Управління якістю продукції та її підвищення на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Введення

Методи дослідження - експериментальний метод, метод порівняльного аналізу, метод експертних оцінок.

Про актуальність теми дипломного проекту свідчить нинішній стан промислового рибництва, який по техніко-економічному стану господарств рибоводів не відповідає не лише потенційним можливостям, але і сучасним досягненням науки і техніки. Адже вжиток риби в країні зростає з року в рік, а зростаючий попит задовольняється за рахунок імпорту, саме перспективність рибної галузі в цілому і постачань на експорт - основні рушійні сили для зростання популярності аквакультури в Україні сьогодні і в осяжному майбутньому. Тому в даний час найбільш важливим процесом в аквакультурі є освоєння рибгоспами методів ринкової економіки. Умови їх економічної діяльності, що змінилися, зумовлюють необхідність розробки нових підходів до проблем економічного розвитку, поліпшення управління, підвищення ефективності виробництва і конкурентоспроможності вирощуваної риби, освоєння сучасних ресурсозберігаючих технологій. Наукові дослідження, що проводяться в області штучного відтворення і товарного вирощування рибних запасів, вельми значущі. В той же час їх вміст зачіпає переважно вивчення біологічних і технічних проблем рибництва і аквакультури, тоді як економічному аспекту досліджень, що забезпечує вихід підприємств комплексу рибовода на стійку ринкову основу, поки що приділяється недостатньо уваги, що і визначило вибір теми дипломної роботи, її наукову і практичну значущість.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, матеріали Державного комітету статистики України в галузі харчової промисловості, матеріали наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів, які аналізують проблематику забезпечення якості продукції, господарсько-фінансова звітність підприємства ПП «Імекс-Трейд ЛТД» за 2009 - 2010 роки.

РОЗДІЛ 1 ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

1.1. Якість продукції як економічна категорія

Вступ України до Світової Організації Торгівлі висуває на перший план проблему якості продукції, що виробляється та реалізується на внутрішньому ринку країни та за її межами. Підвищення якості вітчизняної продукції буде сприяти підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника.

На сучасному етапі якість продукції -- це поняття, яке характеризує параметричні, експлуатаційні, споживчі, технологічні, дизайнерські властивості виробу, рівень його стандартизації та уніфікації, надійність і довговічність. Як економічна категорія якість відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини. У відношенні харчових продуктів і продовольчої сировини, якість - це сукупність властивостей харчового продукту, що визначає його здатність забезпечувати потреби організму людини в енергії, живильних і смакоароматичних речовинах, безпеку для здоров'я, стабільність складових і споживчих властивостей протягом терміну придатності до вживання (ст. 1 Закону України від 06.09.2005 р. «Про внесення змін до Закону України «Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини»).

Якість є одним із важливих чинників успішної діяльності будь-якого підприємства, організації, фірми тощо. Нині в усьому світі значно підвищились вимоги споживачів до якості продукції і послуг. Якість продукції і послуг розвивалась в міру того, як розвивались і збільшувались потреби і вимоги суспільства і зростали можливості виробництва задовольнити попит. Підвищення вимог до якості продукції супроводжувалось необхідністю постійного вдосконалення виробництва та роботи всього колективу підприємства, без чого взагалі неможливо досягти високих економічних показників підприємства.

Якість є важливим інструментом у боротьбі за ринки збуту. Саме якість забезпечує конкурентоздатність товару. Вона складається з технічного рівня продукції і корисності товару для споживача через функціональні, соціальні, естетичні, ергономічні, екологічні властивості. При цьому конкурентоздатність визначається сукупністю якісних і вартісних особливостей товару, що можуть задовольняти потреби споживача, а також витратами на придбання і споживання відповідного товару. Варто враховувати, що серед продукції аналогічного призначення більшою конкурентоздатністю володіє та, котра забезпечує найвищий корисний ефект стосовно сумарних витрат споживача.

Якість харчової продукції в Україні регламентує Закон України про внесення змін до Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» від 06. 09. 2005 року. Стаття 1 визначає поняття якості як сукупність властивостей харчового продукту, що визначає його здатність забезпечувати потреби організму людини в енергії, живильних і смакоароматичних речовинах, безпеку для здоров'я, стабільність складових і споживчих властивостей протягом терміну придатності до вживання. В Україні проводиться активна політика з забезпечення якості продукції, в якій передбачено забезпечення безпеки для здоров'я людини під час виготовлення, транспортування, зберігання, реалізації, використання та утилізації продукції; встановлено державний контроль і нагляд за виробництвом.

Важливим виявом посиленої уваги до якості продукції є опублікований у 2006 році «Проект закону про якість та захист прав споживачів» та Указ Президента України «Заходи про підвищення якості вітчизняної продукції», який юридично закріпив сучасну політику держави, спрямовану на виробництво якісної, конкурентоспроможної продукції, встановив економічні та правові відносини між учасниками розробки, виробництва та використання продукції.

Головною метою державної політики у сфері управління якістю є забезпечення сприятливих умов для підприємств та організацій запроваджувати сучасні методи управління якістю, екологічного управління, щоб задовольняти потреби споживачів і суспільства, поліпшуючи якість й конкурентоспроможність продукції, зменшуючи забруднювання довкілля.

Якість продукції планується і формується у виробничій сфері і піддається змінам у споживчій сфері. Тому особлива увага приділяється питанням формування та документального оформлення керівництвом підприємства політики щодо якості продукції.

