Формування інституційного середовища підприємництва в трансформаційній економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Формування інституційного середовища підприємництва в трансформаційній економіці

Пустовійт Роберт Фрідріхович

АНОТАЦІЯ

інституційний трансформаційний економічний перетворення

Пустовійт Р.Ф. Формування інституційного середовища підприємництва в трансформаційній економіці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія. Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, Київ, 2006.

У дисертації розроблено теоретико-методологічні засади інституційного середовища підприємництва в умовах економіки, що трансформується в контексті неоінституціональної теорії. У роботі поглиблено методологію дослідження основних сегментів інституційного базису ринкового бізнес-середовища на основі оцінки динаміки трансформаційних перетворень в постсоціалістичних країнах, яка безпосередньо залежить від інститутів, що гарантують стабільність і прозорість ринкових правил і мінімізують впливи негативних чинників; розроблено нові підходи та обґрунтовано напрями вирішення існуючих інституційних проблем в підприємницькому середовищі. Запропоновано концептуальні підходи до дослідження моделі “принципал-агент” та аналізу опортуністичної поведінки в контексті інституційних взаємовідносин та з огляду на трансакційні витрати підприємництва. Обґрунтовано нові підходи до проблеми соціальної відповідальності підприємців, а також до оцінки інституційних стимуляторів сталого економічного зростання та ролі підприємництва у цьому процесі.

Ключові слова: інституційне середовище підприємництва, трансформаційна економіка, трансакційні витрати, відносини “принципал - агент” опортуністична поведінка, соціальна відповідальність бізнесу, процес інституційних змін.

АННОТАЦИЯ

Пустовийт Р.Ф. Формирование институциональной среды предпринимательства в трансформационной экономике. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономичных наук по специальности 08.01.01 - экономическая теория. Государственное учреждение “Институт экономики и прогнозирования НАН Украины”, Киев, 2006.

В диссертационном исследовании проанализировано теоретико-методологические основы институциональной среды предпринимательства в странах, которые осуществляют трансформационный процесс от административно-командной экономики к экономике рыночного типа.

Главная цель работы состоит в определении теоретико-методологических составляющих институциональной среды, которые влияют на становление и развитие предпринимательства в трансформационной экономике в контексте неоинституциональной теории. В работе предложена методология сравнительного анализа формирования ключевых сегментов в институциональной предпринимательской среде и акцентировано внимание на минимизации негативных факторов, которые влияют на дальнейшее динамическое развитие предпринимательства. Выявлены сущность и особенности измерения трансакционных издержек в процессе осуществления предпринимательской деятельности в институциональной среде, обоснованы эмпирические методы их анализа и влияние на становление и развитие предпринимательства в трансформационной экономике, выявлены проблемы спецификации прав собственности и особенности накопления первичного капитала, проанализированы основные составляющие оппортунистического поведения в предпринимательской сфере, определена институциональная роль предпринимательства в экономическом развитии страны.

Впервые определены основные формальные и неформальные сегменты рыночной институциональной среды на основании оценки динамики трансформационных преобразований институциональной среды предпринимательства в постсоциалистических странах, на основе теоретических положений неоинституциональной теории систематизированы основные институциональные составляющие, которые препятствуют становлению и эффективному развитию бизнес-среды в трансформационных экономиках, с использованием методов экономико-математического моделирования проанализирована модель “принципал - агент” в предпринимательской организационной структуре, предложено расширить концепцию оппортунистического поведения в контексте институциональных взаимоотношений “бизнес-государственные институты”, исходя из обобщения трансакционных издержек, с точки зрения неоинституциональной теории выявлены основные составляющие социальной ответственности бизнеса. Большое внимание в работе уделено институциональным стимуляторам экономического роста и определена роль предпринимательства в этом процессе, систематизированы формальные и неформальные факторы политического процесса, которые определяют динамику институциональных изменений и динамику дальнейшего социально-экономического развития в условиях трансформации институциональной структуры. На основе анализа институциональной специфики формирования бизнес-среды в постсоциалистических странах конкретизированы предложения по усовершенствованию институциональных изменений и влияний на развитие предпринимательства, что позволит использовать релевантное соотношение теории и практики при исследовании реальных экономических процессов.

Ключевые слова: институциональная среда предпринимательства, трансформационная экономика, трансакционные издержки, отношения “принципал - агент”, оппортунистическое поведение, социальная ответственность бизнеса, процесс институциональных изменений.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Одним із основних структурних елементів функціонування економіки ринкового типу є підприємництво. Особливої важливості ідеологія бізнесу та перспективи його розвитку набувають у трансформаційній економіці. Саме від того, наскільки успішно підприємництво реалізує свій потенціал, залежить успіх реформ. Тому не дивно, що владні інституції в країнах, що трансформують економіки, головною метою економічної політики визначали створення відповідного інституційного середовища для становлення і розвитку підприємництва. Саме вдосконалення останнього забезпечує зменшення невизначеності та ризиків як у безпосередньо бізнесовій сфері, так і у взаємовідносинах “держава - підприємництво” і, таким чином, впливає на процес мінімізації трансакційних витрат. В остаточному підсумку, сприятливий інституційний клімат є запорукою ефективного функціонування економічних суб'єктів, сталого економічного зростання в країні та підвищення рівня агрегованого добробуту її громадян.

Актуальність теми дослідження. На практиці реально існуючий інституційний порядок більшою чи меншою мірою відрізняється від ідеальної моделі. У багатьох трансформаційних економіках відсутні надійні і стабільні інституційні засади ринкового розвитку, що поглиблює проблему непередбачливості та суперечливості бізнес-середовища та підриває довіру підприємців до власних урядів. Тому у роботі визначено основні причини виникнення подібних проблем, чинники, що впливають на формування інституційного підґрунтя ринкових реформ, унаслідок чого уряди, населення і підприємці постсоціалістичних країн різною мірою виявилися здатними до формування ефективного інституційного середовища; окреслено перспективи розвитку бізнесу у трансформаційних країнах з точки зору інституціональної теорії. Усе це обумовило необхідність комплексного дослідження теоретико-методологічних засад інституційних середовищ підприємництва у країнах, що здійснюють трансформаційні перетворення.

Протягом тривалого часу методологічні принципи неоінститу-ціональної теорії та її основні постулати не знаходили гідного місця в економічній науці. Але після присудження Нобелівських премій Р. Коузу (1991 р.) та Д. Норту (1993 р.) ставлення до неоінституціональної теорії змінилося докорінним чином. Дану теорію традиційно вважають модифікованим підходом до неокласичної парадигми, що запроваджує до аналізу господарських процесів концепцію інформаційних і трансакційних витрат, а також обмеження на права власності. Хоча не можна безапеляційно стверджувати, що неоінституціональна теорія є панацеєю вирішення всіх без винятку економічних проблем, але, без сумніву, вона збагачує економічну науку та надає їй потужного імпульсу у дослідженнях реального господарського життя.

Інституційне середовище в контексті неоінституціональної теорії досліджували такі відомі вчені з далекого зарубіжжя, як А. Алчіан (Alchian), Дж. Бьюкенен (Buchanan), О. Вільямсон (Williamson), Г. Демсец (Demsetz), Л. Девіс (Davis), М. Дженсен (Jensen), Т. Еггертссон (Eggertsson), Р. Коуз (Coase), В. Меклінг (Meckling), Д. Норт (North), К. Рao (Rao), Е. де Сото (De Soto), Е. Фуруботн (Furubotn), Дж. Хікс (Hicks). В окремих працях проаналізовано безпосередній вплив інститутів - як формальних, так і неформальних - на спрямування дій підприємців в інституційному середовищі. У цьому плані слід виділити праці таких науковців, як В. Блок ( Block, 2000), Б. де Лонг та Л. Самерс (De Long, Summers, 2001), А. Діксіт (Dixit, 1996), Б. Леффлер та Р. Рукер (Leffler, Rucker, 1995), К. Мейер (Meyer, 2001), Дж. Стіл (Steele, 1999), П. Тіррол (Tyrral, 2003).

Серед вчених із близького зарубіжжя, які доповнили доробок неоінституціональної теорії, у тому числі в таких найважливіших сегментах інституційного середовища, як специфікація прав власності та трансакційні витрати, відзначимо О. Ананьїна, Ю. Валєвича, О. Варенікіна, В. Вольчика, М. Дерябіну, Р. Капелюшнікова, Г. Клейнера, П. Крючкову, Ю. Латова, О. Ляска, С. Малахова, В. Мау, Н. Мільчакову, Р. Нуреєва, О. Обидєнова, А. Олєйніка, В. Полтеровича, Е. Попова, В. Радаєва, В. Тамбовцева, А. Шастітка.

Останнім часом і в українській економічній науці спостерігається підвищена увага до проблем неоінституціональної теорії. Про це свідчать ті концептуальні напрямки, які активно досліджуються вітчизняними науковцями у вищезазначених сегментах інституціоналізму, зокрема такими як: В.М. Геєць - інституційні засади економічних перетворень, взаємодія довіри і економічного розвитку; Б.Є. Кваснюк - інституційні фактори державної політики; А.А. Гриценко - особливості інституційної архітектоніки; С.І. Архієреєв - трансакційні витрати та нерівність в умовах ринкової трансформації; В.В. Дементьєв - інституційні чинники економічної влади; О.О. Прутська - інституційні підходи до дослідження економічної поведінки; В.Д. Якубенко - базисні інститути трансформаційної економіки; О.Л. Яременко - інституційні ризики соціально-економічного розвитку; М.В. Білоусенко - внутрішньофірмові проблеми теорії трансакційних витрат; О.С. Шнипко - інституційні фактори конкурентоспроможності. Не можна обійти увагою також і праці вітчизняних вчених, що використовують інституційні підходи до аналізу різноманітних економічних проблем, а саме: А.С. Гальчинського, О.А. Гриценко, В.Д. Лагутіна, П.М. Леоненка, І.Й. Малого, В.О. Мандибури, О.Й. Пасхавера, В.М. Тарасевича та ін.

Але сьогодні продовжує залишатися проблемним питання щодо безпосереднього дослідження інституційного середовища в трансформаційній економіці, де функціонує підприємництво. Саме його недосконалість є одним з головних факторів, що гальмує економічне зростання в пост-патерналістських економіках і звідси затримує підвищення добробуту населення в зазначених країнах.

Тому, на наш погляд, нині важливо проаналізувати підприємницьке середовище у його проблемних сегментах і надати практикам вичерпні рекомендації, що стосуються його вдосконалення. Саме інституційний підхід дозволить поглибити розуміння тих трансформаційних процесів, що відбулися під час становлення та розвитку підприємництва, та опрацювати об'єктивні оцінки і перспективи ідеології та економічної політики щодо подальшого функціонування бізнесу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів науково-дослідної роботи Черкаського державного технологічного університету у рамках науково-дослідних тем: “Дослідження процесу формування інституційного середовища розвитку підприємництва” (№ ДР 0105U003313). За результатами дослідження здобувачем підготовлено другий розділ “Трансакційні витрати як інституційний критерій підприємницького середовища” та четвертий розділ “Роль розвитку підприємництва в стратегії економічного зростання” в авторській монографії “Інституціональне середовище підприємництва у трансформаційній економіці”; “Теорія та методологія формування економічної моделі України в умовах глобалізації” (№ ДР 0103U003684). Особистий внесок здобувача у розробку цієї теми полягає в здійсненні порівняльного аналізу становлення і розвитку ключових сегментів бізнесового інституційного середовища країн, що трансформують економіки, акцентовано увагу на мінімізації ролі негативних факторів, що впливають на подальший динамічний розвиток підприємництва.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття теоретико-методологічних засад впливу інституційного середовища на становлення і розвиток підприємництва в трансформаційній економіці в контексті неоінституціональної теорії.

Для досягнення цієї мети в дисертаційній роботі передбачено вирішення таких завдань:

- розробити методологічні засади у рамках неоінституціональної теорії, які пояснюють сутність та зміст інституційного середовища підприємництва;

- виявити сутність та особливості визначення трансакційних витрат у процесі здійснення підприємницької діяльності в інституційному середовищі;

- обґрунтувати емпіричні методи аналізу трансакційних витрат для аналізу динаміки розвитку підприємницького середовища;

- виявити проблеми специфікації прав приватної власності та їхній вплив на становлення і розвиток підприємництва в трансформаційній економіці;

- проаналізувати причини та наслідки рішень владних інституцій у сфері регуляторної політики щодо підприємництва;

- з'ясувати взаємозв'язок основоположних принципів концепції соціальної відповідальності бізнесу з процесами ринкової трансформації інституційного середовища підприємництва;

- проаналізувати основні чинники впливу опортуністичної поведінки на функціонування підприємців;

- з'ясувати інституційні особливості первісного нагромадження капіталу в трансформаційних економіках;

- визначити інституційну роль підприємництва в економічному розвитку країн, що трансформують економіку;

- виявити особливості вітчизняного бізнес-середовища та здійснити його порівняння з інституційними середовищами підприємництва в країнах, що трансформують економіку.

Вирішення окресленого кола теоретичних і прикладних завдань сприятиме вдосконаленню розуміння тих процесів, що відбуваються у динаміці становлення та розвитку підприємництва в трансформаційних економіках, та дозволить опрацювати перспективи неоінституціональної теорії щодо подальшого функціонування підприємництва в інституційному середовищі.

Об'єкт дослідження - інституційне середовище підприємництва в трансформаційній економіці.

Предмет дослідження - процеси формування і впливу інституційного середовища на становлення і розвиток підприємництва в умовах системної трансформації економіки.

Методи дослідження. Дослідження проводилося з використанням таких методів:

- наукової абстракції, економіко-математичного аналізу - для аналізу внутрішньофірмових відносин “принципал-агент” в системі транс-акційних витрат;

- аналізу і синтезу, порівняння економічних процесів в умовах різних економічних систем - для встановлення динаміки розвитку інституційного середовища підприємництва в постсоціалістичних країнах;

- єдності логічного та історичного підходів - для обґрунтування етапів розвитку теорії підприємництва в контексті інституціональної теорії;

- гіпотези раціональної поведінки - для встановлення залежності між економічними цілями підприємницької діяльності та феноменом соціальної відповідальності бізнесу;

- моделювання та прогнозування поведінки суб'єктів інститу-ційного процесу - для відображення впливу трансакційних витрат опортуністичної поведінки на розвиток підприємництва;

Статистично-інформаційним підґрунтям дослідження стали експертно-аналітичні праці фахівців Державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, Міжнародної фінансової корпорації, Українського центру економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова.

Для розв'язання вищезазначених проблем та досягнення мети дисертаційного дослідження використано методологічні підходи до неоінституціональної теорії у таких її сегментах, як специфікація прав власності, концепція трансакційних витрат, відносини “принципал - агент”, опортуністична поведінка суб'єктів економічної діяльності та процес контрактації. У роботі також акцентована увага на наукових підходах теорії підприємництва, зокрема таких її складових, як регуляторна політика, рентоорієнтована поведінка державних інституцій та соціальна відповідальність бізнесу.

Наукова новизна одержаних результатів, що виносяться на захист, полягає у такому.

Вперше:

- на основі теоретичних положень неоінституціональної теорії розкрито основні інституційні фактори, що перешкоджають становленню та ефективному розвитку бізнес-середовища в трансформаційній економіці, а саме: суперечливий набір інститутів та їхня недостатня розвиненість, незадовільна доступність підприємців до інформації та її асиметричність, відсутність чітких правових норм, що структурують діяльність підприємств, орієнтація інститутів, які відповідають за створення базової основи підприємництва, на псевдоринкові правила поведінки, неузгодженість формальних та неформальних інститутів, розмитість прав власності, надмірна регламентація підприємницької діяльності;

- виділено основні формальні і неформальні сегменти інституційного базису ринкового бізнес-середовища шляхом оцінки динаміки трансформаційних перетворень інституційного середовища підприємництва в постсоціалістичних країнах; деталізовано формальні інститути, що гарантують стабільність, передбачливість і прозорість ринкових правил і процедур та мінімізують впливи тіньових і кримінальних факторів, а саме: належне оформлення та ефективне використання прав власності, об'єктивна та неупереджена судова система, створення стабільної юридичної структури для здійснення трансакцій, надійне правове забезпечення та юридичний супровід процесу контрактації, і неформальні інститути, що впливають на застосування підприємцями тіньових і кримінальних дій у бізнесовій сфері, а саме: недостатнє забезпечення правопорядку у підприємницькій сфері, використання таких процедур рейдерства, як відчуження - присвоєння прав власності, що загальноприйняті у злочинній сфері, незадовільна нейтралізація кримінальних факторів у функціонуванні підприємців;

- обґрунтовано концепцію опортуністичної поведінки в контексті інституційних взаємовідносин “бізнес - державні інституції” з огляду на узагальнення трансакційних витрат підприємців; доведено, що рентоорієнтовані владні інституції перетворили відносини “влада - бізнес” на поліінститут, який продукує дуалістичні норми і поглиблює нормативно-інституційну кризу;

- на нових засадах з використанням методів економіко-математичного моделювання побудовано модель “принципал-агент” в інституційному середовищі підприємництва; доведено, що нерівність у відносинах “принципал - агент” стимулює контракти, які спрямовують поведінку агента на встановлення відносин, що дозволяють зняти протиріччя в потенційному конфлікті сторін і забезпечити більш ефективні дії щодо досягнення бізнесових цілей, а саме: зазначена модель визначає пріоритетними елементами відносин “принципал - агент” такі інститути, як влада і довіра;

– виявлено основні складові соціальної відповідальності підприємництва з точки зору неоінституціональної теорії, що дало змогу визначити теоретичну сутність процесу легітимізації ринкових підпри-ємницьких інститутів у трансформаційній економіці, а саме: урахування законодавством трансформаційних країн інституційних правил бізнесової поведінки, що відповідають соціальній динаміці розвитку трансформаційного процесу, справедливий розподіл доходів, зменшення рівня диференціації суспільства, унеможливлення реалізації політичною елітою власних бізнесових інтересів за допомогою неформальних методів на противагу задекларованим;

– запропоновано модель інституційних стимуляторів сталого економічного зростання та визначено роль підприємництва у цьому процесі; на основі статистичних даних доведено, що визначальними факторами тут є такі: агреговані чинники конкурентоспроможності та рівень економічної свободи в країні, регуляторна політика щодо бізнесу, створення сучасної ринкової інфраструктури, запровадження інституційного механізму для докорінних змін в інвестиційній сфері та інноваційній політиці.

Удосконалено:

- систематизацію неформальних інституційних факторів політичного процесу, що визначають динаміку інституційних змін в країні та динаміку подальшого соціально-економічного розвитку в умовах трансформації політичної структури, а саме: неформальні інституційні відносини у владних ієрархічних структурах у системі “принципал - агент”; індивідуальні, корисливі мотиви суб'єктів політичного процесу, неформальні правила та традиції, що визначають способи використання економічних ресурсів; протидія владної бюрократії реальним реформам, що відбирають їхні привілеї;

- обґрунтування інституційних особливостей первісного нагро-мадження капіталу в країнах з трансформаційними економіками з точки зору первісної специфікації прав власності, а саме: недосконала та суперечлива законодавча база, відсутність дієвого контролю з боку владних інституцій за сумнівними угодами, перерозподіл раніше створеного національного багатства на противагу процесу капіталізації вартості створеного додаткового продукту, недосконала політика щодо запровадження “правил гри”, які чітко окреслюють права власності та їх легалізують;

– пропозиції щодо мінімізації трансакційних витрат підприємців на основі теоретичного обґрунтування можливості розв'язання проблем координації, розподільчих конфліктів та асиметричної інформації при прийнятті бізнесових рішень;

– методологічні підходи до визначення етапів історичної еволюції теорії підприємництва в контексті неоінституціональної теорії та історичного розвитку вітчизняного підприємництва.

Набули подальшого розвитку:

- методологічні підходи до визначення сутності трансакційних витрат, розуміння їхньої узагальнюючої структури, класифікації видів, а саме: структуровані трансакційні витрати, які здійснюються ex ante, під час здійснення трансакцій підприємцями, та ex post і є, на відміну від трансформаційних, безпосереднім наслідком ринкового способу координації дій підприємців;

- визначення правових і позаюридичних механізмів соціальної відповідальності в інституційному середовищі підприємництва, виокремлені правила, які регулюють позаофіційні ринкові відносини, тобто спрямовані на отримання економічної та бюрократичної рент, та ті, що офіційно регулюють загальноприйняті у суспільстві норми поведінки, а саме: відповідальність бізнесу за економічну зайнятість населення, недопущення забруднення навколишнього середовища, необхідність “відкритості” підприємництва, можливість активно впливати на нього за допомогою контролю і гласності, необхідність перспективних розрахунків майбутньої діяльності підприємця щодо суспільного добробуту, спрямованість виробництва товарів та послуг на споживача, участь підприємців у вирішенні соціальних проблем, навіть якщо вони виходять за межі їхньої діяльності;

– структурні елементи інституційних ініціатив у системі сталого економічного розвитку, а саме: “вмонтування” необхідних інститутів у трансформаційне інституційне середовище та поступове їхнє заміщення на більш прогресивні, формування довіри з боку підприємців до нових інститутів розвитку, формування мережі інститутів розвитку (бізнес-проектів та бізнес-інкубаторів), створення інституційних умов для нагромадження грошового, фізичного і людського капіталу;

– підходи до застосування емпіричних методів та математичних моделей до аналізу трансакційних витрат, а саме: конкретизовано спрямування аналізу зазначених моделей від якісних до кількісних показників та альтернативних методів перевірок і обчислень.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретична і прикладна цінність одержаних наукових результатів полягає у подальшому розвитку неоінституціональної теорії і теорії трансформаційної економіки та авторських рекомендаціях, що стосуються вдосконалення трансформаційного бізнес-середовища у його проблемних сегментах.

Наукові результати дисертаційного дослідження дозволяють теоретично і методологічно обґрунтувати подальші дії владних інституцій та суб'єктів господарського процесу щодо ефективності і прискорення інституційної динаміки у підприємницькому середовищі, що дозволить реалізувати задекларовані владою соціально-економічні цілі у трансформаційній економіці.

Положення, пропозиції, рекомендації і висновки дисертаційної роботи можуть бути використані як фахівцями органів державної влади, так і представниками недержавних організацій, фізичними особами, насамперед, тими, хто опікує бізнес і працює у цій сфері, що сприятиме процесу започаткування та ефективному функціонуванню формальних і неформальних інститутів у підприємницькому середовищі.

Матеріали наукового дослідження використані Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва щодо підвищення ефективності діяльності підприємницького сектора України, зокрема, при розробці проектів Законів України: “Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності” та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (щодо розвитку малого підприємництва) від 03.06.2005 р. № 2642 (довідка впровадження № 4298 від 14.06.2006 р.). Рекомендації у наукових публікаціях та аналітичних працях здобувача були використані Головним управлінням економіки Черкаської обласної державної адміністрації при розробці програм соціально-економічного розвитку області та удосконалення нормативно-правових актів, що приймаються Черкаською ОДА (довідка впровадження № 411/2 від 30.05.2006 р.). Практичні пропозиції автора, результати дисертаційного дослідження щодо технології моніторингу інституційного підприємницького середовища використовуються працівниками Представництва державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Черкаській області (довідка впровадження № 4/17 від 14.04.2004 р.).

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Черкаського інституту банківської справи УБС НБУ під час вивчення курсів з економічних дисциплін, підготовці навчальних підручників і навчально-методичних посібників, а також у науковій роботі докторантів, аспірантів, магістрантів і студентів (довідки про впровадження в навчальний процес відповідно № 259/03 від 03.07.2006 р. та № 429 від 14.06.2006 р.).

Окремі положення і висновки дисертації використані автором при підготовці навчально-методичного посібника “Методика розв'язування задач з мікроекономіки”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, у якій викладені авторські розробки щодо розв'язання проблем при становленні і розвитку інституційного середовища підприємництва в трансформаційній економіці. Наукові результати отримані автором особисто. У переліку наукових праць лише дві опубліковані у співавторстві, конкретний внесок здобувача у яких вказано в переліку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися на 18 конференціях. Серед них: Міжнародні науково-практичні: “Оплата праці: проблеми теорії та практики” (Луцьк, червень 2000 р.), “Проблеми сучасної економіки та інституційна теорія” (Донецьк, березень 2004 р., березень 2005 р., березень 2006 р.), “Проблеми та перспективи банківської системи” (Черкаси, травень 2004 р.), “Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, вересень 2004 р.), “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (Луцьк, травень 2002 р., травень 2003 р.), “Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів” (Запоріжжя, жовтень 2004 р.), “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (Черкаси, жовтень 2005 р.), “Перспективи та пріоритети розвитку людського капіталу в умовах глобалізації” (Харків, травень 2006 р.), “Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика” (Суми, травень 2006 р.), “Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків” (Черкаси, жовтень 2006 р.). Всеукраїнські науково-практичні: “Розвиток менеджменту в Україні” (Київ, червень 2000 р.), “Підприємництво в умовах трансформації економіки України” (Київ, листопад 2000 р.), “Гуманітарна культура менеджера ХХІ століття” (Запоріжжя, грудень 2000 р.), “Педагогіка і менеджмент” (Луцьк, червень 2001 р.), “Економічні проблеми ринкової трансформації України” (Львів, листопад 2003 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 35 наукових праць загальним обсягом 32,78 друкованих аркушів, серед них видана без співавторів монографія загальним обсягом 18,23 др. арк., 23 статті у наукових фахових виданнях обсягом 10,56 др. арк. Крім того, 11 наукових праць обсягом 3,9 др. арк. опубліковано в інших виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг дисертації - 381 сторінка комп'ютерного тексту, у тому числі 44 таблиці на 48 сторінках, 34 рисунки на 34 сторінках. Список використаних джерел містить 323 назви на 26 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади інституційного середовища підприємництва” обґрунтовано основні наукові засади інституціональної теорії щодо підприємництва та середовища його розвитку, розкрито сутність процесу розвитку теорії підприємництва в контексті інституціональної теорії, розкрито сутність таких понять, як “інститут”, “інституційне середовище підприємництва”, узагальнено та систематизовано ознаки тих інститутів, що заохочують та гальмують розвиток підприємництва, запропоновано схему взаємозв'язку інституційного середовища та підприємництва, визначено етапи розвитку підприємництва з точки зору інституціональної теорії.

Необхідно зазначити, що в економічній теорії інституціоналізм з'явився у відповідь на потреби часу відійти від механістичного світогляду класичної моделі, що не передбачала зв'язку з культурним і соціально-правовим середовищем, в якому здійснюється господарська діяльність підприємців, тобто категорія інститутів охоплює значну кількість різноманітних і навіть різнорідних об'єктів наукового пізнання. Враховуючи це, з огляду на підприємництво як ключову складову економічного потенціалу, узагальнено і запропоновано таке бачення категорії інститутів. Інститутом є сукупність формальних і неформальних рамок, які структурують дії підприємців в інституційному середовищі. У свою чергу, формальними є інститути, які зафіксовані у “виписаному” праві (конституціях, кодексах, законах тощо), а неформальними -- інститути, які відображаються у нормах, звичаях, традиціях, тобто переважно у неписаних правилах. Інакше кажучи, правила є ключовим фактором для розуміння інститутів та функціонування фірм і підприємців, і визначаються як довгостроковий дозвіл або заборона щодо підприємницької діяльності, що супроводжується реальними або символічними санкціями чи винагородами.

Звідси, під підприємницьким інституційним середовищем розуміють систему норм і правил, яка започаткована у господарській сфері і загальновизнана суспільством, тобто фундаментальні політичні, соціальні і юридичні інститути, що супроводжують підприємницький процес.

Враховуючи вищезазначене, проаналізовано впливи держави на розвиток підприємництва в інституційному середовищі. Для цього державні інституції створюють відповідну правову інфраструктуру шляхом запровадження необхідних законів, кодексів, що забезпечують правопорядок у бізнесовій сфері, визначають правомочності, захищають права власності та забезпечують юридичний супровід процесу контрактації, економічно обґрунтовують ефективність функціонування фірм (організацій) та, в остаточному підсумку, створюють і запроваджують систему відповідних правил розвитку підприємництва.

Зауважимо, що, коли держава запроваджує закони (формальні правила, наприклад, започаткування товарного обміну шляхом грошового еквіваленту, запровадження метричної системи мір, єдиних стандартів, вимоги післяпродажної гарантії) там, де існують чинники, які заважають взаємовигідним трансакціям, і наглядає за виконанням цих правил, то такі дії, як правило, знижують трансакційні витрати, стимулюють торгівлю та економічний розвиток, наприклад, дерегуляторна реформа, спрямована на усунення правових, економічних та адміністративних перешкод у реалізації права на підприємницьку діяльність.

Але іноді державне втручання мотивується прагненням перероз-поділити багатство на користь владних осіб і отримати відповідну ренту, а не знизити вартість трансакцій. Доведено, що надвисока активність держави у сфері специфікації та захисту прав власності у трансформаційних економіках може призвести до протилежних результатів. Адже збільшуються контролюючі структури та кількість контролерів, витрати на їх моніторинг та потенційні витрати від опортуністичної поведінки чиновників. Як свідчить досвід трансформації постсоціалістичних економік, держава як основний інститут реформування та розвитку здатна створити такі умови, які заохочують опортуністичну поведінку між агентами господарської діяльності не тільки на рівні підприємств та підприємців, але й у площині “держава -- підприємство (підприємець)”.

Таким чином, формальні “правила гри” у бізнесовому середовищі є наслідком дій влади, тому що закони і кодекси пропонують саме можновладці, а інститути, з одного боку, уявляються як породження влади, а з другого -- як її підґрунтя. Тому результатом формування підприємницького інституційного середовища виступає не тільки величина трансакційних витрат, але й порівняльна норма віддачі ресурсу у вигляді величини доходу. Взагалі, схематично окреслити взаємозв'язок підприємництва з інститутами та владними інституціями у динаміці їх розвитку можна таким чином (рис. 1).

При цьому необхідно зважити на таке: по-перше, вигоди і витрати від інституційних впливів розподіляються нерівномірно -- доволі часто пере-розподільчі міркування переважають над міркуваннями ефективності; по-друге, інституційні зміни, які відбирають потенційні можливості рент у владних інституцій, неминуче зазнають потужної протидії. Як наслідок, інститути є зовсім не нейтральним фактором, і в реальному інституційному середовищі маємо як ефективні інститути, що заохочують розвиток підприємницьких інновацій, так і неефективні, коли владні структури прагнуть лише до збереження пільг і привілеїв.

Враховуючи зазначене, підприємці під час здійснення діяльності опрацьовують бізнесову інформацію, що пов'язана з інформаційними, трансакційними і трансформаційними витратами, та приймають відповідні рішення, які матеріалізують під час створення організаційних структур (фірм) та укладання угод -- формальних і неформальних. У свою чергу, виконання укладених контрактів приводить до конкретних результатів функціонування економіки, що виражається, наприклад, у рівні зайнятості працездатного населення, обсягах ВВП, темпах його зростання, індексах інфляції, реальному рівні зростання зарплати тощо.

Досвід розвинутих демократій дозволяє визначити принципи, які забезпечують ефективне функціонування і розвиток підприємництва у рамках інституційного середовища: недоторканість приватної власності, соціальна справедливість, стабільна правова і економічна системи (або надійні важелі протидії популізму та рентоорієнтованій поведінці).

Рис. 1. Взаємозв'язок інституційного середовища та підприємництва

Саме в інституційному середовищі підприємці прагнуть реалізувати свої потреби і для цього шукають і використовують різноманітні способи. У процесі підприємницької діяльності вони знаходять доречні взірці та шаблони поведінки, які через повторювання і оцінювання перетворюються на стандартні звичаї і традиції, що набувають вигляду або законів (формальних правил), або неформальних правил поведінки. З огляду на визначення дефініції інституту окреслимо основні з них:

- настанови та взірці поведінки: ініціатива, самостійність, ризик;

- письмові та усні контракти: види і типи стандартних контрактів і угод для здійснення трансакцій;

- ідеологія: приватна власність, ринкове ціноутворення, конкурентність, свобода бізнесу.

Взагалі, осмислення теорії підприємництва через призму інституціональної теорії умовно поділяємо на такі чотири етапи.

Перший етап. Бере початок після усвідомлення феномена торгівлі та започаткування класичної політичної економії.

Другий етап. Пов'язують з фокусуванням наукового аналізу на особистості підприємця. Найпомітніший внесок до розуміння і аналізу сутності підприємництва вніс у свій час Й. Шумпетер. На наш погляд, “смітівська економіка” у майбутньому має бути, перш за все, “шумпе-теріанською”, тому що “смітівське вчення” функціонує ефективно, якщо первісне багатство розділене ефективно, а інституційне середовище вирівнює стимули підприємців. Але апріорі таке обмеження принципово неможливе. На противагу, економіка Й. Шумпетера виділяє з-посеред іншого й інновацію як винагороду та стимул для приватного підприємця. Хоча і до Й. Шумпетера існували вагомі праці з теорії підприємництва -- згадаємо представників нової історичної школи: В. Зомбарта та М. Вебера, -- саме Й. Шумпетер уперше здійснив спробу поєднати і систематизувати підприємницьку функцію і типові характеристики підприємця, що по суті є інституційним підходом. Так, вчений піонерно запровадив нині загальновідомі поняття “нових комбінацій” або “економічного новаторства”, з якими безпосередньо пов'язують діяльність підприємців. Підкреслимо, що при цьому суб'єктами розвитку виступають саме фірми. Дані моделі беруть свій початок, знову ж таки, від ідей Й. Шумпетера -- від його “ендогенного технологічного прогресу”, де вчений визначив п'ять напрямків змін на мікрорівні: технології; ринки збуту; сировина, матеріали, напівфабрикати; організаційні принципи; структури.

Третій етап. Даний етап бере початок за часів, коли в економічній теорії підприємництва динамічно почали розвиватися напрямки, що акцентували увагу на макроекономічних проблемах підприємців та інституційного середовища. Хоча вони не привели до безпосередніх впливів на теорію підприємництва, але дали імпульс до розвитку теорії пропозиції, що зробила надзвичайно важливий внесок у формування принципів державної економічної політики щодо приватного підприємництва.

Четвертий (або сучасний) етап. На цьому етапі вирізняємо такі підходи. Перший підхід акцентує увагу на підприємцеві та конкретних умовах інституційного середовища, які сприймаються як статичні та незмінні. Такий підхід називаємо “лінійним рівноважним”, що походить від замкнутої системи “підприємець -- фірма -- інституційне середовище”. Другий підхід, який акцентує увагу на взаємозалежності підприємця - фірми - інституційного середовища (так званий інтерактивний, або синергетичний підхід), ґрунтується на тому, що зовнішнє інституційне середовище підприємців є доволі заплутаним і швидко змінюється. Звідси, не існує причин апріорі припустити можливість гіпотетичної довгострокової рівноваги, що передбачає статичну ситуацію у трикутнику “інституційне середовище -- фірми -- підприємці”.

Отже, на перший план функціонування підприємців і фірм в інституційному середовищі ставимо не технологічні фактори, а трансакційні витрати, що супроводжують взаємодії і взаємозалежності підприємців з іншими підприємцями та економічними агентами. Саме такий підхід є предметом дослідження зв'язку підприємництва з інституційним середовищем. Очевидним є також і той факт, що зазначений аналіз потребує дещо більшого, аніж розгляду лише інфраструктури підприємництва, яка власне санкціонує трансакції купівлі-продажу та сприяє їм. Необхідні чіткі правові норми, які б визначали права й обов'язки тих, хто здійснює подібні трансакції. За таких умов є надзвичайно важливим, щоб приватне підприємництво залишалося основним способом економічної діяльності у тих сферах, де вирішального значення набуває експеримент з одночасним дотриманням стандартів, які встановлює держава.

У другому розділі роботи “Характер і особливості становлення підприємництва в трансформаційних економіках (інституційний аспект)” досліджено причини трансформаційної кризи в країнах, що здійснюють перехід від адміністративно-командної економіки до економіки ринкового типу, тенденції та перспективи змін в інституційних підприємницьких середовищах та визначено основні інституційні фактори, що сприяють розвитку підприємництва або гальмують його і спричиняють деформацію формальних інститутів.

Саме динамічний розвиток інституційного середовища є фундаментом ринкових перетворень. Про це свідчить ситуація, яку спостерігаємо у країнах Центральної і Східної Європи та Балтії, коли економічне зростання є наслідком реформ в інституційному середовищі країн, зокрема у підприємницькому. Таке становище сприяє зростанню добробуту більшості населення, а не вузького його прошарку. На аналізі досвіду інституційних перетворень у вищезазначених країнах спостерігаємо, головним чином, імпорт інститутів, а у деяких випадках - імітацію елементів ринкової інфраструктури розвинених країн, які іноді не дають очікуваного ефекту, але статистика динаміки ВВП демонструє чітку взаємозалежність між початком інституційних реформ та економічним зростанням.

При цьому вказано на такі два висновки. Перший: показники ВВП не дають повної і комплексної уяви про реальний рівень життя населення в країні -- для цього потрібно аналізувати й інші показники, насамперед, інституційні. Другий: не існує жорсткої кореляції між ефективністю підприємницької діяльності у межах створеного інституційного середовища та рівнем ВВП на душу населення. При цьому показовим є той факт, що вихід постсоціалістичних країн на позитивну економічну динаміку відбувався як у межах країн СНД, так і в країнах ЦСЄ у різний час і різними способами. Наприклад, в Росії основним чинником став фактор величезних покладів нафти і газу та кон'юктури попиту на них на світовому ринку. В Україні економічне зростання пов'язують з певною оптимізацією структури виробництва, в першу чергу, в чорній металургії та інших експорто- орієнтованих галузях. Але і в першому, і в другому випадках це не дозволило подолати високий рівень бідності більшості населення, який і надалі залишається в країнах СНД, на відміну від країн ЦСЄ та Балтії.

Це підтверджує ту істину, що у постсоціалістичних країнах поряд з іншими причинами трансформаційної кризи, як то: руйнація інвестиційного процесу, застаріла фондоозброєність, низька якість праці, відсутність стимулів до технологічного прогресу, необхідність проведення ринкової структуризації виробництва, розрив виробничих зв'язків, зміни в структурі зовнішньої торгівлі, на особливу увагу заслуговують фактори інституційного характеру. У першу чергу, це відволікання ресурсів із традиційних сфер інвестування на створення нових інститутів та витрати перерозподілу перехідної ренти. Але, враховуючи об'єктивність і безсумнівність трансформаційної кризи та подальший економічний спад, в основі якого лежать глибокі розподільчі протиріччя та обмеження у сфері формальних інститутів, акцентована увага на тому, що рівень сприйнятності до реформування економік країн СНД є найсерйознішою перешкодою для подальшого розвитку, і процес переорієнтації на соціально-ринкову економіку знаходиться на досить ранньому, з огляду на початок трансформаційної кризи, етапі. Така ситуація існує попри те, що трансформаційні проблеми з реформування адміністративної економіки у капіталістичну в колишніх соціалістичних країнах багато в чому є подібними. Наприклад, в Угорщині економічній політиці не вдалося уникнути пастки „stop and go”, коли при стимулюванні економічного зростання погіршуються показники фінансового балансу як зовнішньої торгівлі, так і бюджету. Так само, як і в Україні, в Угорщині за часів соціалізму існували “подвійна економіка” та “подвійне суспільство”, коли офіційна економіка функціонувала поряд з неформальною, а відхід від законів і моральних правил був звичайною поведінкою. Так само, як і українці, більшість угорців, на відміну від громадян західних країн, очікували від держави стабільного соціального забезпечення.

Основними причинами, що гальмують розвиток підприємництва у трансформаційних країнах, у роботі визначені такі.

1. Надмірне податкове навантаження

Воно має такий парадокс. Наприклад, Україну, як і Росію, відносять до держав з ліберальним податковим режимом. Тому, поряд з хрестоматійними факторами залежності: податки -- неформальний сектор, необхідно враховувати так звані “неофіційні податки”: хабарі податківцям й іншим працівникам контролюючих структур, плату за відшкодування ПДВ, репресивні дії податкової служби, можливість надання пільгового режиму функціонування залежно від неформальних відносин за принципом “свій -- чужий”, складність і неурегульованість процесу оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності.

2. Проблеми асиметричної інформації

Взагалі у ситуації, коли один або небагато учасників ринку володіють інформацією, що є необхідною для прийняття бізнесових рішень щодо купівлі, інвестицій, укладання угод, а інші ринкові гравці, наприклад, з огляду на опозиційне ставлення до владних структур, не мають доступу до реальних даних, таке становище призводить до криміналізації ринку та переваги неформальних відносин над формальними нормами. За таких умов отримати правдиву інформацію неможливо, що не дозволяє прозоро здійснювати підприємницький процес. Про це красномовно свідчить інституційний процес у пострадянських країнах, коли корупція породжує нову корупцію, а діяльність держслужбовців у більшості визначається обслуговуванням власних інтересів.

3. Недосконалість політико-економічного сектору

За подібних обставин відсутні гарантії, що інституційні контракти сприятимуть соціально-економічному розвитку країн та піднесенню добробуту більшості населення країни, а не окремих “груп впливу”. Свідченням тому є приватизаційні процеси в пострадянських країнах. Адже необхідною умовою прозорості і ефективності функціонування ринку приватизації є чітка специфікація прав власності, що дозволяє прийняти найефективніші і найоптимальніші рішення, які мінімізують трансакційні витрати суспільства.

4. Надмірна регламентація та невиправдане зростання масштабів державного втручання в підприємницьку діяльність

У країнах СНД, зокрема в Україні та Росії, маємо надзвичайно непрофесійну та аморальну бюрократію з огляду на надмірні трансакційні витрати. Це обумовлюється відсутністю відповідних навичок та інтересу у бюрократії щодо лібералізації підприємницької діяльності, яка не зацікавлена у зниженні трансакційних витрат підприємців, а прагне лише одного - збереження ренти. Додамо ще відсутність незалежної судової системи, слабку захищеність акціонерної і приватної власності та її недосконалу специфікацію. Це призводить до такої форми опортунізму, як здирництво, що ґрунтується на наявності у власників специфічного активу та дає можливості експлуатувати підприємців задля отримання бюрократичної ренти.

При цьому спираємось на такий коузівський висновок. Інститути повинні виконувати функцію скорочення трансакційних витрат, а отже, їх треба розглядати як такі, що визначають внутрішню сутність економічних процесів. Наведені у дисертаційному дослідженні факти свідчать, що інститути досить часто запроваджують для мінімізації вартості трансакцій; але, разом з тим, маємо доволі прикладів, особливо у регуляторній політиці держави, коли цей процес призводить до протилежних результатів (табл.1).

Інституціональна економіка констатує, що капітал потребує таких процесуальних дій, які не стільки збільшують активи, скільки надійно захищають права власності на майно. Тому у розвинених країнах перетворення активів у капітал відбувається за такою схемою: 1) державою або суспільством визначаються інституції, що є найефективнішими для визначення властивостей активів і їхнього збереження; 2) дані інституції фіксують інформацію про власність і власників у вигляді відповідних бухгалтерських книг або інших інформаційних носіїв; 3) зазначені інституції при необхідності забезпечують надання загальноприйнятих документів про право приватної власності.

Таблиця 1. Рейтинг економічної свободи окремих країн у 2006 р.

Даний процес базується на достеменно опрацьованих правових нормах, які поєднують усю інформацію, що є необхідною для оцінки активів та управління ними. Відсутність подібної схеми унеможливлює ефективність будь-яких майнових угод і призводить, принаймні, до двох негативних наслідків: по-перше, до надмірної концентрації капіталів у незначного прошарку населення, що є неприйнятним для цивілізованого суспільства; по-друге, до надмірної поляризації суспільства, що підриває основи інституційної стабільності країни.

Підтвердженням висновку є зроблений аналіз здійснення приватизаційного процесу в трансформаційних економіках, коли постсоціалістичні країни, незважаючи на майже однакову ідеологію приватизації, по-різному розв'язали проблему досягнення ефективної рівноваги в умовах різновекторних претензій на власність. Легітимний приватизаційний процес, коли власність було передано до рук найефективнішого власника, відбувся в тих країнах, де уряди, державні апарати гарантували надійний захист державних активів доти, поки не було створено відповідну висхідну правову базу приватизаційних схем, прозоро винесених на широкий загал. За приклади можна навести Угорщину, Чехію, країни Балтії, де влада запобігла пострадянському безладу із власністю і фактам її розкрадання.

Цей умовивід пояснюється тим, що, оскільки реальне здійснення повноважень з роздержавлення у пострадянських країнах доручалося адміністративно-бюрократичним інституціям, які одночасно де-факто були й економічними (підприємницькими) агентами і мали приватні інтереси, що в основному не співпадали з інтересами більшості населення, то загальнодержавні права власності відчужувалися саме на користь перших, а з урахуванням інституційної специфіки країн СНД -- на користь кримінально-бюрократичних угруповань. За таких обставин приватизацію в країнах СНД слід розуміти як використання службового становища для привласнення активів в особистих цілях, яке не зумовлене системою існуючих формальних правил. Власне, саме приватизаційне законодавство створювалося ex post: у ньому вирішувалося не стільки встановлення рамок інститутів власності, скільки уточнення повноважень учасників приватизаційного процесу та запровадження коригуючих норм, які підтверджували право власності на нелегітимне заволодіння майном.