Організація і планування виробництва продукції рослинництва в ПАП "Фортуна"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кабінет Міністрів України

Національний університет біоресурсів і природокористування України

ННІ бізнесу

Кафедра організації агробізнесу

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

На тему:

Організація і планування виробництва продукції рослинництва в ПАП „Фортуна”

Виконала:

студентка 4 курсу 8 групи

економічного факультету

спеціальності „Облік і аудит”

Сапіщук С.С.

Перевірив:

Асист. Любар Р.П.

Київ - 2008

Зміст

Вступ

Розділ 1. Організація і сучасний стан розвитку рослинництва

1.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

1.2 Спеціалізація господарства

1.3 Організація виробництва продукції рослинництва

1.4 Економічна ефективність виробництва продукції

Розділ 2. Планування розвитку галузі рослинництва

2.1 Обґрунтування виробничої програми з рослинництва

2.1.1 Планування використання земельних угідь

2.1.2 Планування врожайності сільськогосподарських культур

2.1.3 Планування розміру посівних площ, виробництва продукції та її розподіл

2.2 Планування засобів виробництва

2.3 План трудових ресурсів та оплата праці

2.4 Планування собівартості і реалізації продукції рослинництва

Розділ 3. Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва на перспективу

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В умовах ринкової економіки аграрна сфера повинна виробляти високоякісну конкурентноспроможну продукцію, а кожен її суб'єкт господарювання забезпечувати на основі цього одержання максимального прибутку. Тому організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах повинна здійснюватись на інноваційній основі з урахуванням останніх досягнень аграрної науки, вітчизняного і зарубіжного досвіду.

Обґрунтування обраної теми. Рослинництво як галузь господарства характеризується низкою особливостей. Воно визначається, з одного боку, впливом природних факторів, з другого - соціальних, які необхідно враховувати при організації. Такою особливістю є те, що земля - один із основних засобів виробництва, тоді як у промисловості вона - лише територія, місце, на якому розташоване підприємство. На відміну від інших засобів, які у процесі виробництва поступово зношуються, внаслідок чого їх через певний проміжок часу необхідно замінювати новими, земля є незмінним засобом виробництва. При раціональному використанні вона не тільки не зношується, а навпаки - підвищує свою родючість. Стан виробництва характеризується ефективністю, ступенем використання досягнень науково-технічного прогресу, місцем і роллю робітника у виробничому процесі. В умовах обмеженості ресурсів і досягнення планової ефективності виникає потреба постійного порівняння понесених витрат і отриманих результатів. Ця проблема посилюється під впливом інфляції, коли дані про виробничі витрати необхідно повсякденно порівнювати з майбутніми витратами, що значною мірою залежить від впливу зовнішнього середовища. Можливість усунення або передбачення впливу багатьох негативних внутрішніх і зовнішніх факторів з'являється завдяки раціонально організованому обліку витрат на виробництво.

Метою написання курсового проекту є дослідити, як обліковуються витрати виробництва і які причини їх підвищення або зниження. Загалом скласти план розвитку підприємства для одержання максимального прибутку та проаналізувати усі недоліки.

Об'єктом дослідження є ПАП „Фортуна” Тернопільської області Чортківського району.

Розділ 1. Організація і сучасний стан розвитку рослинництва

1.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

В 1955 році на базі трьох колгоспів було утворено колгосп імені Шевченка. До складу, якого входили села: Антонів, Свидова та Мухавка Чортківського району Тернопільської області. В 1972 році колгосп було переіменовано на колгосп імені Кошового. В 1980 році до колгоспу приєднуються села: Нагірянка та Хом'яківка.

Колгосп носить назву першого льотчика Ю.Гагаріна. Проіснував він імені Ю.Гагаріна до 1990 року. В цьому році села Нагірянка та Хом'яківка від'єднуються і колгосп змінює назву на аграрно-акціонерне господарство імені Грушевського. На території господарства є дві сільських ради: Мухавська та Свидівська.

В квітні місяці 2000 року господарство імені Грушевського реорганізовано і утворено на основі зданих в оренду земельних паїв приватно-агропромислове підприємство «Фортуна», яке має 1592 паї, площею 3622 га. Центральна садиба господарства знаходиться у селі Свидова. Воно знаходиться на віддалі 18 км від районного центру-міста Чортків, 100 км від обласного центру міста Тернопіль. По території ПАП «Фортуна», проходить залізнична дорога, також головна автотраса Брест-Чернівці.

Господарство розташоване в зоні лісостепу, грунти - глибокі чорноземи, сірі опідзолені, рельєф території рівнинний, річна кількість опадів 700-450 мм.

На території господарства знаходиться велика тракторна бригада, яка має 28 тракторів; зернових комбайнів - 6 шт. в тому числі: «Джон-Дір» - 3 шт., «Дон» - 2 шт., «Класс» - 1 шт., бурячний комбайн - «Verwatt» - 1 шт. та багато різної сільськогосподарської техніки. Також є авто гараж, де є 25 вантажних автомашин. Ще 2 свиноферми де налічується 5000 голів свиней. Є підсобні підприємства: млин, пекарня та макаронний цех.

Майновий фонд господарства становить 6113500 грн. На сьогодні господарство з місяця в місяць нараховує і видає оплату праці. Видає майнові паї кожному пайовику за здану в оренду землю в розмірі по 7 ц зерна за пай.

Землі, які безпосередньо використовуються для виробництва продукції рослинництва і тваринництва, називають сільськогосподарськими угіддями. До їх складу входять: рілля, природні сіножаті, природні пасовища, багаторічні насадження, а також перелогові землі.

Таблиця 1. Динаміка складу і структура сільськогосподарських угідь в ПАП «Фортуна»

Угіддя	2005	2006	2007	2007р. у % до 2005р.
	га	%	га	%	га	%
Рілля	1776,0	96, 0	2835, 0	97, 5	3622, 0	99, 8	203, 9
Сінокоси	11,0	0, 6	-	-
Пасовища	62,4	3,4	73,38	2,5	7,0	0,2	11,2
Разом	1849,4	100	2908,38	100	3629,0	100	196,2

Зданих таблиці 1 можна зробити висновок, що найбільшу площу у структурі сільськогосподарських угідь в ПАП «Фортуна» займає рілля. Площа ріллі у 2007 році збільшилась порівняно з 2005 роком на 103, 9 %, що є сприятливим показником для виробництва більшої кількості продукції з розрахунку на одиницю площі сільськогосподарських угідь. Таким чином, структура сільськогосподарських угідь має безпосередній вплив на рівень економіки сільського господарства.

Таблиця 2. Землезабезпеченість ПАП «Фортуна»

Роки	Площа, га	Середньорічна чисельність працівників	Припадає на 1 працівника
	С/г угіддя	Рілля		С/г угіддя	Рілля
2005	1849,4	1776	250	7,40	7,10
2006	2908,38	2835	137	21,23	20,69
2007	3629	3622	132	27,49	27,44

Аналізуючи дані таблиці, ми бачимо, що площа сільськогосподарських угідь і ріллі у 2007 році порівняно з 2005 роком, збільшилась на 1779,6 га та 1846 га відповідно. Середньорічна чисельність працівників зайнятих у рослинництві зменшилась на 118 чоловік, це призвело до збільшення завантаженості на 1 працівника.

Трудові ресурси - це сукупність здатних до праці людей, що безпосередньо беруть участь у матеріальному виробництві та духовному житті суспільства. До них також віднесена і та частина населення, яка не бере, але може брати участь у виробництві продукції або наданні будь-яких послуг.

Для визначення ефективності використання трудових ресурсів застосовується такий важливий показник, як кількість відпрацьованих робочих днів за рік одним працівником сільського господарства.

Аналізуючи таблицю 3 «Забезпеченість та рівень використання трудових ресурсів ПАП «Фортуна»» ми бачимо, що зменшилась середньорічна чисельність працівників у 2007 році в порівнянні з 2005 роком на 47 %. В результаті чого і зменшилась кількість відпрацьованих людино-годин на 33,3 %. Проте виробництво валової продукції на одного середньовічного працівника в господарстві в цілому зросло на 370,9 %, в рослинництві - 392 %, в тваринництві - 117%.

Найбільший показник, коефіцієнту використання трудових ресурсів у 2006 році, тобто відношення фактично відпрацьованого часу до можливого фонду робочого часу, який становить 0,18 %.

Таблиця 3. Забезпеченість та рівень використання трудових ресурсів ПАП «Фортуна»

Показник	2005	2006	2007	Порівняння 2007р. до 2005р.
Вартість валової продукції, тис. грн.	5968,97	13337,02	14837,66	248,6
В тому числі: Рослинництва	5073,62	8764,82	10304,65	203,1
Тваринництва	895,35	4572,2	4533,01	506,3
Середньорічна чисельність працівників, осіб	250	137	132	53,0
В тому числі рослинництва	235	95	97	41,0
тваринництва	15	42	35	233,0
Відпрацьовано всього, тис. люд.год	306,0	209,0	204,0	66,7
В тому числі рослинництва	268,0	99,0	112,0	41,8
тваринництва	38,0	110,0	92,0	242,1
Відпрацьовано 1 працівником за рік всього,годин	1224	1525	1545	126,2
В тому числі Рослинництва	1140	1042	1155	101,3
Тваринництва	2533	2619	2629	103,9
Вартість валової продукції на одного середньорічного працівника, тис. грн..	23,87	97,35	112,41	470,90
В тому числі Рослинництва	21,59	103,12	106,23	492,0
Тваринництва	59,69	108,86	129,51	217,0
Вартість валової продукції на 1 люд. /год всього, тис. грн.	19,5	63,81	72,73	373,0
В тому числі Рослинництва	18,93	88,53	92,0	486,0
Тваринництва	23,56	41,57	49,27	209,10
Коефіцієнт використання трудових ресурсів, %	68,0	85,0	86,0	_____

Фонди - це сукупність усіх елементів матеріально-технічної бази сільського господарства в грошовому виразі. За своїм економічним значенням вони поділяються на виробничі і не виробничі.

Розмір фондів в господарстві, їх обсяг та динаміку розвитку виявляють за допомогою таких показників, як фондозабезпеченість і фондоозброєність праці.

Із даних таблиці 4 ми бачимо, що найбільшу питому вагу в основних виробничих фондах займають силові і робочі машини та обладнання, їх вага в 2007 році порівняно із 2005 роком змінилася, зросла на 3, 7 %. Фондоозброєність праці в 2007 році порівняно з 2005 роком збільшилась на 379,9 %, фондозабезпеченість на 435,8 %. Показники ефективності використання виробничих фондів залишились майже не змінними.

Фондомісткість не змінилася, фондовіддача в 2007 році зменшилась порівняно з 2005 роком на 5,6 %.

Рівень рентабельності в 2007 році помітно збільшився, що є позитивним показником. Це показує, що в 2007 році на 100 грн. затрат припадає 54.6 грн. прибутку, а в 2005 році тільки 12,5 грн.

Також збільшилась і норма прибутку.

Таблиця 4. Показники економічної ефективності використання основних виробничих фондів ПАП «Фортуна»

Показники	2005	2006	2007	Порівн.. 2007р. до 2005р.,%
Середньорічна вартість основних виробничих фондів с.- г. призначення, тис. грн.	3403,0	5931,5	8622,0	253,4
В тому числі:
Будинки, споруди, передавальні пристрої	24,5	27,0	27,0	110,2
Машини та обладнання	2585,0	4678,5	6870,0	265,8
Транспортні засоби	648,5	961,5	1534,0	236,5
Інші основні засоби	83,0	131,5	191,0	230,1
Робоча і продуктивна худоба	62,0	133,0	__	__
Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн.	5335,5	8268,0	11499,5	215,5
Площа с. - г. угідь, га	1849,4	2908,38	3629,0	196,2
Число середньорічних працівників, осіб	250	137	132	52,8
Вартість валової продукції, тис. грн..	5968,97	13337,02	14837,66	248,6
Виробничі витрати на с. - г продукцію, тис. грн..	3491,0	9513,0	9230,4	264,4
Прибуток, тис. грн..	438,0	2417,0	5040,0	1150,7
Питома вага в основних виробничих фондах:,%
Будівель і споруд;	0,7	0,5	0,3
Силові і робочі машини та обладнання;	76,0	79,0	79,7
Транспортні засоби;	19,1	16,2	17,8
Показники забезпеченості господарства фондами, грн..:
Фондоозброєність праці	13612,0	43295,6	65318,2	479,9
фондозабезпеченість	1840,1	2039,5	2375,9	535,8
Показники економічної ефективності використання виробничих фондів:, грн..
фондовіддача	1,8	2,2	1,7	94,4
фондомісткість	0,6	0,4	0,6	100
Чистий дохід, всього, тис. грн..	2477,97	3824,0	5607,3	226,3
В тому числі на 1 грн. вартості основних виробничих фондів, грн..	0,72	0,64	0,65	90,3
Рівень рентабельності, %	12,5	25,4	54,6
Норма прибутку, %	0,13	0,41	0,58

1.2 Спеціалізація господарства

Спеціалізація сільського господарства характеризує суспільний поділ праці між різними галузями сільськогосподарського виробництва, а також всередині їх. У процесі розвитку продуктивних сил і поглиблення спеціалізації сільського господарства відособлюється і створюються все нові галузі для виробництва певної продукції.

Спеціалізація сільського господарства - це переважний розвиток однієї або декількох галузей у виробництві товарної продукції в господарстві.

