Посередницька діяльність оптового торговельного підприємства та позиція обігових активів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Існує два основних способи доведення товару або послуги до споживача: можна продавати його безпосередньо споживачу або реалізувати його через посередників. Сьогодні практично жоден виробник не обходиться без допомоги посередників. Реалізація через посередника звільняє виробника від необхідності йому самому знаходити покупців і здійснювати продаж. При збуті товару безпосередньо споживачу виробник отримує весь прибуток, але йому необхідно слідкувати за ефективністю реалізації. Він повинен реалізувати свій товар настільки ж ефективно, що і професійний посередник, і за ту ж ціну. Часто посередники на протязі багатьох років вкладають значні кошти в організацію складування і транспортування, тому товаровиробникові для забезпечення настільки ж ефективного збуту необхідно буде витратити просто астрономічні кошти. Тому кожен повинен займатися своїми справами: виробник - виробляти, посередник - доставляти товари до споживачів. Хоча можливі й виключення. Тому для розуміння ролі посередників в сучасній торгівлі необхідно взагалі з'ясувати: що таке торговельно-посередницька діяльність, в чому її сутність. Також необхідно визначити, який розвиток має в Україні торговельне посередництво, в чому його проблеми.

Чому виробники звертаються за послугами до торгових посередників? Чому виробники покладають частину роботи по збуту товарів на плечі посередників? Адже в результаті таких дій виробник не в змозі повністю контролювати, кому і яким чином продається його продукція. Послугами посередників користуються тому, що вони вміють найкращим чином запропонувати товари цільовому ринку. Використовуючи свої зв'язки, навики, переваги спеціалізації і високу якість роботи, посередники вчасності можуть принести виробнику більше користі, якби він здійснював збут своєї продукції самостійно.

Проте в сучасній практиці спостерігається одне цікаве явище. А саме, на Заході, через дуже розвинену мережу інтернет та більш-менш врегульовану правову базу, споживачі в змозі здійснити пряме замовлення виробнику навіть перебуваючи у себе дома, користуючись лише комп'ютером та кредитною карткою. Тому потреба в наявності дистриб'юторів скоротилася проте не в значній кількості. Оскільки замовлений товар не завжди відображав ту якість і бажання, яку чекав споживач. Тому, щоб цього не траплялося більшість все ж таки звертаються за допомогою до торгових посередників.

Актуальність даного дослідження визначається тим, що в умовах ринкової економіки задача торгових посередників-трансформувати асортимент продукції, що випускається виробниками, в асортимент товарів, необхідних споживачам. Виробники у великій кількості випускають обмежений асортимент продукції, а споживачам необхідний широкий асортимент товарів в невеликій кількості. Виконуючи функції канала розподілу, посередники закуповують у багатьох виробників велику кількість товарів. Після цього вони подрібнюють цю партію товарів на більш менші частини, що включають у себе весь асортимент продукції, необхідний для споживача. Таким чином, посередники відіграють велику роль у встановленні співвідношення між попитом та пропозицією.

Мета даної курсової роботи полягає у вивченні організації оптово-посередницької діяльності підприємства, принципів, функцій, методів і форм продажу товарів, каналів розподілу і збуту, обігових активів, управління дебіторською заборгованістю.

Предметом дослідження є фактори та чинники, що впливають на підвищення ефективності використання обігових активів підприємства.

Об'єктом дослідження курсової роботи є приватне підприємство «КОНТО-Л».

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОПТОВОГО ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття посередницької діяльності оптового торговельного підприємства

Торговельно-посередницька діяльність - явище доволі поширене на міжнародних і внутрішніх ринках. В таких країнах, як Великобританія, США, Японія, Німеччина, Швеція на частку посередників приходиться до половини обороту товарів та послуг.В Україні торговельно-посередницька діяльність розвивається досить суперечливо: з одного боку- лібералізація торгівлі, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, роздрібленість і віддаленість постачальників і покупців, ускладнення комерційних операцій об'єктивно потребують прискореного формування інституту торгових посередників як елементу інфраструктури товарного ринку; з іншого - нерозробленість нормативної бази, низький професійний рівень посередників, загальне недовір'я стримують процес формування посередницьких структур, заганяє їх діяльність в “тінь”.

В зв'язку з цим особливої актуальності набувають питання сутності змісту посередництва в умовах національної економіки, форми проявлення, а також механізму регулювання торговельно-посередницької діяльності.

Сутність торгового посередництва у нас, на жаль, трактується вузько і не зовсім правильно. Це поняття зводиться до здійснення угод суб'єктами від імені і за рахунок третьої особи. Насправді ж його потрібно розглядати як підприємницьку діяльність юридичних або фізичних осіб по забезпеченню комерційних операцій або як стадію обороту товарів та послуг. При цьому посередники здійснюють угоди як від імені і за рахунок замовника, так і від свого імені.

Торговельно-посередницька діяльність має ряд особливостей: представляючи виробників, експортерів, покупців, посередники здійснюють за їхнім дорученням як юридичні, так і фактичні дії; посередники не тільки здійснюють угоди, а часто і фінансують їх, надають послуги, беруть на себе ризик; посередники здійснюють угоди і представляють інтереси замовника;угоди здійснюються на договірній основі.

Таким чином, торговельне посередництво виступає особливим видом підприємницької діяльності на ринку товарів та послуг. Державний класифікатор України (введений Держстандартом України з 01.07.97.р) також відносить торговельне посередництво до окремих видів економічної діяльності у сфері обігу, яка має виражений підприємницький характер.

Торговельне посередництво- обов'язковий елемент ринку. Фірми використовують посередників для найбільш кваліфікованого забезпечення зручності придбання продукції за факторами часу, місця, форми і власності; зниження витрат на реалізацію продукції або здійснення операцій з матеріально-технічного забезпечення виробництва; зниження рівня запасів готової продукції або необхідних матеріально-технічних ресурсів; зменшення кількості постачально-збутових операцій; кращого контактування зі споживачами або постачальниками - банками, транспортними, складськими, експедиторськими, страховими фірмами, іншими суб'єктами сфери товарного обігу; досягнення високої оперативності реакції на зміни ринкової кон'юнктури; підвищення ступеня конкурентоспроможності товарів; забезпечення доступу до первинної ринкової інформації.

