Оцінка та забезпечення розвитку людського капіталу України
Методологічні основи оцінки і забезпечення розвитку людського капіталу України, удосконалення соціальної політики держави в сфері людського та інноваційного розвитку. Обсяги нагромадженого ЛК у натуральних та вартісних показниках в Україні і регіонах.
Рубрика | Экономика и экономическая теория |
Вид | автореферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 03.09.2013 |
Размер файла | 85,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Таблиця 1. Розрахунок ІіЛР(ЛК) для України на 2002-2006 рр.
Показники |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
|
Всі витрати у людський розвиток та формування людського капіталу, млн. грн. |
29248,5 |
35636,0 |
44775,0 |
61037,0 |
76888,4 |
|
У тому числі витрати: |
||||||
держави |
21224,8 |
26690,0 |
33143,9 |
45713,4 |
57851,7 |
|
домогосподарств |
7822,1 |
8714,2 |
11361,1 |
14943,6 |
18506,7 |
|
підприємств |
201,0 |
231,8 |
270* |
380* |
530* |
|
ВВП, млн. грн. |
225810 |
267344 |
345113 |
424741 |
537667 |
|
ІіЛР(ЛК) |
0,1295 |
0,1333 |
0,1297 |
0,1437 |
14,3 |
* Сума розрахована виходячи з попередніх темпів зростання витрат підприємств на професійну підготовку персоналу та чисельності працівників, які навчались.
На сучасному етапі для оцінки обсягів нагромадженого ЛК широко використовується запропонована експертами Світового Банку методика оцінки на основі споживчих витрат. Однак, як свідчать результати аналізу, така методика надає можливість оцінити не людський капітал, а людський потенціал (ЛП), оскільки вона включає витрати на просте відтворення населення. На основі використання даної методики розраховано вартість нагромадженого людського потенціалу України, яка у 2006 р. становила 10559,7 млрд. грн., або 227,3 тис. грн. на душу населення. Автор дотримується точки зору, що формування ЛК здійснюється за рахунок тих споживчих витрат, які перевищують витрати на просте відтворення і забезпечують розвиток якісних рис людини. Тому вилучення споживчих витрат у межах прожиткового мінімуму дало змогу розрахувати вартість потенційного людського капіталу (табл. 2), який стосується усього населення, а не лише зайнятих. У 2006 р. його обсяг склав 4095 млрд. грн., що становило 39% ЛП.
Таблиця 2. Результати розрахунку вартості потенційного людського капіталу України за показником споживчих витрат, приблизна оцінка
2004 |
2005 |
2006 |
||
Кінцеві споживчі витрати, млн. грн. |
246113 |
337879 |
422387 |
|
Прожитковий мінімум, грн. |
І кв. - 342; ІІ-ІV кв. - 362,23 |
423 |
І кв. - 453; ІІ-ІІІ кв. - 465; ІV кв. - 472 |
|
Споживчі витрати в межах ПМ, млн. грн. |
203159,7 |
237049 |
258582 |
|
Споживчі витрати на людський розвиток і формування людського капіталу, млн. грн. |
42953,3 |
100830 |
163805 |
|
Номінальна вартість нагромадженого потенційного людського капіталу, млн. грн. |
1073832,1 |
2520750 |
4095125 |
Розрахунок вартості нагромадженого ЛК методом капіталізації заробітків за формулою (1) враховує лише ту заробітну плату, що є рентою на ЛК:
, (1)
де ЗФОП - загальний фонд оплати праці; ФМЗП - фонд мінімальної заробітної плати; і - відсоткова ставка.
Як свідчать дані табл. 3, у 2006 р. загальна вартість нагромадженого ЛК у поточних цінах складала 2733,9 млрд. грн., або 207,4 тис. грн. на одного найманого працівника. Фактично він є більшим, оскільки в офіційній заробітній платі не враховані значні незареєстровані трудові доходи, які перевищують рівень мінімальної заробітної плати.
Таблиця 3. Результати розрахунку вартості людського капіталу України методом капіталізації заробітку
2004 |
2005 |
2006 |
||
Фонд оплати праці найманих працівників, млн. грн. |
157450 |
216600 |
265436 |
|
Середньорічна кількість найманих працівників, тис. осіб* |
13244 |
13222 |
13179 |
|
Фонд мінімальної заробітної плати, млн. грн. |
34275 |
47652 |
57658 |
|
Фонд заробітної плати як ренти на людський капітал, млн. грн. |
123174 |
168948 |
207778 |
|
Відсоткові ставки банків у національній валюті за депозитами, % |
7,9 |
8,0 |
7,6 |
|
Вартість всього нагромадженого людського капіталу, млн. грн. |
1559171 |
2111850 |
2733921 |
|
У тому числі на одного найманого працівника, грн. |
117727 |
159722 |
207445 |
* З урахуванням працівників малих підприємств.
Розрахунки вартості ЛК України зазначеними методами мають певну розбіжність, що обумовлено відмінністю методик розрахунку, недосконалістю статистики, а також різними об'єктами розрахунків. Оскільки розрахунки ЛК за методом капіталізації заробітків стосуються лише працюючих, то саме ці результати більш правомірно використовувати для оцінки нагромадженого людського капіталу України. Зроблено висновок, що в Україні приблизна вартість нагромадженого ЛК становила у фактичних цінах у 2005 р. близько 2,1 трлн. грн., у 2006 р. - 2,7 трлн. грн., що на 60 та 90% відповідно перевищувало вартість основних засобів економіки України. В Україні, як і в розвинутих країнах світу, людський капітал є основним елементом суспільного капіталу. На сучасному етапі необхідно забезпечити його статистичну оцінку, для чого запропоновано ряд показників за якими має формуватись доступна статистична інформація: витрати із центрального і місцевих бюджетів на людський розвиток; обсяг послуг закладів освіти, охорони здоров'я, культури, які надані населенню; витрати підприємств і окремих підприємців на соціальний розвиток персоналу; освітній рівень населення і зайнятих.
