Собівартість продукції та її зниження на прикладі приватного підприємства "АІС"

Собівартість продукції як елемент економічних розрахунків роботи підприємства. Структура собівартості, чинники, що її визначають. Планування собівартості на прикладі приватного підприємства "АІС", розрахунок її зниження по техніко-економічним чинникам.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 16.10.2012
Размер файла 152,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Курсова робота: ___ стр.,19 таб., 3 рис., 23 літературних джерел.

Об'єкт дослідження курсової роботи: приватне підприємство "АІС".

Мета курсової роботи - надати загальну теоретичну та практичну характеристику питанню собівартості продукції та її зниження.

Собівартість продукції - це грошова форма витрат на підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва.

При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питання їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів і природних ресурсів.

Собівартість продукції, приватне підприємство, планування, планова собівартість, інфляція, кошторис, планова калькуляція, індекс продуктивності праці, індекс обсягу виробництва, рентабельність.

собівартість продукція зниження розрахунок

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Собівартість продукції як головний елемент економічних розрахунків роботи підприємства
  • 1.1 Сутність та значення собівартості продукції як економічної категорії, її види
  • 1.2 Структура собівартості і чинники, що її визначають
  • 1.3 Планування собівартості продукції на підприємстві
  • Розділ 2. Аналіз діяльності приватного підприємства "АІС"
  • 2.1 Оцінка фінансової стійкості підприємства "АІС"
  • 2.2 Аналіз та планування собівартості надання послуг на підприємстві
  • Розділ 3. Розрахунок зниження собівартості товарної продукції по техніко-економічним чинникам
  • Висновок
  • Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Собівартість продукції - це грошова форма витрат на підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а, значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартості продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це проявляється тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника.

При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питання їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів і природних ресурсів.

Зважаючи на актуальність даної проблеми темою курсового дослідження обрано питання: "Собівартість продукції підприємства та шляхи її зниження".

Мета курсової роботи - надати загальну теоретичну та практичну характеристику питанню собівартості продукції та її зниження.

Предмет курсової роботи - методи обчислення собівартості продукції.

Об'єкт курсової роботи - приватне підприємство "АІС".

У процесі роботи необхідно виконати наступні завдання:

визначити сутність та значення собівартості продукції;

з'ясувати структуру собівартості і чинники, що її визначають;

розглянути планування собівартості продукції на підприємстві;

провести аналіз діяльності та планування приватного підприємства "АІС";

- оцінити фінансову стійкість підприємства "АІС"

- розрахувати зниження собівартості товарної продукції по техніко-економічним чинникам.

Методи дослідження: науковий, нормативний, балансовий, програмно - цільовий, проектно-варіантний.

Розділ 1. Собівартість продукції як головний елемент економічних розрахунків роботи підприємства

1.1 Сутність та значення собівартості продукції як економічної категорії, її види

Як економічна категорія собівартість продукції виконує ряд найважливіших функцій:

урахування і контроль усіх витрат на випуск і реалізацію продукції;

є базою для формування цін на продукцію підприємства, розрахунку прибутку і рентабельності;

економічне обґрунтування доцільності вкладення реальних інвестицій на реконструкцію, технічне переозброєння і розширення діючого підприємства;

служить одним із показників ефективності виробництва, у частині спожитих ресурсів;

визначення оптимального обсягу випуску продукції підприємством;

використовується при економічному обґрунтуванні прийняття управлінських рішень.

У сучасних умовах роль і значення собівартості продукції для підприємства зростає.

З економічних і соціальних позицій значення зниження собівартості для підприємства полягає в наступному:

у збільшенні прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а отже, у появі можливості не тільки в простому, але і розширеному відтворенні;

у появі більшої можливості для матеріального стимулювання робітників і рішення багатьох соціальних проблем колективу підприємства;

у поліпшенні фінансового стану підприємства і знижені ступеня ризику банкрутства;

у можливості зниження ціни реалізації на свою продукцію, що дозволяє значною. мірою підвищити конкурентоздатність продукції і збільшити обсяг продажів.

Види собівартості

1. У залежності від часу формування витрат розрізняють:

Планова собівартість передбачає попереднє планування і розраховується на основі раніше досягнутого рівня витрат з урахуванням зниження, що передбачається.

Звітна (фактична) собівартість характеризує фактичний рівень витрат за минулий (звітний) період. Вона розраховується по звітним даним за відповідний період і використовується для визначення результатів виробничої діяльності і виявлення резервів для зниження витрат.

Кошторисна собівартість характеризує витрати на виробництво виробу або замовлення, що виконують у разовому порядку.

2. У залежності від місця формування витрат розрізняють:

Виробнича собівартість - витрати на виробництво продукції у межах усього підприємства.

Повна собівартість - складається з витрат на виробництво і реалізацію продукції.

3. По тривалості розрахункового періоду розрізняють собівартість:

місячну;

квартальну;

річну.

4. По складу продукції розрізняють:

Собівартість валової продукції. З кошторису витрат вираховують витрати, що не включаються у виробничу собівартість (витрати на підготовку й освоєння нової продукції, якщо вони не фінансуються з прибутку, невиробничі витрати, утрати від браку), віднімається приріст суми зменшення залишків витрат майбутніх періодів, підсумовується приріст зменшення залишків майбутніх платежів (відпускні, винагороди за стаж роботи, підготовчі роботи в сезонних виробництвах).

(1.1)

Собівартість товарної продукції - це собівартість валової продукції за відрахуванням приросту залишків незавершеного виробництва плюс витрати по збуту.

. (1.2)

Собівартість реалізованої продукції - це собівартість товарної продукції мінус приріст залишків нереалізованої (готової) продукції.

. (1.3)

Собівартість незавершеного виробництва.

5. У промисловості розрізняють: індивідуальну і галузеву собівартість.

Індивідуальна собівартість обумовлюється конкретними умовами, у яких діє те або інше підприємство.

Галузева собівартість - це витрати, пов'язані із виробництвом і реалізацією якогось виду продукції по групі однорідних підприємств або галузей.

