Поліпшення управління капіталом підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з теми: «Поліпшення управління капіталом підприємства»

Зміст

Вступ

Огляд літератури

1. Економічна сутність капіталу підприємства та необхідність його залучення

1.1 Капітал, його сутність та види

1.2 Склад та структура капіталу

2. Аналіз капіталу підприємства на прикладі Запорізької дирекції залізничних перевезень

2.1 Організаційно-економічна характеристика Запорізької дирекції залізничних перевезень

2.2 Аналіз складу та структури капіталу підприємства

2.3 Аналіз ліквідності та фінансової стійкості як ідентифікаторів ефективності використання капіталу підприємства

2.4 Аналіз рентабельності капіталу

3. Заходи щодо покращення ефективності використання капіталу підприємства

3.1 Основні фактори, що впливають на формування структури капіталу підприємства

3.2 Загальна характеристика та заходи, що можна порадити, щодо використання капіталу Запорізької дирекції залізничних перевезень

Література

Вступ

В наш час в умовах існування різних форм власності в Україні особливо актуальним стає вивчення питань формування, функціонування й відтворення підприємницького капіталу. Можливості становлення підприємницької діяльності і її подальшого розвитку можуть бути реалізовані лише в тому випадку, якщо власник розумно управляє капіталом, вкладеним у підприємство.

Найчастіше на практиці капітал підприємства розглядається як щось похідне, як показник, що грає другорядну роль, при цьому на перше місце, як правило, виноситься безпосередньо сам процес діяльності підприємства. У зв'язку із цим зменшується роль капіталу, хоча саме капітал й є об'єктивною основою виникнення й подальшої діяльності підприємства. Адже доход, прибуток, приносить саме використання капіталу, а не діяльність підприємства як така. Все це підкреслює особливу значимість процесу розумного управління капіталом підприємства на різних етапах його існування.

Метою курсової роботи є формування заходів щодо покращення управління капіталом підприємства. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. Визначити сутність, склад і структуру капіталу.

2. Проаналізувати рентабельність використання капіталу підприємства.

3. Розглянути основні шляхи оптимізації використання капіталу.

Об'єкт дослідження - процес управління структурою капіталу. Предметом дослідження є структура капіталу Запорізької дирекції залізничних перевезень

Основними джерелами аналізу використання капіталу є річні форми бухгалтерського обліку. Починаючи з 2001р. суб'єкти господарювання керуються Положенням (Стандартом), затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.2000р і зареєстрованим в Міністерстві Юстиції 21.06.99 №391-136-84г. У зв'язку з цим Положенням суб'єкти господарювання при складанні річного звіту керуються «Загальними вимогами до фінансової звітності», розробленими і схваленими Методологічною радою по бухгалтерському обліку при Міністерстві фінансів України. При цьому основними формами річного звіту є: баланс (Форма №1), звіт про фінансові результати (Форма №2), звіт про рух грошових коштів (Форма №3), звіт про власний капітал (Форма №4).

Огляд літератури

В економічній літературі видне місце займає теорія капіталу.

Елементи навчання про капітал як про нагромадження багатств, особливо у формі грошей, зустрічаються ще в Аристотеля. Потім поняття “капітал” стає предметом аналізу в меркантилістів, фізіократів, класиків. Найбільш послідовно й системно воно вперше було проаналізовано Карлом Марксом у його всесвітньо відомій праці “Капітал”. В ній він розкрив сутність капіталу на основі навчання про додаткову вартість. Однак і його концепція не стала вичерпною в колі всіх складних питань теорії капіталу.

З іншого боку до вивчення питання капіталу у своїх працях підійшли наступні економісти, зокрема И.Фішер, Ф.Найт, Дж.Хікс та ін., витлумачивши капітал як запас благ (багатства), без урахування його соціально-історичної природи.

Сьогодні з досягненням великого розвитку мистецтва фінансового і бухгалтерського обліку фінансових ресурсів бухгалтери та економісти (Н.М. Ткаченко, В.П. Завгородній, Н.В. Чабанова, Ф.Ф. Бутинець) трактують капітал як складову частину балансу. У підручниках даних авторів капітал розкладається на статті та наводиться методика його обліку та аналізу згідно з національним та міжнародним законодавством.

Гідне місце при виборі літератури стосовно проведення аналізу використання капіталу підприємства займають періодичні бухгалтерські видання, при розробці яких обов'язково враховуються останні нововведення в сфері законодавства. Крім того наводяться конкретні документи та коментарі.

При написанні роботи було використане широке коло навчальної літератури з таких дисципліна, як фінансовий менеджмент, економічний аналіз. Основні теоретико-методологічні аспекти, які послужили базою для керування, викладені в книзі Бланка И. А. “Керування формуванням капіталу”, Валової Д.В. “Політекономія”; особливе місце займає аналіз інформаційного матеріалу в періодичних виданнях Всеукраїнського бухгалтерського тижневика “Баланс” в 2000році (№№30,31,36,43), викладений бухгалтером-експертом фірми “Баланс-Клуб” А.Шафрановою.

1. Економічна сутність капіталу підприємства та необхідність його залучення

1.1 Капітал, його сутність та види

Капітал представляє собою суму коштів, які має в своєму розпорядженні суб'єкт господарювання для проведення ним дій направлених на отримання прибутку.

Капітал - одна з фундаментальних економічних категорій, сутність якої наукова думка з'ясовує протягом ряду сторіч. Термін "капітал" походить від латинського "саpitalis", що означає основний, головний. У первісних роботах економістів капітал розглядався як основне багатство, основне майно. У міру розвитку економічної думки це первісне абстрактне й узагальнене поняття капіталу наповнювалося конкретним змістом, що відповідає пануючій парадигмі економічного аналізу розвитку суспільства.

Категорія капітал має двоякий сенс. Звичайно в побуті під капіталом розуміється багатство, стан у грошовій або майновій формі. Наявність капіталів у певного кола осіб у житті добре видно й зрозуміло, і люди завжди прагнули до багатства. Однак наявність багатства, включаючи й солідну суму грошей, у науковому змісті не означає, що їхній власник є капіталістом. Капітал як багатство й шляхи його придбання вивчають багато наук, у тому числі і юридична. І кожна зі своїх позицій. Остання, наприклад, з позицій законності його придбання й володіння. Політекономія як наука теоретична вивчає капітал, як абстрактну економічну категорію, що виражає відносини між людьми.

Капітал як економічна категорія - це вартість, що приносить його власникові додаткову вартість. Або капітал - це само зростаюча вартість.

Зокрема, К. Маркс джерело додаткової вартості шукає в рамках трудової вартості, аналізуючи при цьому особливості робочої сили як специфічного товару.

