Платежный баланс страны

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступление

Все страны являются участницами современного мирового хозяйства. Активность этого участия, степень интеграции отдельных стран в мировое хозяйство различны, но нет такой страны, которая в той или иной мере не была бы связана нитями экономического взаимодействия с окружающим миром. Внешнеэкономические операции страны с ее партнерами представляют собой мирохозяйственные связи, объединяющие национальные экономики в мировое хозяйство.

На общем фоне интернационализации хозяйственной жизни складывается сложная мозаика отношений; превосходство одних стран в одних сферах мирохозяйственных связей сочетается с партнерством, отставанием или следованием за лидерами в других. Помимо экономических существуют политические, военные, культурные и другие отношения между странами, которые порождают денежные платежи и поступления. Многогранный комплекс международных отношений страны находит отражение в балансовом счете ее международных операций, который по традиции называется платежным балансом.

Платежный баланс - балансовый счет международных операций - это стоимостное выражение всего комплекса мирохозяйственных связей страны в форме соотношения поступлений и платежей.

Балансовый счет международных операций представляет собой количественное и качественное стоимостное выражение масштабов, структуры и характера внешнеэкономических операций страны, ее участия в мировом хозяйстве. На практике принято пользоваться термином “платежный баланс”, а показатели валютных потоков по всем операциям обозначать как платежи и поступления, которые не только фактически произведены или подлежат немедленному исполнению на определенную дату, но и будущие платежи по международным требованиям и обязательствам. Такая практика объясняется тем, что преобладающая часть сделок, включая торговые операции, совершается в наше время на кредитной основе. Некоторые аналитики стремятся найти способ отделения фактически выполненных платежей от величины кредитных обязательств. Однако это невозможно при нынешнем состоянии системы учета и технических средств. И в этом нет необходимости. Современные таблицы платежных балансов содержат достаточно сведений о движении всех видов ценностей между странами. При этом та часть обязательств, которая не выплачивается в текущем периоде, а переносится на будущее, заносится в статьи платежного баланса, отражающие движение капиталов и кредитов.

В последнее время в дополнение к платежному балансу, содержащему сведения о движении потоков ценностей между странами, составляется баланс международных активов и пассивов страны, отражающий ее международное финансовое положение в категориях запаса. Он показывает, на какой ступени интеграции в мировое хозяйство находится страна. В нем отражается соотношение на данный момент стоимости полученных и предоставленный страной кредитов, инвестиций, других финансовых активов. Показатели международной финансовой позиции и платежного баланса взаимосвязаны.

По экономическому содержанию различаются платежный баланс на определенную дату и за определенный период. Платежный баланс на определенную дату невозможно зафиксировать в форме статистических показателей; он существует в виде меняющегося изо дня в день соотношения платежей и поступлений. Состояние платежного баланса определяет спрос и предложение национальной и иностранной валюты в данный момент, оно является одним из факторов формирования валютного курса.

Платежный баланс за определенный период (месяц, квартал, год) составляется на основе статистических показателей о совершенных за этот период внешнеэкономических сделках и позволяет анализировать изменения в международных экономических отношениях страны, масштабах и характере ее участия в мировом хозяйстве. Показатели платежного баланса за период связаны с агрегатными показателями экономического развития (ВНП, национальным доходом и т.п.) и являются объектом государственного регулирования. Состояние платежного баланса за период тесно связано с состоянием национальной валюты в долговременном аспекте, степенью ее стабильности или характером изменений валютного курса.



1. Показатели платежного баланса и методы классификации его статей

Составление платежного баланса как отражения международных расчетов страны предназначено для выполнения как учетных, так и аналитических задач, тесно связанных между собой. Круг участников внешнеэкономических операций многообразен: отдельные страны и их группировки, национальные, иностранные и транснациональные корпорации, компании и банки, различные национальные и международные организации и учреждения, частные лица, государственные валютные органы и т.д. Это приводит к необходимости учета, обработки большого числа данных, поступающих не только из национальных, но и из иностранных источников. Отсюда основным требованием становится единство содержания и методов исчисления однородных показателей. На достижение такого единства, придающего универсальный характер применяемым показателям и возможность проводить их сопоставления, направлены рекомендации, содержащиеся в Руководстве Международного валютного фонда (МВФ) по составлению платежного баланса, в настоящее время положены в основу составления платежных балансов промышленно развитых и большинства развивающихся стран. В то же время отдельные страны вносят в правила составления платежных балансов свои элементы, обусловленные особенностями их экономики, внешнеэкономического положения, принятой системы национального счетоводства.

Определение платежного баланса (МВФ)

В методических указаниях МВФ говорится: ”Платежный баланс представляет собой таблицу статистических показателей за данный период, показывающую: а) операции с товарами, услугами и доходами между данной страной и остальным миром; б) смену собственности и другие изменения в принадлежащих данной стране монетарном золоте, специальных правах заимствования (СДР), а также финансовых требованиях и обязательствах по отношению к остальному миру и в) односторонние переводы компенсирующие записи, которые необходимы для балансирования в бухгалтерском смысле тех операций и изменений, которые взаимно не покрываются”.

В соответствии с такими указаниями в платежный баланс рекомендуется включать не только данные о совершенных операциях, но и искусственно составленные показатели балансирования операций.

Определение сделки. Здесь существуют сложности классификации. Считается, что международные сделки означают обмен. В рамках сложившейся традиции различаются четыре типа сделок, или операций: продажи и покупки (обмен) товаров и услуг против финансовых активов; бартер, т.е. обмен товаров и услуг данной страны непосредственно на товары и услуги других стран; обмен финансовых активов на другие финансовые активы, т.е. продажа ценных бумаг на деньги, выплата коммерческих долгов и т.п.; односторонние переводы, т.е. предоставление или приобретение товаров и услуг либо финансовых активов без возмещения на односторонней основе.

Например, переоценка валютных резервов в связи с изменениями валютных курсов вызывает прирост или сокращение требований страны к внешнему миру. Применительно к составлению платежного баланса экспертами МВФ рекомендуется трактовка понятия сделки, или операции, “в широком смысле слова, в соответствии с обычной практикой”. Этим понятием предлагается пользоваться по отношению к любым операциям, “которые принято отражать в платежном балансе”.