Як натуральні показники оцінки ЛК використано освітній потенціал (ОП ? сумарний час, витрачений населенням на всі види освіти, людино-років) та запропонований автором показник професійно-кваліфікаційного потенціалу (ПКП ? сумарна кількість років навчання у професійних навчальних закладах), які розраховано за даними переписів населення. Освітній рівень однієї особи 10 років і старше у 2001 р. становив 9,4 людино-років навчання, з них 1,2 року професійної освіти. Порівняно з 1959 р. ОП подвоївся, а ПКП - зріс у 4 рази, що свідчить про динамічний розвиток якісних параметрів людського потенціалу населення України. У зайнятих ці показники відповідно складали 11,4 та 1,6 людино-років навчання. Отже, в Україні сформовано значний освітній рівень населення, який є основою формування людського потенціалу і людського капіталу. Однак він суттєво диференціюється по регіонах України: у 2001 р. ОП зайнятих найвищим був у м. Києві (12,4 людино-років навчання) і Харківській області (11,7), найнижчим - у Чернівецькій (10,7) та Закарпатській (10,8) областях. Освітньо-професійний потенціал працівників України є нижчим від досягнутого його рівня у розвинених країнах, що перешкоджає формуванню в Україні економіки знань. Це обумовлює необхідність посилення соціальної функції держави, спрямованої на забезпечення людського розвитку та нагромадження ЛК шляхом: збільшення державних витрат на освіту; формування системи доступних кредитів; забезпечення більш рівномірного розвитку освітньої інфраструктури у регіонах України; підвищення якості загальної та професійної освіти; суттєвого розвитку і вдосконалення системи підвищення кваліфікації; забезпечення високого рівня мотивації населення до здобуття освіти впродовж життя.
У третьому розділі "Оцінка впливу людського капіталу на економічний та інноваційний розвиток України" досліджено роль людського капіталу як чинника соціально-економічного розвитку та економічного зростання України, впливу освітніх чинників на інноваційний розвиток регіонів.
Обґрунтовано, що людський капітал впливає на економічне зростання через прогресивні зрушення у виробничій сфері, ринковій системі, відносинах власності та соціогуманітарній сфері. Для оцінки впливу освітньої складової ЛК на економічний розвиток України розраховано виробничу функцію для регіонів України на 2001 та 2003 рр. Розрахунок залежності ВДВ регіонів від таких чинників, як кількість зайнятих, освітній потенціал населення або зайнятих, вартість основних виробничих фондів, обсяг інвестицій в основний капітал у поточному або попередньому році, показує, що економічне зростання найбільшою мірою забезпечується позитивною динамікою ОП, другим вагомим чинником є інвестиції в основний капітал, про що свідчать такі рівняння виробничої функції для 2001 р.:
, ; (2)
, . (3)
де - кількість зайнятих; - освітній потенціал зайнятих, людино-років навчання; та - інвестиції в основний капітал відповідно у 2000 та 2001 рр.
Коефіцієнти детермінації (d) показують, що приріст ВДВ регіонів на 96% обумовлений дією заданих чинників. Зростання освітнього потенціалу зайнятих на 1% забезпечувало збільшення ВДВ на 0,7-0,9%, зростання на 1% інвестицій - відповідну динаміку ВДВ на 0,5%. У 2003 р. вплив освітнього потенціалу населення на позитивну динаміку ВДВ підвищився (коефіцієнт еластичності складав близько 1,5%) при збереженні попереднього впливу інвестицій.
Результати кореляційно-регресійного аналізу залежності між освітньо-професійним потенціалом зайнятих і параметрами соціально-економічного розвитку регіонів показали найбільш тісний взаємозв'язок із рівнем заробітної плати, продуктивністю праці та винахідництвом: заробітна плата на 50%, продуктивність праці - на 32-38%, кількість винаходів - більш ніж на 50% залежали від освітньо-професійного рівня зайнятих. У той же час було виявлено досить слабкий взаємозв'язок із параметрами інноваційного розвитку, що зумовило більш детальне дослідження залежності основних результатів інноваційної діяльності регіонів від таких параметрів освітнього рівня, як: ОП населення (середня кількість людино-років навчання); частка працівників з вищою освітою; частка працівників, що підвищували кваліфікацію та навчались новим професіям на виробництві; кількість фахівців вищої кваліфікації на 100 тис. населення регіонів. Аналіз взаємозв'язку між указаними чинниками та обсягом інноваційної продукції, кількістю отриманих охоронних документів на об'єкти промислової власності, обсягом виконаних наукових та науково-технічних робіт здійснювався за допомогою лінійної та степеневої парних і множинних регресійних функцій. Здійснені розрахунки для 2001-2005 рр. мали досить близькі результати, що вказує на сформовану сталу залежність між досліджуваними явищами.
Проведене дослідження дало змогу зробити такі висновки: освітні чинники у сукупності на 50-80% забезпечують позитивну динаміку результатів інноваційної діяльності, ступінь їх впливу зростає, що відповідає загальносвітовій тенденції посилення ролі ЛК у забезпеченні інноваційних процесів; спостерігається слабка залежність результатів інноваційної діяльності від освітнього рівня населення; на обсяги інноваційної продукції найбільший вплив здійснює підвищення кваліфікації на виробництві, отже, для забезпечення виробництва інноваційної продукції підприємства мають сформувати специфічний людський капітал, який відповідає потребам інноваційної діяльності; обсяги наукових і науково-технічних робіт, кількість отриманих охоронних документів на права інтелектуальної власності найбільшою мірою залежать від наявності у працівників вищої освіти та чисельності наукових кадрів, які задіяні в економічній діяльності. Автором зроблено загальний висновок, що в Україні освітня складова ЛК є найважливішим чинником інноваційного розвитку, однак низький рівень інноваційної діяльності вітчизняних підприємств обумовлює недостатнє використання освітнього потенціалу зайнятих в інноваційному процесі. За авторськими розрахунками, інноваційною діяльністю зайнято лише 3,2% працюючого населення України. Тому для більш ефективного використання ЛК в інноваційному розвитку необхідно створити умови для підвищення рівня інноваційної активності економіки.
У четвертому розділі "Визначення соціально-економічних умов та можливостей формування людського капіталу в Україні" здійснено аналіз доходів і рівня життя населення як головної економічної умови формування ЛК, оцінку проблем формування і використання освітньої складової ЛК за результатами соціологічного опитування, досліджено проблеми формування кадрів для інноваційної діяльності, визначено вплив демографічних процесів та стану здоров'я на формування ЛК.
Обґрунтовано, що ВВП країни, доходи та рівень життя населення є економічною основою формування ЛК. Здійснений кореляційно-регресійний аналіз впливу ВДВ регіонів та середньодушових грошових витрат на освітній рівень населення показує, що у сукупності вони на 70% забезпечують зростання освітнього потенціалу. Зроблено висновок, що для нагромадження ЛК необхідне суттєве зростання ВВП (або ВДВ регіонів), яке має супроводжуватись випереджальним зростанням добробуту населення. При зростанні рівня матеріального добробуту населення суттєво збільшуються витрати, які спрямовуються на людський розвиток, що наглядно демонструє диференціація витрат на освіту за децильними групами населення, їх найбільший розмір мають VIII, IX, X децильні групи. Однак найбільш важливе значення мають середньодушові доходи (або витрати), які визначають можливість (або неможливість) для домогосподарств утримувати учнів, студентів. У перших п'яти децильних групах населення середньодушові витрати є нижчими за прожитковий мінімум, що свідчить про їх бідність та відсутність ресурсів для людського розвитку.
Результати соціологічних опитувань "Базова захищеність населення України", у здійсненні аналізу яких брав участь автор, показали, що населення України має високий рівень освіти, майже третина працівників отримала дві і більше професій, зростає рівень комп'ютерної грамотності. Однак для більшості опитаних не вистачає власного доходу для задоволення потреб у навчанні, охороні здоров'я, відпочинку, що свідчить про несприятливі економічні умови формування ЛК. Виявлено суттєвий вплив на формування ЛК соціально-психологічних чинників, розвиненості у населення потреб самореалізації, визнання, компетентності. Опитування показало, що особи з більш високим рівнем освіти мають кращі можливості працевлаштування. Однак при цьому значна частка працівників (до 30%) недовикористовує свій освітньо-кваліфікаційний потенціал під час роботи, оскільки кваліфікація не відповідає вимогам роботи. Більша частка опитаних працівників не задоволена економічними умовами праці, можливостями професійного і кар'єрного зростання, що не стимулює їх до ефективної праці. На виробництві поки що не створені необхідні умови для ефективного використання наявного ЛК. На основі проведеного аналізу розроблено пропозиції щодо покращення соціально-економічних умов формування і використання ЛК, які стосуються: забезпечення стабільного зростання ВДВ регіонів, збільшення в її структурі частки кінцевих споживчих витрат домогосподарств; суттєвого підвищення доходів населення, зменшення їх диференціації; переходу до більш високого соціального стандарту "мінімальний споживчий бюджет"; реформування системи оплати праці на основі концепції людського капіталу; розвитку в населення потреб самореалізації та визнання; забезпечення більшої відповідності професійної підготовки потребам виробництва; удосконалення організації праці та забезпечення соціального розвитку персоналу підприємств.
Експертне опитування фахівців з інновацій свідчить, що вітчизняна економіка не забезпечена працівниками, спроможними і схильними до інноваційної діяльності, що перешкоджає інноваційному розвитку на всіх рівнях. Для інноваційної діяльності найбільш важливе значення мають науковці і дослідники, інженерно-технічний персонал, які генерують нові ідеї та втілюють їх у реальні розробки, управлінські кадри, які забезпечують організацію всього процесу інноваційної діяльності, висококваліфіковані робітники, які втілюють у життя інноваційні розробки. Переважна частина експертів відзначила недостатню забезпеченість економіки такими кадрами (табл. 4).
Таблиця 4. Оцінка рівня забезпеченості сфери інноваційної діяльності кадрами інноваційного типу (у % до опитаних)
Професійні групи працівників |
Рівень забезпеченості |
|||
достатній |
недостатній |
не забезпечено |
||
Науковці, дослідники |
39 |
50 |
7 |
|
Інженерно-технічний персонал |
33 |
63 |
2 |
|
Управлінські кадри |
16 |
72 |
9 |
|
Висококваліфіковані робітники |
17 |
70 |
9 |
Опитування виявило, що у працівників не сформовані ті якісні риси, які необхідні для інноваційної діяльності: висока професійна компетентність; спроможність довести інноваційну ідею до впровадження; самостійність, ініціативність, активність; творчість, новаторство, оригінальність у праці. Найбільшою мірою перешкоджають формуванню кадрів інноваційного типу: неефективна система стимулювання інноваційної активності; незатребуваність творчої ініціативи; недосконалість державної системи захисту прав на інтелектуальну власність; відсутність сприятливих умов для впровадження інновацій. Автором обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення механізму формування кадрів для інновацій.
Фізіологічною основою формування людського капіталу є населення країни, чисельність якого залежить від демографічних процесів та стану здоров'я. Несприятливі демографічні процеси, які спостерігаються в Україні впродовж останніх 15 років, призводять до втрати людського капіталу за рахунок зниження народжуваності та зростання смертності. Оцінка стану здоров'я як важливої складової ЛК свідчить, що в Україні він знаходиться на низькому рівні. При цьому стан здоров'я незначною мірою залежить від освітнього рівня населення. Основними чинниками незадовільного стану здоров'я є низький рівень життя, несприятливі умови праці, відсутність культури здоров'я та інші негативні процеси.
У п'ятому розділі "Науково-методичне обґрунтування взаємозв'язку процесів формування людського капіталу та середнього класу в Україні" розроблено теоретико-методологічні підходи до визначення взаємозв'язку між формуванням ЛК і середнього класу, обґрунтовано необхідність підвищення віддачі від ЛК як умови формування середнього класу, визначено основні напрями забезпечення взаємозв'язаного процесу формування ЛК і середнього класу в Україні.
На основі аналізу теоретичних підходів до визначення і характеристики середнього класу обґрунтовано взаємозв'язок процесів формування ЛК і середнього класу. Дослідження якісних характеристик осіб, які ідентифікували себе із середнім класом, показало, що найбільш вагомою їх рисою є високий освітній рівень. Отже, саме власники людського капіталу є найбільш потужним джерелом формування в Україні середнього класу, однак за умови отримання відповідного доходу на свій капітал. Обґрунтовано, що в Україні створення умов для формування середнього класу має бути безпосередньо пов'язано з підвищенням рівня віддачі від ЛК для його власників, у першу чергу - збільшення заробітної плати. Дослідження показало, що в Україні існує слабка залежність між рівнем оплати праці та сформованим ЛК. Визначено недоліки існуючої системи оплати праці: низький її рівень, слабкий зв'язок з освітнім рівнем, трудовими зусиллями і досягненнями. Обґрунтовано пропозиції щодо переходу до моделі високої вартості робочої сили, які стосуються: забезпечення тісного зв'язку між заробітною платою і освітньо-кваліфікаційним рівнем працівника, удосконалення соціальних стандартів, реформування оплати праці в бюджетній сфері, стимулювання роботодавців до підвищення заробітної плати.
Визначено основні напрями розвитку та ефективного використання людського капіталу як основи формування середнього класу в Україні, а саме: забезпечення високого якісного рівня освіти та високої конкурентоспроможності економічно активного населення; забезпечення ефективного використання сформованого ЛК на виробництві; суттєве підвищення рівня матеріальної та моральної віддачі від використання ЛК; створення умов для розвитку та захисту інтелектуальної власності; суттєве підвищення рівня життя населення, забезпечення умов для формування власності та ділових активів; активізація розвитку малого підприємництва та забезпечення умов пріоритетного розвитку його інноваційних форм; створення умов для формування соціоментальних рис представника середнього класу; забезпечення розвитку в Україні громадянського суспільства.
У шостому розділі "Рекомендації та пропозиції з удосконалення державної політики України щодо формування і використання людського капіталу" здійснено аналіз сучасної державної соціальної політики стосовно ЛК та концептуально-програмного забезпечення основних сфер його відтворення, надано методичні рекомендації щодо розробки Концепції державної політики формування і використання людського капіталу в контексті інноваційного розвитку.
На сучасному етапі суспільного розвитку суттєво посилюються соціальні функції держави, що забезпечує людський розвиток та формування людського капіталу. В Україні соціально-економічна політика недостатньою мірою спрямована на розвиток ЛК. Аналіз основних документів 2000-2005 рр., які визначають стратегію соціально-економічного розвитку країни, показує, що в них відсутнє розуміння ЛК як пріоритетного чинника розвитку України. Лише в Посланні Президента України до Верховної Ради України 2005 року вперше зроблено наголос на необхідності розвитку людського капіталу - головної конкурентної переваги країни в постіндустріальному суспільстві. У ході дослідження виявлено суттєвий недолік у формуванні сучасної соціальної політики України - відсутність єдиного документа стратегічного та програмного характеру, який би визначав напрями соціальної політики. Тому в Україні нагальною потребою є розробка Стратегії державної соціальної політики і на її основі - відповідної програми. Обґрунтовано, що ці документи мають будуватись на нових концептуальних засадах ? концепціях людського розвитку, людського капіталу, соціальної держави, економіки знань, інноваційного та сталого розвитку.
Обґрунтовано, що до складу основних напрямів сучасної соціальної політики мають входити: ефективна демографічна і міграційна політика як умова забезпечення відтворення народонаселення України; розвиток системи охорони здоров'я та збереження людського потенціалу України; розвиток і реформування системи загальної і професійної освіти як головної умови формування людського капіталу; підвищення ефективності і збалансованості ринку праці, забезпечення продуктивної занятості та ефективного використання трудового потенціалу і людського капіталу; удосконалення соціально-трудових відносин, поліпшення умов праці та формування високої якості трудового життя; забезпечення неухильного зростання реальних доходів населення як основи зменшення бідності, малозабезпеченості та формування середнього класу; розвиток культури і мистецтва, фізкультури і спорту як важлива умова розвитку людського потенціалу; розвиток системи соціального страхування і соціального забезпечення як базова умова підвищення рівня соціальної безпеки; модернізація та розвиток житлово-комунального господарства, благоустрій територій як умова підвищення рівня і якості життя; збереження та відновлення навколишнього природного середовища як базової умови існування людини.
Результати дослідження стратегічних та програмних документів в окремих сферах соціального розвитку свідчать - забезпечено певні умови для людського розвитку в Україні, однак зміст даних документів недостатньою мірою спрямований на формування і нагромадження ЛК, не забезпечує формування інноваційно-значущих рис працівників та ефективного використання нагромадженого людського капіталу в інноваційній сфері діяльності. З огляду на це, автором було розроблено проект Концепції державної політики формування і використання людського капіталу в контексті інноваційного розвитку. У ньому міститься обґрунтування необхідності такого документа, визначається понятійний апарат, мета, завдання, принципи та основні шляхи реалізації.
Головною метою державної політики формування і використання ЛК є забезпечення розвитку високих продуктивних та інноваційних здібностей людини шляхом підвищення загальної і професійної освіти, творчості, активності, зміцнення здоров'я, підвищення мотивації і мобільності та їх ефективного використання в економіці інноваційного типу. Реалізація даної мети має здійснюватись шляхом вирішення таких завдань: збільшення інвестицій у ЛК за рахунок усіх джерел; удосконалення якості та структури підготовки кадрів, формування інноваційно-значущих рис працівників; поліпшення демографічних процесів, забезпечення відтворення населення; підвищення рівня здоров'я, збільшення тривалості трудового життя; підвищення рівня економічної, трудової, інноваційної активності та мобільності населення; підвищення вартості робочої сили, заробітної плати і на цій основі - мотивації населення до нагромадження та ефективного використання ЛК; забезпечення ефективного використання нагромадженого ЛК в економічній та інноваційній діяльності.
Принципами державної політики формування і використання людського капіталу є: високий інтелектуальний, всебічний і гармонійний розвиток особистості; інноваційна спрямованість освітньо-професійної підготовки; забезпечення рівних можливостей у доступі до соціально важливих благ; забезпечення рівності у можливостях формування і використання ЛК; саморозвиток і відповідальність кожної особи за рівень власного розвитку; продуктивна праця як основа формування доходів; співробітництво та соціальне партнерство у соціально-трудовій сфері; соціальна відповідальність держави за умови формування ЛК; узгодженість цілей та пріоритетів державної політики розвитку ЛК; громадський контроль за прийняттям та виконанням рішень стосовно державної політики розвитку ЛК.
Реалізація державної політики формування і використання ЛК у контексті інноваційного розвитку повинна здійснюватись за такими напрямками:
у сфері формування кадрового потенціалу інноваційного розвитку: підвищення якості загальної середньої освіти, формування творчих здібностей підростаючого покоління; модернізація професійно-кваліфікаційної структури підготовки кадрів у відповідності до потреб інноваційного розвитку; удосконалення якості професійної підготовки кадрів; створення в Україні системи безперервної освіти впродовж усього життя; удосконалення системи формування наукових кадрів та забезпечення ефективного використання їх наукового потенціалу;
у сфері підвищення рівня економічної, трудової, інноваційної активності населення: удосконалення умов та оплати праці, забезпечення кар'єрного зростання; матеріальне та моральне стимулювання активності, ініціативності, новаторства; розвиток конкурентних відносин у трудовій сфері;
у демографічній сфері: зміцнення репродуктивного здоров'я населення; забезпечення суттєвого зниження смертності; здійснення системних заходів щодо підтримки сім'ї, молоді; проведення ефективної міграційної політики;
у сфері охорони здоров'я населення: підвищення рівня та якості життя; розвиток та структурна перебудова медичної галузі, удосконалення її фінансування, формування відносин економічної відповідальності; поліпшення умов і безпеки праці, стану навколишнього середовища; поширення здорового способу життя;
у сфері підвищення вартості робочої сили: підвищення рівня соціальних стандартів; модернізація системи оплати праці на основі посилення взаємозв'язку заробітної плати з ЛК; стимулювання роботодавців до збільшення оплати праці;
збільшення інвестицій у людський капітал: підвищення доходів домогосподарств, стимулювання останніх до збільшення витрат на людський розвиток; збільшення витрат держави на розвиток людського потенціалу; стимулювання підприємств до збільшення витрат на людський та соціальний розвиток персоналу;
забезпечення ефективного використання людського капіталу: розвиток підприємств на новій технологічній основі, стимулювання зростання попиту на кадри інноваційного типу; підвищення ефективності організації праці, запровадження сучасного кадрового та інноваційного менеджменту.