Робоча сила є здатність людини до праці, сукупність її фізичних, духовних властивостей, завдяки яким вона виробляє життєві блага. Вона існує в будь-якому суспільстві, але тільки на певному етапі його розвитку стає товаром.

Капіталіст авансує гроші на придбання засобів виробництва й робочої сили, які є відповідно речовинними й особистими факторами виробництва. Ці фактори відіграють різну роль у процесі створення вартості й додаткової вартості. Вартість засобів виробництва в процесі праці переноситься на знов утворювані споживчі вартості, не змінюючи своєї величини. Та частина капіталу, що втілена в засобах виробництва, називається постійним капіталом, і позначається буквою. Інша частина капіталу, затрачувана на покупку робочої сили, змінює свою величину, оскільки наймані робітники створюють нову вартість, більшу, ніж вартість, витрачена на покупку робочої сили. Ця частина капіталу називається змінним капіталом.

Таке загалом Марксове розуміння капіталу, було широко розповсюджене на рубежі 19-20 ст. Важливо відзначити, що наведені положення теорії Маркса ставляться головним чином до промислового капіталу, що є лише часткою капіталу взагалі. Марксове розуміння капіталу виявилося, однак, занадто сильно прив'язаним до конкретних умов існування розвиненого товарно-капіталістичного господарства, перетворення робочої сили в товар і створення додаткової вартості. Тим самим Маркс показав лише одне джерело самозростання грошей - експлуатацію найманої робочої сили.

У наш час у світовій економічній науці немає однозначного розуміння капіталу. У самому загальному виді зміст розглянутого поняття зводиться до тлумачення капіталу як блага взагалі, використання якого дозволяє збільшити майбутні блага. Капітал виступає при цьому не обов'язково у формі грошей. Головна його ознака - приносити доход своєму власникові. Такого погляду дотримувалися, наприклад, видні представники неокласичного напрямку И. Фішер (1867 - 1947), Ф. Найт (1885 - 1974).

Істотне місце в сучасних визначеннях капіталу приділяється характеристиці його як головного елемента виробництва, що виступає в різноманітних формах, включаючи й створення послуг. Видний англійський економіст Дж. Хікс (1904 р.), на приклад, під капіталом розумів сукупність товарів виробничого призначення.

Існує й більше вузький, як би бухгалтерський підхід до визначення капіталу, відповідно до якого капіталом називають всі активи (кошти) фірми. Розглянуті вище версії капіталу, висунуті економістами на противагу Марксової концепції капіталу як само зростаючої вартості, містять певні позитивні моменти. Так, автори згаданих версій вагалися підійти до трактування капіталу з позицій більш загальних, ніж у К. Маркса, що не виходив за вузькі рамки трудової теорії вартості.

Більш широке розуміння капіталу в працях більшості економістів неокласичного напрямку проявляється насамперед у трактуванні його як запасу благ (багатства), що приносить систематичний доход своєму власникові. Це значний крок уперед у визначенні капіталу, проте подібну характеристику не можна прийняти без застережень, оскільки не все те, що приносить доход, є капіталом. Наприклад, власник садової ділянки одержує з його певний доход у вигляді вирощеного врожаю, що, однак, навряд чи можна розглядати у вигляді капіталу, якщо врожай вирощений особистою працею власника. У той же час доход, одержуваний їм на правах власника від здачі цієї ділянки в оренду іншій особі (не власникові), безсумнівно, виступає як результат використання садової ділянки як капітал. Садова ділянка функціонує як капітал і тоді, коли врожай на ньому вирощується найманими робітниками, приносячись його власникові певний доход.

Отже, можна визначити капітал як певний запас цінностей (благ) у грошовій або не грошовій формі, що приносить доход своєму власникові, забезпечуючи самозростання багатства, особливо у формі грошей.

Виділяють наступні види капіталу: промисловий, торговельний і позичковий.

Промисловий капітал пов'язаний з одержанням доходу на основі використання найманої робочої сили в процесі виробництва й реалізації послуг. Він приносить його власникові доход у вигляді прибутку. Усякий капітал, вкладений у виробництво, починає свій рух з авансування певної суми грошей (Г) на придбання засобів виробництва (ЗВ) і робочої сили (РС), які будуть використані з метою виробництва (В) певних товарів, що включають додаткову вартість у товарній сфері (Т^|). Після реалізації створених товарів спочатку авансований капітал повертається до свого власника, несучи йому додаткову вартість у грошовій формі. Описаний рух капіталу або його кругообіг можна записати таким чином:

рентабельність оптимізація використання капітал

Г - Т < ЗВ / РС … П... … Т^| - Г^|

Перша Друга Третя стадія (у даній формулі Г^| = Г + ?Г).(1.1)

Рух капіталу в рамках кругообігу складається з трьох стадій. На першій стадії капітал виступає в грошовій формі й використається для придбання на ринку необхідних засобів виробництва й робочої сили. На другій стадії здійснюється процес виробництва й створення додаткової вартості у формі товару, а капітал представлений продуктивною формою. На третій стадії, де зріс ший капітал виступає в товарній формі, відбувається реалізація вироблених товарів і присвоєння додаткової вартості. По завершенні кругообігу, капітал знову здобуває грошову форму.

Для того щоб процес виробництва був безперервним, кожен індивідуальний капітал повинен одночасно перебувати у всіх трьох формах, причому в певній кількісній пропорції. Капітал, що проходить у своєму русі три названі стадії, послідовно приймаючи відповідні функціональні форми (грошову, продуктивну, товарну), Маркс назвав промисловим капіталом. Останній приносить своєму власникові доход у вигляді прибутку, що Маркс трактував як форму додаткової вартості. Торговельний капітал являє собою відокремлену частину промислового капіталу, що обслуговує процес реалізації товарів. На ранніх етапах розвитку капіталізму власник промислового капіталу сам займається реалізацією товарів. Однак у міру розширення обсягів виробництва й росту часу обігу виник нестаток в особливій групі капіталістів - торговцях, що займаються реалізацією готової продукції. Рух торговельного капіталу може бути представлено формулою Г - Т- Г^| , що мовою символів виражає дії капіталу торговця, а саме куплю товарів заради продажу із прибутком.

Торгівельний капітал, як і всякий інший капітал, приносить його власникові певний доход, що називається у цьому випадку торгівельним прибутком. Його джерелом служить додаткова вартість, створена в сфері виробництва. Отже, торгівельний прибуток - це частина додаткової вартості, що капіталіст - промисловець уступає капіталістові - торговцеві за послуги останнього по реалізації товарів.

Позичковий капітал - це грошовий капітал, власник якого позичає свої гроші суб'єктам ринку, які їх потребують, на певний строк за відому плату, називану позичковим відсотком (або просто відсотком). Отже, відсоток - це, з одного боку, доход грошового капіталіста, одержуваний ним від позичальника за надану останньому в тимчасове користування суму грошей. З іншого боку, позичковий відсоток можна визначити і як плату позичальника власникові грошей за отриману від нього грошову суму. Таке тлумачення відсотка в принципі допускає можливість сплати за отриману позичку не обов'язково у вигляді грошей.