Політика у сфері якості -- це офіційно сформульовані вищим керівництвом загальні наміри і спрямованість діяльності організації у зв'язку з якістю. Політика щодо якості становить основу для встановлення конкретних завдань у цій сфері. Тому особлива увага приділяється питанням формування керівництвом підприємства політики щодо якості продукції.

На якість продукції впливає значна кількість факторів, які діють як самостійно, так і у взаємозв'язку між собою, як на окремих етапах життєвого циклу продукції, так і на кількох. Всі фактори можна об'єднати в 4 групи: технічні, організаційні, економічні і суб'єктивні.

До технічних факторів належать: конструкція, схема послідовного зв'язку елементів, система резервування, схемні вирішення, технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування, виготовлення, експлуатації та інші.

До організаційних факторів належать: розподіл праці і спеціалізація, форми організації виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми і методи контролю, порядок пред'явлення і здачі продукції, форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації (споживання), технічного обслуговування, ремонту та інші.

Організаційним факторам, на жаль, ще не приділяється стільки уваги, скільки технічним, тому дуже часто добре спроектовані і виготовленні вироби в результаті поганої організації виробництва, транспортування, експлуатації і ремонту достроково втрачають свою високу якість.

До економічних факторів належать: ціна, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень витрат на технічне обслуговування і ремонт, ступінь підвищення продуктивності суспільної праці та інше.

Економічні фактори особливо важливі при переході до ринкової економіки. Їм одночасно властиві контрольно-аналітичні і стимулюючі властивості. До перших відносять такі, що дозволяють виміряти: витрати праці, засобів, матеріалів на досягнення і забезпечення певного рівня якості продукції. Дія стимулюючих факторів приводить як до підвищення рівня якості, так і до його зниження. Найбільш стимулюючим фактором є ціна і зарплата. Правильно організоване ціноутворення стимулює підвищення якості. При цьому ціна повинна покривати всі витрати підприємства на заходи по підвищенню якості і забезпечувати необхідний рівень рентабельності. В той же час вироби з більш високою ціною повинні бути високої якості.

Наскільки важливі суб'єктивні фактори, свідчить поширена серед виробників думка про економічну вигідність підвищення якості. Якість розглядається при цьому як соціально бажана мета, але її вплив на підвищення рентабельності вважається мінімальним. Пояснюється це недостатньою обізнаністю виробників, які допускаються таких помилок.

Об'єктивна необхідність забезпечення належної якості в процесі проектування, виготовлення й використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств певної системи показників, що дає змогу визначати й контролювати рівень якості всіх видів продукції.

1.2 Показники та методи оцінювання якості продукції

Оцінювання будь-яких властивостей або станів продукції здійснюється за допомогою системи показників якості, до якої належать трудомісткість, собівартість, тривалість процесу проектування, рівень дефектів у конструкторській і технологічній документації на продукцію, ступінь автоматизації і уніфікації процесу проектування.

Також виділяють виробничо-технологічні і експлуатаційні параметри, які характеризують якість продукції на стадіях її виготовлення. Їх можна умовно поділити на загальні, індивідуальні та непрямі (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Виробничі показники оцінки якості продукції

Виробничо-технологічні параметри характеризують продукцію як об'єкт виробництва в умовах промислового підприємства. До них відносяться допустимі відхилення параметрів продукції, ступінь стандартизації та уніфікації, трудомісткість і собівартість продукції у виробництві. Експлуатаційні параметри продукції характеризують її як об'єкт споживання і відображають властивості, які пов'язані із задоволенням потреб споживача [4].

До показників якості продукції, які характеризують продукцію як об'єкт експлуатації, слід віднести ергономічні, естетичні, екологічні показники, показники призначення, надійності, безпеки, уніфікації та стандартизації, транспортабельності, технологічності та патентно-правові показники.

Показники призначення визначають і характеризують основні функції, для виконання яких виготовляється і купується продукція. До показників призначення належать: класифікаційні та конструктивні показники, в тому числі і показники універсальності продукції.

Показники надійності визначають і характеризують спроможність продукції виконувати необхідні функції в заданих умовах протягом заданого періоду часу. При плануванні і аналізі рівня якості продукції на підприємствах використовують рівень дефектності виробу, індекс дефектності та коефіцієнт надійності [4].

Особливу увагу під час аналізу приділяють випуску нових видів продукції, що сприяє кращому забезпеченню населення, розширенню асортименту продукції, підвищенню її якості.

Ергономічні показники характеризують систему «людина - продукція» і враховують комплекс властивостей людини, які проявляються у виробничих процесах. Дані показники зумовлюють рівень напруженості та інтенсивності праці обслуговуючого персоналу. До ергономічних показників належать: гігієнічні, фізіологічні і психофізіологічні, психологічні показники, за допомогою яких оцінюється відповідність продукції психологічним особливостям людини.

Естетичні показники характеризують чуттєве сприйняття споживачем зовнішнього вигляду та оформлення продукції. До естетичних показників належать: показники інформаційної виразності, показники раціональності форми, показники цілісності композиції, показники зовнішнього вигляду продукції [3].

Показники безпеки характеризують особливості продукції, що зумовлюють заходи і засоби захисту людини в умовах аварійної ситуації.

Показники транспортабельності характеризують пристосованість виготовленої продукції до процесу транспортування.

Показники патентного захисту характеризують ступінь захисту нових технічних рішень, втілених у продукції, власними патентами та свідоцтвами виключного права на об'єкти промислової власності в межах даної країни і в країнах прогнозованого експорту продукції або продажу ліцензій.

Показники технологічності характеризують ефективність конструктивно-технологічних рішень для забезпечення високої продуктивності праці та належної якості продукції. Різноманітні питання технологічності виробів відображені в стандартах України та нормативно-правових документах. До цієї групи відносять коефіцієнт прогресивності технологічних процесів виготовлення об'єкту, питому трудо- і матеріаломісткість [3].

Окрім перелічених показників, існують наступні методи визначення якості: вимірювальний, реєстраційний, розрахунковий, органолептичний, соціологічний та експертний.

Вимірювальний метод оснований на вимірюванні та аналізі показників за допомогою приладів і виражається в кількісних показниках. Цей метод базується на фізичних, хімічних, мікроскопічних і технологічних властивостях продукції.

Фізичний метод використовується для визначення структурно-механічних властивостей продукції, визначення форми, лінійних розмірів, крупності, об'єму. Хімічні методи використовують для визначення хімічного складу продукції, її впливу на навколишнє середовище, встановлення справжності продукту за допомогою мікроскопічного аналізу, визначення придатності і технологічних якостей сировини, що дає уявлення про якість майбутнього продукту.

Реєстраційний метод полягає в спостереженні і підрахунку числа окремих випадків (наприклад, відмовлень виробу при випробуваннях). Розрахунковий метод здійснюється на основі використання теоретичних і емпіричних залежностей показників якості продукції від її параметрів.

Органолептичний метод - це визначення якості продукції за допомогою органів відчуттів людини (зору, слуху, дотику, смаку): людина визначає зовнішній вигляд, смак, запах, колір, структуру, консистенцію продукції. Діючі стандарти України передбачають органолептичну оцінку якості продукції у порівнянні з еталонами і стандартними зразками.

Соціологічний метод передбачає визначення показників якості продукції, що здійснюється на основі збору і аналізу інформації від фактичних і можливих споживачів (опитування, розповсюдження спеціальних анкет, проведення конференцій, нарад, виставок, дегустацій).

Експертний метод оснований на визначенні числових показників продукції на базі рішень, які приймає група спеціалістів-експертів. Його застосовують в тому випадку, коли неможливо використовувати більш об'єктивні методи, наприклад, інструментальний або розрахунковий. Експертний метод широко використовують для визначення якості продукції органолептичним методом, а також при атестації виробів. Основні операції експертної оцінки якості продукції такі: формування робочої групи, формування експертної групи, класифікація продукції, побудова структурної схеми показників якості, підготовка анкет та пояснювальних записок для опитування експертів, опитування експертів, обробка експертних оцінок, аналіз експертних оцінок. До складу експертних комісій повинні входити висококваліфіковані спеціалісти, ступінь компетентності яких в питанні оцінки даної продукції однаковий [4].

У харчовій галузі промисловості в залежності від методів, що використовуються, форми виразу оцінок якості можуть бути різними - метричні, бальні, безрозмірні. Метричні оцінки визначають результати вимірювань в існуючих системах метричних мір (засміченість у %, вологість, вміст вітамінів мг, %). Бальні оцінки представляють собою спосіб виразу результатів вимірювань і оцінки якості продукції в балах. Його широко використовують при використанні органолептичних і експертних методів досліджень. Безрозмірні оцінки використовують для визначення рівня якості виробів різного призначення. При цьому способі оцінка висловлюється в частинах одиниці або у відсотках.

Отже, дана система показників дає змогу визначити і контролювати рівень якості усіх видів продукції. За їх допомогою визначається міра придатності того чи іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї, якщо порівняти з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання.

Методи управління якістю на підприємствах, які досягли високих показників завдяки їх творчому впровадженню, стали основою ряду промислових стандартів для багатьох галузей виробництва. Розповсюдження цього досвіду в багатьох країнах спонукало до розвитку міжнародних стандартів. Цю роботу було виконано Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO). Так з'явились стандарти якості ISO серії 9000, яки стали нормативною базою для розробки і сертифікації систем якості.

Стандартизація відіграє суттєву роль, адже вона акумулює найновіші досягнення науки і техніки, органічно з'єднує фундаментальні та прикладні галузі науки, сприяє швидкому впровадженню наукових досягнень в практику, допомагає визначити найбільш економічні та перспективні напрямки розвитку. В Україні упорядкування і стандартизацію термінології здійснюють Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики Держспоживстандарту України (УкрНДІССІ), Академія наук України, галузеві науково-дослідні інститути, вищі навчальні заклади і науково-технічні та інженерні товариства і спілки [2].

За законодавством України правове регулювання здійснення окремих видів сільськогосподарської діяльності, таких як вирощування риби, інших водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх ділянках) України, дозволяється суб'єктам аграрного права за наявності позитивної ветеринарно-санітарної оцінки стану водних об'єктів, що її провадять державні органи ветеринарної медицини. Законом визначено, що якість і безпека живої риби, інших водних живих ресурсів, вирощених у ставках, інших водних об'єктах, підтверджуються ветеринарним свідоцтвом, яке видають державні органи ветеринарної медицини один раз на рік на всю партію вирощеної живої риби або інших водних живих ресурсів. Ветеринарні документи видаються спеціалістами ветеринарної медицини на підставі звернення суб'єктів господарювання. Виробники харчової промисловості зобов'язані погоджувати технологію їх виробництва із Санітарною чи Ветеринарною службою [4].

