Як видно з таблиці, число осіб, що мають вищу, незакінчену вищу і середню фахову освіту, зросло з 322 чол. у 1998 р. до 370 у 2003 р., чи на 15%. Важливу інформацію про якість інтелектуального потенціалу дає спрямованість професійної підготовки в системі вищої освіти. Зараз її структура в нашій країні та на Заході значно відрізняється (див. табл. 1.3).

Таблиця 1.3.

Чисельність випускників вищої школи по спрямованості навчання, % до підсумку

Дані табл. 1.3 свідчать про те, що в нашій країні в порівнянні з розвинутими державами переважає підготовка з інженерних спеціальностей. Зате в області гуманітарних і соціальних наук ми серйозно відстаємо від них.

Кількісні зміни чисельності трудових ресурсів характеризуються такими показниками, як абсолютний приріст, темпи росту і темпи приросту трудових ресурсів.

Абсолютний приріст визначається як різниця між чисельністю трудових ресурсів на початок і кінець розглянутого періоду. Звичайно це може бути рік чи більш тривалий відрізок часу.

Темп росту розглядається як відношення абсолютної величини чисельності трудових ресурсів наприкінці даного періоду до їхньої величини на початку періоду. Якщо розглядаються темпи за ряд років, то середньорічний темп визначається як середня геометрична за формулою:

где Т_рс - среднєрічний темп росту;

п - число років;

R_n - чисельність в конці періоду;

R_o - чисельність на початку періоду.

Темп приросту розраховується за формулою

где Т_пс - среднєрічний темп приросту. [10]

1.3 Прогноз формування трудового потенціалу в Україні

Перспективи розвитку національного ринку праці України значною мірою залежать від наявних і очікуваних тенденцій розвитку його промислового сектора, що знаходиться під впливом сучасних процесів структурної перебудови базових галузей промисловості, реструктуризації та банкрутства цих підприємств. Якщо виходити з необхідності всебічного реформування економічної системи та забезпечення нових структурних характеристик зайнятості, то формування розвинутого і гнучкого ринку праці України повинно базуватися на таких функціональних елементах, як:

трансформація основних територіальних пропорцій форм зайнятості відповідно до структурних зрушень економічній системі;

збереження і стимулювання зайнятості в пріоритетних галузях господарювання;

оптимізація територіально-галузевого перерозподілу робочої сили на основі її вивільнення з неперспективних сфер господарювання;

активізація трудової мобільності робочої сили, процесів професійної підготовки та перепідготовки кадрів;

сприяння найму і організованому працевлаштуванню населення та організація ефективної соціальної підтримки вимушено незайнятого населення.

Надзвичайно широкий спектр можливих варіантів розвитку українського ринку праці під впливом структурної перебудови економіки визначається:

макроекономічними показниками та їх динамікою;

методами і формами здійснення структурні реорганізації базових галузей економіки, порядком запровадження механізму банкрутств;

темпами, обсягами, напрямами та формами територіального, галузевого і секторного перерозподілу робочої сили;

місткістю сфери прикладання праці в різних секторах. галузях економіки, сферах економічної діяльності та перспективами її розпитку:

формами і методами державної політики зайнятості та ринку праці.

Загальна ситуація на національному ринку праці з точки зору можливих змін в обсягах пропозиції робочої сили залежатиме під масштабів та темпів вивільнення робочої сили, спричинених структурним реформуванням базових галузей економіки, - з одного боку, та рівня плинності працівників в цьому секторі економіки внаслідок незадоволеності змістом, умовами та оплатою праці - з іншого. Динаміка цих складових визначатиме оборот робочої сили, зумовлений виключно факторами структурного характеру. При ньому інтенсивність її обігу зумовлюватиметься темпами реорганізації базових галузей економіки та коливаннями рівня попиту на працю в усіх секторах економіки.

З огляду на велике різноманіття варіантних сценаріїв та очікуваних параметрів національного ринку праці, мають бути враховані результати попередніх аналітичних досліджень, які дозволяють встановити найбільш наближений до реальності перебіг подій на ринку праці під впливом складних процесів структурної перебудови базових галузей економіки. Врахування усіх можливих взаємозв'язків, породжених дією названих вище факторів, доводить доцільність розробки двох найбільш імовірних варіантів розвитку подій на українському ринку праці, які умовно можуть бути названі «помірним» та «інерційним».

За першим (помірним) і найбільш бажаним варіантом процеси структуроутворення носитимуть активний характер і супроводжуватимуться значним технологічним оновленням виробництва та наближенням його структури до потреб товарного ринку. Цей варіант прогнозу виходить з того, що структурна модернізація економіки дозволить до кінця прогнозного періоду (2005 р.) збільшити обсяг виробленого валового внутрішнього продукту у 1,2-1,3 рази порівняно з 1999 р.; приблизно такими ж темпами повинні зростати валові інвестиції, що забезпечить суттєве покращання ситуації на ринку праці.

Активізація інвестиційної діяльності, як головний фактор підтримки попиту на працю та зменшення можливих негативних соціальних наслідків структурного реформування, має бути забезпечена в першу чергу в сфері науково-технічного оновлення базових галузей економіки за рахунок прискорення амортизації. Амортизаційні відрахування слугуватимуть фінансовою основою відтворення системи робочих місць, яка базується на. активній частині основних виробничих фондів. За цим варіантом прогнозу припускається, що врешті-решт буде подолано недостатність амортизаційних відрахувань, спричинену відставанням заявленої вартості основних виробничих фондів від їх ринкової ціни чи зумовлену низькими нормами списання. Поряд з цим для реалізації дано; о варіанту розвитку ринку праці принципово важливо утримувати помірний рівень інфляції, то не перевищує 5-6 % у річному обчисленні, і сприяє розгортанню різних форм підприємницької діяльності.

Бажані зміни, що відповідають вимогам комплексної трансформації економічної системи та збалансованого розвитку ринку праці, найбільш імовірно призведуть до зниження в структурі валового внутрішнього продукту частки промисловості, в тому числі і її базових галузей, при одночасному збільшенні питомої ваги сфери послуг. Очевидно, що на першому етапі структурна перебудова економіки матиме селективний характер, а тому її вплив на рух робочої сили на ринку праці буде досить обмеженим. Разом з тим пріоритетного значення буде надано збереженню, відновленню та подальшому розвитку науково-технічного й інтелектуального потенціалу базових галузей промисловості, які визначають спеціалізацію країни в міжнародному поділі праці, її експортну орієнтацію та зміцнюють конкурентоспроможність вітчизняного товаровиробника.

Таким чином, в основу першого варіанта розвитку національного ринку праці покладено гіпотезу, згідно з якою в прогнозному періоді будуть врешті відновлені основи нормального протікання відтворювальних процесій у базових галузях економіки, без чого неможливим є (формування регульованого і гнучкого ринку праці в промисловому секторі економіки. При цьому очікується, то визнані збанкрутілими потужні підприємства паливної, металургійної, хімічної і нафтохімічної промисловості, машинобудування металообробки будуть активно перепрофілюватися чи здійснювати диверсифікацію виробництва, а тому не вдадуться до масового вивільнення своїх працівників.

За такою гіпотезою основними факторами підтримки попиту на робочу силу в умовах структурної перебудови базових галузей економіки, реструктуризації та дії механізму банкрутства виступатимуть:

зростання продуктивного основного виробничого капіталу і зниження, міри його спрацювання за рахунок підвищення, як мінімум, удвічі коефіцієнту вибуття застарілою обладнання і доведення коефіцієнту оновлення фондів до 3-4% щорічно;

модернізація наукомістких та високотехнологічних галузей машинобудування, розширення їх експортних можливостей, реорганізація за замкнутими технологічними циклами, збільшення обсягів випуску товарів тривалого (довготермінового) користування;

цільова інвестиційна підтримка вугільної промисловості для відтворення та підвищення рівня використання потужностей на діючих шахтах;

технічне переоснащення підприємств нафтової і газової промисловості та запровадження нових прогресивних технологій;

поліпшення галузевої структури металургійного виробництва, вдосконалення технологічних процесів;

створення додаткових потужностей щодо виробництва нових перспективних хімічних матеріалів;

широкомасштабне технічне переоснащення підприємств електроенергетики.

