Підвищення ефективності роботи підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи підвищення ефективності роботи підприємства

1.1 Основні напрямки підвищення ефективності роботи підприємства

1.2 Характеристики роботи АТП

2. Аналітично-дослідницький розділ

2.1 Аналіз впливу Техніко-експлуатаційних показників на обсяг перевезень

2.2 Аналіз доходів АТП

3. Проектно-рекомендаційний розділ

3.1 Впровадження контейнерних перевезень

3.2 Заміна рухомого складу

4. Техніко-економічна оцінка проектних рішень

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Основною ланкою в розвитку ринкові відносини є підприємство. На рівні підприємства провадитися продукція або виявляються послуги, що користуються попитом на ринку, застосовується нова техніка й нові технології, створюються робочі місця, здійснюється ефективне керування з використанням маркетингу, бізнес-плану, виплачуються податки для змісту державних органів і здійснення соціальних програм.

Для того, щоб підприємство мало можливість успішно функціонувати, необхідно грамотно й компетентно визначати вимоги ринку, знаходити форми й методи боротьби з конкуренцією, в оперативному порядку перебудовувати виробництво з метою підвищення його ефективності. А для цього потрібні глибокі економічні знання, які можна одержати в процесі пізнання економіки як науки, що вивчає діяльність, пов'язану з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням товарів і послуг.

У зв'язку з тим, що підприємства автомобільного транспорту мають свою специфіку в області організації виробничого процесу, виробленої продукції, визначенні потреби у виробничих ресурсах, ціноутворенні, економіка підприємства автомобільного транспорту має свої особливості в порівнянні з економікою інших галузей народного господарства.

Значне місце приділятися ресурсам автотранспортного підприємства, визначенню їхньої потреби й ефективного використання. Склад і структура основних й оборотних фондів, трудові й матеріальні ресурси, шляхи поліпшення їхнього використання мають свою специфіку й істотно відрізняються від промислових підприємств. Успішне ведення економіки підприємства в умовах ринку припускає вдосконалювання економічного механізму керування підприємством.

Основна ланка ринкової економіки - підприємство, що є самостійно діючим суб'єктом, що володіє правами юридичної особи й здійснює виробничу діяльність із метою задоволення суспільних потреб й одержання прибутку.

Автотранспортні підприємства (АТП) являють собою важливою складову частина єдиного ринку транспортних послуг, що почав формуватися в Україні з 1991 року.

Під послугами транспорту розуміється діяльність, спрямована на задоволення потреб, виражених у формі попиту на перевезення вантажів, а також інші операції, пов'язані з підготовкою й здійсненням перевізного процесу.

До послуг підприємств автомобільного транспорту ставляться:

· перевізні послуги.

· технологічні послуги.

· інформаційні послуги.

· транспортно-експедиційні роботи.

· комерційні послуги.

Таким чином, АТП є суб'єктами ринку транспортних послуг, які перебувають у постійній взаємодії з іншими ринковими суб'єктами. Звідси з'являється необхідність більше детального викладу особливостей утворення й функціонування АТП.

1. Теоретичні основи підвищення ефективності роботи підприємства

1.1 Основні напрямки підвищення ефективності роботи підприємства

Ефективність, як економічна категорія

Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. 3ацiкавленiсть нею виникає на різних рівнях управління економікою - від власників приватного підприємства до керiвникiв держави. У цьому роздiлi розглянемо сутнiсть категорії "ефективність" та методику її визначення.

Термін "ефект" у перекладi з латинської означає "результат". Отже, категорія "ефективність" може інтерпретуватись як "результативність". Термін ефект має значення результату, наслідку зміни стану певного об'єкту, зумовленої дією зовнішнього або внутрішнього фактора. Якщо провести математичну аналогію, то ефект - це дельта, приріст де якої змінної або різниця її попереднього i наступного значень. 3розумiло, що значення цієї дельти може бути як додатним, так i від'ємним або взагалі нульовим. Подібно до цього й ефект може бути як позитивним, коли зміни є корисними, так i негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін немає. Утім, останній випадок, а саме коли результат нульовий, можна в конкретних умовах вважати або позитивним, або негативним ефектом i окремо не розглядати.

Таким чином, існує як об'єктивна зміна стану певної системи (об'єкта), так i її оцінка. Ця оцінка може мати кiлькiсний i якісний характер. Типовий приклад, якісних оцінок ми вже навели, розділивши множину ефектів на позитивні та негативні. Що ж стосується кiлькiсного оцінювання, то воно здійснюється за допомогою рiзноманiтних кiлькicтних показників, які можна поділити на дві великі групи: часткові та загальні.

Отже, фактично визначення ефективності виро6ництва полягає в оцiнцi його результатів. Такими результатами можуть 6ути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вapтicному (за оптовими цінами або за собiвартiстю) виразі або прибуток. Але ж сама по co6i величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. 3вiдси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи iншi результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Kpiм того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні органiзацiйнi, управлiнськi, технологiчнi та iншi переваги, що відображаються як нематерiальнi ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку вcix перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних i оборотних фондів, трудових i фінансових pecypciв та нематеріальних активів за певний період часу.

3агальна методологія визначення ефективності може бути формалізована таким спiввiдношенням:

(1.1)

де, F - ефективність;

Е - ефект (результати);

р - витрати (ресурси).

При цьому слід мати на увазі, що, звичайно, перелік pecypciв підприємства, котрі визначають його ефективність, не є вичерпним, тобто в конкретних умовах на ефективність діяльності підприємства можуть чинити істотний вплив iншi фактори. Але для середньостатистичного підприємства, яке діє в умовах ринку, урахування зазначених факторів гарантує отримання найбільш адекватної оцінки стану справ на підприємстві.

Узагалі ж питання стосовно того, що вважати результатами виробництва, а що - витратами, які зумовили появу цих результатів, є дискусійним. Учені - економісти висунули чи мало, пропозицій стосовно вирішення цього питання. Але з усієї множини найбільш обґрунтовані точки зору можна об'єднати в межах таких трьох пiдходiв:

1) ресурсний, коли економічний результат зіставляється з економічною оцінкою виробничих peeypciв, які застосовуються під час виробництва;

2) витратний, коли економічний результат порівнюється з поточними витратами, які безпосередньо пов'язані з його досягненням;

3) рееурсно-витратний, що, як це видно з самої назви, являє собою певний компроміс між двома попередніми. Тобто до уваги береться, як певна оцінка наявних peeypciв, так i оцінка поточних витрат. Проте застосування цього підходу має бути дуже зваженим i обережним, адже виникає проблема подвійного рахунку, а також значного впливу галузевих особливостей виробництв (фондомiсткостi. капiталомісткостi, трудомiсткості тощо).

