Вдосконалення управління регіональним соціально-економічним розвитком в умовах транзитивної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

Соколов Микола Олександрович

УДК 338.22 (477)

ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ В УМОВАХ ТРАНЗИТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Харків - 2006



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант:	доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Бабич Володимир Петрович, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, завідувач кафедри економіки та менеджменту.
Офіційні опоненти:	доктор економічних наук, професор Беседін Василь Федорович, Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України (м. Київ), завідувач відділу проблем економічної стратегії, прогнозування та регулювання економіки; доктор економічних наук, професор Дейнека Олександр Георгійович, Українська державна академія залізничного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України (м. Харків), завідувач кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності на транспорті; доктор економічних наук, професор Тридід Олександр Миколайович, Харківський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри логістики.
Провідна установа:	Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра макроекономіки та державного управління

Захист відбудеться 4 липня 2006 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.05 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4.

Автореферат розісланий 2 червня 2006 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Третяк В.П.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Посилення ролі регіонів у забезпеченні суспільного розвитку держави обумовлює необхідність удосконалення принципів і методів реалізації регіональної соціально-економічної політики. Така постановка задачі обумовлена довгостроковою стратегією розбудови української держави, зорієнтованої на досягнення сталого розвитку, підвищення добробуту населення та забезпечення соціальних гарантій.

У наукових працях лауреатів Нобелівської премії з економіки K. Ерроу, Ф. фон Хайєка, M. Фрідмена, Б. Охліна, T. Шульца, Д. Беккера, Д. Стігліца та ін. показана обмеженість ринкових механізмів вирішення фундаментальних стратегічних завдань суспільного соціально-економічного розвитку. Це обумовлює необхідність активізації наукових розробок з удосконалення державного управління соціально-економічним розвитком на основі діалектичного поєднання ринкових та адміністративних методів.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Питанням розробки методології та теорії державного управління і регулювання складними соціально-економічними системами присвятили свої праці такі відомі українські та зарубіжні вчені, як Л. Антоненко, В. Бабич, Г. Балабанов, С. Бандур, В. Беседін, Б. Буркинський, З. Варналій, А. Гальчинський, В. Геєць, Б. Данилишин, С. Дорогунцов, М. Долішний, Ф. Заставний, Т. Заяць, С. Злупко, Б. Кваснюк, О. Лапко, Е. Лібанова, Ю. Павлов, В. Паламарчук, В. Поповкін, В. Куценко, І. Лукінов, В. Пила, Д. Стеченко, В. Точилін, М. Чумаченко, А. Федорищева та ін.

Разом з тим, не зважаючи на значні наукові результати, подальшого вдосконалення потребують теоретико-методологічні підходи до оцінки та прогнозування соціально-економічного розвитку регіонів, формування і реалізації цільових державних програм з обґрунтуванням відповідних регіональних пріоритетів, активізації інвестиційних процесів, які б дали змогу забезпечити прискорення соціально-економічного розвитку регіонів. До найбільш важливих теоретичних задач економічної науки належать удосконалення системи фінансового забезпечення соціальної сфери, міжбюджетних відносин і трансфертної політики, впровадження принципів державної компенсаційної політики. Вирішення вказаних задач, у свою чергу, неможливе без суттєвого вдосконалення економічних механізмів державного регулювання, впровадження методів формування бюджетів базового рівня на основі соціальних стандартів.

Подальшого дослідження потребують об'єктивні передумови та логіка розвитку управління складними соціально-економічними системами. Недосконалою є також система управління соціальною сферою.

Актуальність вказаних проблем, їх наукове та практичне значення і недостатнє теоретичне дослідження обумовили мету і задачі дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження входить до державних, галузевих і регіональних наукових програм і тем. Дисертаційна робота виконана відповідно до пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки (Закон України “Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності”, Постанова Верховної Ради України № 2105-XII від 16.10.1992 р., Постанова Кабінету Міністрів України від 22.06.1994 р.), зокрема, відповідно до концепції пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки: пункт 5 - наукові проблеми розбудови державності України; тематики науково-дослідних робіт Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, зокрема, “Соціально-економічна стратегія формування в Україні нової моделі економічного розвитку” (№ держ. реєстр. 0101U0028000), де автором обґрунтовується науково-методичні підходи до впровадження стратегії соціально-орієнтованої моделі розвитку економіки; „Інноваційна модель стійкого розвитку науково-технічного та виробничого потенціалу України” (№ держ. реєстр. 0104U000676), де автором запропоновані принципи і методи вдосконалення управління іноваційно-інвестиційною діяльністю на регіональному рівні; Сумського національного аграрного університету, серед яких: “Розробка методів регулювання економіки з урахуванням соціально-економічних критеріїв якості життя” (№ держ. реєстр. 0104U003424), де автором досліджено соціально-економічний зміст показника “індекс людського розвитку” та запропоновані науково-методичні підходи до його визначення; “Проблеми соціо-еколого-економічного менеджменту” (№ держ. реєстр. 0104U003427), де автором розвинено теоретичні підходи до визначення економічної ефективності соціальних проектів і програм, обґрунтовано принципи соціальної експертизи; Сумського державного університету, серед яких: “Теоретичні і методологічні основи економічної оцінки ресурсного потенціалу території” (№ держ. реєстр. 0100U003225), де автором запропоновані науково-методичні підходи до впровадження дворівневої моделі управління інвестиційною діяльністю на регіональному рівні; “Бюджетна та інвестиційна політика у сфері охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування” (№ держ. реєстр. 0196U005439), де автором розвиваються теоретичні та науково-методичні підходи до економічної оцінки екологічного стану регіону; “Розробка фундаментальних економічних основ теорії розвитку” (№ держ. реєстр. 0103U007663), де автором науково обґрунтовані та запропоновані принципи і напрямки розвитку системи управління складними соціально-економічними системами.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних і науково-методичних основ удосконалення управління регіональним соціально-економічним розвитком на основі оптимізації міжбюджетних відносин і трансфертної політики, системного впровадження принципів державної компенсаційної політики та підтримки регіональних цільових інвестиційних проектів і програм в умовах транзитивної економіки.