Таблиця 5. Структура грошових надходжень від реалізації продукції в ПАП «Фортуна»

Продукція	2005	2006	2007	Порівняння 2007р. до 2005р., %
	Тис. грн..	%	Тис. грн..	%	Тис. грн..	%
Пшениця	1259,0	21,6	1443,0	12,1	720,5	4,7	57,2
Кукурудза на зерно	155,0	2,6	906,0	7,6	850,3	5,6	548,6
Ячмінь	138,0	2,4	350,7	3,0	2243,2	14,8	1625,5
Горох	244,0	4,2	129,0	1,1	230,3	14,0	873,1
Ріпак	44,0	0,8	___	___	863,8	5,7	1963,2
Цукрові буряки	2246,0	38,5	6281,0	52,5	4220,0	27,8	187,9
Картопля	875,0	15,0	71,0	0,6	8,4	0,05	1
Інша продукція рослинництва	7,0	0,1	29,0	0,2	1243,9	8,2	17770,0
Всього по рослинництву	4968,0	85,2	9218,0	77,1	12280,4	80,85	247,2
Приріст свиней	266,0	4,6	1633,0	13,7	2851,7	18,8	1072,1
Інша продукція тваринництва	5,0	0,1	24,0	0,2	12,8	0,1	256,0
Всього по тваринництву	271,0	4,7	1657,0	13,9	2864,5	18,9	1057,0
Промислова продукція	520,0	8,9	916,0	7,7	____	____	____
Реалізація робіт і послуг	69,0	1,2	164,0	1,3	____	___	_____
Всього по підприємству	5828,0	100	11960	100	15184	100

З даних таблиці видно, що найбільшу питому вагу в структурі грошових надходжень займають зернові, а саме: ячмінь - 14,8%, горох - 14%, цукрові буряки - 27,8%; в тваринництві приріст свиней - 18,8%. Отже, в господарстві «Фортуна» склався зерново-бурячний напрямок господарювання з розвинутим свинарством.

1.3 Організація виробництва продукції рослинництва

Важливою галуззю, що визначає рівень розвитку всього аграрного сектору економіки нашої країни, є зернове господарство. Зернові належать до числа найважливішу питому вагу у структурі посівних площ та валових зборів продукції серед інших сільськогосподарських культур. Це пояснюється їх винятковим значенням та різнобічним використанням.

Таблиця 6. Динаміка розвитку посівних площ

Культури	2005	2006	2007	Відхилення 2007/2005 у %
	га	%	га	%	га	%
Пшениця	960	54,1	621	21,9	694	19,2	266
Кукурудза	---	---	530	18,7	1393	38,5	---
Ячмінь	166	9,3	508	17,9	538	14,9	372
Горох	300	16,9	301	10,6	305	8,4	102
Цукрові буряки	230	13	850	30,0	500	13,8	270
Картопля	120	6,7	10	0,4	---	---	---
Овочі відкритого грунту	---	---	15	0,5	___	___	---
Ріпак	---	---	---	---	192	5,2	192
Всього:	1776	100	2835	100	3622	100	---

Проаналізувавши динаміку розвитку посівних площ, ми можемо зробити висновок, що посівна площа озимої пшениці у 2007 році порівняно із 2005 роком збільшилась на 166 %, ячменю на 272 %, гороху залишилась незмінною, цукрових буряків збільшилась на 170 %, ріпак вирощували тільки в 2007 році.

Таблиця 7. Динаміка розвитку валових зборів, ц

Культури	2005	2006	2007	Відхилення, ц
Пшениця	31900	24115	21613	-10287
Кукурудза	---	31887	82459	---
Ячмінь	6207	11059	29510	23303
Горох	11639	4799	7583	-4056
Цукрові буряки	116540	379664	281977	165437
Картопля	19198	919	---	---
Овочі відкритого грунту	---	1141	---	---
Ріпак	---	---	5196	---

Порівнюючи дані таблиці ми бачимо, що валовий збір пшениці зменшився на 10287 ц, ячменю збільшився на 23303 ц, гороху зменшився на 4056 ц, валовий збір цукрових буряків збільшився 165437 ц.

1.4 Економічна ефективність виробництва продукції

Таблиця 8. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва

Показники	Роки	2007/2005
	2005	2006	2007
Обсяг виробленої продукції, ц	49746	71860	141165	283,77
обсяг реалізованої продукції, ц	37082	55208	61276	165,24
Затрати праці на 1 ц продукції, тис.люд.-год.	165	32		0,00
Повна собівартість 1 ц виробл. Прод., грн	1294	2215	3271	252,78
Виручка від реалізації, тис грн	1796	2835	5944,3	330,97
Ціна реалізації 1 ц прод.	48,43	51,35	97,01	200,29
Прибуток	502,00	620,00	2673,30	532,53
Рівень рентабельності	38,79	27,99	81,73	Х

Аналізуючи дані таблиці, бачимо, що кількість виробленої продукції в 2007 році збільшився на 183,77 % порівняно з 2005 роком, обсяг реалізованої продукції - на 65,24%, повна собівартість також зросла на 152, 78%. Не зважаючи на підвищення собівартості, прибуток також збільшився на 432,53% на нього вплинула виручка від реалізації продукції, яка зросла на 230,78%. Із даних таблиці бачимо, що на одну витрачену гривню в 2007 році припадає 0,82 грн. прибутку.

Розділ 2. Планування розвитку галузі рослинництва

2.1 Обґрунтування виробничої програми з рослинництва

Виробничою програмою з рослинництва передбачається такий розвиток рослинницьких галузей за якого можна забезпечити виконання договірних зобов'язань з продажу продукції її споживачам, а також повне задоволення потреб господарства у продукції рослинництва (насіння і фуражні фонди, страхові фонди насіння і фуражу, виділення продукції на оплату праці, фонд громадського харчування тощо).

У плані використання земельних угідь показують фактичний склад їх на 1 листопада звітного року планового року і використання у плановому році. Одночасно передбачають заходи поліпшення земель .

Урожайність планують у такій послідовності, як і при складані перспективного плану. До основних агротехнічних заходів, розроблення яких обґрунтовують в основному запланована врожайність належить: сівба насінням високоврожайних районованих сортів, правильна система удобрення, правильна система обробітку і догляду за рослинами, заходи боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур застосування залежно від ґрунтово-кліматичних умов, меліорації земель.

Запланована структура посівних площ сільськогосподарських культур має забезпечувати вироблення такої кількості продукції, яка потрібна для виконання договірних зобов'язань з продажу продукції, для створення насінних, фуражних, страхових та інших суспільних фондів.

Розроблення виробничої програми з розвитку рослинницьких галузей завершується складанням плану, розподілу продукції цих галузей. Ув прибуткові частині плану показують наявність продукції рослинництва на початок року, надходження з урожаю планового року, закупівлю та інші надходження, у видатковій - продаж, витрати на насіння і корм худобі, видачу і продаж працівникам підприємства, виділення продукції на переробку, у фонд допомоги та інші витрати.

2.1.1 Планування використання земельних угідь

Усі землі поділяють на угіддя, тому що окремі ділянки неоднорідні за природними якостями і господарським використанням, до того ж не всі землі залучаються у сільськогосподарське використання. У кожному сільськогосподарському підприємстві виділяють сільськогосподарські угіддя -- ділянки землі, які мають конкретне сільськогосподарське призначення і систематично використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції. До них належать рілля, багаторічні плодово-ягідні насадження, природні сіножаті й пасовища. Інші угіддя є несільськогосподарськими (ліси, чагарники, болота, землі, зайняті водою, дорогами, будівлями, та ін.).

Склад і співвідношення угідь з роками змінюються, тобто угіддя набувають іншого призначення (розорювання пасовищ і сіножатей, осушення боліт тощо). Таке переведення угідь з одного виду в інший називають трансформацією земельних угідь. Основною метою її мають бути підвищення продуктивності, тобто інтенсивності використання землі, а також створення умов для правильного облаштування території, організації виробництва, підвищення родючості, запобігання ерозії та її припинення.

У поліській зоні часто однойменні угіддя розташовані невеликими ділянками у різних місцях землекористування. Тому велике значення тут має ліквідація дрібно контурності сільськогосподарських угідь, особливо ріллі. Дрібноконтурність землі усувають одночасно з її трансформацією шляхом упорядкування меліоративної мережі, розорювання та окультурення земель, розчищення від чагарників, купин, правильного розміщення будівель і споруд. Це дає змогу збільшити площу основних угідь.

Показниками ефективності трансформації земельних угідь є: приріст валової продукції і чистого доходу, строки окупності капітальних вкладень, підвищення родючості ґрунту та ін.

Таблиця 9. Баланс земельних угідь та їх використання

Види угідь	Наявність земель на початок планового року, га	Використання в плановому році	Склад земель на кінець планового року
		Під посіви	На сіножаті	Під пасовища	Під закладку нових насаджень
						га	В % до підсумку
Загальна земельна площа у власності і користуванні	3629	- 192				3437	100
Види сільськогосподарських угідь	3629	- 192				3437	100
В т.ч.: рілля	3622	- 192				3430	99,8
сіножаті	____					___
пасовища	7					7	0,2
багаторічні насадження	____					___

Із даної таблиці ми можемо зробити висновок, що в ПАП «Фортуна» у плановому році планується зменшити площу ріллі на 192 га. Тому площа ріллі становитиме 3430 га або 99,8 % від загальної земельної площі, площа пасовищ залишиться не змінною.

2.1.2 Планування врожайності сільськогосподарських культур

З плановим рівнем врожайності сільськогосподарських культур безпосередньо пов'язано багато інших показників і сторін діяльності підприємства: розміри і структура посівних площ, обсяги виробництва і реалізації продукції, система заходів щодо ведення галузі рослинництва, яка охоплює техніку, технологію та організацію виробництва тощо.

Плануванню врожайності сільськогосподарських культур передує детальний аналіз досягнутого її рівня на підприємстві,, у передових підприємствах зони, дослідних станціях. При цьому важливо виявити кількісний та якісний вплив на врожайність основних факторів, що її визначають (добрива, попередники, сорти, технології тощо).

При плануванні врожайності сільськогосподарських культур використовують такі основні методи:

1) метод екстраполяції - знаходження наступних рядів динамічного ряду врожайності на основі фактичних її рівнів;

2) метод кореляційно-регресійного аналізу - побудова і дослідження виробничих функцій залежності врожайності сільськогосподарських культур від окремих факторів, які її формують;

3) нормативний метод у поєднанні у експертно-оцінним;

4) метод програмування врожайності.

В практиці сільськогосподарських підприємств найчастіше застосовують нормативний метод у поєднанні у експертно-оцінним. Сутність цього методу полягає у визначенні можливого приросту врожаю в результаті зміни динамічних факторів з наступним збільшенням фактичної середньозваженої врожайності на величину цього приросту. В основі визначення планової врожайності сільськогосподарських культур лежить формула:

Впл =Всз+??Ві,

де:

Впл - планова врожайність, ц/га;

Всз - середньозважена врожайність на підприємстві за останні 3-4 роки, ц/га;

?Ві - приріст урожайності, одержаного за рахунок зміни 1-го фактора, ц/га.

У практиці сільськогосподарського виробництва найчастіше змінним фактором є система добрив.

Розрахунок приросту врожайності сільськогосподарської культури визначають спочатку по кожному виду поживних речовин (N, Р205, К20) за формулою:

?В=___Д*С*К + До*Со*Ко__

Вс

де:

Д - додаткова доза внесення певного виду мінеральних добрив у фізичній масі, ц/га;

Д0 - додаткова кількість внесення органічних добрив, т/га;

С, С0 - вміст поживної речовини відповідно в 1 ц мінеральних та 1 т органічних добрив, кг;

К, К0 - коефіцієнти використання поживного елемента відповідно з мінеральних та органічних добрив, долі;

Вс - винос елемента живлення 1ц урожаю основної і відповідної кількості побічної продукції, кг.

Слід пам'ятати, що на урожайність сільськогосподарських культур впливає комплекс різноманітних факторів, але визначним є фактор, який знаходиться в найменшій кількості.

Приріст урожайності за умов упровадження чи розширення певного заходу не на всій площі посіву сільськогосподарської культури визначають за формулою

?Ві = ?Він * Па

де:

?ВіН - нормативний приріст врожаю на 1 га площі посіву від і-го заходу;

ПА - питома вага площі, на якій проводиться певний захід в загальній площі посіву культури.

В плановому році в підприємстві буде впроваджена інтегрована система захисту рослин на площі 694 га озимої пшениці. Після обчислення приростів урожайності від передбачуваних в підприємстві додаткових заходів визначають планову врожайність озимої пшениці. Аналогічні розрахунки проводять по інших культурах. Підвищення врожайності решти культур на підприємстві передбачається отримати лише від збільшення доз внесення добрив. Приріст врожайності від додаткового внесення добрив можна розрахувати за укрупненими нормативами.

Прирости врожаю по укрупнених нормативах обчислюється як сума добутків запланованих додаткових доз внесення органічних добрив і поживних речовин із мінеральних добрив під культури в підприємстві порівняно із середніми даними за останні 3-4 роки та величин окупності добрив.

В останні роки у передових сільськогосподарських підприємствах все ширше застосовується метод програмування врожайності. Він передбачає розроблення комплексу взаємопов'язаних заходів, своєчасне й якісне виконання яких забезпечує одержання наперед розрахованого рівня врожайності за найефективнішого використання ресурсів. Наперед розрахований рівень врожайності може бути визначений із потреби, наприклад, отримання певного розміру прибутку в розрахунку на 1 га посіву сільськогосподарської культури або досягнення інших цілей.

За цих умов найвищий рівень врожайності обмежується потенційною продуктивністю культури певного сорту. Особливе значення в програмуванні врожайності належить закону мінімуму, за яким рівень врожайності обмежується фактором, що знаходиться в мінімумі, а всі інші додаткові витрати можуть забезпечити ефект лише при врахуванні цього фактора. Необхідно враховувати також закони оптимуму і сукупної дії, за якими лише оптимальні дози і співвідношення між факторами забезпечують найвищу продуктивність рослин з найефективнішим використанням ресурсів.

Таблиця 10. Розрахунок прибавки урожайності озимої пшениці від збільшення внесення добрив

Види добрив	Кількість добрив	Коефі цієнт використання діючої речовини	Буде використано діючої речовини, кг	Винос поживних речовин з грунту на 1 ц урожаю, кг	Прибав ка урожайнос ті, ц/га
	Всього, ц	В перерах. на діючу р-ну, кг		З міне раль них доб рив	З орга ніч них доб рив	Всього
Аміачна селітра	0,8	27,2	0,6	16,3	3	19,3	3,5	5,5
Каїніт	0,6	6	0,7	4,2	4,5	8,7	2,5	3,5
Суперфосфат гранульований	0,7	13,65	0,25	3,4	3	6,4	1,2	5,3

При розрахунку прибавки урожайності для озимої пшениці від збільшення внесення добрив, я визначила що найбільшу прибавку буде досягнуту при внесенні аміачної селітри. Вона становить 5,5 ц/га. Найменша буде при внесенні каїніту - 3,5 ц/га.

Середньозважену врожайність обчислюють за формулою:

Всз= В : П,

де: В- сумарний валовий збір сільськогосподарської культури за останні 3-4 роки, ц;

П- сума посівних площ даної культури за останні 3-4 роки,га.

Приріст урожаю обчислюють від збільшення норм внесення добрив порівняно з базовим періодом, запровадження продуктивніших сортів, розміщення культур по кращих попередниках, розширення площ застосування засобів захисту рослин, зменшення втрат продукції під час збирання тощо. Приріст урожаю слід розраховувати лише за рахунок тих факторів, зміна яких передбачена на підприємстві у плановому періоді.

Таблиця 11. Валовий збір і планова урожайність сільськогосподарських культур в підприємстві

Назва культур	Сума посівної площі за останні 3 роки, га	Валовий збір за останні 3 роки, ц	Середньозважена урожайність за останні 3 роки, ц/га	Планова урожайність, ц/га
1. Зернові та зернобобові	6316	262771	41,6	45,1
В т.ч.: озима пшениця	2275	77628	34,1	37,6
Кукурудза	1923	114346	59,5	63,0
Ячмінь	1212	46776	38,6	42,1
Горох	906	24021	26,5	30,0
2.Технічні	1580	778181	492,5	521,3
В т.ч.:цукрові буряки	1580	778181	467,2	496
3. Картопля	130	20117	154,75	158,2

В даній таблиці я підсумувала посівні площі та валовий збір за останні три роки, а також визначила середньозважену урожайність. При збільшенні урожайності в плановому році за рахунок внесення добрив, для зернових на 3,5 ц/га, для цукрових буряків - 28,8 ц/га, спостерігається така зміна по культурах.

Найвищий рівень врожайності обмежується потенційною продуктивністю культури певного сорту. Особливе значення в програмуванні врожайності належить закон мінімуму, за яким рівень урожайності обмежується фактором, що знаходиться в мінімумі, а всі інші додаткові витрати можуть забезпечити ефект лише при врахуванні цього фактора. Необхідно враховувати також закони оптимуму і сукупної дії, за якими лише оптимальні дози і співвідношення між факторами забезпечують найвищу продуктивність рослин. Тому в землеробстві необхідно стежити за балансом поживних речовин в ґрунті і поповнювати їх, враховуючи витрати на утворення врожаю.

Таблиця 12. Розрахунок норм добрив під запланований урожай

№ п/п	Показники	Озима пшениця
		N	P2O5	K2O
1.	Запланований урожай, ц/га	37,6	37,6	37,6
2.	Винос поживних речовин на одержання зерна і відповідної кількості соломи, кг	3,7	1,5	2,5
3.	Винос поживних речовин запланованим урожаєм, кг	139,12	56,4	94,0
4.	Вміст рухомих форм поживних речовин мг/100г грунту	10	8	10
5.	Теж в пласті грунту 25 см, кг/га	360	288	360
6.	Використання поживних речовин з грунт у, %	26	12	18
7.	Буде використано поживних речовин з грунту урожаєм, кг/га	93,6	34,6	64,8
8.	Внесено органічних добрив під попередник, т/га	11	11	11
9.	Вміст поживних речовин в органічних добривах, %	0,5	0,35	0,60
10.	Внесено поживних речовин з органічними добривами, кг/га	55	38,5	66
11.	Використання поживних речовин з органічних добрив на другий рік внесення, %	15	20	10
12.	Буде використано поживних речовин з органічних добрив на другий рік, кг	8,25	7,7	6,6
13.	Всього буде використано рослинами поживних речовин, кг/га	101,85	42,3	71,4
14.	Необхідно внести поживних речовин, кг/га	37,27	14,1	22,6
15.	Використання поживних речовин з мінеральних добрив в перший рік, %	36	15	31
16.	Необхідно внести поживних речовин мінеральних добрив з урахуванням коефіцієнта їх використання, кг/га	103,5	94,0	72,9
17.	Вміст поживних речовин в мінеральних добривах, %	34	19	40
18.	Необхідно внести мінеральних добрив для одержання запланованого урожаю ( в фізичних туках), кг/га	304,4	494,7	182,3

Враховуючи запланований урожай, винос поживних речовин, кількість внесених поживних речовин, можна зробити такий висновок що найбільше необхідно внести фосфорних мінеральних добрив для одержання запланованого урожаю становить 494,7 кг/га, азотних - 304,4 кг/га, найменше - калійних 182,3 кг/га.

2.1.3 Планування розміру посівних площ, виробництва продукції та її розподіл

Обчисленню розмірів посівних площ передує виявлення найбільш конкурентноспроможних сільськогосподарських культур, під які слід виділяти в підприємстві більші посівні площі, через визначення їх економічної оцінки.

Товарні культури оцінюють за показниками розміру прибутку та рівнем рентабельності виробництва продукції.

Розміри посівних площ обчислюють двома способами :

1) діленням загальної потреби в продукції рослинництва по кожній культурі на її планову врожайність;

2) за розміром полів під культурою в системі сівозмін. Загальна потреба в продукції рослинництва визначається обсягом реалізації та внутрішньогосподарських потреб в ній.

Розміри посівних площ культур, розрахованих двома способами, порівнюють між собою і коригують їх з метою відповідності результатів обчислень. Якщо частина площі певної культури, розрахованої за потребою в продукції, не вписується в сівозміну, то її замінюють іншою культурою, яка дає споріднену продукцію і не порушує сівозміну. Усунути не відповідність розмірів посівних площ, розрахованих двома способами, можна в такий спосіб:

Підвищення планової врожайності культур за рахунок проведення агротехнічних заходів;

Зменшення потреби в певних видах продукції за рахунок збільшення обсягів виробництва спорідненої продукції;

Планування придбання продукції на ринку для внутрішньогосподарських потреб;

Збільшення площ посівів найбільш ефективних культур;

Розширення виробництва на орендованих землях тощо.

Основними напрямками реалізації продукції рослинництва можуть бути:

- реалізація продукції за договорами з заготівельними, переробними, торгівельними та іншими організаціями;

- реалізація продукції через власні магазини, систему громадського харчування, на міських ринках тощо.

Внутрішньогосподарські потреби в продукції рослинництва передбачають:

- створення насіннєвих і фуражних фондів;

- видача і продаж продукції працівникам підприємства;

- використання для переробки на підсобних промислових виробництвах підприємства;

- виділення у фонд допомоги тощо.

Спостерігаються найбільші витрати на добрива під кукурудзу 422176,51 грн. це пояснюється найбільшою посівною площею, яка становить 1393 га, а також внесенням усіх видів добрив азотних, фосфорних та калійних. Для цукрових буряків вартість добрив становить 134535 грн., ячменю - 107061 грн. під них планується вносити тільки азотні та фосфорні. Під 694 га озимої пшениці планується внести тільки азотні і відповідно їх вартість становить 35394 грн.

Даючи економічну оцінку сільськогосподарським культурам ми бачимо, що найбільший прибуток з 1 га одержується при вирощувані цукрових буряків, який становить 4615,5 грн., від кукурудзи - 1550,5 грн., озимої пшениці - 1128,9 грн., ячменю - 904,8 грн. Найменший прибуток приносить горох 593,9 грн.

Через систему громадського харчування передбачається реалізувати 100ц озимої пшениці, 100ц кукурудзи, 100 ц ячменю, 100 ц гороху. Крім того, підприємство планує продати на ринку 5000 ц озимої пшениці, 200 ц кукурудзи, 3813 ц ячменю, 5820 ц гороху,

Працівникам підприємства передбачається видати в рахунок оплати праці та продати 9000 ц зерна озимої пшениці та 7500 ц ячменю. Планується продати по договорах 5398 ц озимої пшениці, 57060 ц кукурудзи та 248000 ц цукрових буряків. На годівлю худобі буде використано 5000 ц озимої пшениці, 30000 ц кукурудзи, 10000 ц ячменю та 2000 ц гороху.

Планування обсягів виробництва продукції рослинництва здійснюється на основі запланованої врожайності і посівних площ. При цьому валовий збір основної продукції зернових і технічних культур визначають у початково - оприбуткованій масі і масі після доробки або заліковій масі.

Таблиця 13. Виробнича програма по рослинництву

Назва культури	Площа, га	Збір основної продукції,ц	Вартість валової продукції, грн.
		У початково-оприбуткованій вазі	У вазі після доробки
		З 1 га	всього	всього	1ц	всього
1	2	3	4	5	6	7
1. зернові культури під урожай планового року - всього	2930	Х	145653	142009	Х	12653331,3
В т.ч.:озима пшениця	694	37,6	26094	25439	63,3	1610288,7
Кукурудза	1393	63,0	87759	85565	87,7	7504050,5
Горох	305	30,0	9150	8921	98,9	882286,9
Ячмінь	538	42,1	22650	22084	120,3	2656705,2
2. Технічні культури - всього	500	Х	248000	228160	Х	3422400
В т.ч.: цукрові буряки	500	496	248000	228160	15,0	3422400

У виробничій програмі по рослинництву ми плануємо одержати 37,6 ц озимої пшениці з 1 га, валовий збір із 694 га буде становити 26094 ц, у вазі після доробки дорівнює 25439 ц, вартість валової продукції становитиме 1610288,7 грн. В 2008 році виробництво валової продукції складе: кукурудзи - 7504050,5 грн., гороху - 882286,9 грн., ячменю - 2656705,2 грн., цукрових буряків - 3422400 грн.

Потребу в насіннєвому матеріалі для вирощування сільськогосподарських культур, враховуючи і площу під кормовими культурами, яка забезпечується насінням за рахунок зернової групи, визначають на основі норм висіву на 1 га шляхом варіантного підходу методом наближених розрахунків. Оскільки площі посіву по відповідних культурах ще не визначені, розрахунки можна здійснювати двома методами. Попередньо визначають обсяг насіннєвого матеріалу за розміром посівних площ по культурах минулого року, а при кінцевих розрахунках здійснюють уточнення. Іншим методом визначають потребу в продукції рослинництва по всіх фондах (за винятком насіннєвого). Діленням загального її обсягу на заплановану урожайність (без норми висіву) визначають попередній розмір посівних площ і на підставі них - потребу в насіннєвому матеріалі. При цьому враховують і потребу в насіннєвому матеріалі для площ під кормовими культурами, оскільки їх скошують до одержання зерна (кукурудза на силос і зелений корм, однорічні трави). Виробництво насіння для них передбачають у зерновій групі. Площі кормових культур переносять з плану зеленого конвеєра, який складають раніше.

Визначений таким чином обсяг насіннєвого матеріалу додають до загального обсягу продукції по всіх інших фондах і діленням на заплановану урожайність розраховують посівні площі по культурах і підприємству. Потім необхідно уточнити посівні площі шляхом розміщення їх у полях сівозмін.

Розміри посівних площ культур, розрахованих двома способами, порівнюють між собою і коригують їх з метою відповідності результатів обчислень. Якщо частина площі певної культури, розрахованої за потребою в продукції, не вписується в сівозміну, то її замінюють іншою культурою, яка дає споріднену продукцію і не порушує сівозміну. Усунути невідповідності розмірів посівних площ, розрахованих двома способами, можна в такий спосіб:

- підвищення планової врожайності культур за рахунок проведення додаткових агротехнічних заходів;

- зменшення потреби в певних видах продукції за рахунок збільшення обсягів виробництва спорідненої (взаємозамінюючої) продукції;

- планування придбання продукції на ринку для внутрішньогосподарських потреб;

- збільшення площ посівів найбільш ефективних культур;

- розширення виробництва на орендованих землях тощо. Планування обсягів виробництва продукції рослинництва здійснюється на основі запланованої врожайності і посівних площ. При цьому валовий збір основної продукції зернових і технічних культур визначають у початково-оприбуткованій масі і масі після доробки або заліковій масі.

За багаторічними даними в підприємстві відходи становлять по озимих культурах 2,5%.

В плановому році потреба в насінні кукурудзи становить 400 ц із страховим фондом, ячменю - 1237 ц, гороху 1230 ц, озимої пшениці - 1596 ц, цукрових буряків - 80 ц.

В наявності насіння на початок планового року є 300 ц кукурудзи, отже 100 ц планується закупити. Вартість насіння становить 177800 грн. Ячменю на початок є 953 ц, планується одержати по обміну 100 ц та 184 ц закупити, вартість насіння разом з витратами на перевезення дорівнює 149358 грн.

Насіння гороху в наявності на початок року 1010 ц, планується одержати по обміну 220 ц та закупити 170 грн. Вартість всього насіння становить 218420 грн.

Озимої пшениці є 1310 ц, 100ц будуть одержані по обміну та 186 ц закуплені, вартість продукції - 206060 грн.

Насіння цукрових буряків планується буде закуплено на суму 201600грн.

Аналізуючи дані ми бачимо, що валове надходження озимої пшениці становить 26094 ц, кукурудзи - 87759 ц, ячменю - 22620 ц, гороху - 9150 ц, цукрових буряків - 248000 ц. Інші надходження 640 ц, 186 ц, 100 ц, 184 ц, 170 ц відповідно по культурах. Планується наступне використання продаж по поставці за прямими контрактами 5398 ц озимої пшениці, 57060 ц кукурудзи та 248000 ц цукрових буряків. Крім того підприємство планує видати працівникам господарства 1756 ц озимої пшениці та 256 ц ячменю. Продати на ринку та іншими каналами реалізації передбачають 5000 ц озимої пшениці, 200 ц кукурудзи, 3813 ц ячменю та 5820 ц гороху. Залишити на насіння 1596 ц озимої пшениці, 400 ц кукурудзи, 1237 ц ячменю, 1230 ц гороху. Відправити на переробку 100 ц озимої пшениці, 100 ц кукурудзи, 100 ц ячменю та 220 ц гороху. Оплати за оренду землі планується 7244 ц озимої пшениці та 7244 ц ячменю.

2.2 Планування засобів виробництва

Основні питання планування потреби у засобах виробництва та використання їх, які доводиться розробляти під час складання річних планів у сільськогосподарських підприємствах, такі: визначення річного плану механізованих робіт і розподіл їх за марками тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин; розрахунок потреби у засобах механізації; планування використання автомобільного транспорту, ремонтів і технічних обслуговувань тракторів і сільськогосподарських машин; розрахунок потреби у нафтопродуктах тощо.

Річний план механізованих робіт розробляють на основі технологічних карт вирощування сільськогосподарських культур і виробництва продукції тваринництва. Для визначення обсягу механізованих робіт складають перелік їх за послідовністю виконання.

Розподіляючи роботи за марками тракторів, слід забезпечити високопродуктивне використання тракторів усіх марок, виконання запланованого обсягу робіт в установлені агротехнічні строки з мінімальними затратами праці і коштів. Потужні трактори доцільно використовувати насамперед на енергомістких роботах.

За марками тракторів роботи розподіляють відповідно до норм виробітку, агротехнічних строків виконання робіт з урахуванням коефіцієнта змінності і коефіцієнта готовності тракторного парку. План тракторних робіт складають на всі квартали року. Установлений обсяг робіт за марками тракторів у фізичних і умовних еталонних гектарах використовують у наступних розрахунках експлуатації тракторного парку, а саме: для визначення потреби в окремих марках тракторів і сільськогосподарських машин, потреби в пально-мастильних матеріалах, кількості ремонтів, технічних обслуговувань і витрат на них.

Потребу в машинах обчислюють так само, як і при складанні перспективних планів. Для обґрунтування забезпеченості господарства тракторами та придбання їх виконують кілька розрахунків: визначають потребу в умовних тракторах, виходячи з річного виробітку на умовний трактор; обчислюють потребу в тракторах на найбільш напружені ранньовесняний та збиральний періоди; встановлюють на найбільш напружений період потребу у спеціальних просапних тракторах.

Потребу в комбайнах та інших сільськогосподарських машинах визначають за обсягом відповідних робіт у період найбільшого їх напруження. Наприклад, потреба в зернових комбайнах залежить від площі збирання ранніх зернових культур, строків їх збирання, змінних норм виробітку і коефіцієнтів змінності.

За даними про запланований обсяг тракторних та інших механізованих робіт за окремими марками машин та диференційованими нормами витрати палива на одиницю роботи обчислюють загальну потребу в пально-мастильних матеріалах. Одночасно складають баланс нафтопродуктів на плановий рік і план завезення цих продуктів на рік у натурі і за вартістю.

При плануванні використання тракторів, комбайнів, автомобілів визначають кількість ремонтів і технічних обслуговувань цих машин, а також витрату коштів на їх виконання.

планування виробництво продукція рослинництво

Таблиця 14. Визначення обсягу механізованих робіт та потреби в тракторах і комбайнах

Назва сільськогосподарських культур	Площа посіву, га	Щільність механізованих робіт згідно прийнятої технології вирощування с.-г. культур, ет. Га/га	Обсяг механізованих робіт, ет. га.
Озима пшениця	694	7	4858
Кукурудза на зерно	1393	11,2	15601,6
Ячмінь	538	6,5	3497
Горох	305	6,4	1952
Цукрові буряки	500	23,2	11600
Усього:	3430	---	37508,6

В даній таблиці я визначила обсяг механізованих робіт, який становить 37508,6 ет.га при площі посіву 3430 га.

Таблиця 15. Розрахунок потреби в тракторах та самохідних машинах

Назви та марки машин	Річний обсяг робіт, ет. Га, га	Річний нормативний виробіток на 1 машину, ум.га, га	Необхідна кількість машин, шт..
Трактори:
Т-150 К	9377,15	2805	3
ДТ-75 М	8626,98	1705	5
МТЗ-82	18754,3	1314	14
Т-25 А	750	270	2
Усього:	37508,43	Х	24
Комбайни:
Дон - 1500	999	250	4
СК - 6	538	150	4
КС - 6	500	250	2
КСКУ - 6А	1393	330	4
Усього:	3430	Х	14

В таблиці я визначила, що господарству потрібно двадцять чотири трактори та чотирнадцять комбайнів в найбільш напружені періоди. Для цього розрахунку потрібно було річний обсяг робіт, ет.га, га поділити на річний нормативний виробіток на одну машину, ум.га, га.

Таблиця 16. Визначення потреби та вартості палива і мастильних матеріалів

Назви та марки машин	Річний обсяг робіт, ет.га, га	Нормативи витрат палива, кг/ет.га, кг/га	Витрати палива всього, ц	Комплексні ціни 1 ц пального, грн..	Вартість пально-мастильних матеріалів, грн..
Трактори:
Т-150 К	9377,15	17,0	1594	600,0	956400,0
ДТ-75 М	8626,98	14,5	1251	600,0	750600,0
МТЗ-82	18754,3	17,0	3188	600,0	1912800,0
Т-25 А	750	14,5	109	600,0	65400,0
Усього:	37508,43	Х	561,7	Х	3685200
Комбайни:
Дон - 1500	999	10	99,9	600,0	59940
СК - 6	538	12	64,6	600,0	38760
КС - 6	500	18	90,0	600,0	54000
КСКУ - 6А	1393	14	195,02	600,0	117012
Усього:	3430	Х	449,52	Х	3954912

В даній таблиці ми плануємо витрати паливно-мастильних матеріалів. Визначивши витрати палива на кожен трактор та комбайн зокрема, маючи комплексні ціни 1 ц пального я визначила вартість паливо-мастильних матеріалів, тис. Грн.. Усього по машинах становить 3954912 грн. Для озимої пшениці це становить 612252 грн.

2.3 План трудових ресурсів та оплата праці

Відповідно до Закону України "Про оплату праці" (1995р.), заробітна плата поділяється на основну й додаткову. Крім того, передбачаються інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності і господарювання.

Оплата праці в рослинництві і тваринництві сільськогосподарських підприємств проводиться відповідно до розцінок за 1ц (одиницю) виробленої (реалізованої) продукції або за вартість її у грошовому виразі.

Значного поширення у сільськогосподарських підприємствах набула акордно-преміальна оплата праці. При цьому в рослинництві і тваринництві вона здійснюється відповідно до розцінок за продукцію або за валовий доход.

Розцінки оплати праці за продукцію визначають за тарифними ставками і технологічними картами вирощування і збирання сільськогосподарських культур, виробництва продукції тваринництва. На основі технологічних карт планують тарифний фонд оплати праці. Розцінки за продукцію обчислюють, виходячи з плану чи норми виробництва продукції і тарифного фонду оплати праці, збільшеного до 150% залежно від рівня врожайності сільськогосподарських культур, продуктивності худоби і птиці.

У державних підприємствах чисельність працівників у плані по праці визначають для рослинництва, тваринництва і для допоміжних підприємств на основі планових обсягів робіт у технологічних картах. При цьому встановлюють кількість працюючих і фонд заробітної плати за такими категоріями: постійні робітники; сезонні і тимчасові робітники; інженерно-технічні працівники; службовці; молодший обслуговуючий персонал і пожежно-сторожова охорона; працівники житлового господарства, дитячих І культурно-побутових закладів; працівники торгівлі і громадського харчування; працівники, зайняті на капітальному ремонті будівель і споруд.

У недержавних господарствах план по праці складають з урахуванням даних про склад членів господарства і інших працівників та можливих змін у цьому складі протягом планового року. По галузях і в цілому по господарству обчислюють середньорічну кількість працівників, затрати праці в людино-днях, основну оплату праці (грішми і продуктами), додаткову оплату та інші доплати, оплату праці в цілому за рік (грішми і продуктами). Як основну оплату праці, так і додаткову з доплатами визначають на кожний квартал року.

На основі даних про потребу в трудових ресурсах і їх наявність складають баланс праці по підприємству.

Таблиця 17. Розрахунок потреби в робочій силі для рослинництва

Культура	Площа посіву, га	Потреба
		На 1 га люд./год.	На всю площу
			Люд./год.	Чол..
Озима пшениця	694	35,4	24567,6	14
Кукурудза	1393	67,5	94027,5	52
Ячмінь	538	22,2	11943,6	7
Горох	305	25,1	7655,5	4
Цукрові буряки	500	272,4	136200	76
Усього:	3430	422,6	274394,2	153

Із таблиці «Розрахунок потреби в робочій силі для рослинництва» бачимо що в підприємстві для вирощування продукції рослинництва нам потрібно 153 працівники, на вирощування озимої пшениці 14 чоловік, кукурудзу 52, 7 для ячменю, 4 для гороху та 76 для цукрових буряків.

Таблиця 18. Розрахунок фонду оплати праці

№ п/п	Показники	Всього по рослинництву	Озима пшениця
1.	Кількість працівників, чол..	153	14
2.	Годинна тарифна ставка, грн..	4,5	4,5
3.	Витрати робочого часу, днів	278	278
4.	Фонд оплати праці, грн..	1531224	140112
5.	Оплата праці адмін. Персоналу, грн.	91873,44	8406,72
6.	Разом фонд оплати праці (всього), грн.	1623097,44	148518,70
7.	Доплата за якість, грн..	243464,62	22277,8
8.	Доплата за обсяг виконаної роботи, грн..	486929,23	44555,6
9.	Всього фонд оплати праці, грн.	2353491,29	215352,10

В даній таблиці ми розрахували фонд оплати праці для працівників зайнятих в рослинництві при 8 годинному робочому дні, 4,5 грн. годинні тарифній ставці та 278 днях витрат робочого часу. Отже, загальний фонд оплати праці становитиме 2353491,29 грн., з них 215352,10 для працівників зайнятим на вирощуванні озимої пшениці.

2.4 Планування собівартості і реалізації продукції рослинництва

Собівартість продукції -- це витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг. Визначають планову і звітну собівартість продукції. Планову калькуляцію складають, розробляючи плани у господарстві на основі нормативів затрат праці і коштів при проектованій технології виробництва продукції. Звітна калькуляція потрібна при підбиванні підсумків господарсько-фінансової діяльності за фактичними даними виходу продукції та витрат на її виробництво. У практиці сільськогосподарських підприємств розрізняють виробничу і повну собівартість продукції. До повної собівартості включають витрати на реалізацію продукції.

Собівартість продукції в сільськогосподарських підприємствах планують відповідно до «Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.96р.

При плануванні собівартості продукції здійснюють економічні розрахунки з визначення витрат на виробництво планового обсягу продукції (робіт, послуг) при найбільш ефективному використанні сільськогосподарських угідь, матеріальних, трудових. та інших ресурсів, забезпеченні нормальних умов праці, дотриманні систем землеробства і тваринництва, а також охорони навколишнього природного середовища.

Витрати на виробництво групують за елементами, статтями, місцем виникнення, об'єктами планування та обліку. Під елементами витрат розуміють витрати, однорідні за економічним змістом, під статтями витрат -- витрати, які включають один або кілька елементів.

За участю в процесі виробництва витрати поділяються на основні (прямі) та витрати на управління і обслуговування виробництва. Основні витрати пов'язані з безпосереднім виконанням технологічних операцій з виробництва продукції (робіт, послуг), а витрати на управління та обслуговування виробництва -- з діяльністю підрозділу (бригади, ферми, цеху, орендного колективу, внутрішньогосподарського кооперативу тощо), галузі чи підприємства в цілому.

Більшість витрат безпосередньо пов'язана з виробництвом певного виду продукції, тому вони є основними (прямими) витратами. Витрати на управління і обслуговування виробництва розподіляють на відповідні види продукції.

Планування собівартості продукції рослинництва. Планову суму витрат у рослинництві обчислюють за такими статтями:

1) витрати на оплату праці, де зазначають усі суми грошо`н.` і натуральних видач, які мають характер заробітної плати (оплати праці) робітникам держгоспів, працівникам недержавних сільськогосподарських підприємств, які беруть безпосередню участь в технологічному процесі з виробництва продукції даної культури або групи культур;

2) відрахування на соціальні заходи. До цієї статті включають обов'язкові відрахування на державне соціальне страхування, до Пенсійного фонду, Фонду сприяння зайнятості населення;

3) насіння та садивний матеріал;

4) добрива;

5) засоби захисту рослин;

6) роботи і послуги;

7) витрати на утримання основних засобів;