1.3 Управління якістю продукції та її підвищення на підприємстві

Зростаюче значення проблеми якості продукції є наслідком розвитку науки і техніки, умов виробництва продукції. Основні причини цього - це ускладнення виробничих процесів, впровадження нових технологічних методів, природне підвищення вимог населення до якості товарів, зумовлене постійним зростанням матеріальних та естетичних потреб. Все це примушує виробників підвищувати якість продукції і не відставати від вимог споживачів. Завдання ускладнюється тим, що вирішувати згадані проблеми необхідно у єдиному комплексі. Чим досконаліше організована координація і взаємозв'язок між окремими ланками проблем, тим вища технічна, економічна і соціальна ефективність її вирішення.

Звідси можна зробити висновок, що вся робота із підвищення якості продукції повинна спиратися на ґрунтовну наукову базу, на достатньо стійкий теоретичний фундамент і, передусім, на науку про якість продукції.

Якщо узагальнити та систематизувати усі фактори то можна стверджувати, що для забезпечення необхідного рівня якості потрібна не лише відповідна матеріальна база та зацікавлений, кваліфікований персонал, але й добре налагоджена організація праці, в тому числі чітке управління якістю.

В умовах гострої конкурентної боротьби підприємства можуть ефективно розвиватися лише за умови запровадження системного управління якістю продукції.

Система управління якістю продукції - сукупність управляючих органів і об'єктів управління, вона передбачає сукупність взаємопов'язаних організаційних, технічних, економічних і соціальних заходів по забезпеченню цілей управління якістю продукції. Управління якістю включає в себе наступні елементи управлінського циклу, загальні для всіх функції: прогнозування і планування, організація праці, координацію і регулювання, активізацію і стимулювання, контроль, розрахунки і аналіз.

Управління якістю здійснюється не тільки на оперативному рівні (наприклад, виявлення та усунення невідповідностей продукції стандарту в процесі конкретної технологічної операції), але й повинно включати стратегічні плани, без розробки яких неможлива і оперативна діяльність.

Потреби виникають через відчуття незадоволеності вимог споживача, необхідних для його нормальної життєдіяльності. Виробник має орієнтуватись не просто на задоволення потреб споживачів, а на задоволення саме платоспроможного попиту, який є результатом його потреб. У визначенні якості продукції поняття потреб є вихідним. Управління якістю на підприємстві повинно представляти собою безперервний процес впливу на виробництво шляхом послідовної реалізації логічно взаємопов'язаних дій з метою забезпечення якості продукції.

Сучасне управління якістю повинно виходити з положення, що діяльність з управління якістю не може бути ефективною після того, як продукція вже була виготовлена, як це відбувається при контролі якості продукції. Управління якістю повинно реалізовуватися на всіх стадіях виробництва, починаючи з планування, і закінчуючи продажем продукції на полицях у місцях збуту. На якість продукції впливають різні типи факторів: випадкові та очікувані, внутрішні та зовнішні. Для запобігання негативного впливу цих факторів на рівень якості продукції, необхідна багатофункціональна система управління якістю, яка могла б вирішувати проблеми якості на різних етапах виробництва.

Отже, потрібні не окремі та епізодичні зусилля, а сукупність методів постійного впливу на процес створення продукту з метою підтримки відповідного рівня якості. Ця сукупність методів повинна утворювати керуючу систему, яка створює та забезпечує управління якістю.

Для забезпечення якості продукції необхідно керуватися перевіреним практикою багатьох підприємств основним принципом: робити якісно - завжди вигідніше.

Певна кількість продукції кращої якості (вищого технічного рівня) здатна повніше задовольнити суспільні потреби, ніж та або навіть більша кількість продукції гіршого рівня якості. Це означає, що підвищення якості (технічного рівня) продукції у кінцевому підсумку еквівалентне збільшенню її виробництва з меншими загальними витратами суспільної праці. Йдеться про вплив підвищення рівня якості продукції не лише на виробництво, його ефективність, але й на імідж підприємства в цілому.

Практика господарювання свідчить, що частка витрат на виготовлення продукції більш високого рівня якості по відношенню до суми прибутку, навіть якщо досягнення вищого рівня якості пов'язане з додатковими витратами у виробництві, істотно скорочується за рахунок збільшення суми прибутку.

Підвищення рівня якості (технічного рівня), насамперед, знарядь праці має значний вплив на прискорення темпів розвитку певних напрямів науково-технічного прогресу.

Зокрема, підвищення надійності устаткування, приладів та інших технічних пристроїв забезпечує розширення масштабів розвитку комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, гнучких автоматизованих виробництв тощо.

Не потребує особливих доказів безпосередній вплив більш надійної техніки та якісних конструкційних матеріалів на ефективність використання основних і оборотних фондів підприємств, обсяг витрачання інвестиційних ресурсів.

Зрештою високоякісна продукція здатна ефективніше задовольнити різноманітний попит населення на споживчі товари. Постійне зростання випуску високоякісної конкурентоспроможної продукції (за технічним рівнем, дизайном, продажною ціною, експлуатаційними витратами) є необхідною умовою виходу того чи іншого підприємства на світовий ринок, формування сталого іміджу підприємства як економічно надійного партнера на ньому, розвитку зовнішнього прибутку та фінансового становища.

Неухильне зростання ефективності виробництва на кожному підприємстві за рахунок якісних чинників передбачає чітке визначення і комплексне використання всіх можливих шляхів поліпшення якості виробів.

Але навіть за наявності сучасної технологічної бази та кваліфікованих працівників неможливо розраховувати на стабільне забезпечення якості продукції без залучення чіткої системи управління якістю. Насамперед тому, що будь-якому підприємству для успішної та стійкої роботи необхідно налагодити випуск запланованого обсягу продукції, дотримати встановлені строки, досягти низької собівартості виробів і при цьому досягти високого рівня якості аби забезпечити вимогу цільового сегменту ринку.

Проблемність одночасного досягнення цих цілей полягає в тому, що на практиці вони суперечать один одному. Наприклад збільшення обсягів випуску продукції та зменшення строків виробництва призводять до зниження якості виробу, а з іншого боку підвищення якості вимагає додаткових витрат та зниження темпів виробництва. В той самий час покращення якості процесу виробництва ланцюговою реакцією призводить до зменшення браку та втрат продукції, відповідно зменшується питома частка витрат, збільшується обсяг якісної продукції та різко збільшується ефективність праці. В свою чергу це призводить до збільшення частки продукції підприємства на ринках збуту.

Тому, для покращення рівня управління якістю продукції українськими підприємствами-виробниками необхідно:

- використання досягнень науки і техніки в процесі проектування продукції;

- запровадження новітньої технології виробництва і суворе дотримання технологічної дисципліни;

- забезпечення належної технологічної оснащеності виробництва;

- застосування стандартів і технічних умов виробництва;

- робота над удосконаленням існуючих на підприємстві стандартів якості, покращення їх рівня відповідності вимогам споживачів;

- збільшення об'єму випуску сертифікованої продукції, покращення окремих показників якості продукції;

- удосконалення методів контролю і розвиток масового самоконтролю під час виготовлення продукції;

- розробка заходів щодо застосування узгодженої системи прогнозування та планування необхідного рівня якості продукції;

- збалансованість цін на продукцію;

- використання ефективної мотивації праці всіх категорій персоналу підприємства, що є одним з головних факторів підвищення якості продукції;

- всебічну активацію людського чинника та проведення кадрової політики, адаптованої до ринкових умов господарювання.

1.4 Основні проблеми забезпечення підвищення якості продукції вітчизняних підприємств

Сучасні складні економічні та політичні процеси в Україні не дозволяють вітчизняним підприємствам у повній мірі боротися за розширення внутрішнього та зовнішнього ринку збуту. Однією з причин такого становища є недостатньо висока якість продукції.

Проблема підвищення якості має кілька аспектів: технологічний, організаційний, економічний, соціальний та комерційний, при цьому вирішення економічних питань є першочерговими.

До технічних проблем забезпечення якості продукції належать використання застарілих технологій виробництва, впровадження новітніх досягнень науки та техніки в процесі проектування виробів, порушення дотримання технологічної дисципліни, неритмічність виробництва, неналежне технічне оснащення виробництва, використання старих стандартів. Саме стандарти і технічні умови відображають сучасні вимоги споживачів щодо характеристик виробів, відбивають тенденцію розвитку науки та техніки.

Не менш важливими у виробництві якісної продукції є належний рівень безпечності і якості продукції та послуг, які знаходяться в обігу на території нашої країни. В Україні контроль і нагляд здійснюються Державним комітетом зі стандартизації, метрології та сертифікації, а також Міністерством охорони здоров'я [20].

Ринкові умови господарювання передбачають активне і широке використання організаційних чинників підвищення якості продукції на підприємствах. Для вирішення проблем якості потрібно введення єдиних законодавчих вимог, єдиних стандартів, єдиних процесів перевірки відповідності продукції вимогам ринку.

В цей же час держава повинна всебічно підтримувати вітчизняних виробників за рахунок активізування діяльності Національної ради з якості при Президенті України. Вона має розширити співробітництво України з міжнародними організаціями; впровадити систему заходів, що направлені на впровадження досягнень НТП та інновацій для забезпечення виробництва високоякісної продукції, створити служби інформації про новітні технології, зміни у законодавстві, перспективні ринки збуту, що забезпечать підвищення якості продукції; забезпечити навчання робітників підприємства усіх категорій, від зусиль яких залежить забезпечення якості продукції.

Також необхідно спиратись на досвід закордонних партнерів. Відмінними рисами європейського підходу до вирішення проблем якості продукції є:

- законодавча основа для проведення всіх робіт, які пов'язані з оцінкою і підтвердженням якості;

- гармонізація потреб національних стандартів, правил і процедур сертифікації;

- утворення регіональної інфраструктури і мережі національних організацій, уповноважених проводити роботи по сертифікації продукції і системи якості, акредитації лабораторій, реєстрації спеціалістів по якості і т.п.;

- розвиток інтеграції по ступеням життєвого циклу продукції.

Крім того, потрібно створити умови для широкомасштабного впровадження на підприємствах та в організаціях України ефективних професійних систем якості, що відповідають міжнародним вимогам. На державному рівні необхідно надавати активну підтримку професійним і громадським формуванням та рухам, а також окремим ученим і фахівцям, які своєю діяльністю сприяють розв'язанню проблем якості в інтересах України.

Так з 30 грудня 2009 року в Україні діє Закон №1778-VI про введення обов'язкового маркування продуктів харчування, що не містять трансгенів, позначкою «Без ГМО». До цього часу нанесення напису «Без ГМО» в Україні було добровільним. В березні 2010 року набув чинності Закон №1779-VI, яким запроваджуються штрафи за надання недостовірної інформації про товар і за бездіяльність в усуненні цього недоліку. Законом встановлено вимоги до маркування харчових продуктів, що містять генетично модифіковані організми або вироблені з їх використанням. Дія цього закону не поширюється на харчові продукти, вироблені для особистого споживання. Згідно із законом, всі харчові продукти, що знаходяться в обігу в Україні, етикетуються державною мовою України та містять у доступній для сприймання споживачем формі інформацію також про наявність чи відсутність у харчових продуктах генетично модифікованих організмів (ГМО), що відображається на етикетці харчового продукту написом «ГМО» чи «без ГМО» відповідно [27]. Відповідно до чинного законодавства таке маркування повинно підтверджуватися лабораторними випробуваннями.

Оскільки наявність сертифікатів на системи якості, що підтверджують відповідність вимогам стандартів ISO серії 9000 та інших аналогічних стандартів, є важливим чинником забезпечення конкурентоспроможності продукції та послуг, Україна повинна намагатися брати участь у розробці міжнародних норм, правил і стандартів, які представляють інтерес для її економіки, що сприятиме просуванню нашої держави на європейський та світовий ринки. Для формування ефективних систем якості, що відповідають потребам підприємств і їх замовників, необхідний не формальний, а свідомий підхід на основі концепції та методології стандартів ІСО 9000 з підбором тих рекомендацій, які в найбільшій мірі підходять для даного конкретного підприємства. Однак при такому підході доводиться стикатися з недосконалістю самих стандартів ІСО 9000. Справа в тому, що, з нашої точки зору, в стандартах ІСО 9000 немає зрозумілої і достатньо обґрунтованої концепції і методології управління якістю, тобто немає ясних основоположних принципів управління і забезпечення якості. У цьому бачиться головна причина формального ставлення до використання стандартів з усіма наслідками, що випливають звідси наслідками. Наявність зазначених проблем говорить про те, що рівень теоретичної бази в цій галузі ще далекий від того, щоб можна було говорити про управління якістю як про сформованому аспекті в науці управління. Тому, маючи тільки набір практичних рекомендацій, без їх належного теоретичного осмислення, неможливо організувати ефективне, усвідомлене управління якістю.

З іншого боку, впровадження ефективних систем якості потребує високого професіоналізму, опанування сучасних методів і способів управління якістю з боку керівників усіх рівнів. Тому необхідно запровадити систему безперервної підготовки та перепідготовки спеціалістів у сфері якості.

На жаль, Україна істотно відстає від європейських країн за рівнем якості продукції і українська продукція залишає бажати кращого. Держспоживстандарт України у 2009 році оштрафував вітчизняні підприємства на 30 мільйонів гривень за неякісні товари і послуги, ще 10 мільйонів було повернуто покупцям. Під час економічної кризи в країні багато підприємств намагалися знизити витрати, замінюючи натуральну сировину ароматизаторами, стабілізаторами та іншою хімічною продукцією, що погіршувало якість. Висновки не втішні: майже 70% перевірених ревізорами м'ясних напівфабрикатів містять ГМО [21].

Міністерство охорони здоров'я щороку реєструє в середньому 1500 випадків харчових отруєнь, близько 70% із них спричинені харчовою продукцією промислового виробництва. Це свідчить про те, що чинна система контролю за безпекою харчової продукції застаріла і потребує термінового реформування [26].

За статистикою, відсоток виготовлення бракованої продукції на більшості промислових підприємствах України в 2010 році склав 10 - 12%, при допустимій нормі 5%. Перевищення норми в 2 - 2,5 рази свідчить про те, що вітчизняна продукція не буде користуватися попитом на європейському рівні, де відсоток браку коливається від 0,5% до 0,8%. Практика, що склалась у вітчизняній стандартизації, не дозволяє у повній мірі використовувати міжнародні стандарти. Це різко знижує ефективність виробництва, участь країни в міжнародному поділу праці, економічному та науково-технічному співробітництві.



РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПП «Імекс-Трейд ЛТД» ТА ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

2.1 Загальна організаційно - економічна характеристика підприємства

Приватне підприємство «Імекс-Трейд ЛТД» як учасника рибного господарювання було засновано у 2008 році у місті Херсоні.

Предметом діяльності ПП «Імекс-Трейд ЛТД» є розведення форелі в штучному ставку у селі Петропавловка, Нововоронцовського району.

Форелеве підприємство має лінійну структуру організації і відповідальним представником є директор підприємства (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Функціонально-організаційна структура підприємства

До складу форелевого господарства, яке займає територію 0,4 га землі, входить один штучний ставок розміром 52 ? 6 ? 2 м, малькові басейни, виробничі споруди. Ставок оснащений автоматичним кормороздавачем, системою оксигенизації води, механічним оборотоосматичним фільтром, біофільтром, системою знезараження води та блоком насосів.

Для рибного господарства провідними є такі види діяльності:

- зариблення ставків;

- вирощування молоді до товарної маси;

- збут товарної риби.

Продуктивність підприємства досягає 13 тонн у рік при виході на проектну потужність. Вирощування риби в господарстві передбачає одержання товарної риби вагою від 300 до 1000 грамів.

Підприємство «Імекс-Трейд ЛТД» є неповносистемним господарством, що спеціалізується на вирощуванні товарної риби з рибопосадкового матеріалу, отриманого від інших господарств. Вирощування рибопосадкового матеріалу і товарної риби на підприємстві складається з окремих послідовних стадій технологічного процесу (рис. 2.2).

Рис. 2.2 Стадії технологічного процесу вирощування риби

Рибництво - це складний біотехнічний процес, який характеризується високим рівнем ризику при одержанні продукції і можливістю управління процесом, сформованим з декількох самостійних, але взаємоповязаних стадій вирощування рибопосадкового матеріалу та товарної риби. Біотехнічні особливості обовязково повинні враховуватись при організації документообігу, обліку витрат на виробництво.

Підприємство будує управління на принципах: використання прогресивних виробничих та управлінських технологій; модернізація й розвиток потужностей; оптимізація існуючих процесів виробництва; постійний моніторинг витрати коштів; розвиток персоналу та поліпшення умов праці; дбайливе ставлення до водних ресурсів та екологічна безпека.

Рибоводна ферма займається розведенням форелі Дональдсона (це швидкоросла форма райдужної форелі, отримана в результаті селекційних робіт) та форелі камлоопса (глибоководна форма райдужної форелі). Саме ці види форелі характеризуються підвищеною швидкістю росту в порівнянні з іншими формами форелі та ранішими термінами нересту (листопад). Зростає ця форма форелі на 10 - 20% швидше, ніж звичайна райдужна форель, краще засвоює корма. Комбіноване вирощування і розведення форелі камлоопс та Дональдсона спільно з райдужною фореллю дозволяє, зберігаючи загальний об'єм продукції, круглий рік функціонувати господарству, тому що форель поділяється за часом нересту (осінньо- і весняно нерестуюча). Саме це дає змогу неповносистемному господарству (без маточних ставків) використовувати новітню технологію вирощування риби при однорічному циклі.

З метою отримання якісної столової форелі масою від 300 г вирощування доцільно проводити за підвищеної щільності посадки, при високому рівні стану природної кормової бази вирощувальних ставків та відповідній годівлі. Для зарибнення водоймищ підприємство використовує молодь форелі масою 10 - 15 г з щільністю посадки памолоді від 10 - 40 кг на 1 м3.

Технологія розведення і вирощування, а також вимоги до параметрів зовнішнього середовища однакові для всіх форм форелі. Так на рибоводному підприємстві «Імекс-Трейд ЛТД» особлива увага приділяється умовам розведення риби, вмісту кисню і шкідливих газів, температурі і величині кислотно-лужного балансу у воді.

Водневий показник (рН) є одним з важливих факторів середовища. Найбільше сприятливо для більшості риб значення рН, близьке до нейтрального. При значних змінах у бік кислого або лужного середовища зростає кисневий поріг, послаблюється інтенсивність дихання. Можливі границі рН, у яких може жити форель, при інших рівних умовах наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Норми якості води при вирощуванні риби у ставках

Показники	Технологічні норми	Короткочасні допустимі значення
кислотно-лужний баланс води, рН	6,8 - 7,2	6,5 - 8,5
нітрити, мг/л	до 0,1 - 0,2	до 1
нітрати, мг/л	до 60	до 100
амонійний азот, мг/л	2 - 4	до 10
вміст аміаку, мг/л	до 0,05	до 0,1
вміст заліза, мг/л	до 0,5	до 1
окислення, мг/л	до 15	до 18
кисень на виході з басейнів, мг О2/л	5 - 12	2 - 3
кисень на виході з біофільтра, мг О2/л	4 - 8	не менш 2
температура води, ?С	14 - 18	22

Гідрохімічний режим ставка значною мірою впливає на екологічні параметри, що дає можливість регулюванням водообміну оптимізувати ряд фізико-хімічних показників, які визначають умови вирощування риби.

Значний вплив на хімічний склад води створюють кліматичні і гідрологічні фактори, до яких відносяться температура і світло. Ці фактори тісно пов'язані між собою і діють одночасно, викликаючи періодичні зміни в життєдіяльності риби. У свою чергу, інтенсивність біопродукційних процесів, викликана цими факторами, позначається на зміні гідрохімічних показників. Змінюючи температуру води, можна активізувати або сповільнювати біохімічні процеси як в організмах, так і у водоймі. На її зміни реагують насамперед, фітопланктон і бактерії. Особливо великі ці зміна в сезонному аспекті.

На форелевому господарстві «Імекс-Трейд ЛТД» глибина ставків становить 2 метра, саме це дає змогу навіть у літню спеку не підніматися температурі води вище 16 ?С. Результати хімічних аналізів указують на те, що вода ставів за основними показниками протягом всього періоду в цілому відповідала гідрохімічним нормам для риборозведення. Величини рН води знаходяться на рівні 7,0 - 7,8 одиниць. Концентрація сполук азоту у воді не перевищувала 1,62 мгN/л, за середньосезонних показників 0,63 - 1,02 мгN/л; концентрація фосфору у воді досягала 0,42 мгР/л, за середньосезонних показників 0,09 - 0,26 мгР/л. Перманганатна окислюваність водного середовища змінювалась в межах 5,2 - 17,3 мгО2/л.

Процес вирощування риби повинен супроводжуватися постійним контролем, оскільки лише за належної його організації є можливість застосувати ті чи інші заходи коригування виробничого процесу для усунення чинників, що стримують як розвиток кормової бази, так і темп росту риб. Необхідні також спостереження (не менше 2 разів на місяць) за розвитком природної кормової бази, оскільки від її розвитку залежить темп росту риби.

