Банкрутство підприємства: механізм визначення і шляхи подолання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України

Національний транспортний університет

Факультет економіки, менеджменту і права

Кафедра економіки

Курсова робота

на тему: «Банкрутство підприємства: механізм визначення і шляхи подолання»

Виконала: студентка ОА-ІІ-1

Шкавро Тетяна Борисівна

Перевірила: ас. Тарануха О.М.

Київ-2011

Зміст

Вступ

Розділ 1.Теоретичне обґрунтування банкрутства

1.1 Поняття банкрутства, його суть та ознаки

1.2 Порядок оголошення підприємства банкрутом. Приховане, фіктивне та зумисне банкрутство

1.3 Шляхи запобігання банкрутству

Розділ 2. Дослідження підприємства «Сінта-Сервіс» на рахунок банкрутства

2.1 Дані про діяльність підприємства «Сінта-Сервіс»

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства «Сінта-Сервіс»

2.3 Дослідження підприємства «Сінта-Сервіс» за допомогою схеми Альтмана

Розділ 3.Підвищення ефективності роботи підприємства «Сінта-Сервіс»

3.1 Основні напрямки покращення фінансового становища підприємства

3.2 Заходи, щодо підвищення ефективності роботи підприємства «Сінта-Сервіс»

3.3 Підрахунок результатів діяльності підприємства з урахуванням впроваджених заходів

Висновки

Список літератури

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування банкрутства

банкрутство фінансовий схема альтман

1.1 Поняття банкрутства, його суть, ознаки

Банкрутство - визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як шляхом застосування ліквідаційної процедури[9]. Ліквідація підприємства у зв'язку з банкрутством представляє особливий інтерес для підприємців, бухгалтерів, аудиторів. Це пов'язано, передусім, з недосконалістю законодавства у цій сфері, що породжує на практиці безліч проблем. Банкрутство завжди зачіпає інтереси дуже багатьох осіб:

1)підприємств-кредиторів, які повинні встигнути заявити свої вимоги і претензії для того, щоб вони були враховані при погашенні боргів за рахунок майна банкрута;

2)найманих працівників, з якими у першу чергу мають бути здійснені розрахунки, а також яким забезпечені певні гарантії при звільненні;

3)підприємств, що можуть виступити в ролі санаторів і тому зацікавлені у створенні досконалого механізму банкрутства. Банкрутство - складний процес, який може бути охарактеризований з різних боків: юридичного, управлінського, організаційного, фінансового, обліково-аналітичного тощо. Власне, процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування підприємства, якій, зазвичай, передують стадії нормальної ритмічної роботи і фінансових ускладнень[11,ст. 47]. Банкрутство рідко буває несподіваним, особливо для досвідчених фінансистів та менеджерів, які намагаються регулярно відслідковувати тенденції у розвитку власних підприємств і найбільш важливих контрагентів та конкурентів.

Провадження у справах про банкрутство та ліквідаційний процес в Україні регулює Закон України від 14 травня 1992 р. "Про банкрутство",а також такі основні законодавчі акти про банкрутство, поняття якого містить стаття 1 Закону "Про банкрутство". Це пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для нього строк пред'явлені до нього кредиторами вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом. З наведеного визначення випливає, що банкрутство має економічний і правовий характер.

З економічної точки зору банкрутство є неспроможністю продовження суб'єктом своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості. Суб'єкт підприємництва має стільки боргів перед кредиторами і зобов'язань перед бюджетом, що коли їх вимоги будуть пред'явлені у визначені для цього строки, то майна суб єкта - активів у ліквідній формі - не вистачить для їх задоволення. Причини банкрутства підприємств (організацій) можуть бути найрізноманітнішими. Беручи загалом, їх можна поділити на дві групи: 1) зовнішні, які практично дуже важко (іноді неможливо) врахувати; 2) внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві[2,ст. 19]. Результатом одночасного впливу всіх чинників є настання банкрутства.

Зовнішні причини банкрутства:

1)політичні;

2)соціально-економічні;

3)науково-технічні;

4)зовнішньоекономічні.

Внутрішні причини банкрутства:

1)брак стратегічного плану розвитку;

2)низька якість менеджменту;

3)недосконалість механізму ціноутворення;

4)збільшення дебіторської заборгованості;

5)утримання зайвих робочих місць;

6)технологічна неузгодженість процесу виробництва;

7)брак довготермінового інвестування;

8)дефіцит власних оборотних коштів;

9)нераціональна організаційна структура.

Рух до кризового стану починається в момент виникнення кумулятивного зростання величини відхилення тих чи тих показників, які характеризують стан зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування фірми, від довгострокових тенденцій динаміки цих показників. Наприклад, якщо обсяг продажу товару коливався в межах ±3% середньомісячної величини від середньо квартальної, а наступного місяця впав на 10% і негативна тенденція наростає, то маємо вже певні симптоми кризового стану[14,ст.57].

Процес зростання процентних ставок і цін зумовлює подорожчання сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, яке випереджає підвищення цін на готову продукцію, збільшує за інших однакових умов кредиторську заборгованість підприємства. Усе це потребує додаткових кредитних ресурсів і, як наслідок, призводить до негативних змін у структурі зобов'язань підприємства через підвищення середньої вартості пасивів.

У дальшому наростають кризові явища (більш явні ознаки банкрутства), які зумовлено різкими змінами структури балансу підприємства, а саме: труднощі з готівкою та різке зменшення грошових коштів на рахунках; збільшення дебіторської заборгованості (різке зниження її теж може бути негативним явищем, бо свідчитиме про труднощі зі збутом, зростання запасів готової продукції); збільшення кредиторської заборгованості; зниження обсягів продажу (хоча перед ліквідацією підприємства можливий повний розпродаж його продукції). Крім того, характерною є затримка з поданням звітності, наявність конфліктних ситуацій на підприємстві.

Банкрутство може виникнути на кожному з етапів життєвого циклу конкурентної переваги фірми. Дослідники називають такі основні фактори, що сприяють банкрутству фірми.

Першим детермінантом є параметри факторів виробництва. Вплив цих факторів спостерігається на всіх стадіях (етапах) життєвого циклу підприємства, але особливо важливі вони на стадії зародження. На даній стадії є сім причин, унаслідок дії яких фірма може зазнати банкрутства[11,ст.78]:

1) неправильне визначення місії фірми та її виробничого профілю;

2) низькі підприємницькі здібності власника (власників) фірми;

3) низька кваліфікація управлінського персоналу фірми;

4) неадекватний маркетинг;

5) велика частка позикового капіталу;

6) низька кваліфікація виконавців (робітників, інженерів і т. п.);

7) неадекватність трансакційних витрат.

Наступний етап характеризується тим, що фірма має добрий попит на свою продукцію, сильну маркетингову стратегію, високу кваліфікацію управлінського персоналу, що дає змогу процвітати та збільшувати виробництво[11,ст.78]. У цій ситуації для фірми є небезпечною тільки велика частка позикових коштів у загальній масі капіталу, що використовується. Фірма може своєчасно не забезпечити виплат своїм кредиторам і збанкрутувати.

На етапі уповільнення зростання загрозу банкрутства створюють: погане використання оборотного капіталу, втрата гнучкості в управлінні, неадекватний маркетинг, неадекватність трансакційних витрат[11,ст.78].

Рівень використання капіталу можна визначити, аналізуючи коефіцієнти ліквідності активів. Швидкість обороту коштів, тобто,швидкість перетворення їх на гроші, безпосередньо впливає на ї платоспроможність підприємства[11,ст.132].

Етап зрілості характеризується стабільним станом фірми, стабільним прибутком, насиченням усіма виробничими ресурсами. На цьому етапі небезпечною є низка таких факторів: високий ступінь неліквідності оборотного капіталу, старіння основного капіталу, неадекватний маркетинг, неадекватність трансакційних витрат. Так, фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння основного капіталу призводить до зниження продуктивності праці, як порівняти з іншими фірмами, до втрати конкурентної переваги фірми, а внаслідок цього -- до банкрутства.

На етапі спаду виробництва діють ті самі фактори, що й на етапі зрілості. Але стан погіршується загальним незадовільним фінансовим становищем суб'єкта господарювання. Він втрачає споживачів, а негативна дія внутрішніх факторів може призвести до прискореного його банкрутства.

Іншим важливим детермінантом є параметри попиту. Аналіз свідчить, що ці параметри діють на всіх стадіях життєвого циклу підприємства і, як правило, є однаковими для всіх етапів. Різке зниження сукупного попиту негативно впливає на всі види діяльності: скорочуються обсяги виробництва, збільшуються витрати на одиницю продукції, зменшується прибуток на одиницю продукції та загальний обсяг прибутку.

У разі розвитку виробництва товарів-замінників настає процес витискання товарів, що їх виробляє фірма, з ринків, зменшення попиту на цю продукцію і, як можливий наслідок, утрата фірмою прибутку та банкрутство.

Аналогічно діють і інші фактори параметрів попиту, але їхній вплив різний на різних етапах життєвого циклу фірми, підприємства. Так, на стадії інтенсивного зростання до банкрутства може призвести тільки один фактор -- різке зниження сукупного попиту[5,ст.72]. Інші фактори не мають вирішального значення, оскільки фірма на цій стадії завжди має можливість ужити потрібних запобіжних заходів.

Наступним детермінантом є рівень галузевої конкуренції. Збільшення конкурентних переваг інших фірм галузі може бути каталізатором банкрутства фірми на будь-якому етапі розвитку підприємства[13,ст.12].

1.2 Порядок оголошення підприємства банкрутом. Приховане,фіктивне та зумисне банкрутство

Провадження у справах про банкрутство складається, як правило, з таких головних складових:

1)процедури встановлення факту неплатоспроможності боржника і безспірності вимог кредитора, якщо саме він ініціював порушення справи;

2)виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів;

3)санації (якщо така можлива) чи укладання мирової угоди;

4)визнання боржника банкрутом;

5)процедури задоволення вимог кредиторів за рахунок ліквідації майнових активів боржника[12,ст.115].

Справа про банкрутство підприємства порушується на письмову заяву будь-кого з кредиторів боржника, органів державної податкової служби, контрольно-ревізійної служби чи працівників підприємства до арбітражного суду за наявності відповідних підстав (формальних ознак фінансової неспроможності) [14,ст.68]. Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду зі спільною заявою[9]. Боржник може звернутися до арбітражного суду з власної ініціативи за його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності[9]. Справа про банкрутство порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати і не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для погашення строку[9]. Порушення справи про банкрутство здійснюється за наявності формальних ознак фінансової неспроможності боржника. Вітчизняне законодавство виділяє дві такі ознаки:

1)неплатоспроможність. Боржник вважається неплатоспроможним, якщо він неспроможний виконати свої платіжні зобов'язання, строк оплати яких настав. Зовнішньою ознакою неплатоспроможності боржника є припинення ним будь-яких платежів;

2)загроза неплатоспроможності[3,ст.59]. Боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності, якщо він передбачає неможливість виконати платіжні зобов'язання своєчасно. З формального боку, загроза неплатоспроможності виявляється на підставі аналізу оперативного фінансового плану боржника.