Відповідно до мети дисертаційної роботи були поставлені такі основні задачі:

- визначити сутність, зміст, принципи і механізми реалізації державної регіональної соціально-економічної політики, систематизувати на цій основі поняття та категорії, що стосуються об'єкта дослідження;

- дослідити розвиток теорії та практики управління складними регіональними соціально-економічними системами та сформувати на цій основі стратегію розвитку соціальної сфери регіону;

- обґрунтувати теоретичні та науково-методичні підходи до оцінки ефективності управління в соціальній сфері;

- провести аналіз існуючих методів інтегральної оцінки соціально-економічного розвитку регіону та визначити їх придатність для вдосконалення державної трансфертної політики;

- розробити економіко-математичне забезпечення прогнозування динаміки показників соціально-економічного розвитку регіону;

- обґрунтувати науково-методичні основи соціально-правової експертизи нормативного та організаційного забезпечення трансформацій у соціальній сфері;

- провести вибір і обґрунтування соціально прийнятних і економічно ефективних напрямів удосконалення системи фінансування соціальної сфери;

- визначити умови соціальної оптимальності інвестиційної діяльності в регіоні та вдосконалити на цій основі управління реалізацією регіональних інвестиційних проектів і цільових комплексних програм.

Логіка і структура дослідження являє собою рух від загального до часткового в трьох взаємопов'язаних аспектах.

У першому, міжнародному, аспекті загальним є світова економіка в її глобальних проявах, міжнародному поділі праці, транснаціональному русі капіталів, а в ролі часткового розглядається економічна система України як складова світової економіки. У другому, регіональному, аспекті загальним є економічна система України, а частковим - регіональні економічні підсистеми, які мають ресурсно-економічні та природно-кліматичні відмінності, що об'єктивно обумовлює диференційовані підходи до формування механізмів державного регулювання економічних процесів, які визначають соціальну ефективність ринкових реформ. У третьому, соціальному, аспекті загальним є соціально-економічна система країни, а частковим - регіональні соціально-економічні підсистеми, які мають об'єктивно та суб'єктивно обумовлені відмінності в рівні розвитку.

У цій триєдності полягає особливість методологічного підходу і логіка дисертаційного дослідження. Перший аспект використаний нами при порівняльній оцінці поточного соціально-економічного стану в Україні та міжнародних соціальних стандартів і норм. Другий - при поглибленому аналізі ефективності державної регіональної соціально-економічної політики. Третій - при дослідженні причинно-наслідкових зв'язків між макроекономічними процесами, які відображають результати ринкових перетворень, і показниками соціального розвитку територій.

Об'єктом дослідження є принципи, методи, інструменти та економічний механізм управління соціально-економічним розвитком на регіональному рівні.

Предмет дослідження - економічні відносини, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарської діяльності та громадянами з приводу використання обмежених ресурсів, що спрямовуються на розвиток соціальної сфери.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали фундаментальні положення і принципи сучасної теорії управління складними соціально-економічними системами, теорії збалансованого територіального соціально-економічного розвитку, загальної теорії економічної ефективності, принципи економіко-математичного моделювання і прогнозування, принципи науковості, системності та комплексності.

При проведенні дисертаційного дослідження були використані:

- методи системно-структурного і порівняльного аналізів - при визначенні сутності, змісту принципів та економічного механізму реалізації державної регіональної соціально-економічної політики, при дослідженні об'єктивних передумов та визначенні напрямків її вдосконалення;

- методи формально-логічного аналізу - при дослідженні суперечностей існуючих методів оцінки ефективності в соціальній сфері; при вдосконаленні механізму формування місцевих бюджетів на основі соціальних стандартів; при дослідженні логіки розвитку управління регіональними соціально-економічними системами;

- економіко-статистичні методи - при вдосконаленні методів прогнозування динаміки соціально-економічного розвитку регіону; при вдосконаленні науково-методичних підходів до оптимізації розподілу витрат та результатів між учасниками регіональних інвестиційних проектів і програм;

- методи моделювання і прогнозування - при вдосконаленні принципів, методів та системи показників інтегральної оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіону; при обґрунтуванні економіко-математичної моделі та формалізації алгоритму процедури соціальної експертизи; при розробці економіко-математичної моделі дворівневої системи управління інвестиційною діяльністю в регіоні і вдосконаленні методів програмно-цільового управління регіональними інвестиційними проектами і програмами; при вдосконаленні міжбюджетних відносин.

Інформаційну базу дослідження склали: правові і нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства охорони здоров'я; наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених у галузі державного регулювання стратегічного розвитку соціальної сфери, статистичні матеріали, зібрані безпосередньо автором.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в дисертації розроблені теоретичні основи і науково-методичні підходи до вирішення економічних проблем управління регіональним соціально-економічним розвитком.

Вперше:

- обґрунтовані принципи і визначені напрямки вдосконалення системи управління в соціальній сфері на регіональному рівні на основі системного аналізу об'єктивних передумов формування, розвитку, єдності і суперечностей сучасних теорій управління складними соціально-економічними системами;

- запропонована сукупність науково-методичних принципів та обґрунтовані методи дворівневої оцінки ефективності управлінських рішень у соціальній сфері: на першому рівні до розгляду приймаються тільки ті рішення, які відповідають вимогам гарантованих соціальних стандартів; на другому - визначається результат управлінського рішення у вигляді економічного ефекту;

- запропоновані якісно нові теоретичні та науково-методичні підходи до формування, упровадження і реалізації державної компенсаційної політики на основі формування позабюджетних компенсаційних фондів як джерел додаткового фінансування витрат на соціальні заходи;

- обґрунтований і запропонований організаційно-економічний механізм управління інвестиційною діяльністю в регіоні, який дозволяє враховувати взаємодію органів управління інвестиційною діяльністю; визначені необхідні та достатні умови оптимального функціонування основних суб'єктів інвестиційного ринку регіону та нормативи внесків інвесторів в розвиток соціальної інфраструктури населених пунктів регіону.

Удосконалені:

- принципи і методи проведення соціальної експертизи нормативних актів і організаційно-управлінських рішень соціальної спрямованості, в основу яких покладені загальні принципи теорії активних систем;

- теоретико-методологічні підходи до системного аналізу сутності, складу, принципів і механізму реалізації регіональної соціально-економічної політики; конкретизовано суб'єктно-об'єктну і предметно-цільову структуру поняття “державна регіональна соціально-економічна політика”, визначені пріоритетні напрямки її реалізації;

- економічний механізм державної трансфертної політики: запропоновано замість системи бюджетного вирівнювання перейти до системи, що враховує стан розвитку соціальної сфери регіону, а регіональне коригування бюджетних трансфертів здійснювати на основі системи показників, які відображають рівень соціально-економічного розвитку регіону.

Дістали подальшого розвитку:

- теоретико-методичні підходи до формування бюджетів усіх рівнів на основі соціальних стандартів, а також методичні підходи до формування соціальної складової дохідної і витратної частин бюджетів базового рівня;

- теоретичні і науково-методичні підходи до оцінки і прогнозування рівня соціально-економічного розвитку регіону на основі використання інтегрального показника “індекс регіонального людського розвитку”.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення, викладені в дисертації, доведено до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій. Вони призначені для використання в практиці оцінки та прогнозування рівня соціально-економічного розвитку регіонів, визначення базових нормативів відрахувань до компенсаційних фондів, формування бюджетів базового рівня на основі соціальних стандартів, розрахунків коефіцієнтів для коригування міжбюджетних трансфертів, визначення нормативів пайових внесків інвесторів (забудовників) на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів.

Положення дисертаційного дослідження в частині оцінки і прогнозування соціально-економічного розвитку людського потенціалу, обґрунтування стратегії структурної модернізації економіки, формування сприятливого інвестиційного середовища та регіональної інноваційної політики були використані при розробці “Стратегії соціально-економічного розвитку Сумської області на період до 2015 року”, затвердженої на сесії обласної Ради, що підтверджується довідкою Сумської обласної державної адміністрації № 01-15/577 від 13.03.2006 р.

Науково-методичні та практичні результати дисертаційного дослідження були використані при розробці „Програми економічного і соціального розвитку Сумської області”, обласного бюджету на 2006 р., зокрема в частинах: прогнозування соціально-економічного розвитку територій; підвищення рівня життя і подолання бідності; розвитку соціальної сфери; підвищення інвестиційної та інноваційної активності суб'єктів господарювання, що підтверджується довідкою Сумської обласної ради № 01-22/67 від 15.03.2006 р.

Результати дисертаційного дослідження були використані при розробці стратегії економічного та соціального розвитку Шосткинського промислового вузла відповідно до вимог Концепції Державної регіональної політики України, затвердженої Указом Президента України (від 21 травня 2001 р.), що підтверджується довідкою виконкому Шосткинської міської ради № 160 від 23.03.2006 р.

Теоретичні, науково-методичні та практичні результати дисертаційного дослідження використані при підготовці навчально-методичних матеріалів у Сумському національному аграрному університеті, зокрема: при розробці „Методичних вказівок для виконання практичних занять з дисципліни „Економіка підприємства” для студентів економічних спеціальностей денної і заочної форм навчання”; при розробці навчально-методичних матеріалів з дисциплін „Розміщення продуктивних сил”, „Макроекономіка” (довідка про впровадження № 833 від 24.03.2006 р.).

Результати дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес у Сумському державному університеті (акт про впровадження № 14 від 17.03.2006 р.) та були використані при підготовці підручників: “Економіка підприємства”, затвердженого Міністерством освіти і науки України (лист № 14/18.2-856 від 22.04.2004 р.), “Соціологія” (5-те вид., перероб. і допов.; лист №14/18.2-1352 від 30.07.2003 р.); навчальних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України: “Економічне прогнозування” (2-ге вид., перероб. і допов.; лист №14/18.2952 від 26.06.2001 р.), “Управління інвестиціями” (2-ге вид., перероб. і допов.; лист № 14/18.2-773 від 10.04.2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладено авторський підхід до розробки теоретичних основ і практичних методів удосконалення управління регіональним соціально-економічним розвитком. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які запропоновані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Наукові та практичні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на 11 наукових та науково-практичних конференціях, наукових семінарах і науково-практичних нарадах, серед них: Всеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах” (Дніпропетровськ, 2000 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Оплата праці: проблеми теорії та практики” (Луцьк, 2000 р.); Міжнародна наукова конференція “Гуманітарні питання на рубежі третього тисячоліття: досягнення, проблеми, перспективи” (Хмельницький, 2000 р.); Всеукраїнська наукова конференція “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (Донецьк, 2000 р.); Перша міжнародна і друга всеукраїнська наукова конференція “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (Донецьк, 2001 р.); міжнародна нарада “Міжрегіональні проблеми екологічної безпеки” (Суми, 2002 р.); регіональна науково-практична конференція “Управління в умовах ринкової трансформації економіки України (теорія і практика)” (Харків, 2002 р.); Четверта міжнародна міждисциплінарна науково-практична конференція “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (Харків, 2003 р.); науково-практична конференція “Стратегія соціально-економічного розвитку Сумської області на період до 2015 року” (Київ - Суми, 2004 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Эволюция научных знаний и современные проблемы экономической теории” (Харків, 2005 р.); науково-практична конференція „Михайло Туган-Барановський і сучасна економічна наука” (Харків, 2005 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в 33 наукових працях загальним обсягом 48 др. арк. (з них особисто автору належить 42,4 др. арк.), у тому числі у двох одноосібних монографіях, в одній монографії в співавторстві, у 3 брошурах, у 21 статтях у наукових фахових виданнях (із них 6 - у співавторстві), 5 публікаціях у матеріалах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків і списку використаних джерел з 334 найменувань і містить 48 таблиць, 17 ілюстрацій, 4 додатки. Повний обсяг дисертації становить 477 стор., із них повні сторінки займають 16 таблиць, 3 ілюстрації, список використаних джерел - 32 стор., додатки - 58 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні принципи і механізми управління регіональним соціально-економічним розвитком” досліджено сутність і зміст державної регіональної соціально-економічної політики, принципи і механізми її реалізації, визначені передумови і напрями вдосконалення су-спільних соціально-економічних відносин.

Проведений у роботі аналіз еволюції ключових категорій свідчить, що в економічній теорії відсутні загальновизнані підходи до визначення сутності таких категорій, як “політика”, “регіональна політика”, “соціально-економічна політика”, що призводить до продукування недосконалих нормативно-правових актів.

Констатовано, що зміст категорії “політика” краще за все відображає його етимологія: від грецького слова politike - мистецтво управління державою. При цьому, на думку здобувача, регіональна політика виступає як поліструктурна категорія та охоплює основні сфери діяльності суспільства. У дисертаційній роботі зміст регіональної політики трактується як вибір засобів і методів управління регіональним відтворювальним процесом з метою реалізації обраної стратегії. Оскільки регіональна соціальна політика має змістовне значення тільки у взаємному зв'язку з регіональною економічною політикою, доцільно говорити про поняття “регіональна соціально-економічна політика”, що є базовою і визначальною щодо формування і реалізації інших видів регіональної політики.

Регіональна соціально-економічна політика реалізується і локалізується на двох рівнях: державному та місцевому. Відповідно регіональна соціально-економічна політика містить у собі дві складові частини - державну регіональну політику і політику самих регіонів (реалізовану з урахуванням регіональних особливостей на основі загальнодержавних принципів). Саме в цьому полягає, на наш погляд, єдність протилежностей сутнісних ознак, принципів і методів реалізації регіональної соціально-економічної політики.

У роботі під державною регіональною соціально-економічною політикою розуміється цілеспрямована діяльність держави з управління соціально-економічними процесами на регіональному рівні з урахуванням цілей і завдань територіальної організації продуктивних сил і економічної та соціальної стратегії країни в цілому. У табл. 1 наведена запропонована нами предметно-цільова структура поняття “державна регіональна соціально-економічна політика”.

Оскільки регіональна соціально-економічна політика є досить складним поліструктурним утворенням, механізм її реалізації так само характеризується високою складністю: з однієї сторони, він має бути орієнтованим на ринок, а з іншої - має бути соціально орієнтованим. Виникаючі при цьому внутрішні суперечності механізму реалізації державної регіональної соціально-економічної політики можуть бути подолані тільки за умови дотримання ряду принципів: законності; територіальної цілісності; соціальної орієнтованості; екологічної рівноваги; субсидіарності; урахування особливостей соціально-економічного розвитку регіонів; пріоритетності; системності й комплексності; територіального поділу праці. Крім того, запропонований механізм повинен забезпечувати формування та ефективне функціонування інституціональних умов ринкових перетворень, дію економічних інструментів ринкової конкуренції.

Виходячи з цілей регіонального розвитку, можна стверджувати, що механізм реалізації державної регіональної соціально-економічної політики повинен мати такі риси: маневреність і адаптивність, тобто наявність внутрішньої саморегульованої системи, яка б спрацьовувала при відхиленні від обраної стратегії, нейтралізувала негативні інерційні сили й давала можливість вийти на планові траєкторії розвитку для реалізації обраних стратегічних напрямків; високий ступінь наукової обґрунтованості й визначеності регіонального соціально-економічного розвитку; погодженість інтересів різних суб'єктів регіональної політики; надійність.

Таблиця 1 - Предметно-цільова структура поняття “державна регіональна соціально-економічна політика”

Державна регіональна соціально-економічна політика	Суб'єкти	Об'єкт	Предмет	Позначення	Напрямки
	первинні	вторинні
Цілеспрямована діяльність держави щодо управління соціально-економічними процесами на регіональному рівні з урахуванням цілей і завдань територіальної організації продуктивних сил та економічної стратегії країни в цілому.	- українське суспільство; - національні утворення; - соціальні групи та верстви населення	- центральні і місцеві органи державної влади; - органи місцевого самовряднування; - політичні партії; - профспілки; - громадські організації та спілки	економічні, соціальні, екологічні, демографічні та інші процеси регіонального розвитку в їх проявах і взаємозв'язках, розвиток територіальних форм організації продуктив-них сил регіону	проблеми і суперечності функціонування регіональних соціально-економічних систем	економічне зростання	- зростання національного багатства країни; - формування раціональної та збалансованої просторової структури економіки; - досягнення економічно та соціально виправданого рівня комплексності та раціональної структури господарства регіонів; - розвиток ефективних і конкурентоспроможних напрямків економічної діяльності регіонів; - раціональне використання трудових ресурсів; - формування раціональної системи розселення
					стабільність і єдність національного соціально-політико-економічного простору	- державне стимулювання економічної активності регіонів; - вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів; - досягнення внутрішньорегіональної збалансованості соціально-економічного розвитку; - поліпшення екологічного стану; - створення системи ефективних міжрегіональних зв'язків у межах єдиного ринкового простору; - забезпечення територіальної цілісності та зміцнення економічної єдності
					соціальний розвиток і соціальна безпека	- формування в регіонах соціально орієнтованої ринкової економіки; - забезпечення єдиних соціальних стандартів; - створення сприятливих умов і можливостей для розвитку громадянина, реалізації його професійно-кваліфікаційного потенціалу та працевлаштування; - поліпшення демографічної ситуації; - збільшення тривалості життя

Виконаний у роботі аналіз еволюції базових категорії, які визначають сутність регулювання соціальної сфери, дозволив виділити такі основні типи державної регіональної соціально-економічної політики: стимулююча, компенсаційна, адаптаційна, протидіюча. В Україні домінує компенсаційний тип політики, ефективна реалізація якої потребує вдосконалення методів та інструментів державного управління у взаємодії з ринковими інструментами.

У дисертаційній роботі набули подальшого розвитку теоретичні положення оцінки економічної ефективності управлінських рішень у соціальній сфері. В основу процедури оцінки має бути покладена вимога орієнтації на узагальнений со-ціальний результат. Перший етап передбачає встановлення узгодженої системи мінімально гарантованих значень досягнутих соціальних стандартів. Обґрунтування цієї системи є сферою соціального вибору. Будь-який варіант, що не забезпечує досягнення стандартів, є неприйнятним, незалежно від його економічної ефективності. Варіанти, що відповідають зазначеним вище вимогам, можуть різнитися між собою як за рівнем досягнутого соціального результату, так і за величиною економічного ефекту їх реалізації.

На другому етапі розрахунків узагальнений економічний результат виражається у вигляді економічного ефекту, а вирішальним критерієм вибору є вимога найбільшої народногосподарської ефективності. Таким чином, серед усіх варіантів, що задовольняють вимогам стандартів, слід вибирати економічно найбільш ефективний, навіть якщо він дає відносно менші окремі соціальні результати.

Результати дослідження, викладені в першому розділі, дозволяють конкретизувати сутність, зміст і механізм реалізації державної регіональної соціально-економічної політики. До основних напрямів удосконалення суспільних соціально-економічних відносин слід віднести державне стимулювання економічної активності регіонів; вирівнювання їх соціально-економічного розвитку; забезпечення єдиних соціальних стандартів; формування в регіонах соціально орієнтованої ринкової економіки.

У другому розділі “Теоретико-методичні основи оцінки і прогнозування соціально-економічного розвитку регіону” вирішуються загальнотеоретичні та науково-методичні питання інтегральної оцінки та прогнозування соціально-економічного розвитку регіону; обґрунтовані основні положення та методи реалізації процедури соціальної експертизи.

Важливою передумовою формування та ефективної реалізації державної регіональної соціально-економічної політики є всебічне вивчення стану регіону. При цьому досить важливо дотримуватися таких методичних принципів, які б забезпечували об'єктивне зіставлення отриманих оцінок. У роботі проведено системний аналіз індексних методів оцінки і прогнозування рівня соціально-економічного розвитку регіонів і встановлено, що найбільшою мірою відповідає принципам об'єктивності й достатності та найбільш адаптованим до національних умов і, перш за все, до умов національної статистичної бази є такий показник, як “інтегральний індекс людського розвитку”, рекомендований ООН, Державним комітетом статистики України і Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України. Розрахунок індексу заснований на таких основних принципах:

- системний аналіз проблеми, її структуризація та подання у вигляді ієрархії;

- кількісна оцінка пріоритетів ієрархії, що дає можливість визначити питомий вплив кожної з її структурних компонентів на загальний результат;

- формування бази даних фактичного стану розвитку структурних компонентів ієрархії щодо конкретного об'єкта дослідження.

У структурі інтегрального індексу людського розвитку нами пропонується виділити дев'ять груп показників, кожна з яких характеризує один з аспектів досягнутого рівня і тенденцій розвитку потенціалу населення регіону та, з відповідною вагою, враховується в інтегральному індексі: демографічний розвиток; розвиток ринку праці; матеріальний добробут населення; умови життя населення; рівень освіти населення; стан охорони здоров'я; соціальне середовище; екологічна ситуація; фінансування людського розвитку.

Розрахунки інтегральних показників Iij, які характеризують окремі аспекти людського розвитку, пропонується здійснювати за формулою:

(1)

де Yik - нормований і-й показник людського розвитку в j-му регіоні; Wik - вага, з якою і-й показник враховується при розрахунку інтегрального показника.

Індекс регіонального людського розвитку Ij розраховується, виходячи з інтегральних показників окремих його складових (табл. 2) Іij, за формулою:

, (2)

де Wij - вага, з якою і-й показник враховується при розрахунку складових показника регіонального людського розвитку.

На основі узагальнення існуючих методичних підходів у роботі запропонований такий алгоритм оцінки соціально-економічного розвитку регіонів:

- формування сукупності показників соціально-економічного розвитку певної регіональної системи, їх обґрунтування щодо мети оцінки різних напрямків соціально-економічного розвитку регіонів;

- аналіз коректності обраного масиву статистичних даних, приведення їх у порівнянний вигляд;

- вибір методу обробки масиву статистичних даних для подальшого формування комплексу ознак, які б достатньо повно характеризували класифіковані групи за напрямками регіонального розвитку;

- вибір і обґрунтування методу “згортання” окремих показників у формулу розрахунку інтегрального індексу соціально-економічного розвитку регіонів;

- обчислення інтегральної оцінки соціально-економічного розвитку регіонів, проведення типології регіонів;

- узагальнення отриманих результатів для наступної розробки заходів реалізації державної регіональної соціально-економічної політики.

У табл. 2 наведено результати розрахунків індексів регіонального людського розвитку.

Подальший розвиток у роботі отримали теоретичні й науково-методичні підходи до прогнозування найважливіших показників соціально-економічного розвитку регіонів. Загальноприйняті розділи нами пропонується доповнити прогнозними оцінками соціальних, ресурсних, суспільних та особистих потреб. Саме прогнозування цих показників дозволяє визначити необхідні і достатні обсяги фінансово-ресурсного забезпечення сталого соціально-економічного розвитку, визначити напрями вдосконалення міжбюджетних трансфертних відносин.

Показники соціального розвитку регіону в роботі пропонується розділити на три групи: показники населення, у тому числі трудових ресурсів регіону; показники, що характеризують рівень життя населення регіону; показники, що характеризують рівень розвитку соціальної сфери. Показники цих груп взаємопов'язані. Разом з тим методичні підходи до їх прогнозування мають певні відмінності.

Таблиця 2 - Інтегральні коригувальні коефіцієнти

Регіон	Інтегральний індекс демографічного розвитку	Інтегральний індекс розвитку ринку праці	Інтегральний індекс доходів	Інтегральний індекс умов життя	Інтегральний індекс охорони здоров'я	Інтегральний індекс освіти	Інтегральний індекс соціального середовища	Інтегральний індекс фінансового стану	Інтегральний індекс екологічної ситуації	Індекс регіонального людського розвитку	Інтегральний коефіцієнт ()	Видатки з урахуванням трансфертів
												до коригування	після коригування
АР Крим	0,369	0,508	0,448	0,462	0,567	0,388	0,482	0,319	0,877	0,470	0,99	1509,1	1494,0
Вінницька	0,563	0,651	0,381	0,190	0,802	0,344	0,653	0,336	0,616	0,474	0,98	1056,0	1034,8
Волинська	0,521	0,519	0,369	0,249	0,604	0,243	0,705	0,317	0,741	0,443	1,05	648,3	680,7
Дніпропетровська	0,368	0,565	0,508	0,401	0,554	0,451	0,392	0,317	0,395	0,441	1,06	2435,0	25,81,1
Донецька	0,301	0,608	0,534	0,278	0,570	0,458	0,479	0,303	0,311	0,430	1,09	2981,7	3250,0
Житомирська	0,457	0,565	0,329	0,228	0,637	0,330	0,571	0,326	0,774	0,436	1,07	816,3	873,1
Закарпатська	0,501	0,686	0,275	0,228	0,773	0,277	0,767	0,312	0,824	0,471	0,99	765,5	757,4
Запорізька	0,381	0,519	0,518	0,427	0,541	0,367	0,415	0,334	0,567	0,446	1,05	1343,7	1410,9
Івано-Франківська	0,634	0,552	0,399	0,167	0,706	0,298	0,768	0,338	0,612	0,468	1	858,7	858,7
Київська	0,391	0,687	0,481	0,328	0,592	0,402	0,555	0,318	0,690	0,476	0,98	1250,1	1225,1
Кірово-градська	0,329	0,617	0,419	0,191	0,544	0,360	0,436	0,308	0,820	0,419	1,12	653,5	731,9
Луганська	0,357	0,485	0,366	0,217	0,606	0,258	0,346	0,329	0,705	0,381	1,23	1360,3	1673,2
Львівська	0,542	0,588	0,408	0,303	0,630	0,412	0,782	0,318	0,678	0,495	0,94	1618,9	1521,7
Миколаївська	0,381	0,529	0,420	0,319	0,412	0,301	0,425	0,326	0,898	0,419	1,12	839,9	940,7
Одеська	0,347	0,606	0,436	0,308	0,411	0,426	0,497	0,318	0,774	0,440	1,06	1635,8	1733,9
Полтавська	0,616	0,578	0,482	0,281	0,697	0,421	0,547	0,307	0,596	0,486	0,96	1088,0	1044,5
Рівненька	0,517	0,593	0,387	0,219	0,601	0,319	0,777	0,338	0,911	0,480	0,97	752,9	730,3
Сумська	0,382	0,460	0,423	0,188	0,636	0,342	0,514	0,317	0,804	0,424	1,10	790,8	869,9
Тернопільська	0,629	0,656	0,311	0,278	0,624	0,341	0,819	0,341	0,907	0,503	0,93	660,6	614,3
Харківська	0,425	0,516	0,498	0,371	0,281	0,584	0,492	0,314	0,719	0,462	1,01	1973,6	1993,3
Херсонська	0,264	0,649	0,451	0,327	0,582	0,327	0,462	0,339	0,795	0,442	1,06	645,9	684,6
Хмельницька	0,563	0,560	0,317	0,257	0,734	0,408	0,656	0,357	0,892	0,488	0,96	853,9	819,7
Черкаська	0,575	0,477	0,407	0,250	0,747	0,429	0,573	0,334	0,851	0,484	0,97	861,9	836,0
Чернівецька	0,669	0,310	0,198	0,164	0,782	0,255	0,755	0,414	0,885	0,443	1,05	549,7	577,1
Чернігівська	0,488	0,537	0,465	0,226	0,399	0,362	0,577	0,319	0,774	0,440	1,06	752,5	797,6
Київ	0,849	0,823	0,803	0,911	0,635	0,824	0,648	0,317	0,858	0,747	0,63	4717,5	2972,0
Севастополь	0,180	0,508	0,488	0,503	0,571	0,525	0,504	0,671	0,831	0,518	0,90	321,8	289,6
Вага блоків	0,103	0,098	0,156	0,133	0,092	0,137	0,105	0,107	0,068			33742,0	32984,0

Прогнозування показників, що належать до першої групи, може успішно здійснюватися на основі статистичних методів. Процедура прогнозування показників другої групи фактично перетворюється на процедуру “конструювання”. Показники третьої групи визначаються рівнем розвитку економіки і державною бюджетною політикою. Основою їх прогнозування є нормативний метод.

Узгодження отриманих оцінок пропонується здійснювати на основі балансового методу, тобто на основі оцінки об'єктивної взаємної залежності між показниками, що належать до різних груп.

До логічної послідовності процедур оцінки і прогнозування пропонується включити процедуру соціальної експертизи, завданням якої є дослідження впливу управлінських рішень на параметри, що визначають рівень соціально-економічного розвитку регіону. Слід зазначити, що в сучасній економічній літературі проблематика соціальної експертизи практично не досліджується. При формуванні принципів і методів соціальної експертизи ми спиралися на основні положення теорії активних систем. Передбачалося, що стан деякої соціально-економічної системи описується змінною y, що належить припустимій множині A. Стан системи в розглянутий момент часу залежить від керуючих впливів U: y = G(). Передбачається, що на множині U A заданий функціонал (, y), який визначає ефективність функціонування системи (з погляду керуючого органа). Величина K() = визначає ефективність управління U. Завдання керуючого органа полягає у виборі такого управлінського рішення, яке максимізувало б значення його ефективності за умови, що відомо реакцію G() системи на керуючі впливи.

Соціальна експертиза як безперервний процес передбачає її інституціональне забезпечення. Як можливі розглядаються два базових варіанти створення інституціональної інфраструктури соціальної експертизи. Перший передбачає створення спеціального органа, наприклад, у вигляді Національного агентства соціальної експертизи, яке функціонуватиме на кшталт Рахункової палати. Основною перевагою даного варіанта є незалежність такого органа від поточної кон'юнктури та органів законодавчої і виконавчої влади. Другий виходить із можливості використання існуючих інституціональних структур, які мають досвід виконання експертних робіт, наприклад, до Національної академії наук України.

Апробація запропонованої процедури соціальної експертизи на прикладі оцінки соціальної ефективності політики зайнятості дозволила одержати ряд принципово значимих результатів, що підтверджують необхідність урахування соціально-економічних особливостей регіонів у соціальній політиці.

На підставі викладених у другому розділі результатів дослідження слід констатувати, що інтегральна оцінка та прогнозування рівня соціально-економічного розвитку регіону є необхідною передумовою вдосконалення міжбюджетних відносин, формування ефективного механізму вирівнювання соціального розвитку. При цьому процедура соціальної експертизи нормативно-правових актів і управлінських рішень розглядається як необхідна передумова забезпечення збалансованості між суспільними очікуваннями і об'єктивними ресурсними можливостями їх забезпечення.

У третьому розділі "Вдосконалення методів фінансового забезпечення соціальної сфери регіону" розглядаються теоретичні, методичні та практичні питання вдосконалення фінансування соціальної сфери на основі оптимізації міжбюджетних відносин, формування місцевих бюджетів на основі соціальних стандартів, удосконалення державної трансфертної та компенсаційної політики.

Головною передумовою вдосконалення фінансування соціальної сфери є оцінка стану суб'єкта бюджетної системи та дослідження об'єктивних тенденцій її розвитку. У роботі пропонується оцінювати фінансовий стан суб'єкта бюджетної системи (наприклад області) на підставі динаміки інтегрального індексу:

, (3)

де - інтегральний індекс; - власні доходи об'єкта бюджетної системи з урахуванням трансфертів; С - сума видатків; , - кредиторська заборгованість на початок і кінець звітного періоду, відповідно.

Індекс (3) можна розглядати як своєрідний осцилятор з нульовою опорною лінією, який дозволяє прогнозувати рівень фінансового стану суб'єкта бюджетної системи. Виконані в роботі розрахунки на прикладі Сумської області свідчать про нестабільність бюджетного фінансування. Коливання індексу в межах одного року становить від 0,49 пунктів до мінус 0,94. При цьому від'ємне значення індексу має місце як на початку фінансового року, так і в кінці, що свідчить про непрогнозованість фінансового стану і є одним із чинників соціального напруження в суспільстві. Подібна динаміка характерна практично для всіх областей України.

У роботі доведено, що значні недоліки має і система розподілу міжбюджетних трансфертів, яка не враховує фактично сформований регіональний рівень розвитку соціальної сфери. Складається ситуація, коли удаване бюджетне вирівнювання фактично породжує дискримінаційні механізми фінансування соціальної сфери для різних областей. Як приклад, автором виконаний порівняльний аналіз балансів бюджетних трансфертів, у розрізі окремих областей України (табл. 3).



Таблиця 3 - Порівняльний аналіз балансів бюджетних трансфертів за деякими областями станом на 2004 рік

Область	Фактичні надходження податків і зборів у бюджети і цільові фонди	Рейтинг області	Фактичні бюджетні витрати з урахуванням трансфертів	Рейтинг області	Рейтинг області за показником “індекс людського розвитку”
	всього, млн грн	на душу населення, грн		всього, млн грн	на душу населення, грн
Сумська	1231,6	983,1	10	749,1	597,9	21	23
Кіровоградська	538,2	492,8	24	727,2	665,9	22	17
Хмельницька	756,7	542,6	21	912,3	654,2	13	10
Черкаська	1058,5	775,6	15	890,7	652,6	14	14
Чернігівська	1250,9	1044,8	8	793,0	662,3	18	18
Житомирська	729,6	539,5	22	885,9	665,0	15	21

Хоча система бюджетного вирівнювання забезпечує приблизно однакові бюджетні витрати на душу населення, однак таке вирівнювання не відображає фактичного стану соціальної сфери в аналізованих областях. Так, наприклад, Сумська область за показником “фактичні надходження податків і зборів у бюджети і цільові фонди” посідала 10 місце, а за показником “індекс людського розвитку” - 23 місце в Україні. Саме це дозволяє нам висунути тезу про необхідність удосконалення системи міжбюджетних трансфертів.

В основу “Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами” покладено нормативний метод. При цьому в ній ніяк не відображається поточний стан об'єктів соціальної сфери окремого регіону. Завдання полягає у вдосконаленні системи міжбюджетних відносин таким чином, щоб діючий механізм дозволяв враховувати фактичний стан окремих галузей соціальної сфери в регіонах, був більш гнучким у відношенні перерозподілу трансфертів.

Запропоновані в роботі науково-методичні підходи ґрунтуються на використанні таких показників, як “індекс регіонального людського розвитку” та “інте-гральних індексів складових частин людського розвитку”. При застосуванні першого показника для розрахунків міжбюджетних трансфертів пропонується формула:

, (4)

де - інтегральний коригувальний коефіцієнт; - коефіцієнт вирівнювання; - розрахунковий показник обсягу видатків загального фонду місцевого бюджету; - розрахунковий прогнозний обсяг доходів (кошика доходів), закріплених за відповідними місцевими бюджетами.

Розрахунок пропонується проводити за принципом “розімкненої шкали”. У табл. 2 наведені розрахунки інтегрального коригувального коефіцієнта і обсяги видатків з урахуванням трансфертів до і після коригування. Зокрема, для Луганської області видатки з урахуванням трансфертів мають збільшитися на 23%, а для м. Києва - зменшитися на 37%.

При цьому слід враховувати, що пропонований підхід має цілком очевидні обмеження - він не дозволяє деталізувати регіональні відмінності в межах окремих складових регіонального людського розвитку. Усунути цей недолік можна таким чином: коригуванню має підлягати не загальна сума трансфертів або видатків, а окремі її складові. Тоді формула для розрахунку показника обсягу видатків загального фонду місцевого бюджету матиме вигляд:



, (5)

де - інтегральні коригувальні коефіцієнти за видами видатків, а формулу (4) пропонується трансформувати таким чином:

. (6)

Розрахунок пропонується проводити за таким алгоритмом. На першому етапі розраховуються групові індекси регіонального людського розвитку (табл. 2) для виділених груп складових частин інтегрального індексу людського розвитку. Пропонується виділити чотири групи: охорона здоров'я, освіта, соціальний захист, культура і мистецтво. У табл. 4 наведено приклад розрахунку запропонованих автором групових індексів регіонального людського розвитку для Сумської області.

Таблиця 4 - Приклад розрахунку групових індексів регіонального людського розвитку

Група складових частин інтегрального індексу людського розвитку	Складові частини інтегрального індексу людського розвитку	Вагове значення складової частини (у межах індексу регіонального людського розвитку)	Вагове значення складової частини (у межах групи складових частин)	Інтегральний індекс складової частини людського розвитку	Групові індекси регіонального людського розвитку
Охорона здоров'я	- демографія	0,103	0,390	0,382	0,580
	- охорона здоров'я	0,092	0,351	0,636
	- екологічний стан	0,068	0,259	0,804
		0,263	1
Соціальний захист	- ринок праці	0,098	0,292	0,460	0,369
	- умови життя	0,133	0,395	0,188
	- соціальне середовище	0,105	0,313	0,514
		0,336	1

Вагове значення складових частин (у межах індексу регіонального людського розвитку) та інтегральні індекси складових частин людського розвитку приймались за табл. 2. Груповий індекс регіонального людського розвитку, наприклад, для групи “охорона здоров'я” розраховувався таким чином: .

На другому етапі за методом “розімкненої шкали” розраховуються інтегральні коригувальні коефіцієнти за видами видатків (). За результатами розрахунків формується матриця інтегральних коригувальних коефіцієнтів за видами видатків ().

Суттєвим методологічним недоліком існуючої системи бюджетного фінансування соціальної сфери є відсутність науково обґрунтованих соціальних стандартів. Це об'єктивно не дозволяє правильно визначити такі важливі параметри бюджету, як ефективна структура його видатків і дефіцит. Під соціальними стандартами пропонується розуміти мінімально необхідну та гарантовану державою забезпеченість складових регіонального людського розвитку. Якщо таким чином розуміти соціальні стандарти, стає цілком очевидним і економічний зміст державної компенсаційної політики, який полягає в забезпеченні додаткового позабюджетного фінансування соціальної сфери. Таке фінансування як юридичних, так і фізичних осіб має бути солідарним.

У роботі показано, що формування місцевих бюджетів на основі соціальних стандартів має відповідати таким основним принципам: соціальні стандарти єдині на всій її території; прогнозовані доходи бюджету і грошове вираження соціальних стандартів мають бути взаємозалежні; методика розрахунку мінімального бюджету базового рівня (міста, селища міського типу, села) має бути єдиною і ґрунтуватися на соціальних стандартах; при розрахунках мінімальних бюджетів базового рівня слід враховувати сформовані (фактичні) розходження в забезпеченості населення об'єктами соціальної інфраструктури; відсотки відрахування від регулюючих джерел доходів у місцеві бюджети - величини розрахункові для кожного конкретного населеного пункту, а процедура розрахунку єдина; тільки в тому випадку, якщо всіх доходів бюджету базового рівня не вистачає для формування мінімального бюджету, надається державна дотація. При цьому, виходячи із запропонованого в роботі комплексного підходу до вдосконалення системи фінансування соціальної сфери, дотація має визначатися з урахуванням рівня використання економічного потенціалу регіону.

Важливою проблемою, безпосередньо пов'язаною з удосконаленням системи фінансування соціальної сфери, є розподіл бюджетних коштів між населеними пунктами регіону. По-перше, розподіл ресурсів є загальноприйнятим і найбільш важливим інструментом визначення політики пріоритетів. По-друге, розподіл ресурсів, якщо його неможливо здійснити на основі об'єктивних економічних законів, є досить відповідальним соціально-політичним рішенням. По-третє, він може істотно впливати на ефективність соціальних послуг на рівні району чи населеного пункту.

Як теоретична основа вирішення поставленої задачі в роботі прийнята теорія активних систем. Розглядається система, що складається із центра та активних елементів. Центр має одиниці ресурсу. Цінність ресурсу для і-го елемента визначається його функцією корисності , де - одержувана ним кількість ресурсу, а - тип активного елемента, що параметризує клас припустимих функцій корисності. Функція корисності може визначати, наприклад, прибуток активного елемента від використання ресурсу в кількості . Завданням центра є розподіл ресурсу з метою, наприклад, максимізації сумарної корисності всіх елементів , при ресурсному (балансовому, бюджетному) обмеженні: .