Аналіз та проблеми вирішення економічної кризи в Україні
Поняття циклічних коливань в економіці держави. Криза - один з факторів циклічного розвитку, антикризова політика держави. Причини виникнення, аналіз та шляхи подолання економічної кризи в Україні. Принципи формування стабілізаційної політики держави.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.03.2012 |
| Размер файла | 105,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
Вступ
1. Кон'юнктурні коливання економіки
1.1 Поняття циклічних коливань в економіці
1.2 Криза як один з факторів циклічного розвитку
1.3 Антикризова політика держави
2. Аналіз та проблеми вирішення економічної кризи в Україні
2.1 Причини та основні фактори виникнення економічної кризи в Україні
2.2 Комплексний аналіз сучасного стану економіки України
2.3 Принципи формування стабілізаційної політики держави
3. Шляхи подолання економічної кризи в Україні
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Як відомо, сучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й умов життя, які може забезпечити тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереження показують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійно переривається періодами економічної нестабільності. Підйоми і спади рівнів економічної активності, що ідуть один за одним прийнято називати діловим чи економічним циклом. Термін “цикл” вживається в біології й інших науках для позначення таких подій, що постійно повторюються, але не обов'язково в однаковому ступені. Тому є всі підстави думати, що рух ділового життя суспільства протікає у формі циклів, сутність яких полягає в наявності повторюваної послідовності змін. Діловий цикл припускає рух трьох величин: обсягу зайнятості, обсягу продукції і рівня цін.
В умовах переходу до ринкових відносин в економіці України велике значення грає реформація відносин власності, роздержавлення і поява нових видів власності, що буде сприяти розвитку ринкових відносин, нових видів господарювання, завдяки чому з'явиться можливість перебороти найтяжку економічну кризу, у якій знаходиться Україна.
Економічні перетворення в Україні повинні бути націленими на вирішення найважливішого завдання -- це радикальні зміни в системі управління економікою як на макрорівні, так і на мікрорівні (рівні підприємств і об'єднань). Зміни на мікрорівні полягають в перебудові організаційної структури управління діяльність підприємств, створенні промислово-фінансових груп, холдингових компаній. Необхідність створення і розвитку нових в Україні форм підприємництва об'єктивно обумовлена потребою підприємств у більш гнучких структурних формах, здатних адаптуватися до швидких змін зовнішнього середовища.
Кризові явища в галузях економіки України спричинені недостатнім і несвоєчасним урахуванням змінних умов виробництва, можливостями інтенсифікації, змінами у методах господарювання та іншими причинами. Темпи виробництва почали різко сповільнюватися. А намагання стримати спад виробництва екстенсивними методами не призвело до відповідних результатів, спричинило зменшення фондовіддачі.
Відносно високий рівень розвитку економіки України може забезпечити їй економічну незалежність, але за умови конверсії оборотного потенціалу й незалежної економічної оцінки матеріально-сировинної бази.
Тема економічної кризи на сьогодні є дуже актуальною, тому що не знаючи причин кризи в Україні, неможливо знайти шляхи до її подолання.
Метою курсової роботи є аналіз причин та факторів економічної кризи в Україні та шляхи її подолання.
1. Кон'юнктурні коливання економіки
циклічний криза політика стабілізаційний
1.1 Поняття циклічних коливань в економіці
Циклічність як об'єктивна закономірність економічного розвитку за своїм змістом багатоструктурна. Якщо в основу критерію класифікації покласти довготривалість, то вона буде мати: малі цикли (короткострокові коливання ділової активності, які продовжуються 3-4 роки); середні цикли (строком 7-11 років); великі цикли (періодичність яких становить 40-60 років); вікові циклічні коливання, наприклад вікові цикли лідерства.
Проте критерій довготривалості лише один з можливих. Типи циклів розрізняються неоднозначністю матеріальної основи розвитку, характером впливу на економічні процеси. Крім того, різні цикли накладаються один на один, що ускладнює їхню диференціацію.
У структурі циклічного економічного розвитку найрельєфніше виражаються середні промислові цикли. Вони найближче взаємодіють з малими циклами і найдієвіше впливають на розвиток економічних процесів. Саме тому середні цикли визначаються як базові [2].
Усі кризи різняться між собою, оскільки кожна з них історично неповторна та індивідуальна. Пояснити їхню суть за допомогою лише якоїсь однієї групи факторів неможливо. Проте можна виділити ряд загальних закономірностей, які властиві усім їм.
1. Економічні цикли середньої тривалості мають чотири послідовні фази: кризу, депресію, пожвавлення, піднесення. Визначальними моментами серед цих фаз є криза і піднесення. Перехід від однієї фази циклу до іншої здійснюється автоматично -- на основі ринкових саморегуляторів.
2. Середні цикли за своїм змістом відображають циклічність розвитку не лише виробництва, а й обміну, розподілу і споживання. Це зумовлює багатогранність циклічних коливань, показниками яких є: загальні масштаби виробництва, динаміка національного доходу і валового національного продукту, завантаженість виробничих потужностей, зайнятість, реальні доходи населення. Важливим показником циклічності є рух норми прибутку, а також показники, що характеризують економічну ефективність відтворення.
3. Матеріальною основою середніх циклів є фізичне оновлення основних засобів виробництва, насамперед їхньої найактивнішої частини -- знарядь праці. Отже, виробництво засобів виробництва виконує в механізмі циклічності базову функцію. У процесі циклічних коливань вони відчувають найбільше навантаження. В країнах, де частка галузей першого підрозділу в економіці менша, циклічність за інших однакових умов виявляється менше.
4. Циклічність, що викликана оновленням основних виробничих фондів, не обов'язково призводить до спаду виробництва. Старіння і фізична заміна зношених засобів виробництва не є безпосередньою причиною кризи. Негативні наслідки цих процесів можна регулювати. Економіці внутрішньо притаманні властивості запобігання таким виробничим спадам. Для цього необхідно розмежувати матеріальні основи середньострокових циклічних коливань і безпосередні причини криз. Останніми є внутрішні суперечності ринкової економіки: функціональна відокремленість її структурних елементів і принципова неможливість у зв'язку з цим цілісного макроекономічного регулювання її.
Довгострокові циклічні коливання в економіці були виявлені вченими-економістами ще у другій половині XIX ст.
Найважливішою в теорії довгих хвиль є проблема наукового обґрунтування їхньої матеріальної основи. Матеріальну основу довгих хвиль становить структурне оновлення технологічного способу виробництва. Здійснюється воно двома шляхами: по-перше, еволюційно, коли поліпшуються і вдосконалюються існуючі технології; по-друге, революційне, коли відбуваються якісні зміни в матеріалізації наукових знань. Ці два шляхи доповнюють і замінюють один одного.
Еволюційний шлях дає змогу використати потенціал існуючих технологій і підготувати умови для стрибка в їхньому розвитку. Технічні революції означають перехід до нових технологічних принципів, які потім розповсюджуються еволюційно. Загальнотехнічні революції стають стрижнем революції в продуктивних силах. Одночасно здійснюються стрибки і в розвитку людини як головної продуктивної сили, в зростанні ефективності та продуктивності її праці.
Циклічне оновлення технологічних структур продуктивних сил суспільства періодично повторюється, але, врешті-решт, циклічний розвиток продуктивних сил здійснюється під впливом економічних факторів.
Починаючи з першої промислової революції кінця XVIII - першої третини XIX ст. якісні стрибки у зміні базисних поколінь машин і технологій здійснюються у часових межах 40-50-60 років. У цих самих межах і під впливом тих самих матеріально-технічних і економічних факторів здійснюються і довготривалі економічні цикли.
З часів першої промислової революції і до середини XX ст. було три довгих цикли. З початком сучасної науково-технічної революції розпочався четвертий цикл, який триває і тепер. У структурі довготривалих циклів виділяють два етапи розвитку -- низхідну і висхідну хвилі, або фази. Звідси цикл також має дві фази.
Низхідна фаза великого циклу -- період зміни базисних технологій і технологічних структур виробничої системи суспільства -- триває 20-25 років. У цей час відбуваються гострі економічні кризи малих і середніх циклів. Один з них утворює вихідний пункт для найбільших вкладень у технічні вдосконалення, які були накопичені попереднім розвитком. Він також бере на себе найбільше навантаження в перебудові економічної структури суспільства, яка адекватна технологічному оновленню виробництва.
Висхідна фаза великого циклу -- період тривалого піднесення економічного та науково-технічного розвитку суспільства. Він триває від 25 до 30 років. У цей час не виключені й циклічні кризи, пов'язані з оновленням виробничих фондів. Розвиваються вони, як правило, на рівні високої кон'юнктури. Період "високого піднесення" -- це період масового розповсюдження нових технологій, зародження і розвитку нових провідних або навіть базових галузей економіки. В цій фазі відкриваються додаткові можливості для отримання прибутку, розширення інвестиційного процесу, залучення у виробництво додаткової робочої сили, зростання заробітної плати.
У той самий час з просуванням економіки до верхньої точки великого циклу в народному господарстві починають нагромаджуватися й протидіючі тенденції. Зростання органічної будови виробництва посилює дію тенденції норми прибутку до зниження. Зростає напруга на ринку позикового капіталу, підвищуються відсоткові ставки. Нагромаджуються інші суперечності, які вже неможливо розв'язати на еволюційній основі технологічного оновлення виробництва. Починається глибока криза, яка є початком нової, низхідної, фази великого циклу [2].
Поряд із створенням наукових основ довгострокового прогнозування економічної структури суспільства теорія довгих хвиль дає змогу виявити також фундаментальні закономірності розвитку тієї чи іншої економічної системи. Взаємозалежність між зміною базисних технологій (великих циклів) і глибинною перебудовою виробничих відносин, наприклад підприємницького виробництва, має такий вигляд: першому технологічному циклу (довгій хвилі) відповідає домонополістичне підприємництво, засноване на вільному ринково-конкурентному механізмі; другій довгій хвилі -- монополістичне підприємництво з ринково-конкурентним господарським механізмом, який монополістичне регулюється; третій хвилі -- період державно-монополістичного підприємництва з державно-монополістичним конкурентно-ринковим механізмом господарювання.
Великі цикли притаманні як країнам з розвинутою ринковою економікою, так і країнам командно-адміністративної системи. Глибина кризових потрясінь економіки колишнього СРСР і східноєвропейських країн, яка припала на другу половину 80-х - початок 90-х років, зумовлена не тільки деформаціями командно-адміністративної системи. Ці економічні потрясіння були пов'язані з необхідністю докорінного технологічного переозброєння виробництва, викликаного новим етапом науково-технічної революції.
На відміну від промислово розвинутих ринкових країн, де циклічні фактори довгих хвиль виявилися в середині 70-х - на початку 80-х років, часові межі в країнах командно-адміністративної системи зсунулися приблизно на десятиліття. Головним фактором цього відставання став більш низький рівень розвитку техніки і технології.
Отже, існує й об'єктивна зумовленість спільності ряду перетворень механізмів управління, організаційно-економічних структур і форм власності у країнах з різним економічним устроєм. Питання не в самій проблемі, а у формах і методах її розв'язання. Щодо України, то тут глибока економічна криза не є ні циклічною, ні довгохвильовою. Вона є частиною всеохоплюючої кризи, яка витікає з: по-перше, структурної трансформації народногосподарських пропорцій у зв'язку з розпадом колишнього єдиного виробничого простору в рамках СРСР і порушенням колишніх виробничих зв'язків та не створенням відповідних економічних; по-друге, трансформації економічної системи в цілому та, по-третє, з практичної некерованості цими трансформаційними процесами на макрорівні в умовах, коли національна держава тільки формується, по-четверте через нестабільну політичну ситуацію в країні.
1.2 Криза як один з факторів циклічного розвитку
Криза є найскладнішою та найсуперечливішою фазою економічного циклу. З нею, з одного боку, пов'язані руйнівні сили: скорочення виробництва, масові банкрутства, безробіття, зниження життєвого рівня, наступ на соціальні завоювання трудящих і демократію, політична напруга, а з другого -- криза виконує творчу функцію: циклічні коливання ділової активності є однією з умов економічного зростання, а сама криза -- активною складовою частиною творчого процесу. Прискорюючи відмирання застарілих економічних систем, вона одночасно є важливою ланкою, що прискорює технічне і технологічне оновлення виробництва, структурну перебудову економіки.
Звідси випливає висновок про те, що антициклічне регулювання має свої межі, оптимальні норми, а штучне переривання кризи не завжди обґрунтоване.
Основною фазою, що формує і визначає характер і тривалість економічного циклу, найвідчутнішою за своїми соціально-економічними наслідками, є криза (рецесія), стискання, падіння.