Законодавства про банкрутство переважної більшості країн виділяють ще одну, третю ознаку фінансової неспроможності - перевищення заборгованості підприємства над вартістю його активів (майна) [7,ст.45]. Неплатоспроможність такого підприємства настає з настанням строків виконання зобов'язань. Не пізніше, ніж на п'ятий день з дати подання заяви суд має призначити арбітражного керуючого-розпорядника майна, який жодним чином не є кредитор, а розпорядок майна призначається на строк не більше шести місяців.

До головних обов'язків розпорядника майна належать: розгляд разом з посадовими особами боржника заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника; ведення реєстру вимог кредиторів; повідомлення кредиторів про результати розгляду їхніх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів; ужиття заходів для захисту майна боржника; виявлення ознак фіктивного банкрутства чи навмисного доведення до банкрутства; надання арбітражному суду та комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника, пропозицій щодо можливості відновлення його платоспроможності[9]. На підготовчому засіданні, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви щодо порушення справи про банкрутство, суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника та обґрунтованість заяви кредитора про наявність і безспірність боргу та неплатоспроможність боржника[7,ст.56]. У разі звернення до суду самого боржника на підготовчому засіданні розглядаються ознаки його реальної або потенційної неплатоспроможності. За браком пропозицій щодо проведення санації або незгоди кредиторів з її умовами, а також у разі недосягнення домовленості про укладення мирової угоди арбітражний суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру[7,ст.57]. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців[4,ст.58]. У деяких випадках Арбітражний суд може продовжити цей термін іще до шести місяців[4,ст.58]. Цією ж постановою арбітражний суд призначає також ліквідаторів (ліквідаційну комісію).

Після визнання боржника банкрутом, з рішення арбітражного суду, власників або в інших передбачених законодавством випадках відкривається ліквідаційна процедура. Ліквідаційна процедура - це задоволення вимог кредиторів через продаж майна та ліквідацію юридичної особи боржника[9].

У практиці господарювання досить часто можна зіткнутися з підприємствами, які фактично є фінансово неспроможними, однак, з певних мотивів приховують цю обставину. В даному випадку можна говорити про наявність прихованого банкрутства. З іншого боку, ряд суб'єктів господарювання, переслідуючи певні цілі, можуть зумисне оголосити себе банкрутами, не будучи такими. При цьому має місце фіктивне банкрутство. Для багатьох державних підприємств характерною є ситуація, коли службові особи зловмисно або за своєї халатності доводять суб'єкт господарювання до фінансової кризи та до банкрутства. Для запобігання вказаних негативних проявів Кримінальним кодексом України встановлено покарання, якщо підприємці чи відповідальні службові особи вдаються до них.

Приховане банкрутство ? навмисне приховання факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних[11,ст.99]. Мотивами та цілями прихованого банкрутства є навмисне приховання факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних; спроба одержати банківський кредит для покриття заборгованості чи привласнення одержаних коштів з наступною ліквідацією підприємства; прагнення отримати вигідне замовлення на виробництво товарів, робіт, послуг від держави чи інших замовників і т.д[4,ст.78].

Умисне банкрутство ? це умисне доведення суб'єкта підприємницької діяльності до стійкої фінансової неплатоспроможності через здійснення з корисливих мотивів власником або посадовою особою підприємства протиправних дій або через невиконання чи неналежне виконання своїх службових обов'язків, що завдало істотної шкоди державним або громадським інтересам чи законним правам власників і кредиторів[4,ст.79].

1.3 Шляхи запобігання банкрутству

Запобігання банкрутству головним чином передбачає покращання управління, підвищення ефективності виробництва і конкурентоздатності продукції, що випускається, підвищення ефективності праці, покращання фінансово-економічних результатів діяльності[5,ст.45]. Таким чином, успіх реформування підприємства буде визначатись двома групами факторів: ефективністю створених державою умов та стимулів діяльності підприємства і запобіганням кризових явищ в економіці, а також ефективністю заходів, що приймаються підприємством по залученню і використанню ринкових механізмів і інструментів. Найдієвішим засобом запобігання банкрутству підприємства є санація. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутству промислових, торгових, банківських монополій, зазначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з могутньою кампанією; випуском нових акцій чи облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повною чи частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства[7,ст.101].

Дехто з вітчизняних авторів із санацією ототожнює лише заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються за допомогою сторонніх юридичних чи фізичних осіб і спрямовані на запобігання оголошенню підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації. Санація розглядається як система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі чи частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів і капіталу і (чи) зміною організаційної та виробничої структури боржника[14,ст.168]. Досудова санація - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником майна боржника, інвестором, з метою запобігання його ліквідації шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку справи про банкрутство[3,ст.98].

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і усунення причин їх виникнення, поновлення чи збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення усіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих відносин між членами трудового колективу і т. ін.

Фінансове оздоровлення підприємства шляхом санації здійснюється поетапно: визначається доцільність і можливості проведення санації; обґрунтовується концепція санації; визначається напрямок її здійснення; обирається форма санації; розробляється план санації; проводиться сама процедура санації[6,ст.75].

Санація може бути спрямована на рефінансування боргу господарюючого суб'єкта. Така санація здійснюється зазвичай для допомоги господарюючому суб'єктові в усуненні його неплатоспроможності. Санація, спрямована на реструктуризацію господарюючого суб'єкта. Така санація здійснюється при більш важких масштабах кризового фінансового стану господарюючого суб'єкта й вимагає здійснення ряду реорганізаційних процедур, що забезпечують більш ефективні організаційні форми його господарської діяльності. При санації, проведеній до порушення справи про банкрутство проводяться наступні заходи: реорганізаційні(злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), фінансово-економічні, технічні, інвестиційні, управлінські, організаційно-господарські, правові[5,ст.156].

При санації, проведеній під час провадження в справі про банкрутство: реструктуризація; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв, відстрочка й розстрочка платежів, списання частини платежів; ліквідація дебіторської заборгованості; продаж частини майна боржника та інші заходи[14,ст.25].

Можливі і дотації та субвенції з державного бюджету. У такій формі сануються державні підприємства, хоча законодавчо й не заборонена санація приватних підприємств. Ця форма санування пов'язана з наступними основними умовами: необхідністю забезпечення подальшого розвитку пріоритетних галузей економіки; галузевою й міжгалузевою переорієнтацією діяльності господарюючого суб'єкта; здійсненням антимонопольних заходів; з іншими цілями з ініціативи органів, уповноважених управляти державним майном. У разі прийняття рішення на користь санації слід здійснити невідкладні заходи щодо поліпшення ліквідності, платоспроможності підприємства та оптимізації структури капіталу в бік зменшення питомої ваги кредиторської заборгованості.

Розділ 2. Дослідження підприємства «Сінта-Сервіс» на рахунок банкрутства

2.1 Дані про діяльність підприємства «Сінта-Сервіс»

Для своєї роботи я обрала приватне підприємство «Сінта-Сервіс», яке створено з метою здійснення виробничої, комерційної і посередницької діяльності, а також для задоволення громадських потреб у його продукції, роботах, послугах та реалізації на основі здобутого прибутку соціальних та економічних інтересів засновників та трудового колективу. Воно є юридичною особою і засноване на приватній власності, має відокремлене майно,самостійний баланс, розрахунковий і валютний розрахунки у банківських установах, свій власний товарний знак, печатки та штампи.

Основними напрямками роботи підприємства є водопровідні і каналізаційні роботи(улаштування водопровідних і каналізаційних мереж;улаштування протипожежних систем, включаючи устаткування автоматичного гасіння пожежі; устаткування водопровідного і санітарного устаткування, роботи з реконструкції, відновлення, ремонту); різні види спеціалізованої торгівлі товарами( спортивною, мисливською, вогнепальною зброєю та боєприпасами до неї, холодною зброєю тощо), оптова торгівля виробами і товарами без конкретної спеціалізації. Також «Сінта-Сервіс» проводить оптову торгівлю автомобільним паливом, мастильними матеріалами, будівництвом, а саме: виконанням монтажних і будівельних робіт під час нового будівництва, знесення будівель, земляні роботи, розвідувальне буріння та свердління, дренажні роботи на будівельних ділянках, будівництво всіх типів будинків та цивільних споруд, будівництво полів, майданчиків, покриттів спортивних і рекреаційних споруд. Це підприємство також проводить спорудження несучих і огороджувальних конструкцій будівель і споруд, роботи по будівництву доріг і аеродромів, електромонтажні, пусконалагоджувальні роботи; виконує проектні, ремонтні, налагоджувані, оздоблювальні, монтажні та сантехнічні роботи. Розробляє різноманітну проектно-вишукувальну, конструкторську, технологічну документацію. Займається будівництвом мостів, естакад, шляхопроводів для доріг, шосе, автомагістралей. Будує та надає технічне обслуговування передавальним станціям супутникового зв'язку. Проводить роботи з гідроізоляції конструкційних споруд, встановлює протипожежні сигналізації, системи охоронної сигналізації, антени, ліфти в будинках та ескалатори. Улаштовує в будинках тепло-, звуко- та вібраційної ізоляції, систем опалення, вентиляції, охолоджування, кондиціонування повітря. Встановлює газові мережі та газове устаткування, вікна, двері, дверні та віконні коробки, сходи, устаткування кухонь, пересувні перегородки. Наносить на стіни всі види штукатурки. Укладає підлогу в будинках та інших будівельних об'єктах керамічною, бетонною та іншою плиткою. Облицьовує стіни керамічною, бетонною або кам'яною плиткою. Розробляє проекти, пов'язані з нерухомістю, накопиченням фінансових та людських ресурсів, необхідних для реалізації проектів, пов'язаних з нерухомістю. Виробляє будівельні матеріали, тротуарну плитку. Виробляє та продає обладнання, інструмент, допоміжні матеріали для авто малярних майстерень. Займається продажем лаків, фарб для кузовних елементів автотранспортних засобів. Виробляє полімерні матеріали, добуває дорогоцінне каміння та виготовляє прикраси з нього. Займається ремонтом та експлуатацією об'єктів трубопровідного транспорту (аміакопроводів, нафтового комплексу),а також меліоративних систем. Проводить будівництво, проектування та експлуатацію об'єктів атомної енергетики, а також надає послуги з їх експлуатації. Виготовляє упаковки, в т.ч. для продуктів харчування та промисловості. Виробляє пакувальний матеріал в т.ч. полімерний, металевий, паперовий, комбінований. Виконує аерофотозйомку, топографічно-геодезичні, картографічні роботи. Переробляє вторинну сировину, утилізує відходи, впроваджує «НОУ-ХАУ»,відкриття у масове виробництво. Проводить операції з нерухомістю, земельними ділянками, земле оціночні та землевпорядкувальні роботи. Організовує громадські зв'язки між підприємствами, організаціями, установами з питань будівництва та реалізації продукції. «Сінта-Сервіс» організовує прокат автомобілів, здійснює оптову та роздрібну торгівлю авто товарами, нафтопродуктами та паливо-мастильними матеріалами. Організовує культурне дозвілля у вигляді концертних і шоу програм. Займається організацією внутрішнього і зарубіжного туризму.

Весь статутний капітал підприємства розподіляється між двома особами у рівних частинах. Джерелами формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, робіт, послуг, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від продажу цінних паперів; доходи від банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане у інших суб'єктів господарювання та громадян у встановленому законодавством порядку.

