Інноваційні основи економіко-екологічної стратегії ефективного розвитку зрошуваного землеробства в нових умовах господарювання

Землі з іригаційною мережею, що тимчасово не зрошуються, доцільно передавати інвесторам, але виключно на умовах оренди, не порушуючи межі існуючого землекористування, техніко-технологічної цілісності системи і при умові дотримання вимог агротехнології, збереження родючості ґрунтів, додержання параметрів екологічних показників тощо. Аналізуючи причини прогресуючої деградації зрошуваних агроландшафтів, в роботі обгрунтовується необхідність відновлення практики функціонування луко-меліоративних станцій, які повинні займатися питаннями фітомеліорації в зрошуваному землеробстві (залуження земель, створення пасовищ, розширення площ під багаторічними травами).

В останні роки енергетична та економічна криза в поєднанні з негативними екологічними наслідками зумовили невиправдані деформації структури виробництва на зрошуваних землях. До цього призвело й те, що в процесі роздержавлення та приватизації земель у сільському господарстві з'явився приватний господар, а водогосподарські організації з усією їх інфраструктурою є державними. Крім того, в адміністративно-плановій економіці використання зрошуваних земель в Україні здійснювалося в зовсім інших умовах: відсутність дефіциту енергетичних, матеріальних і фінансових ресурсів, допомога з боку держави, задовільний матеріально-технічний стан водогосподарських організацій, відносно стабільна екологічна ситуація тощо.

Зважаючи на це, в дисертації обґрунтовуються пріоритетні напрями раціонального та високоефективного використання зрошуваних земель з врахуванням еколого-економічних чинників, підходів, критеріїв та обмежень. Йдеться в першу чергу про те, щоб при цьому брались до уваги: біопотенціал конкретного ґрунтово-кліматичного регіону; економічно обґрунтовані обсяги виробництва і кон'юнктура ринку; рівень механізації галузі та можливості оснащення її високопродуктивною технікою; трудоємкість технологій і наявність робочої сили; вимоги екологічної безпеки та ін.

Агроекономічне вивчення перспективної структури посівів на зрошуваних землях показує, що в зерновій групі основною культурою має залишатися озима пшениця і займати вона повинна 50-55% всієї посівної площі. В зерновій групі необхідно також збільшити частку посівів рису - до 3,0-3,5%, який вирощуватиметься за малогербіцидними технологіями. Крім того, доцільно розширити посівні площі під кукурудзою на зерно до 35-40%.

В групі технічних, вирощуваних на зрошуваних землях, економічно ефективним слід вважати збільшення посівів сої та доведення їх в перспективі до 200-300 тис. га. Що стосується овочевої продукції, то необхідно нарощувати її виробництво переважно за рахунок розширення в структурі виробництва питомої ваги овочів відкритого ґрунту на зрошуваних землях до 170-180 тис. га. Удосконалення структури посівів кормових культур необхідно проводити в напрямку збільшення частки посівів багаторічних трав до 50-55% в кормовій групі. Саме ж кормовиробництво слід переорієнтувати на розширення площ прифермерських сівозмін і культурних пасовищ. Як свідчать розрахунки, за такого трансформування структури посівів на зрошуваних землях їх продуктивність може бути підвищена у Степовій зоні на 24%, а загалом по Україні - на 12%.

Значна увага в дисертації приділена дослідженню економічних аспектів раціонального та ефективного використання зрошувальної води в нових умовах господарювання, напрямів удосконалення взаємовідносин між водоспоживачами та водогосподарськими організаціями, а також методичних питань оцінки ефективності використання водних ресурсів для цілей зрошення. Запропонована система показників економічної ефективності використання зрошуваної води включає такі показники: собівартість поливної води, продуктивність або водовіддача, прибутковість або окупність, коефіцієнти використання води у зрошувальній системі, в господарстві і на полі. Зокрема в середньому за 2001-2004 рр., за нашими розрахунками, водовіддача в цілому по Україні по озимій пшениці становить - 12,9 коп./м³, по кукурудзі на силос і зелений корм - 7,1, а овочевим культурам - 82,6 коп./м³. Прибутковість же зрошувальної води загалом по зоні Степу дорівнювала 6,4 коп./м³.

Аналіз свідчить, що затрати держави на експлуатацію зрошувальних систем коливались від 7,5 до 48,7 грн. на 1 тис. м³ води, а величина послуг водного господарства в собівартості продукції рослинництва - від 6 до 27%. У зв'язку з підвищенням цін на електроенергію ці показники мають тенденцію до зростання. Плата за воду, яку подають державні зрошувальні системи, повинна відображати суспільно необхідні затрати праці, забезпечувати компенсацію витрат на проведення зрошення і певний прибуток управлінням експлуатації зрошувальних систем. Таким показником може бути собівартість одиниці поданого для поливу обсягу води. В залежності від технічного рівня зрошувальних систем, величини експлуатаційних затрат, зрошувальних норм, характера використання зрошувальних земель собівартість одиниці поливної води коливається в межах 21,9-58,7 грн./тис.м³, або 2,2-5,9 коп./м³.

Завершується четвертий розділ обґрунтуванням напрямів, способів і методів удосконалення економічних взаємовідносин між сільгосптоваровиробниками і водогосподарськими організаціями, формування ними спільних управлінсько-виробничих структур, які забезпечуватимуть ефективність зрошуваного землеробства.

У п'ятому розділі - “Організаційно-економічні та агротехнологічні засади підвищення еколого-економічної ефективності зрошуваного землеробства” - послідовно досліджуються питання економічних відносин й організаційних форм господарювання в аграрно-водогосподарському комплексі, яким, по суті, є зрошуване землеробство, економічне обґрунтування раціональної структури посівів і підвищення еколого-економічної ефективності сівозмін на поливних землях, застосування екологобезпечних способів і технологій хімізації виробництва на таких землях, а також методичні аспекти оцінки еколого-економічної ефективності ґрунтозахисних, водо- та енергозберігаючих режимів зрошення, ґрунто-водозахисних лісонасаджень на великих зрошувальних системах у південних регіонах України.

Проблема удосконалення економічних відносин в аграрно-водогосподарському комплексі має вирішуватися на основі посилення та поглиблення взаємозв'язків між основними його ланками: „сільське господарство” і „водне господарство”. Ці зв'язки повинні бути не лише взаємовигідними, а й призвести зрештою до того, щоб послуги державних зрошувальних систем, які надаються аграрним водоспоживачам тепер безплатно, що в умовах держбюджетного фінансування управлінь експлуатації цих систем не стимулює підвищення економічної ефективності як зрошуваного землеробства, так і водогосподарських організацій, мали платний характер. Зважаючи на існуючу законодавчу базу України в сфері меліорації, водного та сільського господарства, на наш погляд, вже нині можна розпочати перехід до ринкових взаємовідносин між експлуатаційними водогосподарськими організаціями й аграрними водоспоживачами.

Не менш важливе значення для підвищення віддачі від зрошення земель має формування ефективних організаційно-виробничих структур у сфері як використання зрошуваних земель, так і експлуатації зрошувальних систем. Конкретні форми цих структур в умовах ринкової економіки залежатимуть, з одного боку, від напрямів, характеру та темпів інтеграційних процесів в аграрно-водогосподарському комплексі. А з другого - як вирішуватиметься проблема самоокупності затрат у його розвиток і функціонування. Ці два чинники зрештою визначатимуть майбутню організаційно-виробничу стратегію нового етапу розвитку зрошення земель в Україні.

Аналіз рівня та динаміки ефективності зрошуваного землеробства в залежності від організації виробництва в первинних агроформуваннях, дає можливість зробити такі висновки. На великих зрошувальних системах, де використовується новітня високопродуктивна дощувальна техніка і освоєно науково обґрунтовані сівозміни на масивах поливних земель площею 1200-1500 га, кращі результати мають механізовані агроформування, працівники яких володіють декількома професіями. За умов вузької спеціалізації зрошуваного землеробства на площі 200-400 га поливної ріллі, на якій вирощують одну основну (цукровий буряк, соя, овочі) і дві-три додаткові сільськогосподарські культури, високих виробничо-економічних результатів досягають трудові колективи з 5-7 працівників. Вартість виробленої продукції з 1 га посіву в зазначених агроформуваннях в 2-3 рази вища, ніж в середньому по району, собівартість нижча на 25-40%, продуктивність площі 1 зайнятого в зрошуваному землеробстві в 3-4 рази перевищує середню по сільськогосподарському підприємству.

Економічно та екологічно обґрунтовані структура посівів і сівозміни слід вважати важливими чинниками раціонального та економного водокористування в зрошуваному землеробстві. Вони забезпечують зниження затрат поливної води на одиницю одержуваної продукції і зростання водовіддачі. Іншим резервом підвищення ефективності використання зрошувальної води та одержання додаткової продукції за рахунок зрошення повинно стати розширення площ під проміжними культурами, поукісними і пожнивними посівами. Крім того, таким чином можна істотно збільшити коефіцієнт використання зрошуваних земель - до 1,15-1,20.

Щодо економічного значення освоєння раціональних сівозмін на зрошуваних землях, то слід констатувати: у тих сільськогосподарських підприємствах, де такі сівозміни запроваджені, урожайність вирощуваних культур на 15-40% вища, вартість приросту валової продукції становить 31,5-147 грн., а додатковий чистий прибуток 20-90 грн. у розрахунку на 1 га зрошуваної ріллі, порівняно з тими господарствами, де такі сівозміни не освоєні.

Запровадження раціональних, науково обґрунтованих сівозмін на всій площі поливних земель, за нашими розрахунками, дало б можливість суб'єктам господарювання одержувати щорічно понад 900 млн. грн. додаткового прибутку.

На основі економічної оцінки різних режимів зрошення в дисертації показано, що застосування диференційованого режиму зрошення, наприклад, кукурудзи на зерно знижує затрати поливної води на 1 ц зерна з 44,5 до 31,6 м³, тобто майже на третину. При цьому використання пально-мастильних матеріалів зменшується приблизно вдвічі, а трудові затрати більше ніж удвічі в розрахунку на 1 га зрошуваної посівної площі. Запровадження водозберігаючих режимів зрошення при вирощуванні люцерни на сіно дає можливість зекономити 1920-4070 м³/га поливної води, 215 кг/га дизельного пального, 22,6 люд.-год./га праці, а при вирощуванні кормових буряків - відповідно 1560 м³/га, 57 кг/га і 5,9 люд.-год./га Розрахунки свідчать, що при застосуванні тих чи інших водозберігаючих режимів зрошення на посівах, де використовуються дощувальні машини типу “Дніпро”, економія електроенергії може становити в залежності від вологопотреби культури, від 166 до 977 кВт.год. на суму 38,2-222,4 грн. у розрахунку на 1 га поливної площі (табл. 3).

Враховуючи надзвичайно важливу роль лісозахисних насаджень в зоні Дніпровського каскаду водосховищ, у дисертації вперше здійснено економічну оцінку їх соціально-екологічних функцій і розраховано комплексний еколого-економічний ефект, який дорівнює 331,8 грн. на 1 га таких насаджень. З цієї суми на прибуток від використання деревини припадає 97,2, на ефект від захисних функцій (водоохоронних, ґрунто-полезахисних) - 156,7, а на ефект від санітарно-гігієнічних і рекреаційних функцій - 223,4 грн. Щорічна прибавка валового збору зерна, як результат позитивного впливу захисних лісонасаджень на посіви зернових культур, лише в зоні Каховського, Дніпровського та Дніпродзержинського водосховищ перевищує 7 тис. т.

Нарешті, в шостому розділі - “Модель і перспективи екологізації зрошуваного землеробства” - обґрунтована необхідність усебічної екологізації зрошуваного землеробства, у т.ч. використання земельних і водних ресурсів, розроблено принципи та механізм екологізації зрошуваних агроландшафтів, також запропонована принципова схема управління цим процесом з широким використанням різноманітних методів, й економічних інструментів, включаючи й ринкові.

В роботі проаналізовано характер взаємовідносин економіки та екології на різних етапах формування і розвитку зрошуваних агроландшафтів в Україні. Зокрема, показано, що на першому етапі досягалися виключно економічні цілі без урахування, екологічних чинників і будь-яких обмежень. На другому - економічні цілі досягаються разом з екологічними, на третьому - екологічні цілі з економічними обмеженнями, і на четвертому - пріоритетними є екологічні цілі без будь-яких економічних обмежень. Нинішнє виробництво на зрошуваних землях, використання його водо-земельного потенціалу стосовно вирішення екологічних проблем знаходяться на другому етапі. Однак досить часто екологічні обмеження враховуються лише мінімально.

Таблиця 3. Економічна ефективність водозберігаючих режимів зрошення

Примітка: чисельник - водозберігаючий режим зрошення

знаменник - біологічно оптимальний режим зрошення

Воднораз показано, що в районах з розвиненим зрошуваним землеробством внаслідок надмірного „водного навантаження” та „техногенного навантаження” на природне середовище, насамперед, на ґрунтовий покрив, мають місце екологонебезпечні процеси - виснаження природних ресурсів, зниження екологічної стійкості і рівноваги агроландшафтів, прискорення деградації останніх тощо.

Отже, ігнорування екологічних чинників, порушення енергетичного балансу в зрошуваних агроекосистемах, навіть за умов достатності водного чинника, не дають можливості реалізувати повною мірою потенціал зрошуваного землеробства. Висока ефективність використання зазначеного потенціалу може бути досягнута лише в тому випадку, коли сумарні затрати енергії у виробництво становлять 15-20 тис. МДж (культурні пасовища) до 85-115 тис. МДж (зернові, технічні та овочеві культури). Відтак без оптимальних енергетичних затрат прагнення сільгосптоваровиробників збільшити продуктивність зрошуваних земель не виправдані та безперспективні.

Зважаючи на це, в дисертації сформульовані основні принципи реалізації відтворювально-екологозрівноваженої моделі природокористування в зрошуваному землеробстві. Такими принципами є: системний підхід до використання, відтворення, відновлення й охорони складових природного потенціалу зрошуваних агроландшафтів; екологічна оптимізація структури земле- і водокористування; взаємоузгоджене застосування критеріїв інтенсивності, ефективності та екологобезпечності використання земельних і водних ресурсів; підтримання позитивного енергобалансу при виробництві продукції на зрошуваних землях; максимальне використання спроможності агроекосистем до самовідтворення їх потенціалу; запровадження екологовідтворювального платного користування природними ресурсами. Обґрунтована також доцільність застосування показників екологічності аграрного виробництва на зрошуваних землях і вперше для умов зрошення запропонована методика їх визначення.

В роботі розкрито суть поняття “екологізація” виробництва на зрошуваних землях” та зроблено висновок про об'єктивну необхідність розробки відповідного механізму, який повинен ґрунтуватися на системному підході до інтегрованого комплексу „зрошуваний агроландшафт -населення регіону-агровиробництво на зрошуваних землях”. Зважаючи на те, що питання екологізації зрошення земель в ринкових умовах належним чином не досліджено як у теоретико-методологічному, так і особливо в практичному плані, в дисертації обґрунтовується необхідність розроблення та застосування принципово нового механізму регулювання екологічних відносин, спроможного перевести стихійний процес взаємодії суспільства, виробництва і природи у цілеспрямований з врахуванням того, що серед чинників оптимізації такої взаємодії надто важливу роль тепер мають відігравати відносини власності.

У зв'язку з зазначеним доведена необхідність істотного посилення ролі держави, її центральних управлінських органів у розв'язанні екологічних проблем господарської діяльності. Крім радикального удосконалення існуючої державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, за державною повинен залишатися пріоритет щодо розроблення методів економічної оцінки та механізмів стимулювання раціонального використання й охорони природних ресурсів, систем оподаткування агровиробників, рентних платежів з метою створення централізованих фондів для вирішення екологічних проблем, а також еколого-економічних нормативів і показників. В сучасних умовах велике значення для успішної реалізації заходів екологічного призначення має оптимальне поєднання ринкових і державних економічних механізмів регулювання та вдосконалення природо-користування, підвищення рівня екологічності виробництва тощо. Посилення ринкових економічних регуляторів екологізації зрошуваного землеробства повинно здійснюватися через розроблення і впровадження в практику відповідних науково обґрунтованих платежів, пільг, виплат, субсидій та ін., а державних - через реалізацію відповідних загальнодержавних та регіональних природоохоронних програм. Ефективна система економічного регулювання екологічних відносин має включати заходи як стимулюючого, так і примусового характера, які здійснюються за допомогою законодавчих актів.

Беручи до уваги обмеженість фінансових і матеріально-технічних ресурсів у державі, при визначенні обсягів коштів на реалізацію заходів з раціоналізації природокористування та охорони зрошуваних агроландшафтів і при їх розподілі слід керуватися єдиним принципом: одержання максимального екологічного ефекту. З цією метою вкрай потрібно систематизувати джерела фінансування заходів по охороні, відтворенню та збереженню природних ресурсів і створити єдиний екологічний фонд для вирішення першочергових завдань екологічного оздоровлення вітчизняного зрошуваного землеробства. Можливі джерела фінансування природоохоронної діяльності на великих зрошувальних системах показані на рис 2.

Рис. 2. Основні джерела фінансування природоохоронної діяльності на великих зрошувальних системах

Важливою особливістю управління природокористуванням є те, що в ролі самостійного об'єкта тут виступає не стільки навколишнє середовище, скільки аграрно-водогосподарське виробництво. Знову ж таки йдеться не стільки про усунення негативних наслідків господарської діяльності на зрошуваних землях, скільки про перехід до сталого екологобезпечного і ресурсозберігаючого виробництва на них. Тобто слід вести боротьбу не з негативними екологічними наслідками, а з причинами, що їх зумовлюють. Звідси витікає цілком закономірний висновок про необхідність розроблення науково обґрунтованих довгострокових програм раціоналізації природокористування, відтворення та охорони природних ресурсів у районах широкомасштабного розвитку зрошення земель, які мають бути розраховані на 15-20 або й 30-річну перспективу.

Висновки

У дисертації на основі теоретико-методологічних узагальнень і розробок, системного та критичного аналізу існуючої практики ведення господарської діяльності в умовах зрошення земель обґрунтовано напрями, методи та способи вирішення важливої соціально-економічної й екологічної проблеми - підвищення рівнів ефективності, стабільності та екологобезпечності вітчизняного зрошуваного землеробства, переведення його на засади сталого розвитку. З метою наукового забезпечення вирішення зазначеної проблеми сформульовано відповідні концептуальні положення, наріжні принципи і методичні підходи, що ґрунтуються на інноваційній економіко-екологічній стратегії та ураховують фундаментальні вимоги, концепції сталого розвитку економіки і суспільства.

3. До основних причин, що зумовили значне зниження економічної ефективності вітчизняного зрошуваного землеробства і віддачі його ресурсо-виробничого потенціалу, як свідчить проведений системний аналіз, належать різке погіршення забезпечення виробництва на поливних землях матеріально-технічними та енергетичними ресурсами, недотримання агротехнологічних вимог і раціональних режимів зрошення, відсутність реальних та дієвих економічних реформ у сільському і водному господарстві. Наприклад, в Херсонській області, яка має найбільшу в Україні площу зрошуваних земель, за період 1990-2004 рр. поставки аграрному виробництву, зокрема дощувальних машин зменшилися з 6120 до 3230 одиниць, водоподача з 1813,5 млн. до 305,2 млн.м³, використання електроенергії на подачу води і дренаж - з 425,0 млн. до 201,1 млн. кВт-год, внесення органічних добрив - з 10 до 0,4 т/га, мінеральних - з 143 до 18 кг д. р. на 1га, або відповідно в - 2,1, 25 та 8,3 раза. Щорічні площі хімічної меліорації зрошуваних земель скоротилися з 100 тис. га до 4,5 тис. га. Наявний парк поливної техніки по Україні в 2005 р. налічував 8,0 тис. дощувальних машин за потреби 26,0 тис. одиниць. У результаті наявних 2,186 млн. га зрошуваних земель фактично в останні роки поливається лише третина - 730-750 тис. га.

4. Основною ж причиною загострення екологічної ситуації в зонах функціонування великих зрошувальних систем і погіршення еколого-меліоративного стану поливних земель є суто техніко-технологічна модель розвитку та інтенсифікації зрошуваного землеробства в Україні. Зазначена модель практично не враховувала екологічних чинників, критеріїв, вимог й обмежень при будівництві та експлуатації зрошувальних систем і використанні поливних земель, при переведенні суходольних агроландшафтів на зрошуваний режим функціонування. До інших причин загострення екологічної ситуації в зонах зрошення земель слід віднести: незадовільну роботу дренажних систем, підняття рівня грунтових вод, невиконання заходів з вапнування і гіпсування ґрунтів, значні втрати водних ресурсів у розподільно-зрошувальній мережі, порушення поливних режимів, низький технічний рівень експлуатаційних водогосподарських організацій, відсутність економічної відповідальності за нераціональне використання земельних та у першу чергу водних ресурсів тощо.

5. Сутність інноваційної економіко-екологічної стратегії ефективного розвитку зрошуваного землеробства в нових умовах господарювання полягає в нових підходах, які передбачають істотне підвищення дієвості використання матеріально-технічних, трудових і природних ресурсів в процесі агровиробництва на поливних землях, створення інституціальної сфери реалізації інноваційної політики, прогнозованість еколого-економічних і соціальних результатів та переведення його на екологобезпечну модель функціонування.

6. Інноваційна економіко-екологічна стратегія ефективного розвитку зрошуваного землеробства передбачає необхідність застосування системи економічних, екологічних та енергетичних показників за допомогою яких можна провести комплексну й усебічну оцінку ефективності як загалом функціонування зрошуваного землеробства і різних рослинницьких галузей, так і використання тих чи інших виробничих ресурсів, затрат на охорону земельних і водних ресурсів тощо. Зазначена система показників повинна включати: вартість додаткової продукції від зрошення, окупність поливної води врожаєм, водомісткість продукції окремих культур, енергомісткість і коефіцієнт енергетичної ефективності рослинницької продукції, інтегральний еколого-економічний ефект зрошуваних меліорацій, екологічність зрошуваного землеробства тощо.

7. Економіко-екологічне обґрунтування основних напрямів ефективного використання зрошуваних земель повинно враховувати зміни у відносинах власності, результати виробничої діяльності сільськогосподарських товаровиробників різних форм господарювання, перспективи створення стабільних ринків продовольства і сировини та орієнтуватися на вирішення проблем відтворення родючості ґрунту та водозбереження, усунення негативних екологічних наслідків, запобігання підтоплення, заболочення і засолення земель в умовах зрошення тощо.

8. З метою підвищення ефективності зрошуваного землеробства необхідно використовувати весь арсенал агротехнічних заходів. Так, за рахунок удосконалення структури посівів та впровадження еколого-економічно обґрунтованих сівозмін на всій площі зрошуваних земель можна скоротити на 61,2% питоме споживання поливної води та одержати понад 900 млн. грн. додаткового прибутку. На основі раціоналізації систем удобрення і захисту рослин є можливість в 2,2 раза підвищити окупність добрив, на 47-54% знизити витрати пов'язані з їх внесенням, та оптимізувати господарсько-біологічний кругообіг і баланс поживних речовин в зрошуваних ґрунтах. Застосуванням екологобезпечних систем обробітку ґрунтів можна зменшити на 14,3% затрати праці, на 30,5% палива та заощадити 730 мДж сукупної енергії. Перехід на вологозберігаючі режими зрошення може забезпечити економію 166- 997 кВт.-год. електроенергії (в залежності від вологовимогливості культури), що становить 38,2-224,4 грн./га, поливної води - 32,3-70,9%, пально-мастильних матеріалів 28,3-215,0 кг/га, або 50,0-86,0%, скорочення експлуатаційних витрат досягає 37,2% при суттєвому покращенні екологічного стану зрошуваних земель за рахунок стабілізації та усунення дії негативних ґрунтово-меліоративних процесів; комплексний еколого-економічний ефект від застосування лісових насаджень Дніпровського каскаду водосховищ за рахунок водоохоронних, ґрунтозахисних, полезахисних, санітарно-гігієнічних, рекреаційних та інших функцій досягає 15,7 млн. грн.

9. Державну підтримку мають одержувати насамперед ті напрями використання зрошуваних земель які забезпечують зростання їх продуктивності і в продукції яких вона заінтересована в першу чергу. Такими слід вважати - зерновиробництво, овочівництво, виробництво сої, насінництво, ті галузі рослинництва, що відповідають статусу високоліквідних на внутрішньому й зовнішньому ринках та є інвестиційно привабливими. Поряд з цим держава повинна підтримувати і стимулювати впровадження ресурсозберігаючих технологій і нових високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур, які дають можливість значно підвищити ефективність зрошуваного землеробства та одночасно забезпечити велику економію всіх виробничих ресурсів.

10. В ході реформування земельних відносин не повинна здійснюватися парцелізація зрошуваних земель. Адже це призведе до негативних соціально-економічних та екологічних наслідків, у т.ч. й до зниження ефективності використання. Тому зрошувані масиви (площею до 10 тис. га), функціонування яких забезпечується широкофронтальною дощувальною технікою, експлуатаційно-водогосподарськими службами та відпрацьованою інфраструктурою всього водогосподарського комплексу, доцільно використовувати єдиним масивом і зберегти в майбутньому їх цілісність. Невеликі зрошувані площі (до 2-3 тис. га) можна акціонувати, а локальні поливні ділянки (до 50-100 га) можуть бути приватизовані.

11. Для первинних колективів, що використовують поливні землі на великих державних зрошувальних системах і новітню широкозахватну техніку, найбільш перспективною формою організації праці в зоні Степу України в рільництві і кормовиробництві є агроформування, за яким закріплена науково обґрунтована 8-9-пільна сівозміна з середньою площею поливних земель не менше 100 га і частина прилеглих богарних сільськогосподарських угідь. Найбільш оптимальними за кількісним складом слід вважати колективи з 18-25 чоловік, які використовують 1000-1500 га земель, у т.ч. 800-1000 га поливних. В деяких районах зрошуваного землеробства, де традиційно має місце його вузька спеціалізація, найбільш ефективними можуть бути механізовані виробничі трудові колективи, за якими закріплено 300-400 га поливних земель. Фермерські господарства, функціонуючі в зоні зрошення, створювалися в свій час на землях запасу, а це, як правило, богарні землі, хоча в їх користуванні нині є в середньому по 17,0 га зрошуваних земель кожне. Спеціалізуються вони переважно на виробництві технічних, овочевих та зернових культур.

12. Перспективи подальшого розвитку зрошення земель в Україні залежатимуть насамперед від того, наскільки ефективною буде державна підтримка його, а також від реформування взаємовідносин між сільськогосподарськими товаровиробниками та водогосподарськими організаціями з метою створення такого організаційно-економічного механізму в межах зрошуваної системи, який забезпечить єдність їх виробничих та економічних інтересів. Саме створення організаційно-правових умов для підвищення взаємної економічної заінтересованості аграрних підприємств і водогосподарських експлуатаційних організацій, посилення їх мотивації у високоефективному використанні зрошуваних земель слід розглядати як одне з першочергових завдань.

13. Запровадження дійових механізмів державної підтримки та регулювання взаємовідносин між сільським і водним господарством пов'язане з виділенням під “Державну комплексну програму меліорації земель та поліпшення екологічного стану зрошуваних і осушуваних сільгоспугідь на період до 2005 р. з прогнозом до 2010 р.”, цільових державних інвестицій окремим рядком у державному бюджеті України. Враховуючи те, що капіталовіддача у водогосподарському комплексі України в 4-6 разів вища, ніж фондовіддача в сільському господарстві, державні ресурси з матеріально-технічного, енергетичного та інших видів забезпечення сільськогосподарського виробництва для Степової зони необхідно сконцентрувати переважно на зрошуваних землях для одержання на них високих і стабільних урожаїв, у т.ч. й для формування державних резервів продовольства.

Основні публікації за темою дисертації

1. Жуйков Г.Є. Економічні засади ведення землеробства на зрошуваних землях: Монографія. - Херсон: Айлант, 2003. - 288 с.

2. Жуйков Г.Е. Организация и оплата труда в кормопроизводстве. //Интенсивное кормопроизводство на орошаемых землях. - К.:Урожай. - 1989. - С.214-220.

3. Жуйков Г.Е. Экономическая эффективность орошаемого земледелия //Справочник по орошаемому земледелию.- К.: Урожай, 1989. - С.235-238.

4. Вербицкий А.Е., Рыбаков В.И., Снеговой В.С., Жуйков Г.Е. Предпринимательство и его целевое планирование - неоспоримый залог успешного бизнеса. - Херсон, 2000. - С.69-104 (автору належить розробка методичних підходів до складання бізнес-планів, 1,1 др. арк.).

5. Жуйков Г.Є. Ефективність зрошення //Сучасний стан, основні проблеми водних меліорацій та шляхи їх вирішення. - К.: Аграрна наука, 2001. - С.24-29.

6. Жуйков Г.Є. Ефективність удосконалених технологій вирощування сільськогосподарських культур //Сучасний стан, основні проблеми водних меліорацій та шляхи їх вирішення. - К.: Аграрна наука, 2002. - С.92-95.

7. Сніговий В.С., Ушкаренко В.О., Жуйков Г.Є. та ін. Стан і напрямки високоефективного використання зрошуваних земель. - Херсон: РВЦ “Колос”, 2002. - 65 с. (автору належить економічна оцінка сучасного стану зрошення та обгрунтування ефективності основних напрямів використання зрошуваної ріллі, 0,8 др. арк.)

8. Ушкаренко В.О., Сніговий В.С., Жуйков Г.Є. та ін. Підвищення ефективності використання зрошуваних степових ландшафтів /За ред. акад. УААН Ушкаренко В.О. і чл.-кор. УААН Снігового В.С. - Херсон: РВЦ ХДАУ “Колос”, 2003. - 68 с. (автором зроблена економічна оцінка різних напрямів використання зрошуваних земель, 0,2 др. арк.).

9. Сніговий В.С., Жуйков Г.Є., Димов О.М. Використання зрошуваних земель //Система ведення сільського господарства Херсонської області (наукове супроводження “Стратегії економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2011 року”). - Херсон: Айлант, 2004.- Розд. 5.2. - С.57-60 (автором розраховані економічні показники розвитку рослинництва і частка зрошуваних земель в їх формуванні, 0,1 др. арк.).

Наукові статті у фахових виданнях:

10. Григораш М.М., Жуйков Г.Є. Економічні взаємовідносини господарств Каховського району Херсонської області з районним виробничим ремонтно-експлуатаційним об'єднанням меліорації і водного господарства //Зрошуване землеробство. - К.: Урожай. - 1991. - Вип.36. - С.95-99 (автору належить аналіз принципів і системи взаємовідносин між водогосподарським об'єднанням і сільгоспвиробником в умовах зрошення).

11. Жуйков Г.Е. Эффективность использования орошаемых земель в Херсонской области и пути ее повышения //Экономическая эффективность и проблемы экологии орошаемого земледелия. - Волгоград, 1991. - С.110-114.

12. Жуйков Г.Є., Писаренко В.А. Напрями оптимізації використання зрошуваних земель //Економіка АПК. - 1995. - №10. - С.57-59 (автором розрахована економічна ефективність різних режимів зрошення основних с.-г. культур).

13. Жуйков Г.Є. Стан і перспективи розвитку фермерства в зоні зрошення Степу України //Таврійський науковий вісник. - Херсон: Айлант, 1996. - Вип.1. - Ч.4. - С.618-619.

14. Жуйков Г.Є. Стан, оцінка та економічні аспекти використання зрошуваних земель в ринкових умовах //Аграрний вісник Причорномор'я: Зб. наук. праць. - Одеса, 1999. - Вип. 3(6). - С.251-254.

15. Жуйков Г.Є. Організаційно-економічні чинники підвищення ефективності зрошуваного землеробства //Таврійський науковий вісник. -Херсон: Айлант, 1999. - Вип. 12. - С.131-134.

16. Жуйков Г.Є., Димов О.М. Порівняльна економіко-енергетична оцінка вирощування основних с.-г. культур на Півдні України //Вісник аграрної науки південного регіону. - Одеса, 2000. - № 2. - С.85-89 (автором обґрунтовано економічний пріоритет окремих сільськогосподарських культур).

17. Жуйков Г.Є., Димов О.М., Скора Л.М., Гречишкіна Л.А. Місце та роль фермерських господарств у формуванні аграрного ринку Херсонщини //Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - Вип. 82. - С.77-81 (автором розкрито економічне значення фермерства в створенні аграрного ринку).

18. Жуйков Г.Є. Сучасний природо-господарський стан та основні аспекти екологізації зрошення земель в Причорноморському регіоні України //Вісник аграрної науки Причорномор'я: Миколаїв. - 2001. - Спецвипуск 3 (12). - Т.2. - С.433-440.

19. Сніговий В.С., Жуйков Г.Є., Димов О.М., Сафонова О.П. Зрошення земель на Херсонщині: еколого-економічний стан, тенденції та перспективи розвитку // Водне господарство України. - 2001. - №1-2. - С.12-17 (автором висвітлено вплив екологічної складової на ефективність зрошуваного землеробства).

20. Степанова М.М., Жуйков Г.Є., Димов О.М. Пореформений розвиток аграрного сектора економіки Херсонської області //Економіка АПК. - 2002. - №5. - С.13-17 (автором освітлені питання ролі і місця поливних земель в підвищенні ефективності агровиробництва Херсонщини).

21. Сніговий В.С., Жуйков Г.Є., Сафонова О.П. Екологічний стан і продуктивність водо-земельних ресурсів у зонах зрошення зворотними стічними водами Кривбасу //Агроекологічний журнал. - 2002. - №1. - С.29-33 (автором проаналізовано економічні показники розвитку рослинництва на Інгулецькій зрошувальній системі).

22. Жуйков Г.Є., Димов О.М. Економічний потенціал зрошуваних земель південного Степу //Таврійський науковий вісник. - Херсон: Айлант, 2003. - Вип. 28. - С.227-230 (автором приведена економічна характеристика ресурсного потенціалу поливних земель).

23. Жуйков Г.Є., Димов О.М. Агроекономічні підходи до природо господарського ведення землеробства на зрошуваних землях //Таврійський науковий вісник. - Херсон: Айлант, 2003. - Вип. 27 (спеціальний). - С.71-76 (автором обґрунтовані підходи до ведення землеробства на зрошуваних землях з позицій екологічної безпеки та природоохорони).

24. Жуйков Г.Є., Миронова Л.М. Тенденції сучасного розвитку овочепродуктового підкомплексу Херсонщини //Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. - Луганськ: ЛНАУ. - 2003. - Спецвипуск. - С.282-285 (автором проведена оцінка ефективності в розрізі окремих овочевих культур і визначено їх вплив на економіку овочевої галузі).

25. Жуйков Г.Є., Димов О.М., Миронова Л.М. Шляхи поліпшення фінансово-економічних показників розвитку тваринництва на Херсонщині //Економіка АПК. - 2003. - №7. - С.87-92 (автором розкрито значення кормової бази зрошуваного землеробства в підвищенні ефективності тваринницької галузі).

26. Жуйков Г.Є. Водогосподарський стан та організаційно-економічні засади підвищення зрошуваного землеробства в Україні //Вісник аграрної науки Причорномор'я: Миколаїв. - 2003. - №2-3. - С.91-95.

27. Сніговий В.С., Жуйков Г.Є., Димов О.М. Економічні важелі екологобезпечного ведення землеробства на зрошуваних землях південного Степу //Агроекологічний журнал. - 2003. - №2. - С.16-19 (автором розроблена система економічних заходів щодо екологобезпечного використання зрошуваних земель).

28. Жуйков Г.Є., Димов О.М. Напрями використання сільськогоспо-дарських земель Херсонщини в пореформений період // Таврійський науковий вісник. - Херсон: Айлант, 2004. - Вип. 31 (спеціальний). - С.125-129 (автором досліджено тенденції змін у використанні зрошуваних земель регіону в ході реформування АПК).

29. Жуйков Г.Є., Пеньковський В.П., Миронова Л.М. Сучасний стан і шляхи підвищення економічної ефективності цукробурякового виробництва на півдні України // Таврійський науковий вісник. - Херсон: Айлант, 2004. - Вип. 33. - С.230-234 (автором обґрунтовано напрями підвищення економічної ефективності виробництва цукрових буряків на зрошуваних землях).

30. Жуйков Г.Є., Миронова Л.М. Формування маркетингової діяльності в овочепродуктовому комплексі Херсонщини //Вісник ХНАУ. Серія „Економіка АПК і природокористування. - Харків: ХНАУ, 2004. - №8. - С.143-147 (автором розроблені рекомендації по формуванню маркетингової діяльності в овочівництві та показано її вплив на ефективність галузі).

31. Жуйков Г.Є., Пеньковський В.П., Миронова Л.М. Економічна ефективність окремих агротехнічних заходів при вирощуванні цукрових буряків //Таврійський науковий вісник. - Херсон: Айлант, 2004. - Вип. 34. - С.230-234 (автором здійснена економічна оцінка окремих агротехнологічних прийомів).

32. Жуйков Г.Є., Миронова Л.М., Димов О.М., Жаров О.Г. Еколого-економічна оцінка продуктивності зрошуваних земель Херсонщини //Таврійський науковий вісник. - Херсон: Айлант, 2005. - Вип. 41. - С. 189-193 (автором розкритий взаємозв'язок економічних і екологічних аспектів в інтегральній оцінці потенціалу зрошуваного землеробства).

33. Жуйков Г.Є., Миронова Л.М., Димов О.М., Жаров О.Г. Вплив зрошення на підвищення економічної ефективності агровиробництва Херсонщини // Таврійський науковий вісник. - Херсон: Айлант, 2005. - Вип. 40. - С. 223-228 (автором здійснена економічна оцінка окремих напрямів використання поливних земель в підвищенні ефективності агровиробництва області).

34. Жуйков Г.Є., Миронова Л.М., Димов О.М., Желтова А.Г. Трансформація земельних відносин в аграрному секторі Херсонської області //Землеустрій і кадастр. - 2005. - №1. - С.78-83 (автором висвітлена динаміка трансформаційних переходів земельних ділянок в загальному земельному фонді області та причини переводу поливних земель в суходольні).

35. Жуйков Г.Є., Димов О.М., Жаров О.Г. Ефективність використання зрошуваних земель і потенціалу водогосподарського-меліоративного комплексу Херсонської області //Таврійський науковий вісник. - Херсон: Айлант, 2005. - Вип. 38. - С. 180-185 (автором охарактеризовано стан та потенціальні можливості обласного водогосподарського комплексу в підвищенні ефективності зрошуваного землеробства регіону).

36. Жуйков Г.Є., Димов О.М. Зрошення і його роль у підвищенні економічної ефективності землеробства //Економіка АПК. - 2006. - №5. - С.55-59 (автором висвітлені основні економічні важелі підвищення продуктивності поливних земель і роль зрошення в стабілізації економіки вітчизняного АПК).

37. Степанова М.М., Димов О.М., Жуйков Г.Є. Оптовий ринок як чинник ефективного маркетингу плодоовочевої продукції //Економіка АПК. - 2006. - №6. - С.91-95 (автором обґрунтована необхідність нарощування овочевої продукції за рахунок більш ефективного використання зрошуваного земельного фонду та формування інфраструктури оптової торгівлі в контексті розвитку економіки області).

Размещено на Allbest.ru