Вона характеризується:
ь порушенням макроекономічної рівноваги, розбалансуванням взаємодіючих структур;
ь перевиробництвом з наступним падінням обсягів виробництва, нагромадженням товарних мас в оптовій торгівлі;
ь падінням товарних цін;
ь зростанням безробіття, збільшенням незайнятих виробничих потужностей;
ь падінням рівня реальної заробітної плати, інших доходів, прибутків підприємств, життєвого рівня населення;
ь зниженням платоспроможного попиту населення, зменшенням обсягів оптової та роздрібної торгівлі;
ь крахом грошово-кредитних зв'язків;
ь наростанням системи взаємних неплатежів;
ь кредитною напругою, злетом норми позикового відсотка;
ь нестачею грошової маси, високими темпами інфляції;
ь масовим знеціненням капіталу, завмиранням інвестиційних процесів;
ь падінням курсу акцій, біржовою панікою;
ь масовим банкрутством підприємств;
ь зростанням соціальної напруженості у суспільстві тощо.
Кризові явища продовжують наростати до моменту відновлення макроекономічної рівноваги на її найнижчих рівнях (коли процес падіння припиняється і розпочинається фаза депресії). Двоїста природа кризи виявляється в тому, що, з одного боку, вона є наслідком внутрішніх суперечностей системи, а з іншого -- формою їх розв'язання, виконуючи функцію оздоровлення (санації) економічної системи.
Депресія (застій, стагнація) може бути досить довготривалою, вона характеризується післяшоковою ситуацією. Основними її ознаками є:
стабільність виробництва, але на найнижчому рівні;
призупиняється падіння цін, вгамовуються інфляційні процеси;
зберігається високий рівень безробіття, кількість робочих місць не збільшується, рух капіталу нежвавий, відсутні нові інвестиції, норма позикового відсотка висока;
починають відновлюватися господарські зв'язки; стабілізуються і поступово зменшуються товарні запаси.
Внаслідок цього помітні поступове поширення реанімаційних процесів, наростання позитивних тенденцій.
Розпочинається фаза пожвавлення. Серед її основних виявів слід назвати:
початок оновлення основного капіталу, модернізації виробництва;
відновлення інвестиційного процесу; активізацію сукупного попиту;
підвищення рівня виробництва, скорочення безробіття;
зростання позикового відсотка, товарних цін.
Застій змінюється економічним зростанням, пожвавлення охоплює все більшу кількість підприємств, галузей, сфер економіки, зростають доходи населення, прибутки підприємців. Відновлюється докризовий стан економіки.
Економіка входить у фазу піднесення (експансії, ажіотажного буму) і досягає своєї найвищої точки, піку розвитку, параметри якого значно перевищують попередній. Піднесення характеризується масовим оновленням і розширенням основного капіталу, реконструкцією старих виробничих потужностей і новим будівництвом; нарощуванням обсягів національного виробництва, активним інвестиційним процесом, стрімким зростанням прибутків, сукупного попиту; гарячковим зростанням цін; повною зайнятістю, суттєвим підвищенням заробітної плати, наростанням нестачі робочої сили, сировинних ресурсів; розвитком кредитно-фінансових операцій, спекулятивних біржових ігор тощо. Все це призводить до "перегріву" економіки, посилення диспропорційних явищ, зростання передумов майбутнього падіння, нового економічного циклу, наступного витка соціально-економічного розвитку суспільства.
Сучасний економічний цикл має суттєві відмінності. Розглянемо основні з них:
Ш дія і вплив фази циклу виходять за національні межі;
Ш посилюється державно-монополістичне регулювання циклічних процесів;
Ш підвищується роль соціальних аспектів в механізмі антициклічного регулювання;
Ш фази пожвавлення і піднесення триваліші та інтенсивніші, фази спаду і депресії менш глибокі та тривалі;
Ш науково-технічна революція, структурна перебудова економіки впливають на частоту криз: період їх повторювання скоротився спочатку з 10-14 до 5-7 років, а сьогодні кризові явища повторюються через 1-2 роки;
Ш нерегулярність коливань, розмитість меж між фазами, випадіння окремих фаз (після кризи, наприклад, може зразу розпочатись пожвавлення);
Ш темпи піднесення невисокі -- 2-3 відсотки на рік, в умовах піднесення залишається значна кількість безробітних;
Ш основні економічні параметри менш динамічні, соціально-економічні процеси відбуваються повільніше;
Ш суперечливе поєднання асинхронності та синхронності соціально-економічних процесів у різних країнах;
Ш зниження ролі циклічних факторів у динаміці цін; глибока криза, стагнація виробництва можуть супроводжуватися зростанням цін, посиленням інфляційних процесів;
Ш переплетіння циклічних криз з нециклічними, синхронізація і взаємодія економіко-соціальних коливань, кризових явищ і природноекономічних циклів;
Ш частішими і серйознішими за своїми наслідками стають нециклічні коливання, сутність яких вивчена недостатньо, а отже, відсутні ефективні методи регулювання їх;
Ш кризові явища охоплюють нові сфери і рівні (галузі нематеріального виробництва, індустрію відпочинку тощо).
Особливості сучасного економічного циклу потребують удосконалення механізмів антикризового регулювання, пошуку нових, дієвіших методів і важелів пом'якшення циклічних коливань [9].
Внаслідок дії різноманітних груп факторів в економічному циклі досить складно виділити всі чотири фази. Відбувається поступове злиття фази кризи з фазою депресії, а фази пожвавлення -- з фазою піднесення, і цикл починає функціонувати як двофазний. Для першої фази властиве сходження вниз, для другої -- піднімання.
Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин. Малі цикли розмежовуються грошовими кризами, що повторюються з певними закономірностями. Вони характеризуються особливою гостротою та інтенсивністю -- або накладаються на промислові кризи, або мають самостійний розвиток.
Загальні грошові кризи безпосередньо пов'язані з виробничим циклом і є елементом загальних економічних криз.
Специфічні грошові кризи розгортаються на основі суперечностей, внутрішньо притаманних грошовій системі, і утворюють власне джерело її саморозвитку.
Розмежування криз досить відносне. Воно потрібне з точки зору виявлення змістовних характеристик кожної з них.
За змістом грошові кризи виступають як кризи сфери грошового обігу і кризи сфери кредиту. Оскільки грошовий обіг у значній своїй частині функціонує у вигляді кредитних засобів обігу, то грошові кризи фактично є кризами кредитно-грошової системи. Вони частіше зароджуються у фазах пожвавлення і піднесення промислового циклу. Під час масового оновлення виробничих фондів різко зростає попит на кредитно-грошові ресурси. Це викликає розбухання кредитної заборгованості підприємств, призводить до зростання банківського відсотка, збільшення масштабів фіктивного капіталу, посилює інфляцію та спричинює біржові потрясіння. Розпочинається грошова криза. Конкретними формами вияву її є кризи платіжних засобів, позикового капіталу та грошового обігу.
Головними чинниками зміни структури суспільного виробництва під впливом циклічного розвитку процесу відтворення є фази кризи і пожвавлення. У кризовій фазі відбувається скорочення обсягу продукції, яка випускається, зменшуються масштаби капіталовкладень, різко знижується рівень зайнятості. Все це знаходить своє вираження, по-перше, у припиненні функціонування технічно застарілих підприємств та морально зношеного обладнання; по-друге, у погіршенні фінансового стану господарських одиниць, найчастіше тих, що не витримали конкурентної боротьби через низьку технічну оснащеність. Непридатні види та підвиди виробництва у фазі піднесення замінюються на нові, прогресивніші.
1.3 Антикризова політика держави
Сучасна ринкова економіка функціонує в умовах активного впливу на неї держави. Державний вплив на економіку здатний істотно вплинути на хід економічного циклу, змінюючи характер економічної динаміки: глибину і частоту криз, тривалість фаз циклу і співвідношення між ними. Державне регулювання спрямоване на зм'якшення циклічних коливань, тому воно носить антициклічний характер. Найважливішими методами, за допомогою яких держава впливає на економічний цикл, виступають кредитно-грошові і бюджетно-податкові важелі. Під час кризи державні заходи спрямовані на стимулювання виробництва, а під час підйому -- на його стримування. Так, з метою ослаблення «перегріву» економіки держава у фазі підйому сприяє подальшому подорожчанню кредиту, уводить нові податки, підвищує старі, скасовує прискорену амортизацію і податкові пільги на нові інвестиції. В умовах кризи, навпаки, державні заходи спрямовані на здешевлення кредиту, скорочення податків, на прискорену амортизацію і податкові знижки на нові інвестиції [2].
Таким чином, сучасний механізм самонастроювання ринкової економіки через циклічні кризи змінюється під впливом державного впливу. Відбувається переплетення стихійно-ринкового механізму функціонування економіки у формі циклічних криз зі свідомим державним впливом на відтворювальний процес.
Не можна не відзначити особливості сучасних циклічних криз, що зв'язані з кризою державного регулювання. Останнє одержало вираження в неспроможності антициклічної політики держави, у банкрутстві теорій і практики впливу на циклічний розвиток, у невідповідності офіційно проголошених цілей державної політики фактичним результатам регулювання економіки (замість росту економіки -- його падіння, замість повної зайнятості -- масове безробіття, замість стабільності цін -- хронічна інфляція і т.д.). У результаті економічна діяльність держави стала додатковим фактором нестійкості економіки [9].
Криза державного регулювання економічного розвитку зажадала від уряду розвинених країн шукати вихід зі сформованої ситуації, але не шляхом відмовлення від державного регулювання циклічного виробництва, а за допомогою перебудови його форм і методів. Антициклічна спрямованість державної політики змінилася антиінфляційною.
2. Аналіз та проблеми вирішення економічної кризи в Україні
2.1 Причини та основні фактори виникнення економічної кризи в Україні
Україна останнім часом докладає значних зусиль, щоб подолати кризу, яка має системний характер, позбутися наслідків колоніального минулого і сформувати соціально-економічну модель, засновану на інституті приватної власності. Для цього їй доводиться повністю вибудовувати нову ринкову інфраструктуру.
Україна перебуває під негативним впливом зовнішніх факторів, насамперед економічних процесів, які відбуваються в Росії, через тісну прив'язку до енергопостачання з цієї країни. По суті, в Україні склалася ненормальна, однобока структура постачання енергоносіїв, яку, на жаль, за роки незалежності нам не вдалося змінити.
Економічна криза в Україні спричиняється також повільним та непослідовним проведенням економічних трансформацій. Конкретним механізмом виходу із стану рецесії є проведення курсу жорсткої монетарної політики, підтримуваного Президентом України Л. Кучмою та Національним банком [23].
Україна дуже дорого заплатила за відсутність власної національної валюти. Низка несприятливих зовнішніх чинників призвели до знецінення основного капіталу та зростання цін на нафту, бензин, інші енергопродукти. А оскільки Україна вже є складовою світового господарства, то, природно, були порушені цінові пропорції, які пов'язують Україну з цим господарством. Це завдало серйозних збитків економічному розвиткові загалом, порушило процес економічної стабілізації.
З цієї ситуації Україна зробила такі висновки.
По-перше, у будь-яких умовах і за будь-яких обставин не можна жертвувати національною валютою, слід уникати тотальних процесів девальвації.
По-друге, необхідно будь-що диверсифікувати джерела постачання енергоносіїв. Сьогодні вдалося вирішити проблему альтернативного надходження нафтопродуктів з Азербайджану, Греції. Якщо ми зможемо налагодити систему постачання Каспійської нафти та створити у регіоні Чорного моря ринок нафти, незалежний від Росії, це дозволить ліквідувати в Україні причини рецесії, пов'язані із зовнішніми факторами.
По-третє, Україні потрібна жорстка продумана бюджетна політика. Неприпустиме збільшення бюджетного дефіциту, треба радикально скорочувати державні витрати. Резервами у цьому плані є здійснення адміністративної реформи, ліквідація цілої групи галузевих міністерств та установ, спрощення системи управління і трансформація системи оподаткування.
Подальше зволікання з реформами та зростання економічної нестабільності можуть призвести до різкого падіння валютного курсу гривні, значної інфляції та швидкого зниження життєвого рівня вже наприкінці цього року [24].
2.2 Комплексний аналіз сучасного стану економіки України
Валовий внутрішній продукт
У січні-серпні 2005 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року реальний ВВП зріс на 2,8% (торік - на 13,6%), за орієнтовною оцінкою номінальний обсяг ВВП за січень-серпень склав 252562 млн. грн.
Найбільше зростання валової доданої вартості у січні-серпні спостерігалось у транспорті (на 6,3%), обробній промисловості (на 3,5%), сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві (на 3,1%).
Сектор промислового виробництва
Приріст виробництва промислової продукції у січні-серпні 2005 р. порівняно з відповідним періодом 2004 р. склав 3,5% (торік - 15,0%), у тому числі в обробній промисловості - 3,5% (торік - 17,4%), у добувній промисловості - 3,1% (торік - 6,7%). На підприємствах з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води відбулось збільшення обсягів продукції на 2,9% (торік - зменшення на 1,7%).
У серпні 2005 р. порівняно з попереднім місяцем загальний обсяг випуску промислової продукції збільшився (на 1,4%), що зумовлено зростанням обсягів виробництва на підприємствах обробної та добувної промисловості (на 1,4%) і з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води (на 2,0%). Відбулося нарощування обсягів випуску промислової продукції підприємствами машинобудування (на 9,9%), харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів (на 3,9%), целюлозно-паперової, поліграфічної промисловості та видавничої справи (на 3,0%), з виробництва інших неметалевих мінеральних виробів (будматеріалів, скловиробів) на 1,2%. Разом з тим відбулося скорочення обсягів випуску продукції на підприємствах з виробництва коксу, продуктів нафтоперероблення (на 5,4%), легкої промисловості (на 4,0%), металургії та оброблення металу (на 0,7%), хімічної та нафтохімічної промисловості (на 0,4%) [27].
Промислове виробництво по окремих видах діяльності
Машинобудування. Приріст обсягів виробництва промислової продукції у січні-серпні 2005 р. порівняно з відповідним періодом 2004 р. склав 6,6% (торік - 33,4%). Зростання обсягів машинобудування обумовлюється в першу чергу приростом продукції у виробництві машин для металургії (на 30,5%), автомобільного транспорту (на 25,4%), побутових приладів (на 21,5%), канцелярських та електронно-обчислювальних машин (на 21,3%). Перевищено обсяги січня-серпня 2004 року у виробництві сільськогосподарських машин (на 14,4%), верстатів (на 7,7%), машин для перероблення сільгосппродуктів (на 7,6%), устаткування для радіо, телебачення та зв'язку (на 5,3%), у залізничному машинобудуванні (на 0,4%). Разом з тим спостерігалося зменшення обсягів виробництва контрольно-вимірювальної апаратури (на 21,2%), електричних машин і апаратури (на 12,9%), машин для добувної промисловості і будівництва (на 11,9%). За січень-липень 2005 р. кількість прибуткових підприємств галузі склала 59,2% (торік - 60,0%).
Металургія та оброблення металу. За січень-серпень 2005 р. скорочення виробництва порівняно з відповідним періодом попереднього року становило 3,2% (торік збільшення на 14,8%).%). Скорочення відбулося на підприємствах з виробництва кольорових металів (на 31,9%), металевого лиття (на 16,7%), інших видів первинного оброблення чавуну та сталі (на 7,0%), чавуну, сталі та феросплавів (на 1,3%). Разом з тим було зафіксоване зростання обсягів виробництва труб (на 14,4%). Залишається позитивна динаміка випуску продукції на підприємствах з оброблення металів ( приріст на 12,5%). За січень-липень 2005 р. кількість прибуткових підприємств галузі склала 64,2% (торік - 63,6%).
Хімічна і нафтохімічна. Обсяги виробництва у січні-серпні 2005 р. порівняно з відповідним періодом 2004 р. зросли на 11,4% (торік - 15,9%). Нарощування обсягів продукції спостерігалось у хімічному виробництві (на 9,9%), що зумовлено зростанням виробництва базової хімічної продукції (на 7,4%), лаків та фарб (на 14,8%), фармацевтичному виробництві (на 16,2%), виробництві мила, парфумерної продукції, очищувальних і полірувальних препаратів (на 29,8%). Збільшились обсяги випуску продукції ґумових (на 8,0%) та пластмасових (на 22,3%) виробів. За січень-липень 2005 р. кількість прибуткових підприємств галузі склала 68,3% (торік - 62,7%).
Харчова. На підприємствах харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів за січень-серпень 2005 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року обсяги виробництва продукції зросли на 14,0% (торік - 13,6%).Зокрема, відбулось нарощування обсягів виробництва на підприємствах з перероблення овочів та фруктів (на 33,7%), виробництва напоїв (на 22,7%), тютюнової продукції (на 19,9%), макаронних виробів (на 18,9%), молочної, кондитерської та м'ясної продукції (відповідно на 15,5%, 13,8%, 12,3%). Водночас скоротився випуск продукції на підприємствах з виробництва круп та борошна (на 3,2%), жирів (на 2,3%). За січень-липень 2005 р. кількість прибуткових підприємств галузі склала 61,8% (торік - 59,4%).
Легка. У січні-серпні 2005 р. порівняно з відповідним періодом 2004 року досягнуто приросту 3,1% (торік - 13,6%).За січень-липень 2005 р. кількість прибуткових підприємств галузі склала 58,3% (торік - 64,1%).
Оптова й роздрібна торгівля
Фізичний обсяг оптового товарообороту за січень-серпень 2005 р. порівняно з відповідним періодом 2004 р. зменшився на 9,9% (торік - збільшення на 21,8%).
Оборот роздрібної торгівлі за січень-серпень 2005 р. проти відповідного періоду 2004 р. зріс на 21,7% (торік - на 19,2%).
Обсяг роздрібного товарообороту за січень-серпень 2005 р. збільшився у порівнянних цінах на 23,0% проти відповідного періоду 2004 р. (торік - на 20,6%).
Стан розрахунків в економіці
За січень-липень 2005 р. дебіторська заборгованість збільшилась на 13,2 млрд. грн., або на 4,2% (торік - на 26,3 млрд. грн.), кредиторська - на 26,2 млрд. грн., або на 6,6% (торік - на 34,9 млрд. грн.).
Питома вага простроченої заборгованості залишається значною. Станом на 1 серпня 2005 р. частка простроченої дебіторської заборгованості в загальній сумі заборгованості склала 23,8% проти 25,5% на 1 серпня 2004 р., а кредиторської - 23,5% проти 25,8%.
Дебіторська заборгованість між підприємствами України у січні-липні 2005 р. збільшилась на 4,2% (торік - на 9,8%) і складає у структурі дебіторської заборгованості 94,7%. Кредиторська заборгованість між підприємствами України збільшилась за цей же період на 5,4% (торік - на 10,5%) і складає у структурі кредиторської заборгованості 88,2% [27].
За електричну та теплову енергію
За даними Мінпаливенерго станом на 1 вересня 2005 р. споживачам відпущено електричної енергії на суму 16176,9 млн. грн., теплової енергії - 826,2 млн. грн. Сплачено за відпущену електроенергію 15799,8 млн. грн., або 97,7% від товарного відпуску. В оплату за спожиту теплоенергію надійшло 856,7 млн. грн., або 103,7% від вартості відпущеної енергії.
З початку 2005 р. загальна заборгованість за електроенергію збільшилась на 3,1%, а за теплову енергію зменшилась на 4,1%.
За природній газ
На 1 вересня 2005 р. НАК “Нафтогаз України” реалізував 40,8 млрд. куб. м. природного газу на суму 10467,9 млн. грн. За звітний період у рахунок оплати надійшло 10192,5 млн. грн. (97,4% від вартості відпущеного за січень-серпень 2005 р. природного газу).
Ціни споживчого ринку
У серпні 2005 р. індекс споживчих цін залишився на рівні минулого місяця, а з початку року склав 106,7% (торік - 104,3%).
У серпні 2005 р. на продовольчі товари ціни знизились на 0,6%. Найбільш суттєво подешевшала картопля, овочі та фрукти (на 20,1 - 12,4%). На 6,2- 0,1% знизились ціни на цукор, пшеничне борошно, мед, тваринні жири, макаронні вироби, соняшникову олію, сир і бринзу. Водночас (на 5,2 - 1,1%) зросли ціни на крупи і бобові, сіль, м'ясо і птицю, кондитерські вироби, молоко і молочну продукцію, м'ясні консерви, ковбасні вироби і копченості.
Ціни на непродовольчі товари у серпні 2005 р. в цілому зросли на 0,7%. Найбільше (на 11,8%) підвищилися ціни на паливо-мастильні матеріали. Водночас (на 0,6 - 0,1%) подешевшали обчислювальна техніка, телерадіотовари та фототовари, медикаменти та перев'язувальні матеріали.
Ціни (тарифи) на послуги у серпні 2005 р. зросли на 1,7%. Найбільше (на 6,0 - 1,8%) подорожчала квартирна плата, вартість авіаквитків, ремонту житла, плата за каналізацію, вартість проїзду у міському та автодорожньому транспорті.
Ціни виробників промислової продукції
У серпні 2005 р. індекс цін виробників промислової продукції склав 100,7%, а з початку року - 107,3% (торік - 116,2%).
У серпні 2005 р. продукція добувної промисловості подешевшала (на 1,2%). При цьому у видобуванні неенергетичних матеріалів зниження цін становило 5,8%, енергетичних - зростання на 2,3%. В обробній промисловості зростання цін становило 1,1%. Найбільше подорожчала продукція у виробництві коксу та продуктів нафто перероблення (на 7,6%). Підвищилися ціни у виробництві гумових та пластмасових виробів, машин та устаткування, деревини та виробів з неї, харчовій промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів (на 1,4 - 0,4%). Водночас на 0,8% подешевшала продукція целюлозно-паперової промисловості, видавничої справи та на 0,7% металургії та оброблення металу. У виробництві і розподіленні електроенергії, газу та води продукція подешевшала на 0,8%.
Фіскальний блок (за даними Державного казначейства України)
Реальні доходи Зведеного бюджету в січні-серпні 2005 р. зросли на 30,9% проти відповідного періоду 2004 р., а Державного - на 36,3%.
Профіцит Зведеного бюджету за січень-серпень 2005 р. склав 6906,7 млн. грн., або 2,7% від ВВП (торік - 1122,9 млн. грн.), профіцит Державного бюджету - 5230,5 млн. грн., або 2,1% від ВВП (торік дефіцит 328,7 млн. грн.).
Доходи Зведеного бюджету за січень-серпень 2005 р. склали 84032,9 млн. грн. (торік - 56143,7 млн. грн.) з рівнем виконання 62,3% від плану, затвердженого ВРУ, Верховною Радою АРК та місцевими радами з урахуванням змін; Державного - 66464,7 млн. грн. (торік - 42668,5 млн. грн.) з рівнем виконання 61,6% від річного розпису на 2005 рік з урахуванням змін.
У структурі доходів Зведеного бюджету найбільшу частку складають податкові надходження, у січні-серпні 2005 р. вони становили 73,5% від загального обсягу доходів (торік - 68,3%). Питома вага податку на додану вартість у структурі доходів становить 25,5% (торік - 19,6%), податку на прибуток підприємств - 17,5% (торік - 16,1%), податку з доходів фізичних осіб - 12,5% (торік - 14,5%), податку на міжнародну торгівлю та зовнішні операції - 5,3% (торік - 5,6%) [27].
Сума видатків Зведеного бюджету склала 77278,2 млн. грн., що складає 30,6% від ВВП, Державного - 61392,4 млн. грн. (24,3% від ВВП). Рівень виконання видатків Зведеного бюджету склав 55,6% від плану, затвердженого ВРУ, Верховною Радою АРК та місцевими радами з урахуванням змін; Державного - 53,0% від річного розпису на 2005 рік з урахуванням змін.
У січні-серпні 2005 р. кредитування Зведеного бюджету здійснювалось лише за рахунок внутрішнього кредитування у розмірі 152,0 млн. грн. (обсяг наданих кредитів склав 749,9 млн. грн., повернених - 901,9 млн. грн.). Кредитування Державного бюджету здійснювалось у розмірі 158,2 млн. грн. (обсяг повернених кредитів склав 877,8 млн. грн., наданих - 719,6 млн. грн.).
Валютний та грошово-кредитний ринок
Офіційний курс гривні щодо долара США з початку п.р. (на 01.09.05) укріпився на 25,5 коп., або 4,81% і склав 5,0500 грн./дол.
З початку п.р. (на 01.09.05) відбулось укріплення гривні щодо ЄВРО на 105,8 коп., або на 14,65% (6,15999 грн/ЄВРО).
За січень-серпень 2005 р. обсяг грошової маси зріс на 31,0% (торік - на 27,8%), грошова база збільшилась на 27,4% (торік - на 31,9%), обсяг готівки зріс на 27,1% (торік - на 22,5%).
Частка готівки в обігу у структурі грошової маси на кінець серпня 2005 р. склала 32,7% проти 33,7% на кінець 2004 р., в структурі грошової бази - 78,6% проти 78,8% на кінець 2004 р. Рівень монетизації національної економіки на кінець серпня склав 33,3.
Заборгованість за кредитами, наданими комерційними банками в економіку України на кінець серпня 2005 р. склала 118,5 млрд. грн. З початку 2005 р. обсяг заборгованості збільшився на 33,8%, у тому числі: у національній валюті збільшився на 36,0%, в іноземній валюті - на 30,8%.
Зобов'язання банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб за січень-серпень 2005 р. збільшились на 33,2% і становили 110,5 млрд. грн. Зобов'язання банків за коштами залученими на рахунки фізичних осіб зросли на 43,2%.
Сільськогосподарський сектор
У січні-серпні 2005 р. виробництво сільськогосподарської продукції в усіх категоріях господарств проти відповідного періоду 2004 р. зросло на 2,2% (торік - на 32,1%), у тому числі у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності - збільшення на 1,6%, у господарствах населення - на 2,7%. Обсяг сільськогосподарської продукції у фактичних цінах склав 58,9 млрд. грн.
В усіх категоріях господарств обсяги виробництва м'яса (реалізація худоби та птиці на забій у живій вазі) зменшились у січні-серпні 2005 р. на 3,6% порівняно з відповідним періодом 2004 р. Разом з тим збільшились обсяги виробництва молока (на 0,1%), яєць (на 7,1%) та вовни (на 1,4%).
Загальний обсяг реалізації сільськогосподарської продукції у січні-серпні 2005 р. збільшився на 19% порівняно з відповідним періодом 2004 р., у т.ч. продукції рослинництва - на 36%, продукції тваринництва - на 6%.
Середні ціни продажу аграрної продукції сільгосппідприємствами у січні-серпні 2005 р. зросли на 13% порівняно з відповідним періодом 2004 р., що зумовлено зростанням цін на продукцію тваринництва на 37%. У той же час ціни на продукцію рослинництва знизились на 9%.
Реформування власності
За даними фонду Державного майна України у січні-серпні 2005 р. приватизовано 3153 об'єктів (торік - 3355), з них 18,7% об'єктів державної (торік - 22,5%) та 81,3% комунальної (торік - 77,5%) форм власності.
За даними Державного казначейства України у січні-серпні 2005 р. від приватизації державного майна та інших надходжень, пов'язаних з процесом приватизації, до Державного бюджету надійшло 721,3 млн. грн.
Інвестиції в основний капітал
Підприємствами та організаціями усіх форм власності у I півріччі 2005 р. освоєно 35518,6 млн. грн. капітальних інвестицій.
У структурі капітальних інвестицій доля інвестицій в основний капітал складає 86,2%. У I півріччі 2005 р. порівняно з відповідним періодом 2004 р. інвестиції в основний капітал зросли на 8,5% (торік - на 32,2%) і склали 30615,7 млн. грн. Збільшення обсягів інвестицій в основний капітал досягнуто у 14 регіонах (у 2004 р.- 25). Найбільшого приросту досягнуто у Житомирській (на 49,1%), Кіровоградській (на 48,2%), Миколаївській ( на 24,6%) та Сумській (на 20,7%) областях.
У технологічній структурі інвестицій в основний капітал витрати на придбання машин, обладнання та устаткування складають 49,6% (торік - 50,5%) від загального обсягу на будівельні і монтажні роботи 43,8% (торік - 42,5%).
Найбільшу частку інвестицій в основний капітал направлено у розвиток промисловості (на 40,4%). Підприємствами обробної промисловості освоєно 8068,8 млн. грн., що в 1,3 рази більше порівняно з відповідним періодом попереднього року. Значно зросли обсяги інвестицій в основний капітал у підприємства таких видів економічної діяльності, як виробництво шкіри та шкіряного взуття - у 3,3 рази, текстильна промисловість та пошиття одягу - у 2,2 рази, хімічне виробництво - у 2,0 рази, хімічна та нафтохімічна промисловість - у 1,9 рази, виробництво гумових та пластмасових виробів - у 1,8 рази.
Зовнішньоекономічна діяльність
У I півріччі 2005 р. зовнішньоторговельний оборот товарами та послугами збільшився порівняно з відповідним періодом 2004 р. на 16,9% і склав 37446,9 млн. дол. США. Обсяги експорту товарів та послуг збільшилися на 9,3% (торік - на 46,0%), імпорту - на 26,5% (торік - на 33,3%). Позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу склало 1942,9 млн. дол. США (торік - 3981,0 млн. дол. США).
За січень-липень 2005 р. експорт товарів збільшився на 7,6% порівняно з відповідним періодом 2004 р., імпорт - на 24,3%. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами склало 118,4 млн. дол. США (торік - 2545,5 млн. дол. США).
Коефіцієнт покриття імпорту експортом становив 1,01 (торік - 1,16).
Зовнішньоторговельні операції з товарами Україна здійснювала з партнерами із 189 країн світу.
Найбільші обсяги експортних поставок здійснювались до Російської Федерації - 20,8% від загального обсягу експорту, Туреччини - 6,2%, Італії - 5,8%, Німеччини - 4,3%, Польщі - 2,9%, США - 2,6%, Білорусі - 2,4%, Єгипту - 2,3%.
У січні-липні 2005 р. експорт до Росії збільшився на 24,0% порівняно з відповідним періодом минулого року, а імпорт - на 7,9%. Сальдо зовнішньої торгівлі товарами з Росією продовжує залишатись від'ємним (-2960,4 млн. дол. США).
Найбільші імпортні надходження здійснювались з Російської Федерації - 36,1% від загального обсягу імпорту, Німеччини - 9,0%, Туркменістану - 8,8%, Китаю - 4,5%, Польщі - 3,5%, Італії - 2,8%, Білорусі - 2,5%, Франції - 2,3%.
Прямі іноземні інвестиції
У I півріччі 2005 р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 810,9 млн. дол. США прямих інвестицій, нерезидентами вилучено капіталу на 176,3 млн. дол. США.
Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну на 01.07.2005 становив 9061,4 млн. дол. США, що складає 192 дол. США на одного мешканця України.
У I півріччі 2005 р. ПІІ зросли на 5,7%. Чистий приріст іноземного капіталу за цей же період склав 491,3 млн. дол. США.
ПІІ в Україну надійшли з 118 країн світу. Найбільші обсяги внесено нерезидентами із Кіпру - 1272,1 млн. дол. (14,0% загального обсягу), США - 1218,8 млн. дол. (13,5%), Сполученого Королівства - 948,4 млн. дол. (10,5%), Віргінських островів (Брит.) - 689,2 млн. дол. (7,6%), Нідерландів - 594,3 млн. дол. (6,6%), Німеччини - 568,8 млн. дол. (6,3%), Російської Федерації - 546,0 млн. дол. (6,0%), Швейцарії - 433,3 млн. дол. (4,8%), Австрії - 346,1 млн. дол. (3,8%), Польщі - 209,7 млн. дол. (2,3%).
Інвестиційно привабливими залишаються підприємства з швидкоокупними видами економічної діяльності, такими як оптова торгівля та посередництво у торгівлі - 17,1% від загального обсягу інвестування, а також харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів - 12,7%. Інтерес інвесторів викликають підприємства, що здійснюють операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам - 8,8%, (від загального обсягу інвестування), фінансову діяльність - 7,8%, підприємства транспорту та зв'язку - 7,6%, машинобудування - 7,4%, металургії та оброблення металу - 5,1%, хімічної та нафтохімічної промисловості - 5,0% [27].
Доходи населення
За січень-липень 2005 р. порівняно Номінальні та реальні доходи населення з відповідним періодом 2004 р. номінальні доходи населення збільшились на 44,2% і склали 186,3 млрд. грн.
За січень-липень 2005 р. номінальні наявні доходи, які можуть бути використані населенням на придбання споживчих товарів та оплату послуг, збільшилися на 43,7% порівняно з відповідним періодом 2004 р., а реальні наявні доходи громадян, з урахуванням цінового фактора, - на 25,8%.
Наявні доходи у розрахунку на одну особу за липень становили 529,0 грн. проти 475,5 грн. за червень.
Заробітна плата та соціальні виплати
Номінальна середньомісячна заробітна плата у серпні 2005 р. зменшилась порівняно з попереднім місяцем на 0,8%, а порівняно з серпнем 2004 р. збільшилась на 37,5%, і становила 831,06 грн. За січень-серпень 2005 р. номінальна середньомісячна заробітна плата у порівнянні з відповідним періодом минулого року зросла на 34,8%.
Реальна заробітна плата у серпні 2005 р. порівняно з попереднім місяцем зменшилась на 0,8%, а порівняно з серпнем 2004 р. збільшилась на 19,9%. За січень-серпень 2005 р. у порівнянні з відповідним періодом 2004 р. реальна заробітна плата збільшилась на 17,8%.
Загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати упродовж серпня п.р. зменшилась на 15,3% і склала на 1 вересня п.р. 1091,1 млн. грн. Сума заборгованості з початку року зменшилась на 1,8%.
Заборгованість із виплати заробітної плати працівникам економічно активних підприємств упродовж серпня 2005 р. зменшилась на 24,1% і на 1 вересня 2005 р. склала 543,2 млн. грн. Сума заборгованості з початку року зменшилась на 7,2%.
Розподіл суми боргу із виплат заробітної плати працівникам економічно активних підприємств за формами власності свідчить, що 19,9% припадає на підприємства державної та державної корпоративної форми власності, на підприємства комунальної та комунальної корпоративної - 14,3%, на підприємства приватної форми власності - 65,8%, з яких 16,6% - на відкриті акціонерні товариства і 23,6% на товариства з обмеженою відповідальністю.
У структурі боргу із виплати заробітної плати працівникам економічно активних підприємств, як і раніше, найбільшими залишаються частки, що припадають на промисловість (43,0%), сільське господарство (23,0%), будівництво (11,6%).
Ринок праці
За січень-серпень 2005 р. чисельність громадян, які мали статус безробітних, зменшилась порівняно з початком року на 18,5% і становила на 1 вересня 2005 р. 800,4 тис. осіб.
Рівень зареєстрованого безробіття на 1 вересня 2005 р. склав 2,8% працездатного населення працездатного віку. Найвищий рівень безробіття спостерігався у Тернопільській (5,6%), Рівненській (5,1%), Черкаській (4,5%) та Чернівецькій (4,3%) областях, а найнижчий - у м. Києві (0,4%).
Відобразимо динаміку основних макроекономічних показників на протязі 2001-2005 рр. у табл. 2.1.
Таблиця 2.1 - Динаміка основних макроекономічних показників на протязі 2001-2005 рр. (у фактичних цінах)
|
Показники |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
|
|
Валовий внутрішній продукт, млн. грн. |
204190 |
225810 |
267344 |
344822 |
||
|
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, % |
||||||
|
у порівнянних цінах |
109.2 |
105.2 |
109.6 |
112.1 |
||
|
Обсяг промислової продукції, млн. грн. |
184276 |
202688 |
259502 |
- |
||
|
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, % |
||||||
|
у порівнянних цінах |
114.2 |
107.0 |
115.8 |
112.5 |
||
|
Обсяг продукції сільського господарства, млн. грн. |
65218 |
65253 |
64473 |
83900 |
||
|
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, % |
||||||
|
у порівнянних цінах |
110.2 |
101.2 |
89.0 |
119.1 |
||
|
Виробництво товарів народного споживання, млн. грн. |
33524 |
37933 |
48336 |
|||
|
Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, % |
Подобные документы
Криза як один з факторів циклічного розвитку. Регулювання циклічного розвитку або антикризова політика держави. Аналіз, наслідки та проблеми вирішення економічної кризи в України. План заходів з виконання Державної програми активізації розвитку економіки.
курсовая работа [1,9 M], добавлен 11.05.2015Кон'юнктурні коливання економіки та ділові цикли. Поняття циклічних коливань в економіці. Криза як один з факторів циклічного розвитку. Аналіз та проблеми вирішення економічної кризи в Україні. Шляхи подолання економічної кризи в Україні.
курсовая работа [51,7 K], добавлен 13.09.2003Причини і механізм циклічних коливань. Науковий підхід до з'ясування причин циклічності та криз. Антициклічні заходи економічної політики держави. Причини економічної кризи в Україні. Структурні кризи в економіці. Теорія довгих хвиль М. Кондратьєва.
реферат [219,0 K], добавлен 24.02.2008Суть фінансової безпеки держави, фактори, що на неї впливають. Чинники появи фінансової кризи, наслідки найбільших економічних криз. Шляхи мінімізації їх наслідків. Підходи до збереження економічної безпеки держави, недопущення розвитку кризових явищ.
курсовая работа [223,0 K], добавлен 02.10.2013Причини виникнення економічної кризи 30-х років ХХ ст. Способи подолання кризи за допомогою кейнсіанського варіанту. Етапи проведення економічних реформ в США адміністрацією президента Рузвельта. Застосування кейнсіанської моделі в економіці України.
контрольная работа [25,2 K], добавлен 20.10.2010Основні показники економічної кризи (зменшення обсягів виробництва, спад фондових індексів, зростання безробіття і масові звільнення, падіння обсягу споживання). Фактори, що сприяють розвитку фінансової кризи, її прояв та шляхи подолання в Україні.
статья [20,2 K], добавлен 26.10.2013Сутність економічних криз, їх стадії, класифікація та характеристика з позиції різних теорій. Економічна криза в Україні: причини виникнення та наслідки. Роль держави у регулюванні економічного росту. Шляхи вирішення і механізми профілактики криз.
курсовая работа [128,3 K], добавлен 18.06.2009Фінансово-економічна криза як розлад фінансової та економічної систем держави, зумовлений економічними й політичними чинниками. Характеристика кризових явищ. Економічна, політична та соціальна криза 90-их років в Україні. Сучасна економічна криза в світі.
курсовая работа [731,7 K], добавлен 28.12.2009Сутність та стадії економічних криз, їх класифікація. Причини виникнення економічних криз з позиції різних економічних шкіл. Світова економічна криза 2008 року. Трагедія кризи в Україні та шляхи її подолання. Прогнози розвитку української економіки.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 15.04.2011Наприкінці 1992 р. економіка зі стану глибокої кризи вступила в етап некерованої руйнації. Причини економічної кризи, що постали з часу проголошення незалежності і зумовлені процесом трансформації існуючої економічної системи. Шляхи виходу України з неї.
творческая работа [26,9 K], добавлен 02.04.2012
