Рисунок 2.1 Динаміка зайнятості населення в Україні за 1999 - 2003 роки.

2.3 Аналіз стану зайнятості та трудових ресурсів в Чернігівській області

За 2003 рік чисельність населення скоротилась на 18,4 тис. осіб (1,5%) і на початок 2004 року становила 1206,8 тис. осіб. На кінець 2004 року скорочення населення пройшло до 1188,4 тис. осіб, що свідчить про несприятливі тенденції у відтворенні населення.

Скорочення чисельності населення відбулося по всіх містах і районах області. Тенденція зменшення чисельності населення досить стала і, за прогнозами, збережеться у найближчому десятиріччі.

У віковій структурі населення домінують негативні тенденції, які зумовили високий рівень демографічної старості населення області. У першу чергу, це проявляється у зменшенні частки дітей та підлітків (0 - 15 років) у загальній чисельності населення. В області на цю вікову групу припадає лише 15,3 %, це найнижчий показник в Україні (18,1 %).

Показник середнього віку населення області неухильно збільшується, ця тенденція притаманна всім категоріям населення. За даними перепису населення 2001 року середній вік жителів області становив 42 роки, на початок 2004 року - 42,2 роки. Це найвищий показник в Україні (38,9 років).

В останні роки відбувається зростання частки населення у працездатному віці на фоні загального скорочення населення області. Це явище зумовлене сплеском рівня народжуваності у 80-х роках. У перспективі слід очікувати тривалого зменшення питомої ваги населення цієї вікової групи, разом з тим - стрімкого зростання частки осіб у віці, старшому за працездатний.

Чернігівщина має найвищі в Україні показники демографічного навантаження на працездатне населення. На початок 2004 року на кожну тисячу населення працездатного віку припадала 801 особа непрацездатного віку (по Україні - 723), у тому числі у сільській місцевості - 1226.

В області триває процес депопуляції населення як наслідок звуженого його відтворення. У прогнозному періоді ситуація суттєво не покращиться, адже сумарний коефіцієнт народжуваності в області сьогодні не забезпечує навіть простого відтворення населення (у 2003 році він становив 1,1 дитини, що вдвічі нижче необхідної величини). Крім того, у подальшому у репродуктивний вік (15 - 49 років) будуть вступати все менш чисельні контингенти молоді, що знову ж таки звузить демографічну базу для відтворення населення.

Основні проблемні питання:

- низький рівень народжуваності;

- перевищення кількості померлих над кількістю народжених;

- продовження збільшення смертності населення, передусім у працездатному віці;

- зростання демографічного навантаження на працюючих.

Основні завдання на 2005 рік:

- підвищення життєвого рівня населення;

- гарантування виконання існуючих програм охорони здоров'я населення та належного їх фінансування;

- розроблення комплексу заходів щодо поліпшення умов праці із дотриманням вимог їх охорони;

- налагодження постійного моніторингу демографічних процесів.

Процеси, що відбуваються на ринку праці області протягом останніх років відображають позитивні зміни в економіці регіону і супроводжуються поступовим збільшенням рівня зайнятості та зниженням рівня безробіття.

В той же час, незважаючи на прискорені темпи економічного зростання, останнім часом у структурі зайнятості області спостерігається таке явище, як зменшення чисельності зайнятих на великих і середніх підприємствах, і, відповідно зростання їх у секторі малого бізнесу.

Так, станом за 9 місяців 2004 року на підприємствах, установах і організаціях області (крім малих) було зайнято 281,7 тис. штатних працівників, що на 17,8 тис. чол. або на 5,9 % менше порівняно з січнем-вереснем 2003 року.

З метою протидії негативним явищам на ринку праці протягом останніх років в регіоні постійно розширюється сфера прикладання праці шляхом створення нових робочих місць.

До кінця 2004 року загальна кількість нововведених робочих місць досягнула 14,6 тис. (на 5,0 % більше ніж у 2003 році), з яких 3,3 тис. на підприємствах, організаціях і установах, 11,4 тис. - у сфері малого бізнесу.

У 2005 році прогнозується вивільнення 4550 працівників з 473 суб'єктів господарювання - на рівні очікуваних обсягів вивільнення у 2004 році. Найбільші обсяги скорочення передбачаються у сільському господарстві (1,2 тис. чол. або 26,0 %), обробній промисловості (1,1 тис. чол. або 24,9 %), державному управлінні (915 чол., з них 790 осіб - це військовослужбовці, що вивільнюватимуться у зв'язку з реформуванням військ Північного оперативного командування (17,4 % від загальних обсягів вивільнення), освіті (0,4 тис. чол. або 8,5 %), торгівлі (0,2 тис. чол. або 5,2 %).

У 2005 році передбачається збереження позитивної динаміки створення нових робочих місць. Прогнозується ввести в дію 15,2 тис. н. р. м., що на 3,8 % більше очікуваного показника 2004 року. Як і в минулі роки більшість з них (11,7 тис. од. або 77,0 %) буде створено в сфері малого бізнесу.

Гострою залишиться проблема зайнятості сільського населення в результаті банкрутства сільськогосподарських підприємств і ліквідації на них робочих місць, зменшення чисельності працюючих в інфраструктурі аграрного ринку. Як наслідок, прогнозується подальше збільшення присутності на зареєстрованому ринку праці осіб, що проживають у сільській місцевості.

Посилиться професійно-кваліфікаційний дисбаланс між попитом і пропозицією робочої сили через невідповідність підготовки кадрів потребам ринку праці в системі професійно-технічної та вищої освіти, зростатиме реєстрація в службі зайнятості випускників вищих учбових закладів, тому значна увага приділятиметься підвищенню якості робочої сили, відродженню та удосконаленню професійної підготовки та перепідготовки персоналу на виробництві.

Пріоритетом у роботі служби зайнятості буде розгортання активних програм сприяння зайнятості населення, підвищення якості та результативності надання послуг, розширення форм та видів роботи з молоддю, жінками та іншими категоріями незайнятого населення, підтримка підприємницьких ініціатив безробітних, підвищення рівня працевлаштування соціально вразливих верств населення.

Основні завдання на 2005 рік:

ситуативна оцінка процесів, що відбуваються на ринку праці області шляхом співставлення показників зайнятості, безробіття, обсягів створення нових робочих місць, надання соціальних послуг зареєстрованим безробітним та розробка прогнозних параметрів розвитку трудового потенціалу і економічної активності населення;

розробка та реалізація заходів щодо регулювання регіонального ринку праці;

консолідація зусиль органів влади, роботодавців, профспілок у напрямах розробки та ефективного співробітництва з питань поліпшення ситуації у сфері зайнятості;

забезпечення моніторингу та контролю за станом виконання завдань Програми зайнятості населення і заходів її реалізації.

Позитивні зрушення в економіці, які мали місце протягом останніх років сприяли зростанню реальних доходів населення та купівельної спроможності. У 2004 році мінімальну заробітну плату підвищено зі 185,00 до 205,00 грн. (на 10,8 %). З 1 вересня 2004 року - до 237,00 грн. (на 15,6 %), а з 1 січня 2005 року був підняти її рівень до 262,00 грн. (ще на 10,5 %).

Відбулось і поступове наближення середньомісячної номінальної заробітної плати до прожиткового мінімуму, а з березня 2004 року його перевищення. Хоча понад 50,0 % працюючих на підприємствах різних форм власності і господарювання ще мають заробітну плату нижчу від прожиткового мінімуму.

Випереджаюче зростання номінальної заробітної плати відповідно до росту споживчих цін було забезпечено у всіх сферах економічної діяльності.

Середній розмір пенсійних виплат збільшився майже в 2 рази і на кінець 2004 року в сумі склав 300 грн.

Приріст доходів населення очікується на рівні 18,6 %

Протягом 2003-2004 років депозитні вклади фізичних осіб у банках зросли у 2,3 рази і на 01.01.2005 року досягнуть 650,0 млн. грн.

Враховуючи, що 2005 рік є початком третього етапу Стратегії подолання бідності - він передбачає посилення орієнтації економічних процесів на більш ефективне задоволення потреб людини, зменшення глибини бідності серед найбільш уразливих верств населення, забезпечення зростання реальних доходів та підвищення рівня життя населення. За прогнозними розрахунками доходи населення області у 2005 році зростуть на 13,0 % і становитимуть 6527,0 млн. грн., а у розрахунку на душу населення - 5533,7 грн. (на 14,7 %). Зростання доходів населення буде забезпечуватись за рахунок подальшого росту заробітної плати, пенсій, а також збільшення надходжень від продажу сільгосппродуктів та підприємницької діяльності.

Основні завдання на 2005 рік:

забезпечення наближення мінімальних державних соціальних гарантій до прожиткового мінімуму;

запровадження з 1 січня 2005 року мінімальної заробітної плати у розмірі 262 грн. з відновленням міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень в оплаті праці працівників бюджетної сфери;

зростання середньомісячної заробітної плати одного штатного працівника, зайнятого у сфері економіки, на 18,8 %;

забезпечення своєчасної виплати заробітної плати та недопущення виникнення заборгованості з її виплати.

У системі соціального забезпечення продовжується впровадження нових підходів до вирішення проблем малозабезпечених сімей, сімей з дітьми, інвалідів, пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, вирішуються питання щодо покращення умов проживання підопічних інтернатних установ, соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян територіальними центрами.

Протягом 9 місяців 2004 року на виплату допомог, які фінансуються з Державного бюджету України у вигляді субвенції до місцевих бюджетів, перераховано 32,5млн.грн., що дало можливість в повному обсязі профінансувати нараховані допомоги.

Проводиться робота щодо соціального захисту інвалідів. Протягом січня-вересня 2004 року 549 чол. надано інвалідні коляски і сьогодні вирішена проблема забезпечення всіх потребуючих засобами, пересування і реабілітації, 583 особи отримали санаторно-курортні путівки, 50 інвалідів - спецавтотранспорт.

Надано матеріальної допомоги інвалідам на суму 20,1 тис.грн., малозабезпеченим громадянам - 41,3 тис.грн.

З метою обслуговування одиноких непрацездатних громадян створені територіальні центри, хоча матеріальна база їх в більшості районів залишається ще слабкою. Через обмежені видатки з місцевого бюджету немає достатньої кількості велосипедів, господарського інвентарю та сумок, спецвзуття і спецодягу, що позначається на якості роботи соціальних працівників.

Таблиця 2.2 Структура трудових ресурсів Чернігівської області (тис.осіб)

Показники	1999	2000	2001	2002	2003
Всього трудових ресурсів	799,8	784,4	787,4	797,3	798,1
Працездатне населення у працездатному віці	666,1	652,6	652,6	657,7	558,3
Особи старшого віку та підлітки,зайняті в економ.	133,7	134,2	134,5	139,6	141,2
3 них особи старшого віку	133,3	133,9	155,8	139,5	139,3
Зайнято в усіх сферах економічної діяльноті	674.9	647,2	622,6	609.3	608.2
Зайнято в економіці	647,7	613,8	607,2	650.8	652,4
Зайнято в інших сферах економічної діяльності	27,2	33,4	20,3	41.5	40,2
Безробітні(зареєстровані)	5,2	16,1	27,8	42,4	43,5
Учні у працездатному віці, які навчаються з відривом від виробництва	39,6	42,0	43,6		44,8
Незайняте населення у працездатному віці		95,3	114

Таблиця 2.3. Чисельність населення зайнятого в усіх сферах економічної діяльності (тис. осіб)

Показники	1999	2000	2001	2002	2003
Всього зайнятих у галузях економіки	647,7	613,8	607,2	609,3	617,5
Промисловість	113,6	102,7	97,8	93,4	68,4
Сільське і лісове господарство	160,3	259,9	271	239,0	241,0
Будівництво	30,3	31,3	23,7	22,5	24,6
Транспорт і зв'язок	29,8	28,1	27,4	26,0	24,3
Торгівля	38,9	36,2	36,4	36,2	38,9
Охорона здоров'я соціальне забезпечення	38,7	39,8	39,3	39,2	35,2
Освіта, культура, мистецтво і наука	62,9	60,7	57,8	56,3	54,3
Апарат органів державного і господарського управління	22,1	22,5	22,8	25,4	27,7

За даними таблиць 2.2. та 2.3. ми бачимо ріст чисельності трудових ресурсів він виникає за рахунок приросту чисельності народження у 1999-2003 роках.

