Сучасний стан та напрямки перспективного розвитку виробництва соняшнику

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Насіння соняшнику для сільськогосподарських підприємств зони його вирощування є одним із основних джерел формування їх доходності як через збут на переробку, так і для експорту. Враховуючи стратегічне значення даної галузі сільського господарства її перспективність не викликає сумніву. Проте тенденції розвитку, які на сьогодні склались, та економічний стан сільгосптоваровиробників в умовах трансформації економіки визначають необхідність пошуку резервів як на мікро, так і на макрорівні.

Рентабельність виробництва зростає за рахунок ціни, а знижувати собівартість внаслідок підвищення цін на матеріальні ресурси, мінеральні добрива та засоби захисту від хвороб і шкідників малоймовірно. Крім того економічні відносини з олійно-жировим виробництвом склалися не на користь сільгоспвиробника в еквівалентності обміну. Така економічна ситуація вимагає об'єктивної оцінки подій в галузі, а отже виникає потреба в проведенні поглибленого дослідження питань щодо її подальшого розвитку і підвищення ефективності в нових умовах господарювання.

Метою дослідження, проведеного в курсовій роботі, є вивчення сучасного стану та визначення напрямків перспективного розвитку виробництва соняшнику.

Об'єктом дослідження виступає ВАТ «Зелений Гай» м.Вознесенськ Миколаївської області. Курсова робота виконана на основі річної статистичної звітності підприємства ВАТ «Зелений Гай» м. Вознесенськ.

Розділ 1. Теоретичні основи аналізу ефективності виробництва соняшнику

1.1 Значення та завдання економічного аналізу

Соняшник - основна олійна культура в Україні. Насіння його районованих сортів і гібридів містить 50 - 52 % олії, а селекційних - до 60 %. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі. На соняшникову олію припадає 98 % загального виробництва олії в Україні.

Соняшникову олію широко використовують як продукт харчування в натуральному вигляді. Харчова цінність її зумовлена високим вмістом поліненасиченої жирної лінолевої кислоти (55 - 60 %), яка має значну біологічну активність і прискорює метаболізування ефірів холестерину в організмі, що позитивно впливає на стан здоров'я. До складу соняшникової олії входять і такі дуже цінні для організму людини компоненти, як фосфатиди, стерини, вітаміни (А, Б, Е, К). Соняшникову олію використовують в кулінарії, хлібопеченні, для виготовлення різних кондитерських виробів і консервів. Вона є основним компонентом при виробництві маргарину. Соняшникову олію використовують також при виготовленні лаків, фарб, стеарину, лінолеуму, електроарматури, клейонки, водонепроникних тканин тощо.

Побічні продукти переробки насіння соняшнику - макуха при пресуванні і шрот при екстрагуванні (близько 35 % від маси насіння) є цінним концентрованим кормом для худоби. Стандартна макуха містить 38 - 42 % перетравного протеїну, 20 - 22 % безазотистих екстрактивних речовин, 6 - 7 % жиру, 14 % клітковини, 6,8 % золи, багато мінеральних солей. За поживністю 100 кг макухи відповідають 109 корм. од. Шрот містить близько 33 - 34 % перетравного протеїну, 3 % жиру, 100 кг його відповідають 102 корм. од.

Лузга (вихід 16 - 22 % від маси насіння) є сировиною для виробництва гексозного й пентозного цукру. Із гексозного цукру виробляють етиловий

спирт і кормові дріжджі, із пентозного - фурфурол, який використовують при виготовленні пластмас, штучного волокна та іншої продукції.

Кошики соняшнику (вихід 56 - 60 % від маси насіння) є цінним кормом для тварин. їх добре поїдають вівці і велика рогата худоба. В них міститься 6,2 - 9,9 % протеїну, 3,5 - 6,9 % жиру, 43,9 - 54,7 % безазотистих екстрактивних речовин та 13,0 - 17,7 % клітковини. За поживністю борошно з кошиків прирівнюється до пшеничних висівок, 1 ц його відповідає 80 - 90 кг вівса, 70 - 80 кг ячменю. З кошиків виробляють харчовий пектин, який використовується в кондитерській промисловості.

Соняшник вирощують і як кормову культуру. Він може дати до 600 ц/га і більше зеленої маси, яку в чистому вигляді чи в сумішах з іншими кормовими культурами використовують при силосуванні. Силос із соняшнику добре поїдається худобою і за поживністю не поступається силосу з кукурудзи. В 1 кг його міститься 0,13 - 0,16 корм, од., 10 - 15 г протешу, 0,4 г кальцію, 0,28 г фосфору і 25,8 мг каротину (провітаміну А).

Стебла соняшнику можна використовувати для виготовлення паперу, а попіл - як добриво. Жовті пелюстки язичкових квіток соняшнику використовують як ліки у фітотерапії.

Соняшник - чудова медоносна рослина. З 1 га його посівів під час цвітіння бджоли збирають до 40 кг меду. При цьому значно поліпшується запилення квіток, що підвищує врожай насіння. Сіють соняшник також для створення куліс на парових полях. Як просапна культура він сприяє очищенню полів від бур'янів.

1.2 Сутність ефективності та її види

Сучасна екологічно безпечна, ресурсо- та енергозберігаюча технологія вирощування соняшнику передбачає комплексне й поточне проведення

належних механізованих операцій в установлені строки для створення оптимальних умов розвитку й росту рослин протягом вегетації.

Місце в сівозміні. Чергування культур у сівозміні спрямоване на підвищення родючості ґрунту, знищення бур'янів, шкідників і хвороб без використання хімічних засобів і одержання високих урожаїв. Установлено, що при розміщенні посівів соняшнику на тому самому полі через 8-10 років можливість ураження хворобами і шкідниками майже повністю зникає, а через 4-5 років - призводить до значного ураження рослин шкідниками і хворобами (вовчок, гниль біла й сіра, несправжня борошниста роса та ін.), що зменшує врожайність і погіршує якість насіння. Через 8-10 років насіння вовчка втрачає схожість, а зачатки інфекції у ґрунті гинуть і рослини соняшнику наступного посіву не уражуються.

Кращі попередники для соняшнику ті, після яких у ґрунті залишається більше води і поживних речовин. Найефективніші ланки сівозміни, де соняшник висівають після кукурудзи чи озимої пшениці. Недоцільно висівати соняшник після суданської трави, цукрових буряків, а також після ячменю та вівса.

Удобрення. Наявність елементів мінерального живлення в ґрунті в оптимальних співвідношеннях сприяє підвищенню продуктивності рослин, поліпшенню якості насіння.

Соняшник дуже вибагливий до поживного режиму ґрунтів порівняно з іншими польовими культурами. Особливо багато він вбирає з ґрунту калію. Для формування 1 ц врожаю насіння соняшник виносить з ґрунту 6,5 кг азоту, 2,7 фосфору і 15,5 кг калію. Проте незважаючи на високий винос калію з ґрунту, соняшник на чорноземних ґрунтах більшою мірою потребує азотних і фосфорних добрив. Найбільший ефект дає внесення фосфорних добрив разом з азотними, які забезпечують приріст урожаю насіння до 6 п/га.

Враховуючи, що значна частина фосфору, внесеного в ґрунт з добривами, стає недоступною для рослин, а частину елементів живлення, особливо калію, рослини поглинають безпосередньо з ґрунту, норму добрив і співвідношення елементів для кожного поля уточнюють. Крім встановлення норм добрив за рекомендаціями науково-дослідних установ, можна визначати їх розрахунковими методами, з яких найбільш поширеним є розрахунок за вмістом поживних речовин у ґрунті (на заплановану врожайність).

Органічні добрива вносять під попередню культуру, а мінеральні - під основний обробіток розкидачами. На полях, де восени не вносили повних норм основного добрива, мінеральне добриво вносять локально-стрічковим способом одночасно із сівбою на відстані 6 - 10 см від рядка і на глибину 10 - 12 см.

Важливою умовою підвищення ефективності внесення добрив під гібридний соняшник є рівномірний розподіл їх по площі. Недотримання цієї вимоги призводить до великого недобору врожаю. Нерівномірність розподілу добрив по площі не повинна перевищувати 20 %.

Обробіток ґрунту. Основним в усіх зонах вирощування соняшнику в Україні є поліпшений зяблевий обробіток. На полях, засмічених осотом та іншими коренепаростковими бур'янами, прийоми обробітку в системі поліпшеного зябу рекомендується чергувати так, щоб домогтися повного знищення бур'янів. Перше лущення проводять після збирання попередника дисковими знаряддям на глибину 6-8 см, друге й третє - в міру відростання бур'янів багатолемішними плугами, важкими дисковими боронами, паровими культиваторами чи культиваторами-плоскорізами на глибину 8 - 10 і 10-12 см. Інтервали між лущеннями та останнім лущенням і оранкою мають бути такими, щоб бур'яни встигли дати пагони (досягається найповніше їх знищення). Для боротьби з осотом найефективніше поєднувати передоранкові розпушування з використанням гербіцидів. Після відростання багаторічних бур'янів (не менш як 5 - 6 листків) посіви обприскують розчином гербіциду амінна сіль 2,4-Д (1,5-2,0 кг/га д. р.). Поєднання обробітку ґрунту за системою поліпшеного зябу із застосуванням гербіцидів забезпечує загибель 94 % осоту рожевого і 96 % березки польової.

При розміщенні соняшнику після зернових догляд за посівами значно ускладнюють однорічні бур'яни, особливо пізні ярі (курай, просо куряче, щириця, мишії та ін.). Ці бур'яни найнебезпечніші, бо масові сходи їх з'являються в посівах переважно після закінчення обробітку ґрунту в міжряддях. Для знищення пізніх бур'янів застосовують переважно ґрунтові гербіциди (трефлан, гезагард 50 та ін.). Проте слід мати на увазі, що в посушливих умовах застосування трефлану недоцільне. Неодноразові неглибокі обробітки до оранки провокують проростання минулорічного насіння бур'янів. При утриманні поля більше двох місяців у злущеному стані і наступній оранці проростає і знищується бур'янів у 10 разів більше, ніж по ранньому зябу після одноразового лущення. Поліпшений зяб ефективний майже в усіх зонах, де вирощують соняшник. При цьому оранку доцільно проводити у жовтні.

При розміщенні соняшнику після просапних культур, зокрема після кукурудзи, зяблевий обробіток полягає у дворазовому дискуванні після збирання попередників. Кращі результати дає обробіток ярусним плугом, який загортає всі післяжнивні рештки.

У зоні достатнього зволоження наприкінці липня - на початку серпня після лущення дисковими лущильниками поле орють плугами з передплужниками в агрегаті з котками і боронами, щоб вирівняти поверхню ґрунту. Надалі, в міру зволоження опадами та проростання бур'янів, проводять культивацію з одночасним коронуванням. Додатковий обробіток зябу восени сприяє очищенню ґрунту від однорічних бур'янів і вирівнюванню поверхні ріллі.

Український інститут захисту ґрунтів від ерозії пропонує на ерозійно небезпечних полях замість післяжнивного лущення проводити обробіток голчастою бороною на глибину 6-8 см, а при появі бур'янів - культиватором на глибину 10- 12 см. Після повторного відростання бур'янів замість оранки треба розпушувати ґрунт плоскорізом на глибину 25 - 27 см.

Передпосівний обробіток ґрунту полягає у ранньому закритті вологи й наступних культиваціях (1 - 2). При правильному застосуванні поліпшеного зяблевого обробітку до весни ґрунт не запливає, залишається розпушеним, а поверхня його - вирівняною. В цьому випадку відпадає потреба у двох весняних передпосівних культиваціях. У посушливу весну зменшують кількість розпушувань, що сприяє меншому висиханню посівного шару ґрунту. Передпосівну культивацію доцільно поєднувати із сівбою.

На чорноземах звичайних, важкосуглинкових, безструктурних і солонцюватих ґрунтах, схильних до ущільнення і утворення товстої кірки, а також на полях, дуже засмічених коренепаростковими бур'янами і післяжнивними рештками, слід застосовувати інтенсивний передпосівний обробіток зябу (ранньовесняне боронування і дві культивації). Для передпосівної культивації культиватори комплектують універсальними стрілчастими лапами з шириною захвату 270 і 330 мм або розпушувальними лапами з пружинними стояками. Середня глибина обробітку ґрунту не повинна відхилятися від заданої більш як на 1 см.

Засмічені поля суцільно обприскують розчинами гербіцидів і негайно загортають їх культиватором. Доцільно внесення гербіциду поєднувати з передпосівною культивацією. На окультурених полях краще вносити розчин гербіцидів смугами 30 - 35 см завширшки з відстанню між їх серединами 70 см. Загортати гербіциди треба за один прохід агрегату.

Сівба. При вирощуванні сортів соняшнику використовують кондиційне насіння, схожість якого не менша 87 %, чистота 98 % (із вмістом облущеного насіння - не більше 2 %); гібридів - відповідно 85 та 98 % (із вмістом облущеного насіння не більше 3 %). Проти хвороб (іржі, несправжньої борошнистої роси, гнилей, фомозу та ін.) насіння протруюють, використовуючи поширений протруювач ТМТД (3 кг препарату на 1 т насіння). Високоолійні сорти соняшнику в усіх зонах України висівати дуже рано не слід.

На відносно чистих від бур'янів полях кращими є строки сівби соняшнику при прогріванні ґрунту на глибині загортання насіння до 8-10 °С. Закінчують висівання при температурі не вище за 12 - 14 °С. На дуже засмічених полях висівати соняшник слід трохи пізніше, при прогріванні ґрунту до 10 - 12 °С, і знищувати основну масу бур'янів, які проросли, передпосівною культивацією. Глибина загортання насіння соняшнику становить 6-8 см. Умовою одержання високого врожаю насіння є дотримання рекомендованої густоти посіву і рівномірне розміщення рослин на площі. При інтенсивній технології, коли густоту рослин регулюють не прориванням, а нормою висіву, треба висівати тільки висококондиційне насіння.

При регулюванні сівалки на норму висіву треба враховувати, що польова схожість насіння буває меншою за лабораторну на 20 - 25 %, а під час боронування по сходах гине до 10 % рослин. Тому страхова надбавка до норми висіву має становити 30 - 35 %. Висівають насіння соняшнику пунктирним способом з міжряддями 70 см пневматичними сівалками.

Догляд за посівами. Слідом за посівом ґрунт необхідно прикоткувати. Важливим прийомом догляду за посівами соняшнику є боронування до і після появи сходів. Досходове боронування проводять середніми боронами через 5 - 6 днів після сівби, коли проростки соняшнику знаходяться на глибині, при якій зуби борони їх не пошкоджують, а бур'яни у фазі «білої ниточки».

При похолоданні після сівби з'явлення сходів соняшнику затримується. В такі роки для повнішого знищення бур'янів і запобігання утворенню ґрунтової кірки проводять дворазове боронування: перше - через 5-6 днів після сівби, друге - за 3-4 дні до появи сходів. Друге досходове боронування можна здійснювати, тільки коли проростки соняшнику не пошкоджуються зубами борони. Щоб запобігти їх пошкодженню, заглиблення зубів борони має бути меншим за середню глибину залягання проростків на 0,5 - 0,9 см.

Післясходове боронування соняшнику проводять у фазі 2-3 пар справжніх листків. Якщо боронують посіви у фазі сім'ядоль, то пошкоджується і загортається землею близько 17,5, а у фазі утворення 2 - 3 пар листків - 11 % рослин. Боронувати поле після появи сходів треба в день, коли зменшується відносна вологість повітря і молоді рослини стають не такими ламкими. Боронувати посіви соняшнику доцільно широкозахватними агрегатами при спілому ґрунті, щоб не допустити зайвого його ущільнення та руйнування структури. Швидкість руху агрегату під час досходового боронування 6 - 7 км/год, післясходового - не більше 4 км/год. У багаторічних виробничих дослідах ВНДІК установлено високу ефективність при догляді за соняшником боронування разом з коткуванням, розпушуванням міжрядь і використанням прополювальних борінок. Тому на відносно чистих посівах доцільно проводити неглибокі обробітки, а на засмічених - починати культивацію міжрядь на більшій глибині, поступово зменшуючи її. На полях, де бур'яни знищували восени за системою поліпшеного зябу, достатньо одного-двох розпушувань міжрядь.

Десикація. У посівах соняшнику рослини достигають нерівномірно. Через 20 - 25 днів після цвітіння вміст олії в насінні досягає максимуму, але накопичення масла триває у міру збільшення маси насіння, яке закінчується на 35-40-й день після цвітіння (фаза фізіологічної стиглості). Далі відбувається фізичне випаровування води із сім'янки і настає фаза повної (господарської) стиглості. Для прискорення збирання і одержання сухого насіння посіви обробляють десикантами при середній вологості насіння на пні не більше 30 %. Обприскування рослин десикантами при більш високій вологості насіння погіршує його якості - зменшується маса ядра і врожаю в цілому внаслідок гальмування фізіологічних процесів.

Десикацію проводять через 35 - 40 днів після повного цвітіння хлоратом магнію (20 кг/га) або реглоном (2 літа). У вологу осінь, а також у роки епіфітотійного розвитку кошикових форм гнилі збільшують норми хлорату магнію до 25 - 30 кг/га, або реглону - до 2,5 - 3 літа.

Для кращого прилипання десикантів на гектарну норму препарату додають 50-70 мл агралу-90. При авіаобробці посівів препарат розчиняють у 100 л води на 1 га або в 300 л/га при обприскуванні тракторними обприскувачами. Проте норму дефіцитних препаратів можна наполовину зменшити в суміші з аміачною селітрою. Десикація дає змогу прискорити початок збирання соняшнику на 7 - 8 днів, не зменшуючи врожаю насіння та виходу олії. Через 10 днів після десикації на насінні вже немає залишків хлорату магнію і воно придатне для переробки.

Аналогічні результати одержано при використанні реглону в суміші з аміачною селітрою. Після десикації вологість кошиків зменшувалася більш як утричі.

Десиканти діють швидше при середньодобовій температурі понад 13 -14 °С. Обробляти посіви ними треба в нежаркий час доби до 9 - 10 і після 15-16 год. З екологічної точки зору захід небажаний.

Збирання врожаю. Урожайність соняшнику залежить від строку збирання, який визначають за ступенем стиглості та вологістю насіння. Залежно від погодних умов урожай починають збирати через 7-10 днів після обробки посівів хлоратом магнію і через 5-6 днів - реглоном. За цей час на оброблених полях вологість насіння знижується до 12 - 15 %. Збирають соняшник у фазі господарської стиглості, коли рослин з жовтими і жовто-бурими кошиками в посівах 12 - 16 %, а з бурими й сухими - 85-88 %. Починають збирати соняшник при середній вологості насіння 12 - 14 %.

Гібриди достигають дружно, особливо після обробки рослин десикантами. Тому збирання їх починають при вологості насіння 17 - 19 %, а у вологу осінь - 20 - 22 %.

За 2 - 3 дні до початку збиральних робіт поле обкошують і розбивають на загінки, прокладають транспортні й розвантажувальні магістралі.

Для збирання використовують зернозбиральні комбайни із спеціальними пристроями та універсальними для подрібнення і розкидання стебел по полю. Щоб насіння менше обрушувалось і подрібнювалось, частоту обертання барабана на комбайнах встановлюють на рівні близько 300 об./хв.

Після первинного очищення на агрегаті чи інших комплексах треба додатково обробити на машинах вторинного й остаточного очищення , а також на пневмосортувальних столах.

Сухе й очищене насіння калібрують, що забезпечує висівання заданої кількості насінин у рядки і позбавляє від необхідності проривати рослини. Для тривалого зберігання посівного насіння соняшнику його вологість має бути не більшою 7 - 8 %.

Зрошення. В посушливих умовах України жоден захід не впливає так на підвищення врожайності соняшнику, як зрошення.

Для формування врожаю 26 - 30 ц/га соняшник використовує 1500 - 5000 м3/га води, в тому числі в період сходи - формування кошика 20 - 30 %, формування кошика - цвітіння 40 - 50 і цвітіння - достигання 30 - 40 %. У роки із середньою забезпеченістю вологою достатньо провести 2 - 3, а в посушливі 3 - 4, іноді 5 вегетаційних поливів. На кожний полив дощуванням витрати води становлять відповідно 500 - 600 м3/га, по борознах - 600 - 700 м3/га. Час проведення вегетаційних поливів визначають за вмістом вологи в ґрунті з тим, щоб підтримувати вологість на постійному рівні. Ефективніше поливати посіви по попередньо нарізаних у міжряддях щілинах. Для їх нарізання використовують культиватор, обладнаний долотоподібними робочими органами. Поливають дощувальними агрегатами і широкозахватними «Фрегат», «Днепр».

При поливі дощуванням треба враховувати, що краплі води, які залишаються на листках, під прямими сонячними променями діють подібно до лінзи, тому в цих місцях листки обпалюються і тканина їх гине, зменшується площа асиміляції. Тому не варто поливати соняшник дощуванням у сонячні дні.

При вирощуванні соняшнику на зрошуваних землях збільшують норми добрив. Густота посіву на час збирання урожаю має становити 55-60 тис./га рослин.

Весняний передпосівний обробіток ґрунту, строки и способи сівби прийоми догляду за посівами соняшнику такі самі, як і без зрошування. Тільки більшу увагу треба приділяти знищенню бур'янів.

За даними наукових установ, зрошування в Україні сприяє підвищенню врожаю насіння соняшнику на 10,1 - 12,6 ц/га. У південному Степу в умовах зрошення ефективне вирощування соняшнику в поукісних посівах після озимої пшениці, жита на зелений корм, ріпаку та інших культур.

1.3 Методика аналізу ефективності виробництва продукції

Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості - в сировині. На сучасному етапі проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва є визначальним фактором економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка проявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва - це узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої у засобах виробництва праці.

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно пов'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення України. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбивається також якість продукції і здатність її задовольнити певні потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі.

Проблема піднесення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат досягти суттєвого збільшення обсягу виробництва продукції, необхідні для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Підвищення ефективності сільського господарства має народногосподарське значення і є вирішальною передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу і дальшого зростання результативності економіки України.

Для оцінки економічної ефективності виробництва та її виміру застосовують критерій, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку. В науковому розумінні критерій- це властивість і якість ефективності, що відображує найістотнішу його суть і є основним принципом оцінки. Тому вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці на її одиницю. Як економічна категорія критерій ефективності відображує основну мету виробництва, суть якої полягає в нерозривній єдності кількісної і якісної оцінки. Ефективність виробництва з кількісного боку характеризується системою економічних показників, між якими повинна бути відповідність щодо змісту та методики обчислення. Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції треба визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. При цьому економічну ефективність сільськогосподарського виробництва необхідно вивчати у відповідності з вимогами економічних законів, що його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання. В ефективності виробництва відображується вплив комплексу взаємопов'язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. У зв'язку з цим для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємопов'язаних показників, які відбивають вимоги економічних законів і характеризують вплив різних факторів. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в підприємствах та об'єднаннях визначається як народногосподарська ефективність, економічна ефективність галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємопов'язані і відповідати критерію ефективності. Вони не можуть бути для оцінки рівня народногосподарської ефективності, окремих галузей і видів продукції, агротехнічних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової практики. При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в підприємствах та об'єднаннях необхідно правильно визначити систему взаємопов'язаних показників, які повинні найбільш об'єктивно відбивати її рівень. Для цього широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому врожайність культур характеризує рівень ефекту, одержаного в процесі виробництва. Водночас один і той же рівень урожайності досягається при різних витратах, або різні показники продуктивності одержують при рівновеликих витратах виробництва. Для одержання порівняльних величин витрат і результатів обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі. Найважливішим показником, що характеризує обсяг сільськогосподарського виробництва, є вартість валової і товарної продукції господарств, на основі якої можна розрахувати валовий і чистий доход, а також прибуток. Економічна ефективність виробництва соняшника залежить від складного комплексу природноекономічних, технологічних, науково-технічних факторів. При вивченні даної проблеми слід рахувати наступні особливості галузі: соняшник вимогливий до умов обробітку. Агротехнічні вимоги не дозволяють вирощувати цю культуру у вузькоспеціалізованих господарствах. Рослини цієї культури дуже чуттєві до всіх видів гербіцидів. Слід враховувати також вимоги щодо олії в залежності від мети її використання. Незважаючи на велику кількість досліджень, питання підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва не втрачає актуальності, особливо впливу факторів, насамперед мікроекономічного рівня, на ефективність вирощування соняшнику, які ще недостатньо вивчені. Тому виникає необхідність поглибленого аналізу факторів, що зумовлюють кінцеві результати господарювання та обґрунтування напрямів підвищення ефективності виробництва соняшнику за сучасних умов.

Розділ 2. Аналіз фінансово-економічних умов господарства

2.1 Аналіз розміру і спеціалізації

Приватне сільськогосподарське підприємство «Сонячна долина» зареєстроване 22 березня 2004 року Вознесенською Районною Державною адміністрацією. Підприємство внесене до ЄДРПОУ за кодом 32927323, є юридичною особою. Засновником приватного підприємства є Платовський Микола Володимирович, який і є його керівником. Форма власності - приватна. Офіс ПСП «Сонячна долина» знаходиться на території села Вознесенське Вознесенського району Миколаївської області, що знаходиться на відстані вісімнадцять кілометрів від районного центру та сто кілометрів від обласного центру. Сполучення з обласним центром здійснюється через автомагістраль Новий Буг - Вознесенськ та Вознесенськ - Миколаїв.

Рельєф території господарства рівнинний, що сприяє розвитку рослинництва та тваринництва. Природно-кліматичні умови досить сприятливі для виробництва продукції рослинництва. Клімат на території господарства помірно-континентальний з довгим і засушливим літом, ранньою теплою весною, пізньою та частіше сухою і довгою осінню. Перепади температури досить великі. Взимку температура може бути до 20-25єC нижче нуля, а влітку 40-45єC тепла. Такі перепади температури негативно впливають на розвиток рослинництва. Середньорічна температура приблизно 10-15єC тепла. За рік випадає опадів від 320мм до 430мм, переважно дощі.

Ґрунти на території господарства - чорноземи звичайні, їх характерною особливістю є остаточна солонуватість, вони мають слабку структуру, внаслідок чого при висиханні на поверхні ґрунту утворюється кірка, а при зволоженні вони запливають. Чорноземи господарства знаходяться в зоні недостатнього зволоження, тому якість врожаю в значній мірі залежить від зволоження ґрунту. Знаходяться землі в межах території Вознесенської сільської ради.

Напрямок виробничої діяльності господарства є рослинництво. Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових та технічних культур. Із загальної площі сільськогосподарських угідь, яка складає 1390га, рілля складає майже 97% ,тобто 1344га, зрошувані землі у 2010році немає. Має власні засоби виробництва: 4 трактори; 4 причепи; 5 сівалок та інший сільськогосподарський інвентар. Господарство забезпечено трудовими ресурсами повністю.

Господарство ПСП «Сонячна долина» є середнім за розміром та досить прибутковим. Фінансово - економічний стан є стабільним і фінансово незалежним. На 2009 рік не має заборгованості по заробітній платі, платежам до держбюджету та місцевого бюджету до державних цільових фондів. У 2010 р. одержало дохід від реалізації 2041,5 тис.грн, а у 2009 рік дохід від реалізації склав 1730,5 тис.грн., тобто на 311тис.грн. більше ніж у 2009 році. Зростання доходу від реалізації сталося завдяки валовому збору врожаю внаслідок сприятливих природно-кліматичних умов та підвищення ціни на продукцію.

Основна задача яку ставить перед собою керівництво: своєчасно розраховуватися за матеріальні ресурси, видавати своєчасно заробітну плату, своєчасно перераховувати податки до бюджету та до державних цільових фондів, а також при будь-яких природно-кліматичних умовах знаходити резерви і працювати на отримання прибутків, в зв'язку з чим керівництво господарства дотримується курсу підвищення рівня виробництва сільськогосподарської продукції, нарощування обсягів товарної продукції та запровадження заходів спрямованих на збільшення доходів.

Для повної характеристики підприємства необхідним є проведення аналізу розмірів виробництва. Доцільні розміри сільськогосподарських підприємств визначають по відношенню до досягнутого рівня розвитку виробничих сил. Найкращі результати забезпечуються у тому випадку, якщо господарство має оптимальний розмір. В свою чергу оптимальний розмір підприємства залежить від його виробничого напрямку, компактності, землекористування, рівня технічної оснащеності, рівня організаційних здібностей і кваліфікації керуючих кадрів, стану організації та дисципліни праці безпосередніх виконавців. Для забезпечення більш повної оцінки, розміри підприємства доцільно порівняти з розмірами показників передового господарства району.

Отже, проведемо аналіз розмірів виробництва, використовуючи дані по господарству (табл. 2.1.)

Таблиця 2.1

Таким чином аналізуючи дані таблиці 2.1. можна зробити висновок про те, що ПСП «Сонячна долина» відноситься до середніх за розміром господарств Вознесенського району. Про це свідчать показники середньорічної чисельності працівників, а також площа сільськогосподарських угідь, яка складає 38,9% у порівнянні з передовим господарством. Також необхідно зазначити, що грошова виручка від реалізації продукції в 2010р., в порівнянні з 2009р., збільшилася на 18,0%, за рахунок збільшення ціни на продукцію. Вартість валової продукції в 2009р. складала 1113,2тис.грн, але в зв'язку із зменшенням виробництва валової продукції за рахунок зменшення посівних площ та збільшення парів в 2010р. вона склала лише 908,6тис.грн, тобто скоротилась на 18,4%, а порівнюючи з передовим господарством - нижча на 61,4%. Щодо середньорічної вартості основних виробничих засобів, то слід відмітити їх зменшення в 2010р. на 3,5%., за рахунок вибуття основних фондів та зносу, в порівнянні з 2009р та менше на 61,4% в порівнянні з передовим господарством району.

Ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру провідної галузі, а й від того, як розвинуті інші галузі, що мають товарний характер.

Також на ефективність сільськогосподарського виробництва впливає рівень спеціалізації господарства, наскільки він відповідає природно-кліматичним умовам, його місцезнаходженню. Правильна спеціалізація господарства - важлива умова зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, покращення її якості та зниження собівартості. Основним показником, за допомогою якого визначається спеціалізація господарства є структура його грошових надходжень від реалізації товарної продукції (табл.2.2.).

Аналізуючи розмір грошової виручки від реалізації в досліджуваному господарстві слід зазначити, що господарство спеціалізується на вирощуванні продукції рослинництва, грошова виручка від реалізації якої в середньому за чотири роки складає 1897,8 тис.грн. Розглянувши структуру грошової виручки в цілому по господарству слід зазначити, що близько 1889,5тис.грн або 99,5% господарство отримує від реалізації сільськогосподарської продукції, а решту 0,5% - від реалізації сільськогосподарських робіт та послуг. В структурі сільськогосподарського виробництва продукція рослинництва займає 100%. Найбільше грошової виручки отримано від реалізації зерна - 34,8%, соняшника - 33,8%.

Таблиця 2.2 - Розмір та структура грошової виручки від реалізації в ПСП «Сонячна долина» Вознесенського району

2.2 Аналіз забезпеченості та ефективності використання ресурсів підприємства

В сільському господарстві земля є головним засобом виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва та тваринництва. Земля одночасно є предметом і засобом праці, а отже і головним засобом виробництва. Вона значною мірою визначає темпи розвитку та рівень ефективності сільськогосподарського виробництва. Раціональне використання землі є однією із складових загальної системи заходів щодо високоефективного ведення господарства, а аналіз її використання - однією з найважливіших ланок всієї економіко-аналітичної роботи. Віддача земельних угідь зростає, якщо господарство своєчасно і в необхідному обсязі здійснює заходи для поліпшення стану землі. У процесі подальшого аналізу необхідно виявити, як змінюються площі та структура землекористування (табл.2.3.).

Аналіз динаміки та структури землекористування в підприємстві «Сонячна долина» дає підстави стверджувати, що площі сільськогосподарських угідь в господарстві займають 100% загальної земельної площі і складають 1390га. Рілля в господарстві займає 96,7% загальної площі і складає 1344га.Таким чином коефіцієнт розораності сільськогосподарських угідь також є майже незмінним протягом досліджуваного періоду і складає 97%. Посівні площі в господарстві щороку змінюються. В 2010р. вони займали 944га, що на 20,6% менше ніж в 2009р., на 30,7% - менше ніж в 2008році та на 19,5% менше ніж в 2007. Таким чином розрахувавши коефіцієнт використання ріллі слід зазначити, що в 2007р. рілля використовувалася на 87%, в 2008р. - на 100%, в 2009р. - на 88%, а в 2010р - на 70%.

Таблиця 2.3 - Динаміка і структура землекористування в ПСП «Сонячна долина» Вознесенського району

Економічну ефективність інтенсифікації сільського господарства характеризують такі показники: продуктивність праці, фондовіддача, окупність виробничих витрат, собівартість продукції, розмір валового, чистого доходу на 1 га земельної площі, рівень рентабельності виробництва, окупність додаткових витрат. Проаналізуємо ефективність використання земельних угідь в досліджуваному господарстві (табл. 2.4.).

Таблиця 2.4 - Показники ефективності використання земельних угідь в ПСП «Сонячна долина» Вознесенського району

В досліджуваному господарстві земельні угіддя використовуються ефективно. Вартість валової продукції в розрахунку на 1 га оброблюваних земель в 2010р. в порівнянні з 2009р. збільшилась на 2,9%. Хоча порівнюючи з 2007р. зменшилась на 43,2%, а в порівнянні з 2008р. - на 31%. Розмір валового доходу, одержаного на 1 га оброблюваних земель у 2010 році в порівнянні з 2009р. збільшився на 196,2%, але порівнюючи з 2008р. - зменшився на 59,4%, а в порівнянні з 2007р. - зменшився на 30,8%.

Потребу в затратах праці сільськогосподарських галузей визначають розрахунково-нормативним способом на основі технологічних карт по кожній культурі. Порівняння нормативних показників середньорічної потреби працівників з фактичною наявністю трудових ресурсів у господарстві дає змогу виявити надлишки або недостачу трудових ресурсів, розробити заходи щодо їх раціонального використання. Розглянемо забезпеченість трудовими ресурсами в досліджуваному господарстві (табл. 2.5.).

Таблиця 2.5 - Забезпеченість трудовими ресурсами в ПСП «Сонячна долина» Вознесенського району

Аналізуючи дані таблиці 2.5. слід зазначити, що досліджуване господарство забезпечене трудовими ресурсами на 100% як в 2010р. так і в 2009р.. Дане явище можна пояснити тим, що в рослинництві трудові ресурси протягом року використовуються рівномірно. Потреба в робочій силі значно збільшується в окремі періоди виконання сільськогосподарських робіт, особливо під час збирання врожаю. Загальна чисельність робітників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві в 2010р., в порівнянні з 2009р., зменшилась у зв'язку із скороченням працівників, відхилень від потреби немає, тому можна сказати, що господарство повністю забезпечено трудовими ресурсами.

Забезпеченість сільського господарства трудовими ресурсами визначається площею сільськогосподарських угідь або ріллі з розрахунку на одного середньорічного працівника (табл. 2.6.).

Аналізуючи проведені розрахунки слід зазначити, що навантаження сільськогосподарських угідь на одного працівника в звітному році, порівняно з 2008 та 2009рр. зросла на 11,7%, а в порівнянні з 2007р. - на 17,7%. Таке збільшення навантаження спричинене скороченням чисельності працівників у 2008р на одного працівника,а у 2010 р - на двох працівників. Але навантаження на одного працівника посівних площ у 2010р. зменшилося в порівнянні з 2007р - на 5,5%, з 2008р. - на 22,6%, з 2009р. - на 11,3%.

Таблиця 2.6 - Навантаження земельних угідь і умовних голів худоби на одного працівника в ПСП «Сонячна долина» Вознесенського району

Навантаження працемістких однорічних культур (соняшника) на одного працівника у 2010р. в порівнянні з 2007р. збільшилося на 0,8%, в порівнянні з 2008р. зменшилося на 16,6%, а в порівнянні з 2009р. зменшилося на 31,5% .

Визначимо показники рівня інтенсифікації в розрізі основних груп виробничих ресурсів, а саме робочої сили (табл. 2.7.).

Аналізуючи проведені розрахунки ефективності використання трудових ресурсів в ПСП “Сонячна долина” слід зазначити, що в 2010р. продуктивність праці значно знизилась. Валовий дохід в розрахунку на одного працівника в 2010р., порівнюючи з 2007р., зменшився на 35,1%, в порівнянні з 2008р. - на 68,3%, а у порівнянні з 2009р. - збільшився на 175,7%. У 2010р господарство одержало на одного працівника прибутку від реалізації с/г продукції, в порівнянні з 2007р.менше на 16,5%, в порівнянні з 2008р. - на 62%, а в порівнянні з 2009р. збільшився на 1881,4%. Дане явище спричинено скороченням чисельності працівників та зменшенням посівних площ у 2010 році.

Вартість валової продукції сільського господарства в розрахунку на одного працівника в 2010р. порівняно з 2007р. зменшилась на 46,2%, в порівнянні з 2008р. - зменшилась на 46,6%, а в порівнянні з 2009р. зменшилась на 8,8%.

Таблиця 2.7 - Показники ефективності використання трудових ресурсів в ПСП «Сонячна долина» Вознесенського району

Для вияснення причин зміни вартості валової продукції рослинництва проведемо поглиблений аналіз, використовуючи інформацію по досліджуваному господарству. Використовуючи метод абсолютних різниць визначимо вплив факторів на вартість валової продукції рослинництва (табл. 2.8.).

Таблиця 2.8 - Забезпеченість основними засобами та енергетичними ресурсами в ПСП «Сонячна долина» Вознесенського район

Аналізуючи проведені розрахунки в таблиці 2.8. слід зазначити, що досліджуване господарство добре забезпечене основними засобами. Так, порівнюючи 2010р. з 2007р. ми помічаємо, що вартість основних виробничих засобів, яка припадає на 100га сільськогосподарських угідь збільшилась з 31,5 тис.грн до 45,3 тис.грн, або на 43,8%, а в порівнянні з 2008р зменшилась на 7,8% та у 2009р. - на 7,2% . Щодо енергетичних ресурсів, які припадають на 100га угідь слід відмітити,що вони в порівнянні з 2007р. та 2008р. збільшились на 5,8%, а в порівнянні з 2009р.- залишилися незмінними. Вартість основних засобів в розрахунку на одного працівника в звітному році помітно зросла в порівнянні з 2007р. на 69,4%, в порівнянні з 2008р. - на 3,9%, а в порівнянні з 2009р. - 4,8%. Енергетичні ресурси в розрахунку на одного працівника також збільшились в порівнянні з 2007р. на 24,5%, в порівнянні з 2008р. - на 18,4%, а в порівнянні з 2009р. - 11,8%.

Визначимо показники стану та руху основних засобів в господарстві за допомогою таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 - Показники стану та руху основних засобів в ПСП «Сонячна долина» Вознесенського району

соняшник виробництво реалізація виручка

Проведені розрахунки в таблиці 2.9. дають підставу стверджувати, що в даному господарстві основні засоби використовуються ефективно. Коефіцієнт зносу в 2010р. складає 0,4, що на 100% більше ніж в 2007р., та в порівнянні з 2008р. - він збільшився на 33,3%,а в порівнянні з 2009р. залишився незмінним. Збільшення зносу свідчить про придбання основних засобів у 2008-2009рр.

Також хороший стан основних засобів підтверджує коефіцієнт придатності, який в середньому за чотири роки складає 0,7. Своєчасне оновлення основних засобів шляхом купівлі, реконструкції та ремонту старих об'єктів сприяє більшому виробничому використанню. Так, коефіцієнт оновлення у 2007р. та 2008р. є самим високим, а у 2009р. - скоротився на 70%. Коефіцієнт росту у 2007-2008рр. свідчить про збільшення основних засобів. У 2010р.коефіцієнт росту знизився в порівнянні з 2007р. на 40%, з 2008р. - на 36,2%, а з 2009р.на 7,3%

Це свідчить про те, що основні засоби у 2010р. не оновлювались.

Визначимо показники рівня інтенсифікації в розрізі основних груп виробничих ресурсів, а саме основних виробничих фондів (табл. 2.10.).

Таблиця 2.10 - Економічна ефективність використання основних виробничих засобів в ПСП «Сонячна долина» Вознесенського району

Дослідивши використання основних виробничих засобів на підприємстві ПСП «Сонячна долина» слід зазначити, що засоби використовуються ефективно. Вартість валової продукції в розрахунку на 1грн основних засобів в 2010р., порівнюючи його з 2007р., зменшилась на 74,2%, в порівнянні з 2008р. зменшилась - на 57,6%, а в порівнянні з 2009р. - 12,7%. Щодо валового доходу від сільського господарства, то самий високий показник був у 2008 р. Валовий дохід в розрахунку на 1грн. основних фондів в 2010р. показник збільшився на 171,7% в порівнянні з 2009р., в порівнянні з 2008р. - знизився на 75,2%, а в порівнянні з 2007р. - знизився на 69,1%. Також на 1 грн. основних фондів у 2010р. від реалізації с/г продукції господарство одержало прибуток 0,66грн. Так в порівнянні з 2007р. прибуток від реалізації с/г продукції в розрахунку на 1грн. основних фондів зменшився на 34%, в порівнянні з 2008р. - на 47,6%, а в порівняні з 2009р. - збільшився на 1825%.

2.3 Аналіз фінансового стану підприємства

Фінансові ресурси є специфічним засобом виробництва, який, з одного боку, дає змогу збалансувати виробничі ресурси (землю, працю, основні фонди й оборотні засоби) і забезпечити їх відтворення (як просте, так і розширене), з другого - за рахунок перерозподілу між окремими галузями, сферами виробництва, підрозділами нагромадити капітал для здійснення централізованих заходів, зокрема вирішення загальногосподарських, соціальних і екологічних проблем та ін.

Забезпеченість фінансовими ресурсами оцінюють за фінансовим станом підприємства, що свідчить про здатність останнього наявними і швидко ліквідними засобами здійснити успішне виконання планів (програм, проектів) з усіх видів діяльності та своєчасно виконувати при цьому зобов'язання по платежах. Фінансовий стан в основному визначається фінансами підприємства, під якими в економічній теорії розуміють систему відносин, що проявляються у грошовій формі та за допомогою яких створюються і використовують резерви коштів для нормального виробничого процесу, розширеного відтворення, розв'язання соціальних проблем, створення загальнодержавних фондів фінансових ресурсів тощо.

Кінцеві фінансові результати роботи агропромислових підприємств визначаються після завершення року, коли вже розрахована фактична собівартість продукції, сформовані ціни реалізації та структура реалізованої продукції. Але для забезпечення росту рентабельності необхідно здійснювати постійний контроль за результатами роботи на протязі всього року, своєчасно приймати заходи для збільшення прибутку і зменшення збитків.