Рух позичкового капіталу може бути виражено формулою

Г - Г^¦, де Г^¦ = Г + (ДГ). (1.2)

Джерела формування позичкового капіталу різноманітні. Позичковий капітал утворюється не тільки з тимчасово вільних коштів промислових капіталістів (фонд амортизації, фонд заробітної плати, що накопичується для розширення виробництва, додаткова вартість), але й за рахунок грошових нагромаджень держави, доходів і заощаджень різних верств населення, а також коштів так званих інституціональних інвесторів - страхових компаній, пенсійних фондів, професійних союзів, благодійних фондів й ін.

Власники промислового торговельного й позичкового капіталів одержують доходи у вигляді промислового прибутку, торговельного прибутку й позичкового відсотка. До цих видів доходів тісно примикає ще один вид - рента, зокрема, земельна рента.

Земельна рента - це доход земельного власника (як правило, у грошовій формі), одержуваний від орендарів за використання орендованої ділянки землі. З погляду орендаря, вона виступає як плата землевласникові за надану в оренду землю. Земельна рента - частина орендної плати, що представляє собою винагороду за орендоване майно взагалі, включаючи житлові будинки, складські приміщення, іригаційні спорудження, надра й т.д. Таким чином, надання в тимчасове користування землі й іншого майна приводить до самозростання багатства їхнього власника. У зв'язку з існуванням ренти як особливого виду доходу правомірно було б говорити про аналогію капіталу, що приносить цей вид доходу. Умовно його можна назвати орендним (рентним) капіталом. [11, с.206-212]

Отже, загалам капітал - це певний запас цінностей (благ) у грошовій або негрошовій формі, які служать коштами збільшення багатства власника цих цінностей, приносячи йому доход у вигляді або прибутку, або відсотка, або ренти.

1.2 Склад та структура капіталу

Часто капітал підприємства часто розділяють на капітал активний і пасивний. З методологічної точки зору це невірно. Такий підхід є причиною недооцінки місця й ролі капіталу в бізнесі й приводить до поверхневого розгляду джерел формування капіталу. Капітал не може бути пасивним, тому що є вартістю, що приносить додаткову вартість, перебуває в русі, у постійному обороті. Тому більш обґрунтовано тут застосовувати поняття джерел формування капіталу й функціонуючого капіталу [5, с. 69].

Структура джерел утворення активів (коштів) представлена основними складовими: власним капіталом і позиковими (залученими) коштами.

Власний капітал (ВК) організації як юридичної особи в загальному виді визначається вартістю майна, що належить організації. Це так звані чисті активи організації. Вони визначаються як різниця між вартістю майна (активним капіталом) і позиковим капіталом. Власний капітал має складну будову. Його склад залежить від організаційно-правової форми господарюючого суб'єкта. ліквідність рентабельність актив капітал

Власний капітал складається зі статутного, додаткового й резервного капіталу, нерозподіленого прибутку й цільових (спеціальних) фондів.

Комерційні організації, що функціонують на принципах ринкової економіки, як правило, володіють колективною або корпоративною власністю. Власниками виступають юридичні й фізичні особи, колектив вкладників-пайовиків або корпорація акціонерів. Статутний капітал, що склався як частина акціонерного капіталу, найбільш повно відображає всі аспекти організаційно-правових основ формування статутного капіталу.

Акціонерний капітал -- це власний капітал акціонерного товариства (АТ). Акціонерним товариством вважається організація, статутний капітал якої розділений на певне число акцій. Учасники АТ (акціонери) не відповідають по зобов'язаннях суспільства й несуть ризик збитків, пов'язаних з його діяльністю, у межах вартості приналежних їм акцій [6, c.34].

Статутний капітал при цьому являє собою сукупність внесків акціонерів у грошовому вираженні в майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами. У силу своєї стабільності статутний капітал покриває, як правило, найбільш неліквідні активи, такі, як оренда землі, вартість будинків, споруджень, устаткування.

Особливе місце в реалізації гарантії захисту кредиторів займає резервний капітал, головне завдання якого заключається в покритті можливих збитків і зниженні ризику кредиторів у випадку погіршення економічної кон'юнктури. Резервний капітал формується відповідно до встановленого законом порядку і має строго цільове призначення. В умовах ринкової економіки він виступає як страховий фонд, створений для відшкодування збитків і захисту інтересів третіх осіб у випадку недостатності прибутку в підприємства до того, як буде зменшений статутний капітал [1, c.75].

Наступний елемент власного капіталу -- додатковий капітал, що показує приріст вартості майна в результаті переоцінок основних коштів і незавершеного будівництва організації, здійснених за рішенням уряду, отримані кошти й майно в сумі перевищення їхньої величини над вартістю переданих за них акцій й інше. Додатковий капітал може бути використаний на збільшення статутного капіталу, погашення балансового збитку за звітний рік, а також розподілений між засновниками підприємства й на інші цілі. При цьому порядок використання додаткового капіталу визначається власниками, як правило, відповідно до установчих документів при розгляді результатів звітного року.

Нерозподілений прибуток -- чистий прибуток (або його частина), не розподілена у вигляді дивідендів між акціонерами (засновниками) і не використана на інші цілі. Звичайно, ці кошти використаються на нагромадження майна господарюючого суб'єкта або поповнення його оборотних коштів у вигляді вільних грошових сум, тобто в будь-який момент готових до нового обороту. Нерозподілений прибуток може рік за роком збільшуватися, символізуючи ріст власного капіталу на основі внутрішнього нагромадження. У акціонерних товариствах, що розвиваються, нерозподілений прибуток з роками займає провідне місце серед складових власного капіталу. Його сума найчастіше в кілька разів перевищує розмір статутного капіталу.

Цільові (спеціальні) фонди створюються за рахунок чистого прибутку господарюючого суб'єкта й повинні служити для певних цілей відповідно до уставу або рішенням акціонерів і власників. Ці фонди є різновидом нерозподіленого прибутку. Інакше кажучи, це нерозподілений прибуток, що має строго цільове призначення.

У складі власного капіталу можуть бути виділені дві основні складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладений власниками в підприємство, і накопичений капітал - капітал, створений на підприємстві поверх того, що було спочатку авансоване власниками. Інвестований капітал включає номінальну вартість простих і привілейованих акцій, а також додатково оплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. До даної групи звичайно відносять і безоплатно отримані цінності. Перша складова інвестованого капталу представлена в балансі статутним капіталом, друга - додатковим капталом (у частині отриманого емісійного доходу), третя - додатковим капіталом або фондом соціальної сфери (залежно від мети використання безоплатно отриманого майна).

Накоплений капітал знаходить своє відображення у вигляді статей, що виникають у результаті розподілу чистого прибутку (резервний капітал, фонд нагромадження, нерозподілений прибуток, інші аналогічні статті). Незважаючи на те, що джерело утворення окремих складових накопиченого капіталу - чистий прибуток, цілі й порядок формування, напрямки й можливості використання кожної його статті істотно відрізняються. Ці статті формуються відповідно до законодавства, установчими документами й обліковою політикою [5, с. 98-99].

Всі джерела формування власного капіталу можна розділити на внутрішні й зовнішні (рисунок 1).

Власний капітал характеризується наступними основними позитивними особливостями:

1. Простотою залучення, тому що рішення, пов'язані зі збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування) приймаються власниками й менеджерами підприємства без необхідності одержання згоди інших господарюючих суб'єктів.

2. Більш високою здатністю генерування прибутку у всіх сферах діяльності, тому що при його використанні не потрібна сплата позичкового відсотка у всіх його формах.

3. Забезпеченням фінансової стабільності розвитку підприємства, його платоспроможності в довгостроковому періоді, а відповідно й зниженням ризику банкрутства.

Рис. 1. Джерела формування власного капіталу

Разом з тим, йому властиві наступні недоліки:

1. Обмеженість обсягу залучення, а отже й можливостей істотного розширення операційної й інвестиційної діяльності підприємства в періоди сприятливої кон'юнктури ринку на окремих етапах його життєвого циклу.

2. Висока вартість у порівнянні з альтернативними позиковими джерелами формування капіталу.

3. Невикористана можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикових фінансових коштів, тому що без такого залучення неможливо забезпечити перевищення коефіцієнта фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічним [3, c.208-209].

Таким чином, підприємство, що використає тільки власний капітал, має найвищу фінансову стабільність (його коефіцієнт автономії дорівнює одиниці), але обмежує темпи свого розвитку (тому що не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів у періоди сприятливої кон'юнктури ринку) і не використає фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.

Позиковий капітал (ПК) являє собою частину вартості майна організації, придбаного з наданням зобов'язання повернути постачальникові, банку, іншому позикодавцеві гроші або цінності, еквівалентні вартості такого майна. У складі позикового капіталу розрізняють короткострокові (поточні) й довгострокові зобов'язання.

Довгострокові позикові кошти -- це кредити й позики, отримані організацією на період більше року, строк погашення яких наступає не раніше чим через рік. До них відноситься заборгованість за податковим кредитом; заборгованість по емітованих облігаціях; заборгованість по фінансовій допомозі, наданої на поворотній основі й т.п. Кредити й позики, залучені на довгостроковій основі, направляються на фінансування придбання майна тривалого використання.

Короткострокові позикові кошти -- зобов'язання, строк погашення яких не перевищує року. Серед цих коштів варто виділити поточні зобов'язання за розрахунками, що виникають в результаті комерційних й інших поточних розрахункових операцій. До них відносяться: заборгованість персоналу по оплаті праці; заборгованість бюджету й позабюджетним фондам по обов'язкових платежах; аванси отримані; попередня оплата замовлень і продукції; заборгованість постачальникам й інші види заборгованості. Короткострокові кредити й позики й кредиторська заборгованість є джерелами формування оборотних активів.

Залучення позикових коштів - досить розповсюджена практика. З одного боку, це фактор успішного функціонування підприємства, що сприяє швидкому подоланню дефіциту фінансових ресурсів, що свідчить про довіру кредиторів і забезпечує підвищення рентабельності власних коштів.

З іншого боку, підприємство обмінюється фінансовими зобов'язаннями (особливо якщо рівень відсотків за кредит високий). Залучення позикових коштів широко практикується при агресивній політиці фінансування. Величина й ефективність використання позикових коштів - одна з головних характеристик ефективності управлінських рішень. У цілому, господарюючі суб'єкти, що використовують кредит, перебувають у більш виграшному положенні, ніж підприємства, що опираються тільки на власний капітал. Незважаючи на платність кредиту, використання останнього забезпечує підвищення рентабельності підприємства.

Таким чином, позиковий капітал характеризується наступними позитивними особливостями:

1. Досить широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави або гарантії поручителя.

2. Забезпеченням росту фінансового потенціалу підприємства при необхідності істотного розширення його активів і зростання темпів росту обсягу його господарської діяльності.

3. Більш низькою вартістю в порівнянні із власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту "податкового щита" (вилучення витрат по його обслуговуванню з оподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток).

4. Здатністю генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу).

У той же час використання позикового капіталу має наступні недоліки:

1. Використання цього капіталу генерує найнебезпечніші фінансові ризики в господарській діяльності підприємства - ризик зниження фінансової стабільності й втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно росту питомої ваги використання позикового капіталу.

2. Активи, сформовані за рахунок позикового капіталу, генерують меншу (за інших рівних умов) норму прибутку, що знижується на суму виплачуваного позичкового відсотка у всіх його формах (відсотка за банківський кредит; лізингової ставки; купонного відсотка по облігаціях; вексельного відсотка за товарний кредит і т.п.).

3. Висока залежність вартості позикового капіталу від коливань кон'юнктури фінансового ринку. У ряді випадків при зниженні середньої ставки позичкового відсотка на ринку використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає підприємству невигідним у зв'язку з наявністю більш дешевих альтернативних джерел кредитних ресурсів.

4. Складність процедури залучення (особливо у великих розмірах), тому що надання кредитних ресурсів залежить від рішення інших господарюючих суб'єктів (кредиторів), вимагає в ряді випадків відповідних сторонніх гарантій або застави (при цьому гарантії страхових компаній, банків або інших господарюючих суб'єктів надаються, як правило, на платній основі) [3, c.209-210].

Таким чином, підприємство, що використовує позиковий капітал, має більше високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак у великій мірі генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства.

2. Аналіз капіталу підприємства на прикладі Запорізької дирекції залізничних перевезень

2.1 Організаційно-економічна характеристика Запорізької дирекції залізничних перевезень

Підприємство, що розглядається, має назву Запорізька дирекція залізничних перевезень державного підприємства Придніпровська дорога. Сама назва говорить про те, що підприємство є державним. Дирекція має окремий баланс, рахунок в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, бланки і штампи відповідно до чинного законодавства. При цьому воно, будучи структурним підрозділом підприємства Придніпровська залізниця, не є юридичною особою, тому доведені у встановленому порядку плани, контракти, договору і замовлення залізниці обов'язкові для виконання.

Запорізька дирекція має право на ведення чотирьох основних видів діяльності: залізничні перевезення пасажирів, вантажів, багажу, грузобагажу і пошти; допоміжне виробництво, яке включає господарсько-вантажну і комерційну роботу, транспортно-експедиторські операції, ведення господарства станцій, торгівля, громадське харчування; інша операційна діяльність, а також фінансово-інвестиційна діяльність.

Велику увагу підприємство безумовно приділяє основному виду діяльності - перевезенням. Потрібно зазначити, що на сьогоднішній день в регіоні, яким керує дирекція, досягнутий досить високий рівень обслуговування пасажирів (його якість і своєчасність), власників, відправників і одержувачів вантажів. Крім того, підприємство надає послуги з користування залізничними шляхами, спорудами і прибудовами для забезпечення потреб з перевезень.

Протягом довгого часу залізниця залишається найбільш безпечним засобом пересування. Це досягається шляхом своєчасного проведення ремонтних робіт з метою недопущення поломок об'єктів в ході їх експлуатації, інвестування фінансових коштів в придбання нових машин, а також правильна організація і забезпечення руху поїздів за графіком.

Запорізька дирекція має багаторічний досвід роботи і підтримуваний роками імідж підприємства з високим рівнем організації трудової діяльності.

У цій курсовій роботі буде проведений аналіз управління капіталом підприємства за 2002-2003 роки. Для цього будуть використані дані форм 1-2 бухгалтерської звітності за відповідні періоди (Додатки 1-4).

2.2 Аналіз складу та структури капіталу підприємства

На основі показників бухгалтерської звітності проведемо аналіз складу, структури й динаміки джерел фінансування Запорізької дирекції залізничних перевезень загалом в 2002-2003 роках (таблиця 1).

Таблиця 1. Аналіз складу, структури й динаміки джерел фінансування Запорізької дирекції залізничних перевезень в 2002-2003 рр.

Пасиви	2002	2003	Відхилення
			Абсолютне	Темп приросту, %
Загальна сума фінансових ресурсів, тис .грн.(р.640,ф.№1)	22974,2	10029,6	-12944,6	-56,3
В тому числі:
І. Власний капітал, тис. грн. (р.380, ф.№1)	680,9	3768,2	+3087,3	+453,4
У % до пасиву	3	37,6	+34,6	-
Коефіцієнт автономії (р.380, ф.№1 : р.640, ф.№1)	0,03	0,38	+0,35	+1166,7
ІІ. Залучені кошти, тис. грн. (р.430+480+620-630, ф.№1)	22292,5	6261,4	-16031,1	-71,9
У % до пасиву	97	62,4	-34,6	-
Коефіцієнт співвідношення залученого капіталу та власного [(р.430+480+620-630, ф.№1) : р.380, ф.№1]	32,74	1,66	--31,08	-94,9
В тому числі:
2.1. Забезпечення майбутніх витрат і платежів, тис. грн. (р.430, ф.№1)	3,3	0	-3,3	-100
У % до пасивів	0,01	0	-0,01	-
2.2. Довгострокові зобов'язання, тис. грн. (р.480, ф.№1)	0	0	0	0
У % до пасивів	0	0	0	-
2.3. Поточні зобов'язання	22289,6	6261,4	-16028,2	-71,9
У % до пасивів	97,0	62,4	-34,6	-
2.3.1. Кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги, тис. грн. (р.530, ф.№1)	274,5	323,3	+48,8	+17,8
2.3.2. Поточні зобов'язання за розрахунками, тис. грн. (р.540-600, ф.№1)	21957,6	5852,1	-16105,5	-73,35
2.3.3.Інші поточні зобов'язання, тис. грн. (р.610, ф.№1)	57,5	86	+28,5	+49,6
2.3.4. Доходи майбутніх періодів, тис. грн.(р.630,ф.№1)	0,4	0	-0,4	-100

За даними таблиці 1 видно, що у 2003 році порівняно з 2002 загальна сума пасивів зменшилась на 12944,6 тис. грн. або 56,3% і становила 10029,6 тис. грн. Це відбулося за рахунок зменшення величини залучених коштів на 16031,1 тис. грн. або 71,9%. У структурі останніх знизилася величина забезпечення майбутніх періодів на 100% та поточних зобов'язань на 16028,2 тис. грн. або 71,9%. Зниження величини поточних зобов'язань стало наслідком зменшення обсягу поточних зобов'язань за розрахунками та доходів майбутніх періодів.

У 2003 році збільшилася величина власного капіталу на 3087,3 тис. грн. і вона становила 3768,2. Відповідно зріс з 0,03 до 0,38 коефіцієнт автономії підприємства, що свідчить про прискорення тенденції до набуття підприємством самостійності.

Кредиторська заборгованість в загальному вигляді відноситься до кредитних ресурсів і є носієм економічних відносин між партнерами. Кредиторська заборгованість - це тимчасове залучення коштів, тобто заборгованість постачальникам. Кредиторська заборгованість вивчається за окремими її видами і особлива увага приділяється аналізу незаконної кредиторської заборгованості, що виникає з порушенням розрахунково-платіжної дисципліни. Стан поточних зобов'язань (кредиторської заборгованості), її розмір і якість сигналізують про фінансове становище підприємства. Згідно до П(С)БО №11 зобов'язання поділяються на довгострокові і поточні. Суми довгострокових зобов'язань, що вийшли за терміном погашення, враховуються в поточних зобов'язаннях. У свою чергу, поточні зобов'язання, в тому числі кредиторська заборгованість, бувають виправдані (не прострочені) і невиправдані (прострочені). До виправданих відносяться суми зобов'язань, термін оплати по яких не наступив, що витікає з договірних умов за розрахунками і змін виконання обсягів продажу і прибутку. До невиправданої відносяться всі суми прострочених зобов'язань, в т.ч. і кредиторська заборгованість.

Чинники, що впливають на величину невиправданих зобов'язань:

- не виконання плану з обсягу продажу і прибутку;

- не стійка платоспроможність покупців;

- відсутність належного контролю за станом розрахунків;

- незадовільне управління грошовим потоком і загалом оборотними активами.

Розглянемо таблицю 2

Таблиця 2. - Аналіз стану поточних зобов'язань

Показники	2002 рік, тис. грн.	2003 рік, тис. грн.	Відхилення
			Абсолютне, тис. грн.	Відносне, %
1. Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги	274,5	323,3	+48,8	+17,8
2. Поточне зобов'язання за розрахунками (р.540-600 ф.№1)	21957,6	5852,1	-16105,5	-73,3
в тому числі
2.1) з одержаних авансів (р.540)	5,6	106,9	+101,3	+1808,9
2.2) з бюджетом (р.550)	289,8	318,4	+28,6	+9,9
2.3) зі страхування (р.570)	487,2	612,2	+125	+25,7
2.4) з оплати праці (р.580)	993,7	1294	+300,3	+30,2
2.5) із внутрішніх розрахунків (р.600)	20181,3	3520,6	-16660,7	-82,6
3. Інші поточні зобов'язання (р.610)	57,5	86	+28,5	+49,6
Всього	22289,6	6261,4	-16028,2	-80

З таблиці 2 видно, що загальний обсяг кредиторської заборгованості зменшився у 2003 році порівняно з 2002 на 16028,2 тис. грн. або 80%. Це відбулося за рахунок зниження заборгованості із внутрішніх розрахунків на 16660,7 тис. грн чи 82,6%, які займають велику частку у загальному обсязі поточних зобов'язань. Проте зросли на 101,3 тис. грн. зобов'язання з одержаних авансів, на 300,3 тис. грн. (30,2%) - з оплати праці. Останнє є негативним явищем, оскільки відбувається порушення законодавства про працю. Таким чином, не зважаючи, на зниження сумарної величини кредиторської заборгованості, динаміка зміни її складових, не вказує на істотне покращення фінансового стану підприємства.

Далі проаналізуємо оборотність поточних зобов'язань і розглянемо таблицю 3.

Таблиця 3 Аналіз обертає мості поточних зобов'язань

Показники	Формула розрахунку	2002 рік	2003 рік	Відхилення
				Абсолютне	У %
1. Обертаємість за середньою заборгованістю поточних зобов'язань (раз)	Доход від реалізації продукції (р.010 ф.№2)/ [(Кредиторська заборгованість на початку року + кредиторська заборгованість на кін. року) / /2] (р.620 гр.3 ф.№1 +р.620 гр.4 .№1)	32621,8/ (30387,6 / 2)= 32621,8/ 15193,8 = 2,15	53329,5 (28551 / 2)= 53329,5/ 14275,5 = 3,74	+1,59	+74
2. Період погашення поточних зобов'язань (днів)	Кількість днів аналізованого періоду/ Обертаємість поточних зобов'язань (1)	365/ 2,15= = 169,8	365/ 3,74= = 97,6	-72,2	-42,5
3. Доля поточних зобов'язань в загальній валюті балансу	Поточні зобов'язання (р.620 ф.№1)/ Пасиви (р.640 ф.№1)	22289,6/ 22974,2 = 0,97	6261,4/ 10029,6 = 0,62	-0,35	-
4. Обертаємість кредиторської заборгованості	Собівартість реалізованої продукції (р.040 ф.№2)/ Середня кредиторська заборгованість	27511,4/ 15193,8 = 1,81	33258,1/ 14275,5 = 2,33	+0,52	+28,7
5. Період погашення кредиторської заборгованості (днів)	Кількість днів аналізованого періоду/ Обертаємість кред. заборг.(4)	365/ 1,81= = 201,7	365/ 2,33= = 156,7	-45	-22,3

Показники таблиці 3 свідчать про зменшення періоду погашення поточних зобов'язань на 72,2 дня, який становив у 2002 та 2003 році відповідно 169,8 і 97,6 днів. Доля поточних зобов'язань в загальній валюті балансу скоротилася з 0,97 до 0,62, а період погашення кредиторської заборгованості - з 201,7 до 156,7 днів.

Це свідчить про те, що підприємство прискорило рух коштів для погашення зобов'язань, а отже про підвищення ефективності фінансової діяльності підприємства але величина кредиторської заборгованості досі залишається дуже високою і потребує негайного зменшення.

Таким чином, за аналізуємий період підприємство знизило свою кредиторську заборгованість, а також прискорило її обертаємість.

2.3 Аналіз ліквідності та фінансової стійкості як ідентифікаторів ефективності використання капіталу підприємства

Ліквідність означає здатність перетворити актив в гроші швидко і без втрат його ринкової вартості. Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують його здатність своєчасно і в повному обсязі погасити поточні зобов'язання - короткострокову кредиторську заборгованість.

Для оцінки ліквідності підприємства використовуються ряд показників, відмінних набором ліквідних активів, що розглядаються як покриття поточних зобов'язань кредиторської заборгованості:

1. Коефіцієнт поточної ліквідності.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Ці коефіцієнти розраховуються на основі даних форми №1 «Баланс» шляхом зіставлення поточних активів і поточних зобов'язань підприємства. Вони характеризують достатність поточних активів для погашення боргів протягом року.

1. Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття) дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства, приходиться на 1 грн. поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують поточні зобов'язання, то можна вважати, що підприємство функціонує успішно. Теоретично виправданим (оптимальним) значення цього коефіцієнта вважається 2, але воно повинне бути не меншим 1.

Такий підхід пояснюється практикою, що склалася, згідно до якої при ліквідації активів їх продажна ціна на аукціоні становить приблизно половину їх ринкової вартості. Іншими словами, якщо вартість активів знизиться на половину, то виручки, що залишилася, буде достатньо для погашення поточної заборгованості в тому випадку, коли до ліквідації коефіцієнт був рівний 2:1.

Зазначимо, що в Україні розроблені методики аналізу фінансового становища підприємства: Методика №81, Методика №22, а також Положення №323.

Відповідно до них:

- значення коефіцієнта покриття в межах 1-1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно гасить борги;

- критичне значення коефіцієнта покриття прийняте рівним 1;

- при значенні коефіцієнта покриття менше 1 підприємство має неліквідний баланс.

Цей коефіцієнт розраховується за формулою:

2002: ;2003:

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності відображає якість оборотних активів і є більш суворим показником ліквідності, так як при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (крім запасів). Оптимальне значення: 1. Цей коефіцієнт розраховується за формулою:

2002: ; 2003: ;

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена негайно. Оптимальне значення: 0,2 - 0,25. Він розраховується за формулою:

2002: ;2003: ;

Розрахунки цих показників приведемо в таблиці 4

Таблиця 4. Аналіз показників ліквідності

Коефіцієнт	2002 р.	2003 р.	Зміна	Оптимальний рівень	Відхилення
					2001	2002
1.Поточної ліквідності	0,6	0,06	-0,54	2 - 2,25	-1,65	-2,19
2.Швидкої ліквідності	0,59	0,02	-0,57	1	0,41	-0,98
3.Абсолютної ліквідності	0,001	0,002	+0,001	0,2 - 0,25	-0,224	-0,223

Коефіцієнт поточної ліквідності говорить про те, що на кожну 1 грн. поточних зобов'язань підприємство мало в 2002 році 0,6 грн., а у 2003 році - 0,06 грн. поточних активів. Тобто підприємство має неліквідний баланс і його стан за період, що аналізується, погіршився.

Значення коефіцієнта швидкої ліквідності свідчить про те, що на 1 гривню поточної заборгованості підприємство мало у 2002 році 0,59 грн., а у 2003 - 0,02 грн. ліквідних активів. Цей показник дуже низький.