Поряд з цим, безумовно, діятимуть чинники, що призведуть до збільшення обсягів пропозиції робочої сили. В першу чергу, це виведення з експлуатації певної частини малоперспективних та збиткових промислових об'єктів, що використали свій ресурс і не відповідають вимогам безпеки експлуатації Разом з тим очевидно, що спричинені структурними факторами різні форми тимчасової незайнятості населення самі по собі не активізують механічний рух населення, зокрема розвиток внутрішніх міграцій, принаймні, у найближчій перспективі.

Отже, бажаний варіант розвитку національного ринку праці України полягає у неухильному збільшенні його місткості під впливом модернізації галузей промисловості та їх структурної перебудови, підвищенні ефективності використання виробничих потужностей і початковій віддачі інвестицій у територіально-галузеву систему робочих місць.

Враховуючи потреби відновлення вітчизняного товаровиробництва, необхідно досягти зростання зайнятості в галузях, що виробляють інвестиційну продукцію та працюють на задоволення потреб споживчого ринку, тобто у машинобудуванні, легкій та харчовій промисловості. Припинення відпливу робочої сили з цих галузей і забезпечення її додаткового найму у цю сферу господарювання потребує:

підвищення рівня завантаженості виробничих потужностей порівняно з 1999 р. щонайменше у 1,5-2 рази;

піднесення номінальної заробітної плати на державних і колективних промислових підприємствах, принаймні на тих, що спроможні перепрофілювати виробництво на випуск конкурентоспроможної продукції, у 2,0-2,5 рази;

радикального покращання умов праці та зниження хоча б до середньопромислових показників питомої ваги осіб, які зайняті в несприятливих і шкідливих для здоров'я умовах праці;

нормалізації ціноутворення та забезпечення рентабельності базових галузей економіки.

Проте у період до 2005 р. найбільш імовірно збереження існуючої на сьогодні місткості ринку праці і навіть її звуження внаслідок практичної неможливості досягти високої завантаженості виробничих потужностей у базових галузях економіки і суттєво збільшити обсяги виробництва у цей період. Найбільш імовірно, що виведення з експлуатації морально застарілого та фізично спрацьованого обладнання протягом 2000-2005 рр. призведе до скорочення на 30-35% виробничих потужностей в металургійній, хімічній і машинобудівний галузях.

Другий (інерційний) варіант можливого розпитку національного ринку праці ґрунтується на гіпотезі, що траєкторія соціально-економічного розвитку України та її регіонів характеризуватиметься наявністю певних періодів рецесії, що матимуть місце до 2005 р., та уповільненим протіканням структурної перебудови базових галузей економіки. Внаслідок цього частка продукції базових галузей у загальнопромисловому виробництві складе у 2005 р. близько 70,5 - 71,2 %. Відсутність реальних перспектив швидкого подолання кризових явищ у цих галузях економіки робить цілком імовірним цей прогнозний варіант.

В період рецесійного стану економічної системи відбуватиметься значне скорочення попиту па робочу силу в окремих галузях та виробництвах базового сектора економіки, а в міру пожвавлення економічної ситуації додаткова потреба в ресурсах праці неухильно зростатиме, переважно в сфері малого і середнього підприємництва. В цілому ж у промисловому секторі ринку праці, що формується цими галузями, спостерігатиметься невисока динамічність зрушень у сфері обігу і використання робочої сили. Припускається, що до 2004р. збережуться сучасні макроекономічні передумови, які, на жаль, не стимулюють нарощування обсягів виробництва в базових галузях економіки.

Іншими чинниками, що ускладнюватимуть ситуацію на національному ринку праці в умовах структурної перебудови, стануть: нестача інвестиційних ресурсів для створення нових і радикального оновлення діючих робочих місць у базових галузях економіки; нерозвиненість прогресивних форм господарювання у цьому секторі економіки; низький платоспроможний попит на продукцію базових галузей економіки з боку вітчизняних оптових споживачів;

порушення усталених міжгалузевих зв'язків внаслідок фінансових труднощів; відсутність мотиваційне потужних важелів щодо продуктивної зайнятості населення. Несприятливий інвестиційний клімат та нормативно-правова неврегульованість суттєво гальмуватимуть малий та середній бізнес, розвиток якого цілком можливий в межах недержавного промислового сектора економіки.

У зв'язку з цим необхідно активно протидіяти негативній тенденції стійкого падіння попиту на робочу силу в усіх галузях і сферах економічної діяльності через повне використання можливостей приватного сектора економіки, в тому числі малого підприємництва та самостійної зайнятості населення. В найближчій перспективі місткість цього сектора економіки може подвоїтися за рахунок створення належних економічних передумов його розвитку.

Найбільш імовірно збереження сучасних тенденцій використання робочої сили в базових галузях економіки України. Вони характеризуватимуться високою інерційністю і переважанням екстенсивних форм на тлі низької продуктивності та інтенсивності праці. При цьому може погіршуватися якісний склад робочої сили цих галузей економіки: знижуватиметься частка висококваліфікованих робітників основного виробництва, посилюватимуться розбіжності між складністю робіт і професійно-кваліфікаційним рівнем робітничих кадрів, прискореними темпами скорочуватиметься чисельність спеціалістів вищої кваліфікації внаслідок їх відпливу в більш прибуткові сфери господарювання.

Якщо за цієї ситуації не буде вжито відповідних організаційно-економічних заходів щодо падання процесу обігу робочої сили дійсно регульованого характеру, узгодженого з іншими параметрами виробничого процесу, то можна очікувати на загострення проблем регіонального безробіття, особливо на територіях зосередження галузей добувної промисловості. Через уповільнене протікання структурної перебудови, низьку завантаженість виробничих потужностей, яка, найбільш імовірно, суттєво зросте тільки після 2005 р., на ринку праці домінуватимуть регресивні форми обігу робочої сили - застійні форми безробіття та нерегламентована трудова діяльність.

В оцінці їх можливих обсягів слід виходити з того, що місткість українського ринку залишається невисокою, а за умови змін у режимі фінансової підтримки тимчасово незайнятого населення слід очікувати на суттєве прискорення процесу вивільнення робочої сили із сфери матеріального виробництва, і в першу чергу з добувних галузей. Оскільки інші сфери господарювання будуть неспроможні забезпечити працевлаштування вивільненого контингенту, цілком імовірним є суттєве зростання зареєстрованого безробіття на територіях зосередження підприємств важкої індустрії. Очевидна небажаність такої ситуації вимагає активізації дій щодо розвитку різних сфер економічної діяльності, пожвавлення ділової активності працездатного населення. Важливо утримати рівень безробіття в межах докритичного, перевищення якого загрожує соціальною напругою та різким падінням життєвого рівня населення.

Розв'язання проблеми структурного безробіття, спричиненого реформуванням базових галузей економіки - це реалізація цілого комплексу взаємопов'язаних завдань на макро- і мікроекономічному рівні: стабілізація грошово-кредитної сфери, високі мотивація підприємництва і продуктивної трудової діяльності за наймом, технологічне оновлення виробництва. Тільки мобілізація всіх цих чинників дозволить пом'якшити можливі негативні соціальні наслідки структурних перетворень, надати динамізму процесам територіального і галузевого обігу робочої сили, упередити застійні явища на ринку праці та розширити його місткість.

У перспективі прогнозна ситуація на ринку праці значною мірою залежатиме від того, наскільки структурна реорганізація забезпечуватиме оновлення діючих та введення нових додаткових робочих місць.

В цілому ж оплата праці може позитивно впливати на зайнятість робочої сили, що динамічно змінюється в умовах структурних перетворень, тільки за умов усталеного зростання чи, принаймні. стабілізації реальної заробітної плати, виключаючи ситуацію нестійкої інфляційної рівноваги цін і зарплати. За умови збереження низької заробітної плати і відповідного рівня доходів в базових галузях економіки, а також скорочення особистого споживання немає підстав очікувати на ефективне використання робочої сили в цьому секторі економіки і покращання структурних характеристик зайнятості. Тому в перспективі серед першочергових завдань постає завдання щодо посилення стимулюючої функції заробітної плати, встановлення обґрунтованих міжгалузевих співвідношень.

Для нормалізації процесів на ринку праці в умовах структурної перебудови базових галузей економіки велике значення має рівень диференціації доходів населення та їх цільове використання, а також та обставина, що вплив доходів різних верств населення на виробництво - неоднаковий. Зокрема, купівельна спроможність населення з високими доходами реалізується головним чином через придбання імпортних товарів та послуг, в той час як переважна більшість населення споживає товари вітчизняного виробництва. У зв'язку з цим з метою посилення позитивного впливу доходів населення на вітчизняний товарний ринок, а відтак і ринок праці необхідно забезпечити випереджаюче зростання масової купівельної спроможності значної частини населення з невисокими доходами. Зростання реальної заробітної плати, сукупних доходів та соціальних виплат - це перспективний шлях до відродження вітчизняного товаровиробництва, збільшення місткості ринку та нормалізації процесів на ринку праці.

Незалежно від варіанту розвитку подій на національному ринку праці вже сьогодні можна стверджувати, що до 2005 р. не реально здійснити перерозподіл робочої сили, раніше зайнятої у виробничій сфері, на користь невиробничої, і в першу чергу - соціально-культурної. За прогнозними розрахунками, що базуються на ретроспективному аналізі динаміки зайнятості та очікуваних тенденціях розвитку невиробничої сфери, до 2005 р. ця сфера економіки може втратити 1,0 - 1,5 мли. робочих місць. Постійні труднощі з її фінансуванням, що значною мірою забезпечується бюджетними коштами, не дозволяють сподіватися на значне збільшення її місткості. Таким чином, по суті єдиною формою залучення працівників, вивільнених з базових галузей економіки внаслідок їх структурної реорганізації, до суспільно-корисної діяльності залишається підприємницька діяльність в різних сферах господарювання.

У перспективі для сприятливого розвитку подій на ринку праці має бути остаточно вирішена проблема оптимізації кадрових потреб базових галузей економіки і, в першу чергу, паливно-енергетичного комплексу, її розв'язання має починатися не з порівняльного аналізу з відповідними показниками зайнятості економічно розвинутих країн світу та механічним накладанням їх тенденцій на умови вітчизняного виробництва, а з визначення економічно доцільних обсягів виробництва з урахуванням необхідності зниження загальної енергомісткості економіки та вдосконалення самої структури використання паливно-енергетичних ресурсів.

Розрахунки Європейської енергетичної комісії показують, що при ефективному використанні енергоресурсів Україна могла б удвічі збільшити свій національний продукт і водночас у 3-4 рази зменшити витрати на нафту і газ. Капітальні вкладення у енергозберігаючі технології дають більший ефект, ніж у створення нових потужностей у паливно-енергетичному комплексі. Отже, структурна реорганізація економіки повинна забезпечити переливання капіталу в галузі й виробництва з ефективним використанням засобів виробництва і досягнення на цій основі адекватного руху робочої сили.

У перспективі для того, щоб сформувати найбільш сприятливі економічні передумови для покращання структурних характеристик промислового сектора ринку праці необхідно задіяти принципово повий регулюючий механізм дійової конкуренції та широкого сприйняття товаровиробниками сучасних наукових і технологічних досягнень. Обмеженість необхідних внутрішніх нагромаджень можна подолати, спрямовуючи кредитні ресурси у сферу інвестиційної та інноваційної діяльності. У поєднанні з новітніми методами господарського управління це забезпечить поступове відновлення промислового виробництва.

Водночас необхідно прискорити вибуття з господарського обороту технологічно застарілих виробництв, компенсуючи можливі втрати випереджаючим розвитком конкурентноспроможних і найбільш перспективних соціальне орієнтованих товарониробництв. Тільки через структурне і якісне оновлення виробництва, комплексне вдосконалення системи його управління, формування мотиваційне потужної основи продуктивної зайнятості можна оптимізувати кадрові потреби промисловості за оціночними критеріями загальної результативності праці.

Оптимізація кадрових потреб може бути досягнута за рахунок вдосконалення секторної структури базових галузей промисловості за формами власності. Разом з тим орієнтація на надмірне зниження питомої ваги державної власності, про що проголошено в деяких програмних документах ринкових перетворень, є небезпечною для всієї економіки, а особливо її промислового сектора, де ще не відлагоджено механізм ефективного регулювання економічних процесів, а тільки ведеться пошук найбільш прийнятних рішень. За умов, коли відбувається становлення ринкової інфраструктури, відпрацьовуються нові форми господарського управління, у державному секторі економіки повинна залишатися електроенергетика, газова, металургійна, нафтохімічна промисловість.

Разом з тим уряд України обирає інший шлях досягнення економічної стабільності. Зокрема, згідно плану оздоровлення електроенергетики передбачається приватизація електроенергетичних підприємств та гроші, частина яких спрямовуватиметься на поліпшення оборотних коштів, інша - в бюджет. Враховуючи ту обставину, що електроенергетика є одним з найбільших кредиторів в Україні, можна очікувати що це рішення призведе не до покращання фінансового стану галузі, а до збільшення заборгованості через низьку платоспроможність споживачів електроенергії.

В цілому складне фінансове становище базових галузей економіки не дозволяє сподіватися на значне розширення сфери - зайнятості у цих галузях у найближчій перспективі, жорстка кредитно-грошова політика, високі кредитні ставки призводять до 1-ого, що підприємства не можуть отримати кредит, відновити оборотні кошти, створити додаткові робочі місця. Якщо у 1990 р. грошові кошти у складі оборотних коштів підприємств складали 15,7 %, то у 1999 р. тільки 2,1 %. Обсяг кредиторської заборгованості у 1999 р. сягнув 95 % валового внутрішнього продукту, а у 2001 р. вперше перевищив його річний обсяг. Постійне звуження джерел внутрішніх нагромаджень внаслідок зростання витрат та цінових деформацій, збільшення обсягів бартерних операцій ( питома вага бартерних угод у 2000 р. склала 42,5%), накопичення великих обсягів заборгованостей перешкоджають активізації господарської діяльності та нормальному обігу робочою сили в цьому секторі економіки. Таким чином, оцінюючи перспективи розвитку національного ринку праці в цілому, необхідно відзначити велику складність завдань, що виникає на шляху до формування і розвитку повноцінного, розвиненого, з гнучкими механізмами регуляції та саморегуляції ринку.[5]

2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ЗРУШЕНЬ НА РИНКУ ПРАЦІ

2.1 Аналіз чисельності та структури зайнятості в базових галузях економіки України

На сьогоднішній день базові галузі економіки концентрують в собі шосту частину трудоресурсного потенціалу, зайнятого в народному господарстві України (табл.2.1). В них нараховується 3 тис. підприємств, електростанцій, шахт і розрізів, металургійних, хімічних, машинобудівних заводів та інших виробництв, де працює біля 3 млн. робітників та службовців і виробляється майже 7/10 промислової продукції. При цьому 23% всієї промислової продукції виробляється в чорній металургії, у який зайнято понад 400 тис. робітників та службовців.

Таблиця 2.1

Показники місця базових галузей в економіці України за чисельністю зайнятих у 2003 р.

У машинобудуванні і металообробці, яка нараховує 2100 підприємств зайнято 1600 тис. робітників та службовців. Особливість цієї галузі полягає в тому, що протягом тривалого часу вона, забезпечуючи 15 % випуску промислової продукції, була в значній мірі мілітаризованою в результаті лише четверть її продукції складали предмети народного споживання (група «Б»).

Сучасна електроенергетика - це високотехнологічна галузь паливно-енергетичного комплексу. На її 144 великих і середніх, теплових, гідро-, атомних станціях, електромережах спою і т.п. зайнято понад 200 тис. робітників та службовців і випускається майже 13% промислової продукції.

У паливній промисловості зайнято 500 тис. робітників та службовців, які працюють на 343 шахтах, розрізах, інших підприємствах. На її долю приходиться більше 11% промислової продукції.

Хімічна і нафтохімічна промисловість високотехнологічна галузь промисловості, де на підприємствах і виробництвах зайнято біля 250 робітників та службовців. На основі хімічних методів переробки сировини і матеріалів, продукції нафтопереробки і суперечать економічному змісту ринкової природних газів випускається різноманітна продукція, яка складає біля 7% загального обсягу промислової продукції.

Для базових галузей в період 1993-2003 рр. характерна тенденція глобального масштабного зменшення обсягу кінцевого продукту і скорочення загальної чисельності у зайнятого в них населення. Так, галузеві індекси промислового виробництва в період з 1993 по 2003 рік майже в усіх базових галузях впали в межах 50-36%. Виключення стосується тільки електроенергетики, чий індекс виробництва в 2003 р. склав 61 % від 1993 р.

Серед багатьох причин значного спаду промислового виробництва головним став занадто різкий перехід від насиченої мілітаризмом економіки дорадянського періоду, централізованої організації і планування до ринкової суттєвих економіки, сильної лібералізації економічної діяльності і ціноутворення. На жаль, цей перехід до ринку майже збігся з руйнацією складного народногосподарського комплексу СРСР і сформованих економічних зв'язків.

У таких умовах висока інфляція й особливо скасування індексації прибутків швидко знецінили оборотні кошти підприємств, прибутки і заощадження населення, призвели до обмеження їхнього платоспроможного попиту і внутрішнього ринку товарів і послуг і до кризи збуту і стихійного спаду виробництва та зайнятості. Багато підприємств, що не змогли завчасно реалізувати продукцію, загубили оборотні кошти, необхідні для продовження виробництва і виплати заробітної плати робітникам та службовцям. І вони були змушені скорочувати своє виробництво, а в гіршому випадку припиняти його, а працівників - звільняти.

Причиною спаду промислового виробництва стали також перенасиченість вітчизняного ринку імпортними товарами, значне зменшення інвестицій. У період переходу до ринкової економіки капітальні вкладення впали в 4,8 рази.

Такі тенденції економічних трансформацій природно суперечать економічному змісту ринкової економіки, не сприяють удосконаленню її структури та розвитку, погіршують, стан ринку праці. Більше того, вони підривають довіру населення в здатності трансформаційних перетворень вирішити нагальні проблеми його життєдіяльності. Між іншим, нова міжнародна фінансова криза, яка розпочалася у високорозвинутих країнах ринкової економіки південно-східної Азії не добавила оптимістичних настроїв у нашому суспільстві [10].

2.2 Аналіз безробіття в регіонах України

Оцінюючи розвиток ситуації на українському ринку праці не можна обійти проблему скорочення зайнятості (табл. 2.2).

Як свідчать дані табл. 2.2, протягом 1993-2003 рр. чисельність зайнятих в промисловості України скоротилася на 2,9 мли. чоловік, в тому числі в базових галузях - на 1,9 млн. чоловік. Проте, таке скорочення не призвело до суттєвих змін в структурі зайнятості. Так, частка населення, зайнятого в базових галузях, починаючи з 1996 р. по 2003 р. практично залишилась незмінною і становила 66,9 % від загальної чисельності зайнятого в усіх галузях промисловості (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Зрушення в чисельності зайнятих в базових галузях промисловості за 1993-2003 рр., тис. чоловік

Таблиця 2.4

Структура розподілу зайнятих за базовими галузями промисловості, %

Взагалі, слід зауважити, що в порівнянні з темпами зниження індексів виробництва та індексів продуктивності праці, індекси скорочення чисельності зайнятих у відповідних галузях значно менші. Це свідчить не лише про накопичення на підприємствах зайвої робочої сили, а й нераціональне її використання. Мова йде про поширення вимушеної, неповної зайнятості (ініційовані адміністраціями підприємств неоплачувані відпустки працівників або встановлення їм режиму роботи за скороченим графіком), низьку продуктивність праці тощо. Це знаходить своє відображення в розвитку прихованого безробіття, загостренні ситуації на регіональних ринках праці. І хоча в загальнодержавному масштабі утримання надлишкової робочої сили адміністрацією підприємств та організацій стримує масове безробіття, проте, довготривалість цього явища не лише сприяє погіршенню якості трудоресурсного потенціалу, а й закладає основу для зростання соціальної напруги в суспільстві. Згідно результатів нашого аналізу вивільнені працівники з базових галузей є досить суттєвим джерелом поповнення контингенту осіб, що потребує працевлаштування. Найбільші масштаби вивільнення були характерними для підприємств машинобудування і металообробки. Наприклад, у 2003 році працівники цієї галузі склали 10 % робочої сили, яка поповнила чисельність незайнятих на повному ринку праці в результаті звільнення як з причин плинності кадрів, так і вивільнення внаслідок реорганізації виробництва. Всього ж кожний сьомий незайнятий трудовою діяльністю громадянин - це колишній працівник однієї з базових галузей промисловості. Через монопрофесійність вивільнюваної робочої сили, а також її низьку територіальну мобільність на деяких місцевих ринках праці, зосереджуються значні контингенти безробітних. Це стосується, головним чином, тих областей, в народногосподарському комплексі яких базові галузі відіграють провідну роль, а саме Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Харківській та інших областях. Щодо цих територій з боку держави має бути звернута особлива увага щодо запровадження активних (входів державної політики зайнятості та соціального захисту людей, що залишилися без роботи.

Важливо відмітити, що левову частку вибулих з базових галузей складають працівники, що звільняються з роботи за особистої ініціативи. Зокрема, в паливній промисловості такі особи складають 64,5 % в загальній чисельності вибулих, в металургійному комплексі - 60,1 % (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Вибуття робочої сили з базових галузі промисловості у 2003 році за причинами

Подобные документы

• Попит та пропозиція на ринку праці в Україні

  Теоретичні засади функціонування ринку праці: сутність, інфраструктура, нормативно-правове забезпечення. Показники економічної активності та рівня зайнятості населення Україні. Аналіз показників безробіття. Оцінка попиту та пропозиції на ринку праці.
  
  курсовая работа [201,9 K], добавлен 18.04.2011
  

• Географія ринку праці в Україні

  Аналіз економічної характеристики ринку праці України в сучасний період. Стан зайнятості населення в країні. Особливості суспільно-географічного дослідження безробіття. Перспективи використання трудового потенціалу. Територіальна організація ринку праці.
  
  курсовая работа [1,0 M], добавлен 08.12.2014
  

• Політика зайнятості населення в Україні

  Проблеми зайнятості населення та формування розподілу і використання трудових ресурсів в Україні. Форми, причини і соціально-економічні наслідки безробіття. Аналіз інфраструктури ринку праці. Державна політика зайнятості й соціальний захист безробіття.
  
  курсовая работа [1,4 M], добавлен 27.02.2013
  

• Регіональні проблеми зайнятості населення України

  Аналіз зайнятості населення в умовах ринку. Сутність, види, форми та забезпечення ефективної зайнятості населення. Аналіз ринку праці по регіонах та в Україні в цілому. Стан ринку праці в місті Кривий Ріг. Шляхи формування ефективної зайнятості в Україні.
  
  курсовая работа [386,6 K], добавлен 16.04.2011
  

• Формування трудових ресурсів в Україні

  Сутність і зміст поняття "трудові ресурси" Суб’єкти і об’єкти формування працездатного населення. Показники економічно активного населення країн світу. Аналіз статево-вікової структури трудових ресурсів Західної України. Проблеми українського ринку праці.
  
  реферат [35,6 K], добавлен 16.11.2009
  

• Ринок робочої сили та особливості його розвитку в Україні

  Сутність, функції ринку робочої сили та соціально-економічні закономірності його формування. Шляхи та резерви підвищення використання трудових ресурсів. Оцінка рівня зайнятості населення. Аналіз показників механізму державного регулювання ринку праці.
  
  реферат [180,2 K], добавлен 16.04.2016
  

• Аналіз трудових ресурсів

  Визначення трудових ресурсів економіки. Чинники зростання трудового потенціалу підприємства. Формальна оцінка досконалої трудової діяльності і методи її проведення. Шляхи підвищення ефективності використання ресурсів. Аналіз фонду заробітної плати.
  
  курсовая работа [89,5 K], добавлен 28.04.2011
  

• Економічний аналіз роботи підприємства

  Аналіз виробництва продукції, товарів, робіт, динаміки та структури діяльності підприємства. Оцінка виробничого потенціалу, використання трудових ресурсів і оплати праці. Динаміка і структура операційних витрат. Фінансовий аналіз діяльності підприємства.
  
  контрольная работа [252,2 K], добавлен 18.05.2010
  

• Проблеми зайнятості трудових ресурсів Закарпатської області і шляхи їх вирішення

  Аналіз сучасного стану зайнятості трудових ресурсів Закарпаття. Проблеми працевлаштування людей з обмеженими фізичними можливостями. Стратегії стабілізації ринку праці і напрямки роботи служби зайнятості Закарпаття по зниженню рівня безробіття населення.
  
  курсовая работа [21,5 K], добавлен 21.04.2009
  

• Ринок праці та зайнятість населення: теорія та практика

  Теоретичні аспекти розвитку ринку праці та його структури. Сутність, види та форма зайнятості і безробіття. Порівняльна характеристика ринку праці та зайнятості населення Росії та України. Правове та законодавче регулювання відносин у сфері зайнятості.
  
  курсовая работа [73,4 K], добавлен 14.02.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам