Економічна теорія

Другим напрямком впливу НТР на міжнародний поділ праці стало обмеження можливості окремих країн створити багатогалузеві національні промислові комплекси. Сьогодні номенклатура продукції, особливо промислових галузей, настільки велика, що жодна країна не зможе забезпечити економічно вигідне виробництво всієї цієї номенклатури. Тому досвід багатьох країн світу показує, що найефективнішою є концентрація зусиль на створенні спеціалізованих галузей виробництва, органічно вписаних у систему міжнародного поділу праці.

Зворотною стороною міжнародного поділу праці є міжнародне науково-технічне і виробниче співробітництво - кооперація. Так, сьогодні найважливішими напрямками внутрігалузевого поділу праці стає спеціалізація не за кінцевою продукцією, а за комплектуючими виробами (деталі, вузли і т.д.). Науково-технічна революція доповнила промислову кооперацію науково-технічним і виробничим співробітництвом, тобто різноманітними формами діяльності в галузі виробництва, прикладної науки, техніки, торгівлі, технічного обслуговування та в інших сферах.

Економічна інтеграція як якісно новий етап інтернаціоналізації господарського життя

Якісно новим етапом інтернаціоналізації господарського життя є економічна інтеграція. Вона передбачає зближення і взаємопереплетення національних економік, проведення узгодженої державної економічної політики. Інтеграційні тенденції є природним процесом, який випливає із об'єктивних потреб міжнародного поділу праці й науково-технічного прогресу. Сутність економічної інтеграції полягає в наступному:

міждержавне регулювання економічних процесів;

поступове формування замість більш або менш залежних один від одного національних народно-господарських комплексів, регіонального господарського комплексу і загальною структурою відтворення;

усунення адміністративних і економічних бар'єрів перешкоджаючих вільному рухові товарів, робочої сили і фінансових ресурсів у межах регіону;

зближення внутрішніх економічних умов у державах, які беруть участь у інтеграційних об'єднаннях.

Основні види інтеграційних об'єднань:

зона вільної торгівлі (країни-учасниці обмежуються відміною митних бар'єрів у взаємній торгівлі);

митний союз (вільне переміщення товарів і послуг в середині угрупування доповнює єдиний митний тариф стосовно до третіх країн);

загальний ринок (ліквідуються бар'єри між країнами не тільки у взаємній торгівлі, а й для переміщення робочої сили і капіталу);

економічний союз (передбачає на доповнення до всіх перелічених вище інтеграційних заходів проведення державами-учасницями єдиної економічної політики, створення системи міждержавного регулювання соціально-економічних процесів, які відбуваються в регіоні).

Історично першою і найбільш поширеною формою економічної інтеграції стало Європейське економічне співтовариство, яке виникло в 1957 р. шляхом об'єднання шести західноєвропейських країн (Бельгії, Голландії, Італії, Люксембургу, Франції, ФРН). Пізніше до них приєднались Англія, Данія, Греція, Ірландія, Іспанія і Португалія. В основі співтовариства знаходиться митний союз, згідно якого відмінені будь-які обмеження на торгівлю промисловими товарами і сформований єдиний митний бар'єр для захисту спільного ринку від конкурентів. Національні економіки країн-учасниць ЄЕС спираються на спільний ринок, поглиблюється економічна інтеграція. ЄЕС перетворився в головний центр міжнародної торгівлі. На його долю приходиться понад 1?3 обсягу світової торгівлі. Країни-учасниці ЄЕС експортують товари в 3,6 раз більше ніж США і в 3,8 рази більше ніж Японія. ВВП досягає ѕ ВВП США і вдвічі перевищує ВВП Японії.

У 1991 р. країни ЄЕС уклали угоду, яка була підтримана на національних референдумах усіх країн співтовариства. Вона вступила в дію з 1 листопада 1993 р. так утворилось велике міждержавне об'єднання типу конфедерації - Європейський Союз, а ЄЕС припинило своє існування.

ЄС був задуманий як єдиний внутрішній ринок товарів, капіталів, послуг і робочої сили, економічний і фінансовий союз, який проводить єдину зовнішню політику і політику у галузі безпеки. Громадяни держав-членів союзу мають “європейське громадянство”, тобто свободу вільного пересування по усіх цих країнах, право не лише жити в будь-якій з них, а бути там обраним до місцевих органів влади. В перспективі передбачається розширення складу учасників ЄС. На вступ до нього сьогодні претендують Швеція. Фінляндія, Австрія, Норвегія, Чехія, Угорщина, Польща та ін.

Євросоюз - не єдиний приклад регіональної інтеграції. Сьогодні у світі нараховується близько 15 регіональних економічних об'єднань. Найвідомішими з них є Асоціація держав Південно-східної Азії (АСЕАН), Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ), Північноамериканське інтеграційне об'єднання та ін.



Тема 23. Форми міжнародних економічних відносин

Форми міжнародних економічних відносин

Міжнародні валютні відносини і їх значення

Проблеми інтеграції України в світове господарство

Економічні аспекти глобальних проблем сучасності

Форми міжнародних економічних відносин

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) - це відносини між окремими країнами, їх регіональними об'єднаннями, а також окремими підприємствами в системі світового господарства. В основі розвитку МЕВ знаходиться міжнародний поділ праці. Це процес відособлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні.

Міжнародні економічні відносини виступають в наступних формах:

міжнародна торгівля - це товарно-грошові відносини купівлі-продажу продуктів матеріального виробництва. Міжнародна торгівля - це сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу. Участь країн в міжнародній торгівлі будується на принципі порівняльних переваг тієї чи іншої країни у виробництві якого-небудь товару;

міжнародне виробниче співробітництво - це форма МЕВ, яка виникає у сфері матеріального виробництва на основі міжнародного поділу праці з приводу речових виробів. Напрямками цього співробітництва виступають сировинне виробництво, енергетичне, сфера переробного виробництва, агропромислове співробітництво;

міжнародні фінансово-кредитні відносини - це відносини між суб'єктами світового господарства з приводу міжнародної міграції капіталів в товарній або грошовій формі з метою отримання їхніми власниками підприємницького прибутку або позичкового проценту

міжнародне науково-технічне співробітництво - це форма міжнародних економічних відносин, яка являє собою систему економічних зв'язків у сфері перетину науки, техніки, виробництва, надання послуг, торгівлі і існує на основі спільних закріплених у міжнародних економічних договорах і угодах;

міжнародні валютні відносини виникають з приводу проведення обмінних операцій з грішми різних країн для здійснення міжнародних розрахунків;

міжнародні трудові відносини - це відносини, які виникають з приводу використання трудових ресурсів. Перелив трудових ресурсів з однієї країни в іншу, перерозподіл їх між ланками світового господарства є міграція робочої сили

міжнародна торгівля послугами - це система міжнародних відносин, де основним товаром виступають різні види послуг - фінансові, професійні, культурні, міжнародний туризм та ін.

Міжнародні валютні відносини і їх значення

Кожна країна має свою національну валюту. Термін “валюта” вживають у таких значеннях:

грошова одиниця країни (національна валюта);

грошові знаки іноземних держав, які використовуються в міжнародних розрахунках.

У процесі поглиблення міжнародного поділу праці та розвитку економічних зв'язків між країнами відбувається інтеграція національних грошових і валютних відносин. Функціональні відмінності між ними поступово зникають, розвивається світова валютна система.

Елементами світової валютної системи є:

Міжнародна ліквідність - це сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані в міжнародних розрахунках. Їх утворюють золото і кредитні гроші. Валютний курс - це кількісне співвідношення обміну однієї національної грошової одиниці на грошові одиниці інших країн. Розрізняють фіксовані (тверді) і плаваючі (гнучкі) валютні курси.

Валютний ринок - це економічний механізм, який забезпечує купівлю та продаж окремих валют, формування валютних курсів. Існує три групи суб'єктів валютного ринку:

а) фірми, організації та окремі особи, які займаються зовнішньо-економічною діяльністю;

б) комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв'язків;

в) державні установи, основне місце серед яких займають центральні (національні) банки.

Валютні ринки поділяються на національні, регіональні і міжнародні.

Міжнародна валютна система пройшла тривалу еволюцію. За останні сто років вона існувала в таких системах: золотого стандарту, золотодоларового стандарту і плаваючих курсів.

Система золотого стандарту сформувалась у другій половині XIX ст. (1867р.) і проіснувала до 30-х рр. XX ст. Основними рисами системи золотого стандарту були:

наявність фіксованих валютних курсів;

встановлення певного золотого вмісту в національних валютах;

підтримка країнами жорсткого співвідношення між своїми запасами золота і кількістю грошей в обігу;

вільний експорт та імпорт золота.

Система золотого стандарту мала певні переваги: стабільні валютні курси сприяли зниженню невизначеності та ризику в міжнародних відносинах, це стимулювало міжнародну торгівлю; крім того ця система автоматично, без втручання держави, долала дефіцити платіжного балансу за рахунок міграції золота. Водночас золотий стандарт мав і недоліки. Найбільший з них - це те, що окремі країни були позбавлені можливостей проведення незалежної державної політики. Якщо якась країна збільшувала паперову емісію грошей, то реакцією на її інфляційне знецінення були відплив золота за кордон і зменшення золотих запасів. Ще одним недоліком є те, що золотий стандарт може існувати доти, доки один з учасників не вичерпає своїх золотих запасів. Система золотого стандарту почала руйнуватись під час першої світової війни, а Велика депресія 30-х рр. Остаточно призвела до краху цієї системи.

Система золотодоларового стандарту почала своє існування після підписання угоди на міжнародній конференції у Бретон-Вуді. Система золотодоларового стандарту є системою регульованих і пов'язаних між собою валютних курсів. На цій конференції було створено і Міжнародний валютний фонд (МВФ), який взяв на себе функцію управління Бретон-Вудською системою.

Принципи функціонування Бретон-Вудської системи:

основними інструментами міжнародних розрахунків є золото і американський долар;

кожна країна зобов'язалася зберігати курс своєї валюти відносно будь-якої іншої, причому курси національних валют твердо фіксуються щодо американського долара і їх ринкове відхилення не може перевищувати 1%;

якщо країна не утримувала свій валютний курс або мала дефіцит платіжного балансу, угодою дозволялося здійснювати девальвацію, але не більше 10%;

купівлю-продаж золота здійснювали тільки центральні (національні) банки за фіксованими цінами ($35 за 1 унцію золота). Долар прирівнювався також до золота фіксовано: $1=0,888 г золота.

Бретон-Вудська система проіснувала до початку 70-х рр. На зміну Бретон-Вудській системі прийшла досить складна система плаваючих курсів або Ямайська валютна система (1976р.).

Основні положення Ямайської валютної системи:

у сфері міжнародних валютних відносин повна демонетизація золота і ліквідація офіційної ціни на золото. Золото стає звичайним товаром, ціна його на світовому ринку визначається під впливом попиту пропозиції;

нова валютна система була заснована на кількох ключових валютах, але основне місце в ній відіграє американський долар;

обмін валют відбувається за плаваючими курсами;

кожна країна сама обирає валютний курс, який заборонено виражати в золотому еквіваленті;

важливе місце в новій валютній системі займають міжнародні гроші SDR (special drawing rights, спеціальні права запозичення) - це колективна грошова одиниця МВФ і Євровалюта, що функціонує у межах Європейського Союзу.

Основні міжнародні валютно-фінансові організації - Міжнародний валютний Фонд (МВФ), Світовий банк, Європейський банк реконструкцій та розвитку (ЄБРР).

Проблеми інтеграції України в світове господарство

Україна як молода, суверена держава не має достатнього досвіду налагодження економічних зв'язків з країнами світу. Це пояснюється передусім тим, що вона не мала змоги набуття такого досвіду у складі СРСР. Світові економічні зв'язки необхідні Україні для того, щоб швидше подолати глибоку економічну кризу, для стабільного і швидкого розвитку продуктивних сил і зростання на цій основі життєвого рівня населення. Україна робить перші кроки на шляху до входження у світове господарство. Цьому сприяє створення відповідної правової бази, прийняття відповідних законів: “Про зовнішньоекономічну діяльність в Україні”, “Про створення експортно-імпортного банку”, “Про іноземні інвестиції” та ін.

Об'єктивними причинами, що перешкоджають входженню України як повноправного партнера у світове господарство є:

низька конкурентоспроможність її продукції на світовому ринку;

переважання в експорті України паливно-сировинної групи;

низька частка нових видів машин і обладнання за своїми технічними характеристиками та об'єктів інтелектуальної власності;

незначна частка в експорті товарів, які виготовляються відповідно до договорів про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;

значне зростання частки бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності та всередині країни;

слабке заохочення іноземних інвесторів;

недосконалий митний контроль.

Але в сучасний Україні існують всі передумови для інтеграції в світове господарство:

наявність промислових, сировинних і водних ресурсів, чорноземів, що дає змогу повністю забезпечити населення продуктами харчування;

потенційна здатність кадрів до висококваліфікованої і наукової праці, яка може бути реалізована за рахунок активізації стимулів до праці;

вигідне географічне положення: вихід до моря, сприятливий клімат тощо.

Економічні аспекти глобальних проблем сучасності

Проблеми, які мають загальнопланетарний характер, зачіпають життєво важливі питання всіх країн і народів, називаються глобальними. Глобальні проблеми дуже суперечливі і різноманітні, проте їх можна звести в три основні групи взаємовідносин.

До першої групи відносяться проблеми взаємовідносин між країнами по питанню війни і миру, роззброєння і економічного розвитку; до другої групи проблем економічні проблеми сучасного народонаселення, боротьби з бідністю і голодом, хворобами тощо; до третьої групи належать проблеми, які виникають між людиною і природою. Размещено на www.allbest.ru