Як бачимо з розрахунків коефіцієнт абсолютної ліквідності на кожну гривню поточних короткострокових зобов'язань знайдеться негайно у 2002 році 0,001 грн., а в 2003 - 0,002 грн. для її погашення.

Підприємство не ліквідне, тобто не здатне вчасно погасити свої поточні зобов'язання.

Показники фінансової стійкості, відображають міру ризику, пов'язаного зі способом формування структури позикових і власних коштів, що використовуються для фінансування активів. Показники фінансової стійкості відносяться до третьої групи показників, що характеризують діяльність підприємства. Існує декілька наборів показників, але ми розглянемо тільки необхідні для нашого підприємства.

Основним початковим показником стійкості фінансового становища підприємства є різниця між власним капіталом (р. 380 ф. №1) і статутним капіталом (стор. 300 Ф1). Якщо різниця між власним і статутним капіталом негативна, то фінансове становище підприємства потрібно визнати нестійким. У цьому разі зусилля підприємства повинні бути спрямовані на збільшення прибутку і рентабельності, погашення заборгованості учасників (неоплачений капітал) в статутний фонд, направлення чистого прибутку в резервний капітал, накопичення нерозподіленого прибутку.

Наступною задачею при аналізі фінансової стійкості підприємства, є аналіз наявності і достатності джерел формування запасів. Співвідношення вартості запасів і величини власних і позикових джерел їх формування - один з найважливіших чинників, що впливає на фінансове становище підприємства нарівні з співвідношенням власного і статутного капіталу.

Міра забезпеченості запасів джерелами формування виступає як причина рівня платоспроможності або неплатоспроможності підприємства.

Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або нестача джерел коштів для формування запасів. Загальна величина запасів рівна сумі величин р.100 та р.140 балансу.

Можна виділити чотири типи фінансових ситуацій:

Абсолютно стійке фінансове становище - задається умовою: надлишок власних оборотних коштів або рівність власних оборотних коштів і запасів.

Нормальне стійке фінансове становище, тобто підприємство має гарантуючу платоспроможність:

- нестача власних оборотних коштів;

- надлишок довгострокових джерел або рівність довгострокових джерел і запасів.

Нестійке фінансове становище, пов'язане з порушенням платоспроможності, проте, зберігається можливість поповнення власних оборотних коштів, а також короткострокових і довгострокових кредитів:

- нестача власних оборотних коштів;

- нестача довгострокових джерел;

- надлишок або рівність двох джерел.

Кризове фінансове становище, при якому підприємство знаходиться на грані банкрутства, тобто грошові кошти (р. 230, 240 балансу), дебіторська заборгованість (р.160,210 балансу), векселі отримані (р.150 балансу), поточні фінансові інвестиції (р.220 балансу) і інші оборотні активи (р.250 балансу) не покривають поточні зобов'язання (р. 500, 620 балансу):

- нестача власних оборотних коштів;

- нестача довгострокових і короткострокових позикових коштів;

- нестача загальної величини коштів.

Основними причинами кризового фінансового становища виступають: необґрунтоване зростання запасів; нестача джерел формування запасів.

Розглянемо за допомогою таблиці 5 забезпеченість запасів джерелами.

Таблиця 5. Аналіз забезпеченості запасів джерелами

Показники	2002 рік, тис. грн.	2003рік, тис. грн.	Абсолютне відхилення, тис. грн.
1. Власний капітал (р.380 ф.№1)	680,9	3768,2	+ 3087,3
2. Необоротний активи (р.080 ф№1)	9605,4	9650,5	+ 45,1
3. Наявності власних оборотних активів (р1-р2 таблиці)	- 8924,5	- 5882,3	+ 3042,4
4. Довгострокові зобов'язання (р.480+р.420 ф.№1)	3,3	0	- 3,3
5. Короткострокові кредити банків (р.500 ф.№1)	0	0	0
6. Загальна величина джерел формування запасів [(р.3 + р.4 + р.5) таблиці ]	- 8921,2	- 5882,3	+ 8921,2
7. Загальна величина запасів (р.100-140 ф.№1)	215,3	225,2	+ 9,9
8. Надлишок або потреба загальної величини джерел формування запасів (р.6-р.7 таблиці)	- 9136,5	- 225,2	+ 8911,3
9. Номер типу згідно до класифікатора	4	4

Данні таблиці 5 свідчать про те, що підприємство знаходиться у кризовому фінансовому стані, тобто всі наявні засоби не покривають поточні зобов'язання. Однак в порівнянні з 2002 р. у 2003 загальна величина джерел формування запасів зросла на 8921,2 тис. грн. Цьому сприяло збільшення величини власних оборотних засобів на 3042 тис. грн.

Розрахуємо різницю між власним та статутним капіталом:

2002: 680,9 - 10158,3 = - 9477,4 (тис. грн.)

2003: 3768,2 - 10158,3 = - 6390,1 (тис. грн.)

На підприємстві, що аналізується, не вистачає власних коштів, про це свідчить негативне значення різниці між власним та уставним капіталом. Проте у 2003 році порівняно з 2002 відбулося підвищення величини власних коштів на 3087,3 тис. грн.

Нарівні з абсолютним показником, фінансову стійкість підприємства характеризують такі фінансові коефіцієнти, як коефіцієнт маневреності, коефіцієнт автономії, коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами, коефіцієнт заборгованості, коефіцієнт інвестування, коефіцієнт покриття запасів і витрат, коефіцієнт фінансової стійкості. Ці коефіцієнти розраховуються за даними балансу.

Коефіцієнт маневреності (Км) - показує, яка частина власного капіталу знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати капіталом. Оптимальний рівень цього коефіцієнта: 0,4-0,6. Він визначається відношенням власних оборотних коштів до власного капіталу.

Коефіцієнт автономії (Ка) - показує частку власних коштів в загальній сумі джерел і відображає тенденцію залежності підприємства від позикових джерел. Цей коефіцієнт визначається відношенням власних коштів до загальної суми джерел. Оптимальне значення: 0,5. Зниження цього коефіцієнта вважається негативним.

Коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами (Кзз) - показує достатність власних оборотних коштів в формуванні запасів. Визначається відношенням власних оборотних коштів до запасів, включаючи ПДВ по придбаних запасах. Для підприємств оптимальний рівень цього коефіцієнта становить 0,6 - 0,8.

Коефіцієнт забезпеченості власними активами, власними коштами (Кзв) визначається відношенням власних оборотних коштів до оборотних активів. Оптимальний рівень цього коефіцієнта становить 0,5.

Коефіцієнт заборгованості (Кз) - відображає величину позикових засобів в 1 грн. вкладених. Він визначається відношенням позикових коштів до загальної суми пасивів. Оптимальне значення: від0,5 до 1.

Коефіцієнт інвестування (Кі) - показує долю власних коштів підприємства (р.380 ф. №1) в покритті необоротних активів і основних засобів (р.080 ф. №1). Оптимальне значення: 1.

Коефіцієнт покриття запасів і витрат (Кпзв) - показує величину покриття запасів і витрат власними оборотними засобами. Оптимальне значення: 0,5.

Коефіцієнт фінансової стійкості (Кфс) - відображає долю всіх джерел коштів, які підприємство може використати в поточній діяльності без витрат кредитів в загальній сумі джерел пасивів. Оптимальне значення: від 0,5 до 1.

Для визначення тенденцій фінансової стійкості підприємства розглянемо таблицю 6. Ка та Кфс співпадають, так як на підприємстві немає довгострокових та короткострокових кредитів.

Коефіцієнт маневреності говорить про те, що капітал підприємства не маневрений. Однак порівняно з 2002 роком цей коефіцієнт значно зріс і на кінець 2003 склав - 1,6, що в середньому на 2,1 менше, ніж оптимального значення. З коефіцієнту автономії видно, що доля власних коштів в загальній сумі джерел склала в 2003 році 0,38, що на 0,35 вище попереднього періоду; відхилення від оптимального рівня -0,12. Коефіцієнт забезпечення запасів власними джерелами показав, що підприємству власних джерел не вистачає, відхилення від оптимального значення дуже високе і склало у 2003 році в середньому -26,88. Власними активами підприємство не забезпечене, так як коефіцієнт забезпечення власними активами склав у 2003 році 21,11, що на 20,44 менше попереднього періоду і на 21,61 менше оптимального значення. В одній гривні вкладеній в роботу підприємства коштів присутні 0,62 гривні залучених. Цей показник на 0,35 нижче, ніж в попередньому періоді, але близький до оптимального рівня. Доля власних коштів підприємства в покритті необоротних активів та основних засобів склала 0,39. Цей показник нижче оптимального значення на 0,61, однак в порівнянні з 2002 роком зріс на 0,32.

Таблиця 6. Аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості

Коефіцієнт	Формула розрахунку	2002 рік	2003 рік	Оптимальний рівень	Відхилення	Зміна
					2001	2002
Коефіцієнт маневреності (КМ)				0,4 - 0,6	-13,5; -13,7	-2; -2,2	+11,5
Коефіцієнт автономії (КА)				0,5	-0,47	-0,12	+0,35
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами (КЗЗ)				0,6 - 0,8	-42,05; -42,25	-26,72; -26,92	+15,33
Коефіцієнт забезпеченості власними активами (КЗВ)				0,5	-1,17	-21,61	-20,44
Коефіцієнт заборгованості (КЗ)				0,5 - 1	+0,47; - 0,03	+0,12; - 0,38	-0,35
Коефіцієнт інвестування (КІ)				1	-0,93	-0,61	+0,32
Коефіцієнт фінансової стійкості (КФС)

Страница:

•  1 
•  2 

курсовая работа "Поліпшення управління капіталом підприємства" скачать

Подобные документы

• Аналіз ліквідності підприємства

  Основи аналізу ліквідності підприємства. Сутність та завдання аналізу ліквідності підприємства. Аналіз ліквідності підприємства. Аналіз ефективності використання основного та оборотного капіталу підприємства. Аналіз фінансової стійкості підприємства.
  
  курсовая работа [123,3 K], добавлен 07.07.2008
  

• Структура капіталу підприємства та шляхи її оптимізації

  Сутність фінансового капіталу підприємства та його роль в забезпеченні ефективної діяльності підприємства. Методичні підходи до управління капіталом підприємства та його структурою. Критерії та показники оцінки ефективності управління капіталом.
  
  курсовая работа [401,2 K], добавлен 10.06.2002
  

• Прогнозування ймовірності банкрутства підприємства

  Оцінка структури капіталу, ліквідності та платоспроможності ТОВ "Вланик". Аналіз забезпечення оборотних активів власними джерелами фінансування. Прогнозування ймовірності банкрутства фірми. Пропозиції щодо поліпшення фінансової стійкості підприємства.
  
  курсовая работа [110,7 K], добавлен 22.02.2012
  

• Теорія структури капіталу підприємства та їх вплив на фінансування

  Теоретичні засади структури капіталу підприємства. Види капіталу підприємства, його кругообіг. Поняття структури капіталу: будова, складові частини, особливості обертання у виробництві. Вплив різних форм капіталу на фінансування підприємства.
  
  курсовая работа [143,8 K], добавлен 02.11.2007
  

• Аналіз фінансового стану та фінансових результатів діяльності підприємства на прикладі дочірнього підприємства "Авіком Рівне"

  Аналіз необоротних і оборотних активів, дебіторської і кредиторської заборгованості, власного капіталу, прибутковості, структури грошових потоків, платоспроможності, ліквідності, фінансової стійкості підприємства. Оптимізація результатів його діяльності.
  
  курсовая работа [221,9 K], добавлен 17.04.2016
  

• Управління оборотним капіталом підприємства

  Сутність оборотного капіталу, його значення в системі управління фінансами підприємства. Особливості формування та використання оборотного капіталу торговельних підприємств. Аналіз стану оборотних активів і джерел їх авансування на прикладі ТОВ "АД Шина".
  
  дипломная работа [689,5 K], добавлен 14.10.2014
  

• Аналіз фінансової звітності ПАТ "ЦГЗК"

  Аналіз динаміки та структури активів і пасивів, оцінка коефіцієнтів ліквідності, рентабельності та платоспроможності підприємства, його фінансової стійкості та ділової активності. Аналіз показників фінансових результатів діяльності підприємства.
  
  контрольная работа [117,0 K], добавлен 29.05.2013
  

• Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

  Загальна оцінка майна підприємства і джерел його формування. Проведення аналізу фінансової стійкості активів, ліквідності балансу, рентабельності, оборотності і платоспроможності фірми. Рекомендації щодо покращення фінансового стану підприємства.
  
  курсовая работа [138,0 K], добавлен 11.12.2013
  

• Вартість капіталу підприємства: економічний зміст та порядок визначення

  Теоретичні основи формування капіталу підприємства. Сутність капіталу підприємства. Особливості формування складових власного капіталу підприємства. Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг). Форми реалізації структури капіталу.
  
  курсовая работа [140,0 K], добавлен 28.08.2010
  

• Аналіз оборотних активів підприємства та факторів, що на них впливають (на прикладі ТДВ "Трембіта")

  Методика проведення аналізу оборотних активів підприємства на прикладі ТДВ "Трембіта". Техніко-економічна характеристика досліджуваного підприємства. Аналіз складу, структури і динаміки оборотних активів, проблеми їх оборотності та шляхи її підвищення.
  
  курсовая работа [86,2 K], добавлен 13.11.2013
  

Другие документы, подобные "Поліпшення управління капіталом підприємства"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам