Організаційно-економічний механізм забезпечення ефективності діяльності промислових підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеню

доктора економічних наук

Організаційно-економічний механізм забезпечення ефективності діяльності промислових підприємств

Спеціальність 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами

Донецьк - 2006

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В Україні підприємство як форма господарювання, що заснована на принципах самостійності у виборі шляхів діяльності та повної відповідальності за результати роботи, набуває особливого значення. Однак результати діяльності підприємств є низькими, що не задовольняє інтересам держави і безпосередньо підприємців.

У цих умовах є актуальним вирішення проблем створення організаційно-економічних механізмів забезпечення ефективної діяльності промислових підприємств, управління підприємством взагалі та його розвитком, що забезпечує динамічне зростання економіки. Процес реалізації такого підходу вимагає ефективного використання потенціалу підприємства, що в свою чергу дає можливість оцінки наявних ресурсів для впровадження інновацій як фактора, який забезпечує розвиток підприємства і адаптацію до особливостей діяльності в макросередовищі.

Важливими у цьому напрямі є дослідження вітчизняних учених О.І. Амоші, О.М. Алимова, Я.Г. Берсуцького, І.П. Булєєва, Г.К. Губерної, В.М. Гейця, В.Г. Герасимчука, В.М. Гриньової, В.А. Забродського, С.М. Ілляшенка, М.О. Кизима, Ю.В. Макогона, М.Д. Прокопенка, С.К. Рамазанова, А.А. Садєкова, В.А. Ткаченка, Р.Б. Тяна, М.Г. Чумаченка, Л.Г. Червової; зарубіжних - Г.Л. Багієва, В.А. Винокурова, О.С. Віханського, А.П. Градова, Е.М. Короткова, В.Г. Крижанівського.

Високий ступінь невизначеності ринкового середовища ускладнює застосування критеріїв і методів прийняття управлінських рішень, що використовуються в зарубіжній практиці, а вітчизняні розробки перебувають у стадії становлення. Тому проблема забезпечення ефективної діяльності промислових підприємств за допомогою організаційно-економічних механізмів як сукупності методів, технологічних прийомів, засобів впливу на ефективність функціональних систем управління, інформаційного взаємозв'язку суб'єктів і об'єктів виробничих відносин, використання потенціалу потребує подальших досліджень. Практично відсутні теоретичні дослідження, які доведені до рівня розробки інструментарію, недостатньо досліджені особливості впливу зовнішнього середовища на ринкові можливості розвитку підприємств на основі інновацій. Потребують вирішення питання щодо врахування факторів ризику при обґрунтуванні стратегій для варіантів інноваційного розвитку, ресурсного забезпечення та оцінки потенціалу підприємства.

Актуальність зазначених проблем, їх недостатня розробленість, теоретичне й практичне значення обумовили вибір теми дослідження, його мету та задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у Полтавському університеті споживчої кооперації України за темами: «Методологія та практика управління сучасною соціально-економічною системою» (номер держреєстрації 0105U003905, 2005-2009 рр.), в якій автором розроблено методологію формування ресурсного забезпечення при інноваційному розвитку господарюючих суб'єктів та ефективного використання потенціалу підприємства; «Резерви підвищення економічної ефективності діяльності ринків споживчої кооперації» (номер держреєстрації 0104U009950, 2004-2005 рр.), у рамках якої запропоновано методику вибору ефективних напрямків розвитку господарюючого суб'єкта; «Удосконалення оплати праці на підприємствах споживчої кооперації» (номер держреєстрації 0104U009951, 2004-2005 рр.), де автором запропоновано методологію розробки систем управління мотивацією персоналу на основі визначення важливості чинників його мотиваційної поведінки.

Мета й задачі дослідження. Метою роботи є розробка теоретико-методологічних і методичних основ концепції управління промисловими підприємствами як складними соціально-економічними системами через упровадження організаційно-економічних механізмів забезпечення їхньої ефективності на основі інноваційного розвитку в умовах динамічності ринкового середовища.

Для досягнення поставленої мети вирішено такі задачі:

виконано комплексний аналіз передумов і проблем адаптації підприємств до ринкових умов у динамічному середовищі трансформаційної економіки;

визначено механізми і особливості впливу держави і регіону (та їх складових) на фактори зовнішнього середовища господарювання підприємства, що створюють конкурентні переваги для вітчизняних підприємств;

розроблено методику оцінки сценаріїв розвитку відносин підприємства зі складовими зовнішнього середовища його господарювання;

поглиблено теоретико-методологічні основи управління промисловим підприємством та вдосконалено систему управління ним на основі інноваційного розвитку;

обґрунтовано систему принципів формування і функціонування ефективного організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком підприємств у ринкових умовах, визначено структуру й склад елементів такого механізму;

розроблено організаційно-економічний механізм ефективності використання потенціалу підприємства як підґрунтя розвитку;

поглиблено теоретико-методологічні положення формування механізму адаптації підприємств через реструктуризацію;

визначено роль виробничо-економічних систем у структурах організаційно-економічних механізмів управління забезпеченням концентрації інвестиційних ресурсів на пріоритетних напрямках розвитку економіки промислового підприємства у нестабільному ринковому середовищі;

розроблено методику оцінки проектів для прийняття управлінських рішень у напрямку інноваційного розвитку;

удосконалено науково-методичний апарат якісної оцінки стратегії підприємства для управління ефективним інноваційним розвитком підприємств у ринковому середовищі;

проаналізовано теоретичні аспекти принципів формування необхідної мотиваційної поведінки персоналу в механізмах забезпечення інноваційного розвитку підприємств;

розроблено методику визначення кількісної значущості чинників мотиваційної поведінки персоналу у системах управління забезпеченням інноваційного розвитку підприємств;

сформульовано теоретичні аспекти й удосконалено методи визначення необхідного і достатнього рівня інформації для обґрунтованого прийняття рішень у варіантах розвитку;

регламентовано процедури вибору варіантів розвитку промислового підприємства та запропоновано методику аналізу таких варіантів;

запропоновано теоретико-методологічні й методичні основи прогнозування діяльності підприємства для реалізації його потенціалу;

удосконалено методичні підходи до формування оптимальної структури інвестиційних ресурсів, позичкових і власних коштів для забезпечення розвитку промислових підприємств.

Об'єктом дослідження є процеси забезпечення ефективної діяльності промислових підприємств різних форм власності та господарювання.

Предмет дослідження - організаційно-економічний механізм забезпечення ефективності діяльності промислових підприємств.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертаційної роботи становить сукупність загальнонаукових і спеціальних принципів, методів та прийомів наукового дослідження, використання яких зумовлене поставленою метою і завданнями. Методологічними засадами дослідження є системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, фундаментальні положення загальної економічної теорії, сучасні концепції управління економічним розвитком промислових підприємств.

Для вирішення поставлених у дисертації задач було використано такі методи: системно-логічний аналіз (для визначення впливу характеристик зовнішнього середовища на стан функціонування основних його складових, дослідження систем управління розвитком); статистико-економічний аналіз (визначення стану і результатів діяльності суб'єктів господарської діяльності); економіко-математичний (методика знаходження зон ефективного використання власного і позичкового капіталу, методика прогнозування діяльності промислового підприємства); факторний аналіз (методика оцінки ефективності використання потенціалу підприємства, визначення основних параметрів впливу для розробки механізмів управління діяльністю підприємства); методи теорії нечітких множин (методика процесу вибору інвестиційного проекту інноваційного розвитку промислового підприємства); метод аналізу ієрархій (моделі сценаріїв формування і розвитку відносин між складовими зовнішнього середовища, методика вибору напряму розвитку промислового підприємства, методика визначення ступеня впливу чинників мотивації поведінки працюючих); метод експертних оцінок (оцінка впливу характеристик зовнішнього середовища на стан відносин основних його складових, оцінка параметрів для розробки методики визначення ваги впливу чинників мотивації поведінки працюючих, методика прогнозування діяльності промислового підприємства).

Інформаційну та фактологічну базу дослідження становлять основні положення і результати теоретичних розробок вітчизняних та зарубіжних дослідників, а також офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Дніпропетровського та Полтавського обласних управлінь статистики, матеріали недержавних інформаційних органів, а також законодавчі й нормативні документи Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, матеріали українських та зарубіжних періодичних видань, результати власних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у концептуальному вирішенні проблеми створення та удосконалення методологічного апарату розробки механізмів забезпечення ефективності діяльності промислових підприємств в умовах невизначеності зовнішнього середовища. Ступінь наукової новизни результатів, одержаних автором, полягає у такому:

уперше:

на основі теоретичного обґрунтування та експертних оцінок впливу зовнішнього середовища на промислове підприємство розроблено концепцію, структуру та основні підсистеми організаційно-економічного механізму управління підвищенням ефективності його діяльності як складної соціально-економічної системи, основними чинниками якої є постійний пошук, моделювання та використання керуючих та забезпечувальних систем для реалізації власного потенціалу підприємств;

визначено критерії, сформульовано критеріальну базу прогнозування стратегій розвитку промислових підприємств на основі розробки методологічного забезпечення оцінки та формування складу ресурсного потенціалу, оптимізації технологічних витрат і мотиваційних чинників (як необхідних умов трансформації) та концептуально окреслено механізм прийняття управлінських рішень щодо багатокритеріального вибору інвестиційного забезпечення проектів інноваційного розвитку промислових підприємств, в основу якого покладено розроблені моделі та методики оцінки і оптимізації процесів господарювання;

розроблено механізм вибору оптимальної стратегії розвитку промислових підприємств на основі моделювання функціональних залежностей між елементами підсистем управління та визначення принципів оцінки ефективності використання власного потенціалу;

удосконалено:

методологію визначення необхідного та достатнього рівня інформації на етапах розробки ієрархічних моделей впливу складових зовнішнього середовища на діяльність підприємства та методик обґрунтування варіантів інноваційного розвитку;

методологію формування організаційно-економічного механізму управління розвитком промислових підприємств у ринковому середовищі з урахуванням оцінки багатокритеріальності потенціалу підприємства, методів організації та управління виробничими процесами;

дістали подальшого розвитку:

теоретико-методологічні та методичні підходи до кількісної оцінки інвестиційних проектів інноваційного розвитку господарюючих суб'єктів, що надає можливість ураховувати дієвість кожного фактора та їх інтегральний вплив;

зміст та суть поняття організаційно-економічного механізму управління діяльністю підприємства та забезпечення її ефективності в умовах невизначеності зовнішнього середовища господарювання підприємства, а саме поняття невизначеності;

система принципів формування організаційно-економічного механізму управління в напрямі їх інноваційного розвитку як відкритої, адаптивної, динамічної структури, що функціонує у ринковому середовищі;

механізм управління мотиваційною поведінкою персоналу як однією з основних складових, що забезпечує стратегічний інноваційний розвиток в умовах складного динамічного середовища.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення дисертації доведено здобувачем до рівня конкретних методик і пропозицій щодо ефективної організації, забезпечення стійкого функціонування і розвитку промислових підприємств у ринкових умовах.