На основе обработки большого числа подготовительных счетов в сводный платежный баланс включаются итоговые показатели, отражающие поступления и платежи, либо изменения требований и обязательств страны в ее операциях с внешним миром. Таким образом, по самому принципу составления платежного баланса итоговая сумма его положительных показателей должна равняться сумме отрицательных показателей, что во всех случаях должно обеспечивать его формальное равновесие. Однако и при этом остаются неточности и упущения методологического и учетного характера.

Учет цен. Значительную проблему составляет учет цен, по которым совершаются сделки внешнеэкономического характера. Органы, ведающие составлением платежных балансов, не всегда могут получить достоверные данные подобного характера. Напротив, в силу заинтересованности участников сделки в соблюдении коммерческой тайны эти данные в большинстве случаев получить невозможно. Для каждого товара существуют различные цены на разных географических рынках: цены, на основе которых взимаются таможенные и иные налоговые сборы; цены, по которым владелец товара учитывает его в своих учетных документах; внутрифирменные и трансферные цены и т.п. Из множества цен для занесения данных о сделке в платежный баланс должна применятся цена, устанавливаемая по единому принципу для кредитовых и дебетовых записей, в противном случае не будет соблюдено правило балансирования операций. Поскольку выбор цены касается не только страны, о которой идет речь, но и ее партнеров, с которыми она совершает свои операции, рекомендуется в целях единообразия и обеспечения статистических требований использовать принцип оценки торговых операций по рыночным ценам или их эквивалентам. В руководстве МВФ и национальных методических разработках содержатся подробные описания, как выбирать цены для отражения соответствующих показателей в платежном балансе.

Фиксация момента сделки. Не менее важен вопрос о фиксации момента совершения операции, данные о которой заносятся в платежный баланс. Подобно ценам в ситуации со временем совершения сделки существует множество альтернатив. В качестве показателя, отражающего дату совершения операции, могут выступать даты: заключения контракта или достижения соглашения, отгрузки товара, его доставки, прохождения таможенных процедур, выполнения услуг, начисления дохода или платежа. Руководство МВФ рекомендует так выбирать дату совершения елки, чтобы факт перемещения собственности находил отражение в национальном счетоводстве.

Методы классификации статей платежного баланса. Международные платежные отношения прошли длительный путь развития. Вместе с ними развивается и претерпевает определенные изменения методология составления и анализа платежных балансов. Современные формы представления платежного баланса являются результатом длительной эволюции теории платежного баланса и практики его составления.

Достижению определенного единообразия в представлении данных международных расчетов способствовала деятельность Лиги наций и МВФ. Эксперты Лиги наций провели работу по стандартизации методики составления платежных балансов. В результате уточнений, внесенных экспертами, была создана Схема составления платежного баланса, которая в 1947 г. была опубликована как документ ООН. Он стал итогом деятельности Лиги наций в указанной области, одновременно послужив базой для разработки формы и принципов составления платежного баланса МВФ.

МВФ продолжал разработку методики унификации схемы платежного баланса, результаты которой находят отражение в периодически переиздаваемом Руководстве по платежному балансу.

Классификация статей платежного баланса по методике МВФ

А. Текущие операции

Товары

Услуги

Доходы от инвестиций

Прочие услуги и доходы

Частные односторонние переводы

Официальные односторонние переводы

Итог: А. Баланс текущих операций

В. Прямые инвестиции и прочий долгосрочный капитал

Прямые инвестиции

Портфельные инвестиции

Прочий долгосрочный капитал

Итог: А + В (соответствует концепции базисного баланса в США)

С. Краткосрочный капитал

D. Ошибки и пропуски

Итог: А + В + C + D (соответствует концепции ликвидности в США)

E. Компенсирующие статьи

Переоценка золото-валютных резервов, распределение и использование СДР

Чрезвычайное финансирование

G. Обязательства, образующие валютные резервы иностранных официальных органов

Итог: А + В + C + D + E + F + G (соответствует концепции официальных расчетов в США)

H. Итоговое изменение резервов

СДР

Резервная позиция в МВФ

Иностранная валюта

Прочие требования

Кредиты МВФ

Платежные балансы промышленно развитых и развивающихся стран существенно различаются по содержанию. Схемы платежного баланса, принятые в настоящее время МВФ и Организацией экономического сотрудничества и развития (ОЭСР), учитывают общие черты, свойственные всем развитым странам, и предоставляют каждой из них возможность вносить свои с учетом специфических финансовых операций. Как правило, такие особенности связаны с методами измерения сальдо платежного баланса и его покрытия.



1.1 Факторы, влияющие на платежный баланс

Платежный баланс имеет прямую и обратную связь с воспроизводством. С одной стороны, он складывается под влиянием процессов, происходящих в воспроизводстве, а с другой - воздействует на него, так как влияет на курсовые соотношения валют, золото-валютные резервы, валютное положение, внешнюю задолженность, направление экономической, в том числе валютной, политики, состояние мировой валютной системы. Платежный баланс дает представление об участии страны в мировом хозяйстве, масштабах, структуре и характере ее внешнеэкономических связей. В платежном балансе отражаются: 1) структурные диспропорции экономики, определяющие разные возможности экспорта и потребности импорта товаров, капиталов и услуг; 2) изменения в соотношении рыночного и государственного регулирования экономики; 3) конъюнктурные факторы (степень международной конкуренции, инфляция, изменения валютного курса и др.).

На состояние платежного баланса влияет ряд факторов.

Неравномерность экономического и политического развития стран, международная конкуренция. Эволюция основных статей платежного баланса отражает изменения соотношения сил центров соперничества в мировой экономике.

Циклическое колебание экономики. В платежных балансах находят выражение колебания, подъемы и спады хозяйственной активности в стране, так как от состояния внутренней экономики зависят ее внешнеэкономические операции. Мировые экономические кризисы приводят к крупномасштабным дефицитам платежных балансов то одних, то других стран.

Рост заграничных государственных расходов. Тяжелым бременем для платежного баланса являются внешние правительственные расходы, которые преследуют разнообразные экономические и политические цели.

Милитаризация экономики и военные расходы. Косвенное воздействие военных расходов на платежный баланс определяется их влиянием на условия производства, темпы экономического роста, а также масштабами изъятия из гражданских отраслей ресурсов, которые могли бы использоваться для капиталовложений, в частности в экспортные отрасли. Если экспортные отрасли загружены военными заказами, а средства, которые можно применить для расширения вывоза товаров, направляются на военные цели, это приводит к сокращению экспортных возможностей страны.

Усиление международной финансовой взаимозависимости. В современных условиях движение финансовых потоков стало важной формой международных экономических связей. Это обусловлено увеличением масштабов вывоза капиталов, развитием мирового рынка ссудных капиталов, включая еврорынки, финансовые рынки, в условиях либерализации условий сделок.

Важным фактором движения капиталов стали усиление неравновесия платежного баланса покрытия его пассивного сальдо. В итоге финансовая взаимозависимость стран стала сильнее коммерческой взаимозависимости. Это усиливают валютные и кредитные рынки, в первую очередь риск неплатежеспособности заемщика.

Двойственное влияние вывоза капитала на платежный баланс страны-экспортера заключается в том, что он увеличивает его пассив, но служит базой для притока в страну процентов и дивидендов через определенный период. Однако приток процентов и дивидендов уменьшается при реинвестиции части прибылей в стране приложения капитала. Вывоз капитала отвлекает средства, которые могли бы быть использованы для модернизации экспортных отраслей. В отличие от внутренних капиталовложений экспорт капитала оказывает меньшее влияние (“мультипликационный эффект”) на рост инвестиций в сопряженных сферах, так как тратится в основном на покупку иностранных, а не национальных сырья, оборудования, рабочей силы.

Иностранные капиталы оказывают положительное влияние на платежный баланс страны-должника при условии их самоокупаемости, если использование капиталов приносит доходы.

Отрицательные последствия портфельных инвестиций для платежного баланса страны приложения капитала связаны с их репатриацией в период экономического и валютного кризисов. Кроме того: отлив прибылей по портфельным инвестициям нередко превышает новый приток иностранного капитала. Негативное влияние иностранных капиталов на платежный баланс может быть связано с установлением контроля крупных иностранных монополий над экономикой ввозящей страны, включая структуру и географическое направление экспорта товаров.

Изменения в международной торговле. НТР, рост интенсификации хозяйства, переход на новую энергетическую базу вызывают структурные сдвиги в международных экономических связях. Более интенсивной стала торговля готовыми изделиями, наукоемкими товарами, нефтью, энергоресурсами.

В географии товарных потоков наметился сдвиг в сторону расширения обмена между промышленно развитыми странами (70% мировой торговли; стран ЕС - 38%) при сокращении удельного веса развивающихся стран в их внешней торговле.

ТНК наращивают внутрифирменный товарообмен, включаемый статистикой в общий итог мировой торговли. Это накладывает отпечаток на уровень цен, структуру МЭО, распределение выгод от участия в МРТ, способствует таможенному протекционизму. На состояние платежного баланса влияют явные и скрытые международные операции ТНК. Повысилось влияние неценовых факторов конкуренции - новизны, качества, надежности, сроков поставки продукции - на платежный баланс.

7. Влияние валютно-финансовых факторов на платежный баланс. Девальвация обычно поощряет экспорт, а ревальвация стимулирует импорт при прочих равных условиях. Нестабильность мировой валютной системы ухудшает условия международной торговли и расчетов.

8. Отрицательное влияние инфляции на платежный баланс. Это происходит в том случае, если повышение цен снижает конкурентоспособность национальных товаров, затрудняя их экспорт, поощряет импорт товаров и способствует бегству капиталов за границу.

9. Чрезвычайные обстоятельства - неурожай, стихийные бедствия, катастрофы и т.д. отрицательно влияют на платежный баланс.

Платежные балансы реагируют на торгово-политическую дискриминацию определенных стран, создающих искусственные барьеры и препятствующих развитию взаимовыгодных отношений.



2. Основные методы регулирования платежного баланса

Платежный баланс издавна является одним из объектов государственного регулирования. Это обусловлено следующими причинами.

Во-первых, платежным балансам присуща неуравновешенность, проявляющаяся в длительном и крупном дефиците у одних стран и чрезмерном активном сальдо у других. Нестабильность баланса международных расчетов влияет на динамику валютного курса, миграцию капиталов, состояние экономики.

Во-вторых, после отмены золотого стандарта в 30-х годах ХХ ст. стихийный механизм выравнивания платежного баланса путем ценового регулирования действует крайне слабо. Поэтому выравнивание платежного баланса требует центронаправленных государственных мероприятий.

В-третьих, в условиях интернационализации хозяйственных связей повысилось значение платежного баланса в системе государственного регулирования экономики.

Материальной основой регулирования платежного баланса служат: 1) государственная собственность, в том числе официальные золото-валютные резервы; 2) возрастание доли (до 40 - 50%) национального дохода, перераспределяемого через государственный бюджет; 3) непосредственное участие государства в международных экономических отношениях как экспортера капиталов, кредитора, гаранта, заемщика; 4) регламентация внешнеэкономических операций с помощью нормативных актов и органов государственного контроля.

Государственное регулирование платежного баланса - это совокупность экономических, валютных, финансовых, денежно-кредитных, мероприятий государства, направленных на формирование основных статей платежного баланса, а также покрытие сложившегося сальдо. Существует разнообразный арсенал методов регулирования платежного баланса, направленных либо на стимулирование, либо на ограничение внешнеэкономических операций в зависимости от валютно-экономического положения и состояния международных расчетов страны.

Странами с дефицитным платежным балансом обычно предпринимаются следующие мероприятия с целью стимулирования экспорта, сдерживания импорта товаров, привлечения иностранных капиталов, ограничения вывоза капиталов.

Дефляционная политика. Такая политика, направленная на сокращение внутреннего спроса, включает ограничение бюджетных расходов преимущественно на гражданские цели, замораживание цен и заработной платы. Одним из важнейших ее инструментов служат финансовые и денежно-кредитные меры: уменьшение бюджетного дефицита, изменения учетной ставки центрального банка (дисконтная политика), кредитные ограничения, установление пределов роста денежной массы.

Девальвация. Понижение курса национальной валюты направленно на стимулирование экспорта и сдерживание импорта товаров. Девальвация стимулирует экспорт товаров лишь при наличии экспортного потенциала конкурентоспособных товаров и услуг и благоприятной ситуации на мировом рынке. Для обеспечения эффективности девальвации многие страны, особенно развивающиеся, вводят дифференцированные пошлины и субсидии на экспорт и импорт.