За даними Чернігівського обласного управління статистики У травні 2002р. на підприємствах, в організаціях та установах області (крім малих) у середньому було зайнято 318,6 тис.осіб, що менше, ніж у травні 2001р., на 17,6 тис.осіб (5,2%), і ніж у квітні 2002р., - на 2,4 тис.осіб (0,7%). У сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві працювало 83,4 тис.осіб (на 1,8% менше, ніж рік тому), у добувній, обробній промисловості та виробництві і розподіленні електроенергії, газу та води -71,1 тис.осіб (на 5,2% менше).

У рахунок оплати праці за січень-травень 2002р. працівникам було нараховано 414,9 млн.грн., що на 60,0 млн. грн. (на 16,9%) більше, ніж за відповідний період 2001р, за травень 2002р. - 87,5 млн.грн., на 14.6% більше, ніж за травень 2001р. Працівникам підприємств та організацій, що відносяться до сільського господарства, мисливства і лісового господарства, у травні нараховано 12,1 млн.грн. (на 3,8% більше); добувної, обробної промисловості та виробництва і розподілення електроенергії, газу і води - 28 млн.грн. (на 14,3% більше). Як показують дані таблиці 2.3 для Чернігівської області характерна тенденція зростання зайнятого населення як і для всієї України. Так якщо з 1999 по 2001 роки відбувалося скорочення зайнятого населення з 647,7 тис. осіб до 607,2 тис. осіб, то починаючи з 2001 року відбувалося зростання даного показника, хоча рівень 1999 року не був досягнутий. Графічно динаміку зайнятого населення в Чернігівській області зобразимо на рис. 2.2.

Рисунок 2.2 Динаміка чисельності зайнятого населення по Чернігівській області

2.4 Пенсійне забезпечення в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

Обов'язкове Державне пенсійне страхування являє собою здійснювану державою, Пенсійною фондом України, систему матеріального забезпечення непрацездатних громадян пенсіями допомогами, іншими видами забезпечення й обслуговування, передбаченими законодавством. [18;41]. Пенсійне страхування має державно-обов'язковий характер: кожне підприємство, установа, організація, фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю підлягають обов'язкової реєстрації як страхувальника, а всі працівники найманої праці з моменту надходження на роботу вважаються застрахованими. [19;191-193]

Кожний має право на забезпечену старість. Так говорить стаття 46 Конституції України [1;2О]. Реалізувати цю гарантію відповідно до Основного Закону покликане загальнообов'язкове державне соціальне страхування за рахунок страхових внесків громадян, їхніх роботодавців -- підприємств, установ і організацій, а також бюджетних і інших джерел. На теперішній час існує декілька істотних недоліків: соціальної несправедливості, низьких розмірів пенсій, винятково солідарного фінансування пенсійних виплат, єдиних для всіх високих ставок пенсійних платежів. У результаті громадянин, виходячи на пенсію, одержує обмежену суму незалежно від виробничого стажу і сплачених (у т.ч. за нього його роботодавцем) зборів у Пенсійний фонд.

Запобігти його покликаний нові Закон про пенсійне страхування і Закон про НПО. Ці документи прийняли з метою:

1)підвищити рівень життя пенсіонерів;

2)установити залежність розмірів пенсій від величини заробітку і стажу;

3)викликати в населення бажання сплачувати пенсійні внески з реальних доходів;

4)заохотити громадян до заощадження коштів, якими вони зможуть скористатися в старості;

5) реформувати систему керування пенсійними коштами і такими способами досягти фінансової стабільності пенсійної системи в цілому.

З 1 січня 2004 року вона трьохрівнева. Перший рівень функціонує при участі Пенсійного фонду України. Його призначення незмінне -- фінансувати виплату державних пенсій застрахованим особам. Кого саме вважати ними, чітко визначає ст. 11 Закону про пенсійне страхування: це наймані робітники, самозайняті особи, особи, що працюють по цивільно-правових договорах, та інші. Щоб одержати право на пенсійні виплати, вони повинні обов'язково сплачувати пенсійні внески з одержуваного доходу, це роблять і роботодавці. Незастраховані особи (наприклад, українці, що постійно працюють за рубежем) можуть стати добровільними платниками на підставі окремо укладеного договору.

За допомогою другого рівня планується збільшити розмір пенсійних виплат за рахунок інвестиційного доходу. Для цього створять спеціальний Накопичувальний фонд, у якому майбутнім пенсіонерам відкриють індивідуальні пенсійні рахунки. На них буде надходити частина обов'язкових пенсійних внесків застрахованих осіб. Одержати їх можна буде частинами на додаток до виплат з Пенсійного фонду при досягненні пенсійного віку або єдиноразово (наприклад, у випадку інвалідності). Переваги застрахованих осіб легко побачити: це можливості збільшити свою майбутню пенсію і передати пенсійні активи в спадщину. Але в Законі про пенсійне страхування точна дата введення другого рівня пенсійної системи не встановлена. Введуть його тільки після того, як буде виконаний цілий ряд організаційних, правових і економічних вимог, одне з яких -- економічний ріст країни.

Третій рівень -- добровільне недержавне пенсійне забезпечення (буде працювати на підставі окремого Закону НПЗ, що набрав сили 1 січня 2004 року) [7;21]. Цей рівень буде функціонувати завдяки недержавним пенсійним фондам (далі -- НПФ), страховим компаніям та банківським установам. Недержавні пенсійні фонди будуть поділятися на: відкриті (доступні для будь-яких фізичних осіб), корпоративні (для осіб, що були або є в трудових відносинах з роботодавцем, що засновує і сплачує внески в цей фонд) і професійні (винятково для осіб, зв'язаних родом їхньої професійної діяльності). НПФ будуть укладати з вкладниками пенсійні контракти, страхові компанії -- договори страхування довічної пенсії (ризику настання інвалідності або смерті), а банківські установи будуть відкривати пенсійні депозитні рахунки. Щоб скористатися недержавним пенсійним забезпеченням, потрібно сплачувати додаткові внески поряд із внесками в солідарну і накопичувальну системи (це буде робити сама особа або його роботодавець). У результаті пенсіонер буде діставати кошти не тільки з Пенсійного і Накопичувального фондів, але і з недержавних джерел. Усі застраховані особи незалежно від- бажання стають учасниками солідарної складової пенсійної системи. [7;4]

Види пенсій і їхнє фінансування. У переліку існуючих видів пенсій ніяких змін немає, але змінилися джерела їхнього фінансування. Як і раніше, громадяни будуть мати право одержати з Пенсійного фонду пенсії:

1)за віком;

2)по інвалідності;

3) у випадку втрати годувальника,

4)за вислугу років,

5)по спрощеній системі оподаткування,

6)пенсії підприємцям, які обрали особливий засіб оподаткування.

З цього ж джерела будуть виплачувати допомогу на поховання померлого пенсіонера (його розмір залишиться рівним двомісячної пенсії). Виплату пенсій у зв'язку з інвалідністю, що наступила внаслідок нещасного випадку на виробництві, буде фінансувати Фонд страхування від нещасних випадків. Пенсії, призначені відповідно до Законів про держслужбу, про дипломатичну службу, про органи місцевого самоврядування, про прокуратуру, про статус суддів, про захист чорнобильців, зберігаються. У частині, що перевищує пенсію за віком, їх будуть виплачувати за рахунок бюджету. Пенсіонери, що мають право на якусь з цих пенсій поряд з пенсією, призначеною за Законом про пенсійне страхування, повинні вирішити, яку саме вони будуть одержувати. Пенсії за віком на пільгових умовах (зокрема, по Списках № 1 і № 2) поки що будуть виплачувати за загальновідомою схемою за кошт Пенсійного фонду з наступним відшкодуванням витрат на виплату і доставку роботодавцями. Різниця між науковими пенсіями і призначеними пенсіями за віком, як і зараз, буде погашатися за рахунок джерел, визначених Законом про наукову діяльність (це кошти наукових установ або бюджету).

Страховий стаж. Термін "виробничий стаж" замінено на термін-- "страховий стаж". Обчислювати його будуть у місяцях. Після 2003 року в страховий стаж цілком можна включити тільки той місяць, внесок за який не менше розміру, обчисленого з мінімальної заробітної плати. Інакше включається частина місяця, пропорційно сплаченої за нього сумі внесків. Що стосується часу, відпрацьованого до 1 січня 2004 року, то виробничий стаж пенсіонера по вимогах Закону про пенсійне забезпечення просто зараховують у страховий стаж. [22;3]

Період обчислення пенсій за віком. Чоловіки можуть вийти на пенсію за віком з 60 років, жінки -- з 55 років. При цьому як перші, так і другі повинні мати принаймні п'ять років страхового стажу, зараз для призначення пенсії за віком чоловікам потрібно відробити хоча б 25, а жінкам -- принаймні 20 років. За новим Законом збільшиться період роботи, що будуть враховувати при вирахуванні пенсії: в увагу будуть приймати будь-які 60 місяців страхового стажу працівника підряд протягом його трудової діяльності до 1 липня 2000 року, а також весь період після 1 липня 2000 року. В останньому випадку інформацію візьмуть із системи персоніфікованого обліку.

Мінімальна пенсія за віком. 31 липня 2003 року мінімальна пенсія за віком дорівнювала 50 грн., а з обліком цільової грошової допомоги пенсіонер одержував не менше 91 грн. 80 коп. Новий Закон поставив мінімальний розмір пенсійної виплати в залежність від страхового стажу. Чоловіка зі стажем 25 років (жінки -- на 5 років менше) можуть претендувати на 20% середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за попередній рік. За рахунок кошт Пенсійного фонду виплачуються пенсії по старості, по інвалідності, з нагоди втрати годувальника, соціальні пенсії відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення» і «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи», пенсії військовослужбовцем строкової служби, допомоги родинам з дітьми інші види соціальних виплат, передбачені законодавством. Керування пенсійним страхуванням і пенсійним забезпеченням покладено на Пенсійний фонд України і його обласні, міські керування і відділи в районах, містах і районах у містах, що утворять загальну систему органів керування фінансами Пенсійного фонду.

Проведення пенсійної реформи стало реальним шляхом до збільшення розміру пенсій та зниження рівня бідності.

З 01.01.2004 року знято обмеження максимального розміру пенсій (у 2003 році він складав 150 грн.); мінімальний розмір пенсійної виплати з 01.09.2004 року досяг прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для непрацездатних осіб, і становить 284 грн. 69 коп., що в 3,1 рази більше (або на 192 грн. 89 коп.), ніж у 2003 році.

Середній розмір пенсійної виплати на кінець 2004 року в області за прогнозами досягне 300 грн. і до прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб складе 105,4 % (у 2003 році - 51 %).

Станом на 1 січня 2004 року кількість пенсіонерів в Чернігівській області становила 401 тис. чол., з них одержують пенсії згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” 357,5 тис. чол. Доходи Пенсійного фонду очікуються в сумі 530 млн. грн., що на 134,5 млн. грн. (або на 34 %) більше, ніж у 2003 році.

Основні завдання на 2005 рік:

забезпечення фінансової стабільності системи пенсійного страхування;

продовження реалізації Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;

забезпечення взаємозв'язку розміру пенсій з трудовим стажем та заробітком, з якого сплачені внески;

виплата пенсій разом з державною адресною допомогою у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб;

зменшення заборгованості до Пенсійного фонду;

забезпечення функціонування єдиної централізованої бази даних про застрахованих осіб.

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності зайнятості в Україні

3.1 Організація маркетингу на ринку праці

Гармонійний розвиток економіки і соціальної сфери є характерною рисою соціально-орієнтованої ринкової економіки, умовою становлення громадянського суспільства, складовою цивілізованого способу життя. У теперішніх умовах господарювання роль людини в економічному зростанні країн і формуванні національного багатства стає провідною. В середині 1990-х рр. частка людського капіталу в національному багатстві 192 країн світу становила 64%. Це свідчить про першочергову важливість вирішення проблем реформування соціальної сфери в країнах, що розвиваються і прагнуть стати рівноправними членами світової спільноти.

За роки ринкових перетворень в Україні багато уваги приділялось виходу економіки з кризового стану, створенню умов для незалежності держави. 2000 р. став роком економічного зростання. Але соціальна криза триває. Соціальна ціна перетворень дуже висока: соціальна поляризація і розшарування населення за рівнем доходів, неприпустимо низький рівень життя, зруйновані загальнолюдські цінності та стимули до особистісного і професійного вдосконалення працівників.

Метою реформ в Україні є побудова цивілізованих ринкових відносин. Зокрема, важливим напрямом докладання зусиль є становлення і розвиток національного ринку праці та такої його інфраструктури, що відповідатиме ринковим умовам господарювання і забезпечуватиме функціонування ринку праці.

За таких умов пошук напрямів розвитку інфраструктури ринку праці України є досить складною соціально-економічною проблемою. її вирішення має за мету всебічне задоволення соціально-економічних потреб суспільства, громадян України у сфері трудових відносин. Недосконалість існуючого механізму функціонування інфраструктурних ланок ринку праці потребує проведення реформ, що базуватимуться на визначеній місії, стратегічних завданнях і цілях в контексті задекларованого курсу стратегічного розвитку України, зокрема на найближчі десять років.

Зауважимо, що більшості досліджень, присвячених пошуку шляхів виходу з соціальної кризи властиві такі недоліки:

а) недостатня увага приділяється питанням розвитку інфраструктури порівняно з проблемами функціонування ринку праці;

б) основні акценти зроблені на постановці та розв'язанні локальних проблем, що пов'язані з діяльністю та взаємодією суб'єктів ринку праці;

в) розглядаються переважно недоліки функціонування окремих інфраструктурних ланок;

г) зусилля спрямовуються на ліквідацію «симптоматичних» проблем середовища ринку праці, які, по суті, є наслідками не сформованості інфраструктурної системи.

Важливим є розкриття стратегічного аспекту вирішення проблеми розвитку інфраструктури ринку праці, що особливо актуально в умовах глобалізаційних перетворень у світовому економічному просторі.

«Становлення ринкової економіки породжує необхідність нового економічного мислення, нових підходів до управління економікою, на чолі яких стоїть задоволення потреб людини», - зауважує Ф.Котлер у своїй останній версії «Основ маркетингу». Наприкінці XX ст. маркетинг став невід'ємною частиною стратегій організацій на мікроекономічному рівні, що слугує досягненню стратегічних цілей і виконанню місії організацій (проектів). Вирішення гострих соціально-економічних проблем суспільства потребує використання нових прогресивних технологій, здійснення змін, які можуть базуватись на маркетингових підходах.

Переосмислення маркетингових концепцій на предмет вирішення макроекономічних завдань свідчить, що вони мають відповідний потенціал для вирішення завдань суспільного розвитку.

На наш погляд, ринок праці та систему його інфраструктурних ланок можна розглядати як маркетингове середовище. Таким чином, використання теоретичного базису та інструментарію маркетингової теорії для вирішення проблеми розвитку ринку праці та його інфраструктури значно розширить можливості досліджень. Наприклад, в контексті маркетингових концепцій можна розглядати стан та динаміку розвитку інфраструктури ринку праці, з наступним визначенням пріоритетного напряму її розвитку. Такий підхід відповідає сутності ринку праці та його інфраструктури.

Подальший розгляд інфраструктурної проблематики потребує уточнення системи категорій, якими оперує маркетингова теорія, для площини ринку праці та його інфраструктури. Згідно з теорією Ф.Котлера, маркетинг виникає тоді, коли хтось вирішує задовольнити свої потреби і запити за допомогою обміну. При цьому, окрім заключення короткотермінових угод, продавець зацікавлений у побудові довготривалих відносин зі своїми клієнтами, дистриб'юторами і постачальниками. Тобто, маркетинг - це управління ринком з метою здійснення обміну для забезпечення (задоволення) потреб і запитів людини. Також маркетинг визначається як соціальний і управлінський процес, за допомогою якого окремі особи або групи осіб задовольняють свої потреби шляхом створення товарів та споживчих цінностей та обміну ними між собою. Система категорій маркетингу, окрім понять «ринок», «взаємовідносини», «обмін» та «укладання угод», включають поняття «потреба», «запит», «товар», «послуга», «споживча цінність», «задоволення споживача», «якість» та «управління маркетингом». Потреба - це «необхідність, що виражена у відповідності з культурним рівнем та індивідуальністю людини». Підкріплена купівельною спроможністю, потреба переходить у запит. Споживачі задовольняють свої потреби і запити за допомогою товарів і послуг. Товаром називається «все, що може бути запропоновано на ринок для задоволення потреб або запитів». У широкому розумінні маркетингова теорія відносить до товарів також послуги, місця, організації, види діяльності, ідеї і навіть людей.

У контексті застосування системи маркетингових понять для розгляду проблем розвитку ринку праці та його інфраструктури пропонуємо відповідніїх трактування. Потреба - необхідність, що виражена суб'єктами ринку праці у відповідності з рівнем їх функціонування та індивідуальними завданнями розвитку. Запит -- потреба суб'єкта ринку праці, що підкріплена його купівельною спроможністю (можливістю обміну, повноваженнями, суспільною необхідністю). Товар - насамперед те, що визначає сутність ринку праці, тобто людська праця, яку неможливо відокремити від її носія - людини. Пріоритетним товаром на ринку праці слід вважати товар «робоча сила» або «послуги праці», які визначаються дієздатністю та працездатністю працівника. Серед товарів, що є предметом відносин між суб'єктами ринку праці, ми розрізняємо товари І та II роду. Наприклад, товар «робоча сила» - це товар І роду, який може бути запропонованим на ринок праці для задоволення потреб (запитів) суб'єктів ринку праці. (На нашу думку, перетворення людей на категорію товару, що пропонується на ринку праці, є серйозною небезпекою, яка не оминула й Україну.

Такий хід подій суперечить гуманістичному напряму розвитку суспільства в цілому і ринку праці, зокрема. В історії розвитку людства з цим пов'язані численні зловживання і спотворення сутності ринку праці та його інфраструктури. Досвід суспільства свідчить, що перетворення людей на товар, яке мало місце в період рабовласництва та кріпосництва, є деструктивною тенденцією в розвитку економічних відносин і регресивним явищем для суспільства. Повернення до такої практики наприкінці XX ст. є фатальною тенденцією, антитезою концепції сталого розвитку та соціальної орієнтації економіки у будь-якій країні, а також у глобальному розрізі).

Сюди слід віднести також поняття «послуги робочої сили» як фізичні, так й інтелектуальні. Якщо розширити розуміння категорії товару для ринку праці, то до товарів II роду належать: робочі місця, ідеї або інформація про стан окремих суб'єктів ринку праці, види діяльності суб'єктів ринку праці, товари суспільного статусу - звання, відзнаки, сертифікати, дипломи, винагороди тощо. Регулювання питань, пов'язаних з обігом товарів І та II роду на ринку праці, має здійснюватись в інституційній площині і визначається політикою держави у сфері розвитку інфраструктури ринку праці на основі концепції розвитку національного ринку праці.

Споживча цінність - це співвідношення між перевагами, які споживач отримує в результаті придбання та використання товарів, що пропонуються на ринку праці, і затратами на їх придбання. Задоволення споживача - це ступінь співпадіння характеристик (якостей) товарів на ринку праці, що суб'єктивно сприймаються споживачами, з очікуваннями, пов'язаними з цим товаром . Для суб'єктів ринку праці споживачами є представники цільової аудиторії. З нашої точки зору, цільовими аудиторіями для суб'єктів ринку праці є такі: для держави - працівники та роботодавці; для роботодавців - держава та працівники; для працівників - держава та роботодавці.

Управління маркетингом - це аналіз, планування і контроль програм, що розроблені для формування і збереження вигідних відносин з цільовою аудиторією для досягнення цілей суб'єктів ринку праці. Управління маркетингом на рівні національного ринку праці здійснює держава. До її компетенції входить: аналіз, планування, організація, виконання та контроль маркетингової .діяльності з метою досягнення макроекономічних цілей і забезпечення суспільного розвитку.

Виходячи з теорії маркетингу, управління маркетингом на рівні ринку праці можна трактувати як сукупність завдань, до яких належать: управління цільовою аудиторією; управління попитом на товари, що відносяться до даного ринку; використання маркетингових стратегій; збереження та підтримка постійних взаємовигідних відносин між суб'єктами ринку та відповідною цільовою аудиторією на основі пропозиції найбільшої споживчої цінності та задоволення її потреб.

Управлінця маркетингом може здійснюватись за допомогою принаймні п'яти стратегій, в основу яких покладені відповідні концепції: концепція удосконалення виробництва; концепція удосконалення товару; концепція інтенсифікації комерційних зусиль; концепція маркетингового підходу; концепція соціально-етичного маркетингу. Суть концепції соціально-етичного маркетингу полягає в тому, що виявляються не тільки потреби цільових ринків, а й забезпечується поєднання задоволення потреб цільової аудиторії і довготривалого суспільного добробуту. Розвиток суб'єктів ринку праці цілком залежить від рівня розвитку його інфраструктурних ланок та інфраструктурної системи в цілому, від всебічного застосування маркетингових стратегій. Вдалий маркетинг необхідний для досягнення успіху у всіх сферах діяльності, «комерційній або некомерційній, національній або міжнародній».

Трактування маркетингових категорій для ринку праці надає можливість узагальнення та визначення сутності процесу взаємодії ринку праці та його інфраструктури з точки зору теорії маркетингу. Для цього ми вводимо поняття макромаркетингу середовища ринку праці.

Макромаркетинг середовища ринку праці - це соціальний і управлінський процес взаємодії суб'єктів ринку праці та його інфраструктури, за допомогою якого суб'єкти ринку праці задовольняють потреби цільової аудиторії шляхом створення товарів і споживчих цінностей та обміну ними між собою для задоволення своїх потреб (запитів) та досягнення мети власної діяльності. При цьому інфраструктурні ланки є представниками інтересів суб'єктів ринку праці та виконавцями функцій щодо забезпечення діяльності суб'єктів ринку праці.

Для забезпечення діяльності суб'єктів ринку праці виконуються такі маркетингові функції: вибір маркетингової стратегії, маркетингові дослідження, аналіз ринку, розробка товару, його позиціонування, визначення цінової політики та встановлення ціни, розподіл товару та організація його розповсюдження, рекламна діяльність, встановлення системи комунікацій між суб'єктами ринку, обслуговування їхніх потреб. Всі вони використовуються для усвідомлення, обслуговування та задоволення потреб цільової аудиторії суб'єктів ринку, а також для досягнення цілей, що ставить перед собою суспільство.

Маркетингове середовище ринку праці розвивається в умовах глобальних змін. Кожне десятиліття потребує перегляду цілей та методів перетворень. Через стрімкі зміни у світі стратегія, яка ще вчора була найкращою, нині може стати ледве не.самою шкідливою. Один з провідних теоретиків менеджменту Пітер Друкер зауважив, що «формула успіху минулого десятиліття в наступному десятилітті буде для компанії формулою краху». У XXI ст. спеціалісти по маркетингу передбачають появу нових труднощів і можливостей. Це необхідно враховувати при виборі методів управління людськими ресурсами на рівні держави, а також під час визначення соціально-економічної політики розвитку ринку праці та його інфраструктури.

Теоретики маркетингу сформулювали наступні проблеми XXI ст.: зміна цінностей та орієнтацій у цільової аудиторії, застійні явища в економіці (що стосується і розвинутих країн), зростання конкуренції в глобальних масштабах, економічні, політичні й соціальні проблеми. Ф.Котлер зауважує, що в Євросоюзі, де окремі ринки зникатимуть, буде відбуватись посилення конкуренції серед учасників ринку. Все це супроводжуватиметься посиленням тиску на суб'єкти ринків в країнах - учасницях, які пристосовуються до скорочення впливу держави на економіку, та до розповсюдження єдиних стандартів нового ринку. Національні ринки праці не є винятком у цих процесах.

В сукупності окреслених проблем маркетологи вирізняють основні глобальні тенденції, які змінюють ландшафт маркетингу: збільшення частки некомерційного маркетингу; прискорення глобалізації економічних процесів; зміни у світовій економіці; зростання рівня соціальної відповідальності.

Вибір напрямку розвитку маркетингового середовища ринку праці та його інфраструктури потребує врахування впливу зовнішніх чинників: демографічних, економічних, екологічних, науково-технічних, політико-правових, соціально-культурних. Минуле десятиліття показало, що під час розробки стратегії розвитку національних ринків праці неможливо ігнорувати міжнародну конкуренцію. Успішність діяльності суб'єктів національних ринків залежить від використання новітніх технологій та методів управління. Очевидно, що неможливо зосереджувати увагу тільки на внутрішніх проблемах, ігноруючи потреби суспільства та навколишнього середовища. Недостатньо лише вдосконалювати товари та технології, мало обігнати конкурентів у боротьбі за частку ринку. Навіть досягнення успіху у наданні цільовій аудиторії найвищої споживчої вартості не захищає від впливу зовнішніх факторів.

Вони проявляються також по відношенню до ринку праці та його інфраструктури, що потребує вибору продуманої стратегії їхнього розвитку.

Фактор збільшення частки некомерційного маркетингу. Кінець XX століття характеризувався широким застосуванням маркетингових технологій в комерційній сфері. Але в останні роки маркетинг поширився і став найважливішим компонентом стратегії багатьох некомерційних організацій та проектів (від коледжів, лікарень, філармоній, до релігійних організацій). При цьому сфера застосування інструментарію маркетингу значно розширюється, збагачуючи методологію інших напрямів суспільної організації (наприклад, менеджмент або політику). Як приклади можна навести: стратегію Європейської комісії по розробці пан'європейської рекламної кампанії по просуванню валютної одиниці «євро»; домовленість Ватикану з рекламним агентством про проведення рекламної кампанії з бюджетом 25 млн. фунтів стерлінгів; інтерес з боку урядових організацій до маркетингу з метою розробки кампаній суспільного маркетингу.

Спостерігається тенденція до застосування маркетингових технологій в некомерційній сфері. Використання методології та інструментарію маркетингу під час вирішення проблем побудови та розвитку інфраструктури ринку праці України відкриває широкі перспективи та можливості перед дослідниками та реформаторами.

Фактор прискорення глобалізації економічних процесів. Останні два десятиліття світова економіка характеризується суттєвими змінами. Завдяки досягненням науково-технічного прогресу географічні та культурні відстані надзвичайно скоротились. Це означає зростання географічного охоплення ринків, в тому числі ринків праці різного масштабу. За таких умов національні (регіональні) ринки праці мають вихід на вищий рівень шляхом використання глобальних мереж комунікацій та пересування. Все це ускладнює ситуацію на ринках.

Маркетингова теорія враховує економічні процеси та тенденцію посилення міжнародної конкуренції, яка приймає глобальні масштаби. Відповідно, зростає масштаб впливу прийняття рішень у будь-якій сфері. Це стосується і сфери регулювання відносин на ринку праці, функціонування його інфраструктурних елементів. Наслідки прийняття цих рішень поширюються далеко за межі національної економіки та спричиняють зміни у політико-економічному положенні країни на світовій арені.

Водночас глобалізація надає широкі можливості для роботи учасників ринків за межами національного ринку праці на основі створення стратегічних альянсів з закордонними партнерами і навіть конкурентами. Маркетингова теорія стверджує, що «в новому столітті переможцями стануть ті системи, які зможуть створити найкращі глобальні мережі».

Фактор змін у світовій економіці. Маркетингова теорія підкреслює, що у світовій економіці з'явились ознаки застою. В цілому запити людей значно зросли, але існує багато країн, де люди не в змозі заплатити за товари першої необхідності. Ринки ж, у свою чергу, створені з людей, які мають не лише потреби, а й можливості заплатити за їхнє задоволення. Однак, в багатьох випадках останній компонент є відсутнім. Теоретики маркетингу (Ф.Котлер, Г.Армстронг) підкреслюють, що «незважаючи на ріст заробітної плати в промислово-розвинених західних та азіатських країнах, реальна купівельна спроможність населення зменшилася, особливо у некваліфікованої частини працівників». За їхніми спостереженнями, багато сімей можуть підтримувати купівельну спроможність на попередньому рівні лише за умови, що обоє з подружжя працюватимуть. При цьому значна частина працездатного населення може позбутись роботи внаслідок того, що підприємці автоматизують виробництво, намагаючись знизити видатки.

На нашу думку, одним із чинників, що визначає подібне становище, є рівень розвитку ринків праці на національному рівні, ступінь сформованості ефективної інфраструктурної системи та рівень розвитку її елементів.

Нинішні економічні умови потребують нових підходів до вирішення проблем ринків праці в умовах скорочення попиту та посилення конкуренції. Загалом на світових ринках влада та контроль переходять від виробників до каналів розподілу на ринках (так званих маркетингових посередників), які стають все більш досвідченими у маркетингу та використанні відповідних технологій, як і самі виробники. У класичному маркетингу Ф.Котлер розглядає, в основному, товарні ринки, але автори наголошують на тому, що маркетингова теорія застосовується й відносно інших ринків, які традиційно не відносяться до комерційних, а швидше, мають суспільну орієнтацію.

Тому, на наш погляд, якщо прийняти, що виробники складають структуру ринку (є суб'єктами ринків), то маркетингових посередників можна віднести до елементів інфраструктури ринків. У цьому контексті можна говорити про таке виявлення процесів глобалізації та сучасних тенденцій на ринках, при яких вирішальну роль відіграють інфраструктурні елементи, вплив яких є суттєвим та визначає ефективність функціонування структурних елементів ринку. Все це справедливе і для ринку праці та його інфраструктури.

При цьому ринок праці порівняно з товарними та іншими ринками має власну специфіку: при збереженні комерційної орієнтації (економічної ефективності) він визначально є соціально-орієнтованим, а отже, має певну некомерційну спрямованість (суспільну орієнтацію). Тому виконання маркетингових завдань для розвитку ринку праці та його інфраструктури потребує поєднання як комерційного (економічно-орієнтованого), так і некомерційного (суспільно-орієнтованого) маркетингу як методологічного інструментарію. Рівень впливу: від рівня держави до рівня регіону, підприємства або окремої людини. Фактор підвищення рівня соціальної відповідальності є провідним серед особливостей сучасного розвитку суспільства. «Корпоративна етика стала актуальною темою практично у всіх сферах бізнесу», зауважує Ф.Котлер. Він вважає, що неможливо також ігнорувати рух за збереження навколишнього середовища, що набирає сили та популярності. На наш погляд, слід розрізняти відповідальний підхід до соціальних та екологічних наслідків діяльності суб'єктів ринків. Відповідно ми розглядаємо фактор підвищення рівня соціальної відповідальності у двох аспектах: соціальному та екологічному, розвиваючи думку маркетологів.

Акцент на екологічному аспекті проявляється у перспективі поширення руху за соціально-екологічну відповідальність, посилення вимог до суб'єктів ринків. Екологічні наслідки діяльності людства сьогодні викликають все більше занепокоєння. Наприклад, уряди всіх країн світу мають приймати рішення з таких проблем, як винищення лісів, глобальне потепління, винищення рідкісних видів тварин". У Європейському Союзі набирає сили практика посилення екологічних стандартів, які обмежуватимуть діяльність тих суб'єктів, що не виконують їх.

Посилення соціальної відповідальності в управлінні розвитком ринку праці та його інфраструктури в екологічному аспекті означає орієнтацію на розвиток людського потенціалу суспільства як головного ресурсу, що визначає багатство нації. Його деградація унеможливлює суспільний розвиток та створює загрозу національній безпеці. У соціальному аспекті це означає орієнтацію на задоволення потреби у розвитку всього суспільства та кожної особистості. Вибір такого вектора розвитку передбачає зростання відповідальності суб'єктів ринку праці перед суспільством за реалізацію цієї політики. Це потребує визначення системи стандартів і переліку критеріїв на інституційній основі, які б забезпечували регулювання та контроль діяльності суб'єктів ринку праці через відповідні інфраструктури! ланки.

Схема моделі маркетингового середовища ринку праці представлена на рис.3.1. У цій моделі основними блоками є: функціональне середовище ринку праці; маркетингове середовище як поле взаємодії суб'єктів ринку праці та інфраструктурної системи з приводу забезпечення виконання базових соціально-економічних функцій на ринку праці; фактори впливу зовнішнього середовища.

Маркетингове середовище ринку праці також є динамічною системою взаємодії різних інтересів, які визначають її подальший розвиток як цілісної системи елементів. Схематично її можна зобразити як векторну модель інтересів елементів маркетингового середовища ринку праці (рис.3.2).

Динаміка розвитку маркетингового середовища ринку праці утворюється шляхом взаємодії векторів двох напрямів - векторів інтересів суб'єктів ринку праці (відцентрові зусилля) та вектора інтересів соціуму (доцентрові зусилля). їх поєднання забезпечує функціонування системи суб'єктів ринку праці та визначає напрям розвитку. Вектор суспільного розвитку утримує вектори інтересів суб'єктів ринку праці в одній площині і спрямовує розвиток системи (маркетингового середовища). Цей вектор є пріоритетним і забезпечує перенесення центру прикладання зусиль за межі площини суб'єктів ринку праці, що підсилює стійкість системи та підпорядковує її розвиток інтересам системи вищого порядку.

Концентрація зусиль розвитку на векторах інтересів окремих суб'єктів ринку праці дестабілізує взаємодію елементів системи. Акцент на інтересах працівників породжує прокомуністичну ілюзію, яка небезпечна анархією. Таке розхитування системи призводить до протилежного прояву -- пріоритетності вектора інтересів держави.

Размещено на http://www.allbest.ru/

81

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 3.1. Модель маркетингового середовища ринку праці

Суть його - тоталітаризм як перемога колективного над індивідуальним та відкидання інтересів окремої людини. Розбалансована система, яка не має точки рівноваги, переносить центр прикладання зусиль до вектора інтересів роботодавців, коли людина стає "гвинтиком" в системі вільного ринку, а роль держави стає спотвореною, формальною. Вирішення конфлікту інтересів суб'єктів ринку лежить за межами площини самого ринку праці і має базуватись на пріоритетності інтересів соціуму.

Виходячи з такого бачення, можна визначити пріоритетну орієнтацію під час вирішення питань розвитку національного ринку праці та його інфраструктури в умовах впливу факторів глобальних змін, економічних проблем, збільшення частки некомерційного маркетингу і зростання рівня суспільної відповідальності. Такою можна вважати соціально-орієнтовану модель ринку праці та його інфраструктури, що базується на системі інституцій та державному регулюванні.

Як вихідну доцільно, на наці погляд, прийняти концепцію соціально-етичного маркетингу, її трактування в системі ринку праці та завдань розвитку його інфраструктури можна представити схематично (рис. 3.2.). При побудові візуальної схеми за основу взято бачення концепції соціально-орієнтованого маркетингу, що представлене в сучасній маркетинговій теорії Ф.Котлером та іншими авторами й відображає головні ідеї, покладені в її основу. Рисунок схематично демонструє концепцію соціальної орієнтації ринку праці та його інфраструктури як систему взаємопов'язаних елементів.

Її значення в тому, щоб інфраструктура ринку праці задовольняла потреби, сподівання та інтереси цільової аудиторії суб'єктів ринку праці, до якої належать державні органи управління ринком праці, підприємства (роботодавці) та громадяни України при переважанні інтересів соціуму та пріоритетів розвитку людини. Головною метою, з точки зору концепції, є розвиток людської особистості максимально ефективним для суспільства способом. Це підтримує або покращує добробут як кожного окремого члена суспільства, так і всього суспільства, в тому числі по відношенню до світової спільноти.

Як зауважують головні теоретики маркетингу, «концепція соціально-етичного маркетингу є найбільш прогресивною» з точки зору суспільної ефективності в епоху екологічних проблем, винищення природних ресурсів, швидкого росту населення, глобальних економічних проблем та низького рівня розвитку соціальних служб. Вона дозволяє враховувати перспективні наслідки для суспільства, у тому числі з погляду забезпечення незалежності держави та становлення української нації.

Размещено на http://www.allbest.ru/

81

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 3.2. Векторна модель інтересів маркетингового середовища ринку праці

Узагальнюючи наведене вище, зазначимо, що пошук шляхів розвитку інфраструктури національного ринку праці є складною соціально-економічною проблемою сьогодення, її вирішення дає надію виходу з соціальної кризи, у якій опинилась Україна за роки реформ. Суб'єкти ринків зіштовхуються сьогодні зі значними труднощами та змінами як зовнішнього, так і внутрішнього походження. Трансформуються цінності та орієнтири цільової аудиторії. Спостерігається бум інформаційних технологій, прискорюється глобалізація ринків, включаючи посилення міжнародної конкуренції. Додаються інші економічні, політичні та соціальні проблеми. Основною умовою розвитку ринків стає чітка орієнтація на зміни з метою надання цільовій аудиторії вищої споживчої цінності. Такі процеси потребують адекватних змін у побудові інфраструктурної системи ринку праці, вироблення відповідної стратегії розвитку.