2.2 Дослідження фінансового стану підприємства «Сінта-Сервіс»

Для того, щоб оцінити фінансовий стан підприємства, проведемо аналіз його доходів, витрат і прибутків за 2008, 2009, 2010 роки.

Таблиця 1.Дохід підприємства «Сінта-Сервіс»(тис.грн.)

Вид доходу	2008 р.	2009 р.	2010 р.
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	Тис.грн.	%
Дохід від реалізації продукції	42947	91,48	29483	90,55	30168	93,43
Інші операційні доходи	4	8,52	3077	9,45	2124	6,57
Всього	46947	100	32560	100	32292	100

За результатами таблиці 1 побудуємо діаграму, для того,щоб прослідкувати динаміку доходу підприємства.

Діаграма 1.Дохід «Сінта-сервіс»

На побудованій діаграмі чітко видно, що дохід підприємства за 3 звітні періоди постійно знижується. У 2010 р. його зменшення буле не таке суттєве, як у 2009 р., але все ж він проявив негативну динаміку. Зниження доходу може бути пов'язане з підвищенням тарифів на послуги, появою більшої кількості підприємств такого самого профілю, зменшенням кількості клієнтів. За допомогою таблиці проаналізуємо таким же чином витрати підприємства.

Таблиця 2.Витрати підприємства «Сінта-Сервіс»(тис.грн.)

Вид витрат	2008 р.	2009 р.	2010 р.
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн	%
Матеріальні затрати	12003	30,99	6316	26,38	8124	31
Витрати на оплату праці	410	1,05	334	1,39	544	2,07
Відрахування на соціальні заходи	157	0,4	129	0,53	171	0,65
Амортизація	-	0	65	0,27	75	0,28
Інші операційні витрати	26150	67,53	17091	71,4	17286	65,97
Разом	38720	100	23935	100	26200	100

Виходячи з даних, одразу помітно, що основну части ну витрат підприємства складають інші операційні витрати. Для того, щоб прослідкувати загальну динаміку витрат підприємства, за даними таблиці побудуємо діаграму.

Діаграма 2. Витрати «Сінта-Сервіс»

На побудованій діаграмі чітко помітно, що витрати підприємства «Сінта-Сервіс» у 2009 р. різко знизились у порівнянні з 2008 р., але у 2010 р. зросли на 2265 тис.грн. Ріст витрат пов'язаний з підвищенням собівартості послуг, збільшенням відрахувань на амортизацію та на соціальні заходи, заробітну плату робітників, а також ростом інших операційних витрат.

Аналогічним чином проведемо дослідження прибутку приватного підприємства «Сінта-Сервіс» за 2008-2010 роки.

Таблиця 3. Прибуток підприємства (тис. грн.).

Вид прибутку	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Чистий прибуток	-3015	767	7706

Чистий прибуток приватного підприємства «Сінта-Сервіс» помітно змінювався протягом трьох звітних періодів і перевищив своє значення у 2010 р.,у порівнянні з 2008 р.,більше, ніж у три рази.

Проаналізуємо динаміку доходу підприємства «Сінта-Сервіс» за 2008-2010 рр. базовим методом. Розглянемо такі показники,як темпи росту, приросту та абсолютне відхилення. Для цього спочатку побудуємо таблицю з видами доходу даного підприємства.

Таблиця 4. Види доходу підприємства «Сінта-Сервіс»(тис. грн.).

Вид доходу	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Доход від реалізації продукції	42947	29483	30168
Інші операційні доходи	4	3077	2124
Всього	42951	32560	32292

Виходячи з даних таблиці, одразу помітно, що дохід підприємства «Сінта-Сервіс» поступово знижувався протягом трьох звітних періодів. У 2010 р. темпи зниження доходу значно скоротилися, у порівнянні з 2009 р., що може бути спричинене зниженням ціни на товари і послуги, реалізацією яких займається підприємство, підвищенням кількості споживачів, зміною їхніх вподобань. Проаналізуємо динаміку доходу підприємства «Сінта-Сервіс» базовим методом.

Таблиця 5. Динаміка доходу підприємства «Сінта-Сервіс»(тис. грн.)

Вид доходу	?abs 2009р./2008 р.	?abs 2010р./2008 р.	Тр	Тпр
			2009 р.	2010 р.	2009 р.	2010 р.
Доход від реалізації продукції	- 13464	-12779	0,6864	0,7024	-0,3136	-0,2976
Інші операційні доходи	3073	2120	769,25	531	768,25	530

Провівши аналіз динаміки доходу підприємства, можна зробити висновок, що абсолютне відхилення (?abs) по доходу від реалізації продукції має від'ємне значення у обох звітних періодах ( 2009 та 2010 рр.) у порівнянні з базовим 2008 р., що безумовно є негативним показником. Цей же показник по іншим операційним доходам має додатне значення, але у 2010 р. він скоротився майже на третину у порівнянні з 2009 р., що вказує на негативну динаміку підприємства по доходу. Темпи росту доходу від реалізації продукції у 2009 та 2010 роках також не перевищили базового показника за 2008 р., та у 2010 р. незначно збільшились ( на 0,016) у порівнянні з даними за звітний період 2009 р. Темпи росту інших доходів від реалізації продукції мають дуже високий показник, але у 2010 р. вони знизились на 238,25. Темпи приросту доходів від реалізації продукції мають від'ємний показник, що є негативним показником. У 2010 р. вони дещо зменшились, у порівнянні з 2009 р., але дана зміна не виявляє значущих позитивних зрушень. Темпи росту інших операційних доходів мають високі показники, але у 2010 р. вони дещо скоротились у порівнянні з періодом 2009 р.

Подібна ситуація, що пов'язана зі зниженням темпів росту і приросту може бути пов'язана зі зниженням доходів від реалізації продукції, робіт, послуг, зміни попиту на сегменті ринку, на якому працює дане підприємство, підвищення цін на продукцію, роботи, послуги чи зниження їх якості. Зниженням кількості сировини та продуктів, витрачених на виробництво власної продукції та інших факторів.

Розглянемо фінансові показники приватного підприємства «Сінта-Сервіс» 1.Середній відсоток перевищення виручки від реалізації товарів та послуг над собівартістю цих товарів та послуг[14,ст.215].

За 2008 р.

GM = (чиста виручка - собівартість реалізованої продукції)/чиста виручка

GM = (35795 тис. грн. - 38720 тис.грн.)/35795тис.грн. = -0,0817

За 2009 р.

GM = (24560 тис.грн. - 23935 тис.грн.)/24560 тис.грн. = 0,0254

За 2010 р.

GM = (25123 тис.грн. - 16913 тис. грн.)/25123 тис.грн. = 0,3267

2.Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності - показник, що характеризує ту частину короткотермінових фінансових зобов'язань підприємства, яка може бути сплачена за рахунок першокласних ліквідних активів (грошових коштів та їх еквівалентів), тобто спроможність підприємства негайно погасити свою короткотермінову кредиторську заборгованість[14,ст.210].

Він визначається як відношення суми грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до короткострокових (поточних) зобов'язань.

За 2008 р.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності = 141 тис.грн/9002 тис.грн. = 0,0156

За 2009 р.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності = 874 тис.грн/20520 тис.грн. = 0,0425

За 2010 р.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності = 1 тис.грн/19269 тис. грн. = 0,00005

Нормативне значення цього коефіцієнта коливається в межах 0,2-0,25. У нашому випадку помітно, що цей показник, що є дуже важливим для постачальників і банків, що кредитують підприємство, є значно нижчим за норму, особливо у 2010 р.

3. Проміжний коефіцієнт покриття (ліквідності) вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов'язань[14,ст.222]. Якщо співвідношення менше, ніж 1:1, то поточні зобов'язання перевищують поточні активи. Він визначається як частка від ділення суми грошових коштів і дебіторської заборгованості до короткострокових зобов'язань.

За 2008 р.

Проміжний коефіцієнт покриття = (13929 тис.грн + 13929 тис.грн. + 636 тис.грн. +874 тис.грн. + 952 тис.грн.)/20520 тис.грн. = 1,4775

За 2009 р.

Проміжний коефіцієнт покриття = (14579 тис.грн. + 14579 тис.грн. + 1655 тис.грн. + 1тис.грн. + 588 тис.грн.)/19269 тис.грн. = 1,6296

За 2010 р.

Проміжний коефіцієнт покриття= (14523 тис.грн. + 14523 тис.грн. + 23 тис.грн.+ + 2524 тис.грн. + 273 тис.грн. + 1 тис.грн. + 757 тис.грн.)/21795 тис.грн. = 1,4968

Нормативний рівень цього показника становить 2,0. У нашому випадку цей показник є дещо меншим від норми.

4.Загальний коефіцієнт покриття (поточний коефіцієнт ліквідності), який характеризує наскільки обсяг поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками підприємства може погашатись за рахунок всіх мобілізованих оборотних активів[14,ст.217]. Він визначається як відношення вартості оборотних активів до короткострокових зобов'язань.

За 2008 р.

Загальний коефіцієнт покриття = 11634 тис.грн./9002 тис.грн. = 1,2923

За 2009 р.

Загальний коефіцієнт покриття = 19394 тис.грн/19269 тис.грн. = 1,0064

За 2010 р.

Загальний коефіцієнт покриття = 22592 тис. грн../21795 тис.грн. = 1,0365

Нормативне значення цього показника 1,0-2,0. Найнижча межа забезпечує покриття оборотними активами короткострокових зобов'язань підприємства. Значне перевищення оборотних активів розміру короткострокових зобов'язань також не бажане і свідчить про неефективне використання підприємством свого майна.

5.Коефіцієнт власності, який свідчить про питому вагу коштів власного капіталу у активах і має важливе значення для інвесторів та кредиторів. Він визначається як відношення власного капіталу до загальної суми майна підприємства[14,ст.219].

За 2008 р.

Коефіцієнт власності = 2631 тис.грн/11634 тис.грн = 0,2261

За 2009 р.

Коефіцієнт власності = 314 тис.грн./19583тис.грн. = 0,016

За 2010 р.

Коефіцієнт власності = 961 тис.грн./22756тис.грн. = 0,0422

Нормативним значенням цього показника є значення більше 0,7, а за визначенням деяких економістів не менше, ніж 0,5. У приватному підприємстві «Сінта-Сервіс» цей показник є значно нижчим за норму

6.Коефіцієнт залученого капіталу, який характеризує структуру майна підприємства в частині залученого майна. Він визначається відношенням залучених коштів до загальної вартості майна, а також може бути визначений вирахуванням з одиниці коефіцієнта власності[14,ст.227].

За 2008 р.

Коефіцієнт залученого капіталу = 1- 0,2261 = 0,7739

За 2009 р.

Коефіцієнт залученого капіталу = 1 - 0,016 = 0,984

За 2010 р.

Коефіцієнт залученого капіталу = 1 - 0,0422 = 0,9578

Нормативним значенням цього показника є не більше 0,3.

Дослідження фінансових показників виявило нестабільне становище обраного підприємства, адже деякі значення дуже різко відрізняються від норми у гіршу сторону. Високі позитивні показники має інший операційний дохід, але він також починає поступово знижуватись. Для даного підприємства необхідна система заходів, що зможуть покращити та стабілізувати його фінансове становище.

2.3 Дослідження підприємства «Сінта-Сервіс» за допомогою схеми Альтмана

Відповідно до фінансових звітів обраного підприємства деякі фінансові показники мають наступний характер(тис. грн.).

Таблиця 6. Фінансові показники підприємства

Назва показника	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Оборотний капітал	-453	125	797
Сума активів	20067	19583	22756
Нерозподілений прибуток	-453	314	961
Операційний прибуток	-3015	807	7771
Балансова вартість власного капіталу	-453	314	961
Залучений капітал	20520	19269	21795
Чистий прибуток	-3015	767	7706
Прибуток	-3015	807	7771

Із зазначеної вище таблиці випливає наступне:

1) на першому році свого існування оборотний капітал «Сінта-Сервіс» дорівнював -453 тис.грн., що є однозначно є негативним показником, проте у 2009 р. з'явилась позитивна динаміка і він набув додатного значення, досягши 125 тис. грн., а у 2010 р. показав ще стрімкіші показники зростання, досягши 797 тис.грн.;

2) сума активів у 2009 р. у порівнянні з 2008 р. зменшилась на 484 грн., але у 2010 р. вони досягли 22756 грн., перевищивши початковий показник на 2689 грн.;

3) нерозподілений прибуток також показав позитивну динаміку, досягши 314 тис. грн.. у 2009 р., а у 2010 р. становив 961 тис.грн., збільшивши свій показник у порівнянні з першим роком існування підприємства майже утричі;

4) операційний прибуток також зростав, досягши на кінець третього звітного періоду 7771 грн.;

5) балансова вартість власного капіталу у 2010 р. досягла 961 тис.грн., перевищивши початковий показник майже у три рази;

6) залучений капітал у 2009р. зменшився на 1251 грн. у порівнянні з 2008 р., але у 2010 р. сягнув 21795 тис. грн., перевищивши початковий показник на 1275 грн.;

Чистий прибуток стабільно зростав, показуючи стабільну динаміку, що показано на діаграмі.

Діаграма 3. Динаміка чистого прибутку

7) прибуток приватного підприємства «Сінта-Сервіс» також проявив стабільну динаміку до підвищення, перевищивши у 2010 р. свій показник,у порівнянні з 2008 р. майже у 3 рази.

Для дослідження приватного підприємства «Сінта-Сервіс» на рахунок можливого банкрутства я використаю Z-модель, що була розроблена американським економістом Едвардом Альтманом. Його математична формула дозволяє обрахувати ризик банкрутства для кожного окремого підприємства. Ця модель різниться для фірм, акції яких котируються на біржі або ні. Для обраного підприємства я використаю другий варіант моделі Альтмана. Вона має такий загальний вигляд:

Z=0,717x₁+0,847x₂+3,107x₃+0,42x₄+0,995x_5,

де х₁ ? відношення оборотного капіталу до суми активів;

х₂ ? відношення нерозподіленого прибутку до суми активів;

х₃ ? відношення операційного прибутку до суми активів;

х₄ ? відношення балансової вартості власного капіталу до залученого капіталу;

х₅ ? відношення прибутку до суми активів[14,ст.259].

Для отриманих результатів Альтман визначив три інтервали[14,ст.259]:

1) < 1,23 ? підприємства є безумовно-нестабільними;

2) 1,23 ? 2,90 ? зона невизначеності;

3) > 2,90 ? фінансово стабільні підприємства.

Проаналізуємо схильність підприємства до банкрутства за три періоди(2008р., 2009 р., 2010 р.).

Розрахуємо Z-модель на 2008 р.

х₁ : -453грн./20067грн.= -0,0225

х₂ : -453грн./20067грн. = -0,0225

х₃ : -3015грн./20067грн.= -0,1502

х₄ : -453грн./20520грн.= -0,022

х₅ : -3015грн./20067грн.= -0,1502

Z = 0,717*(-0,0225)+0,847*(-0,0225)+3,107*(-0,1502)+0,42*(-0,022)+0,995*(-0,1502) = -0,0161-0,019-0,4666-0,0092-0,1494 = -0,6603

Результат розрахунків відповідає першому інтервалу і вказує на те, що у 2008 р. підприємство «Сінта-Сервіс» було безумовно-нестабільним.

Розрахуємо Z-модель на 2009 р.

х₁ : 125грн./19583грн.= 0,0063

х₂ :314грн./19583грн. = 0,016

х₃ :807грн./19583грн. = 0,0412

х₄ :314грн./19269грн. = 0,0163

х₅ :807грн./19583грн. = 0,0412

Z = 0,717*0,0063+0,847*0,016+3,107*0,0412+0,42*0,0163+0,995*0,0412 = 0,0045+0,0135+0,128+0,0068+0,0409 = 0,1937

Результат розрахунків за 2009 р. також відпровідає першому інтервалу і вказує на те, що підприємство «Сінта-Сервіс» було безумовно-нестабільним.

Розрахуємо Z-модель на 2010 р.

х₁ : 797грн./22756грн. = 0,035

х₂ : 961грн/22756грн. = 0,0422

х₃ : 7771грн./22756грн. = 0,3414

х₄ : 961грн./21795грн. = 0,044

х₅ : 7771грн./22756грн. = 0,3414

Z=0,717*0,035+,847*0,016+3,107*0,0412+0,42*0,0163+0,995+0,0412=0,045+135+0,128+0,0068+0,0409 = 0,1937

Результат розрахунків схеми Альтмана за 2009 р. також відповідає першому інтервалу і вказує на те,що підприємство «Сінта-Сервіс» було безумовно-нестабільним.

Розрахуємо Z-модель на 2010 р.

х₁ : 797грн./22756грн. = 0,035

х₂ :961грн./22756грн. = 0,0422

х₃ : 7771грн./22756грн. = 0,3414

х₄ : 961грн./21795грн. = 0,044

х₅ :7771грн./22756грн. = 0,3414

Z = 0,717*0,035+0,847*0,0422+3,107*0,3414+0,42*0,044+0,995*0,3414 = 0,025+0,0357+1,0607+0,0184+0,3396 = 1,4794

Результат розрахунків за 2010 р. відповідає другому інтервалу і вказує на те, що підприємство «Сінта-Сервіс» знаходилось у зоні невизначеності. У порівнянні з результатами за два попередні періоди, його фінансове становище покращилось.

Порівнюючи показники по дослідженню фінансового стану обраного підприємства(абсолютне відхилення, темпи росту, приросту, коефіцієнт абсолютної ліквідності, проміжний коефіцієнт покриття, загальний коефіцієнт покриття, середній відсоток перевищення виручки від реалізації товарів та послуг над собівартістю цих товарів та послуг, коефіцієнт власності, коефіцієнт залученого капіталу) з результатами розрахунків за схемою Альтмана, можна зробити висновок, що підприємство є фінансово нестабільним. Хоча у 2010 р. воно і перейшло у проміжок невизначеності за схемою Альтмана, але проаналізовані фінансові показники, хоч і незначно, у більшій кількості, змінюються в гіршу сторону. Можна зробити висновок, що підприємству «Сінта-Сервіс» може загрожувати банкрутство, якщо не вжити спеціальних заходів.

Розділ 3. Підвищення ефективності роботи підприємства «Сінта-Сервіс»

3.1 Основні напрямки покращення фінансового становища підприємства

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності. Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств. Систематична оцінка фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідна ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежить від його платоспроможності. Враховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок. Під фінансовим станом підприємства розуміють рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного здійснення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями. Фінансовий стан - це один з найважливіших характеристик виробничо-фінансової діяльності підприємств[2,ст.6]. Прийняття управлінських рішень базується на результатах економічного аналізу. Для забезпечення стійкості фінансового стану економічного суб'єкта необхідно не тільки раціонально розмістити наявні фінансові ресурси, але й використати їх ефективно. Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції і послуг, на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом. Важлива роль у реалізації цих завдань надається економічному потенціалу суб'єктів господарювання. За допомогою аналізу виробляється стратегія і тактика розвитку підприємства, влаштовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників[12,ст.159]. Економічний аналіз дає змогу оцінити майновий стан підприємства; степінь підприємницького ризику, наприклад, можливість погашення зобов'язань перед третіми особами; достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій; потребу в додаткових джерелах фінансування; здатність до нарощування капіталу; раціональність залучення займаних коштів; обґрунтованість політики розподілу і використання прибутку; обґрунтованість вибору інвестицій та ін.

Одними з обов'язкових умов фінансової стабільності підприємства є самофінансування підприємства, самостійність у прийнятті рішень.

Для покращення фінансового стану підприємства вживаються такі заходи як підвищення доходу підприємства і зниження його витрат. Основними шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних[12,ст.122]. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудоємкості продукції, що виготовляється,зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.

Зниження трудоємкості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання[7,ст.159]. Необхідна також економія ресурсів і їх раціональне використання. Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини, яка надходить від постачальників та матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів. Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, максимізації їх загрузки.

Можна порекомендувати виробництво продукції значною кількістю маленьких серій, тоді витрати по складуванню готової продукції будуть мінімальними. Але, з іншого боку, збільшаться витрати на підготовку виробництва. Доцільно продати деяку кількість виробничих запасів та незавершеного виробництва.

До джерел отримання коштів відносять:

1.Реалізація продукції з негайною оплатою або із знижкою.

2.Отримання дебіторської заборгованості.

3.Продаж резервних грошових активів.

4.Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).

5.Отримання банківських кредитів.

6.Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків до статутного фонду[15,ст.95].

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

Доцільним також є надання відстрочки платежу споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції), але можливе виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості.

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела - прибуток та амортизаційні відрахування[3,ст.119].

Так, для удосконалення діяльності треба здійснити наступне:

1)прискорити оборотність оборотних коштів через активізацію системи постачання;

2)знизити витрати електроенергії через проведення ревізії обладнання, блокування деяких машин та впровадження блочного, місцевого включення світла та інших заходів;

3)зменшення витрат на обробку продукції через модернізацію обладнання та нові технології[5,ст.45].

Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні.

Також можна провести реструктуризацію активної сторони балансу. У рамках цих заходів виділяють такі як мобілізація прихованих резервів. Приховані резерви - це частина капіталу підприємства, яка не відображена в його балансі[2,ст.43]. Саме за рахунок активізації цих резервів можна привести до значного покращення у роботі підприємства та покращення фінансового стану взагалі. Для пошуку та реалізації резервів підприємство повинно використовувати встановлену методику.

Внутрішньовиробничі можливості покращення діяльності можна класифікувати наступним чином:

1.Створення нових виробничих фондів шляхом:

а) обґрунтування капітальних вкладень;

б) покращення і прискорення проектування і будівництва;

в) комплексне введення і освоєння проектних потужностей.

2.Вдосконалення використання виробничих площ шляхом:

а) вдосконалення розміщення виробничих підрозділів;

б) розташування робочих місць відповідно до технічного циклу;

в) раціональне розміщення устаткування;

г) зниження питомої ваги площ, зайнятих допоміжними службами;

д) впровадження поточного виробництва;

е) технічне переозброєння і реконструкція виробництва.

4.Оновлення парку устаткування шляхом:

а) впровадження нових прогресивних моделей верстатів;

б) збільшення питомої ваги прогресивних типів устаткування;

в) вдосконалення діючих і впровадження сучасних методів обліку використання устаткування.

5.Організації вдосконалення допоміжного виробництва шляхом:

а) ліквідації аварійності;

б) прискорення демонтажу устаткування для його списання, реалізації, передачі в капітальний ремонт;