Дивіденди нараховуються на акції, що випущені і перебувають в обігу, за винятком власних акцій, придбаних товариством. Товариство зобов'язане продати або анулювати власні акції не пізніше одного року з моменту їх придбання. Протягом цього часу розподіл прибутку, а також голосування та визначення кворуму на загальних зборах акціонерів проводяться без урахування власних акцій, придбаних товариством.

Існують дві основні вимоги щодо сплати грошових дивідендів:

· достатній пере поділений прибуток - товариство має накопичити достатню суму нерозподіленого прибутку (а за необхідності і резервного капіталу) для нарахування дивідендів;

· наявність достатньої кількості грошових коштів, тому що нерозподілений прибуток ще не гарантує можливості оголосити і виплатити дивіденди готівкою. Однак взаємозв'язку між залишками перерозподіленого прибутку і залишком готівки на будь-яку дату не існує.

У разі відсутності необхідної суми грошових коштів акціонери товариства вирішують проблему виплати дивідендів позиченням грошей, які мають бути повернені за рахунок нерозподіленого прибутку.

У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансового прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників (інвесторів).

Із загального прибутку сплачується податок згідно з умовами, передбаченими законодавством про оподаткування прибутку підприємств.

Прибуток, що залишився після оподаткування (чистий прибуток) поступає в повне розпорядження підприємства та використовується згідно з його статутом і рішеннями власників.

Відповідно до принципових (головних) напрямків використання цей прибуток можна розділити на дві частини:

1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочувальний захід), на соціальну підтримку тощо (роз приділений прибуток);

2) прибуток, що залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток). Останній спрямовується на створення резервного фонду є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов'язковим для господарських товариств, орендних підприємств, кооперативів.

Цю загальну схему розподілу прибутку можна конкретизувати стосовно підприємств різними організаційно-правовими формами.

Це стосується насамперед акціонерних товариств (підприємств). Як відомо, власники акцій одержують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів (доходу інвесторів на вкладний капітал). Щодо акціонерного підприємства дивіденди можна розглядати як плату за залучений від продажу акцій капітал.

Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно та неоднозначно впливає на фінансову стабільність і перспективи розвитку підприємства. Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий рівень таких збільшують попит на акції та підвищують їхній ринковий курс. Водночас обмежується власне джерело фінансування, ускладнюється розв'язання завдань перспективного розвитку підприємства.

Зрозуміло, що низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслідків. З урахуванням цих обставин акціонерне товариство (підприємство) мусить вибрати таку дивідендну політику, яка відповідала б конкретним умовам його діяльності.

Основними варіантами дивідендної політики можуть бути:

1) виплата постійного рівня дивідендів протягом кількох років;

2) виплата дивідендів зі щорічним певним зростанням;

3) спрямування на дивіденди встановленої (нормативної) частини чистого прибутку;

4) виплата дивідендів із залишку прибутку після фінансування інвестиційних потреб;

5) виплата дивідендів не грошима, а додатковим випуском акцій.

Кожний з цих варіантів має свої переваги й недоліки і застосовується, як правило, не постійно, а в межах певного перспективного періоду з урахуванням економічної кон'юктури та фінансового стану підприємства.

Розподіляючи прибуток підприємства, величину дивіденду у відсотках (d) за формулою:

d = , (1.1)

де Пд. - частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів.

Кст - статутний капітал (фонд) підприємства.

Абсолютна сума дивідендів у розрахунку на одну акцію (Д) відповідно становитиме

(1.2)

де Na - кількість акцій, що формує величину статутного капіталу (кількість проданих акцій).

Частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, визначається відповідно до вибраного варіанта дивідендної політики. Досвід зарубіжних корпорацій свідчить, що частка величини Пд. У чистому прибутку коливається в межах 30-70%. Якщо вона менша за 30%, то виплати вважаються заниженими, а коли її відносний розмір більший за 70% - завищеними.

2. Аналіз формування та розподілу прибутку ВАТ «М'ясокомбінат»

2.1 Загальна характеристика виробничої діяльності ВАТ «М'ясокомбінат»

ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" - одне із найстаріших підприємств м'ясної промисловості області.

Станіславська бойня була збудована магістром міста в 1909 році. Вона складалася з 7 приміщень: для забою великої рогатої худоби, забою свиней, холодильника, котельні з двома паровими котлами та компресорною дільницею з обладнанням для виготовлення холоду.

Крім цих приміщень на території бойні знаходились два господарських приміщення для утримання великої рогатої худоби та свиней перед забоєм та невелике житлове приміщення для постійного проживання сторожа бойні.

Штатних працівників на бойні працювало 19 чоловік, де одноразово перероблялось 12 голів великої рогатої худоби та 12 свиней. Ковбасні вироби не виготовлялись.

Переробка м'яса на міській бойні проводилась горизонтальним способом, вручну. Штучний холод для холодильника виготовлявся за допомогою вуглекислотного компресора. В холодильнику були окремі приміщення для зберігання м'яса приватними особами. За користування холодильником приватні особи сплачували магістру певну суму грошей.

Крім того, на бойні виготовлявся штучний лід в кусках, який продавався літом господарям приватних магазинів.

Всі ці дані взяті з польських документів, які зберігаються в обласному державному архіві /1935 рік/. З цих же документів відомо, що прибуток міської бойні в 1933-1934 бюджетному році складав 192 тисячі злотих.

В 1939 році всі приміщення бойні були передані новоствореному м'ясокомбінату.

В 1945 році на Станіславському м'ясокомбінаті працювало 39 чоловік. Крім переробки м'яса великої та дрібної рогатої худоби, свиней була організована переробка м'яса свійської птиці та кролів, а також розпочалось виробництво ковбасних виробів. Асортимент ковбасних виробів становив 22 виду.

За весь 1945 рік м'ясокомбінатом вироблено 490 тон м'яса і субпродуктів І категорії, 44 тони ковбасних виробів. Загальний об'єм валової продукції, виробленої у 1945 році, складав -- 808 тисяч карбованців (сума в оптових цінах введених в дію у 1967 році).

До 1957 року переробка худоби проводилась вручну. Худоба оглушалась молотом. Обезкровлювання, зняття шкури, виймання нутрощів проводилось в горизонтальному положенні туші.

В жировому відділенні витопка харчових жирів проводилась у відкритих двостінних котлах. В субпродуктовому відділенні обробка всіх груп субпродуктів, в основному, проводилась вручну. Всі шерстні субпродукти оброблялися паяльними лампами.

Переробка домашньої птиці та кролів було передано створеному птахокомбінату.

У післявоєнний період швидкими темпами розвивалося сільське господарство, особливо тваринництво. Для забезпечення переробки швидкоростучого поголів'я худоби виробничі дільниці м'ясокомбінату протягом 1945 - 1965 років реконструювалися декілька разів.

Інтенсивний розвиток тваринництва в області викликало необхідність розширення виробничих приміщень.

З 1965 року була проведена реконструкція Івано-Франківського м'ясокомбінату на додатково виділеній території, був побудований новий холодильник на 1200 тон одночасного зберігання м'ясопродуктів, була проведена реконструкція старого холодильника на 400 тон м'яса, побудований новий компресорний цех з установкою аміачних компресорів, які постачають холод камерам заморожування м'яса (від -ЗО до -35 градусів цельсія) та камери зберігання м'ясопродуктів (від -18 до -20 градусів цельсія).

В 1970 році побудована та здана в експлуатацію м'ясожирова дільниця потужністю 30 тон м'яса за зміну з відділеннями: база перед забійного утримання худоби, забійне відділення, субпродуктові відділення, кишечне відділення, жирове відділення, шкіро засолювальне відділення та цех технічних фабрикатів потужністю 1,8 тон сухих кормів за зміну. Крім того була побудована санітарна бойня, ізолятор та приміщення для миття автотранспорту.

Забезпечення водою проводиться через два міські водопроводи та введено в дію два артезіанські колодязі.

Для очистки стічних вод побудовано комплекс очисних споруд.

Для обслуговування на комбінаті працюють механічна, енергетична та будівельна дільниці, є автогараж, в якому нараховується понад 80 одиниць транспортних засобів.

На підприємстві приділяється велика увага соціальним питанням.

В 1987 році побудовано здоровпункт, в 1988 році - адміністративний будинок, їдальню та актовий зал, в 1989 році - прохідну, в 1994 році побудовано 3-х поверхове побутове приміщення.

У 1998 році введений в дію консервний цех.

У цьому ж році зданий в експлуатацію 35-ти квартирний житловий будинок по вулиці Хіміків, 17а.

В травні 1991 р. на базі Тисменицького малого підприємства по прийманню худоби в держресурси від населення створене Тисменицьке підсобне господарство Івано-Франківського комбінату (наказ № 123 від 15.05.1991 р.) для виробництва сільськогосподарської продукції.

За Тисменицьким малим підприємством по прийманню худоби в держресурси від населення залишилась заготівля худоби від населення.

В 1993 р. Тисменицьке мале підприємство по прийманню худоби в держресурси від населення ліквідоване (розпорядження представника президента в Тисменицькому районі від 22.06.1993 р. № 292) і його функції передані приймальному пункту по заготівлі худоби підсобного господарства Івано-Франківського м'ясокомбінату (наказ № 137 від 11.06.1993 р.)

З 1 листопада 1999 р. Тисменицьке підсобне господарство перейменоване в Тисменицький аграрний цех.

За Тисменицьким аграрним цехом закріплено 100 гектарів землі, відгодовуються свині та ВРХ, вирощуються овочі, картопля, зернові культури, вирощуються хутрові звірі.

З метою забезпечення реалізації аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора, забезпечення підприємства сировиною для переробки в с Долина Тлумацького району створено аграрний цех "Долинський", в с Довгий Войнилів Калуського району - аграрний цех "Довго-Войнилівський", в с.Підлісся Тисменицького району - аграрний цех "Підлісся", які займаються відгодівлею худоби і свиней та вирощуванням сільськогосподарської продукції.

Характеристика основних виробничих процесів

ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" займається переробкою великої рогатої худоби, коней, свиней і виробництвом продукції з одержаного м'яса. Структура виробництва підприємства:

Цехи основного виробництва:

1. Забійний цех

2. Жировий цех

3. Кишечний цех

4. Шкірзасолювальний цех

5. Холодильник ( охолодження, замороження, зберігання)

6. Цех технічних фабрикатів (ЦТФ)

7. Обвалювальний цех

Цехи допоміжного виробництва:

1. База перед забійного утримання

2. Енергоцех та КВПіА

3. Автотранспорт

4. Компресорний

5. Механічний

6. Очисні споруди

7. Котельня

Основна продукція підприємства виробляється на двох підрозділах:

1. М'ясожирове виробництво,

2. Цех холодильної обробки м'яса і субпродуктів.

М'ясожирове виробництво.

1. Приймання сировини на базі передзабійного утримання худоби з оформленням документів і проведенням ветеринарного контролю.

2. Забій худоби, свиней, коней, знімання шкіри на механічній шкурозйомці, нутровка, розпиловка на півтуші, виділення жиру, субпродуктів і надання півтушам товарного вигляду. Забій худоби проводиться під наглядом ветеринарної служби. Обробка субпродуктів - поділ субпродуктів на види в залежності від біологічної цінності і способу обробки. Слизисті і шерстні субпродукти обробляють на центрифугах, де проходить прошпарки при t 65-72° С і очистки їх. Шерстні субпродукти обпалюються і промиваються в центрифузі вторично. М'якотні субпродукти промиваються, зачищаються і передаються в холодильник на заморозку,

3. Віділення перетопки жирів. Жири перетоплюються на автоматичній лінії АВЖ і розливаються в бочки або гофротару.

4. Відділення обробки кишок. Комплект кишок розбивається на окремі види: черева, круга, синюги, пузирі з подальшою обробкою-звільнення від вмістимого обезжирювання, шлямовка, посол. Оброблені кишки використовуються для власного ковбасного виробництва, або продаються.

5. Шкури дообряжуються і засолюються (сухим посолом) на стелажах.

Відділення холодильної обробки м"ясопродуктів.

1. Одержанні при м"ясожировому виробництві півтуші яловичі, свинні, кінські по підвісних шляхах перегоняються в камеру охолодження м'яса з

t - 0 +4° С обладнану стаціонарними батареями з аміачним охолодженням. Частина охолодженого до t +4° С м'яса продається для подальшої переробки в ДП "Івано-Франківські ковбаси". Залишок м'яса заморожується в морозильних камерах при t -23-27° С. Морозильні камери обладнані повітреохолоджувачами, які працюють на аміаку з центрального компресорного цеху.

2. Субпродукти І та II категорії розкладаються в поліетиленові пакети і заморожується в блоках спеціальної форми.

3. Заморожені півтуші м'яса і субпродукти зберігаються на стелажах в штабелях при t -18° С для подальшої реалізації на ринку.

Споживчі характеристики товарів.

Вироблена продукція відноситься до групи товарів народного споживання і технічної продукції.

До товарів народного споживання відносяться продукти харчування слідуючих назв і характеристик:

1. М'ясо яловичини І і ІІ категорій, свинини 1-5 категорій, конини І-ІІ категорій в півтушах охолоджене і заморожене до -8° С Використовуються, як сировина у власному виробництві, або реалізується на ринку.

2. Субпродукти в залежності від біологічної цінності діляться на І категорію (язик, печінка, нирки, серце, діафрагма) і II категорію (вим'я, голови, легені, селезінка, рубець, ноги, вуха). Субпродукти виробляються замороженими в поліетиленових пакетах в формі блоків 60*60*15, або охолоджені. Використовуються у власному виробництві, або реалізовуються на ринку.

3. Жири топлені харчові яловичі, свинні вищого, першого сорту, упаковані в бочки, використовуються на харчові цілі, а також для виробництва мила.

4. Півфабрикати м'ясні -- вирізка, лопаточна і задня стегнова частини реалізовуються в мережі громадського харчування.

5. Фарш - упакований і закліпсований в поліамідній оболонці, реалізовуються в мережі громадського харчування.

Нормативи витрачання основної сировини та енергоресурсів для випуску одиниці продукції розробляються відділом головного технолога керується ГОСТ, РСТ ГСТ,ТУ.

В період 2006 рік - 1 півріччя 2007 року роботу підприємства можна охарактеризувати як стабільну, поквартальні коливання обсягів виробництва (особливо зменшення у І кварталі 2007 року через наявність великої кількості державних та релігійних свят, відсутності пропозиції сировини) відповідають середньостатистичним показникам по підприємствах даної галузі та промисловості в цілому. Але необхідно зазначити помітну тенденцію до зростання обсягів виробленої продукції, що підтверджується порівняльним аналізом даних за 2007 рік з відповідними періодом 2006 року.

Таблиця 2.1 - Виробництво основних видів продукції

№	Вид продукції	Од. В.	2006 рік	І півріччя 2007 року	II кв, 2006 p.	II кв. 2007 р.	Темп росту до попереднього %
			Кількість,т	Ввартість у діючих оптових цінах, тис.грн	Кількість,т	Ввартість у діючих оптових цінах, тис.грн	Кількість,т	Ввартість у діючих оптових цінах, тис.грн	Кількість,т	Ввартість у діючих оптових цінах, тис.грн
1	М'ясо (яловичина, свинина і т.п).	Тн	3521	43627	1563	17383	938	111 80	1286	14 272	137.1
2	Субпродукти І категорій	Тн	180	1061	85	810	48	234	68	666	141,7
	Субпродукти II категорії	Тн	623	1229	283	1 296	167	338	230	1 094	137.7
	Жири топлені харчові	Тн	133	324	61	191	43	101	47	136	109.3
	Шкіри ВРХ	Тн	460	2 782	209	1 482	120	682	170	1 202	141.7
	М'ясо жиловане	Тн	111	1716	78	1 223	39	521	52	814	133.3
	М'ясо напівфабрикати	Тн	104	371	4	47	34	110	2	20	5.8
	Інша	Тн		673		302		163		182	111.7
	Разом:			51813		22734		13329		18386	137.9

Підприємство в результаті своєї діяльності забезпечує достатню для даного типу виробництв глибину переробки сировини, отриманої в результаті забою заготовленої худоби. Так, крім власне м'яса, на підприємстві отримують наступну супутню продукцію: субпродукти 1 та 2 категорії, шкіри мокросолені, жири топлені харчові, кишечну та рогокопитну сировину, борошно м'ясокісткове, кормосуміші для годівлі звірів, ендокринну сировину (жовч згущену, підшлункову залозу, сім'янники та т.п.).

Після створення у кінці 2004 року дочірнього підприємства "Івано-Франківські ковбаси", виробництво ковбасних виробів та напівфабрикатів відповідно перенесено на нього. В зв'язку з цим, в порівнянні з попередніми періодами на підприємстві відбулося зменшення обсягів виробництва м'ясних напівфабрикатів.

Основні постачальники та покупці.

Основною сировиною для виробництва продукції є ВРХ. свині, коні.

Закупівля м'яса в живій вазі від населення протягом 2006 -2007 років проводилась товариством через підприємницькі структури і сільгоспвиробників на підставі укладених з ними договорів-доручень .

За умови договорів-доручень із заготівельниками за виконанням послуг по заготівлі м'яса в живій вазі від населення., на підставі приймальних квитанцій ф.ПК-2 м'ясо, де вказуються реквізити довідки місцевої ради про наявність земельної ділянки у Продавця худоби, паспортні дані та ідентифікаційний номер Продавця, сплачуються оргнакладні витрати в межах 8-9 % від вартості зданого товару без врахування дотацій.

Поставка сировини здійснюється як транспортом підприємства, так і транспортом заготівельників. В разі використання заготівельником власного транспорту, товариство компенсує транспортні витрати в розмірі 0.1 гри за 1 кг живої ваги.

Розрахунки товариства з підприємцями за придбане м'ясо в живій вазі проводиться шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок платіжним дорученням ( вартість м'яса в живій вазі без ПДВ, організаційні витрати з ЛДВ). або готівкою з каси за пред'явленою довіреністю по факту поставки м'яса.

Водночас заготівельниками (підприємцями) проводиться закупівля м'яса в живій вазі від населення з послідуючим розрахунком готівковими коштами та оформлення приймальних квитанцій (форма ПК-2).

Закупка м'яса в живій вазі склала:

за період з 01 04.2006р. по 31,12.2006р. - 7 115,2 тонн за період з 01.01.2007р. по 30.06.2007р. - 3 438,5 тонн;

В порівнянні з попереднім 2003 роком обсяги заготівлі худоби в живій вазі в 2006 році зменшилися. Це спричинено зменшенням загальної чисельності поголів'я худоби в регіоні та загостренням конкурентної боротьби між м'ясопереробиими підприємствами на ринку сировини.

Проведемо аналіз техніко-економічних показників діяльності ВАТ «Мясокомбінат» який наведено в таблиці 2.2

Таблиця 2.2- Динаміка техніко-економічних показників

Показник	Рік	Абсолютне значення	Абсолютний приріст	Темп росту, %	Темп приросту, %
			базовий	ланцюговий	базовий	ланцюговий	базовий	ланцюговий
Виручка від реалізації	2003	48954,10	-	-	100,00	-	-	-
	2004	49872,10	918,00	918,00	101,88	101,88	1,88	1,88
	2005	51125,30	2171,20	1253,20	104,44	102,51	4,44	2,51
	2006	60294,80	11340,70	9169,50	123,17	117,94	23,17	17,94
	2007	93980,70	45026,60	33685,9	191,98	155,87	91,98	55,87
собівартсіть реалізованої продукції	2003	25487,50	-	-	100,00	-	-	-
	2004	27895,40	2407,90	2407,90	109,45	109,45	9,45	9,45
	2005	29830,30	4342,80	1934,90	117,04	106,94	17,04	6,94
	2006	45472,10	19984,60	15641,8	178,41	152,44	78,41	52,44
	2007	70923,50	45436,00	25451,4	278,27	155,97	178,27	55,97
валовий прибуток	2003	2415,50	-	-	100,00	-	-	-
	2004	2685,50	270,00	270,00	111,18	111,18	11,18	11,18
	2005	2985,70	570,20	300,20	123,61	111,18	23,61	11,18
	2006	4773,70	2358,20	1788,00	197,63	159,89	97,63	59,89
	2007	7393,80	4978,30	2620,10	306,10	154,89	206,10	54,89
Власний капітал	2003	6587,50	-	-	100,00	-	-	-
	2004	6985,40	397,90	397,90	106,04	106,04	6,04	6,04
	2005	8786,30	2198,80	1800,90	133,38	125,78	33,38	25,78
	2006	9347,20	2759,70	560,90	141,89	106,38	41,89	6,38
	2007	9557,00	2969,50	209,80	145,08	102,24	45,08	2,24
кредиторська заборгованість за товари, роботи послуги	2003	5685,20	0,00	-	100,00	-	0,00	-
	2004	1254,60	-4430,60	-4430,60	22,07	-77,93	-77,93	-77,93
	2005	2431,10	-3254,10	1176,50	42,76	20,69	-57,24	20,69
	2006	1525,70	-4159,50	-905,40	26,84	-15,93	-73,16	-15,93
	2007	20892,40	15207,20	19366,7	367,49	340,65	267,49	340,65
прибуток від звичайної діяльності	2003	2154,20	-	-	100,00	-	-	-
	2004	3568,50	1414,30	1414,30	165,65	165,65	65,65	65,65
	2005	510,10	-1644,10	-3058,4	23,68	14,29	-76,32	-141,97
	2006	2559,30	405,10	2049,20	118,81	501,73	18,81	95,13
	2007	209,80	-1944,40	-2349,5	9,74	8,20	-90,26	-109,07

Як видно з наведених даних протягом аналізованого періоду по ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" виручка в 2007 р. порівняно з 2006 роком зросла на 336859 тис.грн, порівняно з 2005 роком на 42855,4 тис.грн. темпи росту у 2007 році порівняно з 2006 роком становила 155,9%, порівняно з 2005 роком - 183,8%, що характеризує підвищений попит на м'ясопродукти, збільшення робочої потужності. Розширення ринку збуту.

Також зростає валовий дохід протягом аналізованого періоду 2005-2007 рр. У 2007 році Збільшився порівняно з 2006 роком на2619,9 тис.грн. і становив 154,9%, порівняно з 2005 роком росту зріс в 2,5 рази.

Затрати на 1 грн. товарної продукції в 2007 році становив 0,75 грн., в 2006 році 0,49, в 2005 - 0,58 грн.

Із зростанням вартості продукції і енергоносіїв затрати в 2007 році зросли порівняно з 2006 роком на 1 грн. товарної продукції на 0,26 грню

Під час здійснення виробничо-господарської діяльності перед підприємством постає безліч різноманітних завдань, успішне вирішення яких визначає стабільність та міцність його фінансово-економічного стану, що відображає ефективність здійснюваних операцій, фінансову незалежність і платоспроможність.

Фінансово-економічним станом підприємства цікавляться кредитори під час вирішення питання про надання йому позик та кредитів, інвестори - при схваленні рішень про доцільність інвестування в нього. Крім того, фінансово-економічний стан підприємства є об'єктом постійної уваги як конкурентів, так і партнерів.

Фінансово-економічний стан підприємства перебуває також у центрі уваги і керівництва самого підприємства, оскільки відображає всі позитивні та негативні впливи прийнятих ним рішень на ефективність діяльності організації .

Основними загальнодоступними джерелами інформації, на підставі якої можна зробити висновки про фінансово-економічний стан та ефективність роботи підприємства, є його фінансова звітність: Баланс (форма №1), Звіт про фінансові результати (форма №2) та Звіт про рух грошових коштів (форма №3).

Виручка від реалізації (продажу) -- основне джерело доходів підприємства.

Суб'єкти підприємницької діяльності можуть нормально функціонувати лише за умов, якщо їхня продукція регулярно знаходить на ринку своїх споживачів (покупців), передається їм, і від покупців надходять кошти у вигляді грошового еквівалента вартості продукції. Ці кошти використовуються виробником для підтримання процесу відтворення й поповнення фінансових ресурсів. Через оптові (роздрібні) ціни, якщо вони реально віддзеркалюють вартість продукції, підприємство, одержавши гроші за товари й послуги, покриває ними витрати на виробництво та обіг, тобто має можливість постійно авансувати кошти у виробничий процес і, крім того, одержує прибуток (якщо, звичайно, витрати на виробництво та обіг не досягають величини ціни продукції). Цим визначається значення реалізації продукції як важливої стадії кругообігу коштів у життєдіяльності кожного підприємства. У зв'язку з цим важливо насамперед точно з'ясувати саме поняття "реалізація", бо в господарській практиці розрізняють декілька термінів, так чи інакше пов'язаних з цим процесом [15,с.245].

Нормативно-законодавчі акти, що регулюють організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, податкову систему, визначають реалізацію (продаж) як будь-яку операцію з купівлі-продажу товарів, поставки товарів, міни та інших форм цивільно-правових договорів, які передбачають передачу права власності на товари, тобто під реалізацією (продажем) мається на увазі відвантаження (передання) продукції, якщо мова йде про товари, а також підписання сторонами документів про виконані роботи, надані послуги. На жаль, у законодавстві терміни "реалізація" (продаж) і "виручка від реалізації" (виручка від продажу) ототожнюються. Датою реалізації і виручки від реалізації вважається дата відвантаження (відпуску) товарів або дата підписання приймально-здавальних документів про виконані роботи, надані послуги. Отже, у чинному законодавстві операція з реалізації продукції не прив'язана міцно до факту реальної оплати її вартості, до строків здійснення оплати.

Тим часом, для організації фінансового господарства ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" найважливіше значення має саме обсяг реальних надходжень коштів від реалізації (продажу).

2.2 Формування прибутку на ВАТ «М'ясокомбінат»

У повсякденній фінансовій роботі неабияке значення для її організації та контролю за фінансовим станом підприємства має показник, який не фігурує в будь-яких офіційних звітах, а саме "Виручка від реалізації продукції основної діяльності підприємства (товарної продукції), за якою завершені розрахунки з покупцями", тобто мова йде про реальну грошову виручку, що надходить підприємству (разом із вартістю поставок товарів, робіт, послуг, які зараховуються через бартерні угоди або через будь-які інші форми взаєморозрахунків). На більшості підприємств саме ця виручка від реалізації є об'єктом оперативного планування, контролю та аналізу, бо від неї залежить нормальна фінансово-господарська діяльність підприємства.

Підприємства реалізують свої товари й послуги відповідно до укладених договорів безпосередньо зі споживачами, органами матеріально-технічного постачання і збуту, торгівлі, через товарні біржі, а також через власну мережу продажу продукції, виконання робіт та надання послуг. Певна частина продукції державних підприємств і підприємств інших форм власності реалізується згідно з Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (введений у дію у 2000 p.). Цей закон передбачає розміщення державних замовлень через договори про закупівлю з підприємствами усіх форм власності (в тому числі нерезидентів) продукції, необхідної для державних потреб. Він створює конкурентне середовище у цій сфері, встановлює певну процедуру участі підприємств-виконавців, які мають намір брати участь у процедурі закупівлі (подають так звану тендерну пропозицію) у торгах, на яких здійснюється відбір виконавців щодо закупівлі товарів, виконання робіт, надання послуг. Саме з переможцями таких торгів укладаються договори про закупівлю. Для підприємств-виконавців таких поставок це найвигідніша форма реалізації продукції, оскільки держава (через державних замовників -- міністерства, відомства, інші органи державної виконавчої влади, в тому числі обласні та міські (у містах Київ та Севастополь) державні адміністрації) гарантує виконавцям державного замовлення оплату продукції за рахунок відповідного бюджету або загальнодержавного цільового фонду.

Дохід ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці рисунок 2.1.

З доходу виплачуються процент за кредити банків, а також вносяться передбаченні законодавством України відповідні податки та інші платежі до бюджету.

Чистий дохід, одержаний після здійснення розрахунків залишається в повному розпорядженні підприємству, загальні збори якого визначають напрями його використання.

На частку кожного члена у пайовому фонді нараховуються дивіденди, розмір яких залежить від розміру частки кожного члену підприємству.

Дивіденди члени можуть отримувати готівкою у визначений установчим договором або загальними зборами підприємству. У випадку зарахування дивідендів на рахунки членів підприємству, ці кошти за рішенням загальних зборів підприємству можуть направлятись у фонд соціально-культурного розвитку і обов'язково при цьому збільшується частка у пайовому фонді кожного члена підприємству.

Рішення про спосіб покриття збитків ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" приймають загальні збори більшістю % голосів.

Річні збитки підприємству по рішенню загальних зборів підприємству (більшістю 3/4) можуть бути перенесені на новий фінансовий рік, чи покриті за рахунок інших майнових фондів. Також в такому порядку збитки можуть компенсуватись із неподільного фонду та за згодою пайовиків шляхом списання з пайових внесків членів підприємству.

Якщо для відшкодування річних збитків використовувались, по рішенню загальних зборів, пайові внески членів підприємству, то доля цих збитків, що припадає на кожного члена підприємству, вираховується в залежності від розміру пайових внесків кожного члена, які вже сплачені, або мають бути сплачені, згідно установчого договору чи статуту.

Після затвердження положення стандарту бухгалтерського обліку №2 "Баланс" у бухгалтерському балансі ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" записують суму нерозподіленого прибутку, прибуток за 2007 рік 1871,3 тис. грн. відображено в балансі код рядка 350.

Нерозподілений прибуток в 2006 році - 1661,5 тис.грн. Прибуток списано на невідшкодовані збитки в сумі 253,0 тис.грн, в 2006 році 381,5 тис.грн.

Рисунок 2.2 - Класифікація доходів

Рентабельність власного капіталу, що обчислюється за формулою:

Р= П/Вк * 100% (2.1)

П - чистий прибуток ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат"

Вк - середня сума власного та прирівняного до нього капіталу

Таблиця 2.3 - Динаміка показників фінансової діяльності

Показник	2007	2006	%
Рентабельність власного капіталу	0,080	0,080	7,99
Рентабельність реалізованої продукції	0,117	0,117	11,71
Дебіторська заборгованість	3,970	3,970	396,95
Грошові надходження	1,330	1,330	133,02

Дебіторська заборгованість на кінець періоду - 24321,6 тис.грн.

Сума грошових надходжень = 78317,3 + 1076,6 - 24321,6 = 55072,3 тис.грн.

Сума грошових надходжень в 2006 році:

Сума реалізації 50245,6 тис.грн.

Дебіторська заборгованість на початок періоду 4273,6 тис.грн.

Дебіторська заборгованість на кінець періоду 1076,6 тис.грн.

Сума грошових надходжень = 50245,6 + 4273,6 - 1076,6 = 53442,6 тис.грн.

Таблиця 2.4 - Динаміка росту грошових надходжень

Роки	Сума грошових надходжень, тис.грн.	Відхилення
		Абсолютне, тис.грн.	Відносне %
		Ланцюгове	Базисне	Ланцюгове	Базисне
2005	36100,9	-	-	-	-
2006	53442,6	17341,7	17341,7	1,48	1,480
2007	55072,3	1629,7	18971,4	1,03	1,526

Графічно зміну грошових надходжень зображено на рисунку 2.2

прибуток грошовий дохід накопичення

Рисунок 2.2 - Сума грошових надходжень ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" Р₂₀₀₇ = 209,8 / 9557*100% = 2,19

Р₂₀₀₆ = 2559,3 / 9347,2 * 100% = 27,4

Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності характеризує скільки прибутку припадає на грошову одиницю повної собівартості реалізованої продукції

Р = П/С*100% (2.2)

П - прибуток від операційної діяльності підприємства

С - собівартість реалізованої продукції

Р₂₀₀₇ = 494,2 / 70923,5*100% = 0,70%

Р₂₀₀₆ = 2720,6/ 45472,1 * 100% = 5,98

Сума реалізації = 78317,3 тис.грн.

Дебіторська заборгованість на початок періоду - 1076,6 тис.грн.

Сума грошових надходжень в 2005 році:

Сума реалізації 40175,5 тис.грн.

Дебіторська заборгованість на початок періоду 199,0 тис.грн.

Дебіторська заборгованість на кінець періоду 4273,6 тис.грн.

Сума грошових надходжень = 40175,5 + 199 - 4273,6 = 36100,9 тис.грн.

Динаміка росту грошових надходжень за 2005-2007 роки наведена в таблиці 2.4

Грошові надходження в 2006 році збільшилися порівняно з 2005 роком на 17341,7 тис.грн, а в 2007 році порівняно з 2005 роком зросли на 18971,4 грн.

Збільшився ріст грошових потоків у 2007 році порівняно з 2006 роком на 1629,7 тис.грн, це пов'язано із ростом реалізованої продукції.

2.3 Управління розподілом прибутку на ВАТ «М'ясокомбінат»

Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку як основного джерела фінансування його інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників. Основними принципами розподілу прибутку є такі:

- прибуток, отриманий підприємством у результаті його господарської діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарюючим суб'єктом; частка прибутку, що надходить до держави, визначається встановленими законодавством ставками податку;

- визначення напрямів використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, знаходиться у його компетенції.

Порядок розподілу та використання чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та обов'язкових платежів, фіксується у статуті підприємства.

В умовах ринкових відносин велике значення має обґрунтування співвідношень у спрямуванні прибутку на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплати засновникам (власникам), дивіденди акціонерам тощо. Разом з тим, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відрахувань на благодійні цілі, а також використовується для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі.

На рис. 2.3 подано схему напрямів можливого використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків.

Рис. 2.3. Схема розподілу чистого прибутку підприємства

Фонд розвитку виробництва є власним джерелом підприємства, що застосовується для фінансування витрат, пов'язаних зі зростанням виробництва, технічним переозброєнням, вдосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують розвиток та зміцнення матеріально-технічної бази підприємства.

Формування власного резервного (страхового) фонду здійснюється на випадок різкого погіршення фінансового становища у результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійних лих тощо.

Чистий прибуток також є джерелом виплат доходів засновникам (власникам) підприємства, а для акціонерних підприємств - виплат дивідендів акціонерам.

Для стимулювання зацікавленості працівників у досягненні високих результатів праці на підприємстві може створюватись фонд споживання. За рахунок коштів цього фонду здійснюються виплата винагороди за підсумками року, одноразові преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплата премій за інші досягнення в роботі, а також надання одноразової матеріальної допомоги працівникам підприємства.

Порядок розподілу прибутку будь-якого підприємства, відповідно до ч. 2 ст. 57 ГК, має бути визначений його установчими документами. Згідно з ч. 3 ст. 142 ГК, порядок використання прибутку суб'єкта господарювання визначає власник або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з ч. 9 ст. 75 ГК, прибуток державних комерційних підприємств розподіляється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог чинного законодавства. (Відповідно до ч. 9 ст. 78 ГК особливості діяльності комунальних підприємств в основному визначаються особливостями діяльності державних та казенних підприємств, а це означає, що певні правові норми їхньої діяльності поширюється і на комунальні комерційні підприємства.)

Таким чином, державні й комунальні комерційні підприємства, згідно з ч. 8 ст. 75 та ч. 9 ст. 78 ГК, утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їхньою діяльністю. Перелік спецфондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану:

1) амортизаційний фонд;

2) фонд розвитку виробництва;

3) фонд споживання (оплати праці);

4) резервний фонд;

5) інші фонди, передбачені статутом.

Створення за рахунок прибутку амортизаційного фонду не знайшло відображення у Положенні №1213, мабуть, тому, що воно повністю суперечить національним і міжнародним стандартам обліку та звітності і не має економічного змісту. Проте інші фонди Мінфін спробував вписати у правовий механізм обліку. При цьому фонд споживання (оплати праці) перетворився у Положенні №1213 на спрямування прибутку на матеріальне заохочення.

Перелік та розмір фондів

Розділом ІV Положення №1213 передбачається можливість спрямувати прибуток державних і комунальних підприємств:

1) на сплату до бюджету належної суми прибутку;

2) на розвиток виробництва;

3) на матеріальне заохочення;

4) на створення інших фондів;

5) на відрахування до централізованого фонду.

Однак це не означає, що підприємства зобов'язані всі ці фонди формувати. Формування є обов'язковим, якщо його передбачено щодо конкретних фондів статутними документами та/або фінансовим планом. Звичайно, належна до сплати до бюджету сума прибутку відображається як його використання (розподіл) в обов'язковому порядку.

Порядок складання фінплану державним підприємством та його форму встановлено наказом Мінекономіки від 21.06.2005 р. №173 (зі змінами). Комунальні підприємства планують свою діяльність згідно з рішеннями відповідних місцевих рад чи їхніх виконкомів. Але на практиці має розподілятися саме фактичний прибуток, а не плановий, і показники останнього зазвичай є досить віддаленими від реальної картини. Тим часом бухгалтера цікавить підстава для відображення в обліку та розкриття у звітності розподілу конкретного отриманого за рік прибутку. Спробуймо з'ясувати це.

Отже, на практиці, визначаючи розмір коштів, що спрямовуються на формування цільових фондів, варто виходити з нормативів, встановлених статутними документами (у деяких підприємств положення про формування фондів залишилися у статутах (положеннях), затверджених до 2000 року). Саме відповідно до цих показників належить планувати розподіл прибутку при складанні фінансового плану.

Якщо ані фінансовим планом, ані статутними документами формування фондів та їх конкретний розмір не передбачені, підприємство може такі фонди не створювати. За бажання їх сформувати, з огляду на ч. 3 ст. 142 ГК, варто отримати дозвіл органу управління на формування відповідних фондів у встановлених розмірах.

Фонд розвитку виробництва та його використання

За економічною суттю спрямування прибутку на розвиток виробництва з формуванням фонду розвитку виробництва (субрахунок 4261 «Фонд розвитку виробництва») є реінвестуванням власником (державою чи територіальною громадою) у капітал підприємства частини чистого прибутку. Внаслідок цього його сума «закріплюється» у власному капіталі підприємства і відображається за статтею «Інший додатковий капітал» його балансу.

Таким чином, спрямування прибутку до цього фонду є суто технічною операцією, як і відображення його використання. І хоча призначенням фонду розвитку виробництва (далі -- ФРВ) є фінансування капітальних інвестицій підприємства, при кожній інвестиційній операції (придбанні кожного конкретного об'єкта ОЗ) відображати в обліку використання цього фонду, на нашу думку, не варто.

Прибуток розподіляється між державою, власниками підприємства і підприємством. Взаємини між державою і підприємством із приводу прибутку будуються на основі оподаткування прибутку. На підприємстві розподілу підлягає прибуток після сплати податків і виплати дивідендів. З нього також можуть виплачуватися податки в місцеві бюджети. Деякі аспекти розподільного процесу фіксуються в статуті підприємства. Відповідно до статуту чи рішення розпорядницького органа на підприємстві створюються фонди:

· нагромадження - використовується на науково-дослідні роботи, проектні, конструкторські, розробку й освоєння нових видів продукції, технічне переозброєння і реконструкція діючого виробництва, на погашення довгострокових позичок і сплати відсотків і податків по них, фінансування приросту оборотних коштів;

· споживання - використовується на соціальний розвиток і соціальні потреби, за рахунок його фінансуються витрати по експлуатації об'єктів соціально-побутового призначення, що знаходяться на балансі господарюючого суб'єкта, будівництво об'єктів невиробничого призначення; проведення оздоровчих і культурно-масових заходів;

· резервних фондів - він забезпечує резервний капітал.

У ринковій економіці відрахування в резервний капітал носять першочерговий характер. Його величина характеризує готовність підприємства до страхування ризику, пов'язаного з підприємницькою діяльністю.

При розподілі перетинаються інтереси як суспільства в цілому в особі держави, так і підприємницькі інтереси господарюючих суб'єктів і їхніх контрагентів.

Порядок розподілу чистого прибутку на підприємстві ілюструє рис 3.1



Рис. 3.1 Порядок розподілу чистого прибутку на підприємстві

Для того, щоб давати будь-які рекомендації аналізованому підприємству щодо покращення політики розподілу чистого прибутку підприємства перш за все необхідно проаналізувати існуючу практику розподілу прибутку на підприємстві. Таким чином проведемо аналіз розподілу прибутку на ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" (табл. 3.2)

Резервний фонд на даному підприємстві не сформований, тому засоби на поповнення резервного фонду не направлялися.

Таблиця 3.2 - Аналіз розподілу прибутку ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат"

Показник	2007	2006	Відхилення (+, -)
1.Чистий прибуток	209,8	25559	-25349,5
2.Нерозподілений прибуток	1661,5	1871,3	-209,8
3.Прибуток до розподілу	220,3	2559,3	-2339
3. Розподілення чистого прибутку:	68,293 105,74	74,902 96,932	-6,609 8,812
в фонд нагромадження	46,263	48,466	-2,203
в фонд споживання
в фонд соціальної сфери	31	34	-3
4. Частка в чистому прибутку, %	48	44	4
фонду нагромадження	21	22	-1
фонду споживання	209,8	25559	-25349,5
фонду соціальної сфери	1661,5	1871,3	-209,8

Аналізуючи розподіл чистого прибутку у фонди спеціального призначення, необхідно знати фактори формування цих фондів. Основним фактором є 1) - чистий прибуток, 2) коефіцієнт відрахувань прибутку. Коефіцієнти відрахувань прибутку були встановлені менеджерами підприємства і погоджені з власником підприємства - керівництвом ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат"

Співвідношення використання прибутку на цілі нагромадження і споживання завдає вплив на фінансове положення підприємства. Недостатність засобів, що направляються на нагромадження, стримує ріст обороту, приводить до збільшення потреби в позикових засобах. Аналіз використання прибутку виявляє, наскільки ефективно розподілялися засоби на нагромадження і споживання.

Верхню границю потенційного розвитку підприємства визначає рентабельність власних засобів, що показує ефективність використання власного капіталу. Рентабельність власних засобів можна представити як відношення суми засобів, спрямованих на нагромадження і споживання, до величини власних засобів.

R_cс = Чистий прибуток х 100%; (3.11)

Власний капітал

Таблиця 3.3 - Розрахунок рентабельності власного капіталу ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат"

Рентабельність власного капіталу, % 2005р.	Рентабельність власного капіталу, % 2006р.	Відхилення
(3321 : 38996) ? 100 = 8,5	(5911 : 42440) ? 100 = 13,9	5,4

З таблиці 3.3 видно, що рентабельність власного капіталу підприємства збільшилась у порівнянні з попереднім періодом на 5,4%.

Рентабельність власного капіталу показує ефективність використання власного капіталу підприємством, указує на величину прибутку отримуваного з кожної гривні, вкладеної в підприємство власниками.

Для досягнення високих темпів росту обороту потрібно підвищувати можливості збільшення рентабельності власних засобів.

Рентабельність - у загальному значенні, це відношення результатів до витрат. Рентабельність характеризує прибуток, одержуваний з кожної гривні, вкладених у підприємство чи інші фінансові операції.

Відношення фонду нагромадження до величини власного капіталу визначає внутрішні темпи росту, тобто темпи збільшення активів.

Vр = Фн / Вк; (3.1)

де Фн - фонд нагромадження; Вк - Власний капітал.

