Управління інвестиціями у людський капітал

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Управління інвестиціями у людський капітал

Левчук Олена Вікторівна

Київ - 2008

Размещено на http://www.allbest.ru

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Гудзинський Олексій Дмитрович,

Національний аграрний університет,

професор кафедри менеджменту

ім. проф. Й.С. Завадського

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Сахацький Микола Павлович,

Одеська академія будівництва і архітектури,

завідувач кафедри менеджменту і маркетингу

кандидат економічних наук, доцент

Діброва Анатолій Дмитрович,

Національний аграрний університет,

доцент кафедри державного управління

Захист відбудеться «18» грудня 2008 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ - 41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ - 41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к.28.

Автореферат розісланий «17» листопада 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.І. Балановська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В нових ринкових умовах господарювання соціально-економічний розвиток країни безпосередньо визначається здатністю економіки до якісних та ефективних зрушень. За будь-яких умов, при різних системах, в різні політичні та економічні епохи людські можливості були визначальними при досягненні поставлених цілей. У сучасній економіці спостерігається значне зростання загальних обсягів інвестицій у людський капітал, який охоплює собою освіту, знання, трудові навички, виробничий досвід, мотивацію до праці, що використовуються в процесі виробництва матеріальних і нематеріальних благ з метою досягнення стратегічних цілей. Інвестиції у людський капітал безпосередньо пов'язані з усіма сторонами виробництва на підприємстві: як із соціальною, так і з економічною. Основа поєднання таких інтересів - заробітна плата працівників, яка водночас є основним джерелом задоволення їхніх потреб. Частка оплати праці в загальному обсязі грошових доходів населення досягає 36,8 - 38 відсотків.

Дослідженням проблеми інвестування у людський капітал відводиться провідне місце у наукових працях вітчизняних вчених: Д.П.Богині, А.С.Гальчинського, О.А.Грішнової, О.Д.Гудзинського, А.Д.Діброви, М.І.Доліш-нього, С.М.Кваші, М.М.Кисіля, А.М.Колота, М.М.Крітського, П.А.Лайка, Е.О.Ліба-нової, В.В.Онікієнка, О.М.Онищенка, П.Т.Саблука, М.П.Сахацького та ін.

В практиці господарювання України не вироблено ефективного механізму управління інвестиціями у людський капітал, який би відповідав сучасним ринковим перетворенням. Управління інвестиціями у людський капітал не сформовано у цілісну систему. Теоретико-методологічні підходи до формування системи управління інвестиціями у людський капітал не охоплюють комплекс проблем, пов'язаних з управлінням конкурентоздатністю людського капіталу й розвитку інтелектуального потенціалу. Невирішеність проблеми та відсутність ефективного управління інвестиціями у людський капітал зумовили актуальність теми дослідження, логіку побудови та зміст дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з програмами науково-дослідних робіт Національного аграрного університету «Розробка організаційно-економічних та технологічних аспектів наукового менеджменту і маркетингу в АПК» (номер державної реєстрації 0101U003739), а також «Розробка теорії і методології формування адаптивно розвиваючої системи менеджменту в умовах інституціонально-структурної трансформації економіки України» (номер державної реєстрації 0107U004874).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретико-методологічних засад і розробка економічних заходів, спрямованих на підвищення ефективності управління інвестиціями у людський капітал задля реалізації стратегічних цілей суб'єктів господарювання. Для досягнення поставленої мети вирішувались такі основні завдання:

- узагальнити та поглибити теоретико-методологічні основи управління інвестиціями у людський капітал;

- проаналізувати економічну вигідність інвестицій у людський капітал за окремими професійними і демографічними групами, галузями економіки та типами підприємств;

- виявити й оцінити фактори, спрямовані на розвиток людського капіталу та підвищення його конкурентоздатності через систему формування інтелектуального потенціалу та його результативного використання;

- обґрунтувати стратегічну потребу у людських ресурсах з урахуванням трансформаційних процесів в економіці, попиту і пропозиції;

- визначити потреби в інвестиціях для забезпечення розвитку людського капіталу та напрями їх використання;

- розробити результативну систему управління інвестиціями у людський капітал. інвестиція людський капітал

Об'єктом дослідження є система інвестиційного забезпечення формування і використання інтелектуального потенціалу.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні засади управління інвестиціями у людський капітал.

Методи дослідження. Визначені в дисертаційній роботі завдання вирішувались з використанням таких методів дослідження: індуктивного та дедуктивного - при збиранні, систематизації й обробці інформації; теоретичного узагальнення - у процесі розкриття сутності управління інвестиціями в людський капітал; спостереження, порівняльних переваг, економіко-статистичний, економічного аналізу із застосуванням аналітичних угруповань - при оцінюванні сучасного стану й тенденцій розвитку інвестицій у людський капітал; розрахунково-конструктивний, графічний - при вивченні та виявленні залежностей між досліджуваними показниками; економіко-математичного моделювання - при розробці результативної системи управління інвестиціями у людський капітал.

Інформаційною базою дослідження були законодавчі та нормативно-правові акти України, офіційні матеріали Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства аграрної політики України, Державного комітету статистики України, Державного центру зайнятості, дані Головного управління статистики у Вінницькій області, Вінницького обласного центру зайнятості, Управління Державного казначейства у Вінницькій області, праці вітчизняних та іноземних вчених, матеріали наукових конференцій і семінарів.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомими результатами, що характеризуються новизною та розкривають глибину, складність, масштабність, повноту і суть дисертаційного дослідження, є такі положення, трактування та ідеї:

вперше:

- запропоновано методологічний підхід щодо оцінки впливу основних елементів людського капіталу на його загальну ефективність, який поєднує економіко-математичне моделювання й управління інвестиціями в людський капітал з урахуванням структури ринку праці та в умовах обмеженості ресурсів, забезпечує ефективне формування і використання людського капіталу, зростання доходів індивіда та національного доходу (С.11);

удосконалено:

- методичні підходи щодо обґрунтування факторів управління інвестиціями у людський капітал на основі використання системного підходу, що базується на критеріях, чинниках та показниках соціально-економічної ефективності підприємства, і дозволяє приймати правильні управлінські рішення з приводу накопичення та продуктивного використання специфічного людського капіталу (С.6, 12-13);

- основні складові системи управління інвестиціями у людський капітал, зокрема: виділено соціальну та економічну сторони управління інвестиціями у людський капітал; обґрунтовано сторони виробництва, які покладені в основу дослідження, та виділено напрями вкладень у людський капітал (С.5, 7-9);

набули подальшого розвитку:

- визначення поняття людський капітал та управління інвестиціями в нього, в основу якого покладено процесний підхід щодо організації людських, матеріальних і фінансових ресурсів, спрямованих на формування продуктивних сил суб'єкта діяльності як власника інтелектуального потенціалу та його використання для досягнення цілей організації (С.4-5);

- теоретичні положення щодо підвищення ефективності роботи вітчизняних підприємств завдяки залученню до виробничого процесу висококваліфікованих працівників, що підвищує продуктивність праці на підприємстві, сприяє активізації господарської діяльності підприємств на засадах економічної свободи та використання інтелектуального потенціалу (С.10-11);

- обґрунтування напрямів регулювання місцевого ринку праці та зменшення кількості безробітних на основі розрахунку стратегічної потреби у фахівцях різних спеціальностей і рівнів підготовки для урівноваження попиту і пропозиції робочої сили (С.12);

- методичні підходи щодо підвищення ефективності інвестування у людський капітал з урахуванням впливу сукупних показників капіталовкладень у нього, складовими яких є рівень освіти працівника, його здоров'я, форма підприємства, місце проживання, галузь економіки для забезпечення продуктивного використання людського капіталу, збільшення доходів його власників і національного доходу (С.13-15).

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження впроваджено в практичну діяльність Головним управлінням агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації (довідка №39 від 25.01.2008 року), управлінням агропромислового розвитку Бережанської райдержадміністрації Тернопільської області (акт впровадження №62 від 20.03.2008 року), Вінницькою молодіжною громадською організацією «Фонд «АСС-АВІР» (довідка №47/2 від 17.12.2006 року). Окремі результати дисертаційного дослідження використано при викладанні дисциплін «Управління потенціалом підприємства», «Стратегія підприємства» у відокремленому структурному підрозділі Національного аграрного університету «Бережанський агротехнічний інститут» (довідка №71 від 05.03.2008 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного дослідження. Наукові положення, висновки і пропозиції, викладені в дисертації, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати проведених досліджень апробувалися на науково-методичній конференції «Проблеми гуманізму та освіти» (м. Вінниця, Вінницький національний технічний університет, 21-22 травня 2002р.); Міжвузівській науково-практичній конференції «Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкових трансформацій» (м. Вінниця, Вінницький інститут економіки Тернопільської академії народного господарства, 26-27 лютого 2003р.); науково-практичній конференції «Стратегічні напрямки фінансового та соціально-економічного розвитку сучасної економіки» (м. Хмельницький, Хмельницький інститут економіки і підприємництва, 16-17 жовтня 2003р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Дні науки-2005» (м.Дніпропет-ровськ, Дніпропетровській національний університет, 15-27 квітня 2005р.); II Miedzynarodovej naukovo-praktycznej konferencjii «Wykstacenie i nauka bez granic-`2005» (g. Przemysl-g. Praha, 19-27 grudnia 2005 r.); науковому семінарі Вінницького фінансово-економічного університету та Вінницького обласного центру зайнятості «Проблеми працевлаштування та інвестування у людський капітал» (м. Вінниця, Вінницький фінансово-економічний університет, 28 квітня 2006р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Євроатлантична інтеграція України: можливості та перспективи» (м. Вінниця, Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, 4 березня 2008 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 11 наукових працях загальним обсягом 4,1 друк.арк., з них 5 - у фахових виданнях обсягом 1,9 друк. арк., 6 - у матеріалах конференцій обсягом 2,2 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 177 сторінках комп'ютерного тексту. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел із 238 найменувань. Робота містить 35 таблиць, 23 рисунки та 28 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні основи управління інвестиціями у людський капітал» досліджено еволюцію категорії «людський капітал» та її співвідношення з науковими категоріями, які застосовувалися наукою раніше для визначення ролі й місця людини в економічній системі суспільства; детально розглянуто сутність і генезис концепції людського капіталу; визначено основні напрями управління інвестиціями в людський капітал. Набули подальшого розвитку методики оцінки ефективності інвестування у людський капітал.

На основі узагальнення і систематизації позицій науковців дано оцінку повноті та змістовності визначення поняття «людський капітал». Розгляд людського капіталу лише з позиції загального або функціонального підходу не розкриває повноту цього поняття як економічної категорії та об'єкта управління з урахуванням його кількісних, якісних параметрів та стратегічного призначення.

На базі дослідження теоретичних положень управління інвестиціями у людський капітал зроблено висновок про необхідність уточнення сутності людського капіталу як найважливішої передумови формування результативної системи управління інвестиціями.

При визначенні людського капіталу акцент зроблено на сукупності продуктивних здібностей, особистих рис характеру та мотивацій людини, що були сформовані й розвинуті внаслідок певних інвестицій, перебувають в особистій власності індивіда, використовуються ним в економічній діяльності та мають здатність впливати на збільшення власних заробітків, доходів фірм і збільшення національного доходу. Інвестиції у людський капітал ми розглядаємо через всі види витрат грошових і матеріальних ресурсів, а також витрат часу на формування інтелектуального потенціалу в майбутньому. Управління інвестиціями у людський капітал визначено як науково обґрунтований процес координації людських, матеріальних і грошових ресурсів, метою якого є економічно ефективне формування, накопичення та продуктивне використання людського капіталу з метою реалізації цільової спрямованості господарюючих структур на розв'язання соціальних, екологічних та економічних завдань. Комплексний підхід до формування системи управління інвестиціями в людський капітал розглядається нами через систему фінансово-економічного забезпечення формування інтелектуального потенціалу від народження, гуманізацію і підготовку людини як фахівця, учасника соціальних відносин, відносин у суспільстві, підвищення кваліфікації економічно активного населення та конкурентоздатності людини на ринку праці. Сукупний людський потенціал України ми визначаємо через поєднання людського та інтелектуального капіталу, які сформовані за рахунок власних вкладень, інвестицій сім'ї, роботодавця, держави, громадських фондів тощо

Доведено, що об'єктивною умовою збільшення інвестицій у людський капітал є підвищення рівня доходів населення.

У процесі дослідження державної системи забезпечення населення соціальними благами через фонди суспільного споживання та невиробничу інфраструктуру підприємств зроблено висновок про те, що вона практично зруйнована; через низький рівень життя населення та комерціалізацію соціальної сфери більшість громадян не можуть одержати якісні послуги галузі освіти, охорони здоров'я, культури, рекреації та спорту. Ринкового механізму, який би забезпечив доступність освіти та медичних послуг через багатоканальну систему їх фінансування досі не розроблено.

Отже, це стало причиною того, що основа для повноцінного відтворення людського капіталу України через інститути соціальної сфери зруйнована; спостерігається невідповідність цілей і завдань, визначених для соціальної сфери, та державною політикою, передусім у сфері фінансування.

У роботі зазначено, що людський капітал є головною цінністю сучасного суспільства, а також основоположним фактором економічного зростання. Інноваційна модель економічного розвитку, головними чинниками якої стають нові знання, творчий та інтелектуальний потенціал людини і суспільства, визначає людський капітал стратегічним ресурсом конкурентоспроможності країни в умовах жорсткої конкурентної боротьби.

У другому розділі «Аналіз системи управління інвестиціями в людський капітал» висвітлено стан, тенденції розвитку людського капіталу; проведено порівняння їх із закордонною практикою; передбачено основні напрями інвестування у людський капітал; проведено моніторинг діяльності закладів освіти І-IV рівнів акредитації у Вінницькій області.

Інвестиції у людський капітал ми розглядаємо через сукупність всіх витрат, спрямованих на формування інтелектуального людського капіталу, а саме: виплати з бюджету на народження дитини; витрати на освіту, включаючи загальну і спеціальну, формальну й неформальну; підготовку за місцем роботи; самоосвіту тощо. Доведено, що саме освіта формує якісну робочу силу, завдяки чому остання стає кваліфікованішою і продуктивнішою, тому цей вид інвестицій у людський капітал є найбільш важливим а вплив їх - очевидним. Ще одним видом інвестицій в людський капітал є витрати на охорону здоров'я. Результатом витрат на профілактику захворювань, якісне медичне обслуговування, збалансоване харчування та поліпшення житлових умов є добрий стан здоров'я, яке продовжує тривалість життя, підвищує працездатність і продуктивність праці робітників.

У роботі зазначено, що результативне управління інвестиціями в людський капітал неможливе без кількісного та якісного аналізу параметрів останнього. Одним із основоположних параметрів людського капіталу є чисельність населення. За даними Державного комітету статистики України, чисельність населення держави зменшується з 1989 року в середньому на 500 тис. осіб (0,9%) у рік. Нами встановлено, що в Україні цей процес охарактеризувався найвищими річними темпами - 0,89% порівняно з 0,29% - у Росії та 0,03% в інших постсоціалістичних країнах.

У ході вивчення динаміки процесів, що визначають рівень життя сільського населення встановлено, що незадовільний стан соціального розвитку сільських територій нині зумовлений економічною кризою, недостатньою мотивацією до праці, безробіттям, відтоком трудових ресурсів, занепадом соціальної інфраструктури, зникненням поселень. У сільській місцевості проживає 31,9% населення країни, тому без подолання негативних тенденцій у розвитку сільських територій держава не в змозі ефективно конкурувати з іншими розвиненими країнами, де рівні життя сільського та міського населення максимально наближені.

На основі аналізу демографічно-відтворювальної функції села виявлено випереджаюче зменшення чисельності населення в сільській місцевості, що призводить до поступового зменшення частки сільського та зростання частки міського населення України. За даними Держкомстату України, протягом 2003-2006 років щорічні темпи зменшення чисельності сільського населення становили близько 1,3%, або 200 тис. осіб щороку. Щодо Вінницької області, то тут чисельність сільського населення має постійну спадну тенденцію: вона щороку скорочується в середньому на 2,1 відсотка. Зменшення сільської частини населення внаслідок дії вищезгаданих чинників призводить до збільшення демографічного навантаження в сільській місцевості, що посилює ресурсні потреби для розв'язання соціальних й економічних проблем та лягає додатковим тягарем на бюджети сільських районів. Вінницька область належить до регіонів із найгіршим показником рівня демографічного навантаження в сільській місцевості, тому більшу частину соціальних видатків у досліджуваному регіоні не можна розглядати як прямі інвестиції у людський капітал.

Зазначено, що ефективність використання сукупного людського капіталу залежить від чисельності економічно активного населення, яку нами розподілено на сферу продуктивного використання та кваліфікаційну якість робочої сили. Нами зазначено, що можливості зайнятості в Україні постійно зменшуються, а економічна активність населення постійно зростає. В результаті проведення дослідження встановлено, що на 01.01.2007 р. із загальної потреби у працівниках 71% становили робочі місця для робітників, 6% - робочі місця, що не потребують професійної підготовки і лише 23% - посади службовців.

В процесі дослідження встановлено, що в Україні збільшується чисельність працюючої молоді, яка не має ні професії, ні відповідної кваліфікації, тому може працювати лише на низькооплачуваній та некваліфікованій роботі. За таких умов неможливо вирішувати завдання формування або нарощування людського капіталу, оскільки з такою працею не пов'язується майбутнє, вона не цінується і не вимагає підвищення кваліфікації.

Встановлено, що механізм державного працевлаштування в Україні не діє, тому практично половина випускників (48,9%) вищих навчальних закладів і 70% випускників профтехучилищ змушені шукати роботу самостійно. Пропонується вирішення цієї проблеми винятково за рахунок цілеспрямованої державної політики збереження і створення нових робочих місць з урахуванням потреб ринку праці та глобальних тенденцій інтелектуалізації робочої сили. В роботі запропоновано варіант державного сприяння залученню економічно активного населення до формування й накопичення сукупного людського капіталу, який складається із двох взаємопов'язаних частин. По-перше, це заходи, спрямовані на припинення деградації вже існуючого людського капіталу України (постійне підвищення кваліфікації працівників, адаптація населення до умов ринкової економіки); по-друге, це державний контроль за створенням нових робочих місць, регулювання ринку праці та формування попиту на робочу силу з урахуванням потреб вітчизняної економіки.

В роботі визначено місце людського капіталу в структурі національного багатства розвинених країн світу і вагому, але недостатню частину в національному багатстві держав, в яких здійснюється трансформація економіки. Зазначено, що зниження обсягу і недовикористання людського капіталу в країнах СНД - одна із найважливіших причин невідповідності реального національного багатства держав потенційному.

В умовах жорсткої конкуренції підвищується значимість інтелектуального потенціалу в забезпеченні конкурентоспроможності господарюючих суб'єктів. Встановлено, що аналогічна ситуація спостерігається і в Україні. При аналітичному осмисленні статистичних даних щодо обсягів підготовки студентів аграрними вищими навчальними закладами встановлено, що загальна чисельність слухачів аграрних Вузів денних відділень, які навчаються за рахунок коштів Державного бюджету збільшилась у період з 2003 по 2006 рр. в середньому на 20% (з 39461 осіб у 2003 р. до 48878 осіб у 2006 р.). Обсяг контингенту студентів денного відділення держбюджетної форми навчання Вінницького державного аграрного університету протягом зазначеного періоду збільшився на 19,76% (з 1502 осіб у 2003 р. до 1872 осіб у 2006 р.).

Таблиця 1

Динаміка державних видатків на освіту в Україні

Роки	Видатки в абсолютному розмірі, млн.грн.	Видатки як частка ВВП, %	Видатки як частка Зведеного бюджету, %
2000	2 931,8	5,4	12,1
2002	5 006,7	4,9	11,7
2003	6 033, 7	5,4	14,7
2004	5 564, 2	4,5	13,3
2005	5 719,5	3,71	13,55
2006	8 207,4	4,01	14,85

На основі аналізу даних Державного комітету статистики України визначено основні причини зменшення обсягів нагромадження сукупного людського капіталу. Зокрема, встановлено, що обсяги державного фінансування системи освіти і професійної підготовки, як головного чинника формування людського капіталу, у 2006 р. скоротились порівняно з 2000 р. в середньому на 23 відсотка. Узагальнені дані про фінансування освіти в Україні за останні роки наведено у табл.1 і табл.2. Бюджетні поточні видатки на освіту становили 3,7%-5,4% ВВП та 11,7%-14,85% Зведеного бюджету України. Встановлено, що на дошкільну підготовку здійснюється 25% загальних державних видатків в освіту (табл.3); 41,5% державних видатків у цю сферу становлять витрати на середню освіту.

Визначено, що реальне фінансування освіти не забезпечує задоволення навіть першочергових потреб, не враховуючи вже необхідність розширення матеріальної бази шкіл, підвищення заробітної плати вчителям, зважаючи на складність і важливість їхньої роботи. За нашими підрахунками, середня українська сім'я за власний рахунок не може забезпечити навчання навіть одного студента.

Таблиця 2

Структура державних видатків в освіту в Україні

Рівень освіти	Роки
	2003	2004	2005	2006
	млн. грн.	частка в загальній струк-турі, %	млн. грн.	частка в загальній структурі, %	млн. грн.	частка в загальній структурі, %	млн. грн.	частка в загальній струк-турі, %
до-шкільна освіта	1044,9	17,3	1156,2	20,8	1235,4	21,6	2064,6	25,2
середня освіта	2828,0	46,9	2625,3	47,2	2536,8	44,4	3402,8	41,4
профе-сійно-технічна освіта	498,9	8,3	337,2	6,0	345,7	6,0	624,3	7,6
вища освіта	1003,3	16,6	968,8	17,4	1115,2	19,5	1494,9	18,2
інші заклади освіти	658,6	10,9	473,7	8,6	486,4	8,5	620,8	7,6
Усього	6033,7	100	5561,2	100	5719,5	100	8207,4	100

У сільській місцевості заклади освіти в більшості випадків не мають сучасного технічного обладнання для навчання, не вистачає педагогічного персоналу. Охоплення дітей дошкільними закладами становило у 2007 р. в сільській місцевості лише 26%, тоді як у місті - 69 відсотків.

За нашими підрахунками, витрати сім'ї на виховання дитини до 18 років у Вінницькій області, згідно з даними про прожитковий мінімум і середню заробітну плату у 2006 році, становлять приблизно 336147,84 грн. (табл. 3). Тому ключовим для власника людського капіталу є питання відновлення витрат, здійснених ним (державою та батьками) на формування людського капіталу.

Таблиця 3

Оцінка витрат сім'ї на утримання та виховання дитини

Показники оцінки витрат сім'ї	Витрати за місяць, грн.	Тривалість періоду	Сума, грн.
Державна допомога при народженні першої дитини	-	-	12240,00
Утримання і виховання дитини від 0 до 6 років (прожитковий мінімум для дітей від 0 до 6 років)	515,70	6 років=72 міс.	37130,40
Утримання і виховання дитини від 6 до 18 років (прожитковий мінімум для дітей від 6 до 18 років)	755,50	12 років=144 міс.	108792,00
Втрачені заробітки матері за час відпустки по догляду за дитиною (середня заробітна плата)	1000,00	3 роки=36 міс.	36000,00
Витрати часу батьків на виховання дитини	657,34	18 років=216 міс.	141985,44
Усього витрат			336147,84

Система цільового управління розвитком людини розглядається нами як система розширеного відтворення людського капіталу, що визначає процес відтворення соціальної нерівності. Встановлено, що основними складовими системи управління інвестиціями у реально задіяний людський капітал є соціальний, економічний та ідеологічний аспекти.

Найголовнішою складовою людського капіталу є управлінський капітал, який визначено нами як частина людського капіталу, що накопичується управлінським персоналом, включає інтелектуальні, етичні й духовні надбання і забезпечує життєздатність людського капіталу. Доведено, що управлінські знання у вигляді відповідних інститутів - управлінських установ, адміністративного законодавства, інструкцій, методичних матеріалів, культури управління (традиції і етики поведінки) і матеріально реалізовані у функціонуючих управлінських установах та інститутах з підготовки менеджерів становлять економічну основу суспільства й утворюють організаційний каркас стійкого розвитку.

За результатами аналізу інвестицій у сферу освіти та професійної підготовки зроблено висновок, що забезпечення доступності вищої освіти для різних соціальних і територіальних груп населення, високої якості освітніх послуг, актуалізація змісту вищої освіти через приведення його у відповідність з науково-технічним розвитком і вимогами ринку праці, поліпшення кількісних та якісних показників освітнього потенціалу України і доведення їх до рівня розвинутих країн дозволить побудувати ефективну систему формування людського капіталу, що є головною передумовою швидкого й успішного відродження країни.

У третьому розділі «Формування результативної системи управління інвестиціями у людський капітал» досліджено інвестиційне забезпечення системи зайнятості населення, розроблено методологію оцінки ефективності інвестицій у людський капітал; проаналізовано динаміку віддачі від інвестицій у цей вид капіталу, встановлено її залежність від окремих видів інвестицій.

Встановлено, що раціональне управління в економічній діяльності закономірно приводить до підвищення продуктивності праці та заробітків (прибутків) робітника і, відповідно, до збільшення національного доходу. Зростання персоніфікованих прибутків зумовлює якісне відтворення людського капіталу. Додаткові прибутки стимулюють індивіда шляхом вкладень в охорону власного здоров'я (в широкому розумінні), у власну освіту, професійну перепідготовку збільшити й накопичити новий запас знань, навичок і мотивацій, тобто здійснити реінвестування, щоб у подальшому знову ефективно застосувати власний людський капітал.

Формування ефективної системи зайнятості населення є принципово важливим, оскільки людський капітал формується, накопичується і використовується (приносить прибуток) тільки за умови зайнятості свого власника. В роботі зазначено, що ефективною є зайнятість, яка дає змогу досягти максимального кінцевого результату при мінімальних витратах за рахунок підвищення продуктивності праці. Оптимальна зайнятість повинна забезпечувати оптимальне співвідношення між кількісною та якісною відповідністю робіт і працівників; повне задоволення потреб у суспільно корисній діяльності; економічну доцільність робочих місць, що без шкоди для здоров'я дозволяє працівникові досягти високої продуктивності праці та мати заробіток, який забезпечує нормальний рівень життя.

Зайнятість індивіда розглянуто через поєднання таких принципів, як компетентність, кваліфікація та його освіченість. Для характеристики кваліфікації робочої сили найбільш прийнятними є відомості про рівень її освіти. З огляду на те, що економічна наука не може цілком передбачити взаємозв'язок між рівнем освіти та ймовірністю і тривалістю безробіття, здійснено емпіричне дослідження з метою вивчення характерних ознак зайнятості та безробіття населення Вінницької області.

У процесі дослідження встановлено, що рівень зайнятості неухильно знижується із зниженням рівня освіти. Якщо в середньому для населення Вінницької області рівень зайнятості становить 63,8%, то для осіб з повною вищою освітою - 75,5%, а з початковою загальною освітою - лише 18,7 відсотка. Це стосується рівня економічної активності населення досліджуваної області: для осіб з повною вищою освітою він становить 81,4%, з початковою загальною освітою тільки 19,4%, а в середньому для всього населення Вінниччини - 72,4 відсотка. За даними Держкомстату України, рівень економічної активності сільського населення працездатного віку станом на 01.01.2006 р. становив 71,8% загальної кількості населення відповідної вікової групи. Особливо гострою залишається проблема безробіття в сільській місцевості, головною причиною якої, на нашу думку, є зниження обсягів сільськогосподарського виробництва і повільні темпи ринкових перетворень у сільській місцевості. Це означає, що освіта, перш за все, є процесом накопичення людського капіталу, який дає віддачу, лише реалізовуючись у праці, та підвищує рівень соціальної активності людини, а реалізація в трудовій сфері для неї стає важливішою життєвою цінністю.

На основі узагальнення, систематизації та власних розробок визначено вплив рівня освіти на продуктивність праці індивіда. Завдяки освіті та професійній підготовці праця окремого індивіда є більш продуктивною; ефект освіти підвищує рівень сприйняття працівниками нових наукових ідей та спроможність приймати виважені управлінські рішення; найбільш кваліфіковані працівники та дослідники генерують та забезпечують практичну реалізацію нових ідей.

Доведено, що за допомогою основних положень теорії людського капіталу можна розробити ефективну систему управління інвестиціями в людський капітал, яка має передбачати оптимальне співвідношення попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці; створення нових робочих місць та збереження існуючих з урахуванням специфіки регіональної економіки; стимулювання розвитку сільського господарства та заохочення самозайнятості населення.

За результатами дослідження встановлено, що основними чинниками, що перешкоджають формуванню ефективної системи управління інвестиціями в людський капітал на Вінниччині, є: зменшення чисельності населення області на 12,2% порівняно з 2006 р.; зниження рівня зайнятості на 7,7% в досліджуваному періоді; зростання сільського безробіття в середньому на 3,5% на рік; інфляційні процеси та нестабільність економічної й політичної ситуації в країні. Встановлено, що найбільша частка безробітних у сільській місцевості обумовлена складним фінансовим станом підприємств. Це змушує керівників аграрних підприємств скорочувати робочі місця. За нашими підрахунками, станом на 01.01.2007 р. навантаження на одне робоче місце в сільській місцевості становило 15 осіб проти 6 осіб у середньому по Україні, що призводить до відтоку робочої сили в інші сфери економіки.

Одним із пріоритетних завдань дослідження передбачено визначення шляхів цілеспрямованого формування та використання людського капіталу в Україні й, зокрема, у Вінницькій області, оцінка накопичених запасів і перспектив ефективного управління ним. Для оцінювання впливу освіти та професійного досвіду на доходи працівників на ринку праці Вінницької області проаналізовано залежність розмірів середньомісячних заробітків (після сплати податків), одержаних на основній і додатковій роботах, від рівня їхньої освіти та віку, форми власності підприємства, проживання в міській або сільській місцевості, окремо для чоловіків і для жінок. Результати дослідження підтвердили положення теорії людського капіталу про зростання доходів людини по мірі накопичення людського капіталу.

При вивченні економічної ефективності людського капіталу було використано замість показників продуктивності праці показники розміру заробітної плати. Пояснюється це тим, що під час прийняття управлінських рішень з приводу певних капіталовкладень основна увага зосереджена на отриманні прибутку від інвестування. Для людського капіталу таким прибутком є заробітна плата.

Встановлено, що за умов реформування аграрного сектору економіки особливо гостро постає питання щодо підвищення соціально-економічного рівня працівників сільського господарства. На основі проведеного дослідження визначено відмінності в оплаті праці робітників, зайнятих у сфері сільськогосподарського виробництва та працівників інших сфер економіки. Розрахунки проводились за формулою (1):

(1)

де ЗП - середньомісячний розмір заробітної плати одного працівника у Вінницькій області, грн.; - середньомісячний розмір заробітної плати працівників Вінницької області у сфері сільського господарства, грн.; - умовна змінна, що характеризує вплив сфери виробничої діяльності на розмір заробітної плати (1 - сільськогосподарське виробництво, 0 - інші сфери господарювання).

Загальне середнє відхилення розміру заробітної плати працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, від працівників інших сфер господарювання становить -88,55 грн.

Для аналізу впливу рівня освіти на отриману заробітну плату серед працівників Вінницької області було використано результати моделювання з урахуванням відмінностей за фактором освіти (формула (2)):

, (2)

де ЗП - середньомісячний розмір заробітної плати одного працівника у Вінницькій області, грн.; - середньомісячний розмір заробітної плати працівників з вищою та базовою та неповною вищою освітою у Вінницькій області, грн.; - умовна змінна, що показує вплив рівня освіти працівника на розмір його середньомісячної заробітної плати.

Виявлено залежність рівня заробітної плати від форми власності на підприємстві: найвищий рівень заробітної плати, а разом із ним, і найбільший обсяг віддачі від інвестицій у людський капітал, в акціонерних товариствах і великих промислових підприємствах. При характеристиці відмінностей у заробітній платі між сільським та іншим населенням виявлено, що різниця в заробітній платі становить 10% .

За даними дослідження, відхилення в заробітній платі працівників із вищою та базовою і неповною вищою освітою становить 74,01 грн. З урахуванням факторів статі й освіти середня різниця у виплаті заробітної плати між чоловіками і жінками дорівнює вже 97,76 грн.

Встановлено, що вищий рівень освіти забезпечує працівникам і вищий рівень доходів. Так, залежність рівня заробітної плати по Вінницькій області від рівня заробітної плати чоловіків і жінок становить близько 30 відсотків.

Найвищий рівень заробітної плати у Вінницькій області мають працівники чоловічої статі з вищою освітою, а найменший рівень заробітної плати у жінок із базовою та неповною вищою освітою.

Фактори освіти та статі працівників тісно пов'язані з розмірами виплачених заробітних плат по районах Вінницької області, середня різниця по виплатах в яких становить 23,75 грн.

У роботі зазначено, що зв'язок освіти, продуктивності праці та заробітної плати проявляється у вигляді наступної взаємозалежності: інвестиції в людський капітал людини (зокрема, в освіту) - формування людського капіталу (зростання якості робочої сили) - результат трудової діяльності (підвищення продуктивності праці) - заробітна плата як вираз ринкової вартості людського капіталу працівника, оскільки цінність капіталу визначається його ринковою вартістю.

У ході проведеного дослідження встановлено, що в основі формування результативної системи управління інвестиціями в людський капітал має бути закладено механізм сприяння формуванню у молоді самостійного мислення, індивідуального підходу до творчих здібностей, докорінне поліпшення професійної та загальноосвітньої підготовки спеціалістів, здатних працювати в умовах ринку; забезпечення якості й інтелектуалізації робочої сили; формування соціальних замовлень на професійну освіту та участь інтелектуального людського капіталу у визначенні обсягів і специфічних напрямів підготовки фахівців для українського ринку праці.

В дисертації обґрунтовано нові об'єктивні процеси розвитку продуктивних сил у сучасних умовах, підкреслено зростання ролі та значення в економіці людини, її рівня освіти, кваліфікації, компетентності, знань. Специфіка людського капіталу та інвестицій в нього проявляється, насамперед, у тому, що він не може формуватися без прямої і безпосередньої участі його майбутнього власника. Тому приватне інвестування в людський капітал є абсолютно необхідною умовою його нарощування на будь-якому рівні.

ВИСНОВКИ

Результатом дисертаційного дослідження є узагальнення теоретичних положень та розробка методологічних підходів до формування результативної системи управління інвестиціями в людський капітал в контексті забезпечення стратегічного розвитку господарюючих структур і зростання національного доходу.

1. Людський капітал розглядається як система знань, талантів, інтелекту, культури й етики поведінки, сформованих та використовуваних в трудовій діяльності, що забезпечують задоволення потреб споживачів, конкуренто-спроможність людини на ринку праці, збільшують заробітки та стимулюють зростання прибутків підприємств й національного доходу.

2. Здатність системи управління забезпечувати сталий стратегічний розвиток країни, зростання національного доходу й реалізацію цілей господарюючих суб'єктів розглядається через менеджмент інвестування в людський капітал щодо продуктивного використання інтелектуального потенціалу держави й узгодження напрямів науково-технічного розвитку.

3. Аналітичне осмислення сформованої інформації дає підстави стверджувати, що в досліджуваній області рівень віддачі від інвестицій у людський капітал в аграрному секторі економіки на 20% нижче, ніж в інших галузях економіки. Встановлено, що різниця у рівні оплати праці сільського і міського населення Вінниччини становить приблизно 10% відсотків.

4. Запропонований інструментарій оцінки ефективності управління інвестиціями у людський капітал через регулювання капіталовкладень в освіту, охорону здоров'я, демографічного навантаження, рівня економічної активності й зайнятості сільського населення працездатного віку у поєднанні з ефективністю управлінських рішень дозволяє виявити резерви зміцнення людського капіталу, продуктивного використання інтелектуального капіталу, можливості і конкурентні переваги підприємств та обґрунтувати стратегії й напрями забезпечення конкуренто-спроможності господарюючих структур щодо їх динамічного розвитку.

5. Запропоновані методичні підходи щодо визнання підприємницьких структур найбільш ефективними виробниками людського капіталу сприятимуть максимізації внутрішніх можливостей людського капіталу, залученню до виробничого процесу кваліфікованого, досвідченого, компетентного й відповідального персоналу, зацікавленого в кінцевих результатах виробництва та стануть запорукою конкурентоспроможності підприємства на ринку. Тому витрати підприємства на додаткову освіту персоналу, підвищення кваліфікації кадрів на виробництві ми розглядаємо як довгострокові інвестиції, необхідні для подальшого ефективного розвитку і процвітання підприємства.

6. Обґрунтування довготермінової потреби у людських ресурсах з урахуванням трансформації економіки і запитів ринку праці на основі визначення напрямів підготовки фахівців через продуктивне використання інтелектуального капіталу є головною передумовою створення результативної системи управління інвестиціями у людський капітал. Встановлено, що система вищої освіти України не орієнтована на запити ринку праці щодо підготовки потенційної робочої сили, тому державні кошти, виділені на навчання студентів, відновлюються лише на 70 відсотків.

7. Запропонована система державної цільової підтримки збереження і створення нових робочих місць з урахуванням конкретної економічної ситуації дозволить забезпечити ефективне використання інтелектуального людського капіталу і сприятиме зростанню національного доходу.

8. Проведений аналіз економічної ефективності інвестицій у людський капітал за окремими професійними і демографічними групами, галузями економіки і типами підприємств дозволяє виявити резерви оптимізації використання сукупного людського капіталу для зростання ролі соціальної сфери, освіти і науки, інтелектуалізації соціального й економічного життя та інших галузей господарства, що є найважливішим чинником соціально-економічного розвитку.

9. Встановлені кореляційні залежності результативних показників від сукупності факторів впливу дозволять обґрунтувати управлінські рішення з приводу інвестування у специфічний людський капітал, визначати рівень їх ефективності та формувати напрямки найбільш ефективних капіталовкладень, що прямо впливає на зростання продуктивності праці і одержувані доходи працівника.

10. Запропонована система сукупних показників оцінки обсягів людського капіталу за основними його видами сприятиме поліпшенню якості моніторингової діяльності й оптимізації процесу управління інвестиціями у людський капітал, що забезпечить зростання суспільного багатства, економічного добробуту і підвищенню конкурентоспроможності країни.

11. Нарощування людського капіталу України, адекватного стратегічним потребам національного розвитку та зростанню національного доходу запропоновано здійснювати через цілеспрямоване формування інтелектуального людського капіталу на принципах інтеграції, впровадження прогресивних структур і систем управління, органічної єдності системи освіти і ринку праці.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Левчук О.В. Розвиток людського капіталу України - одна із найважливіших умов зростання економіки України / О.В.Левчук // Зб. наук. праць Вінницького державного аграрного університету. - Вінниця: ВДАУ, 2006. - Вип.28. С. 114 - 118.

2. Левчук О.В. Особливості управління інвестиціями у людський капітал на різних рівнях економіки / О.В. Левчук // Економіка: проблеми теорії і практики: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - Вип. 217. - Т.1. - С. 120 - 125.

3. Левчук О.В. Якість робочої сили в системі забезпечення конкуренто-спроможності працівника на ринку праці / О.В. Левчук // Економіка: проблеми теорії і практики: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - Вип. 219. - Т.1.- С. 102 - 108.

4. Левчук О.В. Роль кількісних та якісних параметрів людського капіталу в зміцненні економічного потенціалу України / О.В. Левчук // Економіка: проблеми теорії і практики: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - Вип. 330. - Т.1.-С. 107 - 114.

5. Левчук О.В. Необхідність врахування регіональних чинників в процесі управління інвестиціями у людський капітал на окремому підприємстві / О.В.Левчук // Інноваційна економіка. - 2008. - №10. - С.57-61.

Матеріали конференцій:

6. Арапов О.С., Левчук О.В. Структура систем мотивації і мотиви діяльності людини / О.С. Арапов, О.В. Левчук: матеріали наук.-метод. конф. «Проблеми гуманізму і освіти»: У двох томах. - Т.1. - Вінниця: Універсум-Вінниця, 2002.- С.158-162. (Особисто автором вивчено мотиви, які спонукають людину нарощувати свій людський капітал).

7. Арапов О.С., Левчук О.В. Управління мотивами фінансово-економічної діяльності людини і тенденції розвитку індивідуалізму /О.С. Арапов, О.В. Левчук: матеріали першої Всеукр. наук.-практ. конф. вчених, викладачів та практичних працівників. - Вінниця: «Універсум»-«Ландо ЛТД», 2003. - С.332-335. (Особисто автором вивчено економічні мотиви трудової діяльності людини).

8. Левчук О.В. Нарощення і ефективне використання людського капіталу - важлива передумова економічного розвитку України / О.В. Левчук: матеріали ІІ Всеукр. міжвузівської студентської наук.-практ. конф. - Хмельницький: «ВІС», 2005. - С.44 - 47.

9. Левчук О.В. Вплив рівня освіти і професійної підготовки на формування людського капіталу України / О.В. Левчук: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. «Дні науки-2005»: У 8 т. - Т. 7. Економіка підприємства та промисловості. - Дніпропетовськ: Наука і освіта, 2005. - С. 91-96.

10. Левчук О.В. Освіта і безробіття: питання теорії / О.В. Левчук: Materialy II Miedzynarod. nauk.-prakt. konf. “Wykstacenie i nauka bez granic - `2005”. U wiesmi tomax. - T. 8 Economiczne nauki. - Przemysl - Praha: Nauka i studia - Publishing house Education and Science s.r.o., 2005. - С. 27-33.

11. Левчук О.В. Необхідність врахування регіональних чинників в процесі управління інвестиціями у специфічний людський капітал / О.В. Левчук / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Євроатлантична інтеграція України: можливості та перспективи». - м. Вінниця: Центр підготовки навчальних та науково-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2008. - С. 230-234.

Анотації

Левчук О.В. Управління інвестиціями у людський капітал. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Національний аграрний університет, Київ, 2008.

Дисертацію присвячено розвитку теоретичних, методологічних положень та прикладних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління інвестиціями у людський капітал. У дисертаційній роботі узагальнено і систематизовано теоретико-методологічні підходи щодо формування результативної системи управління інвестиціями у людський капітал. Дано оцінку повноти і змістовності визначення поняття «людський капітал».

Проаналізовано стан і тенденції розвитку людського капіталу в аграрному секторі економіки та надано практичні рекомендації щодо його поліпшення. Оцінено економічний ефект від інвестицій в людський капітал за окремими професійними і демографічними групами, галузями економіки і типами підприємств. Обґрунтовано стратегічну потребу у людських ресурсах з урахуванням трансформаційних процесів в економіці, попиту та пропозиції робочої сили на національному ринку праці.

Обґрунтовано концептуальні засади формування результативної системи управління інвестиціями у людський капітал та розроблено стратегії його розвитку. Сформовано методологічні підходи до проектування системи управління інвестиціями у людський капітал, адекватної стратегічної потреби національної економіки в умовах жорсткої конкурентної боротьби.

Ключові слова: людський капітал, інтелектуальний капітал, робоча сила, людські ресурси, інвестиції, зайнятість населення, ефективність, освіта, система управління інвестиціями.

Левчук Е.В. Управление инвестициями в человеческий капитал. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Национальный аграрный университет, Киев, 2008.

Диссертация посвящена обоснованию теоретических положений и практических рекомендаций, направленных на повышение эффективности управления инвестициями в человеческий капитал.

Изучение специальной литературы позволило предложить авторское определение человеческого капитала как экономической категории, характеризующей совокупность производительных способностей, личных черт и мотиваций человека, сформированных и развитых вследствие определенных инвестиций, которые находятся в его собственности, используются им в экономической деятельности, способствуют увеличению производительности труда и, благодаря этому, воздействуют на увеличение собственного заработка, доходов фирмы и национального дохода.

Инвестициями в человеческий капитал предложено рассматривать как все виды затрат денежных и материальных ресурсов, а также затрат времени на формирование интеллектуального потенциала в будущем.

Управлением инвестициями в человеческий капитал является научно обоснованным процессом координации человеческих, материальных и денежных ресурсов с целью экономически эффективного формирования, накопления и производительного использования человеческого капитала, ориентированного на реализацию целевой направленности хозяйствующих структур при решении социальных, экологических и экономических задач.

Комплексный подход к формированию системы управления инвестициями в человеческий капитал рассматривается посредством системы финансово-экономического обеспечения формирования интеллектуального потенциала с рождения, гуманитаризацию и подготовку человека как специалиста, участника социальных отношений в обществе, повышение квалификации экономически активного населения и конкурентоспособности человека на рынке труда.