Поліпшення управління капіталом підприємства

0,5 - 1

-0,47;

-0,97

-0,12;

-0,62

+0,35

Крім того для оцінки фінансової стійкості підприємства доцільно розрахувати величину чистого робочого капіталу підприємства:

Оптимальний розмір Рк залежить від сфери діяльності, обсягів реалізації, кон'юнктури ринку.

2002 р.: (13306,2 + 62,6) - (22289,6 + 0,4) = - 8921,2

2003 р.: (278,6 + 100,8) - (6261,4 + 0) = - 5582

Від'ємна величина робочого капіталу свідчить про те, що необхідність підприємства у коштах не задовольняється.

В цілому фінансовий стан підприємства можна охарактеризувати як малостійкий, але співставлення коефіцієнтів 2002 і 2003 років показало збільшення власних коштів підприємства, а отже його автономії і маневреності, що в майбутньому призведе до збільшення прибутковості і рентабельності.

2.4 Аналіз рентабельності капіталу

Рентабельність капіталу (інша назва цього показника - коефіцієнт “прибуток / капітал”) характеризує наскільки ефективно підприємство використовує власний капітал, характеризує досягнутий рівень фінансової рентабельності підприємства, є одним з найбільш важливих, тому що він служить одним із критеріїв формування оптимальної структури капіталу.

Рентабельність власного капіталу визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу:

Розрахуємо рентабельність капіталу для нашого підприємства та представимо у таблиці 7.

Таблиця 7 Розрахунок рентабельності капіталу

Для аналізу причин зміни рентабельності капіталу доцільно застосувати рівняння Дюпона:

Рентабельність капіталу = Рентабельність активів х Коефіцієнт фінансового левериджу

Рентабельність активів (інша назва цього показника - коефіцієнт “прибуток / активи”) характеризує наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку, тобто який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства. Він визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів:

Розрахунок рентабельності активів для нашого підприємства представлений у таблиці 8.

Таблиця 8. Розрахунок рентабельності активів

Фінансовий леверидж характеризує використання підприємством позикових коштів, що впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовий леверидж являє собою об'єктивний фактор, що виникає з появою позикових коштів в обсязі використовуваного підприємством капіталу, що дозволяє йому дістати додатковий прибуток на власний капітал.

Коефіцієнт фінансового левериджу (фінансового важеля) розраховується за наступною формулою:

2002 рік:

2003 рік:

Слід зазначити, що збільшення фінансового левериджу пов'язане зі збільшенням долі залученого капіталу, і навпаки. Тому існує певний ризик при залученні заємного капіталу, який виправдовується лише у випадку, коли прибуток, отриманий від ефективного використання активів, більший, ніж процентні ставки по залученим кредитам. Інакше дія левериджу (фінансового важеля) лише посилює негативний ефект помилок керівництва, пов'язаних зі співвідношенням власного та залученого капіталу.

Отже, використаймо розрахувнкові показники рентабельності активів та коефіцієнту фінансового левериджу для аналізу причин зміни рентабельності капіталу (таблиця 9).

Таблиця 9. Аналіз причин зміни рентабельності капіталу

Рентабельність капіталу зросла з 0,4 до 1,4 за рахунок збільшення рентабельності активів на 0,17 та зменшення коефіцієнту фінансового левериджу на 31,08.

Таке зростання свідчить про більш ефективне використання капіталу.

Висновок: За 2002-2003 роки підприємство збільшило інтенсивність використання свого оборотного капіталу, що знайшло свій прояв у підвищенні прибутку і рентабельності. За даними балансу на кінець 2003 року чистий прибуток становив 3090,7 тис.грн, а рентабельність капіталу - 1,4.

3. Заходи щодо покращення ефективності використання капіталу підприємства

3.1 Основні фактори, що впливають на формування структури капіталу підприємства

Існує ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів, облік яких дозволяє цілеспрямовано формувати структуру капіталу, забезпечуючи умови найбільш ефективного його використання на кожному конкретному підприємстві. Основними із цих факторів є:

* Галузеві особливості операційної діяльності підприємства. Характер цих особливостей визначає структуру активів підприємства, їхня ліквідність. Підприємства з високим рівнем фондомістськості виробництва продукції в силу високої частки необоротних активів, мають звичайно більш низький кредитний рейтинг і змушені орієнтуватися у своїй діяльності на використання власного капіталу. Крім того, характер галузевих особливостей визначає різну тривалість операційного циклу. Чим нижче період операційного циклу, тим більшою мірою (за інших рівних умов) може бути використаний підприємством позиковий капітал.

- Стадія життєвого циклу підприємства. Підприємства, що перебувають на ранніх стадіях свого життєвого циклу й мають конкурентоздатну продукцію, можуть залучати для свого розвитку більшу частку позикового капіталу, хоча для таких підприємств вартість цього капіталу може бути вище середньої ринкової (на підприємствах, що перебувають на ранніх стадіях свого життєвого циклу, рівень фінансових ризиків більш високий, що враховується їхніми кредиторами). У той же час підприємства, що перебувають у стадії зрілості, у більшій мірі повинні використати власний капітал.

- Кон'юнктура товарного ринку. Чим більш стабільна кон'юнктура цього ринку, а відповідно й попит на продукцію підприємства, тим вищим й безпечнішим стає використання позикового капіталу. І навпаки - в умовах несприятливої кон'юнктури й скорочення обсягу реалізації продукції використання позикового капіталу прискорено генерує зниження рівня прибутку й ризик втрати платоспроможності; у цих умовах необхідно оперативно знижувати коефіцієнт фінансового левериджа за рахунок зменшення обсягу використання позикового капіталу [2, c.237-239].

- Кон'юнктура фінансового ринку. Залежно від стану цієї кон'юктури зростає або знижується вартість позикового капіталу. При істотному зростанні цієї вартості диференціал фінансового левериджа може досягти негативного значення. У свою чергу, при істотному зниженні цієї вартості різко знижується ефективність використання довгострокового позикового капіталу (якщо кредитними умовами не обговорене відповідне корегування ставки відсотка за кредит). Нарешті, кон'юнктура фінансового ринку впливає на вартість залучення капіталу із зовнішніх джерел - при зростанні рівня позичкового відсотка зростають і вимоги інвесторів до норми прибутку на вкладений капітал.

- Рівень рентабельності операційної діяльності. При високому значенні цього показника кредитний рейтинг підприємства зростає й воно розширює потенціал можливого використання позикового капіталу. Однак на практиці цей потенціал часто не використовується у зв'язку з тим, що при високому рівні рентабельності підприємство має можливість задовольняти додаткову потребу в капіталі за рахунок більш високого рівня капіталізації отриманого прибутку. У цьому випадку власники воліють інвестувати отриманий прибуток у власне підприємство, що забезпечує високий рівень віддачі капіталу, що за інших рівних умов знижує питому вагу використання позикових коштів.

- Відношення кредиторів до підприємства. Як правило, кредитори при оцінці кредитного рейтингу підприємства керується своїми критеріями, що не збігаються іноді із критеріями оцінки власної кредитоспроможності підприємством. У ряді випадків, незважаючи на високу фінансову стабільність підприємства, кредитори можуть керуватися й іншими критеріями, які формують негативний його імідж, а відповідно знижують і його кредитний рейтинг. Це робить відповідний негативний вплив на можливість залучення підприємством позикового капіталу, знижує його фінансову гнучкість, тобто можливість оперативно формувати капітал за рахунок зовнішніх джерел.

- Рівень оподаткування прибутку. В умовах низьких ставок податку на прибуток або використання підприємством податкових пільг по прибутку, різниця у вартості власного й позикового капіталу, приваблюваного із зовнішніх джерел, знижується. Це пов'язане з тим, що ефект податкового коректора при використанні позикових коштів зменшуються. У цих умовах більше кращим є формування капіталу із зовнішніх джерел за рахунок емісії акцій (залучення додаткового пайового капіталу). У той же час при високій ставці оподаткування прибутку істотно підвищується ефективність залучення позикового капіталу.

- Фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства. Неприйняття високих рівнів ризиків формує консервативний підхід власників і менеджерів до фінансування розвитку підприємства, при якому його основу становить власний капітал. І навпаки, прагнення дістати високий прибуток на власний капітал, незважаючи на високий рівень ризиків, формує агресивний підхід до фінансування розвитку підприємства, при якому позиковий капітал використається в максимально можливому розмірі.

- Рівень концентрації власного капіталу. Для того, щоб зберегти фінансовий контроль за керуванням підприємством (контрольний пакет акцій або контрольний обсяг пайового внеску), власникам підприємства не хочеться залучати додатковий власний капітал із зовнішніх джерел, навіть, незважаючи на сприятливі до цього передумови. Завдання збереження фінансового контролю за керуванням підприємством у цьому випадку є критерієм формування додаткового капіталу за рахунок позикових коштів.

З урахуванням цих факторів управління структурою капіталу на підприємстві зводиться до двох основних напрямків - 1) установленню оптимальних для даного підприємства пропорцій використання власного й позикового капіталу; 2) забезпеченню залучення на підприємство необхідних видів й обсягів капіталу для досягнення розрахункових показників його структури.

3.2 Загальна характеристика та заходи, що можна порадити, щодо використання капіталу Запорізької дирекції залізничних перевезень

За аналізує мий період (2002-2003 роки) Запорізька дирекція перевезень здійснила досить помітні зрушення щодо зміни величини капіталу, його структури, використання та прибутковості в цілому.

Так, за даними балансу загальна величина активів зменшилася на 12944,3 тис. грн. або 56,3% і становила 10029,9 тис. грн. В структурі активів доля оборотних засобів знизилась на 13027,6 тис. грн. або 97,9%. Величина необоротних активів зросла на 45,1 тис. грн. або 0,5%. Тобто підприємство здійснило вкладення коштів в основні засоби, вартість яких зросло на 96,7 тис. грн. або на 1% і становило на кінець 2003 року 9632,5 тис. грн. Величина фінансових ресурсів підприємства, тобто його пасивів, зменшилась на 12944,6 тис. грн. або 56,3% і становила 10029,6 тис. грн. Головним чинником стало зниження обсягу залучених коштів з 22292,5 тис. грн. у 2002 році до 6261,4 тис. грн. у 2003 році. Відповідно зріс обсяг власного капіталу на 3087,3 тис. грн. і становив 3768,2 тис. грн. Таким чином, підприємство стало більш фінансово самостійним.

Проте відбулося зниження коефіцієнтів ліквідності: поточної - на 0,54 (відхилення від оптимального рівня: - 2,19), швидкої - на 0,57 (відхилення: - 0,98). Абсолютна ліквідність збільшилась на 0,001 і її відхилення від оптимального рівня становило в середньому 0,223. Підприємство є неплатоспроможнім і за рахунок зменшення величини грошових коштів та їх еквівалентів в структурі оборотних активів на 44,4% відбулося подальше їх зниження.

Аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості довів недостатність власних коштів для покриття зобов'язань перед кредиторами. Це обумовлює не маневреність капіталу підприємства і доводить, що воно не є самостійним. Проте спостерігається динаміка зростання коефіцієнту маневреності та автономії відповідно на 11,5 та 0,35. Отже підприємство збільшило ефективність використання наявних оборотних та необоротних коштів. Це ж є причиною збільшення рентабельності капіталу з 40 до 140% та прибутку в цілому до 3090,7 тис. грн.

Таким чином, бачимо, що на ряду з нехваткою власних коштів та великою фінансовою залежністю, показник прибутковості зростає і є на досить високому рівні. Такий стан речей пояснюється специфікою діяльності підприємства: надання послуг з перевезень, витрати на які відшкодовуються Придніпровською залізницею за фактом. Крім того, Укрзалізниця, яка має більш ніж 100-річнну історію існування, а отже, перебуваючи на стадії зрілості, проводить політику самофінансування. Можна говорити про те, що Запорізька дирекція успішно використовує залучений (безоплатний) капітал.

У даному випадку заходи щодо вдосконалення управління капіталом зводяться до збільшення частки власних коштів Запорізької дирекції у структурі капіталу за рахунок зростання величини власного нерозподіленого прибутку. Отже, можна порадити здійснити наступне:

1) з метою збільшення величини власних оборотних коштів підприємству необхідно вивільнити їх шляхом продажу зайвих вагонів та рухомого складу, а також здачі в оренду вагонів, складських приміщень, дільниць колії та ділянок землі в смузі відводу залізничних колій;

6) посилити контроль за якістю процесу прийому вантажів до перевезень та безпосередньо здійснення перевезень, що дасть можливість уникнути несправностей та можливих збитків, пов'язаних з ними.

Література

1. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента: Учеб. Пособие. -3-е изд., перераб. и доп. -М.: Финансы и статистика, 2002. -528 с. 1

2. Бернстайн Л. Аналіз фінансової звітності. теорія і практика. - М: Фінанси і статистика. 1996. - 408с.

3. Бланк И. А. Управление формированием капитала.- К.: «Ника-Центр», 2000. - 512 с. 3

4. Бланк И. А. Финансовый менеджмент: Учебный курс.- К.: «Ника-Центр», Эльга - 2001. - 528 с. 2

5. Ефимова О. В. Анализ собственного капитала// Бухгалтерский учёт. - 1999. - № 1.- с. 95-101. 7

6. Парамонов А. В. Учёт и анализ предпринимательского капитала// Аудит и финансовый анализ. - 2001 - № 1.- с. 25 - 72. 11

7. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства - Мінськ: 2000. - 554с.

8. Хеддервік К. Фінансовий та економічний аналіз діяльності підприємства / Міжнародна організація праці. - М.: Фінанси і статистика. 1996. - 255с.

9. Шафранова А. Аналіз фінансової звітності. - Тижневик “Баланс”, №30,31,36,43 - 2000 р.

10. Шеремет А.Д. Методика фінансового аналізу підприємства. - М: Наука. 1992. - 330с.

11. Политэкономия (История экономических учений, экономическая теория, мировая экономика) / Научный редактор Валовой Д.В. - Москва, издательство ЗАО «Бизнес - школа «Интел - Синтез»», 1999 г. - 400 с.

12. Современный экономический словарь. Райзберг Б.А., Лазовский Л.Ш. Стародубцева Е.Б., - Москва - издательство «Инфра - М», 1999. - 497 с.

13. Экономический анализ: Учебник для вузов / Под. ред. Л. Т. Гиляровской. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. -527 с.

Размещено на Allbest.ru