Середньогалузева собівартість визначається в середньому по галузі.

1.2 Структура собівартості і чинники, що її визначають

Під структурою собівартості розуміється її склад по елементах або статтям і їхня частка в повній собівартості продукції, виражена у відсотках.

Чинники, що впливають на структуру собівартості:

1. Специфіка підприємства. Виходячи з цього розрізняють: трудомісткі підприємства, матеріалоємні, фондоємні, енергоємні.

2. Прискорення науково-технічного прогресу. Цей чинник впливає на структуру собівартості багатопланово. Але основний вплив полягає в тому, що під впливом цього чинника частка живої праці зменшується, а частка уречевленої праці в собівартості продукції збільшується.

3. Рівень концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування і диверсификації виробництва.

4. Географічне місце знаходження підприємства.

5. Інфляція і зміна процентної ставки банківського кредиту.

Структуру собівартості продукції характеризують наступні показники:

співвідношення між живою та уречевленою працею;

частка окремого елемента або статті в повних витратах;

співвідношення між постійними і перемінними витратами, між основними і накладними витратами, між виробничими і комерційними, між прямими і непрямими та ін.

Систематичне визначення та аналіз структури витрат на підприємстві мають дуже важливе значення, у першу чергу для управління витратами на підприємстві з метою їхньої мінімізації. Структура витрат дозволяє виявити основні резерви по їхньому зниженню і розробити конкретні заходи щодо їхньої реалізації на підприємстві (рис. 1.1).

За останні роки структура витрат істотно змінилася, на що вплинули наступні чинники:

Інфляційний процес. Вартість матеріальних ресурсів, основних фондів, робочої сили змінювалася неадекватно, відносно одне одного, це і відбилося на структурі витрат;

випередження процесу вибуття основних фондів над процесом їхнього введення, що призвело до зниження частки амортизації. Вплинув і той факт, що кількаразова переоцінка основних фондів не відповідала рівню інфляції;

збільшення процентних ставок по кредитах;

істотне підвищення ролі досліджень, просування товарів в т. ч. реклами, а отже, більше коштів витрачається на маркетингові заходи.

Планування собівартості продукції на підприємстві

Планування собівартості продукції на підприємстві має дуже важливе значення, тому що дозволяє знати, які витрати будуть потрібні підприємству для здійснення випуску і реалізації продукції, які фінансові результати очікуються у плановому періоді.

Рис.1.1 Класифікація резервів зниження собівартості продукції

План по собівартості продукції містить наступні розділи:

1. Кошторис витрат на виробництво продукції.

2. Собівартість усієї товарної і реалізованої продукції.

3. Планові калькуляції окремих виробів.

4. Розрахунок зниження собівартості товарної продукції по техніко-економічних чинниках.

На підприємствах планують і враховують наступні якісні показники плану по собівартості продукції:

собівартість товарної і реалізованої продукції;

собівартість одиниці продукції (послуг);

собівартість порівнянної товарної продукції (порівнянною продукцією вважають ту, що вироблялась в базисному періоді);

витрати на 1 грн. товарної продукції (визначаються діленням повної собівартості товарної продукції на її обсяг у вартісному виразі);

відсоток зниження собівартості по техніко-економічних чинниках.

На практиці найбільше поширення одержали два методи планування собівартості продукції: нормативний і планування по техніко-економічних чинникам. Як правило, вони застосовуються в тісному взаємозв'язку.

Сутність нормативного методу полягає в тому, що при плануванні собівартості продукції застосовуються норми і нормативи використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, тобто нормативна база підприємства.

Метод планування собівартості продукції по техніко-економічних чинникам є більш кращим у порівнянні з нормативним методом, тому що він дозволяє врахувати багато чинників (технічні, організаційні, зміна обсягу, номенклатури та асортименту продукції, що випускається, рівень інфляції, специфічні чинники), що будуть істотно впливати на собівартість продукції в плановому періоді.

Всі ці чинники в остаточному підсумку впливають на обсяг випуску продукції, продуктивність праці, зміну норм і цін на матеріальні ресурси.

Під чинниками зниження собівартості продукції розуміють умови, що забезпечують це зниження.

Для визначення розміру зміни собівартості продукції в плановому періоді внаслідок впливу вищезгаданих чинників можуть бути використані наступні формули:

1. Зміна розміру собівартості продукції від зміни продуктивності праці ():

, (1.4)

де ІЗП - індекс середньої заробітної плати;

ІПП - індекс продуктивності праці;

ДЗП - частка (питома вага) заробітної плати з відрахуваннями на соціальні потреби в собівартості продукції.

2. Зміна розміру собівартості продукції від зміни обсягу виробництва ():

, (1.5)

де ІУП - індекс умовно-постійних витрат;

ІВ - індекс обсягу виробництва,

ДУП - частка (питома вага) умовно-постійних витрат у собівартості продукції.

3. Зміна розміру собівартості продукції від зміни норм і цін на матеріальні ресурси ():

, (1.6)

де ІН - індекс норм на матеріальні ресурси;

ІЦ - індекс цін на матеріальні ресурси;

ДМ - частка (питома вага) матеріальних витрат у собівартості продукції.

Загальний розмір зміни собівартості продукції в плановому періоді складе ():

(1.7)

Будь-яке підприємство повинно прагнути до підвищення ефективності своєї діяльності. Загальновідомо, що ефективність - це співвідношення результату і витрат. Виходить, підвищення ефективності можна забезпечити: збільшуючи результат при попередніх витратах; забезпечити попередній результат при зменшених витратах або коли ріст результату перевищує ріст витрат. Виходячи з цього, зниження собівартості продукції не може бути основною метою діяльності підприємства. Зараз, кажуть, про оптимізацію собівартості, тобто про досягнення такого рівня витрат, який би забезпечував ріст конкурентоздатності продукції. При цьому можливий ріст витрат, якщо при цьому ріст якості продукції забезпечує можливість реалізації продукції по більш високій ціні та у результаті відбувається зростання рентабельності продукції.

Все ж таки основним напрямком управління витратами на підприємстві є зниження витрат. Для вирішення проблеми зниження витрат виробництва і реалізації продукції на підприємстві повинна бути розроблена загальна концепція (програма), яка повинна щорічно корегуватися з урахуванням обставин, що змінилися на підприємстві. Ця програма повинна носити комплексний характер, тобто повинна враховувати всі чинники, що впливають на зниження витрат.

1.3 Планування собівартості продукції на підприємстві

Підприємство здійснює багато різноманітних витрат грошових, матеріальних, трудових ресурсів, пов'язаних з різними видами його діяльності: операційною, фінансовою та інвестиційною. Це необхідно для забезпечення стабільного функціонування підприємства, зміцнення його конкурентної позиції на ринку.

Найбільшу частку серед усіх витрат підприємства мають операційні витрати, тобто витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства та операціями, що її забезпечують. Ці витрати формують собівартість продукції, яку воно виготовляє. Таким чином, собівартість продукції - це вираження у грошовій формі поточних витрат підприємства на підготовку виробництва, виготовлення і збут продукції. Для забезпечення беззбиткової виробничо-господарської діяльності підприємства ці витрати мають відшкодовуватись за рахунок доходу від продажу виготовленої продукції (наданих послуг, виконаних робіт).

Собівартість продукції відображає рівень витрат підприємства на її виробництво і комплексно характеризує ефективність використання ним усіх ресурсів, організаційний та технічний рівень виробничого процесу, рівень продуктивності праці тощо. Показник собівартості продукції є дуже важливим і використовується для обґрунтування багатьох економічних рішень, зокрема:

1) під час встановлення ціни на продукцію. У цьому разі собівартість є нижньою межею і базою для встановлення ціни на продукцію підприємства. Тому зниження собівартості продукції є важливим чинником, що дає змогу підприємству при діючих ринкових цінах отримувати більший прибуток;

2) під час економічного аналізу господарської діяльності підприємства показник собівартості продукції застосовується для контролю за використанням матеріальних, нематеріальних, грошових і трудових ресурсів;

3) при схваленні рішень щодо вдосконалення виробництва собівартість продукції використовується як показник доцільності впровадження організаційно-технічного заходу. Захід вважається економічно ефективним, якщо внаслідок його впровадження собівартість продукції підприємства знижується.

Розрізняють індивідуальну та галузеву собівартості продукції. Індивідуальна собівартість продукції характеризує витрати конкретного підприємства на виробництво та реалізацію продукції. Вона застосовується при плануванні та оцінці роботи конкретного підприємства. Галузева собівартість відображає середні у галузі витрати на виробництво і реалізацію продукції.

На собівартість продукції впливає багато факторів, що обумовлені як специфікою галузей господарства країни, так і конкретними умовами, що склались на підприємстві. Підвищений рівень собівартості продукції підприємства порівняно із галузевою собівартістю свідчить про наявність негативного впливу низки факторів, що мають місце на цьому підприємстві. Такими факторами можуть бути: застаріле технологічне обладнання, неефективне використання робочого часу, низька продуктивність праці, невиправдано високі матеріаломісткість, витрати на доставку, адміністративні витрати, застосування непродуктивних технологій тощо.

З метою проведення економічного аналізу рівня витрат підприємства собівартість продукції класифікується за низкою ознак.

1. Залежно від часу формування витрат розрізняють нормативну, планову, фактичну та кошторисну собівартості продукції.

Нормативна собівартість продукції формується з витрат на виробництво та реалізацію продукції, визначених на основі діючих норм витрат ресурсів.

Планова собівартість визначається перед початком планового періоду на основі прогресивних норм витрат ресурсів та діючих цін на ресурси у момент складання плану. Вона приймається нижчою або такою самою, як і нормативна собівартість. Фактична собівартість відображає фактичні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції за даними бухгалтерського обліку. Вона може бути нижчою від планової собівартості або перевищувати її. В останньому випадку матимуть місце або здійснення додаткових непередбачуваних витрат внаслідок дії об'єктивних факторів (зростання цін, тарифів тощо), або перевищення запланованих норм витрат через зростання браку, низьку ефективність технології тощо. Для виявлення причин відхилення фактичної собівартості від планової проводиться аналіз дотримання нормативних витрат на підприємстві. Кошторисна собівартість відображає витрати підприємства на виріб або замовлення, які виконуються в одиничному (індивідуальному) виробництві або в разовому порядку.

2. Залежно від послідовності формування витрат на виробництво та збут продукції розрізняють цехову, виробничу та повну собівартості продукції (рис. 1.2).

Цехова собівартість продукції включає всі прямі поточні витрати, пов'язані з виробництвом продукції у межах цеху підприємства (сировина, заробітна плата основних робітників, нарахування на заробітну плату основних робітників, амортизація обладнання цеху).

Рис. 1.2 Формування собівартості продукції підприємства

Виробнича собівартість продукції охоплює витрати на виробництво продукції в межах усього підприємства, тобто як прямі, так і накладні виробничі витрати (витрати на енергію, спожиту в технологічних цілях, витрати на утримання й експлуатацію обладнання, амортизація будівлі виробничого корпусу тощо).

Повна собівартість продукції - це сукупність витрат, що складаються з виробничої собівартості та позавиробничих витрат підприємства (адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат).

Наприклад:

Визначити цехову, виробничу та повну собівартості продукції, виготовленої підприємством у вересні, якщо:

вартість витраченої сировини та матеріалів - 25 тис. грн.;

заробітна плата основних робітників - 10 тис. гри.;.

нарахування на заробітну плату основних робітників - 3,75 тис. грн.;

витрати на утримання обладнання всіх цехів підприємства - 2,8 тис. грн.;

амортизація будівлі виробничого корпусу - 2,1 тис. грн.;

витрати на оренду приміщення офісу - 1,2 тис. грн.;

заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу - 4,5 тис. грн.;

нарахування на заробітну плату адміністративно-управлінського персоналу - 1,69 тис. грн.;

витрати, пов'язані з дослідженням ринку - 2,2 тис. грн.;

витрати на оплату енергії, спожитої підприємством під час виготовлення продукції - 1,5 тис. грн.

