Нагромадження основного капіталу та тенденції його відтворення в економіці України

Обсяг ресурсів, які Україна виділяє іншому світові, зростає і валові заощадження не повністю трансформуються у нагромадження основного капіталу, що є недопустимим за даного ступеня зношеності основних фондів.

У четвертому розділі “Нагромадження основного капіталу у структурі суспільного відтворення” досліджено нагромадження основного капіталу в Україні за 1990-2005 роки, визначено особливі закономірності, які стали підґрунтям концепції нагромадження, розраховано обсяг реальної капіталізації, досліджено вклад капіталу у валовий національний доход.

Специфіка процесу нагромадження основного капіталу в Україні виражена через періодизацію (табл. 1):

Таблиця 1 Зміни ВВП та його компонентів, (у % до попереднього року)

І період (1990-1995) - стрімке зниження частки валового нагромадження основного капіталу у структурі ВВП і зменшення реального розміру нагромадження, що спричинило хаотичність у процесі нагромадження і рух до розпаду діючої системи нагромадження.

Перебіфуркаційним періодом у процесі нагромадження став 1994 рік. За умови зростання обсягів капітальних вкладень в енергозберігаючі та матеріалозберігаючі технології галузей, які випускають продукцію з великою часткою доданої вартості, подальша хаотизація процесу могла б набути ознак тенденції до впорядкування і бути спрямованою не тільки на зниження темпів падіння ВНОК, а і його глибини та зародження незворотних позитивних зрушень завдяки ефекту кумуляції. Вибір варіанту впорядкування хаосу через домінування орієнтації на укріплення національного капіталу за рахунок покращання виробничих відносин шляхом використання внутрішнього потенціалу міг дати “першу точку зростання”.

ІІ період (1996-1999) - це період поступового зменшення інтенсивності падіння розміру ВНОК і досягнення негативних порогових характеристик процесу нагромадження, які констатують повний розпад старої системи нагромадження і початок пошуку можливих варіантів становлення нового порядку. Підтверджується гіпотеза, що споживання в умовах падіння доходу знижується меншими темпами, аніж заощадження (нагромадження) і намагається зберігатися на докризовому рівні якнайдовше. Натомість зростання доходу в умовах непривабливості вкладень в ОК і недовіри населення до банків характеризується трансформацією додаткового доходу в нерухомість, товари довготривалого користування і заощадження у вигляді твердої валюти.

Для цього періоду характерна поява точки біфуркації - це 1998-1999 рр., коли зародилися перші ознаки орієнтації економічної системи України на внутрішні чинники економічного розвитку. Однак, пошук і поява ознак ще не означало визначення цього напрямку, а тим більше реалізацію, оскільки сила потенціалу руйнації протистояла потенціалу творення, що особливо вимагало актуалізації ролі держави на цьому етапі.

ІІІ період (2000-2005) - характеризується як нестійка тенденція до стабілізації ВНОК, яка чутливо реагує на непослідовні та суперечливі дії як у сфері економіки, так і у сфері політики, результатом яких є “ростовий спад” 2005 року.

Аналіз нагромадження показує, що реформування економічної системи України, зорієнтоване на розв'язання завдань нагромадження приватного капіталу, покликане забезпечити розв'язання проблем розширеного відтворення суспільства загалом, виявилося ідеалізованим.

Процес нагромадження в Україні наділений ознаками інверсійного типу: нагромадження основного капіталу відбувається не в умовах переходу від дрібної приватної власності, де основним засобом виробництва була земля і через концентрацію та спеціалізацію переходили до складних форм власності, а в умовах переходу від загального одержавлення власності до складних форм, де окремі основні засоби уже відповідають стадії індустріального розвитку і створені людиною. Це зумовлює значне скорочення періоду нагромадження первинного капіталу через процеси приватизації і роздержавлення, а в подальшому через розподіл і перерозподіл цього капіталу, оскільки нагромаджується раніше створений основний капітал і певний період часу не потрібні капіталовкладення для створення нового основного капіталу. Процес нагромадження капіталу в Україні характеризується деформаціями, основою яких слугує підпорядкування нагромадження переважно інтересам збагачення окремих груп населення та приватних осіб і відбувається даний процес не в інтересах країни щодо розвитку економіки та вирішення соціальних завдань.

Доведено, що найчутливішим чинником економічного зростання є чисте нагромадження основного капіталу (ЧНОК), оскільки аналіз стану чистого нагромадження ОК за період 1990-2005 рр., його співставлення з ВВП України доводить, що саме темпи і глибина падіння ЧНОК є як причиною глибокої кризи економічної системи, так і започаткування переходу до економічного зростання (див. табл. 1).

Дослідження чистого нагромадження розвинутих країн (США, Японії, Німеччини) доводять, що норма чистого нагромадження відрізняється за країнами з причини значного розриву в його обсягах споживання, тобто нагромадження залежить не лише від капіталовкладень, оскільки це було б вибором екстенсивного шляху розвитку, а й від ступеня оновлення активної частини основного капіталу, найтісніше пов'язаної із чистим нагромадженням. Аналіз споживання капіталу в Україні 2003-2005 рр. показує, що вони не стали джерелом нагромадження, оскільки попит власників на обігові кошти, а не на кошти для модернізації основного капіталу, став переважаючим.

Розмір чистого нагромадження основного капіталу на відміну від багатьох суперечливостей економічного відтворення зазнав найглибших деформацій і поява перших ознак поновлення позитивної динаміки розпочалося лише у 1999 р. Це підтверджує гіпотезу, що чим меншою є глибина кризи і чим швидшим є вихід із неї, тим менше ресурсів ЧНОК потрібно для переходу до економічного зростання і тим менше негативних незворотних ознак набуває економічна система. І якщо для нагромадження ОК характерні часті коливання розмірів, то система розхитується і для повернення навіть до попередніх параметрів необхідно витрачати набагато більше ресурсів, аніж до цього, і це тільки одна сторона проблеми стабільності економічного розвитку.

Розрахунок розміру реальної капіталізації доводить, що додаткова вартість утворена в економіці України і призначена для капіталізації, у 2005 р. склала 94,0% від чистих заощаджень та 78,3% відносно чистого нагромадження капіталу, але занижена вартість купівлі промислових підприємств дозволяє за рахунок маніпуляцій із капіталізацією додаткової вартості та неадекватного нарахування споживання основного капіталу “управляти” вартістю приватизованого об'єкта залежно від мети власника та занижувати розмір оплати праці найманих працівників. Проте 2003-2005 рр. свідчать про тенденцію до вирівнювання розподілу ВВП щодо пропорцій характерних для ринкової економіки.

У п'ятому розділі “Якісні параметри нагромадження капіталу” проаналізовано норму та ефективність нагромадження, описано механізм впливу на норму нагромадження системи відносин “споживання - заощадження”, досліджено інституційні засади капіталоутворення та трьохрівневість процесу нагромадження.

Сьогоднішня модель економіки України характеризується структуризацією інтересів, які співпадають за своїм економічним змістом із встановленою системою власності на капітал, тому норма нагромадження - це синтетичний показник секторів, наділений наступними ознаками:

- НОК приватного сектора, яке здійснюється з точки зору власника;

- НОК державного сектора, яке має здійснюватися з урахуванням розмежування “капіталу - власності” і “капіталу - функції” та акціонерного капіталу.

Зниження норми нагромадження, яке відслідковується у багатьох країнах, зокрема і у США, не дає повної картини стану нагромадження основного капіталу без врахування показників за паритетом цін, оскільки складається враження прийнятності сьогоднішньої норми нагромадження в Україні, а вищеописані тенденції доводять, що реальне нагромадження ОК розвинутих країн є набагато вищим і Україні необхідно невідкладно підвищувати норму ВНОК. За оцінкою динаміки валового нагромадження основного капіталу, тенденції нагромадження різноспрямовані і залежать від відповідності наявного ОК світовим технологіям і потребам його оновлення.

Здійснений у дослідженні аналіз вкладу факторів у валовий наявний доход констатує існування до сьогоднішнього дня в економіці України неефективної структури розподілу доходів у валовому національному доході, оскільки на доход від праці припадає 35,0%, від капіталу - 66,0%, хоча у валовій доданій вартості 2005-го року співвідношення між валовим прибутком і заробітною платою складає 92-93% при середній нормі чистого прибутку 28% ВВП. Це дає можливість власникам, не підвищуючи технічний рівень виробництва і незадовільно використовуючи основний капітал, не підвищуючи норму нагромадження, все одно отримувати прибутки.

За даних умов сальдо доходів від власності “іншому світу” зросла і найсуттєвіше її зростання характерне для 2005-го року. Це дає привід для гіпотези, що частина невиплаченого доходу від праці і частина зростаючого доходу від капіталу не трансформується у заощадження, з метою зростання норми нагромадження, а під прикриттям статті доходів від власності перетікає закордон.

У сучасних умовах України норма нагромадження повинна формуватися з погляду на те, що науково-технічний прогрес є найважливішим ендогенним фактором і досягнути підвищення норми можна лише за рахунок вдосконалення відтворювальної і технологічної структури основного капіталу, а людина - основний елемент нагромадженого багатства. Зниження обсягу ВНД 2005 р. відбулося за рахунок зниження капіталовіддачі і певна компенсація зниження ВНД відбулася за рахунок зростання капіталоозброєності.

У процесі дослідження нагромадження основний показник розвитку - швидке економічне зростання, повинен розглядатися з не менш значущим - добробут людей, який включає споживання, розвиток людського капіталу, екологічну безпеку, а також їх якість, стабільність та ступінь розподілу і перерозподілу доходів. Оцінка нагромадження з погляду витрат на споживання актуальна для України, бо система даних відносин максимально віддзеркалює систему потреб людини, без врахування якої неможливо вести мову про норму нагромадження. Населення країни не повинне розглядатися лише як ресурс економічного зростання, а як його мета. Економічна та соціальна сфери повинні доповнювати і взаємопідтримувати одна одну.

Рис. 3. Часова діаграма функціональної залежності споживання-заощадження

В умовах дослідження середньої схильності до споживання (рис. 3), близької до одиниці, неможливе підвищення норми нагромадження до 30% ВВП (яке є бажаним за розрахунком вкладу факторів), оскільки це призведе до значного зростання соціальної напруги. Звідси максимальною межею норми нагромадження може бути 25%. За 2005 р. в Україні підвищилася схильність населення до споживання, що негативно вплинуло на заощадження. В умовах України при низькому рівні національного доходу на душу населення він використовується, як правило, на поточне споживання і знизити його заради нагромадження практично неможливо. Однак з іншого боку, без підвищення частки нагромадження неможливо віднайти кошти для прискорення економічного зростання, тому знижувати споживання повинна та частина суспільства, у якої у споживчих витратах значну частину займають товари розкоші.

Дослідження економіки Китаю і багатьох інших країн показує, що держава повинна стимулювати не тільки споживчі, а й інвестиційні витрати, оскільки інвестиції є не тільки чинником стабільного економічного розвитку України, а й фактором стримування інфляції. Обґрунтованість такого підходу доказують і розмір національних заощаджень (47% ВВП), і нагромадження (44,0%) Китаю, які доводять необхідність формування заощаджувального характеру економіки перехідного періоду, що не може застосуватися до економік розвинутих країн, оскільки їх не очікує необхідність модернізації стратегічно важливих галузей економіки.

Виявлено викривлення макроструктурних пропорцій через порушення пропорцій утворення первинного і вторинного розподілу доходів. Окрім того, у процесі відтворення ВВП та регулюванні загальноекономічного циклу кожен сектор відіграє свою специфічну роль, визначену його функціями і формує подальшу модель розвитку економічної системи.

Саме трьохрівневість процесу нагромадження свідчить про нестачу ресурсів для нагромадження і погіршення ситуації у 2005 р.: зниження розміру чистого експорту за 2004-2005 рр. від 26,487 млрд. грн. до 3,697 млрд. грн. зменшило ресурси нагромадження на початковому рівні; зростання негативного сальдо факторних доходів в 1,4 раза зменшило ресурси нагромадження на рівні валового національного доходу; відбувся негативний вплив на нагромадження і чистих поточних трансфертів через зростання сплачених іншим країнам на 70,0% проти 2004 р., а отриманих - на 9,8%.

За 2005 р. відбулося значне зниження ресурсів господарюючих суб'єктів, свідченням чого є зниження валового сальдо первинних доходів (у структурі національного доходу) проти 2004 року на 5,3% в умовах зростання доходів від власності у 1,5 раза і запозичень у 6,9 рази, які практично корелюють з чистим сальдо первинних доходів сектора. Перспективи сектора “НК” щодо акумулювання ресурсів для розширеного відтворення поставлено під сумнів, що може в майбутньому спричинити до чергової кризи економіки України.

Тенденція трансформації валового наявного доходу секторів у валові і чисті заощадження дає можливість виокремити наступні ознаки:

- чисті заощадження сектора “НК” як норма від наявного доходу сектора протягом 1990-2000 рр. мала від'ємні значення і лише за 2001-2004 рр. вона набрала позитивних значень від 13,5% до 29,9%, тобто до 2001 р. не відбувалося навіть простого відтворення, що можна вважати важливим чинником кризового стану корпоративного сектора. Зниження чистих заощаджень сектора у 2005 р. до 3,7% гостро ставить питання про можливість розширеного відтворення;

- заощадження сектора “ЗДУ” - частка ВЗ у наявному доході сектора за 1990-2004 рр. змінилося від 40% до 15,6%, а частка ЧЗ - від 36,0% до 4,1% і зниження має цілком природне пояснення - це зменшення ролі сектора у нагромадженні активів на рівні національної економіки, хоча 2005 р. демонструє зростання ЧЗ на 0,8%, яке зумовлене зменшенням споживання основного капіталу;

- частка валових і чистих заощаджень сектора “ДГ” носила хаотичний характер, але до 2005 р. почала наростати і досягла 15,3% доходу, що є дуже низькою нормою, оскільки ресурси саме “ДГ” повинні виступати значним кредитором економіки, але в умовах низької активності виробничого сектора країни зростання заощаджень населення є надзвичайно проблемним;

- сектор некомерційних організацій має від'ємні значення чистих заощаджень (2000 р. - 6,1%), тобто він боржник інших секторів, що зумовлене специфікою його діяльності.

Далека від рівня та якості розвинутих країн і структура матеріальної і нематеріальної складових нагромадження в Україні. Обсяг матеріального нагромадження 2005 р. - 93,116 млрд. грн., нематеріальної - 3,618 млрд. грн. у порівнянні з США, де 900 млрд. дол. складають приватні вкладення у програмне забезпечення і обладнання і 140 млрд. дол. - вкладення державного сектора.

Виділено три періоди у структуруванні процесу нагромадження секторів: 1990-1998 рр. - це період розпаду існуючої структури нагромадження та їх глибокої кризи у секторах “НК” і “ДГ”; 1999-2004 рр. - початок стабілізації процесу заощаджень та формування нової структури із зміщенням пріоритетів у сектори нефінансових корпорацій і домашніх господарств; 2005-2006 рр. - започаткування “ростового спаду” заощаджень і зміщення структури заощаджень у сектор “ДГ” із сектора “НК”, що порушує пропорції відтворення валового внутрішнього продукту і унеможливлює стале економічне зростання економіки України.

У шостому розділі “Роль нагромадження у підвищенні ефективності економічного зростання” висвітлено структуру і тенденції капітальних вкладень, запропоновано модель управління інвестиційним процесом, визначено чинники впливу на нормалізацію процесу нагромадження.

Структура капіталовкладення в Україні за 1990-2005 рр. дає підстави стверджувати, що випереджаюча динаміка зростання (проти 1990 р.) основних засобів над капіталовкладеннями та нагромадженням основного капіталу зароджує тенденцію до високого рівня капіталомісткості ВВП за сумою основних засобів, що виступає чинником зниження ефективності виробництва і закладає поглиблення розбіжностей між відтворенням вартісної і натуральної форм відтворення основних засобів.

Сучасні тенденції розвитку системи нагромадження основного капіталу повинні бути наділені такими ознаками:

- соціальне спрямування, обумовлене посиленням значимості соціальних умов і результатів нагромадження, оскільки частка нагромадження капіталу у сфері освіти 2005 р. - 2,8%, охороні здоров'я - 2,5%. Активізація соціального фактора в інвестиційній сфері також припускає орієнтацію на впровадження досягнень науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва. При цьому кінцевий результат інвестиційного процесу слід оцінювати за техніко-технологічним рівнем відповідно до світових вимог та за соціальним рівнем (соціально-побутові умови праці і життя, облік і оцінка екологічних та історико-культурних факторів);

- інтелектуалізація основного капіталу через впровадження знань в усі сфери громадського життя, підвищення активної частини інвестицій та вдосконалення відтворювальних пропорцій і насамперед співвідношення між новими основними засобами, спрямованими на розширення основного капіталу, з одного боку, і на заміну його застарілої частини - з іншого;

- інноваційне наповнення інвестицій як чинника покращення саме якісних параметрів нагромадження основного капіталу;

- диверсифікація джерел капіталовкладень, яка виражена як через децентралізацію державних капітальних вкладень, тобто залучення ресурсів місцевих бюджетів, так і у поступовий перехід від бюджетного фінансування до кредитування капіталовкладень, та появу нових форм акумулювання інвестиційних ресурсів через механізм ринку цінних паперів, інвестиційні конкурси, лізинг, венчурне інвестування тощо;

- спрямованість інвестицій на ресурсозбереження, охорону довкілля, ефективне використання ресурсів, а також на підвищення віддачі від їх використання, тобто екологічна складова.

Витрати на НДДКР в Україні знизилися у 5 разів і наблизилися до рівня країн із низьким науково-технічним потенціалом. За 2005 р. внутрішні витрати на НДДКР складали 1,3% ВВП, у той час як у країнах з розвиненою економікою в межах 2,5-3% ВВП.

У структурі фінансування інноваційної діяльності протягом 2004-2005 рр. відбулися певні негативні зміни. Так, частка витрат на дослідження і розробки в загальному обсязі витрат на здійснення інноваційної діяльності знизилася з 10,2% до 9,8%. Знизилася також частка витрат на придбання машин і обладнання та інших основних фондів, пов'язаних із здійсненням інноваційної діяльності. Основним джерелом фінансування технологічних інновацій були власні кошти підприємств, частка яких у загальному обсязі фінансування інноваційних робіт становила 77,0%.

Потребують удосконалення відтворювальні пропорції і насамперед співвідношення між новими засобами праці, які спрямовуються на розширення основного капіталу з одного боку, і на заміну його застарілої частини з іншого, що змінить якість нагромадження. Необхідна стабілізація відтворювальних пропорцій основного капіталу як взаємопов'язаного ланцюга процесів інвестування, амортизації, відшкодування, оскільки відтворювальна пропорція між вибуттям і оновленням основного капіталу віддзеркалює єдність руху натуральної і вартісної форм.

У системі суспільного відтворення нагромадження виконує такі функції: інтегруючої - реалізує необхідність відтворення і зміцнення цілісності економічної системи; структуроутворюючої - стимулювання вдосконалення структури економічної системи; регулюючої - вплив на процес нагромадження капіталу як матеріальної основи пропорцій економічної системи; стимулюючої - через гармонійне поєднання і узгодження економічних інтересів всіх учасників ринку; соціальної орієнтації - реалізує тенденцію щодо гуманізації економічних систем; розвитку і реалізації власності на основний капітал - віддзеркалення відносин власності на рівні індивідуального і суспільного відтворення.

В економічній науці переважає наступний підхід до управління економічним зростанням та інвестиціями: гроші інвестиції економічне зростання, що в дійсності в економіці України призвело до значних викривлень у сукупному попиті загалом та інвестиційному і грошовому зокрема. Це вимагає побудови нової ієрархії управління інвестиційним процесом:

попит інвестиції гроші.

Дослідження виявили негативний вплив на результати процесу капіталоутворення, зниження індексу інвестицій в основний капітал, оскільки саме останні інвестиції у періоді впливають на функцію виробництва і є причиною переривчатості циклу в умовах структурної нестабільності.

Аналіз впливу ефекту масштабу і моделі Леонтьева доводять, що в економіці України існує явно виражений диспаритет за видами економічної діяльності між внеском у ВВП країни та валовим прибутком, субсидіями, податками на виробництво та оплатою праці. Це зумовлює ситуацію, коли заниження валового прибутку дає можливість не підвищувати норму ВНОК і працювати в умовах зростаючої віддачі за наявної технічної та технологічної бази, що може у подальшому призвести до повного колапсу окремих галузей, оскільки стан основного капіталу вимагатиме непосильних вкладень на етапі виходу економіки України із кризи. В окремих галузях, підгалузях і в економіці в цілому може переважати тенденція зростаючої віддачі, тобто витрати факторів на одиницю продукції, а також рівень цін у його дійсному, за Смітом, а не номінальному значенні буде падати.

Інвестиційний процес в Україні наділений такими ознаками: капітальні вкладення займають незначну частку ВВП; має місце дефіцит власних інвестиційних ресурсів підприємств; відсутній дієвий інститут коротко-, середньо- та довгострокового кредитування, надто високі процентні ставки; недосконалий ринок капіталів; потребують корекції організаційно-правові засади підприємницької та інвестиційної діяльності; слабко розвинена інфраструктура транспортних, комунікаційних, енергетичних систем; недосконала амортизаційна політика; відсутні чіткі пріоритети в здійсненні державної інвестиційної політики.

Економічна система і особливо перехідна економіка в процесі змін не обов'язково досягає рівноважного стану. Однак станів рівноваги може бути і декілька, тоді стійка і нестійка рівновага будуть змінювати одна одну, що значно ускладнить процес корекції сьогоднішньої моделі економіки України.

ВИСНОВКИ

У дисертації досліджені і сформульовані концептуально нові теоретико-методологічні засади дослідження процесу нагромадження основного капіталу в умовах становлення ринкової економіки, включаючи в економічний аналіз категорійний апарат системи національних рахунків.

1. Досліджувані зміни у нагромадженні основного капіталу мають незворотній, цілеспрямований і закономірний характер. Це говорить про еволюцію основного капіталу, тобто про еволюції його елементів і зв'язків між ними. Причинами динаміки основного капіталу в сучасних умовах є формування нового рівня технологій, який виникає в результаті необхідності становлення в Україні інформаційного суспільства і переходу української економіки до ринку. Зміна якісного змісту і нові властивості елементів основного капіталу змінюють місце і роль людини, її здібностей і знань у сучасному виробництві.

2. Нагромадження основного капіталу - це комплексний показник матеріальної і нематеріальної складових усіх секторів, у тому числі і сектора “Домашні господарства”. Тому при розгляді капіталу як фактору виробництва, його обсяг має бути скоригований на показник даного сектора. Комплексність утворення показника валового нагромадження капіталу вимагає виважено підходити до трактування його норми та капіталізації.

3. Процес нагромадження капіталу в Україні наділений ознаками інверсійного типу, що зумовлює значне скорочення періоду нагромадження первісного капіталу і певний період часу не потрібні капіталовкладення для створення нового.

4. Циклічний характер заощаджувального процесу, визначений через періодизацію чистих заощаджень, доводить, що в умовах кризи та пожвавлення, потреба в чистих заощадженнях значно зростає, оскільки економіка потребує імпульсу для переходу до сталого зростання та запобігання “ростового спаду”, який зумовлює переривання циклу. Основою подолання даної ситуації має стати оновлення матеріально-технічної бази для випуску конкурентноспроможної продукції. Тенденції 2005 р. дають можливість подальших досліджень гіпотези Г. Менша про двогорбість сучасних циклів.

5. Хаотичні коливання споживання основного капіталу у період 2000-2005 рр. свідчать, що проблема оновлення капіталу на сьогоднішній день не зникла і основа циклічного розвитку економічних систем - основний капітал - характеризується надзвичайно низьким якісним рівнем. Це здатне спровокувати затяжний “ростовий спад”, який у поєднанні із підвищенням цін на енергоносії може призвести до негативної реакції економічної системи.

6. Порівняльний аналіз заощаджень в Україні та інших країнах світу дає підстави стверджувати, що за існуючими нормативними показниками економіки України певною мірою криються дійсні реалії подальшого розвитку економічної ситуації. Валові заощадження України за нормою вищі показників США і багатьох розвинутих країн та країн, які розвиваються, а їх абсолютний розмір протягом 1990-2004 рр. зріс. Однак, оперування не тільки нормативними показниками, але й їх абсолютним розміром дає змогу виявити дійсний розрив між економікою України та розвинутими країнами світу.

Сума заощаджень розвинутих країн в абсолютному вимірі значно перевищує показник в Україні за рахунок значної різниці між ВВП, що дає змогу констатувати, що в Україні навіть 31,7% ВЗ від ВВП у 2004 р. є недостатніми коштами для техніко-технологічного оновлення основного капіталу. Якщо реноваційні процеси у промисловості не наберуть якісних зрушень, то заклики збільшити вкладення в людський капітал дадуть позитивний ефект для більш розвинених країн за рахунок значного відтоку висококваліфікованої робочої сили у країни з кращим рівнем основного капіталу і вищим рівнем заробітної плати, а Україна виконуватиме надзвичайно затратомісткий процес підготовки спеціалістів високої кваліфікації для інших країн, залишившись країною, де у складі ВВП переважатиме додана вартість добувної, а не обробної промисловості.

7. Аналіз секторних доходів від власності розкриває неефективність управління ними з боку держави, нефінансових корпорацій і домашніх господарств, що проявляється у перевищенні потоків виплат доходів від власності над отриманими. Це можна трактувати також як зменшення ВНД за рахунок тінізації економіки, приховування прибутків та отримання прибутків за рахунок несплаченої природної ренти і “відмивання” грошей за кордон через сплату доходів від власності “іншому світові”. Доходи від власності можуть виступити ресурсами заощадження за умов усунення наведених описаних у дослідженні диспропорцій в інституційних секторах і збільшення їх обсягу, що дасть можливість активізувати внутрішні джерела нагромадження.

8. Потенційним джерелом підвищення норми нагромадження основного капіталу є неповна трансформація заощаджень у нагромадження. Причинами розбіжності між заощадженнями та нагромадженням в Україні є:

видатки на обслуговування зовнішнього боргу;

дефіцит Зведеного бюджету;

зміна сальдо поточного рахунку платіжного балансу;

пошук більш прогнозованих економічних ситуацій в інших країнах;

недосконалість оцінки валового нагромадження;

тривалий період передачі майнових прав;

дешева праця.

9. Дослідження циклічної динаміки нагромадження капіталу в Україні підтверджує гіпотезу, що утворення капіталу відбувається нерівномірно, а перемежовується хвилями. Такі хвилі в перехідній економіці України вирізняються глибиною нижнього поворотного пункту і довшим часовим лагом переходу від нижнього до верхнього поворотного пункту порівняно з переходом від верхнього до нижнього, тобто тенденція до зростання стрибками, ривками - це характеризує сучасну економіку країни і ускладнює нагромадження ОК у розмірі, який би зрушив економічну систему до стійкого економічного зростання.

Якщо нагромадження незв'язаного капіталу здійснюється безперервно, то процес “виштовхування” маси нагромадженого капіталу у сферу реального виробництва відбувається ривками і поступальні рухи повинні набрати необхідної сили для послідовного наростання експансії внаслідок взаємної залежності, яка існує між різними галузями виробництва, і тоді будь-який підвищувальний імпульс, хоч би де він виникав, поширюється на всю економіку, що не є характерним для періоду 1990-2005 рр.

Аналітичне дослідження ролі нагромадження основного капіталу у процесах капіталізації в економіці України показує позитивну тенденцію до зростання обсягів капіталізації додаткової вартості, що свідчить про започаткування відтворення капіталу на власній основі.

10. Дослідження чистого нагромадження підтверджують гіпотезу, що чим меншої глибини криза і чим швидшим є вихід із неї, тим менше ресурсів чистого нагромадження основним капіталом потрібно для переходу до економічного зростання і тим менше негативних незворотних ознак набуває економічна система, а якщо для нагромадження ОК характерні часті коливання розмірів, то система розхитується і для повернення навіть до попередніх параметрів необхідно витрачати набагато більше коштів аніж до цього.

11. Аналітичне дослідження вкладу факторів праці і капіталу у зміну валового національного доходу дає можливість стверджувати, що зменшення частки доходу від праці проти зростання частки сальдо доходів від власності “іншому світу” дає привід для гіпотези, що частина невиплаченого доходу від праці і частина зростаючого доходу від капіталу не трансформується у заощадження з метою зростання норми нагромадження, а під прикриттям статті доходів від власності перетікає закордон.

12. Розрахунок граничних показників споживання домашніх господарств доводить, що в умовах значення АРС більше одиниці неможливе підвищення норми нагромадження до 30% ВВП (яке є бажаним за розрахунком вкладу факторів) і вище, оскільки це призведе до значного зростання соціальної напруги, тому максимальною межею норми нагромадження може бути 25% ВВП. Стимулювання попиту на основний капітал - єдиний шлях для підвищення норми та ефективності нагромадження, що можна довести розглянувши взаємозалежність споживання-заощадження (нагромадження), оскільки протиріччя, закладені у взаємозалежностях цих категорій, також є рушійною силою підвищення норми нагромадження.

13. Структура трансформації ВНД у заощадження за секторами залишається нестабільною і дуже рухомою за рахунок різноспрямованості протікання процесу заощаджень з причин структурної перебудови економіки України, яка зумовлена необхідністю переструктурування інституційних секторів у сектор “НК” і “ДГ”, в основі якої лежать процеси нагромадження капіталу.

14. На даному етапі економічного розвитку України, для якого характерні висока матеріало- та енергомісткість продукції, низька частка інноваційної складової у структурі валового нагромадження та надзвичайно низький абсолютний рівень нагромадження капіталу доцільним є необхідність хвилеподібного зростання вкладень у фізичний капітал у короткотерміновому періоді, із поступовим переходом до гармонізованого співвідношення із вкладеннями у людський та природний капітал у довготерміновому періоді. Аргументом щодо такої збалансованості нагромадження є те, що за відсутності значних вигод від передачі технологій або економії від масштабу швидке нагромадження фізичного капіталу у довготерміновому періоді, при повільному зростанні людського капіталу та виснаженні природного, призводить до зниження граничної продуктивності капіталу по мірі його зростання порівняно із іншими видами капіталу.

15. Для гармонізації інтересів держави, підприємств та населення необхідно оптимізувати ключові відтворювальні пропорції між: частинами доходу, яка використовується на споживання і заощадження; основними фондами і трудовими ресурсами; валовим доходом та інвестиціями; наявним економічним потенціалом виробництва і рівнем випуску товарів та послуг.

16. В економічних умовах України формування і використання такого джерела інвестиційних ресурсів як фонд нагромадження не може і не повинно носити стихійний характер, тому що в умовах стихійної самоорганізації даний процес протікає адекватно стану системи на даний момент, тобто „не заглядаючи в перспективу”. І тільки через роки виявляється, що економіка не самостійна, а пов'язана із освітою, наукою, культурою, і ва-банківська стратегія, коли всі ресурси спрямовуються тільки на економічне зростання, призводить до дестабілізації соціальної системи, яка переростає у глибоку кризу економічної підсистеми. Механізм розблокування процесу нагромадження неможливий без удосконалення монетарної політики, яке повинне сприяти зростанню кредитних ресурсів через регулювання монетарної маси, а методи управління монетарною масою повинні враховувати попит на інвестиційні ресурси.

17. Структура капіталовкладення в Україні за 1990-2005 рр. дає підстави стверджувати, що випереджаюча динаміка зростання (проти 1990 р.) основних засобів над капіталовкладеннями та нагромадженням основного капіталу зароджує тенденцію до високого рівня капіталомісткості ВВП за сумою основних засобів, що виступає чинником зниження ефективності виробництва і закладає поглиблення розбіжностей між відтворенням вартісної і натуральної форм відтворення основних засобів.

18. Україна, пройшовши через стадію глибокої кризи, перейшла до якісно нового формату передумов для соціально-економічного розвитку, який різко відрізняється від кризових 90-х і основою якого є недостатній рівень нагромадження основного капіталу. Це породжує нові ризики появи локальних криз, основою яких є технологічне відставання, економічна і соціальна деградація, посилення територіальної і соціальної диференціації. Вичерпання можливостей у ряді високотехнологічних галузей економіки може призвести до втрати країною позицій на зовнішніх ринках, а необхідність модернізації виробничо-технологічної бази інфраструктурних галузей (транспорт, електроенергетика), а також сільського господарства буде вимагати або перерозподілу ресурсів в економіці, або спричинить до розширення „кризових зон”. До цього додається негативна демографічна тенденція, яка потребує, як компенсацію скорочення трудових ресурсів підвищення продуктивності праці.

19. Модель Леонтьєва в умовах зростаючої віддачі за Маршаллом окреслює коло завдань із стимулювання процесу нагромадження: істотна зміна політики стимулювання заощаджень повинна забезпечити зростаючу динаміку заощаджень середньо та низько забезпечених верств населення і нефінансового сектора для стимулювання вкладень у виробництво замикаючих галузей і макротехнологій з кумуляційним ефектом; створення інституційної інфраструктури виведення з обороту застарілого устаткування і реконструкції придатного для експлуатації; реалізація ефективної політики заощаджень через диференційований підхід до управління як грошовою масою, так і відсотковою ставкою, який здатний змінити “тимчасові споживчі переваги”; підвищення ефективності контролю за ціноутворенням і структурою витрат у природних монополіях та інших монополізованих секторах економіки і, враховуючи дію ефекту віддачі, збалансування розвитку ринків продукції і ресурсів через зменшення податків на виробничу діяльність і заробітну плату, звільнення від оподаткування підприємств, які направляють інвестиції на проведення НДДКР і освоєння нових технологій.

капітал нагромадження заощадження національний

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Шинкарук Л.В. Нагромадження основного капіталу: теорія, аналіз та тенденції розвитку в Україні: Монографія. - К.: Університет “Україна”, 2006. - 393 с. (рецензії - Світ фінансів. - 2007. - Вип. 1. - С. 217; Часопис Київського університету права НАН України. - 2007.- №1. - С. 183-184).

Шинкарук Л.В. Погляди Й.А.Шумпетера і сучасні підходи до питання соціально-економічної сутності інвестицій // Йозеф Шумпетер та проблеми реформування економіки України. - К.: Таксон, 2000. - С. 147-156.

Шинкарук Л.В. Нагромадження капіталу в трансформаційній економіці України // Становлення ринкового механізму в Україні: теорія та практика / За ред. І.Ф.Комарницького. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 31-66.

Шинкарук Л.В. Національні заощадження // Конкурентоспроможність національної економіки / За ред. Б.Є. Кваснюка. - К.: Фенікс, 2005. - С. 314-333.

Шинкарук Л.В. Заощадження - центральна проблема інвестиційної політики в трансформаційній економіці України // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Серія: Економіка. - Чернівці: Рута, 2001.- Вип. 113.- С. 59-62.

Шинкарук Л.В. Інвестиції в основний капітал: стан, джерела та перспективи розвитку в Україні // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Серія: Економіка.- Чернівці: Рута, 2002.- Вип. 139.- С. 76-81.

Шинкарук Л.В. Теоретична концепція заощаджень: класичний та кейнсіанський підходи // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Серія: Економіка.- Чернівці: Рута, 2002.- Вип. 141-142.- С. 51-55.

Шинкарук Л.В. Еволюція поглядів класиків світової економічної думки щодо концепції людського капіталу та особливості її застосування в умовах трансформації економіки України // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Серія: Економіка. - Чернівці: Рута, 2002.- Вип. 162. - С. 18-22.

Шинкарук Л.В. Співвідношення та взаємозалежність доходу, споживання і заощаджень // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету. Серія: Економічні науки.- Чернівці, 2002.- Вип. IV.- С. 49-54.

Шинкарук Л.В. Заощадження: теоретичні та емпіричні підходи // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2003.- Вип. 168.- С. 72-76.

Шинкарук Л.В. Теорії економічних циклів та проблема відновлення основного капіталу // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003.- Вип. 178. - С. 127-138.

Шинкарук Л.В. Еволюція складу і структури основного капіталу як показник його динаміки // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. - Черкаси, 2003.- Вип. 8. - С. 5-9.

Шинкарук Л.В. Аналіз окремих складових людського капіталу в Україні // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету. Серія: Економічні науки. - Чернівці: АКТ Лтд, 2003.- Вип. ІІ.- С. 84-95.

Шинкарук Л.В. Основні принципи оцінки матеріальних і нематеріальних елементів основного капіталу // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка: Зб. наук. праць. Серія: Економіка. - Тернопіль: ТДПУ, 2003. - Вип. 14. - С. 128-132.

Шинкарук Л.В. Місце і взаємозв'язок показників капітальних вкладень з показниками нагромадження в СНР // Вісник Технологічного університету Поділля. Серія: економічні науки. - 2003. - №6. - Част. 2. - С. 74-78.

Шинкарук Л.В. Необхідність переходу до інноваційного типу відтворення основного капіталу в Україні // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету. Серія: Економічні науки. - Чернівці, 2003. - Вип. ІІІ. - С. 20-27.

Шинкарук Л.В. Необхідність державного впливу на циклічний розвиток економічних систем // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Серія: Економіка.- Чернівці: Рута, 2004.- Вип. 195-196.- С. 9-12.

Шинкарук Л.В. Теоретичні та емпіричні аспекти дослідження стану нестійкої рівноваги трансформаційної економічної системи // Економічна теорія. - 2004. - №2. - С. 57-71.

Шинкарук Л.В. Людський капітал: нагромадження і структура // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. - Черкаси, 2004. - Вип. 10. - С. 200-204.

Шинкарук Л.В. Фактори динаміки основного капіталу // Менеджер. Вісник Донецького державного університету управління.- 2004.- №2.- С. 81-87.

Шинкарук Л.В. Інтелектуалізація основного капіталу // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені В.Гнатюка: Зб. наук. праць. Серія: Економіка. - Тернопіль: ТДПУ, 2004. - Вип. 16. - С. 9-12.

Шинкарук Л.В. Структуризація доходів від власності як джерела національних заощаджень // Економіка і прогнозування.- 2005.- Вип. 3.- С. 89-113.

Шинкарук Л.В. Банківська система як джерело фінансових заощаджень // Науковий вісник Одеського державного економічного університету: Зб. наук. праць. - Одеса: ОДЕУ, 2006. - №2. - С. 26-34.

Шинкарук Л.В. Особливості розвитку процесу нагромадження основного капіталу в Україні // Економічна теорія. - 2006. - №1. - С. 80-93.

Шинкарук Л.В. Нагромадження капіталу як економічна категорія // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль: Економічна думка, 2003. - Вип. 4. - С. 27-33.

Шинкарук Л.В. Тенденції розвитку чистих заощаджень та їх взаємозалежність із споживанням основного капіталу // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль: Економічна думка, 2005. - Вип. 2. - С. 131-140.

Шинкарук Л.В. Норма, структура та динаміка валових заощаджень як фактор конкурентоспроможності економіки України // Науковий вісник Чернівецького університету. Серія: Економіка. - Чернівці: Рута, 2005. - Вип. 254. - С. 78-83.

Шинкарук Л.В. Еволюція поглядів на проблему нагромадження капіталу // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету. Серія: Економічні науки. - Чернівці, 2002.- Вип. ІІ.- Част. 2. - С. 267-270.

Шинкарук Л.В. Структура відтворення людського капіталу і економічний розвиток // Науковий вісник Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права. Економічні науки. - Ужгород, 2003. - Вип. №4. - С. 36-41.

Концепція соціально-економічного розвитку Чернівецької області на період до 2011 року / М.І. Маниліч, Р.С. Осадчук, В.П. Руденко, Л.В. Шинкарук. - Чернівці: Прут, 2004. - 144 с. (Особистий внесок - концепція заощаджень).

Шинкарук Л.В. Людський капітал: нагромадження і структура // Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання: Матеріали міжнародної наук.-практ. конф. - Луцьк: Редакційно-видавничий відділ “Вежа” Волинського державного університету імені Лесі Українки, 2004. - С. 232-234.

Шинкарук Л.В. Проблеми впровадження та інвестування новітніх технологій Чернівецької області // Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації: Матеріали ХІ Міжнародної наук.-практ. конф. у двох томах.- Чернівці, 2000.- Т.ІІ.- С. 64-68.

Шинкарук Л.В. Деякі проблеми валового нагромадження основного капіталу в Україні // Інноваційні фактори ресурсно-екологічної безпеки Карпатського регіону: Тези доповідей Міжнародної наук.-практ. конф.- Чернівці, 2001.- С.29-32.

Шинкарук Л.В. Інвестування, нагромадження та капіталовкладення: взаємозв'язок і взаємовплив // Теорія і практика перебудови економіки: Матеріали ІІІ Міжнародної наук.-практ. конф.- Черкаси: ЧДТУ, 2002.- С.10-12.

Шинкарук Л.В. Реалізація функцій нагромадження в умовах трансформації економічної системи // Управление региональным развитием: Материалы Всеукраинской межвуз. научн.-практ. конф.- Симферополь: Крымская академия природоохранного и курортного строит., 2003.- С. 203-207.

Шинкарук Л.В. Споживча вартість основного капіталу: якісна визначеність і кількісне вираження // Творча спадщина Йозефа А. Шумпетера та трансформація сучасної економіки України: Матеріали міжнародної наук.-практ. конф.- Чернівці: Рута, 2003. - С. 97-104.

Шинкарук Л.В. Теорія циклу і стабілізаційні процеси в економічних системах // Проблеми економічної кібернетики: Тези доповідей VІІІ Всеукраїнської наук.-метод. конф.- Донецьк: Юго-Восток, 2003.- С. 258-259.

Шинкарук Л.В. Проблема амортизації основного капіталу // Стратегія регіонального розвитку: методологія формування, муніципальна специфіка, механізм реалізації: Матеріали ХV Міжнародної наук.-практ. конф. - Чернівці, Рута, 2004. - С. 364-367.

Шинкарук Л.В. Проблеми нагромадження капіталу у теорії циклу М.Д. Кондратьєва // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції: Зб. наук. праць. - Луцьк: Надстир'я, 2004. - Вип. Х. - №1-2. - С. 358-365.

Шинкарук Л.В. Структура заощаджень по секторах економіки // Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. - Полтава: Скайтек, 2005. - Т.2. - С. 206-209.

Размещено на Allbest.ru