Таблиця 3.4 - Темп збільшення активів ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат"

Темп збільшення активів, % 2005 р.	Темп збільшення активів, % 2006 р.	Відхилення
(811 : 38996) * 100 = 2	(1516 : 42440) * 100 = 4	2

Як свідчать дані таблиці 3.4 внутрішні темпи росту збільшились по відношенню до 2005 року на 2,0 %.

Відношення фонду споживання до розміру власного капіталу складає рівень споживання.

Vр = Фс / Вк; (3.2)

де Фс - фонд споживання; Вк - Власний капітал.

Таблиця 3.8 - Рівень споживання ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат"

Рівень споживання, % 2005 р.	Рівень споживання, % 2006 р.	Відхилення
(1052 : 38996) * 100 = 3	(2345 : 42440) * 100 = 6	3

Внутрішні темпи росту збільшуються (темп збільшення активів) але дуже повільно, всього на 2,0 % , що дозволяє зробити висновок про недосконалу систему розподілу прибутку.

На ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" значна частина прибутку була спрямована у фонд споживання і використовувалася на виплати соціального характеру. Однак недостатність засобів, що направляються на нагромадження, стримує зростання обороту, приводить до збільшення потреби в позикових засобах.

Направлення засобів у фонд нагромадження збільшить економічний потенціал, підвищить платоспроможність підприємства і фінансову незалежність, буде сприяти росту обсягу виконання робіт і реалізації без збільшення розміру позикових засобів. У такий спосіб ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" потрібно переглянути порядок розподілу прибутку, направляючи більшу частину на формування фонду нагромадження.

3. Розробка шляхів удосконалення формування та розподілу прибутку

3.1 Основні заходи щодо підвищення прибутку підприємства

Оскільки своєчасне і повне надходження виручки від реалізації є предметом особливої і постійної уваги підприємств, то фінансові служби у взаємодії зі збутовими та виробничими підрозділами домагаються суворого додержання договірної дисципліни поставок щодо асортименту, якості продукції, ритмічності відвантаження продукції споживачам, пильно стежать за своєчасністю розрахунків за продукцію.

Затримка надходження виручки від реалізації паралізує роботу підприємства: воно не може своєчасно розраховуватися з постачальниками, затримує виплату заробітної плати робітникам і службовцям, розрахунки з бюджетом; в кінцевому рахунку це призводить до зменшення обсягу виробництва. На жаль, у перехідний для ринкових відносин період все це у великих масштабах відбувається в Україні, оскільки не відрегульовані питання, пов'язані з формуванням фонду оборотних коштів, які мають обслуговувати сферу розрахунків, є збої у банківському механізмі організації розрахунків, підприємства не можуть пристосуватися до порядку розрахунків у вигляді попередньої оплати товарів і послуг

Виручка від реалізації надходить підприємству здебільшого за оптовими цінами, тому на поточний рахунок у банку або готівкою надходять кошти, що покривають насамперед усі операційні витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Це, по-перше, матеріальні витрати на виробництво продукції, по-друге, амортизаційні відрахування на повне відновлення основних засобів, нематеріальних активів, по-третє, інші витрати, які для підприємства мають такий самий характер, як і матеріальні витрати (мова йде, наприклад, про відрахування за рахунок собівартості продукції на соціальне страхування, на створення цільових бюджетних та позабюджетних фондів тощо), по-четверте, витрати ВАТ «М'ясокомбінат», у складі собівартості продукції на оплату праці (трудові витрати), по-п'яте, адміністративні витрати й витрати на збут, які, хоч і не є елементами виробничої собівартості, прилучаються до складу операційних витрат і формують повну собівартість реалізованої продукції.

Крім покриття всіх елементів операційних витрат (повної собівартості реалізованої продукції), виручка від реалізації містить прибуток, а також податок на додану вартість, які мають у повному обсязі перераховуватися до державного бюджету, бо це накопичення, які централізуються державою.

Структура доходу (виручки) ВАТ «М'ясокомбінат», від реалізації може бути представлена такою схемою (рис. 3.1).

Дохід (виручка) від реалізації продукції
Операційні витрати (повна собівартість)		накопичення

Матеріальні витрари на виробництві

Інші витрати, які прирівнюються до матеріальних

Амортизація основних засобів та інших не Оборотних активів

Трудові витрати

Адміністративні витрати і витрати на збут

Прибуток

Початок на додатну вартість

Акцизний збір

Рис 3.1 - Оперативний контроль за надходженням доходу (виручки) від реалізації.

Дохід (виручка) від реалізації продукції є основним джерелом доходів ВАТ «М'ясокомбінат», тому фінансова служба зобов'язана забезпечити повне й рівномірне надходження її від покупців. Це потребує встановлення фінансового контролю за ритмічністю виробництва, дотриманням графіка відвантаження готової продукції, одержанням платіжних документів, своєчасним переданням їх покупцям або в банк -- залежно від форми розрахунків, які встановлені в договорах.

Дослідники виділяють наступні складові економічної стійкості підприємств: виробничу, технологічну, організаційну, фінансову, ресурсну, інвестиційну, ринкову, інтерфейсну, соціальну та екологічну. З огляду на специфіку функціонування підприємств, вважається за доцільне виділити такі складові економічної стійкості, як виробнича, фінансова, ресурсна, соціальна та екологічна (рис 3.1). кожна із складових економічної стійкості детермінується рядом внутрішніх і зовнішніх чинників. Так, виробнича стійкість підприємства відображає ступінь використання та захищеності його виробничого потенціалу. Вона визначається рівнем технічної, технологічної й організаційної стійкості підприємства і характеризується рівнем прогресивності технологій та продукції, що виробляється, ступенем адекватності організаційної й виробничої структури підприємства обраній стратегії розвитку та ринковій кон'юнктурі (табл. 3.1).

Фінансова стійкість залежить від забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами. Вона відображає збалансованість засобів і джерел їх формування, доходів та витрат, грошових і товарних потоків, оцінюється на підставі співвідношення власного й залученого капіталів підприємства, темпів нагромадження власних засобів у результаті (господарської діяльності, співвідношення довгострокових і поточних зобов'язань, забезпеченість матеріальних оборотних засобів власними джерелами. Про її послабленім свідчать зниження ліквідності, зростання кредиторської та дебіторської заборгованості.