Інноваційні основи економіко-екологічної стратегії ефективного розвитку зрошуваного землеробства в нових умовах господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

ІННОВАЦІЙНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНОЇ СТРАТЕГІЇ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ЗРОШУВАНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА В НОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Жуйков Геннадій Євгенович

Миколаїв - 2006

Анотація

економічний зрошуваний землеробство екологічний

Жуйков Г.Є. Інноваційні основи економіко-екологічної стратегії ефективного розвитку зрошуваного землеробства в нових умовах господарювання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК. - Миколаївський державний аграрний університет, Миколаїв, 2006 р.

У дисертації проведено комплексне дослідження закономірностей та діалектичного взаємозв'язку економіко-екологічних складових ефективності розвитку зрошуваного землеробства України в сучасних умовах. Обґрунтовано концептуально-теоретичні, методологічні та методико-прикладні положення інтегральної оцінки ефективності функціонування зрошуваних агроекосистем за економічними і екологічними характеристиками використання водо-земельного потенціалу, а також проаналізовано вплив організаційно-економічних чинників і рівнів на економічно ефективний і екологобезпечний розвиток землеробства в умовах зрошення. Сформовано стратегію ефективного розвитку зрошуваного землеробства на інноваційних засадах використання економічного і екологічного потенціалу та розроблено інноваційну модель і системний механізм підвищення рівня його екологізації в Україні. Висвітлено інноваційні підходи, критерії, завдання, напрями та методи управління земле-водокористуванням і охороною агроресурсів при зрошенні земель.

Розглянуто практичні підходи підвищення ефективності використання матеріально-технічних, трудових і водно-земельних ресурсів у зрошуваному землеробстві та розроблено рекомендації щодо пріоритетних напрямів використання зрошуваної ріллі залежно від природно-ринкового середовища.

Ключові слова: зрошуване землеробство, земле-водокористування, економіко-екологічна ефективність, інновації, інтенсифікація, оптимізація, економічні відносини, ресурсозбереження.

Аннотация

Жуйков Г.Е. Инновационные основы экономико-экологической стратеги эффективного развития орошаемого земледелия в новых условиях хозяйствования. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.07.02 - Экономика сельского хозяйства и АПК.- Николаевский государственный аграрный университет, Николаев, 2006 г.

Целью исследований является разработка инновационных основ и действенной концепции развития орошаемого земледелия в новых условиях хозяйствования. Объектом исследования выступает система орошаемого земледелия Украины и, в частности ее составные: характер и структура производства, его ресурсный потенциал, режимы орошения и удобрения, социальные, экономические и экологические факторы использования земельных и водных ресурсов в условиях орошения с учетом региональных природных и экономических особенностей агропромышленного производства. Предмет исследования - концептуально-теоретические, методологические и методико-прикладные положения стратегии стабильного развития орошаемых агроэкосистем и их интегральная оценка по экономическим и экологическим характеристикам использования водо-земельного потенциала, а также организационно-экономические факторы и уровни, обеспечивающие экономически эффективное и экологически безопасное развитие земледелия в условиях орошения.

Разработано инновационную модель и системный механизм повышения уровня экологизации земледелия на орошаемых землях Украины. Обоснованы инновационные подходы, критерии, задания, направления и методы управления земле-водопользованием и охраной агроресурсов при орошении земель. Соискателем всесторонне исследованы тенденции развития орошения в Украине, рассмотрен комплекс природно-экономических и социальных условий и предпосылок, формирующих необходимость функционирования данного фактора интенсификации аграрного производства в степной зоне. В диссертации впервые обоснованы экономические взаимоотношения агроводопользователей и водохозяйственных организаций, раскрыты принципы и методика платного водопользования, необходимость введения статьи “затраты на экологию” в себестоимость растениеводческой продукции.

Значительное место отведено разработке методических и практических подходов усовершенствования агротехнологических и организационно-экономических механизмов повышения эколого-экономической эффективности агропроизводства на орошаемых землях.

Рассмотрены практические подходы повышения эффективности использования материально-технических, трудовых и водно-земельных ресурсов в орошаемом земледелии и рекомендации, касающиеся приоритетных направлений использования орошаемой пашни в зависимости от природно-рыночной среды.

На основании проведенных исследований установлена необходимость использования в технико-технологической целостности оросительных систем и орошаемых земель, установлены закономерности повышения эффективности орошаемого земледелия в зависимости от организационно-хозяйственных форм первичных коллективов. Спрогнозировано влияние на отечественную агроводохозяйственную отрасль предлагаемых структурных изменений в направлениях использования орошаемых земель. Экономически обоснована структура посевных площадей и определены группы культур с учетом таких критериев как водоотдача, водоокупаемость, экспертный спрос, в результате чего сформулированы основные задачи и обоснованы пути усовершенствования агроэкономического механизма регулирования рынка продукции с орошаемых земель, направленных на стабилизацию зон производства таких культур как соя, томат, рис, семена люцерны и повышения их конкурентоспособности. Определены экономически целесообразные прибавки урожайности основных сельскохозяйственных культур от фактора орошения, обеспечивающие окупаемость затрат и расширенное воспроизводство отрасли.

Кроме того, соискателем всесторонне исследованы тенденции экологизации земледелия в развитых странах мира, предложены возможные механизмы этого процесса, исходя из существующей законодательной базы и уровня экологического образования в Украине. Рассмотрены экономические предпосылки функционирования экологической модели развития орошаемого земледелия, выявлены причины кризисного состояния, раскрыты роль и значение государственных рычагов в регулировании и управлении процессами природопользования и охраны окружающей среды в орошаемых агроландшафтах.

Предложены возможные источники формирования экологических фондов, их систематизация, механизм целевого использования этих фондов и контроль. Сделан вывод о необходимости разработки научно-обоснованных долгосрочных программ рационализации природопользования, воспроизводства и охраны природных ресурсов в районах широкомасштабного развития орошения земель на 15-20 и даже 30-летнюю перспективу.

Ключевые слова: орошаемое земледелие, земле-водоиспользование, экономико-экологическая эффективность, инновации, интенсификация, оптимизация, экономические отношения, ресурсосбережение.

Annotation

Zhuikov G.Ye. The innovation bases of economics - ecological strategy of effective development of irrigated farming in the new conditions of management. - Manuscript.

The dissertation for a Doctor degree in Economics on speciality 08.07.02 - Еconomics of Agriculture and AIC. - Mycolaiv State Agrarian University. Mycolaiv, 2006.

Complex research of appropriateness and dialectic intercommunication of economics-ecological components of efficiency development of the irrigated farming of Ukraine in contemporary conditions is carried out in the dissertation. There are substantiated the conceptual-theoretical, methodological and methodic - applied tenets of integral evaluation of efficacy functioning of irrigated agroecosystems on economic and ecological descriptions of use of water-land potential, as well are analyzed the influence of organization-economic factors and levels to economic effective and ecological safe development of farming in conditions of irrigation. The strategy of effective development of irrigated farming on the innovation bases of use of economic and ecological potential is formed and innovation model and system mechanism of rise of level its ecologization in Ukraine is worked out. The innovation approaches, criteria, tasks, directions and methods of management by land-water use and by conservation of agroresources under land irrigation are elucidated.

The practical approaches of raising of effectiveness use of material and technical, labour and water-land resources in the irrigated farming are considered and the recommendations relative to priority directions of irrigated arable lands use depends on nature and market environment are worked out.

Key words: irrigated farming, land-water use, economic-ecological efficacy, innovations, intensification, optimization, economic relations, resources-provision.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Проблема покращення забезпечення населення продовольством, а промисловості - сільськогосподарською сировиною в Україні нині набирає особливого значення і гарантує її національний та економічний суверенітет. Оскільки значна частина території нашої держави належить до зони так званого нестійкого і ризикованого землеробства, то велику, а нерідко й вирішальну роль у підвищенні продуктивності земельних угідь і сталому розвитку сільськогосподарського виробництва відіграє водна меліорація, насамперед, зрошення земель.

Саме останнє дає можливість зменшити дефіцит ґрунтової вологи, нейтралізувати згубний вплив посух та ефективно реалізувати потенціал генетичної продуктивності вирощуваних польових культур. Зважаючи на це, включно до початку 90-х років минулого століття площі поливних земель в Україні нарощувалися досить високими темпами і досягли в 1991 р. 2,6 млн. га. Вони, займаючи лише 6,7% в сільськогосподарських угіддях, забезпечували одержання майже 14% валової продукції рослинництва.

Сучасний етап (протягом 1991-2005 рр.) розвитку зрошення земель в Україні характеризується різким зменшенням обсягів фінансового та ресурсного забезпечення агро-водогосподарської галузі і відсутністю реальних реформ у ній. Це призвело до істотного погіршення й виходу з ладу основних меліоративних фондів та дощувальної техніки, значного скорочення обсягів поливу, порушення технологій вирощування, втрати власника внутрігосподарських зрошувальних систем. Як наслідок - втрата стабілізуючих функцій, різке зниження економічних і погіршення екологічних показників зрошуваного землеробства. Тобто потенціал зрошення використовується не повною мірою та з надто низькою ефективністю.

В Указі Президента України №187/2006 від 3 березня 2006 р. „Про заходи щодо розвитку зрошуваного землеробства в Україні” зазначено що подальший розвиток зрошуваного землеробства, нарощування аграрного потенціалу і створення сприятливих умов для соціально-економічно та екологічно збалансованого розвитку південних областей України повинен здійснюватися через раціональне використання земельних, водних, матеріально-технічних і трудових ресурсів.

Проблеми раціонального розвитку та підвищення ефективності зрошуваного землеробства досліджували багато вчених, зокрема, І. Андрусенко, В. Ковда, А. Лимарь, С. Лисогоров, В. Остапов, В. Сніговий, О. Собко, Г. Раскін, В. Ушкаренко, І. Філіп'єв та ін. Науково-практичні і соціально-економічні аспекти розвитку аграрного виробництва, його інтенсифікації, раціонального земле- та водокористування, підвищення екологобезпечності агровиробництва висвітлено в наукових працях О. Балацького, В. Благодатного, Б. Данилишина, Д. Добряка, С. Дорогунцова, Ю. Івашкевича, Л. Новаковського, П. Руснака, П. Саблука, В. Трегобчука, А. Третяка, М. Хвесика, А. Яцика тощо. Однак, незважаючи на це, чимало аспектів ефективного та екологобезпечного розвитку зрошуваного землеробства з урахуванням здійснюваних в Україні ринкових перетворень і використанням сучасних інноваційних технологій залишаються все ще недостатньо дослідженими.

Ці обставини, а також необхідність переведення вітчизняного зрошуваного землеробства на принципи сталого і високоефективного функціонування, всебічної його адаптації одночасно до умов ринкового та природного середовища в нових умовах господарювання зрештою й зумовили актуальність і вибір теми даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. В основу роботи покладено результати тривалих досліджень автора, проведених в Інституті зрошуваного землеробства УААН (з 2000 року - Інститут землеробства південного регіону УААН) в 1985-2005 рр. Дослідження здійснювалися згідно з тематичними планами науково-дослідних робіт, які безпосередньо були спрямовані на виконання державних і галузевих науково-технічних програм, а також пов'язані з прийняттям важливих нормативних актів, у т.ч. Закону України „Про меліорацію земель”, Водного Кодексу України, Комплексної програми розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь у 2001-2005 рр. та прогноз до 2010 р. Зокрема, дисертант брав участь у виконанні в межах науково-технічних програм таких планових тем: „Розробити пропозиції по підвищенню економічної ефективності використання зрошуваних земель в умовах ринку на основі раціонального використання ресурсного потенціалу, вдосконалення виробничих відносин підприємств АПВ, розвитку оренди, фермерських і селянських господарств та акціонерних об'єднань” (№ держреєстрації UА 01001273Р); „Розробити еколого-економічні основи раціонального використання та охорони зрошуваних земель і водних ресурсів в умовах реформування АПК” (№ держреєстрації 0197V015756) і „Розробити пропозиції по адаптації організаційно-економічного механізму господарювання на зрошуваних землях до соціально орієнтованих ринкових відносин” (№ держреєстрації 0101V003004).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретико-концептуальних засад інноваційної стратегії розвитку зрошуваного землеробства в нових умовах господарювання та обґрунтування економіко-екологічних підходів до його функціонування як сталого, конкурентоспроможного й екологобезпечного напряму інтенсифікації сільського господарства в регіонах недостатнього і нестабільного природного зволоження на основі оптимізації та раціонального використання земельних і водних ресурсів.

Відповідно до зазначеної мети ставилися та вирішувалися такі найбільш важливі теоретико-методологічні, методичні і практичні завдання:

- всебічний і системний аналіз впливу соціальних, економічних і природно-екологічних чинників на характер, напрями та рівень розвитку зрошуваного землеробства в Україні;

- розроблення теоретичних положень і методичних підходів до визначення економіко-екологічної ефективності зрошуваного землеробства з урахуванням особливостей його функціонування;

- обґрунтування місця та функціональної ролі екологічного чинника в економічній оцінці ефективності зрошення земель;

- розроблення методологічних та методико-прикладних еколого-економічних принципів переведення зрошуваного землеробства на засади сталого, високопродуктивного та еколого-врівноваженого функціонування в умовах ринкових відносин;

- обґрунтування системи основних напрямів підвищення еколого-економічної ефективності зрошуваного землеробства як основи створення стабільних ринків продовольства та сільськогосподарської сировини в зоні Степу;

- розроблення методичних підходів, критеріїв і показників (рівнів) екологічності виробництва на зрошуваних землях та ефективного механізму екологізації зрошуваного землеробства як основи підвищення його економіко-екологічної ефективності;

- обґрунтування організаційної системи регулювання природокористування та управління охороною агробіогеоценозів на зрошуваних масивах в умовах інтенсивного використання земельних і водних ресурсів;

- розроблення рекомендацій щодо пріоритетних напрямів та організаційно-економічного забезпечення значного підвищення економіко-екологічної ефективності використання наявного ресурсного потенціалу зрошуваного землеробства.

Об'єкт дослідження - система зрошуваного землеробства України загалом і, зокрема її складові: характер і структура виробництва, його ресурсного потенціалу, режими зрошення та удобрення, соціальні, економічні й екологічні чинники використання земельних і водних ресурсів в умовах зрошення з урахуванням регіональних природно-економічних особливостей агропромислового виробництва.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних, методичних і прикладних аспектів формування інноваційної економіко-екологічної стратегії сталого ведення господарської діяльності на зрошуваних землях, її адаптації до ринкових і природних умов та обґрунтування організаційно-економічних механізмів підвищення ефективності зрошуваного землеробства і подолання в ньому дестабілізаційних процесів та явищ.

Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на застосуванні діалектичного методу пізнання закономірностей розвитку суспільного виробництва і системного підходу до вивчення економічних та екологічних процесів і явищ, у їх єдності та взаємозв'язку, що проходять у зрошуваному землеробстві в умовах переходу на нові засади господарювання. В роботі використані теоретичні, методологічні, методичні і прикладні результати досліджень вітчизняних і зарубіжних учених з питань економіки та організації зрошуваного землеробства. Розвиток й ефективність зрошуваного землеробства як чинника інтенсифікації аграрного виробництва вивчалися в органічній єдності та історичній динаміці і з точки зору визначення його ролі та місця в розвитку вітчизняного АПК.

В процесі дослідження застосовувалися економіко-статистичний, порівняльний та абстрактно-логічний методи оптимізації явищ і нормативних оцінок, а також такі методи, як розрахунково-конструктивний, економіко-енергетичний, монографічний, експертних і трендових оцінок, динамічного та індексного аналізу, групування, заміщення витрат тощо.

Інформаційною базою дослідження були законодавчі та нормативні акти, пов'язані з розвитком сільського і водного господарства та інших галузей АПК, статистичні, звітні та довідкові матеріали міністерств, відомств, державних установ, офіційні документи, наукові й публіцистичні видання, результати власних досліджень, інформація, що має форму недрукованої продукції і розміщена у світовій комп'ютерній мережі Internet.

Наукову новизну одержаних результатів становлять теоретико-методологічні, методичні засади та практичні рекомендації щодо формування інноваційної економіко-екологічної стратегії сталого і ефективного розвитку зрошуваного землеробства в нових умовах господарювання, підвищення його конкурентоспроможності. Найважливішими науковими і прикладними результатами проведеного дослідження, які розкривають логіку та основний зміст дисертації і характеризуються позитивно, є такі:

вперше:

- сформульовано наріжні принципи формування інноваційної економіко-екологічної стратегії сталого розвитку та ефективного функціонування зрошуваного землеробства в ринкових умовах, що включають застосування сучасних інноваційних технологій у сільському і водному господарстві, комплексну економіко-екологічну реструктуризацію, оптимізацію та адаптацію цього землеробства з урахуванням регіональних соціально-економічних і природно-екологічних особливостей південних областей України;

- розкрито сутність, природу та особливості взаємозалежності сталості, ефективності й екологобезпечності функціонування зрошуваного землеробства від соціально-економічних, екологічних та інноваційно-технологічних чинників, які слід розглядати як регулятори розвитку останнього;

- розроблено модель впливу екологічного стану агроландшафтів на ефективність використання зрошуваних земель і встановлено основні тенденції та закономірності її зміни в залежності від ресурсного забезпечення виробництва і дотримання вимог екологічної безпеки при зрошенні земель;

- сформульовано основні принципи та розроблено організаційно-економічний механізм регулювання взаємовідносин між сільгоспводоспоживачами і водогосподарськими організаціями, а також нові підходи до інтеграції агровиробників і водогосподарників в єдину структуру, функціонуючу на засадах спільних економічних інтересів;

отримали подальший розвиток:

- методологія та методика ідентифікації пріоритетів сталого еколого-економічного розвитку зрошуваного землеробства, в основу яких покладено використання відповідних порівняльних оцінок, економічних і екологічних показників ефективності зрошення в економічно розвинених країнах світу;

- методичні підходи до визначення оптимальних розмірів і напрямів спеціалізації виробничих структур, що функціонують на різних за характером використання і техніко-технологічними особливостями зрошувальних системах;

- уточнення, деталізація та конкретизація принципів, напрямів здійснення і критеріїв оцінки ефективності екологізації зрошуваних агроландшафтів з метою підвищення їх продуктивності, стійкості та стабільності функціонування;

удосконалено:

- методологічні та методичні підходи до оцінки інтегральної еколого-економічної ефективності використання ресурсного потенціалу зрошуваного землеробства, включаючи й методику розрахунку ціни на воду для поливу сільськогосподарських культур;

- організаційно-економічний механізм управління процесами екологізації виробництва на зрошуваних землях та експлуатації зрошувальних систем, який ґрунтується на застосуванні стимулюючих і спонукальних економічних важелів та інструментів.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані при розробленні заходів щодо підвищення рівнів продовольчої та екологічної безпеки держави в контексті місця України в новій геополітичній ситуації й з урахуванням майбутньої інтеграції вітчизняного аграрного сектора економіки зі світовим агропродовольчим ринком і, по суті, безальтернативності зрошення земель у степовій зоні країни всім іншим чинникам інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Одержані в процесі дослідження теоретичні положення, методичні обґрунтування, пропозиції та рекомендації щодо оптимізації розвитку, визначення ефективних і перспективних напрямів використання зрошуваних земель в ринкових умовах господарювання, застосування інноваційних технологій і способів ведення виробничої діяльності та її всебічної екологізації в зрошуваному землеробстві є фундаментальною основою переведення останнього на засади сталого, економічно ефективного та екологобезпечного розвитку, гарантованого одержання високих і стабільних урожаїв усіх сільськогосподарських культур.

Практичне значення результатів проведеного дослідження підтверджується тим, що наукові розробки завершувалися підготовкою концепцій, стратегій, програм, рекомендацій, методик, техніко-економічних обґрунтувань, бізнес-планів тощо. До найбільш важливих матеріалів і програм, в яких були апробовані і використані результати дослідження по темі дисертації, зокрема, належать: державна програма соціального відродження села; проект концепції розвитку зрошуваних меліорацій на Україні до 2010 року; національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води; програма соціально-економічного розвитку Херсонської області до 2011 року; методика визначення ціни на воду для зрошення; рекомендації по використанню зрошуваних земель, що тимчасово не поливаються; рекомендації по веденню землеробства на зрошуваних землях з незадовільним меліоративним станом; методичні рекомендації по напрямках високоефективного використання зрошуваних земель; рекомендації по врегулюванню земельних і майнових відносин в зрошуваному землеробстві; бізнес-план “Зрошення Херсонщини”; бізнес-план інтенсифікації агровиробництва в інвестиційно привабливих районах (ІПР) південного регіону України; бізнес-плани виробництва основних сільськогосподарських культур в умовах зрошення.

Деякі результати дослідження дисертанта знайшли практичне застосування в меліоративно-водогосподарських організаціях Держводгоспу України (довідка №97-3-21/271 від 29.03.2006 р.). Пропозиції щодо підвищення еколого-економічної ефективності зрошуваного землеробства використані головним управлінням агропромислового розвитку Херсонської облдержадміністрації при підготовці Програми розвитку меліорації земель в області (довідка №6-700-5/145 від 05.04.2006 р.), а також управлінням каналів Інгулецької зрошувальної системи при складанні планів водоподачі, тарифів водокористування, заключенні договорів між сільгоспводокористувачами та водогосподарниками (довідка №08/219 від 04.04.2006 р.).

Результати дослідження використовуються в навчальному процесі в Херсонському державному аграрному університеті при викладанні дисциплін „Економіка водного господарства” і „Сільськогосподарська статистика” на гідромеліоративно-будівельному та економічному факультетах.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення проблеми підвищення ефективності зрошуваного землеробства України на основі інноваційної економіко-екологічної стратегії його сталого і конкурентоспроможного розвитку. Наукові положення, висновки, методолого-методичні рекомендації та практичні пропозиції, що винесені на прилюдний захист, одержані здобувачем особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертації, теоретичні і методологічні висновки та практичні результати дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях “Аграрное производство и природа” (Одеса, 1989 р.), “Вклад научно-технического потенциала в перестройку” (Херсон, 1990 р.), “Совершенствование производственного потенциала и снижение ресурсоемкости сельскохозяйственной продукции” (Дніпропетровськ, 1990 р.), “Экономические проблемы развития АПК в условиях перехода к регулируемой экономике” (Гродно, 1991 р.), “Эколого-экономические проблемы сельскохозяйственного производства в приморских районах” (Очаків, 1992 р.), “Оросительные мелиорации - их развитие, эффективность и проблемы” (Херсон, 1993 р.), “Эффективность научных исследований в промышленном и сельскохозяйственном производстве” (Херсон, 1993 р.), “Украина в мировых, земельных, продовольственных и кормовых ресурсах и экономических отношениях” (Вінниця, 1995 р.), “Проблеми меліорацій та ефективність використання водних ресурсів” (Київ, 1996 р.), “Повышение эффективности сельскохозяйственного производства” (Одеса, 1996 р.), “Наукове забезпечення агропромислового виробництва” (Одеса, 1999 р.), “Наукові основи землеробства в умовах недостатнього зволоження” (Київ, 2000 р.), “Оптимізація структури агроландшафтів. Раціональне використання ґрунтових ресурсів” (Київ, 2000 р.), “Проблеми розвитку земельних відносин на засадах нового Земельного кодексу України” (Київ, 2002 р.), “Стан, проблеми зрошуваного землеробства та шляхи їх вирішення в сучасних умовах господарювання” (Херсон, 2003 р.), “Проблеми степового землеробства і рослинництва та їх вирішення в реформованих сільськогосподарських підприємствах” (Миколаїв, 2003 р.), “Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора” (Харків, 2004 р.), “Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці” (Житомир, 2005 р.), “Стан земельних угідь та поліпшення їх використання” (Київ, 2005 р.).

Публікації. Наукові положення і результати дослідження по темі дисертації висвітлені в 113 опублікованих працях, у т.ч.: монографій - 10, статей у фахових виданнях - 66, тез доповідей - 27, рекомендацій - 10. Загальний обсяг публікацій становить 44 др. арк.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається з вступу, шести розділів, висновків, рекомендацій виробництву, списку використаних літературних джерел і додатків. Вона викладена на 424 сторінках комп'ютерного тексту, містить 62 таблиці, 37 рисунків і 15 сторінок додатків. Список використаної літератури нараховує 522 найменування, у т.ч. 18 зарубіжних авторів.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, сформульовано його мету та завдання, показана наукова новизна та практичне значення одержаних наукових і прикладних результатів, наведено відомості про їх апробацію.

Перший розділ - „Теоретико-методологічні основи інноваційної стратегії еколого-економічного розвитку зрошуваного землеробства” - присвячено розкриттю суті понять “інноваційна стратегія розвитку зрошуваного землеробства” та „інноваційна модель сталого функціонування зрошуваного землеробства”, обґрунтуванню критеріїв і принципів формування інноваційних підходів до підвищення економіко-екологічної ефективності аграрного виробництва в умовах зрошення.

Функціонуюча нині в Україні система зрошуваного землеробства, як результат високих темпів гідромеліоративного будівництва в 60-80 рр. минулого століття, виявилася в нових умовах господарювання неспроможною задовольнити ні потреб своїх користувачів, ні вимог агропродовольчого ринку. Створена на суто технократичних принципах, без урахування економіко-екологічних чинників, критеріїв, вимог та обмежень ця система тепер є не лише низько ефективною, високо затратною, а й такою, що не забезпечує вирішення належним чином завдань стабілізації аграрного виробництва та екологізації господарської діяльності, зниження земле- і водомісткості сільсько-господарської продукції, вирощуваної в умовах зрошення.

Структурні й технологічні зрушення, що відбулися у другій половині минулого століття в економіці розвинених країн світу ознаменували початок інноваційного етапу історії, характерним для якого є, насамперед, розширення можливостей для ефективного використання ресурсів і капіталу. В Україні питання переходу від екстенсивного до інтенсивно-інноваційного розвитку економіки вирішуються надто повільно та безсистемно. Це в першу чергу стосується вітчизняного АПК. Зрошуване землеробство, що належить до важливих складових агропромислового виробництва, особливо потребує прискорення переведення його на інноваційну модель еколого-економічного розвитку. В регіонах з таким землеробством тільки на цій основі можна досягти істотного підвищення рівнів ефективності, стабільності та екологобезпечності аграрного виробництва в ринковій економіці. Широкомасштабне застосування інновацій, прогресивні техніко-технологічні та організаційні зміни у вітчизняному зрошуваному землеробстві - об'єктивна необхідність, зумовлена сучасним етапом розвитку продуктивних сил і трансформації виробничих відносин у суспільстві.

В дисертації доводиться, що основною передумовою переведення на інноваційну модель сталого розвитку зрошуваного землеробства слід вважати його функціонування на принципах, з одного боку, еколого-економічної ефективності, а з другого - раціонального природокористування та ресурсо-, зокрема, енергозбереження. В зв'язку з цим виникає проблема пошуку шляхів реалізації еколого-економічної політики щодо розвитку зрошення земель, яка відповідає новим економічним умовам. Світовий досвід свідчить, що ці шляхи пов'язані з розробленням інноваційних проектів та їх впровадженням у виробництво.

На жаль, слід констатувати: проблема переведення зрошуваного землеробства на інноваційну модель розвитку все ще залишається малодослідженою. Інновації в зазначеній галузі доцільно розглядати через призму нових підходів до формування кожної складової як інноваційного товару. Суть же інноваційних підходів до підвищення економіко-екологічної ефективності зрошуваного землеробства полягає в покращенні використання трудових, матеріально-технічних, природних та енергетичних ресурсів у процесі виробництва на поливних землях і переведенні його в екологобезпечний режим функціонування.

Кінцевим результатом всебічного та глибокого дослідження питань інновацій у зрошенні і водному господарстві має стати розроблення економічно та екологічно обґрунтованої інноваційної стратегії розвитку зрошуваного землеробства, адаптованої найкращим чином до природного середовища й нових умов господарювання. Така стратегія повинна включати комплекс організаційних, економічних, техніко-технологічних та екологічних рішень виробничого, нормативного, законодавчого, комерційного й іншого характеру. Все це дасть можливість істотно поліпшити структуру та якість виробництва і соціальної сфери в умовах зрошення на основі паритетної взаємодії агромеліоративного комплексу та природного середовища.

Довготривала системна еколого-економічна криза вкрай деформувала структуру зрошуваного землеробства, розірвала інтеграційні відносини між її ланками, зруйнувала органічне поєднання і цілісність виробничо-економічно-екологічної системи такого землеробства. У цій ситуації проблема розроблення наріжних принципів й основ інноваційної політики в меліорації, ще раз підкреслимо, є надто актуальною і першочерговою щодо її розв'язання. Така політика повинна мати „проривний” характер, оскільки лише інноваційний шлях розвитку спроможний вивести Україну на той рівень ефективності, продуктивності та екологобезпечності зрошуваного землеробства, якого досягли нині розвинені країни світу.

Розроблена інноваційна модель розвитку зрошуваного землеробства є авторським баченням сучасних пріоритетів, напрямів, підходів, мотивацій і механізмів, що забезпечать економічно ефективне та екологобезпечне функціонування виробництва на зрошуваних землях на основі широкомасштабного використання інноваційних розробок (рис.1). Характерною ознакою цієї моделі є можливість реального взаємоузгодження економічних інтересів сільгоспвиробника і держави, агровиробництва та охорони природи, а також формування ринку наукомістких інноваційних продуктів з метою успішної реалізації інноваційної економіко-екологічної стратегії розвитку меліорації земель, зокрема зрошення.

Рис. 1. Інноваційна модель розвитку зрошуваного землеробства в Україні

У другому розділі - “Методико-прикладні аспекти та особливості системної еколого-економічної оцінки ефективності землеробства на зрошуваних землях” - висвітлено методико-прикладні аспекти оцінки еколого-економічної ефективності зрошуваного землеробства, використання поливних земель і зрошувальної води, а також наведена характеристика економічного і природного потенціалів зрошуваного землеробства та здійснена оцінка ефективності їх використання, в т.ч. при застосуванні ресурсо-зберігаючих технологій.

Існуючі методичні підходи до оцінки ефективності зрошуваного землеробства не відображають повною мірою, наскільки ефективно, раціонально й екологобезпечно використовується природно-ресурсний потенціал зрошуваних територій. Воднораз вони не враховують ні обсягів та особливостей агроресурсів, ні функціональних зв'язків і взаємозалежностей, які існують в зрошуваному агроландшафті, сформувалися і розвиваються за природно-господарськими законами. При цьому, як правило, до уваги беруть лише вимоги виробництва та ігнорують можливості й особливості структури природної складової агроландшафту.

Тому в дисертації в узагальненому вигляді запропонована формула критерію еколого-економічного ефекту зрошення, який по принципу оптимальності взаємопов'язує оціночні, стимулюючі і регулюючі функції в одну модель:

де: Чп - чиста продукція, грн.;

Еп - зміна екологічного потенціалу, або екологічний ефект виробничої діяльності, грн.;

В_в - виробничі витрати сільськогоспо-дарського виробництва на зрошуваних землях, грн.;

В_е - експлуатаційні екологічні затрати (природовідновлюючі), грн.;

К₁, К₂ - коефіцієнти окупності капітальних вкладень відповідно в основне виробництво на зрошуваних землях і в сферу природовідновлюючої діяльності;

В_і, Е_і - щорічні інвестиції відповідно у виробничу та екологічну сфери, грн.

Сільськогосподарське виробництво на зрошуваних землях належить до високо-індустріальних виробництв і не існує без інтенсивного використання водно-земельних ресурсів. У результаті цього суспільству необхідно виділяти все зростаючі обсяги інвестицій на їх відновлення, раціональне використання та охорону. Додаткові (в межах нормативів) витрати матеріального виробництва на природоохоронні цілі на зрошуваних землях, зумовлені кожним наступним їх використанням як природного ресурсу, слід вважати суспільно необхідними.

Одним з напрямів вирішення питання оптимізації використання водно-земельних ресурсів в умовах зрошення є введення плати за них і за забруднення навколишнього середовища. Цей захід не повинен бути єдиним в економічному механізмі, що стимулює раціональне природокористування. Поряд з ним мають застосовуватися й превентивні економічні заходи, що спрямовані на попередження нераціонального використання, деградації та забруднення водно-земельних ресурсів. Їх завдання - забезпечити, щоб сільськогосподарська діяльність, яка суперечить екологічному імперативу зрошення, через певні економічні бар'єри ще до одержання товаровиробником прибутків удосконалювалася й ставала екологобезпечною.

Звідси висновок: сільськогосподарський товаровиробник, який нераціонально використав земельні та водні ресурси в умовах зрошення і забруднює та погіршує стан навколишнього природного середовища, не має права на одержання прибутку. Таке припущення виходить із того, що суспільство зрештою не може санкціонувати одержання прибутків за рахунок антиекологічної діяльності.

Оскільки природні ресурси визнаються ресурсами виробничими, то і механізм економічного стимулювання раціонального використання виробничих фондів і природних ресурсів повинен бути, по суті, ідентичним. Однак на практиці при калькуляції собівартості сільськогосподарської продукції в структурі витрат враховується лише жива та уречевлена праця, а такий елемент, як природа, бере участь у структурі собівартості лише в уречевленому виді (через "амортизацію" та "сировину і матеріали"). Вважаємо доцільним введення в номенклатуру виробничих витрат нової статті та аналогічного їй елементу, який можна було б назвати "відрахування на екологію". Запропоновані стаття та економічний елемент в структурі собівартості могли б виконувати подвійну функцію:

забезпечувати превентивний економічний вплив на сільськогосподарську діяльність, що суперечить інтересам охорони природи;

бути джерелом поповнення цільового фонду, з якого повинно здійснюватись фінансування природоохоронних заходів на зрошуваних землях і витрат по освоєнню екологічно безпечних технологій та агроприйомів.

Наведені в дисертації розрахунки собівартості вирощування основних сільськогосподарських культур за умови відрахування витрат, пов'язаних з відшкодуванням екологічних збитків свідчать, що собівартість зростає в залежності від культури на 9,1-16,8%. Методично правильним можна вважати такий спосіб вирішення цієї проблеми: встановити згідно існуючих нормативів, економічних можливостей сільгоспвиробника, що завдає шкоди природному середовищу та величини зазначеної шкоди, суми відрахувань від їх прибутків, а при їх недостачі за рахунок собівартості сільськогосподарської продукції на ліквідацію екологічно небезпечних наслідків зрошення та їх запобігання в майбутньому.

Директивні та виконавчі органи на основі даних еколого-економічної експертизи повинні визначити, що вигідніше: створювати екологічнобезпечну систему ведення агровиробництва на зрошуваних землях, чи переміщати окремі напрямки в інші регіони, або переорієнтовувати частину рослинницької галузі з поливних на богарні технології.

Ефективність використання матеріально-технічних, трудових, фінансових і природних ресурсів у зрошуваному землеробстві відображає еколого-економічна оцінка технологій вирощування сільськогосподарських культур, насамперед аналіз енергетичних витрат, що формують урожай і його величини, яка зумовлюється зрештою рівнем матеріально-трудових затрат та якістю природного потенціалу. При цьому необхідно визначити, що й застосовувані технології також справляють великий вплив на рівень урожайності культур.

За нашими розрахунками, енергозберігаюча технологія вирощування озимої пшениці дає можливість одержувати 70-80 ц/га зерна в умовах зрошення при зниженні затрат енергії на 20% за рахунок більш ефективного способу обробітку ґрунту, раціонального використання добрив і зрошувальної води. Ресурсозберігаюча малогербіцидна технологія вирощування сої забезпечує одержання врожаю зерна 25-30 ц/га, зниження витрат на застосування гербіцидів на 40%, мінеральних добрив (за рахунок біологічної азотфіксації) - на 25-30% та економію 20-25% поливної води.

Заміна ж в зрошуваному кормовиробництві суто зеленого конвейєру на комбінований тип з включенням в його окремі ланки зрошуваних культурних пасовищ дає значну економію сукупної енергії майже 11,2 тис. гДж та 115 тис. грн. коштів (на кожні 1000 голів великої рогатої худоби). При вирощуванні томатів оптимізація окремих технологічних операцій забезпечує можливість зменшення енергозатрат на їх виробництво майже на 46,1%, а собівартості продукції - на 20,2% з одночасним підвищенням на 7-10% чистого прибутку.

Третій розділ - “Еволюція розвитку, економічний стан та проблеми екосистемного ведення зрошуваного землеробства в Україні” - присвячено аналізу еволюції розвитку зрошення, економічних, соціальних та природних передумов та особливостей цього напряму інтенсифікації агровиробництва, детальній оцінці сучасного еколого-економічного стану вітчизняного зрошуваного землеробства. Показана також роль останнього в забезпеченні продовольчої безпеки держави та стабілізації соціально-економічної ситуації в зоні Степу України.

В розвитку зрошуваних меліорацій в залежності від характеру підготовчих і поливних робіт, їх масштабів і темпів можна виділити чотири періоди. Перший період - дореволюційний, що тривав майже 50 років, характерний проведенням гідрогеологічних, топографічних, кліматичних та ґрунтових пошуків та спостережень, детальним “економіко-статистичним та природно-історичним вивченням” районів можливого розвитку зрошення. Другий період у розвитку зрошення земель охоплює період 1917-1941 рр. Планувалось площу зрошення довести до 700 тис. га. Однак ці плани не були повністю виконані, оскільки потужності Дніпровської гідроелектростанції в основному були використані на промислові цілі.

Третій період - післявоєнний, характеризується виходом зрошення на великі площі та високими темпами його розвитку. Так, у 60-х роках були побудовані та введені в експлуатацію Інгулецька, Краснознам'янська, Камянський Под, Каланчацька, Чаплинська, Салгирська, Красноперекопська, Джанкойська, Раздольненська та інші зрошувальні системи. Нарешті четвертий період починається з 1991 р., коли темпи і масштаби розвитку зрошення земель спочатку різко зменшилися, а потім - фонд зрошуваних земель почав навіть скорочуватися. Якщо в 1991 р. площа таких земель становила понад 2,6 млн. га, то в 2005 р. - менше 2,2 млн. га.

В умовах здійснення ринкових реформ в Україні меліоративна галузь, яка майже повністю залежала від бюджетного фінансування, виявилась найбільш уразливою. Орієнтація будівництва та експлуатації зрошувальних систем на бюджетні асигнування та відсутність у галузі відповідного відтворювального економічного механізму, стали, по суті, основними причинами її кризового стану.

Це, в свою чергу, як показало проведене обстеження об'єктів зрошення, призвело до істотного погіршення еколого-меліоративного стану поливних земель, порушення технологій вирощування сільськогосподарських культур в умовах зрошення. Як наслідок - значне падіння урожайності культур, вирощуваних на зрошуваних землях та ефективності їх використання практично в усіх областях Півдня України, включаючи й АР Крим. Як видно з даних табл. 1, у зв'язку з цим частка зрошуваних земель у загальній площі сільськогосподарських угідь та одержаної на них продукції у валовій продукції сільського господарства мала тенденцію до зменшення, крім Запорізької, Одеської і Миколаївської областей.

Таблиця 1. Частка зрошуваних земель у сільськогосподарських угіддях та одержаної на них продукції у валовій продукції сільського господарства в розрізі областей i в цілому по Україні, %

За нинішньої економічної ситуації в державі постановка питання про подальше будівництво зрошувальних систем є нереальною. Тому, зважаючи на те, що на початок 2006 р. реконструкції і підвищення технічного рівня потребують зрошувальні системи на площі 1252 тис. га, основна увага має бути зосереджена на їх комплексній техніко-екологічній модернізації.

Крім того, значні обсяги коштів слід спрямувати на нарощування виробництва поливної техніки. Адже за потреби 26,0 тис. одиниць дощувальних машин нині в наявності є лише 8 тис., тобто забезпеченість становить 30,7 %. Якщо врахувати, що більше 80% з наявної поливної техніки вже відпрацювала свій нормативний строк, то стає зрозумілою майже катастрофічність ситуації, яка має місце в зрошуваному землеробстві у зв'язку з гострим дефіцитом і незадовільним технічним станом наявної поливної техніки. З цієї причини, а також у зв'язку з відсутністю коштів на оплату електроенергії в 1996-2005 рр. повністю не поливалось від 0,8 млн. до 1,4 млн. га зрошуваних земель. Ще майже на 400 тис. га було проведено лише по 1-2 поливи замість необхідних за технологією 3-5, тобто дефіцит водоспоживання сільськогосподарських культур за рахунок зрошення забезпечувався тільки на 40-60%, що видно на прикладі Херсонської області (табл. 2). У результаті істотно зменшилися обсяги виробництва сільськогосподарської продукції на зрошуваних землях, і вони практично втрачають роль стабілізуючого чинника.

Таблиця 2. Вплив ресурсозабезпеченості на ефективність використання зрошуваних земель у Херсонській області

Аналіз майже сорокарічного досвіду ведення зрошуваного землеробства в Україні виявив парадоксальне явище: починаючи з будівництва гідромеліоративних систем, експлуатації об'єктів водогосподарського комплексу та використання зрошуваних земель, проходить неухильне накопичення різноманітних чинників, що погіршують екологічний стан агробіоценозів. А це, в свою чергу, негативно впливає на економічні показники зрошуваного землеробства. Існуюча складна взаємозалежність, взаємодія та протидія, динамізм і непередбачуваність економічних та екологічних чинників вимагає системного науково обґрунтованого підходу до забезпечення раціонального та екологобезпечного використання й усебічної охорони зрошуваних земель. При цьому еколого-економічна оптимізація зрошення земель має розглядатися як об'єктивно необхідний етап його розвитку в сучасних умовах.

Звідси сутність екосистемного ведення зрошуваного землеробства полягає не в екстенсивному нарощуванні його площі, а в ефективному та інтенсивному використанні наявної площі зі зрошувальною мережею. Це потребує послідовних і цілеспрямованих рішень еколого-економічного характеру. Йдеться, насамперед, про створення інформаційно-консультативної (дорадчої) системи водогосподарського комплексу України, припинення практики нецільового використання коштів позабюджетного фонду охорони навколишнього середовища, відновлення системи роздільного обліку в зрошуваному і богарному землеробстві, удосконалення лімітної системи використання прісної води для зрошення, введення мораторію на списання меліоративних фондів і переведення у богарні зрошуваних земель, підвищення інформованості населення про хід виконання екологічних програм тощо.

У четвертому розділі - ”Економічна стратегія та принципи використання зрошуваних земель і поливної води в ринкових умовах„ - розглядаються наріжні принципи економічної стратегії ефективного та раціонального використання земельно-водного потенціалу зрошуваного землеробства в нових умовах господарювання в аграрній сфері, способи, методи і напрями адаптації останнього до природного та ринкового середовища на основі еколого-економічної реструктуризації й оптимізації виробництва на зрошуваних сільськогосподарських угіддях.

Зокрема, доведено, що економічна парадигма використання поливних земель у ринкових умовах має ґрунтуватися на принципах ефективності, ресурсозбереження, маловідходності та екологобезпечності. Це зрештою означає, що високий рівень ефективності зрошуваного землеробства повинен забезпечуватися при дотриманні певних екологічних вимог й обмежень. Основні аспекти адаптації зрошуваного землеробства до ринкового і природного середовища витікають з необхідності розв'язання таких найважливіших завдань: одержання максимального прибутку з кожного гектара поливної ріллі, збереження родючості земель, охорони природного середовища від забруднення і деградації, економія енергозатрат у зрошуваному землеробстві, зниження строків окупності інвестицій у зрошення.

З цією метою потрібно удосконалювати структуру посівів сільськогосподарських культур і напрями спеціалізації зрошуваного землеробства. Перевагу слід віддавати тим культурам, які дають найбільший приріст урожайності та прибутку від зрошення, тобто в розрахунку на одиницю використаної поливної води. Тому доцільно нарощувати виробництво на зрошуваних землях продовольчого зерна, цінних і сильних пшениць, насіння соняшнику, люцерни, ріпаку, сої, овочів, насамперед для дитячого та дієтичного харчування.

Виробництво зазначених видів продукції економічно ефективним буде тоді, коли досягатимуться нормативні рівні приросту урожайності від зрошення (додатковий урожай, за рахунок якого окуповуватимуться витрати і забезпечуватиметься розширене відтворення виробництва). Так, за нашими даними, для озимої пшениці цей приіст має становити 14,1 ц/га, кукурудзи на зерно - 37,0 ц/га, соняшнику - 5,6 ц/га, сої - 11,7 ц/га, томатів - 171,0 ц/га. На зрошуваних землях Херсонської, Одеської, Запорізької, Миколаївської областей та АР Крим, слід відтворити зони гарантованого виробництва овочевої продукції, що дасть можливість відновити роботу консервних підприємств, покращити фінансовий стан виробників і переробників, підвищити економічну ефективність зрошуваного землеробства загалом.