однак майже дві третини жінок (59,7%) планували мати не більше двох дітей, лише кожна четверта (25,6%) - трьох, а на чотирьох і більше дітей розраховувала тільки кожна десята селянка. Дітородна установка найбільшої частини сільських жінок (54,8%) була спрямована на двох дітей. Лише незначна частина жінок (4,9%) планувала мати одну дитину. Фактично основна їх частина (67,9 %) мали 2-3 дітну сім'ю, в той час, як частка жінок з установкою на таку кількість дітей становила 80,4%. Таким чином, 12,5% селянок, що планували мати 2-3 дітну сім'ю, не реалізували своїх намірів. При цьому трансформація цих намірів у всіх жінок реалізувалась у напрямі зменшення кількості дітей. Так, потенційні наміри жінок на народження трьох дітей були реалізовані на 79,4%, питома вага селянок з п'ятьма і більше дітьми виявилась в 3,8 раза меншою, ніж було жінок з такою установкою. В той же час жінок з однією дитиною було в 3,6 раза більше порівняно з часткою жінок з намірами мати одну дитину. Майже у три рази більшою була частка бездітних жінок (9,4%).
Вперше був виміряний вплив соціально-психологічних факторів на демографічну поведінку сільських жінок.
Виявлений прямий взаємозв'язок між поведінкою чоловіка в сім'ї і збереженням сільської родини та кількістю дітей у сім'ї. Він притаманний для всіх соціальних і вікових груп селянок, але найвиразніше проявляється серед молоді та спеціалістів сільського господарства, працівників освіти, культури і охорони здоров'я.
У третьому розділі розглядаються жіночі трудові ресурси як складова трудових ресурсів сільського населення і аграрної сфери. Викладена методика їх визначення, охарактеризована їх кількість, територіально-географічне розміщення, динаміка, якість та структурні зрушення протягом 1970-1997 рр. (табл.1).
Таблиця 1. Жіночі трудові ресурси в сільській місцевості України в 1970-1997 рр.
Природно-еконо- |
Тис. чол. |
1997 р. в % до |
||||||
мічні зони |
1970 |
1980 |
1990 |
1997 |
1970 |
1980 |
1990 |
|
Степ |
1308,2 |
1239,4 |
1113,4 |
1001,7 |
76,6 |
80,8 |
90,0 |
|
Лісостеп |
2050,4 |
1717,6 |
1325,8 |
1078,4 |
52,6 |
62,8 |
81,3 |
|
Полісся |
1041,2 |
923,6 |
700,9 |
522,7 |
50,2 |
56,6 |
74,6 |
|
Карпати |
372,9 |
377,2 |
351,9 |
332,6 |
89,2 |
88,2 |
94,5 |
|
Україна |
4772,7 |
4257,8 |
3492,0 |
2935,4 |
61,5 |
68,9 |
84,1 |
Кількість жіночих трудових ресурсів у сільській місцевості за цей період зменшилася на 1837,3 тис. чол., або на 38,5%. Їх питома вага в трудових ресурсах села скоротилася з 54,7% в 1970 р. до 45,1% в 1997 р. Основними чинниками, що зумовили її скорочення, виступають такі негативні явища як старіння сільського населення та інтенсивний міграційний відплив сільської молоді. Вони набули постійно діючого характеру. Крім цього, у 90-х роках на прискорення темпів скорочення трудових ресурсів вплинула аварія на Чорнобильській АЕС. Її прямим результатом стало зменшення чисельності трудових ресурсів у 1986-1997 рр. на 182,0 тис. чол. Особливо її негативний вплив відчула Чернігівщина. Трудові ресурси тут у 1997 р. порівняно з 1970 р. зменшилися в 3,9 раза і стали найменшими серед усіх областей України.
Подобные документы
Трудові ресурси як соціально-економічна категорія. Система управління трудовими ресурсами. Механізм регулювання ефективного використання трудових ресурсів в регіонах. Механізм мотивації до праці. Заробітна плата в системі управління ефективності праці.
контрольная работа [44,6 K], добавлен 12.04.2010Сутність і основні напрямки формування трудових ресурсів підприємства в сучасних умовах, зміст і методи їх оцінювання. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів підприємства на прикладі ТОВ "Корпорація "Ровекс", оцінка мотивації персоналу.
дипломная работа [773,0 K], добавлен 23.05.2013Комплексне дослідження процесів формування і функціонування системи соціально-трудових стосунків в сучасних економічних умовах. Оцінка і аналіз теоретичних, методичних і прикладних принципів формування, розвитку і регулювання соціально-трудових відносин.
реферат [71,3 K], добавлен 09.10.2011Сутність трудових ресурсів, принципи їх формування в сучасних умовах господарювання. Оцінки ефективності використання персоналу підприємства ВП "Шахтоуправління ім. 17-го партз’їзду". Фактори формування резервів підвищення продуктивності праці.
курсовая работа [477,6 K], добавлен 09.10.2011Визначення понять: "ефективність", "виробничі ресурси", "трудові ресурси". Описання процесу формування і використання виробничих та трудових ресурсів. Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню заходів по підвищенню продуктивності праці.
курсовая работа [543,7 K], добавлен 18.09.2014Стан використання виробничих і трудових ресурсів підприємства. Підвищення ефективності використання трудових та виробничих ресурсів, їх вплив на результат господарської діяльності. Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню використання ОВФ.
курсовая работа [93,5 K], добавлен 16.11.2008Сезонність використання трудових ресурсів, шляхи її подолання. Динаміка забезпеченості, складу і структури трудових ресурсів в СВК "Нива". Фактори подальшого підвищення продуктивності праці в сільському господарстві. Удосконалення організації виробництва.
курсовая работа [108,3 K], добавлен 19.11.2011Економічна необхідність ефективного використання трудових ресурсів торговельних підприємств. Класифікація трудових ресурсів, оцінка ефективності їх використання. Організаційно-економічна характеристика діяльності ПП "Гал–Ф", аналіз продуктивності праці.
дипломная работа [262,2 K], добавлен 22.04.2010Сутність і зміст поняття "трудові ресурси" Суб’єкти і об’єкти формування працездатного населення. Показники економічно активного населення країн світу. Аналіз статево-вікової структури трудових ресурсів Західної України. Проблеми українського ринку праці.
реферат [35,6 K], добавлен 16.11.2009Сутність понять з проблематики трудових ресурсів. Особливості методики дослідження трудових ресурсів в історичному плані. Умови та фактори впливу на формування та розміщення населення Хмельниччини, як передумови розвитку трудових ресурсів України.
дипломная работа [82,1 K], добавлен 09.09.2012