Cистема організації управління частками державного майна в промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Cистема організації управління частками державного майна в промисловості

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Після одержання у 1991 році Україною незалежності, держава здійснила перехід від соціалістичних принципів господарювання до вільної ринкової економіки з різноманітними формами власності, які прийшли на зміну єдиній державній власності.

Важливою особливістю цієї події став той факт, що на відміну від розвинутих країн Заходу, де ринкові відносини становилися майже століттями, в Україні та інших державах колишнього СРСР цей дуже складний процес пройшов практично «миттєво». За 1-2 роки на пострадянській основі були вжиті кардинально нові принципи економічної діяльності. Звичайно, цей швидкий, неадекватний та негармонійний процес не міг не викликати колізій та помилок в процесі будування та подальшому функціонуванні нових структур та принципів ринкової економіки. Однією з цих проблем є питання ефективного управління частками державної власності - пакетами державних акцій (паїв та долей) - у статутних фондах господарських товариств (як правило, акціонерних товариств (АТ)).

В результаті приватизації найпереважніша частина промислових підприємств цивільної сфери була акціонована. Згідно до програми приватизації одна частина підприємств була повністю передана у власність приватних суб'єктів господарювання, інша частина отримала форму державно-приватного підприємства (ДПП), у якому держава має пакет акцій (тобто виступає одним із засновників). Система організації державного управління цими частками державної власності через уповноважених осіб (УО), яка зараз існує, має багато недоліків, і як наслідок цього держава практично не керує даними суб'єктами своєї власності. Як співвласник майна підприємств, держава фактично не одержує прибутку (дивідендів) для поповнення бюджету.

Згідно з результатами програми приватизації, ДПП встановлюють переважну долю у загальній кількості промислових підприємств України, тому сукупність пакетів державних акцій у фондах ДПП можна практично розглядати як значну долю державної промисловості цивільної сфери. Розробка та втілення системи, яка б могла забезпечити організацію ефективного управління державними пакетами акцій, вирішить ряд гострих та актуальних для держави питань: підвищити надходження до держбюджету коштів по дивідендам від державних пакетів акцій, сприяти призупиненню економічної кризи у промисловсті, отримати ефективні важелі впливу держави на державно-приватні підприємства та ринок цінних паперів у промисловості, створити в промисловості України імідж надійності та стабільності, що дасть змогу поширення іноземних інвестицій в цю сферу економіку країни.

Питання організації ефективного управління частками державного майна є досить новим для вітчизняній економічної науки, - на теперішній час обсяг наукових досліджень з цього питання є дуже вузьким, ця тема тільки починає розроблятися. Згідно з цим розвинення наукових положень з організації ефективного управління частками державної власності в промисловості на сучасному етапі є дуже актуальним питанням і має загальнодержавне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України у рамках наукових розробок Інституту за бюджетними темами: «Наукові основи механізмів економічного регулювання діяльності промислового підприємства при виході із кризи» (номер держреєстрації 0195U009400) та «Методичні основи реструктуризації промислових підприємств» (номер держреєстрації 0198U001376).

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвинення теоретичних та практичних положеннь організації ефективного управління частками державного майна в промисловості в умовах ринкової економіки, спрямованих на забезпечення повної і якісної реалізації та високого рівня захисту державних інтересів в суб'єктах корпоративної власності. Для досягнення вказаної мети в роботі вирішуються такі завдання:

розвинути наукові засади та сформулювати основні положення з формування організаційних структур управління частками державного майна в промисловості в ринкових умовах;

виконати аналіз та визначити основні принципи функціонування діючої системи організації управління частками держмайна, ії позитивні та негативні фактори та їх наслідки;

визначити основні напрямки розвитку ефективної системи організації управління частками держмайна в промисловості, яка забезпечує найбільш якісну реалізацію державних інтересів та прибутковість частки державного майна при гарантуванні достатнього рівня захисту від наслідків некомпетентного управління;

розробити схему організації управління частками державного майна в промисловості;

розвинути методичні заходи щодо забезпечення ефективного управління часткою державного майна;

сформувати комплекс обов'язків та повноважень елементів системи організації управління частками державного майна;

удосконалити методику оцінки ефективності управління державним пакетом акцій в промисловості.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження в роботі є система організації управління частками держмайна в промисловості. Об'єктом дослідження є процес управління частками державного майна в промисловості України в умовах ринку.

Методологія та методика дослідження. Методологічну основу виконаного дослідження склали теоретичні положення економічної науки, праці провідних вітчизняних і іноземних вчених з економіки промисловості, проблем організації корпоративного управління та управління державним майном в ринкових умовах, законодавчі акти Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, рішення та нормативні документи органів виконавчої влади України.

Для вирішення задач дослідження застосовувалися системний і логічний аналіз, методи аналізу показників економічної ефективності та їх динаміки.

Як джерела інформації використано економічну літературу вітчизняних та іноземних авторів, дані статистичної інформації та бухгалтерської звітності, робочі матеріали органів державної виконавчої влади.

Наукова новизна. В роботі розвинуті наукові засади організації ефективного управління частками державного майна в промисловості в умовах ринкової економіки. При цьому автором були отримані такі основні результати, які складають наукову новизну дослідження:

виконано аналіз діючої системи організації управління частками державного майна в Україні, принциповою новизною якого стало сукупне дослідження теоретичних основ організації системи та дослідження результатів її практичного функціонування;

розроблена схема організації управління частками державного майна в промисловості, яка засновується на створенні організаційного механізму державного управління, що обумовлює найбільш якісну та компетентну реалізацію державної промислової політики;

розроблено організаційні заходи забезпечення максимальної вирогідністі реалізації державних інтересів в корпоративному органі управління при відсутності у держави контрольного пакету, який базується на принципах формування сукупного (державного та приватного) контрольного чи якомога більшого простого пакету акцій;

розроблено організаційні принципи щодо забезпечення комплексності управління та якості реалізації державних інтересів на основі об'єднання функцій стратегічного та оперативного управління для представника держави в органах корпоративного управління;

розроблено комплекс організаційно-економічних заходів, які забезпечують умови ефективності управління та високий рівень захисту від ризиків для держави при трастовому методі організації управління;

розроблена методика оцінки якості управління пакетом держакцій в промисловості, принциповою особливістю якої є забезпечення об'єктивності оцінки результатів управління, моніторингу фінансово-економічного стану справ, та основ мотивації діяльності з управління часткою державного майна.

Практичне значення одержаних результатів. Представлені у роботі наукові положення розробленої системи організації управління частками державного майна можуть бути втілені у практику як методична основа для розробки усього комплексу законодавчих та нормативних актів щодо регламентування організації управління частками державного майна в промисловості, - від загальнодержавних законів та положеннь до регламентуючіх документів робочого рівня - службових інструкцій, типових форм завдання та звітності уповноваженої особи, і.т.д.

Апробація результатів роботи. Засадові положення дисертаційної роботи доповідалися автором на наукових нарадах Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, на конференції «Перспективные направления развития экологии, экономики, энергетики» (22-23 квітня 1999 р., м. Одеса).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором було опубліковано 4 наукові праці (3 статті та брошура) загальним обсягом 6,15 др. арк, з яких автору особисто належить 6.15 др. арк.

Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Зміст роботи викладено на 180 сторінках машинописного тексту; робота містить 5 таблиць на 8 сторінках та 4 рисунки на 4 сторінках. Список літературних джерел нараховує 132 найменування.

Основний зміст дисертації

організаційний державний майно управління

У вступі автором обґрунтована актуальність теми дослідження, сформульована її мета та конкретизовані задачі дослідження. Надається наукова новизна, практична цінність роботи, а також визначаються етапи ії виконання.

Перший розділ дисертації «Методичні засади організації управління державним майном у промисловості» присвячено науковим основам формування організаційних структур управління в умовах ринку. Особливе місце присвячено розгляду механізмів та принципів організації корпоративного управління.

Пошукувачем проаналізовано загальні принципи функціонування та організації управління форм державної власності, а також особливості участі держави в суб'єктах корпоративної власності в умовах ринкової економіки. Наводиться наукова класифікація форм державної власності, визначаються засоби ії створення, організаційні, юридичні та методологічні принципи існування та організації управління.

Автором проведено аналіз наукових засад та принципів формування організаційних структур управління господарськими суб'єктами. На базі сучасних теоретичних положень та загальних принципів створення організаційних структур удосконалюються теоретичні критерії та поняття, які характеризують формування та організацію управління господарськими суб'єктами. На базі аналізу спеціальної літератури автор сформулював головні вимоги до організації ефективної діяльності та управління господарськими суб'єктами в промисловості в сучасних умовах та головні наукові принципи розробки таких структур. Виявлено місце та роль державних органів управління в сучасних умовах ринку.

У другому розділі дисертації «Аналіз ефективності системи організації управління держмайном у промисловості» виконано аналіз ефективності існуючої системи організації управління, який складається із двох етапів: аналізу теоретичних основ організації системи на базі вивчення та аналізу регламентуючих нормативних документів, та аналізу практичного функціонування системи на основі розгляду результатів роботи промислових ДПП та діяльності уповноважених осіб на прикладі промисловості Одеського регіону.

Пошукувачем проведено науковий аналіз організаційних засад існуючої системи організації управління частками державної власності у промисловості України порівняно зі старою радянською системою організації управління. Визначено необхідність врахування відповідних процесів зміни форм власності держмайна та створення відповідної для нього форми організації управління цим майном.

Аналіз основ діючої системи організації управління пакетами державних акцій здійснено на підставі розгляду нормативних документів, які регламентують структуру та функціонування системи, - державні закони, постанови Кабінету Міністрів, накази Президента України, накази ФДМУ, положення про державні організації, і.т. п. щодо управління частками державного майна в Україні.

В теперішній час для організації управління частками державної власності в Україні функціонує система, яка заснована на трастовому методі через уповноважених осіб (УО). Частка державного майна доручається так званій уповноваженій особі, яка може бути юридичною чи фізичною особою, на конкурсній основі, через заключення договору-доручення. УО надаються повноваження юридичного власника частки державного майна. З боку держави при заключенні договору-доручення виступав (до 4.11.98) Фонд Державного Майна України (ФДМУ), під контролем якого знаходились усі функції з організації управління частками державного майна. Механізм організації управління держчасткою здійснювався за такою схемою: завдання для УО з питань управління пакетом акцій розроблялося у відповідному органі державної виконавчої влади та спрямовувалися до ФДМУ, який доводив це завдання до УО. Оперативне координування, прийом звітів УО, та, фактично, оперативна робота з УО також доручалася ФДМУ. При призначенні УО дозволялось одночасне доручення на управління декількома пакетами акцій. У 1997 році ця система була удосконалена відносно деяких аспектів щодо роботи з УО. Головними особливостями при цьому стали додаткові умови призначення УО: по перше, необхідність внесення застави у розмірі 10% вартості держпакету акцій, та по друге, визначення винагороди УО за рахунок доходу від дивідендів.

В результаті проведення наукового теоретичного аналізу автором були зроблені такі висновки про організацію діючої системи:

- запропонована система забезпечує обмежену реалізацію державних інтересів в разі, коли держпакет не містить контрольного, при тому, що світова практика має методи гарантування проведення інтересів суб'єкту, доля якого не встановлює контрольного пакету (лобіювання);

- система не забезпечує принцип комплексності управління, так як вона передбачає тільки стратегічне управління через проведення рішень на загальних зборах. УО не вмінюється в обов'язок входити до виконавчого органу, бути його головою забороняється законом, а у випадку, коли УО доручується декілька пакетів (що є, практично, широким явищем на практиці), ця можливість не реалізується фізично. Відсутність участі представника держави у оперативному управлінні не гарантує якості реалізації державних інтересів, так як вони фактично здійснюються суб'єктами, які не зацікавлені в якісної реалізації інтересів держави (виконавчі органи АТ);

- механізм організації державного управління за схемою: відповідний виконавчий орган - ФДМУ-УО був потенційно неефективною схемою організації управління, яка не має «зворотного зв'язку», так як не передбачалася звітність УО перед відповідним держорганом - розробником завдання;

- відсутність участі УО в виконавчих органах обумовлює неефективність апеляційного механізму організації управління, так як у випадку незадовільного виконання державних інтересів УО не може оперативно коректувати цей процес, а повинна скликати загальні збори, що є досить важкою та оперативно не реалізуємою процедурою;

- функції організації управління частками державного майна були доручені ФДМУ - організації, яка потенційно не призначена для цієї мети;

- в системі не диференцується та не обмежується кількість та склад пакетів при одночасному дорученні;

- в системі недостатньо глибоко передбачені заходи щодо захисту від ризиків при дорученні управління держпакетами акцій приватним юридичним особам.

Автором виконано аналіз основних результатів функціонування економіки України за останні роки для визначення загальних умов, у яких здійснюють свою активність ДПП. Пошукувач приходить до висновку як і інші дослідники цієї проблеми, що на сьогодні ми маємо кризовий стан вітчизняної промисловості: повальний спад виробництва, простої або часткова завантаженість потужностей, борги, подальше відставання від розвинутих країн, застаріле обладнання та відсутність вживання новітніх технологій і.т. п. Значно погіршилися умови господарювання - жорстка конкуренція на зовнішніх ринках та відсутність платоспроможності на внутрішніх, підвищені ціни на енергоносії та сировину, дуже високі ставки банківського кредиту і.т. п.

Автором вибірково досліджено роботу ряду промислових підприємств-АТ Одеського регіону, в статутних фондах яких присутні державні частки, головним чином машинобудівельного профілю та легкої промисловості за період 1996 - 98 рр. Виявлено, що загальний характер господарської діяльності цих підприємств не відрізняється від наведеної картини роботи промисловості по Україні: робота на 10-20% потужностей або цілодобові простої, зменшення обсягів виробництва на 50-80%, борги, відсутність вживання новацій. Пошукувачем встановлено частий факт неосновної діяльності підприємств - здача у оренду приміщень, обладнання і.т. п., які фактично складають головну долю прибутку підприємства. Автором визначена закономірність - з ростом держдолі у ДПП «погіршується» стан їх справ та результатів господарювання. ДПП, де держдоля складає більш 50%, є практично усі білязбитковими, у ДПП з держдолєю 25-50% також поганий стан справ, тільки у декількох підприємствах, де держдоля містить 10-15%, можна відмітити деякий прогрес, наприклад, незначне збільшення обсягів виробництва на 10-15%, чи задовільну рентабельність. Автор робить висновок, що система организації управління часткми державного майна незадовільно реалізовувала державну антикризову програму та програми розвитку промисловості, її функціонування не призвело до покращення справ на підприємствах, а, скоріше, ще його погіршило.

Аналіз діяльності УО здійснювався дисертантом на підставі робочих документів та звітів про роботу УО з боку відповідальних державних виконавчих органів. У цілому робиться висновок: у 95% випадків УО є фізичні особи, як правило, галузеві фахівці середнього рівня виконавчих органів - регіональних чи міських управлінь. Практично скрізь, УО доручається одночасно декілька пакетів акцій різних підприємств, часто не враховуючи їх числа, розмірів, та, іноді, профілю цих підприємств. У середньому, одна УО управляє 5-6 пакетами, при тому, що ці УО виконують свої службові обов'язки (тобто весь робочій час проводять на своїй основній роботі). Загальний характер роботи УО автор характеризує як формальний, апатичний, безініціативний, іноді без фактичного виконання обов'язків з управління дорученими пакетами акцій. Судячи по звітах УО, вони часто не володіють справжнім станом справ в своїх АТ. Висновки про неефективну та незадовільну роботу УО неодноразово робилися у відповідних регіональних державних органах влади. На етапі аналізу практичної роботи УО автором були встановлені такі негативні фактори:

- відсутність механізму ефективного матеріального стимулювання праці УО. Однією із причин незадовільної роботи УО, на нашу думку, є той факт, що праця УО погано стимулювалась матеріально. Це сталося тому, що поняття матеріального стимулювання УО у законі кваліфікувалося як «винагорода», а не як «оплата праці». У зв'язку із цим, що поняття «винагорода» розуміється як премія за екстраординарні дії, а також з тим, що ніяк не визначався розмір цієї «винагороди» та джерело ії виплати, відповідальні структури, практично, не мали підстав для оплати звичайної праці УО, що і сталося на практиці. Другий пакет регламентуючих документів, який вийшов у 1997 р., в якому матеріальне стимулювання визначається як процент від дивідендів по держпакету, також не вирішує кардинально цього питання. По-перше, кваліфікування матеріального стимулювання праці також залишається як «винагорода». По-друге, виключно прогресивна форма оплати праці, якою є запропонована, виправдовується тільки у випадках прибуткових підприємств, однак, враховуючи те, що переважна більшість промислових підприємств є збитковими чи простоюючими, праця УО по виведенню АТ із кризи фактично ніяк не буде стимулюватися;

- негативна ситуація «двовладдя» між УО та головою правління, яка призначається державою у випадку державного контрольного пакету, що обумовлює колізії в схемі організації управління та перетиняє нормальній ефективній роботі;

На підставі теоретичного аналізу та аналізу практичного функціонування системи організації управління частками держвластності автор робить висновки про її ефективність. Встановлено, що організація управління державними пакетами акцій виконується формально та неефективно. Держава втратила контроль і дійсно не управляє своїм майном, яке належить їй у держчастках. Стан справ у ДПП є досить складним та продовжує погіршуватися.

Дисертантом встановлені такі причини неефективності існуючої системи організації управління частками державного майна:

1. Система не передбачає достатню забезпеченість реалізації державних інтересів при корпоративному управлінні;

2. Існуюча система не забезпечує комплексності управління, так як вона передбачає реалізацію тільки стратегічного управління. Згідно з найсучаснішими поглядами на роль держави у ринкових умовах (позиції та думки провідних світових економістів-риночників Леонтьєва, Тобана, Клейна та ряду українських та російських вчених) вона повинна брати активну участь у управлінні своїм майном;

3. Функції управління частками держмайна були делеговані ФДМУ - організації, яка потенційно для цього не призначена;

4. Неефективність схеми реалізації державної політики на рівні підприємства та на рівні державних органів управління: неефективність апеляційно-коректуючого механізму через відсутність УО у виконавчих органах АТ, та потенційно нееффективна схема основної державної координації діяльності УО, яка не має зворотного зв'язку;

5. Відсутність механізму ефективного матеріального стимулювання праці УО;

6. Негативна ситуація «двовладдя» між УО та головою правління, у випадку державного контрольного пакету;

7. Необмеженість кількості пакетів при одночасному дорученні державних пакетів акцій одній особі, наслідком чого є формальність та незадовільність у роботі УО;

8. 10% застава вартості держпакету, як умови для призначення УО, фактично зводять на нівець процес призначення УО, тому що у загальному випадку вартість цієї застави є досить великою сумою для внеску з боку юридичної особи (банку, холдингу), а для фізичної особи внесення застави є практично нереальною справою;

9. У системі недостатньо глибоко передбачені заходи щодо захисту від ризиків для державної власності при дорученні управління держпакетами акцій приватним юридичним особам.

У червні 1998 р. державою було здійснено ряд кардинальних мір з підвищення ефективності управління частками держмайна. Функції організації управління цими суб'єктами були передані до створеного нового органу - Національного Агентства з управління державними корпоративними правами. Автор вважає, що ця міра є деяким позитивним зрушенням, але вона не вирішує проблеми забезпечення ефективного управління державними пакетами акцій. На думку автора, фактично створено додаткову структуру, яка відірвана від головних важелів, реалізуючих державну промислову політику. Також Національному Агентству доручено управляти державними пакетами акцій підприємств та організацій практично усіх сфер економіки. Через це автор вважає, що Агентство потенційно буде не в змозі ефективно здійснювати реалізацію державної промислової політики та процес компетентної координації дій УО одночасно в АТ багатьох галузей. Автор стверджує, що за цими причинами у загальному випадку Агентство буде делегувати корпоративні права власника часток держмайна відповідним галузевим державним органам, які далі будуть здійснювати фактичне управління цими суб'єктами. Тобто, в решті решт зникає сенс існування Агентства як органу, який повинен організовувати та координувати процес управління частками державної власності.

У третьому розділі «Ефективна система організації управління державними пакетами акцій у промисловості» автором здійснюється розробка нової системи організації управління частками держмайна в промисловості. Автор робить висновок про те, що загальний принцип запровадженої системи - трастовий метод через УО - є виправданим. З одного боку, трастовий метод організації управління досить ефективно визначив себе в економічній практиці розвинутих країн (особливо у забезпеченні ефективного управління в ринкових умовах колишньої державної власності у промисловості Східної Німеччини у новому складі ФРН), з другого - схема організації управління через УО є в організаційно-економічному сенсі оптимальною. Створення іншої форми організації управління викликало б створення додаткових структур, які б виконували такі самі функції, що може забезпечити одна УО. Беручи до уваги принцип, що для забезпечення легкості втілення у практику нова система по можливості повинна внести мінімальні зміни у діючу систему, автор пропонує залишити трастовий метод через УО як принцип організації управління в новій системі. Аналіз недоліків існуючої системи організації управління, які сформульовані у кінці другого розділу, визначили напрямки подальшої розробки нової системи. Автор пропонує такі рішення, які створюють основу нової системи організації управління:

1. Схема організації управління частками державного майна в промисловості. Автор вважає, що організація управління частками держмайна повинна реалізовуватися за такою схемою: функції управління частками державного майна в статутних фондах АТ конкретної галузі промисловості повинно здійснювати відповідне галузеве міністерство (відомство), - державна структура, яка з точки зору забезпечення якісної реалізації державної промислової політики та найбільш компетентного та професійного координування процесу управління державним пакетом акцій (тобто участі у корпоративному керівництві промисловим підприємством), може реалізувати ці мети найбільш ефективно.

Галузеве міністерство здійснює призначення УО на конкурсній основі та координує їх діяльність шляхом розробки завдань та оперативної роботи з УО. Конкретні функції організації роботи з УО здійснюють відділи управління частками держмайна, які повинні створитися у рамках галузевих міністерств. У рамках відділів повинні функціонувати підвідділи з організації управління контрольних та простих пакетів.

2. Організаційні заходи щодо забезпечення максимальної реалізації державних інтересів в складі органу корпоративного управління. Для забезпечення максимальної вирогідністі реалізації державних інтересів автором пропонується принцип об'єднання державного пакету з пакетом іншого акціонера для формування сукупного контрольного чи якомога більшого простого пакету через призначення цього акціонера на пост УО. Автором пропонуються принципи, згідно з якими при проведенні конкурсу на призначення УО, при виконанні загальних умов здатності (пункти 3-5), перевага віддається за наступним пріоритетом:

1. Акціонер, якому належить контрольний пакет акцій;

2. Акціонер, власний пакет акцій якого в сукупності з державним забезпечує контрольний пакет;

3. Акціонер, власний пакет акцій якого в сукупності з державним забезпечує якомога більший простий пакет;

3. Організаційні принципи щодо забезпечення комплексності управління та якості реалізації державних інтересів. Для забезпечення комплексності управління та якості реалізації державних інтересів автор пропонує об'єднати функції стратегічного та оперативного управління для представника держави при корпоративному управлінні через принципи одночасного здійснення УО функцій голосування на загальних зборах та здійснення функцій оперативного управління у складі виконавчих органів підприємства. Згідно з цими принципами пропонуються такі рішення:

якщо державний пакет є абсолютним контрольним (75% та вище), УО повинна провести рішення про своє зайняття посади голови виконавчого органу;

якщо державний пакет акцій є простим контрольним (більш 50%, але менше 75%), УО повинна за допомогою лобіювання вирішити питання про своє призначення на пост голови правління;

якщо державі належить простий пакет, то на посаду УО треба домагатися призначення суб'єкта із інших акціонерів, який тримає контрольний пакет, або пакет якого в сукупності з державним складає контрольний, та далі забезпечити призначення УО на посаду голови правління, згідно до пунктів «а» чи «б»;

в разі неможливості вирішення цих питань, державний пакет акцій повинен доручатися іншому акціонеру АТ, який забезпечує якомога більший неконтрольний сукупний пакет акцій, та далі домагатися входження УО до складу виконавчого органу або контролюючого органу за слідуючим пріоритетом постановки питання про заняття посади:

1. Голова правління;

2. Член правління;

3. Голова спостережної ради (ревізійної комісії);

4. Член спостережної ради (ревізійної комісії);

4. Заходи щодо виконання функцій УО юридичними та фізичними особами. При дорученні контрольного пакету акцій на посаду УО автором пропонується принцип призначення виключно фізичної особи, переважно кваліфікованого співробітника галузевих державних органів. Ця міра забезпечить максимальну контрольованість діяльності АТ з боку держави (на відміну від випадку з юридичною особою), що повинно забезпечуватися при залишенні у державі контрольного пакету. Прості (неконтрольні) пакети можуть доручатися як фізичній, так і юридичній особі.

5. Заходи, які визначають можливість виконання функцій УО та їх відповідальність. При рішенні про призначення на посаду УО фізичної особи головною умовою є тільки його професійна здатність. При заподіянні державі шкоди, фізична особа несе відповідальність згідно з відповідними статтями КК. При призначенні юридичної особи, крім відповідальності загальним умовам, додатково, автор пропонує принцип повної гарантованості вартості держмайна власними засобами. Згідно з цим, умовою призначення юридичної особи є наявність статутного фонду у розмірі не менш як 100% вартості державного пакету акцій. При заподіянні шкоди забезпечується висока вірогідність того, що юридична особа компенсує збитки державі за рахунок ії власних засобів (статутного фонду).

6. Заходи щодо одночасного доручення декількох часток держмайна. Автор пропонує такі загальні умови одночасного доручення: для фізичних осіб: не більш як 4 пакети, як максимальна кількість, щодо якої фізична особа може технічно забезпечити процес нормального управління. Також пропонуються такі організаційні заходи: при першому призначенні УО може доручатися не більш як одна частка державного майна з іспитним терміном 1 рік. Після закінчення іспитного терміну відповідальний державний орган розглядає результати управління одною часткою держмайна та приймає рішення про здатність УО управляти додатковими частками. Із вищевизначених положень витікає, що фізична особа не може одночасно управляти більш як одним контрольним пакетом (додаткові пакети можуть бути лише простими). Для юридичних - кількість не обмежується, головною умовою (згідно з пунктом 4) є обсяг статутного фонду у розмірі не менш як сукупна вартість пакетів, що доручаються.

7. Організація оплати праці УО. Автор вважає кваліфікувати матеріальне стимулювання УО як «оплата праці» та пропонує комбіновану структуру заробітної платні: фіксована платня та прогресивна частка. Фіксована платня виплочується їз статей бюджету, спрямованих на забезпечення управління держмайна, а прогресивна частка нараховується в процентах від фактично отриманих дивідендів. Фіксований оклад забезпечує якість праці УО у збиткових АТ, та у випадках, коли дивіденди з об'єктивних причин не виплачуються, а також захищає від негативного явища «погоні за виплатою дивідендів» з боку УО. Прогресивна частка забезпечує зацікавленість УО в підвищенні прибутковості пакету державних акцій.

Пошукувачем розвинуті наукові принципи та розроблено методику оцінки ефективності управління державним пакетом акцій в промисловості. Методика складається із оцінки виконання прямих завдань відповідних держорганів з оцінкою: «виконано» чи «не виконано» та аналізу показників економічної ефективності. В основу аналізу показників покладається порівняння їх значень з нормативними, які є індікатором нормального економічного стану підприємства як наслідків ефективного корпоративного менеджменту з участю УО.

Ряд показників не нормуються чи задається їх рекомендуєма величина, так як їх значення не можуть однозначно характеризувати ефективність менеджменту. В цьому випадку потрібен розгляд цього показника в сукупності з другими показниками, які нормуються, або порівняння їх зі значеннями таких самих показників інших підприємств галузі, які мають аналогічні потужності та функціонують у аналогічних умовах.

Система показників наведена у таблиці 1. У формулах автор використовує значення показників стандартної фінансової звітності у вигляді: Ф(i) [j], де i - номер форми фінансової звітності, j - номер показника у формі.

Запропонована система показників має подвійне значення - з одного боку дотримання показників в межах нормативних значень є основою мотивації діяльності УО, з другого боку - отримані значення показників є індікаторами результативності цієї роботи. Автором надаються рекомендації щодо дій керівника державного пакету акцій в випадках відхилення показників від нормативу та особливо розглядаються ситуації, коли керівницькі рішення, наслідками чого стають відхилення значень показників від нормативу, є виправданими.

В третій главі розділу автор наводить дисертаційну розробку у вигляді організаційно-інструктивної моделі, положення якої є прототипами положень регламентуючих документів та нормативних актів, в якій надається комплекс організаційних аспектів діяльності з управління державним пакетом акцій: порядок призначення УО, порядок координації УО з боку відповідального державного органу, порядок звітування УО та склад звітних документів, і.т.д.

У заключенні сформульовані основні висновки та рекомендації, отримані в результаті дослідження.

Висновки

Виконане дисертаційне дослідження дозволяє сформулювати наступні отримані наукові результати:

1. Розвинуто наукові засади формування організаційних структур управління, принципів корпоративного управління, а також основ організації та управління формами державної власності, що дозволило створити теоретичну базу для формулювання засадових положень з формування організаційних структур управління частками державного майна в промисловості у ринкових умовах. Встановлено, що держава повинна брати активну та комплексну участь в процесі корпоративного управління суб'єктами державно-приватної власності, повинна бути забезпечена надійність та стабільність державних органів управління при гармонійності зв'язку «держава - приватний суб'єкт». Головними методами забезпечення ефективної реалізації власних інтересів при корпоративному управлінні є лобіювання, блокування, забезпечення заняття посади голови виконавчого органу підприємства;

2. Здійснено аналіз існуючої системи організації управління частками держмайна, який складався із аналізу нормативних актів, що регламентують організацію управління частками держмайна, а також аналізу результатів ії практичного функціонування. Проведений аналіз виявив недоліки системи на теоретичному та практичному рівнях, які склали основу формування напрямів розробки нової системи. Автором встановлено такі основні причини неефективності існуючої системи: неефективність схеми реалізації державної промислової політики в сфері державно-приватних підприємств, недостатня забезпеченість проведення та відсутність комплексності при реалізації державних інтересів в органах корпоративного управління, відсутність ряду умов забезпечення ефективності управління часткою державного майна.

Автором обгрунтовані такі позитивні фактори системи: простота та оптимальність схеми організації управління при трастовому методі, перевіреність ефективності роботи схеми у ринкових умовах на практиці розвинутих та постсоціалістичних країн.

На підставі результатів аналізу системи був зроблений загальний висновок про її неефективність.

3. Розроблена та обгрунтована нова система організації управління частками держмайна в промисловості. В системі запропоновані такі рішення, що забезпечують її ефективність:

- схема організації управління часткою державного майна, яка забезпечують найбільш якісне та компетентне проведення державної промислової політики;

- організаційні заходи щодо забезпечення максимальної реалізації інтересів держави в складі органу корпоративного управління при відсутності у держави контрольного пакету;

- організаційні принципи щодо забезпечення комплексності управління та якості реалізацій державних інтересів;

- комплекс організаційно-економічних заходів, які забезпечують якість управління пакетом акцій та обумовлюють високий рівень захисту від ризиків для держави при трастовому методі організації управління майном.

4. Удосконалені та сформульовані методичні засади оцінки ефективності управління часткою держмайна. Запропонована методика оцінки ефективності управління пакетом державних акцій в промисловості, яка забезпечує об'єктивність оцінки якості управління державним пакетом акцій, моніторинг економічного стану справ в підприємстві, та є основою мотивації діяльності уповноваженої особи. В методиці надається комплекс загальних рекомендацій щодо дій УО у випадках відхилення показників від нормативних значень.

Основні положення дисертації відражено у слідуючих роботах

1. Соколы И.И. Организация управления долями государственного имущества в промышленности (подходы и решения). - Одесса.: НАН Украины, Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований, 1998. - 85 с.

2. Соколы И.И. Привлечение стабильных инвестиций требует гарантий их эффективного применения // Инвестирование экономики Украины в условиях рынка. Сборник научных работ. - ИПРЭЭИ НАН Украины, Одесса, 1998. - С. 51-55.

3. Соколы И.И. Европейские инвестиции в Одесский аэропорт: планы и видения // Инвестирование экономики Украины в условиях рынка. Сборник научных работ. - ИПРЭЭИ НАН Украины, Одесса, 1998. - С. 82-85.

4. Соколы И.И. Результаты приватизации и обеспечения организации управления долями государственной собственности в Одесском регионе // Экономические инновации. Выпуск 3. Совершенствование системы управления предпринимательством. Сборник научных работ. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 1998. - С. 132-136.

Размещено на Allbest.ru