Результати дисертаційних досліджень упроваджено у вигляді методичних положень і пропозицій з оцінки і діагностики фінансового стану й стійкості функціонування суб'єктів господарської діяльності: ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод» (акт упровадження від 08.06.2005 р.), АТ «Полтавський завод газорозрядних ламп» (акт упровадження від 17.05.2005 р.), ТОВ «Дніпропетровський дослідний ремонтно-механічний завод» (акт упровадження від 18.04.2005 р.), ВАТ «Електромотор» (акт упровадження від 22.08.2005 р.), ВАТ «Тепловозоремонтний завод» (акт упровадження від 20.04.2005 р.), Полтавський ГЗК (акт упровадження від 26.05.2005 р.), ДПВО «Знамя» (акт упровадження від 12.08.2005 р.), ДП «Армапром-Б» (акт упровадження від 18.06.2005 р.).

Результати досліджень використовуються також у навчальному процесі Полтавського університету споживчої кооперації України при викладанні дисциплін «Управління підприємствами», «Економічний ризик і методи його виміру», «Інформаційні системи підприємств», «Економічне обґрунтування господарських рішень» (довідка від 01.06.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Автору належать наукові ідеї роботи, теоретичні розробки і узагальнення, результати обробки інформації, вибір методів дослідження, висновки і рекомендації. Внесок автора в колективні опубліковані роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні результати доповідались і були схвалені на 15 наукових конференціях. Основні з них: Всеукраїнська науково-практична конференція «Економічні проблеми регіонів та підприємств на початку ХХІ століття» (2001 р., Полтава); Всеукраїнська науково-практична конференція «Проблеми формування та реалізації інвестиційної стратегії господарюючого суб'єкта» (2002 р., Дніпропетровськ); Міжнародна науково-практична конференція «Європейський вибір України: проблеми теорії та практики реалізації» (2003 р., Дніпропетровськ); Всеукраїнська науково-практична конференція «Розвиток менеджменту в Україні: реалії, проблеми, перспективи» (2004 р., Житомир); Всеукраїнська науково-практична конференція «Інвестиційні стратегії сталого розвитку» (2004 р., Дніпропетровськ); Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми розвитку малого та середнього бізнесу в Україні» (2004 р., Полтава); Міжнародна науково-практична конференція «Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний і національний аспекти» (2005 р., Запоріжжя); Всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених «Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України» (2005 р., Дніпропетровськ); Х науково-методична конференція «Проблеми економічної кібернетики» з нагоди 40-ї річниці економічної кібернетики в Україні (2005 р., Донецьк); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Современные информационные технологии в экономике и управлении предприятиями, программами и проектами» (2005 р., Харків - Алушта).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 41 науковій праці, з яких особиста монографія, 21 стаття у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, 15 матеріалів наукових конференцій, 4 статті в інших наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій 30,75 д.а., з них особисто автору належить 25,65 д.а.

Структура й обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків, містить 43 таблиці, 22 рисунки, 43 формули. Список використаних літературних джерел становить 371 найменування. Загальний обсяг роботи - 389 с. комп'ютерного тексту.

Основний зміст дисертації

адаптація економіка управління інноваційний

У першому розділі «Соціально-економічні засади та організаційні проблеми розвитку підприємств в умовах трансформації зовнішнього середовища» розглянуто передумови й проблеми адаптації підприємств до ринку в умовах трансформації зовнішнього середовища, визначено значення держави та регіону у створенні конкурентних переваг для вітчизняних підприємств, досліджено вплив складових зовнішнього середовища на місію підприємства.

Розглядаючи промислове підприємство як керовану складну соціально-економічну систему в постійному русі і розвитку, встановлено, що ефективність ринкової діяльності залежить від того, наскільки в його системі управління контролюються економічні процеси, що відбуваються на рівні регіону (мезорівень) та держави (макрорівень), адже кризи, які мають місце у зовнішньому середовищі господарювання підприємства (як у надсистемі), мають не тільки руйнівний характер, але й несуть у собі потенціал позитивних змін. Тому з теоретичної і практичної точок зору дуже важливо визначити характер попередніх економічних криз та сучасних трансформаційних процесів в економіці для окреслення факторів адаптації підприємств до ринку.

Підприємство як складна соціально-економічна система є одночасно суб'єктом і об'єктом, володіє різноманітними можливостями реагування на дію зовнішніх факторів та впливає на внутрішні фактори, що виникають у результаті діяльності самого підприємства. У зв'язку з цим запропоновано управління підприємством розглядати як управління динамічною системою через взаємодію його внутрішніх соціальних і економічних процесів із зовнішнім середовищем на основі їх комплексного дослідження та нової методології вибору стратегії комплексного управління ними.

Оскільки в Україні реалізація програм стабілізації економіки відбувається в регіонах, то набуває актуальності необхідність виявлення можливих методів позитивного впливу на розвиток економіки промислового підприємства (системи) в умовах взаємовпливу складових регіону (надсистеми) як одного з рівнів зовнішнього середовища. З огляду на це в дисертаційній роботі прогнозування розвитку економічних процесів конкретного регіону виконано за декількома сценаріями, що включають у себе такі напрями: стратегія збереження статусу-кво (держава за такої стратегії надає відчутну підтримку неефективним підприємствам); стратегія протекціонізму (захист підприємств, галузей, територій від конкурентів і зосередження зусиль на стимулюванні національного виробника); стратегія створення конкурентного середовища, яке надає усім виробникам рівні шанси на успіх та сприяє ефективному використанню ресурсів держави та її регіонів, але перевага надається стратегії конкурентоспроможності, адже саме конкурентна спроможність підприємств, галузей може забезпечити сталий розвиток на найближчу та далеку перспективу.

Визначено, що на сучасному етапі розвитку в Україні об'єктивні інтеграційні процеси на рівні регіонів стають дедалі актуальнішими для вітчизняної економіки, а різноманітність механізмів інтеграції підприємств у корпоративні об'єднання має особливе значення для інтенсифікації розвитку промислового сектору національної економіки. Враховуючи це, виконано системно-логічне дослідження факторів впливу зовнішнього середовища на підприємство як представника виробничої сфери через взаємодію з представниками фінансово-банківської та податкової системи і на основі цього спрогнозовано варіанти співпраці за розробленими сценаріями розвитку відносин між ними.

З метою обґрунтування доцільності та можливості досягнення цілей, які були сформульовані в сценаріях розвитку співпраці між складовими середовища господарювання, було зроблено оцінку сильних та слабких сторін даних сценаріїв розвитку відносин основних суб'єктів економічної діяльності в регіоні (державі), виконано ідентифікацію причинно-наслідкових зв'язків при змінах у ринкових відносинах, сформовано та досліджено трансформаційні процеси в умовах невизначеності зовнішнього середовища господарювання підприємства (ЗСГП).

Дослідженням впливу фінансово-банківської системи на розвиток підприємства встановлено, що необхідна нова модель співпраці - економічна система, розвиток якої відбуватиметься під впливом цілеспрямованого стимулювання інноваційно-інвестиційної моделі відносин між цими суб'єктами діяльності з метою раціонального управління грошовими потоками для розвитку підприємства.

Для вивчення впливу податкової системи на вирішення проблеми побудови взаємовідносин між суб'єктами економічної системи (у даному випадку - підприємство) і податковою адміністрацією, які задовольняли б усі сторони найбільшою мірою та служили цілям розвитку суспільства, було проведено системно-логічне дослідження на підставі розробленої ієрархічної моделі взаємовідносин між суб'єктами економічної системи (рис. 1). Оскільки взаємовідносини між підприємством і податковою адміністрацією залежать від факторів економічного, фінансового, політичного, юридичного, соціального характеру, сукупність яких є проблемоутворюючим середовищем для аналізованої проблеми таких відносин, то вирішення проблеми запропоновано в рамках гармонізації таких факторів для діючих суб'єктів. З метою дослідження взаємин між підприємствами і податковою адміністрацією, що є фокусом у розробленій моделі досліджуваної проблеми, було визначено цілі їхньої діяльності з урахуванням впливу зазначених факторів та запропоновано декілька варіантів відносин. На підставі такої моделі методом системного аналізу визначено в узагальненому сценарії відносин частку кожного із запропонованих сценаріїв відносин між зазначеними суб'єктами господарювання після реалізації їхніх цілей.

У результаті встановлено, що частка відносин С1 становить 32%, С2 - 47%, а С3 - 21% від узагальнених відносин між податковою системою і підприємством. У зв'язку з цим визначено, що з метою ефективного розвитку підприємства і національної економіки податкова система в період розвитку (трансформації) ринкових відносин повинна впливати на діючу законодавчу систему на основі інноваційних методів відносин із суб'єктами економіки для формування нових понять податкової політики, її змісту та створення умов, за яких можливе ефективне її використання в напрямку розвитку позитивного впливу на промислове підприємство через використання економічних важелів, зменшення ставок оподаткування, посилення стимулюючої функції, спрощення системи адміністрування, усунення суперечливості і двозначності у законодавстві.

У другому розділі «Теоретичні основи та методологічна база організаційно-економічного механізму розвитку в системах управління промисловими підприємствами в умовах невизначеності» досліджено методологічні основи механізмів функціонування промислових підприємств, особливості інноваційного розвитку підприємства та організаційно-економічні механізми ефективного використання його потенціалу.

Внутрішнє середовище підприємства складається із засобів виробництва, фінансових і трудових ресурсів, інформації щодо їх використання та взаємодії, у результаті чого створюється готова продукція або надаються послуги, що й визначає його потенціал. Для створення механізму реалізації потенціалу промислового підприємства було проведено аналіз бізнес-процесів на підприємстві, завдяки якому систематизовано функції управління інформаційним забезпеченням, використання потенціалу (табл. 1) та запропоновано концепцію побудови системи збору й обробки інформації. Ця система здатна виконати сформульовані завдання через визначення горизонту діяльності, вивчення достатнього інформаційного простору, необхідного для управлінських рішень, розробку методології синтезу обробки інформації, створення форм подання інформації про рекомендовані управлінські рішення та обґрунтування рекомендацій.

Останнє підтверджується дослідженням вітчизняного досвіду реалізації управління, коли поряд з управлінням фінансовими, матеріальними ресурсами необхідно виокремити питання інформаційного забезпечення, що є визначальним фактором зниження чи підвищення ефективності механізмів функціонування підприємств у зовнішньому середовищі, що має певний рівень невизначеності. Тож під невизначеністю розуміємо стан цього середовища із сукупністю факторів, які мають ще невідому кількість апріорної інформації та складають цю невизначеність на даний період діяльності. З огляду на це пріоритетне місце посідає аспект достатності інформації для прийняття відповідних рішень з метою ефективних змін, які забезпечуються інноваційним розвитком.

Установлено, що головною необхідністю і актуальністю розвитку національних підприємств є інноваційна складова у механізмах забезпечення

Таблиця 1. Функції управління, їх тип та фази прийняття управлінських рішень

ефективної діяльності. Це підтверджується аналізом діяльності інноваційно-активних підприємств із використанням даних по Україні і Полтавській області. У результаті встановлено, що у більш ніж 90% таких підприємств спостерігався приріст обсягів збуту і розширення ринків збуту, 55% - замінили застарілу продукцію на нову, понад 40% - знизили матеріалоємність і енергоємність продукції, 32% - впровадили ресурсозберігаючі екологічно орієнтовані технології в різні роки трансформаційних перетворень. Однак у цілому по Україні спостерігається тенденція до скорочення кількості впроваджень нових видів продукції, особливо виробів промислового призначення.

Економічна оцінка виробництва інноваційної продукції як фактора інноваційного розвитку багато в чому залежить від необхідності розрахунку ефективності у виробника і споживача, оскільки досягається процес гармонізації інтересів сфери споживання і виробництва, підвищується ефективність відтворювального процесу для суспільства в цілому та розвитку окремого підприємства. Аналіз літературних джерел показав, що більшість авторів приділяють увагу ефективності виробництва у сфері самого виробництва, але сьогодні в умовах ринкових відносин домінуюче становище займає споживач, що впливає на попит виробленого товару і, таким чином, на результати виробництва. Отже, ефективність змін у сфері споживання динамічніша, ніж у сфері виробництва. Крім того, необхідно звернути увагу на одну з особливостей впливу зовнішнього середовища - економічні реформи в Україні, які призвели українське суспільство на поле невизначеності. У таких умовах важливим залишається пошук нових шляхів ефективного використання потенціалу промислового підприємства для підвищення загальної ефективності його діяльності та розширення технологічних переваг. Тому запропоновано враховувати взаємовплив суб'єктів і об'єктів управління при функціонуванні виробничої інфраструктури підприємства. Останнє підтверджено системним дослідженням впливу зовнішніх факторів і внутрішніх можливостей на основі інформаційного взаємозв'язку. Для цього розроблено основні етапи побудови механізму ефективного використання потенціалу підприємства, методами системного аналізу запропоновано розв'язок задачі щодо ефективності використання потенціалу підприємства на прикладі промислових підприємств Полтавського регіону.

Оцінка ефективності побудована на основі критерію ефективності. Якщо значення (у⁰) факторів, які не контролюються, відомі, то маємо критерій ефективності (1), тобто він є функцією тільки (х) і може служити оцінкою ефективності. Найкращій моделі механізму в цьому випадку відповідає оптимальний потенціал, тобто такий (х), що (2) для всіх , де Х - множина допустимих потенціалів.

Через те що система функціонує у деякому зовнішньому середовищі, стан і властивості якого в кожний момент характеризуються значеннями параметрів (в₁, в₂,…, в_s) = , вони і будуть зовнішніми параметрами для неї. Стан і властивості самої системи (такої як потенціал підприємства) у цьому випадку характеризуються набором внутрішніх параметрів, які поділяються на «власні» параметри (існуючі кадри, виробничі потужності, фінансові можливості) (а₁, а₂,…, а_е) = та «керовані» параметри (необхідні - необхідність відновлення і відповідність сучасним вимогам виробничих потужностей, можливість залучення джерел фінансування і кредитування) (х₁,…, х_к) =. Сукупність математичних співвідношень між зовнішніми і внутрішніми параметрами системи, які характеризують структуру системи та її функціонування, утворює математичну модель системи, яка підтверджує її невизначеність. Ефективність системи, тобто рівень її пристосованості до розв'язування поставлених перед нею задач, оцінюється числовими значеннями компонентів вектора цільової функції.

Слід зазначити, що, організовуючи діагностичний процес стану підприємства, реалізований за допомогою сучасних комп'ютерних технологій, будуємо його як динамічну процедуру, що починається із проведення простих досліджень складових системи управління. Якщо цих даних недостатньо для встановлення параметрів із заданим ступенем точності, то необхідно вказати, яке наступне дослідження (із групи більш важливих) слід провести для того, щоб у конкретній ситуації одержати максимальну інформацію.

Таким чином, система управління виявляє стан підприємства й управляє збором інформації, що особливо необхідно на всіх етапах аналізу для вирішення проблеми ухвалення рішення. Показниками якості при цьому виступає стійкість системи, тобто її здатність виконувати свої функції у заданих параметрах під дією зовнішніх і внутрішніх збуджувачів (і насамперед структурних змін). Результат її функціонування - це абсолютний показник, що показує, наскільки стан системи в цей момент відрізняється від її стану в минулому та безпосередньо пов'язаний із рівнем досягнення цілей бізнес-процесів. Показниками результату функціонування системи управління підприємством є обсяг виробленої за певний період продукції, валові витрати, чистий прибуток.

Результативність (позитивна) функціонування підприємства як системи - це показник, що характеризує відносну зміну його стану в заданому часі за умови вибору ефективного напряму розвитку. З метою вирішення проблеми вибору оптимального напряму розвитку використано метод аналізу ієрархій як процес поетапного встановлення пріоритетів: виявлення найважливіших моментів, найкращих способів порівняння та оцінки елементів, способу прийняття рішення та оцінка його якості. Для цього було сформульовано критерії, за якими виконується оцінка ефективності методів аналізу виробничо-господарської діяльності, до яких відносяться: доступність джерел інформації для проведення аналізу; час, потрібний для розрахунків; повнота оцінки виробничо-господарської діяльності; наочність представлення результатів; простота розрахунків; відповідність їх державним рекомендаціям; пристосованість до бухгалтерської та статистичної документації, якими користуються на підприємстві; точність одержаних результатів.

У результаті досліджень автором запропоновано розглядати організаційно-економічний механізм як сукупність методів, технологічних прийомів, засобів та процедур ефективності функціональних підсистем системи управління промисловими підприємствами щодо визначення рівня зовнішніх дестабілізуючих чинників, діагностики стану підприємства як складної соціально-економічної системи, інформаційного взаємозв'язку та взаємовпливу суб'єктів і об'єктів продуктивних сил і виробничих відносин, а також використання промислового потенціалу підприємства з метою підвищення ефективності його господарської діяльності.

У третьому розділі «Методологічні основи розвитку підприємств в умовах невизначеності ринкового середовища» розглядаються чотири аспекти розвитку підприємства: механізм адаптації підприємства до зовнішнього середовища; виробничі системи в структурі організаційно-економічного механізму управління розвитком підприємства; методологічні основи реструктуризації підприємства та методологія адаптації систем управління до технологічних інновацій.

Визначено, що в результаті дії неоднозначності факторів зовнішнього середовища у період трансформації економіки України відбувається суттєве зміщення акцентів на рівень промислових підприємств. Тому посилюється залежність ефективності їх функціонування від впливу змін зовнішніх умов як результат існування зв'язків підприємства із зовнішнім середовищем, які в таких умовах стають ще більш складними і різноманітними через взємообумовленість, постійне удосконалення та залежність від специфіки самого підприємства, виробничого процесу і продукції, що випускається.

У зв'язку з цим для створення механізмів адаптації підприємств до таких умов запропоновано формувати на підприємстві оптимальну структуру зв'язків із зовнішнім середовищем на основі поділу їх на вхідні та вихідні. Вхідні пов'язані з надходженням інформації з ринку - про ємність ринку, потреби споживачів, конкурентів, можливість виникнення кризових ситуацій, їхніх причин, можливостей запобігання, особливостей управління кризами, а також із забезпеченням виробництва матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами. Вихідні зв'язки визначаються обсягами виробництва та механізмами реалізації готової продукції. Таким чином, підприємство взаємодіє із зовнішнім середовищем на двох рівнях: інформаційному і речовинному, що вимагає створення ефективних організаційних форм і методів забезпечення розвитку та адаптації промислових підприємств до зовнішнього середовища. Такі організаційно-економічні механізми запропоновано реалізовувати через реструктуризацію як один із способів внутрішньої перебудови підприємства (організаційної, технологічної, кадрової) та інноваційні підходи до систем управління, що може забезпечити ефективність реструктуризаційних процесів.

Доведено, що необхідним етапом реструктуризації є встановлення місії, яка полягає у визначенні свого, власного, притаманного тільки конкретному підприємству шляху досягнення конкурентоспроможності. На основі визначених місією цілей та аналізу інформації вибирається відповідна модель реструктуризації (технологічна або організаційна) і окреслюються заходи щодо її реалізації. Модель технологічної реструктуризації є пріоритетною для підприємств із «рухомими» технологіями, що базуються на багатофункціональних активах, та «ринковими» (передбачається подальше вдосконалення технологій), а модель організаційної реструктуризації - для підприємств із «стабільними», заміна яких призводить до повної зміни профілю діяльності підприємства, та «випереджаючими» технологіями, які здатні впроваджувати стрибкоподібні зміни у виробничих процесах. Критеріями оцінок ефективності виступають: прибутковість, інноваційність, соціальність, екологічність, своєчасність, конкурентоспроможність. Стосовно вимог до побудови показників та організації оцінки ефективності, то вони мають полягати у простоті, конкретності, наочності, гнучкості, направленості, мотиваційності.

Відзначено, що головним для прийняття управлінських дій з реструктуризації є оцінка її ефективності. Ефективність реструктуризації підприємства розглянуто як відношення встановлених цілей до потреб або результату діяльності відносно намічених цілей, результату діяльності до затрат (ресурсів), необхідних для його досягнення.

Серед змін, які забезпечують ефективність реструктуризаційних процесів, є організаційна перебудова в структурі організаційно-економічного механізму управління розвитком промислового підприємства. Таку перебудову запропоновано через інтеграційні процеси шляхом створення фінансово-виробничих систем як одного із факторів, що можуть сприяти його інноваційному розвитку і на підставі цього економічному зростанню. Організаційна структура запропонованих об'єднань складна, але їх структурні елементи концентрують ресурси відповідно до поставленої мети та на відміну від інших типів інтегрованих систем кожний елемент її є активним, тобто приймає рішення щодо організації дій для розвитку. Висновок про необхідність створення і ефективність таких об'єднань підтверджено результатами досліджень впливу фінансово-банківської системи (як складової надсистеми - зовнішнього середовища) на розвиток підприємства, адже створює більші можливості формування збалансованого підходу до вирішення державних і регіональних інтересів унаслідок зменшення дефіциту фінансових ресурсів підприємства за рахунок довгострокових кредитів.

На підставі результатів аналізу динаміки структури витрат на виробництво та витрат на одиницю виробленої продукції на підприємствах Полтавського регіону за 1995-2004 рр. (операційні витрати становили 10,2 - 17,4% від загальних витрат, а витрати на одиницю виробленої продукції - 81,5 коп./грн. у 1995 р. і 97,4 коп./грн. у 2004 р.) доведено, що інноваційно-технологічні зміни, які формуються на рівні підприємства, необхідні, адже виробництво продовжує залишатися надзвичайно витратоємним. Такі інноваційно-технологічні зміни можливі за умов інноваційних підходів до системи управління витратами. Для цього розроблено методику скорочення витрат на виробництво через зменшення експлуатаційних витрат на транспорт на 10-12%, що була апробована на промислових підприємствах Полтавського регіону.

Для адаптації механізмів забезпечення ефективності господарювання підприємства до умов зовнішнього середовища у дисертації класифіковано особливості реструктуризації за ознаками, що пов'язані з організацією його діяльності в умовах здійснення макроекономічних реформ. У трансформації ринкового середовища інноваційні зміни мають значний ступінь і є необхідною умовою розвитку всіх суб'єктів господарювання. Інновації є динамічним джерелом невизначеності середовища діяльності підприємств, тому досягнення цілей адаптації через процес реструктуризації до умов зовнішнього середовища залежить від здатності формування ефективної системи інноваційного управління, рівня інноваційного потенціалу підприємства як можливостей у досягненні поставлених інноваційних цілей, реалізація яких виступає засобом зменшення невизначеності, зміцнення і підвищення конкурентних можливостей на ринку, адаптації в цілому, що переслідує мету реструктуризації підприємства. Для цього механізми адаптації до зовнішнього середовища передбачають формування та характер ресурсів і визначаються моделями реструктуризації (технологічної, організаційної, кадрової), які дозволили дослідити реструктуризацію у комплексі та визначили сутнісну характеристику цих процесів як спрямованість на підвищення конкурентоспроможності промислового підприємства, що є гарантом його концептуального розвитку. Соціально-економічну складову механізмів адаптації діяльності підприємств визначено через актуальність та організацію управління персоналом на основі ефективних механізмів управління мотивацією працюючих.

У четвертому розділі «Механізм управління ресурсним забезпеченням використання потенціалу підприємства» запропоновано нові підходи до дослідження систем управління при інноваційному розвитку та механізм взаємодії керуючих, керованих і забезпечувальних систем ефективності діяльності промислового підприємства в загальній системі управління, виконано системний аналіз і механізм оцінки формування ресурсів інвестиційно-інноваційного розвитку та розроблено методику формування структури інвестиційних ресурсів для інноваційного розвитку.

Результати досліджень систем управління інноваційним розвитком свідчать, що із загального набору підсистем вибирається така, яка має схильність (інтенцію) до вирішення запитів загальної системи управління діяльністю підприємства як надсистеми. Процес адаптації обраної підсистеми до запиту надсистеми починається з того моменту, коли вона повністю вписується у відповідне вирішення запиту або управління потоками надсистеми. До початку адаптації, коли підсистема ще є вихідним матеріалом, внутрішні підтримуючі властивості (потоки) цієї підсистеми мають потенції для підтримки необхідних функціональних властивостей надсистеми, що й сприяє вибору саме цієї підсистеми управління.

З метою організації систем управління на основі виявлення важливих прямих і зворотних зв'язків між системами (підсистемами) у роботі використано одну із особливостей кібернетики, яка розглядає системи не у статичному стані, а у русі та розвитку. На основі цього в дисертаційній роботі розроблено модель взаємодії керуючих, керованих і забезпечувальних систем ефективності діяльності промислового підприємства та його інноваційного розвитку як одного із головних чинників розвитку підприємства в зовнішньому середовищі господарювання підприємства.

Для цього розроблено ієрархічну модель, в якій на першому і другому рівнях ієрархії розташовані керуючі (S1i) і керовані (S2i) системи, а на третьому - забезпечувальні системи, які мають необхідні функції для систем верхнього рівня. На кожний елемент діють чинники зовнішнього середовища господарювання підприємства (ЗСГП) - (Аi), у кожний елемент входять (Хij) і виходять (Уij) інформаційні потоки. Керуюча система може виконувати регулюючий вплив на керовану, яка в свою чергу має зворотний зв'язок із першою. Системи (елементи) забезпечувального рівня (ІІІ рівня ієрархії) створені на відповідні запити систем вищого рівня ієрархії та виконують функції, які відповідають цим запитам, формулюючи для систем І та ІІ рівня необхідні умови для управління ефективністю діяльності промислового підприємства. Головною особливістю такої взаємодії всіх елементів, задіяних у сфері забезпечення ефективності діяльності промислового підприємства, є висока гнучкість, адже елементи систем різних рівнів ураховують фактори впливу у вигляді вхідних потоків інформації, а результатом є вихідна інформація, яка забезпечує виконання управлінських функцій (Uij) на основі врахування інформаційних результатів зворотного зв'язку (uij) (рис. 4).

До підсистем І рівня ієрархії відносяться системи та механізми адаптації до умов зовнішнього середовища господарювання підприємства та фундаментальної діагностики стану підприємства і вибору напрямків його розвитку. До підсистем ІІ рівня - механізми управління інноваційним розвитком (розвитком технологій, інвестиційних процесів), управління ефективністю виробництва (управління витратами, фінансовими ресурсами) і як результат такої взаємодії - управління потенціалом. До забезпечувальних підсистем (ІІІ рівень ієрархії) відносяться системи оцінки ЗСГП, оцінки сценаріїв розвитку відносин між суб'єктами ЗСГП, визначення ефективності використання потенціалу, оптимізації виробничих витрат, управління мотиваційною поведінкою персоналу, оцінки інвестиційних проектів та формування структури ресурсів. Визначено, що головною властивістю забезпечувальних систем ефективності діяльності підприємства є реакція на можливі зміни зовнішнього середовища, що вважається сильною стороною діяльності практично будь-якого суб'єкта господарської діяльності, яке розраховує тривалий час утримуватися на ринку. Це особливо важливо в умовах розвитку інформаційних технологій та значного підвищення рівня конкуренції для динамічного процесу ресурсного забезпечення підприємства на базі нових способів організації виробництва й управління

Для формування і реалізації інвестиційної стратегії розроблено підходи до пошуку ресурсів інноваційного розвитку, формування структури інвестиційних ресурсів, визначення найбільш ефективних напрямків їхнього вкладення з метою максимізації доходу та мінімізації ризику.

Основою для системи інноваційного розвитку виступає система ефективної оцінки управління інвестиційним проектом (як забезпечувальна система), яку розроблено методами теорії нечітких множин. Управління з використанням аналізу на основі методів теорії нечітких множин фіксує припустимий ризик неефективності вибору своїх бізнес-проектів та можливих збитків.

Кожний інвестиційний проект як складна система характеризується рядом відомих та нових показників для розрахунку узагальненого критерію ефективності у нормованій формі у вигляді нечіткої множини. Відомими показниками є накопичений дисконтований дохід, внутрішня норма рентабельності, сума капітальних вкладень, необхідних для інвестування, термін окупності, а також коефіцієнти еластичності (або стійкості): накопиченого дисконтованого доходу (за ціною продукції, за рівнем її випуску та за сумою капітальних витрат на інвестування); внутрішньої норми рентабельності (за ціною продукції, за рівнем її випуску, за сумою капітальних витрат на інвестування). Новими показниками будуть термін уведення інвестиційного проекту в експлуатацію, термін амортизації з урахуванням терміну введення проекту в експлуатацію. Серед параметрів, які враховують термін уведення проекту в експлуатацію, визначено витрати на період прогнозування, середній річний прибуток проекту за прогнозований період, рентабельність як відношення розміру прибутку до обсягу інвестованого капіталу.

Задача оптимізації системи прийняття рішення щодо вибору інноваційного проекту (С_i) характеризується за допомогою вектора із 14 зазначених відомих та нових показників.

Найбільш ефективну систему (проект) знаходимо, коли векторний критерій якості = (a₁(i),…, a_j(i),…, a₁₄(i)) проекту С_i розглянемо як завдання 14 нечітких множин A_j(і). Ці множини, в свою чергу, можна назвати найкращими значеннями критерію з номером j системи С_i відносно екстремуму цього критерію:

,

де k_j(i) - значення (до нормування) критерію з номером j, (j = 1, 2, …, 14) для проекту С_i, (і = 1, 2,…, n); K_j(i) - вся множина таких значень; - функція належності значення до нечіткої множини (і). Значення функції належності обчислюються за формулою = .

Головною властивістю функції належності буде зміна її значення в межах від 0 до 1. Функція належності, яка нормалізує значення критерію, не єдина, тому при її побудові важливо відтворити в ній розуміння якості значення критерію відносно екстремальних значень.

Для порівняння інвестиційно-інноваційних проектів від векторних критеріїв A_j, які складаються з 14 чисел (перерахованих показників), використовується узагальнений критерій F_i («згортка»). Кращими є ті проекти, в яких F_i - найбільше. Якщо значення важливості критерію для підприємства при визначенні F_i у межах [0,1], то і F_i[0,1].

Системний аналіз процесу вибору проекту, який розвиває механізм прийняття рішень при багатокритеріальному виборі проекту інвестування в галузі, дозволяє зменшити суб'єктивізм при прийнятті рішень в кінцевому варіанті, переносячи його на етапи вибору критеріїв, вибору правила згортки критеріїв та вибору в формулах визначення узагальненого критерію F_i значень, які характеризують важливість критеріїв для галузі або підприємства.

У методичному плані у дисертації вирішено важливу задачу фінансового менеджменту інвестиційної діяльності щодо визначення порогового стану структури капіталу підприємства, тобто механізму розмежування зон ефективного використання власного і позичкового капіталу суб'єктів господарювання. Критерієм порогового стану структури капіталу підприємства є рівень прибутку до оподаткування, тобто таке його значення, при якому чистий прибуток на акцію (а відповідно і чиста рентабельність власного капіталу) буде за рівнем ефективності однаковий як для варіанта із залученням позичкового капіталу, так і для варіанта виключного використання тільки власного капіталу. На такому рівні прибутку до оподаткування однаково вигідно використовувати для фінансування інвестицій як позичкові, так і власні фінансові ресурси.

У п'ятому розділі «Методи забезпечення ефективності діяльності підприємств в умовах змін соціально-економічних відносин» розглянуто стратегії підприємства як основу управління ефективним інноваційним розвитком, розроблено теоретико-методологічні основи оцінки прогнозування діяльності підприємства та ризику інноваційного розвитку, запропоновано методи проектування стратегічного інноваційного розвитку підприємства та методологію управління системами забезпечення інноваційного розвитку промислового підприємства.

На підставі аналізу змін зовнішнього середовища господарювання підприємства було відзначено, що для забезпечення стабільної роботи підприємства необхідне удосконалення методів стратегічного управління.