1.2 Принципи посередницької діяльності

В умовах ринкових відносин посередники-це суб'єкти незалежного і специфічного бізнесу, які здійснюють свою діяльність на основі таких принципів:

рівноправність сторін, тобто партнерські взаємовідносини посередника з виробниками і споживачами продукції, що передбачає альтернативний вибір контрагентів господарських зв'язків, однакову відповідальність за порушення умов договорів;

підприємливість, що означає господарську кмітливість, заінтересованість в реалізації резервів, винахідливість у вирішенні конкретних завдань;

оперативність, що передбачає мобільність, динамічність, і своєчасність виконання завдань постачально-збутової діяльності;

обслуговування контрагентів, тобто діяльність, яка випливає з їхніх потреб, надання їм комплексу послуг;

економічна заінтересованість суб'єктів господарювання в організації опосередкованих каналів розподілу;

комерційні засади діяльності, тобто ділова активність, виходячи з потреби отримання посередником достатнього прибутку;

договірні засади взаємовідносин із контрагентами.

1.3 Функції торговельних посередників

Види і характер торговельно-посередницьких операцій обумовлюються функціями, які виконуються посередниками:

Дослідницька робота - збір інформації, необхідної для планування і покращання обміну.

Стимулювання збуту - короткотермінові заходи, спрямовані на збудження швидкої реакції ринку у відповідь на пропоновану фірмою продукцію.

Встановлення контактів - налагодження і підтримання зв'язків з потенційними покупцями.

Пристосування товарів - підгонка товару під вимоги покупців. Це стосується таких видів діяльності як виробництво, сортування, монтаж, упакування.

Проведення переговорів - спроби узгодження цін та інших умов для подальшого акту передачі власності.

Організація товароруху - транспортування і складування товарів.

Фінансування - пошук та використання кошт для покриття витрат діяльності з доставки товарів до споживачів.

Прийняття ризику - прийняття на себе відповідальності за доведення товарів до кінцевих споживачів.

Виконання перших п'яти функцій сприяє заключенню угод, а наступних трьох - виконанню уже заключених угод.

Всім цим функціям властиві три загальні властивості:

- вони поглинають дефіцитні ресурси;

- нерідко можуть бути виконані краще завдяки спеціалізації;

- можуть виконуватися і посередниками, і виробником.

Таблиця 1 - Маркетингові функції посередника

Стосовно товаровиробників	Стосовно споживачів
1. Дослідницькі функції
Сегментування ринку товаровиробників	Сегментування ринку споживачів
Визначення величини пропонування товарів, їх асортименту	Визначення величини попиту та його асортименту
Дослідження поведінки товаровиробників	Дослідження поведінки споживачів
Прогнозування обсягів виробництва товарів	Прогнозування обсягів збуту товарів
Дослідження кон'юнктури виробничих ринків	Дослідження кон'юнктури ринків збуту
2. Функції з маркетингової товарної політики
Дослідження конкурентоспроможності продукції	Дослідження існуючих проблем споживачів, розв'язанню яких можуть сприяти ті чи інші товари
Розроблення рекомендацій стосовно нововведень та елімінування товарів; участь у формуванні асортиментних програм виробництва; розроблення рекомендацій стосовно упаковки товарів	Надання інформації стосовно асортиментної пропозиції товарів, їх конкурентоспроможності; розроблення рекомендацій стосовно вибору товарів
Контроль якості продукції; надання інформації стосовно життєвого циклу товарів	Контроль якості товарів; пропонування товарів-новинок; формування партій і комплектів споживчих товарів
3. Функції з маркетингової цінової політики
Вивчення величини і динаміки витрат на виготовлення продукції	Вивчення еластичності попиту на продукцію
Розроблення і надання рекомендацій стосовно можливого рівня цін	Інформування про фактичний рівень цін, цінові знижки, умови поставки і торговельного кредитування
Узгодження цінової політики	Узгодження цінової політики
4. Функції з маркетингової політики комунікацій
Вивчення практики маркетингових комунікацій товаровиробників	Проведення рекламних кампаній
Розроблення і надання рекомендацій з рекламування, пропаганди товарів, стимулювання збуту	Організація системи пропагування продукції і стимулювання збуту Дослідження ефективності комплексу маркетингових комунікацій
Організація персонального продажу товарів	Персональний продаж
5. Функції з маркетингової політики розподілу
Розроблення рекомендацій з конструювання каналів розподілу	Поставка та продаж продукції споживачам
Транспортування та збереження продукції	Регулювання постачальницьких запасів
Регулювання товарних запасів	Вибір постачальників
Комплектування партій поставок	Розроблення та реалізація системи гарантій поставок
Розроблення пропозицій з організації системи послуг	Надання послуг
Організація закупівель продукції	Узгодження графіків споживання і поставок продукції

Лише через виконання цих функцій, урахування потреб та інтересів передовсім своїх контрагентів лежить шлях до тривалого успішного функціонування посередника на ринку.

1.4 Форми і методи оптового продажу товарів

Залежно від виконуваних функцій і набору послуг посередницькі підприємства та організації можуть бути поділені на функціонально-універсальні та функціонально-спеціалізовані. До функціонально-універсальних (так званих дистриб'юторів регулярного типу) належать посередники, які здійснюють весь комплекс функцій виробничої та організаційно-комерційної діяльності (торгівлю за власний рахунок товарами, їх транспортування, збереження, перетворення промислового асортименту в торговельний, кредитування споживачів і авансування постачальників, рекламування, консультативно-інформаційне обслуговування та ін.). Функціонально-спеціалізовані посередники концентрують свою діяльність лише на окремих групах функцій. Вони, у свою чергу, можуть бути поділені на посередників інформаційно-контактних, інформаційних, пошукових, повірених, інформаційно-обчислювальних, рекламних, таких, що здійснюють збут поштою або торгують за методом самообслуговування, лізингових тощо.

Інформаційно-контактні посередники спеціалізуються на сприянні встановленню господарських зв'язків між постачальниками та споживачами. Так, наприклад, комісіонери шукають партнерів і підписують контракти від свого імені, але виконують їх за рахунок продавців чи покупців (комітентів). Інформаційні, або «чисті», посередники не мають у своєму розпорядженні товарів і виконують умови реалізації продукції, які диктують виробники. Такими посередниками часто є брокери. Спеціалізуючись на вузькому асортименті продукції, вони володіють повною інформацією про кон'юнктуру ринку, можливості закупівлі і збуту продукції, а через це здатні підтримувати високу прибутковість своєї діяльності. Пошукові посередники (як правило, агенти промислових підприємств) шукають в основному потенційних покупців продукції в регіонах своєї діяльності. Повірені - підписують контракти від імені і з доручення продавців чи покупців, інформаційно-обчислювальні - здійснюють машинне оброблення економічної інформації.

Залежно від товарної спеціалізації розрізняють посередницькі підприємства та організації товарно-універсальні чи товарно-спеціалізовані. Переважають товарно-спеціалізовані - або за кількома групами матеріалів (багатотоварні), або однотоварні з повним чи спеціалізованим асортиментом товарної групи.

Суттєве значення має також класифікація посередників за рівнем їхньої незалежності. Посередницькі підприємства та організації можуть бути незалежними, формально незалежними (у контрактному підпорядкуванні постачальникам чи споживачам) і залежними (збутові організації, оптові бази і контори промислових компаній, які перебувають у корпоративному підпорядкуванні). Як правило, до останніх відносять підприємства та організації, створені безпосередньо промисловими підприємствами, або посередників, котрі самостійно (без допомоги виробника) не можуть пристосуватися до сучасних вимог ринку, забезпечити достатній набір послуг, не мають висококваліфікованих спеціалістів з маркетингу та ін.

Незалежними є посередники, які від свого імені, за свій рахунок, на свій страх і ризик укладають і реалізують контракти з постачальниками і споживачами. Традиційним сегментом діяльності незалежних посередників є оптова торгівля стандартизованою продукцією відносно низької одиничної вартості, призначеною для широкого кола територіально розосереджених споживачів.

Щодо формально незалежних посередників, то вони включаються у виробничо-збутовий цикл промислових і великих торговельних підприємств через систему договорів. Для цього практикуються договори доручень (укладаються з повіреними чи торговельними агентами), комісії (що визначають права та обов'язки комісіонерів стосовно комерційних чи технічних умов майбутніх відносин з клієнтами), консигнації (що конкретизують права власності на товари, передані для реалізації), простого посередництва та ін.

За організаційними основами діяльності посередницькі підприємства чи організації можна поділити на організовані адміністративно (зокрема державою) і договірні. Останні не передбачають адміністративної субординації, ґрунтуючись натомість на самоорганізації, пошуку найефективніших варіантів діяльності, задоволення запитів клієнтів.

За методами реалізації товарів посередницькі підприємства чи організації можуть бути поділені на дві групи:

ті, що реалізують торгівлю через збутову систему на підставі договорів консигнації, комісії, купівлі-продажу;

ті, що реалізують товари через оптові торговельні фірми, спеціалізовані та універсальні крамниці без укладення спеціальних попередніх угод.

За способом винагородження розрізняють посередницькі підприємства та організації, які працюють за рахунок або різниці в цінах виробників і цінах реалізації товарів на ринках збуту, або узгоджених націнок до оптових цін, конкретних виплат (наприклад, абонементної плати), додаткових заохочувальних винагород, отримання плати за системою «ціна + компенсація витрат», а також за рахунок змішаних форм винагороди.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОПТОВО-ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «КОНТО-Л»

2.1 Характеристика приватного підприємства «КОНТО-Л»

Приватне підприємство «КОНТО-Л» було засноване в 15. 09. 1994 році (додаток № 1). Юридична адреса: м. Рівне, вул. С. Васильченка,3. В статуті підприємства (додаток № 2), в розділі «Види діяльності» передбачається торгово-посередницька діяльність.

ПП «КОНТО-Л» є платником на додану вартість (додаток № 3 ), а також знаходиться на спрощеній системі оподаткування, тобто є платником єдиного податку (додаток № 4 ).

Дане підприємство є формально незалежним по відношенню до постачальників, так і до споживачів. Воно від свого імені, за свій рахунок, на свій страх і ризик укладає і реалізує угоди з постачальниками і споживачами, і згідно Цивільного кодексу України несе повну майнову відповідальність перед чинним законодавством.

Головна мета ПП «КОНТО-Л» -отримання прибутку, збільшення обсягів продажу, розширення сегменту ринку, визначення і задоволення потреб і запитів споживачів ефективніше, ніж це спроможні зробити конкуренти.

Сегмент ринку - м. Рівне, Рівненська область, м. Луцьк.

Товарний асортимент - поліграфічна продукція - вітальні листівки, календарі, плакати, блокноти, грамоти, подарункові пакети, пакувальний подарунковий папір.

За методом реалізації ПП «КОНТО-Л» відноситься до тих підприємств, які через збутову систему на підставі договорів куплі-продажу здійснюють свою діяльність.

За способом винагородження дане підприємство відноситься до посередницьких підприємств та організацій, які працюють за рахунок або різниці в цінах виробників і цінах реалізації товарів на ринках збуту, або за рахунок додаткових заохочувальних винагород (знижок), отримання плати за системою «ціна + компенсація витрат».

ПП «КОНТО-Л» є приватним підприємством, власного складського приміщення немає, а орендує складську площу в розмірі 100 м3 в приміщенні Радіозаводу.

Власного транспорту також не має. На даний момент дуже добре розвинена мережа автоперевізників, з якими ПП «КОНТО-Л» постійно співпрацює, а саме - «Нічний експрес», «САТ», «Делевері» та ін.

В штаті підприємства нараховується 8 працівників.

Структура підприємства ПП «КОНТО-Л»

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 - Структура оптово-торговельного підприємства ПП «КОНТО -Л»

В зв'язку з тим, що асортимент оптових продаж вузький, кількість виробників, з якими працює ПП «КОНТО-Л» становить до 10 виробників поліграфічної продукції, в основному це видавництва, а саме:

Видавництво «ФОЛІО-ПЛЮС», м. Харків;

Видавництво «Балтія Друк», м. Київ;

Приватне підприємство «Фаріон», м. Львів;

Видавничий центр «Саквояж», м. Київ;

Видавництво «Івер», м. Сімферополь;

ТзОВ «Діапрінт», м.Донецьк;

Видавництво “SpringPark”, м. Київ;

Приватне підприємство «Гіфт К», м. Одеса та ін.

Покупцями даної продукції є супермаркети: « Сільпо», «Літа», «АВС», «Арго-Р», «Кишеня», «Вопак», гіпермаркет «Епіцентр», а також велика кількість невеличких роздрібних магазинів, відділів в торгових комплексах м. Рівного, м. Луцька і Рівненської області.

Для успішного просування товарів на ринку ПП «КОНТО-Л» є також оптовим продавцем спеціалізованого обладнання для листівок, пакетів та іншої поліграфічної продукції - переважно це стійки різних конструкцій і конфігурацій із металевого дроту, виробником якого є УПП «Бусол» м. Кіровоград.

Основні показники оптового обороту ПП «КОНТО-Л» за 2008-2009рр.

№ п/п	Товарні групи	2008	2009	% росту	Зміна питомої ваги %
		Оборот т. грн.	Питома вага %	Оборот т. грн.	Питома вага %
1	Вітальні листівки	148,0	38,2	181	39,5	122,3	+1,3
2	Грамоти	6,0	1,6	8,3	1,8	138,3	+0,2
3	Плакати	8,7	2,2	11,9	2,6	136,8	+0,4
4	Календарі	12,5	3,2	14,7	3,2	117,6	-
5	Подарункові пакети	182	47,0	198	43,2	108,8	-3,8
6	Папір подарунковий	30	7,7	32	7,0	106,7	+0,7
7	Блокноти	-	-	12,8	2,8	-	+2,8
	Всього по підприємству	387,2	100,0	458,7	100,0	118,5	-

Із даних таблиці видно, що в ПП «КОНТО-Л» торгово-посередницький оборот в 2009 році порівняно із 2008 роком зріс на 18,5%, приріст обороту склав 71,5 т. грн., найбільшу питому вагу в обороті ПП «КОНТО-Л» займають дві групи товарів - це вітальні листівки і подарункові пакети 39,5% і 43,2% відповідно.

Основні фінансові показники ПП «КОНТО-Л» за 2008-2009 рр.

№ п/п	Показники	Од. вим.	2008	2009	Темп росту %
1	Оборот з реалізації	т.грн	387,2	458,7	118,5
2	Доходи	т.грн	160,5	180,5	112,5
3	Витрати	т.грн	87,3	97,1	111,2
4	Прибуток	т.грн	73,2	83,4	113,9
5	Рентабельність	%	18,90	18,18	-0,72

Із приведених даних видно, що в ПП «КОНТО-Л» рентабельність досить висока, в 2009 році склала 18,18% від обороту, хоча порівняно із 2008 роком рентабельність знизилась на 0,72%. Основна причина - фінансова нестабільність в економіці, ріст витрат на транспортування, збільшення витрат на зарплату, зниження купівельної спроможності підприємств-покупців.

2.2 Організація закупівлі товарів і порядок виконання договірних зобов'язань на ПП «КОНТО-Л»

Основою діяльності приватного підприємств «КОНТО-Л» є оптова закупівля товарів. Для забезпечення безперебійного та якісного обслуговування покупців підприємство здійснює закупівлю товарів у визначеному обсязі, асортименті та якості. Завдяки цьому формується необхідний торговельний асортимент товарів, доводяться до товаровиробників вимоги споживачів щодо поліпшення якості й асортименту продукції.

Комерційна діяльність на ПП «КОНТО-Л» з оптової закупівлі передбачає комплекс взаємопов'язаних операцій, що виконуються у певній послідовності:

1. На ПП «КОНТО-Л» вивчається й прогнозується попит з метою обґрунтування комерційних рішень щодо оптових закупівель товарів. З цією метою працівники підприємства відвідують потенційних споживачів-покупців, проводять опитування щодо потреб в товарах. Вивчення й прогнозування попиту споживачів - обов'язкова маркетингова умова проведення ефективної діяльності із закупівлі товарів.

Дослідження показали, що вивчення і прогнозування попиту на ПП «КОНТО-Л» ведеться в основному на основі зібраних матеріалів за минулий рік, але сучасна маркетингова наука виробила значний арсенал засобів і методів вивчення й прогнозування попиту, якими слід користуватися під час організації оптової закупівлі.

На підставі розрахунків прогнозованого обсягу попиту окремих груп товарів і даних про рух товарних запасів визначають необхідний загальний обсяг закупівлі товару на прогнозований період у натуральному та вартісному обчисленні. Для цього можна скористатися формулою:

товар збут дебіторський заборгованість

ОЗ заг. = ОП прог. +НТЗк прог. -ТЗп прог.

де ОЗ заг. - загальний обсяг закупівлі календарів на весь прогнозований період;

ОП прог. - обсяг попиту споживачів календарів на прогнозований період;

НТЗк прог. - нормативний запас календарів на кінець прогнозованого періоду;

ТЗп прог.- очікуваний залишок календарів на початок прогнозованого періоду.

Своєю чергою, очікуваний залишок календарів на початок прогнозованого періоду обчислюють за формулою:

ТЗп прог. = ТЗ факт. + ОЗ оч. - Т оч.

де ТЗ факт - фактичний залишок календарів на початок місяця на складах оптово-торговельного підприємства, в якому роблять розрахунок;

ОЗ оч. - очікуваний обсяг оптової закупівлі календарів від початку місяця, в якому робиться розрахунок, і до кінця поточного періоду, згідно з укладеними угодами (контрактами);

Т оч. - очікуваний обсяг реалізації (товарообороту) за цей самий період.

