Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

“ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НАН УКРАЇНИ”

УДК 330.14.01 (477)

НАГРОМАДЖЕННЯ ОСНОВНОГО КАПІТАЛУ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ЙОГО ВІДТВОРЕННЯ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Шинкарук Лідія Василівна

Київ - 2007

АНОТАЦІЯ

Шинкарук Л.В. Нагромадження основного капіталу та тенденції його відтворення в економіці України. - Рукопис.

Ключові слова: заощадження, нагромадження, відтворення, основний капітал, капітальні вкладення, основні засоби, матеріальні активи, доход від власності.

АННОТАЦИЯ

Шинкарук Л.В. Накопление основного капитала и тенденции его воссоздания в экономике Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук за специальностью 08.00.01 - экономическая теория и история экономической мысли. - Государственное учреждение “Институт экономики и прогнозирования НАН Украины”. - Киев, 2007.

В диссертации разработан концептуально новый подход к исследованию накопления основного капитала как сложного трехуровневого процесса, наделенного особенными закономерностями становления развития и функционирования. Предложен комплексный подход к изучению категории “основной капитал” через такие взаимозависимости категорий: сбережение, накопление, капитальные вложения, основные средства.

Выяснены особенности накопления основного капитала за институционными секторами. Определены пропорции материальной и нематериальной составляющих накопления и его структуру за видами экономической деятельности. Выявлено и оценено доминирующую роль чистого накопления как фундаментальной базы экономического роста в трансформационной экономике. Обоснованы предложения относительно устранения деформаций в формировании ключевых воспроизводственных пропорций и диспропорций накопления.

Ключевые слова: сбережения, накопление, воспроизводство, основной капитал, капитальные вложения, основные средства, материальные активы, доход от собственности.

ANNOTATION

Shynkaruk L.V. Fixed capital formation and tendencies of its reproduction in the economy of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for a Doctor degree in Economics. Speciality 08.00.01 - economic theory and history of economic thought. Public institution - Institute for Economic Research and Policy, National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2007.

The thesis offers a conceptually new approach to investigation of fixed capital formation as a complex three-level process characterized by special mechanisms of development and functioning formation. A comprehensive approach to study of the category “fixed capital” through the following interdependent categories: saving, capital formation, capital investments, and fixed assets is suggested.

Unevenness of capital formation process and peculiarities of transition from the bottom to the top turning point in cyclic dynamics of the fixed capital formation is investigated and synergetic effect of interaction through simultaneous evolution of cost and natural material characteristics of the fixed capital which form dynamics of the capital structure through the determinant role of intellectualization under the circumstances of formation of information-oriented society in Ukraine is grounded.

The endogenous mechanism of crisis and role of the fixed capital in the crisis passing with supplement of theoretical apparatus with the categories “bifurcation point” and “growth recession” is explained.

The thesis suggests overall performance of capital formation functions in the system of continuous reproduction: integrant function - realizes necessity of reproduction and strengthening of the integrity of the economic system structure; structure-forming function - stimulation of economic system structure improvement; regulative function - impact on the process of capital formation as material basis of economic system proportion; stimulating function - through harmonious combination and coordination of economic interests of all market participants; function of social orientation - realizes the tendency of economic systems humanization; function of development and realization of fixed capital property - reflection of property relations at the level of individual and social reproduction.

Conceptual framework of fixed capital formation as of material and non-material components is revealed. Dynamics and levels of gross and net fixed capital formation in Ukraine were assessed. Peculiarities of cyclic capital formation expressed through periodization were determined. Negative impact of excess of property income payments over gained ones, which is treated as reduction of gross revenue at the expense of economy “shadowing”, concealment of profits and gaining profits at the expense of unpaid natural rent and flow-out of capital abroad through payment of property income to the “other world”, is revealed and grounded.

Peculiarities of fixed capital formation according to institutional sectors as well as proportions of material and non-material components of capital formation and its structure according to the kinds of economic activity have been determined. The dominating role of net capital formation as functional basis of economic growth in transformational economy was revealed and assessed. Propositions on elimination of distortions in the process of formation of key reproduction proportions and disproportions of capital formation were grounded.

Periodization of transformation of savings into capital formation has been elaborated: as causes of incomplete transformation of savings into capital formation as change of periods of net crediting of the “other world” and net borrowing, the following complex of causes has been found: negative balance of payments, Consolidated budget deficit of the country, external debt service expenses, economic activity “shadowing”, imperfection of estimation procedures.

Approaches to grounding of mechanisms of transition to extended reproduction in transitive economic systems by means of action of Marshall's law of increasing returns and Leontyev's model, which at the stage of “revival of economy” require to give the key importance to investments and demand factors, have been improved. Propositions on enhancement of efficient impact of capital formation on economic growth were grounded.

Key words: savings, capital formation, reproduction, fixed capital, capital investments, fixed assets, tangible assets, property income.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Теорія відтворення і нагромадження є важливою складовою системи економічних поглядів будь-якого суспільства, а в умовах транзитивних економік особлива актуальність і значимість дослідження проблем нагромадження диктується новими умовами і завданнями, які пов'язані з необхідністю розробки та реалізації стратегії сталого економічного зростання. У центрі наукових дискусій опинилися загострення протиріч економічного розвитку, слабка інвестиційна та інноваційна активність господарюючих суб'єктів, які посилюють актуальність і необхідність поглибленого аналізу процесу нагромадження та його впливу на економіку України.

Актуальність теми. Дослідження нагромадження основного капіталу в Україні відіграє значну роль у пізнанні шляхів ефективного виходу з системної кризи і переходу до сталого економічного зростання, оскільки нагромадження матеріалізує в собі не лише всю глибину спаду і особливість сьогоднішнього етапу, але є підґрунтям для обґрунтування довготермінових трендів економічного розвитку, основою яких є система відносин з приводу виробництва, розподілу, перерозподілу і використання національного доходу.

Таким чином, характер і зміст сучасних теоретичних і прикладних проблем нагромадження зумовлюють необхідність нового підходу у вивченні причино-наслідкових зв'язків системи відносин з приводу нагромадження капіталу, інвестування та економічного зростання.

Проблему нагромадження капіталу досліджували представники різних економічних шкіл, для яких характерні суттєві відмінності у підходах до конкретних питань теорії нагромадження. У працях відомих вчених Є. Бем-Баверка, Ф. Кене, Д. Лодерделя, А. Маршалла, Дж. Мілля, Д. Рікардо, А. Сміта, Н. Сеніора, Ж.Б. Сея та інших, максимізація нагромадження була визначальним фактором розширення можливостей економічного зростання. Наукові дослідження Т. Веблена, К. Вікселя, Д. Гобсона, Дж. Х. Робертсона характеризувалися визнанням суперечливості процесу нагромадження, зумовленої докорінними змінами умов нагромадження ХХ століття.

Дослідження теорії і методології ролі основного капіталу в процесі суспільного відтворення здійснювалося у працях представників різних економічних шкіл: Є. Бем-Баверка, Ф. Візера, Ф. Кене, Дж. Кларка, К. Маркса, К. Менгера, Д. Рікардо, А. Сміта, Дж. Хікса, А. Шпітгофа, Й. Шумпетера та інших. Проблемі нагромадження основного капіталу відводилася значна роль у теорії циклічної динаміки дослідження А. Афтальона, Дж. Кларка, Дж. Моделскі, Е. Хансена, Й. Рандерса, Й. Шумпетера, Р. Хоутрі, С. Кузнеця, С. Сисмонді, Т. Веблена. Заслуговують уваги підходи російської школи кінця ХІХ - початку ХХІ століть. Це праці М. Бунатяна, М. Кондратьєва, О. Богданова, П. Сорокіна, С. Глазьєва, Ю. Яковця та інших. Принципово новий етап теорії відтворення і теорії циклів заклали підходи українських вчених зі світовим іменем Є. Слуцького та М. Туган-Барановського, які уже в кінці ХІХ - початку ХХ століть стали підґрунтям не тільки основи теорії інвестиційних циклів, а й сучасної теорії синергетики.

Дискусії щодо теорії і складових економічного зростання, які різнилися залежно від етапів економічного розвитку, дали змогу викристалізувати два аспекти проблеми нагромадження капіталу: пропозицію капітальних благ і попит на них, що обумовило появу численних праць про відповідність заощаджень та інвестицій, яким властиві суперечливі погляди. Витоками сучасних моделей економічного зростання є кейнсіанська теорія динамічної рівноваги та неокласична теорія економічного зростання, в яких ключове місце, відведене капіталу, тлумачилося по-різному. Якщо у працях Дж. М. Кейнса та його послідовників - О. Домара, Н. Калдора, Л. Пазінетті, Дж. Робінсон, П. Самуельсона, Дж. Хікса, Р. Харрода, Е. Хансена в основному наголошувалося на поточних інвестиціях, то у працях неокласиків - Е. Денісона, Г. Менк'ю, Р. Солоу, Е. Фелпса - вивчався загальний рівень функціонуючого капіталу у тандемі з іншими факторами.

Тенденції економічного розвитку кінця ХХ - початку ХХІ століть і випрацювання рекомендацій для країн третього світу та перехідних економік дозволили досліджувати нагромадження основного капіталу у сукупності зі структурними чинниками у працях Д. Вейля, К. Гренджера, Д. Маккартура, Р. Енгла, Дж. Сакса, Д. Ромера, Х. Ченері, М. Бруно, Н. Картера.

Серед українських науковців, у працях яких досліджуються питання нагромадження основного капіталу, можна виділити В. Александрову, В. Базилевича, О. Болховітінову, А. Гальчинського, В. Гейця, А. Гриценка, П. Єщенка, М. Звєрякова, Б. Кваснюка, С. Кірєєва, І. Крючкову, В. Мандибуру, М. Меламеда, В. Мунтіяна, І. Малого, А. Ревенка, Л. Федулову, Л. Шаблисту. Науковцями досліджено і висвітлено якісні та кількісні характеристики норми і структури заощаджень, механізмів їх конвертації в інвестиції, секторну структуру заощаджень, окремі інституційні та інвестиційно-інноваційні чинники економічного зростання.

Враховуючи важливість існуючих в Україні наукових досліджень з проблематики нагромадження основного капіталу, необхідно зауважити, що найґрунтовніше розроблено конкретно-економічні питання, в яких проблема нагромадження розглядається як дещо механічний розподіл національного доходу, що актуалізує дослідження і визначення якісних показників нагромадження, особливостей рівнів нагромадження та інституційних секторів, циклічної динаміки на основі категорійного апарату системи національних рахунків.

Для сучасних умов функціонування економіки України науковий аналіз особливостей становлення і функціонування основного капіталу актуалізується у зв'язку з необхідністю виходу на траєкторію сталого економічного зростання, яке апріорно неможливо відокремити від процесу нагромадження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась в рамках науково-дослідних робіт Державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України”: “Структурні перетворення в економіці та їх вплив на довгострокову економічну динаміку” (№ ДР 0102U006406) - досліджено стани циклічного розвитку заощаджень в Україні, обґрунтовано їх вплив на конкурентоспроможність України; “Реальний сектор економіки в структурі відтворення валового внутрішнього продукту (№ ДР 0105U003204) - проаналізовано процес капіталоутворення сектора “Нефінансові корпорації”. Окремі результати, висновки і рекомендації дисертаційного дослідження використано при підготовці науково-дослідних робіт на замовлення державних установ та міністерств: НДР “Розробка Державної програми розвитку Національної депозитарної системи України на 2004-2010 роки” (№ ДР 0103U007323) - досліджено необхідність посилення впливу депозитарної системи на обслуговування операцій з активами; НДР “Бюджет і політика економічного зростання. Критерії та сценарії удосконалення бюджетного інвестування в реальний сектор економіки” (№ ДР 0105U000021) - обґрунтовано потребу зростання частки держави у відтворювальній і технологічній структурі капітальних вкладень; НДР “Розробка методичних рекомендацій за критеріями, які характеризують стан конкуренції на ринку для галузі, регіону, певного товарного ринку” (№ ДР 0106U005569) - обґрунтовано необхідність зростання капіталовкладень окремих галузей, досліджено прибутковість та рентабельність видів економічної та промислової діяльності, розроблено рекомендації щодо оптимізації розрахунку прибутковості, дохідності.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка на основі системи національних рахунків теоретико-методологічних підходів щодо дослідження процесу нагромадження і відтворення основного капіталу, які визначають концептуальну платформу переходу до сталого економічного зростання.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:

- дослідити процес еволюції категорії “основний капітал”;

- розкрити функції нагромадження у системі суспільного відтворення;

- обґрунтувати концептуально новий підхід як методологічну базу дослідження нагромадження капіталу на основі СНР;

- оцінити динаміку та рівні нагромадження основного капіталу;

- з'ясувати особливості нагромадження основного капіталу за інституційними секторами;

- обґрунтувати домінуючу роль чистого нагромадження основного капіталу як фундаментальної бази економічного зростання у трансформаційній економіці;

- дослідити циклічний характер заощаджень і нагромадження основного капіталу в Україні та запровадити їх періодизацію;

- визначити чинники трансформації заощаджень у нагромадження;

- виявити і оцінити вплив трансформаційних змін у нагромадженні основного капіталу як основі формування ключових відтворювальних пропорцій та тенденцій нагромадження;

- розробити концептуальні засади та обґрунтувати пропозиції щодо підвищення обсягу і ефективності нагромадження основного капіталу.

Об'єктом дослідження є процес нагромадження основного капіталу в системі суспільного відтворення.

Предметом дослідження - закономірності і особливості нагромадження основного капіталу та тенденції його відтворення в економіці України.

Методи дослідження. У роботі застосовано сукупність методів і підходів, що дало можливість реалізувати концептуальну єдність дослідження. Логіко-діалектичний та історичний методи використано для розкриття теоретичних засад процесу нагромадження і руху основного капіталу. Методи СНР: балансовий, послідовної побудови рахунків, товарних потоків - для викладення цілісної концепції нагромадження капіталу та відтворювальних пропорцій; системно-структурний метод - для встановлення рівня та інституційної структури нагромадження; функціональний - для дослідження механізму трансформації заощаджень у нагромадження; методи аналізу, синтезу, порівняння, групування, вибірок застосовано для визначення циклічної динаміки та періодизації нагромадження і заощаджень. Факторний аналіз, метод кореляції і ланцюгових індексів дозволили виявити закономірності і особливості протікання процесу нагромадження основного капіталу в Україні та інших країнах, розрахувати вклад капіталу у зростання ВВП.

Наукова новизна одержаних результатів теоретико-методологічного аналізу нагромадження і відтворення основного капіталу полягає у наступному:

вперше:

- здійснено концептуально новий підхід до дослідження процесу нагромадження, який дав можливість розкрити весь ланцюг трансформацій: доходу > заощаджень > нагромадження крізь призму системи національних рахунків як трьохрівневого процесу: на рівні утворення доходу; на рівні розподілу первинного доходу; на рівні перерозподілу доходу;

- надано характеристику функцій нагромадження у системі суспільного відтворення: інтегруючої, структуроутворюючої, регулюючої, стимулюючої, соціальної орієнтації, розвитку і реалізації власності на основний капітал “демпфіруючої”;

- запропоновано визначення динаміки основного капіталу, яке ґрунтується на притаманності йому незворотного і нелінійного характеру, що дало змогу дослідити нерівномірність утворення капіталу та особливості переходу від нижнього до верхнього поворотного пунктів у циклічній динаміці нагромадження основного капіталу та обґрунтувати синергетичний ефект взаємодії через одночасну еволюцію вартості і натурально-речової характеристик основного капіталу;

- розкрито і обґрунтовано негативний вплив на процес нагромадження, перевищення потоків виплат доходів від власності над отриманими, яке трактується як зменшення валового національного доходу за рахунок відтоку капіталу за кордон через сплату доходів від власності “іншому світові”;

- розроблено періодизацію трансформації заощаджень у нагромадження як зміну періодів чистого кредитування іншого світу та чистого запозичення, причинами неповної трансформації заощаджень у нагромадження визнані: негативне сальдо платіжного балансу, дефіцит Зведеного бюджету країни, видатки на обслуговування зовнішнього боргу, тінізацію економічної діяльності, недосконалість методик оцінки;

- визначено особливості циклічного нагромадження основного капіталу в Україні, виражені через періодизацію: 1990-1995 рр. - стрімке зниження частки валового нагромадження і його реального розміру; 1996-1999 рр. - досягнення негативних порогових характеристик, які констатують розпад старої системи нагромадження; 2000-2005 рр. - нестійка тенденція до стабілізації норми нагромадження із точкою “ростового спаду” 2005 року;

- розкрито концепцію нагромадження основного капіталу за секторами, елементами якої є: трансформація валового прибутку і валового наявного скоригованого доходу у заощадження і нагромадження; періодизація у структуруванні нагромадження і заощаджень секторів; визначення пропорцій матеріальної і нематеріальної складових нагромадження; оцінка структури нагромадження за видами економічної діяльності.

Набуло подальшого розвитку:

- визначення впливу коливань нагромадження основного капіталу на порушення ключових відтворювальних пропорцій між частинами доходу, що використовуються на споживання і заощадження (нагромадження); основними засобами і трудовими ресурсами; валовими доходами та інвестиціями; спожитим і заново створеним капіталом; наявним економічним потенціалом виробництва і рівнем випуску товарів і послуг, які формують макроекономічні засади сталого економічного зростання;

- дослідження процесу заощаджень через обґрунтування циклічної динаміки чистих заощаджень, що дало змогу виявити потребу позитивних шоків саме чистих заощаджень для створення незворотних змін у точках біфуркації;

- обґрунтування інверсійного типу нагромадження основного капіталу, який знаходить свій прояв у специфічних умовах становлення форм власності; зміні загальноісторичної логіки руху первісного нагромадження основного капіталу; зрушень у секторній структурі нагромадження; порушенні закономірностей нагромадження;

- уявлення про поточну кризу як епізод цілої смуги неминучих довготермінових процесів оновлення всієї економічної системи та її адаптації до нових закономірностей і пріоритетів економічного зростання, чинником яких є еволюція основного капіталу через зміну його елементів, зв'язків між ними та властивостей, які у свою чергу зумовлюють зміну місця людського капіталу, його знань і здібностей;

- методологічне обґрунтування ефективності процесу нагромадження, макроекономічними узагальнюючими показниками якого є максимальний обсяг чистого продукту (доходу, заощаджень, нагромадження) у порівнянні з функціонуючими виробничими ресурсами і оптимальне співвідношення між фондом нагромадження і споживання, які визначають поступальність економічного розвитку, темпи розвитку науково-технічного прогресу, напрямки переходу економіки на шлях інтенсифікації, освоєння нових природних ресурсів та їх раціональне використання.

Удосконалено:

- визначення категорії “основний капітал” як сукупності нефінансових активів і комплексного показника матеріальної і нематеріальної складових усіх секторів, які генеруються у процесі виробництва, розподілу, перерозподілу і споживання;

- обґрунтування відмінностей у сучасному механізмі розростання криз за рахунок посилення поведінкового фактора власників у процесі нагромадження первісного капіталу і перерозподілу уже нагромадженого;

- визначення тенденцій нагромадження, в яких реалізується сучасна парадигма економічного розвитку, зокрема: соціальна переорієнтація, посилення інноваційного характеру, диверсифікація, демонополізація;

- оцінку нагромадження капіталу (з погляду витрат на споживання), застосовуючи методологію розрахунку граничної і середньої схильності до споживання і заощаджень та розроблено пропозиції щодо оптимізації споживання і заощаджень;

- підходи до обґрунтування механізмів переходу до розширеного відтворення у транзитивних економічних системах через дію закону зростаючої віддачі за Маршаллом та модель В. Леонтьєва.

Практичне значення отриманих результатів обумовлюється важливістю ролі процесу капіталоутворення в економічній системі ринкової економіки. Основні положення роботи дозволяють глибше проаналізувати весь механізм функціонування процесу нагромадження як важливого чинника економічного зростання в умовах переходу на вищий ступінь розвитку економічної системи України.

Висновки наукового дослідження знайшли реалізацію у розробці “Концепції соціально-економічного розвитку Чернівецької області на період до 2011 року” (довідка № 1028/55 від 20.03.07).

Теоретичні висновки, науково-практичні рекомендації та інші результати досліджень автора безпосередньо використані такими державними установами і організаціями: - Головною службою економічної політики Секретаріату Президента України: аналіз і пропозиції щодо оптимізації відтворення основних засобів за видами промислової діяльності (довідка № 10-09/2072 від 01.11.05); аналіз інвестицій в основний капітал як одного з основних індикаторів конкурентоспроможності країни (лист № 10-12/1659 від 13.09.05); дослідження і рекомендації щодо вирівнювання > диспропорцій у регіональному розподілі ВВП і національного доходу (лист № 10-08/673 від 13.05.05);

- Міністерством економіки: висновки і рекомендації щодо системи екологічної безпеки та енергозабезпечення як складових конкурентоспроможності (лист № 11-26/327 від 02.11.05) та аналіз і пропозиції щодо підвищення ролі національних заощаджень у економічному зростанні (лист № 12-34/708 від 17.08.05); обґрунтування напрямів і стратегій розвитку регіонів, враховуючи галузеву структуру зумовлену якістю і наявністю основного капіталу (лист № 49-34/132 від 11.10.06); аналіз і рекомендації щодо оновлення основного капіталу як основного чинника конкурентних переваг підприємств (лист № 49-34/143 від 17.11.06); аналітичний матеріал щодо тенденцій надходження прямих іноземних інвестицій в Україну (лист № 49-35/94 від 20.06.06);

- Радою національної безпеки і оборони України: при підготовці аналітичних матеріалів засідання Міжвідомчої комісії з питань науково-технічної безпеки при РНБО використано висновки та рекомендації щодо перспектив підвищення якості основного капіталу як чинника розвитку високотехнологічних секторів (відгук Заступника секретаря РНБО України № 6/9-915-6-1 від 05.04.07); матеріали доповіді “Проблеми інвестування реального сектору економіки України у зв'язку з підвищенням цін на енергоносії” оцінено стан основних засобів окремих галузей (лист № 6/9-3005-6-1 від 30.06.06);

- Українським союзом промисловців і підприємців: аналітичний матеріал “Україна і ЄС: високотехнологічна складова в структурі прямих інвестицій та зовнішньої торгівлі - аналіз окремих складових структури ПІІ” (лист № 6/9-3005-6-1 від 30.06.06);

- Національним банком України використано аналітичний матеріал “Відтворення ВВП та його індикатори” при реалізації монетарної та валютно-курсової політики НБУ - висновки і рекомендації щодо умов кредитування реального сектора (відгук № 38-013/875 від 29.03.06);

Державним комітетом статистики України: окремі складові системи показників динаміки та відтворення основних засобів подані у розробці проекту “Методики розрахунку індексів основних засобів за первісною вартістю” (лист № 03/2-3-8/168 від 14.03.05); пропозиції та зауваження до проекту “Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін” (відгук № 11/1-8/327 від 17.10.06).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним дослідженням, у якому викладено нові авторські науково-методологічні положення та практичні розробки. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті положення та ідеї, які отримано автором особисто. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Загальну концепцію та результати дослідження обговорено на засіданні відділу економічного зростання та структурних змін в економіці Державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України”. Основні теоретичні та методологічні положення дисертаційної роботи були оприлюднені на Міжнародних, Всеукраїнських і регіональних конференціях і круглих столах. Зокрема, на засіданні круглого столу “Капіталізація економіки України” (Київ, 2006); у наукових доповідях виголошених на Міжнародній конференції “Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації” (Чернівці, 2000); Міжнародних науково-практичних конференціях “Інноваційні фактори ресурсно-екологічної безпеки Карпатського регіону” (Чернівці, 2001), “Теорія і практика перебудови економіки” (Черкаси, 2002), “Творча спадщина Йозефа А. Шумпетера та трансформація сучасної економіки України” (Чернівці, 2003), “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2004), “Стратегія регіонального розвитку: методологія формування, муніципальна специфіка, механізм реалізації” (Чернівці, 2004); Всеукраїнській міжгалузевій науково-практичній конференції “Управління регіональним розвитком” (Сімферополь, 2003); Всеукраїнській науково-методичній конференції, присвяченій 35-річчю кафедри економічної кібернетики (Донецьк, 2003); Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Актуальні питання розвитку підприємництва, менеджменту та маркетингу в умовах трансформації економіки України” (Луцьк, 2004), “Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації” (Полтава, 2005), “Конкурентоспроможність української економіки” (Київ, 2007).

Публікації. Проблематику дисертаційної роботи, її теоретичні й практичні результати викладено у 40 наукових працях, серед яких: індивідуальна монографія (24,0 др. арк.), розділи у 3-х колективних монографіях (особисто авторові належить 3,1 др. арк.), 26 одноосібних статей в наукових журналах, збірниках наукових праць (8,5 др. арк.).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Теоретичні аспекти становлення економічної категорії “основний капітал” розкрито генезис основних теорій капіталу, окремі підходи яких до визначення сутності основного капіталу, функцій, протиріч, структури і динаміки стали елементами методології дослідження процесу нагромадження.

Ретроспективний аналіз природи і ролі капіталу у розвитку економічної системи свідчить, що саме в дослідженні природи капіталу і доходу на нього найчіткіше простежуються соціальні форми конкретної економічної теорії. Це підтверджує, що в міру розвитку суспільного виробництва розвивається економічна категорія “основний капітал”. На початковій стадії індустріального суспільства основний капітал включав засоби праці, які брали участь у процесі виробництва. Подальший розвиток економічної системи знаменувався тим, що економіка XIX століття трансформувалася із економіки з основним капіталом в економіку, яка характеризується основним капіталом. З розвитком економічних відносин частина національного доходу спрямовується на створення основного капіталу, який функціонує в галузях освіти, науки, культури, управління.

Дослідження еволюції визначень сутності основного капіталу показує його невіддільність від тих суспільних відносин, у рамках яких здійснюється його функціонування, а неоднозначність сучасних визначень зумовлена змінами, які відбуваються в категорійному апараті економічної думки і викликані розвитком ринкових відносин та необхідністю становлення інформаційного суспільства в Україні.

Висвітлення трьох основних підходів до визначення капіталу (як сукупності засобів виробництва, як виробничих відносин, як сукупності грошових форм) дозволяє розкрити лише окремі сутнісні сторони процесу і потребує доповнення. Необхідно оперувати визначенням, де поряд з матеріальними активами до складу основного капіталу входять і нематеріальні активи, секторна природа утворення яких допоможе зробити висновок про взаємозв'язок і єдність усіх його елементів у взаємодії, постійному русі та розкрити всю багатогранність змісту капіталу. Нестійкість структури основного капіталу за умов зміни технологічних укладів і економічних відносин, дає підґрунтя для висновку про нелінійну динаміку основного капіталу, зумовлену його еволюцією. В силу еволюції змісту елементів основного капіталу, складу і структури, основний капітал в сучасних умовах України знаходиться у трансформаційному, нестійкому стані, що свідчить про притаманність йому єдності стійкості і нестійкості та нелінійної динаміки.

Важливими критеріями, які характеризують сутність основного капіталу, є здатність приносити доход, який є головним при відтворенні об'єктів основного капіталу в умовах трансформаційного періоду; здатність володіти правом власності, яка набуває значної ролі у зв'язку з інституціональними змінами в нашому суспільстві; здатність віддзеркалювати вплив на відтворювальний процес інноваційних, інформаційних, інтелектуальних факторів, що виявляється в структурі об'єктів основного капіталу; здатність тривалий час зберігати свою корисність - враховується при вдосконаленні якісних характеристик основного капіталу; можливість його оцінки за фактично виробленими витратами - для визначення ринкової ціни елементів основного капіталу; можливість сприяти максимальному задоволенню потреб членів суспільства при ефективному використанні ресурсів.

Важливим для подальшого дослідження є твердження, що ступінь задоволення суспільних потреб, разом зі здатністю вивільняти працівників із процесів безпосереднього виробництва і робити їхню працю більш творчою, є критерієм як ефективності основного капіталу, так і вираженням його адекватності виробничим відносинам.

Пізнання сутності основного капіталу неможливе без теорії криз, що спонукає до дослідження гіпотези, згідно якої однією із головних відмінностей сучасного механізму розгортання кризи є підключення поведінкового фактору. Зокрема, це знайшло прояв у поведінці власників у процесі первинного нагромадження капіталу в Україні та першій хвилі перерозподілу уже нагромадженого капіталу.

Механізм впливу на цикл основного капіталу не обмежується лише оновленням та модернізацією основного капіталу. Інша не менш важлива його частина особливо в умовах України - це зростання основного капіталу, створення нових виробничих потужностей. Враховуючи дослідження теорії циклічності, проблеми розвитку економіки України повинні бути зосереджені, по-перше, на ролі основного капіталу (ОК) в економічному циклі, тобто у процесі переходу економічної системи на новий ступінь розвитку і, по-друге, - на ролі ОК у процесі руху від фази до фази, тобто перехід системи з одного стану в інший у межах одного циклу.

Запропоновано використовувати під час аналізу економічних процесів трансформаційних економік термін “ростовий спад”, який трактуємо як сповільнення або припинення зростання. Для аналізу трансформації постсоціалістичних економік із властивими їм інтенсивними процесами створення приватних капіталів, рівноважний підхід виявляється не цілком достатнім, необхідно плідно використовувати теорію економічного розвитку, яка базується на динамічному підході до дослідження економічних циклів, невід'ємною складовою якого повинен стати синергетичний підхід з визначенням біфуркаційних станів.

У другому розділі “Концептуальні засади та методологія дослідження нагромадження основного капіталу” розглянуто проблему нагромадження капіталу у концепціях відтворення, теоріях економічного зростання та розкрито методологію нагромадження за системою національних рахунків, яка стала основою поданої у дослідженні концепції нагромадження основного капіталу.

Теоретичний аналіз теорій відтворення диктує необхідність дослідження нагромадження основного капіталу з позицій формування об'єктивних пропорцій відтворення ВВП, його структури і в кінцевому результаті інвестиційної парадигми економічного розвитку. Аналізуючи валове нагромадження з позиції відтворення основного капіталу, залежно від виду основних фондів, доцільно, крім придбання основних фондів, дати характеристику інших компонентів, які входять до складу даного показника: витрат на значне покращення основних фондів; витрат пов'язаних із передачею прав власності, що дозволить виявити якісний рівень структури нагромадження. Виявлення ролі основного капіталу у теоріях відтворення дозволяє стверджувати, що дослідження і розуміння процесу нагромадження капіталу, збагачення його предметного змісту можливе лише за умови використання основних понять та закономірностей і теорій відтворення. Не може бути сучасної концепції нагромадження капіталу і достовірної методології його оцінки без узгодження із загальноприйнятими теоретичними і методологічними уявленнями про процес розширеного відтворення. З іншого боку встановлено, що сама теорія відтворення значно програє у своїх аналітичних і пізнавальних можливостях, якщо позбавлене можливості у прийнятих для неї категоріях адекватно описати та пояснити динаміку і структуру нагромадження капіталу.

Це дає підстави для висновку, що з теоретичного погляду і з погляду конкретно-економічного аналізу у дослідженнях і оцінці закономірностей і довготермінових тенденцій нагромадження важливе місце повинно відводитися трактуванню нового, розширеного змісту процесу нагромадження капіталу, обґрунтовуючи соціальну і “екологічну” складову нагромадження. Соціальна складова нагромадження основного капіталу уособлюється у динаміці капіталовкладень в освіту і охорону здоров'я, культуру, а екологічна - у вкладеннях у принципово нові безвідходні і безпечні технології промислового виробництва, так звані “екологічні активи”.

Проведені теоретико-методологічні дослідження дають підстави висунути гіпотезу щодо достатньої стабільності у довготерміновому аспекті структури нагромадження основного капіталу. Позитивні зрушення у примноженні складових людського капіталу, на нашу думку, були отримані лише на основі значущих досягнень у нагромадженні основного капіталу. Тому пріоритет нормалізації відтворення людського капіталу не повинен призвести до позиції, що це завдання може бути певною мірою вирішене за рахунок зниження нагромадження основного капіталу, оскільки для цього відсутня необхідна матеріально-технічна база.

За результатами огляду теорій економічної динаміки (зростання) зроблено наукові узагальнення і висновки, які доповнюють категорійно-понятійний апарат та інструментарій наукового дослідження.

Теорії економічного зростання визначають такі його основні чинники: інвестиції в основний капітал, інвестиції у людський капітал, науково-технічний прогрес, структурно-економічні чинники, інституційні чинники. І хоча на межі ХХ та ХХІ ст. було здійснено суттєвий перегляд чинників зростання, проблема нагромадження основного капіталу та заощаджень все ж має багато в чому вирішальне значення, хоча і не вичерпує усіх передумов зростання економіки. На сьогодні питання нагромадження основного капіталу охоплює два аспекти: попит на капітальні блага і пропозицію капітальних благ, що породжує суперечливі погляди відносно відповідності заощаджень та інвестицій і факторів, які на них впливають.

Подолавши низку обмежень неокейнсіанських моделей, неокласичні моделі зростання точніше описали особливості макроекономічних процесів, оскільки були багатофакторними і в них закладався взаємозв'язок між величиною капіталомісткості і нормою нагромадження, який забезпечує між ними пропорційність і формує тенденцію до сталого зростання. Під впливом інвестицій і вибуття змінюється обсяг капіталу, у свою чергу обсяг капіталу (або капіталоозброєність) впливає на випуск.

Неокласична модель Солоу показує, що при більш високому рівні заощаджень економіка за інших рівних умов буде мати більший запас капіталу і відповідно вищий рівень виробництва, оскільки збільшення норми заощаджень призводить до збільшення обсягів інвестицій. Капітал буде зростати, доки економіка не досягне нового сталого стану з більшим рівнем капіталоозброєності та продуктивності праці. У дисертаційному дослідженні, на підставі моделі Р. Солоу та методологічних припущень автора з залученням інструментарію СНР, розраховано вклад факторів праці і капіталу у валовий національний доход.

Важливе значення для дослідження нагромадження через властивість циклічності відводиться моделям М. Кондратьєва, В Леонтьєва та Г. Менша, які виражають закон загальної динаміки розширеного відтворення і показують хвилеподібний характер розвитку економіки, що дозволяє достатньо точно обчислити доход, виробництво, споживання, нагромадження. Особливу увагу у дослідженні звернено на теоретичні підходи знаного німецького вченого Г. Менша, зокрема, на його трактування “ростового спаду” в економіці і модель метаморфози. Модель (М), яка одночасно ґрунтується на “принципі неперервності” (Маршалл) і “принципі переривчастості”, дає змогу виявити сектори, які структурно готові до радикальних інновацій, де інвестори попри ринкові тенденції (це нестійка підгрупа автономних інвесторів) формують підприємницькі групи, які вкладають капітал саме в радикальні новації.

Огляд теорій капіталу, нагромадження, відтворення та економічної динаміки дає підстави для розгляду інструментарію системи національних рахунків. Узагальнення визначень основного капіталу дає підстави спиратися у побудові концепції нагромадження на визначення основного капіталу як матеріальних і нематеріальних активів, останні є результатом виробництва і повторно або багаторазово використовуються у процесі виробництва більше року як “нефінансовий актив”, який охоплює об'єкти, на які права володіння встановлюються інституційними одиницями індивідуально або колективно і економічні вигоди від яких їхні власники можуть одержати шляхом їхнього збереження або використання протягом періоду понад один рік. Вони, як “вироблений актив”, є тією частиною нефінансових активів, яка є кінцевим результатом виробничих процесів відтворення основного капіталу.

Як методологічну основу використано розширену концепцію нагромадження, де до нематеріальних активів віднесено витрати на геологорозвідку, програмне забезпечення і придбання баз даних для ЕОМ, оригінали макетів художніх творів, а також чисте придбання цінностей.

У дослідженні нагромадження капіталу одним із ключових питань вважаємо також питання про джерела фінансування, оскільки величина показника нагромадження капіталу, в широкому розумінні, в національній економіці ніколи не може бути більшою від суми заощаджень і чистих капітальних трансфертів отриманих. Саме ці дві величини використовуються для утворення показника чистої вартості капіталу.

У третьому розділі “Національні заощадження та проблема економічного зростання в Україні” досліджено тенденції розвитку національних заощаджень, схарактеризовано особливості динаміки чистих заощаджень, обґрунтовано структуризацію доходів від власності та трансформацію національних заощаджень у нагромадження, здійснено порівняний аналіз розвитку системи заощаджень розвинутих країн і транзитивних економік.

Аналіз тенденцій розвитку валових заощаджень в Україні здійснений з використанням ланцюгових індексів, дефлятора, дозволив виокремити такі періоди: 1990-1997 рр. - криза заощаджень виявлена через їх зниження від 35,9% ВВП 1990-го року до 18,8% ВВП за 1997 р. та наявність точки біфуркації процесу заощаджень у 1997 р., який став межею зниження, заощадження склали 20,3% від рівня 1990 р.; 1998-2004 рр. - вихід із фази кризи та перехід до зростання валових заощаджень, у 2004 р. частка заощаджень у ВВП склала 31,7%; 2005-2006 рр. - зниження обсягу національних валових заощаджень і започаткування “ростового спаду”. Зниження у 2005 р. склало шість відсоткових пунктів проти 2004 р. і лише 44,6% від заощаджень 1990 р.

Циклічний характер розвитку заощаджень, співвіднесений із тенденцією зростання ВВП, дозволяє стверджувати, що зростання заощаджень є однією із складових переходу до фази пожвавлення у циклічному розвитку економічних систем, особливо трансформаційного характеру.

Встановлено особливості динаміки чистих заощаджень (ЧЗ) в Україні, якій притаманний чітко виражений циклічний характер і характерна двогорбість циклу:

1990-1994 рр. - збігається із першим етапом трансформаційного спаду з глибокими структурними дисбалансами в економіці, коли зміна ВВП за 1994 р. склала 77,1% до попереднього року, а зміна ЧЗ знизилася ще критичніше - 74%;

1995-1998 рр. - стадія глибокої кризи чистих заощаджень: частка ЧЗ 1995-го року - 5,0% ВВП, а 1998-го року - 0,34% ВВП;

1999-2004 рр. є першим етапом позитивних змін у чистих заощадженнях із ознаками безсистемності, коли зміна ЧЗ склала 1999 р. 136%, 2002 р. - 140%, 2003 р. - 124%;

2005-го року започатковано “ростовий спад” чистих національних заощаджень - зміна до попереднього року склала - 81,0%.

На основі розглянутого підкреслено, що в умовах кризи та пожвавлення потреба в заощадженнях значно зростає, оскільки економіка потребує імпульсу для переходу до стабільного зростання та запобігання “ростового спаду”, який зумовлює переривання циклу.

Аналіз заощаджень США показує, що незважаючи на низьку норму заощаджень у ВВП (2005 р. - 12,5%), абсолютні показники значно перевищують показники в Україні з причин значної різниці між ВВП США і нашої країни. Абсолютний розмір заощаджень США за 1990-2005 рр. зріс від 940,4 млрд. дол. до 1668,0 млрд. дол., а за 2005 р. заощадження в Україні склали близько 30 млрд. дол. США. Після шістнадцятирічного трансформаційного періоду заощадження України є нижчими Японії (31 раз), Кореї (10 разів), Німеччини (16 разів), що доводить необхідність оперувати не тільки нормативними показниками, але й їх абсолютним розміром, що дасть змогу виявити дійсний розрив між економікою України та розвинутими країнами світу.

У процесі дослідження акцентовано увагу на важливості споживання капіталу за період 1996-2005 рр. Споживання основного капіталу в Україні у фактичних цінах зросло від 14,702 млрд. грн. до 50,545 млрд. грн., тобто у 3,4 раза, що, враховуючи зростання цін на складові основного капіталу, є надзвичайно низьким і не відповідає реальності за рахунок перекосів цін на матеріальні і нематеріальні елементи у процесі нагромадження та недосконалий механізм приватизації та роздержавлення.

Ситуація із споживанням основного капіталу (СОК) протягом 2000-2005 рр., наділена хаотичними коливаннями і зміни СОК 2000 р. (6%); 2003 р. (-0,6%), 2005 р. (-10,0%), свідчать, що проблема оновлення капіталу на сьогоднішній день не зникла. Основі циклічного розвитку економічних систем - основному капіталу - в Україні характерний надзвичайно низький якісний рівень, що може спровокувати затяжний “ростовий спад”, який у поєднанні із підвищенням цін на енергоносії може призвести до негативної реакції економічної системи.

Досліджено, що в Україні за рахунок тінізації економіки, приховання прибутків та отримання прибутків за рахунок несплаченої природної ренти і “відмивання” грошей за кордон через сплату доходів від власності “іншому світові”, різко знижується зростання джерел нагромадження. Підтвердженням цього є перевищення більше ніж у чотири рази доходів сплачених “іншому світові” над отриманими.

Це зумовило дослідження причин різниці між ВВП і валовим національним доходом, що дало змогу виявити такі ознаки структурування балансу доходів від власності в Україні за період 1990-2005 рр.:

- відбулася негативна зміна тенденцій від позитивного сальдо доходів (3,775 млрд. крб.) до негативного (-6,828 млрд. крб.) та перевищення сплачених доходів “іншому світові” над одержаними свідчить про втрату ресурсів заощаджень;

- сектор “Нефінансові корпорації” зайняв у 2005 р. останнє місце за сумою одержаних доходів і провідне місце за сумою сплачених доходів. Окрім того, виплати сектора “іншому світу” склали 46% доходу від власності сплаченого іншим країнам всією економікою України і даний вид доходів не став для сектора джерелом нагромадження капіталу, а перетік за кордон. Сума доходів виплачених “іншому світу” досягнула 4,079 млрд. грн. За 2004 р. виплати доходу від власності сектора “НК” перевищували одержані суми у 20 разів, а у 2005-му - 32 рази, що є свідченням зменшення потенційних сум для заощадження саме виробничого сектору, який є основним платником податків і виробником доданої вартості;

- у секторі “Загального державного управління” за 2000-2005 рр. розмір сплачених державою доходів від власності перевищував у 2,7 раза отримані державою, а у 2005 р. сплачена сума склала 50,0% від отриманої, що є позитивом. Проте негативним фактом є те, що доходи виплачені державою “іншому світу” склали 77,5% від всього доходу виплаченого Україною іншим країнам. Структура розподілу доходів від власності розкриває неефективне управління державою фінансовими і нематеріальними активами, оскільки недостатніми є рентні надходження, дивіденди від участі в акціонерному капіталі, відсутність реінвестованих надходжень, які показують зростання капітальних вкладень та спрямування прибутків на інвестування і покращення у перспективі якості нагромадження;

- у секторі “Домашні господарства” частка одержаних доходів за період 1990-2005 рр. зросла в абсолютному вимірі із 3,545 млрд. крб. до 11,072 млрд. грн., а розміри сплачених доходів від власності зросли як у відносному, так і в абсолютному вимірі із 32 млн. крб. до 3,523 млрд. грн., що показує активізацію сектора щодо вкладень вільних ресурсів з метою отримання прибутків від фінансових корпорацій, а для останніх збільшення кредитних ресурсів. Зовсім не задіяний сектором такий ресурс, як доход від патентів, авторських прав, винаходів, який може виконати подвійну позитивну роль: підвищити рівень заощаджень домашніх господарств і сприяти оновленню основних фондів нефінансового сектора через впровадження ноу-хау. Також зник із балансу сектора доход від власності страхових полісів, що є негативом, оскільки він визначається як чистий капітал в резервах страхування життя, а самі резерви можуть бути інвестовані в цінні папери, землю або інші активи.

Дослідження трансформації заощаджень у нагромадження в економіці України виявило такі ознаки: 1990-1992 рр. - період чистого кредитування іншого світу (1990 р. валове нагромадження основного капіталу складало 64% від валових заощаджень, а до 1993 р. змінилося до 90%); 1993-1998 рр. - період чистого запозичення (заощадження склали 97,4 % від нагромадження); 1999-2004 рр. - знову наступає період чистого кредитування (зміна від 5,1% ВВП до 10,6% ВВП).

Виявлено, що причинами неповної трансформації заощаджень у нагромадження є: дефіцит державного бюджету, оскільки бюджетна політика держави не повинна визначатися лише виконанням чи невиконанням запланованих показників за доходами і видатками, потрібно посилити інвестиційну складову державного і місцевих бюджетів і довести протягом двох-трьох наступних років рівень відповідних асигнувань до рівня не нижче 3% ВВП; видатки на обслуговування зовнішнього боргу - розмір обслуговування зовнішнього боргу 2004-2005 рр. складає відповідно 1,5% ВВП та 1,6% ВВП, тобто адекватний розмір заощаджень використовується для даних цілей і не трансформується у нагромадження; частина заощаджень в умовах України є надлишковою у відносному розумінні слова, що ґрунтується на капітальному підході щодо співвідношення між заощадженнями та інвестуваннями у відкритій економіці та сучасними умовами глобалізації ринків капіталу, де ще, крім відкритості, існує конкуренція перехідних економік із розвинутими країнами, в яких економічна ситуація є більш прогнозованою; вплив сальдо поточного рахунку платіжного балансу України хоча і є складним, але, опираючись на кейнсіанське трактування зв'язку заощаджень, інвестицій і сальдо поточних операцій, можна зробити припущення, що в Україні, постійне позитивне сальдо поточних 1999-2005 рр. свідчить про надмірне, у відносному розумінні, заощадження в Україні порівняно із можливостями інвестування в країні. Проте і негативне сальдо 2006 р. (-1,5% до ВВП) в умовах зниження ВВП не створює додаткових ресурсів всередині країни, оскільки воно зумовлене значними виплатами дивідендів за прямими інвестиціями та нарахованими відсотками за негарантованими кредитами; несприятливі можливості для інвестування, які не в останню чергу зумовлені тим, що об'єкти, які потребують значних вкладень, куплені за заниженою ціною власниками для послідуючого перепродажу, з метою отримати прибуток; недосконалість оцінки валового нагромадження основного капіталу як вартості придбаних нових або існуючих основних фондів за мінусом вартості вибулих; тривалий період передачі майнових прав кінцевому користувачу споруд, що зумовлює їх перехід у приріст запасів готової продукції або незавершене будівництво, а не у нагромадження основного капіталу; можливість власників заміщати дорогі капіталовкладення дешевою працею.