Профілактичне оброблення посадкового матеріалу виконують під наглядом іхтіопатологів відповідно до існуючих інструкцій та настанов. Контроль за вирощуванням риби здійснюють внаслідок контрольних обловів один раз на декаду або двічі на місяць. Виловлюють товарну рибу по воді сітковими знаряддями лову і через рибовловлювач. Виловлену рибу зважують і визначають середню масу. Якщо риба відстала в рості, з'ясовують причину і вживають заходів для усунення відставання. Треба також аналізувати витрати комбікормів на приріст риби за період перед контрольним обловом. Під час контрольних обловів здійснюють клінічний огляд риби на наявність зовнішніх ознак захворювання. У разі потреби, рибу лікують.

В залежності від віку цьоголіток температура води в зимовий та літній періоди у ставках протягом всього циклу вирощування форелі повинна змінюватися. А тому необхідно ретельно слідкувати за цим показником у межіх встановленних норм. Для цього на підприємстві керуються таблицею температурних норм для різного віку та маси форелі в певних природних умовах (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Рибоводно-біологічні норми вирощування форелі

Температура, ?С при:	Норма
- вирощування риби до маси 10 г	14 - 16
- вирощування посадкового матеріалу	16 - 17
- вирощування товарної форелі	16 - 18

Для успішного вирощування риби в ставках необхідно використовувати високоякісні повноцінні корма, що містять в потрібних пропорціях всі необхідні живильні речовини, щоб забезпечити потреби риби.

На кожному риборозвідному господарстві використовують різні програми та рецепти годування риби. На підприємстві цьоголіток годують комбікормами фірми «Аллер Аква» виробництва Даніі, які закуповують у дистриб'ютора СООО «Східноукраїнський центр по розведенню коштовних видів риб «МЖА» за ціною 10,30 грн./кг. Добові норми годівлі коригують в залежності від температури води, концентрації розчиненого у воді кисню та маси риб (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 Основні показники технології вирощування форелі

Показники	Норми
дозрівання, років	1
Вирощування посадкового матеріалу масою до 1 г
температура, ?С	14 - 16
випуск, %	70
випуск, кг/м3	8
час вирощування, діб	60
витрати корма, кг/кг	0,8 - 1,0
Вирощування посадкового матеріалу масою до 50 г
температура, ?С	16 - 17
випуск, %	70
випуск, кг/м3	30 - 40
час вирощування, діб	100
витрати корма, кг/кг	1,0 - 1,5
Вирощування до товарної маси
температура, ?С	16 - 18
випуск, %	75
випуск, кг/м3	80 - 85
час вирощування, діб	140 - 160
витрати корма, кг/кг	1,5 - 2,0

Регулярну годівлю форелі розпочинали за температури води не нижче 15 - 16 ?С. Корми згодовували у певний визначений час, що дозволяло виробити у риб умовний рефлекс на періодичність та місце приймання штучних кормів і таким чином підвищити ефективність годівлі. Годівля форелі відбувається не лише в денний, але й і в нічний період доби, що значно підвищує ефективність росту. Годування форелі недоброякісними кормовими продуктами веде до ожиріння печінки, що викликає масову загибель риби. А оскільки приріст маси форелі відбувається за рахунок якісного живлення, то склад корму має бути повноцінно скомбінованим. Існують корми для повного циклу вирощування риб: стартові корми, корма для памолоді і виробників, а також лікувально-профілактичні корми, які дозволяють підвищити стійкість риб до різних захворювань і стресових чинників, що зрештою покращує життєстійкість і виживання риби. На підприємстві розроблені необхідні норми складу живильних речовин та показники якості кормів (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Показники якості кормів для форелі

Найменування показника	Числове значення показника
	мальки	цьоголітки	форель у нагулі
Перетравна енергія, Ккал/МДж на 1 кг	18,9	19,5	16,9
Сирий протеїн, %	55	50	48
Сирий жир тваринного походження, %	13	17	10
Клітковина, %	1,0	1,5	2,0
Зола, %	10	10	10
Лізин, %	3,5	3,0	2,4
Масова доля фосфору, %	0,8	0,8	0,8
Масова доля метионину та цистину, %	1,8	1,4	1,3
Вітамін А, тис.о.о./кг	15	10	20
Вітамін D 3, тис.о.о./кг	4,5	3	6
Вітамін E, мг/кг	375	300	400
Вітамін C, мг/кг	300	375	500

Корми згодовують у подрібненому вигляді в автогодівниці, які дозволяють встановлювати кількість годувань та масу корму в день. Саме автоматичні годівниці дозволяють не лише економно витрачати кормовий продукт та автоматизувати процес годування, але й скорочує кількість осаджуваного корму на дно, в уникненні його гниття і порушення гидрохимічного балансу води.

В цілому необхідно відмітити високий рівень розвитку кормової бази за усіма групами кормових організмів, що значною мірою можна пояснити належним рівнем виконання комплексу рибоводно-меліоративних заходів підприємства.

2.2. Аналіз економічної діяльності підприємства

Економічний аналіз являє собою процес, побудований на вівченні даних про фінансовий стан підприємства і результатах його діяльності в минулому з метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності. Таким чином, головною метою економічного аналізу є прогнозування проектої потужності на майбутні роки.

В умовах ринку економічний аналіз на підприємстві вимагає обов'язкового системного комплексного підходу, бо тільки так можливо дати повну характеристику та здійснити якісний аналіз завдань, визначених у меті аналізу.