Етапи реалізації Концепції: 2008-2010 рр. - усунення найбільш негативних недоліків у формуванні людського капіталу України; 2011-2015 рр. - створення ефективного правового, організаційного, економічного механізму забезпечення формування високих якісних характеристик кадрів, необхідних для економічного зростання та для інновацій; 2016-2020 рр. - поступове утвердження в Україні системи суспільних та економічних відносин, яка вимагає висококваліфікованих працівників інноваційного типу, забезпечує формування і ефективне використання їх ЛК.
Впровадження розробленої Концепції, спрямованої на удосконалення соціального управління, буде сприяти нагромадженню в Україні людського капіталу інноваційного типу, підвищенню ефективності його використання та забезпеченню зростання конкурентоспроможності України в світовому масштабі.
Висновки
людський капітал соціальний інновація
У дисертації на основі проведених досліджень вирішено важливу наукову задачу розробки Концепції державної політики формування і використання ЛК у контексті інноваційного розвитку шляхом удосконалення теоретико-методологічних та науково-методичних основ оцінки та забезпечення розвитку людського капіталу.
За результатами проведеного дослідження зроблено такі методологічні та науково-практичні висновки.
1. Людський капітал, під яким розуміються якісні риси людини - знання, продуктивні здібності, здоров'я, мотивація, мобільність, формується під впливом низки демографічних, соціально-економічних, виробничих, інституційних, соціально-ментальних чинників. Як складна синтетична категорія "людський капітал" має спільні риси з іншими спорідненими категоріями. Змістовно ЛК тісно пов'язаний із людським та трудовим потенціалом, однак відрізняється за власниками та сферою застосування. Людський капітал виражає продуктивні здібності зайнятого населення, які використовуються в економічній діяльності та приносять доход їх власникам. У системі сукупного капіталу він відноситься до неуречевлених форм капіталу, має спільні структурні елементи з інтелектуальним та соціальним капіталом, однак є окремою формою капіталу, що характеризує комплекс фізіологічних, освітньо-професійних, соціально-психологічних рис людини, які визначають її продуктивні здібності, умови та результати їх реалізації у трудовому процесі.
2. Людський капітал як багатоаспектне явище потребує комплексного підходу до процесу його дослідження. Розроблена та реалізована в дисертаційній роботі модель такого дослідження містить: визначення сутності та структурних елементів ЛК, процесу його відтворення, умов та основних чинників його формування і розвитку; оцінку обсягів інвестицій у ЛК та сформованого людського капіталу, отриманих зисків для всіх суб'єктів економічної діяльності; оцінки ефективності використання ЛК та його впливу на соціально-економічний розвиток країни, регіону.
3. Нагромадження ЛК є найважливішим завданням розвитку продуктивних сил України, яке залежить від інвестицій у ЛК. У ході дослідження обґрунтовано висновок, що інвестиції в ЛК є одночасно інвестиціями в людський розвиток і практично їх неможливо розмежувати. Аналіз та розрахунок інвестицій за етапами життєвого циклу людини в Україні свідчить, що вони здійснюються досить нерівномірно, основний їх обсяг здійснюється в період первинної професійної підготовки людини, на етапі трудової діяльності вони різко знижуються, що не відповідає потребам розвитку економіки знань. Вони мають бути суттєво збільшенні, чому сприятиме впровадження системи освіти впродовж всього життя.
4. Розрахунки обсягів інвестицій в людський розвиток і людський капітал в Україні на макрорівні свідчать, що вони зростають, однак залишаються на невисокому рівні. Для оцінки рівня інвестицій автором запропоновано індекс інвестицій (ІіЛР(ЛК)) як співвідношення усіх витрат держави, домогосподарств, підприємств на розвиток людини до ВВП, розрахунки якого свідчать, що він зростає, однак нестабільно і повільними темпами. Обмежений обсяг інвестицій не забезпечує формування на необхідному рівні усіх тих якісних параметрів людини і працівника, які необхідні постіндустріальному суспільству. На основі дослідження обґрунтовано чинники мотивації посилення зацікавленості держави, домогосподарств і підприємств у збільшенні інвестицій у ЛК та визначено умови і шляхи їх збільшення.
5. Аналіз методологічних підходів до вартісної оцінки людського капіталу показав, що запропонована експертами Світового Банку методика оцінки ЛК на основі споживчих витрат дає змогу оцінити не людський капітал, а людський потенціал. На основі авторської інтерпретації методики Світового Банку розраховано вартість нагромадженого людського потенціалу України, з якої лише 39% можна віднести до потенційного людського капіталу. Розрахунок ЛК методом капіталізації заробітку показує, що в 2006 р. його обсяг на 90% перевищував вартість основних засобів, отже людський капітал є основою суспільного капіталу України.
6. Додатково для оцінки людського капіталу використано натуральні показники освітнього потенціалу (ОП) та професійно-кваліфікаційного потенціалу (ПКП), виражені у людино-роках навчання. Розрахунки цих показників на основі переписів населення свідчить про значний обсяг нагромадженого ЛК України, однак він є нижчим за рівень розвинених країн, тому підвищення освітнього рівня населення є актуальним завданням. Спостерігається значна диференціація ОП і ПКП по регіонах України, що свідчить про нерівномірність умов формування ЛК.
7. Теоретично обґрунтовано комплексний вплив ЛК на економічне зростання. На основі розрахунку виробничої функції за показниками регіонів України зроблено висновок, що освітній потенціал зайнятих найбільшою мірою забезпечував позитивну динаміку ВДВ регіонів. Отже, збільшення тривалості професійної освіти та підвищення її якості є найбільш дієвим чинником економічного зростання при умові забезпечення відповідних інвестицій у основні засоби виробництва, спрямованих на розвиток і модернізацію матеріально-технічної бази виробництва.
8. На основі кореляційно-регресійного аналізу тісноти взаємозв'язку освітніх параметрів, показників соціально-економічного та інноваційного розвитку регіонів України обґрунтовано такі висновки: освітній потенціал є суттєвим чинником зростання продуктивності праці та заробітної плати; освітні чинники на 50-80% забезпечують позитивну динаміку інновацій, однак низькі обсяги інноваційної діяльності підприємств обумовлюють значне недовикористання освітнього потенціалу працівників для інноваційного розвитку.
9. Теоретично доведено - економічною основою формування ЛК є доходи країни (ВВП) та доходи (витрати) населення, що підтверджено кореляційно-регресійним аналізом, який показав, що позитивна динаміка освітньо-професійного потенціалу населення на 70% обумовлена цими чинниками. Однак низький рівень життя населення та економічного розвитку країни не забезпечують необхідних умов для формування людського капіталу. Обґрунтовано: висновок, що для розвитку ЛК в Україні необхідне суттєве економічне піднесення, яке має супроводжуватися більш значним зростанням добробуту населення; пропозиції щодо зміцнення соціально-економічних основ формування ЛК в Україні.
10. Залучення соціологічної інформації - результатів загальноукраїнського опитування "Базова захищеність населення України" та проведених ІЕП НАН України експертних опитувань фахівців із соціально-трудових відносин та з інноваційної діяльності - дало змогу поглибити дослідження соціально-економічних умов та проблем формування і використання ЛК України, обґрунтувати висновок, що в Україні не створені всі необхідні умови для формування і ефективного використання ЛК. Експертне опитування висвітило проблему незабезпеченості інноваційної сфери діяльності кадрами інноваційного типу, що обумовлено низьким рівнем сформованості в українських працівників таких рис, як висока професійна компетентність, спроможність довести інноваційну ідею до впровадження, самостійність, ініціативність, активність; творчість, новаторство.
11. Нагальною проблемою соціального розвитку України є формування середнього класу. У роботі обґрунтовано взаємозв'язок між ЛК та середнім класом, що здійснюється через відносини власності, професійний статус, доход і можливість обіймання певного місця у соціальній стратифікації суспільства. Визначено, що високий рівень освіти є домінуючою ознакою представників середнього класу, тому власники значного людського капіталу є найбільш потужним джерелом формування середнього класу, однак при умові що вони отримують відповідну віддачу від сформованого ЛК у вигляді доходу та інших зисків. Розроблено пропозиції щодо суттєвого підвищення вартості робочої сили і заробітної плати як основної форми віддачі на ЛК, визначено основні напрями розвитку ЛК як базової умови формування в Україні середнього класу.
12. Виходячи зі стратегічних пріоритетів України, державна соціальна політика має забезпечувати людський розвиток та формування ЛК. Проведений аналіз правового забезпечення соціальної політики виявив значний недолік ? відсутність єдиного документа (Стратегія або Програма), який би визначав сучасні засади державної соціальної політики, що неприпустимо в умовах загострення соціальних проблем. У роботі обґрунтовано необхідність розробки Стратегії державної соціальної політики України на період до 2015 р., яка має базуватися на новітніх наукових теоріях та концепціях: людського розвитку, людського капіталу, соціальної держави, економіки знань, інноваційного та сталого розвитку. Визначено принципи та основні функціональні напрями сучасної соціальної політики України, які забезпечують більшу її орієнтацію на людський розвиток.
13. Аналіз документів концептуального, стратегічного та програмного характеру у різноманітних сферах соціального розвитку показав, що вони не мають цільової установки на нагромадження ЛК та використання його як основного чинника інноваційного розвитку. Така ситуація певною мірою обумовлена недостатнім взаємозв'язком теоретичних та прикладних аспектів дослідження ЛК, слабким науково-методологічним обґрунтуванням державної політики у сфері людського розвитку. У дисертаційній роботі на основі комплексного дослідження обґрунтовано авторську позицію, що людський капітал є найбільш активним, значимим та перспективним елементом національного багатства України, її інноваційного розвитку і тому потребує пріоритетної уваги з боку держави, підприємців та громадськості щодо його формування, розвитку й ефективного використання. У дисертації розроблено Концепцію державної політики формування і використання людського капіталу в контексті інноваційного розвитку. Головною метою Концепції є забезпечення формування високих продуктивних та інноваційних здібностей людини, ефективного їх використання в економіці інноваційного типу. Обґрунтовано завдання, принципи та шляхи досягнення цієї мети.
Список основних опублікованих праць за темою дисертації
Монографії
1. Антонюк В.П. Формування та використання людського капіталу в Україні: соціально-економічна оцінка та забезпечення розвитку / В.П. Антонюк / НАН України. Ін-т економіки пром-сті. - Донецьк, 2007. - 348 с. (20,2 д.а.). (Рецензії: Економіка промисловості. - 2008. - №1. - С.151-152; Регіональна економіка. - 2008. - №1. - С.257-259).
2. Антонюк В.П. Активізація інноваційної діяльності: організаційно-правове та соціально-економічне забезпечення / О.І. Амоша, А.І. Землянкін, В.П. Антонюк та ін. / НАН України. Ін-т економіки пром-сті. - Донецьк, 2007. - 328 с. (20,5/3,57 д.а.).
Особистий внесок здобувача: здійснено аналіз соціальних чинників інноваційного розвитку України (розд. 1.3), параметрів кадрового потенціалу інноваційного розвитку, проблем підготовки кадрів (розд. 3.1; 3.2; 3.3), розробку концепції формування кадрового потенціалу та людського капіталу України в контексті інноваційного розвитку (розд. 3.7), визначено чинники інноваційного розвитку промисловості та окремих підприємств (розд. 2.2; 5.1), обґрунтовано удосконалення кадрових аспектів механізму управління інноваційною діяльністю (розд. 7.3).
3. Антонюк В.П. Донецький регіон у дзеркалі економічної соціології / Є.І. Суїменко, О.Ф. Новікова, В.П. Антонюк та ін. / НАН України. Ін-т соціології; Ін-т економіки пром-сті. - Київ; Донецьк, 2006. - 400 с. (23,3/2,39 д.а.).
Особистий внесок здобувача: здійснено оцінку рівня і якості життя населення регіону, виявлено проблеми, визначено напрями їх вирішення (розд. 2.1), здійснено оцінку стану здоров'я населення, визначено шляхи його збереження (розд. 2.3) та основні тенденції розвитку регіонального ринку праці (розд. 3.3).
4. Антонюк В.П. Якість трудового потенціалу та управління трудовою сферою в Україні: соціальна експертиза / О.І. Амоша, О.Ф. Новікова, В.П. Антонюк та ін. / НАН України. Ін-т економіки пром-сті. - Донецьк, 2006. - 208 с. (12,1/2,73 д.а.).
Особистий внесок здобувача: досліджено економічні умови формування трудового потенціалу України (розд. 1.1; 1.2), здійснено оцінку стану соціально-економічної захищеності працюючих, якості трудового життя, обґрунтовано шляхи підвищення їх рівня (розд. 1.4; 2.3; 5.4), визначено стан соціально-трудових відносин, причини їх "тінізації", напрями їх удосконалення і детінізації (розд. 2.1; 5.5), досліджено умови формування трудового потенціалу підростаючого покоління та зайнятих на виробництві (розд. 3.3; 5.1; 5.2), здійснено оцінку рівня та чинників інноваційної активності працівників (розд. 4), визначено пріоритетні напрями розвитку трудового потенціалу (розд. 6.1).
5. Антонюк В.П. Інформаційне забезпечення державного та регіонального соціального управління / О.Г. Осауленко, О.Ф. Новікова, В.П. Антонюк та ін. / НАН України. Ін-т економіки пром-сті; Держкомстат України. - Київ; Донецьк, 2004. - 656 с. (38,1/3,4 д.а.).
Особистий внесок здобувача: здійснено комплексну оцінку рівня захищеності доходу населення (розд. IV § 2), безпеки ринку праці, умов і гарантій зайнятості (розд. IV § 4, 5), здійснено порівняльну оцінку соціально-економічної захищеності населення східного та західного регіонів України (розд. VІІІ).
6. Антонюк В.П. Регіональні проблеми формування трудового потенціалу і шляхи їх вирішення / Н.Д. Лук'янченко, В.П. Антонюк, Л.В. Шаульська та ін. / МОН України. Донец. нац. ун-т. НАН України; Ін-т економіки пром-сті. - Донецьк, 2004. - 340 с. (19,8/3,9 д.а.).
Особистий внесок здобувача: визначено роль трудового потенціалу в економічній системі, тенденції його формування (розд. 1.2; 1.3), основні чинники, які формують потребу регіону у трудових ресурсах (розд. 2.1), рівень відповідності кадрового потенціалу регіону потребам економіки (розд. 2.3), основні проблеми підготовки кадрів у ВНЗ та на виробництві, обґрунтовано напрями розвитку професійної освіти (розд. 2.4; 4.2; 4.3), розроблено питання до анкет (додатки).
7. Антонюк В.П. Нові тенденції у формуванні та використанні трудового потенціалу промисловості / В.П. Антонюк // Структурні зміни у промисловості України: стан та пріоритетні напрямки / НАН України. Ін-т економіки пром-сті. - Донецьк, 2004. - С. 158-171. (10,8/0,82 д.а.).
8. Антонюк В.П. Спостереження та вимірювання соціальної захищеності населення України: проблеми становлення / О.Г. Осауленко, О.Ф. Новікова, В.П. Антонюк та ін. / НАН України. Ін-т економіки пром-сті. - Донецьк; Київ, 2003. - 440 с. (23,1/3,7 д.а.).
Особистий внесок здобувача: визначено соціальний портрет опитуваних вибіркового опитування "Базова захищеність населення України" (гл. ІІ, розд. 1), здійснено комплексний аналіз захищеності доходу, рівня життя, безпеки ринку праці та гарантій зайнятості (гл. ІІ, розд. 3, 5, 6), обґрунтовано авторську методику оцінки рівня життя на основі соціологічних показників (гл. ІІІ, розд. 2).
9. Антонюк В.П. Соціальна захищеність населення України / О.Ф. Новікова, О.Г. Осауленко, В.П. Антонюк та ін. - Донецьк; Київ: ІЕП НАН України, Держкомстат України, 2001. - 360 с. (20,9/4,3 д.а.).
Особистий внесок здобувача: здійснено оцінку стану базової захищеності населення України, рівня доходів, зайнятості, професійних умінь (гл. ІІ), визначено напрями удосконалення вимірювання захищеності особи (гл. ІV).
10. Антонюк В.П. Социальная политика в регионе / В.П. Антонюк, Г.И. Рыбникова, Г.М. Усачева // Регион: структурно-инвестиционные аспекты перехода к рынку (на примере Донбасса). - К.: Наук. думка, 1994. - С. 203-240. (16,28/0,75 д.а.).
Особистий внесок здобувача: здійснено аналіз соціальної політики в регіоні, визначено її концептуальні засади.
Статті у наукових фахових виданнях
11. Антонюк В.П. Кадрова складова інноваційного розвитку України / В.П. Антонюк // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць. Спец. вип. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. - К.: КНЕУ, 2007. - Т. 2, ч. 1. ? С. 13-18. (0,4 д.а.).
12. Антонюк В.П. Освітній потенціал зайнятих як чинник інноваційного розвитку промисловості / В.П. Антонюк // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Проблеми економіки та управління. - Львів, 2007. - № 579. - С. 7-12. (0,58 д.а.).
13. Антонюк В.П. Кадри для інноваційної діяльності: проблеми формування та використання / В.П. Антонюк // Україна аспекти праці. - 2007. - № 5. - С. 42-47. (0,79 д.а.).
14. Антонюк В.П. Економічні основи та проблеми людського розвитку в Україні / В.П. Антонюк // Социально-экономические аспекты промышленной политики: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2007. - Т. 1. - С. 96-105. (0,52 д.а.).
15. Антонюк В.П. Дослідження механізму організації оплати праці / В.П. Антонюк, О.В. Боднарук // Социально-экономические аспекты промышленной политики: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2007. - Т. 3. - С. 330-334. (0,4/0,2 д.а.).
Особистий внесок здобувача: визначено механізм організації оплати праці на макрорівні, чинники, які впливають на його формування.
16. Антонюк В.П. Людський капітал як основа формування сучасної політики доходів населення України / В.П. Антонюк // Социально-экономические аспекты промышленной политики: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2007. - С. 13-21. (0,53 д.а.).
17. Антонюк В.П. Проблема низької вартості робочої сили в Україні та шляхи її підвищення / О.І. Амоша, В.П. Антонюк // Вісник ДІТБ. - 2007. - № 11. - С. 8-13. (0,8/0,4 д.а.).
Особистий внесок здобувача: визначено проблеми вартості робочої сили, розроблено модель механізму підвищення вартості робочої сили в Україні.
18. Антонюк В.П. Обсяги та динаміка інвестицій у людський капітал України / В.П. Антонюк // Социально-экономические аспекты промышленной политики: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2006. - Т. 1. - С. 62-69. (0,44 д.а.).
19. Антонюк В.П. Головні напрями зміцнення соціально-економічних основ формування людського капіталу в Україні / В.П. Антонюк // Україна: аспекти праці. - 2006. - № 2. - С. 39-47. (1,07 д.а.).
20. Антонюк В.П. Уточнення змістової характеристики соціально-економічної категорії "людський капітал" / В.П. Антонюк // Управління розвитком: зб. наук. праць. - Харків: ХНЕУ, 2006. - № 4. - С. 25-28. (0,5 д.а.).
21. Антонюк В.П. Гендерні проблеми людського розвитку в Донецькій області та завдання щодо їх вирішення / В.П. Антонюк // Социально-экономические аспекты промышленной политики: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2006. - С. 71-83. (0,76 д.а.).
22. Антонюк В.П. Соціально-економічні аспекти формування людського капіталу в Україні / В.П. Антонюк // Демографія та соціальна політика. - 2006. - № 1. - С. 139-147. (0,68 д.а.).
23. Антонюк В.П. Економічні умови відтворення людського капіталу в Україні / В.П. Антонюк // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць. - Т. 2: Демографічні аспекти регулювання та відтворення трудового потенціалу. - К.: КНЕУ, 2006. - С. 258-262. (0,4 д.а.).
24. Антонюк В.П. Проблеми використання та розвитку людського капіталу на виробництві / В.П. Антонюк // Вісник Хмельницького національного університету. Екон. науки. - 2005. - № 2, т. 2. - С. 113-117. (0,6 д.а).
25. Антонюк В.П. Людський капітал як чинник інноваційної активності / В.П. Антонюк // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць. - Т. 1. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики - К.: КНЕУ, 2005. - С. 13-19. (0,4 д.а.).
26. Антонюк В.П. Розвиток та ефективне використання людського капіталу як важливий чинник економічної безпеки / В.П. Антонюк // Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання: зб. наук. праць. - К.: Нац. акад. управління - Центр перспект. соц. досліджень, 2005. - С. 92-97. (0,4 д.а.).
27. Антонюк В.П. Аналіз соціально-економічних чинників формування освітнього рівня дорослого населення України (за матеріалами вибіркового опитування "Базова захищеність населення України") / В.П. Антонюк // Вісник Донецького університету. - Серія В: економіка і право. - 2005. - № 2. - С. 35-40. (0,4 д.а.).
28. Антонюк В.П. Регіональний менеджмент в системі формування трудового потенціалу / В.П. Антонюк, Л.В. Шаульська // Вісник Житомирського державного технологічного університету. - Серія: економічні науки. - 2005. - №3(33). - С.243-252. (1,15/0,58 д.а).
Особистий внесок здобувача: здійснено аналіз проблем регіонального ринку праці, обґрунтовано необхідність розробки регіональної Програми підготовки і використання кадрів у Донецькій області.
29. Антонюк В.П. Економічні аспекти формування та використання людського капіталу в Україні / В.П. Антонюк // Социально-экономические аспекты промышленной политики: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2005. - С. 20-32. (0,76 д.а.).
30. Антонюк В.П. Проблеми збалансованості регіональних ринків праці / В.П. Антонюк // Ринкова економіка: сучасна теорія та практика управління / Одеський нац. ун-т ім. І.І. Мечникова: зб. наук. праць. - Одеса: Астропринт, 2004. - Т. 7. - Вип. 8. - С. 369-375. (0,4 д.а.).
31. Антонюк В.П. Кадровый потенциал в системе категорий экономики труда, его количественные и качественные характеристики / В.П. Антонюк, Е.Ю. Забавина // Социально-экономические аспекты промышленной политики: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2004. - С. 46-59. (0,77/0,38 д.а.).
Особистий внесок здобувача: визначено проблеми професійної підготовки кадрів, напрями їх вирішення.
32. Антонюк В.П. Человеческий капитал предприятия и стратегия его развития / В.П. Антонюк, И.Н. Лащенко, Ю.Б. Скаженик // Економіка промисловості. - 2004. - № 4(26). - С. 175-181. (0,5/0,17 д.а.).
Особистий внесок здобувача: визначено стратегії розвитку якісних рис персоналу підприємства, формування людського капіталу.
33. Антонюк В.П. Динаміка рівня життя населення Донецької області у 2000-2003 роках / В.П. Антонюк // Вчені записки. Харківський інститут управління. - 2004. - Вип. 13, т. 2. - С. 368-373. (0,4 д.а.).
34. Антонюк В.П. Стратегия развития персонала предприятия: ее необходимость и механизм формирования / В.П. Антонюк // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Управление человеческими ресурсами: государство, регион, предприятие: сб. науч. тр.: в 2 т. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2004. - Т. 2. - С. 210-217. (0,47 д.а.).
35. Антонюк В.П. Проблема безробіття в Донецький області та шляхи її вирішення / В.П. Антонюк, О.О. Кісельова // Економіка промисловості. - 2003. - № 1(19). - С. 204-209. (0,4/0,2 д.а.).
Подобные документы
Людський капітал як сукупність накопичених людьми знань, практичних навичок, творчих і розумових здібностей. Залежність розвитку національної економіки від рівня людського капіталу та інвестицій в нього. Головні напрямки демографічної політики України.
реферат [31,3 K], добавлен 21.11.2015Україна в міжнародних рейтингах людського розвитку. Динаміка індексу людського розвитку в Україні. Середньомісячна заробітна плата по регіонах України. Регіональна асиметрія у наданні соціальної допомоги. Сучасні проблеми у сфері зайнятості населення.
реферат [1,8 M], добавлен 20.11.2010Теоретичні засади та поняття людського капіталу, критерії його оцінювання та формування. Поява і розвиток альтернативних концепцій людського капіталу, пов'язаних з роботами американського економіста Фішера. Стан розвитку людського капіталу в Україні.
курсовая работа [702,6 K], добавлен 12.06.2016Особливості людського капіталу як чинника економічного та соціального розвитку країни за умов ефективного його використання. Ефективність витрат Державного бюджету України на розвиток людського капіталу. Інвестування розвитку сільських підприємств.
статья [353,7 K], добавлен 12.11.2014Сутність людського розвитку як соціально-економічна категорія. Методологія розрахунку індексу людського розвитку. Оптимальні та репрезентативні індикатори кількісного представлення базових вимірів. Покращення рівня людського розвитку завдяки інтеграції.
контрольная работа [24,7 K], добавлен 20.09.2014Від проїдання капіталу до стимулів зростання: соціально-економічний розвиток України. Розвиток людського капіталу засобами соціальної політики уряду: основні напрями вирішення. Досвід реалізації соціальної політики в Україні-зв'язок теорії з практикою.
реферат [35,0 K], добавлен 20.10.2007Значення категорій економічного розвитку та зростання. Загальні відомості про Програму Розвитку ООН, мета діяльності організації в Україні. Складові індексу людського розвитку. Характерна риса регіональних відмінностей даного показнику в Україні.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 29.11.2012Методичні сегменти діагностики людського потенціалу, характеристики його елементів. Обґрунтування доцільності та необхідності впровадження інноваційного регулятора в період діагностичної оцінки людського потенціалу. Інструментарій обробки інформації.
статья [179,6 K], добавлен 05.10.2017Дослідження сфер вживання правил емуляції у структурі економічної політики України. Особливість подолання кризових явищ в національній економіці. Основні показники потенціалу людського капіталу країни. Характеристика структури експорту за 2015 рік.
статья [62,7 K], добавлен 11.09.2017Поняття "людський потенціал", його значення в розвитку економіки України. Сучасна оцінка та шляхи вирішення проблем розміщення, використання і зайнятості людського потенціалу Кіровоградської області. Стратегія економічного та соціального розвитку регіону.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 19.04.2014