Розв'язання:

Цехова собівартість: 25 + 10 + 3,75 = 38,75 тис. грн.

Виробнича собівартість: 38,75 + 2,8 + 2,1 + 1,5 = 45,15 тис. грн.

Повна собівартість: 45,15 + 1,2 + 4,5 + 1,69+ 2,2-54,74 тис. грн.

Слід зауважити, що не всі витрати підприємства включаються до собівартості продукції. Через собівартість відшкодовуються лише ті витрати, які забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, природних ресурсів і робочої сили. До таких відносять витрати, пов'язані з:

дослідженням ринку і виявленням потреби у продукції;

підготовкою й освоєнням нової продукції;

виробництвом продукції (витрати сировини, матеріалів, енергії, амортизація основних фондів та нематеріальних активів, оплата праці виробничого персоналу з нарахуваннями на неї);

обслуговуванням виробничого процесу й управління ним;

збутом продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати тощо);

розвідкою, використанням і охороною природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за використання водних, лісових ресурсів, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів тощо);

набором та підготовкою кадрів;

поточною раціоналізацією виробництва (вдосконаленням технології, організації виробництва та праці, підвищенням якості продукції), крім капітальних витрат.

Крім зазначених витрат, підприємство здійснює й інші, які не включають до собівартості виготовленої ним продукції, а відносять на витрати періоду. Так, підприємство може реалізовувати свою продукцію як на умовах її попередньої оплати покупцями, так і оплатою рахунків після відвантаження їм продукції. В останньому випадку виникає дебіторська заборгованість покупця перед підприємством. Практика свідчить, що не всі дебітори розраховуються з підприємством вчасно і в повному обсязі, а деякі і взагалі не сплачують виставлені їм рахунки за відвантажену їм продукцію. У цьому разі підприємство втрачає і продукцію, і кошти, які могло б отримати від її реалізації. Для відшкодування подібних втрат підприємство здійснює витрати на створення резерву сумнівних боргів дебіторів підприємства. Цей резерв використовується для покриття збитків від безнадійної дебіторської заборгованості. Зрозуміло, що такі витрати не можуть входити до собівартості продукції підприємства. Вони належать до інших операційних витрат і відшкодовуються під час визначення фінансового результату від операційної діяльності підприємства.

Існує три способи планування собівартості продукції підприємства.

Перший спосіб планування собівартості продукції базується на використанні кошторису виробництва, що складається на основі елементів витрат (матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних фондів, інші витрати). Кошторис витрат виробництва - це витрати підприємства, пов'язані з його основною діяльністю за певний період, незалежно від того, включаються вони до собівартості продукції в цьому періоді чи ні (наприклад, сплачена за рік вперед орендна плата за приміщення офісу). Із цього видно, що кошторис і собівартість продукції не збігаються. Тому, з метою встановлення собівартості продукції кошторис витрат виробництва необхідно коригувати. Послідовність коригування кошторису витрат подана на рис.1.3.

На першому етапі необхідно відняти витрати, які з різних причин не включаються до виробничої собівартості (наприклад, позавиробничі витрати, втрати від браку тощо). Далі віднімається приріст та додається зменшення залишків витрат майбутніх періодів (наприклад, витрати на передплату періодичних видань, на сплачені наперед орендні платежі тощо). Якщо мала місце зміна залишків резервів майбутніх платежів (відпускних, винагороди за стаж роботи та інші), то їх приріст додається, а зменшення - віднімається.

На наступному етапі необхідно відняти приріст і додати зменшення залишків незавершеного виробництва. Останнім кроком є додавання позавиробничих витрат. У результаті отримано повну собівартість продукції підприємства.

Рис.1.3 Послідовність визначення собівартості виготовлення продукції на основі кошторису витрат виробництва.

Розділ 2. Аналіз діяльності приватного підприємства "АІС"

2.1 Оцінка фінансової стійкості підприємства "АІС"

Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства суб'єктів підприємницької та іншої діяльності. В Україні, де протягом багатьох десятиріч панувала позаринкова система господарювання, що виключала офіційне визнання банкрутства як економічного явища, нема загальновизнаної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання. У зв'язку з цим доводиться користуватися зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрутства підприємств та організацій.

Розуміння про майнове становище підприємства, про якісні зміни у структурі засобів та джерел, а також про динаміку цих змін можна побачити за допомогою вертикального та горизонтального аналізу за період (наприклад - 3 роки).

Розглянемо дану ситуацію на прикладі підприємства "Авто Інвест строй" - "АІС" - підприємство займається наданням будівельних послуг.

На підставі даних про діяльність підприємства проведемо деякий аналіз економічного стану підприємства:

1. Основні засоби підприємства не великі та складають у середньому 4 % від активу балансу, за винятком 3 кварталу 2007 року, - 34 %, після якого була проведена переоцінка основних засобів. Питома вага основних засобів на початок 2006 року склала 0 %, так як підприємство ще не мало основних засобів, але вже у другому кварталі 2007 року основні засоби склали 9 % до валюти балансу, у третьому 2007 року = 53 %, у четвертому - 7%, що пов'язано з збільшенням дебіторської заборгованості підприємству - 12 %. Але в цілому можна відмітити позитивний ріст величини основних засобів на підприємстві, що пов'язано із розширенням структурних підрозділів, збільшенням орендуємої площі і покупкою меблів, оргтехніки та ін.

2. оборотні засоби мають достатньо стабільний обсяг і складають - 45 - 46 % від активу балансу.

3. запаси підприємства мають тенденцію до зменшення

Таблиця 2.1. Оцінка запасів

Термін

%

1 квартал 2008

3 % від валюти балансу

4 квартал 2008 року

3 % від валюти балансу

1 квартал 2009

70 % від валюти балансу

2 квартал 2009 року

33 % від валюти балансу

4 квартал 2009 року

25 % від валюти балансу

1 квартал 2010 року

14 % від валюти балансу.

Підприємством вибрана політика на зменшення запасів.

4. Дебіторська заборгованість росте

Таблиця 2.2. Оцінка дебіторської заборгованості

Термін

%

1 квартал 2008 року

12 %

2 квартал 2009

50%

3 квартал 2009

16%

4 квартал 2009

56%

1 квартал 2010 року

74%

Постійне збільшення дебіторської заборгованості показує, що фінансовий стан підприємства достатньо невпевнено і при таких високих відсотках може бути розцінена як критична.

5. Збитки підприємства склали

Таблиця 2.3.

Оцінка збитковості

1 квартал 2008 року

На початок 8 %

Кінець 15 %

4 квартал 2008 року

Початок - 8%

Кінець - 15 %

1 квартал 2009 року

Початок - 6 %

1 квартал 2010 року

Початок 22%

Можна зробити висновок - підприємство постійно має збиток, що в останній період значно збільшився, що показує критичне становище підприємства.

6. Склалася дуже складна ситуація із власними та запозиченими грошима - відмічається постійна тенденція до зменшення обсягу власних грошових засобів та постійно збільшення запозичених коштів, що ще раз підтверджує критичний стан даного підприємства, більше того у 2007 році підприємством була оформлена довгострокова позика банку, що має негативну тенденцію на розвитку даного підприємства.

7. Коефіцієнт постійної ліквідності чи загальний коефіцієнт покриття на підприємстві складає 0,864 що показує незабезпеченість підприємством мобільними засобами для ведення господарської діяльності та погашенню зобов'язань підприємства. По цьому показнику видно, що положення справ на підприємстві занадто критичне: підприємство "Вибір" є не платоспроможне підприємство.

8. Коефіцієнт покриття запасів (КПЗ), котрий характеризує фінансову стійкість підприємства складає 0,2, тому знов таки звертаємо увагу на критичний стан підприємства.

9. Величина власних оборотних засобів в останній час - критична.

Аналіз ліквідності підприємства:

КТЛ - 0,864 - показник критичного стану підприємства;

КL2 (коефіцієнт швидкої або критичної ліквідності - 0,2, що показує занадто критичний стан підприємства, про відсутність покриття своїх зобов'язань.

КL3 - коефіцієнт покриття загальний - 0,15, що показує занадто критичний стан - стан банкрута - відсутність грошових засобів та цінних паперів для покриття постійних зобов'язань підприємства.

Ділова активність підприємства характеризується спадом - а саме - в останній період дебіторська заборгованість (тобто кількість оборотів за період) на підприємстві знизився. Загальна кількість склала - 1,478 обороту - судячи динаміці - це є негативна тенденція.

Зворотність власного капіталу за останній період зменшився і склав 30,567 обороту за період, яка в 4 кварталі 2006 року складала 922,393 обороту. Це негативна тенденція.

Збільшилась тривалість операційного циклу (у днях). Також як негативна тенденція згідно даних 1 квартал 2006 року тривалість операційного циклу складала 74,825 дні, на 1 квартал 2007 року - 88,152 дні.

Таблиця 2.4. Величина рентабельності продукції

4 квартал 2008 року

61 %

1 квартал 2009 року

20 %

2 квартал 2009 року

6,6 %

3 квартал 2009 року

-0,121 %

1 квартал 2010 року

-0,225 %

Достатньо наглядно відмічається негативно, критичне становище рентабельності продукції, що ще раз підтверджує стан банкрутства на підприємстві.

Таблиця 2.5. Рентабельність основної діяльності

4 квартал 2008 року

304 %

1 квартал 2009 року

3 %

2 квартал 2009 року

8,8 %

3 квартал 2009 року

-0,128 %

1 квартал 2010 року

-0,227

Згідно динаміці змін показників, рентабельність діяльності зменшується, що є негативною тенденцією.

2.2 Аналіз та планування собівартості надання послуг на підприємстві

Обсяг реалізації продукції може бути виражений у натуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірниках:

1) вартісні вимірники використовують для узагальнюючої характеристики обсягів реалізації продукції;

2) натуральні вимірники застосовують при аналізі обсягів виробництва та надання послуг за окремими видами та групами однорідних послуг;

3) умовно-натуральні вимірники використовують для узагальнюючої характеристики обсягів виробництва та надання послуг, як правило, на підприємствах, де виготовляється однорідні послуги. В умовно-натуральних вимірниках можна визначити й обсяг різних послуг шляхом перерахунку її за порівнювальними коефіцієнтами, які визначаються шляхом порівняння споживчої вартості послуг.

Валові послуги - це вартість усієї виготовленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, включаючи незавершене виробництво.

Товарна продукція характеризує обсяг виробництва повністю завершених і належних до продажу продукції, робіт, послуг; відрізняється від валової тим, що до неї не включаються залишки незавершеного виробництва та внутрішньогосподарський оборот.

До складу товарних послуг входять:

Ю вартість готових послуг;

Ю напівфабрикати власного виробництва, відпущені на сторону, для капітального будівництва та допоміжним господарствам власного підприємства;

Ю вартість переробки сировини і матеріалів замовника;

Ю вартість робіт промислового характеру, виконаних на сторону тощо.

За своїм складом на багатьох підприємствах валові послуги співпадають з товарними, якщо відсутній внутрішньогосподарський оборот і незавершене виробництво.

Обсяг наданих послуг визначається за діючими цінами (оптовими, договірними), а для потреб економічного аналізу включається вартість наданих послуг відвантажених і оплачених покупцями.

Таблиця 2.6. Обсяги виконання товарних послуг

Показники

Попередній період

Звітний період

1

2

3

4

1

Обсяг реалізован. продукції за планом

291322

207524

2

Обсяг реалізован. продукції по факту

293240

3

Обсяг валових послуг цінах

1042,50

1069,30

4

Обсяг товарн. прод. за планом

279600

269550

5

Обсяг товар. прод. по факту

274100

271620

Одним із етапів є оцінка обсягів і структури виконання послуг. Даний етап проведення економічного аналізу розпочинається, як правило, з оцінки виконання плану (прогнозу) виконання та надання послуг за звітний період, що проводиться шляхом порівняння фактичних даних з плановими в цілому по підприємству, у розрізі його структурних підрозділів або окремих видів послуг (табл. 2.6.). Проведений аналіз послуг дозволяє встановити причини неефективного використання виробничого потенціалу.

Економічний аналіз господарської діяльності починаємо з комплексного огляду основних показників, що характеризують кінцевий результат роботи підприємства. При комплексному огляді загальних результатів господарської діяльності оцінимо виконання планових завдань і проаналізуємо динаміку найважливіших показників обсягу і прибутку.

На основі інформації, отриманої в результаті огляду показників, складемо програму подальшого аналізу.

Виконання плану і динаміку показників щодо попереднього року визначаємо обчисленням відсотків, а також відхилень в абсолютних величинах.

Аналітичні розрахунки, представлені в таблиці1, дозволяють оцінити виконання плану за основними показниками, виявити їхнє відхилення від фактичних даних попереднього періоду.

Таблиця 2.7. Виконання плану та динаміка показників

Показники

факт за пред. рік

дані за звіт рік за планом

дані за звіт рік по факті

виконання плану,%

ріст % до пред. року

відхилення від плану

відхилення від пред. рік

1

2

3

4

5

6

7

8

9

1.

обсяг произ. прод

839,05

849, 20

101,2

+1015

2.

обсяг реал. прод

836,00

840,23

843,30

100,4

100,9

+307

+730

3

залишок нер. прод. на кінець отчет. року

430,0

418,2

489,0

116,9

113,7

+708

+590

4

приб. від ін реал.

320

-

140

-

43,8

+140

-180

5

інші доходи

--

-

6

інші витрати

151,1

-

87,2

-

93,8

+38,0

-25

7

приб від реал.

673,7

595,5

407,0

96,3

96,8

-83,3

-71,0

8

баланс прибуток

81,2

72,7

5,6

96,0

95,8

-89,3

-93,5

За даними таблиці можна негативно оцінити роботу підприємства, оскільки прибуток як балансова, так і реалізаційна знизилася, не дивлячись на те, що в звітному році обсяги зробленої і реалізованої продукції зросли.

Зниження прибутку - найбільш великий недолік. Прибуток від реалізації знизилася на 3,2% (710 т. грн.) у порівнянні з попереднім роком. Крім цього підприємство не справилося з виконанням плану по прибутку, він виконаний тільки на 96,3% (недоотримано 833 т. грн.). Що стосується балансового прибутку, то вона знизилася на 4,2% у порівнянні з попереднім роком, що склало 935 т. р. і на 4% у порівнянні з планом (893т. г.).

У звітному році перевиконаний план по обсягах зробленої і реалізованої продукції (101,2%і 100,4%). Ці показники зросли і щодо попереднього року.

Як видно з таблиці планом передбачалося зниження залишків, насправді ж залишок зріс як до плану, так і до попереднього року. (116,9%і 113,7%), що склало 708т. грн 590т. грн

Така попередня оцінка господарської діяльності підприємства. Тепер зробимо більш глибокий аналіз діяльності і з'ясуємо, що вплинуло на зниження прибутку в звітному році.

Аналіз динаміки обсягу виконання та надання послуг проводиться за допомогою наступних показників:

1) базисних термінів зростання і приросту;

2) ланцюгових темпів зростання і приросту;

3) середньорічних темпів зростання (приросту).

Об'єктами аналізу при цьому є валові, товарні, надані послуги, оцінені у вартісних вимірниках; обсяг виконання в натуральних (умовно-натуральних) вимірниках, що нейтралізує вплив інфляції.

Середньорічний (середньоквартальний) темп зростання можна розрахувати за середньою геометричною або середньою арифметичною зваженою. Застосуємо для розрахунку формулу середньої геометричної:

, (2.1)

де, - середньорічний (середньоквартальний) темп зростання;

n - кількість періодів;

Т - темп зростання.

Для розрахунку використовуємо дані таблиці 2.7.:

а) темп зростання обсягів виконання:

8,5

8,57

б) темп зростання обсягів надання:

= 57,8

59

Аналізуючи динаміку обсягів виробництва, потрібно обов'язково визначити, які фактори спричинили таку тенденцію розвитку та відокремити зовнішні й внутрішні.

Одним з важливим напрямків аналізу обсягу виробництва продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. Асортимент є однією з умов досягнення за планового обсягу надання послуг. Під асортиментом розуміють перелік найменувань продукції із зазначенням обсягу її виробництва за кожним видом. Він буває повний, груповий і внутрішньогруповий.

Розробка асортиментної політики потребує постійної уваги до послуг з точки зору його життєвого циклу та прийняття своєчасних рішень щодо впровадження нових послуг, модернізації та удосконалення традиційних видів послуг, зняття застарілих з виробництва.

Основна мета асортиментної політики полягає у тому, щоб спрямувати підприємство на випуск послуг, які за своєю структурою, споживчими властивостями та якістю найбільше відповідає потребам покупців. Товаровиробник зайнятий не просто створенням і виконанням послуг, й формуванням клієнтури. Формування асортименту та структури випуску послуг повинно врахувати й ефективне використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, наявних у розпорядженні підприємства.

Номенклатура - перелік найменувань послуг і їх кодів, встановлених для відповідних видів послуг у загальному класифікаторі промислових послуг. Структурна - співвідношення окремих послуг у загальному обсязі виконання, виражене, як правило, у відсотках. Зміна асортименту в порівнянні з планом призводить до асортиментних зрушень, зміна структури виробництва - структурних зрушень. Ці явища тісно пов'язані між собою, що зумовлює появу асортиментно-структурних зрушень у наданні послуг.

Оцінка виконання плану за асортиментом базується на порівнянні фактичному та плановому надані послуг, включених в номенклатуру Виконання асортименту передбачає виконання плану в натуральних одиницях виміру за кожною складовою частиною цього асортименту. При цьому перевиконання плану за окремими об'єктами в розрахунок не приймають. Не зараховуються у виконання асортименту й об'єкти, які не були передбаченні бізнес-планом. Показник виконання асортименту не може бути більшим 100 %. Невиконання плану хоча б за одним об'єктом спричиняє невиконання плану в цілому за асортиментом.

У табл. 2.8 наведено дані про виконання плану за асортиментом.

Таблиця 2.8. Дані про виконання плану за асортиментом

Продукція

Обсяг виконання, тис грн.

Структура, %

Виконання плану, %

план

факт

план

факт

А

3300

4000

3

2,8

-0,2

Б

2100

1830

6,5

5,1

-1,4

Разом

5400

5830

100

8,6

Оцінка виконання плану за асортиментом проводиться трьома способами:

а) за способом найменшого відсотку, (як загальний відсоток виконання плану за асортиментом приймається найменший відсоток виконання плану серед усіх виробів);

б) за питомою вагою у загальному переліку найменувань послуг, за якими виконаний план надання послуг (необхідно знайти співвідношення кількості виробів з повним виконанням плану та кількості планових позицій. Цей показник пов'язаний з номенклатурою продукції та має назву "коефіцієнт номенклатурності”;

в) за допомогою середнього відсотка виконання плану за асортиментом (розраховується як відношення загального фактичного надання послуг в межах плану (послуги, виготовлені понаднормово або не передбачена планом, не зараховується до виконання плану за асортиментом) на загальний плановий обсяг продукції.

Цей спосіб розрахунку може бути застосований у тому випадку на тих підприємствах, де номенклатура послуг невелика.

Виконання плану за асортиментом означає виконання послуг у певному речовому складі. Коефіцієнт асортиментності може розглядатися лише як специфічний індикатор - чим ближче його значення до 1, тим в більше підприємство зберегло натурально-речовий склад, що передбачався раніше.

При проведенні аналізу необхідно звернути увагу на розширення та оновлення асортименту.

Особливу увагу приділяють вивченню виконанню плану випуску нових видів продукції, які вперше випускаються підприємством. Такі види послуг часто вимагають великих витрат, відповідних додаткових умов.

Оновлення асортименту - це процес заміни застарілих зразків послуг на більш сучасні та технічно досконалі, або випуск принципово нових послуг. Коефіцієнт оновлення асортименту розраховується як:

Ю відношення кількості нових послуг до загальної кількості послуг;

Ю частка виконаних нових видів послуг (у грошовому виразі) до загальної вартості послуг.

Порушення планового асортименту є іноді результатом випуску в першу чергу виробів, які потребують менших трудових затрат. У деяких випадках невиконання плану за асортиментом пояснюється з меншими зусиллями виконати та перевиконати план з собівартості за рахунок послуг, витрати на виконання яких мінімальні. Порушення планової структури асортименту в окремих ситуаціях пояснюються також прагненням підвищити рентабельність виконання за рахунок випуску більш рентабельних видів послуг.

Оцінка виконання завдання за асортиментом передбачає виявлення причин недовиконання плану за асортиментом і розробку відповідних управлінських рішень. Причини, що впливають на даний показник, можна розподілити на дві групи:

Ю зовнішні (кон'юнктура ринку, зміна платоспроможного попиту на окремі види послуг (визначення величини попиту на товар є досить складною проблемою, для вирішення якої необхідні спеціальні маркетингові дослідження), активізація конкурентів, стан матеріально-технічного забезпечення, несвоєчасне введення у дію виробничих потужностей підприємства за незалежних від цього причин);

Ю внутрішні причини (недоліки в організації виконання, незадовільний технічний стан обладнання, простої, аварії, нестача електроенергії, низька культура виконання, недоліки в системі управління і матеріального стимулювання).

Взагалі внутрішні фактори визначаються можливостями даного підприємства та його виробничим потенціалом.

Нерівномірність виконання плану за окремими видами послуг призводить до зміни їх структури, тобто співвідношення окремих послуг у загальному обсязі їх виконання. Виконати план за структурою - означає зберегти у фактичному випуску послуг заплановані співвідношення окремих їх видів.

Зміни у структурі виробництва спричиняють значний вплив на всі економічні показники: обсяг виконання у вартісній оцінці, матеріаломісткість, трудомісткість, собівартість товарних послуг, прибуток, рівень рентабельності. Якщо збільшується питома вага більш рентабельних послуг, то обсяг їх випуску у вартісному вираженні, а отже, й валовий прибуток збільшується, і навпаки.

Звичайно, у ринкових умовах виробнича програма може змінюватися, при цьому відповідні зміни повинні бути обґрунтованими.

Для розрахунку впливу структурних зрушень і усунення їх впливу на економічні показники використовуються наступні способи:

1. Спосіб прямого розрахунку за всіма послугами з урахуванням зміни питомої ваги кожного виду послуг в загальному обсязі виробництва:

(2.2) або

, (2.3)

де ВП - випуск послу у вартісному вираженні;

ОВ - випуск послуг у натуральному вираженні;

ПВ - питома вага і-го найменування;

Ц - ціна за одиницю.

2. Спосіб прямого розрахунку за всіма послугами, враховуючи відсоток виконання плану. Базується на тому, щр при незмінній структурі виконання обсяг виробництва за кожними видом послуг збільшується пропорційно загальному обсягу:

, (2.4)

де % ПЗАГ - відсоток виконання плану.

3. Спосіб середніх цін.

Передбачає визначення середньозважених цін при плановій і фактичній структурах:

, (2.5) або

(2.6)

Розглянемо приклад застосування наведених способів (табл.2.5). при розрахунку впливу структурних зрушень на обсяг послуг у вартісному вираженні передбачаються незмінними (на плановому рівні) ціна за одиницю послуги та обсяг виконання в натуральному вираженні.

Таблиця 2.9.

Аналіз впливу структурних зрушень на обсяг випуску послуг у вартісному вираженні

Продукція

Планова ціна, грн.

Обсяг виробництва, шт.

Структура обсягу виробництва, %

Виконання плану, %

Структурні зрушення

план

факт

план

Факт

1

2

3

4

5

6

7

8

А

86700

2515

1827

3

2,8

0,2

-0,2

Б

187400

5122

4047

5,5

5,1

0,4

-0,4

Разом

274100

100

66

10

8,6

Порівнюючи фактичну структуру послуг з плановою, потрібно розмежувати причини змін у структурі. Зміни, які спричинені потребами покупців, технічним прогресом і економічними розрахунками, можуть бути оцінені позитивно, на відміну від змін, пов'язаних з неорганізованістю у роботі, недоліками у постачанні та оперативному плануванні тощо

Економічна ефективність функціонування основних засобів є складовою частиною результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. Визначаючи економічну ефективність використання основних засобів, використовують систему натуральних і вартісних показників, а також співвідносні оцінки темпів зростання випуску продукції і темпів зростання обсягу основних засобів; фондоозброєності праці та її продуктивності.

Загальним показником ефективності використання основних виробничих засобів є виробництво товарної (валової) продукції в розрахунку на 1 грн. їх середньої вартості - фондовіддача.

Ф = ТП / ОЗ, (2.7)

де ТП - обсяг товарної (валової) продукції;

ОЗ - середня вартість основних засобів за період, що аналізується.

Для аналізу ефективності використання основних засобів використовується також показник фондомісткості, який є оберненим показником до показника фондовіддачі. Фондомісткість показує, скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних виробничих засобів для виробництва продукції вартістю 1 грн.

Часткові показники застосовуються для характеристики використання окремих видів обладнання та площ (середній випуск продукції на одиницю обладнання, шт. / зміну, наприклад, випуск продукції на 1 мІ виробничої площі тощо).

У процесі дослідження вивчається диміла перерахованих показників, проводиться порівняльний аналіз за різними напрямками, визначаються фактори зміни їх величини.

Аналіз фондовіддачі проводиться за двома напрямками: вивчення впливу факторів на зміну фондовіддачі, вивчення впливу фондовіддачі на обсяг виробництва.

Аналізуючи ефективність використання основних фондів, фактичний показник фондовіддачі порівнюють з прогнозним, а також з фондовіддачею інших підприємств цієї ж галузі.

На рівень фондовіддачі впливають різні фактори, пов'язані як зі зміною обсягів продукції, так і з ефективністю використання основних виробничих засобів, зокрема їх активної частини. Важливо вибрати такі фактори, які:

1) прямо пов'язані з рівнем фондовіддачі і характеризують її як з точки зору екстенсивного завантаження (завантаження за часом) знарядь праці, так і інтенсивності їх використання, а також з точки зору їх вартості, яка складалася на ринку;

2) набір факторів повинен містити параметри, які мають кількісну визначеність і можуть бути отримані з даних бухгалтерського обліку (або визначені на їх базі).

Використовуючи методики, викладені в працях вітчизняних і зарубіжних фахівців, можна побудувати мультиплікативну модель, за допомогою якої виявляється вплив окремих факторів на фондовіддачу. Робиться це шляхом перетворення формули фондовіддачі способами розширення і продовження факторної системи за рахунок введення в неї параметрів, потрібних для побудови моделі, логічної та зручної для обробки. З цією метою спочатку визначається коло показників, які стосуються функціонування основних виробничих засобів і формування рівня фондовіддачі та інформація про які накопичена засобами управлінського обліку та статистичних спостережень, а саме:

ОЗАКТ - вартість активної частини основних засобів, грн.;

ОЗД - вартість діючих основних засобів, грн.; К - кількість одиниць діючого обладнання;

С - середня вартість одиниці обладнання, грн.;

ТЗМ - кількість верстато-змін, відпрацьованих усім обладнанням;

ТГОД - кількість машино-годин, відпрацьованих усім обладнанням.

Перетворення формули фондовіддачі виконується у наступній послідовності:

. (2.8)

Відповідно, фондовіддача всієї сукупності виробничих засобів прямо пропорційна питомій вазі їх активної частини, питомій вазі діючих об'єктів у активній частині основних засобів та їх фондовіддачі.

Далі, враховуючи, що вартість основних засобів можна подати у вигляді добутку кількості одиниць і середньої вартості одиниці, а також вводячи у модель параметри ТЗМ і ТГОД, одержуємо:

(2.9)

Таким чином, рівень фондовіддачі прямо пропорційно залежить від питомої ваги активної частини основних засобів, питомої ваги діючого обладнання, середньої тривалості однієї верстато-зміни, середньої кількості відпрацьованих верстато-змін на одиницю обладнання й обернено пропорційна від середньої вартості одиниці обладнання. Так як кількість відпрацьованих верстато-змін на одиницю устаткування , можна представити як добуток коефіцієнта змінності роботи обладнання (КЗМ) і кількості робочих днів у періоді, що аналізується (Д) отримаємо наступну модель:

. (2.10)

Використання персонального комп'ютера робить вирішення подібного аналітичного завдання технічно досить простим.

Проведемо аналіз використання основних засобів за даними таблиці 2.6.

Визначимо вплив факторів на зміну фондовіддачі способом ланцюгових підставок згідно з методикою.

Таблиця 2.10.

Дані для аналізу використання основних засобів

Показники

перед.

період

звіт. період

абс. откл

отн. отк

1

2

3

4

5

6

1

обсяг валової продукції в порівнянних цінах

98000

181600

268,2

+2,6

2

вартість основного капіталу

756,0

778,0

22,0

+3,0

3

Котдача осн. капіталу, %

137,897

137,372

-0,525

-0,38

4

вартість активної частини основного капіталу

62,40

64100

+1800

+2,9

5

Котдача активної частини

167,336

166,818

-0,518

-0,311

6

в одиниць уст. Устаткування

3260

3040

-220

-6,8

7

пр-ть ед. установ. устаткування

31,979

35,174

+3, 195

+9.99

8

середня вартість од. уст. оборуд

19,110

21.086

+1,976

+10,34

9

тип структури основних активів

82,4

82,4

-

-

10

Зроблено НЧП

41300

42600

+1300

+3,148

11

Котдача основного капіталу в цінах НЧП

54,63

54,73

+0,1

1. Темп приросту основних активів швидше темпів приросту валової продукції. У звітному році спостерігається погіршення використання основного капіталу (зниження фондовіддачі на 0,5 %).


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.