Валютные ограничения. Блокирование инвалютной выручки экспортеров, лицензирование продажи иностранной валюты импортерам, сосредоточение валютных операций в уполномоченных банках направлены на устранение дефицита платежного баланса путем ограничения экспорта капитала и стимулирования его притока, сдерживания импорта товаров.

Финансовая и денежно-кредитная политика. Для уменьшения дефицита платежного баланса используются бюджетные субсидии экспортерам, протекционистское повышение импортных пошлин, отмена налога с процентов, выплачиваемых иностранным держателям ценных бумаг в целях притока капитала в страну, денежно-кредитная политика, особенно учетная политика и таргетирование денежной массы.

Специальные меры государственного воздействия на платежный баланс в ходе формирования его основных статей - торгового баланса, “невидимых” операций, движения капитала.

Обычно применяется компенсационное регулирование платежного баланса, основанное на сочетании двух противоположных комплексов мероприятий: рестракционных (кредитные ограничения, в том числе повышение процентных ставок, сдерживание роста денежной массы, импорта товаров и др.) и экспансионистских (стимулирование экспорта товаров, услуг, движения капиталов, девальвация и т.д.). Государство осуществляет регулирование не только отдельных статей, но и сальдо платежного баланса.

Методы балансирования платежных балансов.

Формально платежный баланс, как всякий баланс, уравновешен, так как итоговые показатели основных и балансирующих статей погашают друг друга. Если платежи превышают поступления по текущим статьям, то возникает проблема погашения дефицита за счет балансирующих статей, которые характеризуют источники и методы урегулирования сальдо платежного баланса. Традиционно для этого используются иностранные займы и ввоз капитала. Речь идет о временных методах балансирования платежного баланса, так как страны-должники обязаны выплачивать проценты и дивиденды, а также сумму займов. Для покрытия дефицита платежного баланса МВФ предоставляет резервные (безусловные кредиты).

В поисках источников погашения дефицита платежного баланса промышленно развитые страны мобилизуют средства на мировом рынке капиталов в виде кредитов банковских консорциумов, облигационных займов. В этой связи активно участвуют коммерческие банки (особенно евробанки) в покрытии дефицита платежного баланса. Для покрытия пассивного сальдо используются краткосрочные кредиты по соглашениям “своп”, взаимно предоставляемые центральными банками в национальной валюте.

К временным методам покрытия дефицита платежного баланса относятся также льготные кредиты, полученные страной по линии иностранной помощи.

В связи с активным привлечением помощи иностранных кредитов для балансирования платежного баланса внешняя задолженность стала глобальной проблемой. Окончательным методом балансирования платежного баланса служит использование официальных валютных резервов. При золотом монометаллизме погашение пассивного сальдо происходило путем вывоза золота, но движение драгоценного металла никогда не находилось в прямой зависимости от состояния платежного баланса. Главным средством окончательного балансирования платежного баланса служат резервы конвертируемой иностранной валюты, а вспомогательным средством является продажа иностранных и национальных ценных бумаг на иностранную валюту.

Окончательным средством погашения дефицита платежного баланса служит иностранная помощь субсидий и даров.

Активное сальдо платежного баланса используется государством для погашения (в том числе досрочного) внешней задолженности страны, предоставления кредитов иностранным государствам, увеличения официальных золото-валютных резервов, вывоза капитала в целях создания второй экономики за рубежом.

С возрастанием роли внешних факторов воспроизводства длительное неравновесие платежного баланса усиливает диспропорции в экономике отдельных стран и в мировом хозяйстве. Поэтому ведущие страны разрабатывают методы коллективного регулирования платежного баланса. К межгосударственным средствам регулирования платежных балансов относятся: согласование условий государственного кредитования экспорта; двухсторонние правительственные кредиты, краткосрочные взаимные кредиты центральных банков в национальных валютах по соглашениям “своп”; кредиты международных валютно-кредитных и финансовых организаций, прежде всего МВФ.

В ЕС межгосударственное регулирование платежного баланса осуществляется следующими основными методами:

отмена таможенных пошлин, создание таможенного союза с 1 июля 1968 г. и введение внешнего единого тарифа к третьим странам;

унификация налоговой системы путем введения налога на добавленную стоимость (ТВА) с 1972 г.;

согласование условий кредитования экспорта товаров.

Таким образом, регулирование платежного баланса значительно усложнилось, его инструментарий расширился, а применение приобрело систематический характер в сочетании с другими формами экономической политики. Программы стабилизации платежного баланса обычно сочетаются с мероприятиями по оздоровлению экономики, сдерживанию инфляции, сокращению бюджетного дефицита и т.д.

Однако задача уменьшения дефицита платежного баланса нередко вступает в конфликт с другими целями экономической политики - поддержание экономического роста и обеспечение занятости, которые требуют расширения хозяйственной активности, увеличения бюджетных расходов, снижения процентных ставок. Эффективным средством оздоровления платежного баланса является сокращение военных расходов, в том числе зарубежных.

Мировой опыт регулирования платежного баланса свидетельствует о трудностях одновременного достижения внешнего и внутреннего равновесия национальной экономики. Это усиливает две тенденции - партнерство и разногласия - во взаимоотношениях стран с активным и пассивным платежным балансом.



3. Аналитическая часть

3.1 Аналіз платіжного балансу України за 2010 рік

2.9 млрд. дол. США, що становило 2.1% від ВВП (у 2009 році - 1.7 млрд. дол. США, або 1.5% від ВВП). Збільшення дефіциту стало наслідком погіршення стану зовнішньої торгівлі товарами, насамперед у ІІ половині року. Основними фак.торами цього було: 1) відновлення внутрішнього попиту та 2) зростання цін на енергоносії, що знайшло відображення у випереджаючих темпах зростання імпорту товарів над експортом (35.4 і 29.0% відповідно).

Сальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій сформувалось додатним (7.9 млрд. дол. США) на відміну від від'ємного в 2009 році (12.0 млрд. дол. США). Цей профіцит було забезпечено: 1) достатньо високими обсягами припливу прямих іноземних інвестицій (5.8 млрд. дол. США); 2) борговими залученнями державного сектору (5.1 млрд. дол. США) та 3) реально



3.1.1 РАХУНОК ПОТОЧНИХ ОПЕРАЦІЙ

У 2010 році дефіцит поточного рахунку розширився до 2.9 млрд. дол. США, або 2.1% від ВВП (1.7 млрд. дол. США у 2009 році, або 1.5% від

ВВП). Від'ємне сальдо торгівлі товарами в 2010 році збільшилось до 8.7 млрд. дол. США (4.3 млрд. дол. США в 2009 році). Таке погіршення відбулось насамперед за рахунок значної енергетичної складової української економіки. Водночас баланс товарів без енергоносіїв залишався майже на рівні минулого року При цьому протягом року товарооборот незмінно зростав і в цілому за 2010 рік збільшився на 32.9%. Це відбулось завдяки пожвавленню як внутрішнього, так і зовнішнього попиту, та зростанню світових цін унаслідок поступового відновлення після глобальної кризи. Водночас додатне сальдо торгівлі послугами збільшилось до 4.9 млрд. дол. США з 2.4 млрд. дол. США в попередньому році, переважно за рахунок підвищення тарифів на транспортування газу. Експорт. У 2010 році експорт товарів зріс на 29.2% порівняно з попереднім роком та становив 52.2 млрд. дол. США. Зростання відбувалося за рахунок як цінового фактору (на 18.1%), так і нарощування фізичних обсягів поставок (на 9.7%) . 1. Насамперед це пов'язано з відновленням зовнішнього попиту: за оцінками МВФ, обсяги світової торгівлі в 2010 році зросли на 12.0% (після падіння на 10.7% у 2009 році)

За широкими економічними категоріями відбулося зростання за всіма категоріями товарів найбільше в частині вартості засобів виробництва(зросли на 42.7%). Експорт товарів проміжного споживання та споживчих товарів зростав дещо нижчими темпами (на 28.6 та 27.1% відповідно).



За товарними групами найбільший внесок у зростання експорту було забезпечено продукцією чорної металургії: вартісні поставки зросли на 42.7% переважно за рахунок цінового фактра. Також слід відзначити достатньо значне зростання експорту продукції машинобудування (на 33.3%), що було забезпечено насамперед збільшенням поставок залізничних локомотивів (у 3.1 раза). Водночас експорт агропромислової продукції залишався майже на рівні минулого року - зростання становило лише 4.4%:

У географічному розподілі експорту в 2010 році відбулося збільшення обсягів поставок у всі регіони. Найзначущим було збільшення експорту до Російської Федерації (в 1.6 раза), насамперед за рахунок продукції машинобудування. Також досить суттєво зросли поставки до Євросоюзу (на 34.8%) та США (в 3.2 раза). Таким чином, частка РФ у загальному обсязі експорту зросла з 21.0 до 25.7%, частка ЄС - з 25.4 до 26.5%.

Імпорт. У 2010 році в Україну було імпортовано товарів на загальну суму 60.9 млрд. дол. США, що на 36.2% більше, ніж у минулому році. У 2010 році енергетичний імпорт становив 19.6 млрд. дол. США, що на 39.7% більше, ніж у попередньому році. Насамперед це було зумовлено зростанням ціни: газу - на 23%, нафти - на 29%, хоча фізичні обсяги поставок нафти та нафтопродуктів також зростали достатньо суттєво. Зазначимо, що питома вага енергоносіїв у структурі товарного імпорту сягнула 32.4% у 2010 році, тоді як у 2007 році вона становила лише 23.7%.

Обсяги неенергетичного імпорту за 2010 рік збільшились на 33.4%. Насамперед це пов'язано із зростанням фізичних обсягів поставок (на 22.5%) через відновлення внутрішнього попиту як інвестиційного, так і споживчого, після різкого падіння в 2009 році. Високими темпами відновлювався імпорт машинобудівної продукції (39.9%), зокрема наземних транспортних засобів (у 1.7 раза) та електричних машин (у 1.6 раза). Обсяги

поставок легкових автомобілів у 2010 році зросли в 1.9 раза (питома вага цієї групи в імпорті наземних транспортних засобів становила 53%, а в імпорті продукції машинобудування - 14%). Імпорт іншої продукції машинобудування, зокрема інвестиційного призначення, також зростав ДОС татньо високими темпами:

Зростання імпорту в 2010 році відбулося завсіма широкими економічними категоріями товарів. При цьому темпи росту були майже однакові, так імпорт засобів виробництва зріс на 33.9%, товарів проміжного споживання - на 33.5%, а імпорт споживчих товарів - на



международный платежный баланс страна

32.1%.У географічному розподілі імпорту товарів у 2010 році відбулося збільшення поставок з усіх регіонів. Найбільше зросли поставки з Російської Федерації (в 1.7 раза), насамперед за рахунок енергоносіїв 3, та з країн Азії (в 1.5 раза). Таким чином, питома вага РФ збільшилась з 29.6 до 36.4%, країн Азії - з 13.6 до 15.4%.

Послуги. Профіцит торгівлі послугами в 2010 році становив 4.9 млрд. дол. США, збільшившись у два рази порівняно з 2009 роком (2.4 млрд. дол. США). Таке зростання відбулось в основному через збільшення надходжень за транспортування газу (в 1.7 раза) майже повністю за рахунок підвищення тарифів.

Доходи. Від'ємне сальдо доходів у 2010 році скоротилось на 17.7% - до 1.9 млрд. дол. США (порівняно з 2.4 млрд. дол. США у 2009 році).

При цьому додатне сальдо оплати праці зросло на18.3% - до 4.0 млрд. дол. США, а від'ємне сальдо доходів від інвестицій залишилось майже на рівні попереднього року - 6.0 млрд. дол. США. Трансферти. Додатне сальдо поточних трансфертів збільшилось до 3.0 млрд. дол. США (2.7 млрд. дол. США в 2009 році). При цьому обсяги надходжень зросли на 16.8%, а обсяги виплат - на 33.5%.



3.1.2 РАХУНОК ОПЕРАЦІЙ З КАПІТАЛОМ ТА ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ

Рахунок операцій з капіталом у 2010 році був з профіцитом - 187 млн. дол. США в основному за рахунок продажу квоти на викиди вуглекислого газу в ІІІ кварталі 2010 року (у 2009 році розмір профіциту становив 595 млн. дол. США з аналогічної причини). 10 року сальдо фінансового рахунку залишалось від'ємним, то протягом ІІ-IV кварталів відбулось повернення до профіциту, що спостерігався до початку фінансово-економічної кризи. В цілому за 2010 рік профіцит за фінансовим рахунком становив 7.7 млрд. дол. США, тоді як за результатами 2009 року сальдо було від'ємним (12.6 млрд. дол. США). Основними визначальними факторами формування профіциту за фінансовим рахунком у 2010 році були:

- наявність вільної ліквідності на світових фінансових ринках на фоні поступового відновлення економічного зростання;

- політична стабільність в Україні та успішна співпраця з міжнародними фінансовими організаціями.

Наслідком цього стало зростання обсягів надходжень прямих іноземних інвестицій та можливість здійснення значних залучень на зовнішніх ринках як за короткостроковими, так і довгостроковими інструментами (особливо для державного та реального секторів). При цьому переведення активів у готівку в іноземній валюті залишалось на високому рівні порівняно з попереднім роком (особливо наприкінці року).

Прямі іноземні інвестиції. Обсяг чистого припливу прямих іноземних інвестицій у 2010 році був на 23.7% вищим, ніж у 2009 році - 5.8 млрд. дол. США (4.2% від ВВП порівняно з 4.0% від ВВП у попередньому році), однак ще не досяг докризового рівня (6-7% від ВВП). В обсягах надходжень прямих іноземних інвестицій спостерігалась тенденція до стійкого росту - найвищі обсяги були у IV кварталі (2.2 млрд. дол. США, або 38% відсотків від річного обсягу надходжень). Слід також зазначити, що якщо в 2009 році осноні обсяги надходжень були спрямовані на рекапіталізацію банківської системи (41% від чистого обсягу надходжень), то протягом 2010 року ативізувалися вкладення в інші сектори (частка банківського сектору знизилась до 35%). Також достатньо суттєвими були чисті надходьження за кредитами прямого інвестора, що зросли в 2.6 раза - до 945 млн. дол. США порівняно з 360 млн. дол. США в 2009 році). У цілому за станом на 01.01.2011 р.

накопичений обсяг інвестицій в економіку України дорівнював 58.0 млрд. дол. США, що в розрахунку на одну особу становить 1 267 дол. США, збільшившись за рік на 11.9%. Однак цей рівень залишається все ще значно нижчим, ніж у сусідніх країнах (наприклад, на кінець 2009 року в Росії - 2.7 тис. дол. США на особу, в Польщі - 4.8 тис. дол. США на особу, в Чехії - 11.6 тис. дол. США на особу). Найбільшим реципієнтом прямих іноземних інвестицій залишається фінансовий сектор, в якому сконцентровано 33% іноземного капіталу. Крім того, 20.8% коштів іноземних інвесторів зосереджено в металургійному виробництві, 9.1% - в операціях з нерухомістю, оренді, інжинірингу та послугах підприємцям, 7.6% - в оптовій торгівлі, 4.5% - у будівництві.

Кредити та облігації. На відміну від 2009 року сальдо за кредитами та облігаціями в 2010 році було додатним на рівні 6.8 млрд. дол. США (у 2009 році чисті виплати за кредитами та облігаціями становили 9.1 млрд. дол. США). Повернення до додатного сальдо розпочалось з ІІ кварталу 2010 року переважно через високі залучення уряду. Чисті надходження до державного сектору в 2010 році становили 5.1 млрд. дол. США (протягом 2009 року чисті виплати дорівнювали 1.1 млрд. дол. США). Зокрема було розміщено ОЗДП на 2.5 млрд. дол. США і залучено короткостроковий кредит від ВТБ на суму 2 млрд. дол. США. Крім того, спостерігалася значна за-цікавленість нерезидентів у внутрішніх облігаціях уряду (чисте придбання - 1.2 млрд. дол. США), особливо з вересня після випуску ОВДП-ПДВ. Чисті залучення реального сектору на зовнініх ринках в 2010 році становили 3.4 млрд. дол. США (в 2009 році - погашення на суму 377 млн. дол. США), в основному за рахунок довгострокових кредитів. Особливо значними були залучення в IV кварталі (як за рахунок кредитів, так і за раху-нок розміщення гарантованих урядом єврооблігацій для фінансування чемпіонату Європи з футболу 2010 року). На відміну від реального сектору банківський сектор у 2010 році продовжував скорочувати свою зовнішню заборгованість - чисте погашення становило 1.8 млрд. дол. США (в 2009 році -7.6 млрд. дол. США). Така ситуація спостерігалась в умовах низького попиту на споживчі кредити в Україні, з одного боку, а з іншого - відсутністю достатньо надійних позичальників. Рівень покриття виплат за раніше залученими кредитами та облігаціями банківського сектору (rollover) в цілому за 2010 рік зріс до 90%

Інший капітал. Від'ємне сальдо за статтею «Інший капітал» у 2010 році скоротилось порівняно із попереднім роком в 1.6 раза та становило 5.1 млрд. дол. США (у 2009 році - 8.2 млрд. дол. США). В основному цей відплив було сформовано внаслідок продовження накопичення готівкової валюти в інших секторах економіки у значних обсягах (6.0 млрд. дол. США), що однак на 38% менше, ніж у попередньому році. За нашими оцінками, високий попит на готівкову валюту було пов'язано зі зростанням невизначеності та відповідно рівня тінізації економіки в другій половині року.

При розрахун Досить обережно кредитуючи реальний сектор, українські банки надавали перевагу стабільним та надійним фінансовим інструментам. За рахунок цього, вкладення за депозитами в банках-нерезидентах протягом року зросли на 2.1 млрд. дол. США (у 2009 році лише на 401 млн. дол. США). Особливо значними темпами це відбувалось у IV кварталі 2010 року. Підвищення економічної активності та відновлення обсягів зовнішньої торгівлі вплинулона обсяги зростання поточної кредиторської та дебіторської заборгованості за зовнішньоекономічними розрахунками. Так, обсяги вимог за торговими кредитами протягом 2010 року зросли на 4.7 млрд. дол. США (у 2009 році скоротились на 0.5 млрд. дол. США). Водночас заборгованість суб'єктів господарювання за торговими кредитами зросла лише на 2.9 млрд. дол. США (у 2009 році - на 1.5 млрд. дол. США).

3.1.3 РЕЗЕРВНІ АКТИВИ

Додатне сальдо зведеного платіжного балансу за 2010 рік становило 5.0 млрд. дол. США. Крім того, в ІІІ та IV кварталах було отримано чергові транші від МВФ за кредитом stand-by на загальну суму 3.4 млрд. дол. США (з них Урядом було отримано 2.0 млрд. дол. США).

За рахунок цього резервні активи зросли протягом 2010 року на 8.5 млрд. дол. США. У результаті рівень міжнародних резервів за станом

на 01.01.2011 р. становив 34.6 млрд. дол. США, що забезпечує фінансування імпорту товарів та послуг протягом 5.0 місяця майбутнього періоду.

3.2 Аналіз платіжного балансу України за 2009 рік

У 2009 році зниження зовнішнього попиту та світових цін унаслідок глобальної кризи зумовили суттєве зменшення надходжень від експор-

ту товарів і послуг - на 36.6%. З іншого боку, скорочення внутрішнього попиту, відсутність зовнішнього фінансування та глибока девальва-

ція гривні наприкінці 2008 року визначили ще більше падіння імпорту - на 43.7%. Як наслідок, у цілому за 2009 рік дефіцит поточного рахунку

суттєво скоротився - до 1.8 млрд. дол. США (1.5% від ВВП) порівняно з 12.8 млрд. дол. США в 2008 році (7.0% від ВВП).

3.2.1 РАХУНОК ПОТОЧНИХ ОПЕРАЦІЙ

У 2009 році від'ємне сальдо поточного рахунку зменшилося до 1.8 млрд. дол. США (12.8 млрд. дол. США - у 2008 році). Скорочення де- фіциту було, перш за все, наслідком падіння імпорту товарів та послуг вищими темпами, ніж експорту (43.7 та 36.6% відповідно). Також слід додати, що протягом року відбулося пожвавлення як світового, так і внутрішнього попиту, що разом із відносною стабілізацією обмінного курсу національної валюти зумовили поступове відновлення обсягів експорту та імпорту протягом року. Однак, конкурентні переваги, отримані в результаті девальвації обмінного курсу гривні наприкінці 2008 року, сприяли поліпшенню кумулятивних показників балансу товарів і поточного рахунку протягом 2009 року. Від'ємне сальдо торгівлі товарами в 2009 році зменшилося до 4.7 млрд. дол. США (16.1 млрд. дол. США - у 2008 році). Хоча в цілому, товарооборот був на 43.6% меншим, ніж у 2008 році, протягом року він незмінно зростав після суттєвого падіння в І кварталі, і в ІV кварталі був лише на14.2% меншим порівняно з відповідним кварталом попереднього року. Слід також зазначити, що хоча відновлення експорту товарів відбувалося швидшими темпами, ніж імпорту, баланс товарів залишається від'ємним за рахунок значної енергетичної складової (насамперед унаслідок суттєвого підвищення цін на імпортований газ). Експорт. У 2009 році експорт товарів (40.4 млрд. дол. США), хоча і був на 40.3% меншим, ніж у попередньому році, але постійно зростав протягом року. Таке поліпшення пов'язане з поступовим відновленням зовнішнього попиту, що підтверджується відповідною динамікою сезонно скорегованих показників економічного розвиткув країнах - основних торговельних партнерах. Однак, в середньому за рік фізичні обсяги експорту зменшилися на 10.2%.

Також відновлення світової економіки сприяло стабілізації цін на товари українського експорту після їх стрімкого падіння в ІV кварталі 2008 року і І кварталі 2009 року. У результаті, в середньому за рік ціни експорту були на 34.1% нижчими, ніж у 2008 році.

За широкими економічними категоріями відбулося зниження за всіма видами товарів - найбільше в частині вартості засобів виробництва (на 45.6%) та товарів проміжного споживання (на 42.4%). Скорочення експорту споживчих товарів було найменшим (на 19.3%), а в ІV кварталі його обсяги практично повернулися на рівень ІV кварталу 2008 року.

За товарними групами найбільше знизився експорт продукції чорної металургії (на 55.4%), а також суттєво - експорт продукції хімічної галузі та мінеральних продуктів (на 48.6 та 44.6% відповідно). Слід зауважити, що до основних країн - імпортерів українських чорних металів у 2009 році, крім Туреччини та Росії, приєдналися Ліван та Китай - частка кожної з цих країн зросла до 6.0%.

Дещо меншим було падіння експорту машин та устаткування (на 36.8%) і продукції АПК (на 12.2%). Таке невелике зменшення експорту продовольчих товарів відбулося, насамперед, за рахунок достатньо високих обсягів експорту зерна (знизилися всього - на 4%) та олій (знизилися - на 7.7%), що було зумовлено високим урожаєм цих культур у 2008 та 2009 роках: У географічному розподілі експорту в 2009 році порівняно з 2008 роком найбільше скоротились обсяги поставок до країн Європи, Америки та Російської Федерації (відповідно в 1.9, 3.7 та 1.9 раза). Частка країн Європи в загальному обсязі експорту знизилась з 29.1 до 25.4%, Америки - з 6.1 до 2.8%, РФ - з 23.2 до 21.0%. Серед регіонів найменше знизились обсяги експорту до країн Азії - на 23.6%, що зумовило зростання частки цього регіону до 30% (у 2008 році -23.5%).

Імпорт. У 2009 році в Україну було імпортовано товарів на загальну суму 45.0 млрд. дол. США, що на 46.2% менше, ніж у минулому році.

Падіння неенергетичного імпорту було навіть більшим - 50.7%. Відзначимо, що стрімке падіння імпорту відбулося в І кварталі, а з ІІ кварталу імпорт зростав в середньому на 14.3% за квартал(неенергетичний імпорт - на 16.1%). Таке підвищення імпорту відбувалося завдяки поступовому пожвавленню української економіки та від-носній стабілізації обмінного курсу.

Зменшення вартісних обсягів імпорту в 2009 році було зумовлено насамперед зменшеннямфізичних обсягів імпорту (на 43.2%).



Падіння імпорту відбулося за всіма широкими економічними категоріями товарів. Найвищими темпами в 2009 році знизився імпорт засобів виробництва (60.2%), імпорт споживчих товарів та товарів проміжного споживання знижувався меншими темпами (відповідно на 45.5 та 42.9%).

За товарними групами в 2009 році найбільше знизилися вартісні обсяги імпорту машинобудівної та металургійної продукції (на 66 та 58.1% відповідно). Зменшення імпорту машинобудівної продукції відбулося здебільшого за рахунок падіння майже в 6 разів імпорту наземних транспортних засобів. Імпорт мінеральних продуктів скоротився на 35.5% насамперед через зменшення вартісних обсягів нафти та нафтопродуктів (на 33.8 та 54.8% відповідно). Вартісні ж обсяги імпорту газу майже не змінились. Фізичні обсяги імпорту газу зменшились на 28% при одночасному підвищенні ціни на 17.1%. У результаті частка імпорту природного газу в товарній структурі імпорту зросла до 16.5% (у 2008 році - 9%). Імпорт хімічної продукції знизився на 30.9% за рахунок падіння імпорту пластмас на 39.1%.

Імпорт продукції АПК скоротився найменше - на 23.5%, при чому найбільше знизився імпорт олії та м'яса (на 38.9 та 32.6% відповідно), а імпорт цитрусових навіть збільшився - на 8.6%.

У географічному походженні імпорту товарів зросла частка країн СНД (з 38.6 до 43.4%) і, особливо, Росії (з 23.2 до 29.4%) за рахунок енергетичної складової. Відповідно знизилася частка країн далекого зарубіжжя (з 61.4 до 56.6%) внаслідок падіння обсягів імпорту з країн Азії - в 2.4 раза, з Америки та Європи - в 1.9 раза. Послуги. За 2009 рік додатне сальдо торгівлі послугами збільшилось і становило 2.6 млрд. дол. США (1.7 млрд. дол. США - у 2008 році). Обсяги як експорту, так і імпорту послуг були нижчими (на 22.6 та 30.5% відповідно), ніж торік. Основним фактором зростання додатного сальдо торгівлі послугами стало суттєве скорочення імпорту транспортних послуг - більш ніж у 2 рази - до 3.3 млрд. дол. США. Це було спричинено як скороченням загального імпорту товарів, так і значним падінням виплат за транспортування газу (внаслідок значно вищої частки російського газу).

З іншого боку, суттєво скоротилося додатне сальдо за статтею “Подорожі” - до 246 млн. дол. США порівняно з 1.7 млрд. дол. США у 2008 році. Основною причиною стало суттєве зменшення експорту за цією статтею - до 3.6 млрд. дол. США, що на 38% менше, ніж у попередньому році. Темпи падіння імпорту послуг з подорожування становили лише 17.2%.

Доходи. Від'ємне сальдо доходів у 2009 році зросло до 2.4 млрд. дол. США (1.5 млрд. дол. США - в 2008 році). При цьому обсяги виплат за доходами майже не змінилися (+1.5%), тоді як надходження знизилися на 14.7% в основному за рахунок зниження доходів від інвестицій (доходи від міжнародних резервів скоротились майже на 40%). Трансферти. Додатне сальдо поточних трансфертів знизилось до 2.7 млрд. дол. США (3.1 млрд. дол. США - в 2008 році). При цьому обсяги надходжень зменшились на 16.9%за рахунок зниження обсягів грошових переказів працюючих за кордоном на 23.2%. Обсяги виплат зменшилися на 23%.

3.2.2 РАХУНОК ОПЕРАЦІЙЗ КАПІТАЛОМ ТА ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ

Рахунок операцій з капіталом. На відміну від попередніх років, коли сальдо рахунку операцій з капіталом коливалося в межах ±100 млн. дол. США, у 2009 році профіцит був достатньо суттєвим - 595 млн. дол. США. Основний внесок у його формування було забезпечено продажем квот на викиди вуглекислого газу (433 млн. дол. США) та списанням боргу українським позичальникам (128 млн. дол. США). Фінансовий рахунок. У 2009 році дефіцит за фінансовим рахунком становив 12.5 млрд. дол. США, тоді як за результатами 2008 року сальдо було додатним (9.7 млрд. дол. США). Основними визначальними умовами формування потоків за фінансовим рахунком у 2009 році були:

- дефіцит вільної ліквідності у світі та нестабільність світового та українського фінансових ринків;

- значні обсяги боргів, накопичених приватним сектором у попередні роки, із терміном погашення у 2009 році. Як наслідок, обсяги надходжень прямих іноземних інвестицій суттєво скоротилися, виплати за зовнішніми борговими зобов'язаннями значно перевищували надходження за ними (особливо для короткострокових кредитів), переведення активів у готівку в іноземній валюті залишалося на високому рівні. При цьому найвищі рівні дефіциту було зафіксовано в І та ІІІ кварталах (більше 4.5 млрд. дол. США). Найменшим від'ємне сальдо було в ІV кварталі - 716 млн. дол. США, що було зумовлено послабленням впливу світової фінансової кризи та поступовим пожвавлен- ням економічних процесів як в цілому у світі, так і в Україні зокрема.

Прямі іноземні інвестиції. Обсяг чистого припливу прямих іноземних інвестицій у 2009 році був у 2.1 раза меншим, ніж у 2008 році - 4.7 млрд. дол. США (4.0% від ВВП порівняно з 5.5% від ВВП у попередньому році). Скорочення припливу було зумовлено, перш за все, несприятливими умовами інвестування: високою політичною та економічною невизначеністю, зростанням недовіри іноземних інвесторів, зниженням дохідності вітчизняного виробництва. Найменшим чисти приплив іноземних інвестицій був у І кварталі - 883 млн. дол. США. Протягом наступних кварталів чисті надходження хоча і перевищували 1.2 млрд. дол. США, однак більшість інвестицій булоспрямовано на рекапіталізацію окремих банків.

Відповідно частка інвестицій в банківський сектор залишалася найбільшою - 40%



У цілому за станом на 01.01.2010 р. накопичений обсяг інвестицій в економіку України становив 52.0 млрд. дол. США, що в розрахунку на одну особу дорівнює 1132 дол. США, збільшившись за рік на 11.1%. Однак цей рівень залишається все ще на порядок нижчим, ніж у сусідніх країнах (наприклад, на кінець 2008 року в Росії -1.5 тис. дол. США/особу, в Польщі - 4.2 тис. дол. США/особу, в Чехії - 11.1 тис. дол. США/особу).