Основні категорії мікроекономіки

По-друге, механізм визначення фірмою оптимального розміру виробництва в умовах монополістичної конкуренції полягає в тому, що фірма максимізує прибуток вибираючи обсяг, при якому MC=MR.

Іншими словами фірма нарощує виробництво доти, поки додаткові витрати, пов'язані з випуском ще однієї одиниці продукції, не починають перевищувати додатковий дохід від її реалізації. Відповідно точка перетину MC і MR на графіку дає той обсяг випуску продукції Q, продаючи який за ціною Р фірма максимізує свій прибуток (мал. 31 ) чи мінімізує збитки (мал. 32)

Умови максимізації прибутку для фірми на ринку монополістичної конкуренції наступні:

MC=MR<P

При зміні ринкової ситуації (зниження попиту і відповідно зниження ціни) у фірми в короткостроковому періоді можуть виникнути збитки. У випадку, якщо ціна перевищує середні змінні витрати (AVC), продовжуючи випуск, фірма мінімізує збитки. Якщо ж ціна нижче середніх змінних витрат варто тимчасово призупинити виробництво.

Мал.. 32. Графік вибору оптимального обсягу випуску фірмою, що мінімізує витрати.

9.3 Довгострокова рівновага фірми

Більш чітко специфіка монополістичної конкуренції як особливого типу ринкової структури спостерігається в довгостроковому періоді (мал.33).

Мал.33 Довгострокова рівновага фірми при монопольній конкуренції

Припустимо, що крива витрат не змінюється, припустимо також, що спочатку фірма здобуває економічний прибуток (лінія D₁лежить вище мінімального рівня LATC). В умовах чистої монополії така ситуація мала би тенденцію до закріплення на тривалий час, тому що пануюча фірма не допустила б на ринок нових виробників. При монополістичній конкуренції вхід на ринок порівняно вільний. Тому в довгостроковому періоді на нього неминуче проникнуть, зваблені економічним прибутком, інші компанії, які стануть робити товари, за своїми характеристиками, що близькі до продукції розглянутої фірми.

У результаті крива попиту на продукцію існуючої фірми пересунеться вліво, тому що частина клієнтів перейде до конкурентів і її сегмент ринку скоротиться. Очевидно, що цей процес буде продовжуватися доти, поки не зникне економічний прибуток і крива попиту не займе положення дотичної до кривої витрат D₃на(мал.33).

Ринку монополістичної конкуренції притаманний стан стійкої довгострокової рівноваги фірми, що відповідає точці А, яка лежить на кривій LATC. Таким чином, монополістична конкуренція виявляє тенденцію до одержання фірмами нульового економічного прибутку. Це є наслідком можливості вільного входження на ринок і виходу з нього.

Інша важлива особливість положення точки довгострокової рівноваги полягає в тому, що знаходячись на кривій LATC, вона не збігається з точкою мінімуму середніх витрат, тому що крива попиту може бути дотичною до кривої витрат у точці їхнього мінімуму тільки в тому випадку, якщо крива попиту горизонтальна, а при монополістичній конкуренції крива попиту має негативний нахил. Якщо ж крива попиту не торкається, а проходить через точку мінімуму витрат під кутом (крива D₂на мал. 33), то це значить, що якась її частина проходить вище кривої витрат, тобто існує зона економічного прибутку. У цьому випадку збережеться надходження нових фірм у галузь і крива попиту продовжить свій зсув, поки не займе положення дотичної в якійсь іншій точці.

З розбіжності точки довгострокової рівноваги з точкою мінімуму середніх витрат випливають три важливих наслідки:

По-перше, рівноважна ціна при монополістичній конкуренції в довгостроковому періоді перевищує рівноважну ціну, що встановилася б при досконалій конкуренції. Іншими словами, структура ринку монополістичної конкуренції змушує споживача переплачувати за різноманітність товару.

По-друге, за монополістичної конкуренції обсяг виробництва кожної фірми трохи менше оптимального, тому що весь ринковий обсяг товару міг би бути випущений дешевше більшими за розмірами фірмами.

По-третє, в точці довгострокової рівноваги ціна вище граничних витрат фірми, оскільки знайдуться покупці, що погодиться заплатити за додаткову одиницю товару більше, ніж витрачає на виробництво цієї одиниці фірма. І така ситуація виникає на всіх сегментах ринку. Таким чином, галузь недостатньо використовує ресурси для виробництва потрібного покупцям товару. Але збільшення випуску не в інтересах фірм, тому що при цьому скоротиться їхній прибуток.

9.4 Нецінова конкуренція. Реклама

Важливу роль у диференціації продукту грає нецінова конкуренція. Споживач зацікавлений у покупці товару, який буде зручним у використанні. Якщо придбаний холодильник ламається, телевізор не дає якісного зображення, то проблема гарантійного ремонту має першочергове значення.

В умовах науково-технічного прогресу стрімко збільшується число пропонованих товарів і послуг. Важливу роль у просуванні нових товарів на ринку має реклама. Реклама намагається пристосувати споживчий попит до нового продукту. Фірма зацікавлена в рекламі, оскільки вона розширює попит і сприяє зменшенню еластичності попиту за ціною.

Мал.34 Можливий вплив реклами на об'єм виробництва і середні сукупні витрати

Рекламна діяльність фірми також не має однозначної оцінки. Прихильники реклами намагаються виправдати її, вказуючи на такі основні позитивні моменти:

· реклама допомагає споживачам зробити потрібний вибір;

· за рахунок реклами підтримуються національні системи зв'язку (радіо, телебачення, газети, журнали і т.п., що частково фінансуються за її рахунок);

· реклама стимулює конкурентну боротьбу;

· реклама прискорює розробку нових товарів і спонукує фірми постійно поліпшувати їхню якість і вид.

Критики реклами доводять, що вона:

· скоріше вводить споживачів в оману, ніж інформує їх про певні якості рекламованого товару;

· нераціонально відволікає ресурси від інвестування їх у важливі, насамперед виробничі області національного господарства;

· визначає певні зовнішні витрати (взагалі в результаті реклами, стверджують її критики, витрати виробництва і рівень цін зростають, замість того, щоб знизитися).

Практично фірма в умовах монополістичної конкуренції прагне досягти оптимального рівня ціни на свій товар і стимулювати його збут за допомогою рекламної діяльності, з метою максимізувати прибуток. І часто саме завдяки рекламі фірмі вдається досягти зростання своїх доходів, незважаючи на те, що в наслідок цього збільшуються витрати і, відповідно, крива середніх витрат фірми зміщується вверх. Але зсув кривої середніх витрат фірми компенсується зростанням виробничої ефективності, обумовленої ефектом масштабу, у наслідок чого фірма має можливість продавати продукцію за нижчими цінами, ніж за відсутності реклами.

9.5 Ефективність функціонування ринку монополістичної конкуренції

Монополістична конкуренція має свої переваги і недоліки.

Недоліком її в порівнянні з чистою конкуренцією є те, що положення рівноваги виробника є менш суспільно ефективним. Оскільки в умовах монополістичної конкуренції ринкова ціна товарів перевищує величину граничних витрат фірми, це означає недостатній розподіл ресурсів для виробництва нового продукту (суспільна неефективність). Ціна, встановлена в умовах монополістичної конкуренції - більше мінімального рівня середніх загальних витрат не тільки в короткостроковому періоді, але і на довгостроковому інтервалі часу. У такий спосіб споживачі в цих умовах не одержують товар за найнижчою ціною, зниження якої можливо при існуючому рівні витрат фірми. Фактичний обсяг виробництва менше того, що мінімізує середні загальні витрати фірми. Фірма має резервні потужності і не використовує їх повною мірою, як при умовах чистої конкуренції (виробнича неефективність).

До переваг монополістичної конкуренції відноситься те, що на цьому ринку завдяки існуючій диференціації продукції споживачу пропонується широкий асортиментний вибір товарів. Ціни на товари нижчі, а обсяг виробництва більший ніж у чистого монополіста, тому монополістична конкуренція є потрібною і вигідною для споживача і разом з чистою конкуренцією потрапляє в розділ «ефективно конкурентних».

Тема 10. Економічні ресурси. Плата за економічні ресурси

Єдиного ринку ресурсів немає, але існує сукупність взаємозв'язаних ринків -- ринку праці, ринку капіталу, ринку землі тощо.

В найзагальнішому розумінні, праця -- це діяльність людини, спрямована на досягнення певного результату. Праця як доцільна і цілеспрямована діяльність людей е неодмінною умовою існування і розвитку суспільства.

Значення праці в житті людини і суспільства виявляється у багатьох різноманітних її функціях. Основні з них такі.

Праця є основним, природнім, суспільно визнаним, моральним способом задоволення всіх матеріальних і дуже багатьох духовних потреб як окремої людини, так і людства в цілому.

Праця створює суспільне багатство, пристосовує природні умови для зручності людей, опосередковує, регулює, контролює одержання людиною природних благ.

Праця формує спільноти людей, суспільство загалом і визначає суспільний прогрес.

Заробітна плата - винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Якщо ринок праці конкурентний, то для нього характерна, з одного боку, значна кількість фірм, що конкурують одна з одною при придбанні трудових послуг, а з іншого -- чисельна група працівників, які мають однакову кваліфікацію та незалежно один від одного пропонують певний вид трудових послуг. За цих умов ні фірми, ні працівники не можуть контролювати ринкові ставки заробітної плати. Інакше кажучи, фірма погоджується з ціною трудових послуг, що склалася на ринку. Вона може за цією ціною придбати нескінченну (з позиції окремої фірми) кількість трудових послуг. Тому пропозиція праці для окремої фірми на конкурентному ринку матиме вигляд прямої лінії, що відповідатиме ринковій ціні трудових послуг та граничним витратам на цей ресурс.

На ринку праці досить часто може виникати ситуація, коли монопольне становище займає покупець трудових послуг. Такий ринок називається монопсонією. Він властивий невеликим містам, у яких кількість зайнятих на певній фірмі становить основну частину всіх працюючих. Характерними прикладами можуть бути міста Марганець та Орджонікідзе Дніпропетровської області, де основна частина працюючих зайнята у гірничо-збагачувальній галузі. Оскільки трудові послуги у цьому випадку немобільні, тобто вони не можуть швидко змінити місце проживання чи кваліфікацію, фірма диктує заробітну плату, визначаючи кількість взятих на роботу.

Однак монополізація ринку праці можлива не лише з боку покупця, а й з боку продавця. Важлива роль у цьому належить профспілковим об'єднанням працівників. Вони можуть впливати на рівень заробітної плати через збільшення попиту на працю: сприяти своєю діяльністю зростанню попиту на кінцеві продукти, збільшенню продуктивності праці або цін на ресурсозамінники.

Капітал є ресурсом тривалого користування, що створюється з метою виробництва більшої кількості товарів і послуг.

Грошові засоби акумулюються шляхом заощаджень або утримання від поточного споживання. Домашні господарства спрямовують кошти на капітальні блага шляхом заощадження грошей у вигляді різних фінансових активів: облігацій, акцій, а також вкладення грошей на різні заощаджувальні рахунки. Власники фінансових активів чи заощаджень сподіваються отримати деякий дохід. Його рівень характеризує процентна ставка (або дохід від різних фінансових активів, або щорічний дохід від вкладених коштів).

Розрізняють номінальну та реальну процентні ставки. Номінальна ставка показує, на яку величину сума, що її позичальник повертає кредитору, перевищує величину отриманого кредиту. Реальна ставка виражається в грошових одиницях постійної споживчої спроможності і визначається як номінальна ставка, скоригована на рівень інфляції. За умов досконалої конкуренції існує тенденція до встановлення єдиної процентної ставки. В реальних умовах діапазон ставок досить широкий, що обумовлено терміновістю і розміром позики, діючою системою оподаткування, структурою ринку капіталу тощо.

Отже, домашні господарства або інші ринкові суб'єкти забезпечують фінансовими ресурсами або капіталами тих, хто хоче купити реальні капітальні блага. Норма процента є ціною, яку банк або інший фінансовий посередник платить позикодавцю за використання грошей протягом деякого періоду часу. Процентну ставку виражають як деякий процентний дохід за рік у процентах.

Прийняття підприємцем рішення про придбання капітальних ресурсів ґрунтується на порівнянні очікуваного доходу, який він отримає від використання даного капітального товару, і витрат на його придбання та експлуатацію.

Рис. 35. Визначення ренти на землю на ринку досконалої конкуренції

Земля, як і капітал, є фактором виробництва довгострокового використання. Її особливістю є те, що вона обмежена, тобто пропозиція землі є відносно стабільною. На рис. 35 видно, що лінія пропозиції на землю S є вертикальною, тобто пропозиція абсолютно еластична.

Абсолютна нееластичність пропозиції землі означає, що ціни на землю визначаються рівнем попиту на окремі її ділянки. Ціни на землю пов'язані з ціною власності на земельну ділянку, яку слід відрізняти від земельної ренти, тобто ціни послуг землі як різновиду економічної ренти. Ціни на землю визначаються, як дисконтована вартість майбутньої земельної ренти, тобто шляхом капіталізації земельної ренти. Лінія попиту на землю D має низхідний характер внаслідок дії закону спадної родючості землі.

Рівновага у точці Е означає рівень щомісячної ренти за одиницю площі землі p_E.

Ця модель показує активну роль попиту, а саме: за умов нееластичної пропозиції землі ціна землі та абсолютна рента цілком залежать від зміни попиту.

Размещено на Allbest.ru