Кожен із цих пiдходiв має свої переваги та недоліки, i доцiльнiсть застосування того чи іншого з них визначається конкретними обставинами й поставленими завданнями.

Що стосується чисельника формули ефективності, то тут також можна виділити три найзагальнiшi підходи.

1. За результат береться валова вартість створеного запевний період продукту (наприклад, виготовлена або реалізована продукція за оптовими цинами).

2. Як результат беруть прибуток. Це досить поширений пiдхiд, i при його застосуваннi утворюеться цiла множина показників рентабельності, коли прибуток зіставляється з собівартістю виробництва або з вартістю основніх фондів, або з величиною активів підприємства чи його капіталом тощо.

3. 3а результат береться сума при6утку та:амортизацiї. Рiч у тім, що з точки зору попереднього пiдходу пiдприемство, яке мае вiд'ємну величину при6утку (що визначається за тiєю або iншою законодавчо визначеною методологiєю), автоматично є нерентабельним, а отже, й неефективним. Але для перехiдних eкономік, y яких вiд6уваються iнтенсивні трансформацiйнi процеси; на думку окремих eкономістів, ефективною може вважатися дiяльнiсть i такого пiдприемства, яке не може забезпечити повного вiдтворення cвоїх pecypciв, передусiм основних фондiв. Iдеться про те, що втрати суспiльства в разi лiквiдацiї такого пiдприемства 6удуть все ж бiльшими, нiж тодi, коли воно продовжуватиме дiяльнiсть до повного спрацювання cвоїх основних фондiв.

3авдання визначння ефективностi виникає в рiзних ситуацiях, i його рацiональне вирiшення в конкретних умовах передбачае застосування тих або iнших пiдходiв чи методик. Можна видiлити такі загальнi напрямки, за якими визначаеться ефективнicть.

1. Оцiнювання ефективностi виробництва з, метою за6езпечення оптимальної стратегй управлiння ним, У межах цього напрямку дослiджується насамперед ефективнicть використання ресурсiв пiдприемства.

2. Оцiнювання ефективностi пiдприемства з метою визначення його привабливостi як потенційного об'єкта iнвестування. Таке оцiнювання може здiйснюватися самим пiдприемством, потенцiйним інвестором або ж для забезпечення об'єктивностi незаiнтересованою органiзацiею. При цьому портфельнi інвeстори, як правило, задовольняються фiнансовими показниками ефективностi, а стратегiчних здебільшого цiкавить комплексна її оцiнка.

3. Оцiнювання ефективностi пiдприемства на макрорівні з боку держави. Не слiд вважати, що цей напрямок стосуеться, виключно радянських часiв, хоча об'єктивно в ті часи спостерiгався розквiт дiяльностi в цьому напрямку. Але i в умовах ринку завдання такого плану вирiшуються, хоча, звичайно, в iнших масштабах.

Класифікація видів і форм прояву ефективності

Розглянемо основиi ознаки класифiкацiї ефективностi та її види вiдповiдно до цих ознак.

1. За паслiдками отримапих результатiв. 3а цiею ознакою можна видiлити три види ефективностi: економiчну, соцiальну та соцiально-економiчну.

Економiчний ефект вiдображає рiзноманiтнi вартiсиi показники, що характеризують промiжнi й кiнцевi результати виробництва на пiдприемствi.

Формами прояву економiчної ефектuвнocтi є рiзноманiтнi економiчнi ефекти: зростання продуктивності працi, зниження собiвартостi продукцiї, що виготовляється, збiльшення прибутку, зниження матерiаломiсткостi, фондомiсткостi, трудомiсткостi продукцil тощо.

Форм и проявусоцiальної ефектuвностi пов'язанi з отриманням соцiальних ефектiв: полiпшення умов працi, зростання життевого рiвня народу, полiпшення екологiчних параметрiв, збiльшення тривалостi життя людей та iнше.

Соцiальний ефект зводиться до скорочення тривалостi, робочого тижня, збiльшення кiлькостi нових робочих мiсць i рiвня зайнятостi населення, полiпшення умов працi та побуту, стану навколишнього середовища, загальної безпеки життя. Соцiальнi наслiдки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (збiльшення безробiття, посилення iнфляцil, погiршення екологiчних показникiв).

Форми прояву соцiально-економiчної ефектuвностi зумовленi намаганням отримати максимальний економiчний ефект при заданих параметрах соцiального характеру.

2. За характером здiйснюванuх витрат. 3а цiею ознакою, розрiзняють ефективнiсть застосовуваних pecypciв та ефективнiсть витрат (спожитих pecypciв). До ефективностi застосовуваних pecypciв вiдносять: ефективнiсть виробничих фондiв, ефективнiсть трудових pecypciв, ефективнiсть нематерiальних активiв. До ефективностi витрат належать: ефективнiсть капітальних вкладень, ефективність поточних витрат, ефективність сукупних витрат. Як видно вже з самих назв окремих видів ефективності, що входять до першої та другої груп, поділ на ці групи зумовленіий необхідністюдати відповіть на таке запитання: при визначенні ефективності отриманий ефект слід відносити до всієї сукупності ресурсів, застосовуваних на пiдприемствi, чи тільки до тієї їх частини, що безпосередньо бере участь у cтворенні цього ефекту. Аналiз apгументів прибічникiв того чи iншого варіанта вiдповiдi на це запитання свiдчить, що единої думки тут немае. А в конкретнiй ситуацiї у разi необхідності оцiнювання ефективностi дiяльностi пiдприємства слiд застосовувати той варіант, котрий є бiльш адекватним економiчному завданню, що вирiшуеться. Тому право на iснування мають показники ефективностi обох зазначених груп;

3. За видами господарської дiяльностi. До цiеї групи показникiв ефективностi належать: ефективнiсть виробничої, торговельної, банкiвської, страхової та iнших видiв дiяльностi. Специфiка виду дiяльностi, безперечно, накладае певний вiдбиток на методологiю визначення ефективiюстi дiяльностi конкретного пiдприемства чи його структурних пiдроздiлiв, що проявляеться в специфiцi навіть самих показникiв ефективностi, якi застосовуються для цього.

4. За рiвнем об'єкта господарювання. До цiєi групи вiдносять: ефективнiеть економiки в цiлому, ефективнicть галузi, об'єднання пiдприемств, пiдприемства, структурного пiдроздiлу пiдприемства, ефективнiсть виробництва окремих видiв продукцiї.

5. За рiвнем оцiнювання. Вiдповiдно доцiєї ознаки ефективність може бути рiвня суспiльства та рiвня суб'єкта пiдприємництва (господарювання). Необхiднiсть подiлу показникiв ефективностi на цi двi групи зумовлена певною aнтагоністичнiстю iнтересiв суспiльства та iндивiда, або їx iнституцiйних аналогiв - держави та пiдприємства. Як наслiдок, має мiсце невiдповiднiсть мiж критерiями оцiнювання ефективностi тих чи iнших явищ або заходiв (наприклад; економiчних законiв, зокрема з питань оподаткування). Держава має свої критерiї, а пiдприемства - свої, i вони часто iстотно рiзняться. Так, оцiнюючи економiчний ефект дiяльностi пiдприємства, держава обчислюе його валовий прибуток. Останнiй мiстить суму податкiв та iнших обов'язкових платежiв, що виплачуються з прибутку, Для пiдприємства ж ефект - це чистий прибуток, котрий залишаеться у його розпорядженнi пiсля сплати всiх обов' язкових платежiв.

6. За умовами оцiнювання. 3а.цiею ознакою видiляють реальну, розрахункову та умовну ефективнiсть. Реальuа, ефентивuiсть - це фактичний рiвень витрат та результатiв за даними бухгалтерського облiку та звiтностi. Розрахункова - базується на проектних або планових показниках, отриманих розрахунковим шляхом. Умовна ефективнiсть використовується для оцiнювання роботи структурних пiдроздiлiв пiдприємства.

7. За ступенем збiльшення ефекту. Ця ознака дае змогу виокремити первiсну та мультиплiкацiйну ефективнiсть. Необхiднiсть такого подiлу видiв ефективностi викликана тим, що в результатi здiйснення тих чи iнших заходiв може спостерiгатися як одноразовий ефект, так i мультиплiкацiйний. Мова про мультиплiкацiйний ефект може йти тодi, коли початковий ефект повторюється й примножується на рiзних рiвнях даного пiдприемства, а також поширюється на iншi пiдприемства та органiзацiї.

8. За метою визначення. 3а цiєю ознакою розрiзняють абсолютну та порiвняльну ефективнicть. Абсолютна ефективnicть характеризує загальну або питому (в розрахунку на одиницю витрат чи pecypciв) її величину, яку отримує пiдприемство в результаті cвоєї діяльності за певний проміжок часу.

Порiвняльна ефективнiсть визначається шляхом порiвняння можливих варіантів господарювання i вибору кращого з них. Її piвень вiдбиває економiчнi, екологiчнi, соцiальнi та iншi переваги певного варiанта реалiзацiї господарських рiшень (напрямку дiяльностi) порiвняно з iншими варiантами.

9. За типом процесу. Ця ознака дає змогу диференцiювати пiдходи до оцiнювання ефективностi, ураховуючи специфiку окремих процесiв, якi вiдбуваються на пiдприємствi. 3 погляду цiєї ознаки можна окремо розглядати ефективнiсть виробничих процесiв (з точки зору як органiзацiйної, так i технiчної), ефективнiсть управлiння, ефективнiсть iнвестицiйної, інноваційної, маркетингової, фiнансової дiяльностi та інше.

Методики визначення ефективності

У визначеннi показників ефективностi науковцi пiшли рiзними шляхами. Представники одного з них вважають за доцiльне нехтувати необхiднiстю отримання единої оцiнки i будувати систему показникiв ефективностi. А остаточний висновок, на їхню думку, мае зробити експерт, який аналiзує цю систему показникiв, ураховує певнi неформальнi обставини, власний досвід, можливо, iнтуїтивнi мiркування, прогнози i на базi всього цього зробить висновок. Iншi вченi пропонують вiдразу обмежити множину факторiв впливу i визначати комплексний показник ефективностi. Є, звичайно, i neвні компромicнi пiдходи. Так, наприклад, вiдомi методики, в яких спочатку визначаеться система показникiв, а потiм до неї застосовуються певнi правила згортання для отримання iнтегральної оцiнки. Серед прибiчникiв єдиного показника є такі, котрі будують настiльки складний комплексний показник, що він за широтою охоплення вхiдних параметрiв фактично не поступаеться системам показникiв. Kрім того, розробленi й ситуацiйнi алгоритми, якi дають змогу обирати той чи iнший комплексний показник на базi попереднього, аналiзу певних характеристик пiдприємства.

Особливо жвавими дискусiї з цього приводу були саме серед eкономістів радянської школи, i це не випадково. Адже досить стабiльна економiчна система СРСР створювала iлюзiю можливості "легкого" (тобто з урахуванням дуже обмеженого набору факторiв) отримання адекватних оцiнок ефективностi. Але практика переконує в протилежному - справдi точна оцiнка ефективностi може бути отримана лише на основі поглибленого аналiзу ситуації i врахування великої кiлькостi обставин. Проте в будь-якому випадку, щоб здiйснювати такий аналiз, необхiдно опанувати базовий iнструментарiй, тобто ознайомитися з конструкцiею основних показникiв ефективностi i зрозумiти їх , економiчний змicт.

Отже, розглянемо систему показникiв ефективностi. Вона пропонується в розгорпутому виглядi, тобто завдання обг'рунтування оптимального набору показникiв у даному випадку iгноруеться, оскiльки є необхiднiсть ознайомитися з тим, якими вони бувають у принципі. Але все ж попередньо сформулюємо, загальні принципи рацiонального вибору системи показників.

Отже, система показникiв ефективностi має:

· вiдображати витрати всiх видiв ресурсів, що споживaються нa пiдприємстві;

· створювати передумови для виявлення резервiв пiдвищення ефективностi виробництва;

· стимулювати, використання всіх резервів, наявних на пiдприємствi;

· забезпечувати iнформацiєю стосовно ефективностi виробництва всі ланки управлiнської iєpapxiї;

· виконувати критерiальну функцiю тобто для кожного з показникiв мають бути визначенi правила iнтерпретації їх значень.

У системi показникiв ефективностi виробництва можна видiлити такі групи показникiв:

· ефективностi використання основних фондiв (таблиця 1.1.1);

· ефективностi використання оборотних фондiв (таблиця 1.1.2);

· ефективностi використання працi (трудових ресурсiв) (таблиця 1.1.3);

· ефективностi окремих видiв дiяльностi (таблиця 1.1.4);

· узагальнюючi показники ефективностi дiяльностi пiдприємства (таблиця 1.1.5).

Що стосується перших трьох груп показникiв, то їх змiст детально розкривається у роздiлах, присвячених вивченню вiдповiдних видiв pecypciв. Тому наведемо лише їх узагальнення у вигirядi таблиць.

Для решти показникiв, кpiм узагальненого подання їх у таблицях, наводяться також бiльш детальнi коментapi стосовно, їх змiсту та методологiї визначення.

Оцiнювання ефективностi капiтальних вкладень. Певнi особливості має визначення ефективностi капiтальних вкладень. Розрiзняють абсолютну та порiвняльну ефективнiсть капiтальних вкладень. Абсолютна ефективність капiтальних вкладень показує загальну величину їх вiддачi; порiвняльна ефективність розраховується з метою визначення кращого з можливих варiантiв (проектiв) iнвестування виробництва.

Таблиця 1.1.1 - Показники ефективності основних фондів

Назва	Визначення	Формула
Фондовіддача	Відношення вартості виготовленої продукції (за гуртовими цінами) за рік (ВП) до середньорічної вартості основних фондів (ОВФ)
Фондомісткість	Обернений до фондовіддачі
Рентабельність основних фондів	Відношення прибутку (П), одержаного за певний період, до середньої вартості основних фондів за той самий період
Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання	Відношення обсягу виготовленої продукції за певний період у натуральному або вартісних показниках (ВП) до виробничої потужності обладнання у відповідних показниках (Пзаг)
Коефіцієнт змінності обладнання	Відношення кількості відпрацьованних верстато-змін (Кст.зм) до кількості одиниці обладнання (n)

Таблиця 1.1.2 - Показники ефективності використання оборотних фондів.

Назва	Визначення	Формула
Коефіцієнт оборотності	Відношення вартості виготовленої продукції (за гуртовими цінами) за певний період (ВП) до середніх залишків оборотних фондів ()
Коефіцієнт завантаження	Обернений до коефіцієнта оборотності
Тривалість обороту	Відношення кількості днів у періоді (Д) до коефіцієнта оборотності за цей період (Коб)
Рентабельність оборотних фондів	Відношення прибутку (П), одержаного за певний період, до середніх залишків оборотних фондів за той самий період ()

Таблиця 1.1.3 - Показники ефективності використання праці (трудових ресурсів).

Назва	Визначення	Формула
Продуктивність праці	Відношення вартості або кількості виготовленої продукції (ВП) до витрат живої праці, що відображається кількостю відпрацьованих людиною-годин (ЖП). Відображає кількість продукції, що виготовляється за одиницю рабочого часу
Трудомісткість продукції	Обернений до продуктивності праці. Відображає витрати праці на виготовлення одиниці продукції
Фондоозброєність	Відношення середньої вартості основних фондів за певний період () до середньооблікової чисельності працівників (СОЧ) за той самий період
Зарплатомісткість продукції	Відношення фонду оплати праці (Фоп) до вартості виготовленої продукції (у гурових цінах) за певний період (ВП)

Таблиця 1.1.4 - Показники ефективності використання капітальних вкладень.

Назва	Визначення	Формула
Коефіцієнт ефективності капітальних вкладень	Відношення щорічного приросту прибутку від здійснення капітальних вкладень (?П) до суми капітальних вкладень (КВ)
Термін окупності капітальних вкладень	Обернений до коефіцієнта ефективності капітальних вкладень. Відображає кількість років, за яку сума прибутку перекриває суму капітальних вкладень
Зведені витрати	Дорівнює сумі поточних витрат на одиницю продукції за і-м варіантом (Сі) та добутку нормативного коефіцієнта ефективності (Еn) та питомих (на одиницю продукції) капітальних вкладень за і-м варіантом. Найкращим буде варіант з мінімальним значенням зведених витрат

Таблиця 1.1.5 Узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства

Назва	Визначення	Формула
Норма прибутковості	Відношення прибутку (П), одержаного за певний період, до суми середньої вартості основних фондів за той самий період () та середніх залишків оборотних засобів ()
Рентабельність продукції	Відношення прибутку (П), одержаного за певний період від реалізації продукції, до собівартості цієї продукції (С)
Коефіцієнт ефективності застосовуваних ресурсів	Відношення чистої продукції в порівнянних цінах за рік (ЧП) до витрат ресурсів, що відображені чисельністю працівників (Чпр), середньою вартістю основних фондів () та середніми залишками оборотних засобів () за рік, скоригованими на коефіцієнт повних витрат праці (Кпвп)

Абсолютну ефективність визначають за допомогою двох взаємозв'язних показників: коефіцієнта економічної ефективності капітальних витрат Ер та іншого (оберненого йому) - терміну окупності капітальних вкладень:

 (1.2)

Коефіцієнт економічної ефективності розраховується за формулою:

або (1.3)

де Ер - коефiцiєнт ефективностi для окремих проектiв;

Ерн - коефiцiєнт ефективностi для нових пiдприемств;

?П- прирiст прибутку (зниження собiвартостi);

П - прибуток;

КВ - капiтальнi витрати.

Розрахований коефiцiент Ер порiвнюють з нормативним коефiцiентом Ен. Якщо Ер бiльше за Ен, то проект капiтальних вкладень, що розглядаеться, ефективний (доцільний).

Визначення nорiвнялъиої ефективностi реальних iнвестицiй здiйснюється шляхом розрахунку зведених витрат Z за формулою:

(1.4)

або, що те ж саме:

(1.5)

де С_j - поточнi витрати j-го варiанта (проекту) на одиницю продукцiї (за вирахуванням амортизацiї основних фондiв, на створення яких спрямовуються капiтальнi вкладення, що оцiнюються);

КВ_j - питомi (на одиницю продукцiї) капiтальнi вкладення j-ro вapiaнта (проекту). Визначаються як вiдношення загальної величиии капiтальних вкладеиь до рiчного обсягу виробництва продукції (у натуральних показниках);

j - iндекс вapiaнтa проекту;

n - кiлькiсть вapiaнтів проекту, що порiвнюються.

Проект з найменшим значениям Z вважаеться найкращим (бiльш доцiльним).

Як уже зазначалося, коефiцiєнт ефективностi є оберненим до, тepміну окупностi, отже, множення суми капiтальних вкладень на нормативний коефiцiєнт ефективностi еквiвалентне дiленню на нормативний термiн окупностi. Нормативному коефiцiєнту ефективностi 0,2 вiдповідає термін окупностi 1: 0,2=5 poків. Toдi змістc цiєї операцiї стає зрозумiлим: у сумi зведенпх витрат ми враховуемо не всю величину капітальних вкладень, а лише ту її частину, яка припадає на один piк, за умови, що цi iнвестицiї амортизуються протягом п'яти poків. Але ж це припущення дещо штучне, i вибiр тривалiшого або коротшого термiну амортизацiї, визначатимуть переваги на користь бiльш капiталомiсткого вapiaнтa, але з меншими поточними витратами, або навпаки. Тобто, поставлене запитання еквiвалентне такому: "наскiльки стiйкi переваги кращого варiанта порiвняно з найближчим до нього з огляду на змiни нормативного терміну окупностi?".

Вiдповiдь на нього дiстати просто - слiд прирiвняти зведенi витрати, вважаючи невiдомим термін окупності.

Якщо проаналiзувати формулу зведених витрат, з погляду методології її виведення, то фактично вона утворюється як лiмiт суми такої нескiнченно спадної геометричної прогресії:

(1.6)

При t > ? отримуємо,

Тобто формула виводиться з припущення, що об'ект капiтальних вкладень функцiонуватиме нескiнченний час з однаковими щорiчними витратами. Приклад такого об'екта серед основ них фондiв, а особливо серед їх активної частки, уявити важко. Це розумiли, звичайно, й автори даної методики, проте необхiднiсть забезпечити її простоту й зрозумiлiсть змусила їх пiти на компромiс. Але не вci погоджувались з таким компромiсом i тому пропонували альтернативнi варiанти. Так, наприклад, як показник порiвняльної ефективностi капiтальних вкладень, зокрема нової технiки, можна використовувати коефiцiєнт окупностi додаткових капiтальних вкладень, що розраховуеться у такий спосiб:

(1.7)

де t - термін служби нової технiки;

t - найбiльший для проектiв, що порiвнюються, перiод вiд початку будiвництва до початку експлуатацiї;

К2і, К1і - капiтальнi вкладення за варiантами, що порiвнюються;

C1і, С2і - поточнi витрати виробництва, що порiвнюються, без урахування амортизацiйних вiдрахувань.

Для тoго, щоб визначити вiдносну ефективнiсть варiантiв капiтальних вкладень необхiдно порiвняти розрахункове значення критеpiїв (F) з нормативним (Fн). Величину нормативного коефiцiєнта окупності з урахуванням часу визначають так:

 (1.8)

У разi, якщо F >F_H, кращим є бiльш капiталомiсткий вapiaнт.

Оцiнювання ефективностi капiтального ремонту. Формула коефiцiєнта ефективностi витрат на капiтальний ремонт виводиться з умови доцiльностi цих витрат:

(1.9)

де Rі - витрати на здiйснення капiтального ремонту;

Се - величина перевищення витрат на експлуатацiю вiдремонтованого устаткування порiвняно з новим;

Рn - цiна одииницi нового устаткування;

L - коефiцiєнт, що визначається дiленням продуктивностi капiтально вiдремонтованої машини до продуктивностi нової, машини;

в - коефiцiєнт, що показує спiввiдношення ремонтного циклу вiдремонтованої та нової машини;

Са - збитки, що виникають внаслідок недоамортизацiї старої машини.

Основою даного пiдходу є порiвняння вартості ремонту та вартості нової машини. Але простим зiставленням цих величин не можна виявити переваги ремонту над замiною машини. Для цього треба врахувати рiзницю в поточних витратах при використаннi вiдремонтованої машини порiвняно з варіантом експлуатацiї нової (вiдремонтоване обладнання, як правило, бiльш дороге в обслуговуванні), рiзницю в продуктивності (навiть якщо машини конструктивно однаковi, нова може бути продуктивнiшою внаслiдок бiльш надiйної, безвiдмовноiї роботи або можливостi експлуатацiї в жорсткiшому технологiчному режимі) та економію, що виникне в подальшому завдяки тому, що нове обладнання треба буде ремонтувати рiдше, нiж капiтально вiдремонтоване (його ремонтний цикл довший). Проте не слiд також забувати i про втрати вiд недоамортизацiї старої машини, якi визначаються як рiзниця її залишкової та лiквiдацiйної вартості.

Виходячи з наведеного спiввiдношення, коефiцiєнт ефективності витрат на капiтальний ремонт визначаеться:

(1.10)

У разi, якщо здiйснюеться одночасно i модернiзацiя, i капiтальний ремонт, то формула визначення коефiцiєнта ефективностi матиме вигляд

(1.11)

де М - витрати на модернiзацiю.

У таблиці 1.1.5 наведенi найбiльш поширенi узагальнюючi показники ефективностi дiяльностi пiдприемства. Як правило, їх пропонують використовувати в системi разом з iншими, частковими, показниками ефективностi, оскiльки вони caмi спираються на досить обмежений набiр факторiв, отже повної картини стану справ на пiдприємствi дати не можуть.

Kpiм наведених у таблицi, в економiчнiй лiтературi пропонуеться розрахунок комплексного показника ефективностi. Biн може бути iлюстрацiєю твердження, що намагання побудувати адекватний єдиний показник ефективностi зрештою призводить до появи досить громiздких формул. Розраховується цей показник за такою формулою:

(1.12)

де А - промiжний показник комплексної оцiнки дiяльностi пiдприємства, що розраховується за однiєю номенклатурно асортиментною позицiєю продукцiї, яка випускається;

N - обсяг виробництва продукцiї в натуральному виразi за однією номенклатурно-асортиментною позицiєю продукції, що випускаеться;

р - коефiцiєнт, що характеризує ступiнь, доведення до споживачiв придатної продукцiї iз загального обсягу, її виробництва i враховує втрати на виробництвi та остаточне псування y сферi обiгу;

х - нормативно-постiйний (стандартизований) коефiцiєнт, що враховує органiзацiйно-технiчний рiвень виробництва з огляду на прогресивнiсть продукції та piвень її якостi i що дає змогу натурально-вартicну характеристику продукцiї перевести в безрозмiрну величину;

U - ступiнь якостi одиницi потреби, що задовольняеться, яка враховує характер, перелiк, кiлькiсть, вiдносну цiннiсть задоволених даним виробом потреб;

П - рiчна фактична продуктивнiсть одиницi продукції або еквiвалентний їй показник корисного ефекту;

Т - термiн придатностi одиницi продукцiї; .

К - витрати на виробництво одиницi продукцiї; .

Р - середньорiчнi витрати на вci види ремонтних робiт та тexнiчне обслуговування, одиницi продукцiї;

З - середньорiчнi витрати на експлуатацiю одиницi продукції.

За всієї своєї складностi цей показник дає оцiнку ефективностi в натуральнiй формі, тобто його можна застосовувати для вузькономенклатурних виробництв.

Розглядаючи пiдходи до визначення ефективностi, слiд звернути увагу на методику застосовування цього показника в iнвестицiйному проектуваннi. Її вивчення становить не лише теоретичний iнтepec, а й має дедалi бiльше практичне значення. Рiч у тім, що в загальному обсязi iнвестицiй в eкoнoміку України все бiльша частка припадае на iноземних iнвесторів. Але передумовою надання кредиту є економiчне обгрунтування, яке доводить рацiональнiсть використання коштiв та можливiсть їх повернення. Звичайно, це обrрунтування повинно мати певнi стандарти, щоб полегшити процес аналiзу конкретного проекту. Цi стандарти rрунтуються на загальноприйнятих у захiдних країнах (зокрема, в США) правилах бухгалтерської звiтностi (GAAP - загально прийнятi принципи бухгалтерського облiку).

Основними елементами зазначених стандартiв є таблицi "3віт про рух коштiв" та "3віт про прибутки та збитки" ~ На базi цих таблиць визначаються грошовi потоки вiд реалiзацiї конкретного проекту або функцiонування пiдприємства в цiлому. Аналiiз таких грошових потокiв дає змогу розрахувати певнi стандартнi показники, за якими порiвнюються рiзнi варiанти проектiв i обираеться з них найкращий.

Перш нiж розглянути крнкретні показники ефективності, сформулюємо основні принципи й пiдходи, на яких rрунтується оцiнка ефективностi iнвестицiйних проектiв.

· моделювання потокiв продукцiї, pecypciв та грошових коштiв;

· визначення ефективностi шляхом зiставлення майбутнiх iнтегральних результатiв та витрат з урахуванням необхiдностi забезпечення визначеної норми доходу на капiтал;

· зведення майбутнiх доходiв та витрат, що здiйснюються в рiзнi перiоди часу, до початкового перiоду i, таким чином, забезпечення їx порiвнянностi;

· урахування невизначеностi та ризикiв, якi виникають у процесi реалiзації проекту;

· урахування впливу iнфляції, затримок платежiв та iнших факторiв, що впливають на цiннiсть грошових коштiв.

У методичних рекомендацiях щодо оцiнки iнвестицiйних, проектiв виокремлюються три групи показників ефективностi:

· показники комерцiйної (фiнансової) ефективностi, якi вiдображають фiнансовi наслiдки вiд реалiзації проекту для його безпосереднiх учасникiв. При реалiзації невеликих за масштабами проектiв ця група показникiв часто є єдиною, що береться до уваги;

· показники бюджетної ефективностi, котpi вiдображають фiнансовi наслiдки вiд реалiзації проекту для державного або мiсцевого бюджетiв;

· показники економiчної ефективностi, що вiдбивають витрати та результати, якi виходять за межi iнтepeciв безпосереднix учасникiв проекту, але пiдлягають вартiснiй оцiнцi. Мова йде про оцiнку того впливу, який чинить проект на економiчне, соцiальне, екологiчне та iншi середовища в певному perioнi або в країні в цiлому.

Як iнтегральнi показники застосовуються такі:lRR (Internal Rate оf Return) - внутрiшня ставка дохiдностi, PV (Present Value) - поточна вартiсть, NPV (Net Present Value) - чиста зведена вартість, CBR (Cost Benefit Ratio) коефiцiєнт ефективностi, РР (Payback Period) - перiод окупностi проекту.

IRR - це розрахункова ставка дисконту, яка прирiвнює зведену цiннiсть доходiв до приведеної вартостi витрат, що рiвнозначно прирiвнеIнню до нуля сумарних дисконтованих чистих доходiв. Цей показник вiдбивае критичне значення ставки вiдсоткiв за кредит, за якої проект є збитковим. IRR розраховується за такою формулою:

(1.13)

де, Dt - сума надходжень коштiв в t-й перiод;

C_t - сума витрачання коштів в t-й перiод.

Показник PV розраховуеться так:

 (1.14)

де D_t - сума надходження коштiв (валовi доходи) в t-й перiод;

r - ставка дисконту, яка характеризує альтернативну вартість володiння грошима.

Такий розрахунок допомагає врахувати фактор часу при оцiнюваннi майбутнiх надходжень, оскшьки вiдомо, що вартicть певної суми коштiв, яка буде отримана в майбутньому, дещо менша порiвняно з такою ж сумою, наявною в даний момент. Показник PV допомагає формалiзувати в кiлькiсному виразi цю рiзIницю.

Показник NPV - це рiзниця дисконтованих на один момент часу показникiв доходiв й витрат. Величина чистоi теперiшньої вартості визначаеться так:

(1.15)

Коефiцiєнт ефективностi CBR (Cost Benefit Ratio) - це спiввiдношення зведених доходiв до зведених на цю саму дату витрат. Оскiльки iнвестицii в проект являють собою потiк коштiв за певний промiжок часу, то для знаходження коефiцiєнта ефективностi необхiдно застосувати таку формулу:

(1.16)

Показник РР визначае перiод, протягом якого сума дисконтованих доходiв стає рiвною сумi дисконтованих витрат . Biн являе собою суму:

 (1.17)

де, t визначаеться з такого спiввiдношення

(1.18)

а ? розраховуеться за формулою:

(1.19)

де INV - сума початкових iнвестицiй;

Si = Di - Сi - сума прибутку в перiодi i (точнiше, це сума чистого прибутку й амортизацiї у вiдповiдному перiодi).

Якщо сума прибутку для кожного перiоду однакова (позначимо її Р'), формула розрахунку показника РР значно спрощуеться:

(1.20)

Для бiльш детального ознайомлення з цим пiдходом оцiнювання ефективностi слiд звернутися до спецiальної лiтератури з iнвестицiйного або бiзнес-планування, iнвестицiйного менедж~менту.

Фактори пiдвищення ефективностi дiялъностi пiдприємства

Розглянута система пiдходiв до визначення ефективностi вже сама по собi значною мiрою розкривае основні напрямки пошуку резервiв пiдвищення ефективностi дiяльностi пiдприемства. Але як певне узагальнення визначимо схему цього пошуку (рис. 1.1).



Рисунок 1.1.1 - Пощук резервів підвишення ефективності діяльності підприємства.

У загалi проблема визначення ефективностi пiдприємства та пошуку шляхiв її пiдвищення є складною i такою, що важко формалiзується; Адже будь-яке пiдприємство - це складна система, яку важко спростити, не втративши при цьому її суттєвих характеристик. Тому сподiватися, що можна дiстати просту й легко зрозумiлу схему аналiзу, яка давала б змогу отримувати бажаний результат в ycix випадках, було б не зовсiм правильно.

Схема, що пропонуеться, окреслює загальнi напрямки аналiзу об'єкта. Перший з них ресурсний - вiдображае першочергову необхiднiсть аналiзу ефективностi використання наявної матерiальної бази виробництва та живої працi. При цьому слiд враховувати piвень завантаження обладнання в часi, структуру собiвартостi продукцiї, що виготовляеться, з точки зору спiввiдношення в нiй часток амортизації, матерiальних витрат, витрат на оплату працi. 3азначенi показники слiд розглянути в динамiцi, а також по можливостi порiвняти з показниками найближчих конкурентів. Для оборотних фондiв найважливiшим показником є швидкiсть їх обороту, отже, слiд проаналiзувати чинники її збiльшення, за крема такі:

зменшення обсягiв незавершеного виробництва:

* удосконалення системима терiально-технiчного забезпечення з метою оптимiзацiї виробничих запасiв;

* прискорення реалiзації готової продукцiї (активiзацiя маркетингової дiяльностi); .

* зменшення обсягiв дебiторської заборгованостi.

Kpiм того, слiд звернути увагу i иа iншi напрямки рацiоналiзацiї використання матерiальних pecypciв:

* проаналiзувати основні причини втрат та нерацiонального використання pecypciв;

* забезпечити обгрунтованє нормування витрат матерiалiв;

органiзувати використання вторинних pecypciв;

* створити систему заохочення за економiю сировини, eнepriї та матерiалiв й вiдпрацювати її дiйовiсть;

* акцентувати увагу на використаннi сучасних високотехнологiчних матерiалiв.

Що стосується аналiзу ефективностi використання трудового потенцiалу пiдприємства, то тут слiд зосередити увагу на таких аспектах:

внутрiшньозмiннi втрати робочого часу;

втрати робочого часу внаслiдок плинностi кадрiв;

* piвeнь використання засобiв механiзацiї, автоматизацiї працi та комп'ютерної технiки;

аналiз системи стимулювання працюючих;

* визначення професiйно-квалiфiкаційної структури працюючих.

У межах другого, тобто органiзацiйного, напрямку здiйснюється пошук можливостей пiдвищення ефективностi тих процесiв, що вiдбуваються на пiдприемствi. При цьому насамперед увага звертаеться на ефективнiсть управлiння.

Важливою складовою ефективностi пiдприемства, а отже, i значним резервом й пiдвищення, є органiзацiя виробничого процессу, у конкретних умовах пiдприємства слiд проаналiзувати вci аспекти, що визначають ефективнicть органiзацiї робiт, - вiд рiвня робочого мiсця окремого робiтника чи спецiалiста до рiвня пiдприємства в цiлому. Для виробничих пiдприемств, ураховуючи, звичайно, специфiку їх дiяльностi, особливу увагу треба звертати на можливостi застосування бiльш ефективних типiв виробництва (масового, великосерiйного).

I, нарештi, останнім (але не за важливiстю) напрямком пошуку можливостей пiдвищення ефективностi є техноiюгiчний.

Вирiшення проблеми технологiчного вiдставання особливо актуальне для украIнських пiдприємств. Причому проблема ця є комплексною i має, принаймнi, два компоненти: матерiальний та нематерiальний. Перший з них - це удосконалення технiчної бази, а другий - органiзацiйно-правовi проблеми. На думку багатьох eкономістів, подолання технiчного i технологiчного вiдставання потребує не просто переходу насучаснi технологiї, а впровадження комплексу вiдносин, що називається корпоративною культурою. Така культура має запозичуватись, звичайно, у найпередовiших компаній з тривалим досвiдом роботи в ринковому середовищi.

Намагання видiлити в оцiнцi ефективностi пiдприємства та в пошуку шляхiв пiдвищення останньої oкремі структурні компоненти зумовлено бажанням спростити розумiння зазначених проблем. Проте зрозумiло, що насправдi цi проблеми комплекснi, отже, для їх вирiшення слiд застосовувати комплексний, системний пiдхiд, ретельно дослiджуючи вci пiдроздiли, служби пiдприємства та тi процеси, якi в них вiдбуваються. Тiльки на основi системного аналiзу можна отримати справдi адекватну оцiнку стану справ на пiдприємствi та розробити ефективнi заходи щодо його поліпшення.

1.2 Характеристика роботи АТП

Закрите акціонерне товариство (ЗАТ) АТП-16357 розташовано в Московському районі м. Харкова за адресою: м. Харків 61038, пр. 50 - років ВЛКСМ, 30. ЗАТ АТП-16357 засноване на основі установчих зборів засновників, які об'єдналися в грудні 1999 року (протокол №1) шляхом об'єднання майна, що належало засновникам на правах власності. Підприємство діє згідно законів України "Про підприємство в Україні", "Про власність", „Про господарське підприємство", "Про цінні папери i фондову біржу", "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших нормативних актів.

Метою діяльності АТП-16357, згідно статуту, є одержання законного прибутку акціонерами та задоволення соціальних потреб трудового колективу.

Предметом діяльності АТП є:

· надання послуг по перевезенню автотранспортом вантажів по готівковому та безготівковому розрахунку, обробка та зберігання вантажів;

· транспортно-експедиційні послуги;

· здійснення ремонту та проведення сервісного обслуговування вантажних та легкових автомобілів;

· внутрішні та міжнародні перевезення вантажів;

· виготовлення та реалізація продукції, зробленої на технічному виробництві;

· здача в оренду майна підприємства;

· здійснення оптової та роздрібної торгівлі товарами народного вжитку; .

· забезпечення належного рівня торгового обслуговування покупців;

ЗАТ АТП-16357 має самостійний баланс, може від свого імені укладати договори, набувати немайнові права i нести обов'язки. Статутний фонд становить 645660 гривень.

На балансі підприємства є такі типи автомобілів: бортові, самоскиди, фургони, тягачі, легкові.

Усього одиниць рухомого складу 22.

· МАЗ-64229 - 8 одиниць;

· ЗИЛ-138 - 1, бортовий;

· КаМАЗ-53208 - 5;

· КаМАЗ-5410 - 2;

· ГАЗ-3307 - 1, фургон;

· ГАЗ - 52 - 1, бортовий;

· ЗИЛ-130 - 2, фургон;

· КаМАЗ-53212 - 1

· Mersedes Benz - 1, легковий.

Форма власності - колективна.

У АТП існують такі органи управління товариством:

· Загальні збори

· Рада АТ (наглядова рада)

· Правління

· Ревізійна комісія

Установчі збори засновуються не пізніше двох місяців з моменту закінчення підписки на акції, визнаються законними, коли в них приймають участь особи, які придбали більш, ніж 60% акцій.

Повноваження Установчих зборів: приймає рішення про створення АТ та затверджує його Статут, вибирає раду АТ, виконавчий та контролюючий орган та інші питання.

Загальні збори є вищим органом АТ, у них мають право приймати участь yci акціонери, незалежно від кількості та класу акцій. Вони визначають основні напрямки діяльності АТП, затверджують плани та звіти про їх виконання, вносять зміни в Статут, визначають умови оплати праці посадових осіб та інші питання.

Рада АТ - це рада акціонерів, у перерві між проведеннями загальних зборів; основна функція - контролювати та регулювати діяльність правління.

Правління - це виконавчий орган, який здійснює керівництво поточною діяльності АТ.

Зараз на АТП-16357 економічна ситуація не стабільна, воно має певного роду труднощі: не напрацьовано клієнтуру, Підприємство працює не на повну потужність, відсутні деякі ланки структури керування, деякі працівники виконують кілька функцій одночасно, слабке комп'ютерне забезпечення та інші.

На рисунку 1.2.1 представлено організаційну структуру керування підприємством.

Керівництво АТП здійснює директор, який призначається загальними зборами.

Відділ експлуатації відповідає за оформлення заявок на перевезення вантажів i разових замовлень, здійснює прийом у водіїв шляхових листів, їхню первинну перевірку й опрацювання, а також здійснює розрахунки за виконаний обсяг транспортних послуг (через бухгалтерію). Головний механік відповідає за стан i організацію роботи з технічного обслуговування i ремонту рухомого складу, а також за роботу довірених йому структурних підрозділів. Бухгалтерія здійснює розробку річних, місячних i квартальних планів роботи підприємства, визначає план по техніко-економічних показниках використання рухомого складу, складає фактичні i планові показники роботи підприємства i його структурних підрозділів, розробляє положення про оплату праці працівників підприємства. Бухгалтерія здійснює облік роботи підприємства по наступних напрямках:

· контролює наявність, використання i рух основних виробничих фондів;

· здійснює взаєморозрахунки з працівниками підприємства;

· відповідає за проведення робіт з інвентаризаційної функції бухгалтерії;

· забезпечує раціональну організацію обліку i звітності;

· здійснює облік коштів, що надійшли, товарно-матеріальних цінностей основних засобів;

· контролює своєчасний відбиток на рахунках бухгалтерського обліку товарно-грошових операцій;

· контролює облік витрат виробництва;

· проводить розрахунки по заробітній платі;

· представляє щомісячні i щоквартальні звіти.

Втілення операційної діяльності підприємства неможливе без постійної участі живої праці. Тому важливу роль в управлінні ресурсами, що генерують операційний прибуток підприємства, має управління його трудовими ресурсами. Результативність цього управління істотно впливає на обсяги виробництва i реалізацію продукції, рівень витрат на оплату праці, а відповідно, i на рівень собівартості окремих видів продукції, на розмір податкових платежів та ряд інших показників, що визначають кінцеві результати формування операційного прибутку підприємства.

Клієнти АТП - це підприємства, організації, приватні особи м. Харкова та області. Клієнтів АТП можна віднести до таких типів ринку: ринку споживачів (приватні особи, які користуються послугами АТП із приватною метою) та ринку постачальників (підприємства, які користуються послугами у виробничих цілях). Клієнтами даного АТП є постійні клієнти, приватні особи та підприємства міста. Підприємством укладені договори на виконання автотранспортних послуг, на даний момент, близько з двадцятьма замовленнями. До найбільш вагомих клієнтів можна віднести таких постійних замовників:

· Завод "Турбоатом"

Обслуговування цього клієнта виконується за наступними маршрутами:

Харків - Санкт-Петербург - Харків

Харків - Москва - Харків

· Торгівельний будинок "Мегаполіс"

Маршрути обслуговування наступні:

Харків - Запоріжжя - Харків

Харків - Полтава - Харків

Харків - Донецьк - Харків

Харків - Дніпропетровськ - Харків



Рисунок 1.2 - Організаційна структура керування підприємством

· Меблевий завод „Новий стиль Україна"

Маршрути обслуговування:

Харків - Київ - Харків

Харків - Полтава - Харків.

Постійними клієнтами є: ТОВ "Аргос" , ХВТФ "Моторимпекс", ТОВ ССУ "Украмстрой", ВАТ "Дом-сервiс", ЧП "Парт", ЧП "Спейс", ЧП "Альфа", ТОВ "Стальмаркет", ВАТ ЗЖБК 15, АТЗТ "Укрелектр", ТОВ "Укркондиционер", ТОВ "Ед-Ем", ТОВ "Конекс ЛТД", Билла Украина, УПФ "Регiон плюс".

Конкуренти АТП - це автотранспортні підприємства, або організації інших видів транспорту, які подають транспортні послуги на певному ринку (ВАТ АТП 16365, ДП ВАТ "Южспецатомэнергомонтаж"). Конкуренти бувають активними та потенційними.

При цьому активні - це такі підприємства, які в минулому та в теперішній час виступають як конкуренти. Потенційні - існуючі підприємства, які в майбутньому можуть позицiонувати себе поряд с конкретним АТП як активні конкуренти або тільки створеиi фірми. Конкурентами АТП є yci вантажні АТП м. Харкова.

Постачальники - це підприємства, які забезпечують АТП необхідними матеріальними ресурсами. Постачальники впливають на стабільність та ритмічність роботи АТП. Постійних фiрм-постачальникiв підприємство не має, користуючись послугами різноманітних підприємств.

Контактні аудиторії - будь-яка група, що проявляє реальну або потенційну цікавість. Вони бувають 7 типів:

· фінансові коли (акціонери АТП-16357), вони сприяють одержанню підприємством певного капіталу;

· засоби масової інформації, цікавляться АТП, а АТП, у свою чергу, зацікавлено в тому, щоб ЗМІ давали позитивну інформацію про нього;

· державні установи (Податкова інспекція Московського району, районний та обласний відділ статистики, Пенсійний фонд, Центр зайнятості);

Попит на автотранспортні послуги даного підприємства помітно росте. Це обумовлено тим, що на АТП не проводяться маркетингові дослідження, стимулювання збиту, реклама.

АТП здійснює комерційні перевезення вантажів на замовлення клієнтів не залежно від форми власності, а також перевезення вантажів у власних потребах. Якщо план перевезень по клієнтурі не виконаний, то навіть при загальному перевиконанні плану перевезень підприємству не може бути дана позитивна оцінка роботи, оскільки невиконання плану перевезень по клієнтурі негативно відображається на ритмічності роботи підприємства та об'єктів, що обслуговуються, а в деяких випадках призводить до зриву виконання планів роботи цих підприємств.

За замовленням ВАТ „Турбоатом" АТП виконує міжнародні перевезення турбін. Для перевезення використовуються бортові автомобілі вантажністю 10 тон.

При навантаженні та розвантаженні використовуються такі механізми як автокрани. Завод "Турбоатом" є найбільш вагомим клієнтом АТП. За 2004 р. для заводу було перевезено 27,6 тис т.

Для торгівельного будинку "Мегаполiс" АТП виконує міські перевезення продуктів харчування та побутової хімії. Перевезення виконується від 6 до 10 тон та ізотермічними фургонами вантажністю від 1,5 до 4 тон. Вантаження, розвантаження виконується вручну. За 2004 р. було перевезено 19,8 тис. тон. ТБ "Мегаполiс" є постійним клієнтом на протязі останніх 3-х років. Основний маршрут, який підприємство виконує для замовника - це щомісячне розвезення продуктів харчування з оптового складу, що знаходиться за адресою пр. Гагаріна 183-а, до продуктових магазинів м. Харкова.