Методологічні основи оцінки економічних результатів промислового виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Спеціальність 08.07.01 - Економіка промисловості

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

НУСІНОВ ВОЛОДИМИР ЯКОВИЧ

Київ -1998

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний критичний стан. в якому перебувають промислові підприємства України, вимагає прийняття економічних заходів для підтримання промислового потенціалу держави як на макро-, так і па мікроекономічному рівнях. На макроекономічному рівні розробляються спеціальні програми по стабілізації економіки, що порушують такі важливі питання, як удосконалення механізму оподаткування, поліпшення привабливості інвестицій в Україну, створення умов для впровадження нових технологій і прискорення науково-технічною прогресу, розвитку вітчизняного виробника та інші. Однак, впровадження більшості програм не забезпечило бажаного результату, внаслідок чого стан усього господарства країни, і її промисловості зокрема, продовжує залишатися кризовим. Переважна більшість промислових підприємств України знаходиться на грані банкрутства, а їх фінансовий стан може бути охарактеризований як кризовий. Через дефіцит коштів підприємства не можуть нормально функціонувати, роками не сплачують одне одному борги. Загальна сума взаємної заборгованості на початок 1997 року склала 20051 млн. гривень. Критерієм життєздатності підприємств є виплати до бюджету і по заробітній платі. Відставання з виплатою останньої, наприклад по регіону Кривбасу, коливається від шести місяців до року. Внаслідок цього у ряді промислових регіонів України різко загострилась не тільки фінансова, але й соціально-економічна ситуація. Для того щоб вижити, необхідно приймати стабілізаційні управлінські рішення, в тому числі оперативні - для усунення поточної неплатоспроможності, і стратегічні - для виведення підприємства з кризи. ІЗ залежності від доцільності та ефективності прийнятих стабілізаційних рішень підприємство може вийти з кризового стану або, навпаки, посилити його. У зв'язку з цим в економічній ситуації, що склалася, вкрай важливо вміти прогнозувати зміни результатів виробництва внаслідок прийняття стабілізаційних управлінських рішень, а також вибирати з них найкращі.

Як свідчить практика, в теперішній час немає достатньо економічно обґрунтованих методик, що дали б можливість оцінювати економічні результати діяльності промислових підприємств в умовах загального дефіциту у них обігових коштів. Наявні роботи дозволяють виконати об'єктивну економічну оцінку діяльності промислових підприємств та їх об'єднань, що функціонували в умовах стабільної економіки, і здійснювати вибір стабілізаційних заходів лише для окремих підприємств, які знаходяться у кризовій ситуації, за умови, що інші функціонують нормально. Необхідний ефективний механізм оцінки економічних результатів діяльності промислових підприємств з урахуванням особливостей сучасного етапу розвитку виробництва і, в першу чергу, загальної неплатоспроможності підприємств, з надійною системою його методологічного і методичного забезпечення.

Викладене виніс зумовило спрямованість даного наукового дослідження з проблеми оцінки економічних результатів промислового виробництва.

Методологічні, методичні та прикладні проблеми оцінки економічних результатів діяльності підприємств і пов'язані і цим питання завжди були предметом наукових досліджень. В їх розробку значний внесок зробили вітчизняні та закордонні вчені-економісти: В.П. Александрова, О.М. Алимов, С.С. Аптекар, В.П. Бабич, Ю.М. Бажал, 1.0. Бланк, П.П. Борщевський, Є.Ф. Брігхем, Дж.К. Ван Хорн, С.Г. Галуза, В.М. Геєць, М.С. Герасимчук, Дж. І'ітман Лоренс, Н.ГІ. 1 ончарова, Л.М. Гатовський, С.1. Дорогунцов, О.А. Кириченко, А.П. Ковальов, С.В. Козаченко, Ю.П. Лебединський, 1.1. Лукінов, Є. Нікбахт, С.Ф. Покропивнии, О.А. Устенко. А.М. Федорищева, Д.М. Черваньов та інші.

Водночас, у період трансформації економічних відносин, яка відбувається сьогодні в Україні, виникли нові, раніше не досліджувані проблеми, пов'язані зі значним зростанням ролі фінансових результатів виробництва, які визначають сьогодні його ефективність. Практично всі економічні результати промислового виробництва оцінюються фінансовими показниками. Так, в обсяг реалізованої продукції входить велика частка дебіторської заборгованості. Тому виникла необхідність розглянути вплив останньої на виручку за реалізовану продукцію. Ступінь цього впливу визначається сумою кредиторської заборгованості, яка може бути погашена за рахунок дебіторської. Зазначене зумовило доцільність дослідження двох економічних показників: реально отриманого підприємством прибутку й величини зміни співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей за період, що аналізується, які в сумі визначають комплексний госпрозрахунковий економічний результат промислового господарювання підприємства.

Удосконалення ринкових відносин промислового підприємства з державою та підприємствами-партнерами потребує як визначення реально отриманих підприємством доходів, так і оцінки співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей. При розрахунку першої о показника належить визначитися з витратами, на суму яких необхідно зменшувати виручку від реалізації продукції, тобто знайти своєрідний аналог показника собівартості продукції. Що стосується другого показника, то для його оцінки треба розробити методику визначення суми кредиторської заборгованості, яка погашається за рахунок дебіторського боргу, наявного у підприємства. Економічна практика господарювання досі ще не має достатньо науково обґрунтованої методики розрахунку зазначених показників. Між тим, саме поліпшення економічних результатів, і в першу чергу зменшення зобов'язань, є кінцевою метою антикризових заходів, що вживаються.

Відсутність концептуально цілісної і обґрунтованої економічної політики підприємств, спрямованої на виведення їх з кризи, викликає необхідність дослідження та зумовлює актуальність наукових розробок, пов'язаних з методологічним і методичним забезпеченням оцінки економічних результатів діяльності промисловою підприємства та прийняттям на їх основі антикризових управлінських рішень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дослідження, проведені дисертантом, мають безпосередній зв'язок з програмою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України. Так, досліджувані дисертантом питання визначаються темою робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України “Прогноз розвитку розміщення продуктивних сил України до 2010 року”. Результати дослідження були використані в розділі “Аналіз і оцінка сучасного стану розвитку промисловості”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є комплесне дослідження умов і закономірностей економічного зростання промислового виробництва, пошук об'єктивних можливостей підвищення раціональності використання фінансових ресурсів, подальший розвиток методів прогнозування та аналізу економічних результатів виробництва. Відповідно до поставленої мети, комплекс проблем, що досліджуються, обмежено вирішенням наступних задач:

* розкрити економічний зміст показників ефективності функціонування промислового виробництва, показати можливість їх підвищення на сучасному етапі трансформації економіки України;

* дослідити тенденції формування рівня ефективності в промисловому виробництві, взаємозв'язок з економічними показниками, що характеризують діяльність підприємств;

* розглянути показники економічних результатів функціонування промислових підприємств, встановити кількісну та якісну оцінки впливу на них умов господарювання, визначити головні напрямки економії споживання виробничо-фінансових ресурсів;

* розробити науково-методичні принципи та концепцію диференційованого визначення фінансових ресурсів в умовах перехідного періоду господарювання;

* розглянути теоретичні положення про економічний зміст і значення окремих показників, що дають можливість оцінювати: ефективність здійснення інвестицій та використання позичкових коштів; співвідношення дебіторської заборгованості і зобов'язань підприємств; економічну доцільність продовження і, відповідно, припинення виробництва продукції;

* сконструювати показники ефективності промислового виробництва в умовах переходу до нових форм власності;

* розробити методики:

- визначення економічно обґрунтованих диференційованих нормативів зобов'язань для окремих підприємств з урахуванням існуючого співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей. діагностики наявності у них кризового стану;

- оцінки економічних результатів і ефективності діяльності промислових підприємств;

- удосконалення прогнозування та аналізу щодо реалізації продукції, прибутку, фінансових джерел, формування інвестицій у виробництво, яка дозволяє оцінювати економічну ефективність вкладень;

* узагальнити результати застосування розроблених методик під час економічної оцінки функціонування промислових підприємств, визначити резерви підвищення їх ефективності,

При висвітленні окремих питань і для вирішення окреслених задач в дисертації використано вітчизняну та зарубіжну економічну літературу з проблем, що розглядаються, творчо застосовано низку спеціальних методів дослідження техніко-економічний аналіз, розрахунково-аналітичний, пряме рахування, економіко-математичне моделювання.

Для підтвердження закономірностей та тенденцій, що сформувалися в промисловості, остання розглядається як частина національної економіки.

Дисертація є завершальним етапом дослідницької роботи, проведеної дисертантом протягом 11 років, результати якої викладено в 37 наукових роботах. Результати окремих досліджень опубліковано у вигляді монографій, методик, брошури. статей.

Предметом дослідження с методологічні та прикладні проблеми економічної оцінки результатів функціонування промислових підприємств та вибору на їх основі стабілізаційних антикризових управлінських рішень у взаємозв'язку з теорією та практикою ринкової трансформації системи господарювання в Україні.

Об'єктом дослідження у роботі виступає комплекс гірничорудної промисловості та підприємств, що її обслуговують, до складу якого входять гірничо-збагачувальні комбінати, підприємства з підземним способом видобутку руди та рудо-ремонтні заводи.

Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення сучасних економічних теорій з питань оцінки економічних результатів виробництва, вибору на їх основі стабілізаційних управлінських рішень, аналізу та оцінки інвестицій і фінансового стану, визначенню економічної ефективності діяльності промислових підприємств.

Основними методами дослідження були методи: системного підходу, економіко-математичний, імовірносно-статистичний, експертних оцінок, імітаційного моделювання.

Згідно з методологією та методикою досліджень, які економічно обґрунтовані, в дисертації запропоновано системну оцінку економічних результатів промислового виробництва та прийняття в різних ланках промисловості стабілізаційних управлінських рішень, визначення негативних і позитивних наслідків їх реалізації як у період, що аналізується, так і на перспективу.

Інформаційну основу дисертаційної роботи склали законодавчі та нормативні документи, правила, які регламентують порядок функціонування державних підприємств та господарських товариств, їхні взаємовідносини з іншими підприємствами в Україні і за кордоном, права власності та оподаткування, а також дані державної статистики що характеризують рівень фінансового стану й ефективності гірничодобувного виробництва, баланси і звіти, які публікувалися у відкритій пресі.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні основних напрямків і шляхів вирішення проблем економічної оцінки результатів промислового виробництва в умовах трансформації національної економіки.

Виявлено особливості економічної політики промислових підприємств та їх об'єднань. Висунуто концепцію про врахування при визначенні економічної політики промислових підприємств

Наслідків, викликаних наявністю дефіциту обігових коштів. Вони повинні враховуватися при прийнятті керівництвом підприємства управлінських рішень і проведенні розрахунків, пов'язаних з оцінкою економічного результату та ефективності виробництва.

Обґрунтовано необхідність застосування нормативів суми зобов'язань і кредиторської заборгованості підприємств при аналізі фінансового стану та проведенні оцінки економічних результатів їх господарювання, розроблено методологічне і методичне забезпечення визначення окремих показників.

Теоретичне обґрунтовано методи оцінки економічних результатів діяльності промислових підприємств в умовах кризи неплатежів.

Запропоновано економіко-математичну модель, яка дозволяє здійснювати оцінку економічних результатів діяльності промислових підприємств у залежності від зміни співвідношення їх дебіторської і кредиторської заборгованостей.

Запропоновано й економічно обґрунтовано принципово нові показники: запас дебіторської заборгованості та надлишок кредиторської заборгованості, які характеризують відхилення фактичних значень дебіторського боргу і зобов'язань від їх нормативів, на їх основі розроблено цілісну систему показників, що дають змогу здійснювати оцінку економічних результатів діяльності промислових підприємств з урахуванням фактору їх неплатоспроможності.

Сформульовано та обґрунтовано показник економічної доцільності припинення виробництва. Запропоновано відповідний алгоритм, заснований на порівнянні економічних результатів виробництва за умови його продовження і, відповідно, припинення. Розроблено методику діагностику наявності кризового стану промислових підприємств

В умовах неплатоспроможності, яка, що є принципово новим, включає в себе визначення нормативу співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей.

Вперше обґрунтовано положення про диференціацію рішень щодо здійснення інвестицій у виробництво, в залежності від того, автономні чи неавтономні ці інвестиції. Сформульовано вимогу щодо автономні інвестицій, яка вважається такою у випадку виконанню двох умов. Перша з них полягає в тому, що вкладення не викликає додаткових видатків, пов'язаних з утворенням внаслідок цього дефіциту коштів. Відповідно у підприємства не збільшується і наявна заборгованість. Згідно з другою умовою, одержаний інвестором в результаті вкладень грошовий потік автоматично не забезпечує додаткового доходу, пов'язаного з відвертанням позик, кредиторської заборгованості і, відповідно, виплати додаткових відсотків та певні по них.

Розроблено методику оцінки ефективності неавтономних інвестицій. Визначено основні положення та принципи оцінки, згідно з якими їх ефективність кількісно характеризується зміною економічних ефектів господарської діяльності підприємства-інвестора відповідно до і після здійснення інвестицій. Ефективність останніх, що є принципово новим, визначається шляхом моделювання всіх негативних і позитивних наслідків для підприємства від здійснення інвестиції, що оцінюється.

Розроблено імітаційну модель руху грошових потоків підприємств. В її основу вперше покладено імітацію оперативних стабілізаційних заходів і визначення майбутніх наслідків їх реалізації. Запропоновано показники оцінки та вибору оперативних заходів, що вживаються - мінімум додаткових витрат у майбутні періоди часу через проведення стабілізації в проміжок часу, що аналізується.

Запропоновано узагальнений алгоритм визначення економічної ефективності антикризових рішень, який дає можливість забезпечити можливість забезпечити проведення їх комплексної оцінки в умовах кризи неплатежів.

Основна відзнака отриманих наукових результатів, запропонованих методологічних і методичних підходів полягає в системному врахуванні головної особливості функціонування промислових підприємств в теперішній час - наявності дефіциту обігових коштів у більшості з них. Теоретично обґрунтованою та кількісно визначено вплив цього чинника на оцінку економічних результатів і рівень ефективності виробництва.

Розроблено принципово нові нормативи для проведення такої оцінки. Вони являють собою нормативні значення фінансових показників діяльності підприємства. Запропоновано показники співвідношення фактичних і нормативних значень зобов'язань.

На базі імітаційного моделювання руху грошових потоків промислових підприємств розроблено цілісну систему показників ефективності антикризових управлінських рішень, які дозволяють врахувати в теперішній і майбутній періоди часу зміни економічних результатів та ефективності виробництва, викликані прийняттям рішень, що оцінюються.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розвитку адекватних умов трансформації до ринкової економіки методів аналізу й оцінки економічних результатів діяльності промислових підприємств. отримані результати в сукупності вирішують проблеми досягнення коректної оцінки антикризових рішень, що приймаються керівництвом промислових підприємств, а також оцінки фінансового стану та ефективності їх господарювання в сучасних умовах. Така оцінка забезпечує можливість здійснення короткострокового та довгострокового прогнозів розвитку підприємств і рівня показників, що характеризують їх економічну політику, прийняття кардинальних рішень щодо продовження або припинення виробництва, його реорганізації та реструктуризації.

Викладені в дисертаційній роботі результати досліджень, методичні розробки і рекомендації призначені для практичного використання Міністерством промислової політики України і керівниками промислових підприємств при визначенні і здійсненні ними економічної політики.

Впровадження результатів дисертаційної роботи знайшло своє відображення в розроблених автором методиках: “Методичні оцінки економічної ефективності промислового виробництва”, “Методика діагностика кризового стану промислових підприємств їх об'єднань”, “Методика оцінки інвестицій на базі імітаційного моделювання руху грошових потоків виробництва”. Названі методика застосовуються Міністерством промислової політики України при оцінці економічної ефективності та інвестиційної привабливості промисловості, зокрема її гірничої галузі; Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України для визначення економічних результатів і фінансового стану емітентів - промислових підприємств. Ці методики узгоджені та застосовуються Державним інститутом по проектуванню гірничорудних підприємств “Кривбаспроект”, науково-дослідним та проектним інститутом по збагаченню та агломерації руд чорних металів “Мехонобрчормет”, Державним науково-дослідним гірничорудним інститутом (НДГРІ) при прогнозуванні розвитку гірничих підприємств Кривбасу. Вони також затверджені т використовуються концерном “Укррудпром” та гірничорудними підприємствами Кривбасу, серед яких Південний та Північний гірничо-збагачувальні комбінати, виробниче об'єднання “Кривбасруда” для визначення економічної ефективності, фінансової стабільності та розроблення своєї інвестиційної політики.

До дисертації додаються документи, що підтверджують реалізацію в економічній практиці наукових розробок дисертанта.

Особистий внесок здобувача. Дисертант у своїй практичній роботі має безпосередній зв'язок з темою дисертації, особисто провів комплекс досліджень при розробленні наукових результатів, що виносяться на захист:

обґрунтування положення про необхідність, при проведенні оцінки економічних результатів діяльності промислових підприємств системного врахування наслідків їхньої загальної неплатоспроможності і взаємного неповернення боргів;

теоретичні положення про визначення нормативів зобов'язань промислових підприємств, які дають можливість поширити й поглибити існуючі уявлення про фінансові результати їхньої діяльності;

методика діагностики кризового стану промислових підприємств та їх об'єднань;

методологія економічного аналізу та оцінки діяльності промислових підприємств на базі співвідношення їхніх нормативних і фактичних значень зобов'язань з урахуванням дефіциту обігових коштів;

методика комплексної оцінки економічної ефективності промислового виробництва з урахуванням зміни його фінансового стану;

класифікація управлінських рішень стосовно їхньої оцінки в теперішній період часу і обґрунтування особливості цієї оцінки;

наукові принципи і методи прогнозування економічних результатів діяльності промислових підприємств за допомогою імітаційного моделювання їх грошових потоків;

системи показників оцінки стабілізаційних заходів для усунення поточної неплатоспроможності підприємств на баазі імітаційного моделювання його грошових потоків;

методика оцінки неавтономних інвестицій, обґрунтованої системи показників, їхні зв'язки із загальноприйнятими показниками оцінки інвестицій;

принципи, блок-схема узагальненого алгоритму і метод комплексної оцінки антикризових управлінських рішень із застосуванням імовірнісних оцінок і врахуванням обмежень.

Апробація результатів досліджень. Отримані наукові результати доповідались на 10 науково-технічних і науково-практичних конференціях. Серед них: міжнародна наукова конференція “Проблеми економічної інтеграції України у Європейський союз: теорія і стратегія” (м. Ялта, 1996 р.), перша Міжнародна конференція “Наука і світ'98” (м. Київ, 1998 р.), міжрегіональний круглий стіл “Усталений розвиток гірничо-видобувного регіону на основі екологічних пріоритетів” (м. Кривий Ріг, 1998 р.), науково-практична конференція “Проблеми та шляхи розвитку податкової системи” (м. Ірпінь, 1998 р.), науково-технічна конференція “Шляхи розвитку науки і техніки при підготовці руд чорних металів до металургійного переділу” (м. Кривий Ріг, 1991 р.), науково-технічна конференція “Проблеми обезводнення, складування та утилізації хвостів гірничо-збагачувальних комбінатів” (м. Кривий Ріг, 1990 р.), науково-практична конференція “Економічні проблеми прискорення науково-технічного прогресу в промисловості” (м. Одеса, 1990 р.), науково-практичний семінар “Економічний аналіз господарської діяльності підприємств” (м. Ленінград, 1990 р.).

Результати досліджень дістали відображення в циклі науково-дослідних робіт науково-дослідного і проектного інституту “Механобрчормет” при розробці тем: “Реалізація системи економічного аналізу основних напрямків виробничо-господарської діяльності підприємств чорної металургії”, “Розробка комплексного техніко-економічного показника оцінки обладнання (збагачування залізних руд)”, “Виявлення резервів підвищення ефективності використання основних фондів і ремонтного потенціалу галузі”, “Розробка пропозицій по вдосконаленню механізму ціноутворення на збагачувальне обладнання залізорудних фабрик”, “Розробка основних техніко-економічних показників для оцінки рівня об'єктів техніки і вибору аналогів”, “Вибір і обґрунтування раціональних параметрів технічних засобів підготовки”, де дисертант був науковим керівником і відповідальним виконавцем, а також в аудиторських висновках аудиторської фірми “Фінаудит”, виконаних дисертантом щодо економічної ефективності діяльності ряду промислових підприємств Криворізького залізорудного басейну.

Публікації. Основні результати дисертації відображені в 37 друкованих роботах обсягом 44 обл.-вид. арк., Серед них: дві індивідуальні монографії, одна монографія у співавторстві, одна брошура, 33 наукові статті, з яких 26 написані особисто дисертантом.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел з 175 найменувань, 5 додатків і включає 55 таблиць та 5 рисунків. Повний обсяг дисертації становить 450 сторінок, в тому числі складають 62 сторінки, рисунки - 5, список використаних джерел - 17, додатки - 49.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

економічний стабілізаційний антикризовий управлінський

Методологічною основою дисертаційного дослідження є концептуальні положення економічної теорії, спрямовані на подальший розвиток у конкретних умовах функціонування промислового виробництва - періоду переходу до ринкових відносин.

У вступі розкривається актуальність дисертаційного дослідження, аналізується стан питання по наявній проблемі, ступінь її дослідженості. Сформульовані мета і задачі дослідження, його предмет і об'єкт, показані методологічна, методична та інформаційна бази її дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи виміру економічних результатів промислового виробництва” показано, що сучасні умови господарювання характеризуються спадом виробництва та кризою неплатежів. Переважна більшість промислових підприємств неплатоспроможна і функціонує практично без достатнього надходження коштів на їхні розрахунковий і валютний рахунки.

Дисертаційне дослідження спирається на досвід теоретичних і практичних розробок у сфері визначення ефективності функціонування промислового виробництва, оцінки економічних результатів господарювання підприємств. Його аналіз свідчить, що у різних літературних мають місце відмінності, які умовно можна поділити на чотири групи:

відмінності у визначенні вхідних даних для розрахунку;

відмінності у кількості використаних при аналізі як груп показників, так і окремих показників у кожній групі;

відмінності у визначенні найменування груп і показників, що входять до їх складу;

відмінності у розрахункових формулах.

Особливо слід виділити відмінності в розрахункових формулах визначення показників. Як вважає дисертант, у роботах, що проаналізовані, не враховані особливості сучасного стану розвитку національної економіки. Щоб їх урахувати, треба визначити номенклатуру показників, розрахунок яких необхідно досліджувати, і розглянути, які відмінності мають місце. Головна особливість сучасного етапу економічного розвитку - загальна неплатоспроможність підприємств і, як наслідок, утворення величезної дебіторської та кредиторської заборгованості. Проблема оцінки співвідношення між цими видами заборгованості є основною при визначенні економічних результатів функціонування виробництва. Тому необхідно визначити ті показники, які дають можливість кількісно враховувати співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей.

Економічно обґрунтовано, що підприємство може рентабельним (прибутковим), згідно з діючими правилами оподаткування, але водночас і близькими до банкрутства через нестачу грошових і прирівняних до них коштів. Навіть, якщо і не враховуючи чинника платоспроможності, все одно показник прибутку дозволяє тільки визначити розмір податків, а не оцінити фінансовий результат діяльності підприємства. У зв'язку з цим, величину чистого прибутку необхідно зменшити ще й інші поточні видатки, які є обов'язковими і компенсуються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Обґрунтовано оцінювати госпрозрахункові економічні результати діяльності промислових підприємств за допомогою комплексного показника ефекту. Запропоновано визначати його як суму двох складових: реально отриманих доходів та величини зміни співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей підприємств за період, що досліджується.

Розглянуто питання визначення ризиків при прогнозуванні економічних результатів виробничої діяльності підприємства. Обґрунтовано, що в залежності від фінансового стану, ризик, який визначається за загальноприйнятою методикою як допустимий (загроза втрати прибутку), може виявитися катастрофічним, принаймні, в двох випадках:

управлінське рішення передбачало здійснення вкладених інвестицій, причому за рахунокпозичкових коштів, і внаслідок неотриманого прибутку підприємство не в змозі сплатити відсоток за кредит, що, у свою чергу призводить до штрафів і погіршує стан підприємства до кризового;

фінансовий стан підприємства до прийняття управлінського рішення характеризується як кризовий, тому очікуваний прибуток повинен був би використовуватися тільки для погашення зобов'язань.

У другому розділі ”Методичні основи оцінки економічних результатів діяльності промислових підприємств” вивченню методологічних принципів обчислення нормативів зобов'язань і кредиторської заборгованості. Їх економічний сенс полягає у визначенні максимальної величини зобов'язань (кредиторської заборгованості), яку підприємство у змозі погасити, не звертаючись до продажу власного майна.

При розрахунку нормативів визначається значення кредиторської заборгованості, яка сплачується за рахунок дебіторської заборгованості, за умови повної зупинки діяльності підприємства. Величина нормативу, відповідна наяву у підприємствах боргу дебіторам, визначається з урахуванням того, що за рахунок повернення цього боргу, окрім основної суми кредиторської заборгованості повинна бути погашена і величина її обслуговування. Цю вимогу можна формалізувати у вигляді наступного рівняння:

Дч=Кпред._Н + ? ОК_t,

де Дч - сума доходу, одержуваного підприємством за рахунок поверхня йому дебіторської заборгованості після виплати всіх податків;

К пред. _{н -} величина нормативу кредиторської заборгованості;

Т_{0 -} момент часу, що оцінюються;

Т_Д - проміжок часу повного повернення підприємству дебіторської заборгованості, наявної в час Т₀;

ОК_t - сума обслуговування кредиторського боргу підприємства в довільний проміжок часу t відрізка [Т_0, Т_Д].

Величина К пред._н є невідомою величиною і визначається засобом ітерації виходячи з забезпечення перетворення рівняння (1) в рівність. Розрахунок по визначенню нормативу кредиторської заборгованості виконується для кожного з рівнів фінансової стійкості: абсолютного, нормального, допустимо нестійкого, кризового. Обґрунтовано, що величина нормативу кредиторської заборгованості, яка визначається за формулою (1), характеризує нормальний рівень фінансової стійкості.

Дуже важливе визначення нормативу кредиторської заборгованості К пред._н, який відповідний допустимо нестійкому рівню фінансової стійкості. При його визначенні до суми повернення дебіторської заборгованості, що використовується при розрахунку нормативу заборгованості К пред._н, додається сума отриманих від реалізації активів коштів, яку можна залучити з тим, аби підприємство нормально функціонувало.

Нормативи зобов'язань для кожного з названих рівнів фінансової стійкості, визначається як сума відповідного нормативу кредиторської заборгованості та довгострокових непрострочених коштів, залучених для здійснення інвестицій у позаоборотні активи і довгострокові фінансові вкладення, величина яких обґрунтована за допомогою апарата інвестиційного аналізу.

Розроблена методика визначення показника комплексного госпрозрахункового економічного ефекту (Э) та його складових: реально отриманих підприємством доходів (Э_Д) і величини зміни співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей (Э_ф) за період, що оцінюються. Значення Э дорівнює:

Э = Э_Д + Э_ф.

У свою чергу величина реально отриманих підприємством доходів Э_Д визначається за формулою:

Э_Д = Пч + А +Ро - Кс + Д1^- - Д1⁺,

де Пч - чистий прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства;

А - амортизаційні відрахування, що залишаються у розпорядженні підприємства;

Ро - величина обов'язкових видатків, що не входять до складу собівартості продукції;

Кс - величина кредиторської заборгованості, яка врахована у собівартості продукції;

Д₁ - величина дебіторської заборгованості, яка використовуються при визначені прибутку та обчислюються з урахуванням частини дебіторського боргу, який утворився внаслідок проведення бартерних операцій;

Д₁^-, Д1⁺- відповідно, величини повернення дебіторської заборгованості (Д₁) та утворення нового дебіторського боргу за період, що оцінюються.

Величина показника Э_ф кількісно характеризує зміну співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості за період, що оцінюється. Для визначення цього показника запропоновано принципово нові показники: запас дебіторської заборгованості. Система показників, які визначають комплексний госпрозрахунковий економічний ефект від діяльності підприємств, наведена на рис. 1.

Показники запас дебіторської заборгованості і надлишок кредиторської заборгованості визначаються в тісному взаємозв'язку з нормативом кредиторської заборгованості (Кпред._н). Якщо остання перевищує фактичну величину кредиторського боргу, тоді наявна дебіторська заборгованість підприємства більша, ніж необхідна для погашення цього боргу, тобто є позитивний запас дебіторської заборгованості. При зворотній ситуації у підприємства є її від'ємний запас. Рівність нормативної та фактичної кредиторської заборгованості свідчить про те, що наявної дебіторської заборгованості вистачає тільки для покриття фактичного кредиторського боргу, але резерву немає. Тобто її запас у цьому випадку дорівнює нулю.

При визначенні запасу дебіторської заборгованості розраховується величина критичної дебіторської заборгованості (Дкрит.). Економічний сенс цієї величини полягає в тому, що вона характеризує значення дебіторської заборгованості, при якій фактична кредиторська заборгованість дорівнює її нормативу (Кпред._н).

Значення Дкрит. встановлюється методом ітерації.

Запас дебіторської заборгованості дорівнює різниці значень дебіторської заборгованості, наявної у підприємства та її критичної величини.

Значення величини зміни співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості (Эф) дорівнює:

Эф = ДД'₁ - ДК'₁ + ПР,

де ДД'₁ - величина зміни ефектів за рахунок наявного запасу дебіторської заборгованості за період, що аналізується;

ДК'₁ - величина зміни додаткових збитків за рахунок наявного надлишку кредиторської заборгованості за період, що аналізуються;

ПР - одержані підприємством передоплати та аванси.

За відсутністю у підприємства запасу дебіторської заборгованості величина ДД'_{1 t} дорівнює нулю. Запропоновано в цьому випадку при визначенні ефекту від діяльності підприємства використати показник, що характеризує надлишок кредиторської заборгованості (ИКА). Його величина дорівнює різниці між фактичною кредиторською заборгованістю та її нормативом у досліджуваного підприємства в момент часу, що оцінюються.

Величина зміни збитків за рахунок наявності надлишку кредиторської заборгованості за період, що аналізується, при цьому дорівнює:

ДК'₁ = ИКА' _t+1 - ИКА'_t,

де ИКА' _t+1, ИКА'_t - величини надлишку кредиторської заборгованості К₁ у порівнянні з величиною її нормативу К₁пред._д.н., відповідно на кінець і початок періоду, що аналізується.

У третьому розділі “Методичні основи оцінки економічної ефективності промислового виробництва” запропоновано методику оцінки економічної ефективності промислових підприємств та їх об'єднань на основі порівняння витрат і економічних результатів виробництва. В процесі визначення ефективності оцінюються і співвідношення між пороговим обсягом виробництва, необхідним для забезпечення беззбитковості, та його фактичним значенням.

Обґрунтовано, що в сучасних умовах господарювання при розрахунку беззбитковості повинен бути врахований і певний запас для погашення величини додаткової заборгованості внаслідок обслуговування боргу. Пороговий обсяг виробництва продукції завжди має бути більшим, ніж його значення. Розраховане за загальноприйнятою методикою. Результати співвідношення між фактичними та пороговими обсягами виробництва гірничо-збагачувальних комбінатів, станом на 01.07.1998 р., представлені у діаграмі (рис. 2).

Економічно обґрунтовано необхідність нового методичного підходу, який реалізується у розробленій економіко-математичній моделі визначення порогового обсягу виробництва в сучасних умовах господарювання. Розроблено алгоритм оцінки фінансової стійкості підприємств на основі визначення нормативів їх зобов'язань, запропоновано методику діагностики відповідності фінансового стану підприємства кризовому.

Обґрунтовано, що кризовий стан у підприємства настає тоді, коли фактична сума його позичкових коштів перевищує їх нормативну величину, відповідну допустимому рівню нестійкості. Наявність кризової ситуації автоматично ще не означає, що зупинка виробничої діяльності підприємства доцільна. Можливі умови, коли саме продовження діяльності підприємства стимулює подальшу стабілізацію його економічного стану.

Запропоновано економіко-математичну модель, яка дає можливість визначити економічну доцільність припинення діяльності підприємства. В основі моделі покладено порівняння величини економічних результатів при продовженні і, відповідно, припиненні діяльності. Якщо наявність останньої лише погіршує становище, то робиться висновок про економічну доцільність її припинення. Альтернативою можуть бути антикризові управлінські рішення, які дозволять у майбутньому змінити ситуацію і забезпечити економічний результат, при якому припинення діяльності підприємства стає недоцільним.

Розроблено показники в одиницях часу: запас міцності та запас фінансової стійкості. При їх розрахунку враховується особливості, пов'язані з наявністю у підприємства дефіциту коштів. Ці показники характеризують період часу, протягом якого відповідне обмеження виконується.

У випадку. Коли розроблений обсяг продукції перевищує необхідну для безбитковості величину, запас міцності характеризує період часу, протягом якого підприємство взагалі може нічого не виробляти і при цьому залишатися беззбитковим. При від'ємному значенні показника міцності, він визначає період часу, протягом якого підприємство повинне додатково виробити потрібний йому для забезпечення беззбитковості обсяг продукції, за умови збереження свого рівня продуктивності в одиницях часу.

Показник запасу фінансової стійкості в одиницях часу характеризує той період, протягом якого у підприємства зберігається допустимий рівень фінансової стійкості.

За розробленою в дисертації методикою виконано оцінку й аналіз економічних результатів та ефективності гірночорнорудних підприємств України та підприємств, що їх обслуговують. Одержанні значення величини комплексного ефекту (Э) наведені в таблиці 1 (на прикладі гірничо-збагачувальних комбінатів України станом на 01.07.1998 р.). Як свідчать дані цієї таблиці, комплексний госпрозрахунковий економічний ефект від діяльності гірничо-збагачувальних комбінатів, що аналізуються, значно менший, ніж їх чистий прибуток.

Результати розрахунку ефективності виробництва свідчать про його зниження протягом 1998 року. Всі підприємства. За винятком рудника “Суха Балка” неефективні, а їх фінансовий стан може бути охарактеризований як кризовий. Виконано ранжирування підприємств щодо їх ефективності та фінансової стійкості.

У четвертому розділі “Моделі прогнозування економічних результатів промислового виробництва” наведено розроблені імітаційні моделі руху грошових потоків підприємства, а також алгоритм оцінки економічної ефективності стабілізаційних оперативних заходів щодо усунення поточної неплатоспроможності і вкладення неавтономних інвестицій на базі цих моделей. В основу вказаних моделей покладено визначення сальдо доходів і видатків у кожний поточний момент часу. Якщо дане сальдо позитивне, то його величина дисконтується в момент часу з вибраним аналітиком коефіцієнтом дисконтування, якщо сальдо від'ємне - вживаються стабілізаційні заходи.

Таблиця 1. Результати розрахунку госпрозрахункового комплексного економічного ефекту від діяльності гірничо-збагачувальних комбінатів України, тис. грн.

Найменування показника	Гірничо-збагачувальні комбінати
	Південний	Північний	Центральний	Інгулецький	Полтавський	Камиш-Бурунський	Марганецький	Орджонікідзевський
Чистий прибуток, розрахований відповідно звітності підприємства	6509	- 27530	- 18892	3331	- 620	- 1024	- 2461	9824
Показник зміни співвідношення зміни дебіторської та кредиторської заборгованостей	- 30817	- 59654	- 37763	- 18319	- 10374	- 2085	- 11192	- 2540
Показник реально отриманих підприємством доходів	- 17401	- 28666	- 19505	3747	- 4776	- 2334	- 2573	355
Величина госпрозрахункового комплексного ефекту	- 32557	- 88320	- 57268	- 14573	- 15150	- 5149	- 13765	- 2095

Розглянуто дві імітаційні моделі. В першій, з фіксованим відсотком обслуговування боргу, використовується єдиний стабілізаційний захід - утворення нової кредиторської заборгованості та розраховується сума її обслуговування. Остання визначається як добуток величини утвореної кредиторської заборгованості на прийнятий фіксований податок обслуговування боргу.

Згідно з другою моделлю вживається різні стабілізаційні заходи, що дають змогу, відповідно, підвищити доходи або знизити видатки. Кожний з запропонованих стабілізаційних заходів обумовлює певну післядію. Так, залучені кредити, позики, інвестиції слід повертати та ще з відсотками. Збільшення кредиторської заборгованості також переносить оплату видатків у майбутні періоди часи, до того ж, можливо з певною пенею. В запропонованій моделі передбачено автоматичне врахування подібних наслідків. Окремо враховується післядії, що виникають при продажу майна підприємств. Вони можуть бути пов'язані з вимушеним зниженням виробництва продукції і, відповідно, із збільшенням собівартості її одиниці через зростання умовно постійних витрат, які припадають на одиницю продукції.

При виборі стабілізаційних заходів враховуються різні обмеження. При залученні позик і кредитів у загальному випадку враховуються обмеження, пов'язані з кількістю залучених кредитів, їх сумою та строком повернення. При залученні коштів шляхом збільшення статутного фонду пропонується враховувати обмеження, пов'язані з величиною контрольного пакету акцій, що віддається третім особам. Розпродаж майна обмежується, відповідно, мінімально необхідними основними засобами та обіговими коштами, що повинні залишатися в розпорядженні підприємства для продовження ним своєї виробничої діяльності. Окрім того, враховується обмеження на сумарну заборгованість підприємства. На суму боргу з окремих статей витрат або окремим кредиторам.

Таким чином, розглядаючи кожний момент часу і приймаючи щодо нього рішення про вжиття стабілізаційних заходів, визначається прогнозна величина сальдо на кінець періоду, що досліджується.

Запропонована модель дає можливість у кінцевому підсумку визначити всі показники, необхідні для розрахунку економічних результатів діяльності підприємства.

Розроблено економіко-математичну модель оцінки ефективності оперативних заходів для усунення поточної неплатоспроможності на основі імітації руху грошових потоків підприємства. В ній враховується те, що в кризовій ситуації застосування різних варіантів стабілізаційних заходів призводить до одного результату на момент, що аналізується - зведення від'ємного сальдо до нуля. Варіанти відрізняються лише наслідками, що визначаються майбутніми видатками.

Розроблено економіко-математична модель оцінки ефективності здійснення інвестицій. Для цього окремо розглянуто класифікацію та особливості оцінки рішень пов'язаних із здійсненням інвестицій. Принципово новою формою є диференціація інвестицій на автономні та неавтономні. При вкладанні коштів у вигляді інвестицій підприємство може стати менш платоспроможним. Якщо в наступний за вкладення проміжок часу підприємство не в змозі сплатити свої видатки, воно залучає кредити. Позики, проводить розпродаж майна, або утворює нову кредиторську заборгованість. При цьому за рахунок можливих виплат відсотків, пені та штрафів за прострочення, інших додаткових витрат, видатки підприємства можуть бути значно більшими, ніж сума вкладень. Можлива і протилежна ситуація, коли підприємство, отримавши доходи від реалізації інвестиції, уникає штрафів, пені, необхідності залучення нових кредитів і має, у зв'язку з цим, прибуток більший, ніж ці доходи. Такі інвестиції дисертантом запропоновано вважати неавтономними.

Підкреслено, що всі рішення про здійснення інвестицій підприємствами, що перебувають у кризовому стані, є неавтономними. Оцінку неавтономних інвестицій найбільш доцільно проводити шляхом імітації руху грошових потоків підприємства. Яке оцінюється.