На підставі проведених розрахунків визначають цілу низку показників діяльності оптово-торговельного підприємства: оптовий товарооборот, необхідний обсяг грошових коштів для проведення оптових закупівель тощо.

2. Спеціалісти ПП «КОНТО-Л» вивчають джерела надходження та постачальників товару за допомогою каталогів, рекламних проспектів, пошук нових постачальників через Інтернет (Додатки № 5,6,7);

Вони зацікавлені в закупівлі товару за якомога нижчими цінами, тому при виборі постачальника виходить із пропонованої ним вартості продукції. Відповідно, під час планування закупівлі уважно вивчаються пропозиції постачальників, розглядаються різні альтернативні рішення з метою визначення найвигідніших джерел придбання товару.

Комерційні працівники ПП «КОНТО-Л» відвідують товаровиробників для ознайомлення з їхніми виробничими можливостями, отримують інформацію стосовно обсягів, асортименту та якості продукції, умов та обсягів реалізації товарів.

На рішення ПП «КОНТО-Л» щодо закупівлі товару впливає не тільки оголошена відпускна ціна постачальника, а й інші чинники: відстань і тип перевезень, транспортні тарифи, умови поставки, загальний рівень обслуговування тощо. Встановлення стабільних цін на товари впродовж максимально тривалого часу позитивно впливає на планування й фінансування закупівлі, сприяє встановленню більш тісних і довірливих відносин між постачальником та підприємством оптової торгівлі.

3. На ПП «КОНТО-Л» визначають конкретні обсяги закупівлі окремих товарів та необхідних для цього коштів на основі інформації, яку можна отримати із прайс-листів постачальників (Додатки № 8, 9);

Для закупівлі товарів ПП «КОНТО-Л» формує замовлення на поставку їх конкретним товаровиробникам. При цьому на підставі даних щодо стану товарних запасів визначають строки наступного надходження товару та оптимальний розмір замовлюваної партії поставки. Спеціалісти ПП «КОНТО-Л» намагаються враховувати всі витрати на закупівлю й доставку товару, його розвантаження та розміщення за місцями збереження. Обсяг окремої партії закупівлі впливає також на ціну одиниці товару. Чим більшою є партія закупівлі товару, тим нижчою буде вартість одиниці продукції. Для кожного найменування товару встановлюють мінімальний і максимальний обсяги закупівель.

Закупівля мінімальних партій товару забезпечує оптовикові найвищу економічну вигоду. Закупівля товару в обсягах, менших за мінімальну партію, до підвищення ціни одиниці продукції та втрати прибутку.

На рішення про максимальний обсяг закупівлі впливають ті самі чинники, до того ж зважають на можливі відхилення в обсягах і строках поставки, обмеження в наявності вільних складських площ для збереження, у трудових і матеріальних ресурсах.

З метою покращення організації з питання визначення обсягів закупівель на ПП «КОНТО-Л» можна інформацію відображати у спеціальних картках, відкритих на кожного постачальника. В них вказують поштові, розрахункові та відвантажувальні реквізити, прізвище й телефон відповідальних за виконання замовлень осіб, дані про виробничі потужності, обсяг та асортимент вироблюваної продукції, про можливості виробництва інших товарів, умови поставки товарів, інша інформація, необхідна оптовику. В карточці фіксують обсяги закупівель товару, всі відхилення від узгоджених умов поставки.

При плануванні оптових закупівель на кожну товарну позицію заводять картку обліку товару. В картці вказують назву та шифр (номенклатурний номер) товару, його технічні характеристики, ціну за одиницю, інформацію про граничні межі товарних запасів, мінімальний та максимальний обсяги замовлення, обсяг і термін наступного надходження товару, а також фіксують рух товару на оптовому підприємстві. Картотека формується в послідовності, визначеній за чинною системою класифікації Державного класифікатора продукції та послуг (ДК 016-17). Цю інформацію використовують під час підготовки й оформлення замовлення на наступну закупівлю товару.

Дослідження показали, що таких карток на ПП «КОНТО-Л» не ведеться.

4. На ПП «КОНТО-Л» встановлення і оформлення комерційних зв'язків із постачальниками проводять через укладання договорів контрактів, договорів купівлі-продажу, договорів поставки (Додатки № 10, 11);

Згідно вимог Господарського кодексу України у договорі постачання містяться наступні розділи:

преамбула;

предмет договору;

ціни на товари;

сума договору;

термін дії, термін постачання;

вимоги до тари;

порядок відвантаження товару;

порядок розрахунку;

санкція за невиконання зобов'язань;

арбітраж.

Оформлений договір підписує директор ПП «КОНТО-Л», який є відповідальним за здійснення закупівельної діяльності. Оригінал договору та його копію направляють постачальникові, який упродовж 10 днів підписує його або відмовляється від виконання. Якщо в замовленні були відсутні суттєві умови, які, на думку постачальника, там варто зафіксувати, то останній складає проект контракту купівлі-продажу (поставки), який передають оптовику для оформлення. Підписанням цих документів завершується процес оформлення комерційних зв'язків між оптовиком та постачальником.

5. В ПП «КОНТО-Л» контроль над виконанням укладених угод, завезенням та прийманням товарів проводиться через рахунки, накладні, специфікації, сертифікати якості (Додатки № 12, 13, 14, 15 ).

Спеціалісти ПП «КОНТО-Л» облік виконання договірних зобов'язань постачальниками здійснюють в спеціальних картках постачальника, де фіксуються всі дані про фактичне надходження товарів та виявляються випадки порушення постачальниками договірних зобов'язань. Це потрібно для обґрунтування та своєчасного висування претензій постачальникам.

Товари, що надійшли від постачальників, розвантажують, перевіряють і транспортують до місць збереження.

6. На ПП «КОНТО-Л» відповідальними за приймання товару є завідуючі складами, які перевіряють вантаж, встановлюють відповідність згідно із накладною, яку перевізник передає матеріально-відповідальній особі. Тільки після цього дозволяється розвантажувати транспортний засіб. Якщо вантаж доставлений автотранспортом, то водій зобов'язаний бути присутнім під час виконання цієї операції. Завершується розвантаження підписанням накладної, отриманої від перевізника. Це означає, що вантаж прийнято в належному стані, а його фактична кількість відповідає обсягу, зазначеному в накладній.

Доставлені товари приймають за кількістю та якістю.

Приймання товарів за кількістю - це визначення точної кількості товару, що надійшов, і відповідності його даним, які містяться у транспортних, супровідних і (або) розрахункових документах (пакувальні листи, накладні, рахунки тощо). Його здійснюють, як правило, шляхом суцільного підрахунку одиниць, міри і маси товару в даній партії (за винятком товарів у фабричній упаковці). Перевірку товарів можна проводити й вибірково.

До товаросупровідних документів і документів на оприбуткування товарів належать:

накладна - один із головних товаросупровідних документів. У накладній вказують номер і дату її складання, найменування постачальника і покупця, найменування і короткий опис товару, якісну інформацію (марку, ґатунок, розмір), кількість, ціну і загальну суму товару (Додаток № 16);

товарно-транспортна накладна - складається постачальником і є документом, що супроводжує надходження на торгівельне підприємство товару автомобільним транспортом.

2.3 Обґрунтування вибору каналу збуту на ПП «КОНТО-Л»

Поступово збільшується значення такого каналу збуту продукції, як приватні посередники, що за оцінками спеціалістів дає змогу на 30-40% зекономити час на здійснення торговельних операцій. Прогресивні оптові торговці постійно вдосконалюють свої послуги та прилаштовують їх до конкретних потреб споживачів, а також вишукують шляхи і способи скорочення витрат по веденню справ. Саме до таких підприємств відноситься ПП «КОНТО-Л». Затрати на реалізацію товарів і утворення прибутку ПП «КОНТО-Л» покриваються за рахунок оптової і торгової надбавки, яка являє собою частку роздрібної ціни. Оптова надбавка відшкодовує витрати обігових коштів підприємств оптової торгівлі і передається на їх користь. Торгова надбавка відшкодовує затрати на реалізацію товарів і утворення прибутку роздрібних торговельних підприємств.

Реалізувати свій товар ПП «КОНТО-Л» може, працюючи за замовленнями або на вільний ринок. У першому випадку все зводиться до додержання договірної дисципліни та взаємних угод. У другому - без заздалегідь встановлених відповідних обмежень щодо якісних і кількісних характеристик. При цьому завдання реалізації товарів включають у себе визначення можливих ринків збуту, вибір конкретних форм їх реалізації, які здійснюються через торгівлю як оптову так і роздрібну. Покупцями у ПП «КОНТО-Л» є супермаркети: « Сільпо», «Літа», «АВС», «Арго-Р», «Кишеня», «Вопак», гіпермаркет «Епіцентр», а також велика кількість невеличких роздрібних магазинів, відділів в торгових комплексах м. Рівного, м. Луцька і Рівненської області. У більш широкому значенні під організацією збуту розуміється як власна система збутових органів, так і не стосовні до неї незалежні агенти підприємства, що займаються збутом її товарів. З цього погляду комплекс зовнішніх взаємин може розглядатися як продовження власних збутових органів фірми. Елементи, з яких складаються канали збуту товарів, треба не тільки вибирати, але і керувати їх відносинами з постачальниками і між собою.

Персонал зовнішніх збутових органів повинен одержувати інформацію і проходити підготовку; повинні прийматися заходи по стимулюванню його ділової активності і компенсації послуг. Його робота повинна постійно контролюватися і спрямовуватися в правильне русло.

По суті, відносини між елементами, що складають канал розподілу товарів-новинок, не відрізняються від відносин між елементами будь-якої іншої організаційної структури. Будь-яка організація являє собою сплав конфліктів і співробітництва. Вона складається з людей і структурних підрозділів, об'єднаних і тих, що погодились на деякі обмеження волі дій в ім'я досягнення конкретної загальної мети.

Однак кожний з елементів приходить в організацію зі своїми індивідуальними інтересами і цілями, що у багатьох випадках суперечать інтересам і цілям інших елементів цієї організації, і до деякої міри загальним цілям всієї організації.

Робота з планування та організації каналів збуту товарів містить у собі три основних етапи. ПП «КОНТО-Л», як постачальник товарів повинен, насамперед, провести аналіз, спрямований на виділення видів і підвидів робіт, які варто виконати для продажу нових товарів і їхнього безперешкодного просування на ринок. ПП «КОНТО-Л» повинен виявити і правильно витлумачити вплив різних факторів на виконання цих робіт. Після цього він повинен вирішити, які види агентів чи торгових підрозділів здатні найбільше ефективно виконати завдання, що він перед ними поставить. Нарешті, він повинен вибрати індивідуальних представників кожного виду збутових органів, найбільш придатних для виконання його конкретних задач, і установити з ними ділові відносини. Навряд чи керівники служби збуту коли-небудь, зіштовхувалися з задачею створення заново всієї системи каналів збуту при нового товару на ринок. Набагато частіше виникає необхідність пристосування вже існуючої системи до мінливого умовам ринку чи цілям збуту. Робота з пристосування існуючого каналу стосовно товарів-новинок, природно, складніше, ніж створення нової системи. Навіть на ранніх стадіях планування й аналізу керівник служби збуту, швидше за все, знайде, що на його мислення впливає тенденція вважати вже існуючу структуру самою вірною. Представляючи собі систему каналів, що вимагається йому, збуту, він зіштовхується з неминучістю настільки глибокого ламання існуючих збутових органів, що неминуче приведе до серйозного зниження обсягу збуту, погіршенню становища його фірми на ринку і падінню прибутків. У багатьох випадках доводиться діяти обережно і поступове споруджуючи нову збутову структуру вроздріб і протягом значного часу, зважуючи кожен крок. Одні з факторів, що роблять вплив на вибір і організацію каналів збуту товарів-новинок, виникають з характеру конкретного ринку, інші зв'язані з особливостями самого товару, треті - з родом діяльності і положенням фірми. Деякі з факторів настільки зв'язані з індивідуальними особливостями постачальників товарів, що їх недоцільно обговорювати.

3. ЕФЕКТИВНІСТЬ ОПТОВО-ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПП «КОНТО-Л»

3.1 Обігові активи, характеристика їх складу та особливостей кругообігу у посередницькій діяльності підприємства

Обігові активи торговельного підприємства - це сукупність матеріальних та грошових цінностей (економічних ресурсів) підприємства, що знаходяться в постійному кругообороті, змінюють свою матеріальну форму протягом одного операційного циклу та в повному обсязі переносять свою вартість на товари, що реалізує підприємство.

Склад обігових активів торговельного підприємства наведено на рис 3.

Під циклом кругообороту обігових активів торговельного підприємства прийнято розуміти процес зміни їх матеріально-речової форми, що систематично повторюється. Кругооборот обігових активів обумовлений зміною матеріально-речової форми активів в процесі обслуговування потреб торговельного підприємства та проведення торгово-технологічних операцій.

Рис. 2 - Склад обігових активів підприємства

Характер та основні стадії кругообороту обігових активів наведено на рис. 3.

Рис. 3 - Цикл кругообороту обігових коштів

Особливістю кругообороту обігових активів торговельного підприємства є відсутність виробничої стадії, тобто сукупності операцій, що пов'язані з придбанням та використанням матеріально-технічних ресурсів, виготовленням продукції підприємства. Це об'єктивно обумовлює більш високу швидкість процесу кругообороту, притаманного торговельній діяльності.

Вихідною умовою початку проведення діяльності торговельного підприємства є наявність певної суми грошових коштів (ГК), які спрямовуються на придбання товарів та інших матеріальних цінностей, що необхідні торговельному підприємству.

Придбання товарів та інших матеріальних цінностей (далі-матеріальних активів) може проводитися на різних умовах оплати їх вартості. При проведенні оплати за фактом поставки матеріальних активів на торговельне підприємство його грошові кошти трансформуються в запаси товарних та матеріальних цінностей (МЗ), які знаходяться в розпорядженні підприємства та є основою для досягнення запланованих обсягів товарообороту.

Якщо оптово-посередницьке підприємство здійснює авансову оплату, то утворюється дебіторська заборгованість постачальників (ДЗпост), яка через певний термін часу (обумовлений договірними умовами ) має бути погашена в матеріальній формі шляхом поставки відповідних матеріальних активів.

Вартість товарних запасів в процесі зберігання змінюється на розмір незавершеного виробництва, яке в торгівлі утворюється у вигляді витрат обігу на залишок товарів (Возал). До їх складу входять відсотки за кредит, витрати на транспортування, зберігання та передпродажну підготовку товарів.

Реалізація товарів також може передбачати дві форми оплати: за фактом продажу або з відстрочкою платні.

У першому випадку цикл руху обігових активів на цьому закінчується - авансовані гроші знову приймають грошову форму. Залежно від цільової функції діяльності мають створюватися умови для досягнення рівності, між обсягом авансованих та повернених грошей (самоокупність) або зростання грошових коштів за результатами закінчення кожного операційного циклу (самофінансування).

При реалізації товарів на умовах відстрочки платні (комерційний або споживчий кредит) матеріальні обігові активи трансформуються в дебіторську заборгованість покупців (ДЗпок). Закінчення циклу кругообороту відбувається тільки при погашенні заборгованості, що виникла, в грошовій формі.



Рис.4 - Стратегічні цілі управління обіговими активами

3.2 Аналіз обігових активів на ПП «КОНТО-Л»

Важливим етапом обґрунтування стратегії управління обіговими активами ПП «КОНТО-Л» є аналіз сучасного стану та ефективності управління ними.

Інформаційною базою проведення цієї роботи на ПП «КОНТО-Л» є інформація, наведена у формах бухгалтерської звітності №1 "Баланс", №2 "Звіт про фінансові результати та їх використання", статистичної звітності № З - торг. "Звіт про товарооборот". Попри те використовується оперативна інформація про склад товарообороту за формами розрахунку, склад дебіторів, обсяги, термін та причини виникнення дебіторської заборгованості, достатність формування товарних запасів, рух грошових коштів тощо.

Загальний порядок проведення аналітичної роботи наведено на мал. 5.



Рис. 5 - Послідовність аналізу обігових активів

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на ПП «КОНТО-Л» використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот.

О = С:(Р/Д)

де О - термін обертання оборотних коштів, днів;

С - середні залишки нормованих оборотних коштів, т. грн.;

Д - тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

Р - обсяг реалізації товарів, т.грн.

Так, в ПП «КОНТО-Л» середні залишки нормованих оборотних коштів склали на 01.01.10р. 101,5 т. грн., обсяг реалізації за 2009 рік склала 458,7 т. грн. отже фактична оборотність оборотних коштів становить - 80 дн.

Тривалість обертання коштів - це синтетичний показник, здатний відображати одночасно результат процесу матеріального відтворення - обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період - і ефективність використаних у цьому процесі матеріальних засобів і коштів. За сучасних умов він може використовуватись на рівні підприємств і на макрорівні для розробки комплексних економічних програм.

Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих їх статей.

На ПП «КОНТО-Л» норматив оборотності оборотних коштів встановлено в розмірі 90 дн., можна зробити висновок, що оборотність оборотних коштів прискорилась на 10 дн. (80-90=-10).

Унаслідок прискорення обертання оборотних коштів із обороту звільнилась кошти на суму 12,7 т. грн., що обраховується множенням фактичного одноденного обсягу реалізації товарів (1,27т. грн.) на дні прискорення обертання оборотних коштів (10 дн.).

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою:

Ко = Р: С = 458,7т. грн. : 101,5т.грн = 4,5 рази

де Ко - коефіцієнт обертання оборотних коштів;

Р - обсяг реалізованих товарів, грн.;

С - середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. На ПП «КОНТО-Л» середні залишки оборотних коштів за обернулися 4,5 рази. (458,7т. грн. : 101,5т.грн.)

Мета підприємства здійснювати більше оборотів.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів обчислюється за такого формулою:

Кз = С : Р = 101,5 : 458,7 = 0,22 грн.

Кз - коефіцієнт завантаження оборотних коштів, 0,22 грн. характеризує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованих товарів. Чим менше оборотних коштів припадає на 1 грн. реалізованої продукції, тим ліпше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів може використовуватися коефіцієнт ефективності. Він обчислюється за формулою:

Ке = П : Р = 83,4 т. грн. : 101,5 т.грн. = 0,82 грн.

де Ке - коефіцієнт ефективності оборотних коштів, грн.

П - прибуток від реалізації товарної продукції, грн.

На ПП «КОНТО-Л» припадає на 1 грн. оборотних коштів 0,82 грн.

Що більший він, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

Поліпшення використання оборотних коштів на ПП «КОНТО-Л» підвищення ефективності торгово-посередницької діяльності досягається через:

1) скорочення торгових запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

2) прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів - це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.

Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.

3.3 Управління дебіторською заборгованістю на ПП «КОНТО-Л»

Дебіторами торговельного підприємства виступають його різні контрагенти, які згідно з договірними умовами мають певну заборгованість перед підприємством, тобто є його боржниками.

Виникнення дебіторської заборгованості обумовлене тим, що договірні відносини торговельного підприємства з його різними господарськими контрагентами можуть передбачати певний часовий лаг (проміжок часу) між прийняттям на себе певних зобов'язань та їх фактичним виконанням.

Залежно від характеру відносин, що обумовлюють виникнення дебіторської заборгованості, виділяють такі види дебіторської заборгованості.

1. Дебіторська заборгованість споживачів.

Виникнення цього виду дебіторської заборгованості обумовлене наданням окремому колу споживачів права на деяку відстрочку платні за фактично реалізовані їм товари (продукцію, послуги).

Якщо споживачами торговельного підприємства виступають фізичні особи, то цей вид дебіторської заборгованості називають споживчим кредитом підприємства. Якщо відстрочка платні надається підприємствам - комерційним кредитом.

Виникнення заборгованості пов'язане з політикою збуту та маркетингу підприємства (політикою управління обсягом товарообороту - в торгівлі).

Формою погашення цього виду дебіторської заборгованості є фактичне отримання торговельним підприємством грошових коштів в безготівковому або готівковому порядку.

2. Дебіторська заборгованість постачальників.

Виникнення цього виду дебіторської заборгованості обумовлене тим, що певна частина товарів та інших необхідних підприємству матеріальних ресурсів закуповується на умовах попередньої оплати (авансових платежів).

Виникнення цього виду заборгованості пов'язане з політикою матеріально-технічного постачання (в торгівлі - політикою формування товарного забезпечення обороту та закупівлі матеріальних ресурсів).

Формою погашення цього виду дебіторської заборгованості є фактичне отримання торговельним підприємством в натурально-речовому вигляді ресурсів, які закуповуються.

3. Дебіторська заборгованість інших контрагентів.

Для характеристики стану дебіторської заборгованості торговельного підприємства використовують також інші класифікаційні ознаки.

1. Залежно від характеру виникнення виділяють:

1) заборгованість, що зумовлена нормальним процесом господарсько-фінансової діяльності торговельного підприємства (нормальна заборгованість.

2) заборгованість, пов'язана з порушенням фінансової дисципліни.

2. Залежно від терміну порушення договірних умов розрізняють:

1) заборгованість, термін оплати якої ще не настав;

2) заборгованість з порушеним терміном виконання зобов'язань.

3. Залежно від плановості виникнення можна виділити:

1) заборгованість, виникнення якої планувалося (очікувалося)
підприємством;

2) заборгованість, яка виникла в ході проведення певної господарської операції в зв'язку з недобросовісністю партнерів підприємства.

4. Залежно від можливостей погашення виділяють:

1) Заборгованість, що потенційно може бути погашена (імовірність погашення оцінюється в інтервалі від 0,7 до 1,0).

2) Заборгованість, факт погашення якої є сумнівним в зв'язку з тяжким фінансовим становищем боржників (сумнівна заборгованість). Імовірність її погашення з урахуванням факторів ризику оцінюється в інтервалі 0,2 0,7.

3) Заборгованість, що не може бути погашена (імовірність погашення нижча за 0,2, термін прострочки виконання зобов'язань від трьох місяців до одного року). Цей вид заборгованості характеризується ще терміном "безнадійна заборгованість".

Дебіторська заборгованість (кошти в розрахунках) є однією з можливих форм існування обігових активів підприємства.

Виникнення дебіторської заборгованості є, певною мірою, об'єктивним процесом, пов'язаним з виконанням відтворювальної функції фінансів, забезпеченням процесу кругообороту коштів як передумови проведення господарсько-фінансової діяльності.

Проте надмірний обсяг виникнення дебіторської заборгованості, порушення термінів її погашення або неможливість погашення взагалі є досить негативними ознаками стану фінансів торговельного підприємства. Зростання обсягів дебіторської заборгованості свідчить про відволікання коштів не за призначенням, їх неефективне використання або навіть втрату.

Політика управління дебіторською заборгованістю є однією з складових управління обіговими активами підприємства та спрямована на оптимізацію розмірів, термінів погашення та підвищення якості дебіторської заборгованості.

Передумовою розробки політики управління дебіторською заборгованістю на майбутній період є проведення аналізу стану її формування та ефективності, оцінки управління в звітному (або аналізованому) періоді.

Аналіз дебіторської заборгованості підприємства передбачає проведення такої аналітичної роботи (рис. 6).

Рис. 6 - Послідовність аналізу дебіторської заборгованості підприємства

Необхідна інформація може бути отримана з оборотних відомостей за рахунками, по яких ведеться облік цих операцій, а саме:

заборгованість покупців - обігові відомості по розрахунках №45 "Товари відвантажені"; №62 "Розрахунки з покупцями"; №59 "Розрахунки з дебіторами за отриманими векселями";

заборгованість постачальників - обігові відомості по розрахунку №76 "Розрахунки з різними дебіторами"; №61 "Аванси, видані постачальникам". (Додатки № 18,19)

Період погашення дебіторської заборгованості ППДЗ характеризує середню кількість днів між виникненням та погашенням дебіторської заборгованості та розраховується так: