_{Размещено на http://www.allbest.ru/}

КУРСОВА РОБОТА

з макроекономіки

Тема:

МАКРОЕКОНОМІЧНА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ



ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Макроекономічна нестабільність та її економічні основи

Розділ 2. Причини виникнення та зміст циклічних коливань в економіці

Розділ 3. Безробіття та його вплив на макроекономічну нестабільність

Розділ 4. Зміни в економічній системі викликані інфляцією

Розділ 5. Роль держави в забезпеченні макроекономічної стабілізації

Висновок

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Актуальність теми дослідження. Як відомо, сучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й умов життя, які може забезпечити тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереження показують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійно переривається періодами економічної нестабільності. Підйоми і спади рівнів економічної активності, що ідуть один за одним прийнято називати діловим чи економічним циклом. Термін "цикл" вживається в біології й інших науках для позначення таких подій, що постійно повторюються, але не обов'язково в однаковому ступені. Тому є всі підстави думати, що рух ділового життя суспільства протікає у формі циклів, сутність яких полягає в наявності повторюваної послідовності змін. Діловий цикл припускає рух трьох величин: обсягу зайнятості, обсягу продукції і рівня цін.

В умовах переходу до ринкових відносин в економіці України велике значення грає реформація відносин власності, роздержавлення і поява нових видів власності, що буде сприяти розвитку ринкових відносин, нових видів господарювання, завдяки чому з'явиться можливість перебороти найтяжку економічну кризу, у якій знаходиться Україна.

_{Мета дослідження. Вивчити та охарактеризути зміни в економічній системі викликані нерівномірною та некерованою циклічністю, безробіттям та інфляцією, які спричиняють макроекономічну нестабільність.}

Для досягнення цієї мети треба було вирішити наступні завдання:

· дослідити макроекономічну нестабільність та охарактеризувати її з різних економічних позицій;

· _{проаналізувати причини виникнення та зіст циклічних коливань в економіці;}

· дослідити безробіття як фактор впливу на макроекономічну нестабільність;

· встановити зміни в економічній системі викликані інфляцією;

· пізнання ролі держави в забезпеченні макроекономічної стабілізації.

Об'єктом курсової роботи є економічна система країни в цілому, а предметом -- макроекономічна нестабільність під впливом якої змінюються галузі економічної системи, тобто відбувається порушення макрорівноваги на всіх ринках.



РОЗДІЛ 1. МАКРОЕКОНОМІЧНА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ

Ринковій економіці властива нестабільність. Ретроспективний аналіз економік капіталістичного світу, як і сьогодення, свідчить, що періоди процвітання економічних систем різних країн світу змінюються падінням обсягів виробництва і доходів, зростанням безробіття, інфляційними та дефляцій ними процесами. Явища періодичного порушення та відновлення рівноваги як виявилось, відбувається у певній логічній послідовності та з певною періодичністю. Так, перша економічна криза виникла в Англії у 1825-1826 рр. Потім кризи повторюються кожні 10-11 рр. Кризи, що мали світовий характер, датується 1886, 1873, 1890 рр. Будь-яка економічна криза -- складний комплекс явищ, що відбувається в логічній послідовності. Перед кожною кризою спостерігається розширення виробництва і зростання товарних цін. Потім ціни падають, а в сфері грошово-кредитного обігу починається зміни, які завершуються повною руйнацією кредиту. Явища, що відбуваються на грошовому ринку в період зростання економіки та в період її спаду настільки типові, що їх можна передбачати завчасно.

Досліджуючи економічні (промислові) кризи ХІХ ст., Карл Маркс дійшов висновку, що головною причиною циклічних коливань капіталістичної економіки є основна суперечність капіталізму -- між суспільним характером виробництва та приватнокапіталістичною формою власності, яка має такі форми вияву:

· суперечність між виробництвом і споживанням;

· нерівномірність (непропорційність) розвитку різних сфер і галузей виробництва;

· суперечність між планомірною організацією виробництва в межах окремих підприємств та стихійним розвитком економіки в цілому.

Періодичність (повторюваність) циклічних коливань К. Маркс пов'язував із матеріальною основою криз -- періодичністю оновлення основного капіталу, яка на?той?час?становила?8-10?років.

К. Маркс вважав, що в межах капіталістичного суспільного устрою основна суперечність не може бути вирішена, і пов'язував її з пролетарською революцією, яка покладе край циклічним коливанням економіки.

Марксистська теорія -- теорія пролетарська, саме тому проти неї була спрямована масова критика.

Найглибшою за всю історію капіталізму була криза 1929-1933 рр., яка увійшла в історію під назвою "велика депресія". Щоб підкреслити руйнівний характер цієї кризи, достатньо сказати, що рівень безробіття у найрозвиненіших капіталістичних країнах досяг 33-40%, а економіка США відстала у економічному розвитку на 146 років.

Не уникла циклічних коливань і планова економіка. Глибоке падіння виробництва в період політики "воєнного комунізму", аграрна криза 1931-1932 рр., поступальне скорочення частки товарів групи "Б" у промисловій продукції в СРСР свідчать про неспроможність планомірно організованого господарства уникнути циклічних коливань. Як система, що ґрунтувалася на повній державній власності та намаганні тотального централізованого регулювання усіх зв'язків, вона виявилась неефективною значною мірою тому, що ігнорувала механізм саморозвитку і самоорганізації системи.

Кожне суспільство прагне до економічного зростання. Технічний прогрес, запровадження нових технологій, збільшення виробничих потужностей та підвищення життєвого рівня людей є стратегічними напрямами динамічного розвитку економіки кожної країни. Проте довгострокове економічне зростання, не завжди є рівномірним. Воно переривається періодами економічної нестабільності, коливанням у темпах економічного зростання, структурі й ефективності відтворення. Періоди швидкого зростання економіки перериваються спадом виробництва, низьким рівнем зайнятості (безробіттям) та зростанням цін (інфляцією).

Це явище було помічене давно вченими-економістами, особливо коли почастішали економічні кризи -- торгові, фінансово-кредитні, а потім і промислові. Спочатку вони охопили окремі найрозвинутіші країни (насамперед Англію), а згодом набули характеру світових криз. Циклічний розвиток економіки став предметом дослідження багатьох учених-економістів.

Отже, важливою особливістю ринкової економіки є її нестабільність. Нестабільність це не лише кризи, а й будь-які порушення макрорівноваги на всіх ринках, які проявляються у скороченнях виробництва, спаді ВВП, інфляції, безробітті, порушеннях грошового обігу та дефіциті держбюджету.

Особливістю ринкової економіки є постійне тяжіння до рівноваги. В узагальненому вигляді макроекономічна рівновага є рівновагою між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Загальна ринкова рівновага досягається в результаті подолання незбалансованості окремих, але взаємозалежних ринків. Загальна рівновага ніколи не буває повною і ідеальною. Це лише позитивна макроекономічна динаміка від гіршого до кращого співвідношення сукупної пропозиції і сукупного попиту. Індикатором такої тенденції стають показники росту ВВП, НД і інших макроекономічних показників. З іншого боку, існує зворотний зв'язок між загальною і частковою рівновагою. Якщо є стійка позитивна тенденція в динаміці загальної рівноваги, легше долається виникаюча незбалансованість на якомусь окремому ринку. І навпаки, в умовах кризового стану економіки і тривалого порушення рівноваги між сукупним попитом і пропозицією нерівновага на окремих ринках посилюється, набуваючи хронічної форми. Саме така ситуація була характерна, на жаль, для економіки України в останні 7-8 років.

Рівноважний стан економіки означає, що в ній досягається синергічний ефект, тобто зростання ефективності за рахунок системного використання обмежених ресурсів на пріоритетних напрямках соціально-економічного розвитку країни. Своєчасне уточнення або зміна пріоритетів викликають перерозподіл ресурсів, залучення у виробництво їхньої частини, що резервується, і структурні зсуви в економіці. У результаті досягається збільшення синергічного ефекту.

Одна з причин затяжної кризи всієї економічної системи України полягає в тому, що в жодній його фазі не були чітко визначені пріоритети, що дозволили б не припустити настільки катастрофічного спаду виробництва і зниження рівня життя більшої частини населення. Втрата можливостей одержати синергічний ефект знесилила економіку країни. Нерівновага, хиткий стан економічної системи набули хронічної депресивної форми. Тому вихід із десятилітньої кризи вимагає великих витрат, у тому числі інвестиційних ресурсів на здійснення необхідних структурних перетворень в економіці, для повернення їй спроможності забезпечувати синергічний ефект і підтримувати рівноважний стан.

Різкі зміни сукупного попиту і пропозиції - шоки - призводять до відхилення обсягу випуску і зайнятості від потенційного рівня. Шоки з боку попиту можуть виникати, наприклад, внаслідок різкої зміни пропозиції грошей або швидкості їхнього обертання, різких коливань інвестиційного попиту і т.д. Шоки пропозиції можуть бути пов'язані з різкими стрибками цін на ресурси (цінові шоки, наприклад, нафтовий шок), із стихійними лихами, що приводять економіку до втрати частини ресурсів, і можливого зменшення потенціалу, посиленням активності профспілок, зміною в законодавстві і, наприклад, пов'язаним з цим значним ростом витрат на охорону навколишнього середовища і т.д.

Дефіцит в економіці -- перевищення попиту над пропозицією. Він засвідчує про розбіжність між попитом та пропозицією та відсутність урівноважуючої ціни. Бюджетний дефіцит -- це перевищення видатків бюджету над його доходами.

Дефіцит = Видатки -- Доходи

Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і ліквідувати дефіцит бюджету, якщо не будуть вжиті дійові заходи щодо різкого зростання видатків, викликаних безгосподарністю. Ринкова економіка не може стабілізації економіки й вирівнювання видатків з доходами, а це потребує жорсткого режиму економії коштів, який повинні провадити всі владні і управлінські структури.

Основні фактори зростання дефіциту бюджету

· Збільшення оборонних видатків.

· Зростання виплат по державному боргу.

· Збільшення трансфертних платежів.

· Зниження податків.

Причини дефіциту держбюджету:

· падіння доходів в умовах кризового стану економіки;

· зменшення приросту національного доходу;

· зменшення акцизних податків, які надходять в держбюджет;

· збільшення державних витрат;

· непослідовна фінансова економічна політика.

Заходи зниження бюджетного дефіциту:

· конверсія;

· перехід від фінансування до кредитування;

· ліквідація дотацій збитковим підприємствам;

· зниження витрат на управління державою

· зміна системи оподаткування;

· підвищення рорлі місцевих бюджетів.

Світовий досвід вказує чотири основні способи вирішення проблеми бюджетного дефіциту:

· скорочення бюджетних витрат;

· пошук джерел додаткових доходів;

· випуск (емісія) незабезпечених грошей з метою використання для фінансування державних витрат;

· позика грошей у банків, господарських організацій, громадян, інших держав, іноземних та міжнародних фінансових організацій.

Бюджетний дефіцит в Україні - це вимушений дефіцит. У нашій країні рівень оподаткування настільки високий, що далі підвищувати його практично неможливо. Недостатність доходів державного бюджету головним чином зумовлюється недостатнім обсягом доходів підприємств і громадян. А відтак бюджетний дефіцит походить не з фінансової політики держави у сфері доходів, а з дефіциту фінансових ресурсів у нашому суспільстві.

При виникненні бюджетного дефіциту уряд повинен або додатково друкувати гроші, або позичати в населення. Нагромаджені позичкові суми називаються державним боргом. Більша його частина знаходиться в короткотривалих цінних паперах (векселях державної скарбниці).

Уряди часто ідуть на позику грошей, хоча це веде до зростання державного боргу. Державний борг являє собою суму заборгованості держави власникам його цінних паперів, національним і міжнародним фінансовим організаціям, а також іншим державам - кредиторам. Більшість країн світу нині мають великі державні борги. Так, наприклад, дефіцит державного бюджету США починаючи з 1981 р. щорічно перевищував 100 млрд. дол., а в деякі роки - 200 млрд. дол.. [ 13 ].

Крім того, на стабільність в економічній системі впливає і грошовий обіг, тобто зміни, які можуть виникати на грошовому ринку, спричиняючи порушення грошового обігу.

Грошовий обіг -- це рух грошей у готівковій і безготівковій формах для обслуговування потреб реалізації товарів, а також нетоварних платежів і розрахунків у господарстві.

Об'єктивну основу грошового обігу становлять суспільний поділ праці і розвиток товарного виробництва, в якому рух грошового капіталу обслуговує відносини розподілу і обміну, а через амортизаційні відрахування і фонди обігу забезпечується обслуговування процесу виробництва і споживання. Розвиток товарного виробництва, що привів до утворення загальнонаціональних і світового ринку, стимулював розвиток грошового обігу для обслуговування руху і реалізації сукупного суспільного продукту, в тому числі і кругообігу капіталу, обігу товарів і послуг, руху позичкового капіталу і доходів населення.

В своїй сукупності грошовий обіг охоплює сфери обігу і виробництва як безперервного процесу. Його стадії руху охоплюють:

· Амортизація

· Заробітна плата

· Фонди обігу

· Податкові платежі

· Нагромадження

Тому при визначенні поняття грошового обігу слід виходити з того факту, що він обслуговує процеси виробництва, розподілу, обігу і споживання. Його організація і функціонування безпосередньо впливає на ефективність прийняття рішень на всіх стадіях суспільного відтворення, опосередкує їх і допомагає забезпечити якісну і кількісну взаємодію суспільного відтворення на всіх його стадіях. [15]

Грошовий обіг - це неперервний рух грошей у сфері обігу та їх функціонування як засобу платежу й обігу. За його допомогою здійснюється розширене відтворення. Поряд з кредитом та фінансами він виступає складовою частиною єдиного грошового обороту і водночас становить самостійне економічне явище, що має свою особливу специфіку й механізм впливу на економіку. Опосередковуючи рух реальних товарів і послуг у процесі суспільного відтворення, грошовий обіг вимагає лише строго визначеної маси грошей.

Регулювання грошового обігу здійснюється на основі використання законів грошового обігу. Рівновага товарної й грошової маси залежить від трьох факторів: кількості проданих товарів, рівня товарних цін, швидкості обертання грошової одиниці. Всі ці фактори безпосередньо залежать від стану й рівня виробництва, використання переваг суспільного поділу праці, рівня продуктивності праці. Закономірності тут такі: 1) чим розвинутіший суспільний поділ праці, тим більша кількість товарів продається; 2) чим вищий рівень продуктивності праці, тим нижчі вартість і ціна товарів. [13 ].

Вилучення грошей зі сфери обігу можливе лише в разі зменшення у ній маси товарів або значного збільшення швидкості обігу грошової одиниці. За умов золотомонетного стандарту зайві гроші автоматично залишають сферу обігу, перетворюючись у скарби. За наявності паперових грошових знаків кожен суб'єкт економічних відносин для отримання реальних товарів чи послуг прагне знову спрямувати гроші в обіг, щоб не зазнати збитків від можливого їхнього знецінення. Оскільки вилучення грошей з обігу вимагає значних витрат, то держава, вдаючись до регулювання їхньої кількості, такі витрати перекладає на інших суб'єктів ринку і насамперед на широкі верстви населення. Саме така політика, покликана стабілізувати економіку, фінанси й грошовий обіг, здійснюється нині в Україні.

Стабільність грошового обігу залежить насамперед від стану економіки. В суспільстві, де збалансовані процеси відтворення в народному господарстві, підтримується й стабільний грошовий обіг. Більше того, він активно впливає на стан і розвиток економіки. Там же, де виникли диспропорції у відтворювальному процесі, де спостерігається падіння виробництва валового національного продукту, а держава не може збалансувати надходження та видатки, грошовий обіг підривається інфляційними процесами. [14].

дефіцит макроекономічний нестабільність безробіття

РОЗДІЛ 2. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ЗМІСТ ЦИКЛІЧНИХ КОЛИВАНЬ В ЕКОНОМІЦІ

Економічний розвиток відбувається нерівномірно і періоди піднесення чергуються зі спадом. Коливання економіки відтворюється як регулярний періодичний процес. Поняття економічного циклу означає рух економіки від однієї кризи до іншої. Сучасна економічна теорія трактує економічний цикл як явище, яке має ряд таких спільних моментів:

· економічний цикл складається з послідовних фаз: криз і піднесень;

· у другій половині ХХ ст. цикл розглядають як багатокомпонентний процес із малих, середніх, довгих циклів;

· із середини 30-х років ХХ ст. в теорії макроекономіки цикл розглядають як коливання, які відбуваються навколо стану рівноваги;

· циклічні коливання відбуваються навколо трендової траєкторії економічного зростання;

· циклічність економіки треба розглядати не як недолік в економічному стані, а як спосіб саморегулювання ринкової економіки, причому циклічний розвиток має таку особливість, якщо не регулювати коливання, то вони можуть підсилювати один одного, можуть увійти в резонанс і здатні зруйнувати економічну систему.

В макротеорії цикл виступає об'єктом управління. При характеристиці економічного циклу вживається три підходи до їх вивчення:

· економічний цикл розглядається як відхилення від нормального стану рівноваги;

· цикл трактується як загальна форма економічного процесу, а економічна рівновага не розглядається як норма, до якої повинна прагнути економіка в процесі коливань;

· ряд теорій не визнають закономірність періодичності циклу.

Отже, економічний цикл -- це макроекономічне явище, пов'язане із зміною ВНП, національного доходу, інвестицій, споживання, які викликають сплески темпів росту чи спаду.

Економічний цикл характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності, що виявляються у невідповідності сукупного попиту та сукупної пропозиції. [3. 201-221].

Свідченнями циклічних коливань економіки є коливання таких показників ділової (економічної) активності:

· змін у темпах приросту ВВП;

· змін у темпах зростання обсягів продажу;

· змін загального рівня цін

· змін рівня безробіття та інфляції;

· змін у рівнях завантаження виробничих потужностей.

Хоча, цикли часто не схожі між собою, вони мають спільні ознаки. Американські вчені-економетрики Артур Бернс та Веслі Мітчелл у праці "Аналіз бізнес-циклів" (1946 р.) запропонували класифікацію макроекономічних змінних залежно від того, як вони змінюються на різних фазах циклу:

· проциклічні змінні мають тенденцію до зростання у фазі піднесення та до зменшення у фазі падіння;

· антициклічні змінні мають тенденцію до зростання у фазі падіння та до зменшення у фазі піднесення;

· ациклічні змінні -- такі змінні, динаміка яких безпосередньо не пов'язана з фазами циклу ділової активності.

Залежно від щільності зв'язку між про циклічними змінними і циклічними коливаннями, їх (проциклічні змінні) поділяють на змінні, щільно пов'язані з циклом (сукупний випуск, прибуток від бізнесу, процентна ставка у короткостроковому періоді, швидкість обороту грошей, рівень цін та ін.) та ті, яким властивий слабший зв'язок із циклом ділової активності (виробництво товарів повсякденного вжитку, виробництво сільськогосподарської продукції, добування природних ресурсів, ціни на природні ресурси та сільськогосподарську продукцію, рівень процентної ставки у довгостроковому періоді і т. ін.).

Прикладами антициклічних змінних можуть слугувати:

· зростання запасів у період зменшення обсягів виробництва і продаж та, навпаки, зменшення запасів у період піднесення;

· зростання безробіття у період падіння виробництва і, навпаки;

· зростання рівня банкрутств у період депресії та зменшення їх у період піднесення.

Прикладом ациклічних змінних є незалежний від фази циклу обсяг експорту для США.

Щоб ретельніше дослідити особливості ділового циклу, його поділяють на фази. Класичний цикл ділової активності має чотири фази. Він починається із падіння ділової активності й закінчується фазою піднесення. Схематично класичний цикл ділової активності можна зобразити так:

Рис. 1. Схема класичного циклу ділової активності.

Із зображення зрозуміло, що цикл -- це період між двома падіннями обсягів національного виробництва, або це період між двома кризами.

Цикл має 4 фази: криза, депресія, пожвавлення та промислове піднесення.

Ознаки економічної кризи:

· перевиробництво товарів порівняно з платоспроможним попитом на них;

· різке падіння цін, зумовлене перевищенням пропозиції над попитом;

· падіння обсягів виробництва і, як наслідок, падіння норми прибутковості;

· зростання запасів;

· збільшення кількості банкрутств;

· зростання рівня безробіття;

· падіння доходів;

· потрясіння кредитної системи (різке зростання норми номінального процента у зв'язку з тим, що попит на гроші зростає, а пропозиція зменшується внаслідок відливу грошових капіталів із банків, різке скорочення комерційних і банківських кредитів, падіння курсу акцій і облігацій і т. ін.).

Характерні риси депресії:

· зменшення запасів;

· призупинення різкого падіння цін;

· призупинення падіння виробництва;

· зменшення позикового процента.

Ознаки пожвавлення та піднесення:

· зростання виробництва;

· зростання загального рівня цін;

· зменшення рівня безробіття;

· зменшення запасів;

· зростання рівня доходів;

· розширення кредиту (кредитна експансія).

Пожвавлення і піднесення мають спільні характеристики. Відмінність між ними полягає в тому, що у фазі пожвавлення економіка досягає рівня до кризового сану, а у фазі піднесення -- перевищує до кризовий розвиток економіки. .[1.c. [396-403].

Класична схема циклічного розвитку властива економіці ХІХ ст. У ХХ ст. цикл модифікувався. Головними факторами, що зумовили модифікацію, вважають зміни, що відбулися в технологічному способі виробництві, та державне втручання в економіку.

Схематично сучасний діловий цикл можна зобразити таким чином:



Рис. 2. Схема сучасного ділового циклу.

Як видно із рисунка, у сучасному циклі економіки відсутні чотири чітко визначені фази, а є лише дві: спад і піднесення

Спад в економіці ще називають рецесією, якщо період скорочення обсягів виробництва триває не менше 6 місяців. Рецесія починається від пікової точки і закінчується крайньою нижньою точкою (дном).

Відрізок ВD відображає рецесію, а відрізок АВ -- розширення виробництва.

Рецесія -- це період зниження рівня сукупного випуску, доходу, зайнятості та торгівлі, який продовжується від 6 місяців до 1 року та характеризується значним занепадом багатьох секторів економіки.

Особливості сучасного економічного циклу:

· зміна чотирифазної моделі циклу на двофазну;

· повні цикли (відстань між піком і дном) суттєво відрізняються між собою за тривалістю;

· починаючи з другої половини ХХ ст. відбувається скорочення фази економічного падіння, тоді як фаза розширення виробництва стала тривалішою;

· повторюваність криз стала частішою, але менш глибокою.

Більшість сучасних економістів вивчають причини циклічності через аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на характер циклу, його тривалість, специфіку проявів окремих фаз.

До зовнішніх факторів можуть бути віднесені об'єктивні та суб'єктивні обставини, які викликають періодичну повторюваність економічних явищ і які знаходяться поза економічною системою:

· - війни, революції, та інші політичні потрясіння;

· - відкриття крупних родовищ золота, урану, нафти та інших цінних ресурсів;

· - освоєння нових територій і пов'язана з цим міграція населення, коливання чисельності населення планети;

· - потужні прориви в технології, винаходи та інновації, які дозволяють радикально змінити структуру суспільного виробництва.

Внутрішні фактори притаманні самій економічній системі, і вони можуть викликати як підйоми, так і спади економічної активності через певні проміжки часу. Серед них виділяють:

· - фізичний строк служби основного капіталу (рухомого та нерухомого);

· - особисте споживання, скорочення або зростання якого впливає на обсяг виробництва та зайнятості;

· - інвестування, тобто вкладення коштів у розширення виробництва, його модернізацію, створення нових робочих місць;

· - економічну політику держави щодо виробництва, попиту та споживання.

Причинами циклічності можуть бути:

* технічні нововведення (НТР), які впливають на інвестиції та споживчі витрати, а відповідно

* на виробництво, зайнятість і рівень цін;

* політичні й випадкові події (наприклад, війни, "перебудова" в СРСР та перехідний період у нових незалежних державах);

* зміни в кредитно-грошовій політиці (коливання обсягів грошової маси);

* нестача національних інвестицій;

* зміни цін на нафту, газ та інші види сировини тощо.

В макроекономіці не існує цілісної теорії економічного циклу, і економісти різних напрямків концентрують свою увагу на різних причинах циклічності. Але більшість із них вважають, що рівень сукупних витрат (Y=C+I+G+NX) безпосередньо визначає рівень зайнятості і виробництва.

Окремі економічні цикли суттєво різняться між собою за тривалістю та інтенсивністю, проте всі вони складаються з одних і тих самих фаз При цьому циклічно змінюються обсяг випуску, рівні зайнятості, безробіття, інфляції, процентної ставки, обсяг грошової маси і т.п. Проте основними індикаторами фази циклу служать:

* рівень зайнятості,

* рівень безробіття,

* обсяг випуску [2. C. 141-144].

РОЗДІЛ 3. БЕЗРОБІТТЯ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА МАКРОЕКОНОМІЧНУ НЕСТАБІЛЬНІСТЬ

В умовах ринкової економіки циклічність розвитку характеризується економічною нестабільністю, яка виявляється у зростанні безробіття.

Безробіття як економічне явище виникає внаслідок саморегулювання ринкової економіки, охоплює певну частину працездатного населення, яке тимчасово не має можливості працювати.

Закон України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року визнає безробітними працездатних громадян у працездатному віці з причин, що не залежать від них самих, які не мають заробітку або трудового доходу, зареєстровані в державній службі зайнятості як особи, які шукають роботу. Вони здатні до праці та готові працювати, але ця служба не забезпечує їх належною роботою, тобто таким робочим місцем, якому відповідають професійна підготовка громадянина, його стаж і досвід, вік і транспортна доступність.[9].

Статус безробітного, громадянин України дістає у разі, якщо з ним припинено трудовий договір у зв'язку з виробничими змінами і він протягом найближчих 10 днів зареєструвався у службі зайнятості. На перші три місяці за робітником зберігається середньомісячна заробітна плата, щоб він мав можливість займатися пошуком нового робочого місця. Якщо робітник не знайшов за цей строк належної роботи, а служба зайнятості також нічого йому не запропонувала, він дістає статус безробітного. В Україні допомогу по безробіттю виплачують з одинадцятого дня після реєстрації громадянина в державній службі зайнятості, але не більш як 12 місяців протягом наступних трьох років, а для осіб перед пенсійного віку -- 18 місяців. Розмір допомоги гарантується не менш 50% середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, проте не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати. Громадяни, які шукають роботу вперше або після перерви більш як один рік, одержують допомогу в розмірі не нижче 75% мінімальної заробітної плати.

Причинами безробіття можуть бути такі явища:

1) темпи зростання народонаселення перевершують темпи зростання виробництва. Недолік цієї теорії в тім, що вона не може пояснити виникнення безробіття у країнах з низькою народжуваністю (Т. Мальтус, XVIII ст.).;

2) відносне відставання попиту на працю від темпів нагромадження капіталу, зростання технічної та органічної побудови капіталу Також однією з причин безробіття К. Маркс вважав циклічність розвитку (К. Маркс, XIX ст.).;

3) в умовах недосконалої конкуренції на ринку праці відбувається підвищення ціни та скорочення попиту на працю Ідея цієї теорії в тому, що підприємцю вигідніше заплатити високу заробітну плату одному висококвалікованому фахівцю і при цьому скоротити робочий персонал (А. Пігу, 1923).;

4) зі зростанням доходів люди схильні збільшувати своє споживання, але не тією мірою, якою зростає дохід; схильність населення до споживання знижується, а до заощадження зростає, тобто із зростанням національного доходу не весь доход споживається, його частина йде на заощадження , але вони обов'язково стають інвестиціями. При падінні стимулів до інвестування виробництво не зростає і навіть може зменшуватися, що призводить до безробіття (Дж. Кейнс, 1936);

5) циклічний розвиток економіки на стадії економічної кризи, спаду виробництва призводить до зменшення сукупного попиту на товари і послуги, до зниження рівня зайнятості працездатного населення;

6) розвиток науково-технічного прогресу зумовлює структурні зрушення в економіці, виникнення нових галузей, які потребують кваліфікованіших робітників і більше часу на професійну підготовку та перепідготовку працівників старих галузей народного господарства;

7) сезонні зміни у рівнях виробництва знижують попит на працю у сільському господарстві, будівництві та ін.;

8) зростання кількості населення працездатного віку, молоді, що збільшує пропозицію праці;

9) економічна політика уряду щодо збільшення мінімального розміру заробітної плати призводить до зростання витрат виробництва і зниження попиту на працівників.

Спеціалісти класифікують безробіття за причинами його існування:

1. Фрикційне безробіття пов'язане з постійним рухом, пошуками або чеканням роботи населенням у результаті зміни місця проживання, професії, через народження дитини і догляд за нею. Таке безробіття має природний характер і не повинно бути надто тривалим.

2. Структурне безробіття виникає під впливом науково-технічного прогресу і охоплює тих працівників, чия праця не може бути використана на нових робочих місцях і які потребують певного часу для додаткового навчання і перепідготовки.

3. Циклічне безробіття зумовлене дефіцитом попиту в період економічної кризи, спаду виробництва і стагнації.

4. Сезонне безробіття стосується працівників, які зайняті тільки в певні пори року.

5. Інституційне безробіття виникає як наслідок низької ефективності роботи організаційних структур ринку праці, державних служб зайнятості (відсутність інформації про вільні робочі місця, умови праці тощо).

6. Приховане безробіття існує за умов неповного використання ресурсів підприємства, при цьому працівники змушені працювати скорочений робочий день, переходити на тимчасову працю або йти в додаткову неоплачувану відпустку.

7. Добровільне безробіття створюють окремі люди, які не хочуть працювати і за тривалий чає втратили цю можливість і зв'язки з трудовим життям.

8. Природне безробіття постійно має місце в умовах економічної рівноваги між попитом на працю і пропозицією робочих місць. Воно дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття. Рівень природного безробіття не повинен перевищувати 4--5% зайнятого населення. Зміст і значення природного безробіття в сучасних умовах розвинутих країн визначили представники монетаристської моделі ринку праці -- американські економісти, лауреати Нобелівської премії М. Фрідмен (1976 р.), Ф.А. Хайєк (1974) та ін.

Безробіття як фактор економічної нестабільності спричинює певні негативні наслідки, які слід враховувати, щоб виробити ефективну систему заходів щодо регулювання розвитку цього явища. Держава має вживати заходів щодо зниження рівня негативних наслідків безробіття.

Безробіття породжує збитки у виробництві. Артур Оукен на прикладі США математично виразив зв'язок між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВВП. Він сформулював закон, згідно з яким країна втрачає 2-3 % фактичного ВВП відносно потенційного ВВП, коли фактичний рівень безробіття збільшується на 1 % порівняно з його природним рівнем:

=л(),

де Y_f -- фактичний ВВП,

Х_р -- потенційний ВВП,

u_f -- фактичний рівень безробіття,

u_p -- природний рівень безробіття,

-- емпіричний коефіцієнт чутливості ВВП до змін циклічного безробіття (коефіцієнт Оукена).

Припустимо, л = 2,5. Тоді закон Оукена формулюється так: якщо фактичний рівень безробіття u_f - перевищує природний рівень u_p на 1 %, то відставання обсягу ВВП становить 2,5 %. Це відношення (1:2,5 або 2:5) дозволяє обчислити абсолютні втрати продукції, які пов'язані з будь-яким рівнем безробіття.

Безробіття знижує купівельний попит, заощадження населення, інвестиційний попит, кількість робочих місць і значно зменшує обсяг виробництва. Безробітні втрачають свої професійні навички до праці, що негативно позначається на попиті.

Безробіття знижує життєвий рівень населення, є чинником, що сприяє зростанню соціального напруження в суспільстві, збільшенню злочинів.

Держава і уряд регулюють рівень безробіття, розробляють програми забезпечення ефективної зайнятості працездатного населення, усувають причини існування цього явища.

Приміром, держава вживає таких заходів: обмежує народжуваність, рівень заробітної плати, витрати на соціальні потреби населення, дефіцит бюджету; зменшує тривалість робочого часу, тобто використовує політику неповної зайнятості; збільшує облікову процентну ставку; організує систему закладів, у яких проходять перепідготовку і підвищення кваліфікації робітники, які тимчасово не працюють; розробляє програми боротьби з маргіналізмом і злочинністю та ін.

У відповідності з міжнародними стандартами, розробленими у 1983 р. Міжнародною організацією праці (МОП), все населення можна поділити на три категорії:

1) зайняті -- це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто зайнятий неповний робочий день;

2) безробітні -- ті, хто не має роботи, але активно шукає її або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Конкретніше: людина вважається безробітною, коли вона відповідає трьом критеріям, які мають місце одночасно:

* "без роботи";

* "робить активні спроби знайти роботу";

* "готова відразу ж стати до роботи".

Зайняті і безробітні становлять робочу силу, або економічно активне

населення в даний момент часу;

3) особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення -- це перш за все люди у віці до 16 років, а також ті, хто перебуває в спеціалізованих установах (наприклад, психіатричних диспансерах, лепрозоріях, виправних закладах тощо); до цієї категорії належать і особи, що вибули зі складу робочої сили, - дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботи (навчаються, перебувають на пенсії, надто хворі, щоб працювати, або просто не шукають роботи).

Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до чисельності робочої сили. Позначається буквою и і вимірюється у відсотках:



U =

Рівень зайнятості визначається як частка від ділення числа зайнятих до чисельності населення у віці від 16 років і старше:

Рівень зайнятості =

Основними причинами існування стійкого рівня безробіття є:

1) виплата допомоги по безробіттю;

2) "жорсткість" заробітної плати.

Встановлення і виплата допомог по безробіттю підвищують природний його рівень, оскільки полегшують долю безробітних.

При визначенні ймовірності того, чи стануть працівники безробітними, і якщо так, то чи довго вони ними лишатимуться, вчені розраховують коефіцієнт заміни. Він визначається співвідношенням доходу людини за умови, що вона безробітна, і доходу (після сплати податків), коли ця ж людина працює:

К =

Допомога по безробіттю сприяє підвищенню його природного рівня, тому що:

* виплата допомоги по безробіттю дає людині можливість довше підшу-ковувати собі роботу. Коли суми такої допомоги досить великі, безробітний не поспішатиме з пошуками роботи, оскільки не дуже скрутним за таких умов буде його життя. Чим більший коефіцієнт заміни, тим менш нагальна потреба шукати роботу;

* аби одержувати допомогу по безробіттю, людям слід належати до "робочої сили", тобто шукати роботу, навіть якщо вони насправді не хочуть працювати. Тоді їх враховують як безробітних. Якби допомоги по безробіттю не було, то окремих людей не зараховували б у складі робочої сили, і тоді "вимірюваний" рівень безробіття був би нижчий.

Незважаючи на те, що виплати допомоги по безробіттю підвищують його природний рівень, скасовувати такі виплати не можна. Якщо ми хочемо, аби трудові ресурси в економіці ефективно перерозподілялися, людям треба дати певний час для пошуків роботи. Було б недоцільно змушувати кваліфікованого робітника, щойно він втратив роботу, ставати до нової, некваліфікованої, бо він не може дозволити собі бути безробітним і втрачати час на пошуки роботи. Отже, навіть з погляду економічної ефективності, зводити виплати допомоги по безробіттю до нуля -- не ідеальне рішення.

Ще одним фактором, який впливає на рівень безробіття, є так звана "жорсткість" заробітної плати, тобто її нездатність до гнучкої зміни.

Механізм впливу мінімальної заробітної плати на зайнятість і безробіття зображено на рис. 3.1. Спочатку уявімо, що мінімальної заробітної плати не існує. Рівні зайнятості та безробіття визначаються попитом і пропозицією. Рівноважне значення заробітної палати, при якому зайнято N₀ осіб, дорівнює W_n (точка Е, що відповідає природному рівневі безробіття). Нехай потім вводиться мінімальна заробітна плата W_min .Мінімум перебуває на рівні, який перевищує величину заробітної плати, за умови, коли ринок праці у стані рівноваги. За такого рівня заробітної плати попит на працю становить лише N₁ і така ж кількість працівників зайнята. Але за такого рівня мінімальної заробітної плати бажає працювати N₂ осіб.



Рис. 3.1. Вплив мінімальної заробітної плати на рівень зайнятості та безробіття.

Безробіття має взаємозв'язок з інфляцією. Англійський економіст О. Філліпс (50-ті роки XX ст.) виявив нелінійну залежність між динамікою номінальної заробітної плати і рівнем безробіття: збільшення рівня безробіття супроводжується зменшенням рівня інфляції і навпаки. Обізнаність щодо цієї залежності дає можливість державі вибрати певну економічну політику: або збільшувати заробітну плату і безробіття, або підтримувати стабільні ціни і заробітну плату за умов стабілізації рівня безробіття.[5. C.303-312].

Англійський економіст Олбан Філліпс (1914-1975) у 1958 році запропонував модель інфляції попиту, яка наочно показує взаємозалежність безробіття та інфляції. Використовуючи дані статистики Великобританії за 1861-1957 роки, він побудував криву, яка відображає зворотну залежність між зміною ставок заробітної плати і рівнем безробіття. З того часу цю криву в економічній теорії називають кривою Філліпса (рис.3.2.). На графіку горизонтальна ось показує відсоток безробіття. По вертикальній осі, зліва відмічено алгебраїчну зміну річного зростання середніх цін у відсотках (інфляція); на правій вертикальній осі позначено відсоткову супровідну зміну погодинної грошової заробітної плати. Крива Філліпса показує, що, як тільки відбувається пониження безробіття, в той же час починають повзти вгору рівні цін і заробітної плати. Наявність на графіку двох вертикальних осей (лівої і правої)пояснюється тим, що спочатку крива Філліпса будувалася автором на базі аналізу залежності між змінами ставок заробітної плати і рівнем безробіття. Для цього на графіку додано й праву вертикальну ось.

Рис. 3.2. Крива Філліпса.

Більш глибокі і серйозні дослідження 60-х років ХХ століття показали,що крива Філліпса через свою обмеженість, по-перше, не може серйозно сприйматися як надійний економічний регулятор. Тому практика і дає багато прикладів, коли обидва процеси - і інфляція, і безробіття - діють паралельно,в одному напрямку.

Зростання рівня безробіття відбувається разом зі зростанням цін, наприклад, у 70-х роках; а у 1983-1991 роках і інфляція, і безробіття разом знижувалися. По-друге, крива Філліпса може бути використана для економічного аналізу альтернативи інфляції і безробіття лише в умовах помірної(повзучої) інфляції з постійним темпом. При неочікуваних економічних потрясіннях (наприклад, різкий стрибок цін на енергоносії в 70-х роках) темп інфляції зростає також неочікувано і може супроводжуватись різким збільшенням безробіття. По-третє, виявилося також, що крива Філліпса характеризує лише короткотривалі відносини, які безперечно зрушуються в довгостроковому періоді. Інакше кажучи, в сучасних умовах спрощена модель інфляції Філліпса може бути використана в економічному аналізі лише в короткотривалому періоді. В довгостроковому (5-10 років) зворотна залежність між змінами рівнів інфляції і безробіття не виявляється. В довгостроковому періоді, незважаючи на високий рівень безробіття, інфляція може й далі наростати, що також пояснюється цілим комплексом обставин.

Отже, модель інфляції Філліпса в своєму первинному варіанті, як відмічає Пол Самуельсон, не має постійного вибору між меншим безробіттям у поєднанні з більшою ціновою інфляцією та більшим безробіттям у поєднанні з меншою ціновою інфляцією. Вона має лише вибір між меншим безробіттям сьогодні за рахунок більшого безробіття в майбутньому. Це виявляється після довготривалого глибокого і ґрунтовного дослідження. Існує закон консервації безробіття, який діє в будь-якій економіці. Згідно з ним, якщо відбувається позбавлення від безробіття сьогодні, то воно виникає в такому ж розмірі пізніше. У деяких сучасних наукових працях зроблена спроба модифікувати криву Філліпса. Для цього при аналізі взаємодії інфляції і безробіття в довгостроковому періоді використовують теорію мінімального сталого рівня безробіття. Згідно з цією теорією, в довгостроковому періоді єдиним рівнем безробіття, який забезпечує стабільні, помірні темпи інфляції, прийнятні для суспільства, є мінімальний сталий рівень безробіття, під яким розуміють рівень, за якого сили, що діють на підвищення або зниження темпів інфляції і заробітної плати, урівноважуються. За мінімально сталого рівня безробіття інфляція стабілізується і відсутні тенденції щодо її сповільнення або прискорення. Виходячи з цієї теорії, крива Філліпса має форму вертикальної лінії, що бере свій початок в точці А, яка в даний час характеризує мінімальний сталий рівень безробіття (6%). На графіку (мал. 3.3) вона відображена прямою вертикальною лінією АВ. Через відхилення в той чи інший бік фактичного рівня безробіття від мінімального сталого рівня відбувається зростання або зменшення рівня інфляції. В тому і в іншому випадках інфляція губить(втрачає) свої інерційні темпи.



Рис. 3.3. Крива Філліпса в довготривалому періоді

Якщо в результаті економічного підйому фактичний рівень безробіття буде знижуватися відносно мінімального сталого рівня (наприклад, з 6 до 4%), то короткострокові криві і ціни (інфляція) будуть зростати. Зростання інфляції буде тривати до тих пір, поки безробіття не повернеться до свого мінімально можливого сталого рівня. Зовсім протилежне спостерігається тоді, коли фактичний рівень безробіття перевищує його мінімальний сталий рівень. Поки фактичний рівень безробіття буде підвищуватися (до 8% і вище) відносно свого мінімального сталого рівня (6%), короткострокові криві й інфляція будуть зростати. Стан інфляції стабілізується лише тоді, коли безробіття повернеться до свого мінімального сталого рівня. Щоправда, коли в економіку знову повертається мінімально сталий рівень безробіття (точка В), то він уже буде характеризуватися більш високими інерційними і фактичними темпами інфляції. Таким чином, прихильники довготривалої кривої Філліпса стверджують, що держава через підтримку безробіття на мінімальному сталому рівні зможе забезпечити стабілізацію інфляції. Вона не буде ні падати, ні зростати - незалежно від своїх інерційних темпів. Для зниження мінімального сталого рівня безробіття сучасна економічна теорія пропонує:- підвищувати якість послуг з працевлаштування, шляхом удосконалення системи повідомлень про відповідні вакансії;- розвивати програми з перекваліфікації, які дозволяють людям претендувати на кращу роботу в перспективних галузях економіки;- відмінити обмеження, які накладаються державою. Мається на увазі відміна законів, які захищають людей від труднощів, пов'язаних з безробіттям і важким матеріальним становищем, і притуплюють стимули шукати роботу. Для подолання негативних соціально-економічних наслідків інфляції різні економічні школи також пропонують цілу систему заходів. Основними є:

· введення системи індексування і, на цьому ґрунті, пристосування до інфляції. Механізм індексації дозволяє частково або повністю захистити заробітну плату, ціни і контракти від змін загального рівня цін;

· використання різноманітних заходів, щоб утримати безробіття відпадіння нижче мінімального сталого рівня;

· установлення контролю над цінами і заробітною платою, або планування зростання цін і заробітної плати;

· здійснення переходу до ринкової стратегії, що дозволить стримувати зростання цін і заробітної плати самим ринком;

· проведення політики податкового регулювання доходів, яка заснована на фіскальних заходах батога і пряника " і передбачає обкладання податками тих суб'єктів господарської діяльності, ціни і зарплати яких зростають швидко, і субсидії для тих, у кого ці показники збільшуються повільно.

За даними Держкомстату найнижчий рівень безробіття в Україні у 2009 року зафіксовано у місті Києві 6,5%, а найвищий у Рівненській області -12,7%. [16].

Рівень безробіття в Україні за 2009 рік був на рівні середнього по країнах Європейського Союзу (8,8%). [16].

Слід зауважити, що найбільше зростання рівня безробіття за 2009 рік відбулося у Вінницькій області (на 4,2%), Рівненській (на 3,7%) та Сумській, Донецькій, Полтавській областях (на 4,3%), а найменшого впливу фінансової кризи зазнало працездатне населення Львівської області (на 0,9%), Миколаївської та Чернівецької областей (1%). [16].

При цьому частка працівників, яким за березень 2010 року нараховано заробітну плату нижче прожиткового мінімуму для працездатної особи становила 7%, тобто згідно із звітними документами стільки працівників отримало заробітну плату менше, ніж 825 грн.

Рис. 3.5. Рівень безробіття в Україні за 2009 рік. [16].

Діяльність Уряду забезпечила зниження рівня безробіття з 9,5% у І кварталі до 9,1% у І півріччі 2009 року і 8,6 % за 9 місяців. При цьому рівень безробіття в Україні за 9 місяців минулого року був нижчим, ніж у середньому по країнах Європейського Союзу (8,8%).

Найнижчий рівень безробіття в Україні за 9 місяців 2009 року зафіксовано у місті Києві 6,2%, а найвищий у Рівненській області -12,5%.

Державний комітет статистики оприлюднив показники зареєстрованого безробіття в Україні, згідно з якими кількість зареєстрованих безробітних у відсотках до населення працездатного віку скоротилося на 40% та становило на 1 січня 2010 року 1,9%.

Під час брифінгу у Клубі Кабінету Міністрів України перший заступник Міністра праці та соціальної політики Павло Роденко повідомив, що станом на 25 січня 2010 року регіональними комісіями з питань фінансування виплат по частковому безробіттю прийнято 23 позитивні рішення про виділення підприємствам коштів для надання допомоги по частковому безробіттю терміном від 2 до 6 місяців. Це дозволить забезпечити зайнятість 12,5 тис. працівників.

Середній рівень державної допомоги по безробіттю становив у грудні 2009 року 656 грн., що на 6 грн. більше, ніж в попередньому місяці, при цьому розмір прожиткового мінімуму, встановленого на цей період - 701 грн.

Проаналізуємо зайнятість населення у 2009 році. ( Додаток Б). [11].

За офіційними даними, станом на 1 січня 2010 року населення України становило близько 46 млн. осіб. З них непрацюючих інвалідів, пенсіонерів та інших осіб непрацездатного віку - 20,4 млн. Громадян, які офіційно працюють в Україні та за її межами - близько 18,5 млн. Також нараховується близько 1,6 млн. студентів денної форми навчання. У державних центрах зайнятості зареєстровано 0,5 млн. безробітних. Таким чином, інформація про зайнятість решти 5 млн. людей відсутня.

Проаналізувавши офіційну статистику Мінпраці, Держкомстату та Пенсійного фонду можна зробити висновок, що в Україні на ринку праці "загубилося" близько 5 млн. громадян працездатного віку. Вони можуть бути як безробітними, що не звертаються до служб зайнятості, так і працювати без оформлення, неофіційно в Україні чи за її межами, отримуючи зарплату в конвертах і не сплачуючи податків та соціальних внесків.

"Оприлюднюючи цифри про кількість незайнятих громадян України, Держкомпідприємництво спиралося виключно на офіційні джерела: дані Держкомстату, Пенсійного фонду, Мінпраці, методологію Міжнародної організації праці. Ми нічого не вигадували і наполягаємо на цифрі 5 млн. людей, які офіційно ніде не зайняті", - підкреслив голова Держкомпідприємництва Михайло Бродський.

Нагадаємо, що за даними Держкомстату рівень безробіття в Україні за 2009 рік був на рівні середнього по країнах Європейського Союзу (8,8%).

Як повідомляє Держкомстат України рівень зареєстрованого безробіття в цілому по країні за серпень 2009 р. знизився і на 1 вересня становив 2,0% населення працездатного віку. Скорочення обсягів зареєстрованого безробіття у серпні 2009 р. спостерігалося в усіх регіонах країни. Найбільше зменшення кількості зареєстрованих безробітних відбулося у м. Києві та Волинській області.

В липні 2009 р. тенденція щодо показників обсягів вимушеної неповної зайнятості була неоднозначною. Так, кількість працівників, які перебували у відпустках із дозволу та ініціативи адміністрації, порівняно з червнем 2009 р. скоротилася на 35,5 тис. осіб, або на 9,3%, і становила 347,5 тис. осіб (3,3% кількості штатних працівників).

Водночас кількість працюючих у режимі скороченого робочого дня (тижня) у липні п.р. порівняно з попереднім місяцем, навпаки, збільшилася на 1,3 тис. і становила 1,1 млн. осіб (10,3% кількості штатних працівників). Що може свідчити про застосування більш глобальних та стратегічних заходів збереження персоналу за наявності фінансових складностей на підприємстві.

Найбільш поширеним такий режим роботи був у Запорізькій області, де в зазначених умовах працював кожен п'ятий, Луганській та Дніпропетровській - кожний сьомий, Полтавській - кожний восьмий працівник. Обсяги вимушеної неповної зайнятості за причинами та видами діяльності наведено на діаграмі.