Запропоновано, крім диференціації інвестицій на автономні та неавтономні. Поділити їх на рішення, пов'язані з вкладенням коштів у власне підприємство, або ж в останнє. В останньому випадку ефективність інвестицій, що оцінюються, повинна визначатися з урахуванням додаткових чинників:

неплатоспроможності споживачів продукції підприємства-об'єкта вкладення і, як наслідок зниження його доходів та збільшення видатків за рахунок обслуговування боргу при впровадженні інвестиційного проекту;

наявності інших зобов'язань у підприємства-об'єкта вкладень і визначення у зв'язку з цим пріоритетності погашення ним заборгованості різними кредиторам.

При цьому вирішуються дві задачі:

визначається, чи достатній у підприємства-об'єкту вкладень прибуток, щоб погасити борги інвестору;

чи зможе підприємство повернути в повному обсязі кошти саме інвестора, зашкоджуючи іншим кредиторам.

При оцінці неавтономних інвестицій моделюється рух грошових потоків підприємства-інвестора відповідно з урахуванням результатів вкладень. У процесі моделювання визначаються величини комплексних економічних ефектів Э₂ і Э₁ від виробничої діяльності підприємства за період, що оцінюється, відповідних цим варіантам. Формули визначення ефектів наведені в розділі 3 дисертації. Величина ефективності вкладень визначається як різниця значень ефектів Э₂ і Э₁.

Запропонований показник є деяким аналогом показника чистого приведеного доходу, але має ряд переваг у порівнянні з загальноприйнятим методом визначення останнього. По-перше, при визначенні запропонованого показника враховуються реальні видатки з урахуванням величини обслуговування боргу, а по-друге, використовуються допоміжні показники, що характеризують зміну кредиторської та дебіторської заборгованості, викликану реалізацією інвестиційного проекту. Останнє особливо важливе. бо саме з метою повернення боргів та стабілізації фінансового стану, якщо він кризовий, інвесторами здійснюються вкладення більшості інвестицій - це модифікований показник різниці комплексних ефектів від діяльності підприємства відповідно з урахуванням і без урахування результатів здійснення інвестицій - це модифікований показник чистого приведеного доходу, який позначено через NPV'.

Розроблено і наведено в дисертації інші оцінки інвестицій: термін окупності, внутрішня норма рентабельності та окремі його модифікації. Дані показники розроблено з урахуванням особливостей оцінки неавтономних інвестицій на базі моделювання грошових потоків підприємства. Так, умова окупності в дисертації формулюються як досягнення нульового значення NPV' в певний момент часу, прийнятий як момент окупності вкладень.

Згідно з запропонованою методикою виконано ряд розрахунків ефективності інвестиційних проектів, які реалізовані на ряді підприємств Кривбасу. Її застосування дало змогу уточнити одержані результати оцінки ефективності інвестицій у рудоремонтний завод “Лемкар”, які отримані згідно з загальноприйнятою та запропонованою методикою, наведені у таблиці 2.

Таблиця 2. Результати співставлення показників ефективності здійснення інвестицій у рудоремонтний завод “Лемкар”

Назва показника	Значення показників, визначених згідно з загальноприйнятою методикою	Значення показників, визначених згідно з запропонованою дисертантом методикою
Приведений чистий доход, тис. грн	3749	2703
Внутрішня норма рентабельності, %	24,21	12,53
Ставка фінансового менеджменту, %	21,1	20,8

Розроблено і наведено модель кількіскісної оцінки ризику, яка дає можливість визначити імовірність отримання певних економічних результатів від здійснення інвестицій, що оцінюються. Розглянуто якісні ризики, які характеризують імовірність відповідності фінансового стану підприємства певним рівнянням стійкості, в тому числі і кризовому, запропоновано методи їхньої кількосної оцінки.

У п'ятому розділі “Шляхи корінного підвищення ефективності виробництва” розроблено узагальнений алгоритм вибору антикризових управлінських рішень.

Зроблено ряд розрахунків щодо апробації наведених моделей і алгоритмів, проведено порівняльний аналіз отриманих результатів, відповідно, за загальноприйнятою методикою та методикою, що пропонується.

Розроблений алгоритм оцінки ефективності антикризових рішень на базі імітаційного моделювання руху грошових потоків підприємства використано при визначенні економічних результатів відповідних заходів гірнично-рудних підприємствах Кривбасу, а також антикризових пропозицій для цих підприємств.

Показано, що раніше в методиці розрахунку не враховувались особливості періоду трансформації до ринкової економіки, тому висновки про ефективність більшості рішень, що аналізувалися, були не досить коректними. Рішення, реалізація яких розглядалася, не досягли мети - виводу підприємства із кризового стану.

Запропоновано та економічно обґрунтовано рішення щодо структурної перебудови промисловості, що передбачає зокрема, об'єднання підприємств. Показано, що для прийняття рішення по групі підприємств у цілому, виходячи з їх спільних інтересів найбільш зручним є їх акціонування та створення промислово-фінансової групи у вигляді акціонерного товариства. Останнє повинно мати в кожному з підприємств контрольні пакети, що забезпечать можливість прийняття будь-яких рішень про їх злиття, реорганізацію і таке інше. Крім того, доцільно організувати міжгалузеві промислово-фінансові групи з метою випуску та збуту кінцевої значно дорожчої аніж залізорудна сировина, продукції, з поверненням частини коштів у розвиток виробництва та їх перерозподілу між підприємствами, що входять до складу групи.

Можливими лідерами таких груп можуть стати гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь”, Харцизький трубний завод, орієнтований на газопромисловий комплекс, Нікопольський Південно-трубний завод, орієнтований на нафтодобувний і нафтопереробний комплекс, Новомосковський трубний завод з відповідними машинобудівними заводами (або провідними підприємствами рудо-ремонтної бази Кривбасу).

В дисертації науково обґрунтовано, що для виходу промислового виробництва із кризового стану недостатньо звичайних заходів. Для цього необхідне корінне технічне переоснащення, радикальні організаційні заходи на рівні об'єднань підприємств та прийняття відповідних урядових постанов щодо стабілізації становища у промисловому комплексі взагалі.