Оцінка та забезпечення розвитку людського капіталу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Донецький національний університет

УДК 331.101.262(477)

Спеціальність 08.00.07 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Оцінка та забезпечення розвитку людського капіталу України

Антонюк Валентина Полікарпівна

Донецьк - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіки промисловості Національної академії наук України (м. Донецьк).

Науковий консультант - академік НАН України Амоша Олександр Іванович, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), директор інституту.

- член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор Лібанова Елла Марленівна, Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України (м. Київ), директор;

- доктор економічних наук, професор Семів Любов Казимирівна, Інститут регіональних досліджень НАН України (м. Львів), завідувач відділу регіональної соціально-економічної політики;

- доктор економічних наук, професор Брич Василь Ярославович, Тернопільський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту.

Захист дисертації відбудеться 10 липня 2008 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.03 у Донецькому національному університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186, ауд. 409.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий "6" червня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, доцент С.П. Калініна

Анотації

Антонюк В.П. Оцінка та забезпечення розвитку людського капіталу України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.07 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України. Донецьк, 2008.

Дисертацію присвячено розробці теоретико-методологічних та науково-методичних основ оцінки і забезпечення розвитку людського капіталу України, обґрунтуванню теоретичних засад удосконалення державної соціальної політики в контексті людського та інноваційного розвитку.

Удосконалено теоретичні підходи до трактовки категорії "людський капітал", визначено її місце в системі споріднених категорій, систематизовано умови і чинники формування та використання ЛК, стадії його відтворення. Розроблено модель комплексного підходу до процесу дослідження ЛК як соціально-економічного явища. Визначено взаємозв'язок концепцій людського капіталу та людського розвитку.

Удосконалено науково-методичні засади оцінки ЛК, інвестицій у його формування. Досліджено процес інвестування за етапами життєвого циклу людини, здійснено оцінку обсягів інвестицій у ЛК на макро- та регіональному рівнях, обґрунтовано шляхи збільшення інвестицій. Визначено обсяги нагромадженого ЛК у натуральних та вартісних показниках в Україні та її регіонах. На основі кореляційно-регресійного аналізу здійснено оцінку впливу ЛК на параметри соціально-економічного та інноваційного розвитку України. Визначено соціально-економічні основи та проблеми формування ЛК в Україні. Обґрунтовано взаємозв'язок процесів формування людського капіталу і середнього класу, доведено, що підвищення віддачі від ЛК для його власників є економічним підґрунтям збільшення середнього класу.

Здійснено оцінку інституційних умов формування ЛК, обґрунтовано необхідність удосконалення державної політики щодо розвитку ЛК. Розроблено проект Концепції державної політики формування і використання людського капіталу в контексті інноваційного розвитку України.

Ключові слова: людський капітал, людський розвиток, інвестиції в людський капітал, освітній потенціал, доходи, середній клас, економічне зростання, інноваційний розвиток, державна соціальна політика, концепція державної політики.

Антонюк В.П. Оценка и обеспечение развития человеческого капитала Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискания научной степени доктора экономических наук по специальности 08.00.07 - демография, экономика труда, социальная экономика и политика. - Донецкий национальный университет Министерства образования и науки Украины. Донецк, 2008.

Диссертация посвящена разработке теоретико-методологических и научно-методических основ оценки и обеспечения развития человеческого капитала Украины, обоснованию теоретических основ совершенствования государственной политики человеческого развития.

Усовершенствованы теоретические подходы к трактовке категории "человеческий капитал" (ЧК), определено ее место в системе родственных категорий, таких как "человеческий потенциал", "трудовой потенциал", "овеществленный капитал", "неовеществленный капитал", "интеллектуальный капитал", "социальный капитал". Систематизированы условия и факторы формирования и использования ЧК, стадии его воспроизводства. Разработана модель комплексного подхода к процессу исследования ЧК, которая предусматривает анализ сущности и структурных элементов ЧК, условий его формирования и использования, инвестиций, оценку объемов сформированного ЧК и результатов его функционирования. Определена взаимосвязь концепций человеческого капитала и человеческого развития.

Усовершенствованы методологические основы измерения и оценки ЧК, инвестиций в его формирование. Исследован процесс инвестирования по этапам жизненного цикла человека. Определены объемы инвестиций в ЧК на макро- и региональном уровнях, для их оценки предложен индекс инвестиций в человеческое развитие и человеческий капитал как соотношение всех инвестиций к ВВП. Обоснованы пути увеличения инвестиций в ЧК. Предложена авторская интерпретация существующих методик стоимостной оценки ЧК и его измерения в натуральных показателях.

Осуществлена оценка влияния накопленного ЧК на параметры социально-экономического и инновационного развития Украины. Расчет производственной функции показал, что наиболее весомым фактором экономического роста в Украине является образовательный потенциал занятых при условии обеспечения инвестиций в основные средства. Выявлено доминирующее влияние образовательных факторов на параметры инновационной деятельности, сделан вывод о недоиспользовании образовательного потенциала населения Украины в инновационном развитии вследствие низкого уровня инновационной деятельности предприятий.

Определены социально-экономические основы формирования ЧК. Выявлены и проанализированы современные проблемы формирования и эффективного использования ЧК в Украине, обусловленные низким уровнем жизни, несовершенством системы образования и здравоохранения, рынка труда и управления трудом на производстве. Обоснована взаимосвязь процессов формирования ЧК и среднего класса, доказано, что повышение отдачи от ЧК для его владельцев является экономической основой увеличения среднего класса. Предложена модель механизма повышения стоимости рабочей силы.

Осуществлена оценка институциональных условий воспроизводства ЧК, обоснована необходимость совершенствования государственной политики относительно развития ЧК. Разработан проект Концепции государственной политики формирования и использования человеческого капитала в контексте инновационного развития Украины, в рамках которой определены основные цели, принципы и направления развития человеческого капитала Украины.

Ключевые слова: человеческий капитал, человеческое развитие, инвестиции в человеческий капитал, образовательный потенциал, доходы, средний класс, экономический рост, инновационное развитие, государственная социальная политика, концепция государственной политики.

Antonyuk V.P. Estimation and securing development of human capital in Ukraine. -Manuscript.

Thesis for the Doctor of economic science in speciality 08.00.07 - Demography. Labour Economics, Social Economics and Policy. - Donetsk State University under the Ministry of Education and Science of Ukraine. Donetsk, 2008.

The thesis deals with elaboration of theoretical - methodical and scientific - methodical principles of estimation and securing development of human capital in Ukraine, as well as with substantiation of theoretical principles of improvement of state social policy in the context of human and innovative development.

A theoretical approach to treatment of the category "human capital" has been improved, and its place in the system of related categories has been defined. Factors and conditions for formation and use of human capital (HC) as well as the stages of its reproduction. have been defined. A comprehensive approach model to investigation of HC as a socio-economic phenomenon has been built. Interconnection between concepts of human capital and human development has been stated.

Scientific-methodical principles of HC estimation and investments to its formation have been improved. Investment process has been investigated by stages of man's life cycle, investments to HC at macro- and regional level have been estimated and ways to increase investments have been grounded. Volumes of accumulated HC measured in natural and value indicators in Ukraine and regions have been determined. Based on correlation-regressive analysis, the influence of HC on socio-economic and innovative development in Ukraine has been defined. Socio-economic principles and problems of HC in Ukraine have been identified, as well the interconnection between processes of human capital and middle class formation. It has been stated that enhanced efficiency of HC is the basis for its owners to increase the middle class.

Institutional conditions for HC formation have been assessed, and the necessity of improving the state policy as for its development have been grounded. The project of the Concept of state policy on human capital formation and use in the context of innovative development in Ukraine has been developed.

Key words: human capital, human development, investments to human capital, educational potential, incomes, middle class, economic growth, innovative development, state social policy, concept of state policy.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Стратегічними пріоритетами України є перехід до інноваційної моделі економічного розвитку, інтеграція в економічний європейський простір та розбудова соціальної держави. Найважливішою умовою реалізації цих стратегічних завдань є нагромадження та ефективне використання людського капіталу, тобто тих якісних рис працівників, які формують сучасні продуктивні здібності та перетворюють їх на головну продуктивну силу постіндустріальної економіки, заснованої на знаннях. Досвід розвинених країн свідчить, що нагромадження людського капіталу та забезпечення його ефективного використання є найважливішою умовою конкурентоспроможності країни та динамічного соціально-економічного прогресу. Україна належить до країн з високим освітнім рівнем населення. Однак незважаючи на це у більшості вітчизняних працівників поки що не сформовані продуктивні здібності, необхідні для динамічного та ефективного розвитку виробництва. Суттєво загострилась проблема кадрового забезпечення економіки. З іншого боку, на виробництві не створені сприятливі умови для ефективного використання і розвитку продуктивних сил працівників. Це вказує на те, що концепція людського капіталу мало усвідомлена як на рівні державного управління, так і на виробничому та особистісному рівнях. В Україні вона поки що не стала теоретичним підґрунтям удосконалення соціально-економічної політики та практики господарювання.

Процес формування та розвитку теорії людського капіталу пов'язаний з іменами відомих західних економістів Т. Шульца, Г. Беккера, Дж. Кендрика, М. Блауга, У. Боуена, Ф. Махлупа, Л. Туроу, Дж. Мінцера та інших. Значний внесок в її популяризацію та розвиток зробили науковці Радянського Союзу, Росії, інших країн СНД: С. Агабеков, Д. Аширов, Г. Аширова, С. Бобильов, І. Бушмарін, С. Валентей, Ю. Васильчук, В. Гойло, О. Добринін, С. Дятлов, М. Іванов, В. Іноземцев, Р. Капелюшніков, В. Клочков, М. Кирпічніков, А. Макарян, В. Марцинкевич, І. Погосов, В. Радаєв, М. Скорєв, К. Циренова.

В Україні методологічні питанні людського розвитку, відтворення та використання людських ресурсів досліджували такі провідні вчені, як О. Амоша, С. Бандур, Д. Богиня, В. Брич, М. Долішній, Т. Заяць, А. Колот, Е. Лібанова, Н. Лук'янченко, О. Новікова, В. Онікієнко, Л. Шаульська, Л. Шевченко, Л. Шевчук. Вперше дослідженням проблем формування та використання людського капіталу почали займатися Б. Данилишин, В. Куценко, О. Грішнова, які нині мають значне коло послідовників. Проблемам людського капіталу присвячені наукові роботи Р. Аметова, С. Ареф'єва, О. Білик, О. Бородіної, С. Вовканич, Н. Голікової, О. Головінова, І. Дишлового, І. Журавльової, Г. Зелінської, Л. Іванової, І. Каленюк, Б. Кліяненка, А. Коровського, А. Кудлай, Л. Лісогор, В. Лича, Д. Маляр, Н. Маркової, Є. Марчука, А. Михайлової, І. Новак, Н. Перепелиці, У. Садової, Л. Семів, О. Стефанишин, Л. Тертичної, О. Толстенко, Н. Ушенко.

Українські науковці внесли значний вклад в поглиблення теоретичних засад концепції людського капіталу. Однак слід відзначити невирішеність багатьох як теоретичних, так і практичних проблем, пов'язаних з людським капіталом: оцінкою його обсягів і динаміки в Україні; визначенням його впливу на соціально-економічний розвиток; дослідженням економічних основ його формування; визначенням його місця і частки в сучасній структурі суспільного капіталу країни; ефективністю його практичного використання. Це свідчить про необхідність поглибленого дослідження людського капіталу у цих напрямах, що є підґрунтям удосконалення державної політики соціально-економічного розвитку. Вищезазначене обумовило актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалось відповідно до тематики науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості (ІЕП) НАН України (м. Донецьк) згідно з темами: "Дослідження проблем соціальної безпеки України та шляхи їх вирішення" (номер держреєстрації 0198U002206, 1998-2000 рр.), у рамках якої досліджено соціальні загрози у сфері доходів населення, які перешкоджають людському розвитку та формуванню людського капіталу, обґрунтовано шляхи підвищення доходів населення України, які були використані при підготовці пропозицій щодо удосконалення проектів Основних напрямів політики грошових доходів населення України, Концепції дальшого реформування оплати праці в Україні, Державної програми соціальної політики на 1997-2000 роки, Основних напрямів соціальної політики на період до 2004 року; "Регіональні аспекти національної безпеки (в економічній та соціальній сферах)" (номер держреєстрації 0101U001123, 2001-2003 рр.), у рамках якої обґрунтовано методику оцінки рівня життя населення України, розроблено пропозиції щодо посилення соціальної спрямованості проекту Концепції Державної програми економічного і соціального розвитку на 2003 рік; "Механізм забезпечення та розвитку людського потенціалу (організаційно-управлінський, соціально-економічний та правовий аспекти)" (номер держреєстрації 0104U03431, 2004-2006 рр.), у рамках якої автором як відповідальним виконавцем підтеми "Розробка концепції формування та розвитку людського капіталу в Україні та механізму її впровадження" здійснено систематизацію умов та чинників формування людського капіталу України, оцінку його обсягів у вартісних та натуральних показниках, впливу на економічний та інноваційний розвиток; "Трудовий потенціал як чинник економічного зростання та інноваційного розвитку промисловості" (№16-03-04, номер держреєстрації 0104U05887, 2004 р.), у рамках якої встановлено тенденції та виявлено проблеми формування трудового потенціалу у відповідності до потреб інноваційного розвитку України, обґрунтовано пропозиції до проекту Концепції розвитку професійно-технічної освіти в Україні; "Стратегія збереження і розвитку трудового потенціалу в умовах реформування господарського механізму" (ОР/Р 8/52, номер держреєстрації 0105U008143, 2005 р.), у рамках якої досліджувались проблеми структурних зрушень та напрями розвитку трудового потенціалу промисловості; "Організаційно-економічне та інституційне забезпечення активізації інноваційної діяльності в промисловості України" (номер держреєстрації 0106U008452, 2006 р.), у рамках якої автором визначено проблеми кадрового забезпечення інноваційної діяльності та шляхи їх вирішення; "Забезпечення соціального розвитку регіонів України: управлінський аспект" (номер держреєстрації 0106U012628, 2007-2009 рр.), у рамках якої досліджено вплив соціального розвитку на формування людського капіталу та інноваційну діяльність в регіонах України.

Основний зміст дисертації

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади формування людського капіталу" здійснено аналіз методологічних основ становлення та розвитку теорії людського капіталу, обґрунтовано комплексний підхід до дослідження категорії "людський капітал", визначено її місце в системі суспільного капіталу, обґрунтовано взаємозв'язок концепцій людського капіталу та людського розвитку.

На основі дослідження еволюції наукових поглядів щодо людського капіталу (ЛК) зроблено висновок, що виникнення відповідної теорії обумовлено розвитком капіталістичного способу виробництва, який вимагав більш широкого визначення категорії "капітал", та науково-технічним прогресом, який суттєво підвищив роль інтелекту і знань людини в розвитку суспільного виробництва. Обґрунтовано, що економічна категорія "людський капітал", яка виражає відносини між людьми щодо формування продуктивних здібностей людини та їх використання з метою отримання доходу, на сучасному етапі потребує подальшого дослідження. У роботі запропоновано комплексний підхід до аналізу даної категорії, який передбачає: визначення суб'єктів економічних відносин стосовно ЛК; його сутності та структурних елементів; чітке визначення його носіїв та власників; дослідження соціально-економічних умов та чинників формування і використання людського капіталу, джерел та обсягів інвестицій, механізму відтворення ЛК; оцінку його обсягів та результатів використання.

Суб'єктами економічних відносин стосовно формування та використання людського капіталу є: окремі індивіди - носії та власники ЛК, домогосподарства, держава, громадські організації, які інвестують кошти у його формування; роботодавці, які з одного боку, є споживачами ЛК, а з іншого ? беруть участь у його формуванні та розвитку. Об'єктом даних економічних відносин є якісні риси людини, сформовані в результаті інвестицій, - продуктивні здібності, знання, здоров'я, мотивація і мобільність, - які вона використовує в економічній діяльності для отримання доходу.

Визначено, що процес відтворення людського капіталу охоплює три стадії: формування - народження, розвиток, виховання людини, здобуття нею первинної загальної і професійної освіти, формування культурного кругозору, певних норм економічної і соціальної поведінки; залучення у сферу суспільного виробництва, що здійснюється шляхом пошуку робочого місця та працевлаштування у певних сферах економічної діяльності; використання і розвитку шляхом участі у трудовій, інноваційній та підприємницькій діяльності, забезпеченні здобуття професійного досвіду та підвищення кваліфікації на виробництві. Процес відтворення ЛК здійснюється під впливом сукупності демографічних, соціально-економічних, виробничих, інституційних, соціально-ментальних чинників. Використання ЛК приносить вигоди всім суб'єктам економічної діяльності: його власнику (кращі можливості працевлаштування, високі заробітки і соціальні блага, професійний статус, збільшення тривалості трудового життя, більша задоволеність змістом і умовами роботи, добре фізичне і психологічне самопочуття); підприємству (підвищення продуктивності праці, якості продукції, кращі можливості інноваційної діяльності, більш ефективне використання виробничих ресурсів); суспільству в цілому, що реалізується у високих темпах економічного зростання, інноваційного розвитку, підвищенні конкурентоспроможності національної економіки, зростанні добробуту населення, позитивному соціогуманітарному розвитку суспільства.

У ході комплексного аналізу категорії "людський капітал" визначено її взаємозв'язок та відмінність зі спорідненими категоріями "людський потенціал" і "трудовий потенціал". Спільним є те, що вони пов'язані з людиною, формуванням у неї якісних рис, необхідних для життєдіяльності в сучасних економічних умовах. Відмінність полягає у тому, що людський потенціал виражає здатність всього населення до економічної та соціальної діяльності; трудовий потенціал - здатність економічно активного населення до трудової та підприємницької діяльності; людський капітал виражає продуктивні здібності зайнятого населення, які використовуються в економічній діяльності та приносять доход їх власникам. Так, в Україні у 2006 р. лише 44% населення були носіями і власниками людського капіталу.

Категорія "людський капітал", яка є синтетичною, поєднує властивості різнопланових економічних явищ: стосовно людини - її здатність до праці; стосовно капіталу - здатність створювати доход. ЛК має ряд спільних рис з основним капіталом, однак як сукупність якісних параметрів людини відноситься до складу неуречевлених форм капіталу. Обґрунтовано, що людський капітал має спільні структурні елементи як із інтелектуальним капіталом (живі знання), так і з соціальним капіталом (соціально-психологічні риси людини), однак містить окремий важливий елемент - фізичне і психічне здоров'я, що є фізіологічною основою здатності до праці. Він є окремою формою капіталу, яка має власний механізм розвитку. Головними спільними рисами зазначених неуречевлених форм капіталу є такі: їх виробництво - результат діяльності живої людської особистості; у процесі використання здійснюється їх розвиток та нагромадження; вони є невичерпуваними формами суспільного капіталу.

У роботі обґрунтовано взаємозв'язок та однонаправленість концепцій "людський капітал" та "людський розвиток". Процеси людського розвитку і формування ЛК взаємно перетинаються та посилюють один одного. Збільшення інвестицій в освіту, професійну підготовку, охорону здоров'я, мобільність забезпечують нагромадження ЛК, у той же час вони сприяють розвитку людського потенціалу (інтелектуального, фізичного, культурного), що розширює можливості вибору людини. На сучасному етапі людський розвиток у більшості країн світу стикається з низкою проблем. На їх подолання спрямовані Цілі Розвитку Тисячоліття, розроблені ПРООН, реалізація яких сприяє створенню більш сприятливих умов для формування ЛК будь-якої країни.

У другому розділі "Науково-методичне забезпечення оцінки людського капіталу та інвестицій в його розвиток в Україні" викладено теоретико-методичні підходи до визначення інвестицій у ЛК за етапами життєвого циклу людини, здійснено оцінку обсягів інвестицій на макро- та регіональному рівнях, визначено механізм їх збільшення, запропоновано методологічні підходи до вартісної оцінки ЛК та виміру його у показниках освітнього і професійно-кваліфікаційного потенціалу.

На основі аналізу теоретичних підходів до інвестицій у людський капітал обґрунтовано, що стосовно даної категорії більш правомірним є звужений підхід до трактовки інвестицій, коли під ними розуміють лише ті витрати, які забезпечують розвиток людини. Всі витрати на розвиток людини розмежовано на дві групи: витрати на забезпечення відтворення людини як біологічного виду; витрати, пов'язані з формуванням і розвитком людського потенціалу. Визначено, що інвестиції в ЛК є частиною інвестицій у людський розвиток (ЛР), унаслідок чого їх складно відокремити. Дослідження інвестицій в Україні в ЛР (ЛК) за етапами життєвого циклу людини дозволило визначити етапи і обсяги інвестування, побудувати відповідну криву, зробити висновок щодо їх суттєвої нерівномірності та необхідності збільшення обсягів інвестицій у ЛР (ЛК).

Перший етап. Утримання та виховання дитини до початку шкільного періоду (0-6 років). Витрати на: виховання дитини у сім'ї, захист та підтримку її здоров'я, підготовку та виховання у дошкільних навчальних закладах, загальний та культурний розвиток дитини. У 2006 р. обсяг інвестицій складав від 360 до 3200 грн. на рік на одну особу. В основному інвестують домогосподарства та держава.

Другий етап. Період навчання у школі (7-18 років). Витрати на: шкільну підготовку; позашкільну підготовку і культурний розвиток; медичне обслуговування, підтримку здоров'я; фізичну культуру, спорт, рекреацію. Основні інвестиції здійснює держава шляхом бюджетного фінансування освіти. Домогосподарства несуть не основні, а додаткові витрати на освіту та забезпечують інші елементи розвитку ЛК. Приблизний обсяг інвестицій - 3160 грн. на одну особу.

Третій етап. Період здобуття первинної професійної освіти (19-20 або 19-23 роки). Витрати на: профорієнтацію; підготовку в ПТНЗ, ВНЗ; пошук інформації, додаткову підготовку поза навчальними закладами; всі інші витрати пов'язані з підтримкою здоров'я. Основними інвесторами є домогосподарства та держава, при цьому роль домогосподарств посилюється. Цей етап пов'язаний з найбільшими розмірами інвестицій в освітню складову ЛК: у ПТНЗ - 4200 грн., у ВНЗ - від 5500 до 10000 грн. на рік.

Четвертий етап. Період трудової діяльності (21-24 - 55-65 років). Витрати працівника на: пошук інформації щодо працевлаштування, пошук місця роботи та його зміну, навчання, охорону здоров'я та культурний розвиток. Витрати підприємств на: пошук необхідного працівника, його адаптацію, підготовку на робочому місці, підвищення кваліфікації, соціальний і культурний розвиток персоналу, охорону праці. Інвестиції підприємств, які здебільшого пов'язані з формуванням специфічного ЛК, є досить обмеженими, однак слід відзначити відсутність повної статистичної інформації щодо інвестицій у ЛК на виробничому рівні. Інвестиції домогосподарств і держави на цьому етапі складають близько 500 грн. на рік на одну особу, тобто різко зменшуються. На цьому етапі необхідне збільшення обсягу інвестицій, чому сприятиме розвиток системи безперервної освіти впродовж усього життя.

Розрахунок інвестицій у ЛР(ЛК) на макрорівні за рахунок усіх джерел свідчить, що у 2006 р. їх обсяг склав 76,9 млрд. грн., з них 75% - інвестиції держави, 23% - інвестиції домогосподарств. Регіони України суттєво відрізняються за обсягами інвестицій, що вказує на відмінність умов формування ЛК. Порівняльна оцінка обсягів інвестицій у людський розвиток і формування ЛК в Україні свідчить, що вони є нижчими у порівнянні з розвиненими країнами. Для оцінки рівня інвестицій автором запропоновано показник - Індекс інвестицій у людський розвиток і ЛК (ІіЛР(ЛК)) як співвідношення всіх інвестицій до ВВП. Незважаючи на зростання показника (табл. 1), обсяг інвестицій є недостатнім для забезпечення високого рівня ЛК України. Автором обґрунтовано систему чинників мотивації держави, домогосподарств і підприємств у збільшенні обсягів інвестицій у людський розвиток (людський капітал), які складаються із ринкових та неринкових. Розвиток конкурентної боротьби та посилення процесів інтеграції України до світової економіки стимулює збільшення витрат на підвищення якості людського чинника виробництва. Однак ринкові чинники мають доповнюватись сильною державною політикою щодо людського розвитку. Автором розроблено пропозиції щодо удосконалення державної політики, спрямованої на збільшення інвестицій у ЛК на макро- і регіональному рівні, рівні підприємств та домогосподарств: розробка національної стратегії формування і нагромадження ЛК, доктрини інноваційного розвитку України; забезпечення пріоритетного державного фінансування людського розвитку; модернізація національної системи освіти і охорони здоров'я; посилення відповідальності роботодавців за забезпечення умов розвитку працівників; суттєве підвищення рівня доходів населення та його витрат на розвиток людського потенціалу.