Формування механізму стимулювання праці в перехідній економіці: проблеми теорії і практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування механізму стимулювання праці в перехідній економіці: проблеми теорії і практики

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Важливим напрямком наукових досліджень в економічній теорії є розробка теоретичних і практичних проблем стимулювання праці в умовах перехідного періоду від командної економіки до ринкової.

Реформування стимулювання праці є необхідною передумовою виходу економіки нашої держави з кризи. Політика стримування зростання зарплати, яка проводилась у 1992-1998 рр., стала гальмом розвитку економіки і причиною значного падіння рівня життя переважної частини населення України.

Зниження рівня якості, продуктивності та інтенсивності праці зайнятих пояснюється помилками у визначенні тактики і стратегії щодо оплати праці і стимулювання праці загалом. Надія на автоматичний вплив ринку праці на вирішення економічних проблем не виправдалась, навпаки, безсистемне реформування економіки України вкрай загострило проблеми стимулювання праці.

Макроекономічний аналіз проблем стимулювання праці підмінено дослідженнями особливостей мотиваційного механізму на мікрорівні, що призвело до повної втрати державного контролю над міжгалузевими і міжтериторіальними пропорціями в оплаті праці.

Відсутність серйозних теоретичних і практичних розробок з питань соціального партнерства в перехідний період до ринку обумовила розповсюдження на багатьох підприємствах надмірно індивідуалізованих систем оплати і преміювання, які не впливають на зростання продуктивності праці, бо не містять в собі достатніх мотиваційних стимулів.

Фінансові відносини, що склалися в перехідній українській економіці, перетворилися у гальмо зростання доходів зайнятого населення, внаслідок чого відбувається суттєве зниження рівня результативності праці в суспільстві. Аналізу проблем взаємозв'язків «фінансовий механізм перехідної економіки - механізм стимулювання праці» також не приділяється належна увага.

Актуальність проблеми, недостатня її дослідженість з урахуванням умов перехідного періоду до ринку, наявність багатьох дискусійних питань зумовили вибір теми, визначили мету та завдання дисертаційного дослідження.

Теоретичні проблеми змісту стимулювання, форм, видів і систем стимулювання постійно знаходилися в центрі уваги радянської економічної науки, економістів колишніх соціалістичних країн. У 60-80-ті роки пошуки шляхів удосконалення оплати праці і стимулювання праці вели такі відомі вчені, як Д.П. Богиня, О.В.Віхляєв, Н.В. Владова, В.М. Ворона, В.К. Врублевський, М.М. Гвоздєв, Г.І. Гуляєв, Г.А. Егіазарян, О.М.Ємельянов, Є.І. Капустін, Ю.П. Кокін, І.В. Корнєєва, М.П. Костін, В.П. Кочикян, Л.Є. Кунельський, Є.А. Лутохіна, В.Ф. Майєр, М.О. Мальцев, Є.Л. Маневич, В.М. Меліховський, М.Г. Муталімов, П.С. Осіпенков, Ю.І. Палкін, Н.Є. Рабкіна, В.В. Радаєв, Б.В. Ракитський, Н.М. Римашевська, О.А. Рубан, В.Т. Рязанов, Н.О. Смірнов, В.М. Сухаревський, А.А. Чухно, О.М. Шохін, В.І. Щербаков, Р.С. Яковлєв та інші.

Суттєвий внесок у з'ясування проблем стимулювання праці в перехідний період внесли: О.А. Бугуцький, А.С. Гальчинський, С.Д. Драгомарецький, Т.П. Завгородня, Т.М. Кир'ян, А.М. Колот, О.Є. Кузьмін, Г.Т. Куліков, Н.Т. Кучеренко, В.Д. Лагутін, Т.В. Ландіна, М.Й. Малік, В.М. Новіков, Н.О. Павловська, В.М. Пинзеник, С.Ф. Покропивний, Т.Г. Самборська, Л.В. Соколова, І.В. Сорока, К.А.Тітова, О.А. Турецький, О.М. Уманський, М.І. Шутов та ін.

Багато цікавих ідей з реформуванням механізму стимулювання праці пропонується вченими колишніх соціалістичних країн.

Значний науковий інтерес для осмислення проблем стимулювання праці в перехідний період представляють класичні моделі оплати праці, розроблені відомими економістами Заходу.

Практика реформування української економіки свідчить, що теоретичного аналізу насамперед вимагають такі проблеми: вплив особливостей перехідного періоду та сучасного стану ринку праці в Україні на реалізацію форм і систем стимулювання праці; відображення в стимулюванні праці змін у змісті, характері і суспільній формі праці та протиріч нових форм власності і господарювання; особливості використання видів стимулювання якості, продуктивності та інтенсивності праці; роль держави у регулюванні стимулювання праці та його вплив на становлення цивілізованого ринку праці в Україні.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертаційна робота виконувалась як складова частина держбюджетної комплексної наукової теми «Проблеми оновлення економічної системи суспільства та підвищення ефективності її функціонування» (державний реєстраційний №ІА 10002100Р), що розроблялась кафедрою політичної економії облікових факультетів Київського національного економічного університету.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний і системний аналіз теоретичних і практичних проблем стимулювання праці в перехідній економіці та розробка адекватного їй механізму стимулювання праці.

Для досягнення цієї мети в роботі поставлені і розв'язані наступні завдання:

1) на основі дослідження різних теоретичних підходів до суті стимулювання праці обґрунтувати його зміст, структуру та функції відповідно до змін у змісті, характері та суспільній формі праці в умовах перехідної економіки;

2) показати вплив кожного з етапів становлення ринку праці в перехідній економіці на процес формування нового механізму стимулювання праці в Україні;

3) на основі з'ясування економічного протиріччя перехідної економіки уточнити економічне протиріччя стимулювання праці та форми його вирішення в умовах становлення цивілізованого ринку праці;

4) вияснити роль заробітної плати в системі стимулювання праці у перехідній економіці та зміни у її функціях;

5) виявити економічні протиріччя нових форм власності і господарювання та відобразити їх у механізмі стимулювання праці зайнятих на підприємствах з відповідною формою власності;

6) уточнити систему категорій суспільної праці перехідної економіки і показати специфіку стимулювання результативності, якості, продуктивності та інтенсивності праці;

7) розкрити зміни в принципах і методах нормування праці, обумовлених входженням України в ринкове середовище;

8) проаналізувати особливості оцінки результативності праці зайнятих у соціокультурній сфері відповідно до попиту на послуги закладів цієї сфери;

9) довести необхідність державного регулювання механізму стимулювання праці з урахуванням специфіки ринку праці України та особливостей діяльності підприємств різних форм власності;

10) поглибити аналіз впливу фінансів на механізм стимулювання праці.

Предмет та об'єкт дослідження. Предметом дослідження є економічні відносини у виробничій та соціокультурній сферах, пов'язані зі стимулюванням праці, які розглядаються в контексті сучасного періоду розвитку Української держави.

Об'єктом дослідження виступає механізм стимулювання праці в перехідній економіці.

Теоретичні й методологічні засади дослідження. Теоретичною основою проведеного дослідження виступають наукові розробки проблем зарплати і стимулювання праці класиками політичної економії, теоретичні ідеї сучасних зарубіжних і українських економістів.

Методологічною основою дослідження є метод діалектичної логіки, на основі якого в політекономічному аспекті аналізується механізм стимулювання праці. В роботі знайшли застосування методи сходження від абстрактного до конкретного і від конкретного до абстрактного, поєднання аналізу і синтезу, логічного та історичного. Активно використовувався системний метод, на основі якого механізм стимулювання праці розглядається як явище, що розвивається під дією сукупності економічних і соціальних факторів перехідної економіки.

Інформаційна база дослідження. Інформаційною базою підготовки дисертаційної роботи є рішення Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, офіційні матеріали Державного комітету статистики і Міністерства праці та соціальної політики, а також статистичні і фактичні матеріали, опубліковані в науковій літературі і періодичній пресі, первинні документи ряду підприємств та установ України.

Наукова новизна дослідження. У роботі проведене комплексне дослідження теоретичних проблем стимулювання праці в перехідний період до ринку, що дозволило одержати наукові результати, які характеризують новизну дослідження та особистий внесок автора:

1) доведено, що в умовах перехідної економіки механізм стимулювання праці регулюється водночас законами ринку, законом розподілу за витратами і результатами праці та законом вартості робочої сили; сформульовані положення щодо особливостей використання цих законів в механізмі стимулювання праці в українській економіці;

2) дано теоретичне обґрунтування необхідності докорінної перебудови системи стимулювання праці; намічені основні напрямки подолання невпорядкованості, стихійності, безсистемності в ньому, що вимагає впровадження у постсоціалістичних країнах механізму соціального партнерства європейського зразку, підвищення ролі профспілок у вирішенні проблем стимулювання праці;

3) виявлено, що становлення ринку праці в Україні проходить такі три етапи:

формування квазіринку праці, за якого рівень безробіття «де-факто» перевищує четверть робочої сили країни, оплата праці здійснюється не регулярно, а мінімальна заробітна плата значно нижча межі малозабезпеченості;

формування недосконалого ринку праці, за якого рівень безробіття (зареєстрованого і прихованого) не перевищує 15% робочої сили; реально мінімальна заробітна плата відповідає межі малозабезпеченості; в економіці налагодження системи своєчасної виплати заробітної плати;

формування цивілізованого ринку праці на всіх рівнях за якою рівень безробіття лише в окремих випадках перевищує 10% робочої сили, мінімальна заробітна плата дорівнює мінімальному прожитковому мінімуму, а рівень зарплати найманого персоналу регулюється законом попиту і пропозиції та соціальною політикою держави;

4) з'ясовано, що в перехідній економіці зміст стимулювання праці є складною, багаторівневою сукупністю економічних відносин, що виникають між державою, профспілками, спілками підприємців, власниками підприємств з приводу впливу на інтереси працівників з метою залучення їх до різної за змістом праці відповідно до потреб суспільства та з урахуванням ролі ринку праці, який формується. Провідним елементом механізму стимулювання в перехідній економіці стає економічне стимулювання, в першу чергу фінансові важелі;

5) проаналізовані особливості змісту, характеру та суспільної форми праці в перехідній економіці, що дало можливість намітити обґрунтовані шляхи подолання негативних проявів у трудових відносинах за допомогою змін у стимулюванні праці; показана необхідність поступової переорієнтації стимулювання праці із оцінки витрат праці на оцінку її результатів, що пояснюється змінами в економічних відносинах перехідного періоду. Доведено, що фінансові ресурси підприємств у перехідній економіці все більше визначаються обсягом не виробленої, а реалізованої продукції, що обумовлює посилення взаємозв'язку форм і видів стимулювання праці з рівнем доходів фірми;

6) обґрунтовані основні форми прояву результативності праці в перехідній економіці, якими є: якість, продуктивність та інтенсивність праці, показана їх роль у визначенні кількісних та якісних показників діяльності працівника і підприємства;

7) доведена закономірність розширення видів стимулювання праці в органічному зв'язку зі змінами у кількості суб'єктів стимулювання праці та специфікою економічних відносин перехідного періоду. Види стимулювання праці, на відміну від форм стимулювання, впливають на всі групи інтересів працівника і розрізняються за суб'єктами і об'єктами впливу, за формою впливу тощо; з'ясовані особливості стимулювання праці на підприємствах різних форм власності і господарювання, що обумовлені економічними протиріччями цих форм власності і господарювання;

8) проаналізовані критерії оцінки результативності праці зайнятих у соціокультурних галузях та виявлені найбільш дієві з них для організації стимулювання праці в цих галузях. Доводиться необхідність посилення взаємозв'язку оплати праці з стажем роботи у державних соціокультурних закладах, з науковим ступенем і вченим званням; аргументовано напрями реформування оплати праці у вищих закладах освіти на поточний період (1999-2000 рр.) і на перспективу (2001-2005 рр.); показано, що в умовах перехідної економіки соціокультурна сфера повинна мати переваги у фінансуванні з державного бюджету, оскільки розширення платних послуг не може забезпечити належне фінансування її потреб;

9) обґрунтовані шляхи удосконалення механізму державного регулювання стимулювання результативності праці з метою зняття протиріч, що виникають при формуванні ринку праці в Україні (запровадження тарифних сіток, розроблених державними структурами з урахуванням інтересів колективів і власників підприємств; створення умов для самозайнятості незайнятого населення; посилення державного контролю за умовами та організацією оплати праці на малих недержавних підприємствах). Показана необхідність розробки і нагального прийняття державної програми стимулювання зростання сукупної продуктивності праці.

Практичне значення проведеного дослідження полягає в обґрунтуванні ряду положень, які доведені до конкретних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення стимулювання праці на окремих підприємствах (ТЗОВ «Луцьккондитер»,) та вищих закладах освіти (Волинський державний університет, Волинський інститут економіки та менеджменту, Вища школа «Луцький гуманітарний університет»). В господарській практиці можуть бути використані авторські пропозиції щодо удосконалення тарифної системи, механізмів оплати праці і преміювання зайнятих в матеріальній і соціокультурній сферах; шляхи удосконалення структури зарплати за рахунок введення до неї нових елементів: змінного тарифу для робітників і змінного окладу для спеціалістів.

Декларація особистого внеску дисертанта у розробку наукових результатів, що виносяться на захист:

- механізм стимулювання праці, адекватний трансформаційному періоду;

- структура і функції стимулювання праці в умовах переходу до ринку;

- концепція стимулювання зростання рівня продуктивності суспільної праці в умовах перехідної економіки;

- класифікація видів стимулювання праці в умовах переходу до ринку (за суб'єктами, об'єктами, видами, напрямами);

- механізм державного регулювання стимулювання праці;

- етапи розвитку ринку праці в умовах перехідної економіки;

- методологія аналізу взаємозв'язків змісту, характеру і суспільної форми праці в перехідній економіці;

- класифікація категорій суспільної праці в умовах трансформаційного періоду;

- теорія впливу соціокультурної сфери на розвиток трудового потенціалу України;

- фінансовий механізм підвищення оплати праці в соціокультурній сфері;

- структура заробітної плати в умовах трансформації командної економіки;

механізм використання змінного тарифу (окладу).

Апробація та впровадження результатів дослідження.

Теоретичні положення, висновки, пропозиції, одержані в дослідженні, обговорювалися на кафедрі політичної економії облікових факультетів Київського національного економічного університету, на кафедрах економічної теорії, економіки та менеджменту Волинського державного університету імені Лесі Українки в 1989-1998 рр., на більш як 20-ти реґіональних, республіканських та міжнародних конференціях, у тому числі в одинадцяти міжнародних конференціях, серед яких: «Проблеми економіки, оплати та нормування праці в умовах формування ринкових механізмів» (Хмельницький, 1995), «Європейський досвід страхової діяльності і вдосконалення її кадрового забезпечення» (Київ, 1996), «Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми» (Чернівці, 1996), «Управління трудовими ресурсами: проблеми та перспективи розвитку» (Хмельницький, 1997, 1998), «Інтеграція освіти, науки і виробництва» (Луцьк, 1995, 1996, 1997, 1998), «Проблеми економічної теорії та практики в сучасних умовах» (Хмельницький, 1998).

Дисертант брав участь у реалізації гранта, наданого Фондом «Євразія» в 1995 р., для підготовки програми курсу, навчального посібника для вузів та збірника завдань з курсу «Макроекономіка», який був успішно виконаний колективом кафедри економіки та менеджменту Волинського держуніверситету в 1995-1996 рр.

Для студентів V курсу економічного факультету Волинського держуніверситету дисертантом розроблений спецкурс «Фінансові аспекти стимулювання праці в соціокультурній сфері».

Дисертантом підготовлена експериментальна програма з курсу «Основи сімейної економіки та малого бізнесу» (для 9-го класу), рекомендована Міністерством освіти України в 1995 р. (Див.: Інформаційний бюлетень Міністерства освіти України, 1995, №15. - С. 13-25).

Публікації результатів дослідження.

За результатами дослідження з теми дисертаційної роботи опубліковано 46 робіт, серед них є 1 індивідуальна монографія (10 д.а.), розділи в колективних монографіях і навчальних посібниках (16,5 д.а.), 21 наукова стаття (8,5 д.а.), 10 наукових доповідей (3,0 д.а.). Загальний обсяг наукової продукції - близько 26 д.а.

Структура та обсяг роботи.

Робота складається з вступу, шести розділів, висновків і додатків, вона викладена на 432 сторінках машинопису, містить список використаної літератури з 239 назв українською та іноземними мовами.

Основні положення дисертації

ринок економіка праця

У вступі обґрунтовано актуальність теми, показано стан розробки наукової проблеми, її значення для подальшого розвитку реформ в Україні, визначено основну мету і задачі дослідження, подано коротку анотацію нових наукових положень, запропонованих автором особисто, показано теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

Розділ 1. Становлення ринку праці як об'єктивний чинник формування механізму стимулювання праці перехідної економіки

1. Механізм стимулювання праці в перехідній економіці тісно пов'язаний з особливостями становлення ринку праці в цей період.

У процесі становлення ринку праці в Україні можна виділити три етапи: 1) формування квазіринку (або фраґментарного ринку) праці, при якому тільки у деяких секторах економіки мінімальна заробітна плата досягає рівня прожиткового мінімуму, а рівень зареєстрованого і прихованого безробіття становить 25-30% робочої сили; 2) формування недосконалого ринку праці, при якому у більшості галузей економіки мінімальна зарплата дорівнюватиме мінімальному споживчому бюджету, а рівень безробіття не перевищуватиме 15% робочої сили; 3) формування цивілізованого ринку праці на макро-, мезо- і мікрорівнях, для якого характерним є достатньо високий рівень зайнятості (рівень безробіття не повинен бути більшим 10% робочої сили), динамічне зростання продуктивності та якості праці, що забезпечить підвищення рівня мінімальної зарплати до рівня прожиткового мінімуму.

Основними функціями ринку праці в умовах перехідної економіки є: 1) розподіл робочої сили в межах недержавного сектору економіки; 2) встановлення рівня оплати праці в недержавному секторі на основі попиту і пропозиції робочої сили; 3) перерозподіл робочої сили з матеріальної сфери у сферу послуг.

2. Економічне протиріччя стимулювання праці в умовах перехідної економіки полягає у необхідності використовувати як ринкові, так і позаринкові методи залучення людей до праці. Вказане протиріччя поки недостатньо враховується при формуванні ринку праці в Україні, що деформує механізм стимулювання праці.

Нехтування загальновизнаними принципами в оплаті різноякісної праці в підприємницькому секторі приводить до загострення економічного протиріччя стимулювання праці, до деформації ринку праці в перехідній економіці.

3. Формування механізму стимулювання результативності праці, адекватного умовам перехідної економіки, повинно відображати не тільки тенденції у розвитку ринку праці, а й зміни у змісті, характері та суспільній формі праці.

Враховуючи неоднозначне розуміння категорії «суспільна форма праці», ми визначили її як сукупність соціально-економічних і організаційно-економічних відносин, що виникають в процесі використання трудового потенціалу суспільства в процесі праці.

У системі категорій суспільної праці при переході до ринку можна виділити наступні групи категорій: 1) загальні (або основні) категорії, які характеризують суспільну працю у різних соціально-економічних системах (суспільна форма праці, характер праці, зміст праці); 2) специфічні категорії, за допомогою яких оцінюється ефективність використання праці окремої людини або групи людей з того чи іншого боку витрат робочої сили і отриманого при цьому результаті (ефективність праці, якість праці, продуктивність праці, інтенсивність праці, якість роботи, результативність праці); 3) категорії кількісної характеристики праці, за допомогою яких витрати праці отримують суспільну оцінку (кількість праці, складність праці, важкість праці, напруженість праці, міра праці).

Щодо категорії результативності праці, то в ринковій економіці вона відображає економічні відносини з приводу визначення результативності праці окремого працівника і підприємства з точки зору відповідності витрат праці попиту на вироблену продукцію.

4. Негативні зміни у змісті праці певним чином відображаються в характері та суспільній формі праці. Передусім збільшилася невідповідність між затратами праці та їх грошовою оцінкою на багатьох підприємствах та установах, що перш за все проявляється у постійних затримках виплати заробітної плати. Це змушує значну частину зайнятих мінімізувати свої затрати праці у робочий час і реалізувати свій потенціал у позаробочий час. Однією з найгостріших негативних форм прояву характеру та суспільної форми праці є прискорена диференціація доходів населення, що негативно відбивається на організації стимулювання праці зайнятих в економіці України. Найбільш складною проблемою суспільної форми праці в перехідній економіці є незайнятість значної кількості працівників при наявності вільних виробничих потужностей, що зараз простоюють.

Розділ 2. Теоретичні аспекти розробки нового механізму стимулювання праці

5. У найбільш загальному вигляді механізм стимулювання є сукупністю форм зовнішнього впливу на працівника, за допомогою яких суб'єкти стимулювання праці розв'язують протиріччя у процесі залучення різних (за освітою, кваліфікацією, ментальністю тощо) трудівників до неоднакових за змістом видів праці. Тому об'єктом стимулювання праці є не стільки самі люди, скільки їхні економічні інтереси, залежні від потреб окремої людини. Механізм стимулювання праці в перехідній економіці включає в себе не тільки надтарифну частину оплати, а й тарифну оплату, а також форми економічного стимулювання (ціни, ставки по кредитах, ставки оподаткування доходів підприємств тощо). Важливими складовими стимулювання праці є моральне і соціальне стимулювання. У структурі механізму стимулювання праці особливе місце належить механізму стимулювання підприємницької праці, теоретичні засади якого потребують глибшого наукового аналізу. Механізм стимулювання праці повинен включати в себе, крім позитивних, і негативні стимули. Останні представляють собою сукупність стимулів штрафного характеру, дія яких направлена на тих працівників, які з суб'єктивних причин не підкорюються нормативним вимогам організації виробництва.

6. Зміни у змісті, характері та суспільній формі праці вплинули на функції та завдання стимулювання праці. Співвідношення між функціями визначається економічним протиріччям стимулювання праці: з одного боку, стимулювання праці виконує мотивуючу функцію, а з іншого - функцію примусу до праці; виконуючи відтворювальну функцію, стимулювання праці в той же час повинно виконувати і регулюючу функцію. Стимулювання праці повинно забезпечити вирішення таких тісно пов'язаних між собою завдань: вимір витрат праці найманого працівника та оцінку результативності його праці. Перше завдання вирішується шляхом порівняння фактичних витрат праці та їх відповідною оцінкою у грошовій формі. Друге завдання вирішити складніше, оскільки нема однозначної відповіді на питання, чим вимірюється результативність праці. На наш погляд, у перехідній економіці результативність праці вимірюється продуктивністю, інтенсивністю та якістю праці. Саме вони характеризують кількісні та якісні показники діяльності працівника і підприємства.

7. Та чи інша форма стимулювання праці - це механізм використання певних груп стимулів, які націлені на окремі інтереси працівників (або матеріальні, або моральні, або соціальні). У свою чергу, види стимулювання праці представляють собою конкретні форми використання певних стимулів, які впливають на всі або більшість інтересів працівника. Проведений аналіз теорії й практики стимулювання праці у 80-90-ті роки, дозволяє нам виділити наступні види стимулів праці: 1) за формою впливу: матеріальні й нематеріальні; 2) за рівнями впливу: на окремого працівника і на весь колектив підприємства; 3) за формою винагороди: грошові і негрошові; 4) за силою впливу на об'єкт стимулювання: прямі і опосередковані; 5) за суб'єктами стимулювання: з боку керівництва (власників) державних, орендних, кооперативних, приватних підприємств; 6) за об'єктами стимулювання: стимули, направлені на інтереси працівників державних, кооперативних і орендних підприємств; на інтереси працівників приватних, акціонерних, спільних підприємств, на інтереси менеджерів різного рівня, підприємців, працівників вільних професій; 7) за результатами праці: за якість праці, за продуктивність праці, за інтенсивність праці; 8) за організаційно-економічними ознаками (механізми розподілу доходів всередині підприємств різних форм власності).

8. Серед матеріальних стимулів праці провідне місце займає заробітна плата. Вона відображає як вартість робочої сили, так і ціну послуги, яку надає найманий працівник. Таке розуміння двоїстості зарплати дозволяє зробити висновок про тенденцію вирішення економічного протиріччя зарплати в перехідній економіці: її розміри визначаються як вимогами закону вартості робочої сили, так і вимогами законів ринку.

В цілому, для встановлення оптимального рівня заробітної плати в перехідній економіці можна використати наступну формулу:

ЗП = ЗП (п.м.) х Км + ЗП (п.м.) хІпр.пр., де:

ЗП - заробітна плата; ЗП (п.м.) - прожитковий мінімум; Км - міжрозрядний коефіцієнт, І пр. пр. - річний приріст продуктивності праці, який визначається як різниця між індексами продуктивності праці в поточному і попередньому роках. У доходах найманих працівників частка зарплати повинна переважати, щоб стимулювати їхню високорезультативну роботу на основному робочому місці.

Функції зарплати знаходять своє відображення у формах і системах заробітної плати. В Україні треба ширше використовувати комісійну форму зарплати, оскільки вона безпосередньо залежить від якісних і кількісних результатів праці конкретного працівника.

З метою підвищення рівня зарплати і дієвості всього механізму стимулювання праці ми пропонуємо здійснити як експеримент цільове підвищення рівня зарплати в легкій і харчовій промисловості та сфері послуг за рахунок цільового субсидування з бюджету. У приватному секторі підвищення рівня зарплати можна досягти за рахунок введення для нього податкових пільг, податкових канікул для окремих галузей, ширшого застосування для всіх підприємств цього сектору механізму податкового кредиту.

9. Підприємства недержавного сектору можуть вивести перехідну економіку з кризи, але за умови запровадження на них таких форм організації та оплати праці, які значно підвищують у працюючих мотивацію праці. Ця умова не завжди враховується при організації стимулювання праці на приватизованих підприємствах в Україні, що знижує ефективність їх функціонування.

Розділ 3. Теоретичні проблеми удосконалення механізму стимулювання високоякісної праці

10. Аналіз відносин, що характеризують зміст категорії «якість праці», повинен вестись на рівні дослідження соціально-економічних відносин, які виникають при оцінці результативності використання потенціалу людини в суспільному виробництві. Професійні, кваліфікаційні та духовні властивості діяльності людини - це форми реалізації особистого потенціалу працівника, тому якість праці (в широкому розумінні слова) можна визначити як категорію, що характеризує відносини з приводу оцінки результативності використання особистого потенціалу працівника.

11. В умовах перехідної економіки, де попитом починає користуватися високоякісна, але відносно дешева продукція, виникає об'єктивна необхідність перетворення всіх структурних елементів зарплатні у стимул зростання якості праці зайнятого населення. В першу чергу це відноситься до підвищення частки тарифної оплати в заробітній платі до 70%.

Методологічною основою перетворення тарифікації робіт у засіб підвищення якості праці трудівника повинно стати визнання того факту, що її рівень залежить не тільки від складності й умов праці, а й від особистості працівника, який виконує ту чи іншу роботу.

Зменшити невідповідність між очікуваними і досягнутими результатами праці можна шляхом посилення диференціації в тарифній оцінці якості праці трудівника, розширюючи для цього тарифний діапазон.

Серед видів нетрадиційного матеріального стимулювання підвищення якості праці в перехідній економіці важливе місце повинен зайняти такий його вид, як збільшення розміру пенсій в залежності від рівня якості праці трудівника протягом всього трудового життя.

Розділ 4. Методологічні та методичні проблеми становлення нової системи стимулювання продуктивності та інтенсивності праці

12. Продуктивність праці слід розглядати не стільки через призму співвідношення «кількісні результати праці до витрат праці (у натуральних чи вартісних показниках)», скільки через співвідношення «кількісні результати праці у вартісному виразі до витрат часу на виготовлення реалізованої продукції». А це означає, що продуктивність праці характеризує результативність праці з огляду кількості реалізованих товарів та послуг, яка припадає на окремого працівника або все підприємство.

При розробці нового механізму стимулювання продуктивності та інтенсивності праці також треба брати до уваги вимоги закону вартості світового капіталістичного господарства (СКГ). Для розвинутих країн, економіка яких повністю зорієнтована на світовий ринок і де досягнута максимальна продуктивність праці, потрібна повна включеність у СКГ, щоб не згортати виробництво. Цього ж повинні добиватися і постсоціалістичні країни, але з умовою підвищення суспільної продуктивності праці до рівня розвинутих країн.

13. Поряд з продуктивністю важливою умовою зростання результативності праці є підвищення її інтенсивності. На багатьох підприємствах України рівень інтенсивності праці значно відстає від рівня, досягнутого в розвинутих країнах.

Враховуючи, що ринкова економіка оцінює лише затрати праці, втілені в реалізованій продукції, то інтенсивність праці повинна вимірюватися корисністю витрат праці на одиницю реалізованої продукції.

На Заході в 70-і роки загальноприйнятим еталоном маси праці, яка витрачалася протягом години, вважалася кількість енергії, витрачена людиною при ходьбі зі швидкістю 4,8-5,6 км за годину. Зараз, в другій половині 90-х років, таким орієнтиром стає кількість енергії, яка витрачається при ходьбі зі швидкістю біля 6 км за годину. Отже закономірністю інтенсивності праці є поступове підвищення її рівня.

Інтенсивність праці як економічна категорія відображає відносини, що склались в суспільстві з приводу визначення корисності затрат праці, витрачених на одиницю реалізованої продукції.

14. Враховуючи, що ринок праці переживає лише етап становлення, а продуктивність праці в українській економіці є вкрай низькою, пропонуємо розробити державну програму підвищення сукупної продуктивності праці, в якій передбачити щорічні темпи зростання продуктивності суспільної праці взагалі, а також в окремих секторах економіки та пріоритетних галузях. У зв'язку з цим вважаємо за доцільне повернутися до раніше існуючого порядку звітності з продуктивності праці, в тому числі й шляхом введення державного контролю за темпами приросту продуктивності праці на всіх видах підприємств. Таким чином можна подолати падіння показника сукупної продуктивності праці в Україні і через один - два роки перейти до його неухильного зростання.

15. Розробка механізму стимулювання високопродуктивної праці, адекватного перехідному періоду до ринку, включає в себе з'ясування показників продуктивності праці і факторів що визначають її рівень, засобів заохочення працівників до високопродуктивної праці та фінансових інструментів, що стимулюють високопродуктивну працю.

Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що на поточний рівень продуктивності праці в українській економіці впливають: 1) незавершеність роздержавлення і приватизації державної власності; 2) нестабільність господарського законодавства; 3) деформована система державного управління; 4) неадекватний сьогоднішнім реаліям механізм стимулювання праці.

Усі фактори продуктивності праці також можна поділити на позитивні і негативні, тобто ті, які сприяють підвищенню її рівня і ті, що гальмують її зростання.

16. Здійснені дисертантом обстеження волинських підприємств показують, що традиційні форми і системи стимулювання праці не можуть належним чином вплинути на зростання продуктивності праці. Тому треба модернізувати існуючі форми і системи зарплати та вести пошук нових з тим, щоб підвищити зацікавленість працівників у значному підвищенні продуктивності їхньої праці.

Досвід розвинутих країн свідчить про позитивний вплив на зростання продуктивності праці форм і систем зарплати, які враховують дольову участь працівників у загальній продуктивності підприємства.

Розширення кількості працівників різних підприємницьких професій вимагає використання різних систем комісійної форми оплати їхньої праці.

Обстеження підприємств промисловості Волинської області різних форм власності показало, що вони не в змозі використати системи комісійної форми оплати праці, бо попит на їх продукцію обмежений через необґрунтовану лібералізацію зовнішньої торгівлі.

Окрім заробітної плати і преміювання, в стимулюванні продуктивності праці в перехідній економіці слід задіяти й інші види стимулювання, пов'язані з удосконаленням використання фінансових інструментів управління економікою в цілому.

17. Дослідження дисертанта свідчать, що у другій половині 90-х років процес суспільної праці характеризується зростанням інтенсифікації праці невеликої кількості зайнятих у підприємницьких структурах і зниженням рівня інтенсивності праці зайнятих на державних та великих акціонерних підприємствах. З метою створення умов для підвищення рівня інтенсивності праці необхідно внести відповідні зміни в існуючий механізм нормування праці. Передусім треба створити належні умови для забезпечення рівної напруженості норм праці для всіх видів праці і для всіх груп працівників. В цілому, на кожному підприємстві доцільно розробити систему компенсацій за працю з підвищеною інтенсивністю праці. Ними могли б бути: 1) збільшення тарифних ставок; 2) підвищення розмірів премій за роботу з більш високою інтенсивністю праці; 3) встановлення окремим працівникам індивідуальних доплат за високоінтенсивну роботу тощо.

18. Нормування праці виступає основою встановлення витрат праці трудівника, а тому є важливим чинником, який має визначати рівень його зарплати і в умовах перехідної економіки.

Нормування праці сьогодні має відображати цілу гаму нових організаційно-економічних та виробничих відносин з приводу розробки норм праці та їх оцінки. Передусім це відноситься до розширення прав трудових колективів і власників підприємств у встановленні норм праці. Враховуючи складність і тривалість становлення в Україні механізму соціального партнерства європейського типу, необхідно посилити державний контроль за нормуванням праці, зробивши наголос на непрямі методи. Це потрібно ще й тому, що у другій половині 90-х років в Україні різко загострилася проблема виробничого травматизму, в тому числі і в приватному секторі.

Для зменшення розриву між витратами праці за плановою нормою і реальними витратами праці в перехідний період до ринку необхідно реформувати колишню систему норм праці, а не відкидати її як застарілу і непотрібну. Для досягнення рівнонапруженості норм праці важливо запровадити єдині норми часу, які представляють собою норми, що встановлюються на галузевому рівні спілками роботодавців за погодженням з профспілками відповідних галузей.

Розділ 5. Теоретичні засади формування механізму стимулювання праці в соціокультурній сфері України

19. Ефективність механізму стимулювання праці в соціокультурній сфері можна виміряти за допомогою оцінки впливу галузей цієї сфери на формування особистого потенціалу окремого працівника та трудового потенціалу країни, а через них - на ефективність виробництва в цілому.

Про падіння результативності праці зайнятих у соціокультурних галузях у 90-і роки внаслідок негативних змін в механізмі їх стимулювання свідчить погіршення стану здоров'я і рівня освіченості населення України, велика кількість скарг на роботу закладів вищеназваних галузей.

Однією з найменш досліджених проблем в українській економічній науці є вплив релігії та організаційних структур церкви на формування світогляду українського народу, а через нього - на розвиток трудового потенціалу країни.

20. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що однією з основних причин недостатнього виконання соціокультурною сферою своїх функцій у відтворенні трудового потенціалу суспільства в перехідній економіці є недоліки в механізмі стимулювання праці в цій сфері, який не відповідає реаліям переходу до ринку.

Для підвищення ефективності стимулювання праці зайнятих у соціокультурних галузях необхідно уточнити критерії (показники) результативності праці в цих галузях, а також принципи розподілу отриманих коштів серед працівників. Більш складною проблемою в стимулюванні результативності праці вчителів та інших працівників народної освіти є зниження оплати за неналежне виконання своїх функцій.

21. Проведений аналіз різних точок зору на удосконалення системи оплати праці в освіті та власні дослідження дозволяють нам запропонувати наступну модель оплати праці у ВЗО, яка включає невідкладні та перспективні заходи. До невідкладних заходів (1999-2005 рр.) ми відносимо ті, що націлені на врахування стажу роботи, наукового ступеня, вченого звання, ставлення до праці.

До системи перспективних заходів реформування оплати праці викладацького складу ВЗО (2006-2010 рр.) ми відносимо наступні: а) присвоєння всім викладачам державних ВЗО статусу державного службовця відповідного рівня; б) введення для них доплат за стаж роботи у державних ВЗО (як у державних службовців):

понад три роки - доплата в розмірі 10% до окладу;

понад п'ять років - доплата в розмірі 15% до окладу;

понад десять років - доплата в розмірі 20% до окладу;

понад п'ятнадцять років - доплата в розмірі 25% до окладу;

понад двадцять років - доплата в розмірі 30% до окладу;

понад двадцять п'ять років - доплата в розмірі 40% до окладу;

в) запровадження для всіх викладачів державних ВЗО пенсійного стажу і розміру пенсій, як для держслужбовців з відповідним стажем роботи; г) введення преміювання за захист кандидатських і докторських дисертацій; за отримання вчених звань «доцент» і «професор»; переможців конкурсів «Кращий викладач ВЗО», «Кращий науковець ВЗО».

22. Перехід до ринку вимагає внесення суттєвих коректив у механізм стимулювання підвищення результативності праці зайнятих в охороні здоров'я, фізкультурі та спорті, соціальному забезпеченні, культурі та мистецтві. Існуюча система оплати праці в цих галузях орієнтується переважно на кількісні показники і враховує формальні ознаки працівника (його освіту, рівень кваліфікації).

У деяких методиках пропонується оцінити в балах кожну з ділових якостей працівника, але складність полягає у виборі найбільш точних показників такої оцінки.

Важливу роль в удосконаленні стимулювання результативності праці керівників медичних закладів, їх провідних спеціалістів та інших працівників могло б відіграти повне впровадження у практику положення про територіальні медичні об'єднання (ТМО).

У рекреаційних і реабілітаційних закладах слід запровадити індивідуальні надбавки за високорезультативну роботу, які повинні встановлюватись керівниками відповідного рівня.

У галузі фізкультури і спорту необхідно, крім вказаних вище надбавок, запровадити механізм постійних доплат керівному та тренерському складу за високі досягнення в спорті вихованців відповідних спортивних закладів. Поки ж ці доплати носять разовий характер.

Для спеціалістів сфери соціального забезпечення було б доцільним застосувати систему надбавок за досягнення високих результатів в праці впродовж багатьох років (за вислугу).

В умовах переходу до ринку в багатьох мистецьких колективах доцільно використовувати різного роду доплати, надбавки, премії, але кошти для них повинні братися не з гарантованої тарифної оплати, а з доходів колективів, які мають можливість їх заробити.

23. Перехід до ринку і скорочення бюджетних коштів в Україні ставить на порядок денний пошук додаткових джерел фінансування соціокультурної сфери. Важливо знайти такі механізми залучення цих коштів, щоб вони одночасно сприяли підвищенню ефективності праці зайнятих у соціокультурній сфері.

На наш погляд, основним джерелом поповнення фінансових ресурсів закладів освіти повинно стати запровадження не платного навчання, а індивідуального державного кредитування бажаючих отримати вищу освіту, як це робиться в більшості країн світу.

Одним із варіантів виходу із кризового фінансового стану закладів науки могло б стати їх об'єднання з підприємствами в науково-технологічні концерни.

Реформування фінансових відносин у сфері культури необхідно починати зі змін у розподілі бюджетних коштів на культуру, які передусім треба направити в ті підгалузі культури, які не можуть заробляти гроші на своє утримання (музеї, бібліотеки, будинки культури тощо).

Важливим чинником забезпечення фінансовими ресурсами охорони здоров'я, а також (частково) галузей фізкультури та спорту і соціального забезпечення в сучасних умовах могло б стати запровадження в Україні різних видів соціального страхування, в першу чергу розширення видів медичного страхування.

Досить перспективними є пропозиції тих вчених, які вважають за доцільне використовувати в практиці роботи закладів соціокультурної сфери державне замовлення, а також муніципальне замовлення.

При переході до ринку соціокультурна сфера повинна мати переваги над іншими сферами в фінансуванні з державного бюджету, щоб вона могла справляти належний вплив на формування трудового потенціалу країни та особистих потенціалів працівників.

Розділ 6. Методологічні аспекти державного регулювання стимулювання результативності праці в перехідній економіці

24. Концепція державного регулювання в перехідній економіці повинна включати активне державне регулювання економіки і цін, бюджетну підтримку пріоритетних галузей, широке використання податкових та інших пільг, захист власних товаровиробників, створення багатосекторної економіки з вагомою часткою державного сектору, державні гарантії певного рівня життя та зайнятості тощо.

За певних соціально-економічних умов фінанси можуть виконувати антистимулюючу функцію. Так, переважно фіскальний механізм формування бюджетів різного рівня в Україні в 1992-1999 рр. гальмує розвиток промисловості, сільського господарства та інших галузей економіки.

25. Однією з головних форм державного впливу на рівень результативності праці в економіці є його регулювання у державному та недержавному секторах економіки. Держава перш за все має розробити адекватний законам ринку механізм стимулювання і оплати праці у держсекторі, в якому тривалий час ще буде зайнята значна частина працюючих.

Трудовий колектив будь-якого підприємства повинен самостійно вибирати один з варіантів тарифної сітки, розробленої державними органами, яка б враховувала відмінності в результативності праці на сучасних і відсталих у технічному плані підприємствах, на підприємствах з різними співвідношеннями кваліфікованої і низькокваліфікованої робочої сили.

Необхідно також внести корективи в порядок формування і розподілу фондів економічного стимулювання та їм подібних, які утворюються з прибутку підприємств, з метою недопущення перетворення їх в основний стимул результативності праці трудового колективу.

Доходи підприємств, на яких створюються умови для постійного підвищення кваліфікаційного та освітнього рівня своїх працівників, повинні частково звільнятися від сплати податків, нарахувань на ФОП, їм необхідно надавати пільгові кредити на означені цілі, оскільки вони за рахунок своїх коштів виконують функції, які покладені на державу.

26. Кардинальних змін в перехідний період до ринку потребує структура заробітної плати. Ми пропонуємо ввести в її структуру новий елемент - змінний тариф (змінний оклад - для спеціалістів). Це - додаток до зарплати працівника, розмір якого встановлюється у відсотках до тарифної ставки (посадового окладу) і виплачується працівникам щомісяця протягом поточного року за високі результати роботи у попередньому році з доходів підприємства або його підрозділу.

З метою посилення взаємозв'язку розмірів змінного тарифу (окладу) з результативністю праці окремого працівника протягом року і більше, його розмір доцільно корегувати за допомогою коефіцієнтів якості, продуктивності та інтенсивності праці.

З урахуванням використання змінного тарифу (окладу) структура зарплати матиме наступний вигляд:

ЗП = Тз + Пр + Зт, де

ЗП - заробітна плата, Тз - тарифна частина заробітку, Пр - преміальні виплати (для відрядників сюди включається і відрядний приробіток); Зт - змінний тариф (оклад).

Важливими формами нетрадиційного стимулювання результативності праці кращих робітників і спеціалістів повинно стати використання матеріальних негрошових стимулів.

27. Суттєвим недоліком економічної політики Української держави в 1992-1999 рр. є невикористання ринку праці, що поступово формується, як важливого чинника підвищення результативності праці.

В останні роки загострюється економічне протиріччя в державному регулюванні ринку праці: держава, як і будь-який інший суб'єкт ринку праці, зацікавлена у залученні на свої підприємства кваліфікованої робочої сили, а з іншого боку, державний сектор повинен забезпечити роботою тих, хто не може знайти роботу поза ним (інвалідів, людей передпенсійного віку, молоді тощо).

Існуючі форми державного регулювання ринку праці ще не впливають на зростання результативності праці кваліфікованих працівників, що змушує їх мінімізувати витрати своїх здібностей у робочий час і реалізувати їх поза ним, в тому числі й у тіньовій економіці.

З метою стимулювання вивільнення надлишкової чисельності зайнятих на державних підприємствах, необхідно законодавчо на період до трьох років надавати право використовувати економію фонду оплати праці на збільшення зарплати працюючим.

Державне регулювання ринку праці повинно сприяти оптимізації структури доходу працівників. На наш погляд, на перших етапах переходу до ринку необхідно йти на підвищення питомої ваги змінної частини в зарплаті, але згодом ця частка повинна досягти оптимального рівня (до 20-30% заробітку).

Позитивний вплив державного регулювання ринку праці на стимулювання результативності праці буде досягнуто тоді, коли держава (поряд з іншими суб'єктами цього ринку) відрегулює пропорції в диференціації оплати праці різних категорій працівників, міжгалузеві та міжтериторіальні співвідношення в оплаті праці.

Висновки

Результати дисертаційного дослідження дають змогу зробити висновки концептуального, теоретичного й науково-практичного спрямування, основними з яких є наступні:

1. Механізм стимулювання праці - це багаторівнева система економічних відносин між рівноправними суб'єктами процесу стимулювання: державою, профспілками, спілками підприємців і окремими працівниками та сукупність видів і форм стимулювання праці, що використовуються для залучення працездатних осіб до різних видів праці та визначення адекватної винагороди за витрати їхньої праці й отримані результати.

2. Основним елементом механізму стимулювання праці є заробітна плата, без її належного врахування в мотиваційному механізмі інші складові цього механізму не зможуть виконувати свої стимулюючі функції. Категорія «заробітна плата» в перехідній економіці відображає як вартість робочої сили, так і ціну послуги, яку надає найманий працівник. Відповідно, розміри заробітної плати визначаються як вимогами закону вартості робочої сили, так і вимогами законів ринку.

3. Важливим завданням стимулювання праці, що витікає з його функцій, є стимулювання результативності праці. В перехідний період результативність праці передусім залежить від рівня якості, продуктивності та інтенсивності праці зайнятого населення.

4. Результативність праці як економічна категорія відображає економічні відносини в суспільстві з приводу економії часу на одиницю виготовленої і реалізованої продукції. Вона є складовою категорії «ефективність суспільної праці», а не навпаки, як інколи стверджується в економічній літературі.

5. Реформування економічних відносин зумовлює уточнення підходів до визначення якісних і кількісних ознак тісно пов'язаних між собою категорій «продуктивність праці» та «інтенсивність праці». Перша відображає економічні відносини з приводу визначення цінності економії затрат праці на одиницю реалізованої продукції. А інтенсивність праці характеризує відносини, що склались в суспільстві з приводу визначення корисності кількості праці, витраченої на одиницю реалізованої продукції.

6. При організації стимулювання праці треба брати до уваги те, що нові форми власності та господарювання накладають свій відбиток на форми стимулювання найманих працівників і трудових колективів. Використовуючи ті чи інші організаційні форми господарювання, слід враховувати їх внутрішні протиріччя з метою зменшення негативного впливу цих протиріч на стимулювання праці.

7. Для того, щоб заохотити найманих працівників до високоефективної праці, з одного боку, і залучити до тих видів праці, які не завжди відповідають їхнім потребам, з другого, треба удосконалювати традиційні та використовувати нетрадиційні види стимулювання праці найманих працівників. Розширення та різноманітність інтересів учасників трудового процесу спричиняє включення до стимулів праці не лише економічних стимулів, але й економічних важелів.